Діагностика конкурентоспроможного потенціалу підприємства

У_п = , (3.6.)

де t_ПР- темпі зростання обсягів виробництва підприємства

t_ОТ- середньогалузеві обсягів виробництва підприємств - конкурентів (група підприємств визначається в залежності від цілей аналіз)

Характеристикою мотиваційного потенціалу, що утворить конкурентоспроможний потенціал промислового підприємства, може бути продуктивність праці працюючих. Причому, у даній ситуації продуктивності праці працюючих пропонується розраховувати не традиційним способом, а як відношення фактичного доходу досліджуваного підприємства на один працюючого до середньогалузевої величини.

M_ОТ.П =, (3.7)

де М_пред - фактичний дохід підприємства на одного працюючого;

М_отр - середньогалузевий дохід на одного працюючого.

М_пред.п=, (3.8)

де Д_ф - фактичний дохід підприємства; Ч - чисельність працюючих.

М_отр. = , (3.9)

де d_j- питома вага підприємства в галузі по продукції, що реалізовується;

Д_фj- фактичний дохід підприємства на одного працюючого

Комунікаційний потенціал характеризується оснащеністю працівників підприємства сучасними, високоякісними засобами комунікацій. Загальновідомо, що конкурентні позиції підприємства будуть більше виграшними, якщо його комунікаційний потенціал вище, ніж средньогалузевий. Тому, комунікаційний потенціал можна виразити показником:

Кп = , (3.10)

де О_ц - оснащеність управлінського персоналу засобами комунікацій у вартісному вираженні. Вона розраховується виходячи з вартості комп'ютерної техніки, програмного продукту, технічних засобів передачі інформації й т.д.;

O_кi - средньогалузева оснащеність управлінського персоналу засобами комунікацій у вартісному вираженні.

О_к = , (3.11)

де O_kj - оснащеність управлінського персоналу засобами комунікацій у вартісному вираженні на j- тім підприємстві.

Трудовий потенціал, що утворить КППП описується такими характеристиками як: виробничий стаж роботи з відповідної спеціальності розраховуючи на 1- го працюючого в порівнянні з галузевими показниками.

Тр = , (3.12.)

Т_СТi = , (3.13)

де T_СТі - середній виробничий стаж працюючих по і- ой спеціальності;

Т_СТji- виробничий стаж j-ro працюючого по і- ой спеціальності;

yi - питома вага працюючих по і- той спеціальності в загальній чисельності працюючих;

n - кількість спеціальностей на підприємстві;

mi - кількість працюючих по і- ой спеціальності;

С_отк - середнє значення показників, що розраховується аналогічно чисельнику по галузевих підприємствах - конкурентам.

Особливістю пропонованого методу формалізованої оцінки елементів, що утворять конкурентоспроможний потенціал промислових є можливість обліку середньогалузевих показників підприємств , що дозволяє діагностувати конкурентний потенціал підприємства, регулювати й управляти їм для забезпечення ефективного розвитку й виживання підприємства.

3.1 Оцінка конкурентоспроможності ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка

Характеристика конкурентоспроможності виробничого і фінансового потенціалу підприємства.

Виконаний аналіз виробничо - фінансового стану Харківського приладобудівного заводу ім.. Т.Г. Шевченка за період 2006-2007рр. дозволяє зробити певні висновки, що до конкурентоспроможності виробничого потенціалу підприємства.

Виробничий потенціал підприємства характеризується обсягом виробленої продукції (послуг), виробничою потужністю, ступенем використання основних фондів, вартістю загальних витрат на виробництво, забезпеченням активності підприємства на ринку.

На основі загальної оцінки активу балансу заводу було виявлено, що вартість майна підприємства за звітний період збільшилась на 45790 тис. грн., або на 45,2 % , що свідчить про підвищення господарської діяльності підприємства.

Збільшення вартості майна супроводжувалося внутрішніми змінами в активі - при збільшенні вартості поза оборотних активів на 35506 тис. грн. (на 59,6 % ), відбулося зростання оборотних засобів на 8284 тис. грн. (на 21,5 % ).

Таким чином, на основі загальної оцінки активу балансу виявлено зменшення виробничого потенціалу заводу. Але воно супроводжувалося зростанням фінансування оборотних засобів, що безумовно оцінюється позитивно, так як можливість збільшення обертаємості активів є передумовою до покращення фінансової діяльності підприємства.[2,43,25]

Ступінь використання позичкових засобів ХПБ завод ім. Т.Г. Шевченка

Становить - 27,7 % у 2006р., а в 2007р. - 74 % , їх використання свідчить про гнучкість підприємства, його здатність знаходити кредити та повертати їх.

Виходячи з цього можна зробити висновки, що виробничий потенціал заводу ім. Т.Г. Шевченка є конкурентоспроможним.

Конкурентоспроможний фінансовий потенціал характеризується стійкою платіжною готовністю, достатнім забезпеченням власними оборотними засобами і ефективним їх використанням, наявністю стійкої фінансової бази. В умовах ринку, стійке фінансове положення підприємства є необхідною умовою його діяльності.

Показники фінансової стійкості характеризують ступінь захищеності інтересів інвесторів і кредиторів. Базою їх розрахунку виступає вартість майна. Важливим показником є коефіцієнт незалежності, який показує долю власних засобів в вартості майна підприємства. Достатньо високим рівнем в США і Європейських країнах вважається значення - 0,5. У цьому разі ризик кредиторів зведений до мінімуму - продав половину майна, сформовану за рахунок власних засобів, підприємство зможе погасити свої боргові зобов'язання, навіть якщо інша половина, в яку вкладені позичкові засобів, буде по якимось причинам обезцінена.

Розрахунок показників фінансової стійкості наведено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.1.- Розрахунок показників фінансової стійкості

	Найменування показників	Значення показника
		2006	2007
1	Власні засоби	94257	131575
2	Сума заборгованості	8931	15542
3	Дебіторська заборгованість	8521	15106
4	Довгострокові позичкові засоби	-	-
5	Вартість майна	101183	146973
6	Коефіцієнт незалежності	0,90	0,89
7	Питома вага позичкових засобів	0,09	0,11
8	Співвідношення позичкових та власних засобів	0,09	0,12
9	Питома вага дебіторської заборгованості	0,08	0,10
10	Питома вага власних і довгострокових позичкових засобів	0,90	0,89

З наведених даних видно, що доля власних засобів в вартості майна підприємства склала у 2006р. - 93,1 % , а у 2007р. - 89,5 % ,що свідчить про фінансову стійкість заводу ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка. Це підтверджує і співвідношення позичкових та власних засобів - сума заборгованості незначна.

Довгострокових позичкових засобів завод немає, тому питома вага власних і довгострокових позичкових засобів складає 89,0 % - 90,0 %.

Коефіцієнт фінансового леверідже (відношення позичкового капіталу до власного) у 2006р дорівнював:

Кф.л. = 8931/94257=0,09 , а у 2007р.

Кф.л. = 15542/131575=0,12

У тих галузях де капітал обертається повільно та висока доля позаоборотних активів (63,0 % ; 71,9 %) коефіцієнт фінансового леверіджа не повинен бути високим.

Коефіцієнти платежоспроможності (ліквідності) відображають можливість підприємства погасити короткострокову заборгованість своїми легко реалізуємими засобами. При розрахунку цих показників за базу розрахунку приймають короткострокові зобов'язання. Розрахунок показників платежостроможності наведено у таблиці 3.2.

Таблиця 3.1.2. - Розрахунок показників платежостроможності

	Найменування показників	Значення показника
		2006	2007
1	Грошові кошти, тис. грн..	3060	4298
2	Короткострокові фінансові вкладення, тис. грн..	-	-
3	Дебіторська заборгованість, тис. грн..	8521	15106
4	Запаси та витрати, тис. грн..	3419	3830
5	Короткострокові зобов'язання, тис. грн..	1239	1862
6	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	2,5	2,3
7	Промежуточний коефіцієнт покриття (кредит негайної ліквідності)	9,3	10,4
8	Загальний коефіцієнт покриття	12,1	12,4
9	Питома вага запасів та витрат в сумі короткострокових зобов'язань.	275 %	205 %

Загальний коефіцієнт покриття дорівнює 12,1 та 12,4, що є дуже „безпечним” значенням (не нижче 1), чим вище цей коефіцієнт, тим більше довіри викликає підприємство.

На ХПЗ ім. Т.Г. Шевченко на кожну гривню короткострокових зобов'язань приходиться по 2,75 та 2,05 грн. запасі та витрат, які після реалізації можуть бути використані для оплати поточних зобов'язань.

Важливим є і ділова активність підприємства, яка характеризується показниками, наведеними у таблиці 3.3.

Таблиця 3.1.3.- Розрахунок показників ділової активності

	Найменування показника	Значення показника
		2006	2007
1	Виручка від реалізації продукції, тис. грн..	41496	62663
2	Собівартість реалізованої продукції, тис. грн..	36915	56207
3	Запаси і витрати, тис. грн..	3419	3830
4	Вартість майна, тис. грн..	101183	146973
5	Власних засобів, тис. грн..	94257	131575
6	Загальний коефіцієнт обертаємості.	0,41	0,43
7	Обертаємість запасів.	10,7	14,6
8	Обертаємість запасів, днях.	34	25
9	Обертаємість власних засобів.	0,44	0,48

У 2006 - 2007рр. на кожну гривню активів заводу було реалізовано продукції на 0,41 та 0,43 грн.. Оновлення запасів на підприємстві відбувається через 34 дня у 2006р., а у 2007р. - через 25 днів. Коефіцієнт обертає мості власних засобів незначний - на кожну гривню власних засобів приходиться 0,44 та 0,48 грн. виручки від реалізації. Це свідчить про бездіяльність частини власних засобів.

В ряді країн(Японії) до показників ділової активності відносять коефіцієнт виробництва: обсяг реалізації на одного зайнятого:

К вир. = виручка від реалізації/середньорічна чисельність робітників

Показує вартість виручки від реалізації, яка приходиться на одного робітників Квир. 2006 = 41496/1781=23,2 тис. грн./чол..

Квир. 2007 = 62663/1585=39,5 тис. грн./ чол..

Сума активів на одного зайнятого:

Какт. = середньорічна вартість активів/середньорічна чисельність робітників

Какт. 2006 = 101183/1781=56,8 тис. грн./ чол..

Какт. 2007 = 146973/1585=92,7 тис. грн./ чол..

3.2 Охорона праці

3.2.1 Призначення та класифікація систем вентиляції

Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції - вилучити із приміщення забруднене, вологе або нагріте повітря та подати чисте свіже повітря.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

за способом переміщення повітря - природна, штучна (механічна) та суміщена (природна та штучна одночасно);

за напрямом потоку повітря - припливна, витяжна, припливно - витяжна;

за місцем дії - загально обмінна, місцева, комбінована;

за призначенням - робоча, аварійна.

Припливна вентиляція слугує для подачі чистого повітря ззовні у приміщення. При витяжній вентиляції повітря вилучається з приміщення, а зовнішнє надходить через вікна, двері, нещільності будівельних конструкцій. Припливно - витяжна вентиляція поєднує першу й другу.

Загально обмінна вентиляція підтримує нормальне повітряне середовище у всьому об'ємі робочої зони виробничого приміщення (цеху). За допомогою місцевої вентиляції шкідливі виділення вилучаються або розчиняються шляхом припливу чистого повітря безпосередньо у місцях їх утворення. Комбінована вентиляція поєднує загально обмінну та місцеву.

Аварійну вентиляцію влаштовують у тих виробничих приміщеннях, в яких можуть статися аварії з виділенням значної кількості шкідливостей, а також коли при виході з ладу робочої вентиляції в повітрі можуть утворюватися небезпечні для життя працівників або вибухонебезпечні концентрації. Аварійна вентиляція, як правило, проектується витяжною.[16]

3.2.2 Природна вентиляція

Природна вентиляція відбувається в наслідок теплового та вітрового напорів. Тепловий напір обумовлений різницею температур, а значить і густини внутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий напір обумовлений тим, що при обдуванні вітром будівлі, з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск, а підвітряної - розрідження.

Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою. При неорганізованій вентиляції невідомі об'єми повітря, що надходять та вилучаються із приміщення, а сам повітрообмін залежить від випадкових чинників (напрямку та сили вітру, температури зовнішнього та внутрішнього повітря). Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію - просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перек5риттях тощо та провітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та квартирок.

Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарів) для видалення відпрацьованого повітря. Для регулювання надходження та видалення повітря передбачено перекривання на необхідну величину аераційних отворів та ліхтарів. Це особливо важливо в холодну пору року.

У виробничих приміщеннях внаслідок надходження тепла від устаткування, нагрітих матеріалів та речовин, людей, температура повітря як в теплий, так і в холодний період року, зазвичай, вище температури зовнішнього повітря. Середній тиск повітря в приміщенні практично дорівнює тиску зовнішнього повітря, однак рівність тисків спостерігається в певній горизонтальній площині, що знаходиться приблизно по середині висоти приміщення і називається площиною рівних тисків.

Перевагою природної вентиляції є її дешевизна та простота експлуатації. Основний її недолік у тому, що повітря надходить у приміщення без попереднього очищення, а видалене відпрацьоване повітря також не очищується і забруднює довкілля.[16]

3.2.3 Штучна вентиляція

Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місця їх утворення обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати тощо), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Окрім того, механічна вентиляція дає можливість організувати повітрозабір у найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами.

При штучній вентиляції повітрообмін здійснюється в наслідок різниці тисків, що створюється вентилятором. Вона застосовується в тих випадках, коли тепловиділення у виробничому приміщенні недостатні для постійного (протягом року) використання аерації, або коли кількість чи токсичність шкідливих речовин, які виділяються у повітря приміщення є такою, що виникає необхідність постійного повітрообміну незалежно від мете реологічних умов навколишнього середовища.

Механічна вентиляція може бути робочою або аварійною. Остання повинна передбачатися у виробничих приміщеннях, де можливе раптове надходження у повітря значної кількості шкідливих чи вибухонебезпечних речовин. Аварійна вентиляція повинна вмикатися автоматично при досяг мені граничної концентрації небезпечних виділень і забезпечувати швидке їх вилучення із приміщення. Як правило, аварійна вентиляція повинна забезпечувати 8 - 12 - кратній повітрообмін за годину в приміщенні.[16]

Робоча вентиляція може бути загальнообмінною, місцевою чи комбінованою.

3.2.4 Загальнообмінна штучна вентиляція

Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об'ємі робочої зони приміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового тепла при відсутності токсичних виділень, а також у випадках, коли характер технологічного процесу та особливості виробничого устаткування виключають можливість використання місцевої вентиляції.

Розрізняють чотири основні схеми організації повітрообміну при загальнообмінній вентиляції: зверху вниз, зверху вверх, знизу вверх, знизу вниз.

Схеми зверху вниз (рис.3.1),ата зверху вверх (рис 3.1.)доцільно застосовувати у випадку, коли припливне повітря в холодний період року має температури нижче температури приміщення. Припливне повітря перш ніж досягти робочої зони нагрівається за рахунок повітря приміщення. Інші дві рекомендується використовувати тоді, коли припливне повітря в холодний період року підігрівається і його температура вище за температуру внутрішнього повітря.[16]

Рис.3.1.Схема організації повітрообміну при загальнообмінній вентиляції

Якщо у виробничих приміщеннях виділяються гази та пари з густиною, що перевищує густину повітря (наприклад, пари кислот, бензину, газу тощо), то загально обмінна вентиляція повинна забезпечити виділення 61% повітря з нижньої зони приміщення та 40% - з верхньої. Якщо густина газів менша за густину повітря, то виділення забрудненого повітря здійснюється у верхній зоні.

Загально обмінна штучна вентиляція може бути припливною, витяжною чи припливно - витяжною.

Припливна загальнообмінна вентиляція забезпечує подачу чистого зовнішнього повітря у приміщення. При цьому виділення забрудненого повітря здійснюється через вентиляційні отвори, фрамуги, дефлектори. Даний вид механічної вентиляції застосовується у виробничих приміщеннях із значним тепловиділенням і низькою концентрацією шкідливих речовин. Припливне повітря подається у приміщення, як правило, розсіяним потоком для чого використовуються спеціальні насадки.

Витяжна загально обмінна вентиляція застосовується у виробничих приміщеннях, в яких відсутні шкідливі речовини, а необхідна кратність повітрообміну є невеликою, а також у допоміжних, побутових та складських приміщеннях

Повітря після очищення необхідно викидати на висоті не менше ніж 1 м над гребенем даху. Забороняється робити викидні отвори безпосередньо у вікнах.

Припливно - витяжна загально обмінна вентиляція застосовується у приміщеннях, в яких необхідно забезпечити підвищений та надійний повітрообмін. В системі припливно - витяжної вентиляції можливе використання не лише зовнішнього повітря, але й повітря самих приміщень після його очищення. Таке повторне використання повітря приміщення називається рециркуляцією і здійснюється в холодний період року для економії тепла, що витрачається на підігрівання припливного повітря.

3.2.5 Місцева вентиляція

Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною.

Місцева припливна вентиляція, при якій здійснюється концентрована подача припливного повітря за даних параметрів(температури, вологості, швидкості руху), виконується у вигляді повітряних душів, повітряних та повітряно - теплових завіс.

Повітряні душі використовуються для запобігання перегрівання робітників у гарячих цехах, а також для утворення, так званих, повітряних оазисів(простір виробничої зони, що різко відрізняється своїми фізико - хімічними характеристиками від решти приміщення).

Повітряні та повітряно - теплові завіси призначені для запобігання надходження в приміщення значних мас холодного зовнішнього повітря при необхідності частого відкривання дверей чи воріт. Повітряна завіса створюється струменем повітря, що подається із вузької довгої щілини, під деяким кутом назустріч потоку холодного повітря.

Канал зі щілиною розміщують збоку, знизу чи зверху воріт або дверей.

Місцева витяжна вентиляція забезпечує вловлювання шкідливих виділень(газів, парів, пилу) безпосередньо в місцях їх виділення, а відтак запобігає їх поширенню в приміщенні. В промисловості застосовують різноманітні місцеві відсмоктувачі, які можна умовно поділити на відсмоктувачі відкритого та закритого типу.

Такі кондиціонери, зазвичай, працюють на зовнішньому повітрі за, так званою, припливною схемою.

Система кондиціювання оснащується спеціальними пристроями, які автоматично регулюють за заданими умовами необхідні параметри повітря, а отже й відповідні характеристики теплоносія та холодної води.

Слід зазначити, що при вирішенні питання щодо доцільності кондиціювання повітря необхідно враховувати й економічні чинники.

3.2.6 Основні вимоги до систем вентиляції

Природна та штучна вентиляція повинні відповідати наступним санітарно- гігієнічним вимогам:

створювати в робочій зоні приміщень нормовані метереологічні умови праці(температуру, вологість швидкість руху повітря);

повністю усувати з приміщень шкідливі гази, пари, пил, та аерозолі або розчиняти їх до допустимих концентрацій;

не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом засмоктування із суміжних приміщень;

не створювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження;

бути доступними для керування та ремонту під час експлуатації;

не створювати під час експлуатації додаткових незручностей (наприклад шуму, вібрації і т.п.)

Необхідно знати, що до вентиляційних систем, встановлених у пожежно - та вибухонебезпечних приміщеннях висувається ціла низка додаткових вимог.

3.2.7 Кондиціювання повітря

Кондиціювання повітря - це створювання та автоматичне підтримування в приміщенні заданих або таких, що змінюються за певною програмою метереологічних умов, які є найбільш сприятливими для працівників чи для нормального протікання технологічного процесу. Кондиціювання повітря може бути повним та не повним. Повне кондиціювання повітря передбачає регулювання температури, вологості, швидкості руху повітря, а також можливості його додаткового оброблення (очищення від пилу, дизенфекцію). При не повному кондиціюванні регулюється лише частина параметрів повітря.

Кондиціювання повітря здійснюється кондиціонерами, які підрозділяються на центральні та місцеві. Центральні кондиціонери призначені для обслуговування великих за розмірами приміщень. Оброблення повітря проводиться в одному центрі, що розташований поза приміщеннями, в яких здійснюється кондиціювання і зв'язаного з останніми каналами для подачі та рециркуляції повітря. Місцеві кондиціонери мають малу продуктивність і встановлюються безпосередньо в невеликих приміщеннях. Такі кондиціонери, зазвичай, працюють на зовнішньому повітрі за, так названою, припливною схемою.

Система кондиціювання оснащується спеціальними пристроями, які автоматично регулюють за заданими умовами необхідні параметри повітря, а отже й відповідні характеристики теплоносія та холодної води.

Слід зазначити, що при вирішенні питання що до доцільності кондиціювання необхідно враховувати й економічні чинники.[ 16 ]

ВИСНОВКИ

Проблеми підвищення конкурентоспроможності постійно обговорюються в країнах з розвинутою економікою та знаходяться в центрі уваги міжнародних інтеграційних угрупувань країни. Міжнародний інститут розвитку управління Всесвітній Економічний форум розглядають вісім найважливіших факторів, які визначають конкурентоспроможність економіки країни.

До них відносяться:

внутрішній макроекономічний потенціал;

рівень участі в міжнародній торгівлі і потоці інвестицій;

динамізм національної економіки;

ступінь впливу державної політики на створення конкурентної сфери;

якість та ефективність фінансової системи;

стан інфраструктури;

рівень управління;

науково-технічний потенціал;

стан та кваліфікація трудових ресурсів, підтримка зростаючих життєвих стандартів.

Основою відродження економіки України являється забезпечення високої конкурентоспроможності підприємства.

Тому проблемам підвищення конкурентоспроможності економіки України має бути приділено достатньо уваги. В зв'язку з цим тема даної дипломної роботи являється актуальною. В цій дипломній роботі на основі даних роботи ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка за період 2006-2007рр. розглянуті загальні теоретичні основи конкурентоспроможності, виконаний аналіз господарчо-фінансового стану ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка за період 2006-2007рр. і на цій основі, виконана формалізована оцінка деяких елементів, визначаючих конкурентоспроможний потенціал підприємства.

В роботі викладені теоретичні основи конкурентоспроможності підприємства, особливу увагу приділено суті конкурентоспроможності підприємства, проблемам управління конкурентоспроможністю підприємств України.

Аналіз виробничо-фінансової діяльності заводу виконана за період 2006-2007рр. Виконаний аналіз показав, що обсяг виробленої продукції у 2007р. зріс на 28,1% порівняно з 2006р.,а обсяг реалізованої продукції на 29,7%.

Важливе місце в аналізі виробничо-господарської діяльності займають показники плану з праці. Фонд оплати праці в2007р. порівняно з 2006р.збільшився на 11,5%, а темпи росту фонду основної заробітної плати склав 12,6%, додаткової заробітної плати 9,6%.

Для розширеного виробництва, отримання прибутку та рентабельності потрібно, щоб темпи росту виробництва праці випереджали темпи росту оплати праці. В даних розрахунках темпи росту оплати праці становлять 1,233 тис. грн., а темпи росту виробництва праці 1,108 тис. грн..

Таким чином, більш високі темпи росту оплати праці по відношенню до темпі росту виробництва праці спонукає перевитратам фонду заробітної плати на суму 2111,6 тис. грн..

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються приростом власного капіталу (чистих активів), основним джерелом якого є прибуток від операційної та фінансової діяльності. У 2007р. збільшився дохід від реалізації продукції і чистий дохід. Чистий прибуток становить 62663 тис. грн. ,що на 21,167 тис. грн. більше ніж у 2006р. Загальна вартість майна підприємства збільшилася за звітний період на 45,2%, що свідчить про зріст господарської діяльності підприємства. Збільшилась вартість в необоротних активів на 59,6% та оборотних засобів на 21,5%. Збільшення вартості майна заводу обумовлено збільшенням власного капіталу. Позичкові засоби збільшилась на 6611 тис. грн.. Мало місце зростання короткострокових кредитів на 50,2% , на 5902 тис. грн. збільшилася кредиторська заборгованість, таким чином фінансування оборотних засобів загалом іде за рахунок кредиторської заборгованості.

Виконаний аналіз виробничо-фінансового стану ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка дозволяє зробити певні висновки, що до конкурентоспроможності виробничого потенціалу підприємства - виробничий потенціал ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка є конкурентоспроможним. Про фінансову стійкість заводу свідчить доля власних засобів в вартості майна підприємства (93,1 та 89,5%). Це підтверджує і співвідношення позичкових та власних засобів - сума заборгованості незначна.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності становить - 2,5 в 2006р., та 2,3 - в 2007р., що свідчить про платоспроможність заводу. Загальний коефіцієнт покриття дорівнює 12,1 та 12,4 , що є дуже „безпечним значенням”. Коефіцієнт негайної ліквідності у 2006р. дорівнював 9,3. Враховуючи те, що наша дебіторська заборгованість складає значну частку ліквідних засобів отримані дані негайної ліквідності являються вірними.

Важливим є і ділова активність підприємства: на кожну гривню активів було реалізовано продукції на 0,41грн. та 0,43 грн.. Оновлення запасів на підприємстві відбувається через 34 дня. Коефіцієнт обертаємості власних засобів незначній - на кожну гривню власних засобів приходиться 0,44 та 0,48 грн. виручки від реалізації продукції, що свідчить про бездіяльність частини власних засобів.

У 2006р. сума активів на одного робітника була на 35,9 тис. грн. менше ніж у 2007р., а вартість виручки від реалізації в 2007р. на 16,3 тис. грн. більше ніж у 2007р., що є дуже позитивним.

Таким чином виробничий потенціал ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка є конкурентоспроможним. Фінансовий потенціал характеризується стійким фінансовим станом. Але цього не можна сказати про показники ділової активності підприємствам - за звітний період на кожну гривню активів було реалізовано продукції лише на 0,41грн. та 0,43 грн.. Коефіцієнт обертаємості власних засобів незначний - 0,44 та 0,48.

І так , вище нами була виконана формалізована оцінка двох елементів визначаючих конкурентоспроможний потенціал ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка - виробничий і фінансовий потенціал, які є найважливішими.

А оцінка всіх елементів, визначаючих конкурентоспроможний потенціал підприємства, може бути виконана тільки в результаті спеціальних досліджень і наявністю відповідної додаткової інформації з національного і всесвітнього ринку. Але виконаний аналіз дозволяє зробити висновки про конкурентоспроможність виробничого і фінансового потенціалу ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка.

При підсумковій оцінці фінансового потенціалу підприємств, отримані розрахункові показники співставилися зі стандартами. В країнах з розвиненою ринковою економікою ці показники розроблювалися фінансовими, податковими та експертними фірмами.

Така робота проведена в Російській федерації , але все ж таки ,це багато в чому не творче перенесення на пострадянський економічний ґрунт західних наробок, що не завжди без належної адаптації можуть спрацьовувати. конкурент товар

Прийнята в Росії система критеріїв визнання незадовільною структуру балансу неплатоспроможних підприємств, містить три головних показника і коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт забезпечення власними коштами та коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності. Та усереднені рівні цих коефіцієнтів не можуть бути критеріями оцінки платоспроможності для всіх підприємств. Необхідний для підприємств рівень варто визначати з урахуванням структури і стану його активів.

Размещено на Allbest.ru

Література

1. Азова Г. Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. М.: Центр экономики

2. и маркетинга, 1996. -- 280 с.

3. Азове Г. Л., Челенков А. П. Конкурентные преимущества фирмы, - М., 2000. 459 с.

4. Академия рынка: маркетинг: Пер. с (pp./ А.. Дайан, Ф. Букерель, Р.

5. Ланкар и др.; Научн. ред. А.Г. Худокормов. -- М.: Экономика, 1993. -- 572 с,

6. Ансофф И. Стратегическое управление: Под ред. Л.И. Евенко: Пер с англ. -- М.:, Экономика, 1989. -- 519 с.-.

7. Ассэль Г. Маркетинг: принципы и. стратегия. -- М.: Инфра-М, 1999. .- 804 с.

8. Багиев Г.Л., Тарасевич В М., Х.Аин. Маркетинг. / 'Под. общ. ред. Багиева Г.Л. -- М.: ОАО Издательство "Экономика"-, 1999. - 703 с.

9. Балабанова Л.Б. Маркетинг / Підручник. -- Донецк, 2002. - С. 562.

10. Березин II.С. Маркетинговый анализ. Принципы и практика. Российский опыт. -М.: Изд-во Эксмо, 2002. -- 400 г.

11. Герасимчук ВТ. Маркетинг: теорія і практика. -- К.: Вища пік., 1994. -- 327 с.

12. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: Теория, практика и методология: Учебник. - 3-е. изд., персраб. и доп. - М.: Финпресс, 1998. - 416 с.

13. Диксон П. Управление маркетингом: Пер. с англ. /Под' общ. ред. д.э.н. Ю.В. Шленова). - М.: БИНОМ, 1998. - 560 с.

14. Должанський И.З., Загорна. Т.О. Конкурентоспроможність підприємства.- Навч. посібник- Київ: Центр навчальної літератури,2006- 384с.

15. Должанский И.З., Загорна. Т.О. Управление конкурентным потенциалом торговых марок в системе поиска целевых рынков //

16. Маркетинг: теорія і практика. Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету. Луганськ: СНУ. - 2003. - С 57-63.

17. Должанский И.З. Загорная Т.О. Разработка эффективной медиа-стратегии продвижения бренда в рамках коммуникационной политики предприятия // Збірник наукових праць "Економіка: проблеми теорії та практики". Вип. 188: в 4 т. том.1 . - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2004.- с 220-228

18. Жидецький В.Ц. Мельников А.В. Основи охорони праці.- Львів ПТВФ”Афіша”- 2000 - 350с.

19. Загорна Т.О. Конкурентноздатність фірми в системі стратегічного маркетингу // Торгівля і ринок України. -- Донецьк: ДонДУЕТ, 2000. - Вип. 11. Т. 1. - С 87 - 91.

20. Загорная Т.О. Модель оценки конкурентного статуса торговой марки с использованием интегральных характеристик // Формування ринкової економіки: 36. наук, праць. Спец. вип. Сучасні проблеми теорії і практики маркетингу. -Київ: КНЕУ. - 2004. - 544 с.

21. Кіндратська Г.І.,Основи стратегічного менеджменту.- Навч. посібник.-Львів : Кінапрі ЛТД- 2000.

22. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер с англ./ Под общей ред. Е.М. Пеньковой. - М.: Прогресс, 1990. --698 с.

23. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент. -- СПб.: Питер, 1999. - 896 с.

24. Ламбен Жан-Жак. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива. Пер. с фр. - СПб.: Наука, 1996. -589 с.

25. Маркетинг /Романов А.Н., Корлюгов Ю.Ю., Красилников С.А. и др.;.Под ред. Романова А.Н. -- М.:, Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. -560 с.ил.

26. Маркетинг. Принципы и технологии маркетинга в свободной рыночной системе- Учебник для вузов,/Под ред. Н.Д. Эриашвилй - М.: Банки и биржи ЮНИТИ, 1998.- 255 с.

27. Моисеева U.K. Конышева М.В. Управление маркетингом: теория и практика, информационные технологии / Уч. пособие под ред. Н.К. Моисеевой. -- М.: Финансы и статистика, 2002. 304 с.

28. Мэскон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. -- М.: Дело, 1992.-702 с.

29. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент.- К.:”Експрес- поліграф”,2001.

30. Пешкова Е.П. Маркетинговый анализ в деятельности фирмы. - М.: Ось- 89, 1998. - 80с.

31. Портер, Майкл Э. Конкуренция.: Пер. с англ.: Уч. пособие. -- М.: Издательский дом "Вильяме", 2001. -- 495 с.

32. Портер М. Международная конкуренция. -- М.: Международные отношения. 1993. -- 896 с.

33. Портер Щ. Стратегія конкуренції і методика аналізу галузей і діяльності конкурентів: -- К.: Основа, - і 997. -- 451 с.

34. Поршнев А.Т., Азоев Т.Л. Маркетинг: Уч. пособие. М.: Финстатинформ, 1999/- 98 с.

35. Симеонова Н.Е. Методы анализа рынка. -- М.Экспертное бюро. -- 2000. -- 128с.

36. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства: пародов. - М., 1962. - 359 с.

37. Стратегическое планирование. / Под ред. Уткина Э.А. - М.: Тандем, Экмос, 1998. - 440с.

38. Томпсон А.А. мл., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент: концепции и ситуации: Учебник для вузов. с 9-го англ. изд. -- М.: ИНФРА-М, 2000. - XX, 412 с.

39. Фатхутдииов Р. А. Стратегический менеджмент: учебн. для вузов.: М.ЗАО Бизнес-школа "Интел-синтез", 1998.- 359 с.

40. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 351 с.