Размещено на http://www.allbest.ru/

1

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему: “Шляхи забезпечення ЗЕД розвитку текстильної промисловості на прикладі ТОВ “Сумитканина”

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні аспекти розвитку текстильної галузі в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

1.1 Сучасний стан вітчизняного текстильного виробництва

1.2 Значення текстильної галузі в міжнародній економіці

1.3 Перспективи розвитку підприємств текстильної галузі в контексті інтеграції України в світову економіку

2. Сучасний рівень розвитку ТОВ “Торговий Дім Сумитканина”

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності ТОВ “Торговий Дім Сумитканина”

2.3 Проблеми забезпечення менеджменту ЗЕД на підприємстві

3. Стратегія розвитку текстильної галузі в сфері ЗЕД

3.1 Вивчення напрямків підвищення ефективності ЗЕД на вітчизняних текстильних підприємствах

3.2 Ефективність заходів по вдосконаленню виходу підприємства на зовнішній ринок

3.3 Вдосконалення управління зовнішньоекономічної діяльності ТОВ “Торговий дім „Сумитканина”

4. Роль комп'ютерної підтримки в ТОВ “Торговий Дім Сумитканина”

5. Економічна ефективність заходів з охорони праці при виробництві тканин

6. Економічне регулювання природокористування у підприємницькій діяльності

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Об`єктивна необхідність вимагає поступового, але неухильного включення економіки України до системи міжнародного поділу праці, світових інтеграційних процесів. Виходячи з актуальності проблем розвитку зовнішньоекономічної діяльності нами була обрана тема дипломної роботи “Шляхи забезпечення зовнішньоекономічного розвитку текстильної галузі (на прикладі ТОВ „Торговий дім “Сумитканина”)

Цілями дипломної роботи нами було обрано: 1) вивчення сучасного стану економічної співпраці суб'єктів господарювання України із суб'єктами господарювання сусідніх держав; 2) аналіз перспектив розвитку економічної співпраці суб'єктів господарювання України із суб'єктами господарювання сусідніх держав; 3) дослідження резервів використання менеджменту ЗЕД для подальшого розвитку підприємств галузі.

Для реалізації поставлених цілей нами були сформовані такі завдання: 1) розкрити основні розвитку стратегічного менеджменту; 2) дослідити шляхи вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності підприємств; 3) проаналізувати ефективність експортно-імпортних операцій на прикладі конкретного підприємства.

Нинішня ситуація на світовому ринку характеризується глобальною трансформацією усіх країн світу до нового якісного стану, нового типу цивілізації третього тисячоліття. В майбутньому велике значення буде мати інтеграція України в Європу. Україна широким фронтом виходить на західноєвропейський соціально-економічний простір. Таким чином, самостійність України зовсім не означає її самоізоляції на міжнародній арені. Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні.

Основою стратегічного менеджменту є стратегічне планування, під яким ми розуміємо процес формування, оцінювання і прийняття стратегій розвитку бізнесу. До питань стратегічного планування належить також контроль реалізації планів і їх коригування. Стратегічні плани базуються на прогнозуванні майбутнього стану підприємства і зовнішнього середовища, їх призначенням є мобілізація ресурсів і координація діяльності всіх підрозділів підприємства в напрямку досягнення заявлених довгострокових цілей (збільшення прибутку, зниження собівартості, вихід на міжнародний ринок, збільшення масштабів діяльності, створення спільних підприємств і т.ін.).

Кризові явища у світовій економіці початку 70-х років, що супроводжувалися такими явищами, як насичення попиту, посилення конкуренції, зміни в технології, нестабільність зовнішнього середовища змусили переглянути методи планування, які стали неадекватними проблемам, що виникли. Сформувалося розуміння, що сила компанії базується на можливості розвинути потенціали стратегічного успіху - стратегічні переваги, тобто ринкові переваги, такі як високі стандарти якості продукції (послуг), низькі витрати, ефективна мережа розподілу, високий імідж. Звичайно стратегічні переваги випливають з аналізу, по-перше, особливостей фірми порівняно з її конкурентами і, по-друге, сприятливих і несприятливих чинників навколишнього середовища. Останнім часом до цих позицій додають ще дві: здатність до швидких змін у стратегії й організації у відповідь на зміни навколишнього середовища, а також культуру організації в плані сприйняття і реалізації стратегії.

господарювання співпраця зовнішньоекономічна

1. Теоретичні аспекти розвитку текстильної галузі в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

1.1 Сучасний стан вітчизняного текстильного виробництва

Легка промисловість є провідною у виробництві товарів народного споживання, серед яких - тканини всіх видів, швейний і трикотажний одяг, взуття, шкір. товари і шкіргалантерея, фурнітура, фарфоровий посуд та інші.

На початку 90-х років в галузі працювало понад 500 тис. робочих місць, вартість виробленої продукції оцінюється сумою 15 млрд. дол. США, що забезпечувало понад 10 відсотків обсягів промислового виробництва і майже п'яту частину бюджетних надходжень. Внаслідок формування нової економічної системи в країні галузь пережила глибоку кризу, виробництво продукції скоротилося у 5-10 разів, частка її у загальному обсязі промислової продукції зменшилась до 1,1 відсотків і в бюджетних надходженнях не перевищує 0,8 відсотка, втрачено понад 300 тис. робочих місць. Найбільш постраждали жінки, яких в галузі працювало біля 80 відсотків.

З початку 90-х років легка промисловість, як жодна з інших галузей промисловості України, працює за надзвичайно несприятливих умов внутрішнього ринку, що обумовлено експансією імпортних товарів, яка набула загрозливих розмірів (контрабанда, заниження мита тощо).

За цих умов вітчизняні підприємства практично не можуть реалізувати свою продукцію за рентабельною ціною, оскільки імпортер при вивезенні товару з країни походження отримує компенсацію з ПДВ на нову вартість, а при ввезенні його в Україну ПДВ сплачується з заниженої митної вартості. Таким чином, імпортер отримує пільги і створює недобросовісну конкуренцію вітчизняним товарам за ціною.

Розрахунки свідчать, що в результаті нерівних конкурентних умов, частка товарів вітчизняного виробництва на внутрішньому ринку складає по основних групах товарів від 4 до 47 відсотків. При цьому виробничі можливості підприємств легкої промисловості використовуються в середньому на 15-60 відсотків.

В результаті засилля на внутрішньому ринку імпортних товарів змусило більше 90 відсотків вітчизняних швейних підприємств перейти на роботу за давальницькою схемою і використовувати завезені тканини.

Найбільш потужна текстильна галузь, якою створено ще в 80-х роках понад 100 тис. робочих місць, де середня вартість одного робочого місця надзвичайно велика через високий рівень технологічності та складності текстильного обладнання (біля 100 тис.дол.США), практично не працює. Наприклад, тільки одна печатна машина коштує понад 1 млн. доларів США.

Обсяги виробництва тканин стали мізерні і складають лише 6 відсотків від обсягів 1990 року. У 2003 році в розрахунку на одного жителя України вироблено лише 1,5 кв.м. тканин, тоді як у 1990 році випускалось 24 метра. Із 245 підприємств в текстильної галузі більше 30 відсотків простоюють, а на працюючих підприємствах завантаженість робочих в еквіваленті повної зайнятості досягла лише 10-50 відсотків.

За цей час скорочено понад 170 тис. висококваліфікованих робітниць або 70 відсотків до рівня 1990 року (ткалі, прядівниці), що супроводжується соціальною напругою в таких регіонах як Донецька, Тернопільська, Херсонська, Черкаська, Чернігівська області. За останні роки майже не проводилась модернізація виробництва, оновлення технологічного устаткування не відбувається, занепад в текстильній галузі продовжується.

Занепадає і сировинна база для текстильної промисловості. Зведено майже нанівець вирощування такого стратегічного виду сировини, як льон, заготівля якого забезпечувала роботою не тільки текстильників, а й сільгоспвиробників. У минулому році льоноволокна заготовлено лише 6 тис.тонн, вироблено лляних тканин лише 300 тис.кв.м.

Катастрофічність положення підкреслюється порівнянням з обсягами 90-х років - 100 тис.тонн волокна і 98 млн. кв.м лляних тканин.

За кращих часів 34 підприємства бавовняної галузі переробляли 190 тис.тонн бавовни, виробляли понад 500 тис. м тканин та 157 тис. прядива, а в даний час переробляється лише 4 -5 тонн бавовни і 35 млн. кв. м тканин.

У вовняній промисловості зменшилось виробництво тканин з 72 млн.м до 6 млн.м., що позначилося і на вівчарстві. Вдалося заготовити в цьому році натуральної вовни лише 3,3 тис.тонн проти 31,2 тис.тонн в 1990 році.

Аналогічна ситуація і з шовковими тканинами, виробництво яких становить лише 9 млн. кв.м проти 283 млн.м, що також зруйнувало заводи хімічних волокон.

Якщо узагальнити втрати у народному господарстві від руйнації текстильної галузі, то це можна назвати соціальною катастрофою.

Така ситуація з вітчизняним виробництвом тканин дозволила заполонити ринок України імпортними товарами, обсяг яких перевищує власне виробництво за офіційними статистичними даними у 3 рази. Імпорт тканин в цілому перевищує експорт майже у 10 разів, а шовкових тканин - у 47 разів, бавовняних - у 26 разів, вовняних - у 7 разів, а лляних - у 5 разів.

Фінансовий стан підприємств текстильної галузі вкрай незадовільний і з кожним роком погіршується. Збитковість виробництва всіх видів тканин складає від 12 до 40 відсотків.

Проте, ще не все втрачено. Привабливість текстильної галузі залишається, на окремих текстильних комбінатах відбуваються позитивні зрушення, які пов'язані з приходом ефективного власника. Так, компанія "Текстиль-контакт" викупила частину Донецького бавовняно-паперового комбінату - гіганта радянської текстильної промисловості, де створено 12 тис. робочих місць, який до 2002 року практично зупинив виробничу діяльність .

Компанія "Лоджистик Сервис" придбала на приватизаційному конкурсі 26 відсотків пакету акцій Тернопільського бавовняного комбінату і ще 30 відсотків отримала в управління від інших акціонерів і на потенціальне збанкрутілому підприємстві відтворюється виробництво сучасних бавовняних тканин.

Перші ростки тенденції до відтворення робочих місць на вітчизняних підприємствах текстильної галузі потребують підтримки та прийняття кардинальних рішень з боку державних органів виконавчої влади. З цією метою підготовлено проект Закону України "Про умови розвитку вітчизняних підприємств текстильної галузі". Прийняття даного законопроекту не потребує додаткових витрат з Державного бюджету.

1.2 Значення текстильної галузі в міжнародній економіці

Бавовна (волокно) є важливим товаром в міжнародній торгівлі текстильним товаром (близько 50%). Найбільшими експортерами є: США, Узбекистан, Австралія, Пакистан, Туркменія. Найбільшими імпортерами є: Росія, Японія, Корея, Індонезія, ЄС.

Світове виробництво бавовни складає 18-20 млн. тон. Головними центрами світової торгівлі бавовною є:

Нью-Йоркська біржа бавовни,

Чикагська біржа рису і бавовни,

Посередницький ринок асоціації по бавовні в Ліверпулі.

Ціни на бавовну підвладні значним коливанням. В залежності від попиту та пропозиції, ступеню державного регулювання виробництва і експорту, можливості непередбаченого з'явлення на ринку великих покупців і продавців, природних факторів і конкуренції з боку хімічних волокон.

Ринок бавовни поділяється на:

ринок коротко волокнистої бавовни,

ринок середньо волокнистої бавовни,

ринок тонко волокнистої бавовни.

З тонко волокнистої бавовни виготовляють бавовняну пряжу високих номерів, з середньо волокнистої - середню і тонку пряжу, з коротко волокнистої - порівняно товсту пряжу низьких номерів.

Вовна є одним з найбільш дорогих видів текстильної сировини. Частка вовни у споживанні всіх текстильних волокон складає близько 5%.

В Австралії сорта вовни класифікуються в залежності від зміни тонини волокна на 0,1 мікрон. В цілому в міжнародній практиці всі види вовни підрозділяються на наступні основні ґатунки:

- вища якість,

- дуже гарна якість,

- хороша якість,

- середня якість,

- низька якість.

Світове виробництво вовни складає близько 2 млн. т. Основними виробниками є країни південної півкулі: Австралія, Нова Зеландія, Аргентина, Уругвай, ПАР, країни СНД.

Найбільш розповсюдженою формою міжнародної торгівлі є аукціонна, через яку реалізується близько 50% світового виробництва овечої вовни. Найбільше значення мають Австралійський і Новозеландський аукціони (особливо аукціон в Сіднеї). Важливу роль в торгівлі вовною відіграють торгові будинки. Просуванню вовни на світовому ринку сприяє діяльність міжнародного секретаріату по вовні, який використовує торгові знаки:

Wool mark - 100% вовни

Wool blend mark - змішана з синтетичними волокнами.

Частка натурального шовку в групі волокон не велика. Його виробництво 75-100тис. т. До найбільших виробників відносять: Китай, Індію, Італію. На світовий ринок потрапляє близько 10% виробленого шовку.

Джут використовується для виробництва грубих тканин (мішковина, килими, меблеві тканини). Світове виробництво складає 2,7-3 млн. т. На рік. Основними виробниками є: Бангладеш, Таїланд, Індія, Непал, Китай.

1.3 Перспективи розвитку підприємств текстильної галузі в контексті інтеграції України в світову економіку

Міжнародна економічна інтеграція - характерна риса сучасного етапу розвитку світової економіки. Наприкінці XX в. вона стала могутнім інструментом прискореного розвитку регіональних економік і підвищення конкурентноздатності на світовому ринку країн-членів інтеграційних угруповань. Міжнародна економічна інтеграція - це об'єктивний, усвідомлений, спрямований процес зближення, взаимопристосування і зрощування національних господарських систем, що володіють потенціалом саморегулювання і саморозвитку [9, c. 299].

Основними цілями економічної інтеграції як якісно нового і більш складного етапу інтернаціоналізації господарських зв'язків є більш тісне співробітництво і взаємопроникнення окремих національних господарств, забезпечення умов концентрації виробництва і переплетення капіталів, проведення погодженої міждержавної економічної політики [10, c. 392].

Для досягнення поставлених цілей необхідно, щоб країни відповідали деяким вимогам. У першу чергу це приблизно однаковий рівень економічного розвитку країн. Крім того, економіка країн повинна знаходиться на підйомі. Країни, що знаходяться в кризовій ситуації, украй важко інтегруються одна з одною, тому що в такий період економіка зайнята самовиживанням і пошуком сильних партнерів. Також необхідна політична воля керівництва країн, що інтегруються. Роль політичних керівників полягає в тому, щоб споконвічно поставити перед своєю країною цілі, що можуть бути досягнуті за допомогою інтеграції; чітко спрогнозувати всі політико-економічні наслідки, прорахувати витрати, що понесе країна на початковому етапі і коли вони окупляться.

Інтеграція проходить ряд етапів, кожен з яких має свої специфічні риси. На кожному з етапів усуваються визначені бар'єри і створюються передумови для більш ефективного виробництва і зовнішньоекономічних зв'язків між країнами. Але ж потрібно пам'ятати, що основними суб'єктами міждержавного співробітництва, що і рухають інтеграційні процеси є окермі фірми, підприємства, які представляють певні галузі національних економік. Звернімося до вітчизняної текстильної галузі.

Кількість підприємств в галузі - близько 80. З них 37 бавовняних, 26 шерстяних, 8 шовкових, 8 льняних та конопледжутових (за даними Мінпромполітики). Вироблено тканини у 2003 році - 90 млн кв. м (за даними Держкомстату). Вироблено тканин за січень - червень 2004 року - 33 млн кв. м (за даними Держкомстату).



	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Тканини (млн. кв. М)	3,3	3,9	6,0	8,9	6,6	4,3

Як відомо, в радянські часи комуністична влада орієнтувалася на побудову великих підприємств. Тому і підприємства текстильної галузі розраховувались на великі обсяги виробництва, існувала чітка спеціалізація по випуску окремих видів тканин. Про сировину та збут готової тканини дбати було не треба - про все “думав” Держплан. В 1990 році галузь виробила 1 млрд 210 млн кв. м всіх видів тканин. Після розпаду Радянського Союзу почалося різке падіння обсягів виробництва. Темпи його були катастрофічними - в 1999 році галузь змогла запропонувати споживачам тільки 50,4 млн кв. м (зменшення більше ніж в 20 разів).

Основними причинами такого провалу стала неготовність підприємств до роботи в умовах ринку. До того ж галопуюча інфляція початку 90-х позбавила галузь оборотних коштів. З відкриттям кордонів на українському ринку з'явилися величезні обсяги азіатського та європейського текстилю по досить низьким цінам. Такими ж величезними були обсяги імпорту одягу “човниками”. Замовлення зникли, підприємства зупинилися або ледь животіли. В цій ситуації першими знайшли вихід партнери текстильників - швейники. Вони стали працювати на давальницькій сировині в основному західноєвропейських партнерів. Текстильникам в цей схемі місця не знайшлося - українські тканини не цікавили іноземців. Давальницька схема текстильникам не підходила, їм залишилося шукати держзамовлення на поставки тканини для форми різних силових структур. Деякі підприємства за рахунок цих замовлень продовжували працювати, однак більше половини з загальної кількості зупинили виробництво від півроку до 4-5 років. Сертифікатна приватизація різких змін не принесла - “живі” гроші до галузі не прийшли.

З 1999 року відбувається зростання виробництва, в середньому на 15% в рік. Зріс експорт - в 2002 році за кордон було вивезено в 2,24 рази (в тисячах доларів) більше українських тканин. Судячи по інформації Держкомстату, в структурі експорту вагоміше місце займають шерстяні тканини. Однак в 2002 році різко виріс (в 2,8 разів) вивіз бавовняних тканин, в основному в Росію. Проблеми текстильників нікуди не поділися.

Почався поступовий підйом великих текстильних комбінатів. Це відбувається за рахунок нових власників. Напівлежачі підприємства можна придбати за невисоку ціну. Так контрольний пакет акцій ВАТ “Тернопільське об'єднання “Текстерно” після декількох невдалих спроб ФДМУ його продати все ж був куплений ТОВ “Лоджистик Сервіс” (м. Київ), що діє на ринках торгівлі нафтою, нафтопродуктами та зерновими. Купують підприємства також торгові компанії, що безпосередньо діють на ринку тканин. Характерний приклад - придбання об'єднанням “Текстиль-Контакт” за 4 млн гривень Донецького бавовняного комбінату. Трохи раніше воно ж придбало 60% +1 акцію Чернівецького підприємства АТЗТ “Схід”. Перейшов до нових власників також і контрольний пакет акцій Херсонського бавовняного комбінату.

Хоча, як вище зазначалося, обладнання, встановлене на підприємствах ще за Союзу, не зовсім застаріло, нові власники активно вкладають в його модернізацію серйозні кошти. Так вищезгадане ТОВ “Лоджистік Сервіс” вклало в модернізацію ВАТ “Текстерно” більш ніж 20 млн грн, з них безпосередньо на оновлення обладнання - більше ніж 7 млн гривень. Меншу, але досить значну суму вклало в своє підприємство “Текстиль-Контакт”. Оновлюється “залізо” й за рахунок реінвестицій. Наприклад, ВАТ “Демітекс” (м. Полтава) в 2001-2002 роках встановило в своїх цехах нові чесальні машини та розрихлювачі німецької фірми “Truetzschler”, а також стрічкові та прядильні машини фірми “Ricter” (теж Німеччина). Це необхідно для приведення виробництва до світових стандартів якості.

Власники підприємств роблять спроби подолати вузьку спеціалізацію в випуску певних тканин та підвищують якість, асортимент тканин. АТЗТ “Черкаський шовковий комбінат” в 2001 році почав випуск поліефірних ниток, з яких виготовляють портьєрні тканини, а також бавовняних, вафельних та тканин для спецодягу. На ВАТ “Рівнельон” (м. Рівне) в 2001 році був також налагоджений випуск бавовняних тканин для спецодягу. На тому ж підприємстві відбулося оновлення асортименту - почався випуск широких тканин та штучних виробів (скатерті, простирадла).

В Європі текстильники теж переживають не кращі часи. Азіатський текстиль потіснив й їх, змушуючи згортати виробництво. Одним з способів здешевіти свою продукцію для західних виробничників стає перенесення виробництва в країни з низькою оплатою праці та більш-менш високою виробничою культурою. Це країни Східної Європи і зокрема України. За словами Катрін Гардаво, представника посольства Франції в Україні, в нашу країну перенесли своє виробництво такі компанії, як “Weill” та “Leuer Cordier”.

В цілому в текстильному виробництві поступово вимальовується ситуація утворення об'єднань на зразок концернів, що об'єднують торговців тканинами та одягом, текстильників та швейників. Характерним прикладом до вищенаведеного є торгова компанія “Тексіка”. Вона досить активно створює регіональні дилерські мережі, фактично просуває продукцію “Текстерно”. Подібним чином робить і “Текстиль-Контакт” з продукцією своїх підприємств.

На жаль, на заваді позитивним тенденціям стоять проблеми.

Найбільшою проблемою, на думку майже всіх текстильників, є централізований і малоконтрольований імпорт. Ще в липні 2000 року Україна та ЄС підписали угоду про те, що з 2001 по 2004 роки Україна знизить ставки ввізного мита на імпорт пряжі та ниток до 4%, тканин - до 8%. У відповідь ЄС відмінив квоти на імпорт текстилю та готового одягу. Угода виконується, і на бавовняні тканини ставка складає 4,4%, а на деякі тканини - 1-2%. Таким чином в 2002 році до країни було завезено 208,143 млн кв. метрів всіх тканин (в 2,3 рази більше, ніж вироблено). Однак велика кількість тканин ввозиться зовсім без оплати мита та ПДВ, або й нелегально. По різним оцінкам це додає ще від 30 до 60% продукції до існуючого ринку. В основному завозяться тканини з Азії, Кореї, Туреччини, Індії і Китаю. Додають проблеми і торговці секонд-хендом.

Відповідно вітчизняна продукція стає неконкурентноздатною, а текстильники згортають виробництво.

Не менш значним є ряд фінансових проблем. Базова серед них - відсутність достатніх обігових коштів у виробників. Українські швейники на разі вже готові працювати з текстильниками, але на умовах товарного кредиту. Але цього швейники запропонувати не можуть.

Банківські кредити виробничників не задовольняють досить високими відсотками. При низькій рентабельності та довгому циклі виробництва вони можуть поставити підприємство “на коліна”.

Дратує швейників різниця між їх оподаткуванням та підприємцями, що працюють на єдиному податку. Вони вважають: подібний стан дозволяє підприємцю мати величезні обсяги реалізації (і прибутків), практично не сплачуючи податку. Підприємства дозволити собі цього не можуть.

Стримують розвиток галузі також високий податковий тиск та великі нарахування на фонд оплати праці. Новину про 13% прибутковий податок більшість швейників зустрічає без особливих радощів. Доки не будуть зменшені інші нарахування (“соціальні”), реальних змін не відбудеться… Багато проблем завдає стягування ПДВ з імпорту обладнання сировини та фарбників, які не виробляються в Україні. Причому ПДВ треба сплатити ще до початку виробничного процесу.

Досить значною для текстильної промисловості є проблема сировини. Українські виробники вовни не в змозі запропонувати необхідні виробникам обсяги та якість. А бавовна, натуральний та штучний шовк імпортується майже повністю. Досить непроста ситуація з льоном. Держава субсидує його виробництво, але не настільки, щоб забезпечити повне завантаження волокном підприємств. Тому давальницька схема для виробників залишається досить привабливою.

Безумовно, не всі текстильники ще зуміли зорієнтуватися в ринку. Майстерність продаж не досягає західного, чи навіть азіатського рівня. Відчувається брак висококваліфікованих спеціалістів - частина з тих, що пішли під час кризи, вже ніколи не повернеться. На це теж потрібні кошти, яких так не вистачає.

Таким чином за 6 місяців 2003 року текстильні підприємства скоротили випуск тканин на 24% в порівнянні з минулим роком. Це пов'язано з тим, що вже згадуване АТЗТ “Текстерно” в січні - лютому не працювало в зв'язку з проблемами збуту. Продовжувалось падіння обсягів виробництва на ВАТ “Рівнельон”. В виробництві готового одягу та хутра також відбувся спад на 3,2%. Також певною невизначеністю для галузі є майбутній вступ України у Світову Організацію Торгівлі (СОТ). Однозначної думки тут немає. Деякі оглядачі прогнозують після цього повне падіння текстильної промисловості. Однак інші стверджують: навпаки, це позитивно вплине на галузь. Адже зникне ввізне мито в країни Західної Європи - а це дозволить більш прибутково торгувати українськими тканинами. Якщо ще уряд змусить імпортерів тканин сплачувати ПДВ та митні збори при ввезенні тканин в країну, то чесна конкуренція розставить все на свої місця.

Не можна твердити, що в уряді не помічають подібну ситуацію. 10 червня 2003 року на засіданні круглого столу “Вступ України в СОТ - галузевий підхід: легка промисловість”, начальник управління легкої промисловості Мінпромполітики Юрій Черній заявив, що уряд повинен прийняти рішення про заборону ввезення одягу секонд-хенд в Україну. “Велика кількість секонд-хенду негативно впливає на вітчизняну легку промисловість”, - відмітив він.

Депутати парламенту також проявили стурбованість подібним станом галузі. 19 травня 2003 року група депутатів різних фракцій, як опозиційних, так і більшості, з ініціативи депутата Леоніда Черновецького звернулася з запитом до голови Державної митної служби про існування в країні тіньового сектору реалізації імпортних товарів легкої промисловості. В запиті посадовцю запропоновано проаналізувати ситуацію та розробити заходи, які б могла застосувати митниця, щоб припинити нелегальне ввезення цих товарів. Також митниця повинна буде помісячно подавати до відповідного комітету ВР всю інформацію про обсяги імпортованих товарів легкої промисловості.

Взагалі текстильну галузь можна оцінити як середню з точки зору перспективи розвитку. Якщо уряд зробить кроки по припиненню нелегального імпорту та впорядкуванню стягування ПДВ та соціальних платежів, то з'явиться можливість інвестувати в цей бізнес досить великий капітал. Перспективи щорічного розвитку в цьому разі становитимуть 15-20%.

2. Сучасний рівень розвитку ТОВ “Торговий Дім Сумитканина”

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім Сумитканина” розташоване в м. Суми, вул. Харківська, 38. Це підприємство поклало початок відродженню відомого у свій час підприємства “Червоний текстильник”. До 1965 р. фабрика спеціалізувалася на випуску костюмних тонкосукняних тканин, згодом підприємство було переведено на випуск дитячого асортименту. Зростання виробництво сукняної фабрики “Червоний текстильник” відбувалося аж до середини 90 років, коли за рік підприємство випускало понад 2 млн. метрів погонних тканин і за обсягом виробництва знаходилося на 5 місці серед підприємств легкої промисловості. Потім настала криза, що торкнулася галузі в цілому, і Сумська сукняна фабрика на довгі роки здала свої позиції лідера рейтингу підприємств року.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім Сумитканина” було створено в 2003 році. Воно арендує в ПКП “Сумитканина” приміщення. Для забезпечення діяльності ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” був створений статутний фонд у розмірі 11800 гривень. Він був розподілений порівну між двома засновниками - Бєлолюбцевим С.А. та Овсієнко Є.Ф.

Нині підприємство належить до перспективної та інвестиційно привабливої галузі, адже продукція підприємств легкої промисловості користується постійним попитом.

Хоча рівень конкуренції в галузі досить високий, ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” починає займати сильну конкурентну позицію, бо продукція підприємства відома не лише на регіональному ринку, а і за його межами. На сьогоднішній день ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” має великий асортимент продукції і широку номенклатуру. Проаналізуємо в динаміці за 2002-2004 роки структуру товарної продукції підприємства та визначимо рівень спеціалізації.

Таблиця 1

Структура товарної продукції ТОВ “Торговий Дім Сумитканина”, тис. грн

Види товарної продукції	Роки	Відхилення 2003 до 2005 р. у %
	2003	2004	2005
Тканини, всього	3597,5	4371,0	4058,8	112,8
в т.ч. бавовняні	282,1	392,4	259,1	91,8
вовняні	1410,7	2275,7	518,2	36,7
хімічні	70,6	149,1	95,0	134,6
напіввовняні	1834,1	1553,8	3186,5	173,7
Пряжа, всього	2609,9	2668,1	3626,9	139,0
в т.ч. бавовняні	283,4	313,9	1996,2	704,4
вовняні	352,7	423,7	947,8	268,7
хімічні	917,0	1020,2	587,3	64,0
напіввовняні	1056,8	910,3	95,6	9,0
Інша продукція	846,5	808,3	950,0	112,2
Всього	7053,9	7847,4	8635,7	122,4

Аналізуючи таблицю 1 можна зробити висновок, що за досліджуємий період на 12,8 % збільшився обсяг випускаємих тканин, а пряжі - на 39,0 %. Напіввовняна пряжа майже знакає з виробництва. Найбільшим попитом стали користуватися технічні тканини. Це тканини для спецодягу з вогнестійким і кислостійким просоченням, що використовуються в хімічній та вугільній промисловостях. Таким чином, ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” вдалося налагодити випуск пальтових (буклі, велюри, кепкові) і взуттєвих (взуттєві байки, міжпрокладки для кімнатних тапочок) тканин, а також ниток для зашиву мішків і ковбасного шпагату; удосконалювати виготовлення товарної пряжі.

Спеціалізація - це важливий фактор збільшення виробництва продукції, зниження її собівартості та підвищення рентабельності. Для визначення рівня спеціалізації використаємо коефіцієнт спеціалізації, який має вид:

С₃ = d_i²

деС₃ - загальна спеціалізація (середньозважена питома вага галузей в продукції підприємства);

d_i - питома вага "і" галузі або виду продукції в загальному обсязі продукції підприємства.

В даному випадку рівень спеціалізації слід вважати середнім, тому що С₃ дорівнює 0,27. Слід зазначити, що основні потужності господарства направлені на виробництво напіввовняних тканин та бавовняної пряжі.

Підвищений попит на продукцію ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” в Україні допоміг вирішити ряд фінансових проблем на підприємстві, а основні фонди, що з?явилися, направлялися на подальше удосконалення технологічних процесів. Це пов?язане з тим, що для організації технологічного процесу виготовлення продукції легкої промисловості потрібно використовувати більш новітнє обладнання.

Проаналізуємо в динаміці за 2002-2004 роки структуру основних фондів ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” за категоріями згідно з прийнятою в бухгалтерському обліку класифікацією.

Таблиця 2

Динаміка і структура основних фондів на підприємстві, тис. грн

Категорії основних фондів	Роки	Відхилення (+,-) 2003 до 2005 р.
	2003	2004	2005
Машини і обладнання	19,1	558,2	826,9	807,6
Інструменти, інвентар	1,3	5,7	6,9	5,6
Інші основні засоби	0,7	1,2	2,2	1,5
Всього по підприємству	21,1	565,1	836,0	814,9

Аналізуючи дані таблиці 2 відмітимо, що за період з 2003 по 2005 рік вартість основних фондів коливалась як вцілому, так і по категоріях. Так відхилення 2005 року від 2000 року складає 814,9 тис. грн. Це можна пояснити тим, що в 2003-2004 роках на підприємстві було придбано нове обладнання. Розширення матеріальної бази ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” дозволило збільшити обсяг валової продукції на 22,4 %.

Для більш детального аналізу показників ефективності використання основних виробничих фондів на ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” приведемо у таблицю 3 наступні дані.

Таблиця 3

Показники ефективності використання основних виробничих фондів на ТОВ “Торговий Дім Сумитканина”

Показники	2003 р.	2004 р.	2005 р.	Відхилення (+,-) 2005 р. до 2003 р.
Фондоозброєність, грн.	0,15	2,50	3,40	3,25
Фондовіддача, грн.	334,3	13,9	10,3	324
Фондомісткість, грн.	0,0030	0,070	0,090	0,087
Вироблено валової продукції, тис. грн	7053,9	7847,4	8635,7	1581,8
Вартість основних фондів, тис. грн.	21,1	565,1	836,0	814,9

Як свідчать дані таблиці 3, у 2005 році порівняно з 2003 роком збільшуються показники фондоозброєності і фондомісткості на 3,25 та 324 грн. відповідно. Це пояснюється збільшенням основних фондів, яке пов'язане з купівлею обладнання та збільшенням чисельності працюючих на підприємстві.

Основою збільшення виробництва продукції і підвищення матеріального добробуту населення є раціональне використання трудових ресурсів галузі. Вони є головною складовою частиною продуктивних сил підприємств усіх форм власності, а їх праця - вирішальним фактором промислового виробництва.

Трудові ресурси підприємства складаються з керівників та спеціалістів, промислової групи та обслуговуючої групи. Завдання аналізу використання трудових ресурсів - розкрити особливості протікання виробничих процесів та виявити резерви підвищення продуктивності праці в ТОВ “Торговий Дім Сумитканина”

Таблиця 4

Динаміка трудових ресурсів на підприємстві

Показники	2003 р.	2004 р.	2005 р.	Відхилення 2005 р. у % до 2003 р.
Середня чисельність робітників, всього чол., в т.ч.:	142	229	246	173,2
працівники	117	202	224	191,5
керівний склад	25	27	22	88,0

За даними таблиці 4 можемо зробити висновок, що суттєві зміни у структурі трудових ресурсів відбулися в 2003 - 2004 роках. Кількість робітників підприємства за цей період збільшилась на 85 чоловік. Відмітимо, що за досліджуємий період спостерігається збільшення кількості працюючих, що пов'язано із загальним розширенням підприємства, зростанням потреби у робітниках, керівниках і спеціалістах.

Більш детальніші та обгрунтовані висновки про економічний рівень розвитку та віддачі використаного капіталу та ресурсів можна дати вивчивши узагальнені результативні показники валової продукції, товарної продукції, валового прибутку, чистого прибутку та рівня рентабельності виробництва.

Зазначимо, що за однакової кількості витрачених ресурсів підприємства можуть одержати далеко не однакові за величиною результати (рисунок 1) [16].



Рисунок 1. Формування ефективності виробництва

Незважаючи на всі проблеми і негаразди ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” ефективно функціонує і на сьогоднішній день. Більш детальніші та обгрунтовані висновки про економічний рівень розвитку і віддачі використаного капіталу та ресурсів можна дати вивчивши узагальнені результативні показники валової продукції, товарної продукції, валового прибутку, чистого прибутку та рівня рентабельності виробництва.

Аналізуючи дані таблиці 5, можна зазначити, що вся товарна продукція підприємства є валовою. Зазначимо, що за досліджуємий період товарна продукція збільшилась на 22,4 %, а виробництво товарної продукції на 1 середньорічного робітника зменшилось на 29,4 %, це пов?язано із збульшенням чисельності працівників. Рівень рентабельності товарної продукції на підприємстві високий, за 2003-2005 роки він збільшився на 92,9%. Відмітимо, що, нажаль, рівень рентабельності на підприємстві надто низький. Це пов?язано із великими витратами на закупівлю нового обладнання. Слід відзначити, що рівень рентабельності дещо коливається по роках.

Таблиця 5

Динаміка основних економічних показників господарської діяльності

Показники	2003 р.	2004 р.	2005 р.	Відхилення 2005 р. у % до 2003 р.
Товарна продукція, тис. грн. на 1 середн. роб.,тис. грн.	7053,9 49,7	7847,4 34,3	8635,7 35,1	122,4 70,6
- на 100 грн ОВФ., грн.	33430,0	1388,7	1032,9	3,1
ВП у поточних цінах, тис. грн.	7053,9	7847,4	8635,7	122,4
- на 1 середн. роб.,тис. грн.	49,7	34,3	35,1	70,6
- на 100 грн ОВФ., грн.	33430,0	1388,7	1032,9	3,1
Валовий прибуток (збиток), тис. грн. - на 1 середн.роб., тис.грн.	1015,7 7,2	1130,0 4,9	1990,2 8,1	195,9 112,5
- на 100 грн ОВФ., грн.	4813,7	199,9	238,0	4,9
Чистий прибуток (+), збиток (-), тис. грн. - на 1 середн.роб., тис.грн. грн	26,9 0,19	30,0 0,13	34,0 0,14	126,4 73,7
- на 100 грн ОВФ., грн.	127,5	5,3	4,07	3,19
Повна собівартість, тис. грн	5120,0	5409,5	5206,2	101,7
Рівень рентабельності ТП, %	19,8	20,9	38,2	*
Рівень рентабельності (+), збитковості (-), %	0,52	0,55	0,65	*

Таким чином у господарства є можливість підвищувати ефективність виробництва. Для цього все ж таки потрібен деякий час і віддана праця всіх членів підприємства.

Вищим органом управління в ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” є збори учасників. Кількість голосів окремого члену товариства пропорційна розмірам його частки в статутному фонді.

Слід відзначити, що організаційна структура ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” - це сукупність та взаємозв'язок усіх служб і підрозділів господарства, що здійснюють свою діяльність на основі поділу та кооперації праці. Ознайомимося з організаційною структурою підприємства, розглянувши рисунок 2.



Рисунок 2. Організаційна структура ТОВ “Торговий Дім Сумитканина”

Аналізоване господарство має цехову структуру управління. В основі цехової структури управління знаходиться галузевий принцип організації виробництва і управління, при якому однакові по спеціалізації внутригосподарські підрозділи, які займаються виробництвом одного виду продукції, незалежно від територіального розташування, об'єднуються в одному вторинному підрозділі - цеху.

Результативність підприємницької і невід'ємної її органічної складової- управлінської діяльності багато в чому залежить від вибору структури управління підприємства, що найбільшою мірою відповідає вимогам сфери господарської діяльності, на яку орієнтована фірма.

Ефективність управлінської праці великою мірою залежить від чіткого розподілу обов?язків, прав, відповідальності окремих робітників, підрозділів, служб. Структура управління виражає форму, будову суб'єкта управління, спосіб його внутрішньої організації, зв'язки елементів суб'єкта між собою, котрі дають змогу виконувати необхідні функції управління. Вона також забезпечує стабільність, стійкість управлінської системи, завдяки чому структура зберігає свої властивості при зміні зовнішніх або внутрішніх умов.

Структура управління ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” представлена на рисунку 3. Дана структура відображає відносини управління, що складаються об'єктивно в межах даної виробничої системи. Виробничі системи мають ієрархічну структуру з розподілом по вертикалі функцій, обов'язків, прав і відповідальності наявного управлінського апарату (персоналу).



Рисунок 3. Структура управління ТОВ “Торговий Дім Сумитканина”

2.2 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності ТОВ “Торговий Дім Сумитканина”

Зовнішньоекономічна діяльність завжди була і залишається важливою складовою суспільного розвитку України, незважаючи на зміни в політичній ситуації, економічній кон'юнктурі та правовому середовищі. Роль її посилюється з часу набуття незалежності українською державою, яка намагається знайти гідне місце в міжнародних економічних інтеграційних процесах. За таких умов входження кожної країни у наступне тисячоліття вимагає проведення відповідних політичних, економічних та соціальних реформ, які стануть у майбутньому запорукою плідного співробітництва у міжнародному масштабі.

Зовнішньоекономічні зв'язки виступають вагомою складовою економіки нашої області. Їх розвитку сприяє робота підприємств регіону, галузевих управлінь та обласної державної адміністрації, тому продукція підприємств Сумщини відома в багатьох країнах світу.

ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” є одним з найбільших підприємств легкої промисловості України. Продукція підприємства відрізняється від продукції інших підприємств цієї ж галузі високою якістю. Завдяки цьому ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” тільки но починає завоювати окрім вітчизняних і закордонні ринки та просувати на них свої товари.

Першим видом продукції, що експортувалася в 2004 році в Італіюбула сурова тканина. Кількість складала - 3 000,00 с. пог., а вартість контракту - 5400,0 євро.

Проаналізуємо ефективність від експорту сурової тканини в 2004 році за допомогою таблиці,7 %. Ефективність експорту цього виду продукції наведемо в таблиці 6.

Таблиця 6

Ефективність експорту за 2005 рік

Вид продукції	Повна собівартість, 1 м пог., євро	Ціна реалізації, 1 м пог., євро	Прибуток, 1 м пог., євро	Ефективність експорту, %
Сувора тканина	1,1	1,8	0,7	63,6

Провівши аналіз таблиці 7, можемо зробити висновок, що оцінка ефективності експорту склала 63,6 %.

Перший обсяг експорту ще незначний, але це вже є підгрунтям для подальшого співробітництва. В подальшому ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” може розширювати взаємозв'язки з різними країнами світу.

Слід відзначити, що відділу ЗЕД на підприємстві не існує. Цим питанням займається сам директор ТОВ “Торговий Дім Сумитканина”.

ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” займається переробкою натуральної овечої вовни і синтетики (поліефірних амідних волокон), придбавши сировину в підприємств дальнього та ближнього зарубіжжя.

Поряд з експортом ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” здійснював і імпортні операції. Проаналізуємо більш докладно динаміку географічної структури імпорту за 2003 - 2004 роки, оскільки у 2002 році підпримство не здійснювало зовнішньоекономічну діяльність.

Таблиця 7

Динаміка географічної структури імпорту ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” , євро

Основні країни - партнери	Роки	Відхилення (+,-) 2004 р до 2003 р.
	2003	2004
Італія	1230	601450	600220
Росія	-	81818	81818
Австрія	-	3930	3930
Всього	1230	687198	688428

Аналізуючи таблицю 7, можна зазначити, що найбільшу питому вагу в імпорті займає Італія. Тільки з 2004 року ТОВ “Торговий Дім Сумитканина почало співпрацювати з Російською Федерацією та Австрією.

Проаналізуємо схематично структуру імпорту за 2004 рік (рисунок 4).

Рисунок 4. Структура імпорту сировини за 2004 рік

ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” здійснює експортно - імпортні операції на договірних засадах. Прибуток в іноземній валюті, одержаний в результаті експорту - імпорту товарів після здійснення підприємством всіх своїх обов'язкових платежів, поступає у розпорядження підприємства.

Підприємство несе відповідальність за ефективність своєї зовнішньоекономічної діяльності, раціональне використання валютних коштів, компенсує збитки у випадку невиконання договірних зобов'язань, а також виплачує іноземним партнерам штрафи та інші санкції у валюті за рахунок своїх коштів, відповідно до вимог чинного законодавства і положень угод.

Всі експортні операції здійснюються підприємством згідно укладених контрактів. При їх укладанні сторони використовують різні умови поставки “НКОТЕРМС”- 2000. При оформленні зовнішньоторговельних угод до контракту додаються наступні супроводжувальні документи: Інвойс, СMR, сертифікат якості, сертифікат походження товару. Оформленням документів займається керівництво ТОВ “Торговий Дім Сумитканина”.

2.3 Проблеми забезпечення менеджменту ЗЕД на підприємстві

Рушійною силою міжнародної економічної інтеграції виступають фірми. Вони зацікавлені в досягненні оптимального масштабу діяльності, у тому числі через співробітництво і кооперування з іноземними компаніями в рамках регіону без митних та інших обмежень. Фірми використовують переваги інтеграції в наступній послідовності: розширення ринків збуту створює передумови для пожвавлення міжнародної торгівлі; це, у свою чергу, стає імпульсом до реорганізації виробництва товарів і послуг і пожвавленню в економці. Останнє створює стимули для росту інвестицій.

В умовах міжнародної економічної інтеграції на рівні учасників зовнішньоторговельних операцій враховуються наступні економічні ефекти: відсутність необхідності розміщувати торговельні представництва в кожній країні; зростання переваг вузької спеціалізації експорту за рахунок ефекту масштабу; збільшення попиту в рамках регіону; зростання ступеня цінової конкурентноздатності за рахунок усунення тарифних і нетарифних бар'єрів: зростаючі доходи, що дозволяють краще освоювати ринки третіх країн.

На макрорівні приймається в розрахунок, що внутрішньо регіональна торгівля стає ефективнішою; з'являються нові можливості для використання оптимального місця розташування підприємств на території інтеграційного угруповання; знижуються витрати виробництва і збуту товарів і послуг; зростаюча місткість ринку дозволяє збільшувати витрати на НДДКР [8, c. 350-351].

У зв'язку зі зближенням і зрощуванням національних господарств з'являється необхідність підвищення рівня регулювання міждержавних господарських зв'язків шляхом обмеження суверенітету кожної держави і створення наднаціональних органів керування. Зокрема, обов'язок держави, що інтегрується, - приводити свої технічні норми і стандарти у відповідність зі стандартами, прийнятими в інтеграційному об'єднанні, може наносити істотний матеріальний збиток національним фірмам, що поставляли продукцію на місцевий ринок.

Обмеження суверенітету держав, що інтегруються, можуть завдавати істотної шкоди цілим галузям виробництва цих країн. На думку ряду експертів СОТ, преференційні угоди усередині міжнародних економічних інтеграційних об'єднань часом серйозно підривають головне правило ГАТТ/СОТ - взаємне надання країнам-членам режиму найбільшого сприяння. Преференційні взаємні угоди між членами інтеграційних регіональних угруповань можуть ігнорувати його, легально надаючи партнерам по угрупованню більш великі торгові пільги, ніж іншим країнам [12, c. 167-168].

До кінця XX сторіччя у світі виникло кілька десятків інтеграційних економічних угруповань. Абсолютна більшість з них не можуть реалізувати переваги міжнародної економічної інтеграції через недостатньо високий ступінь розвитку економічних і політичних відносин. Одночасно слід зазначити, що існує кілька прогресуючих інтеграційних об'єднань: у розвитих країнах - Європейський союз (ЄС) і Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА), у тих, що розвиваються - Загальний ринок країн Південного конуса (МЕРКОСУР), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН).

У міжнародній торговельній практиці використовуються два основні методи здійснення експортно-імпортних операцій, а саме: прямий (direct) експорт та імпорт, що передбачає постачання товарів промисловими підприємствами безпосередньо іноземному споживачеві або закупівлю в нього відповідних товарів, і непрямий (indirect) експорт та імпорт, що припускає продаж і купівлю товарів через торговельних посередників.

Для сучасного етапу розвитку великого виробництва з величезною концентрацією і централізацією капіталу характерним є розширення прямого експорту й імпорту. Наприклад, у США нині 2/3 експорту промислових товарів здійснюється безпосередньо виробниками.

Прямий метод зовнішньоекономічних операцій застосовується:

* при продажу і закупівлі промислової сировини на основі довгострокових контрактів;

* у разі експорту дорогого і великогабаритного устаткування;

* у разі експорту стандартного устаткування через закордонні філії;

* при закупівлі сільськогосподарських товарів у фермерів;

* у разі продажу і закупівлі товарів державою. Прямі зв'язки мають низку переваг: більш тісні контакти з контрагентом; краще знання кон'юнктури ринку; швидке пристосування своїх виробничих потужностей до потреб покупця. Проте і непрямий експорт та імпорт продовжують зберігати своє значення. За деякими оцінками, з допомогою торговельних посередників у світовий товарообіг залучається біля 50 % загального обсягу товарів. Цей метод застосовується:

* у разі збуту стандартного промислового устаткування;

* у разі збуту споживчих товарів;

* при реалізації другорядної продукції;

* на окремих важкодоступних і маловідомих ринках;

* при просуванні нових товарів;

* у разі відсутності власної збутової мережі;

* за умови, що торгівля монополізована значними торговельно-посередницькими фірмами.

У непрямого методу експортно-імпортних операцій також є свої переваги: великий досвід, власна мережа обслуговування, гарні зв'язки, знання ринку й кон'юнктури.

Промислові фірми мають у своєму складі різні підрозділи, які можна розділити на три групи:

1) виробничі відділи, що займаються питаннями, пов'язаними з випуском продукції;

2) функціональні відділи, куди входять відділи збуту, вивчення ринків, реклами, постачання, транспорту, страхування, юридичний, економічний і планування;

3) адміністративні відділи: фінансовий відділ, бухгалтерія, відділ кадрів, відділ відносин із службовцями й урядом.

Організаційна структура фірми і принципи управління визначаються низкою чинників - розмірами виробництва, виробничим профілем, технологією виробництва, сферою діяльності, масштабами закордонної діяльності й ін.

Розрізняють дві головні форми управління промисловими фірмами: централізована і децентралізована. Централізована передбачає управління господарською діяльністю підприємств з одного центру, жорстку регламентацію і координацію їх діяльності, повну відсутність господарської самостійності. Така форма використовується звичайно невеликими компаніями, технологічно пов'язаними, які функціонують переважно у видобувних галузях і орієнтуються на національний ринок. Керівництво такою фірмою здійснюють президент компанії, два віце-президенти, один із яких відає виробництвом, інший - збутом товарів. Вирішення інших питань передається звичайно спеціалізованим фірмам. Якщо фірма велика, то в її складі кілька віце-президентів, їм підпорядковано багато відділів, якими керують управляючі. Іноді при великій фірмі створюється комітет управляючих або рада з координації і вироблення загальної політики.