Економічний аналіз

Складність цього процесу обумовлює необхідність розробки певної послідовності та підпорядкованості досліджуваних об'єктів. Розглянемо загальну схему послідовності проведення комплексного економічного аналізу діяльності підприємства.

В сучасній економічній літературі найшли відображення два основних підходи до послідовності проведення комплексного економічного аналізи. Різниця між ними обумовлена пріоритетністю мети функціонування господарюючих суб'єктів та їх матеріально-технічним базисом, що є необхідною умовою досягнення постав-ленної цілі. Виходячи з того, що основною метою функціонування кожного підприємства в умовах ринкової економіки є одержання прибутку, прихильники першого підходу вважають необхідним проведення комплексного економічного аналізу з оцінки фінансового стану підприємства, який є загальним відбитком ефективності господарювання підприємства.

Прихильники другого підходу вважають за доцільне проведення комплексного економічного аналізу починаючи з аналізу організаційно-технічного розвитку підприємства, аргументуючи це тим, що продуктивність праці та економічні показники взагалі залежать від технічних умов виробництва, використовуваної техніки, прогресивності технологічних процесів, технічної й енергетичної озброєності праці, ступіні концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування, тривалості виробничого циклу, ритмічності виробництва, рівня організації виробництва і керування.

Від усіх цих умов залежить ступінь використання виробничих ресурсів: засобів праці, предметів праці і самої праці.

Ефективність використання виробничих ресурсів, у свою чергу, виявляється в:

1) обсязі та якості виробленої і реалізованої продукції;

2) величині споживання або витрат ресурсів на виробництво, тобто собівартості продукції.

Зіставлення показників обсягу реалізації продукції і її собівартості характеризує величину прибутку і рентабельності продукції.

Така принципова схема взаємозв'язку економічних показників господарської діяльності покладена в основу другого підходу до послідовності комплексного економічного аналізу.

Вирішальне значення при складанні блок-схеми комплексного економічного аналізу є відображення реальних співвідношень між групами показників.

42 Зміст поняття «резерви» і їхнє угрупування

Завершальним етапом проведення економічного аналізу є пошук додаткових невичерпаних можливостей покращання діяльності підприємства, які в теорії економічного аналізу отримали назву «резерви». Цей пошук заснований, як найчастіше, на результатах факторного аналізу узагальнюючих показників діяльності підприємства.

Будь-який фактор завжди має не лише кількісну величину, а й напрям (вектор) дії. Тому за характером впливу на результативні показники розрізняють позитивні і негативні фактори. З останніми і пов'язують пошук резервів виробництва. Отже, аналіз впливу фактору -- це попередник пошуку виникнення резервів виробництва.

Під час вивчення цієї категорії слід обов'язково усвідомлювати, що поняття «резерв» має два зовсім різні визначення:

1. Резерв -- це запас ресурсів, який свідомо не витрачається і підтримується на певному рівні як засіб, що забезпечує надійність і безперервність роботи будь-якої системи;

2. Резерв -- це невикористана або згаяна можливість чогось, наприклад, зростання обсягу виробництва, поліпшення якості, підвищення рентабельності тощо.

У першому визначенні резерв характеризує будь-який страховий запас.

Друге розуміння резерву пов'язують, насамперед з різними витратами ресурсів (псування, пропажа, брак, уцінка), сплатою штрафів, пені та іншими збитками. Це явні резерви. Проте є такі, що обумовлюються підвищенням норм витрачання ресурсів, перевитратами заробітної плати, несвоєчасним виконанням заходів із впровадженням нової техніки і технології, недозавантаженням вільних виробничих потужностей тощо. Одні резерви -- це безповоротні втрати ресурсів або прибутків, інші можуть бути використані у наступні періоди часу.

Для більш повного розуміння, повного вияву та використання резерви слід класифікувати.

Класифікація резервів можлива за різними ознаками, але будь-яка класифікація повинна полегшувати пошук резервів. Розглянемо найважливіші ознаки класифікації резервів (рис. 8.3).

Основна ознака класифікації виробничих резервів -- за джерелами підвищення ефективності виробництва, що зводяться до трьох основних груп (простим моментам процесу праці): доцільна діяльність, або сама праця, предмет праці і засіб праці. За цією ознакою, розрізняють три групи резервів: резерви матеріальних ресурсів, резерви засобів виробництва, і резерв трудових ресурсів.

З позиції підприємства у залежності від джерел утворення (місць виникнення) розрізняють зовнішні і внутрівиробничі резерви. У залежності від рівня управління зовнішні резерви підрозділяють на галузеві, регіональні, державні. Прикладом використання резервів у народному господарстві є концентрація капіталовкладень у ті галузі, що дають найбільший економічний ефект або які забезпечують прискорення темпів науково-технічного прогресу (верстатобудування, приладобудування й ін.). Використання зовнішніх резервів позначається на рівні економічних показників підприємства, але головним джерелом економії на підприємствах, як правило, є внутрівиробничі резерви.

За характером впливу на результати діяльності підприємства резерви поділяють на екстенсивні та інтенсивні. До резервів екстенсивного характеру відносять ті, практична реалізація яких потребує додаткового залучення ресурсів. Резервами інтенсивного характеру вважають ті, які зв'язані з найбільш повним та раціональним використанням виробничого потенціалу підприємства.

Класифікують резерви також по тим кінцевим результатам, на які ці резерви впливають. Розрізняють резерви: підвищення обсягу продукції, удосконалювання структури й асортименту виробів, поліпшення якості, зниження собівартості продукції за елементами витрат, за статтями витрат, за центрами відповідальності; резерви підвищення прибутковості продукції, зміцнення фінансового становища і підвищення рівня рентабельності.

Для раціональної організації пошуку резервів важливе значення має їхнє угруповання за стадіями процесу відтворення (постачання, виробництво і збут продукції), а також по стадіях створення й експлуатації виробів -- життєвого циклу виробів (предвиробнича стадія -- конструкторська і технологічна підготовка виробництва; виробнича стадія -- освоєння нових виробів і нових технологій у виробництві; експлуатаційна стадія -- споживання виробу; стадія утилізації -- зняття виробу з виробництва).

За ознакою терміну використання резерви підрозділяють на поточні (реалізовані протягом даного року) і перспективні (які можна реалізувати в більш далекій перспективі).

За способами виявлення резерви класифікуються на явні (ліквідація очевидних втрат і перевитрат) і сховані, котрі можуть бути виявлені шляхом глибокого економічного аналізу, його особливих методів, наприклад порівняльного міжгосподарського аналізу, функціонально-вартісного аналізу й ін.

Наведена класифікація резервів дозволить проводити їх пошук комплексно та цілеспрямовано.

Можливі й інші принципи класифікації резервів, їхня необхідність випливає з конкретних умов і задач кожного підприємства.

Механізм пошуку резервів засновано на певних принципах, які забезпечують раціоналізацію виявлення і мобілізації резервів. До принципів виявлення резервів можна віднести:

* виявлення ведучої ланки в підвищенні ефективності виробництва, тобто виявлення тих витрат, що складають основну частину собівартості продукції і які можуть дати велику економію при мінімальних витратах;

* виділення «вузьких місць» у виробництві, що лімітують темпи зростання виробництва і зниження собівартості продукції;

* врахування типу виробництва при пошуку резервів; наприклад, у масовому виробництві пошук резервів рекомендується вести в послідовності -- виріб, вузол, деталь, операція; в одиничному виробництві -- за окремими операціями виробничого циклу;

* одночасний пошук резервів за всіма стадіями життєвого циклу об'єкта або виробу;

* принцип недопущення повторного підрахунку резервів, що потребує їх комплексного та системного вивчення;

* оперативність пошуку резервів, що забезпечує більшу ефективність від їх мобілізації;

* реальність виявлених резервів, що передбачає наявність реальних можливостей підприємства для їх мобілізації.

В процесі підрахунку резервів слід враховувати наступні правила:

- в резерви слід зараховувати тільки негативний вплив факторів, на які може впливати підприємство;

- при обчислені резервів збільшення обсягу виробництва:

з одного моменту праці (використання предметів праці, засобів праці та ефективності самої праці) -- розраховується сукупний резерв;

з всіх трьох моментів праці -- обчислюється комплектний резерв, тобто найменший з трьох груп резервів, який забезпечений всіма видами ресурсів.

Усі виявлені резерви потрібно підкріпити необхідними засобами, які дозволяють їх мобілізувати та запровадити у практику діяльності підприємства.

Размещено на Allbest.ru