Діагностика конкурентоспроможного потенціалу підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Розділ 1. Теоретичні положення конкурентоспроможності підприємства..

1.1 Особливості конкурентних відносин в Україні. Перспективи

розвитку українських компаній

1.2 Основні поняття конкурентоспроможності підприємства

1.3 Методи визначення конкурентоспроможності

1.3.1 Визначення конкурентоспроможності методом, заснуванням

на теорії ефективної конкуренції

1.3.2 Оцінка конкурентоспроможності організації на основі

визначення конкурентоспроможності товару

1.3.3 Оцінка конкурентної позиції методом конкурентних переваг

Розділ 2. Аналіз виробничо - фінансової діяльності ХДПЗ ім. Т.Г.Шевченка

2.1 Стисла характеристика ХДПЗ ім. Т.Г.Шевченка та вироблюваної ним продукції

2.2 Організаційна структура управління підприємством

2.3 Аналіз виробництва та реалізації продукції

2.4 Аналіз загальної суми витрат

2.5 Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції

2.6 Аналіз фінансових результатів діяльності ХДПЗ ім. .Г.Шевченка

2.7 Аналіз змісту та структури балансу

Розділ 3.Діагностика конкурентоспроможного потенціалу підприємства

3.1 Оцінка конкурентоспроможності ХДПЗ ім. Т.Г. Шевченка. Характеристика конкурентоспроможності виробничого та фінансового потенціалу

3.2 Охорона праці

3.2.1 Вентиляція виробничих приміщень її призначення та класифікація систем вентиляції

3.2.2 Природна вентиляція

3.2.3 Штучна вентиляція

3.2.4 Загальнообмінна штучна вентиляція

3.2.5 Місцева вентиляція

3.2.6 Основні вимоги до системи вентиляції

3.2.7 Кондиціювання повітря

Висновки

Література

Розділ 1. Теоретичні положення конкурентоспроможності

Підприємства

1.1 Особливості конкурентних відносин в Україні. Перспективи

розвитку українських компаній

Українська ринкова економіка народилася із соціалістичного господарства СРСР, і багато співтовариства, компаній ідуть коріннями в цю епоху. Радянські підприємства, з погляду теорії конкуренції, являють собою велику розмаїтість. Якщо звернутися до чисто технічної сторони справи, то серед них легко знайти аналоги всіх типів фірм, які були розглянуті стосовно до ринкової економіки. Винятково значне поширення мали великі підприємства, орієнтовані на масовий, випуск стандартної продукції. Існували й заводи, що мали вузьку спеціалізацію, серед яких багато було підприємств військово-промислового комплексу, які виготовляли малими серіями високоякісні вироби. Існували й малі неспеціалізовані підприємства, що випускали на нескладному універсальному устаткуванні продукцію для локальних потреб.

Важко знайти лише відповідність малим піонерським фірмам, зайнятим в інноваційному бізнесі проривного характеру, тому що в СРСР така діяльності велася в науково-дослідних інститутах і конструкторських бюро, що фінансувалися з державного бюджету.

В умовах планової економіки підприємства не були повністю незалежними господарськими суб'єктами економіки, як капіталістичні фірми. Вищим пріоритетом їхньої діяльності було не одержання прибутку, а виконання плану.

Усі життєво важливі параметри діяльності підприємства встановлювалися централізовано такими органами, як Держ - план, Держпостач, Держстандарт й іншими, і закріплювалися в нормативних документах.

Особливо важливо, що принципи діяльності були єдині для малих, великих і середніх підприємств і майже не допускали варіацій залежно від їхнього розміру або галузевої належності.

Це ставило підприємства в нерівні умови. Адже плановість, стабільність, стандартність дій, як ми переконалися, більше відповідають природі великих підприємств і зовсім далекі дрібним. Власне кажучи, всі підприємства СРСР управлялися як великі підприємства.

Природно, що при настільки твердій регламентації конкуренція між підприємствами майже зникла, існуючи в прихованій, подавленій формі.

Це сильно впливало на успішність господарської діяльності. Так, велике підприємство за відсутності конкурентів у принципі може займатися й спеціалізованим, і піонерським, і локальним бізнесом. Але робити це ефективно воно не в змозі незалежно від того, є поруч конкурент чи його немає. І якщо такий все-таки з'явиться, поразка великого підприємства в невластивій йому сфері визначена, Резюмуючи позитивну й негативну роль великих радянських підприємств, варто сказати, що вони відіграли головну роль у всіх соціалістичних перетвореннях, оскільки найкраще піддавалися централізованому управлінню. Однак останнє призвело до повного розладу природного конкурентного механізму функціонування компаній в економіці з усіма наслідками, що випливають звідси.

Утворення ринкових відносин привело До того, що конкуренція з прихованої, або подавленої, перейшла в явну форму й стала одним з вирішальних факторів розвитку кожного підприємства. Найважливіша передумова для цього -- перехід підприємств від планової до ринкової системи мотивації поведінки. Іншими словами, головним критерієм успіху діяльності підприємств (приватизованих і державних) і, природно, їхнього керівництва замість виконання плану стає одержання прибутку або -- що типово для. кризових періодів -- мінімізація збитків і виживання фірми на ринку[13]

Перспективи розвитку українських - компаній

Ситуація на спеціалізованих українських підприємствах виробничої сфери в основному тотожна описаній нами стосовно великих підприємств. Серед них можна виділити ті чані три групи підприємств (монополісти, невдачливі екс монополісти; підприємства, які активно адаптуються).

Макроекономічна криза настільки ж боляче вдарила по спеціалізованих підприємствах, як і по виробниках стандартної масової продукції, тому що радянські спеціалізовані підприємства (на відміну від західних) націлені на особливі, заможні, а тому несприйнятливі до криз верстви споживачів. Незважаючи на поточні труднощі, тяга до стратегії диференціації помітна в багатьох, особливо високотехнологічних підприємств.

Якщо у виробничій сфері переваги стратегії спеціалізації . ще мають бути реалізовані, то в торгівлі, страховій, банківській справі вони вже в наявності. У перерахованих галузях ще й досі діє безліч приватних компаній, що становлять одна одній гостру конкуренцію. Фірми-піонери -- це єдиний тип фірм, що повністю були відсутні в СРСР. У цей час, як показує аналіз, . які-небудь форми підтримки піонерної діяльності в Україні відсутні. Відповідно, і масове виникнення фірм піонерів поки що виключене. Проте в цілому реформи полегшили долю фірм, піонерів. Свобода підприємництва дає шанс спробувати себе в піонерному бізнесі будь-кому з бажаючих. Порівняно розповсюдженим став варіант створення науково-виробничих фірм, що заробляють гроші звичайними торговельними операціями і витрачають їх на піонерні роботи. І, нарешті малі підприємства, -- найпоширеніший і процвітаючий тип нового приватного бізнесу в Україні. Не вимагаючи для початку своєї діяльності ні великих капіталів, ні виробничих потужностей, ні досвіду й ноу-хау у виготовлення продукції зі спеціалізованими споживчими якостями, ні готових до комерціалізації науково-технічних нововведень, ці підприємства ніби самою природою створені для «старту з нуля». Із дрібним бізнесом пов'язувалися надії на розширення виробництва потрібних людям продуктів, на підтримку високого рівня зайнятості. Однак зовнішньоекономічний фактор (конкуренція імпортних товарів) вніс свої корективи. Малий бізнес в Україні дійсно з'явився, але типовою сферою його діяльності стало не виробництво. Виступаючи як передатна ланка на шляху іноземних товарів усередину країни, малий торговельний бізнес став носієм упредметненої в них високої конкурентоспроможності західних виробників.

Резюмуючи все вище викладене. можна сказати, що в Україні при всій суперечливості перехідного періоду формується

система конкурентних підприємств: потенційно могутні, але які тільки-но почали! пристосовуватися до ринкових умов, великі підприємства: спеціалізовані підприємства, що з'являються лише в окремих галузях, і поштучно, як найбільша рідкість, що народжуються фірми-піонери. оточені численними неконкурентоспроможними підприємствами.

1.2 Основні поняття конкурентоспроможності підприємства

Для реформування економіки України у напрямку створення повноцінного конкурентного середовища та розвитку конкурентних відносин велике значення має дослідження поняття конкуренції.

V Конкуренція (від лат. Concurere - зіштовхуюсь) - економічний процес взаємодії, взаємозв'язку і боротьби між підприємствами, що виступають на ринку з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку. Конкуренція є головною рушійною силою ринку, а сама продукція є знаряддям конкурентної боротьби.[2]

Конкуренція є об'єктивним економічним законом розвинутого товарного виробництва, дія якого є для товаровиробників зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, збільшення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва, форм і систем заробітної плати тощо. Дія багатьох економічних законів відбувається у формі примусових сил конкурентної боротьби, в результаті чого конкуренція виступає важливою рушійною силою розвитку економічної системи, складовою частиною її господарського механізму.[3]

Економісти розрізняють чотири види Конкуренції (або конкурентні структури):

чиста (або досконала) конкуренція;

олігополія;

монополістична (або недосконала) конкуренція;

монополія .[47]

Чиста (або досконала) конкуренція відзначається присутністю на ринку великої групи продавців, які протистоять великій групі покупців, причому жодна з цих груп не має достатньої сили, щоб вплинути на ціни. Товари мають чітко визначені характеристики, повністю взаємозамінні і продаються за цінами, які визначаються тільки співвідношенням між попитом і пропозицією.

Така ситуація зустрічається на промислових ринках уніфікованих товарів типу сировинних харчових продуктів і мінеральної сировини, а також металів. Ринки такого типу звичайно є організованими, як, наприклад, Лондонська біржа металів.

За чистої конкуренції детермінантою є гра попиту та пропозиції. Для фірми важливими змінними є ціна та пропонована кількість. Функція попиту описується при цьому оберненою залежністю типу:

P = f(l/Q),

де Р - ціна ринку (залежна змінна),

Q -- кількість товару (незалежна змінна).

Єдина короткострокова для фірми лінія поведінки з метою поліпшення свого положення -- це або зміна об'єму поставок, або зміна об'єму виробництва. У довгостроковій перспективі фірмі треба позбавитись анонімності чистої конкуренції двома способами:

> диференціювати свої товари і тим самим зменшити ступінь їх залежності або створити додаткові витрати для покупців при переході на інший товар. Такого результату можна досягти, наприклад, здійснюючи строгий контроль якості, який супроводжується політикою укріплення іміджу марки;

> організувати ланцюг за етапами технологічного циклу, яка забезпечує захист від коливань попиту сировинного товару та тим самим створює додану вартість.

Олігополія -- це ситуація, коли число конкурентів мале або декілька фірм домінують на ринку, створюючи сильну взаємозалежність. На таких ринках кожна фірма добре знайома з діючими силами і маневри будь-якого конкурента відчуваються іншими фірмами.

Взаємозалежність між конкурентами тим сильніша, чим менше диференційовані їх товари. Таку недиференційовану олігополію можна протиставити диференційованій олігополії, коли товари, на думку покупця, мають важливі відмінні властивості. Ситуація олігополії частіше за все зустрічається на ринках товару в стадії їх зрілості, коли первинний попит не розширюється.

Монополістична (або недосконала) конкуренція займає середнє положення між чистою конкуренцією та монополією. Конкуренти багато чисельні, і їх сили зрівноважені. Однак їх товари диференційовані, тобто, з точки зору покупця, вони мають відмінні якості, які сприймаються всім ринком.

Монополія - це така конкурентна ситуація, коли на ринку домінує єдиний виробник, який протистоїть великому числу покупців. Монополія є граничним випадком, протилежним чистій конкуренції. Протягом короткого часу товар такого виробника не має в своїй категорії прямих конкурентів. Це монополія новатора. Подібна ситуація спостерігається у фазі життєвого циклу, що відповідає введенню товару на ринок у секторах, які народжуються і характеризуються технічними інноваціями.

Якщо монополія існує, фірмі починають загрожувати інші фірми, які зацікавлене зростаючи потенціалом ринку та високими прибутками. Отже, важливим фактором стає тривалість монополії. Внаслідок швидкого розповсюдження технологічних нововведень монополії стають все ефемернішими.

Частіше зустрічаються випадки державної монополії, логіка яких відрізняється від логіки приватних фірм. Це вже логіка не прибутку, а суспільного блага.

Конкурентний статус організації-- це позиція організації в конкурентній боротьбі, своєрідний визначник її положення на ринку. У цьому розумінні конкурентний статус використовується для визначення порівняльних конкурентних позицій організації при формуванні стратегічних позицій за методом «Дженерал Електрік» - «МакКінсі».[38]

Конкурентні переваги -- це характеристики, властивості товару або торгової марки, які створюють для організації певні переваги над прямими конкурентами. Ці характеристики (атрибути) можуть бути найрізноманітнішими і відносяться як до самого товару (базової послуги), так і до додаткових послуг, що супроводжують базову, до форм виробництва, збуту або продаж.

Основними методами конкурентної боротьби є поліпшення якості, дизайну товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, надання гарантій і після продажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати, впровадження заходів інноваційної політики, ефективне рекламування продукції тощо. Поряд з цим використовуються «мирні» методи обмеження конкуренції: таємні угоди про єдину політику цін і поділ ринків збуту, реалізацію крупних науково-технічних проектів, обмін інформацією з різних питань наукової, технічної, ринкової стратегії. Серед неекономічних методів конкурентної боротьби - фінансові махінації та спекуляції цінними паперами, промислове шпигунство, підкуп чиновників державного апарату з метою отримання урядових контрактів, субсидій тощо.[3]

Особливістю сучасної конкуренції є те, що вона ведеться не без допомоги держави (на міжнародному рівні) і регулюється механізмом антимонопольного законодавства.

Отже, конкуренція є найбільш ефективним засобом координації взаємних дій суб'єктів ринку без централізованого втручання в їх діяльність.

Конкуренція породжує конкурентне середовище. Конкурентне середовище представлене значною кількістю самостійних (незалежних) організацій, які прагнуть зміцнити своє економічне становище, залучаючи покупців завдяки пропозиції кращих умов продажу порівняно з конкурентами.

Конкурентоспроможність - це здатність об'єкта, що характеризується ступеню реального чи потенційного задоволення ним певної потреби у порівнянні з аналогічними об'єктами, представленими на даному ринку. Конкурентоспроможність визначає здатність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об'єктами.[37]

Конкурентоспроможність організації може бути визначена як комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відображує ступінь переваги сукупності оціночних показників його діяльності, що визначають успіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу, по відношенню до сукупності показників конкурентів.

Конкурентоспроможність організації можна виявити тільки серед групи організацій, які належать до однієї галузі або випускають товари-субститути, тобто конкурентоспроможність є поняттям відносним. Одну й ту ж організацію в межах регіональної стратегічної групи можна визнати конкурентоспроможною, а на світовому ринку або його сегменті - ні. Оцінюють конкурентоспроможність організації загалом за умови єдиної стратегічної зони господарювання або кожної зі створених у структурі диверсифікованої організації стратегічної одиниці бізнесу, які діють у конкретній стратегічній зоні господарювання

Конкурентоспроможність фірми нерозривно пов'язана з впровадженням змін, тобто з процесом реструктуризації. Але здійснення таких змін також має певні особливості. Одноразові, надзвичайні заходи можуть на короткий час поліпшити конкурентоспроможність підприємства, але по-справжньому успішна реструктуризація є тривалим процесом.

Зараз більшість українських підприємств перебуває нижче зони конкурентоспроможності. І хоча відбуваються позитивні зміни, їх нинішні темпи не дають змоги увійти до цієї зони.

Необхідно запроваджувати ступеневі зміни, завдяки яким можна дістатися зони конкурентоспроможності і лишатися там, проводячи прискорене вдосконалення діяльності. За мету слід ставити спочатку виконання ступеневих змін задля набуття конкурентоспроможності, а потім перехід до активних, швидких заходів щодо поліпшення діяльності.[16]

Для забезпечення конкурентоспроможності організації використовується переважно системний підхід до управління.

Нині відсутня загальноприйнята методика визначення та оцінки конкурентоспроможності організації.

У світі існує декілька підходів до оцінки конкурентоспроможності фірми, основними з яких є:

- метод, що заснований на теорії ефективної конкуренції;

- підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємства, які пов'язують її рівень з показниками якості (конкурентоспроможності) продукції, що випускається;

- методи, засновані на теорії конкурентної переваги;

-метод бенчмаркінгу.

Вказані методи кардинально відрізняються, за своєю сутність базою формування показників конкурентоспроможності. Використання їх може бути зручним в різних ситуаціях залежно від специфіки галузі, до якої відноситься досліджуваний об'єм Розглянемо детальніше згадані методи.[7]

1.3 Методи визначення конкурентоспроможності

1.3.1Визначення конкурентоспроможності методом, заснованим на

теорії ефективної конкуренції

Згідно з цією теорією найбільш конкурентоспроможними є ті підприємства, де найкращим чином організована робота всіх підрозділів та служб. На ефективність діяльності кожної служби впливає багато факторів--ресурсів фірми. Оцінка ефективності роботи кожного підрозділу передбачає оцінку ефективності використання цих ресурсів. В основі методу лежить оцінка чотирьох групових показників або критеріїв конкурентоспроможності.

У першу групу об'єднані показники, котрі характеризують ефективність управління виробничим процесом: економічність виробничих витрат, раціональність експлуатації основних фондів, досконалість технології виготовлення товару, організація праці на виробництві.

У другу групу об'єднані показники, що відображають ефективність управління обіговими засобами: незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, здатність підприємства розплачуватися за своїми боргами, можливість стабільного розвитку організації в майбутньому.

До третьої групи належать показники, котрі дозволяють отримати уявлення про ефективність управління збутом та просуванням товару на ринку за допомогою реклами та стимулювання.

До четвертої групи входять показники конкурентоспроможності товару та його ціна. Необхідні для розрахунку показники наведені в таблиці 1.3.1.

Таблиця 1.3.1

Критерії та показники конкурентоспроможності	Роль показника в оцінці	Правило розрахунку показника
1. Показник ефективності виробничої діяльності підприємства (ЕП)
1.1. Відносний показник витрат на одиницю продукції (В)	Відображає ефективність витрат при випуску продукції	В = Валові затрати / Обсяг продукції
1.2. Відносний показник фондовіддачі (Ф)	Характеризує ефективність використання основних виробничих фондів	Ф = Осяг випуску продукції \ Середньо річна вартість основних виробничих фондів
1.3. Відносний показник рентабельності (Ф)	Характеризує ступень прибутковості товару	Р= Прибуток від реалізації 100% / Повна вартість продукції
1.4. Відносний показник продуктивності праці (ПП)	Відображає ступень організації виробництва та використання робочої сили	ПП = обсяг випуску продукції / середьоспискова чисельність робітників
2. Фінансова положення підприємства (ФП)
2.1. Коефіцієнт автономії (КА)	Характеризує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування	КА = Власні засоби підприємства / Загальна сума джерел фінансування
2.2.Коефіцієнт платоспроможності (КП)	Відображає здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов'язання та визначає ймовірність банкрутства	КП = Власний капітал / Загальні зобов'язання
2.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КЛ)	Показує якісний склад засобів, котрі є джерелами покриття поточних зобов'язань	КЛ ~ Грошові засоби та швидкореалізовувані цінні папери / Короткострокові зобов'язання
2.4. Коефіцієнт обіговості обігових засобів (КО)	Аналізує ефективність використання обігових засобів. Дорівнює часу, протягом якого обігові засоби проходять всі стадії виробництва та обігу	КО Ш Виручка від реалізації/ Середньорічний залишок обігових засобів
3. Ефективність організації збуту та просування товару (ЕЗ)
3.2. Коефіцієнт затовареністю готовою продукцією (КЗ)	Відображає ступінь затовареності готовою продукцією. Зростання показника свідчить про падання попиту	КЗ = Обсяг нереалізованої продукції / Обсяг продаж
3.3 Коефіцієнт загрузки виробничих потужностей (КМ)	Показує ділову активність підприємства, ефективність роботи служби збуту	КМ = Обсяг випуску продукції /Виробнича потужність
3.4. Коефіцієнт ефективності реклами та засобів стимулювання збуту (КР)	Показує економічну ефективність реклами та засобів стимулювання збуту	КР = Витрати на рекламу та стимулювання збуту / Приріст прибутку від реалізації
4. Конкурентоспроможності товару (КТ)
4.1. Якість товару	Характеризує здатність товару задовольняти потребу у відповідності з його призначенням	Комплексний метод оцінки

У зв'язку з тим, що кожний з цих показників має різну ступінь важливості для розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації (ККО), експертним шляхом були розраховані коефіцієнти вагомості кожного критерію та показника.

Тоді конкурентоспроможність організації може бути визначена методом середньозваженої арифметичної:

ККО = 0,15EO + 0,29ФО,+ 0,23ЕЗ+ 0,ЗЗКТ (1.1.)

де ККО - коефіцієнт конкурентоспроможності організації;

ЕО -- значення критерію ефективності виробничої діяльності організації;

ФО -- значення критерію фінансового положення організації;

ЕЗ -- значення критерію ефективності організації

збуту та просування товару;

КТ -- значення критерію конкурентоспроможності

товару.

Усі вказані критерії відповідно можуть бути розраховані таким чином.

ЕО = 0,31В + 0,19Ф + 0,4РТ + 0,1 П, (1.2.)

де В - відносний показник витрат виробництва на одиницю продукції;

Ф -- відносний показник фондовіддачі;

РТ -- відносний показник рентабельності товару;

ПП -- відносний показник продуктивності праці.

ФО = 0,29КА + 0,2КП + 0,36КЛ + 0,15КО,(1.3.)

де КА -- відносний показник автономії організації;

Кп -- відносний показник платоспроможності організації;

КЛ -- відносний показник ліквідності організації;

КО -- відносний показник обіговості обігових засобів.

ЕЗ = 0,37РП + 0,29КЗ + 0,21КМ + 0.14КР (1.4.)

де РП - відносний показник рентабельності продаж;

КЗ -- відносний показник затовареності готовою

продукцією;

KM -- відносний показник загрузки виробничих

потужностей;

КР -- відносний показник ефективності реклами та засобів стимулювання збуту. Загалом алгоритм розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації передбачає три поступові етапи.

Етап 1.

Розрахунок одиничних показників конкурентоспроможності організації (див. табл. 5.1) та переведення показників 1.1 - 3.4 у відносні величини (бали).

Для переведення цих показників у відносні величини здійснюється їх порівняння з базовими показниками. В якості базових показників можуть виступати:

середньогалузеві показники;

показники будь-якої конкуруючої організації або організації - лідера на ринку;

показники підприємства, котре оцінюється за минулі відрізки часу.

У цілях переведення показників у відносні величини використовується 15-бальна шкала. При цьому значення «5 балів» надається показнику, який гірший за базовий; «10 балів» -- на рівні базового; «15 балів» - значення показника більше за базовий.

Етап 2.

Розрахунок критеріїв конкурентоспроможності підприємства за формулами, наведеними вище.

Етап 3.

Розрахунок коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства.

Така оцінка конкурентоспроможності охоплює всі найбільш важливі оцінки господарської діяльності підприємства, виключає дублювання окремих показників, дозволяє швидко та ефективно отримати картину стану підприємства на галузевому ринку.

Розглянутий метод має явні переваги. Він є зручним для використання при дослідженні конкурентоспроможності виробничого підприємства, охоплює основні напрями діяльності такої організації. Разом з тим в його основу закладена експертна оцінка показників вагомості кожного коефіцієнта, атака оцінка не може вважатися абсолютно достовірною.[27]

1.3.2 Оцінка конкурентоспроможності організації на основі

визначення конкурентоспроможності товару

Конкурентоспроможність окремого товару (послуги) визначається як його перевага у порівнянні з яким-небудь іншим товаром (аналогічним за призначенням чи його замінником) при вирішенні потенційним-покупцем його проблем. Тобто це ступінь відповідності товару на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо

Потрібно розрізняти параметри та показники конкурентоспроможності.

Параметри конкурентоспроможності - це найчастіше кількісні характеристики властивостей товару, які враховують галузеві особливості оцінки його конкурентоспроможності. Розрізняють окремі групи параметрів конкурентоспроможності: технічні, економічні, нормативні (рис. 5.2).

Технічні параметри є характеристикою технічних і фізичних властивостей товару, що визначають особливості галузі та способи його використання, а також функції, які виконує товар у процесі його використання. Технічні параметри поділяються на параметри призначення, ергономічні та естетичні параметри.

Параметри призначення характеризують області використання продукції та функції, котрі вона покликана виконувати. За ними можна судити про корисний ефект, що досягається за допомогою використання даної продукції в конкретних умовах споживання.

Параметри призначення можна розділити на:

класифікаційні параметри, що характеризують належність продукції до певного класу і використовуються для оцінки лише на етапі вибору області застосування продукції та товарів-конкурентів; вони слугують базою для подальшого аналізу і в подальших розрахунках участі не приймають (наприклад, пасажироємність, швидкість обертання);

параметри технічної ефективності, що характеризують прогресивність технічних рішень і використовуються при розробці та виготовленні продукції (продуктивність станка, точність та швидкість роботи вимірювальних приладів);

Рис. 1.3.2. Параметри конкурентноспроможності товару

> конструктивні параметри, що характеризують основні проектно-конструкторські рішення (склад виробу, його і структура, розміри, вага).

Ергономічні параметри змальовують продукцію з точки зору її відповідності властивостям людського організму при виконанні трудових операцій або споживанні (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні властивості людини, що проявляються у виробничих та життєвих процесах).

Естетичні параметри характеризують інформаційну виразність (раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції та стабільність товарного вигляду).

Економічні параметри визначають рівень витрат на виробництво та ціни споживання через витрати на купівлю, обслуговування, споживання, утилізацію товару. Економічні параметри поділяються на одноразові та поточні:

Одноразові витрати являють собою витрати на придбання продукції (ціна продукції), транспортування, митні тарифи та витрати, витрати на наладку, пробний запуск, якщо вони не включені в ціну продукції.

Поточні витрати включають витрати на оплату праці обслуговуючого персоналу, витрати на пальне та електроенергію, додаткові витрати, пов'язані з доставкою, погрузкою та розгрузкою пального, витрати на сировину, основні та допоміжні матеріали, що необхідні для використання продукції, витрати на ремонт, запасні частини та інші витрати.

Нормативні параметри визначають відповідність товару встановленим нормам, стандартам і вимогам, що обумовлені законодавством та іншими нормативними документами (параметри патентної чистоти, екологічні параметри, параметри безпеки, по яких для даного ринку встановлені обов'язкові діючі вимоги міжнародних, національних стандартів, технічних регламентів, норм, законодавства).

Показники конкурентоспроможності--це сукупність системних критеріїв кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності товару, які базуються на параметрах конкурентоспроможності.

Перелік показників конкурентоспроможності залежить від об'єкта досліджень, а також від обраної методики визначення конкурентоспроможності.

Структура оцінки конкурентоспроможності товару представлена на рис. 1.3.2

Для оцінки конкурентоспроможності товару використовуються:

диференціальний метод;

комплексний метод;

змішаний метод.

Диференціальний метод заснований на використанні одиничних параметрів продукції, що аналізується, бази порівняння та на їх співставленні. Розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності ведеться за формулою:

q_i = · 100 % , (1.5.)

де q_i- одиничний параметричний показник конкурентоспроможності по i - му параметру (i =1,2,3,…., N);

P_i- величина i - го параметра для продукції що аналізується;

P_i0 - величина i - го параметра, при якому потреба задовольняється повністю;

n - кількість параметрів.

При оцінці за нормативними показниками одиничний показник приймає лише два значення -- 1 або 0. При цьому якщо продукція, що аналізується, відповідає обов'язковим нормам та стандартам, показник дорівнює 1, коли ні - 0. При оцінці за технічними та економічними параметрами одиничний показник може бути більшим або дорівнювати одиниці, якщо базові значення параметрів встановлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами.

Якщо за базу оцінки приймається аналог товару, розрахунки одиничного показника конкурентоспроможності проводиться за формулами:

q_i = · 100 % , (1.6)

q_i' = · 100 % , (1.7)

де q_i , q_i' - одиничні показники конкурентоспроможності по i-тому технічному параметру.



Рис. 1.3.3. Схема забезпечення конкурентоспроможності товару.

З останніх двох формул вибирають ту, в якій зростанню одиничного показника відбувається підвищенням конкурентоспроможності. Якщо технічні параметри не мають кількісної оцінки, для них використовують експертні оцінки в балах.

Диференціальний метод дозволяє визначити, досягнутий чи ні рівень конкурентоспроможності, за якими показниками він не досягається, які з параметрів найбільше відрізняються від базових. Але вказаний метод лише констатує факт конкурентоспроможності продукції та наявності в ній недоліків у порівнянні з товаром-конкурентом. Він не враховує вплив вагомості кожного параметра на прихильність покупців при виборі товару.

Комплексний метод заснований на використанні комплексних (групових, інтегральних, узагальнених) показників або співставленні питомих корисних ефектів продукції, яка аналізується.

Групові показники

1. Розрахунок групового показника за нормативними показниками проводиться за формулою:

I _нп = q _ні , (1.8.)

де I _нп -- груповий показник конкурентоспроможності за нормативними параметрами;

q _ні -- одиничний показник конкурентоспроможності за і-м нормативним параметром.

2. Розрахунок групового показника за технічними параметрами (окрім нормативних) проводиться так:

I _тп = · а_i , (1.9)

де I _тп -- груповий показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;

а_i - вагомість і-го параметра в загальному наборі з п технічних параметрів.

Коефіцієнти вагомості показників визначаються експертним шляхом.

Отриманий груповий показник характеризує ступінь відповідності даного товару існуючій потребі за всім спектром технічних параметрів. Чим він вищий, тим повніше задовольняються потреби споживача.

3. Розрахунок групового показника за економічними показниками здійснюється на основі визначення повних витрат споживача на придбання та використання товару.

Повні витрати споживача визначаються:

З = З_c+ , (1.10.)

де З -- повні витрати споживача на придбання та використання товару;

З_c - одноразові витрати на придбання продукції;

C_i -- середні сумарні витрати на експлуатацію продукції, що відносяться до і-го року її служби;

Т -- строк служби;

і - рік.

При цьому:

C _i = , (1.11)

де C _i -- експлуатаційні витрати за j-ю статтею;

n -- кількість статей експлуатаційних витрат.

Розрахунок групового показника за економічними параметрами проводиться за формулою:

I _ЕП = , (1.12)

де I _ЕП - груповий показник за економічними параметрами;

З, З₀ - повні витрати споживача відповідно до продукції, що оцінюється, та прикладу.

Інтегральній показник

Наступними кроком є розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності за формулою:

К = І _НП * , (1.13)

де К-- інтегральний показник конкурентоспроможності продукції, яка вивчається по відношенню до виробу-прикладу.

Показник К відображає різницю між продукцією, яка порівнюється в споживчому ефекті, що приходиться на одиницю витрат споживача на придбання і використання продукції. Якщо К> 1, то досліджуваний товар кращий за базу, К=1 - конкурентоспроможність товарів рівна, К<1 - товар поступається базовому.

Змішаний метод являє собою поєднання диференціального та комплексного методів. При змішаному методі оцінки конкурентоспроможності використовується частина параметрів, розрахованих диференціальним методом, та частина параметрів, розрахованих комплексним методом.

Даний метод визначення конкурентоспроможності товару не є досконалим, оскільки він не враховує важливість споживчих властивостей товару для покупця. До таких факторів можна віднести:

Ступінь новизни товару.

Символічні фактори, які розглядаються в розрізі суспільних норм (товар надає певного статусу його власнику).

З. Додаткові фактори, які безпосередньо не відносяться до продукту (пропозиція послуг, гарантія, встановлення виробу та його монтаж, можливість ремонту тощо).

Отже, добросовісна конкуренція направлена на отримання прибутку не лише за рахунок вдосконалення споживчих якостей продукції, а й шляхом надання більш якісних послуг. На Заході вважають, що підвищення рівня конкурентоспроможності можливе, якщо націлити підприємства на:

постійне впровадження у виробництво нових, вдосконалених виробів;

незмінне скорочення всіх видів витрат на виробництво продукції;

підвищення якісних і споживчих характеристик при зниженні цін на товари, котрі випускаються;

використання нової технології;

використання нової техніки;

розробку нового дизайну товарів;

впровадження нововведень в системі розподілу та збуту.

Аналіз конкурентоспроможності товару є недостатнім для формування висновку про конкурентоспроможність організації в цілому, хоча в більшості випадків використовується саме такий підхід. Конкурентоспроможність організації -- поняття комплексне, котре має охоплювати не лише сферу якості продукції, що випускається. Такий метод має ще меншу цінність для практичного використання в сучасних умовах господарювання, аніж той, який заснований на теорії ефективної конкуренції. На сьогоднішньому етапі розвитку ринкових відносин необхідне більш глобальне бачення проблеми конкурентоспроможності організації для адекватного висновку про його рівень.[ 39 ]

1.3.3 Оцінка конкурентної позиції організації методом

конкурентних переваг

Останнім часом популярності набув метод визначення конкурентоспроможності на основі теорії конкурентних переваг, автором якої є американський вчений М. Портер.

Зовнішня конкурентна перевага -- це перевага у властивостях товару, яка створює «цінність для покупця» внаслідок повнішого задоволення його потреби. Ця перевага збільшує «ринкову силу» організації, тому вона зможе змусити ринок підняти ціну продажу вище, ніж пріоритетний конкурент, який не володіє такою перевагою (іноді її називають перевагою в ціні товару). Оцінкою такої сили можна вважати еластичність попиту за ціною.

Внутрішня конкурентна перевага - це перевага організації у витратах виробництва, яка створює «цінність для виробника» внаслідок вищої його продуктивності. Внутрішня перевага забезпечує організації більшу стійкість до зниження ціни продажу, яка нав'язана ринком або конкурентами, та вищу рентабельність [48,23,7].

Ці два типи конкурентної переваги, які мають різне походження, часто виявляються несумісними. Вважають, що ці переваги можна виявити під час визначення «ринкової сили» (співвідношення максимальної ціни продажу товару конкретної організації й ціни пріоритетного конкурента) та «продуктивності» (співвідношення витрат на одиницю продукції конкретної організації й пріоритетного конкурента). Найскладнішим процесом є встановлення характеру переваги організації порівняно з конкурентами та її оцінка.

Показником потенційних переваг організації можна вважати частку ринку, яка їй належить. Розрахунок частки ринку виконують такими чином:

або (1.14)

де () -- частка ринку і-ї організації, розрахована за кількістю (загальною вартістю) реалізованої продукції;

К_i і Ц_i -- відповідно кількість і ціна продукції, реалізованої і-ю організацією;

Пi -- обсяг продажу і-ї організації;

П -- кількість організацій, які функціонують на цьому ринку.

Для визначення частки ринку необхідна достовірна та повна інформація, яку часто на ринках споживчих товарів розвинутих країн отримують через дилерів і товариства споживачів. Достовірність такої інформації забезпечується завдяки використанню оптичних пристроїв зчитування товарних кодів. Для товарів, які не відносяться до споживчих товарів, таку інформацію можна отримати через маркетингові інформаційні системи.

Якщо продукція має досить високий рівень диференціації, широкий діапазон цін, бажано доповнити розрахунок частки ринку в натуральних вимірниках визначенням ринкової частки у вартісному виразі. Таке доповнення дає змогу визначити найпривабливіший для конкурентів ціновий сегмент ринку. В залежності від того, чому дорівнює співвідношення Ч/ Ч , визначають, в якому ціновому сегменті працює організація: якщо співвідношення дорівнює 1, то організація працює в середньому, більше 1 - в низькому, якщо - менше 1 - у високому.

Оцінка рівня конкурентоспроможності організації за часткою ринку подана в таблиці 1.3.2 [12,7 ]

Визначення ринкової ніші, освоєння якої дає можливість організації збільшити сферу свого впливу, здійснюється шляхом порівняння потенціалу ринку з обсягом продажу товарів певної організації. Для оцінки рівня протидії конкурентів у боротьбі за ринкові ніші переважно використовують показник концентрації, який характеризує рівень концентрації виробництва в галузі та визначається наступним чином:

к_к= , (1.15)

де П₁= max {П_i} для всіх і=1-n

П₂= max {П_i / П₁}, для всіх і= 1 - (n-1)

П₃= max {П_i / П₁, П₂}, для всіх і= 1-(n-2)

П₄=max {П_i /П₁, П₂, П₃}, для всіх і= 1-(n-3)

n - кількість організацій, які реалізують продукцію заданого асортименту.

Таблиця 1.3.2- Оцінка конкурентоспроможності організації

Рівень конкурентоспроможності	Критерій оцінки
Високий	Частка ринку конкретної організації перевищує частку ринку пріоритетного конкурента
Середній	Частка ринку конкретної організації дорівнює частці ринку пріоритетного конкурента
Низький	Частка ринку конкретної організації значно нижча, ніж частка ринку пріоритетного конкурента

Цей показник характеризує загальну частку перших (найбільших) організацій на певному ринку. В таких провідних країнах світу, як США, Франція, Німеччина, Англія та Канада, коефіцієнти концентрації розраховують і аналізують статистичні організації. Разом з тим названий метод має істотний недолік: він нечутливий до різних варіантів розподілу часток ринку між конкурентами. Наприклад, к буде однаковим і дорівнюватиме 0,8 для різних ринкових ситуацій: одна організація контролює 77 % ринку, а решта - по 1%; п'ять рівноцінних організацій володіють частками по 20%. Певною мірою цього недоліку можна уникнути, розрахувавши індекс Херфіндала як суму квадратів ринкових часток конкурентів за формулою:

I_x=, (1.16)

Де I_x - індекс Херфіндала (0< I_x <1);

Індекс Херфіндала збільшується зі зростанням концентрації у галузі, а в умовах чистої монополії I_x=1. У галузі, де діє 100 рівносильних організацій з рівними частками, І =0,01.

З метою визначення позиції організації на ринку застосовують індекс Розенблюта І_р:

І_р = , (1.17)

Він враховує номер організації, отриманий на основі рангування часток від максимуму до мінімуму (і). [ 23, 5]

Розділ 2. Аналіз виробничої - фінансової діяльності заводу ім. Т.Г.

Шевченко

2.1 Стисла характеристика державного підприємства

«Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченко» та

вироблюваної ним продукції.

Державне підприємство «Харківський приладобудівний завод їм. Т.Г. Шевченка» має славетну історію.

У 1900 р. на базі кузні та слюсарної майстерні підприємець Г.А. Берлізов заснував Чавунно-ливарний, машинобудівний і котельний завод. У 1923 р. підприємство перейменоване в 1-й Основ'янський завод.

У 1922 р. - присвоєне ім'я великого українського поета Т.Г. Шевченка.

У період індустріалізації країни завод став потужним машинобудівним підприємством. Успішне освоєння й випуск нової техніки поставив його в одну чергу з підприємствами Всесоюзного значення.

З 1925 р. до 1941р. були розроблені та освоєні спеціалізованим конструкторським бюро, яке було створене на заводі, свої варіанти транспортно-навантажувального обладнання та інших засобів механізації. У ці роки завод поставив радянським текстильникам і на експорт декілька тисяч ватермашин.

З 1945 р. до 1946 р. завод виробляв різні види озброєння, у т.ч. пускові ракетні установки БМ-13 - легендарні «Катюші».

У 1949 р. підприємство було переорієнтовано на виробництво електронної техніки керування рухом літаків військової та цивільної авіації,

З 1953 р. ХДПЗ ім. Т.Г. Шевченка приймає участь у створенні ракетно-космічної техніки. Рішенням Ради міністрів СРСР на підприємстві було засноване Особливе конструкторське бюро.

З 1980 р. завод розпочав серійний випуск апаратури автоматизованих систем керування бойовими ракетними, підрозділами, супутниками («Сфера», «Циклон», «Гейзер», орбітальною станцією «МИР», ракетоносієм «Енергія», супутниками космічного зв'язку для європейських країн і Росії (програма «SESAT») системи автоматики керування механізмами бронетехніки. Одночасно на підприємстві розроблюється і освоюється виробництво електронної побутової та медичної апаратури, виробів для об'єктів метрополітену та залізниці.

З 1971 р. завод починає розроблювати й випускати програмно-технічні комплекси АСУ ТП атомних, теплових, гідро- і вітроелектростанцій для внутрішніх потреб України та за кордон.

3 1989 р. ХДПЗ їм. Т.Г. Шевченка починає розробку й виробництво апаратури засобів телекомунікації та кросового .обладнання. Автоматичні телефонні станції «Істок», «Донець-2», «Донець-5» і сучасна цифрова АТС «ЕС-11» з підвищеним сервісом успішно експлуатується у межах України, Росії, Білорусі, Узбекистану, Молдови.

Технологічний потенціал підприємства знаходиться у постійному розвитку та оновлюється відповідно до сучасних вимог.

За виробничі та науково-технічні досягнення колектив заводу був нагороджений:

1960 р. - орденом Трудового Червоного прапора;

1971 р. - орденом Леніна;

1977р. - Почесною грамотою президії Верховної Ради УРСР;

1994 р. - премією міжнародної організації «Бізнес ініціатива Дирекшн» «Міжнародна Золота Зірка» за високий імідж фірми;

1996 р. - премія міжнародної організації «Бізнес ініціатива Дирекшн» «Міжнародна премія за прагнення до якості»;

2000 р. - грамотою кабінету Міністрів України;

2002, 2003 p.p. - присуджені «Золоті медалі» загальнонаціонального конкурсу « Вища проба»;

- 2003 р. - орденом «Знак пошани» Міжнародної Кадрової Академії за значний внесок в розвиток вітчизняного машинобудування.

ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» - сучасне багатопрофільне структуроване підприємство із сформованим досвідченим колективом, який має великий творчий потенціал. Обрана технічна політика дозволяє нам зберегти лідерські позиції на ринку, розвивати приладобудування для базових галузей промисловості -- енергетики, транспорту, товарів для побуту, дозвілля та охорони здоров'я людей.

Основні види продукції підприємства:

електронні цифрові автоматичні телефонні станції;

цифрові системи передавання мідними та оптоволоконними лініями зв'язку;

кросове обладнання для телекомунікаційних мереж;

системи автоматичного керування технологічними процесами атомних, теплових, гідро-, вітроелектростанцій;

керуючі інформаційно-обчислювальні комплекси для ракетно-космічної галузі;

розробка програмного забезпечення;

вироби для поїздів і стаціонарних об'єктів транспортних підприємств;

побутові електронні прилади;

медична техніка та хірургічний інструмент;

світлофори на над яскравих світло діодах для регулювання дорожнього руху;

побутові, промислові світильники спеціального призначення;

шафи для засобів телекомунікації та енергетики;

виготовлення двохсторонніх, багатошарових твердих та гнучких друкованих плат 3-4 класу точності з забезпеченням якості на базі міжнародного стандарту ISO 9001-2000;

виготовлення високоточного оснащення;

системи сповіщення для метрополітену на основі цифрової мікропроцесорної техніки та синтезаторів мовлення СНГ-М;

- обладнання для залізничних переїздів, світильники для вагонів метрополітену, тролейбусів, автобусів, кают плавзасобів, буйків річкового флоту;

- економічний, компактний зарядний пристрій ЗП-1 для автомобільних акумуляторів.

За високу якість продукції, виробляємої підприємством, ХДПЗ ім. Т.Г. Шевченка отримало сертифікати якості (Іспанія, Франція).

Фахівці підприємства мають великий досвід власних інженерних розробок і технологічного супроводження. 90% продукції підприємства - це розробки власного особливого конструкторського бюро (ОКБ) з використанням систем автоматичного проектування і ПЕОМ, Сучасного обладнання «LASERGRAVER». Розроблено проект для впровадження САПР «SOLIDWORKS».

Технологічний потенціал підприємства постійно розширюється та оновлюється відповідно до сучасних вимог.

Висока якість усіх технологічних процесів гарантована високою кваліфікацією фахівців та обладнання відомих фірм: «Массматіс», «ВОСН», «BSHLER», «BERENGE», «TRUMPF», «Атотех», «LANTRONIC» (HAL-технології), «MANIA», «RESCO», «NEOPACT», DEMAG ERGOTECH.

Основна діяльність заводу наведена у таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1.- Основна діяльність ХДПЗ ім. Т.Г. Шевченка

Дослідження і розробка	Розробка КД, ПО і ТД, проведення випробувань, постановка виробів ш серійне виробництво
Виробничий процес і виробництво	Виготовлення і введення в експлуатацію
Розподіл (дистрибуція) і перевезення	Доставка готовій продукції, ввезення матеріалів і ПКИ здійснюється транспортом підприємства
Експорт	Реалізація в Україні, Росії, Білорусі, Китаї, Індії, Литві, Болгарії. Придбання матеріалів і сиров в Японії, Австрії, Німеччини, Італії, Голландії, Росії та
Послуги	Сервісне обслуговування і модернізація в процесі експлуатації

ХДПЗ ім. Т.Г. Шевченка володіє всіма технологічними процесами електронного приладобудування:

- лиття чорних, кольорових металів і сплавів, виготовлення
пластмасових виробів;

листове штампування та захист яр - декоративні покриття, у тому числі і порошкове покриття;

механічне оброблення;

виготовлення кабелів;

технологія поверхневого монтажу елементів (SMD) і змішаного монтажу (SMD і ТНТ) на друковані плати;

регулювання, усі види випробувань, перевірка якості апаратури;

виробництво виробів мікроелектроніки.

Сертифікований Випробувальний Центр для апаратури, що випробується;

Центральна заводська лабораторія (ЦЗЛ) та інші підрозділи вхідного контролю із сучасним випробувальним обладнанням; інструментальне виробництво.

На заводі впроваджена система якості та надійності продукції відповідно до ISO 9001- 2001.

ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» на протязі ЗО років проводить розробку, виготовлення, комплексну поставку, шефмонтаж і пусконалагоджувальні роботи програмно-технічних комплексів (ПТК) автоматизованих систем керування технологічними процесами на атомних теплових, гідро- і вітроелектростанціях. Ці системи реалізують найважливіші функції керування, контролю, діагностики, зображення інформації на екранах відеомоніторів автономних робочих місць і табло блочних щитів керування з реєстрацією і друкуванням інформації про перебіг технологічних процесів.

З 1972 р. розроблено та освоєно у виробництві декілька поколінь технічних засобів АСУ ТП різного призначення. За цей час виготовлено більш ніж 45 комплектів апаратури для систем керування, які були впровадженні на 32 атомних і теплових енергоблоках України, Росії, Литви, Болгарії, Білорусі, Китаю.

З 1995 р. у співробітництві з ВАТ «ТУРБОАТОМ» завод освоїв виготовлення апаратури для автоматизації процесів керування обладнанням ГЕС, а саме:

- апаратури регулювання для мікроГЕС потужністю від 5 до 50 кВт;

- цифрового регулятора гідротурбін для агрегатів потужністю від 500 кВт до 700 мВт;

- системи автоматичного керування мастило напірним приладом

У 1998 - 2000 p.p. разом з французькою фірмою ALSTOM-POWER виконані роботи з модернізації Дніпровської ГЕС. Відповідно до цього проекту завод виготовив і поставив системи керування агрегатного рівня.