Інвестицiйна дiяльнiсть України в умовах ринку

Зараз в Україні залученням інвестицій багато хто займається, як на державному, так і на регіональному рівнях. Відсутність у більшості учасників досвіду із залучення й управління інвестиціями, їхні неузгоджені дії та відсутність заставних механізмів призводить до неефективної роботи в цьому напрямку. Вважаю, що сьогодні процес залучення інвестицій в економіку України має координуватися на державному або, щонайменше, на муніципальному рівні. Основну увагу слід приділити підготовці фахівців та розробці інвестиційних проектів за єдиними вимогами [14, с. 41].

Нині від ефективності інвестиційної політики залежать оновлення виробництва, модернізація й нарощування основних фондів підприємств народного господарства, успіх структурної перебудови економіки, розв'язання соціальних і екологічних проблем. Слід зазначити, що в нинішніх умовах надходження іноземних інвестицій в економіку є чинником зростання ВВП, важливим джерелом створення робочих місць, врешті, сприяє успішній інтеграції України до європейського та світового господарства. Вищевказані заходи, звісно ж, не вирішують усіх проблем із залучення інвестицій в економіку країни, але їх можна розглядати як основні напрямки у сфері вдосконалення інвестиційного процесу [34, с. 26].

Отже, незважаючи на досягнуті успіхи у формуванні сприятливого інвестиційного клімату, залишається ще багато проблем, які вимагають свого вирішення. Йдеться, перш за все, про: нестабільність правового середовища для ділової активності; невизначеність з правами власності; нестабільність податкового законодавства, високий рівень та велика кількість податків; невідповідність українського законодавства міжнародним стандартам і нормам; відсутність механізму стимулювання рефінансування; недосконале корпоративне управління; відсутність системи застави землі під кредити, що майже виключає можливість іноземного інвестування у сільське господарство України; недостатньо розвинута інфраструктура бізнесу, зокрема - відсутність потужної страхової компанії, яка б покривала комерційні ризики під час реалізації особливо масштабних інвестиційних проектів, обмеженість довгострокових і недорогих банківських ресурсів, відсутнє швидкісне транспортне сполучення з усіма промисловими та сировинними центрами; неефективна судова система тощо.

Висновки

Сприйняття запропонованих теоретичних висновків та практичних рекомендацій можливе лише через усвідомлення об'єктивної необхідності і основних принципів функціонування економіки на ринкових засадах. Не пропагандистський і меркантильний характер здійснення приватизації, створення інвестиційних проектів і т.п., а глибоке і наполегливе вивчення ринкової економіки дозволить сформувати єдину, адекватну реальній практиці, політику залучення іноземних інвестицій. Засилля бюрократизму в управлінні, економічний та правовий нігілізм, безвідповідальні рішення в економічній політиці завершують руйнування залишкових елементів старої економічної системи. Романтизм в економічній науці, що розповсюдився на законодавчу та виконавчу діяльність держави, тільки поглиблює економічну кризу. Проблема залучення іноземних інвесторів є надто складною, а її вирішення далеко виходить за межі економічної діяльності.

Адже основне завдання полягає не в накопиченні якомога більшого обсягу ресурсів для інвестування економіки країни, а в їх ефективному та продуманому використанні, а відшуканні нових форм залучення капіталу та форм інвестування. За таких умов потрібна узгоджена державна та регіональна політика щодо динамічної мобілізації та ефективного використання інвестиційних ресурсів.

Пропозиції. Головні науково-теоретичні та практичні результати магістерського дослідження зводяться до наступного:

1. Необхідною умовою трансформаційних процесів та стійкого економічного зростання в Україні є суттєве нарощування обсягу інвестицій та підвищення їх ефективності. Ця проблема не є новою для економіки України. За останні роки необхідність збільшити надходження інвестицій обговорювались при розробці економічних стратегій Уряду, формуванні різноманітних програм, підготовці бюджету тощо.

Криза інвестиційного процесу в Україні має ряд причин, але головна складність на сучасному етапі економічних перетворень, полягає, перш за все, в дуже обмежених внутрішніх заощадженнях та нездатності приватних інвесторів в повній мірі компенсувати нестачу капіталовкладень для підтримки економічного росту. Саме тому, одним з головних факторів для вирішення проблем інвестиційної кризи є залучення іноземного капіталу.

2. На сучасному етапі розвитку економіки відбувається скорочення інвестиційного потенціалу країни, що підтверджують зміни індексу фізичного обсягу інвестицій в основний капітал по Україні.

3. Серед основних макроекономічних причин, що унеможливлюють нагромадження інвестиційних ресурсів відмітимо втрату заощаджень ще на стадії утворення доданої вартості, що спричиняється структурними зрушеннями при становленні ринкової економіки; інфляцію, що спричиняє знецінення ВВП як первинного доходу та джерела інвестиційних ресурсів; високий рівень оподаткування підприємств і фізичних осіб і існування великої кількості пільг щодо оподаткування; непоодинокі випадки підтримки окремих збиткових підприємств та малоефективних галузей в цілому, забезпечення неприбуткових інвестиційних проектів за рахунок бюджетних коштів; низький ступінь магнетизації економіки України, зумовлений невисоким платоспроможним попитом населення.

4. Значна частка грошей поза банківської системою, що зумовлена недовірою до банківської системи України як надійного фінансового посередника через існування системних ризиків; нерозвиненість вітчизняного фондового ринку та обмеженість фінансових інструментів, що на ньому обертаються; відсутність зацікавленості іноземних інвесторів в здійсненні операцій на українському ринку цінних паперів і вагомий обсяг операцій уряду на грошовому ринку; зловживання монетарними методами регулювання національної економіки заради отримання міжнародної фінансово-кредитної допомоги та ряд інших факторів.

5. Значно оголює інвестиційний ринок відтік капіталу в „тіньовий" сектор та за кордон. Тому важливим фактором запобігання даним процесам повинна бути, в першу чергу, стабілізація загальної економічної ситуація в країні та виявлення підприємств, які мають ознаки використання незаконних схем фінансування, застосовуючи методики, розроблені Міжнародної організації по протидії „відмиванню брудних грошей" (РАТР). У розрізі даної проблеми особливо ретельно слід вивчати діяльність неприбуткових організацій, аналізувати угоди, що заключаються на ринку цінних паперів та страховому ринку.

6. Основними фінансовими важелями регулювання інвестиційної діяльності на макроекономічному рівні виступають податки, тарифи, амортизація, заробітна плата, ціни і валютний курс; а на макроекономічному -інструменти, що впливають на функціонування фірми: вимоги до власності, місцеве регулювання рівня цін, експертні обмеження, ліцензування імпорту, контроль за використанням технологій та іноземної валюти, розмір відпускних цін тощо.

Проте не варто, що оптимізація регулювання інвестиційної діяльності потребує комплексного підходу. Якщо ж удосконалювати тільки деякі його елементи, то результативність усіх відповідних заходів залишається низькою.

7. В Україні для стимулювання інвестиційної діяльності необхідно, на наш погляд, ширше використовувати міжнародний досвід. Будь-які спроби „обманути" ринок через намагання залучити інвесторів без вирішення найважливіших економічних проблем, як правило, марні. У більшості випадків подібні спроби надзвичайно витратні й здатні швидше зашкодити, ніж якимось чином принести користь. Жодна політика сприяння інвестиціям не може ефективно функціонувати доти, поки залишаються невирішеними найголовніші економічні проблеми.

8. При відсутності необхідних ресурсів для інвестування багатоступеневий моніторинг за фінансово-господарською діяльністю комерційних банків-учасників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб забезпечить збереження та нарощування заощаджень населення, розміщених на депозитах у комерційних банках, як важливого джерела інвестицій. На практиці, це стане можливим в разі закріплення в проекті Положення „Про порядок здійснення контролю за ризиками банків учасників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб" відповідних норм.

9. Ще одним чинником плідної інвестиційної діяльності є наявність системи інвестиційних гарантій. На рівні приймаючої країни іноземним інвесторам також створюються умови для виваженої підприємницької діяльності за рахунок надання урядових гарантій: стабільності законодавства, яке регулює правове становище іноземних інвестицій; від націоналізації, реквізиції та конфіскації; на випадок припинення інвестиційного процесу; переказу прибутків і доходів від інвестиційної діяльності.

10. В частині інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності видається необхідним сприяння держави діючим і створюваним комерційним консалтинговим організаціям, фірмам по розробці бізнес-планів, проектним інститутам. Конкретними завданнями інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності є збір, обробка і актуалізація інформації про законодавство, стан ринку, перспективи розвитку економіки окремих галузей, про плани підприємств, продаж акцій, конверсією виробництва тощо.

11. Поряд з створенням організаційно-правових умов і державною підтримкою комплексна програма стимулювання вітчизняних та іноземних інвестицій повинна включати міри по зниженню витрат інвестора, що не відносяться до прямих затрат на реалізацію конкретних проектів. В зв'язку з цим повинна розвиватися інформаційна інфраструктура інвестиційного ринку, здійснюватися регулювання тарифів на послуги монополії, забезпечувати захист власності і особистості інвестора від кримінальної сфери.

12. Проте найважливішим чинником, що здійснює вплив на інвестиційні процеси в державі, є сприятливий інвестиційний клімат, який в Україні, нажаль, продовжує, ще досить недосконалим. Тому в державі негайно повинні бути розроблені додаткові заходи зниження впливу негативних факторів на стан інвестиційного клімату в Україні, серед який в якості першочергових можна виділити:

- досягнення національної згоди між різними соціальними групами, політичними партіями з приводу вирішення загальнонаціональної проблеми виходу України з економічної кризи;

- вирівнювання економічних показників розвитку в державі;

- створення конкретного механізму надання податкових пільг банкам, вітчизняним та іноземним інвесторам, що відважились на довгострокові інвестиції з метою компенсації збитків по сповільненню обороту капіталу в порівнянні з іншими оборотами їх діяльності;

- лібералізація ділової активності та дерегуляція підприємницької діяльності;

- покращення корпоративного й державного управління та усунення корупції;

- створення стабільного та передбачуваного правового середовища. Тому подальша результативність процесів інвестування прямо

залежатиме від вдосконалення чинного законодавства України. Тут необхідними є плавна, поступальна адаптація чинного українського законодавства до міжнародних стандартів, а при його зміні - гарантування відшкодування збитків або його негайне здійснення. Реалізувати ці положення можна за умови існування міцної влади.

13. Оптимізація регулювання інвестиційних процесів вимагає комплексного підходу і в сфері інвестування, зокрема. Практика показала, що існують обставини, за яких іноземне інвестування повинно бути обмежене для суспільного блага. Ці обставини можуть бути зведені до декількох основних: інвестиції в небажані для суспільства напрямки діяльності;

- безперспективність діяльності з макроекономічної точки зору;

- інвестиції у небажані для суспільства території;

- інвестиції, що погіршують ринкову структуру;

- інвестиції, що ведуть до зниження ефективності;

- інвестиції, що нечесно конкурують із вітчизняними;

- інвестиції, що здійснюють з метою усунення або обмеження конкуренції.

Зрозуміла річ, що практично в усіх наведених випадках іноземний інвестор дістає прибуток, тобто його дії цілком раціональні з його точки зору. Проте, вони ведуть до вельми суттєвих втрат для суспільства в цілому.

Отже, необхідне важливе втручання держави для подолання цих невдач ринку, втручання компетентне та дуже добре обґрунтоване і теоретичне, і законодавчо.

Раціональне використання іноземного капіталу сприяє поліпшенню інвестиційного клімату і раціоналізації інвестиційного середовища, призведе до зростання економіки в цілому і сприятиме стабілізації економіки України.

Проте українським учасникам спільних підприємств з іноземними інвестиціями слід звернути увагу на той факт, що навіть в рамках влагодженого правового середовища можна втрачати інвестиційний капітал та прибутки від спільної діяльності Особливо, це стосується початкового етапу формування статутного капіталу.

На завершення зазначимо, що всі пропозиції будуть результативними лише за умови, якщо законодавча і виконавча влада в Україні вирішить дві проблеми: подолання корупції і розкрадання та забезпечення стабільності законодавства і економічного стану. Вітчизняний та іноземний інвестор тільки за таких умов буде впевненим у гарантії захисту своїх прав та у недоторканості інвестиційного капіталу.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 38. - с. 188.

2. Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 року (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 14. - с. 254.

3. Положення про порядок іноземного інвестування в Україні / Затв. Постановою Правління НБУ 10 серпня 2005 року № 280 // Вісник НБУ. - 2005. - № 9. - с. 34-38.

4. Безчасний Л. Тенденції на світовому ринку капіталів та їх вплив на інвестиційну діяльність в Україні // Економіка України. - 2005. - № 3. - с. 26-29.

5. Боровик М. Реєстрація іноземних інвестицій // Економіка. Фінанси. Право. - 2004. - № 5. - с. 37-39.

6. Будкін В. Основні етапи та регіональні особливості залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України // Регіональна економіка. - 2006. - № 2. - с. 59-66.

7. Вахненко Т. Регулювання потоків іноземного капіталу: уроки світової практики // Вісник НБУ. - 2005. - № 2. - с. 37-39.

8. Вахненко Т. Теоретичні засади регулювання міждержавного руху капіталів // Економіка України. - 2001. - № 8. - с. 21-25.

9. Величко О.В. Державне регулювання інвестиційної діяльності // Фінанси України. - 2004. - № 10. - с. 47-51.

10. Виноградова Г. Іноземне інвестування в позиковій формі: його правова природа // Право України. - 2004. - № 6. - с. 12 - 14.

11. Вінник О.М. Інвестиційне право: Навчальний посібник. - К.: Юридична думка, 2005. - 568 с.

12. Войчак А.В. Маркетингове дослідження інвестиційного клімату // Маркетинг в Україні. - 2004. - № 4. - с. 39-42.

13. Гаврилюк О. Методи регулювання діяльності іноземних інвесторів у країнах-реципієнтах // Економіка України. - 2005. - № 3. - с. 34-38.

14. Губський Б. Проблеми міжнародного інвестування в Україні // Економіка України. - 2003. - № 1. - с. 23-27.

15. Державне регулювання економіки / За ред. І.Р. Михасюка. - Львів: “Українські технології”, 2003. - 654 с.

16. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. - К.:КНЕУ, 2000. - 377 с.

17. Діденко Я.О. Удосконалення прямого іноземного інвестування // Фінанси України. - 2004. - № 12. - с. 47-51.

18. Зав'ялова О. В. Необхідність та можливість залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - 2003. - с. 232-238.

19. Захарін С. Оптимізація форм і методів державного регулювання іноземного інвестування // Економіка України. - 2004. - № 4. - с. 54-58.

20. Захарін С.В. Державне регулювання іноземного інвестування // Фінанси України. - 2002. - № 11. - с. 34-39.

21. Захарін С.В. Податкові важелі державного регулювання іноземних інвестицій // Фінанси України. - 2004. - № 7. - с. 31-35.

22. Захарін С.В. Поліпшення інвестиційно-інноваційного клімату в Україні // Проблеми науки. - 2003. - № 12. - с. 40-46.

23. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності у 2005 році // Експрес-інформація. - К.: Держкомстат України, 2006. - 15 лютого. - № 56. - 25 с.

24. Инвестиционная активность в мире // Діловий вісник. - 2005. - № 12. - с.11.

25. Іваніненко-Свинціцька І.Є. Інвестиційний клімат в Україні: його формування, ключові параметри // Формування ринкових відносин в Україні. - К., 2002. - Вип. 19. - с. 64-69.

26. Карпінський Б.А. Інвестиційний клімат в Україні // Фінанси України. - 2001. - № 7. - с. 139-148.

27. Кваснюк Б. Інвестиційна політика та відтворення в Україні // Економіка України. - 2002. - № 9. - С. 16-25.

28. Кибенко Е. Международно-правовые аспекты регулирования иностранных инвестиций в Украине // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2005. - № 5. - с. 17 - 20.

29. Колосов О. Деякі аспекти державного управління залученням іноземних інвестицій в економіку України // Економіка України. - 2004. - № 11. - с.18-21.

30. Колосов О. Іноземні інвестиції в економіку України: користь чи небезпека? // Економіка України. - 2004. - № 8. - с. 17-26.

31. Комаров В. Інвестиції в СНД // Економіка України. - 2003. - № 2. - с. 87.

32. Контроль за движением капитала: концепция экономической политики // Бизнес и банки. - 2005. - № 13. - с. 5.

33. Корищенко К.Н. Роль регулирования движения международного капитала в предотвращении финансовых кризисов // Деньги и кредит. - 2005. - № 1. - с. 67-71.

34. Кузнєцов К.В. Аспекти міжнародних договірних відносин з оподаткування у формуванні інвестиційного середовища // Статистика України. - 2004. - № 3. - с. 71-78.

35. Лук`яненко Д. Г., Губський Б. В. Міжнародна інвестиційна діяльність. -- К., 2004. -- с. 47.

36. Лукінов І. Інвестиційна активність в економічному оновленні та зростанні // Економіка України. - 2003. - № 8. - с. 4-9.

37. Махмудов О. Керування інвестиціями: від загальних принципів до конкретної стратегії // Вісник Національної академії наук України. - 2003. - № 9-10. - с. 47-51.

38. Отецький В.Л. Інвестиційна модель зростання економіки // Фінанси України. - 2003. -№ 1. - с. 21-27.

39. Павличенко Р. Регулирование прямых иностранных инвестиций: тенденции и проблемы // Мировая экономика и международные отношения. - 2004. - № 4. - с. 47-48.

40. Паламарчук В. О., Семерак О. С. Фінансово-економічна та правова основа іноземних інвестицій // Фінанси України. - 2005. - № 6. - с. 108 - 122.

41. Пересада А. А. Основы инвестиционной деятельности. - К., 2005. - 415 с.

42. Пирог О.В. Іноземне інвестування як фактор економічного зростання економіки в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 5. - с.15-19.

43. Полатай В. Класифікація інвестицій: теоретичний та прикладний аспекти // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - № 10. - с.27 - 29.

44. Полозенко Д. Фінансова глобалізація та інвестиційний процес // Вісник НБУ. - 2004. - № 11. - с. 51.

45. Прокопів Н. Шляхи вдосконалення процесу залучення прямих іноземних інвестицій // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ ст. - Тернопіль, 2005. - Ч. І. - с. 72-74.

46. Прямі іноземні інвестиції в економіку України // Українська газета. - 19-25 березня 2006 р. - с. 11-12.

47. Прямі іноземні інвестиції в економіку України станом на 01.01.2006 року // www.ukrstat.gov.ua.

48. Семенов А. Міжнародний рух прямих інвестицій // Економіка України. - 2005. - № 2. - с. 23-25.

49. Семерак О. Державно-правові гарантії захисту іноземних інвестицій // Право України. - 2004. - № 5. - с. 70 - 75.

50. Сломчинська С. Міжнародно-договірне регулювання інвестиційної діяльності // Бухгалтерія. - 2006. - 31 січня. - с. 74.

51. Солдатенков В., Бодюк А. Державне сприяння інвестиційному процесу в Україні // Вісник податкової служби України. - 2005. - № 33. - с. 33.

52. Статистичний щорічник України за 2004 рік / За ред. О.Г. Осауленка. - К.: Техніка, 2005. - 612 с.

53. Строганов О. Про сприяння та захист іноземних інвестицій // Бізнес. - 2005. - № 50. - с. 12 - 14.

54. Струніна В. Шляхи поліпшення інвестиційного клімату в Україні // Економіка України. - 2005. - № 9. - с. 11-16.

55. Суторміна В. Юридичний захист майнових прав інвесторів // Цінні папери України. - 2005. - № 45. с. 14 -15.

56. Феннен Т. Перешкоди для іноземних інвестицій в Україні // Юридичний вісник України. - 2005. - 27 травня. - с. 12 -14.

57. Чечетов М. Іноземні інвестиції макроекономічний аспект // Економіка України. - 2004. - № 8. - с. 4-16.

58. Чистякова Н.М. Державне регулювання інвестиційного процесу в Україні // Фінанси України. - 2005. - № 3. - с. 37-41.

59. Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. -- К.: “Генеза”, 2005. -- с. 135-155.

60. Шумський П., Табалюк Г. Форми захисту інтересів інвесторів // Право України. - 2004. - № 7. - с. 29-31.