Аналіз ефективності використання основних засобів і оборотних коштів підприємства

Міністерство освіти і науки України

Миколаївський державний комерційний технікум

Спеціальність 5.050111

Бухгалтерський облік

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Економічний аналіз»

За темою: «Аналіз ефективності використання основних засобів і оборотних коштів підприємства»

Виконала студентка:

Лебедич Юлія Миколаївна

Відділення: денне.

Групи Б - 336

Керівник:

Попова Наталя Миколаївна

Миколаїв

2006-2007р.

Зміст

1. Економічна сутність основних засобів та оборотних коштів

2. Економічна характеристика основних засобів та оборотних коштів

3. Аналіз ефективності використання основних засобів та оборотних коштів

3.1 Значення, завдання та інформаційна база проведення аналізу

3.2 Аналіз структури та динаміки основних засобів

3.3 Аналіз структури та динаміки оборотних коштів

3.4 Аналіз ефективності використання основних засобів та оборотних коштів

Висновки та пропозиції

Додатки

Список використаної літератури

1. Економічна сутність основних засобів та оборотних коштів

Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті З.У. «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, характерними особливостями основних фондів є:

Використання в натуральному вигляді впродовж тривалого часу.

схильність до зносу, який виявляється в поступовій вартості можливої подальшої експлуатації у зв'язку з старінням . Закінченням резерву потужності або ж з втратою доцільності подальшої експлуатації у зв'язку з виникненням основних фондів, що мають якісніші характеристики.

Специфічний характер кругообігу та відшкодування вартості через механізм поступової амортизації з віднесенням амортизаційних відрахувань на поточні витрати підприємства, і відповідно, вартість продукції(робіт, послуг).

Основні фонди підприємства повинні забезпечувати належні матеріальні умови для здійснення господарської діяльності торговельного підприємства, зберігання необхідного обсягу товарних запасів, проведення транспортних, розвантажувально-навантажувальних, фасувальних та інших підготовчих операцій, пов'язаних з отриманням та реалізацією товарів, виконанням виробничих функцій, наданням послуг, праці та відпочинку робітникам підприємства, підвищенням продуктивності їх праці тат ефективності господарювання всього підприємства. Рішенню цих завдань сприяє цілеспрямована робота з формування обсягу та складу основних фондів, створенням режиму та умов їх експлуатації, підтримки у робочому стані та вибору політики амортизації.

Існує різноманітна класифікація основних фондів підприємства. Розглянемо ту. Що використовується більшістю торгівельних підприємств в наш час(Рис.1.)

Необхідно зазначити, що основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Оцінка, класифікація і структура основних фондів.

Під оцінкою основних фондів підприємства слід розуміти грошове вираження їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки та структури і розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства. Існує декілька видів оцінки основних фондів: залежно від моменту проведення оцінки - за первісною (початковою) чи відновленою вартістю; залежно від стану основних фондів - за повною або залишковою вартістю.

Первісна вартість - це історична (фактична) собівартість основних фондів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) основних фондів.

Первісна вартість об'єкта ОФ складається з таких витрат:

Суми, що сплачують постачальникам активів та підрядчикам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

Реєстраційні збори, державне мито й аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбання (отриманням) прав на об'єкт ОЗ;

Суми ввізного мита;

Суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) ОФ;

Витрати зі страхування ризиків доставки ОФ;

Витрати на встановлення, монтаж, налагодження ОФ;

Інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням ОФ до стану, у якому вони придатні до використання із запланованою метою.

Первісна вартість безоплатно отриманих та придбаних в обмін ОФ дорівнює їхній справедливій вартості.

Справедлива (реальна) вартість ОФ дорівнює сумі, за якою може бути здійснений обмін цього об'єкта в результаті операцій між компетентними, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедлива вартість ОФ визначається також при їх переоцінці.

Відновлена вартість ОФ - це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що і первісна вартість, але за нинішніми цінами. Тобто сума коштів або інших форм компенсації, яку необхідно було б витратити на придбання такого самого засобу праці на дату складання звітності, називається відновленою вартістю.

Залишкова вартість ОФ характеризує реальну їхню вартість і визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт ОФ був занесений на баланс підприємства, та сумою зносу, тобто тієї частини вартості ОФ, яку вони в процесі виробництва перенесли на вартість готової продукції (виконання робіт, надання послуг).З метою оцінки та аналізу розрізняють :

Бухгалтерську залишкову вартість ОФ, яка враховує вплив на вартість основних фондів діючого механізму її амортизації;

Реальну залишкову вартість. Яка враховує втрату споживчої вартості ОФ в результаті фізичного та морального зносу.

Потреба в амортизації ОФ обумовлена тим, що термін використання ОФ в діяльності підприємства має певні обмеження у зв'язку з поступовим зношуванням ОФ та втратою їх споживчої вартості.

Прийнято виділяти 2 види зносу: фізичний та моральний.

Під фізичним зносом ОФ слід розуміти втрату ними техніко - експлуатаційних властивостей внаслідок їх використання або впливу на них природних сил. Фізичний знос поділяється на: усувний (тимчасовий) - той, що періодично усувається шляхом капітального ремонту ОФ та неусувний (нагромаджу вальний) - той, що не підлягає ремонту, а з часом нагромаджується та зумовлює такий стан ОФ, при якому подальше їх використання неможливе. Настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни об'єктів ОФ на нові - аналогічного призначення. Моральний знос (техніко - економічне старіння ОФ) - це процес знецінення діючих засобів праці до настання їх повного фізичного спрацювання під впливом науково - технічного прогресу. Моральний знос може бути повним та частковим. Частковий може бути усунений шляхом проведення модернізації ОФ. Настання повного морального зносу обумовлює потребу в заміні об'єктів ОФ підприємства. Види зносу ОФ та форми його усунення (рис.2)

Залишкова вартість ОФ на час їхнього вибуття з експлуатації називається ліквідаційною вартістю.

Ліквідаційна вартість - це сума коштів або вартість інших активів. Яку підприємство має отримати від реалізації ОФ після закінчення терміну їхнього корисного використання за вирахуванням витрат, пов'язаних з реалізацією (ліквідацією).

Балансова вартість - це сума, за якою об'єкт ОФ включається до балансу після вирахування суми накопиченої амортизації.

Існує такий порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань: сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для

кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного

періоду (далі - розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Суми амортизаційних відрахувань вилученнюдо бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Балансова вартість ОФ при їхньому введені в експлуатацію тотожна первісній вартості. У міру зношення основних засобів їхня балансова вартість (залишкова вартість) визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу.

Для визначення суми амортизаційних відрахувань, згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку» . Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), де:

Б(а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б(а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, щопередував розрахунковому;

А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

Кі = [І(а-1) - 10]:100, де

І(а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться.

Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансовихвартостей окремих об'єктів такої групи. Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 , ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.

Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів:

У разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

У разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта.

Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальнихактивів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

У разі виведення з експлуатації основних фондів групп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

У разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються.

У разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється.

Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після проведення їх ремонту, реконструкції та модернізації збільшує баланс групи тільки на суму витрат, пов'язаних з цими роботами.

Якщо на початок звітного кварталу групи 2, 3 і 4 основних фондів не містять матеріальних цінностей, балансова вартість такої групи відноситься до валових витрат платника податку такого звітного періоду. Норми цього підпункту не застосовуються при визначенні платником податку амортизаційних відрахувань на суму поліпшень основних фондів, одержаних в оперативний лізинг (оренду).

У разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:

а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;

б) не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих редакції. У разі коли страхова організація або інша юридична чи фізична особа, визнана винною у заподіяній шкоді, компенсує платнику податку втрати, то:

а) збільшує валовий дохід на суму компенсації за основні фонди групи 1 (окремий об'єкт основних фондів групи 1);

б) зменшує балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму компенсації за основні фонди груп 2, 3 і 4.

У разі ліквідації окремого об'єкта основного фонду групи 1 за рішенням платника податку та наявності відповідних документів про його знищення, розібрання або перетворення іншими способами, внаслідок чого такий об'єкт не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням, балансова вартість такого окремого об'єкта основних фондів групи 1 включається до складу валових витрат.

Амортизація основних фондів.

Амортизація - е процес перенесення вартості ОФ на вартість новоствореної продукції з метою їхнього повного відновлення. Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів підприємства відраховують певні суми грошей відповідно до розмірів їхнього зносу (фізичного або морального), які вносять до собівартості виготовленої продукції. Ці відрахування називаються амортизаційними. Після реалізації створеної продукції частина грошової суми, що відповідає перенесеній вартості ОФ, відокремлюється і накопичується до певної величини, яка в основному відповідає первісній вартості ОФ. Накопичені амортизаційні відрахування і є джерелом відновлення основних фондів.

Амортизаційні відрахування здійснюються за певними нормами.

Норма амортизації - це встановлений річний (квартальний) відсоток відшкодування вартості зношеної частини ОФ. Норми амортизації, які застосовуються на підприємстві мають бути економічно обґрунтованими і спрямованими на своєчасне відшкодування ОФ. У сучасних умовах господарювання підприємства повинні здійснюватися нарахування амортизації згідно із Законом України «Про оприбуткування прибутку підприємств». Цим законом норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

група 1 - 2 відсотки;

група 2 - 10 відсотків;

група 3 - 6 відсотків;

група 4 - 15 відсотків.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують вказаних норм.

Відтепер підприємства можуть нараховувати амортизацію основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) за такими методами:

1. прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкту основних засобів.

При використанні цього методу вартість об'єкта ОЗ списується однаковими частками протягом усього періоду його експлуатації. Перевагами прямолінійного методу є передусім простота розрахунку амортизації, а також можливість рівномірного розподілу амортизації в кожному звітному періоді, що зручно для аналітичного обліку продукції, яка випускається і реалізується. Недоліки цього методу полягають в тому, що при його застосуванні не враховується моральний знос об'єкта, а також необхідність збільшення затрат на ремонт в останні роки експлуатації ОЗ порівняно з першим;

Сума амортизації за період = Первісна вартість - Ліквідаційна вартість\Строк корисного використання.

2. зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеню кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості на первісну вартість.

Річна сума амортизації = Річна норма амортизації * Залишкову вартість об'єкта ОЗ на початок звітного року

Метод зменшення залишкової вартості ґрунтується на тому, що новий об'єкт ОЗ лає високу віддачу на початок терміну експлуатації і тому економічно обґрунтоване нарахування більшої суми амортизації у першому році використання об'єкта і поступове її зменшення надалі. Цей метод слід використовувати у разі, коли передбачається наявність ліквідаційної вартості.

3. прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду та подвоєної річної амортизації. Річна норма визначається виходячи із норми амортизації обчисленої за прямолінійним методом або діленням 100 на кількість років корисного використання об'єкту ОЗ.

Річна сума амортизації = 2 * Річну норму амортизації * Залишкову вартість об'єкта на початок звітного року

4. кумулятивний, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишається до кінця очікуваного строку використання об'єкта ОЗ, на суму чисел років його корисного використання.

Річна сума амортизації = Кумулятивний коефіцієнт * (Первісну вартість - Ліквідаційну вартість)

Кумулятивний коефіцієнт = Кількість років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта/Суму чисел корисного використання об'єкта ОЗ

5. виробничим, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити з використання об'єкта ОЗ. Виробничий метод нарахування амортизації доцільно застосовувати у разі, коли обсяги виконання робіт (виготовлення продукції, надання послуг) можуть бути визначені достатньо точно.

Сума амортизації = Фактичний обсяг продукції * виробнича ставка амортизації.

Виробнича ставка амортизації = Первісна вартість - ліквідаційна вартість/Очікуваний загальний обсяг продукції з використанням об'єкта ОЗ.

Показники використання основних фондів підприємства.

Схема №1.

Показник	Ф-ла розрахунку	Характеристика
1	2	3
1.Фондовіддача	Фв=ВП/ОФср.р	Характеризує ефективність використання основних виробничих фондів. Відображає суму виробленої продукції на одну гривню основних виробничих фондів.
2.Фондомісткість	Фм = Офср.р/ВП	Характеризує забезпеченість підприємства ОФ
3.Доходовіддача	Дв = ВД/ОФср.р	Характеризує скільки приходиться доходу на одиницю основних виробничих фондів підприємства.
4.Доходомісткість	Дм = 1/Дв	Характеризує яка частина доходу використовується для виготовлення одиниці основних виробничих фондів підприємства.
5.Фондоозброєність	Фоз = ОФср.р/ Ч	Показує величину ОФ на одного середньооблікового працівника
6.Фондооснащеність	ОФср.р./Ч	Показує яка частина ОФ приходиться на одного середньооблікового працівника
7.Рентабельність ОФ	Роф = ЧП/ОФср.*100% Роф = ВП/Офср *100%	Визначає ступінь використання ОФ підприємства
8.Коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування	Кекс = Тф/Тн	Характеризує рівень завантаженості устаткування у часі
9.Коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування	Кін = Оф/Он Кін = Тф.пр/Тн.пр	Характеризує рівень завантаження устаткування за продуктивністю
10.Коефіцієнт інтегрального використання устаткування	Кінтегр = Кекс*Кінт	Відображає рівень використання устаткування як у часі, так і щодо продуктивності
11.Коефіцієнт змінності роботи устаткування	Кзм = Квст-зм/n або Кзм = N1+N2+N3/Nmax	Показує, скільки в середньому змін працювала кожна одиниця устаткування
12.Завантаження обладнання	ЗО = Кзм/РР*100%	Характеризує середньодобовий рівень завантаження обладнання
13.Коефіцієнт вибуття ОФ	Квит= ОФвив/Офпоч.р	Характеризує інтенсивність вибуття ОФ
14.Коефіцієнт оновлення ОФ	Кон = Офвв/_ок.р.	Показує частку введених нових ОФ у загальній вартості ОФ
15.Коефіцієнт приросту основних виробничих фондів	КПР = Офвв - ОФвив/Офср.р	Показує ступінь збільшення ОФ у звітному періоді
16.Коефіцієнт зносу основних виробничих фондів	Кз = Зо.ф./ОФn	Показує ступінь зносу основних виробничих фондів
17.Коефіцієнт придатності основних виробничих фондів	Кn =1-Кз	Відображає частину основних фондів, придатних для експлуатації в процесі господарської діяльності
18.Швидкість оновлення ОФ	1/К.оновлення ОФ	Характеризує середній період повного оновлення ОФ підприємства
19.Показники ефективності використання торгівельної площі підприємства	1.Прибуток/Торгівельну площу підприємства 2.ОФ/Торгівельну площу підприємства 3.Товарообіг/Торгівельну площу підприємства	Показує скільки приходиться прибутку, вартості ОФ та товарообігу на 1квадратний метр торгівельної площі підприємства.

ОФср.р - середньорічна вартість основних виробничих фондів;

Вп - вартість виробленої продукції;

Ч - середньооблікова чисельність працівників;

Кз - коефіцієнт зносу основних виробничих фондів;

ЧП - чистий прибуток підприємства;

ВП - валовий прибуток підприємства;

Тф Тн - відповідно фактичний та нормативний (корисний) термін експлуатації ОФ;

n - загальна кількість одиниць обладнання;

ОФк.р - вартість ОФ на кінець періоду

Тф.пр - фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції, н - год;

Тн.пр - технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції, н - год;

Оф - фактичний випуск продукції устаткуванням за одиницю часу у натуральному виразі, шт.;

Он - технічно обґрунтований випуск продукції за одиницю часу (цей показник визначається на основі паспортних даних устаткування), шт.;

Квст-зм - кількість відпрацьованих верстато - змін;

N1,N2,N3 - кількість одиниць обладнання, що працювало відповідно в першу, другу та третю зміни;

Nmax - кількість обладнання, що працювало в максимально завантажену зміну, або кількість наявного обладнання;

РР - режим роботи підприємства (цеху), змін;

ОФвив - вартість виведених за рік фондів;

ОФпоч.р - вартість фондів на початок року;

Зо.ф - сума зносу ОФ;

ОФn - первісна вартість ОФ;

ОФср - середня вартість ОФ за певний період.

Аналіз вказаних показників, порівняння їхньої величини в різні періоди, а також зіставлення з аналогічними показниками інших підприємств та галузі в цілому дає можливість знаходити внутрішні резерви зростання ефективності виробництва

Рис. 2.Види зносу основних фондів та форми його усунення

Рис. 4. Завдання управління ОФ підприємства

Рис.5. Класифікація основних фондів торговельного підприємства

Оборотні кошти - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

До оборотних виробничих фондів належать: сировина, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні й швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу - це залишки готової продукції на складах підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцям товари, залишки кошті підприємств на поточному рахунку в банку, у касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також вкладені в короткострокові цінні папери.

Склад оборотних коштів - це сукупність вартості окремих елементів оборотних виробничих фондів та фондів обігу.

Структура оборотних коштів - це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів та фондів обігу в загальній структурі оборотних коштів.

У різних сферах народного господарства співвідношення оборотних коштів має свою специфіку. Це пояснюється особливістю організації виробництва, постачання, збуту та системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації виготовленої продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу.

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

залежно від участі їх у кругообігу коштів;

за методами планування, принципами організації та регулювання;

за джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

Залежно від методів планування принципів організації та регулювання оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

До нормованих оборотних коштів належать кошти, щодо яких установлюються нормативи запасів: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та залишки готової продукції на складах підприємства.

Ненормовані оборотні кошти включають фонди обігу, за винятком готової продукції на складі. Елементний склад оборотних коштів підприємства показано на рис.4.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на: власні та прирівняні до власних; залучені; інші.

Визначення потреби в оборотних коштах.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їхнє нормування. У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої у постачанні і виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності підприємств. Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини та матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних кошті не за призначенням.

В наш час відомі три методу розрахунку нормативних оборотних коштів:

1. Аналітичний (дослідно - статистичний), який передбачає ретельний аналіз наявних товарно - матеріальних цінностей із подальшим коригуванням фактичних запасів та вилучення із них надлишкових.

2. Коефіцієнтний - полягає в уточненні чинних на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів згідно зі змінами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на обсяг цих коштів

3. Прямого рахунку - це науково обґрунтований розрахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів. В умовах досягнутого організаційно - технічного рівня виробництва в практичній діяльності суб'єктів господарювання метод прямого розрахунку є основним, інші методи розрахунку використовуються здебільшого як допоміжні.

Для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції на підприємстві створюються виробничі запаси. У складі виробничих запасів найбільш питому вагу мають сировина, матеріали і покупні напівфабрикати.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається за формулою:

НОК = СдС * НЗ, де

НОК - норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів, тис. грн.;

СдС - середньодобове споживання сировини, матеріалів і напівфабрикатів, тис. грн.;

НЗ - норма запасів, днів.

Середньодобове споживання сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів визначається за кошторисом витрат на виробництво і розраховується за формулою:

СдС = ЗРП/ 360, де

СдС - середньодобове споживання певного виду ресурсів тис. грн.;

ЗРП - загальна річна потреба в даному виді ресурсів тис. грн.

На підприємстві існує декілька видів виробничих запасів: транспортний, підготовчий, технологічний, поточний (складський) та резервний (страховий) запас.

Транспортний запас створюється на період часу знаходження матеріалів в дорозі з моменту одержання їх у постачальника до фактичного прибуття вантажу на підприємство і не перевищу 2 днів. На практиці величина нормативу оборотних коштів, вкладених у транспортний запас, визначається на основі фактичних даних за попередній рік:

ТЗ = СдС * Тmp, де

ТЗ - розмір оборотних коштів, вкладених у транспортний запас, грн..;

Тmp - термін транспортування, днів.

Підготовчий запас створюється за період, необхідний для розвантаження, сортування, складання та прийняття матеріалів на склад. Норматив оборотних коштів, вкладених у нього, визначається за формулою:

ПЗ = СдС * Т підгот, де

ПЗ - норматив оборотних коштів, вкладених у підготовчий запас, грн.;

Тпідгот - термін на розвантаження, сортування, складання та прийняття матеріалів на склад, днів.

Технологічний запас створюється на час підготовки виробничих запасів до використання їх у технологічному процесі. Розмір оборотних коштів у ньому визначається таким чином:

Тз = СдС * Ттехнол, де

ТЗ - норматив оборотних коштів, вкладених у технологічний запас, грн.;

Ттехнол - термін підготовки, днів.

Поточний (складський) запас створюється для забезпечення безперебійного процесу виробництва необхідними матеріальними ресурсами на період часу між окремими поставками виробничих запасів від постачальників. Середній інтервал між поставками визначається діленням кількості днів у місяці на число визначених договором поставок. До нормативу оборотних коштів, як правило, входить середній поточний запас у розмірі 50% інтервалу між поставками ресурсів від постачальників.

Резервний (страховий) запас створюється для забезпечення безперервності виробництва при виникненні непередбачених перебоїв із постачанням підприємства виробничими запасами від постачальників.

Резервний (страховий) запас визначається 2 способами:

1. за середнім відхилення фактичних строків поставки від передбачених договором;

2. за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача.

Норматив визначається за формулою:

РЗ = СдС * Трез, де

РЗ - норматив оборотних коштів, вкладених у резервний запас, грн.;

Трез - дні резервного запасу.

На підставі норм, обчислених за всіма видами запасів, визначається норматив оборотних коштів для окремих видів, груп і в цілому на сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати.

Розрізняють максимальний, середній і мінімальний виробничий запас.

Максимальний виробничий запас розраховується за формулою:

Зmax = СдС * (Тmp + Тпост + Ттехнол + Трез), де

Тпост - інтервал поставки в днях.

Середній запас:

Зс = СдС * (Тmp + Тпост/2 + Ттехнол + Трез).

Мінімальний запас:

Зmin = СдС * (Тmp + Ттехнол + Трез).

Визначення нормативів оборотних коштів у запасних частинах та інструменті, у швидкозношуваних та малоцінних предметах відрізняються від методики нормування оборотних коштів у виробничих запасах. Так, норматив запасних частин та інструменту для ремонту визначається множенням фактичних витрат певного виду запасних частин або інструменту в базовому році на індекс виробничої програми й індекс зниження частки витрат ресурсів у розрахунковому році:

Нз.ч.і = Вф * Ів.п * Ів.р, де

Нз.ч.і - норматив запасних частин, інструменту, грн.;

Вф - фактичні витрати певного виду запасних частин (інструменту), грн.;

Ів.п - норматив запасних частин (інструменту), грн.;

Ів.р - індекс зниження частки витрат певного ресурсу у розрахунковому році.

Загальними принципами нормування оборотних коштів у МШП є такі:

1. окреме визначення норм для матеріальних цінностей, що зберігаються на складі підприємства, і тих, що використовуються у виробництві;

2. грошова оцінка складських запасів за повною їхньою вартістю (собівартістю), а предметів, що використовуються у виробництві, - у розмірі 50% їхньої ПВ;

3. відмова від нормування в днях споживання предметів, які використовуються, і розрахунок норм для окремих їх груп на основі коефіцієнтів, що характеризують залежність розміру запасу від чисельності працівників, кількості робочих місць, вартості окремих видів устаткування тощо.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві розраховується за формулою:

Ннзв = ВС/Дn * Тц * Кнв, де

Ннзв - норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві, грн.;

ВС - виробнича собівартість продукції, випущеної за певний період, грн.;

Тц - тривалість виробничого циклу, днів;

Дn - дні відповідного періоду;

Кнв - коефіцієнт наростання витрат.

Вказаний норматив можно розрахувати ще й за такою формулою6

Ннзв = ТПсд * Тц *Кнв, де

ТПсд - середньодобовий випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю.

Коефіцієнт наростання витрат (собівартості незавершеного виробництва) дорівнює:

Кнв = Вn + ВР/2 / Вn + Вр або Кнв = Вn + 0,5Вр/ВС, де

Вn - первісні витрати;

Вр - решта витрат, що були здійснені до закінчення виробництва продукції.

Коефіцієнт наростання витрат потребує спеціальних попередніх розрахунків. Найточніше його можна визначити через розподіл витрат за днями виробничого циклу. З цією метою за даними кошторису витрат на виробництво всі витрати розподіляють на одноразові і такі. Що поступово зростають.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується виходячи із залишків коштів на початок періоду і суми витрат, які будуть здійснені в плановому періоді за вирахуванням суми майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції. Норматив розраховується за формулою:

Нв.м.n = Впоч + Впл - Впог.пл, де

Нв.м.n - норматив витрат майбутніх періодів, грн.;

Впоч - залишок витрат на початок планового періоду, грн.;

Впл - витрати, які будуть здійснені у плановому періоді, грн.;

Впог.пл - витрати, які будуть погашені за рахунок собівартості у плановому періоді.

Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції визначається як добуток середньоденного випуску продукції на норму запасу готової продукції на складі в днях.

Нг.n = Псд * НЗ, де

Нг.n - норматив залишкової готової продукції, грн.;

Псд - середньоденний випуск продукції, грн.;

НЗ - норма запасу готової продукції на складі, днів.

Таким чином, сукупний норматив власних оборотних коштів підприємства на розрахунковий період дорівнює сумі нормативів, розрахованих для окремих елементів: виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів та залишків готової продукції.

Оцінка ефективності використання оборотних коштів виробничих підприємств.

Ефективність використання оборотних коштів на підприємстві характеризується швидкістю їхнього обороту. Показники ефективного використання оборотних коштів:

Коефіцієнт оборотності, що розраховується шляхом ділення вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період. Цей коефіцієнт показує, скільки оборотів здійснили за певний період. І розраховується за формулою:

Коб = РП/ОК, де

Коб - коефіцієнт оборотності, оборотів;

РП - вартість реалізованої продукції, грн.;

ОК - середній залишок оборотних коштів, грн.

Середній залишок оборотних коштів розраховують за середньою хронологічною.

Показником, оберненим коефіцієнту оборотності, є коефіцієнт завантаження оборотних коштів. Він показує, скільки оборотних коштів припадає на одну грошову одиницю реалізованої продукції за певний період. Розмір цього показника обчислюється за формулою:

Кзав = ОК/РП

Тривалість одного обороту (швидкість обороту) оборотних коштів визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді і коефіцієнта оборотності за той же період:

Тоб = ДП/Коб або Тоб = ДП/РП/ОК = ДП * ОК/РП, де

Тоб - тривалість одного обороту, днів;

ДП - дні періоду.

Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може бути використаний показник рентабельності оборотних коштів, який являє собою відношення прибутку від реалізації продукції до середніх залишків оборотних коштів:

Рок = Пpn/ОК * 100%, де

Рок - рентабельність оборотних коштів, %;

Пpn - прибуток від реалізації продукції

Для розрахунку рентабельності оборотних коштів можна використовувати різні види прибутку, основні з них - валовий або чистий. Залежно від цього отримуємо і відповідні показники рентабельності оборотних коштів - валову або чисту рентабельність.

У результаті прискорення оборотних коштів відбувається процес вивільнення їх з обороту, а при сповільненні - в оборот залучаються додаткові кошти. Вивільнення оборотних коштів може бути абсолютним або відносним. Абсолютне вивільнення оборотних коштів відображає пряме зменшення залишків оборотних коштів порівняно з їхнім нормативом. Відносне вивільнення оборотних коштів з обороту відображає: стабільність оборотних коштів при зростанні обсягів реалізації продукції та зростання залишків оборотних коштів при випереджаючих темпах зростання обсягів реалізованої продукції.

Отже, ефективне використання оборотних коштів дає змогу підприємству зекономити значні суми грошових коштів, збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції без додаткових фінансових ресурсів.

Рис. 4. Елементний склад оборотних коштів підприємства

2. Економічна характеристика основних засобів та оборотних коштів

Підприємство ТОВ «Світоч» є споживчим товариством, тобто це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Воно здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє створенню соціально - економічної інфраструктури в зоні своєї діяльності. Відносини, пов'язані із створенням і діяльністю товариства, регулюються Законом України «Про споживчу кооперацію», іншими законодавчими документами України і нормативними документами споживспілок та Центральної спілки споживчих товариств. Основним документом. Що регулює діяльність підприємства є статут.

Підприємство має самостійний баланс, печатку та штамп з своєю назвою, набуває статус юридичної особи, здійснює господарську діяльність та іншу діяльність з дня його державної реєстрації. Юридична адреса: Миколаївська область, Жовтневий район, с.м.т. Воскресенськ, вул. Кірова, 51.

Основними цілями і завданнями є:

задоволення потреб своїх членів в товарах та послугах, сприяння розвитку їх трудової і соціальної активності, зростання добробуту і культурного рівня;

захист прав та інтересів членів споживчого товариства і обслугованого населення як споживачів щодо забезпечення їх якісними товарами та послугами;

збереження власності в споживчий кооперації, захист їх соціальних, економічних та майнових інтересів;

розвиток мережі торгових, виробничих, заготівельних та інших підприємств, співпраця з органами виконавчої влади ;

забезпечення ефективності господарсько-фінансової діяльності, підвищення ефективності праці працівників, впровадження нових технологій та передового досвіду, розвитку трудового суперництва, підготовки і перепідготовки кадрів;

Для виконання цілей і завдань споживчим товариством здійснюються такі види діяльності:

роздрібна і оптова торгівля продовольчими і непродовольчими товарами, сільськогосподарською продукцією, сировиною, ліками і медпрепаратами, матеріалами, обладнанням, устаткуванням, транспортними засобами, торгівля нерухомістю;

громадське харчування;

закупівля у населення і товаровиробників усіх форм власності сільськогосподарської продукції, сировини, дикорослих плодів, ягід, грибів, лікарсько- технічної сировини. Виробів підсобних підприємств і промислів;

виробництво продовольчих і непродовольчих товарів, сільськогосподарської продукції, будівельних матеріалів, тари тощо;

здача в операційну оренду об'єктів нерухомості, транспортних засобів, обладнання, устаткування та іншого майна;

організація транспортного господарства і надання послуг;

організація та проведення ярмарок, аукціонів, виставок - продажу;

надання платних послуг в перукарнях, ательє з пошиву і ремонту одягу, взуття, побутової техніки, фотосалонах, пральнях, хімчистках, пунктах прокату побутової техніки тощо;

інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством України.

Вищи органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів, що правомірні розглядати і вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Споживче товариство і його підприємства ведуть бухгалтерський облік свого майна, зобов'язань і господарських операцій, а також подають бухгалтерську, фінансову, статистичну та іншу звітність про свою діяльність споживспілці, членом якої є споживче товариство , органом державної виконавчої влади у порядку, встановленому чинним законодавством і правовими документами, і несуть відповідальність за достовірність обліку і звітності.

Ревізії і перевірки результатів господарсько-фінансової діяльності споживчого товариства, його суб'єктів господарювання проводяться ревізійною комісією споживчого товариства за власною ініціативою, за рішенням загальних зборів ( зборів уповноважених) членів споживчого товариства, на вимогу не менш як 10 відсотків членів споживчого товариства, а також контрольно-ревізійним апаратом спілки, членом якої є споживче товариство, за рішенням правління цієї спілки. Результати ревізії і перевірок доповідають загальним зборам членів споживчого товариства, правлінню споживчого товариства та правлінню спілки, до складу якої входить споживче товариство.

У разі ліквідації споживчого товариства його майно, що залишилося після сплати членам споживчого товариства пайових та інших внесків, їх частки в майні споживчого товариства та виплат (дивідендів) на них, розрахунків з оплати праці, виконання зобов'язань перед бюджетом. Банками та іншими кредиторами, розрахунків із спілкою, членом якої є споживче товариство (в частці неподільного громадського майна тощо), розподіляється між членами споживчого товариства.

Отже, коротко розглянувши, основну економічну сутність основних засобів та оборотних коштів, а також підприємства ТОВ «Світоч» в цілому, перейдемо до розгляду основних показників господарсько-фінансової діяльності підприємства за 2006 рік за допомогою поданої нижче Таблиці №1.

Основні показники господарсько - фінансової діяльності за 2006р.

Таблиця №1.

Показники	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Відхилення +, -	Темп росту %
1.	2.	3.	4.	5.
1.Товарообіг, тис. грн.	3501,7	3874,1	+372,4	110,6
2.Товарні запаси: в сумі тис. грн. в днях	181,6 18,7	225,7 20,9	+44,1 +2,2	124,6 111,7
3.Чисельність робітників, чол. Торгівельно-операційний персонал.	58 30	58 30	- -	100 100
4.Фонд оплати праці: в сумі тис. грн. в % до товарообігу.	337,6 9,6	393,7 10,2	+56,1 +0,6	116,6 106,3
5.Середня заробітна плата, грн. всіх працівників; торгівельно-операційних працівників.	500 900	700 1100	+200 +200	350 122
6.Продуктивність праці робітників тис. грн.: всіх працівників; торгівельно-операційних працівників.	60 117	67 129	+7 +12	111,6 110,3
7.Основні засоби тис. грн.	736,6	969,8	+233,2	131,7
8.Оборотні засоби тис. грн.	214,8	280,9	+66,1	130,8
9.Валовий доход: в сумі тис. грн. в % до товарообігу.	594,4 16,9	711,8 18,4	+117,4 +1,5	119,8 108,9
10.Витрати обігу: в сумі тис. грн. в % до товарообігу.	580,5 16,8	700 18	+119,5 +1,2	120,6 109
11.Балансовий прибуток: в сумі тис. грн. в % до товарообігу.	13,9 0,4	11,8 0,3	-2,1 -0,1	84,9 75
12.Чистий прибуток в сумі тис. грн. в % до товарообігу.	10 0,3	8,7 0,2	-1,3 -0,1	87 66,
1.	2.	3.	4.	5.
13.Коефіцієнт фінансової незалежності	0,75	0,71	-0,04	94,7
14.Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,11	0,15	+0,04	136,4
15.Коефіцієнт маневреності власного капіталу.	0,05	0,01	-0,04	20

Розрахунки поданих у таблиці показників:

1. Товарообіг, згідно Ф№2 «Звіт про фінансові результати»(рядок 010):

На початок звітного періоду товарообіг = 3501,7 тис. грн.

На кінець звітного періоду товарообіг = 3874,1 тис. грн.

Відхилення = товарообіг на кінець звітного періоду - товарообіг на початок звітного періоду = + 372,4 тис. грн.

Темп росту = товарообіг на кінець звітного періоду / товарообіг на початок звітного періоду * 100% = 110,6%

2. Товарні запаси , згідно Ф№1 «Баланс» (рядок 140):

в сумі:

На початок звітного періоду товарні запаси = 181,6 тис. грн.

На кінець звітного періоду товарні запаси = 225,7 тис. грн.

Відхилення = товарні запаси на кінець звітного періоду - товарні запаси на початок звітного періоду = +44,1 тис. грн.

Темп росту = товарні запаси на кінець звітного періоду /товарні запаси на початок звітного періоду * 100% = 124,6%

в днях:

Товарні запаси в днях = товарні запаси в сумі / одноденний товарообіг

Одноденний товарообіг = товарообіг / кількість днів в періоді (360 днів)

На початок звітного періоду одноденний товарообіг = 9,7 тис. грн.

На кінець звітного періоду одноденний товарообіг = 10,8 тис. грн.

На початок звітного періоду товарні запаси в днях = 18,7 дні

На кінець звітного періоду товарні запаси в днях = 20,9 дні

Відхилення = товарні запаси в днях на кінець звітного періоду - товарні запаси в днях на початок звітного періоду = +2,2

Темп росту = товарні запаси в днях на кінець звітного періоду /товарні запаси в днях на початок звітного періоду *100% = 111,7%

3. Чисельність працівників:

загальна - 58 чоловік (без змін за звітній період);

торгівельно-операційного персоналу - 30 чоловік (без змін за звітній період).

4. Фонд оплати праці, згідно Ф№2 «Звіт про фінансові результати»(рядок 240):

в сумі:

На початок звітного періоду фонд оплати праці = 337,6тис. грн.

На кінець звітного період фонд оплати праці = 393,7 тис. грн.

Відхилення = фонд оплати праці на кінець звітного період - фонд оплати праці на початок звітного періоду = 56,1 тис. грн.

Темп росту = фонд оплати праці на кінець звітного період / фонд оплати праці на початок звітного періоду * 100% = 116,6%

в % до товарообігу:

В % до товарообігу = фонд оплати праці / товарообіг * 100%

На початок звітного періоду фонд оплати праці = 9,6%

На кінець звітного період фонд оплати праці = 10,2%

Відхилення = фонд оплати праці на кінець звітного період - фонд оплати праці на початок звітного періоду = +0,6%

Темп росту = фонд оплати праці на кінець звітного період / фонд оплати праці на початок звітного періоду * 100% = 106,3%

5. Середня заробітна плата:

Середня заробітна плата = фонд оплати праці/чисельність робітників/12місяців

На початок звітного періоду середня заробітна плата:

для всіх працівників = 500 грн.;

для торгівельно-операційних працівників = 900 грн.

На кінець звітного періоду середня заробітна плата:

для всіх працівників = 700 грн.;

для торгівельно-операційних працівників = 1100 грн.

Відхилення = середня заробітна плата на кінець звітного періоду - середня заробітна плата на початок звітного періоду:

для всіх працівників = 200 грн.;

для торгівельно-операційних працівників = 200 грн.

Темп росту = середня заробітна плата на кінець звітного періоду / середня заробітна плата на початок звітного періоду * 100%:

для всіх працівників = 350%;

для торгівельно-операційних працівників = 122%;

6. Продуктивність праці = товарообіг / чисельність робітників:

На початок звітного періоду продуктивність праці:

для всіх працівників = 60 тис. грн.;

для торгівельно-операційних працівників = 117 тис. грн.

На кінець звітного періоду продуктивність праці:

для всіх працівників = 67 тис. грн.;

для торгівельно-операційних працівників = 129 тис. грн.

Відхилення = продуктивність праці на кінець звітного періоду продуктивність праці на початок звітного періоду:

для всіх працівників = 7 тис. грн.;

для торгівельно-операційних працівників = 12 тис. грн.

Темп росту = продуктивність праці на кінець звітного періоду / продуктивність праці на початок звітного періоду * 100%:

для всіх працівників = 111,6%;

для торгівельно-операційних працівників =110,3%.

7. Основні засоби (первісна вартість), згідно Ф№1 «Баланс» (рядок 031):

На початок звітного періоду ОЗ = 736,6 тис. грн.

На кінець звітного періоду ОЗ = 969,8 тис. грн.

Відхилення = ОЗ на кінець звітного періоду - ОЗ на початок звітного періоду = 233,2 тис. грн.

Темп росту = ОЗ на кінець звітного період / ОЗ на початок звітного періоду * 100% = 131,7 %

8. Оборотні засоби (активи), згідно Ф№1 «Баланс» (рядок 260):

На початок звітного періоду оборотні засоби = 214,8 тис. грн.

На кінець звітного періоду оборотні засоби = 280,9 тис. грн.

Відхилення = оборотні засоби на кінець звітного періоду - оборотні засоби на початок звітного періоду = 66,1 тис. грн.

Темп росту = оборотні засоби на кінець звітного період / оборотні засоби на початок звітного періоду * 100% = 130,8%

9. Валовий доход: Ф№2 «Звіт про фінансові результати»:

в сумі: (ряд 050+060+120+130)