5. Економічна ефективність заходів з охорони праці при виробництві тканин

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів спрямованих на збереження життя і працездатності людини в процесі трудової діяльності [6].

Головними об'єктами її дослідження є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці на виробництві. На підставі цих досліджень розробляються заходи щодо підвищення рівня охорони праці на виробництві. Незадовільні умови праці негативно відбиваються на продуктивності праці, якості та собівартості продукції. Завданням охорони праці є здійснення різноманітних заходів доведення до мінімуму вплив на людину небезпечних та шкідливих факторів, які виникають на робочих місцях, зменшити вірогідність нещасних випадків, забезпечити умови праці, що сприяють підвищенню продуктивності праці [29].

Прийнятий постановою Верховної Ради України Закон "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону праці, їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні [41].

Діюча нормативна база з охорони праці в ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” регламентується наступними нормативними актами: Конституцією України, Законом України "Про охорону праці", Кодексом законів про працю, та іншими нормативними актами ( правилами, нормами, інструкціями).

Керівництво та відповідальність за станом охорони праці на підприємстві здійснює директор. Згідно з вищевказаним положенням юридична відповідальність за організацію та дотримання охорони праці на підприємстві покладається на його директора, який у свою чергу, розпорядженням або наказом покладає обов'язки щодо практичної роботи з охорони праці на головних спеціалістів.

Загальний контроль і організація роботи з охорони праці в товаристві покладено на інженера по охороні праці. Дані щодо обов'язків з охорони праці заносяться до колективного договору. Інженер по охороні праці організовує виконання заходів по охороні праці і контролює хід їх виконання в господарстві. Здійснення загальногосподарського нагляду за дотриманням законодавства про працю, стандартів, правил і норм по охороні праці покладається на профспілковий комітет підприємства. Особи, винні в порушеннях законодавства про працю та правила по охороні праці, можуть бути притягненні до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

Для покращення умов праці в ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” щорічно проводять збори, де підписується угода між правлінням підприємства з одного боку, трудовим колективом та профспілковим колективом з іншого, згідно якого адміністрація зобов'язується організувати безпечні умови праці, забезпечити спеціальним одягом, а також безпеку при експлуатації техніки, обладнати кабінети по охороні праці. Фінансує охорону праці власник. Працівник не несе ніяких витрат на заходи з охорони праці. Фінансування заходів по охороні праці відбувається за рахунок загальногосподарських витрат, амортизаційних відрахувань, а також фонду охорони праці, який створено на підприємстві. До фонду охорони праці надійшли перерахування в сумі 8300 грн.

Всі кошти цього фонду використовують тільки на виконання засобів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.

Для досягнення нормативів безпеки в ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” розроблено план заходів з охорони праці, у відповідності до якого можна зробити наступний висновок: товариство забезпечене багатьма необхідними засобами по техніці безпеки, а саме кабінетами по техніці безпеки, літературою з охорони праці; своєчасно проводиться інструктаж; майже в повному обсязі видається певним категоріям працівників спецодяг і спецвзуття та інше. Також в підприємстві проводяться санітарно-побутові заходи. Працівники, які пов'язані з брудною роботою отримують мило. Незважаючи на те, що в товаристві проводиться певна робота по охороні праці, проте ще допускаються нещасні випадки, про це свідчать дані таблиці 9.

Таблиця 9

Показники стану охорони праці в ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” за 2002 - 2004 роки

Назва показників	Одиниці виміру	2003 р.	2004 р.	2005 р.
Середньооблікова кількість працівників	Чол.	142	229	246
Кількість нещасних випадків з частковою втратою працездатності	Випадків	1	----	1
в тому числі зі смертельним наслідком		----	----	----
Кількість днів непрацездатності	Дні	28	----	15
Матеріальний збиток від травматизму	Грн.	220	----	106
Виплати по лікарняним листам	Грн.	257,6	----	165,45
Коефіцієнт частоти травматизму (Кч)		7,0	----	4,1
Коефіцієнт тяжкості (Кт)		28,0	----	15,0
Коефіцієнт втрат робочого часу		197,18	----	60,97
Асигновано коштів на заходи по ОП	Грн.	5500	8542	8300
Витрачено коштів на ОП	Грн.	3800	5023	7400

Аналізуючи дані таблиці 9 слід зазначити, що за досліджуємий період відбулося два нещасних випадка з частковою втратою працездатності. Найбільша сума матеріального збитку від травматизму припадає на 2003 рік- 220,0 грн. Можна зробити висновок, що стан охорони праці в ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” знаходиться на задовільному рівні.

Нещасних випадків, що спричинили смерть на підприємстві за аналізуємий період не траплялось.

Кошти, виділені на охорону праці з кожним роком збільшуються. Невикористані кошти на оплату листків непрацездатності можна використовувати на поліпшення заходів безпеки.

Основними причинами нещасних випадків в товаристві можна виділити: недостатність фінансування заходів щодо охорони праці, порушення техніки безпеки, низька трудова дисципліна, недосконалість технічного процесу.

Згідно таблиці, розрахуємо економічний збиток. Економічний збиток від травматизму та захворювань можна обчислити по приведеній нижче методиці, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»:

С заг.= С1 + С2 + С3 + …+ Сn, де:

С1 - розмір одноразової допомоги.

С1 = К х З_м х (1 - m/ 100), де

К - коофіцієнт, який залежить від тривалості хвороби потерпілого;

З_п - середня заробітна плата, грн.;

M - вина потерпілого, %

За даними бухгалтерії С1=0 грн.

С2 - виплати за листами непрацездатності.

С2 = заробітна плата за 1 день * кількість днів непрацездатності.

С2 = 11,03 * 15 = 165,45.

С3 - витрати при наданні першої допомоги, грн.

С3 = Зч1 х Тч1 + Зч2 х Тч2 + …+ Зчn х Тчn + Н, де

Зч1, Зч2, …., Зчn - часова заробітна плата осіб, що прийняли участь в наданні першої допомоги, грн.;

Тч1, Тч2, …, Тчn - час, витрачений на надання першої допомоги, час;

Н - інші витрати, грн.

С3 = 1,20 * 1,00 + 0,70 * 1,0 + 2 = 3,90 грн.

За даними бухгалтерії С3 = 3,90 грн.

С4 - витрати на розслідування нещасного випадку,

С5 = Зд1* Т1 + Зд2 * Т2 +…+ Здn * Тn + М, грн., де

Зд1…Здn - середньоденна зарплата осіб, приймавших участь у розслідуванні нещасного випадку, грн.

Т1…Тn - кількість повних днів, витрачених на розслідування нещасного випадку. грн.

М - інші витрати, грн.

За даними бухгалтерії С4 = 18,0 грн.

С5 - витрати медичних закладів, грн.

С5 = 18,2 * ДС + 2,6 * ДА, де

18,2 та 2,6 - вартість одного дня перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, грн.

ДС, ДА - кількість днів на стаціонарному та амбулаторному лікуванні;

С5 = 18,2 * 0 + 2,6 * 15 = 39,0 грн.

С6 - вартість недоотриманої валової продукції, виготовленої за один день робітника, грн.

С6 = ВПд * Дн, де

ВПд - вартість валової продукції, виготовленої одним робітником за один день, грн.

Дн - кількість днів непрацездатності

С6 = 51,2 * 15 = 768,00 грн.

С заг. = 165,45 + 3,90 + 18,0 + 39,0 + 768,0 = 994,35 грн.

Отже, в результаті даного нещасного випадку підприємство понесло втрати в розмірі 994,35 грн., що збільшило витрати товариства і зменшило кінцевий фінансовий результат.

Аналогічно розрахуємо економічний збиток від нещасного випадку з частковою втратою працездатності, що стався в 2003 році (табл. 11) за допомогою даних таблиці 10.

Таблиця 10

Відомості про виробничий травматизм ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” за 2003 - 2005 р.р.

№п/п	Прізвище, ім'я, по-батькові потерпілого	Вік	Професія	Стаж роботи за спеціальністю, років	Дата нещасного випадку	Дата про інструктаж	Причини нещасного випадку	Кількість днів непрацездатності	Виплата за б/л, грн.	Заробітна плата, грн.
1.	Великодна Вікторія Олександрівна	30	комірник	08	05.06.2002	10.06.2002	Власна необережність	28	257,6	266,5
2.	Левко Олександр Миколайович	45	фарбувальник	20	18.11.2004	03.12.2004	Недбалість самого робітника	15	165,45	330,9

Таблиця 11

Зведені розрахункові дані матеріальної шкоди від травматизму в ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” за 2003 - 2005 р.р.

Рік	С2	С3	С4	С5	С6	Сзаг
2003	257,6	3,2	14,62	509,6	1380,4	2165,42
2004	0	0	0	0	0	0
2005	165,45	3,9	18,00	39,00	768,0	994,35
Разом	423,05	7,1	32,62	548,	2148,4	3159,77

Виробничий травматизм і захворюваність стали причиною не лише моральної і соціальної, а й значної економічної шкоди. Економічний збиток від нещасних випадків в цілому по господарству дорівнює 3159,77 грн.

Таким чином, в результаті проведеного аналізу організації охорони праці в господарстві можна виділити слідуючи недоліки:

- відсутність необхідних грошових засобів заважає належній охороні праці (придбання навчально-методичних матеріалів, засобів індивідуального захисту та ін.);

- знижується рівень механізації виробничих процесів;

- заходи по охороні праці виконуються не по наміченому графіку.

Стосовно теми дипломної роботи, для поліпшення умов праці пропонуємо такі заходи:

1. у всіх виробничих підрозділах дообладнати куточок по техніці безпеки і пожежні щити, доукомплектувати вогнегасниками машини;

2. розробити і затвердити програму вступного первинного інструктажу;

3. придбати необхідну кількість комплектів спецодягу, взуття та індивідуальних засобів захисту;

4. розробити нові інструкції з техніки безпеки;

5. підвищити рівень механізації виробничих процесів;

6. проводити навчання з перевіркою знань і оформлення протоколу;

7. вести журнал “реєстрації інструктажів”;

8. обов'язкове проведення медичного огляду перед вступом на роботу і потім - профілактичний огляд один раз в квартал;

9. посилити контроль за проведенням інструктажів.

Таким чином, заходи, спрямовані на покращення умов праці робітників підприємства будуть сприяти покращенню виробничого процесу та підвищенню умов праці.

Основними показниками економічної ефективності заходів по покращенню умов і охорони праці:

а) приріст продуктивності праці;

б) річний економічний ефект.

Таким чином, заходи, спрямовані на покращення умов праці робітників підприємства будуть сприяти покращенню виробничого процесу та підвищенню умов праці.

Для визначення економічного ефекту, який отримає підприємство після впровадження відповідних заходів по охороні праці, розрахуємо такі показники, як приріст виробничої праці, річний економічний ефект та термін окупності витрат на заходи.

Приріст виробничої праці в результаті зниження трудомісткості продукції, яке викликано поліпшенням умов праці. Визначимо цей показник за формулою:

Т = (Т1 : Т2 - 1) х 100 % , де

Т1,Т2 - трудомісткість 1 пог м. тканини драп 2 В - 66 до і після впровадження заходів.

Так, трудомісткість вирощування до впровадження заходів Т1 = 0,9 люд.-год , а після - Т2 = 0,85 люд.-год. Відповідно приріст продуктивності праці:

Т = ( 0,9 : 0,85 - 1) х 100 % = 5,9 %

Далі розрахуємо річний ефект, котрий визначається за формулою:

Еф. = ( С1 - С2 ) х В2 -Ек. х Зод., де

С1 , С2 - собівартість 1 м пог. тканини драп 2 В - 66 до і після впровадження заходів , грн. С1 = 80,0 грн.; С2 = 78,62 грн.

В2 - річний обсяг виробництва, м. пог.

В2 - 30000 м .

Ен. - нормативний коефіцієнт порівняння економічної ефективності вкладень на виконання заходів по охрані праці: Ен. = 0,09.

З єд. - одноразові витрати, пов'язані з розробкою та впровадженням

заходів, грн.

З єд.= 2500 грн.

Еф. = ( 80,0 - 78,62 ) х 30000 - 0,09 х 2500 = 41175 грн.

При визначенні економічної ефективності необхідно врахувати час, за який окупаються витрати на його впровадження, термін окупності одноразових витрат ( Тод.) визначають за формулою :

Тод. = Зєд / ((С1-С2) х В2) = 2500 / ((80,0 - 78,62 ) х 30000) = 0,06 років.

На підставі проведеного дослідження можна зробити слідуючи висновки, що за аналізуємий період у зв'язку з незадовільною організацією праці у господарстві значно зріс рівень травматизму, збільшилась кількість недієздатності. Таким чином, господарство недоотримає валову продукцію, а також терпить збитки, відшкодовуючи лікарняні, штрафи та інші витрати. Тому задля зниження травматизму, матеріальних збитків господарства пропонуємо вжити заходів щодо поліпшення стану охорони праці і проведення інструктажів, додаткове обладнання техніки, виробничих приміщень, навчання і перевірка знань працівників.

6. Економічне регулювання природокористування у підприємницькій діяльності

Формування ринкових відносин потребує суттєвих змін у сфері природокористування. Досвід країн з розвинутою економікою свідчить, що одне лише надання прав власності не є достатнім для вирішення проблем природокористування. З одного боку, з'являється можливість для вирішення певних екологічних проблем, а з іншого, виникають нові проблеми. При цьому економічні відносини, що виникають у сфері природокористування не завжди регулюються виключно ринковими важелями та потребують державного регулювання.

З урахуванням світового досвіду і практики розв'язання протиріч між виробництвом і навколишнім середовищем, можна виділити наступні основні напрями наукового підходу до вирішення проблем природокористування:

1) вивчення закономірностей функціонування біосфери як єдності екологічних і природно-господарських систем різного масштабу на базі дослідження взаємозв'язку біологічних, геохімічних, геофізичних і антропогенних процесів, які обумовлюють відтворення навколишнього середовища і природних ресурсів;

2) розробка принципово нових і альтернативних варіантів технологічної стратегії природокористування в енергетиці, промисловості, сільському і лісовому господарствах, містобудівництві, на транспорті та інших важливих галузях;

3) розробка надійного механізму економіко-правового регулювання природокористування на рівні підприємств, регіону і держави в контексті програм їх соціально-економічного розвитку.

Наприкінці ХІХ сторіччя були розроблені основні принципи безпеки. З цього часу вони використовуються при експлуатації виробничого устаткування і технологічних процесів. Основна ідея полягає в тому, що машина (устаткування, механізм) або технологічний процес не повинні бути джерелами небезпечних і шкідливих чинників, що можуть призвести до ушкодження здоров'я людини. Іншими словами, техніка і технологія повинні мати властивості абсолютної безпеки. Проте і практика, і численні дослідження показують, що забезпечити абсолютну безпеку неможливо. Тому для практичних цілей найбільш прийнятним поняттям є критерій досягнутої безпеки техніки і технології з урахуванням останніх досягнень сучасної науки.

Економічну ефективність треба розуміти як еколого-економічну, або навіть соціально-еколого-економічну. Інтернальні (виробничі) витрати завжди супроводжуються екстернальними, але ми їх ігноруємо. Лише врахуваня усіх складових діяльності промислових підприємств здатне забезпечити екологічно безпечні параметри навколишнього середовища.

Як показує практика, виправлення помилок, пов'язаних із порушенням екологічної рівноваги після впровадження небезпечних технологій і запуску виробництва, випуску виробів, є малоефективними або взагалі неефективними для навколишнього середовища. Вимоги екологічності є найважливішими характеристиками при організації виробничих процесів. Тому, ці вимоги необхідно суворо дотримуватися на етапі конструювання виробів і планування виробництва.

Серед ряду концепцій розвитку підприємства в останній час актуальності набуває концепція соціально-етичного маркетингу. Її сутність - виявлення потреб і запитів споживачів і задоволення їх більш ефективним ніж конкуренти способами, при одночасному зростанню добробуту суспільства у цілому. Вона лежить у руслі концепції сталого розвитку, її дотримання дозволяє гармонізувати інтереси товаровиробників (прибуток), споживачів (задоволення потреб), і суспільства у цілому (сталий еколого-соціально-економічний розвиток). Її можна сформулювати наступним чином: "Орієнтація виробництва і збуту на задоволення екологічно-орієнтованих потреб і запитів споживачів, створення і стимулювання попиту на екологічні товари (вироби чи послуги) - економічно ефективні і екологічно безпечні у виробництві і споживанні".

До головних задач екологічного маркетингу відносять формування ринку екологічних товарів з метою вирішення протиріч між економічним розвитком і необхідністю збереження і наступного поліпшення якості довкілля. Основними категоріями екологічного маркетингу є екологічні потреби і екологічні товари, які здатні їх задовольняти.

Під екологічними потребами слід розуміти ті, задоволення яких не чинить екодеструктивного впливу на споживачів, середовище їх існування та життєдіяльності і сприяє екологізації довкілля. Екологочні товари задовольняють ці потреби.

Виробництво екологічних товарів (виробів та послуг - екологічне підприємництво) розвивається, в основному, за такими напрямками:

виготовлення, установка й експлуатація природоохоронних (очисних) споруджень;

розробка та впровадження екологічно чистих технологій;

переробка, транспортування та утилізація відходів, ліквідація токсичних відходів;

торгівля екологічними технологіями, продуктами й відходами;

енергозбереження;

збереження земельних ресурсів;

екоаудит і екоекспертиза;

водний, повітряний контроль;

екологічне кредитування та страхування;

природоохоронна пропаганда й освіта;

екотуризм;

екологічна медицина та професійна безпека;

інформаційні технології;

життєохоронні системи;

підтримування рівноваги екосистем.

Нова екологічна продукція розробляється і випускається переважно в таких секторах вітчизняної економіки: виробництво і переробка нафти та газу, машинобудування і металообробка, хімічна промисловість, чорна металургія, виробництво будматеріалів, виробництво енергії, транспорт; точне устаткування, легка промисловість, харчова промисловість, деревообробна промисловість, друкарські послуги, екологічні послуги. Існує малоосвоєний вітчизняними товаровиробниками, але дуже важливий для здоров'я людей, сектор ринку екологічних товарів для побуту - меблів, електропобутових приладів, шпалер, покриття підлоги, дитячих іграшок і т. п.

Слід відзначити, що екологічні товари (як вироби так і послуги) у своїй більшості є новими для вітчизняних виробників, тобто новаційними. Оскільки попит на них є і він зростає, то нерозумним було б не скористатися з цього становища. У відповідності з концепцією маркетингу, пошук ідей нових товарів, у тому числі екологічних, повинен базуватися, насамперед, на результатах аналізу потреб і запитів споживачів. Однак пошуку ідей новацій, властива певна специфіка ринкових досліджень. Вона полягає у тому, що розробка новацій (особливо тих, котрі базуються на новітніх досягненнях науки і техніки, результатах фундаментальних досліджень), у багатьох випадках, пов'язана зі створенням товарів, аналогів яким раніше просто не існувало з наступних причин: потреби і запити споживачів, для задоволення яких призначені нові товари, раніше задовольнялися зовсім іншим способом; потреб, для задоволення яких призначені нові товари, раніше просто не існувало.

Для пошуку ідей екологічних товарів використовують: прогнозування майбутніх потреб і запитів споживачів, змін мотивації їхньої поведінки (відповідно до ринкової трансформації економіки України); ситуаційне й імітаційне моделювання поведінки споживачів у сьогоденні і майбутньому (наприклад, при аналізі можливостей конверсійного використання технологій, що використовуються у військовій сфері); аналіз тенденцій розвитку науково-технічного прогресу, тенденцій зміни технологічної, економічної, соціальної, політичної, культурної, правової, екологічної й ін. складових середовища господарювання.

В умовах ринкових відносин, пріоритет належить економічним методам управління, які найбільш пристосовані для реалізації всіх згаданих принципів регулювання. При цьому попередження негативних екологічних наслідків економічними методами полягає в розробці й реалізації систем пільгового оподаткування та кредитування, субсидіювання, авансування. Принцип нейтралізації повинен бути покладений до системи еколого-економічних претензій, а компенсації нанесеного збитку - до системи платежів і штрафів.

Проаналізуємо найбільш перспективні форми регулювання економічного характеру, що визначають елементно-структурні складові системи економічного регулювання природокористування. До них можна віднести: відшкодування вартості ресурсу при його купівлі (або при отриманні права володіння); виплата штрафів в результаті порушення встановлених вимог в затверджених законодавством розмірах; внесення платежів за використання природних ресурсів і негативний вплив на них (за допомогою оподаткування, заставленого майна та страхування). Визначені елементи в умовах ринкових відносин активно взаємодіють не тільки один з одним, але і з іншими елементами ринкової економіки - податковою, фінансово-кредитною системами, системою ціноутворення.

Особливість такого методу регулювання природокористування як відшкодування вартості полягає в тому, що природна ділянка розглядається як предмет купівлі-продажу або втрати-отримання права володіння. З розвитком цінових відносин в галузі природокористування, купівлі-продажу (втраті-придбанню права володіння) підлягають не тільки самі ресурси, але і право на забруднення та інший негативний вплив на них.

Важливе значення має такий метод економічного регулювання, як екологічне штрафування, де головним питанням є визначення розміру штрафів - бази їх розрахунку. Широкого розповсюдження в системі економічного регулювання природокористування набули штрафні санкції за збільшення антропогенного навантаження на довкілля. Штрафи повинні накладатися на надмірні викиди, тобто ті, обсяг яких не відповідає стандартам. Штрафні санкції пов'язані зі спеціальною системою податкових ставок. Для промислових підприємств встановлюються норми оплати за воду, яку вони споживають, пропорційно величині її забору з природних джерел або систем водопостачання, та обсягам стоків. Ціна підвищується по мірі зростання забруднення стоків різними шкідливими речовинами. Аналогічно змінюються і ціни повітря - пропорційно кількості і забрудненості відпрацьованих газів, землі - в залежності від площі ділянок, які зайняті під відходи, звалища тощо.

Інтерес викликає розгляд можливих форм реалізації такого методу регулювання, як внесення платежів: податкова і заставна, екологічного страхування, аудит та ін.

Податкова форма платежів в природокористуванні полягає в тому, що сума платежів призначається за фактом негативного впливу на стан довкілля. Платниками податків є підприємства і організації. Об'єктом оподаткування є негативний вплив емісії побічних продуктів (відходів) до навколишнього середовища. Податок виплачується з прибутку підприємства.

Принципи і механізми такої податкової системи визначаються цілями підтримки і забезпечення необхідних темпів екологічного розвитку як території, так і підприємства. Виходячи з цього, можна визначити дві основні вимоги до податкової системи територіального природокористування: стабільність і гнучкість. Стабільність податкової системи повинна реалізовуватися через стабільні ставки податків, а гнучкість може забезпечуватися механізмом податкових пільг, які є невід'ємним ланцюгом всієї податкової системи і використовуються для реалізації політики регіонального розвитку. У світовій практиці існують різні види податкового впливу на природокористування і природоохоронну діяльність господарюючих суб'єктів, основні відображені на рис. 7.1.

Рис. 3.1. Складові оподаткування в природокористуванні

В цілому слід підсумувати, що запровадження екологічних податків і платежів забезпечує прямий зв'язок між ефективністю природокористування і ефективністю виробничої діяльності підприємств, створює постійне джерело формування природоохоронних коштів держави і регіонів. Водночас, позитивний результат від реалізації цих заходів може бути досягнутий лише за тих умов, коли забезпечується матеріальна зацікавленість юридичних, фізичних осіб, трудових колективів та окремих робітників в забезпеченні екологізації виробництва.

ВИСНОВКИ

Отже, на нашу думку, ми виконали завдання перераховані у вступі даної роботи, що дозволяє нам зробити певні висновки, а саме:

Ш Розглянули сучасний стан розвитку текстильної галузі, яка перебуває у складному становищі, але має стійки тенденції до зростання.

Ш Вивчили шляхи підвищення ефективності функціонування підприємств галузі за допомогою можливостей на зовнішніх ринках.

Ш Об'єктом роботи є Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім „Сумитканина” розташоване в м. Суми.

Ш Розвиток підприємства на протязі аналізованого періоду був нерівномірний - досить різке зростання.

Ш Загалом, підприємство - великий, складний об'єкт управління з непоганою динамікою й ефективністю розвитку, що позитивно характеризує менеджмент (команду управління).

Ш Організаційна структура управління представлена у вигляді лінійно-функціональної структури із двома лінійними рівнями та чотирма лінійно-функціональними рівнями.

Ш Аналіз вказує на потребу в удосконаленні організації управління, збільшення показників збуту та експорту продукції, покращення показників якості.

Ш Аналіз структури управління ЗЕД вказує на її не досконалість ні в чисельному складі ні в професійному.

Ш Організація здійснення ЗЕД забезпечується дещо складною технологічною схемою взаємодії підрозділів із зарубіжним партнером та іншими об'єктами інфраструктури ЗЕД (митниця, “Укрзалізниця”) в процесі укладення зовнішньоторговельного контракту.

Ш Основними заходами з удосконалення організації управління зовнішньоекономічною діяльністю, що нами запропоновані є: удосконалення організаційної структури ЗЕД - створення відділу збуту.

Ш Запропонована організаційна структура управління повинна удосконалити організацію управління ЗЕД, що дозволить збільшити обсяги експорту, та збуту її на внутрішньому ринку, а значить і збільшити валовий дохід від реалізації. А це, в свою чергу, позначиться на загальному економічному стані підприємства (ріст заробітної плати, покращення умов праці персоналу тощо);

Ш Аналізуючи приведені розрахунки, можемо стверджувати, що ТОВ “Торговий Дім Сумитканина” вигідніше реалізовувати тканину 1 В - 6 Димка кислостійка на зовнішньому ринку. Валовий прибуток від продажу буде на 1357,4 грн. більший, ніж при реалізації на внутрішньому ринку.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. “Основи менеджменту” - Львів. Видавництво “Світ”, 1995.

2. Бабин Э.П. Основы внешнеэкономической политики: Учебное пособие для вузов - М.: 1997.

3. Балабанов И.Т. Внешнеэкономические связи: учебное пособие - 2000.

4. Баланов Ш.И. Шеремет Е.Г. Теория экономического анализа: Учебник 4-е издания допол. и переработано. - М. Финансы и статистика, 1999, - 416.

5. Бураковский І. Теорія міжнародної торгівлі. - К.: 1996.

6. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент, Учебник - 3-е издание, - М.: Гардарика, 1998. - 528 с.

7. Видекс Б. Основы внешнеэкономической деятельности. - Кременчук, 1998.

8. Внешнеэкономическая деятельность предприятия: Учебник для вузов/ Стровский Л.Е., Казанцев Е.К. и др. Под ред. проф. Стровского Л.Е. - М.: 1999.

9. Грачёв Ю.Н. Внешнеэкономическая деятельность. Организация и техника внешнеэкономических операций: Учебно-практическое пособие - М.: 2000.

10. Завадский Й.С. Менеджмент, том 1. - К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу 1999. - 519 с.

11. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Опорн. консп. лекцій. - К.: 1999.

12. Іваненко В.М. та ін. Економічний аналіз. Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999.

13. Казанцев А.К. Подлесных В.И., Серова А.С. Практический менеджмент.- М.: ИНФРА- М., 1998.

14. Кириченко А.А. Менеджмент внешнеэкономической деятельности. - К.: 1998.

15. Козловский В.А. и др. Производственный и операционный менеджмент: Практикум. - СПб.: Спец. литература. - 1998. - 216 с.

16. Кузнецова Н.В. Регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине. Практическое пособие - К.: 1998.

17. Макаренко М.В. Шаханина О.М. Производственный менеджмент. Учебное пособие. -М. - 1998.

18. Максимцова М., Игнатьева А.В. Менеджмент. Учебник для ВУЗОВ, - М. Банки и биржи. Юнити. 1998. -343 с.

19. Мескон М.Х., Альберт М. Хедоури Ф.Основы менеджмента. пер. с англ. - М.: Дело, 1998 - 800 с.

20. Плоткін Я., Пащенко І., Виробничий менеджмент. Навч. посіб. - Львів: Львівська політехніка. - 1999. - 258 с.

21. Покровская В. Организация и регулирование внешнеэкономической деятельности: Учебник - М: 1998.

22. Предприятие на внешних рынках: Учебник / Под ред. Долгова С.И. - М.: 1997.

23. Прокушев Е.Ф. Внешнеэкономическая деятельность: Учебно-практическое пособие - М.: 1998.

24. Рубинская Э.Т. Управление внешнеэкономической деятельностью - М.: 1998.

25. Русак Н.А., Русак В.А. Основы финансового анализа. - Минск 1995.

26. Русинова Ф.М. Менеджмент: Учебник - М.: ФИН-ПРЕСС. 1998.

27. Савенков В.А. Организация внешнеэкономической деятельности на предприятии: Учеб. пособ. - Тула. 1997. - 496 с.

28. Сайлон Г. и др. Менеджмент в организациях. пер. с англ. - М.: Экономика. 1995.

29. Сиденко В. Внешнеэкономическая деятельность: проблемы системной трансформации при переходе к рынку - К.: 1998.

30. Сухарський В.С. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: теорія, методологія, практика - К.: 1998.

31. Тарнавська Н., Пушкар Р. Менеджмент: теорія та практика: Підручник для вузів. Тернопіль. Карт-Бланш. 1997. - 456 с.

32. Тарнавская Н., Пушкар Р. Менеджмент организации: Учеб. пособие. - К. Изд. Европ. ун-та финасова. инф. сист. менедж. и бизнеса. 1999. - 350 с.

33. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник / Під загальною редакцією Кредісова А.І. - К.: 1997.

34. Хміль Ф. Менеджмент. Підручник - К.: Вища школа. 1995. - 351с.

35. Фатхутдинов Р.А. Производственный менеджмент. Учебник - М.: 1997.

36. Черинкова И.К. Менеджмент - М.: Банки и биржи. ЮНИТИ 1995.

37. Шегда А.В. Основы менеджмента. Учебное пособие - К.: “ЗНАННЯ” 1998.

Размещено на Allbest.ru