30

Міністерство освіти і науки України

Кафедра економіки, обліку і аудиту

Дипломна робота

На тему:

Матеріально технічне - забезпечення виробничого підприємства

Зміст

• ВСТУП
• Розділ 1. Сутність матеріально - технічного забезпечення підприємства, та його важливість
• 1.1 Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва
• 1.2 Планування потреби в сировині та матеріальних ресурсах
• 1.3 Запаси, їх види, регулювання їх розмірів
• 1.4 Особливості визначення потреби цехів у матеріальних ресурсах в різних типах виробництва
• Розділ 2. Загальна характеристика підприємства ВАТ „Відрадний”
• 2.1 Фінансово-економічна характеристика ВАТ „Відрадний”
• 2.2 Аналіз фінансового стану підприємства
• 2.3 SWOT-аналіз позиції ВАТ «Відрадний»
• Розділ 3. Удосконалення системи матеріально - технічного забезпечення
• 3.1 Обчислення потреби в додаткових матеріалах
• 3.2 Оптимізація роботи транспортного відділу заводу
• 3.2 Впровадження системи глобального стеження (GPS) в транспортному відділі
• Розділ 4. Охорона праці в цехах на підприємстві
• 4.1 Аналіз шкідливих та небезпечних факторів діючих на працівників підрозділу підприємства
• 4.2 Розрахунок необхідного повітрообміну
• 4.3 Первинні засоби пожежогасіння
• 4.4 Охорона навколишнього середовища
• Висновки
• Додатки
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
• ВСТУП
• Матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) - це спосіб організації діяльності підприємства, що дозволяє об'єднати зусилля різних одиниць, які виготовляють та реалізовують товари і послуги, з метою оптимізації фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, що використовує фірма для реалізації своїх економічних цілей. В процесі свого функціонування підприємству потрібен цілий комплекс матеріально-технічних засобів. Процес матеріально-технічного забезпечення виробництва направлений на своєчасне постачання на склади підприємства або відразу на робочі місця потрібних відповідно до бізнес-плану матеріально-технічних ресурсів. До складу матеріально-технічних ресурсів входять: сировина, матеріали, що комплектують вироби, технологічне устаткування і технологічне оснащення (пристрої, ріжучі та вимірювальні інструменти), нові транспортні засоби, навантажувально-розвантажувальне устаткування, обчислювальна техніка і інше устаткування, а також паливо, енергія, вода. Іншими словами, все, що поступає на підприємство у формі речей і у вигляді енергії, відноситься до елементів матеріально-технічного забезпечення виробництва.
• Успішне рішення цих питань покликана забезпечити служба матеріально-технічного забезпечення підприємства, яка займається розрахунком потреб підприємства в різних матеріалах, а також визначає джерела їх покриття.
• Для безперебійного функціонування виробництва необхідне добре налагоджене матеріально-технічне забезпечення (МТО), яке на підприємствах здійснюється через органи матеріально-технічного постачання.
• Головним завданням органів постачання підприємства є своєчасне і оптимальне забезпечення виробництва необхідними матеріальними ресурсами відповідної комплектності і якості. У зв'язку з цим тема економічної і своєчасної закупівлі сировини, матеріалів і напівфабрикатів актуальна.
• Мета роботи розкрити суть, структуру і функції процесу організації матеріально-технічного забезпечення як підприємства в цілому, так і підрозділів (цехів і ділянок) підприємства.
• Предметом роботи є підприємство ВАТ «Відрадний».
• Об'єктом вивчення є матеріально-технічне забезпечення підприємства.
• Завдання роботи:
• 1. Дослідити сутність та види матеріально-технічного забезпечення підприємства.
• 2. Проаналізувати принципи та етапи формування та використання матеріально-технічного забезпечення підприємства.
• 3. Вивчити проблеми формування та використання матеріально-технічного забезпечення підприємства на підприємствах України.
• 4. Зробити аналіз формування та використання виробничої потужності конкрентного підприємства
• 5. Визначити місце підприємства на ринку, шляхи аналізу його матеріально-технічного забезпечення
• 6. Визначити шляхи оптимізації виробничих потужностей підприємства
• В роботі використані матеріали, розроблені у 1994 році групою спеціалістів заводу, по “Створенню основ господарського механізму, який забезпечує конкурентоспроможність заводу “Відрадний“ та його продукції в умовах ринку“, а також технічні, економічні, фінансові, організаційні матеріали і документи заводу за 2006-2008 р.р.

Розділ 1. Сутність матеріально технічного забезпечення підприємства, та його важливість

1.1 Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва

Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва включає комплекс робіт по аналізу питомих витрат матеріальних ресурсів за звітний період, використанню технологічного устаткування і оснащення, прогнозуванню і нормуванню окремих видів ресурсів на плановий період, розробці матеріальних балансів по видах ресурсів, джерелах надходження і вище перелічених напрямах використання. Перераховані роботи по плануванню вельми трудомісткі. Вони виконуються економістами і плановиками за участю інших фахівців. Менеджери не приймають участі в розробці планів, їх завдання - перевірити дотримання принципів планування, склад планових документів, їх якість.

В умовах ринку у підприємств виникає право вибору постачальника, а значить, і право закупівлі ефективніших матеріальних ресурсів. Це примушує постачальницький персонал підприємства уважно вивчати якісні характеристики продукції, що виготовляється різними постачальниками. Критеріями вибору постачальника можуть бути надійність постачання, можливість вибору способу доставки, час на здійснення замовлення, можливість надання кредиту, рівень сервісу. Співвідношення значущості окремих критеріїв з течією часом може мінятися.

Організаційна побудова, характер і методи роботи служб постачання на підприємствах відрізняються своєрідністю. На невеликих підприємствах, споживаючих малі об'єми матеріальних ресурсів в обмеженій номенклатурі, функції постачання покладаються на невеликі групи або окремих працівників господарського відділу підприємства. На більшості середніх і крупних підприємств цю функцію виконують спеціальні відділи матеріально-технічного постачання, що знаходяться у підпорядкуванні у заступника керівника підприємства по виробництву. Оскільки якість роботи відділу багато в чому визначає якість виробничого процесу, то він повинен бути укомплектований висококваліфікованими фахівцями. Крім того, багато вирішуваних відділом питань носять комплексний характер, вимагають знань в області маркетингу, логістики, техніки, технології, економіки, нормування, прогнозування, організації виробництва і міжвиробничих зв'язків.

Відділи МТЗ будуються за функціональною або матеріальною ознакою. У першому випадку кожна функція постачання (планування, заготівка, зберігання, відпустка матеріалів) виконується окремою групою працівників. При побудові постачальницьких органів за матеріальною ознакою певні групи працівників виконують всі функції постачання по конкретному виду матеріалів. Характерний тип структури служби постачання - змішаний (рис.1), коли товарні відділи, групи, бюро спеціалізовані на постачанні конкретними видами сировини, матеріалів, устаткування. Проте разом з товарними, до складу відділу постачання входять функціональні підрозділи: плановий та диспетчерський.

Змішаний тип структури відділу постачання - найбільш раціональний метод будови, який сприяє підвищенню відповідальності працівників, поліпшенню МТЗ виробництва. Планове бюро (група) виконує функції по аналізу навколишнього середовища і ринковим дослідженням, визначенню потреби в матеріальних ресурсах, розробці плану забезпечення підприємства і його підрозділів матеріально-технічними ресурсами (входить до складу бізнес-плану підприємства), оптимізації ринкової поведінки за найбільш вигідним забезпеченням, формуванню нормативної бази, розробці планів постачання і аналізу їх виконання, контролю за виконанням постачальниками договірних зобов'язань. Організаційна структура відділу МТЗ представлена на рисунку 1.1.

30

Рис. 1.1. Організаційна структура відділу МТЗ (змішаний тип).

Планування матеріально-технічного забезпечення великою мірою зумовлює ритмічну роботу підприємства з випуску продукції в заданій номенклатурі та асортименті. Тому на підприємстві, яке ревізується, необхідно встановити:

а) питому вагу матеріальних ресурсів згідно з укладеними договорами по прямих господарських зв'язках;

б) питому вагу придбаних матеріальних ресурсів на фондовій біржі. Наступним кроком ревізора є перевірка правильності та своєчасності укладення договорів, стану оперативного обліку і контролю за їх виконанням. Ревізор також виясняє, які заходи вживались до постачальників, котрі не виконують своїх договірних зобов'язань.

Для перевірки виконання договірних зобов'язань ревізор перевіряє:

* наявність наказу по розмежуванню функцій між підрозділами та службою підприємства, які пов'язані з заготівлею матеріалів;

* порядок і строки надходження документації, що пов'язана з укладенням договорів;

* порядок оформлення, реєстрації та зберігання договору. Перевіряючи виконання плану обсягу поставок матеріальних ресурсів, потрібно розмежувати товарно-матеріальні цінності, придбані за договорами, і товарно-матеріальні цінності, придбані на товарно-фондовій біржі. Ревізор вибірково здійснює перевірку правильності визначення планової потреби матеріальних ресурсів. Така потреба визначається за формулою:

Я = Я1 + Я2 + ЯЗ + 32-31,

де Я -- планова потреба в матеріальних ресурсах за звітний період;

Я1 -- потреба в матеріальних ресурсах на виробництво продукції;

Я2 -- потреба в матеріальних ресурсах на дослідні роботи;

ЯЗ -- потреба в матеріальних ресурсах на ремонт основних засобів тощо;

32 -- потреба в матеріальних ресурсах на створення нормативу запасів на кінець року;

31 -- запаси на початок року.

Виявивши факти завищення потреби, купівлі зайвих матеріальна цінностей, ревізор визначає суму придбаних матеріальних цінностей, і кількість, час придбання тощо.

Товарне бюро (група) виконує комплекс планово-оперативних функцій по забезпеченню виробництва конкретними видами матеріальних ресурсів: плануванню, обліку, завезенню, зберіганню і відпустці матеріалу у виробництво, тобто регулює роботу матеріальних складів.

Диспетчерське бюро (група) виконує оперативне регулювання і контроль за виконанням плану постачання підприємства і цехів сировиною і матеріалами, усуває неполадки, що виникають в ході постачання виробництва, контролює і регулює хід постачань матеріалів на підприємство. Відділи (бюро, групи) зовнішньої кооперації забезпечують виробництво напівфабрикатами (заготовками, деталями, вузлами). Вони також можуть будуватися за функціональною або товарною ознакою.

На підприємствах машинобудування служба постачання крім відділу МТС включає і відділ зовнішньої кооперації (чи бюро, групу), що може входити до складу ОМТС.[34]

Відділи (бюро, групи) зовнішньої кооперації забезпечують виробництво напівфабрикатами (заготівлями, деталями, вузлами). Вони також можуть будуватися по функціональній чи товарній ознаці.

Для здійснення технічного переозброєння і реконструкції виробництва підприємство створює відділи устаткування, що звичайно входять до складу капітального будівництва.

Для великих підприємств (об'єднань), що складаються з ряду філій, найбільш прийнятний тип структури, представлений на мал. 1.2.

Особливістю цього типу структури є те, що підрозділу мають свої служби постачання з функціями по плануванню й оперативному регулюванню постачання виробничих цехів і ділянок матеріальними ресурсами, а також по контролі за їхнім виконанням.

Формування нормативної бази, прогнозування і розробка планів МТС, установлення господарських зв'язків і координація роботи служб постачання, що входять у підприємство, сконцентровані на базі служби постачання підприємства. Взаємодія підрозділів служби постачання підприємства здійснюється на основі функціональних зв'язків, а не адміністративного підпорядкування.

Одним з ланок організації МТС є складське господарство, основна задача якого полягає в прийомі і збереженні матеріалів, їхній підготовці до виробничого споживання, безпосереднім постачанні цехів необхідними матеріальними ресурсами. Склади в залежності від зв'язку з виробничим процесом підрозділяються на матеріальні, виробничі, збутові.

Прийняті матеріали зберігаються на складах по номенклатурних групах, сортам, розмірам. Стелажі нумеруються з вказівкою індексів матеріалів.

Завезення матеріалів і робота складів організуються на основі оперативно-заготівельних планів.

30

Рис. 1.2 Схема організаційної структури служби постачання

Для здійснення технічного переозброєння і реконструкції виробництва підприємство створює відділи устаткування, які зазвичай входять до складу капітального будівництва. Для крупних підприємств, що складаються з ряду філій, найбільш прийнятний тип структури, особливістю якого є те, що підрозділи мають свої служби постачання з функціями по плануванню і оперативному регулюванню постачання виробничих цехів і ділянок матеріальними ресурсами, а також по контролю за їх виконанням.

План МТЗ підприємства є його матеріальним балансом, в якому зведені всі розрахунки потреби в матеріальних ресурсах, необхідних для забезпечення виробничого процесу (витратна частина), наявність залишків на планований період, а також визначені джерела постачання (прибуткова частина). Основні показники плану МТЗ, а також зв'язок між ними можна відобразити наступним рівнянням:

Рпен + Знор = Оож + Е +В,

де Рпен - потреба в матеріальних ресурсах на виробниче-експлуатаційні потреби;

Знор - запаси нормовані;

Оож - залишки очікувані, тобто фактичні запаси, які існують на підприємстві на якийсь певний період;

Е - економія

В - план ввезення.

У лівій частині рівняння відображається загальна потреба в матеріальних ресурсах, в правій його частині - джерела покриття цієї потреби.

Процес розробки плану МТЗ включає наступні етапи: розрахунок потреби в матеріальних ресурсах на виробниче-експлуатаційні потреби; виходячи з існуючих потреб розраховуються норми запасів ресурсів, необхідних для безперебійного функціонування підприємства; потім визначаються джерела покриття потреби в матеріальних ресурсах, розробляється план ввезення матеріалів з боку.[27]

Основними показниками матеріально-технічного забезпечення являються:

- Визначення рівня забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами за зазначений період часу;

- Виявлення над нормативних або дефіцитних видів матеріальних цінностей;

- Визначення долі транспортно-заготівельних (у тому числі і різниці в цінах) витрат у загальних затратах при надбанні матеріальних цінностей;

- Розрахунки показників раціонального використання матеріалів у виробничому процесі;

- Установлення розмірів втрат внаслідок вимушених замін одних матеріалів іншими тощо;

Крім того, обчислюються різні (планові, нормативні, фактичні) коефіцієнти використання матеріалів у виробництві, їх доля витрат у собівартості готової продукції тощо.

Отже, оскільки безперебійне постачання підприємства матеріальними ресурсами - це обов'язкова умова його ефективної і ритмічної роботи, план матеріально-технічного забезпечення підприємства здійснюється в такій послідовності:

- Підготовча робота (забезпечення бланками-формами, інструктаж тощо);

- Визначення джерела забезпечення потреби в матеріалах;

- Розрахунок потреби в матеріальних ресурсах;

- Розробка норм виробничих запасів.

1.2 Планування потреби в сировині та матеріальних ресурсах

Теоретично планування потреби в сировині та матеріальних ресурсах можна представити у вигляді схематичного ділення на 5, в основному не пов'язаних один з одним, елементів:

Прогнозування попиту;

Планування виробництва;

Планування фізичного розподілу продукції;

Планування постачання:

Система оцінок результатів функціонування системи МТЗ. Сюди ж відносяться дві підсистеми:

1) обліку і контролю виконання замовлень, що поступають від клієнтів;

2) обліку і контролю виконання замовлень фірми її постачальниками.

Прогнозування попиту. На цьому етапі проводиться аналіз ретроспективи попиту, спираючись на облік і аналіз замовлень, отриманих фірмою раніше. При цьому слід паралельно провести два види робіт: встановити відмінності в типах продукції і, можливо, споживачів, а також вибрати зі всієї широкої гамми існуючих методів прогнозування ті, які можуть бути використані в конкретних умовах. Третій етап зводиться до тестування і відбору відповідних методів складання прогнозу з урахуванням отриманих знань про ретроспективу попиту і про типи товарів. Тут також проводиться зіставлення отриманих результатів з реальним попитом, зафіксованим протягом даного періоду.

Планування виробництва. Фахівці в області автоматизації управління виробництвом пропонують підхід, який вписується в схему "планування - виконання - контроль". Суть його полягає в тому, що система готує плани, виконання яких покладається на різні служби: службу закупівель, службу виробництва, службу устаткування і т.п. Потім реальні показники порівнюються з плановими для виявлення і ліквідації розбіжностей. Цей метод ґрунтується на двох основних принципах:

- Управління здійснюється на основі запланованих показників

- В управлінні враховується взаємозалежність складових одного і того ж готового виробу.

Планування фізичного розподілу продукції (або МТЗ збуту). Під системою МТЗ збуту слід розуміти мережу одиниць, що проводять послуги, діяльність яких направлена на задоволення торгового попиту при заданому рівні витрат і якості товарів. Ця діяльність здійснюється в рамках системи оперативного планування, пов'язаної з виробництвом товарів і з матеріальним постачанням.[40]

Перш за все, на основі даних, отриманих при прогнозуванні попиту і в ході обліку замовлень, розробляється загальний план МТЗ збуту. При цьому встановлюється об'єм наявних ресурсів у зовнішніх і внутрішніх постачальників. Отримані цифри дозволяють переконатися в тому, що рух матеріальних потоків в належному об'ємі дійсно може бути забезпечений в ході даного періоду.

Наступний етап процесу - розробка програм руху потоків виробів по всій розподільній мережі, від виробничих одиниць до центрів кінцевого продажу, навіть до клієнтів. Ця стадія зв'язана з визначенням потреб в складуванні . Тут же враховуються потреби в транспортних засобах.

На цій стадії складається програма масового пересування товарів, а потім оптимізуються масштаби складських приміщень і їх географічне розміщення. Календарний графік підготовки товарів до відвантаження і постачань споживачеві може бути розроблений на підставі робочих програм, вживаних регіональними центрами реалізації.

Планування транспортних операцій сприяє скороченню їх витрат при одночасній підтримці заданого рівня послуги. Це досягається завдяки наступним заходам:

- Оптимальний розподіл перевезень по різних типах і видах руху товару, відбір найбільш кваліфікованих перевізників; - оптимізація структури парку транспортних засобів, контроль над їх використанням і змістом;

- Розробка маршрутів, що дозволяють максимально повно використовувати транспортні засоби і робочий час згідно чинного соціального законодавства;

- Розробка щоденного оптимального календарного графіка маршрутів зі складанням звітів-прогнозів і відбором серед різних типів транспортних засобів.

Планування постачання. Полягає в складанні замовлень нарядів на закупівлі з уточненням даних відносно кількості товарів, що купуються, а також періодичних замовлень і штрафних санкцій унаслідок прострочених постачань. Типовий варіант оперативного планування - складання програми постачання під наявні замовлення з урахуванням обмежень з боку наявних запасів у виробництві і в торговій мережі.

Оцінка результатів функціонування системи МТЗ. Цілі оцінки результатів полягають в наступному:

- Інформування всіх зацікавлених представників керівництва про досягнуті результати, оцінені з точки зору рівня продуктивності і витрат, а також окупності вкладених засобів; співвідношення реальних показників з плановими, з метою здійснення необхідних корегувань;

- Забезпечення керівництва і функціональних служб компанії методом кількісного виразу поставлених цілей. Доведення відповідних цільових свідчень до кожного рівня управління;

- Посилення взаємозв'язки окремих компонентів загального процесу планування МТЗ на основі координації завдань, що стоять перед різними учасниками фізичного обороту;

- Поліпшення взаємодії представників різних рівнів і ешелонів управління, а також розвиток системи їх стимулювання шляхом впровадження принципів управління по цілях;

- Забезпечення науково обґрунтованого ухвалення рішень на базі моделювання основних можливих варіантів.

1.3 Запаси, їх види, регулювання їх розмірів

Запаси це матеріальні активи, які утримуються для подальшого продажу, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції.

Існують такі види запасів:

- виробничі (сировина; основні та допоміжні матеріали; комплектуючі вироби, куповані напівфабрикати та ін. матеріальні цінності),

- незакінчене виробництво,

- готова продукція.

При нормуванні виробничих запасів враховують призначення та фактори, які визначають їхню величину. У процесі регулювання запасів визначається:

- Страховий запас - нижче якого не може зменшуватись запас;

- Мінімальний запас - він складається з кількості матеріалів необхідних на період з моменту розміщення замовлення до моменту постачання матеріалів на склад + страховий запас.

- Максимальний запас - який створюється в момент надходження матеріалів на склад;

- Точка розміщення замовлення - розмір при якому необхідно видати замовлення на закупку нової партії матеріалів.

За призначенням запаси умовно поділяють на:

- Поточні ( забезпечує виробництво в інтервалах між поставками),

- Страхові (забезпечує виробництво у випадках відхилення від запланованих умов поставки; практично страховий запас планується в розмірі 25% максимального відхилення рівня запасу перед поставками від його середньої величини).

- Підготовчі (дозволяє здійснювати підготовку матеріалів до виробничого застосування).

Всі запаси зберігаються на складах разом. Але нормативні величини їх обчислюються окремо.[33]

Поточні запаси - забезпечують роботу підприємства у період між двома поставками і визначають добутком денної потреби на половину інтервалу між двома поставками в днях.

Мз.п. = Мg * tg

Підготовчий - це різновид поточного запасу. Створюється він у тих випадках, коли перед використанням матеріалів необхідно провести спеціальну підготовку (сушка, правка пил, розкрій). Визначається добутком добової витрати на час підготовки в днях

Мз під = Мg * tg

Страховий - створюється на випадок затримки надходження чергової партії матеріалів. Він визначається добутком середньодобової витрати на норму запасу в днях.

Мз стр. = Мg * tg

Сезонний запас утворюється за умов сезонного використання і заготівлі матеріалів.

Головне завдання методики нормування виробничих запасів полягає в безперервності виробництва та виконанні виробничих програм.

1.4 Особливості визначення потреби цехів у матеріальних ресурсах в різних типах виробництва

Забезпечення підприємства необхідними матеріальними цінностями належної якості і у відповідний час при мінімальних затратах головний показник діяльності відділу матеріально-технічного забезпечення.

Основні дані для визначення потреби узгоджені з попитом пропозиції підприємства щодо виробництва товарів та послуг і норм витрат на їхнє виготовлення. Потребу можна розрахувати на основі двох методів. Найбільш поширеним є метод прямого розрахунку (подетальний, на виробничу одиницю, за аналогами, за типовими представниками, рецептурний та інші). При подетальному методі потреба в матеріалах визначається як добуток норми витрат на деталь і кількість запланованих до виробництва деталей. Потреба у матеріальних ресурсах:

Пі = Ні*N*Кзн.,

де Пі - потреба у матеріальних ресурсах по видах,

N - норма(Пі= витрат матеріалу,

Ні - кількість виробів у виробничій програмі,

Кзн - коефіцієнт зниження норм витрат.

При освоєнні випуску нових видів виробів потребу в матеріалах розраховують по аналогах. У цих випадках використовують норми витрат матеріалів на аналогічні вироби.

Потреба в матеріальних ресурсах визначається по-різному, в залежності від їхнього призначення. Кількість технічних засобів, тобто машин і устаткування обчислюють при проектуванні виробничих систем. Потребу в матеріалах розраховують в натуральних вимірниках. Планову потребу матеріалів визначають сумою витрат матеріалів в розрахунковому періоді + перехідний запас на початок року + запас матеріалів на кінець року.

Мз = Мр + Мп.р. + Мк.р.

Матеріали витрачають на такі потреби:

- Основне виробництво

- Виготовлення технологічного оснащення

- Ремонтно-експлуатаційні роботи

- Заходи по підвищенню технічного рівня виробництва

- Капітальне будівництво власними силами.

Витрати матеріалів обчислюються добутком обсягу продукції на норму витрат на виріб. Об'єктом нормування витрат матеріалів можуть бути: час роботи устаткування, мастильні матеріали, охолоджуючі матеріали, електроенергія, паливо, резина, запчастини.[21]

Організацію забезпечення цехів матеріальними ресурсами можна розбити на декілька послідовних етапів: визначення потреби кожного цеху в матеріальних ресурсах; установлення нормативу цехових запасів; визначення очікуваних залишків матеріальних ресурсів у цехах на початок планового періоду; встановлення лімітів відпуску матеріальних ресурсів; установлення способу забезпечення цехів матеріальними ресурсами (пасивного чи активного), розробка схем та графіків забезпечення матеріалами цехів підприємства.

При масовому та велико-серійному виробництві потреба в матеріалах складається у по-детальному розрізі та обчислюється множенням виробничої програми деталей на по-детальні норми витрат. В умовах одиничного та дрібносерійного виробництва потреби в матеріалах визначають (у плані замовлення), виходячи з кількості виробів у замовленні та норм витрат матеріалів на виріб. Крім того, при визначенні потреби цехів у матеріалах враховують очікувані залишки їх на початок розрахункового періоду та нормативні величини запасів на кінець цього періоду.

Цех повинен отримати таку кількість матеріальних ресурсів, скільки потрібно для виконання завдань по випуску продукції. Доцільно встановлювати цехам ліміт відпуску сировини та матеріалів на певний період:

Лц = Пц + Змц - Змф ,

де Пц - потреба цеху в певних матеріалах для виготовлення продукції або виконання робіт; Змц - запаси матеріалів, які постійно знаходяться в цеху; Змф - фактичні залишки невикористаних матеріалів на початок того періоду, на який установлено ліміт.

Існує два способи забезпечення виробництва матеріалами: пасивний (робітники цеху самі одержують матеріальні ресурси зі складу, тобто своїми силами виконують навантаження, транспортування та розвантаження матеріалів) та активний (подачу матеріальних ресурсів зі складів до цехів та на дільниці організовують та здійснюють робітники складів).

Отже, розрахунок витратної кількості основних матеріалів, необхідних для виконання виробничого завдання в планованому періоді і забезпечення нормального перебігу виробничого процесу, є найбільш важливим етапом в плануванні матеріально-технічного постачання підприємства.

Розділ 2. Загальна характеристика підприємства ВАТ „Відрадний”

2.1 Фінансово-економічна характеристика ВАТ „Відрадний”

Завод залізобетонних виробів №2 функціонує з грудня 1956 року як складова треста «Буддеталь» Головкиївміськбуду. З 1995 року, шляхом перетворення його на відкрите акціонерне товариство, засновано ВАТ «Відрадний», яке є дочірнім підприємством АТ холдингової компанії «Київміськбуд».

Багаторічний досвід роботи та забезпечення високоякісними виробами і матеріалами ринку будівельного комплексу свідчить про стабільність виробництва, незмінну якість продукції та безперервний розвиток підприємства. Завод випускав продукції на будівництво таких будов в м. Києві, як інститут Київпроект, Гіпроцивілпромбуд, телецентр, Державний цирк, Палац спорту, палац Україна, Музей Великої Вітчизняної Війни, Національний банк України, Льодовий стадіон, Дитячий світ, універмаг Україна, готель «Турист», школи, дитячі садки, конструкції для метрополітену і багато інших маштабних проектів.

На підприємстві є власна лабораторія, формувальний та арматурний цехи, склад готової продукції. Вся продукція, яка нами виготовляється та реалізується, сертифікована і проходить відповідні випробування. Глибокі знання всіх тонкощів виробництва залізобетонних виробів і бетоних сумішей та професіоналізм наших фахівців гарантує якість і дає можливість досягнути високої довіри з боку клієнтів та репутації надійного партнера. З 1998 року ми почали виробництво товарного бетону. Використання різних сучасних хімічних, мінеральних та комплексних домішок дозволило підвищити показники технологічності, міцності та довговічності бетону і виробів з нього.

В 2007 році створено структурний підрозділ для будівництва високоповерхових будівель та в червні цього ж року розпочато будівництво 24-поверхового житлового будинку на житловому масиві Осокорки.

Сьогодні ВАТ "Відрадний" сучасне, високотехнологічне виробництво. Це стало можливим завдяки модернізації устаткування, впровадженню нових технологій, комплексної комп'ютеризації виробництва, реконструкції діючих і будівництву нових виробничих цехів і технологічних ліній, розширенню асортименту продукції.

Освоєно випуск фігурних елементів мостіння (тротуарної плитки), що виробляються методом напівсухого вібропресування на устаткуванні і за технологією німецької фірми "HESS". Потужність лінії 1000 м² на добу. На заводі працює висококваліфікований інженерно-технічний персонал (керівники, економісти, будівельники, технологи, конструктори, компьютерщики, програмісти, маркетологи та ін.), досвідчені бригади робітників.

17 вересня 2008р. Завод ЗБК «Відрадний» удосконалює діючу систему підприємства відповідно вимогам міжнародних стандартів у сфері екології (ISO 14001), та охорони праці (OHSAS 18001) на основі результативно діючої системи менеджменту якості (ISO 9001).

У зв'язку з підвищенням цін на паливно-мастильні матеріали ВАТ Відрадний", з 1 серпня сьогоднішнього дня підвищив ціни на послуги вантажоперевезень.

30 червня 2008 р. Цех №3 (БЗВ) видав свій перший мільйон кубічних метрів товарних бетонних сумішей.

На сьогодні ВАТ «Відрадний» є конкурентоспроможне підприємство, з висококваліфікованим персоналом. Професіоналізм, стабільність, та незмінна якість продукції підприємства є гарантом рішення завдань, які поставлені замовником.

• 2.1 Фінансово економічна характеристика ВАТ «Відрадний»

Показники оцінки майнового стану інвестиційного об'єкта. Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах (Чо.в.ф.)

У(а)

Чо.в.ф. = ---------,

В(ф)

де: У(а) - Оборотні ;

В(ф) - Виробничі фонди.

Активна частина основних фондів визначає частину виробничих основних фондів основного виду діяльності в основних фондах.

Це свідчить про те, що активна частина основних фондів в обігових коштів у виробничій сфері на підприємстві збільшилась на 3% .

Коефіцієнт зносу основних фондів (К зн) показує нам рівень фізичного і морального зносу основних фондів на підприємстві за звітній період.

А(ф)

Кзн = -------,

ЗН

де: А(ф) - Активи. ЗН - Знос основних засобів

Рівень фізичного і морального зносу основних фондів на кінець звітного року залишився не змінним. Частка основних засобів в активах (Ч о.з.)

У(а)

Чо.з. = -------,

Зв (о.з.)

де: У(а) - Оборотні активи;

Зв (о.з.) - Залишкова вартість основних засобів.

Коефіцієнт мобільності активів (Кмоб.)

М(а)

Кмоб. = ----------,

Н(а)

де: М(а) - Мобільні активи;

Н(а) - Немобільні активи.

Коєфіціент мобільності вказує скільки обігових коштів припадає на одиницю необігових. Це потенційна можливість перетворення активів у ліквідні кошти.

Рентабельність підприємства характеризується цілим комплексом показників:

Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком (RA)

Ч(п)

(RA) = --------,

А

де: Ч(п) - Чистий прибуток

А - Активи

Коефіцієнт рентабельності капіталу характеризує ефективність використання активів і показує прибуток, отриманий на одиницю капіталу.

На даному підприємстві отриманий чистий прибуток у розмірі 295,3 тис. грн. Тому можна визначити скільки прибутку від звичайної діяльності припадає на одиницю коштів інвестованих в активи. Розрахувавши цей показник ми визначили, що він на 1 % збільшився в порівняні з минулим роком.

Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації (RQ)

П(r)

RQ = --------,

ЧВ

де: П(r) - прибуток від реалізації;

ЧВ - чистий виручка від реалізації продукції.

Рентабельність реалізованої продукції від реалізації характеризує скільки припадає прибутку від реалізації на одиницю виручки.

Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком (RQЧ)

ЧП

RQЧ = --------,

ЧВ

де: ЧП - чистий прибуток; ЧВ - чистий виручка від реалізації продукції.

Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком характеризує скільки припадає чистого прибутку на одиницю виручки. Збільшення цього показника свідчить про наявність чистого прибутку на одиницю виручки. Період окупності капіталу (ТК)

У(а)

ТК = ----- =

ЧП

Період окупності капіталу показує за який період кошти, що інвестовані в активи будуть компенсовані чистим прибутком. За звітній період отримаємо

За отриманими показниками можна зробити висновок, що підприємство спрацювало прибутково, рентабельно. На результати фінансово-господарської діяльності накладає свій відбиток подальший розвиток якості послуг.

Показники оцінки ділової активності інвестиційного об'єкта (ресурсовіддачі, оборотності капіталу, трансформація активів).

Ділова активність - це виробничі досягнення підприємства, основними критеріями яких є показники, що характеризують обсяг виробництва, зокрема:

Оборотність активів (ресурсовіддачі, коефіцієнт трансформації).

ЧВ

КТ = -------,

У(а)

Оборотність активів показує скільки отримано чистої виручки від реалізації продукції на одиницю коштів, інвестованих в активи. Збільшення на 7% свідчить про позитивні зміни діяльності підприємства.

Фондовіддача (Фоф)

ЧВ

Фоф = --------,

Овф

Фондовіддача характеризує ефективність використання основних фондів.

Збільшення фондовіддачі характеризує скільки виручки припадає на одиницю основних виробничих фондів. Основні фонди використовуються ефективно. Коефіцієнт оборотності обігових коштів (в оборотах) (Ко)

 ЧВ

Ко = -------,

Ок

Де Ок - обігові кошти.

Оборотність засобів у розрахунках (в оборотах) показує середню чисельність оборотів засобів за відповідний період.

Коефіцієнт оборотності характеризує скільки виручки припадає на одиницю обігових коштів.

Період одного обороту обігових коштів (днів) (Чо)

360

Чо = -----------,

Ко

Період одного обороту обігових коштів у розрахунках (у днях) показує, за скількох днів кошти зроблять повний оборот.

Коефіцієнт оборотності запасів (оборот) (Коз)

Сб

Коз = --------,

З(с)

де: Сб - собівартість реалізації,

З(с) - середні запаси.

Оборотність виробничих запасів (в оборотах) показує на кількість оборотів інвестованих у виробничі запаси за відповідний період.

Одержимо Коз = 496,20 / 5,10 = 97,29 оборотів.

Період одного обороту запасів (у днях) (Чз)

 360

Чз = ----------,

Коз

Період оборотності виробничих запасів (у днях) вказує на кількість днів, що були необхідні підприємству для поповнення його виробничих запасів. Протягом 62 дня запаси трансформувалися в кошти.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обороти) (Кдз)

ЧВ

Кдз = -------,

Сер д.з

Де Сер д.з. - середня дебіторська заборгованість.

Кдз показує у скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість. Одержимо Кдз = 295,30 / 94,30 = 3,13 (оборотів).

Період погашення дебіторської заборгованості (днів) (Чдз)

360

Чдз = ----------,

Кдз

Період погашення дебіторської заборгованості показав нам, що 115 днів в середньому потрібно для інкасації дебіторської заборгованості, тобто 115 днів на її погашення. Коефіцієнт оборотності власного капіталу (обороти) (Квк)

ЧВ

Квк = -------,

ВК

Де ВК - власний капітал.

Збільшення коефіцієнту оборотності власного капіталу вказує скільки чистої виручки від реалізації продукції припадає на одиницю власного капіталу.

Аналіз фінансового стану підприємства за певний період, в принципі, потребує з'ясування платоспроможності на підставі сукупності проміжних показників по окремих датах або відносно коротких відрізках часу. Неоціненну послугу тут можуть дати щоденні банківські виписки з поточного рахунку (особливо одна сума - залишок коштів на кінець операційного дня). Хронічна відсутність коштів на кінець дня на цьому рахунку - надійна ознака незадовільного фінансового стану підприємства. Якщо при цьому врахувати можливі застарілі борги банкам, кредиторам, бюджету та ін., то негативна оцінка фінансової діяльності, а отже, і фінансового стану підприємства буде однозначною.

Власні обігові кошти (робочий, функціонуючий капітал) (РК).

РК = Власний капітал + довгострокові зобов'язання - позаоборотні активи

РК = Ф.№1, р.380 + р.430 + р.480 - р.080

Власні обігові кошти характеризують оборотні активи, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань. Наявність РК (384,83) означає не лише здатність платити поточні борги, а й можливість розширити виробництво

Коефіцієнт забезпечення обротних активів власними коштами (Кз в.к.)

РК

Кз в.к. = --------,

Оа

Де Оа - оборотні активи.

Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами абсолютну можливість перетворити активи у ліквідні кошти.

Маневреність робочого капіталу (Мрк)

З

Мрк = -------,

Рк

Де З - запаси; РК - робочий капітал.

На кінець звітного періоду маневреність робочого капіталу складала 0,01. Це характеризує частку запасів (матеріальних), виробничих активів у власних обігових коштах і обмежує свободу маневру власними коштами.

Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів (Кз а.п.)

Вок

Кз а.п. = --------,

З

Де Вок - власні обігові кошти.

Збільшення коефіцієнта забезпечення власними обіговими коштами запасів вказує наскільки запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування.

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) (Кавт)

Вк

Кавт = -------,

П

Де Вк - власний капітал;

П - пасив.

Збільшення коефіцієнту фінансової автономії на характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів; його незалежність від позикових джерел маневреність робочого капіталу

Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування) (Кфс)

Вк

Кфс = --------,

Пк

де: Вк - власні кошти, Пк - позикові кошти.

Показники ліквідності - це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові зобов'язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов. Її можна визначати за минулий період, на якусь певну дату або як майбутню можливість розрахуватися у необхідні терміни за існуючими короткостроковими зобов'язаннями.

Коефіцієнт ліквідності поточний (покритя) (Клп).

Па

Клп. = --------,

Пп

Де Па - поточні активи; Пп - поточні пасиви.

Коефіцієнт ліквідності швидкої (Клш)

Па - З

Клш = --------,

Пп

Коефіцієнт швидкої ліквідності показує на скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів Одержимо

Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості (Кд/к)

Дз

Кд/к = --------,

Кз

Де Дз - дебіторська заборгованість;

Кз - кредиторська заборгованість.

Проведемо оцінку структури капіталу за співвідношенням між позиковим капіталом та власним капіталом (коефіцієнт фінансового ризику), який розраховується за формулою:

К_фр = (ПК / ВК)100%,

де: К_фр - коефіцієнт фінансового ризику;

ПК - позиковий капітал;

ВК - власний капітал.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (K_ал) (коефіцієнт платоспроможності). Визначається відношенням найбільш ліквідних активів (А1) до поточної кредиторської заборгованості підприємства (П1 + П2):

К_ал = А1 / (П1 + П2).

Теоретично достатнім вважається, якщо, К_ал вище 0,2 -- 0,35. Це означає, що на 20 -- 35% підприємство може в поточний момент погасити всі свої короткострокові борги і платоспроможність вважається нормальною.

Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт покриття (Кп):

Кп = (А1+А2+А3) / (П1+П2).

В таблиці 2.1 наведено основні фінансові показники заводу за 2006-2008 рік

Таблиця 2.1.

ВАТ "Відрадний"

№ п/п	Показник	Значення
		2006 рік	2008 рік
I. Загальні показники
1.	Статутний капітал	623.6	831.4
2.	Власний капітал	25046.8	33963.3
3.	Кількість акціонерів	901	899
4.	Виручка від реалізації	75612.8	125008.9
5.	Чистий прибуток	5461	8987.9
6.	Дебіторська заборгованість	4542	5352.8
7.	Кредиторська заборгованість	4647.4	1905.4
8.	Нематеріальні активи	33.4	82.9
9.	Необоротні активи	16193.3	21737.6
10.	Оборотні активи	15840.9	17195.6
II. Показники прибутковості
11.	Прибутковість інвестицій в компанію (ROI)	8.76	10.81
12.	Головний показник прибутковості (EP)	0.25	0.32
13.	Прибутковість всіх активів (RO)	0.17	0.23
14.	Оборотність матеріальних активів	3.85	5.01
15.	Прибутковість матеріальних активів	0.28	0.36
16.	Валова прибутковість продажів	0.1	0.1	-
17.	Нетто-прибутковість продажів	0.07	0.07	-
III. Показники ліквідності
18.	Робочий капітал	8853.2	12224.1
19.	Грошові потоки	6780	10639.2
20.	Поточний коефіцієнт	2.27	3.46
21.	Коефіцієнт критичної оцінки	1.77	2.77
22.	Оборотність матеріальних запасів	21.61	36.27
23.	Тривалість матеріальних запасів	16.66	9.92
24.	Співвідношення пасивів та зобов'язань акціонерам	1.28	1.15
25.	Коефіцієнт довгострокових зобов'язань	0	0
26.	Коефіцієнт поточної заборгованості	0.28	0.15
27.	Співвідношення грошових потоків та довгострокових зобов'язань кредиторам	0	0	-
28.	Оборотність всіх активів	2.36	3.21
29.	Оборотність постійних активів	4.67	5.75
IV. Коефіцієнти ділової активності
30.	Оборотність кредиторської заборгованості	8.86	40.15
31.	Тривалість кредиторської заборгованості	36.86	25.15
32.	Співвідношення грошових потоків та заборгованості кредиторам	0.97	2.14
33.	Середній період інкасації дебіторської заборгованості	21.62	15.41
V. Коефіцієнти фінансової стійкості
34.	Заборгованість кредиторам	0.22	0.13
35.	Заборгованість акціонерам	0.78	0.87
36.	Покриття фінансових витрат надходженнями	0	570.89
37.	Покриття платежів по довгострокових пасивах	0	0	-
38.	Коефіцієнт покриття грошовими потоками	0	0	-
VI. Показники акціонерного капіталу
39.	Доход на звичайну акцію	0	0	-
40.	Формула Дюпона (прибуток на акціонерний капітал)	0.22	0.26

Із таблиці видно, що по загальним показникам є значне зменшення кредитної заборгованості (в 2,44 рази) та збільшення статутного капіталу (на 33%) та чистого прибутку (на 64%).

Рис. 2.1 Зміни власного капіталу, виручки від реалізації та чистого прибутку в 2008-2006 рр.

За аналізуємий період спостерігається зменшення кредиторської заборгованості та збільшення дебіторської заборгованості.

Рис. 2.2. Тенденції в кредиторській та дебіторській заборгованості.

Аналіз показників прибутковості показує збільшення прибутковості компанії майже по всім основним показникам. Прибутковість інвестицій в компанію збільшилась на 23%. Головний показник прибутковості збільшивсь на 28%. Прибутковість всіх активів - на 35%. Оборотність матеріальних активів - на 31%, а прибутковість матеріальних - 28%. Незмінними залишились валова прибутковість продажів та нетто-прибутковість продаж.

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

Для того, щоб оцінити рівень конкурентоспроможності даного підприємства зробимо короткий аналіз техніко-економічних показників за 2006-2008 роки.

Обсяги виробництва продукції заводу.

Обсяги виробництва у 2006-2008 роках наведені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Динаміка обсягів виробництва продукції ВАТ “Відрадний“ за 2006-2008 роки, тис.грн.

Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.
Обсяг продукції (робіт) в оптових цінах підприємства без ПДВ (у порівняних цінах)	1605	1623	4151,5
Собівартість виготовленої продукції	1524,2	1649,8	3945,5

Біля 50% виробничих затрат у собівартості складають сировина, основні матеріали та комплектуючі вироби, тобто продукція заводу характеризується високим рівнем матеріаломісткості.

Основні засоби заводу і використання виробничих потужностей.

Дані по основним засобам заводу приведені на Рис. 2.3.та в таблиці 2.3.

Мал. 2.3. Вартість основних засобів ВАТ “Відрадний“

Таблиця 2.3.

Вартість основних засобів ВАТ “Відрадний“ у 2007-2008 роках, тис.грн.

Показники	01.01.2007	01.01.2008	15.09.2008
Залишкова вартість Знос Первісна вартість	10377,9 4748,9 15126,8	10085,1 5126,1 15211,2	9764,9 5537,9 15302,8
Надійшло (введено за рік)	-	83,2	98
Вибуло за рік	-	9,1	7
Коефіцієнт вибуття	-	0,06	0,05
Коефіцієнт оновлення	-	0,55	0,064
Коефіцієнт зносу на кінець року	0,31	0,34	0,36

Основні засоби товариства мають незначний знос (на кінець 2008 р. - 34%). Але спостерігається негативна тенденція до збільшення цього показника. Коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів невосокий: у 2008 році він склав 0,64%, що не достатньо при наявному ступені зносу. Віковий склад груп основного обладнання за станом на кінець 2008р. наведено в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Вікова структура основних груп обладнання

Групи обладнання	Кількість одиниць, шт.	а саме за віком, років
		до 5	від 5 до 10	Від 10 до 20
Металоріжуче	31	7	24	-
Зварювальне	73	4	23	46
Вантажно- розвантажне	10	-	2	8
Пресове	4	-	3	1
Деревообробне	6	-	6	-
Разом основне обладнання	124	11	58	55
Питома вага вікової структури обладнання до загальної кількості,%	100	8,8	46,8	44,4

Використання застарілого обладнання (у "віці" 10 років і більше - 44 %) потребує збільшення витрат на його ремонт та підтримку в працездатному стані. Наявність незначної кількості нового обладнання (у "віці" до 5 років - 8,8% ) та низький коефіцієнт оновлення морального та фізичного зношеного обладнання погіршує положення, що склалося. Особливе занепокоєння в цьому відношенні викликає стан металоріжучого та вантажно-розвантажувального обладнання, майже половина якого знаходиться у "віці" більше 10 років.

Коефіцієнт завантаження технологічних груп обладнання ВАТ “Відрадний“ по видам виробництва за 2008 рік складає:

Технологічна оснастка (металоформи, бортоснастка)	0,75
Нестандартне обладнання	0,54
Товарна арматура	0,69
Металеві та броньовані двері	0,89

Величина коефіцієнту завантаження обладнання свідчить про наявний резерв збільшення обсягів випуску продукції.

Вузька спеціалізація робіт, одиничне, дрібно- та середьньосерійне виробництво, високий рівень механізації та автоматизації технологічних процесів при відповідних умовах (вивчення ринку збуту, пошуку замовників на продукцію ВАТ “Відрадний“, випуск конкурентноспроможної продукції, яка користувалась би підвищеним попитом у споживачів) можуть забезпечити повне завантаження потужностей заводу зі всіма наслідками, що виходять з цього.

Вище наведені дані свідчать, що завод має всі можливості для того, щоб змінити номенклатуру своєї продукції та збільшити обсяг її без збільшення потужностей чи кардинальної зміни напрямків виробництва.

Фінансовий аналіз діяльності підприємства. Основні показники діяльності ВАТ “Відрадний” за період 2006-08 роки наведені в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5.

Обсяги реалізації,чистий прибуток та обсяг власних та прирівняних до них коштів за 2006-08 роки, тис.грн

Показники	2006	2007	2008
Обсяг реалізації (Без ПДВ)	-	1606,8	4358,9
Чистий прибуток	-	48	302,6
Обсяг власних і прирівняних до них коштів	10903,8	10743,6	10951,3
Власні оборотні кошти	519,6	657,5	1170,4
Товарно-матеріальні запаси	236,1	193,6	1044,1
Сума господарських коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства	11374,1	11104,3	12153,4

Як видно з таблиці практично всі основні показники діяльності ВАТ «Відрадний» мають тенденцію до зростання. Але для того, щоб дати характеристику фінансового стану підприємства, результатів його діяльності, а також визначити можливості розвитку на перспективу, необхідно розрахувати показники оцінки фінансово-господарської діяльності на основі даних фінансового обліку. Дані розрахунку зведені у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.

Основні показники фінансового стану ВАТ “Відрадний”

Показники	1.01.2007	1.01.2008	15.09.2008
1. Коефіцієнт фінансової залежності	1,04	1,03	1,11
2. Коефіцієнт заборгованості	0,04	0,03	0,11
3. Маневреність функціонуючого капіталу	0,03	0,03	0,008
4. Коефіцієнт рентабельності всіх активів	-	0,004	0,027
5. Доля товарно-матеріальних запасів у поточних активах	0,239	0,190	0,440
6. Коефіцієнт рентабельності реалізації продукції	-	0,030	0,069
7. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності)	0,035	0,055	0,008
8. Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності)	2,10	2,82	1,97

Коефіцієнт фінансової залежності. (Відношення загальної суми господарських коштів до власного капіталу).

Як видно з отриманих даних, частка позикових коштів у фінансуванні підприємства незначна, але за 2008 рік трохи збільшилась.

Коефіцієнт заборгованості. (Співвідношення залучених і власних коштів).

Даний показник вказує, скільки залучених коштів припадає на одиницю власних коштів, вкладених в активи підприємства. Зростання цього показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості.

Маневреність функціонуючого капіталу (власних оборотних коштів).

Цей показник характеризує ту частину власних оборотних коштів, що мають абсолютну ліквідність. Для нормально функціонуючого підприємства він змінюється в межах від 0 до 1. Зростання показника - позитивна тенденція. В даному випадку в 2008 році порівняно з 2007 цей коефіцієнт знизився у 3,75 рази.

Коефіцієнт рентабельності всіх активів. (Відношення величини чистого прибутку до активів підприємства).

Даний коефіцієнт вказує, скільки прибутку за рік отримує фірма на кожну одиницю коштів, що вкладені у підприємство незалежно від джерела цих коштів. Цей показник є одним з найбільш важливих індикаторів конкурентоспроможності підприємства. В даному випадку він має позитивну тенденцію до збільшення.

Доля товарно-матеріальних запасів у поточних активах. (Співвідношення величини запасів і поточних активів).