Цінова політика на підприємстві

Важливе значення для трансформаційної економіки України має удосконалення механізмів формування цін (тарифів) суб'єктами господарювання, що функціонують на ринках природних монополій, а також порядку нормування витрат і втрат, щоби стимулювати їх зменшення, створення дієвих засобів контролю за ціноутворенням у цій сфері.

У 2004р. на законодавчому рівні за АМКУ закріплені функції контролю за регулюванням цін (тарифів) на товари (послуги) суб'єктів природних монополій.

Регулююча роль держави у сфері діяльності суб'єктів природних монополій має виявлятися, насамперед, в обмеженні дій природних монополістів щодо визначення тарифних умов. Економічна наука вважає, що цінове регулювання діяльності природно-монополістичних галузей може здійснюватися двома основними засобами -- регулюванням:

норми прибутку (регулювання на основі витрат);

верхньої межі тарифу (так зване "стимулююче регулювання").

Зважаючи на це, доцільно детально розглянути особливості регулювання тарифів підприємств сфери житлово-комунального господарства. Тарифи на оплату житлово-комунальних послуг Україні перебувають у сфері державного регулювання, плата за надані послуги вноситься за нормами й тарифами, встановленими регулюючими органами з розрахунку 1 м² житла на одного мешканця, а також за показаннями засобів обліку води й теплової енергії та тарифами за 1 м води або 1 Гкал теплової енергії. Ціни на електроенергію для населення в країні регулюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) відповідно до визначених груп населення.

Оскільки на ринки житлово-комунальних послуг поширюється державне регулювання тарифів, цінові зловживання тут носять прихований характер. АМКУ розглядає скарги й заяви від населення про цінові зловживання на ринку житлово-комунальних послуг. До найпоширеніших належать такі, що пов'язані з наданням послуг неналежної якості без проведення відповідних перерахунків. Отримання додаткового (монопольного) прибутку пов'язано при цьому із нарахуванням плати за нормативами без врахування фактичних обсягів та якості наданих житлово-комунальних послуг.

Стабілізації тарифів на оплату житлово-комунальних послуг сприятимуть конкретні заходи з енергозаощадження, налагодження інструментального обліку кількості наданих послуг, оптимізації норм споживання теплової енергії, гарячої та холодної води, зменшення непродуктивних втрат у мережах та ін. Важливо залучати громадськість до процесу підготовки рішень з питань формування цін (тарифів) на товари, роботи, послуги суб'єктів природних монополій.

АМКУ визначено методику й порядок проведення дослідження монопольного ціноутворення [Методичні рекомендації щодо визначення монопольного ціноутворення: Затв. наказом Голови Антимонопол. комітету України від 09.02.2002р. №9]. Воно може бути розпочато, зокрема: за заявами суб'єктів господарювання, споживачів або органів державної влади чи органів місцевого самоврядування; для виконання доручень органів державної влади щодо виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції у сфері ціноутворення; за власною ініціативою органів комітету -- на підставі інформації, отриманої за результатами дослідження ринку або/та проведення перевірки діяльності суб'єктів господарювання.

Отже, в сучасних умовах більш повне й ефективне державне регулювання цін стає в Україні важливою політико-економічною проблемою. Останніми роками економічна наука визнала важливість і складність проблеми взаємозв'язку конкуренції та ціни. Подальше вирішення цієї проблеми в теорії й на практиці дозволить створити дієві можливості щодо захисту економічної конкуренції на вітчизняному ринку й водночас забезпечити створення належного конкурентного середовища для сталого економічного зростання.

2. Дослідження цінової політики на ВАТ „Агроцентр”

2.1 Загальна характеристика ВАТ „Агроцентр”

Об'єктом нашого дослідження є ВАТ „Агроцентр”, яке займається комерційною діяльністю.

Метою діяльності ВАТ „Агро центр” є задоволення потреб громадян, організацій, підприємств, установ у послугах, які воно виробляє, а також одержання прибутку від своєх діяльності та задоволення на цій основні соціально-економічних потреб акціонерів.

Статутом ВАТ „Агроцентр” визначені наступні напрями діяльності:

- Організація матеріально-технічного постачання та збуту товарно-матеріальних цінностей, автомобілів та причепів до них, сільськогосподарських машин та причепів, землерийних машин, обладнання, нафтопродуктів, гумових виробів, запасних частин, хімпродуктів, металів, контрольно-вимірювальних приладів, будівельних матеріалів, пиломатеріалів, господарських товарів;

- Організація виробництва та виробничих послуг;

- Надання послуг транспортних, маркетингових, дилерських, брокерських, консультаційних, юридичних, вантажо-зважувальних, зберігання товарно-матеріальних цінностей, здача в оренду транспортних засобів, складських приміщень, відкритих площадок, адмінприміщень;

- Випуск цінних паперів та їх реалізації;

- Переробка сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, у тому числі на давальницьких умовах;

- Закупівля, зберігання, збут сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, у тому числі товарообмінні (бартерні) операції на вітчизняному та зовнішніх ринках;

- Лізингова діяльність, прокат автомобілів, тракторів та інших знарядь виробництва;

- Автотранспортні перевезення вантажів та пасажирів в межах країни та за її кордоном;

- Укладання договорів з селянськими спілками, сільськогосподарськими підприємствами, підприємствами переробних галузей на поставку матеріально-технічних ресурсів, технічний сервіс і обслуговування, надання інших сервісних послуг, укладання та забезпечення виконання ф'ючерсних та форвардних угод;

- Здійснення заходів по ефективному використанню та економії матеріально-технічних ресурсів в організації обліку і здачі вторинних ресурсів;

- Здійснення заходів по ефективному використанню та економії матеріально-технічних ресурсів в організації обліку та здачі вторинних ресурсів;

- Організація пропаганди та реклами нової техніки і технології;

- Створення допоміжних виробничих дільниць по виробництву товарів, необхідних сільгоспвиробникам;

- Ведення роботи по маркетингу, виявлення надлишкових та тих, що не використовуються, матеріально-технічних ресурсів і організація їх реалізації на регіональних та республіканських ярмарках, через товарні біржі, комерційні центри, комісійні магазини, організація магазинів дрібнооптової торгівлі товарами виробничого і побутового призначення і лишками сільськогосподарської продукції, як за готівку та і по безготівковому розрахунку;

- Організація служби побуту, надання всіх побутових послуг населенню та підприємством;

- Оптова та роздрібна торгівля продовольчими і непродовольчими товарами, створення магазинів;

- Виробництво продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного вжитку, будівельних матеріалів, виробів народних промислів;

- Ремонт і сервісне обслуговування всіх видів обладнання, транспорту, виробничого і соціального призначення;

- Біржова діяльність, участь у створенні банків, брокерська діяльність;

- Ведення сільськогосподарської діяльності, виробництво і переробка сільськогосподарської продукції;

- Створення спільних підприємств на території України та за її межами;

- Зовнішньоекономічна діяльність;

- Заправка пальним автотранспорту.

- На даний момент із зазначених напрямків ВАТ „Агроцентр” здійснює ведення сільськогосподарської діяльності, виробництво і переробка сільськогосподарської продукції, оптову та роздрібну торгівлю продовольчими і непродовольчими товарами, переробку сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, закупівлю, зберігання, збут сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки.

Товариство є юридичною особою і є правонаступником майнових прав та зобов'язань Великобагачанського державного районного підприємства по виробничому та матеріально-технічному забезпеченню „Райагропостач”.

Майно товариства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображено в балансі товариства.

Статутний капітал ВАТ „Агроцентр” становить 297 680 гривень і поділений на 1190 720 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна.

Розмір статутного капіталу має право змінюватись (збільшуватись або зменшуватись). Розмір статутного капіталу після повної сплати всіх раніше випущених акцій може збільшуватись шляхом випуску нових акцій, збільшення номінальної вартості випущених акцій, або може бути зменшений за ранок зменшення номінальної вартості випущених акцій, зменшення кількості акцій шляхом викупу частин акцій у власників з метою анулювання цих акцій.

Внесками акціонерів до статутного капіталу можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користуватися землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками спорудами, інші майнові права, грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Досліджуване підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку, штампи зі своєю назвою, номер ідентифікаційного коду, фірмові бланки.

Підприємство для досягнення мети своєї статутної діяльності має право від свого імені укладати угоди, набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському та третейському суді, випускати цінні папери, засновувати господарські товариства, об'єднання, брити участь в об'єднаннях з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, бути учасником або акціонером інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Засновником ВАТ „Агроцентр”є Регіональне відділення Фонду державного майна України в Полтавській області.

Акціонерами ВАТ „Агроцентр”є:

- члени трудового колективу та колишні працівники підприємства;

- фізичні особи, які набули прав власності на акції в процесі пільгового продажу та є працівниками або колишніми працівниками сільськогосподарських підприємств, радгоспів, індивідуальних фермерських господарств;

- фізичні та юридичні особи, які набули прав власності на первинному та вторинному ринку цінних паперів.

Акціонери без обмежень можуть користуватися акціями товариства, у тому числі продавати чи іншим чином відчужувати їх на користь інших юридичних і фізичних осіб.

Прибуток ВАТ „Агроцентр” формується за рахунок внесків акціонерів, прибутку від реалізації робіт та послуг, цінних паперів, матеріальних активів, позареалізаційних прибутків, кредитів, дотацій, коштів, отриманих від спонсорів, інших фінансових джерел, які не заборонені чинним законодавством.

Досліджуване товариство самостійно вирішує витання власних коштів, так, з валового доходу, який отримує ВАТ „Агроцентр” відшкодовуються витрати виробництва:

- матеріальні та прирівняні до них витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація основних засобів на повне відновлення

- інші витрати.

Обов'язкові податки та відрахування відраховуються до державного казначейства, а чистий прибуток залишається в розпорядженні підприємства.

Порядок розподілу та покриття збитків затверджуються загальними зборами акціонерів на підставі внутрішніх положень та рішення директора.

ВАТ „Агроцентр” створило наступні фонди: резервний фонд; фонд дивідендів; фонд розвитку виробництва; фонд соціального розвитку; преміальний фонд; спонсорський, благодійний та представницький фонди.

Резервний фонд у розмірі 25% статутного капіталу, що використовується для витрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків та позапланових витрат.

Фонд виплати дивідендів створюється за рахунок чистого прибутку. Розмір планової та нарахованої за рік суми фонду затверджується вищим органом товариства за поданням директора, погодженого з Наглядовою радою. Кошти з фонду сплачуються акціонерам пропорційно до загальної вартості належних їм акцій.

Фонд розвитку виробництва призначений для інвестування у власне виробництво з метою модернізації матеріально-технічної бази, проведення технологічного переозброєння, реконструкції, розширення виробництва. Розмір фонду розвитку виробництва встановлюється у відсотках від чистого прибутку. Кошти використовуються на фінансування капітальних вкладень.

Фонд соціального розвитку призначений для проведення оздоровчих, культурно-масових заходів, житлового будівництва. Порядок використання фонду соціального розвитку визначає директор товариства.

Преміальний фонд призначений для виплат премій по підсумках діяльності ВАТ „Агроцентр” працівниками підприємства за рік або квартал та інших видів матеріальних заохочень.

Спонсорський, благодійний, представницькі фонди створюються для підвищення ефективності діяльності товариства, розширення сфери впливу, реклами, проведення благодійних та представницьких заходів. Розмір відрахувань цього фонду встановлюється у відсотках за поданням директора та погодженого з Наглядовою радою.

Відповідальність за стан обліку, своєчасне подання бухгалтерської та іншої звітності покладено на головного бухгалтера підприємства, компетенція якого визначена чинним законодавством України.

Операційний рік встановлюється з 1 січня до 31 грудня включно.

Трудовий колектив ВАТ „Агроцентр” складають усі громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору, а також інших форм угод, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Управління ВАТ „Агроцентр” здійснюють:

- загальні збори акціонерів;

- Наглядова (Спостережна) рада;

- Директор;

- Ревізійна комісія.

Загальні збори акціонерів є вищим органом товариства. До компетенції загальних зборів акціонерів відноситься:

- визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання;

- затвердження Статуту та внесення змін та доповнень;

- обрання та відкликання Голови та членів Наглядової (Спостережної) Ради ВАТ „Агроцентр”; обрання та відкликання голови та членів ревізійної комісії товариства; обрання та відкликання директора;

- затвердження річних результатів діяльності товариства;

- прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

- винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових особі товариства;

- визначення умов оплати праці Голови та членів Наглядової (Спостережної) ради, голови ревізійної комісії;

- затвердження договорів, вартість яких перевищує статутний капітал у 10 разів;

- створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій, затвердження їх статутів та положень;

- прийняття рішення про передачі ведення реєстру власників цінних паперів.

Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу та рік. Позачергові Загальні збори акціонерів скликаються на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10% голосів, Наглядової (Спостережної) Ради товариства, директора, ревізійної коміксі у будь-який час і з будь-якого приводу.

Наглядова (Спостережна) Рада акціонерів є органом товариства, який з метою захисту інтересів акціонерів здійснює контроль за діяльність директора товариства, контроль за дотриманням чинного законодавства та забезпеченням прав акціонерів, в період між загальними зборами акціонерів виконує окремі функції управління товариством:

- затверджує договори на суму, що перевищує розмір 200% статутного капіталу;

- розглядає та затверджує квартальні плани, квартальні звіти товариства, зміни та доповнення до річних планів;

- затверджує організаційну структуру товариства;

- затверджує внутрішні нормативні документи, правила внутрішнього розпорядку та положення, що регулюють діяльність товариства;

- приймає рішення про придбання товариством власних акцій;

- укладає контракти з директором та голосовою ревізійної комісії;

- аналізує діяльність директора щодо управління товариством, реалізації інвестиційної, технічної та цінової політики;

- надає Загальним зборам акціонерів пропозиції з питань діяльності товариства, попередньо розглядає всі питання, що виносяться на розгляд зборів акціонерів;

Персональний склад Наглядової (Спостережної) ради товариства, а також її Голова, обираються Загальними зборами акціонерів виключно з числа акціонерів або представників юридичної особи терміном на п'ять років.

Виконавчим органом ВАТ „Агроцентр”, який здійснює керівництво поточною діяльністю, є директор. Він призначається Загальним зборами акціонерів терміном на 5 років.

До компетенції директора товариства входить:

- здійснення контролю за виконання рішень Загальних зборів акціонерів, Наглядової (Спостережної) Ради за дотримання Статуту товариства;

- забезпечення виконання планів діяльності;

- затвердження щорічного кошторису, штатного розкладу;

- прийняття рішення про порядок денний та дату скликання Загальних зборів акціонерів;

- подання на затвердження Загальних зборів акціонерів річного звіту та балансу товариства;

- може виступати ініціатором проведення позачергових ревізій та аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності товариства;

- подання Наглядовій (Спостережній) раді та Загальним зборам акціонерів пропозицій щодо діяльності товариства;

- затвердження договорів на суму, що не перевищує 200% розміру статутного капіталу товариства.

Директор здійснює безпосереднє керівництво поточною господарсько-фінансовою діяльністю на засадах єдиноначальності, забезпечує виконання планів товариства, приймає на роботу і звільняє з роботи працівників товариства, застосовує до них заходи заохочення та накладає стягнення, затверджує форми та системи організації оплати праці, посадові оклади працівників, розміри та строки їх преміювання, приймає рішення щодо інших питань поточної діяльності товариства.

Перевірка господарсько-фінансової діяльності товар ситова проводиться Ревізійною комісією, яка обирається Загальними зборами акціонерів. Перевірки здійснюються за дорученням Загальними зборами акціонерів або з власної ініціативи комісії, а також на вимогу акціонерів, що володіють у сукупності не менше 10% акцій.

Ревізійна комісія підзвітна тільки, складається з 3 членів та обирається строком на 5 років.

У своїй діяльності Ревізійна комісія може залучати експертів, аудиторські організації.

Ревізійна комісія складає висновки на підставі річних звітів та балансів, без її висновків Загальні збори акціонерів не мають право затвердити баланс.

Організаційна структура ВАТ „Агроцентр” представлена в додатку А.

2.2 Аналіз фінансового-господарського стану ВАТ „Агроцентр”

Основною діяльністю ВАТ „Агроцентр” - є виробництво і збут сільськогосподарської продукції широкого вжитку.

Діяльність ВАТ „Агроцентр” у 2004-2005 р.р. характеризувалась наступними показниками (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1. Основні показники діяльності ВАТ „Агроцентр”в 2004-2005 рр.

№ п/п	Показник	2004 р	2005 р.	Відхилення, +/-
1.	Дохід (виручка) від реалізації продукції товарів, робіт, послуг), тис.грн	260,9	1047,9	+ 787,0
2	Основні засоби, тис.грн	1173,1	1231,5	+ 58,4
3	Чистий прибуток (збиток), тис.грн	(16,3)	(502,8)	(+486,5)
4	Собівартість реалізованих товарів, тис.грн	260,2	683,0	+ 422,8
5	Дебіторська заборгованість, тис.грн	13,8	15,4	+1,6
	Валовий прибуток (збиток)	(42,8)	190,2	+ 147,4
6	Кредиторська заборгованість, тис.грн	842,2	498,9	- 343,3
7	Середньооблікова чисельність персоналу, чол		28
8	Фонд оплати праці, тис.грн.	116,1	160,1	+48,9

Фінансовий стан підприємства - це економічна категорія, яка відображає стан капіталу в процесі його кругообігу і здатність суб'єкта господарювання до розширення своєї діяльності.

Виконаємо аналіз фінансового стану за даними балансу досліджуваного підприємства (додаток Б).

Аналіз валюти балансу ВАТ „Агроцентр” на початок і кінець 2005 року показав збільшення суми валюти балансу на 141 тис. грн, що свідчить про певне розширення діяльності підприємства. Відбулося збільшення активі балансу: основних засобів на 58,4 тис. грн., зменшилися виробничі запаси на 73,2 тис. грн., готова продукція на 10,7 тис. грн., водночас збільшилось незавершене виробництво на 157,0 тис. грн., дебіторська заборгованість на 1,6 тис. грн., значно зменшилась інша поточна дебіторська заборгованість на 3,1 тис. грн., збільшились грошові кошти та їх еквіваленти у національній валюті на 5,2 тис. грн., відбулися зміни у пасиві балансу: зменшився нерозподілений прибуток на 345,5 тис. грн., з'явились довгострокові зобов'язання на суму 138,8 тис. грн., зменшились короткострокові кредити банків на 50,2 тис. грн.., кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на 419,7 тис. грн., поточні зобов'язання за розрахунками: з одержаних авансів збільшилась на 11,8 тис. грн., з бюджетом - збільшилась на 10,1 тис. грн., з оплати праці - зменшилась на 11,5 тис. грн., з внутрішніх розрахунків - збільшилась на 13,8 тис. грн., інші поточні зобов'язання - збільшились на 105,8 тис. грн.

Виходячи з даних балансу ВАТ „Агроцентр”, розрахуємо коефіцієнт росту валюти балансу (КБ), який визначається за формулою:

КБ = Б_ср1 - Б_ср0 / Б _ср0 х 100, (2.1)

де Б_ср1, Б_ср0 - середній розмір результату балансу відповідно за звітний і попередній роки. Отже,

КБ = 1488,6 - 1347,6/1347,6 х 100 = 10,46%.

Коефіцієнт росту валюти балансу збільшився на 10,46%.

Проведемо горизонтальний аналіз балансу (таблиця 2.2)

Таблиця 2.2. Аналіз активу та пасиву балансу

Показники	Абсолютна величина, тис.грн	Зміни
	На початок року	На кінець періоду	В абсолютному розмірі	У відсотках до розміру на початок періоду
Актив Необоротні активи Оборотні активи Витрати майбутніх періодів	1173,1 174,5	1231,5 257,1	+58,4 +82,6	+5,0 +47,3
Баланс	1347,6	1488,6	+ 141,0	-
Пасив 1. Власний капітал	505,4	850,9	+345,5	+68,36
Розрахунки та інші пасиви, в тому числі: Довгострокові позики Короткострокові позики і кредити Розрахунки з кредиторами та інші розрахунки Доходи майбутніх періодів	- 99,9 742,3 -	138,8 49,7 449,2 -	+138,8 -50,2 - 293,1 -	- -50,3 - 39,49 -
Баланс	1347,6	1488,6	+141,0	-

Аналізуючи розрахункові дані таблиці 2.2 можна визначити, що за 2005 рік відбулося збільшення необоротних активів на суму 54,8 тис. грн., що складає 5% до початку періоду. Водночас оборотні активи збільшились на 82,6 тис. грн, що складає 47,3% до початку періоду. Відбулося збільшення власного капіталу на 345,5 тис. грн, що складає 68,36% до початку періоду, зменшення кредиторської заборгованості на 293,1 тис. грн., що складає 39,49% до початку періоду, короткострокові позики зменшились на 50,2 тис. грн., що складає 50,3%. Збільшення валюти балансу на балансу на 141 тис. грн, або 10,46% відбулося за рахунок збільшення власного капіталу та зменшенням кредиторської заборгованості.

Проведемо вертикальний аналіз балансу ВАТ „Агроцентр” (таблиця 2.3)

Таблиця 2.3. Аналіз структури майна і його джерел ВАТ „Агроцентр”, %

Актив	На початок періоду	На кінець періоду	Пасив	На початок періоду	На кінець періоду
Всього майна, В тому числі: Необоротні активи Оборотні активи Витрати майбутніх періодів	100 87,05 12,95 -	100 82,73 17,27 -	Всього майна, В тому числі: Власні засоби Довгострокові кредити позичкові засоби Кредиторська заборгованість Доходи майбутніх періодів	100 37,5 - 7,42 55,08 -	100 57,16 9,32 3,34 30,18 -

Як свідчать дані таблиці 2.3, на досліджуваному підприємстві знизилась частка необоротних активів на 4,32% і відповідно збільшилась частка оборотних активів на 4,32%. Аналіз структури пасиву балансу показав зменшення частки кредиторської заборгованості (з 55,08% до 30,18%), що свідчить про ефективність діяльності підприємства. Водночас в структурі майна з'явились довгострокові кредити, які становлять 9,32%, що свідчить недостатність власного капіталу та потребу у залученому капіталі для подальшої діяльності досліджуваного підприємства.

Капітал - це засоби, який володіє суб'єкт господарювання для здіснення своєї господарської діяльності. Формується капітал підприємства за рахунок власних та залучених коштів. Дослідимо динаміку капіталу ВАТ „Агроцентр”.

Таблиця 2.4. Аналіз динаміки джерел капіталу ВАТ „Агроцентр”

Джерело капіталу	Наявність засобів, тис.грн
	2004 р.	2005 р.	Зміни, +, -
Власний капітал	505,4	850,9	+ 345,5
Залучений капітал	99,9	188,5	+88,6
Всього	605,3	1039,4	+ 434,1

Як свідчать дані таблиці, у 2005 році відбулося збільшення капіталу на 345,5 тис. грн., а також за рахунок збільшення залученого капіталу на 88,6 тис. грн

Фінансовий стан підприємства та його стійкість в значній мірі залежить від того, яким майном володіє підприємство, в які активи вкладений капітал і який дохід вони приносять. Оцінимо зміни в структурі та складі активів ВАТ „Агроцентр”,що відбулися у 2004-2005 рр. (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5. Структура активів ВАТ „Агроцентр”

Засоби підприємства	2004 рік	2005 рік	Відхилення
	тис.грн	частка,%	тис.грн	частка,%	тис.грн	частка,%
Необоротні активи	1173,1	87,05	1231,5	82,73	+58,4	-4,32
Оборотні активи	174,5	12,95	257,1	17,27	+82,6	+4,32
В т.ч. активи: з мінімальним ризиком	0,3	0,17	5,5	2,14	+5,2	+1,97
з невисоким ризиком вкладення	174,2	99,83	251,6	97,86	+77,4	- 1,97
з високим ризиком вкладення	-	-	-	-	-	-
Всього	1347,6	100	1488,6	100	+141,0	-
В т.ч нематеріальні активи	-	-	-	-	-	-
монетарні активи	0,3	0,2	5,5	0,4	+5,2	+0,1

Як свідчать дані таблиці за 2004 рік структура активів досліджуваного підприємства дещо змінилась: частка основного капіталу, необоротних активів зменшилась на 4,32%, а частка оборотного, відповідно збільшилась на 4,32%.

Змінилась органічна побудова капіталу: в 2004 році відношення оборотного капіталу до основного складало вона становила 0,15, а в 2005 р.- 0,2. В структурі оборотних активів переважають активи з мінімальним та невисоким ризиком вкладення.

Оскільки оборотні активи є найбільш мобільною частиною капіталу, від стану якої в значній мірі залежить фінансовий стан підприємства, проаналізуємо зміни складу та динаміку оборотних активів досліджуваного підприємства. При цьому слід мати на увазі, що стабільність структури оборотного капіталу свідчить про стійке, добре налагодженому процесі збуту продукції, і навпаки, істотні структурні зміни - ознака нестабільної роботи підприємства.

Таблиця 2.6. Аналіз динаміки та складу оборотних активів ВАТ „Агроцентр”

Засоби підприємства	Наявність засобів, тис.грн	Структура засобів,%
	2004	2005 р.	Зміни	2004 р.	2004 р.	Зміни
Запаси	126,6	53,4	-73,2	81,52	71,1	-9,82
В т.ч. виробничі запаси	126,6	53,4	-73,2	-	-	-
Готова продукція	10,8	0,1	-10,7	6,95	0,13	-6,82
Витрати майбутніх періодів	-	-	-	-	-	-
Дебіторська заборгованість	17,6	16,1	-1,5	11,34	21,44	+10,1
Грошові кошти	0,3	5,5	+5,2	0,19	7,33	+7,14
Всього	155,3	75,1	-80,2	100	100	-

Проаналізувавши дані таблиці 2.6, можна зробити висновки, що у 2005 році відбулися значні зміни у питомій вазі оборотних активів: запаси зменшилися на 9,81%, частка готової продукції зменшилась на 6,82%. Водночас відбулося збільшення частки дебіторської заборгованості на 10,1%, а також частка грошових коштів на 7,14%. Всі ці структурні зрушення свідчать про нестабільну роботу підприємства.

Одним з важливих параметрів фінансового стану підприємства є оцінка його ліквідності та платоспроможності.

Платоспроможність - можливість підприємства своєчасно задовольнити платіжні зобов'язання. Ліквідність - здатність підприємства перетворити свої активи в грошові кошти для покриття боргових зобов'язань. Поняття „платоспроможність” і ліквідність взаємопов'язані. Від рівня ліквідності підприємства залежить платоспроможність. Разом з тим ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективний. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але втратити її в майбутньому.

Недостатня ліквідність означає, як правило, що підприємство не в змозі скористатися новими вигідними комерційними можливостями. На цьому рівні недостатня ліквідність означає, що немає свободи вибору, і це обмежує свободу дій керівника.

Більш значна нестача ліквідності, що підприємство не може оплатити свої поточні зобов'язання. Це може призвести до інтенсивного довгострокових вкладень та активів, а в найгіршому випадку - до неплатоспроможності та банкрутства.

Побудуємо баланс ліквідності балансу (таблиця 2.8)

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки наведених груп активів і зобов'язань.

Баланс підприємства вважають абсолютно ліквідним, якщо виконуються наступні співвідношення:

А1>П1, А2 >П2, А3 >П3, А4< П4 (2.1)

Таблиця 2.7. Аналіз ліквідності балансу, тис.грн

№ п/п	Групи активів	На початок періоду	На кінець періоду	Групи зобов' язань	На початок періоду	На кінець періоду	Платіжний надлишок або нестача
							На поч. року	На кін. року
1	А1	0,3	5,5	П 1	742,3	449,2	- 742,	-443,7
2	А2	17,6	16,1	П 2	99,9	49,7	- 82,1	-33,6
3	А3	156,6	235,5	П 3	-	138,8	+156,6	+96,7
4	А4	1173,1	1231,5	П 4	505,4	850,9	+667,7	+380,6
Баланс	1347,6	1488,6	х	1347,6	1488,6	-	-

У разі, якщо одна або декілька нерівностей системи мають протилежний знак порівняно з оптимальним варіантом, ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

Порівняння найбільш ліквідних коштів (А1) і швидко ліквідних активів (А2) з найбільш терміновими зобов'язаннями (П1) і короткостроковими пасивами (П2) дозволяє оцінити поточну ліквідність. Порівняння ж активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими і постійними пасивами відображає перспективну ліквідність. Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність (чи неплатоспроможність) підприємства на найближчий проміжок часу до моменту, що розглядається. Перспективна ліквідність є прогнозом платоспроможності на підставі майбутніх надходжень і платежів.

Фактичне співвідношення на початок аналізованого періоду за даними таблиці 2.7:

0,3 < 742,3

17,6 < 99,9

156,6 > 0

1137,1 > 505,4

Враховуючи те, що перша, друга та четверта нерівність має протилежний знак, ніж в оптимальному варіанті, ліквідність балансу на початок періоду не може бути абсолютною.

Фактичне співвідношення на кінець аналізованого періоду за даними таблиці 2.7:

5,5 < 449,2

16,1 < 49,7

235,5 > 138,8

1231,5 > 850,9

Перша, друга, четверта нерівність не виконується і має протилежний знак, ніж у оптимальному варіанті, ліквідність балансу не абсолютна.

Крім абсолютних показників для оцінки ліквідності та платоспроможності розраховують відносні показники (таблиця 2.8).

Таблиця 2.8. Показники ліквідності ВАТ „Агроцентр”

№ п/п	Назва показника	Нормативне (рекомендоване) значення	2004 р	2005 р	Відхилення, +, -
1	Коефіцієнт покриття	> 2	0,2	0,5	+0,3
2	Коефіцієнт швидкої ліквідності	> 1	0,02	0,4	+0,38
3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	>0,2	0,0003	0,01	+0,0997
4	Частота оборотних засобів в активах	-	0,13	0,17	+0,04

Як свідчить дані таблиці 2.8, відбулася позитивна зміна показників ліквідності - збільшення їх значення. Причому жоден з показників не відповідає нормативному значенню. Коефіцієнт покриття як у 2004 так і в 2005 рр. не відповідає нормативному значенню, тобто у підприємства немає реальної можливості покриття поточних зобов'язань за рахунок його оборотних засобів. На кожну гривню поточних зобов'язань підприємства припадає на початок періоду 0,2 грн. оборотних активів, а на кінець звітного періоду - 0,5 грн.

Значення коефіцієнта швидкої ліквідності у 2004 р. становить 0,02, є меншим за нормативне значення і свідчить, що за рахунок грошових коштів та очікуваних фінансових надходжень може бути погашене лише 2% поточних зобов'язань підприємства. На кінець періоду значення цього показника становить 0,4, що також не відповідає нормативному значенню.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності як у 2004 р. (0,0003), так і в 2005р. (0,01) є меншим за нормативне. Так як коефіцієнт абсолютної ліквідності складає 0,0003, то підприємство на початок періоду спроможне погасити лише 0,03% поточної заборгованості за рахунок наявних грошових коштів. На кінець періоду значення даного коефіцієнта змінилося і становило 0,01, що свідчить про можливість підприємства погасити 0,1% своїх зобов'язань за рахунок наявних грошових коштів. Отже, можна говорити про негативну тенденцію до збільшення ліквідності підприємства і покращення його платоспроможності за умови дотримання тієї ж політики.

Визначимо тип фінансової стійкості ВАТ „Агроцентр”. Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або недостача джерел формування запасів, що утримується у вигляді різниці між величиною джерел формування та вартістю запасів. При цьому мається на увазі забезпеченість запасів такими джерелами, як власні оборотні засоби, довгострокові та короткострокові кредити, кредиторська заборгованість.

Для характеристики джерел формування запасів застосовується кілька показників, які відображають ступінь охоплення різних видів джерел:

1. Наявність власних оборотних засобів (Нв) визначається за формулою:

Нв = Ф1 Р380 + Ф1 Р430 + Ф1 Р630 - Ф1 Р080 (2.3)

Нв = 850,9 + 0 + 0 - 1231,5 = - 380,6 тис. грн.

2. Наявність довгострокових джерел формування запасів (Нд) визначається шляхом збільшення наявних власних оборотних засобів на суму довгострокових зобов'язань:

Нд = Нв + Ф 1 Р480 (2.4)

Нд = - 380,6 + 138,8 = - 241,8 тис. грн.

3. Показник загальної величини джерел формування запасів (Нз) дорівнює сумі власних оборотних засобів, довгострокових джерел та короткострокових зобов'язань:

Нз = Нд + Ф1 Р620 (2.5)

Нз = - 241,8 + 489,9 = 248,1 тис. грн.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості джерелами їх формування:

1) надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних засобів:

+ Нв = Нв - Зв, (2.6)

де Зв - вартість запасів

- Нв = - -380,6 - 53,4 = - 434 тис. грн.

2) надлишок (+) або нестача (-) довгострокових джерел формування:

+ Нд = Нд - Зв (2.7)

Нд = - 241,8 - 53,4 = - 295,2 тис. грн.

3) надлишок (+) або нестача (-) загальної величини джерел формування запасів:

+ Нз = Нз - Зв (2.8)

Нз = 248,1 - 53,4 = 194,7 тис. грн

Визначимо тип фінансової стійкості підприємства:

- Нв

- Нд

+ Нз

Даний фінансовий стан визначається як нестійкий фінансовий стан.

З метою з'ясування реального стану в сфері ціноутворення на ВАТ „Агроцентр” перейдемо до розгляду наступного питання нашої дипломної роботи.

2.3 Застосування ефективної політики ціноутворення на ВАТ „Агроцентр”

В ВАТ „Агроцентр” для визначення базової ціни на продукцію підприємства широко використовують методи визначення ціни на базі скорочених витрат -- маржинальних витрат і прямих витрат. Ці методи засновані на розділенні витрат підприємства на змінні і умовно-постійні.

Суть методу маржинальних витрат полягає в тому, що до змінних витрат на одиницю продукції додається сума (відсоток) валової маржі, що покриває умовно-постійні витрати і забезпечуючи достатню норму прибутку. Метод прямих витрат заснований на тому, що розраховується виробнича собівартість продукції, що включає прямі і невигідні витрати, пов'язані з виробництвом даної продукції. Потім до виробничої собівартості додається надбавка, яка повинна забезпечити покриття з побутових і адміністративних витрат і отримання бажаного прибутку.

У міру розвитку ринкових відносин дані методи починають застосовувати вітчизняні підприємства зокрема ВАТ „Агроцентр”. Для встановлення базової ціни можна використовувати також методи рентабельності інвестицій і маркетингових оцінок.

Метод рентабельності інвестицій характеризується тим, що до сумарних витрат на одиницю продукції додається сума відсотків за кредит. Таким чином враховується платність фінансових ресурсів і в ціну закладається норма прибутку не нижче за вартість позикових засобів. Проте в умовах інфляції і завищених процентних ставок за кредит цей метод використовувати важко.

Методи маркетингових оцінок (оцінка реакції покупця, встановлення схожої ціни, проведення конкурсу пропозицій покупців, тендерний метод) орієнтовані не на кількісну оцінку витрат підприємства і норму прибутку, а на довільне встановлення цін, тому їх використовують в окремих випадках.

В Україні до переходу до ринкових відносин були встановлені державні ціни. Основним методом в ціноутворенні був метод повних витрат (традиційно він і зараз найбільш поширений). Він припускає, що до повної суми всіх витрат на одиницю продукції додають певну суму, відповідну планованій нормі прибутку (рентабельності продукції). Розрахована цим методом ціна забезпечує повне покриття всіх витрат і отримання планованого прибутку. Але при цьому не стимулюються зниження витрат і підвищення конкурентоспроможності продукції, а також не враховується еластичність попиту. Якщо попит знизиться, об'їм реалізації може виявитися недостатнім для прибуткової діяльності підприємства в цілому.

Варіацією методу повних витрат є метод вартості виготовлення. Суть його полягає в тому, що до повної суми витрат (на одиницю продукції) на купувальні сировина, матеріали, вузли, напівфабрикати додають суму (відсоток), відповідну доданій підприємством вартості. Цей метод дозволяє врахувати власний внесок підприємства у формування вартості продукції.

Перераховані методи визначення базової ціни на продукцію ВАТ „Агроцентр” (товари, роботи, послуги) застосовуються як окремо, так і в різних комбінаціях.

Розробка напрямів цінової політики і встановлення ціни на конкретну продукцію (товар, роботу, послугу) ВАТ „Агроцентр” відносяться до сумісних функцій маркетингової і фінансової служб підприємства. При цьому основні задачі фахівців по маркетингу -- вивчити ринок, еластичність попиту на продукцію, вироблювану підприємством, проаналізувати ціни конкурентів, проводити маркетингову політику, регулювати маркетингову складову ціни (використовувати систему знижок, надбавок), контролювати реалізацію продукції.

До основних задач фінансових менеджерів ВАТ „Агроцентр” в області цінової політики відносяться визначення базової ціни, встановлення динаміки валових витрат залежно від об'єму виробництва, визначення такої ціни і об'єму реалізації продукції, при яких підприємство одержить максимальний прибуток, а також розрахунки впливу на фінансовий результат пропозицій різних служб (виробничої, маркетингової, постачальницької і ін.) про збільшення або зменшення тих або інших видів витрат в цілях нарощування виробництва і збуту продукції.

При ухваленні цінових і інших фінансових рішень, а також для обґрунтовування необхідності збільшення витрат на маркетинг фінансові менеджери ВАТ „Агроцентр” використовують дані маркетингових досліджень, аналізують інформацію про вплив маркетингової політики на динаміку попиту на продукцію підприємства. Вони визначають доцільність варіантів зміни ціни продукції, витрат на рекламу, на просування її до споживача і інші маркетингові заходи для збільшення виручки від реалізації і прибутку. При цьому враховують можливість зміни об'єму попиту у зв'язку із зміною ціни, тобто еластичність попиту від ціни.

Еластичність попиту від ціни -- це міра відносної зміни об'єму попиту на продукцію при зміні ціни. Якщо попит еластичний, то при підвищенні ціни він знижується, виручка від реалізації зменшується, а підприємство може втратити значну частину прибутку або навіть весь прибуток. І навпаки, якщо попит нееластичний, то при підвищенні ціни він майже не змінюється, а виручка від реалізації і прибуток збільшуються.

При виборі варіантів зміни ціни керівництво ВАТ „Агроцентр” керуються наступними правилами:.

* при еластичності попиту більше одиниці (попит еластичний) зміна ціни на 1% дає більше 1% зміни об'єму збуту. Отже, зниження ціни викликає таке підвищення попиту, при якому загальна виручка зростає;

* якщо еластичність попиту рівна одиниці, то кожний відсоток зміни ціни приносить 1% зміни об'єму збуту;

* при еластичності попиту менше одиниці (попит нееластичний) зміна ціни на 1% дає менше 1% зміни об'єму збуту. Тому зниження ціни не викликає такого підвищення попиту і не компенсує зменшення виручки.

Для максимізації прибутку фінансові менеджери використовують варіантні розрахунки прибутку при різних цінах і об'ємах виробництва і визначають оптимальний об'єм виробництва і ціну, забезпечуючи найбільший прибуток.

Випуск кожної додаткової одиниці продукції на ВАТ „Агроцентр” викликає приріст загальної виручки на величину, яка в економічній теорії називається граничною виручкою, а також збільшення валових (сумарних) витрат на величину, звану граничними витратами. Якщо гранична виручка ВАТ „Агроцентр” перевищує граничні витрати, то прибуток збільшується, і навпаки, якщо гранична виручка ВАТ „Агроцентр” менше граничних витрат, прибуток зменшується. При цьому треба пам'ятати правило: найбільший прибуток підприємству забезпечують об'єм випуску продукції і ціна, при яких граничні витрати рівні або максимально наближаються до граничної виручки. З урахуванням цього вибирають якнайкращий варіантний розрахунок прибутку.

З метою удосконалення роботи підприємства у даному напрямку перейдемо до розгляду наступного розділу нашої дипломної роботи.

3. Напрямки удосконалення цінової політики на ВАТ „Агроцентр”

3.1 Формування маркетингової цінової стратегії розвитку ВАТ „Агроцентр”

Розвиток товарних ринків в Україні сьогодні відбувається дуже динамічно і є причиною постійного вдосконалення методів ціноутворення. Тим більше, що ціна е досить гнучким інструментом, що зазнає достатньо швидких змін.

Ціна в умовах ринкової економіки -- найважливіший економічний фактор, що характеризує діяльність підприємства. Ціни є засобом встановлення певних відносин між виробниками і покупцями і допомагають створенню певних уявлень про підприємство, що може вплинути на його подальший розвиток. Ціни визначають рентабельність і прибутковість, а отже, життєздатність підприємства; вони є істотним елементом, що визначає фінансову стабільність і стабільність підприємства, а також сильним засобом у боротьбі з конкурентами.

Однією з основних проблем розробки стратегії ціноутворення є необхідність узгодження не лише зовнішніх інтересів (продавець-споживач, виробник-продавець, виробники-конкуренти, продавці-конкуренти), але й внутрішніх. Основне протиріччя в сфері ціноутворення виникає між фінансовими, виробничими і маркетинговими службами. Ситуаційно, інтереси деяких сторін можуть збігатися або бути діаметрально протилежними. Так, для фінансових служб головною задачею при встановленні цін може бути підвищення прибутковості, а для маркетингових - збільшення ринкової частки. Причому найчастіше одночасне досягнення таких цілей неможливе. Альтернативою, що погоджує інтереси фінансистів і маркетологів, може стати підвищення довгострокової рентабельності.

Основний акцент подальшого дослідження ми робимо на надзвичайно цікавому явищі «цінових воєн», адже воно стає все актуальнішим у сучасних конкурентних умовах і все частіше має місце саме на українському ринку. Застосування «цінового виклику» на вітчизняному ринку, наслідки та реакція на дану стратегію на сьогодні не є досконало вивченими. Українські та російські ринкові умови відрізняються певною специфікою, через що розробки західних фахівців у цьому напрямку не завжди можуть дати відповіді на

Дана організація повинна поставити за мету розробку і впровадження основних аспектів рішень щодо стратегій встановлення ціни, виділення позитивних та негативних наслідків встановлення того чи іншого цінового рівня для продукції компанії, розгляд такого явища, як цінова дискримінація, а також аналіз актуальних на сьогодні стратегій «цінових воєн» та пошук методів реакції на «ціновий виклик».

Ціна -- єдиний елемент комплексу маркетингу, що формує прибуток підприємства. Динаміка сучасних ринків потребує постійного вдосконалення методів ціноутворення. До того ж ціна є досить гнучким інструментом. Якщо зміна каналів розподілу або випуск нової продукції може потребувати років, то ціна може бути змінена досить швидко.

Формування базової ціни товару є процесом, невід'ємним від розробки товарно-ринкової стратегії. Досить часто ціна є одним з критеріїв позиціонування.

Як вказують автори роботи «Цінова перевага», визначення цін на товари і послуги -- одна з фундаментальних функцій менеджменту, найважливіших рішень компанії, що найбільше впливає на прибуток.

Ціноутворення -- процес утворення, формування цін на товари і послуги, що характеризується, перш за все, методами, способами встановлення цін у цілому щодо всіх товарів. Розрізняють дві основні системи ціноутворення: ринкове ціноутворення на основі взаємодії попиту і пропозиції та централізоване державне ціноутворення на основі призначення цін державними органами.

Таким чином, під системою ціноутворення ВАТ „Агроцентр” будемо розуміти процес встановлення ціни на товар залежно від цілей підприємства, собівартості товару та ринкових факторів. Ціноутворення є елементом програми маркетингу. Успішне ціноутворення є не кінцевим результатом, а безупинним процесом. Такий процес включає збір даних, аналіз, прийняття оптимальних стратегічних рішень на основі цього аналізу, розрахунок базової ціни та коригування ціни в рамках стимулювання збуту (встановлення остаточної ціни, знижок тощо).

Досить часто стратегії ціноутворення виявляються невдалими, тому що вони базуються на інтуїтивних висновках, а не на ринковому та внутрішньому аналізі. Маркетологи, які ігнорують витрати, приймають рішення з ціноутворення, що максимізують частку на ринку, а не рентабельність. Фінансові менеджери, які не знайомі з уподобаннями покупців і мотивацією здійснення покупок, приймають такі рішення по ціноутворенню, що не дають можливості розподілити постійні витрати. Маркетологи і фінансові менеджери, які не зібрали достатньо інформації про можливості конкурентів, приймають такі короткострокові рішення, що діють доти, доки конкуренти не відреагують на них непередбаченими діями. Ефективні рішення в ціноутворенні вимагають даних по всім трьом факторам -- витрати, покупці і конкуренти - такі дані визначають успіх стратегії ціноутворення.

Ключовим елементом ціноутворення є визначення цінової стратегії. Слід відзначити, що політика та стратегія ціноутворення на ВАТ „Агроцентр” повинна стати способом реалізації цілей щодо цін. Цінова політика має слугувати досягненню цілей ціноутворення в контексті загальних маркетингових цілей підприємства; цінова стратегія підприємства - система рішень та методи реалізації цінової політики.

Практика свідчить, що цінова політика не завжди буває обґрунтованою, а тому має помилки. Серед них найчастіше зустрічаються такі: ціноутворення надто орієнтоване на витрати, ціни недостатньо пристосовані до зміни ринкових умов, ціна розглядається у відриві від інших елементів системи маркетингу, ціни недостатньо враховують окремі сегменти ринку і варіанти виконання продукту.

Стратегія ціноутворення ВАТ „Агроцентр” повинна включати в себе певний набір управлінських рішень:

1. Ціновий рівень (співвідношення ціни та відчуваної цінності товару), цінове позиціонування.

2. Стратегія поведінки по відношенню до конкурентів.

3. Диференціація цін -- як розрізняються ціни в межах асортименту.

4. Цінова дискримінація -- як повинна розрізнятися ціна на різних сегментах.

5. Географічна цінова дискримінація.

6. Гнучкість ціни -- зміна ціни з часом.

Комплекс зазначених рішень і складатиме цінову стратегію ВАТ „Агроцентр” щодо певного товару.

Ціновий рівень. Значною мірою цінові стратегії залежать від типу ринку та характеру попиту і цінності товару для споживача.

При визначенні цінового рівня в межах стратегії ціноутворення ВАТ „Агроцентр” може виділятися три типи стратегій:

-- стратегія цінового прориву (стратегія «низьких цін»);

-- стратегія преміальних цін (стратегія «високих цін»);

-- стратегія нейтральних цін.

Стратегія цінового прориву полягає у встановлені ціни на рівні нижчому за рівень, що відповідав би цінності товару.

Стратегія нейтральних цін -- це встановлення ціни, що відповідає цінності товару для споживачів.

Стратегія преміальних цін -- ціна встановлюється на рівні вищому за той, що відповідав би цінності товару.

Перший варіант стратеги є одним зі способів проникнення на ринок і завоювання його значної частини для нового товару. Сутність полягає в продажу зазначеного товару за порівняно низькою ціною. Подібна цінова стратегія дозволяє знайти додаткових покупців і вийти на нові ринки. Політика встановлення низьких цін також має перевагу в тому, що дозволяє випереджати існуючих і потенційних конкурентів.

Але існує й небезпека проведення такої цінової політики, яка полягає в тому, що вона може викликати попит на товар, що значно перевищує виробничі можливості фірми. Мало встановити ціни на низькому рівні, важливо виконати всі отримані замовлення. Політика низьких цін звужує можливості зміни цін у майбутньому. Ціну завжди легше знизити, ніж підвищити після того, як товар уже став відомим на ринку.

Також існує небезпека сприйняття дешевого товару як низькоякісного, оскільки власне якість асоціюється у покупців з ціною. Це може перешкоджати створенню бажаного образу фірми, або суперечитиме вже існуючому іміджу. Проведення такої політики можливе лише за умови високої гнучкості попиту і можливості зменшення виробничих і збутових витрат на одиницю продукції при значному збільшенні обсягів її виробництва.

Всупереч цьому цінова політика преміальних цін повинна спрямовуватись на те, щоб отримати максимальний прибуток шляхом продажу товару тим покупцям, які готові платити за товар ціну, що є вищою за нормальну ринкову ціну. Перевагою такої політики є, по-перше, те, що фірма може швидко отримати найбільшу виручку і компенсувати понесені витрати, особливо при впровадженні на ринок нового товару. По-друге, високий рівень цін формує компанії імідж виробника товарів високої якості. Додатковою перевагою є те, що у випадку допущення помилок у розрахунках завжди можна знизити завищену ціну.

У будь-якому випадку, при визначені того, якими мають бути ціни (високими чи низькими) слід пам'ятати, що для покупця існують верхня і нижня межа, в рамках якої його сприйняття якості товару знаходиться у прямій залежності від ціни. Ціна менша за нижню межу уявляється ним як надто занижена, а вища від верхньої межі -- як занадто завищена. Таким чином, для покупця існує цілковито визначений рівень цін на товари, які він розглядає як припустимі для себе.

Підсумуємо переваги і недоліки варіантів стратегій (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Переваги та недоліки стратегій цінового рівня

	Стратегія преміальних цін	Стратегія цінового прориву
Переваги	-- можливість швидко відшкодувати витрати -- забезпечення товару іміджу високоякісного -- мінімізація наслідків від помилок у розрахунках ціни -- для більшості торгових посередників робота з більш прибутковими товарами є більш привабливою	-- високі вхідні бар'єри -- можливість охоплення великої частини ринку, великих обсягів продажів

дипломная работа "Цінова політика на підприємстві" скачать

Подобные документы

• Державна цінова політика України та регулювання цін

  Державна цінова політика та її вплив на економічні процеси. Роль ціни як інструмента механізму антикризового управління, забезпечення прибутку, рівня конкурентоспроможності продукції. Проблема державного регулювання ціноутворення в ринковій економіці.
  
  курсовая работа [901,2 K], добавлен 19.04.2019
  

• Цінова стратегія підприємства і сучасний стан, тенденції розвитку та цінова політика на ринку продовольчих товарів

  Групи цінових стратегій. Індекси споживчих цін у окремих країнах Європи. Характеристика стратегічних завдань щодо реалізації пріоритетів ціноутворення на продовольчі продукти. Види стратегії високих цін та чинники, від яких залежить її ефективність.
  
  контрольная работа [117,9 K], добавлен 23.01.2011
  

• Цінова політика ПАТ "Зарічненський молокозавод"

  Дослідження стану молокопереробної галузі України, аналіз виробничої діяльності та цінової політики. Економічне оцінювання ефективності використання ресурсів підприємства, аналіз його фінансового стану. Діагностика макросередовища та ділового оточення.
  
  курсовая работа [303,3 K], добавлен 22.05.2019
  

• Система цін та особливості вітчизняного ціноутворення в ринкових умовах

  Суть процесу та елементи методології ціноутворення. Умови здійснення процесу ціноутворення на підприємстві. Система та моделі цін і ознаки, покладені в її основу. Причини недоліків вітчизняного ціноутворення, його особливості в умовах переходу до ринку.
  
  реферат [44,7 K], добавлен 31.08.2009
  

• Цінова політика підприємства в сучасних умовах

  Дослідження існуючих методів встановлення ціни. Аналіз підприємства текстильної галузі ЗАТ "Піонтекс", рівень рентабельності виробництва основної продукції. Методика удосконалення цінової політики політики підприємства за допомогою маркетингових підходів.
  
  дипломная работа [889,3 K], добавлен 13.09.2010
  

• Аналіз особливостей ціноутворення в Україні та еквівалентність міжгалузевого товарообміну

  Аналіз становлення системи ціноутворення в агропромисловому комплексі України. Особливості ціноутворення в країнах із розвинутою економікою. Процес формування і реалізації механізму ціноутворення на аграрну продукцію, його вплив на досягнення дохідності.
  
  статья [27,9 K], добавлен 11.09.2017
  

• Корпорації. Методи втановлення цін на продукцію

  Ціни і ціноутворення як важливі складові функціонування ринкового механізму, головний елемент маркетингового інструментарію по отриманню прибутку. Фактори, що впливають на визначення цін на продукцію підприємства, типові стратегії ціноутворення.
  
  контрольная работа [56,6 K], добавлен 28.11.2009
  

• Монопольна влада і цінова дискримінація

  Реалізація монопольної влади на основі цінової стратегії монополії. "Витрати плюс" як принцип монополістичного ціноутворення. Приблизне правило ціноутворення. Показник "відносної націнки" - індекс Лернера. Види цінової дискримінації.
  
  реферат [11,5 K], добавлен 07.08.2007
  

• Аналіз цінової політики підприємства на прикладі ТОВ "Медикор"

  Сутність ціни та цінової політики. Ціноутворення - важливий економічний інструмент формування показників підприємства. Оцінка й аналіз діючої цінової політики ТОВ "Медикор". Принципи формування цінової політики підприємств медичного обслуговування.
  
  дипломная работа [344,3 K], добавлен 29.11.2010
  

• Ціноутворення на ВАТ "Тера" в економічно-господарському та правовому контексті

  Загальні поняття процесу оцінки вартості продукції, механізм ціноутворення. Аналіз господарської діяльності кондитерської фабрики ВАТ "Тера". Методи калькулювання собівартості продукції. Рекомендації по вдосконаленню ціноутворення на підприємстві.
  
  дипломная работа [259,6 K], добавлен 31.01.2011
  

Другие документы, подобные "Цінова політика на підприємстві"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам