Економічний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

1 Поняття економічного аналізу і його роль за ринкових відносин

Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції на основі впровадження передового вітчизняного і закордонного досвіду підвищення підприємництва, ініціативи і т.д. Важлива роль у рішенні цих задач належить економічному аналізу, тому що з його допомогою розробляється стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовується вибір оптимальних варіантів управлінських рішень, здійснюється контроль за їхнім виконанням, оцінюються результати діяльності підприємства в розрізі структурних підрозділів, видів (сегментів) діяльності та центрів відповідальності, виявляються причини негараздів і наявні резерви.

У дослівному перекладі аналіз означає «розділяю», «розчленовую». Для вивчення цілого ряду економічних явищ і процесів використовуються й інші методи пізнання. Найбільш близьким до аналізу є синтез, що дозволяє виявити і вивчити взаємозв'язки та залежності між окремими елементами явищ чи процесів, які досліджуються.

Під аналізом у широкому змісті слова розуміють спосіб пізнання процесів і явищ, оснований на розчленовуванні їх на складові частини і вивчення цих частин у їхньому взаємозв'язку.

Економічний аналіз провадиться на всіх рівнях управління економікою. На макрорівні (держава, галузі, регіони) здійснюється загальнотеоретичний економічний аналіз. На мікрорівні (підприємства і організації) - конкретний економічний аналіз, який називають аналіз фінансово-господарської діяльності.

Аналіз фінансово-господарської діяльності є складовою частиною економічної роботи на підприємстві. Він, як завершальний її етап, комплексно охоплює всі інші елементи цієї роботи і є надійним інструментом для економічного обґрунтування управлінських рішень.

Економічний аналіз дає змогу виявити й кількісно виразити залежності між результатами діяльності підприємств та ресурсами, заробітком, формами власності. Він сприяє бережливості, умілому витрачанню всих видів засобів, ліквідації безгосподарності, непродуктивних витрат і втрат.

Важливого значення економічний аналіз набуває за ринкових реформ, коли широко використовуються економічні методи управління: він має не лише виявляти хиби, а й розкривати можливості дальшого зростання економіки.

2 Історія становлення і розвитку економічного аналізу

Економічний аналіз як наука сформувався на початку XX ст.

Становлення економічного аналізу обумовлене загальними об'єктивними вимогами й умовами, що властиві виникненню будь-якої нової галузі знань.

По-перше, це задоволення практичної потреби. Вона виникла в зв'язку з розвитком продуктивних сил, удосконаленням виробничих відносин, розширенням масштабів виробництва. Інтуїтивний аналіз, примірці розрахунки, прикидки в пам'яті, що використовувалися на кустарних і напівкустарних підприємствах, стали недостатніми в умовах великих виробничих одиниць. Без комплексного всебічного аналізу господарської діяльності стало неможливо керувати складними економічними процесами, приймати оптимальні рішення.

По-друге, це пов'язано з розвитком економічної науки взагалі. Як відомо, з розвитком будь-якої науки відбувається диференціація її галузей. Економічний аналіз господарської діяльності сформувався в результаті диференціації суспільних наук. Раніш функції економічного аналізу (коли вони були порівняно не такими важливими) розглядалися в рамках існувавших у той час таких наукових дисциплін, як балансоведення, бухгалтерський облік, фінанси, статистика. У рамках цих наук з'явилися перші найпростіші способи аналітичного дослідження. Однак для обґрунтування поточних і довгострокових планів економічного і соціального розвитку підприємств з'явилася потреба в комплексному всебічному дослідженні діяльності підприємств. Вищезгадані науки вже не могли забезпечити всі запити практики. Виникла необхідність виділення аналіза господарської діяльності у самостійну галузь знань. Надалі роль економічного аналізу зростала відповідно ціни помилки в господарській діяльності. Цікавість до нього помітно зростала. Почалося більш-менш комплексне аналітичне вивчення виробництва. Аналіз став важливим засобом плановою управління економікою підприємства, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва.

Висвітлюючи історію становлення і розвитку аналізу господарської діяльності як науки, можна виділити такі періоди: до революції 1917р.; післяреволюційний період; період переходу до ринкових відносин. При цьому слід мати на увазі дві обставини: по-перше, розробку теоретичних питань науки (методик розрахунку показників і спеціальних технічних прийомів аналізу); по-друге, їхнє практичне використання.

До революції аналіз господарської діяльності полягав переважно в аналізі балансу і оцінюванні статей активу і пасиву. Спеціальної літератури, єдиної схеми організації економічного аналізу не існувало. Використовувались короткі інструкції комерційних банків щодо перевірки кредитоспроможності клієнтури.

Після 1917р. економічний аналіз розвивався відповідно до різних етапів розвитку соціалістичної економіки і потребам командно-адміністративної системи. У період непу досить активно здійснювались аналітичні розробки діяльності підприємств і організацій споживчої кооперації. Необхідність впровадження економічного аналізу у практику промислових підприємств визначив курс на індустріалізацію країни.

У 30-і рр. курс аналізу господарської діяльності був введений у програми вузів СРСР. З'явилися перші підручники і посібники з економічного аналізу, їхніми авторами були Н.Р. Вейцман, С.К. Татур, М.І. Баканів та ін. Саме в 30-і рр. відбулося становлення аналізу господарської діяльності як науки, і він став широко застосовуватися на практиці для комплексного системного вивчення економіки підприємств і пошуку резервів збільшення виробництва продукції. За передвоєнні роки з питань економічного аналізу було видано біля трьохсот книг і приблизно шістсот наукових статей.

Під час другої світової війни питання перебудови бухгалтерського обліку, контролю й аналізу господарської діяльності стосовно запитів воєнного часу знайшли відображення в працях названих і інших авторів.

Післявоєнний час можна охарактеризувати як період ґрунтовної розробки теоретичних питань аналізу. У цей же час аналіз органічно вписується в практику управління господарством на рівні як підприємства, гак І національної економіки. Поступово розробляються самостійні напрямки методології економічного аналізу: порівняльний, техніко-економічний, оперативний, економіко-математичний, функціонально-вартісний і т.д.

Отже, було зроблено велику роботу з розвитку економічного аналізу й удосконаленню його методики, підготовлено грунт для наступного етапу -- економічного аналізу в період переходу до ринкових відносин.

Сучасний стан аналізу можна охарактеризувати як досить ґрунтовно розроблену в теоретичному плані науку. Ряд методик, створених науковцями, використовуються в управлінні виробництвом на різних рівнях. Разом з тим наука знаходиться в стані розвитку. Ведуться дослідження в області більш широкого застосування математичних методів, ЕОМ, що дозволяють оптимізувати управлінські рішення. Йде процес впровадження теоретичних досягнень вітчизняної і закордонної науки в практику.

3 Зв'язок економічного аналізу з іншими дисциплінами

Економічний аналіз тісно пов'язаний з рядом економічних і неекономічних дисциплін: діалектикою, економічною теорією, плануванням і прогнозуванням, бухгалтерським обліком, аудитом, маркетингом, галузевими економіками, організацією виробництва й управління, фінансуванням і кредитуванням підприємств, математикою і статистикою.

Ці зв'язки не тільки не звужуються, а, навпаки, стають більш численними, що обумовлено місцем аналізу в системі економічних наук, його методологічним характером і роллю, яку він виконує в системі управління виробництвом.

Серед наук, з якими пов'язаний економічний аналіз, варто особливо виділити діалектику та економічну теорію.

Діалектичний метод дослідження створює необхідний простір для абстрактно-логічних суждень, він покладений в основу економічного аналізу. Базовими для використання в аналізі є основні принципи діалектики: рух, розвиток, саморозвиток, взаємозумовленість, взаємозалежність, причинно-наслідкова підпорядкованість, необхідність, випадковість, перехід кількості в якість.

Економічна теорія, вивчаючи економічні закони, механізми їхньої дії, створює теоретичну основу для розвитку аналізу. При проведенні аналітичних досліджень необхідно враховувати дію цих законів. У свою чергу аналіз сприяє розвитку економічної теорії, тому що численні аналітичні дослідження накопичують дані про прояв економічних законів. Вивчення цих даних уможливлює відкриття нових, раніше невідомих законів, створення глобальних прогнозів розвитку економіки країни або світової економіки.

Також глибокий аналіз на мікрорівні неможливий без знань економіки галузі й організації виробництва на підприємстві. У свою чергу, за результатами аналізу встановлюються відхилення, тенденції змін, відповідність вимогам ринку, диспропорції і способи її подолання. Це сприяє розвитку економіки конкретних підприємств і галузі в цілому.

Найбільш тісні зв'язки існують між економічним аналізом та бухгалтерським обліком. Дані бухгалтерського обліку формують інформаційну базу для аналізу господарської діяльності. Потреби економічного аналізу ставлять до інформації підвищені вимоги відносно повноти, оперативності, достовірності, порівнянності, безперервності, доступності даних. Тому зв'язок між економічним аналізом та бухгалтерським обліком має подвійний характер.

Для аналітичних розрахунків широко застосовуються статистичні прийоми та статистична інформація, форми і правила складання якої визначають органи статистики. Економічний аналіз використовує середні та відносні величини, ряди динаміки, групування, індексний метод та інші загальностатистичні прийоми. Зараз для потреб аналізу господарської діяльності певного мірою використовується методологія математичної статистики.

Перехід до ринкової економіки зумовив появу нової форми зовнішнього контролю -- аудиту. Завданням аудиту є не тільки перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку, достовірності й повноти фінансової звітності та її відповідності вимогам чинного законодавства, але й аналіз фінансового становища, платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності діяльності і інших фінансових показників підприємства-клієнта.

Економічний аналіз є важливою частиною науково обґрунтованого планування. За результатами аналізу встановлюються тенденції зміни тих показників, за якими розроблюється прогноз, оцінюються різні варіанти плану і вибирається найвдаліший, виявляється рівень виконання плану, недоліки і причини їх виникнення.

Нині невід'ємною частиною економічного аналізу підприємства стають маркетингові дослідження, що традиційно розглядалися тільки в рамках самого маркетингу. За умов ринкових відносин це є об'єктивною необхідністю, оскільки забезпечує вивчення як внутрішнього, так і зовнішнього економічного середовища суб'єктів господарювання і системність проведення економічного аналізу.

Економічні явища і показники пов'язані між собою функціональною та кореляційною залежністю. Тому у аналітичних дослідженнях широко застосовується математичний апарат у формі економіко-математичного моделювання, використання методів елементарної математики та математичних методів, що забезпечує охоплення аналізом більшої кількості об'єктів і більшого обсягу інформації.

Отже, економічний аналіз є синтезованою наукою, що сформувалася шляхом інтеграції цілого ряду наук і об'єднала окремі їхні елементи. У свою чергу результати аналізу використовуються іншими науками при вивченні тих чи інших сторін економіки.

4 Проблеми і перспективи розвитку економічного аналізу

Розвиток ринкових відносин в Україні потребує підвищення ефективності господарювання, активізації економічної роботи на макро- і мікрорівнях управління економікою. Але в теперішній час в цілому на підприємствах України економічна робота, а відповідно і її складова -- економічний аналіз, перебувають на низькому рівні. Наслідком цього є значне погіршення показників ефективності в країні: зменшилися обсяги виробництва, знизилася його рентабельність, скоротилися інвестиції. Динаміка прибутку у всіх галузях економіки країни свідчить про те, що абсолютний розмір прибутку за останні роки зменшився на 26%. У 1995 р. всі галузі економіки країни були прибутковими, а у 2000 р. збитковими виявилися постачання та збут, заготівлі та житлово-комунальне господарство. Падіння обсягу матеріального виробництва призвело відповідно до зниження розміру прибутку. Але переважна частина зниження прибутку є результатом зростання собівартості виробленої продукції. У роки економічної кризи більшість підприємств намагалася досягти збільшення прибутків шляхом постійного підвищення цін на свою продукцію. Цей підхід, орієнтований на тимчасове досягнення бажаних результатів, призвів до поглиблення економічної кризи.

Новий етап розвитку країни -- етап стабілізації економіки та економічного зростання -- має ознаменуватися удосконаленням економічної роботи на підприємствах, активізацією аналітичних досліджень їхньої господарської діяльності. Треба ширше використовувати принципи управління за відхиленнями; підвищити оперативність економічного аналізу; перенести центр уваги від аналізу звітності до аналізу ситуацій (в тому числі перспективних), цільового аналізу резервів; розширити використання в економічному аналізі вибіркових даних. Потрібні перебудова роботи наявних економічних служб і створення нових для інформаційного і методичного забезпечення аналізу, створення міжгалузевих і спеціалізованих банків даних, вивчення маркетингу; запозичення досвіду високорозвинутих країн з організації та методики аналізу кон'юнктури ринку, впровадження нових методик аналізу з урахуванням фактичного стану суспільства та економіки України. Важливе значення за сучасних умов набуває ситуаційний комерційний аналіз, заснований на комп'ютерній технології обробки оперативних інформаційних масивів, який уможливлює оперативне керування маркетинговою діяльністю підприємств.

Перед економічним аналізом як наукою за сучасних умов розвитку економіки постало багато проблем. Насамперед належить створити єдину систему економічного аналізу, яка б інтегрувала аналіз діяльності на всіх рівнях. З цим мас бути пов'язана і система різнострокових прогнозів, що базувалася б на закономірностях, тенденціях і резервах, виявлених аналізом. Треба створити єдину обґрунтовану систему оцінних показників ефективності господарювання підприємств і їхніх підрозділів, удосконалити організаційні форми аналітичної роботи.

Вирішення актуальних проблем аналізу погребує широкого застосування економіко-математичних методів, електронно-обчислювальної техніки й персональних комп'ютерів, що дасть змогу скоротити протяжність інформаційних потоків, знизити ймовірність помилок під час добору й передавання даних.

Поліпшення організації та методики економічного аналізу, повніше його використання в управлінні спрямовані на підвищення ефективності виробництва і якості праці в усіх ланках національної економіки і тісно пов'язані з усією системою вдосконалення господарського механізму в нашій країні.

5 Економічний аналіз в системі управління підприємством

Для дослідження місця і ролі економічного аналізу в системі управління виробництвом насамперед необхідно оцінити діючі підходи до вивчення даного питання.

Основу першого з них представляє дослідження взаємозв'язку аналізу з загальними функціями управління, від яких він істотно залежить у ресурсному відношенні, забезпечуючи їх інформаційно. Крім того, вивчається взаємозв'язок аналізу з теорією прийняття управлінських рішень. При цьому основний акцент робиться на те, що аналіз сприяє прямому виходу на реалізацію управлінських рішень, є основою їхнього прийняття.

Інші автори підходять до вивченню даного питання з погляду взаємозв'язку окремих видів економічного аналізу з різними етапами управління. При цьому виділяються: етап попереднього управління (здійснюється наступний і попередній аналіз); етап оперативного управління (проводиться оперативний аналіз); заключний етап управління (застосовується наступний аналіз).

Треті автори взаємозв'язок аналізу з управлінням просліджують на основі вивчення ролі і місця аналізу в реалізації різних типів управлінських рішень: стратегічних, які визначають ціль діяльності на перспективу, і тактичних, спрямованих на пошуки шляхів реалізації прийнятих стратегічних рішень. При розробці та прийнятті стратегічних рішень використовуються результати попереднього і наступного аналізу. Для прийняття тактичних рішень необхідним є проведення оперативного аналізу.

На нашу думку, більшість викладених у економічній літературі підходів до вивчення місця і ролі аналізу в системі управління виробництвом характеризуються деяким обмежуванням. Розкриваючи взаємозв'язок аналізу з управлінням, багато авторів обмежуються розглядом лише першої стадії управлінського циклу -- підготовки та прийняття управлінських рішень, у той час як дослідження даної проблеми вимагає вивчення всіх стадій управлінського циклу. У цьому зв'язку представляється доцільним розгляд місця і ролі економічного аналізу в системі управління виробництвом за наступною схемою:

- місце і роль аналізу в реалізації функцій управління; місце і роль аналізу в реалізації окремих етапів управлінського циклу;

- місце і роль аналізу в реалізації окремих стадій кожного етапу управління;

- місце і роль аналізу в реалізації окремих дій кожної стадії.

Загальними функціями управління є: планування, організація, керівництво, контроль і мотивація. Тобто аналіз не розглядається як самостійна функція управління. Однак реалізація кожної з названих функцій неможлива без здійснення економічного аналізу: для планування й організації необхідний аналіз можливих варіантів рішень, тобто перспективний і стратегічний аналіз; для керівництва і контролю важливим є порівняння фактичних результатів з установленими завданнями, тобто оперативний і наступний аналіз, що забезпечує проведення управлінського контролю.

Основними аспектами управлінського контролю є:

- визначення цілей (стандартів), які повинні бути досягнуті в позначений відрізок часу, і неприйнятних від них відхилень;

- вимір фактично досягнутих результатів за звітний період;

- порівняння фактично досягнутих результатів із очікуваними (стандартами);

- визначення конкретних дії для коректування істотних відхилень від установлених цілей (стандартів).

У запропонованій послідовності показаний основний аналітичний крок порівняння фактичних результатів з установленими цілями (стандартами). Якщо відхилення відсутні чи є прийнятними (у межах припустимих), корегуючі дії не здійснюються. У випадку перевищення припустимих відхилень після оцінки ситуації з точки зору реальності цілей (стандартів) починаються корегуючі дії. Якщо визначені цілі (стандарти) нереальні, проводиться їхнє корегування, і процес повторюється. У противному випадку (цілі реальні) після визначення причин відхилень фактичних результатів від установлених цілей (стандартів) здійснюються корегуючі дії, які спрямовані на приведення об'єкта управління у заданий стан. Результат корегуючих дій знову вимірюється, порівнюється з визначеними цілями (стандартами) і виявляється прийнятність відхилень. Якщо після корегуючих дій відхилення знову перевищують межу, процес повторюється.

Виходячи з представленої послідовності управлінського контролю, основним його етапом є визначення дії, яка забезпечує максимальне наближення фактичних результатів до установлених цілей (стандартів). При цьому всі дії базуються на рішеннях, прийнятих на основі економічного аналізу.

Далі варто визначити місце і роль економічного аналізу у розробці, реалізації І контролі за реалізацією управлінських рішень. З цією метою необхідно більш детально розглянути окремі етапи управлінського циклу:

1. Підготовка та прийняття управлінського рішення.

2. Реалізація управлінського рішення.

3. Оцінка результатів реалізації управлінського рішення.

Для здійснення першої стадії управлінського циклу в залежності від типу управлінських рішень (перспективні, оперативні, поточні) застосовуються відповідно перспективний і ретроспективний (оперативний і підсумковий) аналіз. На другій стадії управлінського циклу, головним чином, необхідне здійснення оперативного аналізу. І нарешті результати реалізації управлінського рішення оцінюються шляхом підсумкового і частково оперативного аналізу.

Щодо визначення місця і ролі аналізу у реалізації окремих стадій станів управлінською циклу розглянемо його перший етап (підготовка та прийняття управлінського рішення) як процес, тобто послідовність процедур, що приводять до рішення.

В основі визначення проблемної ситуації лежить аналіз даних про фінансово-господарську діяльність підприємства. Продовженням постановки проблеми є її структуризація, тобто класифікація факторів і їхніх зв'язків, групування, ранжирування і т.п. Потім у міру можливості визначаються кількісні характеристики елементів структури. На основі цього стає можливим чітке визначення мсти, обмежень, критеріїв та інших умов. Після їхнього узгодження її оцінки у кількісно визначеній формі формулюється задача і визначаються її масштаби: структурний (організаційні рамки, у яких буде вирішуватися задача, структурний підрозділ, підприємство); тимчасовий (виділений чи необхідний час для прийняття та реалізації рішення); обсяговий (кількісна характеристика об'єкта). Виявлення сутності проблемної ситуації, постановка мети, визначення можливих шляхів і засобів її рішення є, головним чином, результатом якісного аналізу. Визначення кількісних характеристик елементів структури вимагає застосування методів кількісного аналізу.

Розробка моделі рішення являє собою насамперед етап кількісного аналізу. Однак модель рішення є лише формалізованою частиною управлінської задачі, і рішення, отримане на її основі, оптимальне тільки з погляду формалізованих умов задачі. У цьому зв'язку отримане «модельне рішення» повинне бути доповнено якісним аналізом.

При виявленні альтернатив досягнення мети основну роль грає якісний аналіз. Однак тут можливо застосування і методів кількісного аналізу: для представлення інформації в наочному вигляді, виявлення незалежних факторів (методи сучасного факторного і компонентного аналізу). При цьому розкриття економічного змісту компонентів є задачею якісного аналізу.

В умовах ринкової економіки суттєво збільшується рівень невизначеності зовнішнього середовища суб'єктів господарювання. У цьому зв'язку для реалізації стадії «Опис можливих станів зовнішньою середовища й оцінки ймовірності їхнього виникнення» підвищується значення аналізу закономірностей і прогнозування відповідних факторів. Дана стадія реалізується шляхом здійснення якісного та кількісного аналізу.

Виявлення результатів реалізації альтернатив у конкретних умовах зовнішнього середовища с задачею якісного аналізу господарських процесів.

Реалізація двох останніх стадій вимагає змістовної інтерпретації (якісний аналіз) із застосуванням методів кількісного аналізу (методи комплексної оцінки альтернатив). Таким чином, ознайомлення з основними стадіями процесу прийняття управлінського рішення переконує в необхідності здійснення аналізу в реалізації кожної з них.

У свою чергу кожна стадія етапу управлінського циклу складається із сукупності управлінських операцій (дій), що конкретизують перелік робіт та виконавців аналітичних задач, методику їхнього рішення, терміни та форми надання вихідної аналітичної інформації і т.д.

Вищевикладений підхід щодо визначення місця і ролі аналізу у здійсненні процесу управління дозволяє відзначити його значну роль в обґрунтуванні та реалізації управлінських рішень.

6 Зміст і завдання аналізу ринкової економіки

Зміст аналізу господарської діяльності як наукової дисципліни випливає насамперед з тих завдань, які він виконує в системі інших прикладних економічних наук.

До числа найважливіших задач економічного аналізу відносяться:

- підвищення науково-економічної обґрунтованості бізнес-планів і нормативів (у процесі їхньої розробки);

- об'єктивне і всебічне дослідження виконання бізнес-плану і дотримання нормативів (за даними обліку та звітності);

- визначення величини впливу факторів на зміну показників, які аналізуються;

- визначення забезпеченості підприємства трудовими, матеріальними, фінансовими ресурсами й ефективності їхнього використання;

- пошук наявних резервів підвищення ефективності виробництва і розробка конкретних заходів щодо їхнього використання;

- дослідження конкурентоспроможності підприємства і кон'юнктури ринку;

- узагальнення результатів аналізу для прийняття раціональних управлінських рішень.

Слід відмітити, що перехід до ринкового механізму змінює характер аналітичних досліджень, розширює зону діагностики і пошуку. Сферу аналітичних досліджень становить як внутрішнє, так і зовнішнє економічне середовище кожного суб'єкта господарювання. Такий аналіз дозволяє швидко адаптуватися до змін ринкової кон'юнктури, передбачати можливі зміни поведінки партнерів, уникати невиправданого ризику співпраці. Виробнича діяльність при цьому оцінюється з точки зору досягнення максимальних фінансових результатів та економічної стабільності на ринку, а фінансова діяльність і управління фінансовими ресурсами розглядаються крізь призму оптимізації виробництва, пошуку найбільш вигідних сфер підприємництва, раціонального маневрування грошовими потоками.

Таким чином, аналіз господарської діяльності як наука являє собою систему спеціальних знань, зв'язаних з дослідженням тенденцій господарського розвитку, науковим обґрунтуванням планів, управлінських рішень, контролем за їх виконанням, оцінкою досягнутих результатів, пошуком, виміром та обґрунтуванням величини господарських резервів підвищення ефективності виробництва й розробкою заходів щодо їхнього використання.

Питання про мету економічного аналізу не досить широко висвітлене у підручниках та навчальних посібниках з економічного аналізу. Деякі автори визначають основну мету аналізу господарської діяльності як пошук можливостей (резервів) підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передових досягнень науки та практики, структури ринку, а також детального вивчення попиту й пропозиції на продукцію підприємства [15]. Таке надто вузьке визначення мети обмежується тільки виявленням резервів. На нашу думку, більш вдалим і науково обґрунтованим є таке визначення мети економічного аналізу: сприяння виконанню планів підприємств і їх підрозділів, а також інших господарських формувань, сприяння дальшому розвитку і поліпшенню економічної роботи завдяки підготовці проектів оптимальних управлінських рішень.

7 Предмет та об'єкти аналізу господарської діяльності

Економічний аналіз має свій предмет, який він вивчає використовуючи властиві йому методи і технічні прийоми. Предмет економічного аналізу з розвитком самої науки конкретизувався й видозмінювався.

У спеціальній економічній літературі з аналізу господарської діяльності зустрічаються різні визначення предмета економічного аналізу, які можна згрупувати в такій спосіб:

- господарська діяльність підприємства;

- господарські процеси та явища;

- причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ та процесів.

У якості одного з повного визначення предмету економічного аналізу найвдалішим, на нашу думку, є таке. Предмет аналізу -- діяльність підприємств і їх підрозділів, а також інших господарських формувань, спрямована на досягнення максимальних результатів за мінімальних витрат.

Така точка зору є найсучаснішого, бо окреслює насамперед суттєву ознаку -- багатосторонню діяльність підприємств, їх підрозділів та інших господарських формувань, спрямовану на пошуки відхилень показників від плану, норм і договірних зобов'язань, а також зіставлення результатів роботи підприємства з витратами. Кінцевою позицією досягнення успішної роботи є виявлення резервів підвищення ефективності виробництва.

Крім того, наведене визначення є повним, тому що у ньому звертається увага не лише на діяльність підприємства, а й на роботу його підрозділи;, а також чітко підкреслюється цілеспрямований характер діяльності.

Предмет економічного аналізу розкривається через його об'єкти -- складові діяльності підприємства, якими є: забезпеченість виробничими і фінансовими ресурсами, характер їх використання виробництво і реалізація продукції, її собівартість, фінансові результати роботи, фінансовий стан підприємства та Інвестиційна його діяльність.

8 Визначення методу і методики економічного аналізу. Особливості методу економічного аналізу

В економічній літературі широко застосовуються терміни методологія, метод і методика. Для опанування змістом цих термінів стосовно економічного аналізу та виявлення їх відмінностей, розглянемо сутність цих понять більш детально.

Під методологію взагалі слід розуміти шляхи, способи та засоби пізнання дійсності, сукупність органічно пов'язаних принципів та прийомів дослідження різноманітних явищ. З іншої точки зору, методологія -- це сукупність методів, які використовуються у конкретних науках.

Під методом дослідження в цілому розуміють спосіб діяльності, послідовність виконання визначених процедур, необхідних для досягнення поставленої мсти.

Методика це сукупність прийомів та способів практичного виконання окремих завдань.

Виходячи з наведених визначень, зрозумілий тісний зв'язок між розглядаємими категоріями та їх співвідношення: методологія -> метод -> методика.

Методологія економічного аналізу -- це найбільш загальне поняття, що вбирає в себе знання про закони формування і розвитку економічних явищ, знання про структурні внутрішні зв'язки досліджуваного процесу, тенденції його розвитку і т.п.

В основу методології економічного аналізу покладено метод матеріалістичної діалектики. Застосування загального діалектичного методу в аналізу формує основні методологічні засади аналітичного дослідження.

Таким чином, в загальному розумінні, під методом економічного аналізу розуміють діалектичний підхід до вивчення господарських процесів в їх становленні та розвитку.

Характерними особливостями методу економічного аналізу, які зумовлені його методологічною основою та характером вивчаємого предмету -- фінансово-господарських процесів на підприємстві -- є:

- використання системи показників, які всебічно характеризують фінансово-виробничу діяльність підприємства;

- вивчення причин змін показників діяльності підприємства;

- виявлення та вимірювання взаємозв'язку між показниками з ціллю підвищення економічної ефективності господарювання.

Причини (фактори), які впливають на економічні явища І процеси, взаємопов'язані між собою. Характер цих зв'язків і залежностей визначається об'єктивними умовами виробництва та реалізації. Виключення будь-якого фактора із орбіти уваги аналітика, і тим більш -- порушення послідовності розглядання факторів -- ведуть до беззмістовності аналізу та недостовірності аналітичних висновків.

Таким чином, з урахуванням розглянутих особливостей можливо дати більш конкретне визначення методу економічного аналізу - це системне, комплексне вивчення, вимір і узагальнення впливу факторів на результати діяльності підприємства, шляхом обробки системи показників спеціальними способами і прийомами.

Практична реалізація методу економічного аналізу відбувається через сукупність окремих технічних прийомів і способів. Ця сукупність окремих прийомів і способів, що використовуються у процесі економічного аналізу, називається методикою економічного аналізу.

Виділяють загальну та часткову методику аналізу. Перша -- це система досліджень, яка може бути однаково використана при вивчені різноманітних об'єктів.

Загальна методика економічного аналізу містить наступні процедури:

- визначення задач та цілей аналізу;

- вибір об'єктів аналізу;

- встановлення системи показників, за допомогою яких можливе дослідження обраного об'єкту;

- вибір основних напрямків та послідовності проведення аналізу;

- обрання конкретних способів і прийомів аналізу досліджуваного об'єкту;

- відбір та перевірка достовірності джерел вхідної інформації;

- вибір технічних засобів і, виходячи з їх можливостей, відповідних способів обробки аналітичної інформації;

- визначення найбільш доцільної форми оформлення результатів аналізу;

- розробка заходів вдосконалення діяльності підприємства та перевірка їх впровадження.

Для проведення аналітичних досліджень окремих об'єктів дослідження загальна методика аналізу конкретизуються виходячи із специфіки останніх.

Системний підхід -- передбачає вивчення економічних процесів як складних динамічних систем, які включають ряд елементів, певним чином пов'язаних поміж собою.

Комплексність -- вимагає охвату усіх сторін діяльності та всебічного вивчення причинних залежностей в економіці підприємства.

Динамічність -- передбачає вивчення економічних явищ і процесів в динаміці, в розвитку.

Точність -- досягається, по-перше, при використанні достовірною інформації, яка реально відображає об'єктивну дійсність, по-друге, необхідне підтвердження аналітичних висновків точними розрахунками.

Оперативність -- вимагає не простої констатації минулих події та їх оцінки, а передбачає своєчасне проведення аналітичних досліджень для прогнозування господарських подій.

Ефективність -- означає, що витрати на проведення економічного аналізу повинні давати багатократний ефект.

Зрозумілість (адекватність тлумачення) -- потребує обов'язкового пояснення отриманих результатів дослідження у вигляді відповідних висновків, коментарів.

Дієвість та прогресивність -- вимагає від аналітика активного втручання у хід виробництва, своєчасного виявлення його недоліків та вад, з метод їх своєчасного усунення, прийняття оперативних рішень, направлених на підвищення ефективності виробництва.

9 Система показників, які використовуються в економічному аналізі: поняття та класифікація

Всі об'єкти аналізу відображаються в системі економічних показників. Причому, кожне економічне явище або процес визначаються не одним, а комплексом взаємопов'язаних показників. Наприклад, ефективність використання предметів праці характеризують такі показники: рівень матеріаловіддачі, матеріаломісткість, рентабельність, продуктивність праці і інші. У зв'язку з цим, вибір та обґрунтування системи показників для відображення економічних явищ і процесів с важливим методологічним питанням економічного аналізу. Від того, наскільки правильно обрані показники об'єкту дослідження, наскільки повію і точно відображують відібрані показники сутність вивчаємого явища або процесу залежать результати аналізу.

Використання в економічному аналізі великої кількості економічних показників нагально вимагає їх класифікації і систематизації. Найбільш доцільною с класифікація економічних показників за наступними ознаками:

- в залежності від вимірювачів, показники діяльності підприємств підрозділяють на натуральні та вартісні;

- в залежності від того, яка сторона явищ або процесів вимірюється економічні показники підрозділяють на кількісні і якісні;

- в залежності від використання окремих показників або їх співвідношень показники поділяють на абсолютні та відносні.

- в залежності від ступеню синтезу показники підрозділяють на загальні, часткові та питомі.

- в залежності від способу формування показники підрозділяють на нормативні (кошторисні), планові, облікові (фактичні).

Кожний із наведених показників має свій зміст і призначення для контролю і аналізу. Використання кожного з цих показників окремо від інших має деякі обмеження, тому в аналізі для всебічної та об активної оцінки діяльності підприємств використовують систему економічних показників.

10 Поняття та групування факторів в економічному аналізі

В теорії економічного аналізу широко застосовується поняття факторів. Під факторами в економічному аналізі розуміють рушійні сили або першопричини виникнення і розвитку економічних явищ і процесів. На результати діяльності підприємств впливають численні й різноманітні фактори. Для більш точної оцінки впливу факторів на зміну результативних показників прийнято підрозділяти їх на однорідні групи, тобто класифікувати.

Незважаючи на те, що в теорії економічного аналізу класифікації факторів завжди приділялось достатньо уваги, це питання й досі не мас однозначної відповіді. При виборі ознак класифікації факторів та ступеню їх деталізації слід врахувати, що надмірна деталізація факторів не є доцільною, тому що призводить до ускладнення планування, обліку і аналізу. В той же час надмірне укрупнення факторів звужує пошук резервів поліпшення діяльності підприємства та підвищення ефективності виробництва. Крім цього, при виборі факторів треба мати на увазі, що економічний аналіз спроможний дослідити лише ті економічні явища, які відображено в певних економічних показниках, що мають числову (кількісну) характеристику, тому при виборі факторів слід уникати тих, вплив яких на результати діяльності підприємства неможливо розрахувати: соціально-економічні, демографічні, природні, науково-технічні, політичні, культурні.

Зважаючи на викладені обставини, найбільш доцільною, з нашої точки зору, є наступна класифікація факторів.

* Основні і другорядні (основні -- це ті фактори, що впливають на результати дії підприємства, а другорядні істотно не впливають на результати діяльності підприємства).

* Зовнішні і внутрішні фактори, тобто на фактори, що залежить і не залежать від діяльності даного підприємства.

* Об'єктивні і суб'єктивні фактори; об'єктивні фактори не залежать від волі і бажання людей, суб'єктивні - - залежать від діяльності юридичних і фізичних осіб.

* Постійні і тимчасові; постійні факторії впливають на досліджуване явище постійно на протязі усього часу. Вплив тимчасових факторів виявляється періодично (нова технологія, освоєння нової техніки).

* Екстенсивні й інтенсивні. До екстенсивних відносяться фактори, пов'язані з кількісним приростом результативного показники. Інтенсивні фактори характеризують ступінь зусилля, інтенсивності праці в процесі виробництва.

* Загальні та специфічні. До загальних відносять фактори, які діють в масштабах всієї економіки. Специфічними є фактори, які діють в умовах тільки однієї галузі економіки або підприємства.

* Кількісні та якісні. Кількісні фактори виміряють кількісні характеристики явищ, а якісні визначають внутрішні якості, особливості вивчаємих об'єктів.

* Прості та складні (комплексні). Складні фактори, на відміну від простих, складаються із декількох елементів.

* 3 точки зору впливу факторів на економічне явище або процес виділяють фактори першого, другого, ... п-го порядку. До факторів першого порядку належать фактори, які безпосередньо впливають на результативний показник. Усі інші фактори впливають на результативний показник не напряму, а через фактори більш високого рівня.

Різні фактори відіграють різну роль і мають різне значення для підвищення ефективності виробництва. Причому роль і значення окремих факторів не залишаються постійними. Вони змінюються залежно від різних економічних і конкретно-історичних умов розвитку суспільного виробництва. Так, розвиток ринкових відносин змінює співвідношення факторів, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції. Так, за умов централізованої економіки приоритетними були фактори, які обмежували обсяг виробництва наявними виробничими потужностями, необхідним обладнанням. Ринкові перетворення національної економіки обумовили першочерговість факторів, які формують споживчий попит на продукцію, ємкість ринків збуту товарів тощо.

11. Класифікація способів і технічних прийомів економічного аналізу

В економічному аналізі використовуються різноманітні методи дослідження, що обумовлює необхідність їх науково обґрунтованої класифікації. В теорії економічного аналізу поширені різні підходи до класифікації методів аналізу.

Один з них передбачає двухрівневий розподіл методів економічного аналізу.

На першому рівні всі методи аналізу розділяють на формалізовані і неформалізовані.

Неформалізовані методи аналізу засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні. До них відносять: експертні оцінки, сценарії, психологічні, морфологічні методи і інші. При використанні цих методів можливий певний суб'єктивізм, тому що вони В значній мірі базуються на особистому досвіді, інтуїції та знаннях аналітика. Тому їх застосування в аналітичній практиці досить обмежене.

До формалізованих методів відносять методи, в основу яких покладені достатньо визначені формалізовані аналітичні залежності. Відомі десятки таких методів, які виходячи із змісту можна також підрозділити на наступні групи:

- класичні методи економічного аналізу;

- традиційні методи економічної статистики;

- математико-статистичні методи;

- економетричні методи;

- методи економічної кібернетики та оптимального програмування;

- методи дослідження операцій та теорії прийняття рішень.

Згідно з другим двухрівневим підходом, на першому рівні всі методи і технічні прийоми аналізу, виходячи з їх сутності, поділяють на дві групи:

* економіко-статистичні методи;

* економіко-математичні методи.

На другому рівні економіко-статистичні методи підрозділяють на загальностатистичні і методи елімінування.

До загальностатистичних методів відносять: групування, динамічні ряди, вибіркове спостереження, середні і відносні величини.

Методи елімінування включають наступні прийоми: спосіб ланцюгових підстановок, абсолютні різниці, відносні різниці, індексний і інтегральний методи.

До економіко-математичних методів відносять: кореляційний та регресійний аналіз, математичне програмування, теорію масового обслуговування й ін.

Згідно з третім підходом всі методи аналізу підрозділяють на однорідні групи.

До першої групи методів відносять: порівняння, відносні та середні величини, графічний метод, економічні групування, балансовий метод.

До другої групи методів відносять: ланцюгові підстановки, індексний метод, абсолютні різниці, відносні різниці, інтегральній метод та метод пропорційного розподілу.

До третьої групи методів відносять: кореляційний, дисперсний,компонентний та порівняльний багатовимірний факторний аналіз.

Четверту групу методів складають: економіко-математичні методи програмування, теорія масового обслуговування, теорія ігр, дослідження операцій.

В основі наведеного групування методів економічного аналізу покладено їх призначення -- мета використання в аналітичному дослідженні та вирішувані задачі.

У найбільш загальному виді аналітичний процес може бути розділений на три етапи:

* підготовка даних для аналізу;

* обробка вхідних даних;

* узагальнення результатів аналізу;

Кожному з наведених етапів економічного аналізу відповідає комплекс методів і технічних прийомів.

Вибір та практичне використання відповідних методів економічного аналізу залежить від мети та глибини аналізу, об єкту дослідження, технічних можливостей виконання аналізу і інших причин. Групування методів і технічних прийомів аналізу допоможе глибше опанувати їх сутність та призначення.

12 Сутність, форми та використання порівнянь в економічному аналізі

На першому етапі аналітичного дослідження використовуються найрізноманітніші економіко-статистичні (традиційні) методи аналізу. Їх головним призначенням є підготовка вхідної економічної інформації та її первинна обробка з метою вивчення стану та закономірностей розвитку досліджуваних явищ і процесів на підприємстві. До традиційних методів обробки економічної інформації відносять ті, що широко використовуються і в інших дисциплінах для обробки та дослідження інформації.

Для вивчення впливу факторів на результати діяльності підприємства використовують методи елімінування.

Спосіб порівняння це один з основних прийомів економічного аналізу, що дозволяє оцінити економічні явища або процеси шляхом зіставлення його з іншими явищами чи процесами. Як базу для порівняння використовують:

* планові значення (показники);

* нормативні показники;

* показники минулих років;

* показники роботи за квартал, місяць, рік;

* аналогічні показники середнього в галузі підприємства;

* аналогічні показники передового в галузі підприємства;

* відповідні показники закордонних підприємств;

* паралельні та динамічні ряди взаємопов'язаних показників.

Для використання прийому порівняння в економічному аналізі необхідно щоб показники були порівнянними, що висуває наступні вимоги до них:

* єдність об'ємних, вартісних, якісних і структурних факторів;

* єдність проміжків часу, за які були обчислені показники;

* порівнянність вхідних умов виробництва (технічні, природні і кліматичні);

* єдність методики обчислення і складу показників.

Для нейтралізації впливу фактора обсягу виробництва звичайно перераховують планове значення фактора, що корелює, виходячи з фактичного обсягу виробництва.

Для нейтралізації впливу вартісного (цінового) фактора необхідно перерахувати фактичні показники, виходячи з планового рівня цін.

Для нейтралізації впливу якісною фактора найчастіше показники обсягу приводять до стандартної якості чи розглядають зміну цін різних сортів продукції.

Вплив структурного фактора визначається відніманням із загальної суми зміни показника впливу інших факторів.

Іноді в практиці аналітичних досліджень використовують інші прийоми забезпечення порівнянності показників: використання поправочних коефіцієнтів (коефіцієнт знецінювання звітних даних); застосування не абсолютних, а відносних і середніх величин.

У теорії економічного аналізу виділяють декілька видів порівняльного аналізу: горизонтальний, вертикальний і трендовий.

В основі горизонтального аналізу -- побудова рядів динаміки аналізуємого показника.

В основі вертикального аналізу -- розкладання економічних явищ на складові елементи, що дозволяє вивчити їх внутрішню структуру.

При проведенні трендового аналізу розраховуються показники темпів росту і приросту досліджуваного явища чи процесу.

13 Прийоми групування та деталізації показників і їх види

Економічні явища і процеси характеризуються безліччю первинних даних. Для того, щоб сукупність первинного матеріалу зручніше було використовувати в процесі обробки й аналітичних висновків необхідна його систематизація. Одним з видів такої систематизації є групування. Групуванням назрівають розподіл багатьох одиниць об'єкта спостереження на якісно однорідні групи за певними суттєвими для них ознаками. Групування в економічному аналізі застосовуються для виявлення взаємозв'язку між окремими економічними явищами, з метою вивчення їхньої внутрішньої будови. У залежності від поставлених цілей виділяють три види групувань:

* для визначення соціально-економічних типів явищ -- типологічні;

* для вивчення структури явищ та структурних зрушень, які відбуваються в них -- структурні;

* для визначення зв'язків та залежностей між явищами - факторні.

Типологічні групування призначені для розчленовування всієї сукупності первинних даних на однорідні групи чи класи.

Структурні групування використовуються для вивчення внутрішньої структури економічного явища, співвідношення їх окремих частин.

Факторні (аналітичні) групування використовуються для виявлення наявності, напрямку та форми зв'язку між показниками, що вивчаються.

За складністю побудови виділяють прості групування та комбіновані. При простих групуваннях використовується одна класифікаційна ознака, при комбінованих -- декілька.

Процес побудови групувань відбувається у наступній послідовності:

- визначення цілі аналізу,

- збирання необхідних даних щодо всієї сукупності об'єктів;

- ранжирування сукупності за вибраною для групування ознакою;

- оцінка крайніх варіантів факторної ознаки;

- визначення кількості груп у групуванні;

- визначення розміру рівновеликого інтервалу.

Деталізація показників по підрозділах підприємства передбачає розчленовуванням будь-якого узагальнюючого показника за місцями виконання основних чи інших операцій.

Деталізація показників за часом передбачає їх розподіл по кварталах, по декадах (річний обсяг випуску продукції, квартальний, місяць, за декаду, за день).

Використання деталізації в економічному аналізу дозволяє поглибити аналіз впливу факторів на зміну вивчаємих показників діяльності підприємства, і таким чином, розширити коло пошуку резервів.

14 Використання в аналізі абсолютних і відносних показників діяльності підприємства

В аналітичних дослідженнях використовуються абсолютні і відносні показники діяльності підприємства. Абсолютні величини характеризують кількісну сторону досліджуваного явища чи процесу.

Відносні показники відображають співвідношення величини досліджуваного явища з величиною інших явищ чи процесів, а також показують співвідношення того самого показника за різні проміжки часу. Відносні величини використовують для оцінки виконання плану, для оцінки динаміки досліджуваного процесу чи явища, а також для характеристики внутрішньої структури досліджуваного явища. У залежності від обраної бази виділяють наступні відносні величини: коефіцієнти, відсотки і проміле.

За допомогою середніх величин, обрахованих на основі масових даних про якісно однорідні явища, можна виявити загальні тенденції та закономірності розвитку економічних процесів.

Рядом динаміки називають часову послідовність значень економічних показників. В економічному аналізі динамічні ряди використовуються при попередній оцінці економічного явища чи процесу.

Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми значеннями.

За допомогою рядів динаміки можна отримати наступні дані:

- інтенсивність зміни досліджуваних показників;

- середній рівень показника і середню інтенсивність зміни;

- тенденції щодо зміни показників.

Застосування динамічних рядів дозволяє виявити основні тенденції розвитку економічного явища і скласти прогноз його розвитку на доступну для огляду перспективу. Але використання цього технічного підйому можливе лише тоді, коли забезпечена зіставність усіх величин, що входять в ряди динаміки.

Використання динамічних рядів в економічному аналізу вимагає дотримання наступних основних правил їх складання:

- правильний вибір періоду динамічного ряду;

- включення в ряди динаміки однорідних показників;

- вибір оптимальної тривалості періоду (інтервалу;