Загальний аналіз господарської діяльності підприємтсва

11

ВСТУП

Розпочнемо з того, що базою економічної практики є приватне підприємство «Артон», що знаходиться за адресою м.Чернівці, вул. Прутська, 6. ПП «Артон» засновано в 1998 році на власності громадянина України Мисевича І.З. Дане підприємство зареєстроване у ліцензійно-реєстраційні палаті Чернівецької міської ради 15 вересня 1998 р. за номером №101090269 та взято на облік у всіх відповідних інстанціях (Державна податкова інспекція у місті Чернівці, Фонд соціального страхування України, Шевченківський районний відділ Чернівецького обласного управління Пенсійного фонду України, Чернівецьке обласне управління статистики). Діяльність ПП «Артон» регулюється Законом України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991р. Законом України “Про підприємництво” від 26.03.1991р., Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність “ від 16 квітня 1991 року, Законом України “Про власність”, Господарським Кодексом України та Статутом.

ПП «Артон» набуває права юридичної особи з моменту його державної реєстрації. Якщо одне з положень Статуту стає недійсним то це не веде до недійсності інших положень Статуту.

Підприємство володіє відокремленим майном, має самостійний баланс, штамп і бланки з своїм найменуванням, знак для товарів та послуг, розрахункові (поточні) та інші рахунки в банківських установах, у відповідності до чинного законодавства, має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести зобов'язання, бути позивачем та відповідачем у суді арбітражному і третейському суді.

Метою та завданням даного підприємства є розробка та виробництво (виготовлення) електронних приладів та протипожежної техніки. З моменту свого заснування підприємство постійно нарощує обсяги виробництва та збільшує власну частку ринку. Яскравим прикладом цього є те, що продукція ПП «Артон» користується високим попитом як на Україні так і в країнах СНД, (на даний момент фірма укладає контракти на поставку продукції в Саудівську Аравію та Єгипет) це зумовлено відсутністю товарів-аналогів конкурентів відповідної якості. Основними конкурентами підприємства на регіональному рівні є КП «Сігма» та ВАТ «Електронмаш», однак за відсутності у них належної технічної та технологічної бази ПП «Артон» є безумовним лідером з виробництва електронних приладів та протипожежної техніки.

Прикладом постійного і позитивного розвитку підприємства є зростання обсягів виробництва продукції з 18191,0 тис. грн. в 2007 р. до 24092,0 тис. грн. в 2008 р., збільшення валюти балансу станом на 01.01.2008р. з 10765,0 тис.грн. до 16757,0 тис. грн. відповідно станом на 01.01.2009 р. (додаток 6,7). Отже, з наведених вище даних можна зробити висновок, що ПП «Артон» знаходиться на стадії зрілості та працює досить ефективно як на національному ринку, так і на міжнародному ринках збуту власної продукції.

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ФІНАНАСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Приватне підприємство «Артон» (ПП «Артон») спеціалізується в галузі розробки та виробництва приладів охоронно-пожежної сигналізації. За сім років свого існування підприємство посіло провідне місце в сфері виробництва пожежних сповіщувачів, які широко відомі в Україні, Росії, Білорусі, Молдові, Казахстані. Майже 70% своєї продукції ПП «Артон» постачає на експорт. ПП «Артон» - переможець Всеукраїнського конкурсу «Винахід року» (винахід «пожежний виявник диму» - патент № 45913А).

Розробка нових виробів проводиться на елементній базі провідних виробників з використанням мікропроцесорів і сучасної SMD-технології монтажу друкованих плат. Прилади відзначаються високою надійністю і стійкістю до різних видів зовнішніх впливів у відповідності з вимогами стандартів ЕN 54. Науково-виробнича база дозволяє проводити весь комплекс необхідних експериментів і випробувань виробів з метою досягнення технічних параметрів і характеристик, які задовольняють запити споживачів та відповідають національним та європейським стандартам.

Переваги продукції ПП «Артон»:

1. Сучасна технологія поверхневого монтажу друкованих плат, що дозволяє підприємству гарантувати довгострокове безперебійне функціонування приладів.

2. Реалізація в сповіщувачах патентів на винаходи і сучасний дизайн.

3. Наявність на всі серійні вироби сертифікатів відповідності України з п'ятирічним терміном дії, а також сертифікатів Росії, Білорусі та Європейського Союзу.

4. Висока якість за доступною ціною.

Забезпечення високої якості продукції є головним завданням всієї діяльності колективу, для вирішення якого на підприємстві впроваджено систему менеджменту якості на основі вимог міжнародного стандарту ISO 9001:2000. Компанія «Артон» - лауреат Всеукраїнського конкурсу якості продукції «100 кращих товарів України у 2004 році».

Основою стабільної діяльності ПП «Артон» в сучасних умовах є багаторічний досвід, професіоналізм і висока корпоративна культура колективу. Підприємство неодноразово відзначалося податковою адміністрацією, як організація високого рівня податкової культури за сумлінне виконання податкових зобов'язань перед державним і місцевим бюджетами.

Основою політики компанії «Артон» є орієнтація на якість продукції з урахуванням конкретних вимог і очікувань споживача. Якість продукції та її технічний рівень розглядається як головна умова в завоюванні нових ринків збуту, основу отримання прибутку, стабілізації економічного становища та розвитку підприємства. Соціальна політика спрямована на зростання та збереження унікального кадрового складу компанії, розвиток дружніх взаємовідносин в колективі в робочий час і під час відпочинку.

Стратегічні цілі:

1. Завоювання і підтримання репутації виробника систем охоронно-пожежної сигналізації високої якості й надійності.

2. Створення нової продукції у відповідності з очікуваними потребами внутрішнього і зовнішнього ринку при оптимальних витратах.

3. Максимальне задоволення попиту споживачів

4. Підвищення якості процесів на підприємстві входить в сферу компетенції керівництва підприємства, керівників усіх підрозділів і безпосередніх виконавців, які беруть участь у реалізації процесів діяльності підприємства.

Керівники і виконавці несуть відповідальність у межах встановлених впровадженої на підприємстві системою менеджменту якості.

Керівництво підприємства бачить своє основне завдання у створенні умов, що забезпечують усвідомлене залучення працівників «Артон» в процес управління якістю, максимальне розвиток їх творчих здібностей. Вище керівництво підприємства бере на себе відповідальність за реалізацію політики в галузі якості та вдосконалення системи менеджменту якості.

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

· фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

· пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

· виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

· мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

· контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

· фінансове прогнозування та планування;

· аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

· оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи на даному підприємстві. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Мета планування витрат - визначення можливості більш економного витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак - прискорення обертання оборотних коштів.

Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:

1. Поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;

2. Раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;

3. Зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;

4. Скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту;

5. Зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;

6. Економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством.

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний - у формі платіжного календаря. Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування.
Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якої воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства. Аналітичну роботу підприємства можна поділити на два блоки:

1. Аналіз фінансових результатів та рентабельності;

2. Аналіз фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансових результатів підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

· аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг;

· аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалізаційної та

фінансової інвестиційної діяльності;

· аналіз та оцінка використання чистого прибутку;

· аналіз взаємозв'язку витрат, обсягів виробництва продукції та прибутку;

· аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків;

· аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати;

· факторний аналіз показників рентабельності.

Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:

· аналіз та оцінка складу та динаміки майна;

· аналіз фінансової стійкості підприємства;

· аналіз ліквідності балансу;

· комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства.

Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні. Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому:

· постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги;

· своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками;

· забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди;

· своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі;

· своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків;

· здійснення платежів за фінансовими операціями.

При функціонуванні фінансів господарюючих суб'єктів встановлюються відповідні економічні відносини та взаємозв'язки. Фінансові відносини виражають суть фінансів як відносин, що обслуговують рух вартості валового внутрішнього продукту. Характеристика фінансових відносин на підприємстві пов'язана з виділенням їх об'єктів та суб'єктів.

Об'єктом фінансових відносин на підприємстві є вартість виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, які формують виручку, а в процесі розподілу - фонди споживання, відшкодування витрат і прибуток, що є необхідною умовою забезпечення безперервності виробництва. Окрім того, об'єктом фінансових відносин на підприємстві є всі грошові надходження та нагромадження, тобто фінансові ресурси підприємства.

Суб'єктами фінансових відносин підприємства виступають держава, саме підприємство, його робітники та службовці, власники та акціонери (учасники), інвестори, фінансово-кредитні установи, інші підприємства та інші контрагенти. При цьому всі фінансові відносини підприємства можна згрупувати на зовнішні та внутрішні.

Сфера зовнішніх фінансових відносин підприємства включає відносини:

· між підприємством і державою - з приводу перерозподілу власних фінансових ресурсів в рамках законодавства про оподаткування, соціального страхування, формування загальнодержавних цільових та позабюджетних фондів; з приводу використання наданих державних фондів грошових коштів, виконання державних інвестиційних програм тощо;

· між підприємством і його акціонерами - з приводу використання отриманого прибутку, нарахування та виплати дивідендів, реінвестування прибутку, напрямків вкладення капіталу тощо;

· між підприємством і його постачальниками та покупцями - з приводу виконання господарських договорів та зобов'язань, реалізації продукції (робіт, послуг), отримання виручки, здійснення платіжних розрахунків тощо;

· між підприємством і фінансово-кредитними установами - з приводу обслуговування своїх платежів, отримання та повернення кредитів, сплати процентів за користування ними, депозитарної діяльності, страхових платежів та отримання страхових відшкодувань у разі настання страхового випадку, інвестиційних вкладень і отримання доходів по ним тощо.

Ознайомимося із статутом підприємства, який наведений в додатку 11, як бачимо приватне підприємство «Артон» створене на приватній власності однієї особи, яка виступає засновником. Основним напрямками діяльності прописаному у статуті підприємства є розробка, серійне виробництво сповіщувачів і приладів пожежної та охоронної сигналізації, cерійний випуск сповіщувачів і приладів. На базовому підприємстві був сформований пайовий фонд у розмірі 2,5 тис. грн., який згодом був збільшений установленому порядку на 0,5 тис.грн., свідчення цього є зміни, які були внесені до статуту підприємства.

За організацію фінансової роботи на підприємстві несе відповідальність фінансова служба. Під фінансовою службою підприємства розуміють самостійний структурний підрозділ, який виконує визначені функції в системі управління підприємством. Як правило, таким підрозділом є фінансовий відділ. Його структура і чисельність залежать від організаційно-правової форми підприємства, характеру господарської діяльності, обсягу виробництва та загальної кількості працівників підприємства.

Характер господарської діяльності та обсяг виробництва визначають величину грошового обігу, кількість платіжних документів, пов'язаних з розрахунками з іншими підприємствами, постачальниками і замовниками, комерційними банками, бюджетом. Кількість працівників впливає на обсяг касових операцій та розрахунків з працівниками і службовцями.

Основні напрями фінансової роботи на підприємствах - фінансове планування, оперативна і контрольно-аналітична робота. На базовому підприємстві фінансова робота виконується фінансовим сектором в складі бухгалтерії. В межах цього розглянемо Положення про організацію фінансової роботи на підприємстві, яке представлено Положенням про фінансовий сектор (додаток 12). Дане Положення встановлює основні задачі і структуру фінансового сектору, основні функції сектору, права й обов'язки фінансового сектору і його керівника, взаємовідносини з іншими підрозділами підприємства.

Визначальну роль в ефективному управлінні підприємством відіграють посадові інструкції, які передбачають обов'язки, права і відповідальність посадових осіб підприємства щодо управління визначаються кваліфікаційними посадовими інструкціями. Посадова інструкція - це перелік завдань, обов'язків, функцій, прав і відповідальності, в тому числі з охорони праці, безпечного ведення робіт та екологічної безпеки тощо, які властиві відповідній посаді в конкретних організаційно-технічних умовах. Посадові інструкції розробляють та затверджують роботодавці на основі типових характеристик професій працівників. Оскільки окремі типові кваліфікаційні характеристики працівників містять лише основні завдання та обов'язки, роботодавець може доповнити посадові (робочі) інструкції роботами, що належать до складу статутів, технологічних карт, регламентів, інструкцій та інших нормативних документів, встановлених адміністрацією за погодженням з профспілковими або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом. У цих випадках працівникові може бути доручено виконання споріднених за змістом обов'язків і робіт, тобто віднесених до однієї функції управління, однакових за складністю, виконання яких не потребує іншої спеціальності, кваліфікації, зміни найменування посади (професії) .

За потреби розробляють робочі інструкції для технічних спеціалістів і робітників. Посадові (робочі) інструкції мають містити пояснення, а всі терміни - чітке визначення. Інструкції складаються з таких розділів: “Загальні положення”, “Завдання та обов'язки”, “Права”, “Відповідальність”, “Повинен знати”, “Кваліфікаційні вимоги”, “Взаємовідносини (зв'язки) за професією, посадою”. У робочих інструкціях розділи “Загальні положення”, “Взаємовідносини (зв'язки) за професією” можуть бути відсутні.

В додатку 13 наведена посадова інструкція, яка представлена функціональними обов'язками начальника відділу обліку та звітності, головного бухгалтера ПП «Артон».

Організаційний механізм господарювання - це сукупність правил, організаційно-правових нормативів і стандартів, що визначають та регулюють структуру управління.

Структура управління - це упорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів системи, що визначає поділ праці і службових зв'язків між фінансовими підрозділами і працівниками апарату управління з підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень. Вона організаційно закріплює функції за структурними підрозділами та працівниками.

Централізованим елементом організаційного механізму є структура управління, за допомогою якої поєднуються різні центри фінансового управління, регламентуються внутрішні зв'язки і досягається стійка система службових взаємовідносин між структурними підрозділами і працівниками апарату управління.

Практика довела ефективність організації управління фінансами, коли поєднується делегування відповідальності за одержання доходу (прибутку) і надаються достатньо широкі повноваження в управлінні поточною діяльністю з централізацією прийняття фінансових рішень по розподілу та використанню фінансових результатів.

Прикладом такої організації управління є створення на підприємстві центрів відповідальності. В залежності від того, за які фінансові результати відповідають менеджери центру, розрізняють центри доходів, прибутку, затрат та інвестицій. Взаємозв'язок оплати праці працівників з відповідним запланованим для центру показником (виручка, прибуток, затрати) підвищує зацікавленість в результатах діяльності і сприяє поліпшенню фінансових результатів підприємства в цілому. Управління за центрами відповідальності характеризується чітким розподілом функцій між структурними підрозділами підприємства (відділами) [10, 56].

На сучасному етапі розвитку економіки в умовах світової фінансової кризи розвиток підприємництва як економічної бази процвітання держави є вкрай актуальним. Особливо це стосується формування організаційної структури підприємства тобто схеми управління. Вона повинна спрямовуватися на забезпечення ефективної діяльності підприємства, на здійснення та запровадження нових, а також зміну старих підходів до управління структурою підприємства. Адже у будь-якій організації відбувається велика кількість еволюційних змін. Це стосується технологій і оновлення виробничих процесів, персоналу, методів управління, які з розвитком і вдосконаленням науки стають нераціональними у використанні.

У числі внутрішніх чинників, що впливають на ефективність функціонування підприємства, як відмічає ряд вітчизняних і зарубіжних економістів, сьогодні на перший план висуваються персонал і організаційна структура управління, що знаходиться в тісному діалектичному взаємозв'язку. Організаційна структура служить матеріальною основою системи управління підприємством і багато в чому визначає ефективність його діяльності. Вона впливає на ефективність функціонування як малих підприємств, так і великих корпорацій. Із формуванням і розвитком економіки правильна організація управління на підприємстві має визначальне значення. Останнім часом погляди вчених направлені на створення такої структури підприємства, яка б динамічно відображала її участь у процесах економічного середовища з метою пристосування до мінливих зовнішніх умов. Їх раціональне поєднання і розподіл на підприємстві функцій щодо їх дослідження, аналізу, групуванню і формуванню пропозицій є сутністю раціональної організації управління на підприємстві.

Розглянемо сферу управління підприємством на базовому підприємстві. Як можна побачити у додатку 15 на підприємстві побудована лінійна організаційна структура. Дана структура являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов'язаних із його управлінням.

Переваги такого типу структури це:

· чіткість і простота взаємодії;

· надійний контроль та дисципліна;

· оперативність прийняття та виконання управлінських рішень;

· економічність за умов невеликих розмірів організації.

Недоліки такого типу структури це:

· потреба у керівниках універсальної кваліфікації;

· обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів;

· перевантаження вищого керівництва;

· можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

Розглянемо контрагентів ПП «Артон» тобто постачальників та покупців. До постачальників належать в переважній постачальники радіодеталей: ТОВ «Синенергія», ВАТ «ВКП БЗС», ТОВ «Фортуна». Споживачами є ТОВ «Ропла електронік», ПП «Артар», ПП «Фесто».

В даному розділі звіту розглянуто зміст, завдання фінансової роботи на підприємстві, сфери фінансових відносин ПП «Артон» розроблено сферу фінансових відносин підприємства, його структурну схему. Описано схему управлінням підприємством та виробничу схему.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ РІЗНИХ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ БІЗНЕСУ

Існує тісний зв'язок між організаційною формою підприємництва та структурою капіталу, можливостями його фінансування та вартістю мобілізації фінансових ресурсів, формою організації менеджменту, оподаткуванням, рівнем накладних затрат, можливостями виходу на ринок капіталів тощо. Отже, правильний вибір форми організації бізнесу має для подальшої діяльності суб'єкта господарювання стратегічне значення. Нижче наведені основні критерії та чинники, які слід проаналізувати, приймаючи рішення щодо вибору форми організації бізнесу.

1. Рівень відповідальності власників та їх кількість. Розрізняють форми підприємницької діяльності з обмеженою відповідальністю власників за зобов'язаннями підприємства, з необмеженою відповідальністю, а також змішані форми. У світовій практиці спостерігається чітка тенденція до вибору форм організації бізнесу з обмеженою відповідальністю, що пояснюється прагненням власників суб'єктів господарювання обмежити свої ризики величиною вкладів у власний капітал. До таких форм належать насамперед капітальні товариства (ТОВ та АТ). Оскільки для кожного виду організації бізнесу характерна певна кількість власників, важливим чинником, що впливає на вибір форми бізнесової діяльності, є кількість інвесторів, яких планується залучити.

2. Можливості участі в управлінні справами суб'єкта господарювання та контролю за ним. Найважливіша функція власників підприємства полягає в участі в управлінні його діяльністю. Залежно від того, який обсяг капіталу планує інвестувати потенційний власник у бізнесову діяльність, його бачення свого місця в управлінні бізнесом, обирається та чи інша форма організації підприємницької діяльності.

Реалізувати свої права з управління підприємством власник може безпосередньо або через уповноважені ним органи. Зазначені права можуть бути також делеговані наглядовій раді, виконавчому або іншому органу, передбаченому статутом підприємства. У цьому контексті для багатьох інвесторів важливу роль також відіграє можливість забезпечення анонімності їх участі у справах підприємства.

Участь в управлінні для власників означає:

· участь у визначенні основних напрямів діяльності суб'єкта господарювання, затвердження його планів та звітів про їх виконання;

· обрання та відкликання членів виконавчих і контролюючих органів (ревізійна комісія);

· визначення умов оплати праці посадових осіб підприємства;

· затвердження річних результатів діяльності підприємства, порядку розподілу прибутку та покриття збитків;

· визначення організаційної структури та прийняття рішень щодо зміни статутного капіталу та статуту підприємства.

У капітальних товариствах (АТ, ТОВ), кооперативах виконання функції управління здійснюється через участь власників у загальних зборах товариства. Безпосереднє управління справами товариств покладається на виконавчі органи. Можливість участі в управлінні партнерствами залежить від ступеня правової відповідальності учасників. Так, управління справами командитного товариства здійснюють тільки учасники з повною відповідальністю. 3. Можливості фінансування. Форма організації бізнесу визначає також можливості та умови залучення власного і позичкового капіталу. Так, рівень кредитоспроможності підприємства значною мірою залежить від рівня відповідальності за борги, а також від розміру власного капіталу. Можливості використання різних інструментів фінансування залежать також від правових обмежень і рівня доступу суб'єкта господарювання до ринку капіталів, зокрема:

· відкриті АТ можуть залучати кошти шляхом емісії акцій та облігацій;

· ТОВ можуть залучати лише вклади учасників та шляхом емісії облігацій.

· Партнерства не можуть залучати кошти шляхом емісії облігацій чи акцій.

4. Умови передачі права власності та правонаступництво (порядок та затрати коштів і часу на вихід з числа власників суб'єкта господарювання чи набуття права власності). Якщо корпоративні права підприємств мають вільний обіг на фондовій біржі чи іншому організованому ринку капіталів, то процедура передачі права власності є спрощеною. Якщо ж йдеться про підприємства із замкненим колом можливих власників, то процедура передачі права власності на них є дещо ускладненою і супроводжується підвищеними накладними витратами. Приймаючи відповідні рішення, слід також враховувати, що за деяких обставин позбутися права власності на суб'єкт господарювання можна лише у разі його реорганізації чи ліквідації. Останній варіант, як правило, пов'язаний з додатковими затратами.

5. Умови оподаткування суб'єктів господарювання різних форм організації бізнесу. В цілому для всіх видів підприємств встановлені однакові умови оподаткування. Особливості передбачені для приватних підприємців, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи; для підприємств, які за встановленими критеріями належать до малого бізнесу; для підприємств з іноземними інвестиціями (при репатріації доходів). Окрім цього, певні особливості встановлені для оподаткування об'єднань суб'єктів господарювання.

6. Накладні витрати, зумовлені окремими формами організації бізнесу. Для різних форм організації бізнесу характерний різний рівень накладних витрат як при заснуванні, так і при здійсненні поточної фінансово-господарської діяльності. Ці витрати пов'язані з особливостями ведення фінансового та податкового обліку, складання звітності, із залученням додаткового капіталу, організацією управління тощо. Прикладом специфічних накладних витрат можуть бути емісійні витрати, витрати на обов'язкові аудиторські перевірки, обов'язкову публікацію звітності в засобах масової інформації, організацію зборів власників тощо. Окрім цього, слід враховувати законодавчі вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу для різних форм бізнесової діяльності.

7. Законодавчі вимоги щодо відповідності виду діяльності певним формам організації бізнесу. Наприклад, банки можуть створюватися лише у формі АТ чи ТОВ, страховики -- юридичні особи -- у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, ломбарди -- у формі повних товариств. Дозвіл на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів можуть отримати акціонерні товариства, статутний капітал яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства, для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності.

За правом власності в Україні можуть діяти суб'єкти господарювання, що належать до державної та комунальної, колективної та приватної форм власності. Господарська діяльність, реалізація певного інвестиційного проекту може здійснюватися зі створенням юридичної особи в результаті об'єднання ресурсів згідно з договором про спільну діяльність та на основі підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Приймаючи рішення щодо створення нового суб'єкта господарювання чи реорганізації існуючого перед власниками і менеджментом постає питання щодо вибору найприйнятнішої з погляду оптимізації фінансової та інвестиційної діяльності організаційно-правової форми ведення бізнесу.

Якоїсь однозначно найкращої або однозначно найгіршої форми підприємства - не існує. З погляду ведення господарської діяльності, режимів оподатковування будь-які форми підприємств по законодавству України - абсолютно рівноправні (якщо не враховувати деякі специфічні види діяльності - ломбардні операції, комерційна діяльність із цінними паперами, банківська діяльність - для яких законодавством обмежене коло форм юридичних осіб, які можуть здійснювати відповідну діяльність).

Суть різниці між формами підприємств - винятково "внутрішня": порядок керування, взаємини й відповідальність засновників, статутний фонд. В Україні в абсолютній більшості випадків вибір здійснюється тільки між двома організаційно-правовими формами: приватне підприємство (ПП) або Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ).

Іноді виникає питання про створення Закритого акціонерного товариства.

Критеріями вибору між Приватним підприємством і Товариством з обмеженою відповідальністю стають в основному наступні фактори:

1. Простота й вартість створення (ПП - простіше й дешевше, немає ніяких вимог до статутного фонду, для ТОВ законодавством передбачений мінімальний розмір статутного фонду в розміні 100 мінімальних зарплат, а також обов'язковий внесок у статутний фонд до моменту реєстрації ТОВ).

2. "Солідність" абревіатури Товариства з обмеженою відповідальністю (для деяких людей (у тому числі - Ваших майбутніх клієнтів), абревіатура "ТОВ" - виглядає більш солідно й викликає більше довіри, дозволяючи вигравати тендери й держзамовлення, чим абревіатура Приватного підприємства).

3. При створенні підприємств із іноземним капіталом в основному таке підприємство створюється у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Дана форма підприємства (будучи щодо врегульованої законодавством України) дозволяє вирішувати всі типові завдання іноземного засновника (здійснення господарської діяльності на території України через підконтрольне підприємство або за участю партнерів з України, можливість одержання й репатріації прибутку, відсутність відповідальності іноземного засновника по боргах створеного підприємства й т.п.) і при цьому не передбачає "непотрібних додаткових формальностей".

Відзначимо, що законодавство України про режим іноземного інвестування передбачає ті або інші правила незалежно від форми підприємства, у яке була внесена інвестиція, у тому числі ці правила застосовні для Товариства з обмеженою відповідальністю.

Крім того, відзначимо, що на сьогоднішній день законодавство України більше не передбачає такі форми підприємств як "Спільне підприємство", "Дочірнє підприємство", "Підприємство з іноземним капіталом", однак дозволяє створити ТОВ з 100% іноземним капіталом, що належить одній іноземній юридичній особі (єдиному засновникові).

Для фізичних осіб - засновників, що не є громадянами України, потрібно також попереднє одержання українського ІПН (індивідуального податкового номера), а вже після його одержання можлива реєстрація підприємство й відкриття банківського рахунку.

Вибір форми Закритого акціонерного товариства може бути викликаний наступними міркуваннями: ще більша "солідність" організаційно-правової форми, простота (у порівнянні з ТОВ) передачі, у майбутньому, прав на підприємство (акцій). (У ТОВ частка в статутному фонді передається по згоді інших учасників, - шляхом внесення змін у статутні документи. В акціонерному товаристві цього не потрібно, а передача прав на підприємство відбувається шляхом відчуження акцій).

При виборі організаційно-правової форми, іноді ставиться питання про можливість реєстрації Відкритого акціонерного товариства (ВАТ). Відразу відзначимо, що строк створення Відкритого акціонерного товариства - мінімум 7-8 місяців. Прискорення - неможливо (закон передбачає 6-місячний строк передплати на акції після публікації в пресі інформації про намір створити ВАТ). Найважливішою рисою Відкритого акціонерного товариства є можливість продажу акцій товариства на фондовій біржі.

В усіх (із зазначених вище) формах підприємств в Україні засновники (учасники, акціонери) не несуть відповідальності по зобов'язаннях підприємства.

Документи, необхідні для реєстрації підприємства

1. Копії паспортів, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера засновника (їй), директори, бухгалтера (у тому числі засновників-нерезидентів (фізичних осіб).

2. Документи, що підтверджують місцезнаходження ("юридична адреса") підприємства (якщо такі є).

3. При формуванні статутного фонду майном - перелік цього майна із вказівкою його вартості й вказівкою який засновник яке майно вносить

Перелік документів, які необхідні від юридичної особи - засновника:

1. Нотаріально засвідчена копія Свідчення про державну реєстрацію;

2. Копія довідки з органів статистики;

3. Копія довідки про узяття на облік як платника податків (ф. 4-ОПП) - завірена в податковій інспекції по місцю видачі (не потрібно, якщо реєстрація нового підприємства відбувається в тім же адміністративному районі, у якому зареєстроване юридична особа - засновник);

4. Довідка з податкової інспекції про відсутність заборгованості по сплаті податків;

5. Копія установчих документів (не обов'язково);

6. Рішення (протокол) головного органа юридичної особи (збори засновників/акціонерів) про рішення виступити засновником створюваного підприємства (зразок такого протоколу надамо при співробітництві);

7. Якщо документи створюваного підприємства буде підписувати керівник юридичного засновника - необхідно надати рішення (протокол) головного органа (збори засновників/акціонерів) про призначення керівника юридичної особи засновника, пред'явити нотаріусові Устав юридичної особи, мати при собі печатка;

8. Якщо документи створюваного підприємства буде підписувати представник (не керівник) юридичного особи-засновника - необхідно надати нотаріально завірене доручення на надання відповідних повноважень такому представникові (зразок такого доручення надамо при необхідності). Доручення повинна бути з печаткою юридичної особи;

9. Копія паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера особи, що буде підписувати від імені юридичного особи-засновника документи створюваного підприємства (керівника або представника);

10. Довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (додаток 16).

Після проходження даної процедури підприємству видається свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

Примітки:

1. Директором на момент реєстрації може бути тільки громадянин України, наявність бухгалтера - не обов'язково. Надалі при бажанні засновників, щоб підприємством керував іноземець, необхідно одержати відповідний дозвіл на працевлаштування.

2. Місцезнаходженням ("юридичною адресою") підприємства може бути місце проживання (підтверджене реєстрацією (Форма №3 з ЖЕК) засновника або приналежному засновникові нерухомість або орендовані приміщення. Конкретний вид необхідних для підтвердження місцезнаходження документів залежить від ситуації.

Засновники реалізують засновницькі права шляхом обрання організаційної форми підприємства; визначення цілей і предмета його діяльності; прийняття рішення про його створення: затвердження в установленому порядку статуту; передачі безоплатно на баланс підприємства основних фондів та обігових коштів; формування органів управління, визначення у статуті меж їх повноважень тощо.

Приватне підприємство «Артон» - самостійний господарський суб'єкт, який є юридичною особою і заснований на приватній власності. Засновником підприємства є громадянин України Мисевич Ігор Захарович. Підприємство є юридичною особою. Права та обов'язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та валютний рахунки у банківських установах, має круглу печатку та штампи зі своєю повною назвою, інші печатки та бланки зі своїм найменуванням, має власний товарний знак та інші реквізити.

У своїй діяльності підприємство керується статутом та чинним законодавством України. Статут підприємства визначає порядок організації його діяльності. Підприємство не відповідає по зобов'язаннях Засновника. Засновник відповідає по зобов'язаннях підприємства в межах, передбачених законодавством України. Держава та її органи не відповідають по зобов'язаннях підприємства, як і підприємство не відповідає по зобов'язаннях держави та її органів. Підприємство створено з метою здійснення виробничої, комерційної і посередницької діяльності, а також з метою задоволення громадських потреб у його продукції, роботах, послугах та реалізації на основі здобутого прибутку соціальних та економічних інтересів засновника та трудового колективу.

Для забезпечення діяльності підприємства створено статутний фонд у розмірі 3000 гривень. Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші матеріальні цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Джерелами формування майна ПП «Артон» є:

· грошові та матеріальні внески Засновника;

· доходи, одержані від реалізації продукції, робіт, послуг, а також від інших видів господарської діяльності;

· безоплатні або благодійні внески, пожертвування українських та іноземних підприємств, організацій, громадян;

· доходи від продажу цінних паперів;

· кредити банків та інших кредиторів;

· інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

Фінансові ресурси - це грошові кошти, що є в розпорядженні підприємства. До них належать грошові фонди та частина грошових коштів, що використовуються в нефондовій формі. Грошові фонди - це відокремлена частина грошових коштів, що мають цільове призначення (статутний фонд, резервний фонд, фонд оплати праці). Фінансові ресурси підприємств володіють такими ознаками:

· фінансові ресурси завжди виражають відносини власності тобто належать державі або громаді;

· фінансові ресурси завжди мають певне джерело створення і певне цільове призначення;

· формування та використання фінансових ресурсів має свою правову природу.

Грошові кошти, які є у розпорядженні підприємства, можна поділити на кілька груп залежно від джерел їх створення, а саме:

1. Привласнені кошти: статутний капітал - вартість активів, які є внеском власника до капіталу підприємства; кошти засновників, спрямовані на поповнення статутного фонду в обмін на цінні папери; страхові відшкодування; кошти міжнародної технічної допомоги; кошти та кредити отримані без вимоги їх повернення; бюджетні кошти передані підприємствам.

2. Власні кошти: амортизаційні відрахування; чистий прибуток у національній валюті; іноземна валюта.

3. Залучені кошти: тимчасово вільні кошти резервів, що формуються за рахунок чистого прибутку; реінвестовані кошти резерву на виплату дивідендів; перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською; інші види заборгованості.

4. Позичені кошти: кредити банків (довготермінові, середньотермінові, короткотермінові); лізинг (фінансовий) - товарний кредит; франшиза; комерційний кредит; факторинг; кошти, що надходять з бюджету, міністерств на умовах повернення.

Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток. Прибуток ПП «Артон» утворюється, як різниця виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та їх повної собівартості. Прибуток є основним джерелом формування фінансових ресурсів. Водночас джерелами формування фінансових ресурсів можуть виступати привласнені (статутний капітал), позичені та залучені кошти. Склад та структура фінансових ресурсів ПП «Артон» в 2008 р. наведена в додатку 18. Водночас схематичне відображення структури джерел формування фінансових ресурсів ПП «Артон» у 2008 році наведено у додатку 19.

Отже, в даному розділі висвітлено порядок створення підприємства, особливостями фінансування та складом фінансових ресурсів ПП «Артон». Приведено статут підприємства та структурну схему джерел формування фінансових ресурсів на підприємстві. Варто відзначити відсутність кредитних ресурсів на базовому підприємстві та значну суму нерозподіленого прибутку, яку доцільно було б спрямувати на інвестиційні проекти. Актуальним в даний час є купівля цінних паперів, оскільки фінансові ринки досягли свого «дна», а значить в майбутньому можуть відбуватися позитивні зрушення в бік зростання.

РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ

Власний капітал -- це загальна вартість активів підприємства (матеріальних цінностей, грошових коштів, фінансових інвестицій тощо), які належать йому на правах власності і використовуються в процесі виробничої та іншої підприємницької діяльності. Він показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. Тривалий час у вітчизняній теорії та практиці питанню фінансування діяльності господарських структур за рахунок капіталу власників приділялась надзвичайно мала увага, оскільки за адміністративно-командної економіки державні підприємства в централізованому порядку наділялися статутним капіталом, який не міг бути змінений у результаті емісії (чи анулювання) корпоративних прав.

Для успішного здійснення операцій з власним капіталом підприємства та ефективного використання даної форми фінансування на практиці фінансистам слід оволодіти такими блоками питань:

· цілі, порядок та умови збільшення (зменшення) статутного і власного капіталу;

· резерви підприємства, їх види, значення та порядок формування;

· додатковий капітал: порядок його формування та використання;

· оподаткування операцій, пов'язаних зі збільшенням (зменшенням) статутного капіталу, додаткового капіталу, здійсненням реінвестицій у корпоративні права.

У науково-практичній літературі досить часто можна зустріти такі поняття, як «власний капітал», «додатковий капітал», «статутний капітал», «номінальний капітал». Для чіткого розуміння процесів, які будуть охарактеризовані далі, необхідно чітко ідентифікувати ці поняття.

Власний капітал підприємства -- це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов'язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він -- основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Для більшості підприємств основним елементом власного капіталу є статутний (номінальний) капітал -- сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. У відповідній статті балансу наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення мають бути зареєстровані у Державному реєстрі господарських одиниць i за вартістю відповідати даним фінансової звітності, зокрема балансу. Це та сума капіталу, в межах якої засновники підприємства (зокрема АТ, ТОВ) несуть матеріальну відповідальність перед його кредиторами. Саме тому зменшення статутного капіталу за наявності заперечень кредиторів не допускається.

В окремих підприємств складовою власного капіталу є пайовий капітал. Ця стаття передбачена для кредитних спілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, житлово-будівельних кооперативів, в яких статутний капітал формується за рахунок пайових внесків. Пайовий капітал -- це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Для забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства пайовиками можуть вноситися додаткові пайові внески на добровільних засадах. При щорічному розподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов'язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю.

Важливими складовими власного капіталу є резерви, які можуть бути сформовані у формі додаткового (капітальні резерви) та резервного капіталу (резерви, створені за рахунок чистого прибутку). Особливості їх формування та використання будуть розглянуті в наступному підрозділі.

Ще одним елементом власного капіталу є нерозподілений прибуток (непокритий збиток). За цією позицією балансу відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. У цій статті показується прибуток (збиток), який залишається у підприємства після сплати всіх податків, виплати дивідендів і відрахувань до резервного капіталу. Нерозподілений прибуток (збиток) може включати реінвестований у підприємство прибуток звітного і минулих періодів.

Сума непокритого збитку звітного і минулих періодів наводиться в дужках та вираховується при визначенні величини власного капіталу, аналогічно до вилученого капіталу. Останній виникає, якщо підприємство викуповує у власників акції власної емісії (або частки) з метою подальшого їх анулювання чи перепродажу. За позицією «Вилучений капітал» відображається фактична собівартість відповідних корпоративних прав. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

Сутність власного капіталу підприємства проявляється через його функції.

1. Функція заснування та введення в дію підприємства. Власний капітал у частині статутного є фінансовою основою для запуску в дію нового суб'єкта господарювання.

2. Функція відповідальності та гарантії. Як уже було зазначено, статутний капітал є свого роду кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства. Власному капіталу в пасиві балансу відповідають чисті активи в активній стороні балансу. Чим більший власний капітал підприємства, зокрема статутний капітал, тим більших збитків може зазнати підприємство без загрози інтересам кредиторів, отже, тим вищою є його кредитоспроможність.

3. Захисна функція. У той час, як попередня функція характеризує значення власного капіталу та статутного капіталу для кредиторів, захисна функція показує, яке значення має власний капітал для власників. Чим більший власний капітал, тим краще захищеним є підприємство від впливу загрозливих для його існування факторів, оскільки саме за рахунок власного капіталу можуть покриватися збитки підприємства. Якщо в результаті збиткової діяльності відбувається перманентне зменшення власного та статутного капіталу, то підприємство може опинитися на межі банкрутства.

4. Функція фінансування та забезпечення ліквідності. Внесками у власний капітал, разом зі спорудами, обладнанням, цінними паперами та іншими матеріальними цінностями, можуть бути грошові кошти. Вони можуть використовуватися для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості по позичках. Це, у свою чергу, підвищує ліквідність підприємства, з одного боку, та потенціал довгострокового фінансування, з іншого.

5. База для нарахування дивідендів і розподілу майна. Одержаний протягом року прибуток або розподіляється та виплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, або тезаврується (спрямовується на збільшення статутного чи резервного капіталу). Нарахування дивідендів, як правило, здійснюється за встановленою ставкою відповідно до частки акціонера (пайовика) в статутному капіталі. Аналогічним чином відбувається розподіл майна підприємства у разі його ліквідації чи реорганізації.

6. Функція управління та контролю. Згідно із законодавством власники підприємства можуть брати участь в його управлінні. Найвищим органом АТ чи ТОВ є збори учасників товариства, які призначають керівні органи та ревізійну комісію. Фактичний контроль над підприємством здійснює власник контрольного пакета його корпоративних прав. Володіння контрольним пакетом дає можливість проводити власну стратегічну політику розвитку підприємства, формувати дивідендну політику, контролювати кадрові питання. Таким чином, статутний капітал забезпечує право на управління виробничими факторами та майном підприємства.