Це співвідношення вказує, яку частину поточних активів складають запаси. На підприємстві ВАТ «Відрадний» товарно-матеріальні запаси складають відносно незначну частину поточних активів - біля 44%.

Коефіцієнт рентабельності реалізації продукції. (Відношення величини чистого прибутку від реалізації до величини виручки від реалізації продукції).

Коефіцієнт рентабельності реалізації продукції вказує, скільки чистого прибутку припадає на кожну одиницю реалізованої продукції. В ньому знаходять відображення зміни в політиці ціноутворення та здатність фірми контролювати собівартість реалізованої продукції, тобто ту частину коштів, яка необхідна для оплати поточних витрат, сплати податків тощо. Динаміка цього показника може свідчити про необхідність перегляду цін або посилення контролю за використанням товарно-матеріальних запасів. На ВАТ «Відрадний» цей показник має тенденцію до зростання. (Рис 2.4.)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності).

Цей показник є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства. Він вказує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути при необхідності погашена одразу. Рекомендована нижня межа цього коефіцієнту 0,2. Як видно з приведених розрахунків, на ВАТ “Відрадний» значення цього показника вкрай низьке. Так на 1.01.06 року підприємство змогло б терміново погасити лише 0,8% поточних зобов'язань.

Динаміка показника абсолютної ліквідності наведена на рисунку 2.4.

Рис. 2.4. Динаміка показника абсолютної ліквідності протягом 2006-08 років.

Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності). (Співвідношення поточних активів і поточних зобов'язань).

Коефіцієнт покриття дає загальну оцінку ліквідності поточних активів, включаючи запаси, і показує, скільки поточних активів припадає на одиницю поточних зобов'язань. Логіка розрахунку цього показника полягає в тому, що підприємство покриває поточні зобов'язання в основному за рахунок поточних активів. Таким чином, якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство можна розглядати як таке, що успішно функціонує.

Нормальне значення цього показника 2. В даній ситуації коефіцієнт покриття на В «Відрадний» складав на початку 2008року 1,97. Це означає, якщо мобілізувати всі поточні активи і погасити поточні зобов'язання, у фірми залишиться 97% поточних активів.

Графічно динаміка коефіцієнту покриття представлена на рисунку 2.5.

Рис2.5. Динаміка коефіцієнту покриття протягом 2006-08 роках.

Трудові ресурси та організація праці. В умовах ринкової економіки перед заводом стоїть питання швидкого реагування попиту на свою продукцію шляхом її удосконалення, зміни номенклатури.

Результати діяльності підприємства повністю залежать від кількісного і якісного складу колективу, від вкладу кожного в спільну справу. Ці вимоги і визначають кадрову політику заводу.

Кількісний склад працівників заводу характеризується даними, що наведені в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.

Динаміка загальної кількості та складу персоналу

Категорія працівників	Чисельність,чол
	на 01.01.2007 р.	на 01.01.2008 р.	на 15.09.2008 р.
Робітники Керівники, спеціалісти та службовці Загальна кількість	155 57 212	137 48 185	237 57 294

Структура якісного та вікового кадрового складу заводу наведена в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7.

Якісна характеристика кадрового складу заводу

Категорія	Чисельність, чол.
	на 01.01.2007 р.	на 01.01.2008 р.	на 15.09.2008 р.
1. Спеціалісти з вищою освітою 2. Спеціалісти з середньою та середньоспеціальною освітою 3. Всього спеціалістів 4. Всього працівників а також за віком: До 19 років 19-30 років 31-50 років більше 50 років	23 34 57 212 6 49 117 40	18 30 48 185 3 44 103 35	27 30 57 294 15 58 187 34

Виходячи з трудомісткості виготовлення виробів щорічно (щоквартально і щомісячно), визначається потреба в трудових ресурсах і кваліфікаційні вимоги до них.

Регулювання потреби у трудових ресурсах здійснюється за рахунок поповнення з професійно-технічних училищ, технікумів, залучення сумісників (до 5%), навчання і перекваліфікації робітників заводу.

Можливе використання такого варіанту тимчасової роботи, як запрошення на договірній основі інженерно-технічних працівників або створення творчих колективів.

Таким чином, виходячи з потреб і можливостей по поповненню кадрового складу заводу, можна зробити висновок: підприємство має можливість відбору кадрів на якісній основі в залежності від вимог виробництва.

Для поліпшення умов праці розробляються заходи, що відображені у щомісячних планах з підготовки виробництва, НТП і контролю головним інженером.

Заробітна плата кожного робітника складається з постійної частини (тариф оклад) і перемінної (премії, надбавки, доплати).

Диференціація тарифних ставок та посадових окладів залежить від:

- умов складності, кваліфікації (визначається сітками, схемою посадових окладів);

- значення виробництв, служб;

- умов праці (її важкість, шкідливість та ін.).

Оцінка рівня конкурентоспроможності продукції може здійснюватись за трьома групами показників: технічних, економічних, організаційних.

Визначення конкурентоспроможності виробів за технічними показниками здійснюється у такій послідовності:

° встановлюються одиничні параметричні показники і порівнюються із значенням гіпотетичного (ідеального) показника, здатного задовольнити відповідну суспільну потребу на 100 відсотків;

° оцінюється пересічний груповий технічний показник за рейтинговим принципом (з урахуванням значущості одиниці параметру);

° розраховується показник конкурентоспроможності виробу порівняно з виробом-конкурентом як співвідношення його групового технічного вимірника та аналогічного параметру конкуруючого виробу; якщо це співвідношення становитиме більше за одиницю, то даний виріб має конкурентні переваги.

Економічні показники, що формують ціну споживання виробу, охоплюють такі вартісні елементи:

витрати на транспортування виробів до місця експлуатації (споживання);

вартість установки (монтажу) та приведення в робочий стан складних технічних виробів;

витрати на паливо та електроенергію (по виробах, які потребують споживання цих енергоносіїв);

вартість навчання і заробітна плата обслуги;

витрати на придбання запасних частин і післягарантійний сервіс технічних виробів;

витрати на страхування виробів та обслуги;

інші непередбачувані і важкопрогнозовані витрати.

Груповий параметричний показник виробу за економічними вимірниками визначається простим додаванням структурних елементів ціни споживання, а показник конкурентоспроможності розраховується з використанням вагових коефіцієнтів.

У процесі визначення конкурентоспроможності тих або інших виробів мають бути враховані ті ж організаційні показники, які охоплюють систему знижок з продажної ціни, умови платежу за товар, терміни й умови постачання, гарантії тощо.

Практика господарювання допускає використання дещо простішого методу оцінки конкурентоспроможності виробів, який зводиться до обґрунтування і вибору головних техніко-економічних параметрів та присвоєння певної кількості балів (за прийнятою п'яти або десятибальною системою) усім конкуруючим між собою виробам. Для кожного з цих виробів визначається певна сума балів - інтегральний показник конкурентоспроможності на ринку. Конкурентоспроможність виготовлених і призначених для продажу на ринку виробів можна також визначати за ціновими показниками, порівняльною вартістю та прибутковістю. У випадках цінової конкуренції виріб вважається конкурентоспроможним, якщо його якісні показники, дизайн і продажна ціна не поступаються таким самим характеристикам аналогів.

При визначенні рівня конкурентоспроможності продукції вирішального значення набуває співвідношення між категоріями "вартість" (уречевлена у товарі суспільна праця продуцентів) та "корисність" (споживча вартість у суспільному масштабі).

Ступінь науково-технічного й економічного розвитку країни, потужність і якість її виробничого потенціалу та міжнародний імідж визначаються конкурентоспроможністю виготовлюваної продукції, обсягом її експорту. Нині Україна має в цілому низький рівень конкурентоспроможності вітчизняних виробів. Обсяг експортованих товарів ще не відповідає її потенційним можливостям. Тому треба терміново задіяти як використовувані раніше, так і нові шляхи підвищення якості виробів та забезпечення конкурентоспроможності товарів.

Зробивши фінансовий аналіз ВАТ “Відрадний” та розібравши основні напрямки діяльності можна сказати, що дане підприємство має високий виробничий та науковий потенціал, але потребує ремонту застарiлого автомобільного парку та придбання нових сучасних автомобілей з напівпричепом.

2.3 SWOT-аналіз позиції ВАТ

Після розвалу Державної програми будівництва житла у м. Києві обсяги будівництва, а разом з ними і виробництво залізобетонних панелей значно зменшилось. Але після реорганізації державної будівельної компанії “Київміськбуд” (найбільшої будівельної компанії м.Києва) у холдингову компанію “Київміськбуд” та з появою нових програм будівництва житла об'єми будівництва поступово почали збільшуватись.

ХК “Київміськбуд”, конкуруючи з іншими будівельними компаніями, у тому, почала проектувати житлові будинки покращеного планування та з урахуванням індивідуальних замовлень, що в свою чергу примусило заводи ЗБК випускати нові залізобетонні панелі та перекриття, а це викликало збільшення попиту на металоформи.

Головною перевагою продукції ВАТ «Відрадний» відносно інших виробників є високий технологічний рівень, короткі строки розробки проектної документації та виготовлення продукції.

Одним із шляхів підвищення конкурентоспроможності продукції ВАТ «Відрадний» є жорстке дотримання вимог замовника. Позитивним фактором, який впливає на попит продукції, виробленої підприємством, є досить великий стаж на ринку, на протязі якого підприємство постійно прямувало до підвищення якості, зниженню вартості та підвищенню технічної озброєності своєї продукції. ВАТ «Відрадний» має в своєму складі унікальне обладнання, яке дозволяє впевнено конкурувати з основними конкурентами на ринку збк.

Аналіз маркетингової діяльності фірми - це дослідження сукупності маркетингових дій, умов, зв'язків тощо для з'ясування ефективності діяльності фірми щодо досягнення маркетингових цілей. До нього включають:

Оцінку економічного потенціалу фірми;

Аналіз результатів її маркетингової діяльності;

Аналіз ринку фірми;

Аналіз маркетингової діяльності фірми здійснюють відповідно до такого алгоритму.

Насамперед визначають мету аналізу (стан справ, рівень доходів чи прибутку, встановлення параметрів розвитку тощо), вихідний інформаційний матеріал (звіти, баланси, результати опитування, дані статистики).

Аналіз вторинної інформації дає перше уявлення про стан аналізованих питань. Конкретна їх оцінка у вигляді розрахованих коефіцієнтів, індексів та інших показників потребує збирання, класифікації й аналізу первинної інформації.

Після цього досліджують причини, які привели до таких саме результатів, формулюють відповідні висновки, складають звіт.

Оцінка економічного потенціалу фірми - це визначення кількості і вартості виробленої продукції, кількості та розміщення виробничих і збутових підрозділів, інфраструктури, капіталовкладень, науково-дослідного потенціалу тощо. В цілому (з погляду маркетингу) оцінка економічного потенціалу фірми - це аналіз її конкурентоспроможності.

Конкурентоспроможність фірми визначається конкурентоспроможністю її продукції, а також сукупністю економічних методів її діяльності, які впливають на результати конкурентної боротьби.

Вирішальні фактори, які визначають конкурентоспроможність фірми:

Рівень її науково-технічного розвитку;

Технологія виробництва;

Ступінь використання нових винаходів і відкриттів, упровадження сучасних засобів автоматизації виробництва;

Індивідуальність фірми;

Джерелами інформації про конкурентів в межах компанії є:

Персонал відділу ринкових досліджень;

Торгівельний персонал служби сервісу;

Колишні працівники конкурентів, оглядачі або сервісні служби;

Інженерні працівники;

Відділ закупок - у контакті з постачальниками, які обслуговують конкурентів;

Відділ дослідно-конструкторських робіт - загалом займається технічними розробками та науковими конференціями і публікаціями.

Конкурентоспроможність фірми визначається її порівнюванням з фірмами-конкурентами (Таблиця 2.8).

Аналіз інформації, викладеної вище дозволяє визначити сильні та слабкі сторони ВАТ «Відрадний» та виявити можливості та потенційні загрози для його діяльності.

Сильні сторони:

Встановлені стабільні зв'язки з основними споживачами;

Встановлені стабільні та взаємовигідні стосунки із сировиними базами;

Перспективність та динамічність політики, що її проводить керівництво ВАТ «Відрадний»;

Знання та досвід роботи управлінської команди підприємства на українському ринку.

Слабкі сторони:

Недостатньо повні дослідження внутрішнього та зовнішнього ринку;

Нестача висококваліфікованих спеціалістів в галузі маркетингу;

Відсутність налагодженої системи збору маркетингової інформації.

Можливості:

Можливість розширити номенклатуру товарів;

Можливість розширення збутової мережі;

Можливість збільшення обсягів продажу;

Вихід на нові регіональні ринки;

Пошук нових ринкових ніш (споживачів).

Загрози:

Ймовірність покращення конкурентними організаціями своїх маркетингових програм;

Економічна нестабільність в Україні.

Таблиця 2.8. Визначення рівня конкурентоспроможності фірми

Фактори конкурентоспроможності	ВАТ «Відрадний»	Конкуренти
		ЗБК №1	ЗБК «ім. С. Ковалької»	ЗАТ ”Жуляни”	ВАТ”Київпром-стройсервіс”
Продукт Якість Технічні параметри Гарантійний строк експлуатації Унікальність Надійність Захищеність патентами	4 3 3 2 4 3	3 4 4 2 4 1	5 5 4 5 5 4	4 3 4 3 3 3	3 2 2 2 2 1
Ціна Розмір прейскурантної ціни Строки платежів Умови кредитування	4 4 3	4 5 2	3 4 4	4 4 4	5 5 2
Канали розподілу Розвиток системи оптових посередників Кваліфікація торгового (збутового) персоналу Охоплення ринку Розвиток складських площ Система управління запасами Система транспортування продукції	3 4 3 3 4 3	1 3 1 2 3 2	3 4 5 5 5 5	2 4 2 4 3 5	4 3 3 2 4 2
Система комунікацій Розвиток реклами Індивідуальний продаж Презентація товарів Навчання і підготовка збутових служб Система стимулювання збуту	4 5 4 3 4	1 5 1 1 3	2 4 4 4 4	3 5 3 4 3	5 4 4 4 4
Загальна кількість балів:	70	52	84	70	63

Здійснюючи аналіз середовища організації, слід мати на увазі, що можливості й загрози можуть переходити в свою протилежність: нереалізована можливість може стати загрозою, якщо її використовує конкурент, або, навпаки, заздалегідь помічена загроза може створити для організації додаткову перевагу тоді, коли конкуренти її не усунули.

Розділ 3. Удосконалення системи матеріально технічного забезпечення

3.1 Обчислення потреби в додаткових матеріалах

Потреба в матеріально-технічних ресурсах визначається по-різному, залежно від їхнього призначення. Кількість технічних засобів, тобто машин та устаткування, обчислюється епізодично за проектування виробничих систем. Розрахунки потреби в матеріалах є регулярними і здійснюються на єдиній методичній основі. Кількість матеріалів певного різновиду, яка потрібна підприємству в розрахунковому періоді в натуральному вимірі (Мп) і яку слід закупити, обчислюється за формулою

Мп =Мв +Мз.к. +Мз.п. ,

де Мв -- витрати матеріалів за розрахунковий період;

Мз.п., Мзк -- перехідний запас матеріалів відповідно на початок і кінець розрахункового періоду.

Матеріали витрачаються (Мв) на такі потреби: основне виробництво, виготовлення технологічного оснащення, ремонтно-експлуатаційні роботи, заходи з підвищення технічного рівня виробництва, капітальне будівництво власними силами. Витрати матеріалів обчислюються множенням обсягу продукції (робіт) на норму витрати матеріалу. Цей засадний принцип конкретизується відповідно до того чи того об'єкта нормування.

Величина Мнв обчислюється тоді, коли істотно змінюються залишки незавершеного виробництва. Обчислення її проводять по-різному залежно від широти номенклатури продукції та величини норм витрат. За обмеженої номенклатури продукції й великих норм витрат визначається зміна кількості виробів у незавершеному виробництві, яку помножують на норму витрат на один виріб. В інших випадках величина Мн в обчислюється приблизно, виходячи зі зміни незавершеного виробництва у вартісному вимірі й витрат матеріалів на грошову одиницю за минулий рік.

Так підраховуються витрати на виробництво продукції основних матеріалів, напівфабрикатів, комплектувальних виробів і тих допоміжних матеріалів, які нормуються на окремі вироби. Витрати матеріалів на допоміжні й обслуговуючі процеси обчислюються множенням обсягу робіт або кількості об'єктів обслуговування на норму витрат. Об'єктами нормування витрат матеріалів у цьому разі можуть бути час роботи устаткування (мастильні, охолоджуючі матеріали, енергія), тонно-кілометри перевезень (матеріали для обслуговування транспортних засобів), одиниця ремонтоскладності устаткування (матеріали для ремонту, запасні частини), кількість працівників (спецодяг, спецхарчування тощо).

Запаси матеріалів та регулювання запасів

Інтервали поставок матеріалів на підприємство та інтервали їхнього використання, за рідкісними винятками, не збігаються: багато з них поступають у виробництво безперервно, тобто щоденно. Тому виникає потреба в запасах матеріалів. За призначенням запаси поділяються на поточні, підготовчі й страхові. Зберігаються вони на складах разом, але нормативні величини обчислюються окремо.

Поточний запас забезпечує роботу підприємства в період між двома черговими надходженнями партій матеріалів. Він є величиною змінною: досягає максимуму в момент надходження партії матеріалів, поступово зменшується внаслідок їхнього використання і стає мінімальним безпосередньо перед черговою поставкою.

Максимальний поточний запас (Мз.пт.max ) дорівнює партії поставки матеріалів, яка залежить від інтервалу між двома поставками та середньодобових витрат матеріалів, тобто.

Мз.пт.max = Mд *tн

де Мд -- середньодобові витрати матеріалу в натуральному вимірі;

tн -- інтервал між надходженням чергових партій матеріалів у днях.

Різновидом поточного є сезонний запас, який утворюється за умов сезонного використання, сезонної заготівлі або сезонного транспортування матеріалів.

Підготовчий запас створюється тоді, коли перед використанням матеріали потребують спеціальної підготовки (сушіння, розкрою, правки тощо). Він визначається за формулою

Мз.пд. = Mд *tп

де tп -- час на підготовку матеріалів у днях. Страховий запас потрібний на випадок можливої затримки надходження чергової партії матеріалів. Його обчислюють за формулою

Мз.стр. = Mд *tт

де tт -- час термінового поповнення запасу в днях або за стандартних інтервалів постачання -- середнє відхилення від нього. Таким чином, загальний запас матеріалів становить:

максимальний Mз.max = Mд (tH+ tп+ tT),

мінімальний Mз.min = Mд (tп+ tT), (14.9)

cередній Mз.ср = Mд (tH\2+ tп+ tT), (14.10)

Важливе значення для підтримування поточних запасів на належному рівні має система регулювання запасів. На вибір системи регулювання впливає багато факторів, і передовсім величина потреби в матеріалах, регулярність запуску у виробництво, форма постачання тощо. Регулювання запасів може здійснюватися за системами «максимум-мінімум», «стандартних партій», «стандартних інтервалів» тощо.

У нас найбільш відома система «максимум-мінімум», згідно з якою запаси поповнюються до рівня не нижчого за їхню мінімальну величину, а після надходження чергової партії не бувають більшими за встановлену максимальну кількість. Для забезпечення цих умов замовлення на чергову поставку матеріалів видається за такої величини поточного запасу, якої вистачить для роботи аж поки замовлений матеріал надійде. Ця величина запасу називається «точкою замовлення» (Мз.з.) та обчислюється за формулою

Мз.з. =Мз.пд +Мз.стр +Мдtз,

Де tз -- час у днях від моменту оформлення замовлення до надходження чергової партії матеріалів.

Інші системи регулювання запасів, як це видно з їхніх назв, жорстко регламентують величини партій поставок або інтервал між ними.

Величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства і вплив цей неоднозначний. З одного боку, збільшення запасів унаслідок постачання великими партіями потребує більших оборотних коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію можливого псування та втрат. Ці втрати й витрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки. З іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість поставок і, відповідно, транспортно-заготівельні витрати, бо останні відносно мало залежать від величини партії поставки, а в більшій мірі обумовлені кількістю цих партій (витрати на оформлення, пересилання документів, роз'їзди агентів, транспортування тощо). Зменшення величини партії поставок спричиняє зворотний ефект: втрати й витрати, зв'язані зі зберіганням запасів, зменшуються, а транспортно-заготівельні витрати зростають

Оптимальною є така партія поставки (пм), яка забезпечує мінімальні сумарні витрати (См.с.) на придбання (См.п.) і зберігання (См.з.) матеріалів, тобто коли

См.с = См.п. + См.з. -min

Підставивши у складові цієї функції відповідні значення, одержимо

См.п = Mp /Пм *Сп

См.з = Пм/2 *Цм*Рн

де Мр -- річна потреба у матеріалах; Сп -- транспортно-заготівельні витрати на одну партію поставки; Цм -- ціна одиниці матеріалу без урахування транспортно-заготівельних витрат; Рн -- коефіцієнт, що враховує втрати від відволікання коштів у запаси й витрати на зберігання матеріалів.

Таким чином, на заводі «Відрадний» потреба в додаткових матеріалах задовольняється на належному рівні за рахунок оптимізації системи розрахунку планових витрат.

3.2 Оптимізація роботи транспортного відділу заводу

Процес виготовлення продукції на підприємстві супроводжується переміщенням певної кількості різноманітних вантажів (сировини, матеріалів, палива, відходів виробництва, готової продукції), що потребує значних витрат на транспортне обслуговування виробництва, чітка організація якого забезпечує поєднання всіх елементів виробничого процесу.

Задачі транспортного господарства ВАТ „Відрадний” -- здійснення безперебійного транспортування усіх вантажів відповідно до виробничого процесу, утримання транспортних засобів у справному і працездатному стані, зниження витрат на транспортні і вантажно-розвантажні роботи.

30

Рис. 3.1. Структура транспортної служби підприємства ВАТ „Відрадний”

Структура транспортної служби підприємства залежить від особливостей виробничого процесу, типу виробництва й обсягів випуску продукції. Структура транспортної служби заводу підприємства приведена на рис. 3.1.

Функції транспортної служби підприємства:

- розробка нормативів, що стосується транспортної служби;

- планування потреб усіх видів транспорту на основі розрахунків вантажопотоків і вантажообігу;

- планування ППР транспортних засобів;

- планування потреби придбання запчастин;

- оперативне планування і забезпечення підприємства усіма видами транспорту;

- забезпечення виробничих процесів транспортними засобами;

- організація оглядів і ремонту транспортних засобів;

- організація безпеки руху;

- організація обслуговування транспортних засобів (заправлення ГЗМ, мийка і т.д.);

- організація придбання нових транспортних засобів, їхньої реєстрації в державних органах, одержання ліцензій на перевезення вантажів і людей, списання й утилізації транспортних засобів.

Раціональна організація транспортного господарства служить передумовою зниження собівартості продукції.

У залежності від особливостей технологічних процесів і типів виробництв на підприємстві застосовуються різні транспортні засоби. Класифікація транспортних засобів підприємства приведена в табл. 3.1.

Для успішної роботи транспортного господарства за нормативними показниками визначають потребу в транспортних засобах на один мил. грн вартості робіт в рік.

В норматив потреби входять всі види автомашин і враховується сумарна потреба в автотранспортних засобах незалежно від виду машин.

В процесі виробництва потреба в засобах транспорту визначають у слідуючому порядку:

виявляють потребу у перевезеннях; складають схему вантажопотоків; розраховують вантажооббіг по календарним періодам робот (зміну, добу, тиждень, місяць);

визначають вид транспортних засобів; визначають продуктивність транспортної одиниці; розраховують потребу в транспортних засобах за видами і складають транспортний графік.

Робота транспорта в характеризується обсягом перевезень і вантажооббігом.

Таблиця 3.1 Класифікація транспортних засобів ВАТ „Відрадний”

Ознака	Характеристика
Зона застосування	1.1. Зовнішній транспорт (для зв'язку підприємства з зовнішніми транспортними системами): - залізницями; 1.2. Внутрішньозаводський -- для переміщення вантажів між цехами, ділянками, робітниками місцями. Він складається: - з міжцехового транспорту; - внутрішньо цехового транспорту (для переміщення вантажів між ділянками і робітниками місцями); - між операційного транспорту (для переміщення вантажів між робітниками місцями).
Вид транспортного засобу	2.1. Колісний транспорт Автомобільний Автонавантажувачі Електротранспорт (електрокари, навантажувачі, електротягачи) 2.2. Транспортні конвеєри 2.3. Монорельсові дороги (у т.ч. з автоматичним адресуванням вантажів) 2.4. Трубопровідний транспорт

Вантажообіг це сума усіх вантажів, переміщуваних на заводі за визначений проміжок часу (чи сума усіх вантажопотоків підприємства). Вантажопотік -- кількість вантажів (т, шт., кг), переміщуваних у визначеному напрямку між цехами і складами за визначений проміжок часу.

Вантажопотоки розраховуються на підставі видів переміщуваних вантажів; пунктів відправлення і доставки; відстаней між пунктами; обсягів переміщуваних вантажів; частоти і регулярності перевезень.

Таблиця 3.2

Шахова відомість для визначення обсягів вантажопотоків і вантажообігу ВАТ „Відрадний”

Цехи-відправники	заготівеьний цех	зварювальний	виробництво	дослідно-експеритентальний цех	склад готової продукції	Сума отримувань вантажів в цех (всього граф)
Цехи-отримувачі
1. заготівельний цех	-	45789	68087	4689	76532	=195097
2. зварювальний	45789	-	5678	6890	19644	=78001
3. виробництво	68087	5678	-	24567	5793	= 104125
4.дослідно-експериментальний цех	4689	6890	24567	-	34678	= 70824
5. склад готової продукції	76532	19644	5793	34678	-	= 136647
Сума відправлених вантажів із цеху (всього рядків)	195097	78001	104125	70824	136647	Вантажообіг підприємства = 584694

У цій відомості відбиваються всі переміщення вантажів. По вертикалі перераховані цехи-відправники склади, а по горизонталі в тім же порядку зазначені цехи-отримувачі і склади. Кожен цех і склад представлений графою і рядком. Підсумки граф показують загальне надходження вантажів у даний цех, підсумки рядків -- величину відправлення вантажів. Сума підсумків чи граф рядків по всіх цехах і складам відбиває величину внутрішніх вантажопотоків. Кількість транспортних засобів розраховується як по міжцехових перевезеннях, так і по внутріцехових і міжопераційних транспортних системах.

Вибір засобів транспорту здійснюється виходячи із виробничих обставин: термінів перевезень, стану шляхів і засобів транспорту, можливостей безперевантажної доставки вантажів тощо.

Вибір варіантів внутрішньовиробничого транспорту відбувається також з урахуванням економічних показників. Основним економічним показником роботи транспорту и головним критерієм при виборі його виду є собівартість перевезення вантажу. Собівартість зовнішніх перевезень транспортом загального призначення визначає діючими тарифами, внутрішньовиробничими розрахунками. Для оцінки різних варіантів перевезення вантажів слугує показник величини приведених витрат (Спр).

;

де С - собівартність доставки;

К - одиничні витрати (капітальні вкладення);

Е - коефіцієнт ефективності капіталовловкладень.

Собівартість внутрішньовиробничих перевезень (С) визначають за формулою

де Се.с - собівартість експлуатації транспортних засобів за рахований період; Спр - собівартість вантажо-розвантажних робіт;

Се.т - собівартість експлуатації транспортних засобів. Добова продуктивність транспортної одиниці (Пдоб) розраховується:

де g - вантажність автомобіля, т;

v - коефіцієнт використання вантажності;

Тн - середній час роботи автомобіля за добу, год;

I - відстань перевезення, км;

Vт - технічна швидкість руху автомобіля, км/год; - коефіцієнт використання пробігу;

Тпр - час простою транспортної одиниці під завантаженням і розвантаженням за одну поїздку, год.

Потреба в усіх видах транспортних засобів для підприємства визначають як суму кількості автомобілів, які необхідні для перевезення вантажів, за формулою:

;

де Vріч - річний об'єм перевезень k видів вантажів,

- коефіцієнт використання парку (от 0,64 до 0,7).

Враховуючи річний об'єм перевезень різних видів вантажів можна визначити потребу ВАТ „Відрадний” в колісному транспорті:

автомобілів - 8 легкових та 15 вантажних;

автонавантажувачів - 5;

електротранспорту (електрокар, навантажувачів, електротягачів) - 8 одиниць;

транспортних конвеєрів - 5;

Отже, транспортне господарство ВАТ „Відрадний” здійснює безперебійне транспортування усіх вантажів відповідно до виробничого процесу, утримання транспортних засобів у справному і працездатному стані, зниження витрат на транспортні і вантажно-розвантажні роботи. Для зменшення витрат по транспортному господарству необхідна добре організована, налагоджена система транспортної логістики.

Розрахуємо можливість зменшення транспортних витрат.

Товариство має п'ять автомобілей СК-6, три з яких знаходяться в експлуатації понад десять рокiв. Подальша експлуатацiя цих автомобілів (трьох зношених) недоцiльна, оскiльки вони вимагають значних витрат на ремонт, мають великi понаднормативнi витрати пального, допускають великi втрати при розвантажувальних роботах, часто виходять з ладу. Порiвняно з автомобілями провiдних виробникiв свiту СК 6 допускають великi втрати часу при розвантажувальних роботах, якi складають 15-20% вiдсоткiв вiд виконання роботи. Тому товариство планує зняти з експлуатацiї три автомобілі СК-6 i замiнити їх бiльш продуктивною й надiйною технiкою.

Додатковий прибуток вiд введення в експлуатацiю автомобіля з напівпричепом MF-34 тiльки вiд зменшення втрат у часі при розвантажувальних роботах становить 81 тис. євро на рiк (також можливе одержання додаткового прибутку вiд зменшення витрат на експлуатацiю та вiд скорочення термінів перевезення).

У результатi аналiзу ринку автомобілiв i власних фiнансових можливостей найбiльш доцiльним визначено придбання автомобіля MF-34, який був у експлуатацiї 1-2 роки. Автомобілі цiєї марки мають кращi технiчнi характеристики порiвняно з автомобілями DEF-1500, вищу надiйнiсть, меншi втрати часу на розвантажувальні роботи, нижчi експлуатацiйнi витрати. Вартiсть автомобілю з напівпричепом MF-34, що був у експлуатацiї 1-2 роки, та вартiсть нового автомобіля DEF-1500 майже однаковi. Порiвняльний аналiз технiко-економiчних показникiв автомобілiв DEF-1500 та MF-34 показаний у нижченаведенiй таблицi.

Таблиця 3.3.

Порiвняльний аналiз технiко-економiчних показникiв автомобілiв

Показники	Автомобіль DEF-1500	Автомобіль MF-34
Потужність двигуна, к.с.	220	200
Місткість бункера, м 3	6	6,4
Продуктивність за 1 год. Основного часу	11,5	12
Втрати, %	2,5	0,8
Витрати пального, л	2,5	1,9
Витрати ремонтних матеріалів, євро	15,5	7,63
Тривалість поточного ремонту, год	180	6

Придбання нового автомобіля з напівпричепом такого класу для товариства економiчно недоцiльне в зв'язку з високою вартiстю - 75-80 тис євро.

Найбiльш прийнятнi умови продажу уживаних автомобілiв пропонує фiрма "Машпостач". Вартiсть MF-34, що був у експлуатацiї два роки, - 46 тис. євро і напівпричепу 16 тис. євро з можливiстю проведення повного розрахунку за три роки. Автомобілі також можуть поставлятися на умовах товарного кредиту.

У товариствi є квалiфiкованi iнженернi кадри i висококвалiфiкованi водії, якi зможуть забезпечити належну експлуатацiю даного автомобілю. Фiрма "Машпостач" також забезпечує навчання персоналу за свiй рахунок. Планується направити на навчання двi особи.

Автомобіль буде придбаний у фiрми "Машпостач" на умовах кредиту з розстрочкою виплати на три роки.

Умови продажу: вартiсть автомобіля з напівпричепом - 62 тис.євро;

1-й рiк - 40% (20 % передоплата);

2-й рiк - 30%;

3-й рiк - 30%.

Розрахунок за автомобіль з напівпричепом відбувається грошовими коштами в гривнях по курсу Нацiонального банку на день оплати.

Графiк погашення заборгованостi складається у випадку, коли пiдприємство взяло кредит i має намiр виплатити його вiдповiдно до умов кредитора. Графiк виплати складається на перiод всього термiну погашення заборгованостi пiдприємства перед кредитором. Цей документ, як i попереднi документи, розраховують для першого року на кожний мiсяць, а на наступнi роки (у тому числi й рiк погашення заборгованостi) - поквартально. Даний документ вмiщує iнформацiю щодо сум та термiнiв виплати вiдсоткiв за користування кредитом та основної суми боргу.

Графiк погашення кредиту наведений в таблиці 3.4

Таблиця 3.4

Графiк погашення кредиту

Дата	Сума, тис. євро
30.06.2010	12,4
15.09.2011	12,4
15.09.2012	18,6
15.09.2013	18,6
ВСЬОГО	62

Кредит планується погасити за рахунок збільшення кількості перевезень.

Рентабельність перевезень в середньому за останій рік на заводі становила 50%.

При використанні автомобіля MF-34 відбувається економія: 70 % часу, який витрачається на розвантажувальні роботи, та 15% - часу, що витрачається на перевезення. Додатково планується отримати прибуток за рахунок зменшення часу, який витрачається на поточний та капітальний ремонт автомобіля.

Додатково одержаний час дає можливість збільшити кількість перевезень та якість обслуговування клієнтів. Це перекриває потребу в послугах для виплати кредиту за автомобіль з напівпричепом бiльш нiж на 50% у перший рiк експлуатацiї й на 85% в другий i третiй роки погашення кредиту.

Як забезпечення кредиту буде використано заставу. Пiд заставу буде надано технiку, що належить товариству, балансовою вартістю 65 тис. євро, а також сам автомобіль з напівпричепом. Його заставна вартість оцінюється в 50 тис. євро.

Графік реалізації проекту "Купівля нового автомобіля з напівпричепом" представлений в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Графік реалізації проекту ВАТ “Відрадний”

Вид робіт	Термін виконання
Проведення переговорів про умови купівлі автомобіля	15 - 30.04.2010
Підписання контракту, оформлення договорів застави	1 - 15.05.2010
Передоплата (20%)	До 25.06.2010
Навчання персоналу	1 - 15.06.2010
Поставка автомобіля	До 15.07.2010
Погашення 1-ї частини кредиту	До 15.09.2011
Погашення 2-ї частини кредиту	До 15.09.2012
Погашення 3-ї частини кредиту	До 15.09.2013

Головний ризик проекту - зниження обсягiв виду транспортних послуг пiд впливом зменшення кількості споживачів. У даному районі можливе зниження обсягiв надання послуг на 30%, внаслiдок несприятливих умов ринку.

Але й за таких умов товариство буде рентабельним i здатним погасити кредит як за рахунок використання автомобілю з напівпричепом, так i, за необхiдностi, за рахунок надання основного виду послуг.

Таблиця 3.6

Надання транспортно-експедиційних послуг транспортним відділом заводу в 2010 році

Сировина	Обсяг перевезень	Вартість перевезень, тис. грн.
Хімічні реактиви	19	34,08
Будівельні матеріали	23	41,24
Господарчі товари	18	32,28
ВСЬОГО	60	107,60

Таблиця 3.7.

Надання транспортно-експедиційних послуг транспортним відділом заводу в 2011 році

Сировина	Обсяг перевезень	Вартість перевезень, тис. грн.
Хімічні реактиви	109	210,37
Будівельні матеріали	251	484,43
Господарчі товари	240	462,80
ВСЬОГО	600	1157,60

У результатi аналiзу ринку технiки та фiнансових можливостей заводу визначено, що найбiльш прийнятним варiантом є купiвля автомобіля фiрми "Массей Фергюсон" MF-34, який був в експлуатацiї 2 роки, за вартiсть, еквiвалентну 46 тис. євро та напівпричепу фiрми "Массей Фергюсон" MF-34, який був в експлуатацiї 2 роки, за вартiсть, еквiвалентну 16 тис. євро, на умовах товарного кредиту з розстрочкою виплати на 3 роки.

Для накопичення та структуризації витрат при здійсненні перевезень використовують Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті.

Рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов'язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з урахуванням технологічних та організаційних особливостей кожного підприємства.

Конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості перевезень визначається підприємством.

У структурних підрозділах транспортних підприємств, що виділені в окремі виробничі одиниці, які належать до інших галузей народного господарства (промисловість, будівництво, сільське господарство та ін.), застосовуються типові положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) відповідних галузей.

Собівартість перевезень (робіт, послуг) -- це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

Витрати на здійснення перевезень (робіт, послуг) характеризують витрати поточного періоду (року, кварталу, місяця) на дані цілі.

Витрати на перевезення (роботи, послуги) включають у собівартість того звітного періоду, в якому вони виникли, незалежно від дати сплати грошових коштів. Непродуктивні витрати і втрати відображаються в обліку того звітного періоду, в якому вони виникли.

Витрати в іноземній валюті на виконання перевезень (робіт, послуг) відносяться на собівартість у гривнях згідно з офіційним курсом Національного банку України, що діє на дату здійснення витрат.

Калькулювання собівартості -- це визначення розміру витрат у грошовій формі на виробництво одиниці певного виду робіт (послуг) з окремих видів витрат. За допомогою калькулювання визначаються собівартість одиниці робіт (послуг), всього їх обсягу, собівартість виробництва за окремими структурними підрозділами підприємства, за різними виробничими процесами і в цілому по підприємству.

На ВАТ «Відрадний» в собівартість перевезення включають витрати на експлуатацію автомобіля(поточний ремонт, додаткові деталі, витрати на пальне), витрати на оплату праці (водіям, експедиторам), амортизація основних фондів і нематеріальних активів.

Використовуючи дані табл.. 3.8. визначимо економічний ефект від заміни старих автомобілів на нові. Так як пункти призначення та об'єм багажу залишається той самий, то для визначення економічного ефекту візьмемо ті дані, що зміняться: витрати пального, тривалість ремонту, витрати ремонтних матеріалів, оплата праці експедиторам та водіям (за рахунок скорочення часу на перевезення).

Таблиця 3.8.

Визначення собівартості перевезення автомобілями

Показники	Автомобіль СК-6	Автомобіль MF-34
Місткість бункера, м 3	6	6,4
Продуктивність за 1 год. Основного часу	11,5	12
Витрати пального, л, на одне перевезення(в середньому)	2,5	1,9
Витрати ремонтних матеріалів, тис.грн	15,5	7,63
Тривалість поточного ремонту, год	180	6
Витрати часу на перевезення 1 т на 1 км	1	0,9
Витрати на оплату праці на рік: - ремонтні роботи - перевезення	23,7 тис.грн 234,2 тис.грн	1,8 тис.грн 212,4 тис.грн

При 600 перевезеннях автомобілем СК-6 отримаємо вартість перевезень:

23,7+234,2+2,5*600+15,5=1773,4тис.грн

При 600 перевезеннях автомобілем MF-34 отримаємо вартість перевезень:

1,8+212,4+1,9*600+7,63=1361,83тис.грн.

Економічний ефект складе:

1773,4-1361,83=411,57 тис.грн

Використання MF-34 замість автомобіля СК-6 за рахунок зменшення втрат при вантажних роботах даватиме товариству додатковий прибуток у розмiрi 411,57 тис.грн щорiчно.

Таким чином, важливим елементом вдосконалення роботи допоміжних господарств ВАТ „Відрадний” є заміна застарілих автомобілів на нові.

3.3 Впровадження системи глобального стеження GPS в транспортному відділі

Також на підприємстві в автотранспортному відділі можна запровади систему GPS (глобальна система стеження), що дозволить значно скоротити витрати на ПММ, та зекономити час перебування автомобіля в дорозі.

Це комплексна система контролю за транспортом, що використовує ресурси мереж стільникового зв'язку (GSM) і супутникової GPS системи стеження.

Як працює система стеження за автотранспортом?

Це невеликий пристрій (трекер), з розміром в долоню, яке складається з 3-х основних елементів: системний блок, в якому міститься плата обробки інформації, а також GPS і GSM антени.

1. Трекер визначає власні координати за допомогою GPS і передає їх на центральний сервер по каналах мобільного зв'язку GPRS.

2. Центральний сервер зберігає ці дані в базі даних, проводить всю необхідну обробку і обробляє запити клієнта.

3. Використовуючи клієнтське програмне забезпечення, заздалегідь встановлене на комп'ютері, підключаєтеся на сервер системи в мережі Інтернет під своїм ім'ям і паролем, і система відображує місцезнаходження і географію переміщення пристрою (передавача) на докладній карті. Ви можете отримати дані про переміщення об'єкту стеження у будь-який час дня і ночі, в будь-якій точці світу. Моніторинг і контроль за допомогою системи, може здійснюватися над необмеженою кількістю автотранспорту.

Сфери застосування системи стеження за автомобілями на підприємстві.

1. Моніторинг особистого автотранспорту, у тому числі в разі викрадення/ спроб викрадення або евакуації;

2. Диспетчеризація транспорту в автопарку підприємства;

6. Контроль над перевозом товарів;

GPS допоможе понизити операційні витрати за рахунок:

1. Істотна економія ПММ і інших ресурсів, пов'язаних з експлуатацією автотранспорту. Припинення крадіжки ПММ.

2. Оптимізації оперативних функцій диспетчера;

3. Зменшення непродуктивного пробігу автопарку;

4. Повний контроль над нецільовим використанням автотранспорту;

5. Звіти про кількість шляху, що минув, за певний відрізок часу;

6. Контроль за швидкістю руху автотранспорту;

7. Ухвалення управлінських рішень на основі достовірних статистичних звітних даних;

8. Миттєвий доступ до інформації про місцезнаходження і стан автотранспорту на карті.

Економічний ефект

Застосування глобальної системи стеження контролю транспорту дозволить на 30% знизити затрати на паливно мастильні матеріали. Таким чином, при розрахунковій оптовій ціні на дизельне паливо 5,8 гривень за літр, маємо:

Траспорт	Витрата палива 100км, л	середньомісячний пробіг, км.	30% приписка (крадіжка) за місяць, грн.	30% приписка (крадіжка) за рік, грн.
Вантажні атомобілі	40	2500	1740	20 880
Середньовантажні	18	3500	1096	13152

Виходячи з результатів таблиці, видно, що в середньому 30% приписка пробігу, може сильно бити по бюджету компанії. Парк з 10 вантажних автомобілів, з середньомісячним пробігом в 2500 км., може красти з бюджету до 208 800 грн. у рік. Впровадження системи стеження GPS дозволяє вести контроль фактичних пробігів і витрати палива, що веде до зниження експлуатаційних витрат. Більш того, постійний контроль підвищить дисципліну водіїв і понизить показники аварійності.

Розрахуємо економічний ефект від впровадження системи стеження:

Система GPS = 2 000 грн. (Комплект з встановленням на автомобіль)

Щомісячна плата за обслуговування GPS = 300 грн. (Один комплект)

Щомісячний середній пробіг вантажного автомобіля по шляховому листу =2500 км.

Тепер проведемо розрахунок:

2500*30% = 750 км. (Середньомісячний припис кілометражу одного автомобіля)

750*10 = 7 500км. (Середньомісячний припис кілометражу вантажного автопарку ВАТ «Відрадний»)

Виражаємо в грошовому еквіваленті з урахуванням 100км пробігу = 40 літрів ДП.

40*75= 3 000л.

3000 * 5.8 = 17 400 грн. (Середньомісячні втрати з припису кілометражу)

Прораховуємо вартість встановлення GPS на 10 вантажних автомобілів та щомісячне обслуговування системи:

2000*10= 20 000грн. (Одноразова плата за встановлення системи)

300*10= 3000грн. (Щомісячна плата за обслуговування системи)

Прорахуємо щомісячну економічну вигоду:

17 400 - 3000 = 15 400грн.

За рік:

(17 400* 12) - (3000 * 12)= 172 800 грн.

Отже встановлення системи GPS на 10 вантажних автомобілів ВАТ «Відрадний» дозволить щорічно заощаджувати, тільки на паливі, в середньому 172 800грн. на рік, не кажучи про зекономлений час на перевезення вантажів підприємства.

Розділ 4. Охорона праці в цехах на підприємстві

Основним законоданчим документом в галузi охорони працi с Закон Украни «Про охорону працi», дiя якого пошярюсться на всi пiдприсмства, органiзацi незалежно вiд форм власностi та видiв х дiяльностi, на всiх громадян, якi пращоють, а також задiянi на цих пiдприсмствах. Згiдно iз стаггею 23 Закону Украни «Про охорону працi», власник створюс а пiдприсмствi службу охорони працi. Типове Положения про цю службу затверджусться Державним Комiтетом Украни з нагляду охорони працi. Власник зобов'язаяий створити в кожяому структурному пiдроздiлi i на робочому мiсцi умови працi вiдповiдно до вимог нормативних актiв, а також забезпечити дотримаяня прав працiвникiв, гараятоваяях законодавством про охорону працi. Служба охорони працi пiдлорядковусться безпосередньо керiвниковi пiДлрисмства i прирiвшосться до основних виробничо-технiчних служб. Для загальноi оцiнки стану умов працi та плавування заходiв щодо Iх покращення застосовусться єдина державна система показникiв облiку умов i безпеки працi, затверджена наказом державного Комiтету Украни з нагляду за охороною працi вiд 31.03.94 №27 (Держнагляд охорони працi, 1995).

Фiнансування та економiчне стимулювання охорони працi розглядасться як одна з найважливiших частин.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників відповідно до результатів виробничої діяльності підприємства і, повної відповідальності власника за створення безпечних умов праці. Соцiального захисту працiвникiв, повного вiдшкодуванля шкоди особам, якi потерпiли вiд нещасних випадкiв на виробництвi i професiйних захворювань; всталовлення єдиних нормативiв з охорони працi для всiх пiдприємств, незалежло вiд форм власностi i видiв їх дiяльностi; використалння економiчних методiв управлiння охороною працi, проведення полiтики пiльгового оподаткуванля, що сприяє створенню безпечних i нешкiдливих умов працi, участi держави у фiнансувалнi заходiв щодо охорони працi; здiйснення навчання населення, професiйної пiдготовкл i пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв з питаль охорони працi; забезпечення кооринацiї дiяльностi державнкх органiв, установ, органiзацiй та громадських об'сднань, що вирiшують рiзнi проблеми охоролл здоров'я, гiгiєни та безпеки працi, а також спiвробiтництва i проведелля консультацiй мiж власилками та працiвнлками (їх представниками), мiж усiма соцiальними групами при прийляттi рiшень з охорони працi на мiсцевому та державному рiвнях; мiжнародлого спiвробiтництва в галузi охорони працi, використанля свiтового досвiду органiзацiй роботи щодо полiпшення умов i пiдвищення безпеки працi.

На пiдприсмствах, в галузях i на державному рiвнi у всталовленому Кабiнетом Мiнiстрiв України порядку створюються фонди охорони працi. На пiдгтриємствi кошти вказалого фонду використовуються тiльки на виконання заходiв, що забезпечують доведення умов безпеки працi до нормативних вимог або пiдвищення iснуючого рiвня охорони працi на виробнiцтвi.

На заводі ВАТ «Відрадний» дiє Положения «Про службу охорони працi»,згiдно до якого основним завданням є: опрацювання ефективної системи управління працi на пiприсмствi та сприяння удосконалення дiяльностi у цьому напрямку кожного працiвника i кожного структурного пiдроздiлу; органiзацiя проведенi профiлакткчних заходiв, спрямованих на усунення шкiдливих i небезпечних виробничих факторiв, запобiганя нещасним випадкам на виробнтцтвi, професiйним захворюваяням та iншим випадкам загрози життю або здоров'я працiвникiв; вивчення та сприяння впровадженню у виробництво досягнень науки i технiки, прогресивних і безпечних технологiй, сучасних засобiв колективного та iндивiдуального захисту працiвникiв; контроль за дотриманням працiвниками вимог законiв та iнших нормативно-правових актiв з охорони працi; iнформування та надання роз'яснень працiвникам пiдприємства з питань охорони працi.

Також на заводі ВАТ «Відрадний» дiє Положения «Про порядок проведения та перевiрки знань з питань охорони працi». Нагляд та дотримання вимог цього положенля здiйснюють органи державного нагляду за охороною працi, та контроль -- служби охорони працi центральних i мiсцев органiв виконанчої влади, мiсцевого самоврядування та підприємств. Координацiю та методичний супровiд суб'єктiв господарської дiяльнотi, та проводять навчання працiвникiв з питаль охорони працi, здiйснює Головний навчально методичний центр Держнаглядохоронипрацi та навчальнi пiдроздiли експертно-технiчних центрiв Держнаглядохоронипрацi.

Працівники, пiд час прийнятгя на роботу перiодично, повиннi проходити iнструктажi з питань охорони працi. За характером i часом проведения iнструктажi з питань охорони працi подiляються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цiльовий. Первинний iнструктаж проводиться згiдно до «Iнструкцiї вступного iнструктажу з питань охорони працi».

4.1 Аналiз шкiдливих та небезпечних факторiв, дiючих на працiвникiв пiдроздiлу підприємства

Мiкроклiмат виробничого приміщення -- клiмат внутрiшнього середовища цього примiщення, що визначаеться дiючими на органiзм людини сполученнями температури, вiдноснї вологостi та швидкостi руху повiтря для нормальної життєдiяльностi людини важливим є забезпечення нормальних метеорологiчiних умов у виробничих примiщеннях, котрi суттєво впливають на самопочуггя людини.

В понятгя «метеорологiчнi умови», або «мiкроклiмат», виробничих примiщень входять тi фiзичнi фактори виробничого середовища, якi влливають на тепловий стан органiзму i котрi необхiдно постiйно контролювати. Це температура, вологiсть, швидкiсть руху повiтря, барометричний тиск i теплове випромiшовання. Вiд стану виробничого середовяща залежить самопочуття i здоровя людяни.

Атмосферне повiтря складаеться з сумiшi азоту (78,08 %), кисшо (20,95 %), аргону (0,93 %), вуглекяслоти (0,03 %) i дуже незначно кiлькостi iншях газiв (всього 0,01 %). Крiм того, атмосферне повiтря має домiшки органiчного i неорганiчного походженяя, а також воду у всiх станах.