Широке розгортання ринкових відносин, підвищення рівня інтенсифікації виробництва зумовлюють необхідність більш повного й оперативного залучення до господарського обігу резервів виробничих потужностей. Це вимагає розробки ефективних заходів і методів їх виявлення на всіх стадіях виробничого процесу з врахуванням використання величини виробничої потужності підприємства і його підрозділів.

При обчисленні потужності важливо враховувати якісні характеристики потужнісних ресурсів. З цією метою мають бути створенні два класифікатори: устаткування і робочих місць.

Важливим моментом в удосконаленні методів визначення виробничих потужностей є отримання вихідної інформації шляхом застосування уніфікованих форм. Уніфікація форм охоплює два напрямки:

- встановлюються єдині форми, в яких представленні розрахунки виробничих потужностей усіх видів виробництв;

- виділяється строго визначена сукупність форм, в яких представленні розрахунки виробничих потужностей підрозділів різних видів ієрархії: низького рівня і високого рівня.

Виробнича потужність підприємства є величиною змінною. Вона залежить від умов діяльності підприємства і встановлюється тільки на певний момент.

Основним завданням розрахунку виробничої потужності підприємства є визначення потенціальної можливості підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, а також виявлення і використання резервів пов'язаних з технічним прогресом і удосконаленням організації виробництва з метою збільшення випуску продукції.

Це завдання може бути забезпечене шляхом впровадження в практику якісно нових методів обчислення виробничих потужностей із застосуванням сучасної електронно-обчислювальної техніки.

Своєю чергою використання електронно-обчислювальних машин і нових методів обчислення виробничих потужностей зумовлюють необхідність розв'язання комплексу задач, пов'язаних з формуванням вхідної і вихідної інформації, введення в обіг нових понять. Серед них треба виділити такі: потужнісні ресурси підприємства, форми виробничо-технологічної організації потужнісних ресурсів, централізація інформації.

У широкому розумінні основу потужнісних ресурсів становлять робочі місця, на яких виконуються роботи при допомозі машин і механізмів або ручним способом з використанням механізованого інструменту та інших нескладних знарядь праці. У першому випадку потенційна можливість робочого місця визначається пропускною здатністю устаткування, а в другому - обсягом робіт, які виконує робітник. Отже, потужнісні ресурси - це сукупність устаткування і робочих місць, які організовано функціонують у процесі виробництва продукції в тому чи іншому виробничому підрозділі. При такому трактуванні суті потужнісних ресурсів устаткування і робочі місця різною мірою беруть участь у формуванні величини виробничої потужності.

Кожна група потужнісннх ресурсів повинна характеризуватися цільовою спрямованістю і створюватися з метою виконання певного виду робіт. З урахуванням цієї специфіки групи об'єднуються у виробничі підрозділи.

Виробнича потужність того чи іншого підрозділу визначається пропускною здатністю провідної групи його потужнісних ресурсів. Такою групою є устаткування і робочі місця залежно від їхньої технологічної значимості: виконання найбільш відповідальних операцій, прогресивність устаткування, коефіцієнт завантаження якого повинен бути не менший, ніж нормативний.

Для розрахунку виробничої потужності підприємства користуються такими вихідними даними:

- номенклатура та асортимент продукції;

- трудомісткість кожного виду продукції;

- наявність, склад і ста обладнання і виробничих площ;

- продуктивність кожного виду обладнання;

- строки вибуття та введення обладнання та виробничих площ;

- корисний фонд робочого часу обладнання;

- заходи по модернізації, автоматизації обладнання.

Задачу обчислення виробничої потужності підприємства і його підрозділів можна сформулювати так: при обмеженні на ефективний фонд часу роботи устаткування максимізується випуск продукції.

До розрахунку виробничої потужності підприємства включають все обладнання, яке не діє внаслідок поламок, ремонту чи модернізації. Враховують також обладнання яке знаходиться в стані монтажу чи на складі і призначене до введення в експлуатацію в плановому періоді.

Не включають до розрахунку виробничої потужності підприємства обладнання, яке знаходиться на випробуванні

Виробнича потужність підприємства визначається в за потужністю провідних цехів, потужність провідних цехів за потужністю виробничих дільниць, потужність виробничих дільниць за потужністю провідного обладнання.

Провідне обладнання - обладнання на якому виконується основний об'єм робіт - за складністю і трудомісткістю.

Провідні цехи та дільниці це такі, в яких зосереджена найбільша частина виробничого обладнання та які мають найбільшу питому вагу в загальній трудомісткості виконуваних робіт.

Провідне обладнання - унікальне обладнання, на якому виконуються найбільш відповідальні та складні операції, які не можна передати на інше обладнання. В цих випадках не враховується питома вага такого обладнання в загальній кількості обладнання.

Виробнича потужність дільниці визначається за наступною формулою:

,

де n - кількість одиниць встановленого обладнання;

КФРЧ - корисний фонд робочого часу в розрахунку на 1-цю обладнання (визначається з врахуванням простоювання обладнання в планово-попереджувальному ремонті)

К_вн - коефіцієнт виконання норм виробітку

Т_{є -} трудомісткість обробки одиниці виробу, год.

В деяких випадках, при розрахунку виробничої потужності використовується така формула:

,

де t_{n -} годинна (нормативна) продуктивність одиниці обладнання

Якщо підприємство виготовляє декілька видів продукції, то користуються наступною формулою:

,

де Ц - договірна (оптова) ціна 1-ц продукції і-го виду,

N - максимально можливий випуск і-го виду продукції.

Для розрахунку виробничої потужності на діючому підприємстві (з діючих потужностей) визначають середньорічну виробничу потужність

,

де П_{пр. -} потужність на початок року;

П_{введ. -} потужності, які вводилися протягом планового періоду;

t_введ. - кількість місяців функціонування введених потужностей;

П_{виб. -} потужності, які вибували протягом планового періоду;

t_{виб. -} кількість місяців на протязі яких вибувши потужності не будуть

функціонувати.

1.3 Показники використання виробничої потужності

Т_і

Кзм = - --------------

Свст*Фд

де Т_{і -} сумарна розрахункова планова або фактична машиномісткість продукції, маш/год.;

Свст - кількість одиниць встановленого обладнання;

Фд - дійсний фонд часу роботи обладнання в одну зміну, год.

На практиці часто доводиться визначати фактичну величину коефіцієнта змінності роботи обладнання, який характеризує ступінь фактичного використання обладнання.

У результаті порівняння планового або фактично досягнутого коефіцієнта змінності роботи обладнання, який обчислений за запропонованим методом з оптимально можливим або нормативним можна оцінити резерви підвищення завантаження обладнання.

Для оцінки використання реального фонду роботи обладнання використовується коефіцієнт завантаження обладнання (Кз). Він показує відношення сумарної машиноміскості до дійсного фонду часу роботи встановленого обладнання при заданому режимі роботи підприємства або його підрозділів:

Т_і

Кз = - ---------------

Свст*Фл*Р

де Р - режим роботи заводу, цеху, дільниці.

Важливим моментом в аналізі використання обладнання є визначення середнього часу його роботи Показник, який характеризує середній час роботи машини (год.), обчислюється як:

Т_і

F = - ----------

Cвст

Інша група показників (коефіцієнт змінності роботи обладнання, коефіцієнт його завантаження і показник, що характеризує середній час роботи обладнання) значною мірою відповідає цій вимозі. За такими показниками можна оцінити вплив факторів, які характеризують конструктивно-технологічні особливості продукції, що виготовляється, і досягнутий організаційно-технічний рівень виробництва; які відображають наявні ресурси і їх використання в часі.

Будь-який із показників відображає насамперед використання технологічного обладнання, яке визначає величину виробничої потужності. Динаміка цих показників характеризує не тільки рівень використання виробничої потужності, а й резерви поліпшення її використання.

Важливим етапом в аналізі виробничої потужності є оцінка ступеня рівномірності завантаження обладнання при заданому обсязі виробництва або прийнятій потужності. Це завантаження дає уявлення про існуючий рівень пропорційності у виробничій потужності підрозділів і груп взаємозамінного обладнання. Для кількісної характеристики рівномірності завантаження обладнання пропонуємо коефіцієнт пропорційності (Кпр), який належить до другої групи показників. Він визначається як відношення кількості обладнання, яке зайняте у виготовленні продукції, до загальної кількості встановленого обладнання (Свст)

Спр

К пр = - -------

Свст

Якщо Спр = Свст, то коефіцієнт пропорційності дорівнює коефіцієнтові завантаження обладнання. У всіх інших випадках вони відрізняються за величиною.

Коефіцієнт пропорційності має деякі особливості. Так, якщо коефіцієнт змінності означає використання обладнання в часі, а коефіцієнт завантаження - ступінь використання дійсного фонду робочого часу обладнання при заданому обсязі виробництва, то коефіцієнт пропорційності характеризує рівномірність у роботі парку машин. За допомогою цього показника можна визначити, яка кількість встановленого обладнання у виробничому підрозділі може одночасно працювати при повній структурі парку машин і структурі машиномісткості заданої виробничої програми. Водночас він показує, наскільки масштаб роботи відповідає встановленому обладнанню у певний момент.

Коефіцієнт змінності роботи обладнання і коефіцієнт завантаження обладнання значною мірою залежать від обсягу виробництва. Коефіцієнт пропорційності залишається не змінним при зміні обсягу виробництва. Не змінюється значення коефіцієнта пропорційності і тоді, коли збільшується загальна кількість обладнання в цехах і на ділянках без зміни його структури.

Характеризуючи виробництво при існуючому рівні узгодженості пропускної здатності окремих видів обладнання, груп взаємозамінного обладнання, коефіцієнт пропорційності дає змогу оцінити резерви збільшення виробничої потужності підприємства і випуску продукції при наявних виробничих площах за рахунок збільшення кількості машин у загальному парку обладнання, технологічні можливості яких найбільшою мірою відповідають структурі машиномісткості виробів, які виготовляються.

Визначивши за допомогою Кпр рівень пропорційності у виробничій потужності, можна встановити ту кількість машин, верстатів, які безперервно беруть участь у роботі, а також виявити ту частину обладнання, яка може бути вилучена з виробничого процесу, або частково завантажена роботою.

У деяких галузях встановлюється норматив завантаження обладнання. Це дає змогу на практиці значно ширше використовувати оцінки резервів використання діючих виробничих потужностей, коефіцієнтів пропорційності.

Найбільш доцільно використовувати таку робочу формулу визначення Кпр:

Кзм. вст

Кпр = - --------------

Кзм. н

де Кзм. вст - коефіцієнт змінності встановленого обладнання;

Кзм. н - нормативний коефіцієнт змінності.

Важливе місце в аналізі рівня використання виробничої потужності займають інтегральні вартісні показники. Вони утворюють третю групу показників і дають змогу оцінити вплив використання виробничої потужності на ефективність виробництва одним із таких показників є фондовіддача. Він має прямий зв`язок із показниками які вказують на рівень завантаження обладнання.

Вплив завантаження обладнання на фондовіддачу можна оцінити за такою формулою:

ДФ = Фб ( (Кз. з /Кз. б) - 1)

де ДФ - приріст фондовіддачі за рахунок підвищення завантаження обладнання, грн. /грн.;

Кз. з, Кз. б - коефіцієнти завантаження обладнання відповідно в звітному і базовому періодах;

Фб - фондовіддача в базовому періоді, грн/грн.

За показником фондовіддачі оцінюють ступінь відповідальності фактичної і проектної фондовіддачі, а також зіставляють проектну фондовіддачу з прийнятою потужністю. Порівнявши ці два показники, можна визначити резерви підвищення фондовіддачі або величину перекриття проектної фондовіддачі, які своєю чергою характеризують резерви поліпшення використання прийнятої виробничої потужності. Резерв підвищення фондовіддачі можна обчислити за формулою:

(Кпр. ф - Км) *100

Рф = - ------------------------

Кпр. ф

де Кпр. ф - проектне значення фондовіддачі, грн/грн;

Км - фондовіддача, обчислена за прийнятою потужністю, грн/грн.

Ефективність використання активної частини основних фондів характеризує такий вартісний показник, як випуск продукції в розрахунку на 1 грн вартості обладнання. Цей показник може бути доповнений показником випуску продукції на одиницю обладнання. Він обчислюється як у вартісних так і в натуральних одиницях.

Дуже важливим є показник що характеризує ефективність використання заводських виробничих площ. Цей показник використовується при оцінці рівня використання виробничої потужності тих підрозділів величина потужності яких залежить від величини виробничих площ.

Наведена сума показників дає змогу отримати інформацію, на основі якої можна привести комплексний аналіз використання виробничої потужності підприємств і його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи реалізації виробничої потужності.

У сучасних умовах господарювання максимальне використання виробничих потужностей підприємств є найдешевшим заходом, що різко впливає на ефективність роботи кожного з них Виробничі потужності підприємств харчової переробки мають динамічний характер. У їхньому складі відбуваються як якісні так і кількісні зміни.

Якщо не враховувати впливу об`єктивних факторів на зміну потужностей, то це не позначиться на ефективності їх функціонування. Освоєння виробництва нових модернізованих виробів у багатьох випадках зумовлює зміну структури потужностей, а іноді вимагає докорінної перебудови. Важлива роль тут відводиться новій технології.

Раціонально побудована система машин підприємства і його підрозділів може стійко функціонувати протягом певного тривалого періоду. Однак можливі певні відхилення, насамперед у пропускній здатності окремих машин підсистем і систем на різних рівнях ієрархічної структури побудови підприємства. при цьому очні з них мають мінімальну пропускну здатність, а інші - максимальну. В зв`язку з цим середній коефіцієнт завантаження обладнання знижується, що позначається на ефективності використання виробничих потужностей, а підприємство практично не має резервних для швидкого освоєння випуску нової продукції. Отже, йдеться про розв'язання такого комплексного, як поліпшення використання виробничих потужностей підприємства шляхом залучення значних резервів недовантаження наявного обладнання і формування резервних потужностей для забезпечення освоєння випуску нових видів продукції, що користується підвищеним попитом у споживачів.

Проте підвищувати завантаження устаткування треба до якоїсь певного оптимального рівня. За такий рівень беруть нормативний коефіцієнт завантаження обладнання (Кн), який відображає економічно обґрунтоване недовантаження верстатного парку. Цей коефіцієнт показує, що для кожної групи взаємозамінного обладнання правильним повинно бути використання її дійсного річного фонду (Фі) не повністю, а в межах Фі*Кн. Значення Фі (1-Кн) становитиме нормативний резерв цього фонду часу, що дасть змогу підприємству мати деякий резерв потужності для своєчасного реагування на вплив всіляких зовнішніх і внутрішніх факторів і насамперед для своєчасного освоєння нових видів продукції.

Основна мета регулювання пропорцій у потужностях полягає в забезпеченні узгодженого функціонування системи машин і як наслідок - формування комплексних резервів, наявність яких дає змогу освоювати нові види продукції, домагатися рівномірного завантаження усіх ланок підприємства в межах визначеного режиму роботи підприємства.

Зрозуміло, що процес регулювання пропорцій у виробничих повинен проводитись у певній послідовності, передбачати вибір найбільш ефективних напрямків його здійснення.

Підприємства мають великі можливості для підвищення використання потужностей шляхом раціональної побудови системи машин за рахунок маневрування наявними у них потужнісними ресурсами. Особливо значні резерви такого маневрування можна визначити у складі технологічного устаткування.

Від рівня матеріально технічної бази підприємства, степінь використання його виробничого потенціалу залежать всі кінцеві результати господарювання, а особливо об`єм випуску продукції, рівень її собівартості, прибуток, рентабельність фінансовий стан.

Якщо виробнича потужність підприємства використовується недостатньо повно, то це приводить до збільшення долі постійних витрат в загальній їх сумі, росту собівартості прибутку і як наслідок зменшення прибутку. Тому в процесі аналізу необхідно встановити, які зміни відбулися у виробничій потужності підприємства, на скільки повно вона використовується і як це впливає на собівартість, прибуток, рентабельність, беззбитковий об`єм продаж, зону безпечності підприємства і інші показники.

Рівень безперервності виробництва характеризується співвідношенням між технічною трудомісткістю виробу або всієї продукції підприємства до виробничої трудомісткості. Він може бути обчислений за формулою:

t_в + t_пг

К_бв = - -----------------

t _в + t_пг + t_об

де К _{бв -} коефіцієнт безперервності виробництва;

t_в,t_пг - кількість людино-годин, витрачених основними робітниками (відповідно відрядними і робітниками з погодинною оплатою праці) на виробництво продукції;

t_{об -} трудомісткість (людино-годин) на допоміжних роботах з обслуговування виробництва.

Найбільш узагальнюючу всебічну оцінку рівня організації виробництва дають показники його ритмічності. Останню слід розуміти як підпорядкованість заданому ритмові випуску продукції упродовж зміни, доби, тижня, декади, місяця і т. ін. У світлі такого розуміння ритмічності недостатнім слід вважати дуже поширений на практиці показник питомої ваги трьох декад у загальному фактичному обсязі випуску продукції за місяць, хоч він, безперечно, корисний для оцінки рівномірності роботи підприємства завдяки своїй простоті і наочності. Проте точніше і зваженіше ритмічність виробництва визначається за формулою коефіцієнта ритмічності (К_р):

УТ_ф

К_р = - -----------

Т_пл

де Т_ф - фактичний випуск продукції за окремими частками, на який розбито аналізований період, але у межах відповідних планових завдань;

Т_пл - плановий обсяг випуску продукції за аналізований період (у грошовому або натуральному вираженні).

Недоліком цього коефіцієнта є неврахування при обчисленні ритмічності випадків перевиконання планових завдань в окремі відрізки часу, проте він дає переконливу характеристику стану організації виробництва і резервів збільшення випуску продукції за рахунок підвищення ритмічності.

Ступінь використання виробничої потужності характеризується наступними коефіцієнтами:

Вивчається динаміка цих показників, виконання плану по їх рівню і причини їх зміни, такі, як введення в дію нових і реконструкція підприємства, технічне переоснащення виробництва, скорочення виробничих потужностей.

Фактори зміни її величини можна встановити на основі звітного балансу виробничої потужності, який складається у натуральному і вартісному виражені в спів ставних цінах по видах виробленої продукції і в цілому по підприємству:

М_к =М_н +М _с +М_р +М_отм+ДМ _ас +М_в;

де М_к, М_н - відповідно виробнича потужність на кінець і початок періоду;

М_{с -} збільшення потужності за рахунок будівництва нових і розширення діючих підприємств;

М_р - збільшення потужності за рахунок реконструкції діючих підприємств; М_оїм - збільшення потужності за рахунок впровадження ОТЗ;

ДМ _{ас -} зміна потужності у зв`язку із зміною асортименту продукції з різним рівнем трудоємкості;

М_{в -} зменшення потужності у зв`язку із вибуттям машин, обладнання і інших ресурсів.

Для характеристики рівня використання пасивної частини фондів розраховують показник виробництва продукції на 1м² виробничої площі, який в деякій мірі доповняє характеристику використання виробничих потужностей підприємства. Підвищення рівня даного показника сприяє збільшенню виробництва продукції і зниження її собівартості.

Важливе значення для оцінки матеріально технічної бази підприємства мають величина його виробничої потужності та показники аналізу її використання. Заслуговує також на увагу аналіз правильності самого розрахунку виробничої потужності.

Оцінюючи перспективи розширення обсягу виробництва, наявну виробничу потужність підприємства збільшують на приріст потужності за рахунок капіталовкладень та інших організаційно-технічних заходів, включаючи реконструкцію підприємства та за рахунок зміни асортименту продукції у бік збільшення менш трудомістких виробів.

Розраховану величину виробничої потужності підприємства зіставляють з виробничою програмою за бізнес планом та і фактичним обсягом виробництва продукції. У результаті першого зіставлення одержують коефіцієнт планового використання виробничої потужності (К_вп):

Т_пл

К_вп =---------

ВП

де Т_{пл -} обсяг випуску продукції за бізнес планом;

ВП - розрахована виробнича потужність підприємства.

Коефіцієнт фактичного використання виробничої потужності (К_фп) розраховують так:

Т_ф

К_фп = - -------

ВП

де Т_ф - фактичний обсяг випущеної продукції.

Оцінка рівня організації виробництва, праці й управління здійснюється в результаті аналізу досить широкого кола показників; серед них найбільш узагальнююче значення мають показники:

- рівень спеціалізації (включаючи внутрівиробничу) і кооперування;

- рівень безперервності виробництва;

- рівень ритмічності виробництва.

Цей аналіз не може не враховувати місця підприємства як постачальника на ринку відповідних товарів і послуг. Якщо воно займає міцне становище на ринку або якщо воно прагне зайняти таке становище, то важливим показником його діяльності й об`єктом аналізу є спеціалізація виробництва. Вона характеризується питомою вагою основної продукції підприємства у загальному обсязі виробленої продукції за вартістю в оптових цінах. Саме спеціалізоване підприємство може з найменшими витратами впроваджувати у виробництво найновіші технології, підвищувати якість продукції, зменшувати витрати на виробництво, зокрема за рахунок впровадження уніфікованих, нормалізованих та стандартизованих деталей і напівфабрикатів. Тому поступове зростання питомої ваги основної (профільної) продукції на підприємстві розглядається як фактор, що позитивно впливає на кінцеві показники його роботи.

З іншого боку, в умовах становлення і розвитку нових господарських відносин в Україні, де дуже багато невизначеності і ризику для товаровиробників, особливо для тих, хто не зайняв досить певних позицій на ринку, не можна нехтувати таким перевіреним світовою практикою способом зменшення ризику як диверсифікація діяльності, тобто випуск різнопрофільної продукції і робота на кількох товарних ринках, аби невдачу на одному з них можна було компенсувати успіхом на інших. Рівень диверсифікації тим вищий, чим більше видів продукції (послуг) випускає підприємство, чим нижча його спеціалізація.

1.4 Використання виробничої потужності підприємства