Україна і СОТ

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

До недавнього часу Україна перебувала у відокремленому від світового господарства середовищі та мала вузькоспеціалізований спектр зовнішньоекономічного співробітництва. Початок ринкових трансформацій активізував потребу у розвитку євроінтеграційних процесів в Україні та вступ її до Світової організації торгівлі (СОТ).

Нинішній розвиток національного економіки тісно пов'язаний з поглибленням регіональної інтеграції, лібералізацією умов торгівлі сільськогосподарськими та промисловими товарами, переорієнтацією на вимоги зовнішнього ринку продукції, посиленням вимог до якості товарів та послуг. Україні вкрай важливо забезпечити внутрішню та зовнішню конкурентоспроможність національних товаровиробників. З цією метою реалізовано низку важливих перетворень, які заклали основи для її формування. Водночас, реалізація цього завдання не була позбавлена прорахунків. Існування країни без врахування вимог сучасних світових процесів призвело до деградації деяких галузей національного господарства, втрат темпів економічного зростання, інших економічних та соціальних проблем.

Отже, питання адаптації національної економіки України до вимог СОТ та розробки заходів забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських та промислових товарів є надзвичайно актуальним і вимагає виваженого обгрунтування та подальших досліджень.

Мета даного дослідження полягає у оцінці стану економіки України та визначенні пріоритетних шляхів реалізації конкурентних переваг в умовах членства СОТ.

Для досягнення поставленої мети потрібно виконати ряд завдань:

· з'ясувати основні умови вступу та можливості України у рамках СОТ;

· оцінити цінову конкурентоспроможність української продукції;

· проаналізувати структуру і динаміку експорту та імпорту за період членства у СОТ;

· визначення основних шляхів та методів максимізації позитивних наслідків вступу до СОТ;

· оцінити вплив приєднання до СОТ на покращення інвестиційної привабливості.

Об'єктом даного дослідження є Світова організація торгівлі, а предметом - зовнішньоекономічна діяльність України в умовах членства в СОТ.

При написанні дослідження, були використані такі методи наукового дослідження:

· аналіз;

· метод абстрагування;

· метод порівняння;

· статистико-економічний метод;

· графічний метод.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ СОТ

1.1 Історія створення, статус та члени СОТ

Після закінчення Другої світової війни у світі під егідою ООН почалися переговори про створення Міжнародної торговельної організації (МТО). У ході Конференції ООН у 1948 р. була прийнята Гаванська хартія, якою затверджувався Статут МТО. Однак Гаванська хартія так і не набрала чинності, оскільки парламенти деяких країн, у т.ч. США, відмовилися ратифікувати Угоду про Статут МТО.

У ході роботи над Статутом МТО представники 23 країн почали шукати можливості зменшення протекціонізму в міжнародній торгівлі. Результатом такої роботи було прийняття 45 тисяч тарифних знижок, а також затвердження правил міжнародної торгівлі, що стали називатися Генеральною угодою з тарифів і торгівлі (англ.: «General Agreement on Trade and Tariffs» - GATT). GATT набрала сили з 1 січня 1948 року. Умовами GATT спочатку не передбачалося створення міжнародної організації. Норми GATT діяли як звичайний міжнародний договір. Зміни і доповнення норм могли здійснюватися винятково в рамках міжнародних конференцій, що іменувалися раундами. Завдяки запровадженого зазначеною угодою механізму обмеження тарифів, процес лібералізації торгівлі просувався повільно, проте, впевнено [14, с. 34].

Усього з 1946 по 1994 р. було проведено вісім раундів багатосторонніх торговельних переговорів у рамках GATT:

1. 1947 (Женева, Швейцарія)

2. 1949 (Аннесі, Франція)

3. 1951 (Торки, Великобританія)

4. 1956 (Женева, Швейцарія)

5. 1960 - 1961 (Женева, Швейцарія), «Діллон-раунд»

6. 1964 - 1967 (Женева, Швейцарія), «Кеннеді-раунд»

7. 1973 - 1979 (Женева, Швейцарія), «Токіо-раунд»

8. 1986 - 1993 (Женева, Швейцарія), «Уругвайський раунд»

Результатом кожного з раундів було прийняття нових угод, що регулюють різні аспекти міжнародної торгівлі, зокрема, зменшують митні ставки.

Серйозним недоліком системи GATT була відсутність інституційної основи, тобто міжнародної організації як такої. Угоди GATT не носили обов'язкового характеру для країн-учасників GATT. У подальшому кодекси, присвячені регулюванню субсидій і компенсаційних заходів, технічних бар'єрів у торгівлі, ліцензуванню імпорту, митної оцінки й антидемпінгових заходів, стали складовою частиною Угоди про утворення Світової організації торгівлі. Вони стали обов'язковими для всіх її членів.

Останнім раундом багатосторонніх торговельних переговорів у рамках комплексу міжнародних угод GATT був восьмий Уругвайський раунд, що почався у вересні 1986 р. у Пунта-дель-Эсте (Уругвай). Прийнятий порядок денний включав питання, що розширюють рамки міжнародної торговельної політики і питання створення повноцінної міжнародної організації як такої. До обговорення були включені питання регулювання торгівлі послугами й інтелектуальної власності, здійснення міжнародних інвестицій. Найбільш складним на сесіях Уругвайського раунду переговорів залишалося питання допуску на ринки сільськогосподарської продукції [21].

У квітні 1994 року більшість учасників переговорного процесу (123 учасників з 125), у Марракеші (Марокко) підписали Заключний акт Уругвайського раунду торговельних переговорів і Марракеську декларацію, якою засновувалася Світова організація торгівлі. Переговори в рамках GATT 1947 року були завершені. На сьогоднішній день, GATT 1994 року як угода про торгівлю товарами є однією з основних угод в рамках СОТ. Її доповнюють «Генеральна угода з торгівлі послугами» (англ.: «General Agreement on Trade in Services» - «GATS») та «Угода з питань інтелектуальної власності» (англ.: «Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights» - «TRIPS»).

Згідно зі статтею VIII Маракеської угоди про утворення Світової організації торгівлі, СОТ є міжнародною міжурядовою організацією, створеною у відповідності з нормами міжнародного права. СОТ може діяти незалежно від волі кожної країни-члена цієї організації. Проте така діяльність СОТ здійснюється винятково через створені нею органи (Міністерську конференцію, Генеральну раду і Секретаріат). Діяльність СОТ може здійснюватися винятково в рамках її компетенції, визначеної Марракеською угодою і прийнятими на її основі іншими документами.

Згідно з Марракеською угодою, СОТ забезпечує загальну інституційну основу для здійснення торговельних відносин між її членами, тобто утворює міжнародний форум з робочими органами. В його рамках можуть здійснюватися міжнародні переговори як між усіма членами СОТ, так і між окремими учасниками. Сфера регулювання СОТ може бути розширена за рахунок майбутніх угод, які будуть включені в загальну систему СОТ [14, с.52].

Рис. 1.1. Країни члени СОТ, станом на 01.01.2010р.

Станом на 1 січня 2010 року до СОТ входить 153 учасника (див. додаток А), з яких 149 - це держави, а 4 - митні території (див. рис. 1.1). 149 країн світу - членів СОТ (з 192) - це понад 97% обсягу світової торгівлі, близько 85% світового ВВП та понад 85% населення світу. При цьому майже 30 країн перебувають у стадії переговорного процесу про вступ до СОТ, зокрема: Алжир, Андорра, Азербайджан, Багами, Білорусь, Бутан, Боснія і Герцеговина, Вануату, Ємен, Кабо-Верде, Казахстан, Лаоська Народно - Демократична Республіка, Ліван, Російська Федерація, острови Самоа, Сейшельські острови, Сербія, Чорногорія, Судан, Таджикистан, Узбекистан. Україна набула повноправного членства в СОТ 16 травня 2008 року.

Щодо структури (див. додаток Б), то СОТ об'єднує понад 150 членів, які здійснюють понад 97% світового торговельного обігу. Ще близько 30 країн ведуть переговори про вступ до організації.

Рішення ухвалюють всі члени, зазвичай одностайно. Ухвалення рішення більшістю також можливе, але голосування ніколи не застосовувалось в СОТ. Угоди СОТ ратифікували всі парламенти країн-членів.

Найвищий орган ухвалювання рішень в СОТ - Міністерська конференція - збирається щонайменше раз на два роки.

На рівень нижче - Генеральна рада (зазвичай до її складу входять посли і глави делегацій в Женеві, та іноді - чиновники, спеціально відряджені зі столиць країн-членів). Вона збирається кілька разів на рік у штаб-квартирі СОТ у Женеві. Генеральна рада виконує також функції нагляду за торговельною політикою та врегулювання суперечок.

На наступному рівні - Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами і Рада з торговельних аспектів інтелектуальної власності, підзвітні Генеральній раді.

Численні спеціальні комітети, підкомітети й робочі групи опікуються окремими угодами та іншими галузями, як-от, довкілля, розвиток, заявки на вступ і регіональними торговельними угодами [21].

1.2 Цілі, принципи, функції, структура та переваги діяльності торгової системи СОТ

Цілі СОТ визначено в преамбулі Марракеської Угоди про утворення СОТ. Основними з них є:

§ підвищення життєвого рівня;

§ забезпечення повної зайнятості;

§ постійне зростання доходів і ефективного попиту;

§ розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними;

§ оптимальне використання світових ресурсів у відповідності з цілями сталого розвитку;

§ захист і збереження навколишнього середовища;

§ забезпечення для країн, що розвиваються і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку.

Найважливішими функціями СОТ є:

§ контроль за виконанням угод i домовленостей пакета документів Уругвайського раунду;

§ проведення багатосторонніх торговельних переговорів i консультацій між зацікавленими країнами-членами;

§ урегулювання торговельних суперечок;

§ огляд національної торговельної політики країн-членів;

§ технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, що стосуються компетенції СОТ;

§ співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями.

Регулювання міжнародної торгівлі в рамках СОТ здійснюється на базі основних правил і принципів, серед яких одним з найважливіших є принцип недискримінації. Він означає, що всі контрактні сторони-члени СОТ зобов'язані надавати одна одній однаково сприятливі умови. Таким чином, жодна країна не повинна робити винятки для іншої або застосовувати щодо неї дискримінаційний підхід. Принцип недискримінації поділяється на субпринцип режиму найбільшого сприяння, який застосовується до зовнішніх ринків, та субпринцип національного режиму, який стосується внутрішнього ринку.

Режим найбільшого сприяння передбачає надання однакових переваг всім країнам в разі надання певної переваги одній країні. Наприклад, держава-член СОТ надає окремій країні, яка необов'язково є членом СОТ, деякі пільги в торгівлі певною послугою. Зазначена країна повинна згідно режиму найбільшого сприяння встановити щодо інших держав - членів СОТ однаковий пільговий режим. Таким чином викликається мультиплікаторний ефект, який забезпечує поширення пільг, наданих окремій країні, на всі держави - члени, що і сприяє подальшій лібералізації торгівлі. Допускаються також винятки із зазначеного принципу, термін дії яких обмежений до 10 років та які переглядаються через п'ять років після впровадження з метою перевірки існування умов, що зумовили їхню необхідність.

Національний режим забороняє дискримінацію іноземних товарів та послуг, наприклад, якщо держава субсидіює вітчизняного оферента послуг, тоді право на субсидії повинен також отримати іноземний оферент. Оскільки такі положення стосуються, зокрема, аудіовізуальної продукції, державних університетів, дитячих садків тощо, вони вважаються проблематичними, тому що викликають примусову комерціалізацію певних сфер економіки.

Принцип взаємності, який на даний момент особливо стосується України, зазначає, що країна, яка вступила в СОТ, отримала певні переваги, але і бере на себе певні зобов'язання. В зв'язку з цим важливо також зазначити, що жодна країна «де факто» не може відступити від попередньо взятих на себе зобов'язань в зв'язку з економічними наслідками для неї.

Практично всі великі держави зараз є членами СОТ. Окрім суто економічних переваг, які досягаються шляхом зниження бар'єрів у торгівлі, система СОТ позитивно впливає на політичну і соціальну ситуацію в країнах, а також на індивідуальний добробут громадян.

Система СОТ заохочує конкуренцію і знижує торговельні бар'єри, внаслідок чого споживачі виграють. Найочевидніша вигода вільної торгівлі для споживача - це зниження вартості життя. У результаті зниження протекціоністських торговельних бар'єрів дешевшають готові імпортовані товари і послуги, а також вітчизняна продукція, у виробництві якої використовуються імпортні комплектуючі.

Як правило, митні тарифи, державні виробничі субсидії і кількісні обмеження імпорту ведуть не до захисту вітчизняного ринку, а до підвищення вартості життя. Так, у Великобританії споживачі платять на 500 мільйонів фунтів у рік більше за одяг через торговельні обмеження на імпорт текстилю; для канадців ця сума складає приблизно 780 млн. канадських доларів. Показово, що лібералізація сектору телекомунікацій у Європейському Союзі призвела до зниження цін за послуги в середньому на 7-10%.

Ширший вибір товарів і послуг - також безсумнівна перевага вільної торгівлі. Зовнішня конкуренція стимулює ефективне вітчизняне виробництво, опосередковано знижує ціни і підвищує якість вітчизняної продукції.

У результаті активнішого товарообміну розвиваються нові технології, як це відбулося, наприклад, з мобільним зв'язком.

Збільшення експорту вітчизняної продукції також збільшує доходи виробників, податкові надходження в бюджет, а отже і доходи та добробут населення в цілому.

Вигоди СОТ для економіки країни в цілому:

Економічні вигоди:

1. Неможливо провести чітку межу між впливом вільної торгівлі на споживачів, виробників і державу. Зниження торговельних бар'єрів сприяє росту торгівлі, що веде до підвищення як державних, так і особистих доходів.

2. У довгостроковій перспективі розвиток торгівлі веде до підвищення зайнятості в експортних галузях економіки, хоча короткострокове скорочення робочих місць у результаті конкуренції вітчизняних виробників із закордонними практично неминуче. Однак протекціонізм не вирішує проблеми зайнятості. Навпаки, підвищення торгових бар'єрів викликає зниження ефективності виробництва і якості вітчизняної продукції, що за умови обмеження імпорту веде до зростання цін, негативно позначається на обсягах продажу та, з рештою, на кількості робочих місць. Така ситуація склалася, наприклад, у 1980-і рр. у США, коли були введені жорсткі обмеження на імпорт японських автомобілів.

3. Застосування принципів СОТ дозволяє підвищити ефективність зовнішньоекономічної діяльності держави за рахунок зменшення тарифних і нетарифних торговельних бар'єрів. Недискримінаційний підхід, передбачуваність і прозорість економіки приваблюють партнерів і підвищують товарообіг, сприяють оптимізації діяльності і зниженню витрат компаній, створенню сприятливого клімату для торгівлі та інвестицій, припливу капіталу у країну.

Політичні вигоди:

1. Уряд має більше можливостей захищатися від дій лобістських груп, здійснювати державну політику в інтересах розвитку всіх галузей економіки, а не окремих її частин, що допомагає уникнути викривлень конкурентного середовища.

2. Створюються передумови для боротьби з корупцією і позитивних змін у законодавчій системі, що сприяє припливу інвестицій у країну. Застосування деяких форм нетарифних обмежень (наприклад, імпортних квот) пов'язано з можливістю корупції серед чиновників, що розподіляють ці квоти. Зараз у рамках СОТ ведеться робота щодо скорочення й усунення багатьох діючих квот.

3. Прозорість та відкритість інформації, чіткі критерії безпеки, регламентовані стандарти, застосування принципу недискримінації впливають на політичну ситуацію, знижуючи можливість лобіювання рішень і маніпуляцій.

Вигоди системи СОТ для взаємовідносин між країнами:

1. СОТ надає рівне право голосу всім країнам, обмежуючи у такий спосіб можливість економічного диктату великих держав. Учасникам не потрібно вести переговори щодо торговельних угод з кожним із численних партнерів, тому що відповідно до принципу недискримінації досягнуті в ході переговорів рівні зобов'язань автоматично поширюються на всіх членів СОТ.

2. Система СОТ створює ефективний механізм для вирішення торговельних суперечок, що передбачає зобов'язання незастосування односторонніх дій. Кожна суперечка розглядається окремо з огляду на діючі норми і правила. Після ухвалення рішення країни концентрують свої зусилля на його виконанні, і, можливо, наступному перегляді норм і правил шляхом переговорів. Угоди СОТ створюють правову основу для прийняття чітких рішень.

3. Система СОТ допомагає безперешкодному здійсненню торгівлі і з допомогою конструктивного механізму вирішення суперечок зміцнює міжнародну стабільність і співробітництво.

1.3 Історія переговорного процесу та умови вступу України до СОТ

В радянському минулому Україна була членом Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) -- аналога GATT країн Варшавського пакту. У незалежній Україні приєднання до СОТ був одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики України і розглядався як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення передбачуваного та прозорого середовища для залучення іноземних інвестицій, що відповідає національним інтересам України. На початку 2005 року Президент Віктор Ющенко проголосив приєднання України до Світової організації торгівлі одним із першочергових пріоритетів зовнішньоекономічної політики на 2005 рік. Членство в СОТ було також умовою Європейської комісії для початку переговорів щодо створення спільної торгівельної зони [8, с.27].

Загалом процес приєднання України до СОТ передбачав дві головні складові:

§ проведення двосторонніх та багатосторонніх переговорів та підписання угод з доступу до ринків товарів та послуг з країнами-членами Робочої групи СОТ;

§ гармонізація законодавства України відповідно до вимог угод СОТ.

Процес приєднання України до системи ГАТТ/СОТ розпочався 17 грудня 1993 року, коли було прийнято рішення про створення Робочої групи (РГ) з розгляду заявки України щодо приєднання до ГАТТ/СОТ. Наступним кроком, відповідно до процедури приєднання, стало подання на розгляд Робочої групи 28 червня 1994 року Меморандуму про зовнішньоторговельний режим України. Після ознайомлення членів РГ з Меморандумом та завершення етапу запитань та відповідей розпочалися переговори про вступ у багатосторонньому форматі. З того часу в середньому раз у рік відбувалися офіційні засідання РГ, а з 1997 року розпочався процес двосторонніх переговорів з країнами-членами РГ. В цілому до складу РГ з розгляду заявки України щодо приєднання до СОТ увійшло 49 країн (країни ЄС вели переговори як один учасник РГ).

У 2003--2006 роках було значно активізовано переговорний процес між Україною та СОТ. Зокрема, протягом цього періоду було забезпечено:

§ проведення 7-ти засідань Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ;

§ проведення двосторонніх переговорів з 35 країнами-членами СОТ.

Протягом 2003--2006 років підписано 35 з 49 двосторонніх протоколів з доступу до ринків товарів та послуг:

§ у 2003 році (11) з Бразилією, Болгарією, Естонією, ЄС, Ізраїлем, Кубою, Польщею, Словаччиною, Таїландом, Чехією, Угорщиною;

§ у 2004 році (10) з Аргентиною, Гондурасом, Домініканською Республікою, Литвою, Малайзією, Монголією, Парагваєм, Туреччиною, Швейцарією, Шрі-Ланкою;

§ у 2005 році (9) з Сальвадором, Молдовою, Норвегією, Індонезією, Японією, Ісландією, Хорватією, Еквадором та Китаєм;

§ у 2006 році (5 протоколів) з США, Панамою, Австралією, Єгиптом та Колумбією.

Також завершено переговори із Перу, Вірменією та Тайванем. Тривали переговори з Киргизстаном.

Протягом 2005--2006 років було вирішено низку проблемних питань, які уповільнювали переговори між Україною та РГ СОТ.

Зокрема, було:

§ усунуто податкові пільги, що надавались окремим підприємствам промисловості;

§ встановлено однакові ставки акцизного збору на вітчизняні та імпортні транспортні засоби відповідно до принципу національного режиму;

§ усунуто звільнення від ПДВ та податку на прибуток, платежів у Державний інноваційний фонд, від ПДВ та митних зборів на імпорт сировини, матеріалів, обладнання та товарів (не вироблених в Україні), які призначались для використання в межах технологічних парків;

§ усунуто пільги у спеціальних економічних зонах та особливі режими для інвестиційної діяльності. Зокрема, всі звільнення від сплати мита на імпорт, ПДВ, акцизних зборів, квот та ліцензій, податку на прибуток, платежів у фонд соціального страхування безробіття, збору у Державний інноваційний фонд та обов'язкового продажу валютних надходжень;

§ скасовано вимогу продажу Національному банку України 50% валютної виручки суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності при реалізації зовнішньоторговельних контрактів;

§ скасовано дискримінаційний підхід до іноземних компаній щодо використання податкових векселів при розрахунках з бюджетом;

§ скасовано режим ліцензування і квотування експорту деяких видів продукції;

§ встановлено фіксовану плату за видачу експортних ліцензій, що відповідає вартості надання зазначеної послуги замість плати в адвалерному еквіваленті до вартості контракту;

§ скасовано додатковий збір при імпорті нафтопродуктів.

16 січня 2008 року Україна і ЄС на переговорах в Лондоні врегулювали питання експортних мит, знявши останню перешкоду на шляху України до СОТ.

За чотирнадцять років переговорів було завершено двосторонні переговори про доступ до ринків товарів та послуг з 52 країнами-членами СОТ, прийнято більше 50 законів необхідних для адаптації українського законодавства до вимог Світової організації торгівлі.

Найбільш відчутний і важливий прорив в переговорному процесі був досягнутий протягом 2005-2007 років, коли Україна отримала статус країни з ринковою економікою з боку ЄС та США, була скасована поправка Джексона-Вейніка, завершені переговори з найважливішими країнами-членами СОТ [7, с. 50].

5 лютого 2008 р. на засіданні Генеральної Ради Світової організації торгівлі прийнято рішення про приєднання України до Марракеської угоди про заснування СОТ. Того ж дня Президент України Віктор Ющенко та керівники СОТ підписали угоду про вступ України до організації (див. додаток В).

У Верховної Ради було 5 місяців для ратифікації цієї угоди. У цей же день було оприлюднено прес-реліз СОТ стосовно зобов'язань України.

10 квітня 2008 року Верховна Рада ратифікувала протокол про вступ України до Світової організації торгівлі 411 голосами. 16 квітня МЗС України направило ноту генеральному секретареві СОТ, в якій повідомило керівництво СОТ про ратифікацію Протоколу про вступ України до цієї організації. Також було ухвалено постанову Кабінету Міністрів. 16 травня Україна стала 152-им офіційним членом СОТ.

5 лютого 2008 році світова організація торгівлі оприлюднила умови вступу України до неї, основні з яких [20]:

· імпортні мита при постачанні товарів в Україну складають 10,66% - для сільськогосподарських продуктів і 4,95% - для промислових товарів;

· в цілому мита встановлені в діапазоні від 0 до 50%, при цьому деякі обмеження включають поетапне скорочення впродовж періоду до 2013 року;

· найвищі тарифи, які Україна може застосувати, це тарифи на цукор - 50% і соняшникову олію - 30%. Інші продукти з граничним рівнем тарифів, встановленим на рівні 25%, включають деякі види радіоприймальної апаратури, синтетичні нитки і конвеєрні ремені;

· до категорії товарів з пониженим митом входять громадські літаки, будівельне устаткування, алкоголь, деякі види риби, деякі хімічні речовини, нафтові масла, медпрепарати, деревина, целюлозно-паперові вироби, деякі види пряжі і тканини, деякі види основних металів, сталь, IT-продукти, меблі, іграшки;

· Україна погодилася не застосовувати інші податки і мита, окрім своїх звичайних митних зборів;

· в сільському господарстві Україна погодилася не субсидувати експорт. Країна обмежить свою підтримку внутрішнього сільгоспвиробника сумою 3,04 млрд. грн. (приблизно $613 млн.), а також покриття 5% від вартості внутрішнього с/г виробництва;

· Україна відкриє тарифну квоту на сахар-сирець - 260 тис. тонн щорічно і збільшить її до 267 тис. тонн до 2010 року;

· у частині доступу до ринку послуг, Україна прийняла обов'язки у всіх 11 ключових секторах, включаючи бізнес-послуги, комунікаційні, з будівництва і машинобудування, дистрибуції, у сфері освіти і навколишнього середовища, фінансів (страхування і банківської діяльності), охорони здоров'я.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ТА АНАЛІЗ СТАНУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ЗА ПЕРІОД ЧЛЕНСТВА В СОТ

2.1 Оцінка цінової конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції

Сільське господарство завжди було дуже складним та важким пунктом у переговорах в рамках Світової організації торгівлі. Для України сільське господарство та харчова галузь теж мають велике значення, оскільки вони забезпечують 20% валового внутрішнього продукту країни.

Ще до Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів регулювання міжнародної сільськогосподарської торгівлі було значно м'якшим порівняно з загальними правилами Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1947 року. За результатами Уругвайського раунду було підписано Угоду про сільське господарство, яка стала програмою реформ щодо лібералізації торгівлі сільськогосподарськими товарами згідно з правилами та принципами ГАТТ [17, c.9].

Таблиця 2.1

Зниження сільськогосподарських субсидій та рівня внутрішнього захисту ринку за результатами Уругвайського раунду переговорів СОТ

У ході Уругвайського раунду країни-члени СОТ задля формування справедливої та орієнтованої на ринок системи торгівлі сільськогосподарською продукцією домовилися знизити імпортні тарифи та рівень внутрішньої підтримки сільськогосподарських виробників, яка спотворює нормальний процес торгівлі, зменшити бюджетні витрати на субсидування експорту та обсяги сільськогосподарських продуктів, на які поширюються експортні субсидії (див. табл. 2.1).

Як член СОТ, Україна має дотримуватися принципів та рішень цієї міжнародної організації.

Після отримання Україною статусу члена СОТ відповідно до консолідованої тарифної пропозиції середньоарифметична ставка ввізного мита на сільськогосподарську зменшилася з 13,84% до 11,16% [4].

Найвищі ставки імпортних тарифів для сільськогосподарських та харчових продуктів встановлено для цукру (де ставка дорівнюватиме 50%) та для олії (30%). Після отримання Україною членства у СОТ використовуються лише адвалерні ставки митних тарифів замість комбінованих та спеціальних, що діяли до вступу на окремі групи товарів.

Також після вступу до СОТ існує заборона субсидіювати експорт. Відмова від експортних субсидій є важливим внеском у поширення принципів СОТ з лібералізації торгівлі сільськогосподарськими товарами. Справа в тому, що на міжнародному рівні ціна на сільськогосподарські продукти здебільшого занижена через те, що розвинуті країни субсидують експорт. З цієї причини можливості України зі збільшення експорту сільськогосподарських продуктів обмежені, але в той же час повне скасування підтримки експорту у країнах-членах СОТ сприятиме зростанню світових цін та розширить можливості України з використання конкурентних переваг при експорті товарів сільськогосподарського виробництва.

Зниження ставок імпортних тарифів -- це основний фактор, який впливає на ситуацію в галузі сільського господарства у результаті вступу країни до СОТ.

В дослідженні проаналізовано вплив зниження ставок імпортних тарифів та рівень цінової конкурентоздатності основних сільськогосподарських товарів: пшениці, кукурудзи, ячменю, соняшника, цукру, яловичини, свинини, продукції птахівництва (м'яса птиці та яєць). Ці продукти становлять майже 70% від валового виробництва продукції сільського господарства, у виробництві цих видів продукції зайнято близько 4 мільйонів працівників, тобто більше половини працездатного населення, яке проживає в сільській місцевості. У виробництво та перероблення цих продуктів за останні 10 років надійшло близько 600 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій (або 45% від загальних іноземних інвестицій в сільське господарство та харчову промисловість) та близько 4 млрд. грн. внутрішніх інвестицій в основний капітал.

Аналіз впливу тарифів та цінової конкурентоздатності сільськогосподарських товарів було зроблено за період 1998-2008 (до вступу в СОТ) років, так як більша частина періоду - з червня по грудень 2008 р. - співпала з регресійними процесами у світовій економіці, що привело до різкого уповільнення розвитку сільськогосподарських галузей. Тобто оцінювалася конкурентоспроможність продукції з якою безпосередньо Україна входила до СОТ, а вибраний такий тривалий період часу надає більшої об'єктивності проведеному аналізу, зважаючи на значні щорічні коливання внутрішньої та світової кон'юнктури ринків сільськогосподарської продукції.

Порівнювалися три показники:

1. імпортний тариф, що діяв для країн, яким Україною було надано режим найбільшого сприяння (РНС), в кожному із проаналізованих років (1998-2008 рр.), у відсотках;

2. різниця цін внутрішніх та зовнішніх в кожному із проаналізованих років (1998-2008 рр.), у відсотках;

3. зв'язаний тариф, що є максимальною межею захисту українського ринку відповідного товару зі вступом до СОТ, у відсотках.

Різниця цін являє собою відсоткове відношення різниці між внутрішніми цінами реалізації продукції сільськогосподарськими виробниками конкретного продукту та зовнішніми цінами (цінами на кордоні України) до відповідних зовнішніх цін (цін на кордоні):

(2.1)

?P -- різниця ринкових цін;

Pd -- внутрішня ціна реалізації сільськогосподарськими виробниками;

Pw -- зовнішня довідкова ціна.

Зв'язаний тариф - тариф, який зафіксовано як максимальну межу захисту ринку, вище якого Україна зобов'язалася не підвищувати ставку імпортного тарифу на певний товар у відповідності з домовленостями про вступ до СОТ.

Якщо різниця цін має мінусове значення, що позначається на графіку нижче нульової відмітки, то за ціною вітчизняна продукція є більш конкурентоздатною порівняно з ціною аналогічного імпортного товару. Якщо різниця цін має позитивне значення, що позначається на графіку вище нульової відмітки, то імпортний товар за ціною дешевше, ніж аналогічний товар вітчизняного виробництва. Перевищення позитивного значення різниці цін над граничним тарифом свідчить, що при сплаті ставки імпортного тарифу імпортна продукція залишатиметься більш конкурентоспроможною за ціною, ніж вітчизняна, а в ситуації, коли позитивне значення різниці цін нижче граничного тарифу, вітчизняний товар залишатиметься більш конкурентоспроможним за ціною порівняно з імпортним після сплати мита.

Результати для окремих товарів:

Пшениця. Аналіз діючих тарифів (див. рис. 2.1) показав, що високі митні тарифи на рівні 40-50% (у перерахунку на адвалерну ставку) не впливали на ціни вітчизняних сільськогосподарських виробників пшениці, а, відповідно, і на їх доходи від реалізації. Ціни реалізації пшениці протягом аналізованого періоду залишалися низькими, часто навіть нижчими за ціни на кордоні (протягом 6 років із 10 проаналізованих). Це є свідченням високої конкурентоздатності української пшениці як експортно-орієнтованого товару.

Таким чином, рівень захисту внутрішнього ринку пшениці після вступу до СОТ є достатнім, а зниження імпортного тарифу не впливає на ціни та доходи сільськогосподарських виробників від реалізації пшениці.

Рис. 2.1 Пшениця, порівняння цін та тарифів, 1998-2008 рр.

Кукурудза. Для кукурудзи зв'язаний імпортний тариф після вступу до СОТ встановлено на рівні меншому від рівня діючих у минулому тарифів.



Рис. 2.2. Кукурудза, порівняння цін та тарифів, 1998-2008 рр.

Але різниці між внутрішніми та зовнішніми цінами кукурудзи у відсотковому вимірі в більшості років мають мінусове значення (тобто внутрішні ціни менші за зовнішні), що свідчить про її високі конкурентні переваги. Низький внутрішній попит на кукурудзу для фуражних цілей зумовлений особливостями розвитку тваринницької галузі в країні. З цієї ж причини імпорт більш дорогої фуражної кукурудзи в Україну є малоймовірним.



Рис. 2.3. Ячмінь, порівняння цін та тарифів, 1998-2008 рр.

Аналогічна ситуація з фуражним ячменем. Різниця між цінами у переважній більшості років мала мінусове значення, що свідчить про високий рівень конкурентоздатності цієї зернової культури. Щорічні обсяги експорту становлять 4-5 млн. т.

Насіння соняшника. Останні 10 років різниці між внутрішніми та зовнішніми цінами насіння соняшника мають мінусове значення, тобто внутрішні ціни менші за зовнішні. Це свідчить про високий рівень конкурентоздатності вітчизняного насіння соняшника. Пропозиція насіння соняшника є достатньою не тільки для задоволення зростаючих потреб харчової промисловості, а і для експорту насіння. Обидва товари як насіння соняшника, так і соняшникова олія є експортними товарами. Обсяги експорту соняшникової олії вітчизняного виробництва досягають вже 1,6 млн. тонн, а експорт насіння соняшника навіть при сплаті експортного мита (17 %) становить 230 тис. тонн на рік (дані 2008 р.). Імпортний тариф, що діяв в 1999-2006 рр., був встановлений на необґрунтовано високому рівні 500 євро за 1 тонну, що складало 250 % в перерахунку на адвалерне в 2002 році, та 227 % в перерахунку на адвалерне в 2006 р. (див. додаток Д). Аналіз різниці цін показав, що ставка імпортного тарифу на насіння соняшника, яка діє зі вступу України до СОТ, є достатньою для забезпечення конкурентоспроможності за ціною вітчизняної сировини порівняно з імпортною. Для олійно-переробних заводів соняшник вітчизняного виробництва залишатиметься за ціною більш привабливим, ніж імпортний.

Цукор. Аналіз показав (див. додаток Д), що внутрішні ціни цукру вищі, ніж зовнішні, але сплата імпортного тарифу у розмірі 50% робить імпортний товар більш дорогим, майже вирівнюючи з ціною цукру, виробленого з вітчизняної сировини. Крім того, внутрішній ринок цукру зі вступом до СОТ захищений тарифною квотою у розмірі 260 тис. тонн зі сплатою мита не вище 15%. Понад тарифну квоту, тобто на обсяг імпорту цукру-сирцю з тростини, що перевищує 260 тис. тонн, діятиме високий тариф 50%. У суспільстві сприйняття тарифної квоти на цукор-сирець дещо викривлене. Тарифна квота -- це захід не додаткового відкриття ринку, а навпаки -- захід захисту ринку, бо обсяг можливого імпорту обмежений кількісним розміром квоти, а вище квоти діє високий імпортний тариф. Із світової практики відомо, що товарна лінія є менш захищеною у випадку простого зниження тарифу на весь обсяг імпорту порівняно із застосуванням тарифної квоти.

Яловичина. Яловичина, яка становить 40% у загальному виробництві м'яса в Україні, є конкурентоспроможним товаром порівняно з імпортним. Ціни реалізації яловичини сільськогосподарськими підприємствами в більшості із проаналізованих років залишалися низькими, часто навіть нижчими за ціни на кордоні, тому граничний тариф у складі СОТ (див. додаток Е) є достатнім для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного товару за ціною порівняно з імпортом. В структурі експорту м'яса з України найбільшу частку займає саме яловичина -- 80%.

Свинина. Кон'юнктура внутрішнього ринку свинини є найбільш нестабільною порівняно з іншими видами м'яса (див. додаток Е). Вітчизняні ціни свинини в окремих роках були вищі, ніж зовнішні ціни (ціни на кордоні), в окремих -- навпаки, нижчі за зовнішні. Ситуація маргінальної (граничної) конкурентоздатності свинини вітчизняного виробництва пояснюється тим, що більшість поголів'я свиней (65%) відгодовується в господарствах населення, що характеризується високими витратами кормів та праці, низькою продуктивністю тварин порівняно з виробництвом на спеціалізованих крупних свинокомплексах. Зменшення доходів сільськогосподарських виробників не буде суттєвим через те, що існує різна сегментація ринку імпортованої свинини та виробленої в Україні. Так, імпортна морожена свинина надходитиме на перероблення, тоді як свинина, яка вирощується у населення, реалізується у вигляді свіжого м'яса та продуктів домашнього перероблення на ринках міст та селищ, а більша частина споживається в самих домогосподарствах.

Продукція птахівництва. В 2006 році імпортний тариф в перерахунку на адвалерне мито сягнув 300%, але фактично імпортне мито дорівнювало 0% через те, що в попередні роки ввезення м'яса птиці відбувалося через СЕЗи та ТПРи без сплати всіх податків, в тому числі, імпортних мит та зборів. Виходить, що галузь птахівництва ще за декілька років до вступу у СОТ працювала за умов більш ліберального імпортного режиму. У структурі імпорту м'ясо птиці займало 82% в 2005-2006 рр., 40% -- в 2007-2008 рр. Аналіз показав, що на м'ясо птиці вітчизняні ціни, особливо в останні роки, були вищі, ніж зовнішні ціни (див. додаток Ж). Це означає, що зменшені тарифи позитивно вплинуть на збільшення споживання м'ясних продуктів населенням у подальшому через зниження споживчих цін на м'ясо птиці. Саме м'ясо птиці із м'ясних продуктів переважає в раціоні харчування українського населення. Стосовно запобіганню втрат доходів виробників м'яса птиці, то Уряд може запровадити бюджетну програму здешевлення вартості комбікормів для вирощування курей, що узгоджується з Угодою про сільське господарство СОТ в межах домовленостей країни стосовно граничного рівня підтримки сільського господарства через програми «жовтої скриньки». Крім того, утримати рівень доходів галузь птахівництва може за рахунок іншої продукції птахівництва, наприклад, яєць свійської птиці. Як показав аналіз, різниця цін на яйця свійської птиці має мінусове значення, що свідчить про високий рівень конкурентоздатності вітчизняної продукції (див. додаток Ж). А граничний тариф після зі вступом до СОТ є вищим, ніж діючий тариф у перерахунку на адвалерну ставку.

Отже, при порівнянні цінової різниці між зовнішніми цінами та цінами вітчизняних сільськогосподарських виробників з діючими та зв'язаними тарифами після вступу до СОТ ми дійшли висновку, що високі митні тарифи не впливали на ціни вітчизняних сільськогосподарських виробників, які й досі залишаються низькими, часто навіть нижчими за зовнішні ціни. Це відображує той факт, що Україна є нетто-експортером більшості первинної продукції сільського господарства та харчової промисловості.

Більше того, за винятком м'яса птиці та свинини, цінова різниця (між зовнішніми цінами та цінами вітчизняних виробників) у відсотковому вимірі є значно нижчою, ніж зв'язані тарифи, які діють з моменту вступу до СОТ. Це означає, що вплив тарифів на вітчизняні ціни є і буде незначним. Таким чином, можна зробити висновок, що низький рівень зв'язаних тарифів не створює додаткового тиску на виробників, бо основні види продукції сільського господарства за ціною є більш конкурентоздатними, ніж імпортні товари.

Ці висновки дослідження підкріплюються довгостроковими прогнозами світових цін. Так, прогнозні оцінки кон'юнктури світових ринків для українських товарів є дуже сприятливими. Для більшості конкурентоздатних за ціною товарів очікується збільшення номінальних світових цін. За прогнозами OЄСР та ФАО, в перспективі до 2014 року світові ціни на пшеницю зростуть на 3%, фуражні зернові -- на 10%, насіння соняшника (на 15 %), рослинну олію (на 18 %), яловичину та свинину -- до 30 % (ціни Аргентини та Бразилії) [19, с.17].

Набуття членства в СОТ відкриває для України додаткові можливості доступу до ринків інших країн, що є особливо важливим для країни експортера сільськогосподарської продукції.

2.2 Оцінка цінової конкурентоспроможності промислових товарів

Різниця впливу від вступу України до СОТ пов'язана з тим, що деякі галузі промисловості характеризуються високим ступенем орієнтованості на експорт, інші -- навпаки задовольняють потреби майже виключно внутрішнього ринку.

Крім того, продукція окремих галузей промисловості, перш за все споживчі товари, має високу цінову еластичність -- може відчутно та стрімко реагувати на зміни умов доступу до ринків, особливо на рівень ввізних мит. В той же час, продукція промислового ринку, значно слабше реагує на зміни у митних тарифах, формуючись на підставі інших ринкових чинників.

Загалом, після приєднання до СОТ середньоарифметична ставка імпортного митного тарифу на промислові товари склала 4,85% при тому, що раніше вона дорівнювала 8,32 % [4].

Зі вступом України до Світової організації торгівлі відчутно обмежилися можливості з надання державної підтримки галузям промисловості та запровадження обмежень (тарифних та нетарифних) щодо експорту окремих видів продукції. Практично повністю виключається можливість надання експортної підтримки промисловим підприємствам.

Враховуючи нинішній низький рівень державної підтримки галузей промисловості та відсутність експортної підтримки, обмеження можливостей держави в цих сферах після вступу до СОТ не матиме суттєвого впливу на промисловість.

При цьому, слід розуміти що зі вступом України до СОТ у держави залишаються широкі можливості для підтримки промислових підприємств, у напрямках, які не є забороненими нормами та правилами СОТ та за умови дотримання певних критеріїв для запровадження такої підтримки.

Таким чином, головним питанням, яке турбує представників промисловості, є «можливі наслідки для вітчизняних промисловців від лібералізації імпортного режиму внаслідок зменшення ставок ввізного мита».

Дослідження проводилося відносно галузей економіки, наведених у Таблиці 2.2, які було вибрано за кількістю зайнятих працівників, частки у обсягах реалізованої промислової продукції та частки в експорті товарів. В дослідженні проаналізовано вплив зниження імпортних тарифів та рівень цінової конкурентоздатності промислових товарів з наведених вище галузей промисловості: залізної руди та залізного концентрату, коксу, аміаку, сечовини (карбаміду), верхнього жіночого одягу з вовни, чавуну, прокату з заліза та нелегованої сталі, залізничного рухомого складу (вагони-цистерни).

Таблиця 2.2

Частка промислових галузей в економіці, за даними Держкомстату за 2007-2008рр.

Аналіз впливу тарифів та цінової конкурентоздатності промислових товарів було зроблено за період 2003-2008 років, аналогічним методом, яким оцінювалася і сільськогосподарська продукція. Такий відрізок часу надає більшої об'єктивності проведеному аналізу, зважаючи на те, що в період 1993-1999 років спостерігалася стала тенденція суттєвого зменшення обсягів промислового виробництва, що спричинило викривлення цінових параметрів продукції через розбалансованість показників виробництва/споживання продукції.

Результати для окремих товарів:

Залізна руда. Протягом 2003-2008 років рівень ставок ввізного мита на залізорудний концентрат становив 2%. На цьому ж рівні залишається зв'язана ставка ввізного мита після вступу України до СОТ.

Аналіз цінової різниці внутрішніх і зовнішніх цін показав, що в цей період відбувалися суттєві коливання цінової різниці -- від -12,2% (2008 р.) до 20,2% (2005 р.) (див. рис 2.4).

Рис. 2.4 Залізорудний концентрат, порівняння цін та тарифів, 2003-2008 рр.

Зміни обсягів імпорту в 2003-2008 роках відповідали змінам цінової ситуації, яка склалася на ринку цього товару. Так, у 2005 році обсяги імпорту залізорудного концентрату до України збільшилися у порівнянні з 2003 роком на 51%, а в 2006 році скоротилися у 2,6 рази в порівнянні з 2005 роком, у 2008 році знову обсяги імпорту зменшились на 23% в порівнянні з попереднім роком.

Крім того, основні імпортні надходження залізної руди до України здійснюються з Російської Федерації в режимі вільної торгівлі, тобто навіть діюче мито у 2% з цією продукцією не справляється.

Незважаючи на значні обсяги імпорту залізної руди до України, в середньому за 2003-2008 роки обсяги експорту цієї продукції майже в 6 разів перевищували імпортні надходження, а в 2008 році -- в10 разів. В перспективі імпорт руди може збільшитися через внутрішні суперечки цінового характеру між виробниками руди та металургійними підприємствами, що не мають власних гірничо-збагачувальних комбінатів, які можуть в майбутньому перейти на поставки залізного концентрату з за кордону.

Таким чином, залізна руда є товаром, який досить чутливо реагує на цінові диспропорції зовнішнього та внутрішнього ринків.

В той же час, вступ до СОТ не впливає суттєво на торгівлю цим товаром, враховуючи, що зв'язаний тариф, щодо якого бере зобов`язання Україна, відповідає діючий ставці ввізного мита на цю продукцію у минулих роках.

Кокс. Рівень ставок імпортного мита на кокс з вступом України до Світової організації торгівлі не змінилася. В 2003-2008 рр. ставка ввізного мита на кокс становила 0%.

Аналіз внутрішніх та зовнішніх цін на кокс засвідчив, що за ціною продукція вітчизняного виробництва є конкурентоспроможною з аналогічною імпортною. Так, протягом 2003-2008 років цінова різниця між внутрішніми та зовнішніми цінами змінилася з +1,9 % у 2003 році до -15,5 % у 2006 році та -11,3% у 2008 році (див. рис.2.5).

Конкурентні переваги коксу українського походження та сприятлива кон'юнктура на світових ринках були використані вітчизняними виробниками у 2006 році, які збільшили обсяги експорту в 2006 році майже в 3 рази (у кількісному виразі) в порівнянні з 2004 роком.

Рис. 2.5. Кокс та напівкокс з кам'яного вугілля, порівняння цін та тарифів, 2003-2008 рр.

Але вже у 2007-2008 роках відбулось різке зниження обсягів експорту, щорічно воно дорівнювало 63% проти попереднього року. Ситуація у 2008 році показова тим, що за останні сім років вперше імпорт коксу перевищив експорт. Виробники зіткнулися з двома основними проблемами: падінням зовнішнього та внутрішнього попиту на свою продукцію через високу собівартість продукції та дефіцитом вугілля для коксування.

Тобто серед факторів, які суттєво впливатимуть в довгостроковій перспективі на внутрішній ринок, необхідно зазначити прогнозне збільшення споживання коксу, яке може призвести до посилення дефіциту коксу та вугілля для коксування на внутрішньому ринку. Зазначений дефіцит буде спричинятися зростанням виробництва чавуну та, головним чином, задовольнятися імпортними надходженнями з Російської Федерації. В той же час, для значного збільшення обсягів імпорту коксу та коксівного вугілля з РФ до України існують певні обмеження, які викликані також зростанням споживання цього продукту в Росії внаслідок збільшення обсягів виплавки чавуну російськими металургійними підприємствами.

Таким чином, вступ України до СОТ не має безпосереднього впливу на стан торгівлі коксом та конкурентоспроможність вітчизняних виробників цієї продукції, але загострить давно існуючі проблеми в галузі, незалежні від членства країни у цій організації.

Чавун. Після вступу до Світової організації торгівлі рівень ставок ввізних мит на чавун не змінився. У період 2003-2008 років діюча ставка ввізного мита на чавун становила 5%.

Рис. 2.6. Чавун переробний нелегований, порівняння цін та тарифів, 2003-2008 рр.

Дослідження внутрішніх та зовнішніх цін чавуну свідчить про незначні коливання цінової різниці. Динаміка коливання цінової різниці на чавун змінювалася від позитивних значень у 2003-2004 роках, тобто український чавун був менш конкурентоспроможним у порівнянні з чавуном іноземного виробництва, до від`ємних значень у 2005-2008 роках, тобто більшої конкурентоспроможності вітчизняного чавуну у порівнянні з продукцією інших країн (див. рис 2.6).

Слід підкреслити, що навіть у 2003-2004 роках за позитивної цінової різниці між зовнішнім та внутрішнім ринком, діюча ставка ввізного мита була вищою за цінову різницю у відсотковому вимірі, тобто мала можливість ефективно економічно впливати на регулювання імпортних надходжень чавуну з інших країн, з якими встановлений режим найбільшого сприяння.

Аналіз динаміки змін цінової різниці між зовнішнім та внутрішнім ринком та зв`язаного рівня ставок ввізного мита дає підстави вважати, що рівень зв`язаного тарифу на чавун на рівні 5% є достатнім для ефективного економічного коригування можливих цінових дисбалансів.

Загалом, в середньостроковій перспективі передбачається стале збільшення споживання чавуну в світі, що призведе, як до збільшення фізичних обсягів виробництва цієї продукції, так і до відповідного зростання цін цього товару, що є сприятливим для конкурентоспроможного чавуну українського виробництва.

Одяг. Діючий в Україні рівень імпортних тарифів визначається з 2000 року Угодою між Україною та Європейським Союзом про торгівлю текстильною продукцією. Відповідно до цієї Угоди було повністю лібералізовано нетарифні обмеження, що існували в ЄС по відношенню до поставок української текстильної продукції, а Україна взяла на себе зобов`язання про зменшення ставок ввізного мита у відповідності з графіком, що міститься в Угоді.

Графік трансформації ставок імпортного мита, передбачений в Угоді між Україною та ЄС про торгівлю текстильною продукцією, було розроблено з урахуванням секторальної угоди «Текстиль та одяг» країн-членів СОТ. Таким чином, у 2006 році, коли Україна завершила трансформацію митного тарифу у текстильному секторі у відповідності з вказаною Угодою, було досягнуто зв'язаних ставок тарифів, що очікуються в результаті виконання зобов`язань, що візьме Україна при вступі до Світової організації торгівлі.

Аналіз різниці цін за 2003-2008 роки між зовнішнім та внутрішнім ринком на пальта та плащі жіночі з вовни (товар, який стабільно займає одну з найбільших часток у зовнішньоторговельному обороті української швейної продукції) засвідчив значно більшу конкурентоспроможність вітчизняної продукції. Різниця цін протягом досліджуваного періоду була від`ємною (див. додаток З). Таким чином, вступ до Світової організації торгівлі не має негативного впливу на українських виробників текстильної продукції та не призводить до суттєвих цінових коливань на ринку цієї продукції. Навпаки, членство у СОТ дозволяє підприємствам з пошиття одягу отримати нові можливості доступу до зовнішніх ринків, де якісні та дешеві українські товари легкої промисловості користуються попитом; зробити більш прозором імпорт іноземної продукції та збільшити іноземні інвестиції у виробництво, що дозволить оновити технології виробництва та модернізувати обладнання.