Економічний потенціал підприємства та ефективність його використання

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

«Економічний потенціал підприємства та ефективність його використання»

«The economic potential of enterprise and its effective utilization»

(На прикладі Комунального підприємства «Краматорський водоканал»,

м. Краматорськ Донецька область)

Зміст та оформлення відповідає вимогам

Transfer System (ECTS)

та кредитно-модульній системі організації навчального процесу

2006



Анотація

Дипломна робота на тему: «Економічний потенціал підприємства та ефективність його використання», на прикладі Комунального підприємства «Краматорський водоканал», м. Краматорськ Донецька область,

Містить: сторінок -100, рисунків - 15; таблиць -32 .

У роботі розглянута методика аналізу економічного потенціалу підприємства, дана коротка економічна і історична характеристика базового підприємства. Проведений аналіз використання потенціалу, як сукупності ресурсів, аналіз використання трудового потенціалу, аналіз використання основних засобів, аналіз забезпеченості підприємства матеріальними, природними ресурсами та аналіз їх використання, аналіз забезпечення КВП «КВ» технологіями, аналіз інформаційного забезпечення підприємства, визначена вартість економічного потенціалу підприємства, побудований «квадрат потенціалу».

Виявлені резерви покращення використання економічного потенціалу КВП «КВ», даний ряд рекомендацій з поліпшення його використання.

Ключові слова:

економічний потенціал підприємства, основні засоби, фондовіддача, трудовий потенціал, продуктивність праці.



Annotation

The theme of the graduation paper is “The economic potential of enterprise and its effective utilization”, by the example of Public Utility Company “Kramatorsk vodokanal” town Kramatorsk Donetsk region.

The graduation paper consists of: 100 pages, 15 diagrams, 32 tables.

There is consideration of the method of analysis according to the economic potential; the work also has a brief economic and historical characteristics of basic enterprise .

The list of analyses conducted in the paper:

- the analysis of the potential origin , as totality of resources;

- the analysis of utilization of labour potential ;

- the analysis of the origin of the main sources;

- the analysis of the material and natural securities of the enterprises and the analysis of their utilization;

- the analysis of the origin of technologies PUC “KV”;

- the analysis of the information origin of enterprise.

The reserves for improvement of utilization of economic potential were discovered in the paper, besides there are a lot of recommendations for improvement of its origin.



Зміст:

Вступ

1. Економічний потенціал підприємства

1.1 Поняття економічного потенціалу промислового підприємства

1.2 Структура та характеристика економічного потенціалу підприємства

1.3 Методологічні основи оцінки вартості потенціалу

1.4 Оцінка економічного потенціалу з погляду параметрів його поточної та ринкової вартості

1.5 Оцінка економічного потенціалу підприємства

2. Техніко-економічна характеристика КВП «КВ», та його конкурентна позиція в галузі та регіоні

3. Аналіз використання потенціалу, як сукупності ресурсів

3.1 Аналіз використання трудового потенціалу

3.2.1 Аналіз чисельності, якості і складу персоналу руху робочої сили КВП «КВ»

3.1.2 Аналіз продуктивності праці та впливу ефективності використання трудових ресурсів на обсяг виробництва

3.2 Аналіз використання основних засобів

3.2.1 Аналіз наявності та ефективності використання основних засобів

3.2.2 Аналіз стану основних засобів

3.2.3 Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними та природними ресурсами та аналіз їх використання

3.2.3.1 Витрати основних технологічних матеріалів

3.2.3.2 Аналіз ефективності використання матеріалів

3.3.3 Аналіз впливу матеріалу на обсяг

3.4 Аналіз забезпечення КВП «КВ» технологіями

3.5 Аналіз інформаційного забезпечення підприємства

3.6 Оцінка економічного потенціалу підприємства

3.6.1 Визначення вартості потенціалу підприємства на основі оцінки вартості одиниці живої праці

3.6.2 Побудова квадрату потенціалу

3.7 Заходи, щодо покращення і стабілізації роботи підприємства

Висновок

Основна та допоміжна література

Додатки



ВСТУП

На даному етапі розвитку, економічна наука намагається виявити внутрішні рушійні сили економіки, чинники та резерви значного якісного росту, вивчити світовий досвід управління, як передумову подальшого швидкого прогресу нашого суспільства. У зв'язку з цим постає невідкладне методологічне завдання - розкрити й оцінити у системі накопичений теоретичний арсенал, визначити шляхи гарантованого та найбільш ефективного прискорення соціально-економічного розвитку.

У світлі цього завдання доцільно звернутися до такої мало дослідженої економічної категорії як потенціал підприємства.

Загалом, елементами економічного потенціалу підприємства можна вважати всі ресурси, що будь-яким чином пов'язані з функціонуванням і розвитком підприємства. Вибір найбільш важливих являє собою дуже складну проблему, про що, зокрема, свідчить безліч різних думок про склад економічного потенціалу. Головні труднощі аналізу складу економічного потенціалу підприємства полягають у тому, що всі його елементи функціонують одночасно та в сукупності. Отже, закономірності розвитку потенціалу можуть бути розкриті не як окремо узяті закономірності розвитку його складових, а тільки як їхнє сполучення. Звідси очевидно, що дуже важко виявити роль кожного з елементів виробництва окремо. При використанні в цих цілях спеціальних методів математичної статистики в кращому випадку можна отримати лише перекручені результати. Тому найбільше об'єктивним методом дослідження складу елементів економічного потенціалу промислового підприємства як складної системи представляється системний підхід.

Проблема економічного потенціалу промислового підприємства, на жаль, дуже рідко розглядається у вітчизняній науковій літературі, в основному йде розгляд потенціалу країни, району чи галузі; з точки зору методології не існує єдиного підходу до визначення поняття економічний потенціал підприємства, що створює певні труднощі.

В даний час слово «потенціал» вживається для позначення засобів, запасів і джерел, що є в наявності і можуть бути використаними для досягнення певної мети, рішення якої-небудь задачі, а також можливостей окремої персони, суспільства чи держави в певній області [20.С 428).

У Великій Радянській Енциклопедії економічний потенціал народного господарства визначається «кількістю трудових ресурсів і якістю їхньої підготовки, об'ємом виробничих потужностей промисловості і будівельних організацій, потенційними можливостями лісового господарства, довжиною транспортних магістралей і наявністю транспортних засобів, розвитком галузей невиробничої сфери, досягненнями науки і техніки, ресурсами розвіданих корисних копалин, тобто елементами, що складають продуктивні сили суспільства...» [21. С. 627].

Економічний потенціал підприємства включає:

- промислово-виробничий персонал;

- основні виробничі фонди;

- технологію;

- матеріальні ресурси;

- енергію ;

- інформацію.

Актуальність даної дипломної роботи полягає у поглибленому вивчанні ефективності використання економічного потенціалу підприємства і розробки методики планування цього процесу з урахуванням особливостей його здійснення в умовах сучасної економіки. Насамперед ця необхідність виникає з вимоги адаптації підприємств до швидкозмінних умов внутрішнього і зовнішнього характеру .

У роботі вивчено, яким чином на ефективність використання потенціалу підприємства впливають такі фактори, як фінансове становище підприємств, методи планування виробництва, організація експлуатації обладнання.

Актуальність проблеми ефективності використання потенціалу підприємства підсилюється тим, що існування конкуренції між підприємствами вимагає більших інвестицій у розвиток і вдосконалення матеріально-технічної бази підприємства, а переважна більшість наших підприємств не мають необхідних коштів для розвитку виробництва.

Предметом дослідження є теоретичні і методологічні проблеми планування, використання економічного потенціалу підприємства.

Об'єкт дослідження: комунально-виробниче підприємство «Краматорський водоканал».

Метою роботи є розробка і обґрунтування рекомендацій з вдосконалення планування й організації використання економічного потенціалу підприємства .

Відповідно до поставленої мети дослідження визначений ряд конкретних завдань:

- описати соціально-економічну сутність економічного потенціалу підприємства;

- вивчити склад і провести аналіз факторів, які впливають на підвищення ефективності використання економічного потенціалу підприємства;

- визначить вартість економічного потенціалу КВП «КВ»;

- побудувати «квадрат потенціалу»;

- розробити рекомендації для вдосконалення системи планування і організації використання економічного потенціалу підприємства.

У роботі були використані звітні дані Міністерства економіки і розвитку України, монографії і навчальні посібники з питань економічного потенціалу підприємства, звітні матеріали КВП «КВ».



1. Економічний потенціал підприємства

1.1 Поняття економічного потенціалу промислового підприємства

У даний час слово «потенціал» вживається для позначення засобів, запасів і джерел, що є в наявності і можуть бути використаними для досягнення певної мети, рішення будь-якої задачі, а також можливостей окремої персони, суспільства чи держави в певній області [20.С 428].

У вітчизняній науковій літературі одним з перших поняття економічного потенціалу використав А.І. Анчишкін, він увів до нього набір ресурсів, які в процесі виробництва приймають форму факторів виробництва [16.С.14].

Цей ресурсний підхід до концепції економічного потенціалу одержав досить широке поширення серед дослідників. Сьогодні найбільш чітко виділяються дві «ресурсні» позиції. Перша -- економічний потенціал являє собою сукупність ресурсів без обліку їхніх взаємозв'язків і участі в процесі виробництва. Так, Л.І. Абалкін вважає, що потенціал є «узагальнена, збірна характеристика ресурсів» [11.С.214]. Як «кількість і якість ресурсів, якими розпоряджається та чи інша господарська система», розуміють економічний потенціал І.І. Лукінов [43.С.12]. На думку Д.А. Чернікова, економічний потенціал характеризується «сукупністю ресурсів без обліку реальних взаємозв'язків, що склалися у процесі виробництва» (69.С.89].

Особливість другої ресурсної позиції полягає у трактуванні економічного потенціалу як сукупності ресурсів, здатних виробити визначену кількість матеріальних благ. Наприклад, 3.Б. Фігурнов вважає, що економічний потенціал «характеризує ресурси виробництва, кількісні і якісні їхні параметри, що визначають максимальні можливості суспільства з виробництва матеріальних благ у кожен даний момент часу» [66.С.38]. На думку Д.К. Шевченка, економічний потенціал являє собою «сукупність виробничих ресурсів, з'єднаних у процесі виробництва, що володіють визначеними потенційними можливостями в області виробництва матеріальних благ і послуг» [71.С.17].

Поряд з ресурсним підходом до визначення сутності економічного потенціалу в нашій літературі зустрічаються й інші його трактування. Так, Ю.Ю. Донець вважає економічний потенціал синонімом виробничої потужності підприємства і тому вважає можливим визначити його як «максимально можливий річний, добовий віднесений до іншої тимчасової одиниці обсяг випуску продукції» [30.С.3]. Крім того, на його думку, поняття «економічний потенціал» «носить переважно територіальний характер і поширюється на сукупність виробництв, розташованих на визначеній території».

У представлені П.А. Ігнатовского економічний потенціал містить у собі «сучасні системи машин і інші знаряддя праці, весь науковий і виробничий арсенал, розвідані і запаси сировини, що добуваються, енергію, трудові ресурси, виробничий досвід» [34. С. 76].

На думку групи економістів, економічний потенціал країни, галузі, підприємства характеризується «обсягами накопичених ресурсів і максимально можливим об'ємом виробництва матеріальних благ і послуг, які можна досягти в перспективі при оптимальному використанні наявних ресурсів» [73].

Специфічне трактування економічного потенціалу дає 3.П. Горбанів. Він включає в нього людський і трудовий потенціали, потенціал природних ресурсів, виробничий і відтворювальний потенціали і потенціал споживання населення [28].

Отже можна зробити найбільш точне і загальне твердження, що під економічним потенціалом країни слід розуміти максимальну здатність галузей народного господарства виробляти продукцію, здійснювати перевезення, капітальне будівництво, надавати послуги за даний відрізок часу (рік) для досягнення поставлених цілей.

Таким чином, на думку більшості дослідників, економічний потенціал є узагальнюючим показником, що характеризує розвиток продуктивних сил. У ньому поєднуються природні, виробничі, науково-технічні, соціально-політичні і культурні можливості суспільства. Величина економічного потенціалу визначається розмірами, ступенем досконалості і структурною комбінацією продуктивних сил.

Як видно, економічний потенціал -- більш широке й містке поняття, ніж виробничий потенціал. На думку ряду дослідників, основним елементом, що визначає величину й умови росту економічного потенціалу, є виробничий потенціал. А сам виробничий потенціал «є частиною економічного потенціалу і відрізняється від останнього тим, що не включає у свою структуру економічні зв'язки..., цілком стосовні до виробничих відносин первинних ланок промисловості» [17. С. 23--24].

Найважливіша частина економічного потенціалу - виробничий потенціал, тобто потенціал галузей економіки, що створюють матеріальні блага. Якщо продуктивні сили представляють систему елементів суспільного виробництва, то виробничий потенціал виражає здатність продуктивних сил до досягнення виробничого ефекту певної величини. Відповідно економічний потенціал, в тому числі виробничий нерозривно пов'язаний з продуктивними силами. Саме абсолютна здатність продуктивних сил до досягнення виробничих результатів і характеризує реальні потенційні можливості економіки у створенні максимально можливої кількості матеріальних благ і послуг.

Отже, основне призначення виробничого потенціалу підприємства полягає у створенні нових вартостей, а його елементи повинні цілеспрямовано адаптуватися до вимог продукції, що виробляється. Це своє призначення він зможе виконати тільки в тому випадку, якщо прийнята їм матеріально-натуральна форма і кількісне співвідношення його складових роблять його здатним функціонувати як вартість, що створює вартість і додаткову вартість. Тобто, коли склад і характеристики елементів виробничого потенціалу відповідають і визначаються параметрами продукції, що виготовляється.

У такому випадку всі елементи виробничого потенціалу служать одній загальній меті, що стоїть перед господарською ланкою. Але саме те, що місце і функції кожного елемента визначаються вимогами, що пред'являються до сукупності елементів у цілому, і характеризує її упорядкованість. З іншого боку, виконання сукупністю елементів загальної для виробничого потенціалу задачі означає, що вони взаємозалежні і взаємодіють між собою. Таким чином, виробничий потенціал відповідає всім вимогам, що пред'являються до систем.

Як відзначалося, головна задача виробничого потенціалу полягає у виготовленні продукції, тобто в її відтворенні. Очевидно, що для того, щоб виробничий потенціал зміг здійснювати цей безперервний і постійно відновлюваний процес, він сам також повинен безупинно і постійно відтворюватися. Причому в кожний даний момент часу характеристики відновленого потенціалу повинні відповідати (бути адекватними) особливостям і обсягам виробленої продукції. Ця умова буде забезпечуватися найповніше тільки в тому випадку, якщо всі чи, принаймні, найважливіші елементи виробничого потенціалу будуть відтворюватися усередині системи з обліком циркулюючої в ній інформації як про стан окремих елементів і їхніх взаємозв'язків, так і про співвідношення характеристик -- складових виробничого потенціалу і техніко-економічних параметрів цілям, що стоять перед ним, і завдань. Тобто виробничий потенціал повинен мати здатність до самовідтворення.

На практиці ця його здатність підтверджується рядом тенденцій, насамперед, що склалися історично на підприємствах системою ремонтів і модернізації основних фондів. Також слід зазначити таку форму виявлення відтворюваної здатності виробничого потенціалу, як технічне переозброєння і реконструкція виробництва так званим господарським способом. При цьому всі необхідні роботи (включаючи проектування) здійснюються безпосередньо підприємствами. Перевагами останнього є висока оперативність управління, особливо необхідна при виконанні модернізації без зупинки виробничого процесу, крім того, підвищується комплексність відтворюваних процесів, забезпечується впровадження більш прогресивних інженерних і технологічних рішень.

Виробничому потенціалу як економічній системі притаманна ще одна особливість, яка впливає на зміст і характер взаємозв'язків його елементів -- їхня взаємозамінність. Вона обумовлює широку конкурентоздатність елементів потенціалу і відіграє найважливішу роль у їхньому розвитку, додає йому високу надійність при функціонуванні. Взаємозамінність елементів виробничого потенціалу створює можливості вибору ефективних варіантів випуску продукції й економії ресурсів.

Ці відмітні риси виробничого потенціалу підприємства -- призначення, здатність до самовідтворення й особливості як складної економічної системи - і визначають його структуру.

Оскільки в процесі матеріалізації знань на рівні підприємства беруть участь спеціалісти і робітники останнього, використовується його матеріально-технічна база та інші елементи виробничого потенціалу, то можна говорити про наявність прямого зв'язку між науково-технічним і виробничим потенціалами, що полягає у спільному використанні визначеної частини ресурсів основної господарської ланки. Очевидно, з цієї причини характеристики елементів виробничого потенціалу промислового підприємства залежать від параметрів науково-технічного потенціалу, а сама його величина в числі інших факторів визначається розмірами останнього. Тобто між виробничим і науково-технічної потенціалами існує діалектична причинно-наслідкова залежність.

Таким чином, виробничий потенціал підприємства є матеріальною передумовою прискорення науково-технічного прогресу. Між ним і виробничим потенціалом існує безпосередній взаємозв'язок -- чим вище техніко-економічний рівень елементів потенціалу і ступінь їхнього використання, тим могутніше матеріально-технічна база НТП, ширше горизонти впровадження його досягнень, більше можливостей для удосконалювання і збільшення розмірів елементів виробничого потенціалу промислових підприємств, і навпаки. Можна сказати, що науково-технічний прогрес і виробничий потенціал взаємно удосконалюють і розвивають один одного.

Нарешті, науково-технічний потенціал розглядається як можливості, ресурси для здійснення цілеспрямованої науково-технічної діяльності і реалізації її результатів у широкому змісті, у виробництво. Тому він оцінюється як сукупність накопичених знань (інформації) чи тезауруса суспільства; кадрів, що володіють цими знаннями, що поповнюють їхній запас і застосовують у практичних цілях; матеріально-технічної бази, інформаційного забезпечення й організаційних факторів, що виступають як умови перетворення знань у продуктивну силу, їхнього використання для рішення конкретних технічних, економічних і соціальних завдань [25. С. 10].

Поряд з цим виробничий потенціал промислових підприємств прямо пов'язаний з темпами соціально-економічного розвитку країни. Поліпшення його використання сприяє зростанню виробництва інвестиційних ресурсів і товарів народного споживання при тих самих витратах суспільної праці. А якісні його характеристики визначають ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб народу і саму якість економічного і соціального росту.

Тепер необхідно зробити висновок, дати найбільш загальне поняття, яке, на мою думку, найточніше.

Виробничий потенціал - сукупність матеріальних, трудових, технічних, фінансових, інноваційних ресурсів, навичок і можливостей керівників і спеціалістів та інших категорій персоналу щодо виробництва товарів і послуг, отримання максимального доходу і забезпечення ефективного функціонування та розвитку підприємства.

Погіршення використання виробничого потенціалу підвищує одноразові вкладення і поточні витрати на кожну гривню приросту національного доходу, оскільки для забезпечення стабільних темпів росту економіки стає необхідним відволікати все зростаючу частину національного прибутку на нарощування виробничого потенціалу для компенсації його віддачі, що знижується. У сучасних економічних умовах цей шлях обмежений, тому що прискорення науково-технічного прогресу, розширення і підтримка сировинної і енергетичної бази промисловості через гірничо-геологічні умови, що погіршуються, і віддаленості джерел, у свою чергу, вимагають зростаючих додаткових витрат. Таким чином, зниження рівня використання виробничого потенціалу прямо зменшує потенції соціально-економічного розвитку суспільства.

1.2 Структура та характеристика економічного потенціалу підприємства

Загалом, елементами економічного потенціалу підприємства можна вважати всі ресурси, що будь-яким чином пов'язані з функціонуванням і розвитком підприємства. Вибір найбільш важливих являє собою дуже складну проблему, про що, зокрема, свідчить безліч різних думок про склад економічного потенціалу. Головні труднощі аналізу складу економічного потенціалу підприємства полягають у тому, що всі його елементи функціонують одночасно та в сукупності. Отже, закономірності розвитку потенціалу можуть бути розкриті не як окремо узяті закономірності розвитку його складових, а тільки як їхнє сполучення. Звідси очевидно, що дуже важко виявити роль кожного з елементів виробництва окремо. Використовуючи в цих цілях спеціальні методи математичної статистики, в кращому випадку можна отримати лише перекручені результати. Тому, найбільш об'єктивним методом дослідження складу елементів економічного потенціалу промислового підприємства, як складної системи, представляється системний підхід.

Економічний потенціал підприємства включає:

· промислово-виробничий персонал;

· основні виробничі фонди;

· технологію;

· матеріальні ресурси;

· енергію;

· інформацію.

Робоча сила у виробничому процесі історично посідала основне місце, будучи «першою продуктивною силою» [3, Т. 38. С. 359]. Від кількості і якості персоналу безпосередньо залежить продуктивна здатність господарської ланки. Разом з тим підприємства самостійно визначають потребу у трудових ресурсах, їхню структуру і кваліфікаційний склад.

Найбільше вивільнення виробничого персоналу досягається при комплексному перетворенні техніки і технології виробництва. Темпи вивільнення трудових ресурсів також багато в чому визначаються досконалістю організації виробництва, праці і керування, рівнем професійних знань, досвіду і т.п. Робоча сила взаємозамінна з іншими видами виробничих ресурсів. Її характеристики -- кількість, вікова структура і професійно-кваліфікаційний склад -- завжди адекватні виробленій продукції. Отже, є всі підстави вважати трудові ресурси елементом економічного потенціалу підприємства.

В умовах ринкової економіки і прискорення науково-технічного прогресу, продуктивна здатність господарської системи значною мірою визначається кількістю використовуваних знарядь праці.

Їхні техніко-економічні показники деякою мірою відтворюються самою системою шляхом капітального ремонту і модернізації.

Характеристики знарядь праці завжди адекватні характеристикам виробленої продукції. Їхня відповідність, зокрема, виражається в тому, що габарити робочих машин і виробничих площ підбираються під розміри оброблюваних виробів. Потужність електро- і гідроприводів, що приводять у дію робочі органи машин, відповідає зусиллям при обробці деталей. Розташування і характер робочих органів верстатів, що виготовляють виріб, а також приймально-затискних пристроїв відповідають конфігурації оброблюваних деталей. Таким чином, знаряддя праці повною мірою відповідають системним вимогам економічного потенціалу підприємства і, отже, є його елементом.

Розвиток продуктивних сил в умовах прискорення науково-технічного прогресу характеризується радикальними змінами не тільки знарядь праці, але і методів виробництва, тобто технології виготовлення продукції. Технологія все в більшій мірі виявляється тою ланкою виробничого процесу, у якому в першу чергу реалізуються нові наукові відкриття і технічні рішення. Ми вступили в таку фазу розвитку, коли ступінь індустріалізації варто розглядати насамперед у взаємозв'язку з досягнутим рівнем технологічної організації підприємства.

Технологія є речовинним елементом виробництва і завжди матеріалізується в тій чи іншій системі засобів праці. Однак вона визначає форми зв'язку особистих і речовинних елементів виробництва, а також усі просторові і тимчасові зв'язки між речовинними елементами і стадіями виробництва. У цьому і полягає основний вплив технології на розвиток продуктивних сил.

Універсальний характер застосування прогресивних технологій, мінімальні витрати виробництва, надійність і одержання швидких результатів, економічність споживання трудових, матеріальних і енергетичних ресурсів -- усе це робить їх найважливішим засобом удосконалення і розширення масштабів виробничих процесів, підвищення ефективності промислового виробництва.

Уже зараз близько 70--75 % витрат на випуск промислової продукції визначається показниками технологічних процесів. Тому технологія є одним з найважливіших елементів виробничого потенціалу.

Цей висновок підкріплюють і чисто структурні моменти. Так, практика підприємств переконливо підтверджує, що технологія завжди відповідає виробленій продукції. Це, зокрема, виявляється в адекватності способів і методів обробки матеріалів, техніко-економічним характеристикам деталей і виробів, відповідності деталізації розробки технологічних процесів, виду виготовленої продукції, типу робочого інструмента -- конфігурації і технічних вимог, пропонованим до виробів, що випускаються. Технологічні процеси також завжди тотожні виду використовуваних знарядь праці, робочої сили й енергетичних ресурсів. Технологічна база підприємства прямо залежить від рівня організації і керування, наявності досвіду і традицій трудового колективу, його сприйнятливості до досягнень науково-технічного прогресу.

Деякі дослідники до складу економічного потенціалу включають матеріальні ресурси. Як відомо, предмети праці в процесі виробництва пристосовуються людиною для особистого чи виробничого споживання, тобто стають матеріальною субстанцією продукції. Це перетворення є можливим тільки тому, що матеріальним ресурсам споконвічно була притаманна субстанціональність, так само як і знаряддя праці, скільки б не експлуатувалися, не зможуть скласти матеріальний зміст телевізора чи автомобіля.

Можливість предметів праці ставати матеріальною основою продукції не залежить ні від часу, ні від характеристик виробничої системи, що використовує їх. Однак сам факт такої трансформації стає можливим тільки завдяки наявності виробничої системи, а масштаби перетворення цілком залежать від її характеристик. Таким чином, предмети праці знаходяться поза потенцією господарської ланки і, значить, не можуть визначати величину економічного потенціалу.

Підприємство володіє потенційною продуктивною здатністю і при повній відсутності матеріальних ресурсів, у той же час, як показує практика споруджуваних підприємств, економічний потенціал може бути рівним нулю при статку матеріалів, але при відсутності знарядь праці, робочої сили й інших елементів. Матеріальні ресурси, як правило, відтворюються поза господарською системою і не завжди бувають адекватними продукції, що випускається.

У процесі праці встановлюється визначена відповідність між використовуваними матеріалами, знаряддями праці, кількістю і якістю робочої сили й інших елементів виробництва. Ця залежність, як правило, прямо пропорційна -- чим більше потрібно перетворити в продукцію матеріальних ресурсів, тим більше необхідно затратити живої праці, робочих машин, енергетичних ресурсів і т.п. Однак, це не означає наявності взаємозамінності між предметами праці і перерахованих ресурсів. У дійсності вона відсутня, що ще раз свідчить про відмінну рису матеріальних ресурсів від елементів економічного потенціалу.

Виключенням з матеріальних ресурсів є енергетичні ресурси, що у теорії організації виробництва часто класифікаційно поєднуються з першими. У сучасних умовах енергія здійснює функції рухової сили, джерела тепла і освітлення і все ширше виконує активні функції знарядь праці, безпосередньо впливаючи на предмет праці і перетворюючи його на кінцевий продукт. Тому деякими дослідниками енергія виділяється як своєрідний елемент засобів виробництва [45. С. 20].

Енергія деякою мірою взаємозамінна з іншими елементами економічного потенціалу. Зокрема, А.І. Анчишкін розглядав її як «матеріальний фактор економії праці» [15. С. 203], тому що економія праці на одиницю продукції внаслідок розширення використання техніки й енерготехнологій означає одночасне збільшення витрати енергії на одиницю продукції. Наприклад, при електромеханізації ручних робіт 1 кВт/год електроенергії заощаджує від 0,1 до 4 люд.-год живої праці.

В умовах науково-технічного прогресу швидко зростає роль інформації, специфічного ресурсу епохи НТР. Знання стають «найкоштовнішим життєвим продуктом». Зараз інформація є необхідною умовою й елементом будь-якої виробничої діяльності, що по своїй значності все більше дорівнюється до енергетичних і сировинних ресурсів і використовується для заміщення живої праці, сировини та енергії. Вплив інформації на ріст кінцевих результатів виробництва і їхня якість настільки очевидна і велика, що, наприклад, Л.І. Абалкін включає її до складу факторів економічного росту [13. С. 105]. На думку деяких закордонних учених, інформація, наукові знання є «новим джерелом додаткової вартості» [79. С. 163].

Інформація все більше здобуває характер товару. Безупинно зростають витрати на інформацію, збільшується їхня питома вага в загальних витратах виробництва.

Таким чином інформація фактично визнана елементом виробництва і є невід'ємною складовою частиною економічного потенціалу підприємства. Причому вона грає не допоміжну роль, а виконує сполучну функцію у відношенні інших елементів економічного потенціалу, поєднуючи їх, як єдине ціле. Інформація регулює функціонування процесу виробництва, сприяє підвищенню продуктивності живої праці і знарядь праці, ефективності використання предметів праці та енергетичних ресурсів, допомагає підняти рівень і ефективність технологій.

У промисловому виробництві інформація використовується насамперед у вигляді результатів наукових розробок по вдосконаленню основних фондів і предметів праці, знань і навичок виробничого персоналу. Разом з тим, із прискоренням науково-технічного прогресу все зростаючу роль у виробництві грають такі форми інформації, як результати наукових розробок в області організації виробництва, праці і керування, дані по вивченню ринку збуту, математичне забезпечення автоматизованих систем, програми керування для машин і устаткування і т.п. Інформацію в такому вигляді вже не можна віднести до жодної традиційної форми продуктивних сил, і вона виступає в ролі специфічної продуктивної сили, що забезпечує зв'язок між іншими видами продуктивних сил. Таким чином, інформація має двоїсту природу.

У структурному відношенні вона насамперед містить у собі результати закінчених науково-дослідних, проектних і конструкторсько-технологічних робіт з підвищення характеристик елементів і факторів виробництва, поліпшенню їхнього використання й удосконалюванню взаємодії між ними, тобто інформацію, пов'язану з раціоналізацією організації виробництва, праці і керування. Іншою складовою частиною інформації варто вважати досвід господарювання, що представляє собою знання виробничого персоналу.

Третьою складовою частиною інформації в сучасних умовах є інформаційні ресурси, під якими варто розуміти такі види інформації, що на спеціальних носіях застосовуються для керування дією машин і устаткування, а також дані, що містяться в спеціальних банках чи машині, і використовуються людиною при рішенні різного роду задач.

Інформація повною мірою відповідає викладеним вище ознакам елементів економічного потенціалу. Так, у промисловості для багатьох сучасних автоматизованих технологічних систем інформація визначає не тільки економічну ефективність, але і саму можливість їхнього функціонування. Практика останніх років показала, що різке розширення арсеналу технічних засобів виробництва само по собі не спричинило відповідного росту продуктивності праці. Він стає можливим тільки при відповідному рівні керування й організації виробництва.

У практичній діяльності вибір варіанту організації виробництва зумовлює насамперед параметри виробів (якість і кількість), а також обсяги, терміни і періодичність їхнього виготовлення. Тому інформація не може бути неадекватній продукції, що випускається, і іншим елементам економічного потенціалу. Мало того, вона в значній мірі забезпечує відповідність між самими елементами потенціалу, між ними і продукцією, що випускається.

У виробничих процесах інформація виконує й іншу найважливішу функцію -- регулювання споживання ресурсів і заміщення одних видів ресурсів іншими. У цьому, на мій погляд, полягає особливість взаємозамінності інформації з іншими елементами економічного потенціалу промислового підприємства. Різні форми інформації мають різну здатність до заміщення тих чи інших елементів потенціалу. Але найбільша їхня ефективність, як показує практика, виявляється у вивільненні промислово-виробничого персоналу.

Досить упевнено можна стверджувати, що інформація відтворюється у середині виробничої системи.

Схема 1.2 Структура економічного потенціалу підприємства

За функціональною ознакою всі елементи економічного потенціалу промислових підприємств можна класифікувати на елементи, що приймають особисту участь у виготовленні продукції і формуючі, за сформованою термінологією так зване основне виробництво та утворюючі сферу його технічного обслуговування. Як відомо, для нормального протікання виробничого процесу необхідні визначені матеріальні і нематеріальні умови, що прямо «не входять у нього, але без них він чи зовсім неможливий, чи може відбуватися лише в недосконалому виді» [2. Т. 23. С. 191], тому останні лише побічно беруть участь у випуску продукції чи сприяють йому. Ті самі елементи економічного потенціалу в різний час і в різних просторових межах можуть відноситися або до виробництва, або до сфери його технічного обслуговування.

У результаті поглиблення поділу праці в промисловості до теперещнього часу відбулося виділення з виробничого процесу операцій, безпосередньо не пов'язаних зі зміною фізико-механічних властивостей робочих матеріалів. Функції цих підрозділів можна розділити на три групи:

· функції обслуговування знарядь праці

· функції обслуговування предметів праці

· функції обслуговування самого процесу праці.

Відповідно до цих функцій, до сфери технічного обслуговування виробництва на промислових підприємствах належать інструментальне і складське господарство, контроль якості, енергетичне господарство та ін.

Значення допоміжних і обслуговуючих служб і господарств зростає з ускладненням технології виготовлення продукції, підвищенням складності, точності і продуктивності технологічного устаткування, зі збільшенням ступеня механізації й автоматизації виробничих процесів. Причому, з розвитком науково-технічного прогресу змінюються розміри складових сфери технічного обслуговування виробництва і її структура.

Сфера технічного обслуговування виробництва знаходиться в тісному зв'язку із самим виробництвом. Вони функціонально взаємозалежні і взаємозумовлені. Однак їхні взаємини не однозначні. Наприклад, при забезпеченні повного завантаження виробництва в системі технічного обслуговування іноді виникають надлишкові потужності, що не можуть бути використані цілком. Таке положення припустиме в тих випадках, коли вартість елементів економічного потенціалу, використовуваних у виробництві, значно перевищує вартість елементів потенціалу, зайнятих у сфері технічного обслуговування виробництва, і відповідно втрати від можливого недовантаження виробництва будуть набагато вище втрат від недовикористання можливостей системи обслуговування. Однак не виключається можливість і зворотної ситуації. Тому з розвитком сфери технічного обслуговування виробництва і підвищенням її оснащеності виникають проблеми пошуку оптимальних пропорцій розподілу елементів економічного потенціалу промислових підприємств між виробництвом і системою його технічного обслуговування, що забезпечує повне завантаження першого при мінімальних чи припустимих виробничих витратах.

Елементи економічного потенціалу промислових підприємств можна диференціювати також по участі у виробничих циклах, по системі переносу своєї вартості на готовий продукт і т.д.

Як видно, економічний потенціал якісно відрізняється від продуктивних сил. З позиції цієї категорії, люди, машини, взяті поза процесом виробництва, є продуктивними силами лише потенційно. Дійсними продуктивними силами вони стають тільки тоді, коли починають створювати матеріальні блага. Тому, на думку Э.Б. Фігурнова, «продуктивні сили -- це діючий економічний потенціал, його реалізація. Економічний же потенціал -- це передумова створення матеріальних благ. Потенційні ресурси можуть (на практиці це відбувається постійно) не збігатися з приведеними в дію. У цьому змісті і за лише кількісними параметрами економічний потенціал відрізняється від продуктивних сил» [66. С. 40].

На мій погляд, економічний потенціал має інші, більш істотні відмінності від продуктивних сил. Як відомо, останні являють собою систему суб'єктних (робоча сила) і речовинних (засоби виробництва) факторів, необхідних для перетворення речовини природи в потрібні людині продукти. Економічний потенціал поряд з більшістю цих факторів включає також елементи, що мають ознаки продуктивної сили (енергія та окремі форми інформації); елементи, що характеризують визначені властивості продуктивних сил (наприклад, різновид інформації -- знання персоналу); і елементи, що визначають форми взаємозв'язку між продуктивними силами (технологія, деякі види інформації).

Іноді виробничий потенціал підприємств асоціюють з його виробничою потужністю. На мою думку, для подібних зіставлень немає підстави. Як відомо, під виробничою потужністю господарської ланки розуміється головним чином здатність закріплених за ним засобів праці до максимального випуску продукції відповідно до встановленого спеціалізацією, кооперуванням виробництва і режимом роботи. Тобто виробнича потужність відбиває продуктивну здатність тільки речовинних факторів (конкретно -- знарядь праці) продуктивних сил по випуску визначеного, чітко окресленого кола продукції, у той час як виробничий потенціал являє собою сукупність цілого ряду елементів. Його здатність до виробництва продукції, крім устаткування, залежить також від кількості і якості розташованих трудових і енергетичних ресурсів, організації виробництва, праці, керування і знань працюючого персоналу. Отже, виробнича потужність є однією з характеристик економічного потенціалу.

Економічний потенціал підприємства є системою, що складається з безлічі елементів, що виконують різні функції в процесі випуску продукції. Тому йому притаманні риси, властиві будь-якій системі.

Зобразимо характеристики економічного потенціалу на схемі 1.3

Схема 1.3 Класифікація характеристик економічного потенціалу

Перша з них -- цілісність. Вона означає, що всі елементи потенціалу служать загальній меті, що стоїть перед системою. Цілісність потенціалу забезпечується реалізацією в процесі керування його формуванням і використанням наступних принципів: спільності і єдності цільової функції для економічного потенціалу і для кожного його елемента; спільності критерію ефективності функціонування і розвитку елементів економічного потенціалу і самого потенціалу в цілому.

Характерна риса цілісної системи полягає в тому, що властивості й особливості її елементів не породжують аналогічних властивостей і особливостей системи в цілому.

Другою розпізнавальною рисою економічного потенціалу підприємства є складність. Вона виявляється насамперед у наявності декількох складових елементів, кожний з який являє собою сукупність окремих частин, що включають, у свою чергу, трохи більше дрібних часток економічного потенціалу

Наприклад, потенціал промислового підприємства містить у собі основні виробничі фонди, що серед інших елементів містять робочі машини та устаткування, що об'єднують, у свою чергу, основне технологічне устаткування. Таким чином, економічний потенціал підприємства являє собою сукупність великої кількості первинних часток.

Іншою ознакою складності є те, що зміни, які виникають у будь-якому одному елементі економічного потенціалу, викликають зміни в інших його елементах. Ще одна ознака складності -- наявність у системі зворотних матеріально-речовинних та інформаційних зв'язків між елементами потенціалу.

У якості третьої характерної риси економічного потенціалу слід зазначити взаємозамінність, альтернативність його елементів. Так, збільшення маси основних фондів при одночасному підвищенні рівня їхньої автоматизації значно зменшує такий елемент економічного потенціалу, як робоча сила. Використання більш прогресивних технологічних процесів і принципів організації виробництва зменшує потребу в інших елементах економічного потенціалу.

Взаємозамінність елементів економічного потенціалу не слід розуміти чисто механічно, хоча в її основі лежать технічні і технологічні особливості виробництва (наприклад, заміщення живої праці машинною). Взаємозамінність - проблема в більшому ступені економічна. Тому в якості однієї з форм взаємозамінності елементів потенціалу варто розглядати заощадження виробничих ресурсів у результаті застосування нового обладнання, технології, енергії, інформаційних ресурсів і методів організації керування і виробництва. У зв'язку з цим виникає задача забезпечення ефективних умов взаємозамінності між елементами потенціалу. Однак при цьому повинне враховуватися та обставина, що ступінь альтернативності елементів потенціалу не залишається постійною, вона змінюється в залежності від економічної ситуації, рівня розвитку економічного потенціалу, а також від особливостей господарської системи: масштабності, характеру діяльності і ступеня її замкнутості.

Вирішення проблеми взаємозамінності елементів економічного потенціалу в кінцевому підсумку зводиться до з'ясування того, чи можуть бути одні елементи замінені іншими, і якщо можуть, то при яких умовах, які особливості цієї заміни, а також які її наслідки для розвитку економічного потенціалу.

Найбільш характерними особливостями взаємозамінності елементів економічного потенціалу є регламентованість і періодичність. Перша особливість полягає в тому, що елементи можуть теоретично необмежено заміняти один одного доти, поки один з них не звернеться в нуль.

Друга властивість взаємозамінності елементів -- її періодичність, що означає, що взаємозамінність не є безупинною ні по своїх кількісних характеристиках, ні в часі. Це насамперед визначається наявністю такої характеристики елементів потенціалу, як термін морального старіння, усередині якого обмінні процеси не ефективні. Поряд з цим усяка заміна одних елементів на інші вимагає фінансових засобів; для їхнього нагромадження потрібен час. Остання умова деякою мірою зм'якшується розмірами і рівнем ефективності використання економічного потенціалу -- чим вони вище, тим коротше обмінний цикл. Однак повному усуненню дискретності взаємозамінності перешкоджають тимчасові характеристики елементів.

Взаємозамінність елементів потенціалу володіє ще однією особливістю, що має, на мій погляд, фундаментальне значення,-- здатністю досягати збалансованої рівноваги елементів. Це, з одного боку, означає, що якщо частка одного з елементів зростає за рахунок зниження частки іншого елемента, тому що перший ефективніший, то настане такий момент, коли більш ефективний елемент буде втягуватись в господарський оборот у таких масштабах, що вже зроблять неефективним подальше поглиблення даного напрямку взаємозамінності. Наступить момент, коли обидва використовуваних елементи будуть однаково ефективними чи неефективними для економічного потенціалу -- досягається їхня рівновага. З іншого боку, розглянута особливість свідчить про те, що кількісні характеристики взаємозамінності елементів залежать від пропорцій, що існують між ними. Чим більший розвиток одержав процес заміни одних елементів іншими, тим сутужніше поглибити даний процес. В міру розвитку процесу взаємозамінності для заміни кожної одиниці «замінного» елемента потрібно усе більше одиниць елемента, що заміщає.

Четвертою характеристикою економічного потенціалу підприємства є взаємозв'язок і взаємодія його елементів. Вона являє собою загальний економічний закон відповідності між основними елементами продуктивних сил суспільства. Іншими словами, між речовинними, особистими і нематеріальними факторами виробництва існує об'єктивно обумовлений кількісний і якісний взаємозв'язок, виражена мірою їхньої відповідності, співвідношення.

Взаємодія між елементами потенціалу в процесі виробництва продукції досягається встановленням зв'язків між ними, що забезпечують їх спільне погоджене функціонування, у результаті яких утворяться нові якості, не властивим об'єктам взаємодії. Тому елементи економічного потенціалу підприємства здатні взаємно доповнювати один одного, тобто їхній вплив інтегральний.

П'ятою характерною ознакою економічного потенціалу можна назвати його здатність до сприйняття в якості елементів новітніх досягнень науково-технічного прогресу. Особливість розвитку економічного потенціалу як системи полягає в тому, що сила, потужність його елементів, гнучкість внутрішньої структури останніх, а також форми взаємозв'язків між ними певним чином позначаються на віддачі економічного потенціалу, на його пристосованості до розвитку шляхом безпосереднього і систематичного використання нових наукових ідей. Наприклад, народження і впровадження нової технології йде через подолання використовуваної. Тому винятково важливо забезпечити високу наступність матеріальних, інформаційних і людських факторів виробництва до застосування можливостей нової і новітньої технології.

На практиці доведено, що менш вимогливі виробництва, як правило, є менш ефективними, ніж виробництва з більш високою науково-технічною ємністю, тобто зі здатністю використовувати останні досягнення науково-технічного прогресу. До того ж прогресивні виробництва мають ширші перспективи розвитку. Тому з достатньою підставою можна зробити висновок про те, що чим нижче рівень прогресивності елементів потенціалу, тим він консервативніше, тим у більшій мірі його якісний ріст здійснюється екстенсивним шляхом за рахунок наростання «силових зусиль» суспільства і завищених витрат виробничих факторів. І навпаки, при високому організаційно-технічному рівні потенціалу швидше впроваджуються прогресивні види устаткування та енергії, сучасні технології, ефективні форми організації виробництва, праці і керування.

Тому при формуванні економічного потенціалу промислових підприємств необхідно належну увагу приділяти забезпеченню цієї важливої його характеристики. Ключ до вирішення проблеми криється в модернізації потенціалу діючих підприємств на основі сучасних науково-технічних досягнень.

Здається, що підвищенню сприйнятливості економічного потенціалу підприємства до новітніх досягнень науково-технічного прогресу в значній мірі може сприяти посилення творчої активності працівників. Вона дозволяє установити найбільш оптимальний зв'язок між особливостями продукції, що випускається, і параметрами використовуваних техніки, технології і матеріально-енергетичних ресурсів.

Шостою характерною рисою економічного потенціалу є його гнучкість. Вона свідчить про можливості переорієнтації виробничої системи на випуск нової продукції, використання інших видів матеріалів і т.д. без корінної зміни її матеріально-технічної бази. Вимоги до підвищення гнучкості економічного потенціалу обумовлюються посиленням нестабільності ринкової обстановки, зростанням коливань обсягу і структури попиту, різким прискоренням темпів науково-технічного прогресу в промисловому виробництві. Як наслідок, безупинно розширюється номенклатура продукції, що випускається.

Підвищення гнучкості економічного потенціалу сприяє значній економії живої та упредметненої праці в процесі виготовлення продукції і має велике соціальне значення.

Нарешті, необхідно відзначити ще одну характеристику економічного потенціалу, про яку вже говорилося,-- його потужність. Вона являє собою кількісну оцінку продуктивної здатності потенціалу підприємства. Потужність потенціалу, будучи об'єктивно визначена, показує місце конкретного господарського підрозділу в галузевому і народногосподарському потенціалах. Вона служить також важливою сполучною ланкою між виробничим потенціалом, науково-технічним і економічним потенціалом суспільства. У цьому полягає особлива роль даної характеристики.

Розглянуті характерні риси економічного потенціалу підприємства виявляються з різною контрастністю в різних умовах. Це визначається тими вимогами, що у різні періоди пред'являються до потенціалу суспільним виробництвом. Вони історичні і, на мій погляд, визначаються наступними моментами: темпами розвитку науково-технічного прогресу, ринком ресурсів, соціально-економічними цілями розвитку суспільної системи і внутрішніх особливостей економічного потенціалу як складної і динамічної системи.

1.3 Методологічні основи оцінки вартості потенціалу

Оцінка вартості майна складна фінансова проблема. З метою уніфікації методології та порядку проведення оцінювання у 1981 р був створений Міжнародний комітет із стандартів оцінки вартості майна. Ним було розроблено ряд стандартів та правил оцінювання:

МСО 1 “Ринкова вартість як база оцінки”

МСО 2 “Бази оцінки відмінні від ринкової вартості”

МСО 3 “Оцінка з метою фінансової звітності і суміжної документації”

МСО 4 “Оцінка забезпечення позики, застави і боргових зобов'язань”

Відповідно до цих міжнародних стандартів були розроблені правила: