Організація та розвиток процесу переробки сільськогосподарської продукції на зернопереробному підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

На тему : Організація та розвиток процесу переробки сільськогосподарської продукції на зернопереробному підприємстві

Вступ

Переробка сільськогосподарської продукції представляє собою галузь матеріального виробництва, яка безпосередньо пов'язана з іншими галузями народного господарства України і є невід'ємною частиною національної економіки. Ринкові перетворення, які охопили усі ділянки економічного життя в Україні, значно вплинули на її розвиток.

З урахуванням ролі і місця, яке посідає переробна харчова промисловість важливо визначити, що вивчення процесів, які в ній відбуваються, є актуальною задачею вітчизняної економічної науки. Водночас не менш актуальною лишається проблема практичного застосування науково-економічних наробок стосовно поширення як обсягів переробки сільськогосподарської продукції, так і просування її на ринок з метою задоволення потреб населення України.

Враховуючи сучасну ситуацію, яка склалася на вітчизняному ринку, де товари вітчизняного виробництва займають надто невелику частину і усвідомлюючи, що для розширення їх виробництва існують усі потенціальні можливості, тема набуває додаткового ступеня наукової та практичної актуальності.

Мета дослідження полягає у розробці теоретично-методологічних положень та практичних рекомендацій щодо удосконалення планування, підвищення ефективності виробництва, маркетингових заходів підприємства по переробці сільськогосподарської продукції в сучасних умовах переходу до ринкової економіки.

Мета дипломної роботи досягається шляхом вирішення наступних задач:

· Проаналізовано загальний стан галузі, існуюча галузь виробництва, технологічні аспекти виробництва, конкурентного середовища;

· розроблені пропозиції щодо вдосконалення технології і організації окремих видів робіт;

· розроблена вдосконалена структура управління підприємством в цілому;

· здійснено економічне обґрунтування випуску нових видів продукції, виявлені усі види витрат, розраховані економічно-нормативні показники роботи підприємства;

· надано прогноз розвитку виробництва з урахуванням кон'юнктури ринку.

Наукове і практичне значення даної дипломної роботи полягає у тому, що в ній запропоновано комплексний підхід до вирішення найбільш гострих проблем сучасного переробного підприємства, які стосуються організації як безпосередньо виробництва, так і просування продукції на сучасний споживчий ринок. В роботі доводиться, що запорукою успішної господарської діяльності галузі в цілому і конкретно підприємства, зокрема ТОВ «Експотрейд» є:

· запровадження технологій, здатних мінімізувати сезонний характер роботи;

· оптимізація системи управління;

· самостійне вирішення маркетингових проблем;

Результати даного дослідження можуть бути застосовані на практиці як методичні рекомендації для організації переробки сільськогосподарської продукції та вдосконалення її існуючого виробництва за умов збільшення асортименту, підвищення якості випускаючої продукції, зниження собівартості і підвищення ефективності виробництва відносно до існуючих показників.

Структура роботи відповідає її темі і задачам: дослідження складається з вступу, основної частини, що містить 5 розділів, висновків, переліку літератури, додатків.

1. Економічний стан харчової промисловості

1.1 Стан галузі переробки сільськогосподарської продукції

В Україні на сучасному етапі розвитку нашого суспільства відбуваються складні процеси в економічних та політичних галузях. Забезпечення населення продуктами харчування є однією з найбільш важливих проблем. Саме цю проблему Україна повинна вирішити сьогодні.

Дивлячись на стан виробничо-технічної бази, техніко-економічних показників та розвиток інфраструктури харчова промисловість України значно відстає від економічно розвинених країн, зокрема, по механізації та автоматизації виробничих процесів, комплексній переробці сировини, а також, не менш важливу роль грає фасування та упакування продукції.

Населення не повністю забезпечується продовольчими товарами вітчизняного виробництва продукції, є уся потрібна кількість сировинних ресурсів та виробничих потужностей, Україна поступово втрачає зовнішні ринки збуту продовольчих товарів, а внутрішній ринок переповнений продуктами імпортного походження. Дуже часто трапляються неякісні імпортні товари.

З кожним роком на українських виробничих підприємствах скорочується об'єм виробництва внаслідок неплатоспроможності населення, втрати зовнішніх ринків. В торгівельній мережі витісняється якісна продукція вітчизняного виробника. Це пояснюється надходженням імпортної продукції з консервантами, що підвищує термін її зберігання.

Звуження ринків збуту є причиною того, що менше і менше в харчовій промисловості використовуються виробничі потужності. Частину цих потужностей прийшлося законсервувати, а на деяких підприємствах взагалі зупинити виробництво.

Фінансові проблеми, неудосконаленість податково-кредитної системи змусили деякі підприємства перейти до переробки сільськогосподарської сировини на давальницьких умовах та використовувати бартерну форму товарообміну.

Давальницька схема переробки сировини та бартерний товарообмін створили умови для порушення податкового законодавства, пов'язані з несплатою податку на додану вартість, акцизного збору, реалізації продукції за цінами нижче їх собівартості, що поглиблює процеси тіньової економіки. В цих умовах необхідно законодавчо обмежити виробництво продукції на давальницьких умовах, а також частину товарообмінних операцій в загальному об'ємі реалізації та впровадити санкції за її перевищення.

Не дивлячись на всі ці недоліки існують підприємства, які проводить реконструкцію та технічне переоснащення виробництва, що дозволяє їм впроваджувати нові види продукції, яка буде в новій сучасній упаковці і високій якості. Саме ці показники підвищують конкурентноспроміжність виробленої продукції в харчовій промисловості. Розширення мережі фірмової торгівлі дозволяє підприємствам-виробникам обіг засобів.

1.2 Організаційно-економічний механізм

Одним із головних напрямків підвищення ефективного розвитку харчової промисловості є широке впровадження та використання ринкового механізму господарювання. Підвищення ефективності функціонування харчової промисловості необхідно вирощувати в двох напрямках:

1. Здійснити організацію заходів.

2. Здійснення економічних заходів.

До організаційних заходів слід внести впровадження науково-обгрунтованих форм організації виробництва, прогресивної техніки і новітніх технологій, що сприятиме підвищенню інтенсивності ведення галузей харчової промисловості, підвищенню продуктивності праці і зменшенню втрат продукції і продуктивних втрат на виробництво, зниженню собівартості продукції. Тобто необхідно привести в дію внутрішньогалузеві і внутрішньогосподарські резерви, піднести дисципліну виробництва і раціонально організувати процес праці.

В економічних заходах надзвичайно важливим є вдосконалення механізму економічних відносин як на міжгалузевому, так і на внутрішньогалузевому рівнях, які забезпечують дотримання закону вартості у формуванні кредитної і податкової системи.

У період формування ринкових відносин у харчовій промисловості значна увага повинна бути зосереджена на створенні відповідних організаційно-економічних передумов, серед яких особливе місце мають зайняти місто такі як:

· створення прогресивних форм господарювання на основі використання різних форм власності до оптимальних розмірів;

· формування науково обґрунтованого оподаткування товаровиробників державного замовлення;

· створення розвинутої інфраструктури, спільних підприємств тощо.

Особливого значення набуває визначення оптимальної структури форм власності і господарювання, яка може бути забезпечена на основі роздержавлення і приватизації майна у різних її галузях.

Приватизація майна в агропромисловому комплексі здійснюється відповідно до законодавства України з питань приватизації майна в агропромисловому комплексі від 10.07.96 .

Приватизація майна державних підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні підприємства або у відкриті акціонерні товариства.

Приватизація майна підприємств в харчової промисловості, які переробляють сільськогосподарську сировину, борошельно-курп'яної та комбікормової промисловості здійснюється шляхом перетворення їх у акціонерні товариства. При цьому товариства мають профільність, технологічну єдність виробництва та цільність майнових комплексів і технологій. Розділ акцій цих підприємств між державними колективними та іншими сільськогосподарськими підприємствами здійснюється пропорційно до обсягів сировини, здатний на об'єкт приватизації в середньому на 5 років, що передують року приватизації, а ті, що існують менше 5 років, за час їх діяльності. Цей процес за своїми кількісними та якісними процесами та якісними ознаками повинен здійснюватися в кожній галузі харчової промисловості з урахуванням стратегічного значення виробленої продукції, специфічних організаційно-технічних, екологічних та інших особливостей розвитку і ефективного функціонування кожної з них. В усіх галузях харчової промисловості області мають широко розвиватися такі форми господарювання, як державні підприємства, акціонерні товариства, компанії, орендні колективи, приватні підприємства та ін. Ринкові умови господарювання потребують створення відповідної інфраструктури ринку, яка має включати систему бірж, оптових і роздрібних торгівельних домів, ярмарок, аукціонів, фірмових магазинів сільськогосподарських і переробних підприємств. З метою формування дієвого ринку необхідно забезпечити функціонування обласної аграрно-промислової біржі і перехід на умови біржової торгівлі з тим, щоб:

· забезпечити у короткий термін перехід до ф'ючерсних контрактів, які на підставі попиту і пропозицій визначатимуть ринковий рівень цін продукції агропромислового комплексу;

· провести роботу по запровадженню стандартизованого контракту та стандартизації документів по укладенню угод.

Таблиця 1.1 Кількість малих підприємств у харчовій промисловості Херсонської області

Види промисловості	Роки
	1998	1999	2000	2001	2002
Вся промисловість	390	518	600	630	702
Харчова промисловість	94	124	209	290	350
Борошельно-круп'яна і комбікормова промисловість	19	27	53	77	102

Із таблиці видно, що за останні роки спостерігається тенденція за збільшення кількості малих підприємств по Херсонській області.

У 2001 році проти 2002 р. кількість збільшилася на 17 %.

Зернопереробний завод є одним із структурних підрозділів ТОВ «Експотрейд». Від був утворений з метою проведення господарської діяльності в галузі сільського господарства, виробництва та переробки сільськогосподарської продукції.

Існують такі основні напрямки діяльності заводу:

· проведення господарської діяльності в галузі сільського господарства;

· виробництво та реалізація сільськогосподарської продукції власного виробництва;

· проведення робіт в галузі аграрно-промислового комплексу;

Зернопереробний завод ТОВ «Експотрейд» розміщений в степовій зоні лівдки України, де переважає виробництво продуктів рослинництва та тваринництва. Вигідне географічне розташування заводу і добра забезпеченість сировинною базою дозволяють знизити витрати на транспортування сировини і зберегти її високу якість.

Але зернові культури також можна зберігати більше ніж різні види переробки. На зернопереробному заводі виробляють такі види продукції:

борошно вищого ґатунку, борошно І ґатунку, борошно ІІ ґатунку, висівка, відходи, комбікорм.

Основними конкурентами заводу є:

ТОВ «Арія» у Високопільському районі Херсонської області, місто Таврійськ «Таврійське МЕО», Херсонський зернопереробний завод «Наука і технологія». Ці підприємства більш потужні і мають широкий асортимент виробленої продукції.

Не дивлячись на ці показники зернопереробний завод ТОВ «Експотрейд» може бути гідним конкурентом для вищевказаних підприємств за такими показниками, як якість продукції, що реалізується по бартеру постачальникам сільськогосподарських запчастин та автотранспортної техніки, а також працівниками підприємства. Посередники не тільки забезпечують підприємство усіма необхідними матеріалами, а й сприяють просуванню виробленої продукції в такі міста України, як Херсон, Кривий Ріг, Каховку, Київ, Кіровоград.

1.3 Заходи до стабілізації положення харчової промисловості

Формування соціально орієнтованої економіки потребує вирішення стратегічного завдання-створення в Україні потужної життєдіяльності населення, оновлення ті зберігання здоров'я, удосконалення сільськогосподарського виробництва, соціальної переорієнтації базових галузей промисловості країни, поповнення фінанцами державного бюджету. Саме вирішення цих показників дасть розвиток харчової промисловості, що дозволить їй бути пріоритетним направленням економічноїполітики країни. Необхідно зорієнтувати цю галузь на отримання кінцевого результату діяльності усього аграрно-промислового комплексу, що забезпечить значне підвищення його ефективності і стане надійним джерелом поповненням державного бюджету та значних валютних надходжень.

Для стабілізації стану в ряді галузей харчовоїпромисловості необхідно:

1. Модернізувати виробництво, оновити матеріально-технічну

2. базу,збільшити об'єм випуску продукції ірозширити її асортимент.

3. Оновити практику прогнозування засобів в державному

4. бюджетідля кредитування міжсезонних витрат підприємств цукрової, олійно-жирової, плодоовочевої, виноробної та інших галузей.

5. Створити оптові ринки продовольчих товарів, розширити мережу фірмової торгівлі. Таким чином зменшеться кількість посередників при реалізації продукції, що приведе до зниження ціни та підвищення об'єму продаж.

6. Оновити традеційні та освоїти нові зовнішні ринки збуту, а саме, створити за кордоном постійно діючі представництва різних галузей, підприємств, регіонів.

7. Активізувати роботу по створенню інтегрованих структур, до складу яких повині увійти переробні та сільськогосподарські підприємства, фірмові магазини, організації матеріально-технічного забезпечення та збуту продукції.

В першу чергу також необхідно подолати значну техніко-технологічну відсталість переробних підприємств, бо морально застаріле і фізично зношене обладнання призводить до зростання собівартості продукції та зниження рентабельності виробництва; усунення диспропорції в інвестеційній політиці; створення сучасної розкиненої матеріально-технічної бази найважлевішої умови формування ринкового механізму господарювання в харчовій промисловості регіону. Потрібна модернізація діючих підприємств, цехів з впровадженням сучасних високопродуктивних технологій, які дозволяють полібшити якість та поширити асортимент виробляємої продукції, чим забезпечити конкурентноспроможність її на внутрішньому ринку та за його межами. При цьому першочергова увага повинна бути надана установці, розфасовці та зовнішньому виду готової продукції. Потребує вдосконалення організація систем оптової та роздрібної торгівлі продуктами харчування. Забезпечення області продовольчими товарами здійснюється за прямими зв'язками. Тому виробник сам вивчає попит, організовує рекламу і внаслідок цього збільшує ціни на товари, тоді як в розвинених країнах створені системи великої торгівлі через оптові продовольчі ринки, і оптовий пукупець гарантує збут харчової продукції на економічно принятих умовах. Загалом доцільно створити ефективну систему оптової торгівлі продовольчими товарами, стимулювати розвиток внутрішньо-регіональних ринків продовольства у відповідальності до специфіки аграрно-ресурсного потенціалу країни.

2. Загальна характеристика зернопереробного підприємства

2.1 Планування організації підприємства

На сьогоднішній день внутрішній ринок харчових продуктів вітчизняного виробництва перебуває під значною кризою. Це обумовлено різними причинами:

1. Перехід до принципово нової економічної політики, що призвело до банкрутства багатьох підприємств.

2. Переробка сільськогосподарської продукції за застарілими технологіями.

3. Назабезпечиність сировиною підприємств харчової промисловості із-за незадовільного стану аграрно-промислового комплексу.

4. Скорочення дотацій бюджету підприємствам, які займаються переробкою сільськогосподарської продукції.

5. Неудосконалість податкової системи та законодавства України.

В таких умовах більшість державних підприємств не в змозі працювати. Вони, як правило, ліквідуються, реорганізуються або змінюють форму власності. Зміна форми власності приводить до більш ефективній праці підприємства, так як росте кількість обігових засобів та ефективність їх викорестання; підвищується зацікавленість робітників підприємства та керевників у досягненні високих показників прибутковості та рентабельності, зниженні витрат виробництва. За допомогою цих показників ростуть конкурентоспроміжність продукції на зовнішньому і внутрішньому ринках і об'єми виробництва. Прикладом цього є дуже добрі знайомі підприємства по перреробці сільськогосподарської продукції: «Чумак», «Олейна», Херсонський завод «Науки і техніки» та інші. Ці підприємства здатні своєю продукцію не тільки витіснити продукцію імпортного виробництва з внутрішнього ринку, а й вести успішну діяльність на зовнішніх ринках. Дана дипломна робота складається з опису приватного підприємства з обмеженой відповідальністю «Експотрейд»-»Високопілля».

2.2 Організація виробництва

Виробничий процес переробки сільськогосподарської продукції здійснюється в такій послідовності:

1. Надходження та зберігання сировини,

2. Підготовка пакетів та місць зберігання відходів, висівки, комбікорму.

3. 3.Сортування переробних зернових культур.

4. Молотіння зернових культур.

5. Переробка на мучну масу (мелення).

6. Розділення по ґатункам і на відходи.

7. Етикетування, маркіровка та пакування.

8. Складання на складі.

При надходженні на переробку сировина повинна перш за все відповідати технічним вимогам та діючим стандартам для переробки на мучну масу. Якщо запаси сировини перевищують пропускну здатність заводського технологічного обладнання її надають зберіганню. Зберігання повинно проходити на критому майданчику або в сухому приміщенні з обов'язково доброю вентиляцією і з цементною підлогою. Тривалість та умови зберігання зернових культур перед переробкою мають велике значення для виробництва продукції. Від них залежить якість продукції.

2.3 Загальна характеристика процесів переробки

Переробка пшениці на різні сорта борошна це дуже важливо. Так, як борошно використовують в хлібопекарній, макаронній та кондитерській промисловості.

Для переробки пшениці на борошно використовується два способи переробки;

· Фізичні - очистка зерна парою та ін.

· Механічні - обладнання дрібнить зерно та ін.

Перероблена продукція повинна по якості відповідати вимогам державного нормування та санітарним нормам. При переробці будь-яких видів сировини обов'язково виконуються всі правила ведення технологічного процесу і забезпечують належний технологічний і мікробіологічний контроль.

Головними умовами отримання доброго ґатунку борошна є:

? якість пшениці (певний клас, ступінь зрілості, спорідненість);

? якість підготовки пшениці (прийоми зерна, зерноочищення, розмол, складування безтарної муки);

? наявність відповідного обладнання;

? наявність відповідної тари;

? дотримання всієї технології обробки, переробки.

? оптимальний режим зберігання.

При переробці пшениці впровадили безвідходну технологію. Безвідходна технологія - принцип організації технологічного виробництва, при якій забезпечують раціональне та комплексне використання усіх компонентів сировини і не наносять шкоди навколишньому середовищу.

2.4 Контроль якості сільськогосподарської сировини та продуктів харчування

Для запобігання ушкоджуючи впливів на здоров'я людини необхідним є контроль забруднення продуктів харчування чужорідними речовинами (пестицидами, стимуляторами росту і важкими металами, іншими хімічними елементами та сполуками). Вирішення цього завдання можливе лише за наявності надійних, високочутливих та вибіркових методів аналізу.

Практичний досвід світчить, що під час досліджень сільськогосподарської продукції, продуктів харчування вирішальним фактором є вірний вибір мети досліджень. Оскільки асортимент пестицидів включає понад 1000 хімічних сполук, діючі в Україні медико-біологічні вимоги і санітарні норми якості продовольчої сировини і продуктів харчування регламентують контроль десятків, а в деяких об'єктах - сотень найменувань пестицидів. Існуючий, як правило, ліміт часу на проведення дослідження, а також висока вартість кожного аналізу вимагають виділення з існуючого переліку тих пестицидів, які мають високу токсичність та стійкість в навколишньому середовищі. Саме вони становлять найбільшу небезпеку для здоров'я людини. Асортимент пестицидів постійно поповнюється більш ефективними й менш небезпечними препаратами. Та найнебезпечнішими залишаються хлорпохідні, відомі під назвою «хлорорганічні пестициди» (ХОП). Хоча більшість з них вже не застосовують внаслідок стійкості у навколишньому середовищі та біоконцентрації в трофічних ланцюгах, ХОП перетворились у глобальні забруднювачі.

У 1999 р було проведено дослідження широкого асортименту продуктів харчування на вміст пестицидів різних класів органічних сполук. Визначили групу піретроїдів, фосфорорганічні пестициди. Особливу увагу приділяли визначенню ХОП, а саме тих препаратів, які становлять найбільшу небезпеку для здоров'я людини: 1 - 3 ступінь небезпеки за інтегральною класифікацією. Визначення проводили методом газорідинної хроматографії. Сучасні методи дають змогу визначити суміш ХОП в одному екстракті.

Екстракцію, очистку екстрактів та визначення групи ХОП у продуктах харчування проводили згідно затвердженим методичним вказівкам та

ГОСТ 30349 - 96. Використовували газорідинний хроматограф з детектором по захопленню електронів. Аналіз складних сумішей органічних речовин вимагає вірного вибору нерухомої фази та ретельного підбору умов хроматографування. Враховуючи те, що досліджувані ХОП є неполярними сполуками, для їх розподілу вибрали неполярну нерухому фазу DB - 5 (за принципом «подібне розчиняється у подібному»). Капілярна колонка 30 м., внутрішній діаметр 0,25 мм. Задовільне розділення суміші ХОП отримали за таких умов хроматографування: швидкість газу - носія (азоту) 15 мл / хв.; температура колонки 210 градусів, інженера 250, детектора 300.

Одержані результати досліджень свідчать, що у продукції рослинництва ХОП виявляються рідко, та в значно менших кількостях, ніж у молочних продуктах та рибі. Діапазон вмісту деяких хлорорганічних пестицидів в різних видах продукції коливається в межах 0,0005 - 0,01 мг / кг. Узагальнення результатів показує, що 8,5 перевірених зразків містили один чи декілька ХОП.

Таким чином, отримані результати ще не раз підтверджують, що контроль за вмістом пестицидів в продуктах харчування необхідний. Але вирішувати це завдання потрібно виходячи з екотоксикологічних властивостей пестицидів, які є функцією фізико-хімічної будови їх молекул. Тому визначення ХОП залишається актуальним і доцільне в таких об'єктах, які мають з ними більшу спорідненість (тваринні жири, вершкове масло та сир, м'ясо та м'ясопродукти, риба та рибо продукти, боби, кукурудза, насіння соняшника, рослинні рафіновані та нерафіновані олії).

2.5 Фактори, які впливають на якість продукції

Підготування сировини

Якість борошна, яке виробляють з різних сортів пшениці залежить від багатьох умов.

Головними з них є:

· Якість та сортові особливості сировини;

· Дотримування технологічних операцій по підготовці сировини до переробки;

· Дотримування схем та режимів технологічного процесу;

· Вид тари, в яку поміщають борошно, її стан та якість підготовки;

Для отримання борошна високої якості пшениця повинна відповідати нормам, встановленими «Правилами ведіння технологічного процесу на мильницях». Пшениця повинна бути здоровою, рівною, не зараженою шкідниками та хворобами, без явних та скритих дефектів.

Сорти.

Велике значення мають і сортові особливості. розроблені та затверджені технологічні вимоги щодо пшениці: об'ємна вага, волога, скловидність, клас, клейковина, зміст золи, зміст примішків, бите зерно.

Прийом зерна

Найважливіша умова для приймання зерна, переробки та зберігання це те, що його тримають у бункерах (бункери є для очищеного зерна (їх вміст 180 т.), та для не очищеного (44 т)).

Зерноочистка

До технологічних операцій підготовки відносяться бункера - відлежки, де промивають зерно водою.

Розмол

Зерно обробляють на мелючи верстатах, потім на просіваючій поверхні, після цього транспортують на пневмотранспорті.

Склад безтарного зберігання борошна

Борошно після транспортування засипають у бункера. Є бункера для вищого ґатунку борошна (вміст 105 т), для І ґатунку (70 т), для ІІ ґатунку (35т).

Технологія виготовлення борошна

Вихід муки береться відваги зерна перед 1-ю «драною» системою, шляхом проведення періодичного лабораторного контролю. Якість пшениці визначають в візированій лабораторії.

За хімічним складом зерно пшениці повинне бути:

? об'ємна вага - 0,75 - 0,78 т/м3

? волога - 13 - 13,5 %

? скловидність - 50 - 60 %

? клас - не нижче 3-го

? клейковина - 22 - 24 % не нижче ІІ групи

? зміст золи - 1,6 - 1,7 %

? зміст примісей 1 %

? битого зерна - 0,3 %

Доставлене на завод зерно переміщають в робочу башту. З башти воно подається в приймальну норію, а з відти в розхідні бункера. Потім його обробляють (очищають), та розмелюють. Отримане борошно складають.

Для забезпечення ритмічної праці зерно нерідко зберігають в чорнових бункерах. З чорнових бункерів зерно потрапляє на переробку через систему перекидних клапанів.

З перекидних клапанів зерно сипиться в норію, з норій в бункера відстійники. З відстійника засипається на вісові механізми для регулювання зерна у потоці. Поступає самостьоком в норію. З норії зерно через магнітну защину поступає на очистку в зернообоєчну машину, потім в аспіратор де повністю очищується від примісей. Всі відходи висипаються в бункер відходів. Далі іде підготовка зерна до помолу.

З бункера відстійника зерно сипиться в вальцовані станки, з них воно іде в розсіювачі (шкафного типу) з розсіювача в ситовіючу машину, з них сипиться в вимольні машини, а потім в склади бункера, а потім роблять контроль готової продукції.

Борошно після контролю пневмотранспортером подається в бункера оперативні. Оперативні бункера є також накопичу вальними бункерами для безтарного зберігання, а також відпускання борошна на автомобілі-борошновози.

Борошно всіх ґатунків поступає з бункера через вібророзгрузчик, потім в конвеєр винтовий реверсивний, яким подається в ваговибойні апарати. Затарювання муки виробляється в мішки поліпропіленові одноразового використання. Зберігання мішків знаходиться в окремому складі.

Зашивка повних мішків проходить через мішкозашивочні машини з подаючим транспортером. Контроль ваги мішка проходе на платформених вісах та подаючим транспортером а потім теліжкою з підйомними вилами транспортують в тарний склад борошна.

Для виробництва борошна використовується таке обладнання

Виробничий потенціал хлібопереробного заводу характеризується сукупністю діючих основних фондів метріального засобів і трудових ресурсів. Головною складовою частиною виробничого потенціалу є виробниче обладнання.

1. Конвеєр У 9 - УКБ - 40 - зерно передається з автомобілів в норії.

2. Сепаратор БМС - 6 - груба очистка зерна від мусору.

3. Камневідборочну машину РЗ - БКТ - 100 - очистка від (камнів, грудок, землі).

4. Машина мокрого шулушіння А 1 - БМШ - зволожується, здирається оболочка.

5. Винтовий конвеєр У 1 - БКВ - 25 - 25.

6. Вісова регульовка зерна УЗР - 1.

7. Вальцовий станок марки А 1 - В 3 - 34.

8. Розсіви шкафного типу ЗРШ - 4 - 4 м.

9. Ситовіючі машини А1 - БВГ.

3. Система менеджменту на підприємстві

3.1 Зміст системи менеджменту та його складники

Радикальні зміни системи керування економікою, яка переходить до ринкових відносин - одне з головних напрямків реформ, які відбуваються в Україні. особливого значення ця проблема набуває на рівні підприємства, стан якого в ринковій економіці істотно змінюється. Підприємство стає об'єктом товарно-грошових відносин тільки у тому випадку, коли воно має економічну самостійність та повністю несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності. Для забезпечення високої ефективності роботи, конкурентоспроможності та стабільності стану на ринку підприємство повинне сформулювати відповідну цим параметрам структуру керування.

В ринковій економіці підприємство самостійно приймає рішення, формує мету та задачі діяльності, розробляє стратегію і політику свого розвитку, знаходить необхідні для реалізації своєї стратегії засоби, проводить набір кваліфікованих робітників та організовує курси по підвищенню їх кваліфікації, закуповує обладнання і матеріали, вирішує багато структурних питань, таких як створення, ліквідація, реорганізація та зміна організаційної структури керування та ін.

Таким чином підприємство набуває самостійності, що характерне для роботи в умовах ринкової економіки. при цьому керівник повинен розширити сферу керування та самокерування, збільшити об'єми своєї праці.

У порівнянні з централізованою командно-адміністративною економікою, керування підприємством в умовах ринкової економіки значно погіршилось. Це пов'язано з розширенням його прав та відповідальності, а також з необхідністю більш гнучкої адаптації до змін у зовнішньому середовищі. Створюються нові мета і задачі, які самостійному вирішенню підприємства не підлягали, налагоджуються нові господарські зв'язки, формуються ринкові механізми керування. Усі ці проблеми не можуть бути розв'язані без сучасного професійного керування.

В процес керування входять виконання функцій планування, організації, координації і мотивації, виконання яких забезпечить умови для продуктивності та ефективності праці робітників та отримання результатів, які відповідають меті.

* Планування - це стадія процесу керування, на якій встановлюється мета діяльності, необхідні для цього засоби, а також розробляються заходи, які дозволяють успішно функціонувати підприємству в даних умовах.

* Організація - друга стадія розвитку керування, завданням якої є формування структури організації, а також забезпечення усім необхідним для її нормальної праці - персоналом, матеріалами, устаткуванням, грошовими засобами та ін.

* Мотивація - це діяльність, направлена на активізацію людей, які працюють в організації і стимулювання їх ефективної роботи для виконання мети, поставленої перед організацією.

* Контроль - це клерувальна діяльність, завданням якої є кількісна та якісна оцінка та облік результатів праці підприємства.

У процесі управлінської діяльності використовуються багато різних способів, підходів та прийомів, які дозволяють впорядкувати, ціле спрямувати та ефективно організовувати виконання функцій управління, етапів та операцій, необхідних для прийняття рішень. В сукупності вони виступають як методи управління, під якими розуміються способи здійснення управлінської діяльності.

Методи організації спільної діяльності людей розділяють на три групи:

1. Адміністративні.

2. Економічні.

3. Соціально - психологічні.

Вони впливають на мотиви поведінки, інтереси та потреби людей.

* Адміністративні базуються на об'єктивних законах організації спільної діяльності та управління нею, на природних потребах людей під час взаємодії між собою. Мета : впорядкування функцій управління, обов'язків та прав працівників, регламентація їх діяльності. Адміністративні методи здійснюють в формі договорів, приказів, розпоряджень.

* Економічні методи впливають на майнові інтереси. Вони стимулюють діяльність підприємства по задоволенню інтересів суспільства (системи податків, банківських закладів) та являються мотивуючим фактором для персоналу (заробітна плата, премії, нагородження).

* Соціально - психологічні зводяться до способів впливу на особистість з метою зміни поведінки в процесі трудової діяльності та творчої активності. До соціальних відносяться підвищення соціально-виробничої активності (встановлення стандартів зразкової поведінки), підтримання зацікавленості в результатах роботи підприємства (конкурси майстерності, святкування успішного проведення важливих ділових операцій).

3.2 Процес стратегічного планування. Вибір цілей підприємства

Планування - це процес вибору мети та рішень, необхідних для їх досягнення. Планування представляє собою фундамент, на якому будується діяльність підприємства. Стратегічне планування являється інструментом, який допомагає в прийнятті управлінських рішень.

Першим і самим суттєвим рішенням під час планування являється вибір цілей організації. Основна загальна мета організації - ясно виражена причина її існування.

Місія діяльності зернопереробного заводу ТОВ «Експотрейд» заключається в забезпеченні населення своєю продукцією. На основі загальної місії підприємства формуються цілі.

Цілі діяльності заводу заключаються в:

1. Отримання прибутку - збільшення прибутку за рахунок розширення асортименту продукції та збільшення обсягів виробництва продукції.

2. Забезпечення трудових ресурсів робочими місцями.

3. Зберігання долі ринку до 40 % за рахунок впровадження більш високих технологій продукції.

4. Подолання сезонності роботи заводу.

5. Фінансові цілі - перетворення кредиту та збільшення обігового капіталу.

6. Розробка системи мотивації, спрямованої на збільшення ефективної роботи підприємства.

Загальна мета організації завжди зазнає впливу оточуючого середовища, тому процес стратегічного планування нерозривно пов'язаний з вивченням зовнішнього середовища.

Коли встановлена місія та цілі діяльності підприємства, керівництво проводить діагностику зовнішнього середовища.

Зовнішнє середовище звичайно оцінюють по чотирьом параметрам:

1. Оцінюються зміни, які впливають на різні аспекти поточної стратегії.

2. Визначаються фактори, які представляють загрозу для поточної стратегії організації.

3. Визначаються фактори, які представляють загрозу для поточної стратегії організації.

4. Визначаються фактори, які представляють більше можливостей для досягнення загально фірмових цілей за допомогою коректування плану.

За допомогою аналізу зовнішнього середовища відбувається контроль впливу зовнішніх факторів для виявлення можливостей організації, які групують в сім областей (додаток 2):

· Економіка;

· Політика;

· Ринок;

· Технологія;

· Конкуренція;

· Міжнародне положення;

· Соціальна поведінка;

Таким чином видно, що великий вплив на цілі організації можуть мати теперішній та прогнозований стан економіки, участь лідерів бізнесу в державній політиці, мінливість зовнішнього ринкового середовища, зміни в технології виробництва, процеси на міжнародному ринку, дії реальних та потенційних конкурентів, а також поведінка та інтереси суспільства, як потенційного споживача.

Прямий вплив на організацію здійснюють постачальники сировини, споживачі продукції, конкуренти та законодавча база України.

Ефективна робота заводу не можлива без дотримання строків поставки сировини для переробки. Адже сировина, яка використовується на підприємстві, має нетривалий термін зберігання, тому керівництво заводу суворо потребує від постачальників дотримання строків та регулярності поставок. Дотримання цих умов необхідне для виробництва продукції високої якості. високоякісна продукція забезпечує збільшення обсягів реалізації, що веде до збільшення прибутків підприємства.

Регулярність поставок, збільшення обсягів реалізації, покращення якості продукції сприяють підвищенню ефективності роботи підприємства, що допомагає захопити більш стійкі позиції на ринку продуктів зернопереробного виробництва в порівнянні з конкурентами.

3.3 Управлінське дослідження внутрішніх сильних та слабких сторін організації

Діагноз внутрішніх проблем називається управлінським дослідженням, яке включає маркетинг, фінанси, виробництво, трудові ресурси, а також культуру та образ організації.

При дослідженні функції маркетингу треба звертати особливу увагу на долю ринку та конкурентоспроможність організації, асортимент продукції, демографічну статистику, після продажне обслуговування, збут, реклама, прибутки.

Детальний аналіз фінансового положення організації допомагає виявити слабкості всередині організації, а також порівняти положення по відношенню до конкурентів.

Вивчення трудових ресурсів також має велике значення, тому що можливість використання стратегічних альтернатив залежить від наявності кваліфікованого персоналу з добре мотивованими цілями.

Культура відображає звичаї, нрави та очікування в організації. Імідж фірми (як всередині, так і зовні) відноситься до враження, яке складається співробітниками, клієнтами та суспільством в цілому.

Визначивши сильні та слабкі сторони, керівництво приводить їх у відповідність до загроз та можливостей зовнішнього середовища, що допомагає при виборі відповідної стратегічної альтернативи.

Вивчення стратегічних альтернатив

Після того, як керівництво приведе у відповідність загрози та можливості з внутрішніми силами та слабкостями, воно може визначити стратегію, по якій буде проводити свою господарську діяльність.

Перед кожною організацією, як правило, стоять чотири основні стратегічні альтернативи:

1. Обмежений ріст.

2. Ріст.

3. Скорочення.

4. Сукупність перших трьох

Стратегія обмеженого росту використовується в зрілих галузях з незначними змінами. Для неї характерно встановлення цілей від досягнутого, скоректованих з урахуванням інфляції. Ця стратегія характерна для задоволення своїм положенням організацій як найменш ризикований спосіб існування.

Стратегія росту проводиться за допомогою значного підвищення рівня короткострокових та довгострокових цілей над рівнем показників минулого року. Ця стратегія використовується в галузях, які динамічно розвиваються з швидкою зміною технологій.

Стратегію скорочення використовують рідше всього, тому що в цьому разі цілі встановлюються нижче рівня показників за минулі роки. Існують декілька варіантів цієї стратегії:

1. Ліквідація - повний розпродаж матеріальних запасів та активів.

2. Відсікання зайвого - відокремлення збиткових підрозділів чи видів діяльності.

3. Скорочення і періорієнтація.

Стратегію сукупності будуть використовувати крупні фірми, які активно діють в декількох галузях. Ця стратегія представляє собою об'єднання будь-яких з трьох вищевказаних стратегій.

Аналіз конкурентних стратегій

М. Портер виділив слідуючи конкурентні стратегії:

1. Лідерство в зниженні витрат.

2. Стратегія диференціювання.

3. Фокусування.

Найбільш використовується стратегія «Лідерство в зниженні витрат». Це означає, що організація прагне досягти більш низьких витрат ресурсів в порівнянні з конкурентами. Як правило, організація обслуговує різні сегменти ринку.

Диференціювання означає, що товаровиробник прагне досягти винятковості в важливому для більшості клієнтів аспекті діяльності. Організація прагне задовольнити запити споживачів в одному або декількох аспектах. при цьому часто витрати підвищуються.

Стратегія фокусування може бути виражена в двох варіантах :

· організація в межах вибраного сегменту старається досягти переваг в зниженні витрат ;

· або посилює диференціювання продукції, прагнучи виділитися серед інших товаровиробників.

Процес реалізації та оцінки стратегії

Після розгляду альтернатив керівництво звертається до конкретної стратегії, яка максимально збільшила б довгострокову ефективність організації. Рішення зазнає досконалого вивчення та оцінки, оскільки однозначність вибору означає не лише визначеність, але й часто дозволяє розвинути майбутню стратегію.

На стратегічний вибір впливають:

· рівень ризику прийнятого рішення;

· знання минулих стратегічних альтернатив;

· реакція на власників;

· фактор часу .

Після вибору стратегії та розробки плану керівництво проводить перевірку структури організації на відповідність загально фірмовим цілям та місії. З точки зору концепцій структура завжди повинна відображати вибрану стратегію. Додаток 3 наглядно показує процес реалізації стратегії та роль організаційної структури.

Існує динамічна взаємодія між стратегією, організаційною структурою та середовищем, в якому організація функціонує. Одна з помилок більшості організацій - це накладення нової стратегії на існуючу організаційну структуру. Недооцінка важливості структури в процесі стратегічного планування призвела багато ефективних стратегій до невдачі.

Після реалізації стратегії її оцінюють шляхом співставлення результатів виконаної роботи з наміченими керівництвом цілями.

При оцінці стратегії використовують різноманітні якісні та кількісні критерії:

· доля ринку;

· ріст обсягу продаж;

· рівень витрат та ефективність виробництва;

· поточність кадрів;

· невиходи на роботу;

· задоволеність працівників;

· чистий прибуток;

· курс акцій;

· норма дивідендів;

· прибуток на капітал;

· виплати по цінним паперам;

· здатність придбати висококваліфіковані кадри.

3.4 Організаційна структура управління зернопереробним підприємством

Організація - це процес управління, завданням якого є формування структури підприємства, яка дає можливість працівникам ефективно працювати для досягнення його цілей.

Організаційна структура зернопереробного підприємства

ТОВ «Експотрейд» зображено на малюнку (додаток 4).

Так як організація невелика, то кожний керівник виконує дуже широке коло обов'язків.

Керує роботою організації директор. Завданням його діяльності є отримання підприємством прибутку завдяки раціональній організації діяльності підприємства.

В його посадові обов'язки входить:

· керівництво роботою підприємства в відповідності до законодавства України;

· організація роботи по задоволенню потреб населення України в товарах зернопереробного виробництва;

· організація господарської діяльності підприємства на основі методів науково об основаного планування;

· розробка стратегії та тактики розвитку підприємства;

· вдосконалення системи управління, розробка заходів, що забезпечують постійний соціальний розвиток заводу;

· прийняття рішень, пов'язаних з підписанням контрактів та договорів поставки сировини та реалізації продукції;

· вирішення трудових конфліктів між підлеглими співробітниками.

Директору заводу безпосередньо підлягають бухгалтер, зам директора з виробництва, зам директора з комерційних питань, молодший обслуговуючий персонал.

Велику роль у вирішенні фінансових питань виконує бухгалтер підприємства ТОВ «Експотрейд».

Завданням діяльності бухгалтера є забезпечення організації бухгалтерського обліку, контроль за використанням матеріальних, трудових, фінансових ресурсів підприємства.

В його обов'язки входить:

· організація обліку товарно-матеріальних цінностей та основних

засобів;

· своєчасне відображення на рахунок бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з використанням;

· облік витрат виробництва;

· забезпечення своєчасного складання бухгалтерської звітності;

· забезпечення прийому та видачі готівкових грошових коштів;

· ведення касової книги та інших документів бухгалтерської звітності;

· проведення нарахування заробітної плати, компенсацій та утримань з заробітної плати;

· проведення розрахунку відрахувань в бюджет.

Зам директора з комерційних питань виконує функції по забезпеченню виробництва сировиною, по маркетингу та рекламі, а також забезпечує збут продукції. Завданням роботи зам директора з комерційних питань забезпечення виробництва необхідними матеріалами (сировиною, матеріалами, паливом, енергією, комплектуючими виробами, запасними частинами, та ін. по найбільш вигідним для підприємства цінам; розробка нормативів потреб виробничих та складських запасів матеріальних ресурсів. В галузі маркетингу здійснює забезпечення реалізації ефективних фінансово-господарських програм, товарів організації на основі маркетингових досліджень ринків та цільової реклами. В галузі збуту продукції заводу зам директора відповідає за отримання максимального прибутку шляхом організації ритмічного збуту продукції.

В обов'язки зам директора з виробництва входить:

· організація фінансово-господарської діяльності підприємства у відповідності до діючого законодавства України;

· керівництва роботою по матеріально-технічному забезпеченню заводу устаткуванням, інвентарем та матеріалами;

· організація налагоджування та ремонту технологічного устаткування;

· організація умов, що забезпечують максимальну продуктивність праці робітників.

Зам директора з виробництва координує роботу основних та допоміжних робітників, а також здійснює керівництво роботи технолога, старшого лаборанта, старшого оператора.

4.Економічне обґрунтування проекту

4.1 Розрахунок вартості основних виробничих фондів

Основні виробничі фонди - це засоби праці, які приймають участь у виробничому процесі, функціонують в багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і переносять свою вартість на вартість готової продукції по частинам по мірі зносу.

Основні фонди включають машини, устаткування, приміщення, силові установки, господарчий інвентар, транспортні засоби.

Вартість виробничих та складських приміщень знаходиться за формулою:

Cn = s* h* x*, грн(4.1)

S - площа виробничих приміщень;

H - висота приміщень;

X - вартість 1 м3 приміщень.

Визначимо вартість споруди зернопереробного заводу. Виробниче приміщення займає площу - 750 м2., висота приміщення - 4 м2., вартість 1м2 складає 27 грн.

Вартість споруди дорівнює:

Cn = 750 x 4 x 27 = 81000

Вартість складу зернопереробного заводу:

Cck = 725 x 4,5 x 22,5 = 73406,25

Вартість огорожі зернопереробного заводу знаходимо за формулою:

Co = s * h * d, (4.2.)

Де S - площа території заводу

H - висота огорожі;

D - вартість 1м2 огорожі.

Co = 14750 x 2,2 x 3 = 97350

Загальна вартість основних виробничих фондів складає:

Совф = Сп + Сск + Со + См + Сі + Ст. (4.3.)

Де, Сп - вартість машини на устаткування

Сі - вартість господарського інвентарю

Ст. - вартість транспортних засобів.

См = 2974000, Сі = 1630, Ст. = 227237

Совф = 81000 + 73406,25 + 97350 + 2974000 + 1630 + 227237 = 3300217

4.2 Розрахунок кількості персоналу

Згідно діючого законодавства на кожному підприємстві, незалежно від форм власності, для правильної організації ведеться облік особового складу за категоріями:

1. Основні виробничі працівники.

2. Інженерно-технічний склад.

3. Молодший обслуговуючий персонал.

Основні виробничі працівники

Необхідна кількість основних виробничих працівників розраховується за формулою:

Ro = Ti : (Фе х Квн), (4.4.)

Де, Т - річна трудомісткість відповідно виду робіт, н/год.

Фе - ефективний річний фонд часу одного керівника, год.

Квн - коефіцієнт виконання норм ( Квн = 1,1).

Проведемо розрахунок ефективного фонду часу роботи устаткування і одного працівника. Розрізняють такі види фонду часу роботи устаткування :

1. Календарний;

2. Номінальний;

3. Ефективний;

Календарний фонд (Фк) визначається за формулою :

Фк = Дк *24(4.5.)

Де, Дк - кількість календарних днів

Фк = 365 х 24 = 8784 год.

Номінальний фонд роботи устаткування розраховується:

Фн = (Фк - Нд) * f * S, (4.6.)

Де, Нд - неробочі дні

f - тривалість зміни, год

S - число змін.

Фн = (366 - 183) * 8 * 3 = 43292 год (червень - листопад)

Фн = (366 - 183) * 1 = 1464 год (грудень - травень)

Ефективний фонд роботи устаткування класифікується по видам устаткування класифікується по видам устаткування і розповсюджується за формулою:

Фе = Фн * (1 - (Ві : 100)),(4.7.)