Планування матеріальних витрат підприємства та контроль над ними

Курсова робота

Предмет

«Планування і контроль»

Тема

«Планування матеріальних витрат підприємства та контроль над ними»

Зміст

Вступ

Розділ І. Підприємство як суб'єкт господарювання і об'кт планування та контролю

1.1 Організаційна характеристика підприємства, планування та контролю

1.2 Аналіз, оцінка економічних показників господарської діяльності підприємства

1.3 Система, методи, інформаційна база, структура об"єктів планування і контролю на підприємстві

Розділ ІІ. Сучасні теоретичні аспекти планування і контролю діяльності підприємства в ринкових умовах господарювання

Розділ ІІІ. Планування матеріальних витрат на підприємстві та контроль над ними

3.1 Запаси матеріалів та їх планування

3.2 Контроль за ефективністю використання материальних запасів

3.3 Планування собівартості продукції

3.4 Планування собівартості нової продукції

3.5 Контроль за собівартістю продукції на підприємстві

Список використаної літератури

Додатки Баланс, Звіт про фінансові результати

ВСТУП

Планування як вид економічної роботи підприємства становить собою систему упорядкованих знань про сутність, методологію та принципи розробки планів, організацію планової роботи.

Планування -- одна з функцій управління підприємством. В умовах ринкової економіки для підприємців планування є способом забезпечення становлення та розвитку бізнесу, воно є необхідним здійснення господарчої діяльності підприємства у відповідності з вимогами ринку.

У вітчизняній економічній науці неодноразово дискутувалося питання про необхідність планування господарчої діяльності. Особливо заперечувалось планування в ринкових умовах господарювання. "План" та "ринок" вважалися несумісними, "ринок" сам відрегулює та вирішить всі проблеми.

З переходом до повної господарчої та юридичної самостійності підприємств та з формуванням ринкової економіки, безумовно, змінився зміст планування, призначення планів підприємств.

Теоретичні основи планування безперервно розвиваються і, оскільки планування -- це функція управління, то по мірі змінювання принципів господарювання змінювались принципи та методи планування.

В історії економіки України відомі такі крупні зміни, як створення, а потім руйнування централізованого планування, створення в масштабах держави індикативного планування.

Підтвердженням тому, що "планування, як одна з функцій управління, не належить тільки соціалістичній системі господарювання, є те, що в інших державах здобуло розвитку вчення про планування в масштабах держави (індикативне планування) та внутрішньогосподарське планування.

План -- це документ, в якому на конкретний господарчий період відображені завдання з економічного та соціального розвитку підприємства.

Планування здійснюється на основі комплексу певних принципів та методів, їх сполучення створює наукові основи планування.

Принципи планування визначають характер та зміст планової роботи.

В даний момент немає єдності в трактуванні принципів планування.

План -- повинен бути не тільки переліком основних видів робіт та послуг, що виконуються, але й передбачати використання передової технології виробничої або комерційної діяльності, забезпечувати необхідними коштами та економічними ресурсами.

Уперше загальні принципи планування були сформульовані французьким ученим Анрі Файолем -- засновником так називаної класичної адміністративної школи управління, їм було названо п'ять принципів: необхідність, єдність, безперервність, гнучкість та точність.

У вітчизняній науці та практиці планування, окрім розглянутих класичних принципів, широку популярність надбали загальноекономічні принципи: системність, цілеспрямованість, комплексність, оптимальність, ефективність, науковість, пріоритетність, збалансованість, зайнятість, директивність, самостійність, рівнонапруженість, конкретність, об'єктивність, динамічність, ризик та ін.

Таким чином, частина закордонних та вітчизняних принципів планування за змістом співпадають, хоча назви вони мають різні; інші закордонні принципи деталізують основні принципи; треті з них, є принципами організації планової роботи.

Актуальність теми даної курсової роботи "Планування матеріальних витрат підприємства та контроль над ними" полягає в тому , що недооцінка ролі планування витрат зумовлює значну матеріаломісткість продукції вітчизняних підприємств, що у кінцевому випадку негативно впливає на результати господарювання (дохід).

Планування зниження витрат виробництва в сучасних умовах слід розглядати як фактор підвищення прибутковості й ефективності роботи підприємств, забезпечення їх стабільності в ринковому середовищі, розширення можливостей внутрішньовиробничої реструктуризації відповідно до змін кон'юнктури ринків збуту продукції. Ціллю контролю (обліку) собівартості продукції є своєчасне, повне та достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, з визначенням фактичної собівартості окремих видів продукції і всієї продукції загалом, а також з контролем за використанням матеріальних ресурсів і грошових коштів. Витрати виробництва як фактор забезпечення ефективності господарювання повинні досліджуватися з позиції активного та своєчасного впливу на них з метою зниження рівня непродуктивних витрат, зниження впливу факторів, які неефективно впливають на ефективність роботи підприємства.

Актуальність проблем, пов'язаних з плануванням витрат і калькулюванням собівартості продукції дозволили висунути гіпотезу: традиційна система управління витратами відірвана від практичних потреб управління ними ж. Традиційна система управління витратами не відповідає потребам управління в частині: точності і своєчасності формування витрат, оцінки структури і динаміки витрат, організації надання інформації керівництву підприємства для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Внаслідок цього управління витратами носить формальний характер, а планування їх скорочення є несистемним.

Метою даної курсової роботи є обґрунтування теоретичних та методичних положень, щодо удосконалення управління системою витрат підприємства.

Для досягнення поставленої мети в роботі визначені для вирішення наступні завдання:

· узагальнити поняття про суть і необхідність планування витрат підприємства в ринкових умовах господарювання;

· дослідити і систематизувати нормативно-правову бази України з теми дослідження,

· проаналізувати методи планування матеріальних витрат підприємства та контролю над ними.

Об'єктом дослідження є філія ТОВ «Меркс Груп», що є відомим виробником меблів широкого асортименту.

Предметом дослідження є методологічні й прикладні аспекти планування в сучасних економічних умовах, зокрема планування матеріальних витрат

Структура роботи складається з трьох розділів. В першому розділи представлена - характеристика об'єкту дослідження; в дугому- теоретични аспекти та методологічні особливості планування і контролю діяльності підприємства в ринкових умовах господарювання; у третьому розділі містяться економічні обгрунтування рекомендацій з досліджуваної теми. Крім основної частини в роботі наводяться висновки та пропозиції, список використаної літератури та додатки.

Розділ 1. Підприємство як суб'єкт господарювання і об'єкт планування та контролю

1.1 Організаційна характеристика підприємства, планування та контролю

Виробництво меблів в м. Житомирі виникло в сімдесятих роках ХІХ ст.

У 2000р. житомирська фабрика м'яких меблів увійшла в склад концерну «Меркс». Відбулися корінні зміни в виробничій діяльності підприємства. Розширився асортимент продукції з використанням новітніх напрямків в дизайнерських розробках. На фабриці в даний час випускається більш ніж 80 видів м'яких куточків, диванів, журнальних столів та до 10 видів ортопедичних матраців.

ТзОВ «Меркс-Груп» є товариством з обмеженою відповідальністю, що діє на підставі установчого договору і статуту. Однією з особливостей змісту установчих документів товариства є те, що вони, крім відомостей, загальних для всіх видів господарських товариств, містять відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створений статутний фонд, розмір якого становить не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства.

Ресурси підприємства

Земельні.

Територія ТОВ «Меркс-Груп» придбана у дочірнього підприємства «Будівельно-монтажне управління №2» у ВАТ «Житомирінвест» і знаходиться в місті Житомирі по вул. Корольова, 152. Загальна площа територія 659,0 кв.м. Також на території знаходять виробничі майстерні площею 408,8 кв.м. Отже загальна площа земельної ділянки, яка знаходиться у власності ПП дорівнює 1067,8 кв.м. Територія знаходиться в індустріальній зоні м. Житомира, виходу до річок, озер, лісу не має. Завод сполучений шосе з містом, це полегшує транспортування запчастин, матеріалів та сировини з іншими містами та доставку продукції до споживачів. В районі розміщення заводу не знаходяться житлові будівлі, що зменшує негативний вплив діяльності підприємства. Також підприємство використовує природний газ для технологічного процесу, яким забезпечує підприємство ТОВ «Житомиргаз».

Вся територія ТОВ «Меркс-Груп» приватизована, підприємство не орендує земельні ділянки та приміщення. Користування земельною ділянкою, перехід права власності та питання відведення землі, вирішується власником, самостійно в порядку встановленому чинним законодавством.

Майнові ресурси

Майнові ресурси поділяються на необоротні активи, оборотні активи, власний та залучений капітал.

Станом на 1 січня 2008 року балансова вартість основних засобів становить 839,1 тис. грн.

Знос основних засобів - 124,5 тис. грн.

Ступінь зносу основних засобів - 14 %. Це говорить про те, що основні засоби є досить новими.

Запаси підприємства, які входять в валюту балансу:

Виробничі запаси - 465,7 тис. грн.;

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 23,9 тис. грн.

Інша поточна дебіторська заборгованість - 19,7 тис. грн

Крім того, грошові кошти в національній валюті складають - 5,6 тис. грн.;

Усього оборотні активи підприємства складають - 514,9 тис. грн.

Крім того станом на 1 січня 2008 року підприємство має поточні зобов'язання на суму 2183,5 тис. грн.

Внутрішній економічний механізм підприємства це система економічних методів та важелів, що, по-перше, забезпечує зовнішні зв'язки підприємства і створює відповідні умови отримання доходу, по-друге, сприяє розвитку виробничих відносин усередині підприємства. У першому випадку його принципи цілком визначаються особливостями господарського механізму суспільства (домінуючою формою власності на засоби виробництва, існуючими системами ціноутворення, оподаткування, планування тощо), а в другому випадку -- особливостями виробничих відносин в підприємстві.

Структура внутрішнього економічного механізму включає в себе:

· організаційно-економічну систему або формування вертикальних зв'язків між підрозділами й адміністративним центром та горизонтальних зв'язків між окремими підрозділами;

· система внутрішньогосподарського ринку;

· систему планування діяльності підрозділів;

· систему контролю й оцінки діяльності підрозділів;

· систему матеріальної відповідальності підрозділів;

· мотиваційний механізм.

Організаційно-економічна система підприємства визначається переважно формою зв'язків між окремими підрозділами. Можна визначити три типи технологічних зв'язків виробництва.

Формування структури підприємства залежить від факторів:

1. асортимент об'єктів підприємницької діяльності;

2. видів економічної діяльності;

3. спеціалізації;

4. рівня технологічного процесу (використання ручної і механічної праці);

5. обсяги господарської діяльності.

Неодмінною умовою високопродуктивної роботи підприємства в цілому є ефективна робота первинних виробничих ланок, а також обслуговуючих та допоміжних підрозділів. З огляду на це особливої ваги набувають питання подальшого поліпшення організації управління та планування виробничої структури та інфраструктури.

За умов, коли вимоги до якості продукції постійно зростають, саме інфраструктурні об'єкти значною мірою визначатимуть ефективність технічного й виробничого потенціалу.

Технологічна структура розміщення структурних підрозділів підприємства характеризує послідовність виконання технологічного процесу (зображена на Рис. 1) .

Організаційно - управлінська структура характеризує вертикальний зв'язок між власником підприємства і робочими місцями (зображена на рис.2).



Рис. 2 Організаційна структура підприємства

Різномаїття функціональних зв'язків і можливих способів їхнього розподілу між підрозділами і працівниками визначає розмаїтість можливих видів організаційних структур керування. Усі ці види зводяться в основному до чотирьох типів організаційних структур:

§ лінійний

§ функціональний

§ лінійно-функціональний (змішаний)

§ матричний

Даному підприємству притаманний змішаний тип функціональних зв'язків.

Змішана структура найбільш застосовувана. При ній функціональні підрозділи діють на правах штабу при лінійних керівниках, допомагаючи їм у вирішенні окремих управлінських задач.

Сучасне підприємство, функціонуючи як відкрита система, постає перед проблемою визначення впливу чинників зовнішнього середовища та адекватного впорядкування своє діяльності. Кумулятивний ефект дії чинників проявляється передусім у таких аспектах:

§ невизначеність ситуації;

§ непередбачуваність поведінки учасників подій;

§ динамічність і мінливість галузевої конкуренції.

Кокурентами на ринку є ПП «Житомирмеблі», фісні меблі «АМАТІ», всеукраїнські постачальники «Прогрес» та «С&С», дрібні виробники, які працюють з одиничними замовленнями і встановлюють нижчі ціни.

Держава впливає на діяльність підприємства такими засобами:

· Ліцензування, патентування, квотування.

· Сертифікація і стандартизація.

· Застосування нормативів та лімітів.

· Регулювання цін та тарифів.

· Надання інвестиційних, податкових та інших пільг.

Держава також регулює порядок реєстрації та ліквідації підприємства, регламентує використання трудових ресурсів, екологічну ситуацію.

Основними видами сировини для виробництва продукції ТОВ «Меркс-Груп» є продукція деревообробної промисловості, текстильної промисловості та ін..: поролон, ДСП, ДВП, дошки хвоєві, хутро, флізелин, барвники, синтапон, нитки, волок, а також фурнітура.

Також для одиничних видів ресурсів для виготовлення меблів підприємство може звертатись до інших підприємств, але наведені у таблиці 2 - основні, з якими філія ТОВ «Меркс-Груп» співпрацює вже 2 роки. Постачальники забезпечують підприємство сировиною, матеріалами, МШП вчасно, що дозволяє йому ефективно функціонувати.

Таблиця 1

Характеристика постачальників ресурсів для здійснення господарської діяльності підприємства у 2007 році

Постачальники	Найменування ресурсів, одержаних для здійснення господарської діяльності
Назва	Адреса
ПП «Бітрейд»	м. Житомир, вул.Ватутіна 37а	Поролон 40 мм, поролон 20 мм, волок, синтапон 300
ВАТ „Неаполь”	м. Київ, вул.. Житомирська, 12	Наждачний папір, ДСП, ДВП
ПП «Кропивко»	м. Житомир, пр. Миру, 19	Замінники шкіри
ТОВ “Лейла»	м. Біла Церква, Пров. Вуйка, 45	Хутро «Дельфін», «Геркулес» тканини
ЗАТ «Геркулес»	м. Біла Церква, вул. Перемоги, 12	Ґрунтовка, скоби, болти
ПП «Величко»	м. Рівне, пр. Короленка, 112	Само різи, нитки, шпагат
ПП «Житомир-текстильторг»	м. Житомир, вул. Київська, 141	Нітролак
ТОВ «Альтера»	м. Новоград-Волинський, Пров. Металістів, 3	Клей для поролона
ТОВ «КРТ»	м. Київ, вул. Жилянська, 16	Заціпи, ніжки пластмасові, ремні, шканти
ПП «Кристал»	м. Житомир, вул. Селецька, 4	Волок, нитки, замінники шкіри

В таблиці 2 охарактеризовано список основних покупців ТОВ «Меркс-Груп», в основному це магазини, але підприємство також приймає одиничні замовлення від населення. В перспективі планується розширити асортимент продукції в зв'язку із зміною смаків споживачів. Насамперед, виготовлятиметься більше офісних меблів та м'яких куточків.

Таблиця 2

Характеристика покупців підприємства у 2007 році

Покупці	Найменування проданої продукції
Назва	Адреса
Магазин «Леся»	м. Житомир, вул. Щорса, 57	Диван «Малютка», Диван «Лорд», Мякий куточок «Віка», Диван «Кузя»
Магазин «Дубок»	м. Житомир, вул. Щорса, 17	Диван «Малютка», Диван «Ванюша», Мякий куточок «Віка», Диван «Кузя»
Магазин «Лаванда»	м. Житомир, пр. Миру, 17	Диван «Лорд», Диван «Ванюша», Мякий куточок «Віка», Диван «Кузя»
Торгівельний центр	м.Житомир, вул. Київська, 81	Диван «Малютка», Диван «Ванюша»
ТОВ «Лілея»	м. Рівне, Вул.Мальовнича, 45	Диван «Ванюша», Мякий куточок «Віка»
Торгівельний центр Троєщина»	м. Київ, вул. Лисківська12	Диван «Лорд», Мякий куточок «Віка», Диван «Кузя»
ТОВ «Мебельник »	м. Біла Церква, Пров. Вокзальний, 31	Диван «Малютка», Диван «Лорд», Диван «Ванюша», Мякий куточок «Віка», Диван «Кузя»
Торгівельний центр	м. Житомир Львівська, 21	Диван «Ванюша», Мякий куточок «Віка», Диван «Кузя»
Магазин «Сімейний»	м. Житомир, вул. Корольова	Диван «Лорд», Диван «Ванюша», Диван «Ванюша»
Магазин «Орхідя»	м.Луцьк, проспект Визволення, 89	Диван «Малютка», Диван «Ванюша», Мякий куточок «Віка»

Система аналізу, прогнозування, планування і контролю функціонування виробничого підприємства формується в рамках діяльності, яка включає в себе дослідження, планування і організацію виробництва і збуту, просування товарів на ринках і т.д. Цей вид діяльності на філії ТОВ «Меркс-Груп» спрямован на вивчення попиту та вимог ринку для більш обґрунтованого орієнтування виробництва, на випуск конкурентоздатних продуктів в раніш встановлених обсягах, що відповідають певній техніко-економічній характеристиці, реалізації, яка може забезпечити підприємству одержання найбільш високого прибутку.

Стратегія маркетингу є найважливішим елементом підприємницької діяльності, засобом, що забезпечує ділову активність і, отже, підвищення ефективності роботи підприємства.

Виробнича програма підприємства включає в себе конкретні пункти дій підприємства на шляху:

- отримання, придбання сировини для виробництва продукції (надання послуг);

- створення умов для виготовлення (надання) товарного продукту;

- підтримування зв'язків із підприємствами партнерами;

- ведення кадрової політики;

- питань стимулювання;

- подальшого розширення виробництва;

- захоплення нових і утримання старих сфер впливу тощо.

При плануванні діяльності підприємства розробляють плани для: різних підрозділів підприємства та загальний план; всіх видів діяльності або цільові плани, що передбачають завдання по якомусь одному напрямку роботи; різних періодів часу -- довго", середньо- та короткострокові. Кожний вид плану має свої особливості в методах та порядку його розробки, різні показники.

В залежності від тривалості планового періоду планування поділяється на перспективне і поточне.

Перспективне планування на підприємстві охоплює довгострокове (стратегічне) і середньострокове. Оскільки аналітична робота, спостереження за змінами в ринковому середовищі проводяться постійно, то завжди може виникнути необхідність внести певні корективи або в короткострокові, або в середньострокові плани. Існує також ймовірність передчасної розробки нової стратегії підприємства.

Методи планування на підприємстві:

Спробно-статистичний (пересічних показників) метод передбачає використання фактичних статистичних даних за попередні роки, середніх величин при встановленні планових показників. Більш обгрунтованим є чинниковий метод планування у відповідності із яким планові значення показників визначають на основі розрахунків впливу найважливіших чинників, що обумовлюють зміни цих показників. Розрахунки за окремими факторами застосовуються перш за все при плануванні ефективності виробництва (визначенні можливих темпів зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції тощо).

Найбільш точним є нормативний метод планування, суть якого полягає в тому, що планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів із врахуванням їх змін в результаті впровадження організаційно-технічних заходів у плановому періоді. Зрозуміло, що застосування цього методу на підприємстві вимагає створення відповідної нормативної бази.

1.2 Аналіз, оцінка економічних показників господарської діяльності підприємства

Існують різні форми функціонування внутрішнього економічного механізму, ці форми різняться ступенем свободи поведінки підрозділів, формами їх зв'язків і показниками ефективності діяльності. При дещо спрощеному підході можна виділити такі економічні форми функціонування підрозділів:

1. підрозділи - центри витрат;

2. підрозділи - центри прибутку, серед яких виокремлюють:

2.1 підрозділи, що формують розрахунковий умовний прибуток;

2.2 підрозділи - центри реального прибутку.

Підрозділи - центри прибутку, займаються виготовленням кінцевої продукції, яку реалізують на ринку, або проміжної продукцію внутрішньо коопераційного призначення. Як правило, це підрозділи предметної та змішаної спеціалізації.

Підрозділи - центри витрат, займаються виготовленням, як правило, продукції внутрішньо коопераційного призначення. Їх діяльність досить жорстко регламентується, а ефективність оцінюється за показниками витрат. Це передусім підрозділи (цехи, дільниці та ін.) технологічної спеціалізації, яким притаманні зв'язки в межах технологічної послідовності обробки.

Таблиця 3

Характеристика структурних підрозділів філії ТОВ «Меркс-Груп»

Назва підрозділу	Функціональне призначення	Характеристика витрат підрозділу	Джерела покриття витрат
Підрозділ основного виробництва	Випуск продукції	Витрати на випуск готової продукції	Чистий доход
Підрозділ по організації праці і заробітної плати	Ведення бухгалтерського обліку, фінансовий та економічний аналіз, планування	Адміністративні витрати	Валовий прибуток
Підрозділ по розробці й удосконаленню виробів	Розробка та вдосконалення технологій	Витрати на розробку та вдосконалення технологій	Виробнича собівартість
Підрозділ по постачанню	Постачання сировини	Витрати пов'язані із закупівлею сировини	Виробнича собівартість
Підрозділ по збуту	Збут готової продукції	Витрати на збут готової продукції	Виробнича собівартість
Підрозділ по контролю якості продукції	Здійснення виробничого контролю якості продукції	Витрати на контроль якості продукції	Виробнича собівартість
Підрозділ по підготовці кадрів	Перекваліфікація та навчання персоналу	Витрати на навчання та перекваліфікацію персоналу	Валовий прибуток
Підрозділ по обслуговуванню устаткування та комп'ютерної техніки	Технічний нагляд, ремонт устаткування. Обслуговування комп'ютерної техніки	Витрати на утримання та ремонт устаткування і комп'ютерної техніки	Валовий прибуток
Господарський підрозділ	Господарські питання	Витрати на господарські потреби	Валовий прибуток

Внутрішня економічна політика

1. Метод оцінки матеріальних витрат

При відпуску матеріальних цінностей у виробництво оцінка їх здійснюється за методом нормативних затрат.

Оцінка за методом нормативних затрат полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Застосування методу допускається лише тоді, коли результати оцінки запасів приблизно дорівнюють їх собівартості.

Загальне відхилення на продукцію, що надійшла з виробництва за місяць розраховується за формулою:

ЗВ=Фк*Фц-Нк*Нц

ЗВ - загальне відхилення на продукцію, що надійшла з виробництва за місяць;

ФК - фактична кількість виробленої продукції;

Фц - фактична ціна одиниці продукції;

Нк - визнана нормативна (стандартна) кількість для фактичного результату;

Нц - нормативна (стандартна) ціна одиниці продукції

2. Методи нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних ативів.

При нарахуванні амортизації підприємство використовує метод зменшення залишкової вартості. Щоб розрахувати суми амортизації за цим методом існує слідуючий алгоритм:

Ра = На * Зв

де, На - норма амортизації на рік, вона дорівнює 0,423

Зв - залишкова вартість обєкта

Для приміщення офісу та майстерні амортизацію не розраховуємо, тому що це орендовані приміщення.

3. Форми і системи оплати праці

На ТОВ «Меркс-Груп» найчастіше використовується відрядна форма оплата праці, за якої враховується нормування робіт, точний облік виробітку й виробнича доцільність збільшення обсягу робіт на тому чи іншому робочому місці.

Витрати на відрядну заробітну плату розраховуються за наступною формулою:

Св.з - витрати на відрядну заробітну плату основних виробничих робітників, грн..;

n - кількість найменувань виготовленої продукції;

Ni - випуск продукції і-го найменування в плановому періоді у натуральному виразі;

Зрі - агрегована відрядна розцінка за і-й виріб, грн.

Відрядна форма оплати праці залежно від специфіки виробництва застосовується в поєднанні з відрядно-преміальною та акордно-преміальною за виконання та перевиконання встановлених виробничих завдань, технічно обґрунтованих норм, поліпшення якості продукції, економією сировини та матеріалів.

Дані про виробіток робітників-відрядників використовуються не лише для визначення розміру належної їм заробітної плати, а й для обліку переміщення матеріалів і напівфабрикатів у виробництві. При цьому забезпечується контроль за відповідністю виробленої продукції кількості використаних матеріалів, деталей чи заготовок, виданих на обробку, та уникнення так званих приписок виробітку, приховування браку і нестачі деталей.

Оплата працівники управлінських підрозділів здійснюється за системою посадових окладів.

4. Метод калькулювання собівартості продукції

На підприємстві використовується попередільний метод калькулювання собівартості продукції.

Переділ - це визначена сукупність технологічних операцій, внаслідок виконання яких одержують продукт пращ, готовий для цієї сукупності (напівфабрикат, напівпродукт). При цьому методі витрати обліковуються в розрізі технологічних переділів, видів продукції або напівфабрикатів, Цей метод обліку витрат застосовують на тих промислових підприємствах, де продукція виготовляється при послідовній переробці вихідної сировини за окремими стадіями (переділами, фазами) технологічного процесу.

Попередільний метод має два варіанти: одно- та багато-передільний. На підприємстві маємо справу з багато передільним варіантом.

Багатопередільний метод застосовують, коли технологічний процес поділяють на декілька технологічних фаз (стадій, переділів) й наприкінці кожного переділу одержують напівфабрикат, який визначають за кількістю і вартістю, тобто калькулюють виробничу собівартість напівфабрикатів. Готовий продукт одержують наприкінці останнього переділу.

Нормування часу робітників.

Там, де режим роботи задається технологією, основою більш раціонального використання часу і подолання його втрат є нормування, тобто визначення норм і нормативів його витрат.

Встановлюється норма в людино-хвилинах, людино-годинах або людино-днях.

Підсумовування норм часу по окремих операціях дає комплексну норму часу, що характеризує його сукупні затрати на виконання корисного обсягу робіт у передбачені терміни. При нормуванні ручних і машинно-ручних робіт в основу норм кладуться нормативи часу, тобто його затрати що регламентуються на виконання окремих виробничих операцій, установлені для звичайних умов з урахуванням застосування передових прийомів і методів праці виконавцями відповідної кваліфікації, сучасного устаткування.

Затрати оперативного часу і часу на відпочинок лежать в основі розрахунку такого найважливішого соціального показника діяльності організації як коефіцієнт поліпшення умов праці КПУП:

Тфв - фактичний час на відпочинок відповідно до нормативів і реальних умов праці післього проведення заходів щодо їх поліпшення;

Тнв - нормативний час на відпочинок до проведення заходів щодо поліпшення умов праці;

Товф - фактичні витрати оперативного часу;

Тово - оперативні витрати оперативного часу.

Більшість нормативів часу встановлюється для робітників, діяльність яких обумовлена особливостями роботи устаткування і характером організації технологічних процесів (масовим, потоковим, крупносерійним, одиничним). Вони можуть також відноситися і до службовців, чия робота не містить творчих функцій, виконання яких не піддається нормуванню. Раціоналізація праці тих, хто пов'язаний із творчістю, має в основі інші принципи.

Планування часу керівників і спеціалістів.

Процес планування часу починається з постановки задач, для чого на майбутній період складається перелік справ і можливих перешкод, на подолання яких піде визначений час. Згодом цей перелік регулярно доповнюється, обновляється, коректується шляхом виключення з нього того, що на справді є несуттєвим.

Планування часу дозволяє керівникам і спеціалістам насамперед критично осмислити власні цілі і знайти більш ефективні засоби їхньої реалізації, що дозволяють не тільки своєчасно з ними справитися, але і створити необхідні резерви для рішення непередбачених проблем.

Далі, планування дає можливість керівнику сконцентруватися на найважливіших питаннях з урахуванням термінів і часу їхній рішення, а інші раціонально розподілити серед підлеглих. У основі цього оцінка кожної роботи з погляду необхідності; наслідків у випадку відмови від виконання; виправданості зусиль, необхідних для її виконання, можливості її зниження, реальної віддачі.

Планування часу, відведеного на рішення тих або інших проблем, здійснюється з урахуванням їхньої раціональної черговості. Тобто спочатку плануються справи з фіксованим терміном виконання або потребуючі значних витрат часу, а також неприємні задачі, відкладання яких на потім небажано; далі випливає рутинна робота і виконання повсякденних обов'язків; нарешті, третє місце приділяється другорядним і епізодичним справам, що не віднімають багато часу, наприклад, читанню поточної кореспонденції, обходові робочих місць. Але в будь-якому випадку при плануванні встановлюється точний термін завершення роботи.

Якщо майбутній обсяг роботи в задані терміни може бути не виконаний, у плані передбачаються можливості їхній перенесення на більш пізній період.

Планом повинно охоплюватися не більш 60% робочого часу, а інше складають резерви на рішення непередбачених проблем, творчу діяльність, підвищення кваліфікації. Непередбачені проблеми виникають звичайно в зв'язку з несподіваними відвідувачами, телефонними дзвониками, необхідністю виправити раніше допущені помилки. Створення резервів часу значно підвищує гнучкість планів і полегшує коригування.

Передумовою планування часу є його ретельне документування і контроль за його використанням, що дозволяють мати точні уявлення про нього, краще розподіляти здійснення тих або інших робіт, а також погоджувати свої дії в області планування часу з підлеглими і колегами.

На практиці існує декілька типів планів використання часу. Насамперед, це довгострокові, за допомогою яких розподіляється час на реалізацію великих життєвих цілей, що потребують багатьох років, а часом і десятиліть: одержання освіти, просування до визначеної посади по службовій драбині і т.п. До середньострокових планів можна віднести річні, фіксуючі розподіл часу для рішення великих, але більш конкретних задач, насамперед виробничого характеру.

До короткострокових планів використання робочого часу, що конкретизує середньострокові, відносять квартальні, місячні, декадні (тижневі), денні, кожний із який деталізує попередній. Для їхнього упорядкування необхідно визначити центральну, найбільше трудомістку задачу періоду, що повинна бути вирішена в його рамках; випливаючі із неї задачі, до рішення котрих потрібно приступити, і трудності, що у зв'язку з цим можуть виникнути.

У місячних планах витрата часу на кожний вид діяльності, включаючи необхідні резерви, передбачається вже в годинах. У декадних (тижневих) планах відбиті всі без виключення справи і час, необхідний для їхнього виконання. Якщо поставлена проблема за зазначений період не вирішується, роботу з нею починає інша особа.

Але найважливіший план - денний. Він містить у собі не більш десятка проблем, у тому числі не більш трьох першорядних, робота над якими здійснюється в першу чергу. Вони, а також самі неприємні справи плануються на ранкові години, із тим щоб до вечора їх удалася завершити. Однорідні задачі групуються в денному плані роботи блоками, що дозволяє не «перескакувати» з однієї проблеми на іншу і заощаджувати в такий спосіб час.

Основні економічні показники господарської діяльності підприємства наведені у таблиці 4

Таблиця 4

Основні економічні показники господарської діяльності підприємства

Показники	Роки	Відхилення 2007 від 2006 року
	2006	2007	+/-
1	2	3	4
1.Обсяги господарської діяльності (валова продукція), тис.грн.	227,7	2067,5	+1839,8
2. Чистий дохід (виручка), тис. грн.	191,4	1722,9	+1531,5
3. Валовий прибуток, тис. грн.	-183,1	399,4	+582,5
4. Операційний прибуток, тис.грн.	-215,5	200,7	+416,2
5. Чистий прибуток, тис.грн.	-215,5	198,9	+414,4
6.Середньооблікова чисельність працівників	281	325	+44
7. Середньорічна вартість,тис. грн.: · необоротних активів · оборотних активів	280,5 229,7	839,1 514,9	+558,6 +285,2
8. Фондовіддача	0,81	2,46	+1,65
9.Коефіцієнт оборотності оборотних активів	0,99	4,01	+3,02
10. Продуктивність праці	1.16	6.9
11.Середньомісячна заробітна плата одного працівника, тис. грн..	698	918	+220
12. Рентабельність господарської діяльності, %	-400%	109%
13. Рентабельність активів підприємства, %	-58%	14%	+72%

Основні економічні показники господарської діяльності підприємства за планом та фактично (2007 р.) наведені у таблиці 5.

Таблиця 5

Основні економічні показники господарської діяльності підприємства за планом та фактично (2007 р.)

Показники	Значення	Відхилення
	план	фактично	+,-	%
1	2	3	4	5
1.Обсяги господарської діяльності (валова продукція), тис.грн.	1800,3	2067,5	+267,2	+14,8
2. Чистий дохід (виручка), тис. грн.	1500,1	1722,9	+222,8	+14,9
3. Валовий прибуток, тис. грн.	289,1	399,4	+110,3	+38,2
4. Операційний прибуток, тис.грн.	152,7	200,7	+48,0	+31,4
5. Чистий прибуток, тис.грн.	152,7	198,9	+46,2	+30,3
6.Середньооблікова чисельність працівників	300	325	+25,0	+8,3
7. Середньорічна вартість,тис. грн.: · необоротних активів · оборотних активів	839,1 698,3	839,1 514,9	0 -183,4	0 -26,3
8. Фондовіддача	1,8	2,46	+0,66	+36,6
9.Коефіцієнт оборотності оборотних активів	2,5	4,01	+1,51	+663,4
10. Продуктивність праці	5,2	6.9	+1,7	+32,2
11.Середньомісячна заробітна плата одного працівника, тис. грн..	1180	918	-262	-22,2
12.Рентабельність господарської діяльності, %	40%	109%	+69	+172,5
13.Рентабельність активів підприємства, %	20%	14%	-6	-30,0

Отже можна зробити висновок, що в 2007 році всі показники діяльності підприємства значно зросли, зменшились витрати на оплату праці, та продуктивність праці, в свою чергу, збільшилась.

1.3 Система, методи, інформаційна база, структура об'єктів планування і контролю на підприємстві.

Планування -- це складний методично-організаційний
процес, за якого відбуваються безперервний пошук, оброблення
й систематизація інформації та її перетворення в знання про зов-
нішнє середовище та власні можливості підприємства в контексті
його нинішнього функціонування та майбутнього розвитку.

Порівнюючи фактичну інформацію з плановою, отримують контрольну інформацію для оцінки виконання управлінських рішень. Це, дає змогу визначити систему планування як цілеорієнтовану взаємозв'язану сукупність процесів планування, доповнену виконанням функцій контролю результатів. Суб'єктами системи планування в цьому розумінні є процеси планування й контролю, а результатами -- інформація, відображена в планах і звітах.

Водночас, елементами системи планування вважають керівників-управлінців, котрі, власне, і здійснюють відповідні планово-контрольні розрахунки, результати яких містяться у планах та звітах. З іншого боку, спираючись на те, що в основу планування покладено процес перетворення інформації в дані, знання і, звичайно, оформлені належним чином документи -- плани та звіти, розуміння системи планування можна умовно звузити до системи планів підприємств. Відповідно до цього система планування може бути визначена як цілеорієнтована взаємозв'язана сукупність планів і звітів. І в цьому аспекті розгляду суб'єктами системи також залишаються керівники-управлінці та професіонали, які розроблять плани й готують звіти. Система планування на підприємстві має формуватися й удосконалюватися з урахування таких основних принципів: єдність, цілеспрямованість, інтегрованість, цілісність, повнота, гнучкість, безперервність.

Методичний апарат планування діяльності підприємства є надзвичайно багатим. Одну з поширених класифікацій методів планування наведено в табл. 6

КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ПЛАНУВАННЯ

Таблиця 6

Класифікаційна ознака	Найменування методу планування
*	1. Вихідна позиція для розроблення плану	ресурсний(від можливостей);
*	цільовий (за потребою)
*	2. Принципи визначення планового показника	екстраполяційний(від досягнутого рівня);
*	інтерполяційний(від майбутнього кінцевого результату)
*	3. Спосіб розрахунку планового показника	статистичний;
*	факторний;
*	нормативний;
*	економіко-математичний
*	4. Варіантність розроблення плану	одноваріантний;
*	багатоваріантний
*	5. Форма подання планових розрахунків	текстовий;
*	табличний;
*	графічний;
*	логіко-структурний (сітковий)

Проведення планових розрахунків супроводжується одночасним застосуванням багатьох різноманітних методів, які, поєднуючись, утворюють комплекси з певним призначенням і сферою використання. Такі комплекси зазвичай називають моделями планування. Вирізняють три основні різновиди таких моделей: описові, аналітичні та імітаційні.

Відрізняються комплекси також методами та моделями планування, ступенем визначеності (імовірності досягнення) показників, ступенем деталізації параметрів майбутнього стану тощо. Найпоширенішим нині є погляд, що головними в діяльності підприємства є стратегічні аспекти його діяльності. Тож основними підсистемами планування варто вважати:

· генеральне цільове планування;

· стратегічне планування;

· тактичне планування.

Ці підсистеми охоплюють сферу техніко-економічного планування. Відповідно до зазначених підсистем вирізняють і комплекси планових розрахунків, тобто комплекси планів.

Для оцінки реальної ситуації і прийняття адекватних управлінських рішень необхідний точний і всебічний аналіз нинішнього економічного стану і перспектив розвитку підприємства. Для цього необхідно провести оцінку фактичного економічного стану на основі об?єктивних даних результатів господарської діяльності підприємства і фінансового аналізу. Отже, дані бухгалтерського обліку є інформаційною базою для здійснення контролю за виконанням планових завдань. Облік слугує базою для планування та аналізу виробничо-господарської діяльності з метою контролю та підвищення ефективності виробництва шляхом виявлення резервів.

Роль контролю як функції управління полягає в тому, що він є засобом здійснення зворотного зв'язку в системі управління. Головний його сенс полягає у створенні гарантій виконання планових рішень.

До процесів контролю включають:

· визначення результатів діяльності на основі співставлення результатів здійснення рішень із запланованими;

· порівняння показників очікуваного і фактичного виконання планів;

· аналіз ймовірних відхилень від запланованих показників;

· перевірка припущень;

· перевірка методичної та змістової узгодженості планового процесу.

Планування, як одня з функцій управління є процесом інформаційним. За стадіями управління розрізняють прогнозну, планову, облікову, нормативну інформацію, інформацію для аналізу господарської діяльності та оперативного управління.

Прогнозна інформація пов'язана з функцією прогнозування, планова - з плануванням (стратегічним, поточним); облікова - з управлінським, фінансовим обліком; інформація для аналізу господарської діяльності - з функцією економічного аналізу; для оперативного управління й регулювання з відповідними функціями.

Нормативна інформація виникає і використовується на стадіях технічної підготовки виробництва, а також в інших випадках, наприклад, для формування цін, тарифікації. Вона містить норми й нормативи, ціни, розцінки, тарифи, а також деякі інші дані.

Перелік інформаційних характеристик внутрішнього середовища можна об'єднати за такими ознаками (табл. 7).

Таблиця 7

Інформаційна характеристика внутрішнього середовища підприємства

Виробництво	Розміри, потужність і тип обладнання Джерела постачання Тенденція виробництва Інноваційні можливості Нормування робіт Рівень браку
Маркетинг	Номенклатура продукції Якість продукції Розміри і доля ринків Якість маркетингових досліджень Ефективність застосування реклами Організація продажу і сервіс
Фінанси	Активи Валові накопичення Дохід Джерела грошових надходжень Показники балансу
Управління персоналом	Програми вивчення Процедури привабливості і підбору кадрів Аналіз трудових операцій Змістовність роботи Система премій
Організаційна структура. Влада та лідерство	Форма делегування повноважень Тип організаційної структури Відношення між менеджерами та робочими Характер власності Ефективність менеджера

Зовнішньою інформацією для планування є інформація про постачальників, конкурентне середовище, покупців тощо. Джерелами такої інформації можуть бути: законодавча база, офіційна бухгалтерська та статистична звітність, публікації, інші підприємства, інформаційна індустрія та самостійні маркетингові дослідження, інструкції, методичні розробки:

1. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств (Наказ Міністерства аграрної політики України від 18 травня 2001 р. № 132)

2. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства (Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 6 березня 2002 року № 47)

3. Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності (Наказ Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 22 травня 2002 р. № 145).

Взаємозв'язок планування й результативної інформації виявляється в тому, що в процесі планування здійснюється контроль за самою інформацією, яка, у свою чергу, є основною для проведення планування.

Створення нормативної бази підприємства - це основа раціональної організації і планування діяльності підприємств різних форм власності.

Джерелом інформації для проведення аналізу і контролю є баланс підприємства (Форма№1), звіт про фінансові результати (Форма№2), звіт про рух грошових коштів (Форма№3), звіт про власний капітал (Форма№4).

Призначення основних компонентів фінансової звітності

Табл. 8

Компоненти фінансової звітності	Зміст	Використання інформації
Баланс	Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством на дату балансу	Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності підприємства; прогнозування майбутніх потреб у позиках; Оцінка та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підприємство, ймовірно контролюватиме в майбутньому
Звіт про фінансові результати	Доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємство за звітний період	Оцінка та прогноз: прибутковості діяльності підприємства; структури доходів та витрат
Звіт про власний капітал	Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз змін у власному капіталі підприємства
Звіт про рух грошових коштів	Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз руху грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства

Ознайомившися з джерелами інформації про основні параметри виробничо-господарської діяльності підприємства «Меркс-Груп» за два попередні роки з отриманих даних можна сформувати відповідну таблицю:

Таблиця 9

Динаміка обсягів виробництва підприємства

Вид продукції	Од. виміру	Роки	2006р. до 2007р., %
		2006	2007
Валова продукція	Тис.грн.	227,7	2067,5	+907,99

А співвідношення планових та фактичних показників за 2007рік наведені в таблиці:

Таблиця 10

Показники	Значення	Відхилення
	план	фактично	+,-	%
1.Обсяги господарської діяльності (валова продукція), тис.грн.	1800,3	2067,5	+267,2	+14,8

Отже, є тенденція до збільшення обсягів робіт. Випуск продукції зріс за рік на 907,99%, але для повної достовірності стану потрібно оцінити капітал підприємства, проаналізувати зміну собівартості, прибутку та рентабельності. Таки дані містить таблиця 4.

Економічний аналіз господарсько-фінансової діяльності підприємства починається з оцінки фінансового стану за даними балансу.

Починаючи його, перше, на що варто звернути увагу, це те, що для проведення аналізу, як правило, аналізують дані не за один період. Набагато корисніше вивчити порівняльні дані, що охоплюють два і більш періоди. Простежуючи тенденції, можна знайти ключові моменти у відношенні росту й інших важливих факторів, що впливають на діяльність підприємства.

Крім того, лише деякі показники у фінансових звітах мають значення самі по собі. Важлива саме їхній зв'язок з іншими показниками або напрямок і величина зміни за період.

Аналіз структури статей балансу і динаміки змін проводять за допомогою одного з наступних способів:

- аналіз безпосередньо по балансу без попередньої зміни балансових статей;

- складання ущільненого порівняльного аналітичного балансу шляхом агрегування деяких однорідних по складу елементів балансових статей;

- проведення додаткового коректування балансу на індекс інфляції з наступним агрегуванням статей у необхідному аналітичному розрізі.

Аналіз безпосередньо по балансу - досить трудомістка і найчастіше малоефективна процедура, тому що занадто велика кількість розрахункових показників не дозволяє виділити головні тенденції в зміні фінансового стану підприємства.

У більшості випадків дослідження структури і динаміки фінансового стану підприємства здійснюють за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати з вихідного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури.

Порівняльний аналітичний баланс корисний тим, що він зводить воєдино і систематизує ті розрахунки, що проводить аналітик при ознайомленні з балансом. Схемою порівняльного аналітичного балансу охоплені такі важливі показники, як:

- відносна величина структури, що показує, яка частка тієї або іншої статті активу (пасиву) у майні підприємства (валюті балансу);

- показник абсолютного приросту, що показує на скількох збільшилася (зменшилася) величина статті в абсолютному вираженні;

- базисний темп росту,

- показник, що відбиває відносну зміну статей балансу за звітний період стосовно базисного.

Варто звернути увагу на те, що спосіб угруповання статей у порівняльному аналітичному балансі вибирається індивідуально, у залежності від значимості тієї або іншої статті для конкретного підприємства.

Подальший аналіз балансу здійснюється такими способами (вони використовуються також і при інтерпретації інших форм звітності):

- горизонтальний аналіз;

- вертикальний аналіз;

- аналіз з використанням коефіцієнтів.

Горизонтальний аналіз. Це найпростіший із прийомів аналізу, але, незважаючи на це, з його допомогою можна одержати досить корисну інформацію про фінансовий стан підприємства. Він припускає порівняння показників одного року з показниками іншого. Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або їхніх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основі його лежить вирахування базисних темпів росту балансових статей і статей звіту про фінансові результати.

Вертикальний аналіз балансу показує структуру засобів підприємства і їхніх джерел, коли суми по окремих статтях або розділам беруться у відсотках до валюти балансу. Можна виділити дві основні причини, що обумовлюють необхідність і доцільність проведення вертикального аналізу:

- перехід до відносних показників дозволяє проводити міжгосподарські порівняння результатів діяльності підприємств, що розрізняються по величині використовуваних ресурсів і інших об'ємних показників;

Відносні показники деякою мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, що можуть істотно спотворювати абсолютні показники фінансової звітності і тим самим утрудняти їхнє зіставлення в динаміку.

Горизонтальний і вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного, а деякі показники можна віднести як до інструментів горизонтального, так і до інструментів вертикального аналізу.

Сутність аналізу з використанням коефіцієнтів полягає в тому, що коефіцієнти є основними інструментами фінансового аналізу, вони допомагають установити зв'язок між різними цифрами у фінансових звітах. При використанні коефіцієнтів суб'єкт фінансового аналізу може не тільки оцінити поточний фінансовий стан організації, але і передбачати реакції кредиторів і інших осіб, що звичайно використовують них для оцінки діяльності компанії.

В даний час у світовій практиці відомі десятки показників, використовуваних для оцінки фінансово-майнового стану підприємства. Застосування набору тих або інших показників обумовлюється цілями аналізу і контролю, інформаційними потребами зацікавлених осіб. У зв'язку з цим склався визначений підхід до їхньої класифікації. Як правило, виділяють групи показників, що описують:

1. Майновий стан підприємства. Дані показники розраховуються на підставі даних активу балансу, до них, зокрема відносяться:

- сума господарських засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства (під нею розуміють валюту, підсумок балансу);

- частка необоротних активів у валюті балансу;

- частка активної частини основних засобів;

- коефіцієнт зносу основних засобів.

2. Ліквідність і платоспроможність підприємства. Ці показники відбивають взаємозв'язок між активом і пасивом балансу підприємства.

3. Фінансову стійкість підприємства:

-частка власного капіталу в загальній сумі джерел;