Організація зовнішньо-торгівельних операцій з сільськогосподарською продукцією (на прикладі ПП "Світанок")

Разом із нарощуванням світового виробництва зерна кукурудзи збільшуються його експортно-імпортні поставки. І з загального обсягу валових зборів на світовий ринок у 1995-96 роках надійшло близько 80 млн. тонн кукурудзи, або 15% її виробництва. Основним експортером кукурудзи є США - 61 млн. тонн. До країн, які найбільше імпортують, належать Японія, Корея, Китай, Німеччина, Росія, Бразилія, Великобританія, Іспанія. Це - країни з розвинутим тваринництвом і птахівництвом.

До експортних зернових культур належить ячмінь. На світовий ринок його найбільше поставляють Франція - 5,2 млн. тонн, Канада - 2,9 млн., Австралія - 2,5 млн., Німеччина - 1,8 млн., США - 1,5 млн. тонн. Основними його імопортерами є Саудівська Аравія - 3,5 млн. тонн, Бельгія - 1,3 млн., Японія - 1,6 млн., Китай - 1 млн. тонн.

Україна протягом тривалого історичного періоду належала до провідних зернових держав світу. Цьому сприяли грунтово-кліматичні, економічні та етнічні умови, можливості виробництва високоякісного конкурентоспроможного зерна, насамперед пшениці. Щорічні експортні його поставки ще в дореволюційний час становили понад 5 млн. тонн.

Проте обсяги продажу зерна України на зарубіжному ринку нині не знаходяться у прямій залежності від обсягів її виробництва (див. додаток ).

Отже, обсяги експортно-імпортних поставок зерна залежать від ряду факторів, зокрема кон'юнктури ринку, світових цін та якості продукції.

1.4 Потенціал галузі і цінова ситуація на ринку зерна в Україні

Україна останнім часом зробила важливі кроки щодо зміцнення свого статусу як аграрної держави в контексті європейської інтеграції та вступу до СОТ. Адже перебування у співтоваристві розвинутих Європейських держав та рівноправне партнерство на світовому ринку, зокрема агропромислової продукції, зумовлюють необхідність не тільки завершення реформ в аграрному секторі економіки, а й відновлення його виробничого потенціалу на засадах реструктуризації виробництва.

Шлях до досягнення цієї мети пролягає в першу чергу через відродження зернового господарства. Щодо цього існують різні точки зору. Ряд експертів вважають, що у перспективі обсяг виробництва зерна має становити близько 60 млн. тонн.

Аналіз світової ситуації на ринку зерна підтверджує правомірність такого підходу до визначення місця на ньому України. Він збігається з концепцією загальної проблеми продовольчої безпеки, обумовленої глобалізацією економіки.

Урядова програма “Зерно України 2005-2004 роки” започатковує здійснення стратегічної мети, згідно з якою Україна має посісти належне їй геополітичне місце на зерновому ринку, а тому спробуємо співставити із зарубіжною практикою деякі проблеми та шляхи їх вирішення, виходячи з вищезазначеної концепції.

Як відомо, в останні роки у світі було зібрано понад 2 млрд. тонн збіжжя, в тому числі пшениці - 588 млн. тонн. За прогнозом Міжнародної ради по зерну (IGS) в цьому сезоні світове виробництво зерна , крім рису, становитиме 1447 млн. тонн, у тому числі пшениці - 581 млн. тонн.

Характерна риса сучасного розвитку цієї галузі полягає у бурхливому нарощуванні виробництва зерна у країнах, що розвиваються. Зокрема, за період з 1990 року Китай збільшив валовий збір зерна на 188 млн. тонн, а Індія - на 78,7 млн. тонн. Тепер вони разом із США виробляють понад 1 млрд. тонн збіжжя.

За висновками експертів консультативної групи Всесвітнього Банку, що відповідають за дослідження в галузі сільського господарства, пшениця буде найбільш важливою зерновою культурою третього тисячоліття, а Індія вийде на перші позиції серед її виробників. Впровадження нових сортів, у тому числі з високою теплостійкістю дозволяє суттєво збільшити виробництво зерна і в інших країнах Азії й Африки. Досить чітко визначились щодо виробництва зерна і країни ЄС, де у 2005/2006 році намічено одержати 213,2 млн. тонн цієї продукції, або на 25 млн. тонн більше порівняно з 1990-м.

Важливе значення у світовому балансі зерна, крім пшениці, відіграють рис і фуражні культури (грубе зерно), зокрема кукурудза. Площі під останньою займають 102,5 млн. га, а валовий збір перевищує 600 млн. тонн.

Виробництво зерна на душу населення в Україні і в розвинутих країнах світу значно різниться. Так, у період з 1991 по 2002-2004 роки Аргентина збільшила виробництво у 1,5 рази, або до 963 кг, Франція - від 915 до 1153 кг, Австралія - від 1230 до 1720 кг. Канада виробляє 1695 кг зерна на душу населення, Данія - 1770, США - 1277, а Україна - близько 600 кг. Провідні країни утримують ситуацію на ринку на свою користь, забезпечуючи стабільний “попит” і досить потужний експортний потенціал.

Вважати, що на перешкоді руху України до зміцнення її позицій на ринку зерна стоїть низька врожайності та висока собівартість продукції, немає достатніх підстав. Можна погодитись з тим, що в деяких західних країнах досить високий середній рівень врожайності зернових культур. Однак, досягається він високою ціною (витратами) і шляхом постійної та значної державної фінансової підтримки, а також за рахунок взаємодії інших факторів виробництва. Водночас, не можна обійти й той факт, що в окремих країнах зерно пшениці, вівса, проса виробляється за показників, які набаго нижчі, ніж в Україні. До того ж має місце значна строкатість, яка коливається від 6,4 ц/га (Монголія) до 75 ц/га (Німеччина) і в більшості випадків не залежить від кліматичного поясу. Так, урожай пшениці у Білорусі, Казахстані, Азербайджані, Росії, Португалії, Австралії становить 14-18 ц/га, а в Україні, Фінляндії, Іспанії, Індії - в межах 24-25 ц/га. У поточному році сільськогосподарські підприємства семи областей України на площі 2 млн. га зібрали з кожного гектара озимої пшениці по 35 ц і більше.

У зерновому господарстві України у 1996 та 2003-2004 роках відбувся найбільший спад виробництва зерна. І саме це визначає сутність проблеми, на вирішення якої спрямована Програма “Зерно України 2005-2004 роки”. Нею передбачено покінчити з невизначеністю держави у цій важливій для національної економіки сфері аграрного виробництва. Навколо програми формуються певні засади аграрної політики та практичні заходи удосконалення економічного механізму і ринкового середовища.

За висновками експертів, у сезоні 2005/02 року очікується стабільне зростання світового споживання пшениці і прогнозується істотне зниження її перехідних запасів, внаслідок чого може виникнути дефіцит на цей товар і підвищення цін на пшеницю. За опублікованими даними ціна на пшеницю тверду (Австралія FOB, Східне узбережжя) із січня по травень 2005 року зросла від 167,5 до 173,4 дол. США за тонну, пшеницю фуражну (FAS порти Великобританії) - від 104,8 до 110,2, ячмінь фуражний (Франція, FOB Руан) - від 110,2 до 113,1, кукурудзу (Франція, FOB Бордо) - від 118,2 до 120,4 дол. США. ринок зерно зовнішньоекономічний експорт

На наш погляд, у зв'язку з цим важливе значення має позиція України щодо впровадження порядку, за яким експорт зерна здійснюється лише за експортними контрактами, укладеними та зареєстрованими на акредитованих для таких операцій біржах. Сам факт експорту 6,3 млн. тонн у 2003 році слід однозначно сприймати як позитивне явище. Нинішній маркетинговий рік дає підстави сподіватися, що Україна зможе закріпитися на ринках основних країн - імпортерів зерна, але вже за новою формулою “прозорості” ринку.

Суть подальшого вирішення проблеми конкурентоспроможності лежить в площині ставлення держави до даної проблеми та її впливу на формування ринку зерна. Механізм управління полягає насамперед у створенні незалежної інфраструктури ринку, яка деформована в Україні, і підтримки безпосередньо товаровиробників.

Отже, подолання кризи та стабілізація розвитку аграрної галузі лежать на шляху розвитку вітчизняного виробництва, жорсткого протекціонізму та здійснення заходів щодо активізації зовнішньої торгівлі. Внутрішній ринок, який діє на основі законів, пов'язаних з ціною, що врівноважує попит і пропозицію, регулює обсяг та асортимент вироблюваних товарів, також впливає на розвиток виробництва і є основним регулятором господарської діяльності. Економічна конкуренція на ринку між товаровиробниками в кінцевому підсумку стимулює підвищення ефективності виробництва і не є перешкодою товарного обігу.

У цьому зв'язку нижче пропонуються окремі положення, що пройшли своєрідну апробацію на зернову ринку в 2004/01 році, який порівняно з попередніми роками має істотні відмінності. Суть їх полягає у тому, що при зменшенні обсягів реалізації відбулося суттєве зростання цін майже на всі зернові культури, завдяки чому сільськогосподарські підприємства отримали значно більшу виручку. Якщо в 2003 році на внутрішньому ринку було реалізовано 13,7 млн. тонн зерна і отримано 2,75 млрд. грн., то за підсумками 2004 року його реалізація становила 10,7 млн. тонн, або 78% до 2003 року, а виручка - 4,76 млрд. грн., або зросла в 1,7 рази.

По сільськогосподарських підприємствах системи Мінагрополітики України рівень рентабельності зернових культур у 2004 році підвищився до 62,3% проти 11% у 2003 році та 1,1% у 2002-му. Порівняння обсягів та цін реалізації окремих культур наведені в табл. 1.1.

Таблиця 1.1 Порівняння обсягів та цін окремих культур

		У тому числі
Показники	Зернові в цілому	пшениця	жито	ячмінь	овес	кукурудза	Гречка
Реалізовано, тис. тонн
2003	13720,9	8811,8	492,8	3009,0	254,5	445,5	125,5
2004	10725,6	5364,2	437,3	2909,9	290,4	1046,4	156,6
Середня ціна 1 тонни, грн.
2003	200,4	200,4	180,6	175,1	169,2	251,0	596,5
2004	443,8	487,0	468,8	374,2	345,6	386,4	748,0

По ряду культур ціни зросли в 1,5-2 рази, навіть незважаючи на збільшення обсягів пропозиції (овес, кукурудза, гречка тощо).

Дещо по-іншому характеризується кон'юнктура на ринку зерна в 2005 році. Рік видався врожайним і валовий збір зернових (без кукурудзи) за бункерною вагою становить понад 37 млн. тонн, у тому числі пшениці зібрано близько 20 млн. тонн, що вдвічі перевищує минулорічний показник. Як наслідок, зростає пропозиція зерна. Про це свідчать обсяги продажу зерна по всіх каналах внутрішнього ринку з липня-серпня, тобто з початку 2005/02 маркетингового року. Наприклад, за січень-вересень 2004 року було реалізовано зерна 5339,8 тис. тонн за середньою ціною 461,7 грн. За тонну, а за відповідний період 2005 року - 8914,7 тис. тонн за ціною 403,7 грн. Ринкова ціна швидко зреагувала на збільшення валового збору зерна.

Вже в процесі збирання врожаю відмічалося зниження ринкових цін н зерно, покупці стримують купівлю, пропонуючи нижчі від минулорічних ціни на пшеницю.

З метою захисту виробників зерна від несприятливих сезонних коливань ринкової кон'юнктури Указом Президента України від 29 червня 2004 року передбачено впровадження механізму заставних закупок зерна за заставними цінами. Відпрацьовані науковцями Інституту аграрної економіки УААН положення щодо механізму заставних закупок зерна та методика визначення заставних цін були покладені в основу постанов Кабінету Міністрів України:

“Про впровадження заставних закупок зерна у сільськогосподарських товаровиробників” від 21 липня 2001 року №1141;

“Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2002 року №1141” від 7 лютого 2005 року;

“Про встановлення заставних цін на основні зернові культури” від 23 квітня 2002 року №371.

На основі нормативної собівартості 1 тонни пшениці запропоновано розраховувати рівні заставних цін на пшеницю при урожайності 3,5 т/га (та інші зернові культури) за формулою:

Ц зас = С п х П мін х І ін

де Ц зас - заставна ціна 1 тонни зерна, грн.; С п - повна нормативна собівартість зерна певної культури при заданій врожайності; П мін - мінімально необхідний для відтворення прибуток; І ін - прогнозований індекс інфляції на рік застосування заставної ціни.

Такі пропозиції Мінагрополітики України подає щорічно до Кабінету Міністрів України. На 2005 рік Урядом затверджені заставні ціни на зерно базисних кондицій в такому розмірі (без урахування податку на додану вартість), гривень за 1 тонну: пшениця м'яка 3 класу - 430; пшениця м'яка 4 класу - 390; пшениця м'яка 5 класу - 340; жито групи “А” (продовольче) - 370; ячмінь пивоварний - 390; ячмінь 1 класу - 340; ячмінь 2 класу - 320; кукурудза 1 класу - 370. Заставні ціни на інші зернові культури визначаються у співвідношенні до ціни пшениці 3 класу.

Ситуація, що склалася на ринку зерна після збирання врожаю 2005 року, підтверджує необхідність чіткого дотримання передбачених вищенаведеним Указом Президента України умов запровадження заставних закупок зерна. Зокрема, згідно з п. ”а” абз. 3 Кабінет Міністрів України має забезпечити “кредитування заставних закупок зерна, а починаючи з 2005 року - їх бюджетне фінансування”; п. “г” передбачити у проекті Державного бюджету України на 2005 рік окремим рядком асигнування на регулювання ринку зерна та забезпечення введення механізму заставних закупок зерна.

Однак при суттєвому зниженні цін на пшеницю виробники не використовують можливість заставити зерно з тим, щоб пізніше продати його за вищою ціною. На підприємства ДАК “Хліб України” надійшло в рахунок застави менше 1000 тонн пшениці. Тобто механізм заставних закупок не спрацював.

Сільськогосподарські підприємства протягом січня-вересня 2005 року збільшили продаж зерна на внутрішньому ринку на 3515 тис. тонн, або на 65%, порівняно з попереднім роком. При цьому середня ціна знизилась на 12,6%. Тенденція зниження ціни продовжується. У жовтні 2005 р. вона складала: пшениця - 370 грн., жито - 335 грн., ячмінь - 337 грн. За 1 тонну. Ціна ячменю фуражного і вівса знизилась до 280-300 грн. За тонну. Тобто практика підтверджує необхідність державного регулювання ринкової кон'юнктури в подібних випадках, щоб не допустити зламу тих позитивних тенденцій, які з'явились у зерновій галузі.

Потребує вирішення питання фінансування ДАК “Хліб України” при виконанні нею функцій державного агента по заставних закупках зерна. Компанія замість прямих бюджетних коштів для здійснення заставних операцій має отримати кредит від комерційного банку. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України “Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2005 році” від 27 січня 2005 року №59 отримані суми відшкодовуються компанії “Хліб України” частково, в розмірі 70% облікової ставки Національного банку на день укладання кредитної угоди. Решту коштів, витрачених на придбання зерна під заставу, має забезпечити ДАК “Хліб України” власними коштами. Виявляється, що такий варіант в сучасних умовах функціонування ДАК “Хліб України” неприйнятний, бо зумовлює для компанії збитковість заставних операцій.

Інший бік ситуації на зерновому ринку в другій половині 2005 року проявляється в тому, що за умови помітного зниження цін на зерно, закупівля його підприємствами ДАК “Хліб України” та іншими заготівельними організаціями мала б активізуватися. Фактично ж вона зменшилася: в 2004 році частка вказаних покупців від загального обсягу реалізації становила 244,2 тис. тонн, або 4,5%,а в нинішньому - 225 тис. тонн, або лише 2,5%.

Середня ціна 1 тонни зерна, реалізованого по всіх каналах за січень-жовтень цього року, дорівнювала 396 грн. (без ПДВ). Тобто для держави було б вигідно виступити покупцем зерна, підсиливши попит.

До проекту Закону України “Про зерно і ринок зерна”, у підготовці якого брали участь співробітники Інституту аграрної економіки, включено відповідні статті щодо створення дійового механізму державного впливу на кон'юнктуру зернового ринку. Вони стосуються питання фінансового забезпечення заставних закупок зерна, створення та застосування державного інвестиційного фонду, інші законодавчі положення, які покликані забезпечити стабільність зернового ринку та достатнє місце України у світовому обігу зернової продукції.

1.5 Роль і значення державного регулювання ринку зерна

Ринковий механізм надає для розвитку економіки цілий ряд переваг, однак без державного регулювання процесами їх неможливо реалізувати повною мірою. Економічні системи світу, як показує аналіз, мають характер “змішаних” систем, коли уряд і ринкове середовище диференційовано виконують економічні функції. Наприклад, у США близько 80% національного продукту забезпечується ринковою економікою. Втручання уряду в економіку країни звичайно здійснюється в таких широких масштабах, що навряд чи можливо скласти вичерпний перелік його економічних функцій.

Одна з основних функцій - забезпечення правової бази, що сприяє ефективному функціонуванню ринку зерна. Найважливіші функції ринку реалізуються в результаті зв'язків його учасників, у яких підприємство з виробництва зерна і хлібопродуктів діє, керуючись власною вигодою на кожному рівні створення суспільних матеріальних благ. Центральне місце у всіх законодавчих системах займають право власності і його гарантії, що забезпечують кожному власнику волю розпоряджатися своїм майном, одночасно крім порушення інтересів і прав інших власників.

Державне регулювання виражається у встановленні порядку конституювання учасників ринку зерна і контролю за їхньою діяльністю. Ці порядки покликані забезпечити рівноправні страхові умови для різних ринкових суб'єктів. Законодавство про компанії, корпорації, суспільства, товариствах і т.п. у всіх промислово розвитих країнах визначає ряд відповідних вимог, включаючи процедурні. Держава повинна втручатися в ринкові відносини, стимулювати ефективне використання землі. В Франції, Італії, Японії й інших країнах закони про оренду землі захищають фермера-орендаря,. Важливу роль у забезпеченні правової бази, що сприяє ефективному функціонуванню ринкової системи, грає антимонопольне законодавство. Уперше прийняте наприкінці минулого століття в Канаді і США, воно установило ряд правил, що відносяться як до організації капіталу, так і до змісту договорів, що укладаються. Як показали результати дослідження даної проблеми в Росії, монополія на зерно від держави перейшла до рівня керівників зерновиробничих територій, а також деяких регіональних організацій хлібопродуктів цих територій і елеваторів. Особливо стало помітно, як стримується вільне переміщення зерна.

Функцією уряду, що покликана забезпечувати функціонування ринкової системи, є захист конкуренції. Держава повинна регулювати відносини виробників зерна в інтересах покупців. Конкуренція означає, що виробники і постачальники можуть лише пристосовуватися до бажань покупців, інтереси яких ринкова система пов`язує з інтересами продавців.

Для функціонування і розвитку ринку зерна важливе значення має перерозподіл доходів між сферами виробництва. Виконаний у ході дослідження аналіз показав, що в останні роки різко погіршився економічний стан сільгосппідприємств. У 1995 р. більш 70% їх були збитковими. Це пояснюється в першу чергу неправильним розподілом доходів між учасниками всього зернового ланцюга: товаровиробниками зерна - посередницькими структурами - елеваторами - зернопереробними підприємствами - хлібозаводами, ламанням сформованих господарських зв'язків, відсутністю мобільного механізму керування ринком зерна з боку держави, невідповідністю практичних прав купівлі-продажу зерна, що склалися стихійно, недосконалістю положень діючого законодавства, дискримінаційною кредитно-податковою, інвестиційною, страховою політикою, диспаритетом цін на засоби виробника і сільгосппродукцію, скороченням купівельного попиту населення на сільськогосподарську продукцію вітчизняного виробника, значною кількістю комерційних структур, що не мають достатнього професійно-кваліфікованого апарату, і інші.

Уряд повинний здійснювати перерозподіл доходів між сферами виробництва зерна і продуктів його переробки від поля до покупця, застосовуючи економічні заходи, з метою запобігання надмірного розриву між високими і низькими доходами. Будь-який перерозподіл знижує рівень доходу і послабляє стимули до праці й інвестування. Отже, повинна існувати визначена межа для державного втручання в процес розподілу, після якого починається падіння економічної ефективності.

Організація виробництва суспільних благ, забезпечення суспільного порядку, контроль за станом навколишнього середовища, відносяться до найбільш важливих економічних функцій держави в умовах ринкових відносин, і від того, наскільки добре забезпечене ними суспільство, істотно залежить добробут його членів. Держава, вибираючи стратегію регулювання, може зосередити виробництво цих благ безпосередньо на державних підприємствах чи виступити як посередник між споживачами і виробниками суспільних благ. З цією метою для формування високо орієнтованого ринку варто було б здійснювати державні функції по регулюванню ринку зерна.

Однієї з найважливіших проблем державного регулювання ринку зерна є перерозподіл ресурсів. Проблему їхнього раціонального розподілу можна вирішити в такий спосіб:

- шляхом підвищення попиту на основі забезпечення споживачів більшою купівельною спроможністю, що може бути використана тільки на придбання хлібопродуктів;

- завдяки збільшенню пропозиції, тобто субсидуванню виробників, що дозволить знизити витрати виробництва, а отже, ціну на їхню продукцію.

Важливою функцією уряду є стабілізація ринку зерна і хлібопродуктів, що забезпечує повне використання вітчизняного зерна і стабільний рівень цін. Збільшення рівня загальних витрат приводить до росту обсягів виробництва, що неминуче спричиняє підвищення ступеня використання як матеріальних, так і сировинних ресурсів. Для збільшення загальних витрат уряду варто вдатися до використання місцевого інструментарію. Коли рівень витрат перевищує вартість запропонованого продукту і неминуче підвищення ціни, уряд повинний шукати шляхи зниження рівня витрат. Ця мета досягається скороченням власних витрат і підвищенням податків з високо забезпечених шарів населення.

У першу чергу державне регулювання в сполученні з економічною незалежністю окремих суб'єктів керування необхідно в загальних сферах економіки: організація грошового обігу, забезпечення стабільної грошової політики; надання населенню суспільних товарів, що є результатом діяльності тих сфер промисловості, що не можуть належати нікому, крім держави; усунення негативних зовнішніх наслідків - інфляції, монополії і т.д.

Функціями державного регулювання є:

- проведення й організація фундаментальних наукових досліджень, великі інвестиції в економіку з тривалим строком окупності, високим ступенем ризику і неможливістю одержання прибутку, необхідної для відшкодування витрат;

- розвиток зовнішньоторговельної політики, контроль над міжнародною міграцією капіталів, за вивозом із країни цінностей і сировини стратегічного призначення, вплив на курси валют, керування платіжними балансами;

- створення ефективної банківської, кредитно-фінансової і податкової систем.

В умовах ринку зерна держави повинні цілком використовувати можливості по обмеженню росту грошової маси для відновлення макроекономічної рівноваги. Основними інструментами подібної політики служать ліквідація бюджетного дефіциту і різке зниження грошової маси за рахунок відставання темпу її росту від темпу росту цін в економіці, різка девальвація національної валюти і фіксація її курсу стосовно твердих валют.

Державним органам також надаются функції визначення довгострокової стратегії експорту й імпорту зерна, розробки і затвердження зовнішньоторговельного і платіжного балансів, регулювання і контролю над діяльністю безпосередніх учасників зовнішньоекономічних зв'язків. Передумовою раціональної організації господарської діяльності в даній області служить прогноз розвитку зовнішньоекономічного співробітництва. Саме в процесі прогнозування формується необхідна інформація про очікувану динаміку світових цін на зерно і борошно, валютних курсів, попиту та пропозиції на зерно, інших умов функціонування зовнішніх ринків.

Особливу роль у створенні сприятливої для ефективної зовнішньоекономічної діяльності підприємств середовища покликана відіграти валютна політика держави, що включає організацію міжнародних валютних, розрахункових і кредитних відносин. Однією з важливих задач держави в сфері зовнішньоекономічних зв'язків виступає регулювання зовнішньоекономічного обміну, спрямоване на захист інтересів національного ринку від несприятливого впливу світової кон'юнктури й іноземної конкуренції.

Проблема соціальної захищеності в умовах економічної реформи припускає визначені макроекономічні передумови, що торкаються всіх членів суспільства. Створення цих передумов входить у число функцій державного регулювання економіки. Таке трактування питання піднімає проблему соціальної захищеності на якісно інший рівень, дозволяє розмежувати міри, що стосуються всіх членів суспільства, і міри, адресовані окремим соціальним групам.

Ринковий механізм у міру його розвитку формує сукупність вимог до методів державного регулювання:

- неприпустимість чи ослаблення розриву ринкових зв'язків і ланок, а також заміни ринкових стимуляторів державними;

- вплив на ринкову систему винятково економічними методами і неприпустимість впливу політичними важелями;

- повна відповідальність за дії, прийняті по регулюванню загальних ринкових процесів, і постійний контроль за їхньою реалізацією;

- облік національної специфіки і територіальних особливостей виробництва зерна;

- надання допомоги тим сферам і видам діяльності, де у випадку непередбачених форс-мажорних обставин відбулася втрата окремими суб'єктами ринкових відносин матеріальних цінностей, основного капіталу;

- вироблення стратегії і тактики, що сприяє розвитку ринкових відносин;

- дотація і стимулювання збиткових сфер виробництва, розвиток і реалізація досягнень науково-технічного прогресу;

- захист прав споживача, власника і надання підтримки і підприємцям сфери матеріального виробництва;

- підвищення життєвого рівня малозабезпечених шарів населення;

- розвиток інфраструктури міст і населених пунктів;

- підтримання на гарному рівні охорони здоров'я, загальноосвітньої, наукової, культосвітньої, спортивно-оздоровчої сфери, зв'язку, транспорту й ін.;

- забезпечення суспільного порядку, захист життєво важливих інтересів кожного члена суспільства;

- захист національних інтересів у системі світового господарства;

- забезпечення екологічно чистого навколишнього середовища, необхідного для життєдіяльності населення;

- створення кредитно-фінансової системи, що надає можливість населенню країни займатися підприємницькою діяльністю;

- створення податкової системи, що забезпечує одержання прибутку виробникам товарів народного споживання;

- здійснення ліцензування діяльності підприємств по закупівлі, постачанню, переробці, збереженню зерна і реалізації зерна і продуктів його переробки.

Один з основних напрямків державного регулювання ринку зерна - створення умов найбільшого сприяння для розвитку зернового виробництва, що забезпечує визначений рівень рентабельності товаровиробникам зерна; розробка науково обґрунтованої структури виробництва зерна, розробка механізму, що обмежує ввезення в Україну зерна різних культур і хлібопродуктів на основі стимулювання вітчизняного їх виробництва; бюджетне фінансування визначеної частини виробництва зерна. Задачею держави повинне бути керування розробкою балансу зерна, аналіз використання посівних площ, вибір найбільш ефективних сортових насінь; інвестування товаровиробників; введення держзамовлення на основі ринкового механізму, що забезпечує покриття державних потреб у зерні; розробка єдиного ринкового механізму, що гарантує захист прав товаровиробників зерна від неврожаїв, різкого падіння цін на зерно і встановлення паритету цін.

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ПІДПРИЄМСТВА «СВІТАНОК»

2.1 Характеристика діяльності приватного підприємства

Приватне підприємство “Світанок” засновано на приватній власності та є приватним підприємством з правом найму робочої сили.

Підприємство є юридичною особою з моменту реєстрації в місцевих органах влади і здійснює свою діяльність відповідно до Закону України “Про підприємства”, “Про підприємництво”, іншого діючого законодавства України і Статуту.

Підприємство має самостійний баланс, рахунки в кредитно-фінансових установах та діє на підставі повного господарського розрахунку, самоокупності та самофінансування.

Підприємництво має право від свого імені укладати угоди (контракти), придбавати майнові та немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному та третейському суді. Підприємство здійснює володіння, користування та розпорядження своїм майном відповідно до предмету і мети діяльності та призначенням майна. Майно підприємства не підлягає реквізиції або конфіскації в адміністративному порядку.

Підприємство має право самостійно здійснювати експортно-імпортні операції та зовнішньоекономічну діяльність, інвестувати своє майно в інші підприємства, створювати як на території України, так і за її межами представництва, відділення, філії, а також дочірні підприємства, бути співзасновником господарських товариств підприємств та входити до об'єднання підприємств. Відповідальність власника за борги підприємства та підприємства за борги власника може мати місце тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відповідальність директора та інших працівників може мати місце згідно з трудовим законодавством України та укладеними трудовими контрактами.

Підприємство має печатку, штамп, свій фірмовий знак, інші атрибути юридичної особи.

Підприємство створюється для здійснення самостійної діяльності по виконанню робіт і надаванню послуг підприємствам, установам, організаціям, товариствам і громадянам з метою отримання прибутку та реалізації на цій основі економічних і соціальних інтересів засновника та членів трудового колективу.

Основні види діяльності підприємства:

- надання маркетингових, лізингових, представницьких, аудиторських, інформаційних, консультаційних, абонентських, агентських, страхових, торгівельних, побутових, посередницьких, рекламних послуг;

- проведення ремонтних, будівельних, монтажних, оздоблювальних, сантехнічних, оформлювальних, реставраційних, стенографічних, машинописних, політурно-брошурувальних, художніх, науково-технічних робіт;

- ведення торгово-посередницької діяльності, включаючи паливно-мастильні матеріали;

- комерційна діяльність (оптова, роздрібна та комісійна торгівля), включаючи продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- виробництво будівельних матеріалів;

- будівельно-монтажні та ремонтно-будівельні роботи;

- експедирування грузів, охорона і зберігання;

- побутове обслуговування громадян і підприємств;

- технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів;

- виробництво товарів широкого вжитку та виробничо-технічного призначення;

- організація внутрішньодержавного і міжнародного туризму;

- організація і проведення видовищно-масових заходів, клубів знайомств;

- організація власної мережі громадського харчування (барів, кафе, ресторанів);

- організація мережі фірмових, комісійних, комерційних магазинів;

- організація перукарень, лазень, пунктів прокату, пралень, хімчисток, масажних і профілактичних кабінетів;

- інформаційно-рекламна діяльність;

- художньо-оформлювальні роботи;

- транспортні послуги і ремонт автомобілів, реалізація автозапчастин;

- створення і впровадження наукових та конструкторських розробок і технологій;

- проведення операцій з цінними паперами;

- брокерська і дилерська діяльність;

- організація мереж магазинів, виробництво і реалізація будь-якої продукції як на території України, так і за кордоном;

- виробництво, переробка, реалізація і закупка у населення і юридичних осіб за готівковий розрахунок, як на Україні так і за кордоном;

- організація працевлаштування в Україні і за кордоном;

- послуги охорони державної, колективної, приватної власності;

- виробництво, ремонт, реалізація спортивної і мисливської зброї;

- організація автозаправних станцій;

- переробка, утилізація та реалізація товарів народного вжитку;

- переробка та реалізація металобрухту;

- розробка, впровадження, досвідне та серійне виробництво промислового обладнання;

- навчання та підготовка виробничих кадрів для експлуатації та впровадження нових технологій і нової техніки;

- сервісне обслуговування промислового обладнання;

- виконання спеціальних будівельних робіт;

- переробка, обробка та реалізація нерудних матеріалів і продукції переробки.

- а також усі види діяльності, не заборонені законодавством.

Види діяльності, які відповідно до законодавства повинні виконуватись тільки х спеціального дозволу, здійснюються підприємством після отримання ліцензії (дозволу) в установленому законом порядку.

Майно підприємства складають основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена у балансі підприємства.

Власник користується правом володіння, користування та розпорядження цим майном, а директор - правом господарського ведення у межах, визначених Статутом.

Джерелами формування майна підприємства є:

- грошові та майнові вклади власника;

- прибуток, одержаний від реалізації продукції, послуг, та іншої Статутної діяльності;

- кредити кредитно-фінансових установ;

- інші джерела, не зоборонені законодавством України.

Статутний фонд підприємства створюється за рахунок грошових коштів власника. Кошти цього фонду використовуються на налагодження виробничо-комерційної бази підприємства.

За рішенням власника статутний фонд може бути збільшено або зменшено.

За рахунок відрахувань 0,5% щорічного прибутку створюється резервний фонд у розмірі 10% статутного фонду. Інші фонди створюються згідно з рішенням власника з урахуванням стану господарської діяльності та потреб підприємства.

Підприємство має право продавати та іншими засобами відчужувати, а також набувати, здавати, або брати в оренду будь-яке майно, не виключене законодавством з господарського обігу. Основою майнових відносин підприємства є господарські договори будь-яких видів, не заборонених законодавством України.

Збитки підприємства відшкодовуються за рахунок резервного фонду, а при його недостатності - за рахунок інших коштів, які є на балансі підприємства.

Підприємство самостійно планує свою діяльність на основі програм маркетингу та договорів з контрагентами. У випадку підготовки планів діяльності, пов'язаних з екологічними наслідками, погоджує такі плани з органами місцевої влади.

Виконання робіт та надання послуг здійснюється за договірними чи регульованими цінами, залежно від положень законодавства України про ціни та ціноутворення.

Після сплати податків та інших обов'язкових платежів та покриття витрат прибуток підприємства використовується на потреби, що визначаються власником підприємства і знаходиться у повному його розпорядженні.

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, поряд з прибутком, є амортизаційні відрахування, кошти, одержані від продажу майна, дивіденди по придбаних акціях та інших інвестиціях, а також інші законні надходження.

Підприємство користується банківським кредитом, а також може надавати банку право використовувати свої вільні кошти за проценти. Підприємство несе відповідальність за додержання договірних зобов'язань та розрахункової дисципліни.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства здійснюють органи державної влади, уповноважені на це законами України.

Підприємство несе відповідальність за збитки, завдані з вини підприємства здоров'ю працівника при виконанні ним службових обов'язків.

Управління підприємством здійснюється у відповідальності з Статутом на основі поєднання прав власника та уповноваженого ним на проведення господарської діяльності керівника (директора) підприємства.

Управління підприємством здійснюється у відповідності з нижченаведеним:

- загальне керівництво підприємством здійснює власник, а адміністративне - прийнятий на підприємство за трудовим контрактом директор. Власник має право поєднувати функції директора з правами власника.

Власник підприємства здійснює:

- встановлення (зміну) штатного розкладу та інших внутрішніх актів регулювання діяльності підприємства;

- видання розпоряджень, обов'язкових до виконання усіма працівниками підприємства;

- накладання та зняття стягнень на прийнятих власником до роботи осіб та прийняття остаточних рішень про притягнення до дисциплінарної та (або) матеріальної відповідальності будь-якого з працівників підприємства;

- відкриття рахунків у банках та проведення операцій за ними (з участю бухгалтера) та, у разі необхідності, директора; або передача директору функцій щодо проведення операцій за рахунками підприємства, з правом першого підпису;

- встановлення планів господарської діяльності;

- розпорядження без доручення майном підприємства;

- представництво підприємства без доручення у взаємовідносинах з органами влади та управління фізичними та юридичними особами, а також у судових закладах, арбітражному суді;

- самостійне проведення або із залученням аудиторських фірм перевірок діяльності адміністрації підприємства;

- затвердження текстів угод, що укладаються директором на суму, яка перевищує суму, визначену спеціальним розпорядженням власника;

- внесення змін та доповнень до Статуту підприємства;

- затвердження річних результатів діяльності, звітів, балансів, напрямку використання та порядку розподілу прибутку;

- затвердження розмірів та порядку створення фондів, визначення порядку покриття збитків;

- призначення головного бухгалтера, ревізора;

- визначення умов оплати праці, положень про працю;

- укладення всіх видів угод, в тому числі трудових;

- вирішення питань про витрачення коштів підприємства;

- прийняття рішення про припинення діяльності підприємства, затвердження ліквідаційного балансу;

- здійснення інших дій, що випливають з прав власника підприємства.

Для управління роботою трудового колективу засновником призначається директор.

Права директора підприємства:

- здійснення наймання та звільнення працівників згідно з штатним розкладом;

- опрацьовує для затвердження власником акти внутрішнього регулювання діяльності підприємства;

- затверджує графіки змін, відпусток та інші документи адміністративного характеру;

- видає накази з усіх питань, що не належать до компетенції власника, або з питань, переданих розпорядженням власника в його компетенцію;

- укладає, з обмеженнями, встановленими власником, необхідні у діяльності підприємства угоди;

- контролює виконання службових обов'язків бухгалтером та іншими працівниками;

- за генеральним дорученням власника представляє підприємство у взаємовідносинах з юридичними та фізичними особами, органами влади та управління, судами;

- представляє для затвердження власником плани фінансово-господарської діяльності;

- несе відповідальність за виконання цих планів та належне функціонування підприємства.

Директор має право виконувати інші функції, якщо на це є належний дозвіл власника (доручення).

У разі виникнення необхідності надання директору права розпорядження грошовими коштами на рахунках підприємства власник надає директору це право тільки нотаріально посвідченим дорученням.

Бухгалтер підприємства (головний, старший) несе відповідальність за додержання фінансової дисципліни у відповідності із законодавством України про бухгалтерський облік та звітність. Він підпорядковується безпосередньо власнику підприємства у питаннях контролю за фінансовою діяльністю підприємства.

Підприємство самостійно чи при посередництві здійснює зовнішньоекономічну діяльність у напрямках:

- експорт та імпорт товарів, капіталів, послуг, робіт та робочої сили;

- надання послуг підприємствам, установам, організаціям, як в Україні, так і за її межами, в тому числі - виробничих, товарно-експедиційних, страхових, консультативних, посередницьких, аудиторських та інших, які прямо не заборонені законодавством України;

- здійснення спільної підприємницької діяльності з іноземними суб'єктами, включаючи створення спільних підприємств різних видів та форм, проведення спільних господарських операцій, спільне володіння майном, як в Україні, так і за її межами;

- здійснення орендних, в тому числі лізингових операцій;

- здійснення операцій по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, біржах, міжбанківському валютному ринку;

- інші види зовнішньоекономічної діяльності, які не заборонені прямо та в виключній формі законами України.

Валютна виручка після відрахування встановлених законодавством обов'язкових податків та платежів використовується підприємством самостійно, для чого вона має право відкривати валютні рахунки та вчиняти інші дії в межах, встановлених законодавством про валютне регулювання та контроль.

Підприємство має право одержання валютних кредитів з додержанням вимог нормативного регулювання такого кредитування, відкривати за межами України свої представництва та виробничо-комерційні підрозділи, брати участь у заснуванні спільних (з іноземними інвестиціями) підприємств як на території України, так і за її межами, з додержанням законодавства України про інвестиційну діяльність.

Підприємство має право приймати участь у діяльності міжнародних виставок та ярмарок.

Трудовий колектив підприємства складають усі громадяни, працюючі на ньому згідно з трудовими договорами, у тому числі за сумісництвом.

Питання соціального розвитку підприємства, такі як поліпшення умов праці та інші, вирішуються відповідно до колективного договору, що укладається між власником або за його дорученням директором та профспілковою організацією (іншим органом трудового колективу), за умови їх утворення членами трудового колективу.

Якщо профспілкова організація не створена, колективний договір підписують від імені трудового колективу обрані ним представники.

Підприємство забезпечує усім працюючим безпечні умови праці, а також здійснює у разі необхідності підготовку та перепідготовку кадрів або фінансує фахову перепідготовку працівників.

За рахунок прибутку власник може надавати працівникам різноманітні доплати, компенсації, додаткові відпустки та інші соціальні пільги.

Спірні питання між працівниками та директором підлягають розгляду власником підприємства, а в разі недосягнення згоди спір розглядається згідно з правилами КЗпП України.

Підприємство несе відповідальність за шкоду, завдану працівникові з вини підприємства.

Працівники підприємства підлягають соціальному страхуванню та соціальному забезпеченню в порядку, встановленому діючим законодавством України.

Припинення діяльності підприємства здійснюється шляхом реорганізації чи ліквідації.

Ліквідація підприємства здійснюється згідно з рішенням власника або суду. У цьому випадку забезпечуються соціальні гарантії працюючих у разі звільнення, встановлені діючим законодавством.

Підставою для ліквідації підприємства є:

- визнання його банкрутом;

- якщо прийнято рішення органів влади про заборону діяльності підприємства за невиконання вимог, встановлених законодавством, при тому, що наказ про усунення цих порушень не виконано;

- якщо рішенням суду будуть визнані недійсними установчі документи підприємства.

Майно підприємства, що залишилось після задоволення вимог кредиторів і бюджету, а також виплат компенсацій звільненим працівникам, використовується власником на його розсуд.

У разі реорганізації підприємства його права та обов'язки переходять правонаступнику у межах, обумовлених правом власності.

Підприємству ”Світанок” державним комітетом статистики України Херсонським обласним управлінням статистики видана довідка про включення його до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Так як підприємства на даний час займається вирощуванням грибів, то організаційна структура включає працівників, що займаються цією діяльністю (додаток 4).

Оплата праці на підприємстві “ Світанок” відображено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Витрати на оплату праці

Посада	Кількість чол.	Сума в день	Оклад в місяць (на одного/на всіх)
Основні і допоміжні робітники
Грибовод	1	25	650
Робочий	1	12,5	325
Сбірщик	3	35	303/910
Механік	1	-	250
Електрик	1	-	250
Инженер	1	-	250
Загрузчик	2	-	600/1200
Набивщик	6	-	600/3600
Технолог	2	-	250/1500
Котельник	4	-	200/800
Лаборант	1	-	200
Бригадир	1	-	350
Разом			9285
Керівники і службовці
Директор	1	-	700
Зам. директора	1	-	600
Бухгалтер	1	-	500
Секретар	1	-	250
Кладовщик	1	-	300
Нач. охорони	1	-	300
Охорана	12	-	200/2400
Разом	42		5050

Всього на підприємстві витрати на оплату праці складають 14335 грн. в місяць.

2.2 Фінансово-економічний аналіз фірми

Показники оборотності оборотних засобів:

швидкість обороту (в днях):

 ОС * Д

Об (дн) = -------------- , де

Р

Р - виручка від реалізації (без ПДВ)

Д - кількість днів аналізуємого періоду

ОС - залишки оборотних засобів

4531,9*360

Об (дн) = -------------- = 342,72 дні

4760,4

Економічний зміст даного показника показує ліквідність повернення оборотних засобів фірми у грошову форму.

Коефіцієнт оборотності:

Р Д

К (об) = ------ = -----

ОС Об

4760,4 360

К (об) = ----------- = ---------- = 1,05 (разів)

4531,9 342,72

Даний коефіцієнт показує, скільки оборотів у середньому здійснили оборотні засоби за період.

За результатами аналізу оборотності оборотних засобів розраховується сума їх відносної зміни:

Рф

ОС = ------ х (Обф - Обпл), де

Д

Рф - фактична виручка від реалізації (без ПДВ)

Обф, Обпл - фактична (планова) оборотність оборотних засобів

4760,4

ОС = ---------- х (342,72 - 320,4) = 295,14

360

Саме таку суму необхідно додатково притягнути в оборот.

Фінансова стійкість підприємства характеризується системою коефіцієнтів, які класифікуються на 3 групи:

Коефіцієнти, які характеризують стан оборотних засобів:

власні оборотні засоби (Iп - Iа)

коефіцієнт = ----------------------------------------

маневрування власні джерела засобів (Iп)

Власні оборотні засоби (на початок звітного періоду) = 143,9 - 107,9 = 36

36

коефіцієнт = --------- = 0,250

маневрування 143,9

З фінансової точки зору, чим вище цей коефіцієнт, тим краще для підприємства. Для нормального господарювання підприємств цей показник повинен бути не менше 0,5.

Коефіцієнт забезпеченості запасами у звітному періоді:

власні оборотні кошти

К = -------------------------------------

матеріальні оборотні засоби

 36

К = ------- = 0,73

49,3

Цей коефіцієнт показує, у якій мірі запаси підприємства мають джерела покриття власні оборотні засоби. Оскільки к < 1, значить підприємство при формуванні своїх матеріальних запасів використовує запозичені джерела засобів. При к = 0,73 фірма використовує власні оборотні засоби на 73%.

Коефіцієнт постійного активу:

основні засоби і необоротні активи

К = -----------------------------------------------

власні джерела засобів

107,9 261,0

Кп = --------- = 0,749 Кк = -------- = 0,88

143,9 318,5

Зв'язок коефіцієнта маневрування і коефіцієнта постійного активу: оскільки підприємство не використовує довгострокові кредити, то їх сума дорівнює одиниці.

Км(п) + Ка(п) = 0,250++0,749 = 1

Показники, які характеризують стан основних засобів:

Коефіцієнт накопичення зносу (Кз):

сума нарахованого зносу

Кз = -------------------------------------------------

початкова вартість основних засобів

 1,1 5,0

Кз(п) = -------- = 0,010 Кз(к) = --------- = 0,048

103,7 103,7

Кз показує, яка частина початкової вартості основних засобів погашена амортизаційними відрахуваннями. Даний коефіцієнт характеризує технічний стан основних засобів.

Коефіцієнт реальної вартості майна (Кв.м.):

основні засоби по виробничі незавершене МБП по залиш.

залишковій вартості + запаси + виробництво + вартості

Кв.м. = -------------------------------------------------------------------------------------

валюта балансу (вартість м-на)

102,6 + 10,4

Кв.м.(п) = -------------------- = 0,080

1400,2

98,7 + 248,3

Кв.м.(п) = ------------------ = 0,071

4853,7

Цей коефіцієнт характеризує виробничий потенціал підприємства, масштаби його діяльності, надійність. Для промислових підприємств коефіцієнт повинен дорівнювати 0,5, що б означало, що на кожну гривню вартості засобів виробництва приходиться 1 гривня вартості елементів, які не є засобами виробництва (грошові кошти, готова продукція, дебіторська заборгованість).

Показники, що характеризують фінансову стійкість підприємства.

Коефіцієнт співвідношення запозичених і власних засобів:

 запозичені джерела засобів

К = -------------------------------------

власні джерела засобів

1256,3 4592,7

К(п) = ----------- = 8,730 К(к) = ---------- = 17,597

143,9 261,0

Цей коефіцієнт показує, скільки запозичених джерел засобів приходиться на 1 гривню власних засобів.

Коефіцієнт автономії:

власні джерела засобів

К = -------------------------------

валюта балансу

143,9 261,0

К(п) = ---------- = 0,103 К(к) = ---------- = 0,054

1400,2 4853,7

Коефіцієнт автономії показує ступінь незалежності підприємства від запозичених джерел засобів. У зарубіжній практиці нормальним вважається коефіцієнт 0,5-0,6.

Для покращення фінансового стану підприємства необхідно, щоб джерела власних засобів зростали у більшій мірі, ніж вартість основних засобів і необоротних активів.

Аналізуючи дані показники можна відмітити значне зростання власних джерел засобів, тобто на 81,4% або в 1,8 разів, завдяки чому зросли показники основних та оборотних засобів підприємства. Так, основні засоби зросли на 210,6 тис. грн., що становить 195% (2,95 разів), а матеріальні оборотні засоби зросли на 1900 грн., тобто на 3,9% (1,04 рази).

Таблиця 2.2 Показники фінансового стану підприємства

Показники	На початок року	На кінець року	Відхилення
1. Власні джерела засобів, тис. грн.	143,9	261,0	117,1
2. Основні засоби і необоротні активи, тис. грн.	107,9	318,5	210,6
3. Матеріальні оборотні засоби, тис. грн.	49,3	51,2	1,9
4. Короткострокові кредити, тис. грн.	60,0	19,9	-40,1
5. Сума нарахованого зносу, тис. грн.	1,1	5,0	3,9
6. Додаткова вартість основних засобів, тис. грн.	103,7	103,7	0
7. Основні засоби по залишковій вартості, тис. грн.	102,6	98,7	-3,9
8. Виробничі запаси, тис. грн.	10,4	248,3	237,9
9. Вартість майна підприємства, тис. грн.	1400,2	4853,7	3453,5
10. Запозичені джерела засобів, тис. грн.	1256,3	4592,7	3336,4
11. Коефіцієнт постійного активу	0,749	0,880	0,131
12. Коефіцієнт накопичення зносу	0,010	0,048	0,038
13. Коефіцієнт реальної вартості майна	0,080	0,071	-0,009
14. Коефіцієнт співвідношення запозичених і власних засобів	8,730	17,597	8,867
15. Коефіцієнт автономності	0,103	0,054	-0,049

Завдяки зростанню власних джерел засобів у підприємства зменшилась кредиторська заборгованість перед банком на 40,1 тис. грн. або на 66,8% (у 3 рази). Коефіцієнт постійного активу збільшився на 0,131 пункти і залишається досить високим: на кінець звітного періоду його значення становило 0,88, це означає, що 88% основних засобів і необоротних активів мають джерелом утворення власні джерела засобів.

Коефіцієнт накопичення зносу зріс на 0,038 пункти, але залишається дуже низьким. На звітну дату лише 4,8% початкової вартості основних засобів погашені амортизаційними відрахуваннями. Проте цей показник не має негативного впливу на діяльність підприємства, оскільки воно існує дуже недовго.