Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ

на тему: Вирішення проблем реабілітації екосистеми річки Інгулець та Жовтневого водосховища

Вступ

Україна за запасами мінерально-сировинних ресурсів є однією з провідних держав світу. На її території, яка займає лише 0.4 % світової суші у 9000 родовищах зосереджено 5% світових запасів корисних копалин, загальною вартістю понад 11 трл. Доларів США. Історично це зумовило формування потужного промислового комплексу, а саме випереджаючий розвиток видобувної, металургійної, хімічної та інших енергоємних галузей з супутніми їм техногенно-екологічними проблемами.

У старих гірничодобувних регіонах техногенно-екологічні проблеми протягом останніх десятиріч набули масштабного характеру і на даний час загрожують екологічними та техногенними катастрофами. Одним з таких регіонів є Кривбас, який щорічно скидає високомінералізовані отруйні води в річку Інгулець.

Річка Інгулець віднесена до каталогу основних річок України і являється найбільшою правою притокою нижньої течії головної водної артерії України - річки Дніпро. Інгулець є основним джерелом, яке живить схід Кіровоградської області, Крив бас, південно-східні райони Миколаївської області і відіграє важливу роль у питній і промисловій водозабезпеченості вказаних регіонів.

В басейні річки Інгулець формується близько 350 млн.куб.м стоку, або половина водних ресурсів області. Річка служить джерелом зрошення 200 тис.га земель засушливого степу Миколаївської та Херсонської областей, вода подається для пиття 500 тисячного населення Миколаєва.

Тому не випадково чистота води в Інгульці, її стан викликає занепокоєння.

На підставі оцінки сучасного екологічного стану Криворізький залізорудний басейн відноситься до гірничодобувного регіону з критичним станом довкілля.

За 120-річну експлуатацію Криворізького родовища накопичилась значна кількість проблем, серед яких:

- необхідність відкачки та відведення 40=45 млн.куб.м./рік шахтних і кар”єрних вод та щорічна утилізація надлишку високо мінералізованих вод в обсязі 20-25 млн.куб.м;

- ліквідація гірничодобувних підприємств, що відпрацювали запаси та усунення екологічних наслідків їх діяльності;

- складування відходів видобутку та збагачення залізних руд, яких накопичилось понад 3.0 млрд. Тонн, площею близько 5,3 тис. га і сумарним об”ємом 1,5 куб. км. Та розкривних порід в обсязі 3,5 млрд. куб.м;

- забезпечення техногенної безпеки існування регіону в умовах наявності 49 млн.куб.м вироблених просторів і пустот в шахтах і кар”єрах, які в певних умовах можуть призвести до аварій на промислових підприємствах та техногенних катастроф.

На підставі оцінки сучасного екологічного стану Криворізький залізорудний басейн відноситься до гірничодобувного регіону з критичним станом довкілля.

Тому не випадково чистота води в Інгульці, її стан викликає занепокоєння мешканців Снігурівщини.

1. ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ В МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Протягом останніх років економіка Миколаївської області розвивається доволі динамічно і зберігається відчутний потенціал до подальшого росту. Зберігається макроекономічна та фінансова стабільність. Завдяки плідній роботі всіх галузей промислового комплексу досягнуто стабільного зростання обсягів промислової продукції. У 2002 році обсяги промислового виробництва в області зросли на 2,9%. Середньорічні темпи приросту обсягів промислового виробництва в цілому по області за останні три роки становить 7,3%.

Здійснюванні протягом останніх років процеси реформування агропромислового комплексу знайшли певне відображення у виробничих показниках сільського господарства.

На Миколаївщині щорічно виробляється близько 7% загальнодержавних обсягів виробництва зерна та соняшнику, 3% валового надою молока. В цілому показники виробництва продукції на душу населення зросли по виробництву зерна та соняшнику і майже втричі перевищують середні показники по Україні.

Основним критерієм діяльності підприємств є рентабельність виробництва. Загальний рівень рентабельності по сільгосппідприємствах становить 8.3 %, в тому числі в рослинництві - 27.2 % .

Вперше за багато років в минулому році відбулись позитивні зрушення і в будівництві.

За 2002 рік по області за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 1037,3 млн. грн. капітальних вкладень, що в порівняних цінах на 33,3% більше, ніж за 2001 рік.

Зростають в порівняні з минулими роками обсяги робіт, виконаних за рахунок місцевих бюджетів. У 2002 році освоєно 30,8 млн. грн. проти 7.4 млн. грн. в 2000 році.

В останні три роки в Миколаївській області чітко намітилась позитивна тенденція нарощування обсягів капітальних вкладень.

Так, у 2001 році порівняно з 2000 роком обсяги інвестицій зросли на 41,6 % (у 2000 році проти 1999 - на 11,6%), а за 2002 рік - на 35,3%, а це в декілька разів більше ніж в цілому по Україні де обсяги капітальних вкладень зросли на 8,9%.

За 2002 рік власними силами будівельних підприємств виконано робіт у фактично діючих цінах на 208,9 млн. грн., що на 8,4% більше, ніж у 2001 році.

Характеристика екологічної ситуації в області складається з окремих показників і стану вирішення проблем, які як правило, поєднують не тільки екологічні, але і соціальні та економічні проблеми суспільства.

Хоча загальне антропогенне навантаження на довкілля в зв'язку з пожвавленням економіки в останні роки мало тенденцію до зростання, слід відмітити, що питомі показники, що характеризують вплив виробничо-господарської діяльності на довкілля практично залишилися стабільними, а деякі з них навіть поліпшилися. В середньому щорічно в навколишнє природне середовище надходить близько 1300 тис. т шкідливих речовин, як результат діяльності виробничо-господарського комплексу області. Із загальної кількості шкідливих речовин, що викидаються у довкілля 1% припадає на викиди в атмосферне повітря, 29% - на скиди до водойм і 70% - на токсичні відходи.

У розрахунку на 1 кв. км. території області в повітря щорічно за останні три роки викидається 2.3 т шкідливих речовин (в середньому по Україні - 8,3 т), в поверхневі води - 3.3 т (в середньому по Україні - 14,7 т), а надходження токсичних відходів становить 60.4 т речовин (в середньому по Україні - 131,6 т). Надходження забрудників у розрахунку на душу населення становлять в атмосферне повітря - 44.2 кг речовин (в середньому по Україні - 102,9), в поверхневі води - 63,3 кг речовин (в середньому по Україні - 181кг), у грунти та на земну поверхню - 1098.3 кг речовин (в середньому по Україні - 1641 кг).

Вирішення екологічних проблем напряму пов'язане з фінансовими можливостями природоохоронної галузі. Зростання виробництва, особливо в останні три роки позитивно вплинуло на підвищення ефективності роботи та активізацію інвестиційної діяльності і в сфері екології. Так, У 2002 році до цільових фондів охорони навколишнього природного середовища всіх рівнів надійшло 4022.2 тис. грн.

У зв'язку з поліпшенням інвестиційного клімату, використання коштів цільового фонду охорони навколишнього середовища та інших джерел з'явилась можливість добудови об'єктів комунального господарства.

В результаті чого введено в дію 40,1 км водопровідних та 6,7 км каналізаційних мереж. Введено в дію 1550 куб. м. очисних споруд каналізації та 36 куб. м. очисних споруд водопроводу.

Так, у 2002 році відбувалися будівельні та ремонтні роботи на каналізаційних очисних спорудах та мережах в м.м. Миколаєві, Вознесенську, Баштанці, Снігурівці, в смт. Березанка, Криве Озеро, тощо (всього 12 об'єктів). Ефект от виконання цих робіт - зменшення скиду недостатньо очищених стічних вод на 8.49 млн. куб м на рік, або на 15.6%.

Практично кожного року в області створюються нові об'єкти природно-заповідного фонду. Так, у 2002 р. створено і затверджено сесією обласної ради природно-заповідний об'єкт місцевого значення -регіонально-ландшафтний парк "Приінгульський" площею 3152,7 га.

Особлива увага приділялася фінансуванню заходів з охорони і відтворення об'єктів рослинного світу.

2. Історична довідка

19 січня 1990 року із Снігурівки на адресу 12 сесії Верховної Ради УРСР було направлено лист „Короткі матеріали по річці Інгулець”, до питання „Про екологічну обстановку в республіці та заходах по її корінному поліпшенню”.

В листі вказувалося, що протягом 32 років - щорічно в річку скидається 60 млн. куб. метрів високомінералізованих вод Кривбасу (солі хлору, натрію, заліза, кальцію, міді тощо). Тільки за 10 років на землі зрошувальної системи скинуто 2.2 млн.т солей, в т. ч. 0.64 млн.т токсичних солей хлору. Мінералізація поливної води, за даними інституту „Укргіпроводгосп”, в 3-4 рази перевищують норму, велика кількість соди, нітратів, сульфатів і т. д.

У зверненні вказувалося, що в 1970 році було прийнято постанову про захист річки Інгулець від шахтних вод Кривбасу, але Міністерство чорної металургії УРСР і СРСР його не виконують.

Високомінералізовані води Кривбасу продовжують нищити живу природу, забруднювати р. Інгулець, деградовано майже 38 тис.га поливних земель, сільському господарству нанесено величезних збитків. За останніх 10 років недоотримано сільськогосподарської продукції на 38,8 млн. крб.

6.04.90 р. (вих.№794-21) на даний лист я отримав відповідь, в якій вказано, що в постанові Верховної Ради УРСР від 17.02.90 р. передбачено поетапне здійснення заходів по екологічному оздоровленню великих і малих річок, в тому числі і річки Інгулець, які будуть включені в республіканську і обласну програму охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів на Х111 п”ятирічку і до 2005 року.

Взагалі, починаючи з 60 років минулого століття, у річку Інгулець щороку скидалося в середньому 45 млн.куб. м. неочищених мінералізованих шахтних вод з гірничих виробіток Кривбасу.

До 1970 року усі шахтні води гірничодобувних підприємств Кривбасу скидалися у річки Інгулець і Саксагань. Середня мінералізація шахтних та кар”єрних вод на той час не перевищувала 5 г/л, при 10-12 г/л по деяким шахтам.

У 1970 році на завдання Мінчормету СРСР інститутами „Кривбаспроект” і „Укргіпроводхоз” розроблено технічний проект відведення шахтних вод Кривбасу, у якому була доведена технічна можливість і економічна доцільність використання шахтних вод для поповнення зворотних систем водопостачання збагачувальних фабрик Північного, Південного та Новокриворізького гірничо-збагачувальних комбінатів при умові комплексного вирішення низки водогосподарських заходів по Кривбасу.

Надлишки води, згідно виконаного проекту, накопичувалися у балці Свистунова, які потім в осінньо-зимовий період скидалися в річку Інгулець. Після цього річка промивалася із Карачуновського водосховища.

З метою наповнення водосховища питною водою Мінчормет СРСР вклав свою частку коштів в розмірі 38,5 млн. крб. (за цінами 1977 р.) на побудову каналу Дніпро-Інгулець.

Надлишки води з 1979 року по 1989 рік скидалися у міжвегетаційний період у річку Інгулець за спеціальними дозволами Держкомприроди СРСР, який запроваджував постійно зростаючі вимоги до зменшення забруднення навколишнього середовища.

Тому, у 1986 році інститут „Кривбаспроект” поновив проектні роботи щодо шляхів утилізації шахтних вод з техніко-економічного розрахунку „Відведення шахтних вод Кривбасу на період до 2000 р.”, у якому розглядалися варіанти відведення шахтних вод у акваторії Чорного і Азовського морів, переробка шахтних вод з отриманням товарних сольових продуктів, поховання цих вод у глибоких геологічних структурах. У 1988 році з ряду об”активних причин подальша розробка ТЕР була припинена.

Проте з 1989 року природоохоронними органами скиди у річку Інгулець були заборонені.

У цьому ж році підприємствами підземного Кривбасу були здійснені заходи по зменшенню відкачки шахтної води з 40 млн. куб. м. до 27-29 млн.куб.м. в основному за рахунок припинення подачі в шахти питної води.

Подальший перебіг подій змусив Мінчормет СРСР, Держбуд СРСР, Держкомприроди СРСР поновити роботи над проблемою. Було видане завдання інститутам „Кривбаспроект”, „ВНДІчорметенергоочистка”, „ВІОГЕМ”, „Механобрчормет”, „Укрводоканалпроект”, „Південіпроруда” на розробку „Основних положень до ТЕР відведення шахтних вод Кривбасу” з метою багатоваріантного аналізу для вибору перспективного напрямку вирішення проблеми.

Були розглянуті наступні варіанти відведення та використання шахтних вод Кривбасу на період до 2030 р.:

Варіант 1 - відведення шахтних вод у Чорне море;

Варіант 11 - відведення шахтних вод у ставок - накопичувач Запорізького залізорудного комбінату, розташованого в Утлюкському лимані Азовського моря;

Варіант 111 - поховання шахтних вод у геологічні структури;

Варіант 1У - опріснення шахтних вод та їх утилізація;

Варіант У - використання шахтних вод на гірничо-збагачувальних комбінатах Кривбасу з щорічним скидом надлишків і розбавленням їх прісною водою. (Існуюча схема).

На основі укрупнених вартісних показників та екологічної оцінки був рекомендований варіант опріснення шахтних вод.

У 1990 році Радою Міністрів УРСР був об”явлений Всесоюзний конкурс на краще виконання проекту по демінералізації шахтних вод Крив басу. Кращими було визнано проекти інститутів ”ВНДІ „Промтехнологія” (м.Москва) та „СвердловНДІхіммаш” (м.Єкатеринбург). Ними за участю також Московського енергетичного інституту, інституту „Кривбаспроект”, Сакського інституту „Йодо-бром”, Криворізького гірничорудного інституту з 1990 по 1993 рік був розроблений технічний проект „Комплексна переробка шахтних вод шахти „Батьківщина”. Потужність комплексу 600 куб.м./год, або 5,28 млн.куб.м./рік з річними витратами електроенергії 19,7 мВт, природного газу 12,6 млн.куб.м. При цьому вартість капітального будівництва становила 110 млн. крб. (в цінах 1984 р.).

Технічний проект не був затверджений, як занадто дорогий.

З тих же причин не реалізовано альтернативний варіант, розроблений ДНДПІхімтехнології (м.Сєвєродонецьк) методом вимерзання і застосування новітніх технологій.

На жаль, ситуація ускладнюється тим, що енергоємні технології очистки шахтних вод, що пропонувалися дотепер не прийнятні, а фінансування необхідних наукових і технічних заходів у централізованому порядку із коштів Держбюджету є малоймовірним.

Також ці процеси породжують за собою нові екологічні проблеми: створення надмірної кількості вилучених солей (тільки для Криворізького басейну це приблизно 600-900 тис.т на рік), створення нових полігонів для тимчасового складування вилучених солей з метою їх подальшої переробки або утилізації.

Внаслідок використання води з Інгульця для поливу сталося погіршення фізико-хімічних властивостей грунту на поливних землях, втратилася його родючість. Економічні збитки досягли десятків мільйонів карбованців.

Скид високо мінералізованих зворотних шахтних вод гірничорудних підприємств Кривбасу, як виняток, з метою запобігання аварійних ситуацій, у 1989 році було дозволено рішенням постійної надзвичайної комісії при Раді Міністрів УРСР. Було скинуто 11,8 млн.куб м. В 1990 і в 1992 роках було дозволено скинути по 11 млн.куб.м., а починаючи з 1994 року це увійшло в систему і щорічно скидається від 17 до 32 млн.куб.м. отруйних вод, які додатково забруднені стоками господарсько-побутової каналізації м.Кривого Рогу.

Незважаючи на тривогу, занепокоєність населення, громадсткості неодноразові звернення в Міністерство чорної металургії через місцеві обласні, республіканські газети, через народних депутатів СРСР Д.В.Лісничого, Л.Г.Шараєва у Раду Міністрів УРСР Кривбас продовжував скидати шахтні води, наносячи непоправної шкоди здоров”ю людей, фауні, грунту.

В 1989 році виборці Снігурівського району направили телеграму президії З”їзду народних депутатів СРСР - народному депутату Лісничому Д.В. такого змісту: „Просимо спитати у міністра чорної металургії СРСР: коли буде припинено згубний скид шахтних вод Кривбасу у річку Інгулець, води якої використовуються для зрошення 200 тисяч гектарів землі, а також для питного постачання населення? Спостерігається інтенсивне засолювання грунту, що веде до його повної деградації. Річка вимагає негайного очищення від мулу, що містить шкідливі для людей речовини.”

З Москви до Снігурівки народні депутати надіслали відповідь: „Зроблено депутатський запит Голові Ради Міністрів СРСР тов. Рижкову М.І.

1. Чому міністром чорної металургії тов. Колпаковим С.В. не вживаються заходи по припиненню скиду мінералізованих шахтних вод Кривбасу з підвищеним вмістом хлору в річку Інгулець, яка використовується для зрошення 200 тисяч гектарів землі і водопостачання населення Миколаєва?

2. Хто відповість за завдані збитки відомством чорної металургії землеробству і населенню Миколаївської області?

3. Чи планується виділення коштів міністерства чорної металургії або коштів з централізованих джерел для очистки річки Інгулець від скиду шкідливого мулу?

Відповідь заступника міністра була така:

„З метою захисту річки Інгулець від забруднення шахтними водами гірничорудними підприємствами державного, виробничого об”єднання „Південруда” виконуються в повному обсязі намічені заходи по запобіганню скидів мінералізованих вод з річки Інгулець та Саксагань.

Для вивчення впливу гірничорудних підприємств Кривбасу від забруднення річки Інгулець Український філіал Центрального науково-дослідного Інституту комплексного використання водних ресурсів (м. Київ) по договору з виробничим об”єднанням „Кривбасруда” виконує роботу „Визначення впливу гірничорудних підприємств Кривбасу за забруднення річки Інгулець і виборів оптимального режиму санітарних попусків з каналу Дніпро-Інгулець через Карачуновське водосховище”.

В доповнення до цієї роботи ВО „Кривбасруда” укладений договір з Українським філіалом згаданого інституту на дослідження хімічного складу мулових відкладень в річці на ділянці від Кривого Рогу до Снігурівки. А також хімічного складу води на цій ділянці і вище Карачуновського водосховища, визначення ступеня забруднення радіонуклідами, впливу стоків з сільськогосподарських угідь на забруднення річки і інше. Роботи планується закінчити у 1990 році.

У відповідності з дорученням Ради Міністрів України№999/68 Держкомприродою УРСР і Миколаївським облвиконкомом організується комісія для визначення джерел забруднення річки Інгулець і дольової участі у фінансуванні робіт по розчистці річки в районі міста Снігурівки. Після виконання досліджень і визначення джерел забруднення річки Інгулець буде прийнято рішення про дольову участь у фінансуванні подальших робіт на оздоровлення річки.”

Потім у Снігурівці відбулася технічна нарада з питань розчищення річки Інгулець й відведення високомінералізованих шахтних вод Кривбасу. В ній взяли участь представники обласного і районного держкомітетів по охороні природи, облводгоспу, облагропрому, санітарної служби, АПО, управління каналами Інгулецької зрошувальної системи, УкрНДІЗЗу, проектних організацій Кривого Рогу, виробничих об”єднань”Кривбасруда”, „Південь руда”.

На нараді відмічалося, що в околицях Снігурівки помітно погіршала якість води в Інгульці та підземних джерелах водопостачання, відбулося значне замулення русла річки вище головних насосних станцій Інгулецької та Явкинської зрошувальних мереж. На кожен гектар зрошуваних полів разом з поливною водою щорічно надходить 3,5 - 4 тонни різноманітних солей, що привело до засолювання грунтів, різкого зниження їх родючості, погіршання фізико-хімічних властивостей.

За останні роки спостерігається підвищення рівня шлунково-кишкових захворювань серед населення, що є наслідком низької якості питної й поливної води. Інгулець фактично перетворився на скидну канаву для залізорудних підприємств Кривбасу.

Учасники наради вирішили:

- Погодитись з пропозицією спеціалістів району і області про розробку, як одного з варіантів першочергових заходів по захисту Інгульця і зрошуваних земель, можливості будівництва насосної станції в районі села Василівки для відкачування високомінералізованих вод і скиду їх по Вірьовчиній балці, організації розчищення русла річки від головних насосних станцій до місця перехоплення скидних вод.

- Снігурівському райдержкомітетові по охороні природи клопотати перед Радою Міністрів УРСР про створення міжвідомчої комісії по встановленню джерел забруднення Інгульця з метою визначення дольової участі підприємств й організацій у фінансуванні проектних і будівельних робіт по врятуванню й відродженню Інгульця.”

Постановою Ради Міністрів УРСР від 16.06.89 р. №161 заборонено скид високомінералізованих вод в річку Інгулець.

На сьогоднішній день залишається в дії схема використання шахтних вод в зворотних циклах ГЗК, з накопиченням надлишків і їх щорічним скидом в річки Інгулець і Саксагань та обов”язковою наступною промивкою цих річок прісною водою.

Дозволений вміст хлоридів в стічних шахтних водах складає 3000-3700 мг/л при нормі для водойм 350 мг/л. При цьому з кожним роком в „Регламентах скиду” збільшується дозволений рівень хлоридів та загальної мінералізації. В регламенті скидів на 2001-2002 рр. Дозволений вміст хлоридів дорівнює 3999 мг/л.

Скиди останніх років поліпшили ситуацію, але повністю проблема не вирішена. Утилізація високомінералізованих шахтних вод - є складною, найгострішою і поки що невирішеною екологічною проблемою не тільки Криворізького басейну, а й усієї України, яку можливо вирішити тільки на державному рівні.

3. Стан басейну р. Інгулець та Жовтневого водосховища

3.1 Гідрологічна та водогосподарська характеристика

Річка Інгулець віднесена до каталогу основних річок України і являється найбільшою правою притокою нижньої течії головної водної артерії України - річки Дніпро. Інгулець є основним джерелом, яке живить схід Кіровоградської області, Кривбас, південно-східні райони Миколаївської області і відіграє важливу роль у питній і промисловій водозабезпеченості вказаних регіонів.

Інгулець бере свій початок з заболоченої балки поблизу с. Топила Знам'янського району, Кіровоградської області. Потім прямуючи Дніпропетровською, Миколаївською та Херсонською областями впадає в р. Дніпро на 46 км від його гирла. При впадінні річка розділяється на два рукави, з яких лівий має довжину 1,5 км, а правий 0,9 км.

Площа басейну річки Інгулець складає 14870 км², довжина - 549 км. Басейн має загальний ухил з півночі на південь. Середній похил водної поверхні дорівнює 0,32 °/₀₀. Верхів'я басейну сильно пересічене річковою і ярово-балковою мережею, а середня і нижня його частини - слабко пересічені.

Долина річки переважно трапецеїдальна. До міста Кривий Ріг вона має ширину 1,0-1,5 км, нижче розширюється до 2,5-3,5 км.

Річкова мережа добре розвинена у верхній частині басейну, де знаходяться майже всі основні притоки. Саме у верхів'ї формується 80 % сумарного стоку річки. Головні притоки р. Інгулець: річки Жовта, Зелена, Бокова, Боковенька, Саксагань, Висунь. В річку Інгулець впадають 377 малих річок, з них довжиною менше 10 км -327. Сумарна довжина малих річок складає 1992 км, з них довжиною менше 10 км -879 км. Густота річкової сітки 0,18 км/км².

Русло річки звивисте, особливо в середній та нижній течії. У нижній течії русло має ширину 10-60 м, а місцями сягає 80 м. Глибина на перекатах приблизно 0,2-0,6 м, на плесах до 5 м. Швидкість течії вище Кривого Рогу на плесах близька до нуля, а на перекатах 0,2-0,5 м/с; нижче Кривого Рогу на плесах 0,10-0,14 м/с, на перекатах сягає 0,5 м/с.

Режим стоку річки Інгулець характерний для річок рівнинного типу. В природних умовах режим рівнів та витрат води в річці визначається умовами живлення річки, а також підпором з боку р. Дніпро. Весною і частково взимку живлення річки відбувається за рахунок талої води. Повінь являється характерною фазою гідрологічного режиму річки і становить від 40 до 80 відсотків річного стоку. Короткочасний період весняного водопілля змінюється затяжною літньо-осінньо-зимовою меженню під час якої річка живиться ґрунтовими та дощовими водами. Однак, доля дощового живлення в річковому стоці значно поступається сніговому. Середня річна витрата води р. Інгулець біля Кривого Рогу за багаторічний період складає 7,91 м³/с, зменшуючись в маловодні роки до 2,8 м³/с, а в надто маловодні - до 1,0 м³/с.

Стік р.Інгулець зарегульований на 80 відсотків існуючими водосховищами, а саме - Олександрійським, Іскрівським та Карачунівським. Крім того, в басейн' позмі-щена велика кількість невеликих водосховищ і ставків.

Річка Саксагань являється лівою притокою р.Інгулець. Довжина річки становить 144 км, площа басейну - 2025 км². Гідрологічний режим р.Саксагань аналогічний режиму р.Інгулець. Середня річна витрата води р.Саксагань за багаторічний період складає 1,6 м³/с. Стік річки повністю зарегульований каскадом водосховищ, а саме: Макортівським, Кресівським та Дзержинським.

На господарсько-питні потреби використано 157,3 млн. м , на виробничі - 143,8 млн. м³, на сільськогосподарське водопостачання - 8,1 млн. м³, зрошення земель -33,3 млн. м .

У басейні річки Інгулець розташований один з найважливіших індустріальних промрайонів країни - Криворізький басейн. Провідне місце у цьому районі належить підприємствам чорної металургії, машинобудуванню та металообробці, електроенергетиці, паливній промисловості.

Найбільш водоємкі промислові підприємства розташовані в м. Кривий Ріг. Тут зконцентровано до 80% промислового виробництва басейну р.Інгулець.

На сучасному рівні норма водоспоживання в комунальному господарстві в басейні Інгульця коливається в межах 125 - 160 л/добу/чол. Найвищий рівень водопостачання має місто Кривий Ріг. Тут найбільший відсоток забезпеченості централізованим водопостачанням і відповідно більш високі норми водоспоживання на душу населення, ніж в інших містах басейну.

Чисельність населення міста Кривого Рогу становить біля 67% всього міського населення в басейні. Тому основний обсяг водоспоживання на комунальні потреби населення приходиться на забезпечення потреб Кривого Рогу і становив 137,8 млн.м³ на рік.

Проблема водопостачання сільського населення в басейні є найбільш складною. Рівень забезпечення сільського населення гарантованим водопостачанням залишається в цілому низьким і здійснюється, в основному, з шахтних колодязів та індивідуальних свердловин ручного буріння.

Лише деякі крупні фермерські господарства здійснюють водопостачання локальними водопроводами із свердловин, іноді з поверхневих джерел чи групових водопроводів.

Площа зрошуваних земель в басейні Інгулець на рівень 2003 року становить 82,9 тис. га, з яких в Кіровоградській області - 13,1 тис. га, Дніпропетровській -25,3 тис. га, Миколаївській - 39,2 тис. га, Херсонській області - 5,3 тис. га.

Джерелом зрошення є стік р.Інгульця та її притоків, зарегульований ставками і водосховищами та дніпровська вода.

Якість води у основних джерелах централізованого водопостачання за останні роки значно погіршилася, що обумовлено незадовільною водогосподарською діяльністю, забрудненнями річкового стоку і підземних водоносних горизонтів органічними сполуками, фенолами, нітратами, нафтопродуктами, патогенними мікроорганізмами тощо.

Протягом останніх років через економічні труднощі майже повністю припинилося будівництво і введення в експлуатацію нових потужностей, а також реконструкція діючих споруд і мереж водопровідно-каналізаційного господарства. Водопровідні очисні споруди, які проектувалися та будувалися відповідно до раніше діючих нормативів, сьогодні вже не спроможні без удосконалення технологій і застосування нових високоефективних реагентів перешкодити доступ у питну воду шкідливих речовин.

Сучасна екологічна ситуація в басейні Інгульця залишається напруженою внаслідок значних обсягів мінералізованих зворотних вод, накопичених у хвостосховищах гірничорудних підприємств Кривбасу. Крім того річку Інгулець забруднюють стоки комунального господарства, промислових та сільськогосподарських підприємств. Так, у 2001 році в Інгулець скинуто 175,3 млн.м³ з них забруднених 158,1 млн.м³ , а взагалі без очистки - 64,9 млн.м³ . Стоку річки Інгулець недостатньо для розбавлення стічних вод до дозволених граничних концентрацій. З метою забезпечення подачі води належної якості на водопостачання м. Миколаєва та зрошення сільгоспугідь в Миколаївській та Херсонській областях, щорічно Кабінетом мінісрів України приймаються розпорядження щодо промивки річки Інгулець.

За останні роки обсяги води для промивки русла р. Інгулець були такими:

Рік	Обсяг води, що залучався для промивки, млн.куб.м.
1993	74,0
1994	64,0
1995	78,6
1996	39,5
1997	59,8
1998	68,3
1999	71,5
2000	55,0
2001	74,9
2002	65,3

3.2 Гідрологічна характеристика річок Інгулець і Саксагань

Річка Інгулець являється правою притокою р.Дніпро. Довжина річки Інгулець 551 км, площа водозбору 13700 км², у тому числі до створу Карачунівської греблі - 6316 км² і до створу Дзержикської греблі на р.Саксагань 6433 КМ .

Головні притоки річки Інгулець: річки Жовта, Зелена, Саксагань, Висунь, Бокова та Боковенька.

Річка Інгулець бере початок з криниць у балці в с. Кучерівка, Кіровоградської області, тече вона в південному напрямку по Кіровоградській, Дніпропетровській, Миколаївській та Херсонській областях і впадає в р.Дніпро праворуч на 46 км від його гирла. При впадінні річка розділяється на 2 рукави, із яких правий має довжину .0,9 км, лівий - 1,5 км.

Середній ухил водяної поверхні дорівнює 0,32%; басейн має загальний ухил із півночі на південь. У верхній частині басейну рельєф сильно пересі чений річковою і ярово-балковою мережею, у середній і нижній частині він слабко пересічений:і

Долина річки переважно трапецеїдальна. До м.Кривий Ріг вона порівняно вузька, завширшки 1,0-1,5 км; нижче розширюється до 2,5-3,5 км.

Русло річкй звивисте, особливо в середній та нижній течії, ширина русла в середній течії 20-30 м. Глибина на перекатах приблизно 0,2-0,6 м, на плесах до 5 м. У нижній течії русло річки має ширину 10-60 м, місцями вона сягає 80 м. Швидкість течії річки вище Кривого Рогу на плесах близька до нуля, на перекатах 0,2-0,5 м/сек; нижче Кривого Рогу на плесах 0,10-0,40 м/сек, на перекатах сягає 0,5 м/сек.

Режим стоку р.Інгулець - типовий для рівнинних рік і характеризується відносно високими весняними повенями та низькими літньо-осінніми і зимовими меженями. У весняний період і при відлигах у зимовий період річка живиться талими водами. В іншу частину року стік річки підтримується ґрунтовими та дощовими водами, а також поверхневою притокою під час дощів і злив у басейні річки. Основна область формування стоку розміщені у верхній частині басейну, де формуються 80% сумарного стоку річки. Стік річки Інгулець зарегульований Олександрійським, Іскрівським та Карачу-нівським водосховищем. Коефіцієнт зарегульованості досягає 80%.

Річна витрата води р.Інгулець біля Кривого Рогу за багаторічний пері од складає 7,91 м³/сек.

Річка Саксагань являється лівою притокою р.Інгулець. Довжина річки Саксагань 144 км, площа водозбору 2147 км². Річка бере початок у с. Адолинівка Криничанського району, Дніпропетровської області. Впадає вона в р.Інгулець ліворуч на 323 км від гирла. Середній ухил водяної поверхні 0,4%.

Природних озер у басейні річки немає, але штучні водоймища і став ки мають площу водяної поверхні 24 км², у тому числі Кресівське водоймище 5 км² і Макортівське - 12 км².-

Долина річки трапецеїдальна, ширина її змінюється від 0,6 до 4,5 км.

Заплава переважно відкрита, суха, лугова, головним чином одностороння. Переважна її ширина 20-100 м, найбільша 2,0 км (у с. Веселі Терни). У період весняного повіддя заплава затоплюється прошарком води 0,5-1,5 м на 6- 10 днів.

Русло нерозгалужене у середній і нижній течії звивисте. У ряді місць, де річка обгинає кристалічні породи, утворилися закрути, найбільшою з який є Кресівська.

Переважна ширина річки на плесах 20-40 м, глибина 2,0-3,0 м, на перекатах русло звужується до 5-10 м, а глибина зменшується до 0,5-1,0 м.

Швидкість течії незначна, найбільша - 0,4 м/ сек.

Річка переважно живиться талими та дощовими водами, грунтові води в живленні річки грають другорядну роль.

Річний хід рівня води, як і на Інгульці, характеризується високим і інтенсивним підйомом у період весняної повені, низьким у літньо-осінній період, який переривається дощовими паводками і підвищеннями рівня при відлизі зимою.

Весняна повінь починається звичайно наприкінці лютого - початку березня, підйом води при середньому паводку складає 1,0-2,5 м, при висо кому рівню паводка 2,0-4,0 м. Тривалість весняного паводка спостерігається 1,0-1,5 місяця.

Норма стоку для басейну р.Саксагань складає 0,8 м /сек із 1 км .

Замерзає річка в першій половині грудня, в окремі роки - у середині листопада або наприкінці грудня. Внаслідок частих відлиг льодостав хитливий; середня товщина льбду 20-35 см.

Льодохід річки відбувається в першій половині березня, в окремі роки у другій декаді лютого. В другій декаді березня річка, як правило, цілком звільняється від льоду.

Річка Саксагань, "на гирловій ділянці, протягом 5332 м закрита в тунель, вхідний портал якого має водоскидну споруду, що дозволяє регулюва ти скид води з Дзержинського водоймища.

Стік р.Саксагань повністю зарегульований каскадом водосховищ: Ма кортівське, Кресівське та Дзержинське. Коефіцієнт зарегульованості досягає 100%.

Система водопостачання та водовідведення м. Миколаєва уявляє собою комплекс споруд, об'єднаних єдиним технологічним процесом транспортування, очищення, розподілу води, прийому та очищенню стоків, площа земельної ділянки під якими складає близько 1170 тис. м², балансова вартість яких дорівнює 333,7 млн. грн. Всі об'єкти та споруди, які складають систему водопостачання та водовідведення м. Миколаєва, є комунальною власністю і знаходяться на балансі міського комунального підприємства „Миколаївводоканал”, яке є єдиним підприємством, що здійснює діяльність з надання послуг з водопостачання та водовідведення на території м. Миколаєва і, відповідно, є суб'єктом природної монополії.

На сьогоднішній день середньодобове споживання води містом складає близько 170 тис. м³, з яких 80% споживається населенням (централізованим водопостачанням користується близько 83% населення м. Миколаєва), а 20% задовольняють виробничі потреби промислових підприємств м. Миколаєва.

Водопостачання м. Миколаєва може здійснюватися із двох джерел: р. Дніпро та Жовтневого водосховища, яке є резервним джерелом водопостачання, наповнюється водою з р. Інгулець через мережу каналів Інгулецької зрошувальної системи. Загальний об'єм водосховища дорівнює 31,5 млн. м³, корисний близько 26,08 млн. м³.

Через значне забруднення місцевих джерел водопостачання, головний водозабір м. Миколаєва знаходиться на р. Дніпро в 70 км від міста. Основним джерелом питної води для міста є водовід „Дніпро-Миколаїв” довжиною близько 73 км, перша нитка якого була введена в експлуатацію в 1979 році, а друга повністю добудована в 2002 році, Водозабір знаходиться с. Микільське Херсонської області потужністю 280 тис. м³ води на добу. Охороняється цілодобово співробітниками міліції, а сам оголовок та водовід охорону, огляд та ремонт виконують працівники підприємства.

Трубопроводи системи водопостачання зношені і потребують капітального ремонту, строк експлуатації деяких мереж трубопроводів перевищує 50, 60, 70 і навіть 80 років. Близько 55 км мереж знаходяться в аварійному стані, як наслідок - втрати очищеної питної води в мережах досягли рівня 34% від загального водоспоживання (в середньому, щодоби відбувається 8 пошкоджень на мережах водопостачання).

Потужність очисних споруд водопроводу дорівнює 190 тис. м³ води на добу. Вони розташовані на земельній ділянці площею близько 52,8 га, будувалися трьома чергами, перша з яких введена в експлуатацію в 1958 році, друга в 1968 році, третя - в 1978-1979 роках. Реконструкція та модернізація очисних споруд з моменту вводу в експлуатацію третьої черги, з 1979 року і дотепер, не здійснювалася, на теперішній момент очисні споруди в аварійному стані, не відповідають загальноєвропейським стандартам, хоча після очистки вода відповідає ГОСТу 2874-82 „Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством”. Загальний знос очисних споруд складає 43%.

Система водовідведення міста складається із мережі самоплинних колекторів, якими стічні води транспортуються на 26 насосних станцій каналізації, та мережі напірних колекторів, якими стічні води транспортуються від насосних станцій каналізації до Галицинівських чи Варварівських очисних споруд каналізації. Загальна довжина каналізаційних мереж у м. Миколаєві сягає 543 км, з них в аварійному стані знаходяться близько 77,6 км. В середньому, щодобово через очисні споруди проходить 90-110 тис. м³ стічних вод.

Проведено реконструкцію залізобетонних колекторів (санація трубопроводів) центральної частини м. Миколаєва (вул. 68-Десантників), що дало змогу знизити рівень аварійності на дорогах міста.

Переведено на автоматизований режим роботи 6 насосних станцій водопроводу крім скорочення кількості робітників дало ефект - зменшилося енергоспоживання на 30-50 % та зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій на лініях електромереж.

Впродовж 2007-2014 рр. на насосних станціях водопроводу та каналізації (включаючи резервуари) здійснити заміну засувок, засувок великих діаметрів, обладнання хлораторної (включаючи склад хлору), реконструкцію камери коагуляції 3-ї черги та камери флокуляції та відстійника 1-ї черги. - на насосних станціях водопроводу впровадити регулятори частоти обертання двигунів, по каналізаційним мережам здійснити заміну колекторів та встановити на насосних станціях каналізації систему SCADA. На очисних спорудах каналізації збудувати 3 нових мулоущільнювачі. Замінити лабораторне обладнання на очисних спорудах водопроводу, очисних спорудах каналізації та оновити базу даних абонентів підприємства.

З метою приведення у відповідність потужностей всієї технології очистки було прийняте рішення про будівництва додаткового 4-го вторинного відстійника. Будівельні роботи розпочалися в 2004 році, і станом на 2006 рік готовність об'єкту дорівнює 60%. За умови добудови 4-го вторинного відстійника загальна потужність споруд біологічної очистки складатиме 172,0 тис. м³ на добу, що достатньо для повного задоволення потреб міста з урахуванням перспективного збільшення середньодобових обсягів водовідведення.

Кардинальним щляхом поліпшення техногенно-екологічної безпеки водопровідно-каналізаційного господарства вважаємо запровадження інвестиційного проекту „Проект розвитку системи водопостачання та водовідведення в м. Миколаєві”.

Його розроблено у відповідності до завдань, передбачених Загальнодержавною програмою реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки, Плану розвитку МКП „Миколаївводоканал” на 2006-2012 роки, затвердженого рішенням міської ради від 30 червня 2006 року № 2/38.

Проект складається із короткострокового інвестиційного проекту та можливостей оптимізації системи каналізації м. Миколаєва на довгостроковий період. Проект підтримано Європейською Комісією, Європейським Інвестиційним Банком.

Загальна вартість Проекту становитиме 27,29 млн. EUR (182,61 млн. грн. відповідно). Із них грант ЄС - 3,12 млн. ЕUR (20,87 млн. грн. відповідно), власні кошти підприємства - 7,85 млн. EUR (52,52 млн. грн. відповідно), позикові кошти - 15,54 млн. EUR (103,96 млн. грн. відповідно), грант на створення ЄС на створення і роботу Групи Впровадження Проекту (ГВП) і технічну допомогу консультантів - 0,78 млн. EUR (5,22 млн. грн. відповідно).

Реалізація інвестиційного проекту дозволить досягти наступних основних результатів:

- повної відповідності національним нормам щодо скидів з очисних споруд шляхом комплексного відновлення та модернізації очисних споруд каналізації;

- істотного зменшення кількості аварій на каналізаційних мережах з витоком стічних вод, що спричиняють негативний вплив як на довкілля, так і на здоров'я населення за рахунок заміни пріоритетних ділянок каналізаційних мереж;

- підвищення рівня потужності очисних споруд водопроводу шляхом спорудження контактного резервуару для попереднього хлорування сирої води до необхідного для задоволення потреб міста;

- забезпечення екологічної, операційної безпеки та дотримання відповідних норм в технологічних процесах, складовою яких є застосування хлору через відновлення сховища хлору та дозуючого обладнання;

- зменшення втрат очищеної питної води та кількості випадків вторинного потрапляння в питну воду забруднюючих речовин внаслідок заміни пріоритетних ділянок мереж системи водопостачання;

Покращення стану існуючих систем водопостачання та водовідведення буде відбуватись паралельно, починаючи з 2008 року. Очікується, що стан системи водопостачання та водовідведення міста значно поліпшиться протягом 2008-2009 років.

Жовтневе водосховище експлуатується МКП «Миколаївводоканал» з 1958 року і було основним джерелом водопостачання м. Миколаєва до запуску водогонів «Дніпро-Миколаїв». Водосховище в літній період заповнювалось водою з Інгулецького магістрального каналу максимальним об"ємом 31.0 млн. куб.м.

З 90-х років минулого століття, при роботі 2-х ниток водогонів «Дніпро-Миколаїв» Д=1400 мм, частка води з водосховища для потреб міста поступово знизилась до 5%.

За останні 2-3 роки водосховище заповнювалось до об”єму 18-22 млн. куб. м., при цьому внаслідок довготривалого використання, малого відбору та його замулення вода значно втратила свою якість, як питної води. Про що є підтвердження нашої відомчої лабораторії, контролюючих органів, в тому числі міської СЕС. Однак, навіть при безумовному дотриманню експлуатаційними службами нашого підприємства правил технічної експлуатації водосховищ (донні скиди з нижніх шарів води та інше) якість води значно погіршилась.

Враховуючи вищенаведене та аналізуючи стан Жовтневого водосховища ми прийшли до висновку про необхідність виконання робіт по його капітальному ремонту . З цією метою нами направлено звернення до міського голови Чайки В.Д. від 29.09.2006 р. № 911/36 щодо включення в кошторис бюджету 2007 року на проведення проектних та ремонтних робіт, розчистки русла водосховища (за даними інституту «Укрводпроект» м. Київ- орієнтовна вартість проектних та ремонтних робіт складає 2.1 млн. грн.).

МКП «Миколаївводоканал» проводить підготовчі роботи до осушування та розчистки штучного водосховища. З цією метою у 2006 році з Інгулецького магістрального каналу водосховище не заповнювалось, вода на потреби водопостачання не використовувалась.

20 сесія міської ради 20.12.2007 року затвердила Заходи по реалізації програми «Питна вода України» на 2007 - 2020 роки по місту Миколаєву, в розділ «Охорона і раціональне використання джерел питного водопостачання» внесено такі заходи:

- розробка проекту «Розчистка Жовтневого водосховища від замулення» - 415,0 тис. грн.

- виконання робіт по розчищенню Жовтневого водосховища - 5000,0 тис. грн.

На даний час заповнення водосховища складає 6.6 млн. куб. м. і щомісячний його скид становить 1.16 млн. куб. м. води.Тому підвищення рівня води до критичних відміток, в тому числі і в паводковий перід, не відбудеться. До літнього періоду 2007 року об”єм буде мінімальним і складатиме так званий рівень мертвого об"єму 4.0 млн. куб.м. води. Жовтневе водосховище в такому стані не представляє собою загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, паводків та інших аварій, тому і потенційно небезпечним його вважати недоцільно.

25.01.2008 р. внесено пропозиції МКП «Миколаївводоканал» до проекту рішення комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при облдержадміністрації:

“Про забезпечення централізованої системи водопостачання резервним джерелом для подачі води населенню на випадок техногенних катастроф».

Прийняти рішення комісії ТЕБ та НС про виконання капітального ремонту Жовтневого водосховища, виділення коштів з обласного бюджету на виготовлення проектно-кошторисної документації та реконструкцію Жовтневого водосховища.

2. Звернутись до обласної ради виділити 400 тис. грн. з обласного бюджету на розробку проекту «Розчистка Жовтневого водосховища від замулення», або внести такі пропозиції при розробці обласної програми „Питна вода України на 2008-2020 рр”.

«Про стан з водопостачанням у Варварівці, Надбузькому, Великій Коренисі та Матвіївці»

1. Внести до проекту рішення комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при облдержадміністрації такі пропозиції:

Враховуючи ситуацію, яка склалася із водопостачанням звернутись до обласної ради про виділення коштів з обласного бюджету в сумі 6 млн. грн. на будівництво дюкера та водоводів у Варварівку, Надбузьке, Велику Корениху та Матвіївку.

3.3 Водні ресурси для населення та об'єктів економіки в басейні р. Інгулець та Жовтневого водосховища

В 2002 році для потреб населення та народного господарства з поверхневих водних об'єктів забрано 337.98 млн. куб. м. води, що на 15.81 млн.куб.м.більше у порівнянні з 2001 р. за рахунок збільшення забору води для промисловості.

З підземних джерел забрано 18.48 млн. куб.м., що на 1.05 млн. куб.м. більше в порівнянні з 2001 роком.

Загалом забір води по області збільшився на 16.9 млн.куб. м. і складає 356.5 млн.куб. м. Із загальної кількості забраної води в 2002 році використано 248.5 млн. куб.м. , або 69.7 % від забраної. Решту об'єм складає транзитний скид Управління каналами Інгулецької зрошувальної системи.

У порівнянні з 2001 роком використання води зменшилося на 1.536 млн. куб. м., або на 0.6 %..

Вода використовувалась на потреби, млн. куб.м.:

2001 2002 2003

- виробничі91,67 98,10

- зрошення42, 20 35,18

- господарсько-питні72, 97 68,07

- сільськогосподарського водопостачання 10,23 11,41

- риборозведення 32,93 35,71

- інші 0,036 0,03

Найбільшими споживачами води залишаються прмисловість - 39.5 %, об'єкти житлово-комунального господарства - 27.4 %, ільського господарства - 18.8 %.

Обсяг скиду зворотних вод у водні об'єкти збільшився на 3.339 млн. м³ і становить 114.939 млн. м³ . Із загального обсягу скиду зворотних вод у водні об'єкти скинуто 88.528 млн.м³ забруднених - без очистки та недостатньо очищених вод, з них 42,571 млн.м³ без очистки.

В порівнянні з 2001 р. обсяг скиду зворотних вод без очистки збільшився на 6,481 млн.м³ за рахунок збільшення скиду продувочних вод ВП "ПУ АЕС". Обсяг скиду недостатньо очищених зворотних вод в порівнянні з 2001 роком зменшилась на 4,113 млн.м і становить 45,957 млн.м³.

У 2002 році по Миколаївській області 29 водокористувачів здійснювали скид зворотних вод у поверхневі водні об'єкти.

Найбільшим забруднювачем у області є МКП "Миколаївводоканал", скид забруднених вод якого складає 51% від загального скиду по області. За рахунок виконання природоохоронних заходів скид недостатньо очищених зворотних вод зменшився на 4,113 млн. м³.

Прогнозні експлуатаційні запаси підземних вод основних водоносних горизонтів і комплексів з мінералізацією до 3 г/дм³ у межах Миколаївської області залишилися на попередньому рівні і складають 441,6 тис.м³ на добу, у тому числі з мінералізацією до 1.5 г/дм³ - 349.87 тис.м³ на добу.

По 9 родовищам затверджені ГКЗ і ТКЗ експлуатаційні запаси прісних і слабосолонуватих вод (з мінералізацією до 1,5 мг/дм³), які використовуються для господарсько-питного та виробничо-технічного водопостачання, в межах Миколаївської області складають 86,31 тис.м /добу (19,5% від прогнозних запасів).

Крім прісних вод розвідані та затверджені ТКЗ ССР і УТКЗ три родовища мінеральних вод у кількості 1,04 тис.м³/добу.

Підземні води експлуатуються 2762 одиночними свердловинами, 374 шахтними колодязями, 15 груповими водозаборами.

Сумарний водовідбір у 2002р. склав:

17,8 тис.м³/добу, або 21% від затверджених запасів;

186,4 тис.м'/добу, або 42,2% від незатверджених експлуатаційних запасів.

Контроль гідрохімічного стану водних об'єктів у 2002 році провадився по 12 створах Південного Бугу, Бузького лиману, Інгулу та Інгульця. За даними гідрохімічних досліджень по річках та водоймах Миколаївської області особливих змін у звітному році не спостерігалось.

Господарсько-питне водопостачання населення здійснюється з 544 водопроводів та 2003 криниць, 2 каптажів та 13 артезіанських колодязів.

В області 36 комунальних, 183 відомчих, 322 сільських, З міжрайонних водопроводи. З них 14 здійснюють водозабір з поверхневих водних об'єктів.

За результатами лабораторних досліджень якості питної води у 2002 році по мікробіологічних показниках не відповідали гігієнічним вимогам 6,2% досліджених проб з комунальних водопроводів, 6,1%- з відомчих, 6,3% - з сільських та 8,1% з міжрайонних водопроводів.

З відібраних та досліджених проб води з водойм першої категорії не відповідали гігієнічним нормативам: по санітарно-хімічних показниках -10% з 619 проб, по мікробіологічних показниках -10,1 % з 769 проб.

З водоймищ другої категорії не відповідали гігієнічним нормативам по санітарно-хімічних показниках - 28,4% з 550 відібраних проб, по мікробіологічних 17,9% з 1745 проб, у тому числі збудники інфекційних захворювань виділені у 10 пробах.

З моря не відповідали гігієнічним нормативам по санітарно-хімічних показниках 3,4% з 261 проби, по мікробіологічним 2,5% з 721 відібраної проби.

З підземних джерел водопостачання не відповідали гігієнічним нормативам 24,4% відібраних проб по санітарно-хімічних, та 4,3% по мікробіологічних показниках.

З нецентралізованих джерел водопостачання не відповідало нормативам по хімічних показниках 43,1%, по мікробіологічних 28,1% відібраних проб.

Було проведено 38 досліджень води з водойм різного призначення на вміст радіоактивних речовин, всі проби відповідали гігієнічним нормативам.

3.4 Використання водних ресурсів

За даними державної статистичної звітності про використання вод у 2002 році, з басейну Інгульця водокористувачами забрано 454,3 млн. м³ води. Основний забір води здійснюється водокористувачами Дніпропетровської та Миколаївської областей, відповідно 247,3 і 184,4 млн.м³. Водокористувачами Кіровоградської та Херсонської областей забрано відповідно 16,5 і 6,186 млн.м³.

Найбільше води забирається промисловістю - 253,0 млн.м³, з них 38,7 млн.м³ забирає чорна металургія (добування і збагачення), 16,1 млн.м³ - паливна промисловість (вугільна), 10,1 млн.м³ - електроенергетика, 2,6 млн.м³ - машинобудування. Решта води забирається іншими галузями. Житлокомунгосп і битообслуговування забирає 20,1 млн.м³ води.