Сучасні системи і методи управління матеріально-технічними ресурсами підприємства

Залишається додати, що інформаційний програмний комплекс може майже повністю перебрати функцію прийняття рішень з багатьох питань, хоча останнє слово завжди залишається за людиною.

Таким чином, перед колективом підприємства може стати цілий ряд нових завдань, які треба буде виконати. Необхідно буде впровадити інформаційну систему, навчитися використовувати її функції й можливості для поліпшення ефективності своєї роботи. Крім того, колективу необхідно взагалі «прищепити» бажання ефективно працювати. Звичайно, далеко не всі співробітники підприємства, які працювали на даному напрямку і протягом багатьох років ніяких підходів у своїй роботі не змінювали, зможуть пристосуватися до нових правил гри, деяких доведеться замінити. Однак хотілося б сказати, що процес управління матеріально-технічними ресурсами не слід надто ускладнювати. У процесі користування інформаційною системою окремим користувачем, немає теж нічого не можливого. Щоб зуміти управляти матеріально-технічними ресурсами підприємства на якісно новому рівні, досить мати середній рівень інтелекту, не до кінця закостенілий мозок та бажання працювати по-новому. При цьому скоріше всього та людина, що може щось і не знає або не розуміє але має бажання, напевно, буде давати більш високий результат, ніж та, котра все вміє, але не має мотиву до гарної роботи. [22]

Тому не слід скидати з рахунків людей, які завжди займалися даним напрямком роботи, необхідно надати їм шанс. У будь-якому разі, які б кадрові рішення не приймало керівництво, перед тим як досягти якісно нового рівня керування необхідно опрацювати великий обсяг роботи, що буде вимагати додаткових зусиль із боку співробітників, і сам новий процес керування буде висувати нові вимоги. Само собою зрозуміло, що нові вимоги, без додаткових стимулів, зустрінуть стіну нерозуміння. А будь-який добрий намір може розбитися об цю стіну. При проведенні опитування на підприємстві ВАТ «….», метою якого було виявити основні проблеми при впровадженні автоматизованих інформаційних систем, пов'язаних з людським фактором, найбільше респондентів звернули увагу на проблеми слабкої мотивації (85%). Ось чому так важливо створити систему стимулів для всіх співробітників підприємства, які будуть займатися даним напрямком, незалежно від їхнього досвіду й знань. На багатьох вітчизняних промислових підприємствах матеріальні методи мотивації праці підлеглих поставлені ще гірше, ніж у радянський час. Як нам здається, це пов'язане із двома факторами. По-перше, багато керівників не хочуть платити додаткові гроші за ту роботу або за той результат, за яким вони не можуть простежити. По-друге, така ситуація пов'язана з тим, що майже всі підприємства вітчизняної індустрії в початку-середині 90-х переживали серйозну кризу й пішли на серйозне скорочення фахівців інженерно-технічної спрямованості. Саме тих фахівців, які проводили контроль, нормування, диспетчеризацію, тобто виконували ті функції, які дозволяли виявити реальний результат праці того або іншого співробітника. Тому, коли мова заходить про мотивації, відразу виникає питання про контроль. Багато керівників не хочуть впроваджувати системи матеріальної мотивації праці, тому що думають, що витрати пов'язані з контролем перекриють економічний ефект від підвищення ефективності праці. Цю дилему треба вирішувати для кожного конкретного випадку окремо, але одне можна сказати точно, що чим менше трудомісткість процесу контролю, тим доцільніше введення на підприємстві матеріальних методів стимулювання праці. [36]

Таким чином, при розробці методів мотивації необхідно шукати такі методи, які будуть враховувати специфіку роботи людей, що забезпечують процес управління матеріально-технічними ресурсами, які будуть стимулювати освоєння цими людьми автоматизованих інформаційних систем, а також потребуючих найменших витрат праці при контролі. У даній роботі ми хочемо запропонувати своє бачення рішення даної проблеми. Ми зіштовхуємося з певним трикутником, вершинами якого є якісний рівень керування, система мотивації співробітників, а також інформаційне забезпечення процесу управління. Всі ці три складові невід'ємно зв'язані між собою, тому що, як вказано вище, якісне керування неможливе без інформаційної підтримки, а також без прагнення до якісного управління тих хто сам керує. Без серйозних зусиль із боку персоналу неможливо також і функціонування інформаційної системи. Не можна стверджувати, що без ще одного зв'язку в цьому трикутнику не можна обійтися, однак як нам здається, його, безсумнівно, можна створити і потрібно використати. Мова йде про використання можливостей, які можна закласти в інформаційну систему для впровадження системи мотивації і контролю над роботою співробітників. Механізми, які можна закласти в систему можуть допомогти як у процесі впровадження системи, так й у процесі управління матеріально-технічними ресурсами. Саме в інформаційній системі можна контролювати багато показників, які відображають ефективність роботи співробітників. На підставі цих показників інформаційна система автоматично може розрахувати критерії ефективності роботи того або іншого співробітника, і тим самим припинити можливі суперечки з приводу справедливості нарахованої винагороди. Також використання інформаційної системи може дозволити вести не суцільний, а тільки вибірковий контроль з боку керівництва.[41] 2.3 Проведення нормування за допомогою інформаційних систем Норма витрат -- це максимально припустима величина витрати матеріальних цінностей і трудових витрат на виготовлення одиниці продукції. Формування прогресивних техніко-економічних норм і нормативів є важливою умовою підвищення ефективності виробництва та якості роботи на основі удосконалювання планування, обліку і калькулювання собівартості продукції. Без використання деякими службами підприємств норм у своїй роботі, складно розраховувати, на те, що така робота може бути ефективною. Без точного знання норм не можливе ефективне управління матеріально-технічними ресурсами. Використання інформаційних систем значно спрощує процес їхнього формування і дає велику кількість можливостей зв'язаних з їх використанням.[24]

При формуванні норм у всіх інформаційних системах закладений один принцип. З однієї сторони формується список специфікацій, що, як правило, відповідає конструкторської і технічної документації, що використовується на підприємстві. З іншої сторони формується список використовуваних у виробництві матеріалів, що використовуються при виробництві специфікацій. Норми витрат формуються шляхом створення зв'язків між списком специфікацій і списком матеріалів. У тому випадку якщо користувач точно знає кількість використовуваних одиниць визначеного матеріалу при виробництві специфікації то норма формується шляхом приєднання матеріалу до специфікації і вказівкою його кількості. По матеріалам, нормативну потребу, у яких не можна вказати точно, не вдавшись до додаткових розрахунків, норма витрат може встановлюватися в різних видах. Найбільш розповсюдженими є норми, що визначають питому величину витрат матеріалів на одиницю розрахункової величини. Але нерідко норма виражається в кількості продукції, що може бути отримана з одиниці затрачуваної сировини. Якщо всі вихідні дані для проведення нормування по вищевказаних та інших матеріалах вірні, то сам процес при застосуванні інформаційних систем не буде складним. В інформаційній системі для подібних матеріалів описується формула розрахунку, що посилається на дані специфікацій виробів, що виготовляються або на їх складові, при цьому вона може посилатися як на інший матеріал, що входить у дану специфікацію, так і на параметри самої специфікації. Після того як сформовані всі специфікації, починається формування дерева продукту (структури виробу) шляхом створення зв'язків між ними. На підставі сформованої конфігурації специфікацій в інформаційній системі розраховується нормативна потреба по всіх матеріалах, що входить до неї. Сам по собі процес формування норм не є складним, однак у деяких випадках досягти збігу реальних і нормованих обсягів споживання не так просто. Нижче будуть приведені лише деякі можливі ситуації, що можуть виникнути в процесі введення або створення норм в інформаційній системі:

1) Норматив не є вірним, тому що введено по технічній документації, у якій не відбиті зміни, що відбулися: а) на виробництві при виготовленні визначеної номенклатури продукції був замінений матеріал, що використовується або його кількість, але ніхто не вніс зміни в технічну документацію інформацію про заміну б) підприємство перейшло на використання інших матеріалів, однак у технічній документації не була відображена інформація про минулу заміну;

2) Внаслідок різних причин (відсутністю на підприємстві чітко визначеної документації, по якій видаються матеріали, заміні одержуваних матеріалів внаслідок їхньої відсутності на складі в момент одержання або недостатньої якості нормативного матеріалу) асортимент і кількість використовуваного матеріалу постійно змінюється і тому не збігається з нормативним;

3) Внаслідок того, що в прибуткових накладних може міститись не коректна інформація, внаслідок не повного знання номенклатури продукції при фіксації приходу або видачі матеріалу може відбутися задвоїння інформації, що вводиться, (в інформаційній системі буде зафіксований рух не по тим матеріалам, по яким необхідно). Не повертаючись більше до цього пункту, слід зазначити, що всі запити на придбання продукції краще підтверджувати не усно, а за допомогою факсу або електронних носіїв інформації, при цьому, вказуючи необхідну номенклатуру під тими назвами, якими вона позначається на підприємстві;

4) При визначенні норм витрат у матеріалах потребу, у яких необхідно визначити розрахунковим шляхом (сорторозміри металів, лакофарбові матеріали, допоміжні матеріали, інше) у вихідних розрахункових даних були допущені помилки.

Перераховані ситуації характерні для підприємства ВАТ «…» яке має широкий перелік, використовуваних у процесі виробництва, матеріалів. Далі будуть описані методи роботи, застосування яких може дозволити уникнути прорахунків при формуванні норм. Незалежно від того чи відбувається введення норм в інформаційну систему з нуля, або нормативи були складені раніш і активно використовувалися в роботі, до даного процесу необхідно підійти дуже відповідально. Така робота повинна проводитись системно і послідовно. Спочатку визначаються категорії і під категорії матеріалів, що можуть використовуватися на підприємстві у різних цілях (складається «кістяк» довідника номенклатури матеріалів). По цих категоріях розносяться матеріали, що на думку нормувальника використовуються на підприємстві. Варто врахувати, що, як правило, відповідальність всередині відділу постачання за забезпечення підприємства необхідним поділяється між його співробітниками по категоріях матеріалів, тому необхідно створювати категорії (або змінювати сферу відповідальності співробітників) таким чином, щоб за матеріали в кожній створеній категорії, хтось би міг нести персональну відповідальність. Створений список матеріалів передається співробітникам відділу постачання для перевірки, вони повинні ознайомитися зі списком і відповісти на наступні питання:

1) Які з присутніх у списку матеріали або ніколи, або вже давно не закуповуються підприємством;

2) Які з не присутніх у списку матеріали використовуються у виробничих цілях (бажано довідатись мету, з якою вони використовуються);

3) Чи влаштовує відділ постачання пропоновані найменування матеріалів, якщо ні то як, на їхню думку, варто позначити дані матеріали; Чи влаштовує відділ постачання одиниця виміру кожного конкретного матеріалу (останнє питання необхідно задати і співробітникам складу).

Не варто займатися нормуванням доти, поки не будуть погоджені всі питання, що виникли за списком матеріалів.

На другому етапі створюються категорії номенклатури продукції, що виробляється. Категорії виробів потрібно створювати таким чином, щоб по кожній з них можна було виявити конкретного майстра або іншого співробітника підприємства, що відповідає за виготовлення даної продукції на тому чи іншому етапі виробництва. Перелік базових модифікацій виробів, що випускаються, розноситься по створених категоріях.[23] На наступному етапі який може продовжуватися досить довго (більш 3 місяців) не ведеться активної роботи з заповнення бази даних, протягом цього часу йде активна перевірка вже введеної в базу даних інформації, а також даних по матеріальних цінностях. Замість цієї роботи протягом цього часу проводиться робота яка полягає в налагодженні блоку складського руху матеріалів, що відповідає за облік матеріальних цінностей. При цьому якщо потрібний матеріал, по якому вводитися складський залишок у списку вже створених матеріалів відсутній, то він проходить додаткову перевірку. Тільки після вирішення всіх проблем зв'язаних з відображенням складського руху матеріалів починається безпосередній процес нормування. Він полягає в створенні зв'язків між специфікаціями виробів, що комплектують і матеріалами. Крім цього він полягає в створенні зв'язків між специфікаціями різних рівнів. Після складання норм їх необхідно перевірити двома різними способами. По перше перевіряється факт складського руху матеріалів, що уже ввійшли в норматив по тому або іншому виробу. Цю проблему можна вирішити, створивши програмний звіт, у якому буде відбивати нормативна вартість матеріалів по будь-якому обраному виробу. У даному звіті повинна бути присутня колонка, у якій зазначена остання ціна придбання того або іншого матеріалу. Якщо напроти певного матеріалу стоїть «о», то можливо була допущена помилка при формуванні норм. По друге вже складений норматив по базових виробах або вузлах необхідно погодити з тими, хто відповідає за процес його виготовлення на тому або іншому етапі. Після того як процес формування норм в цілому завершується, настає етап контролю. На даному етапі йде системна перевірка вірності складених норм, а також відстеження минулих змін у технології виготовлення або в політиці закупівлі використовуваних у процесі виробництва матеріалів. В другому випадку необхідно використовувати сигнальну документацію або карти заміни по внесенню змін у технічну документацію і базу даних інформаційної системи. Що стосується перевірки правильності складених нормативів, то вона полягає в роботі з отриманими зі складу лімітно-забірними картами, у яких виявлені відхилення, і перевірки бази даних на наявність матеріалів які не входять не в одну зі специфікацій (в інформаційній системі можна створити подібний звіт). [11]

2.2 Визначення критеріїв ефективності оперативної роботи співробітників матеріально - технічного забезпечення

2.2.1 Роль відділу матеріально - технічного забезпечення

Відділ постачання відповідає за придбання всіх матеріалів, необхідних для забезпечення роботи організації. Головним завданням відділу постачання підприємства є своєчасне й оптимальне забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами відповідної комплектності і якості за прийнятними цінами. Важливість постачання важко недооцінити, тому що типовий виробник витрачає 60% на матеріали. Тому відділ постачання безпосередньо відповідає за більшу частину витрат підприємств, і навіть відносно невеликі поліпшення в цій області можуть принести істотні вигоди. Співробітники, які займаються постачанням, виконують різного роду функції кожною, з яких не можна зневажати. Вирішуючи різні завдання, працівники відділу постачання повинні вивчати і враховувати попит та пропозицію на всі споживані підприємством матеріальні ресурси, рівень і зміну цін на них і на послуги посередницьких організацій, вибирати найбільш економічні форми руху товарів, оптимізувати запаси, знижувати транспортно-заготівельні й складські витрати.[2]

Зневажати процесом вибору постачальника, веденням переговорів, недбало ставиться до організації транспортування й інших обов'язків це недозволена розкіш. Але треба завжди пам'ятати, що дана робота не така й проста, а будь-яку роботу виконують люди, і далеко не кожна людина буде намагатися зробити, щось складне без явного зиску для себе. Навіщо витрачати час на пошук постачальника, що продасть потрібний матеріал по більш низькій ціні, псувати нерви, торгуючись, якщо можна відкрити перше зустрічне в газеті оголошення, і подзвонивши по ньому, не запитуючи ціни, замовити досить матеріалу, щоб потім із цього приводу цілий рік не напружуватися, адже витрачаються не власні гроші.

2.2.2 Критерії ефективності роботи постачання і суть системи матеріального стимулювання праці

На відміну від більшості працівників, діяльність працівників матеріально-технічного забезпечення ВАТ …. не підлягає чіткій регламентації. Загальна ефективність цього відділу залежить не від якості виконання кожного конкретного обов'язку, а залежить від комплексного виконанням всіх обов'язків, і полягає в мінімізації відносних витрат підприємства як прямих так і непрямих. Так і винагорода працівникам цього відділу повинна даватися не за виконання за загальний результат.

У даній роботі указана методика, що буде як визначати критерії ефективності роботи постачання так і стимулювати співробітників відділу матеріально-технічного до поліпшення якості роботи по всіх основних напрямках у комплексі за винятком одного. Дуже складно вписати в загальну систему оцінки ефективності роботи відділу постачання й описати окремо чітко виражену систему мотивації, яка б стимулювала відділ постачання до пошуку більше вигідних цінових пропозицій, хоча цей аспект є одним з найважливіших у роботі даного відділу. Складність розробки та застосування системи мотивації, спрямованої на пошук більше вигідних цінових пропозицій, обумовлена необхідністю аналізу й головне пошуку великого об'єму інформації. У першу чергу пошуку інформації, яка пов'язана зі зміною індексу цін по кожному окремому виду продукції, з огляду на той факт, що абсолютна більшість матеріалів займають зовсім не велику питому вагу в загальному обсязі закупівель така робота може зайняти левину частку витрат які виникають при роботі з подібними матеріалами. Проте, відсутність чітких меж при визначенні ефективності роботи відділу на даному напрямку не означає, що не можна на ньому досягти успіху. Використовуючи можливості інформаційних систем можна організувати ефективний моніторинг, пов'язаний з відстеженням зміни рівня закупівельних цін. Виділивши інформацію з матеріалів, ціна на які найбільше підвищилася або впала в порівнянні з попередніми закупівлями, загальний питомий обсяг витрат на придбання яких виріс або впав, або матеріали динаміка закупівельних цін яких дуже часто мінялася, можна приймати правильні рішення по заохоченню або покаранню співробітників відділу постачання. Підсумовуючи усе вище сказане можна зробити висновок, що для досягнення істотних результатів на даному напрямку досить мати ефективну систему контролю над діями співробітників постачання й уміння правильного прийняття рішень при наявності більшості необхідних інформацій. Тепер можна почати опис системи оцінки ефективності роботи відділу постачання і похідної від неї - системи мотивації. [38]

Якщо погодиться з тим, що методика визначення оптимального розміру замовлення (EOQ) є у своїй основі вірною та розмір замовлення кожного матеріалу значною мірою залежить від співвідношення величин статей витрат які підприємство несе внаслідок роботи з ним (і які можна визначити), то з'являється можливість зробити додатковий висновок. Якщо можливо знайти кожну окрему складову витрат які виникають внаслідок роботи з матеріалом, то можна знайти загальну величину витрат які виникають при роботі з кожним окремим матеріалом. Можна здогадатися, що загальна сума витрат пов'язаних з роботою по всіх матеріалах дорівнює загальним логістичним витратам підприємства, чим ефективніше ведеться робота з кожним окремим матеріалом тим меншими є питомі логістичні витрати й ефективніше ведеться робота на даному напрямку. Знання відносної величини витрат які підприємство несе при роботі з кожним матеріалом (або внаслідок його відсутності) може дозволити визначити рівень ефективності роботи з ним. За основу або опорну точку при визначенні ефективності роботи з кожним окремим матеріалом можна прийняти вартість роботи з одиницею будь-якого матеріалу або коефіцієнт який можна розрахувати як частку загальних витрат пов'язаних із забезпеченням процесу роботи з ним за певний період часу на витрати пов'язані із придбанням даного матеріалу. Однак треба пам'ятати, що для кожного окремого матеріалу і особливо для кожної окремої категорії матеріалів існує своя опорна точка, для кожного матеріалу існує свій критерій ефективності роботи з ним. Це пояснюється тим, що всі матеріали дуже розрізняються по параметрах, які впливають на вартість роботи з ними, а саме: габаритами (впливає на характер транспортування й вантажопереробки), строками зберігання (впливає на швидкість товарообігу, а як слідство і рівень складських залишків, розмір поставок і частоту поставок), характером виробництва і розподілу (впливає на час попередження замовлення) і багатьма іншими параметрами. Крім цього питомі витрати на роботу з однією фізичною одиницею якої-небудь продукції можуть варіюватися залежно від кількості використовуваних фізичних одиниць матеріалів. Чим більше одиниць певного матеріалу використаються організацією тим меншими є витрати пов'язані із забезпеченням робіт з кожної окремої одиниці даного матеріалу. Таку залежність можна виразити функцією:

(2.1)

де n - кількість одиниць матеріалу придбаного за певний за період;

х - величина, що відображає залежність зниження величини витрат при роботі з одиницею матеріалу від кількості використовуваних матеріалів, при цьому величина даної функції завжди повинна бути менше 1, бажано в межах 0.9-0.97;

На наступному малюнку буде показаний приклад графічної залежності.

Так як пошуку відносної величини витрат за допомогою можливостей інформаційних систем, які підприємство несе при роботі з кожним матеріалом будуть присвячені наступні розділи, то в цьому розділі будемо виходити з того, що такі витрати вже визначені й залишається тільки використати можливості які дає їхнє знання.

Рисунок 2.2 Питомі витрати на одиницю залежно від кількості використовуваних одиниць певного матеріалу

Знання витрат, пов'язаних з роботою по будь-якому матеріалу, а також знання величини матеріалів, придбаної за істотний період часу (від трьох місяців до року) може дозволити визначити коефіцієнт ефективності роботи відділу постачання по забезпеченню підприємства необхідним матеріалом. На підставі статистики зміни даного показника можна прийняти рішення про встановлення величини коефіцієнта для кожного матеріалу, і в тому випадку якщо реальна величина даного коефіцієнта за обраний проміжок часу (від трьох місяців до року) виявиться менше встановленого (з урахуванням виправлення на коефіцієнт, що враховує величину зміни кількості споживання), то можна вважати, що постачання спрацювало ефективніше й заслуговує певну винагороду). Однаковим або дуже схожим по своїх характеристиках матеріалам можуть даватися однакові коефіцієнти. Величину винагороди можна розрахувати, використовуючи формулу:

У н.г. = r в. в. ЧУ з.л. iЧ(кп.i-кр.i); (2.2)

де r в. в.-- відсоток, що йде на виплату премії від отриманого економічного ефекту;

У з.л. i-- величина змінних логістичних витрат по і-му матеріалу за певний період часу (тих витрат на величину яких впливає якість роботи відділу постачання);

кп.i-- коефіцієнт нормативної ефективності роботи по і-му матеріалу;

кр.i-- коефіцієнт реальної ефективності роботи по і-му матеріалу;

Використовуючи подібну формулу, розрахувати розмір премії не складно, куди складніше знайти всі величини, що раніше згадані . Ціль написання даного підрозділу зводиться до пошуку алгоритмів, а також умов, які необхідно виконати або реалізувати для того, щоб була можливість знайти необхідні показники.[37] 2.4.3 Обмеження пов'язані із застосуванням моделі пошуку критеріїв ефективності роботи співробітників матеріально - технічного забезпечення ВАТ «….»

Визначення точних параметрів ефективності роботи постачання для впровадження систем мотивації і контролю не представляється можливим без виконання деяких умов, крім цього дану модель можливо застосувати не у всіх випадках. Спочатку виділимо матеріали в роботі, з якими застосована дана методика. Необхідно нагадати, що система розглядається на прикладі промислового підприємства ВАТ «…» й тому не розглядається можливість використовувати куплені матеріали для перепродажу. Матеріали, що використовуються в інших цілях можна розбити по групах: 1) матеріали, які використовуються тільки у виробничих цілях; 2) матеріали, які використовуються як у виробничих цілях, так і для забезпечення працівників підприємства допоміжними виробничими матеріалами або матеріалами, що забезпечують роботу виробництва (до таких, в основному, відноситься тара, пакувальні матеріали, клейові стрічки, кріплення, електропроводку); 3) інструмент й оснащення (використовуються тільки у виробничих цілях, однак не входять у дерево об'єкту вироблених виробів й їхня потреба в необхідній їх кількості дуже складно точно оцінити); 4) допоміжні виробничі матеріали (матеріали без яких виробничий процес у принципі є можливим, однак їх відсутність негативно впливає на продуктивність праці, до таких можна відносити спец одяг); 5) матеріали, що забезпечують роботу підприємства (використовуються, як правило, адміністративним персоналом); 6) інші матеріали (не представляють ніякої практичної цінності, однак з тих або інших причин закуповуються підприємством, наприклад подарунки до свят). Із всіх використовуваних матеріалів ця методика застосовна лише до тих матеріалів, які відносяться до перших двох перерахованих вище категорій і частково до третьої, тобто до тих матеріалів, потреба в яких піддається нормуванню. Це пояснюється тим, що робота з вище перерахованими категоріями є куди більше складною, чим з матеріалами інших категорій, тому що при роботі із цими категоріями прорахунки в роботі позв'язані виникненням дефіциту не ведуть до важких наслідків. Непристосована дана методика також до тих матеріалів, загальна вартість споживання яких за значний проміжок часу не значна, а також тих, при доставці яких доводитися користуватися інтермодальними перевезеннями (використати кілька видів транспорту). Після того, як визначене коло матеріалів, до яких можна повною мірою застосувати методику, необхідно виконати певні умови й установити обмеження до застосування методики. Невипадкове поліпшення результатів при роботі з обраними категоріями матеріалів можливо тільки в тому випадку, якщо є можливість організації ефективного планування роботи з ними, а це не можливо без досягнення хоча б приблизного збігу нормативних показників у споживанні матеріалів і їхнього реального споживання. Крім можливостей по поліпшенню рівня планування знання реальних нормативів у споживанні матеріалів надає ще дуже багато можливостей. Тому по кожному обраному для моніторингу в інформаційній системі матеріалу протягом тривалого періоду часу реальні показники споживання повинні бути близькими до нормативних показників. [2]

2.2.3 Визначення категорій витрат на величину яких впливає якість роботи відділу матеріально-технічного постачання

Витрати, які підприємство несе при роботі з усіма матеріалами взагалі або з кожним матеріалом окремо, містять у собі багато складових статей витрат, кожна з яких визначається по своєму. У роботі будуть розглянуті основні складові частини логістичних витрат, і при цьому тільки ті, на величину яких впливає якість роботи відділу матеріально-технічного постачання.

Підприємство несе прямі й непрямі збитки, пов'язані зі зберіганням запасів, не перераховуючи поки всі можливі види витрат треба відзначити, що при роботі із запасами треба прагнути до зменшення вартості товарних запасів, що знаходяться на складах та прискоренню їхньої оборотності. Зменшити величину товарних запасів легко, але при цьому можуть виникнути ускладнення на виробництві, тому що через неоперативне реагування на виниклі потреби в матеріалах (матеріалів у потрібний момент може не виявитися на складі) може сповільнитися швидкість процесу виготовлення, внаслідок чого відбудеться зрив строків договорів, а також зниження продуктивності праці. Саме собою зрозуміло, що в цьому випадку підприємство понесе істотні прямі й непрямі збитки, тому відділу постачання необхідно попереджати виникнення можливих дефіцитів.

Зменшення товарних запасів і тим більше виникнення «палаючих» потреб у матеріалах у значній мірі впливає на продуктивність та інтенсивність використання автотранспортних засобів. Якщо доставку роблять інші підприємства, то підприємство несе додаткові витрати пов'язані з оплатою цієї доставки або переплата в ціні з лишком перекриває її вартість. Тому відділу постачання необхідно прагнути до раціонального й продуктивного використання автотранспортних засобів. На наш погляд, ці три основні складові логістичні витрати зав'язані в єдиний вузол і сумарна величина цих статей витрат прямо залежить від якості керування матеріально-технічними ресурсами. Ціль відділу постачання складається в знаходженні альтернативи, що характеризується найнижчими загальними витратами. Проте, кожен показник оцінюється за допомогою різних методик.

Таблиця №2.6 Основні цілі відділу матеріального постачання

Показник	Ціль
Величина складських запасів	> min
Виникнення дефіцитів матеріалів	> 0
Транспортні витрати	> min

2.2.4 Визначення змінної величини витрат на утримання складських запасів

Витрати на зберігання та утримання запасів містять у собі дуже багато статей, таких як: амортизаційні відрахування на відновлення складів і складських механізмів, оплату роботи працівників складу, витрати на охорону запасів, експлуатаційні витрати, витрати на ремонт складських механізмів, і багато інших статей. Однак треба пам'ятати, що витрати діляться на умовно постійні й умовно змінні, і дуже важливу роль грає співвідношення цих величин. При ближчому розгляді стане помітно, що всі перераховані вище категорії витрат майже на 90% є постійними. Іншими словами, їхня величина мало залежить від розміру складських запасів. Тому, щоб не ускладнювати процедуру розрахунку даної величини витрат за допомогою інформаційної системи, а також з огляду на той факт, що розмір винагороди повинен прямо залежати від результатів, достатньо розрахувати величину тих статей, в яких більшу частину становлять змінні витрати (прямо залежать від розміру й вартості складських залишків). Таких основних статей дві, а саме: витрати, пов'язані з вартістю грошей і витрати, викликані падінням вартості запасів через старіння, псування, крадіжки, інфляцію.

Є відома приказка про те, що гроші повинні працювати, а не лежати під подушкою. Особливо це актуально для нашої країни, де вже давно спостерігається серйозне падіння вартості грошей, як у вітчизняній, так і закордонній валюті. Гроші ж є еквівалентом при обміні товарів і послуг. Складські залишки мають свою вартість. Чим більше величина складських залишків, тим більше власних або позичених грошей підприємства є мертвим капіталом, не виправдуючи твердження, відповідно до якого гроші роблять гроші. Для того, щоб довідатися про величину витрат, зв'язаних з вартістю грошей, у першу чергу необхідно знати вартість запасів, що зберігаються. Усі без винятку інформаційні системи класу MRP-2 передбачають облік величини складських залишків, що зберігаються, однак у цьому випадку треба знати середню вартість залишків за певний період (найчастіше місяць). Для цього необхідно створити запит до бази даних, відповідно до якого програма буде рахувати добову середню вартість залишків на складі й додавши всі ці показники ділити на число днів вказаних у зазначений проміжок часу. Дуже важливим є вибір способу калькуляції вартості складських залишків, є кілька варіантів: FIFO (списання запасів провадиться в тім же порядку що і його закупівля), LIFO (першим списуються запаси, що надійшли останніми), середні витрати (застосовуються плинні середні витрати за певний період), вартість запасів визначається як добуток останньої ціни покупки й складського залишку в натуральному вираженні (розрахунок по такому методу програма проводить швидше всього). Після того, як визначена середня вартість матеріалів, що зберігаються, за певний період, знайти середню вартість грошей досить легко по формулі:

Вгр=SсрзЧrЧt; (2.3)

управління матеріальний технічний ресурс

де Sсрз -- середня вартість запасів за певний період;

r-- величина процентної ставки або рівень можливої рентабельності застосування даних активів в інших сферах;

t-період часу.[6]

На практиці всі дещо складніше, справа в тому, що наведений вище спосіб розрахунку не враховує специфіку придбання матеріалів. Ринок не однорідний і різні виробники мають відмінне один від одного конкурентні позиції. Купуючи певний товар, підприємство може мати можливість оплатити всю або частину його вартості після одержання продукції (одержати відстрочку по оплаті), у такому випадку гроші не виводяться з обороту й продовжують працювати на підприємство протягом всього строку відстрочки по платежу, непрямі витрати знижуються. У тому випадку, якщо відбувається передоплата вартості товару, гроші до його одержання взагалі не працюють. Щоб врахувати дані особливості, у програмі необхідно розрізняти два стани: факт приходу матеріалів по створеному прибутковому документу, факт оплати вартості матеріалів (повної або часткової). Вартість матеріалів, що надійшли, але ще не оплачені, програма прирівнює до «о». Якщо була оплачена тільки частина вартості до або під час приходу матеріалів, вартість однієї одиниці кожного матеріалу, що надійшов, на той момент розраховується по наступній формулі:

Рпр' = РпрЧ(Sсп/Sпр); (2.4)

де, Рпр-- вартість приходу однієї одиниці матеріалу (вказується в прибутковому документі);

Sсп-- величина оплати;

Sпр-- загальна вартість всіх матеріалів (визначається як сума вартості всіх матеріалів зазначених у прибутковому документі, вартість матеріалів визначається як добуток вартості однієї одиниці матеріалу на кількість);

Суть роботи даного механізму полягає в тому, що всі дані не статичні, їх програма перераховує при кожному новому розрахунку. Тому, коли згідно документу була зроблена оплата, програма при перерахуванні проводить коректування вартості оплати по наступній формулі:

Sз'= Sсп - ?((СрпМiЧРпр)Ч(tп-tпр)); (2.5)

де СрпМi-- середньоденні витрати матеріалу за певний проміжок часу (величина береться на підставі запиту програми до бази даних, середньоденна величина, загальне споживання за певний останній проміжок часу ділиться на кількість днів у цьому проміжку).

tп-- дата оплати;

tпм-- дата одержання матеріалів;

У програму необхідно внести умову, відповідно до якої величина вартості грошей не може бути негативною. Після того як визначена скоректована величина оплати, програма коректує вартість приходу матеріалів (оплачених після приходу) по формулі:

Рпр=Рпр1+…+Рпрn+РпрiЧ(Sск/Sпр); (2.6)

Де -- Рпр1+…+Рпрn-- більш ранні складові частини ціни одиниці матеріалу, якщо частина вартості була оплачена до або під час приходу матеріалів;

У тому випадку, якщо вся або частина вартості була оплачена до їхнього одержання, то програма збільшує розмір складських залишків на дану суму.

Другою значною (вже прихованою) складовою загальних витрат, пов'язаною з величиною складських запасів, є збитки, пов'язані з можливими втратами внаслідок старіння, псування, крадіжок матеріалів. При розрахунку витрат пов'язаних з використанням матеріалів передбачається використати простий механізм їхнього знаходження використовуючи формулу:

(2.7)

де Взni--средняя вартість запасів за минулий проміжок часу t (при цьому середня вартість запасів розраховується як сума добутку фізичної запасів по днях на останню вартість придбаних матеріалів, після цього отримана величина ділиться на число днів у розрахунковому проміжку часу);

rbi -- величина, що враховує розмір втрат (в % до вартості запасів) для i-го матеріалу (вказується для кожного матеріалу вручну);

t - минулий проміжок часу;

Складніше всього при проведенні даного розрахунку оцінити коефіцієнт втрат. Дану величину оцінити дуже важко по цілому ряду причин, в даній ситуації абсолютно точна оцінка не потрібна, достатнім буде її теоретична оцінка. На думку Дональда Уотерса вона становить 4-6% у рік від середньої вартості запасів. Величина коефіцієнта може встановлюватися на особистий розсуд користувача, однак доцільніше при його встановленні користуватися певною методологією, наприклад, використають перекладну таблицю для розрахунку коефіцієнта. У наведених для прикладу таблицях будуть наведені деякі показники, які впливають на дану величину.

Таблиця № 2.7 Основні показники, що впливають на рівень втрат внаслідок крадіжок.

1	Характеристика місця (об'єкта) зберігання
	Закритий об'єкт або огороджений простір на території підприємства	Відкритий простір на території підприємства	Закритий простір за територією підприємства або будівельний об'єкт	Відкритий простір за територією підприємства
2	Доступність матеріалів для одержання на складі або місці зберігання
	Режим видачі матеріалів тільки по документах, часта зміна співробітників складу	Режим видачі матеріалів тільки по документах, співробітники складу працюють давно	Документообіг по видачі матеріалів спрощений, можливий доступ до матеріалів без співробітників складу	Доступ до матеріалів можливий без документів супроводу
3	Частота доступу співробітників підприємства до місця зберігання матеріалу
	Щоденна	Регулярна	Нерегулярна	Дуже рідка

Таблиця №2.8 Основні показники, що впливають на рівень втрат внаслідок псування матеріалів.

	Строк зберігання матеріалу при оптимальні умови зберігання
1	Зі зменшенням строку коефіцієнт зростає
	Відповідність реальних умов зберігання необхідним (як правило, на умови зберігання впливають 2 показники: температурний режим і рівень відносної вологості)
2	Повна відповідність	Умови зберігання здебільшого відповідають необхідним	Часткова відповідність необхідним умовам	Повна невідповідність необхідним умовам
	Можливість втрати матеріалами частини своєї вартості внаслідок морального старіння
3	Можливість відсутня	Імовірність втрати частини вартості не велика	Імовірність втрати частини вартості значна	Матеріали дуже швидко знецінюються (наприклад, компоненти високотехнологічної продукції)

Величина коефіцієнта визначається як сума втрат внаслідок можливих крадіжок і псування матеріалів.

Приклад №1 Зараз 21 число, а першого числа підприємство ВАТ «…» приступив до будівлі будинку (цеху) використовуючи (для спрощення), тільки 2 матеріали: цеглу й цементний розчин. Першого числа були закуплені 30 тон цегли та 10 тон цементного розчину, при цьому, так як на ринку багато продавців цегли, вдалося домовитися, що оплата вантажу цегли відбудеться 5 числа, така ж поставка на таких же умовах була зроблена 8 числа. Поставка 16 числа була оплачена при відвантаженні 25тон. У ході процесу будівництва з'ясувалося, що витрати цегли становить 4 тони в день, а витрата цементу 0.75 тонн. 7 числа фірма зробила запит на поставку 6 тон цементу на 12 число. Завод виробник зажадав передоплату 50% вартості, що була внесена 8 числа. Вартість 1 тони цегли становить 1000 грн., а тони цементного розчину 500 грн., величина процентної ставки 20%, а прийнятий відсоток втрат внаслідок псування й крадіжок становить 5% для обох матеріалів. Яка динаміка зміни вартості запасів (для розрахунку вартості грошей), яка середня вартість запасів за період з 1 по 21 число (для розрахунку вартості грошей), які показники були отримані якби підприємство проводило оплату тільки при відвантаженні продукції (тут застосовуються бухгалтерські методи), яка величина загубленого доходу пов'язана з наявністю складських запасів (вартість грошей), а також втрат внаслідок можливих крадіжок і псування матеріалів? Рішення:

Почнемо з цегли, тому що гроші за них були перераховані пізніше реального одержання, то загальну вартісну величину матеріалів, що прийшли, необхідно у двох випадках скорегувати, для цього скористаємося формулою:

Sск=РкЧQ-(CспзЧРк)Ч(tоп-tпр)=1000Ч30-(4Ч1000) Ч (5-1)=30000-16000=14000 грн.

Тепер визначимо скоректовану вартість приходу однієї одиниці (необхідно для списання).

Рпр' =РпрЧ(Sск/Sпр)=1000Ч(14000/30000)=467 грн. за 1 тонну.

Що стосується цементу, то, незважаючи на реальну його відсутність, вартість складських залишків з 8 по 12 число зросте на

500Ч6Ч0.5=1500 грн.

Для того, щоб показати динаміку зміни запасів покажемо рух матеріалів в натуральних показниках.

Тепер керуючись даними по руху матеріалів і розрахунками, які були зроблені раніше, можна знайти динаміку зміни вартості запасів (для розрахунку вартості грошей).

У наступній таблиці буде наведене порівняння результатів розрахунку вище представленій і бухгалтерській методиці (або по такій же методиці, але за умови, що підприємство оплачувало б матеріали при їхньому одержанні). Також буде зроблений середньоденний розмір вартості залишків по двох методиках.

Таким чином, середньоденна вартість запасів для розрахунку вартості грошей у цьому випадку становить 13251 грн., якщо б вартість запасів розраховувалася стандартним способом, вона склала 19821 грн.

На підставі цих даних можна розрахувати вартість упущеного доходу за даний період по формулі:

Вгр=SсрзЧrЧt=13251Ч0.2Ч (21/360)=155 грн.

При визначенні витрат внаслідок псування й крадіжок треба відштовхуватися від того, що вартість запасів визначається стандартним способом.

Мета написання даного підрозділу полягає в пошуку критеріїв ефективності роботи органів матеріально-технічного забезпечення, основних органів, які виконують управління матеріально-технічними ресурсами. Управління даними ресурсами здійснюється більш ефективно не тоді коли зменшуються абсолютні, а лише тоді коли зменшуються відносні витрати. В основі написання даного розділу лежить твердження, що підприємство так чи інакше несе витрати при роботі з кожним матеріалом, видом сировини чи комплектуючою, складовою певних виробів. Однак витрати при роботі з одиницею різних матеріалів не однакові на них можуть впливати експлуатаційні, фізичні та інші властивості матеріалів, крім того, питомі витрати на роботу з одною фізичною одиницею якої-небудь продукції можуть варіюватися в залежності від кількості використовуваних фізичних одиниць матеріалів. Для реалізації поставленої мети необхідно визначати дані витрати протягом досить довгого періоду часу, як взагалі так і при роботі з кожним матеріалом окремо. Знання витрат зв'язаних з роботою по певному матеріалу на протязі довгого проміжку часу може дозволити встановити критерій ефективності (точку опори), який буде виражатися в величині нормативних витрат, які підприємство планує понести при роботі з одиницею даного матеріалу на протязі певного періоду часу. Встановлення такого рівня допоможе порівняти дві величини: реальну величину витрат при роботі з сукупністю матеріалів та нормативну величину витрат при роботі з цією ж сукупністю, в такому випадку навіть певні допущені помилки при визначенні критеріїв ефективності роботи з певним матеріалом суттєво не вплинуть на співвідношення цих двох показників.

2.3 Практичне застосування механізмів управління запасами матеріалів

2.3.1 Постановка задачі

Процес управління матеріально-технічними ресурсами в сучасних умовах включає в себе багато складових, кожна з яких потребує дуже ґрунтовного підходу при своєму дослідженні. Саме тому, ми вирішили в роботі не розриватись досліджуючи кожну з них, а грунтовно підійти до однієї з основних проблем яка виникає в процесі управління матеріально-технічними ресурсами, а саме проблемі управління запасами матеріалів. Механізм надалі спирається на ті показники які визначають критерії ефективності роботи відділу матеріально-технічного забезпечення і органічно поєднуватись з системою матеріального стимулювання праці, що запропонована в наступному розділі роботи. За допомогою механізму, можна виявляти ті матеріали, які необхідно незабаром замовити, а також знати обсяг таких замовлень. У принципі даний механізм є нічим іншим як механізмом визначення рентабельного обсягу замовлення, однак у науковій літературі цей механізм сильно спрощено і він не враховує багатьох аспектів реальності. У контексті реальних умов можуть виникнути додаткові питання, які необхідно вирішити, що б можна було застосувати даний механізм на практиці, от тільки частина з них:

1) Яким чином оцінити доцільність закупівлі тих матеріалів, потреба в яких ще не виникла, однак підприємство вже дало замовлення на інші матеріали в того постачальника, що продає ще не затребувані матеріали ( чи варто купувати в комплекті з необхідними матеріалами, ті матеріали, що ще не потрібні)?

2) Яким чином комбінована закупівля матеріалів вплине на розмір закупівлі кожного матеріалу?

3) Яким чином на розмір замовлення може вплинути форма оплати за продукцію (передоплата, оплата при відвантаженні, відстрочка в оплаті)?

4) Яким образом визначити пріоритетність закупівлі матеріалів?

5) Яким чином врахувати принципи MRP і EOQ при визначенні розміру закупівлі? Слід зазначити, що в даному механізмі вирішені не усі з задач які може поставити життя, однак даний механізм куди більш досконалий, чим той, що запропоновано в навчальній програмі.

2.3.2 Реалізація моделі визначення дефіцитних матеріалів і визначення пріоритетності їхньої закупівлі

Для спрощення приймемо, що підприємство ВАТ «…» користується тільки десятьма (10) матеріалами. Для початку, необхідно визначити які з цих матеріалів вже настав час закупити, а які можуть ще почекати. Відзначимо, що всі матеріали є матеріалами залежного попиту, тобто знаючи точну потребу в них в принципі можна обійтися без методів прогнозування. Однак по деяких матеріалах, потреба в яких поки не з'явилась, потреба може виникнути в будь-який момент, тому що цей матеріал постійно використовується, іншими словами треба враховувати можливу потребу не тільки виходячи з нормативів, але і виходячи з прогнозів по споживанню того або іншого матеріалу. Нормативна потреба в матеріалах інформаційною системою розраховується виходячи з відображених у ній запусків партій продукції, що виробляється. Система розраховує нормативну потребу в матеріалах необхідних для виробництва кожного конкретного виробу на підставі зв'язків зазначених у дереві об'єкта виробу. Після цього вона підсумовує всі норми по запущеним у виробництво виробам, виробництво яких на даний момент ще продовжується. Однак для запущених у виробництво партій виробів уже могла відбуватись видача матеріалів, тому нормативна потреба програмою коректується за формулою:

Н.п'=Н.п-В.м.; (2.8)

де Н.п--загальна нормативна потреба в матеріалах по виробах, що знаходяться у виробництві;

В.м.- вже видані матеріали на, ті партії виробів, що знаходяться у виробництві або МВО які відповідають за їх виробництво;

Покажемо приклад розрахунку дефіцитних матеріалів по даному методу.

Таблиця № 2.9 Умова задачі, що розглядається, виявлення дефіцитних матеріалів виходячи з нормативної потреби в матеріалах

	Загальна нормативна потреба в матеріалах	Видані матеріали на ще незавершене виробництво	Складський залишок матеріалів	Дефіцит
Матеріал 1	2000	1000	2000	-1000
Матеріал 2	300	75	50	175
Матеріал 3	500	200	200	100
Матеріал 4	45	45	30	-30
Матеріал 5	200	100	50	50
Матеріал 6	1300	300	100	900
Матеріал 7	30	25	20	-15
Матеріал 8	175	75	50	50
Матеріал 9	50	0	200	-150
Матеріал 10	100	70	40	-10

Якщо значення в останньому стовпчику «дефіцит» є позитивним, то такий матеріал необхідно закупити. У даному випадку це 2,3,5,6,8 матеріал.

Розрахунок дефіциту другим методом проводиться на підставі аналізу руху матеріалів у попередні періоди. Для кожного матеріалу в довіднику матеріалів вказати один параметр: 1-час попередження tуп (даний параметр вводиться вручну і позначає термін який повинний пройти з моменту подачі замовлення до моменту його одержання з урахуванням певних резервів). В даній роботі не буде показано прикладу розрахунку даного параметру, однак слід зазначити, що до визначення його розміру слід поставитись дуже прискіпливо. Слід враховувати такі фактори як час транспортування, надійність поставки, ритмічність виготовлення продукції підприємствами постачальниками, розмір коливань в споживанні за одиницю часу та багато інших факторів. Пошук дефіцитних матеріалів проходить при використанні наступної методики. Програма робить запит у базу даних, метою якого є інформація, що показує загальні видачі даного матеріалу зі складу за останній проміжок часу (наприклад, цей проміжок дорівнює 120 дням). Дефіцитним даний матеріал вважається, якщо виконується вимога:

Qпр.Ч(tуп./ tпр.)>складського залишку даного матеріалу; (2.9)

Де, Qпр.--загальне споживання матеріалів за проміжок часу

tпр.--заданий проміжок часу;

Покажемо приклад розрахунку дефіцитних матеріалів згідно даного методу.

Таблиця №2.10 Виявлення дефіцитних матеріалів виходячи з темпів споживання матеріалів.

	Tуп. (час упередження)

Подобные документы

• Комерційна діяльність виробничих підприємств

  Сутність комерційної діяльності підприємства, її функцій, способи організації, форми і методи взаємовідносин із постачальниками та покупцями. Планування збуту, забезпечення матеріально-технічними ресурсами. Оптимізація логістичних і трансакційних витрат.
  
  курс лекций [693,5 K], добавлен 11.10.2014
  

• Організація матеріально-технічного забезпечення промислових підприємств

  Характеристика плану матеріально-технічного забезпечення та вплив зовнішнього середовища підприємства на його формування. Вибір постачальника та планування поставок матеріальних ресурсів і системи управління запасами. Визначення потреби цехів у сировині.
  
  курсовая работа [119,1 K], добавлен 16.11.2010
  

• Комерційна діяльність підприємства ТОВ "Укренергогарант"

  Структура управління матеріально-технічним забезпеченням та основні функції комерційних служб підприємства. Аналіз управління збутом та комунікаційну політику організації. Організація закупок матеріальних ресурсів. Управління комерційним персоналом.
  
  курсовая работа [1008,8 K], добавлен 18.05.2014
  

• Проведення аналізу умов господарювання та результатів фінансово-господарської діяльності підприємства

  Організаційний устрій та структура управління підприємства. Забезпеченість підприємства основними факторами виробництва. Характеристика системи управління зовнішньоекономічною діяльністю. Організація експортних операцій та міжнародного бізнесу.
  
  отчет по практике [73,4 K], добавлен 12.11.2011
  

• Управління прибутком підприємства (за матеріалами ДП ВК "Краснолиманська")

  Теоретичні аспекти формування, розподілу і управління прибутком підприємства. Аналіз фінансово-економічних показників підприємства вугільної промисловості. Політика оперативного управління фінансовими ресурсами підприємства, охорона праці та безпека.
  
  дипломная работа [606,4 K], добавлен 05.11.2011
  

• Аналіз та характеристика діяльності ВАТ "Львівхім"

  Оцінка інформаційної системи підприємства. Аналіз стану та визначення основних напрямів розвитку матеріально-технічної бази ВАТ "Львівхім". Цінова та збутова політика організації. Управління соціально-психологічною та фінансово-економічною підсистемою.
  
  отчет по практике [400,3 K], добавлен 25.11.2012
  

• Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства за допомогою інформаційної системи управління

  Розробка та впровадження сучасних інформаційно-управляючих систем і технологій як один з ефективних напрямків удосконалення управління підприємством. Знайомство з сучасними етапами розвитку економіки України. Характеристика завдань інформаційної системи.
  
  реферат [5,0 M], добавлен 23.05.2015
  

• Формування соціально-економічного механізму управління підприємства (за матеріалами Сільськогосподарського ТОВ Агрофірма "Ольгопіль")

  Основи управління сільськогосподарським підприємством в сучасних умовах, особливості формування стратегії управління у кризовий період. Напрямки вдосконалення системи управління на основі комплексної реструктуризації державного підприємства "Новатор".
  
  дипломная работа [774,4 K], добавлен 12.02.2013
  

• Ефективність управління активами підприємства

  Сутність та класифікація активів підприємства, методи управління та показники ефективності даного процесу. Формування та управління необоротними та оборотними активами підприємства. Шляхи підвищення ефективності управління активами в організації.
  
  дипломная работа [1,8 M], добавлен 20.06.2012
  

• Організація та планування матеріально-технічного забезпечення підприємств автосервісу

  Типи підприємств автосервісу, види СТО за потужністю. Економічне значення зниження витрат при закупівлі матеріально-технічного забезпечення підприємства автосервісу. Передумови формування цінової стратегії, методи встановлення цін для стимулювання збуту.
  
  курсовая работа [53,9 K], добавлен 11.09.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам