Вирішення проблем реабілітації екосистеми річки Інгулець та Жовтневого водосховища

Безповоротне використання води в цілому склало 310,2 млн.м³, або 68,3% від забраної води. Об'єм води, який забирається водокористувачами Миколаївської та Херсонської областей, вилучається із басейну Інгульця без повернення: це поповнення Октябрського водосховища, джерела питної води м. Миколаєва, та використання на зрошення на Інгулецькій зрошувальній системі.

З підземних джерел в 2002 р. в басейні р.Інгулець забрано всього 8,4 млн.м³, в тому числі: Кіровоградською областю - 6,95 млн.м³, Миколаївською областю - 0,64 і Херсонською областю - 0,76 млн.м³.

Скидання забруднюючих речовин

За даними державної статистичної звітності про використання вод у 2002 році, скидається в басейн Інгульця після використання 144,1 млн.м³, що складає 31,7 % від забраної води. Дніпропетровська область скидає в басейн Інгульця 126,1 млн.м", або 87,5 % від загального скиду. Кіровоградська область скидає 17,92 млн.м" - на 1,4 млн.м³ ві-ди більше, ніж забирає.

Із всього об'єму скидних вод до категорії "без очистки" віднесено 50,68 млн.м³ (35,2 %), до категорії "недостатньо очищені" - 80,54 млн. м³ (55,9 %), до категорії "нормативно чисті без очистки" - 1,15 млн. м³ (0,8 %) і до категорії "нормативно очищені" віднесено лише 3,4 млн. м³ (2,4 %) від загального скиду.

Із всього об'єму скинутих забруднених та недостатньо очищених вод 101 млн.м³, або 70,1 % припадає на чорну металургію, яка практично вся розташована

в м.Кривий Ріг, близько 21 млн.м³, або 14,5 % - на паливну промисловість. Інші галузі скидають незначні об'єми.

Слід відмітити, що із скинутих в р. Інгулець 50,7 млн. м³ забруднених вод, 27,6 млн. м³ (54,4%) скинуто гірничо-збагачувальними комбінатами Кривого Рогу із своїх накопичувачів високомінералізованих вод.

Житлокомунгосп з комунальним господарством скидає 31,3 млн.м води, яка відноситься до категорії недостатньо очищених.

Очищені до встановлених нормативів скидні води становлять в Дніпропетровській області - 2,6 млн.м' ; у Кіровоградській - 0,8 млн.м³.

Стан підземних вод

Територія басейну Інгульця розташована в межах двох великих гідрогеологічних провінцій: області тріщинних вод Українського щита та Причорноморського артезіанського басейну.

У відповідності до геологічної будови та за умовами циркуляції підземних вод в межах УЩ виділяються водоносні горизонти четвертинних, неогенових, палеогенових, крейдяних відкладів та кристалічних порід архею протерозою. Зона активного водообміну підземних вод складає 100-150 м.

Водоносний горизонт четвертинних відкладів приурочений до сучасних аллю-віально-делювіальних і пролювіальних (заплави невеликих рік і днища балок), ниж-ньо-верхньочетвертинних еолово-делювіальних (вододільні рівнини), середньо-верхньочетвертинних алювіальних (надзаплавні тераси річок) відкладів та представлений суглинками, рідше алевритами та різнозернистими пісками. Він має значне просторове поширення і відсутній лише в присхилових частинах річкових долин. Горизонт залягає на щільних суглинках та червоно-бурих глинах. Водоносний горизонт безнапірний, глибина залягання його рівня коливається в межах від 1,5 до 15,0 м, потужність горизонту змінюється від десятків см до 20,0 м. Суглинки мають незначну водозбагаченість, дебіт колодязів і свердловин, обладнаних на ці породи, складає 0,002-0,3 л/сек. За хімічним складом підземні води належать до сульфатно-гідрокарбонатних кальцієвих та гідрокарбонатно-сульфатних магнієво-кальцієвих з мінералізацієй від 0,5 до 2,0 г/дм³, в окремих випадках хлоридно-сульфатні натрієві з мінералізацією до 12 г/дм³.

Живлення горизонту відбувається шляхом інфільтрації атмосферних опадів і різних вод техногенного походження. Води горизонту широко використовуються місцевим населенням для локального водопостачання.

Комплекс водоносних горизонтів у відкладах неогену характеризується значним площинним поширенням в обох гідрогеологічних провінціях. На ділянках, що межують з долинами річок, цей горизонт дренується. Водовміщуючими породами є піски нижнього-середнього міоцену, а також піски та вапняки сарматського і понтич-ного ярусів. Від горизонту четвертинних відкладів, який залягає вище, він відокремлений червоно-бурими та строкатими глинами. Потужність водоносного горизонту збільшується з півночі на південь від 1,8 м до 30,0 м. Глибина залягання покрівлі збільшується від 2,0-10,0 м - в північній частині району до 36,0-50,0 м на півдні. Водоносний горизонт, в основному, безнапірний або слабонапірний з величиною напору 2,0-17,0 м. Дебіти свердловин складають від 0,01 до 2,5 л/сек. Добовий забір води з колодязів та свердловин дорівнює 0,2-6,0 м³. За хімічним складом переважають води хлоридно-сульфатні, сульфатно-хлоридні з різним катіонним складом. Мінералізація вод змінюється від 0,5 до 8,0 г/дм .

У південній частині Кривбасу підземні води сарматських та понтичних вапняків забруднені внаслідок фільтраційних втрат із хвостосховищ ГЗК-ів та ставка-накопичувача в б. Свистунова. На протязі останніх кількох десятків років рівні підземних вод на окремих ділянках підвищилися на 8,0-20,0 м, а мінералізація вод збільшилася від 0,5-1,5 г/дм³ до 2,5-13,9 г/дм³. Живлення водоносного горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів і завдяки підживленню напірними водами відкладів, що залягають нижче. Підземні води водоносного горизонту на окремих ділянках регіону використовуються населенням для господарсько-питного водопостачання.

Водоносний горизонт палеогенових відкладів розповсюджений безпосередньо на кристалічних породах або на корі їх вивітрювання. Водовміщуючими породами є піски та пісковики, рідше мергелі київської та бучацької свит. Водоносний горизонт напірний, п'єзометричні рівні встановлюються на глибинах від 7,5 до 80,0 м від поверхні землі. Величина напору збільшується одночасово з зануренням кристалічних порід і становить 2,8-32,6 м. За хімічним складом підземні води змінюються від гідрокарбонатно-сульфатних до хлоридних зі змішаним катіонним складом, мінералізація вод коливається від 0,5 до 2,1 г/дм³.

Водоносний горизонт крейдяних відкладів приурочений до кварцових глауконітових пісків і пісковиків потужністю від 15,0 до 60,0 м. Глибина залягання водо-вміщуючих порід коливається від 50,0 до 220,0 м, збільшуючись у південному напрямку. Води напірні, за хімічним складом води змішаного типу з мінералізацією 0,4-0,7 г/дм і загальною жорсткістю 2,8 0 мг-екв/дм . За період спостережень з 1984 року істотних змін в мінералізації та хімічному складі не відзначено.

Водоносний горизонт в тріщинуватих кристалічних породах архей-протерозою і продуктах їх вивітрювання поширений в межах області тріщинних вод Українського щита. Води горизонту приурочені до тектонічних порушень в кристалічних породах і до верхньої тріщинуватої зони порід, де вони утворюють єдину, гідравлічно зв'язану систему. Глибина залягання вод змінюється в широких межах: від кількох метрів до 110,0-115,0 м, а в породах криворізької серії - до 250,0 м і більше. Води, в основному, напірні, величина напору сягає 60,0-96,0 м. Дебіти свердловин, обладнаних на тріщині води, змінюються від 0,002 до 4,7 л/сек. Переважають прісні та слабосолонуваті води з мінералізацією від 0,6-1,0 г/дм³ до 2,5-5,1 г/дм³. За хімічним складом води відносяться до гідрокарбонатні, сульфатно-гідрокарбонатних, сульфатних, гідрокарбо-натно-сульфатних. За катіонним складом води переважно кальцієві та магнієво-кальцієві.

Тріщинна зона в породах криворізької серії характеризується високою водозба-гаченістю, проте значна мінералізація вод (3,0-150,0 г/дм³) не дозволяє використовувати їх для водопостачання. Режим вод порід криворізької серії порушений шахтним водовідливом, у результаті чого сформувалася значна за розмірами депресійна лійка. Води, що відкачуються з шахт, кар'єрів, дренажних колекторів, скидаються в ставки-накопичувачі, а також в хвостосховища ГЗК-ів і використовуються при збагаченні залізних руд.

Тріщинуваті води порід докембрію та продуктів їх вивітрювання використовуються для водопостачання населення сільської місцевості та невеликих підприємств за допомогою поодиноких свердловин і шахтних колодязів.

Південна частина басейну р. Інгулець в межах Херсоньської області в гідрогеологічному відношенні відноситься до Причорноморського артезіанського басейну, на території котрого мають поширення водоносні горизонти неогенового віку (комплексу нижньопліоценових, верхньо- та середньоміоценових відкладів), а також четвертинних, палеогенових відкладів

Для господарсько-питного, частково виробничо-технічного водопостачання і зрошування земель, на території області використовуються води усіх перелічених водоносних горизонтів, однак, експлуатація основних водозаборів з затвердженими запасами підземних вод здійснюється тільки за рахунок водоносного комплексу відкладів середньо-верхньосарматського під'ярусів, меотичного і понтичного ярусів. Ці відклади не розчленуються стійкими водоупорами, тому, приурочені до них водоносні горизонти розглядаються, як єдиний водоносний комплекс.

Водомісткими породами основного неогенового водоносного комплексу є, переважно, тріщинуваті, шаруваті, оолітові вапняки з малопотужними (2-3 м), невитриманими по площі і в розрізі, водотривкими прошарками. Глибини залягання водовмі-щуючих порід комплексу збільшуються у напрямку з північного-східного на південно-західний. У цьому ж напрямку збільшується і потужність водовміщуючих порід від 2-5 до 180 м.

На більшій частині території області водоносний комплекс безнапірний, з місцевими напорами на окремих ділянках до 1-3 м. У межах пліоценової тераси, на півдні, напір збільшується до 120-140 м.

Води прісні з мінералізацією переважно до 1,0 г/дм³ розповсюджені на усій південно-західній території області. Води з мінералізацією понад 1,5 г/дм³ поширені локальними зонами на обох берегах р. Дніпро, за складом вони нейтральні, рідше слаболужні.

На усіх водозаборах Херсонської області в 2002 році положення рівнів підземних вод було вище їх максимально допустимих знижень. В багаторічному розрізі відмічається регіональний підйом рівнів на усіх ділянках водозаборів.

В цілому, підземні води в басейні Інгульця характеризуються досить високою мінералізацією та підвищеною жорсткістю, що обумовлено природними факторами.

Основним джерелом забруднення підземних вод на території Кіровоградської області є підприємства енергетичної, вугільної, залізорудної, металургійної та легкої промисловостей

Із забруднюючих речовин в складі стічних вод, що щорічно скидаються цими підприємствами в поверхневі води та накопичувачі, слід відзначити: азот амонійний, фтор, СПАР, нікель, нітрати, залізо, сульфати, хлориди тощо, вміст яких в декілька разів перевищує ГДК.

На території області існує декілька осередків забруднення підземних вод четвертинних і докембрійських відкладів, в зоні впливу яких підземні води забруднені сульфатами до 830 мг/дм³ (ГДК 500 мг/дм³), амонієм до 200 мг/дм³ (ГДК 2,0 мг/дм³).

Найбільшим потенційним джерелом забруднення поверхневих і підземних вод області є забруднені стічні води (поля фільтрації Маловисківського спиртзаводу та невпорядковане звалище Долинського ККП), тому що їх накопичувачі є фільтруючими, тим паче, що в зоні впливу Долинського ККП знаходиться Лозуватський водозабір, що працює на затверджених запасах кристалічних порід архею-протерозою.

Найбільшим осередком забруднення підземних вод в басейні Інгульця є район Кривбасу. Для території Кривбасу підземні води характеризуються значними негативними змінами показників режиму рівнів та якості, що зумовлено дуже великим техногенним навантаженням на територію.

У районах гірничих відводів шахт і кар'єрів спостерігаються постійні інтенсивні зміни режиму рівнів підземних вод. Зі збільшенням глибини гірничовидобувних робіт спостерігається збільшення величини мінералізації підземних вод. Глибше 300 м переважно розповсюджені хлоридно-натрієві води, які найважче утилізуються. За рахунок інтенсивного дренування гірського масиву в басейні сформувалася депресійна лійка глибиною понад 1200 м, на її крилах - до 450-600 м, довжиною до 80 км і шириною близько 4-6 км.

Найбільше техногенне навантаження зазнають водоносні горизонти в межах Криворізького та Широківського адміністративних районів. Фільтрація з хвостосхо-вищ становить біля 35,0 тис. м³/добу (0,4 м³/с). Внаслідок цього площа забруднених підземних вод в районі гірничозбагачувальних комбінатів складає близько 280 км2. У підтопленому стані знаходиться біля 90 км2 міських та промислових зон. У районах сільських населених пунктів площа підтоплених земель сягає 35 км2.

Забруднення підземних вод четвертинного водоносного горизонту - першого від поверхні ґрунтового водоносного горизонту - носить практично повсюдний характер. Найбільші площі й інтенсивність забруднення характерні для місць розташування гірничодобувних та великих промислових підприємств. У цих районах у підземних водах відмічено високі концентрації брому (до 29 ГДК), стронцію (до 22 ГДК), заліза (до 48 ГДК), селену (до 9 ГДК) і барію (до 10,5 ГДК); мінералізація води коливається від 1,2 до 20,4 г/дм³.

На погіршення якісного стану підземних вод у нижньої частині басейну р. Інгулець суттєво впливає три основних фактори: використання мінеральних добрив та пестицидів, зрошення на сільгоспугіддях та скиди забруднених стічних вод в поверхневі водойми та на поля фільтрації тощо.

На території Миколаївської та Херсонської областей існує декілька осередків забруднення підземних вод, на яких основним забруднювачем є нітрати. Вміст нітратів в зоні впливу цих осередків у підземних водах четвертинних і неогенових відкладів, де не має природного захищення горизонтів, коливається від 17 мг/дм³ до 2000 мг/дм³ (ГДК 45 мг/дм³).

Вплив техногенних факторів на території Миколаївської області обумовив нітратне забруднення підземних вод на групових водозаборах м. Снігурівка та на інших локальних ділянках території області.

Стан малих річок

В басейні р.Інгулець нараховується 377 малих річок сумарною довжиною 1992 км, в т.ч. в басейні Саксагані їх кількість становить 146 загальною довжиною 335 км (М.М. Паламарчук, Н.Б.Закорчевна. Водний фонд України. Київ. - 2001). У зв'язку з низьким водозабезпеченням регіону ступінь зарегульованості малих річок басейну Інгульця досить значний. Так всього в басейні Інгульця нараховується 34 водосховища та 671 ставок, в т.ч. в басейні Саксагані - 11 водосховищ та 125 ставків. На малих ріках більшість ставків побудовані без необхідної проектної документації. Надмірне зарегулювання стоку приводить до замулення русел малих рік, зменшенню необхідних екологічних витрат, погіршенню санітарно-епідеміологічної обстановки.

Починаючи з 1989 року Держводгоспом здійснюється паспортизація малих річок. Уже паспортизовано близько дві третини малих річок від передбачених для паспортизації. Паспорт малої річки - єдиний документ, що вміщає об'єктивні дані про стан річки. На підставі цих даних визначаються напрямки природоохоронної і водогосподарської діяльності, здійснюються комплексні заходи щодо поліпшення екологічного стану басейнів малих річок.

В останні роки зросли масштаби освоєння берегів і заплав малих річок під дачне будівництво, садівництво й городництво, що приводить до деградації річок і погіршення стану навколишнього середовища.

Програмою передбачається здійснити аналіз зарегульованості малих річок басейну, оцінку стану антропогенного навантаження на басейни малих річок, здійснити заходи щодо покращення їх екологічного стану.

Основними напрямками щодо робіт з екологічного оздоровлення малих річок в басейнах Інгулець та Саксагань є:

винесення прибережних захисних смуг для проведення на них комплексних водоохоронних заходів;

залучення органів місцевої влади до фінансування повних комплексів во доохоронних заходів при роботах на малих річках;

втілення концепції ґрунтозахисного землеробства (упорядкування земле користування, тобто вилучення з класу орних заплавних земель та земель, на яких спостерігаються ерозійні процеси);

заліснення території до оптимальної норми - 16% (сюди входить і посад ка водозахисних лісосмуг і протиерозійні лісонасадження);

призупинення робіт з господарського використання заплав малих річок, які негативно впливають на їх стан;

забезпечення контролю за використанням і якісним станом вод малих річок;

використання прогресивних технологій і міжнародного досвіду по еколо гічному оздоровленню малих річок;

створення руслових водоохоронних смуг з посадженням вищої водної ро слинності (ВВР), а також створення заплав, заводей, рукавів з вирощуванням ВВР, покращення санітарно-гігієнічного стану територій міст та селищ, реа лізація багатоцільових організаційно-технічних заходів, націлених на поліп шення екологічного стану сельбищних територій;

посилення робіт з екологічного виховання населення, пропаганди раціо нального використання й охорони водних ресурсів.

3.5 Якість води

Значний вплив на екологічний стан річок басейну Інгулець має скидання не-очищених та недостатньо очищених вод промисловими підприємствами, а також забруднення підземних водоносних горизонтів.

Уже в верхній течії Інгулець та його притоки забруднені органічними сполуками, металами, фенолами, нафтопродуктами тощо. Речовини, які надходять по р. Інгулець з Кіровоградської області, забруднюють воду та донні відклади у Карачунівському водосховищі. Якість води Карачунівського водосховища поступово погіршується. Так сухий залишок збільшується і досягає 1500 мг/дм , завислі речовини до 32 мг/дм , СПАР до 0,08 мг/дм , нафтопродукти до 0,1 мг/дм³.

Нижче Карачунівського водосховища якість води у р. Інгулець погіршується внаслідок впливу техногенних та природних факторів. Для поверхневих та підземних вод цього району характерні висока мінералізація та жорсткість води, які обумовлені природно-географічними умовами - засоленістю лесів та червоно-бурих глин, які їх підстилають. Мінералізація ґрунтових вод у колодязях району досягає 2-3,9 г/дм³. Природний вміст у воді р.Інгулець заліза та кадмію поблизу м.Кривий Ріг також вищий, ніж у річках, які протікають по території, де відсутні поклади залізних руд.

У пониззі р. Інгулець в районі с. Дар'ївка спостерігаються значні зміни мінералізації на протязі року, що пов'язано з роботою Інгулецької зрошувальної системи. Під час роботи насосної станції Інгулецької зрошувальної системи (травень-вересень), у гирловій частині річки знаходиться дніпровська вода, мінералізація складає лише 0,3-0,4 г/дм³. У січні-лютому під час скидання мінералізованих вод підприємствами Кривбасу мінералізація збільшується до 3,5 г/дм³.

Погіршують якість води р.Інгулець її притоки. Річка Бокова у літній період привносить до 1,6 г/дм³ сухого залишку при жорсткості 16 мг-екв/дм³, а зимовий -понад 2,9 г/дм³ сухого залишку і жорсткість досягає майже 30 мг-екв/дм³.

Дещо менше забруднюючих речовин привносить і р. Боковенька. Мінералізація її води досягає 1,9 г/дм³ при жорсткості 19,3 мг-екв/дм³.

Річка Жовта погіршує якість води по ХСК з 32 до 39 мг/дм³, сухому залишку з 843 до 1353 мг/дм³, амонію сольовому з 0,09 до 0,15 мг/дм³, кальцію та магнію в 1,5 рази.

Річка Зелена привносить сухого залишку 1100 мг/дм , ХСК 32 мг/дм .

Річка Саксагань також забруднює р. Інгулець . У нижній течії влітку мінералізація її води досягає 1,4 г/дм³, осінню до 2,1 г/дм³, а зимою під час скиду до 8 і більше г/дм³ при жорсткості до 29 мг-екв/дм³.

За даними гідроекологічного моніторингу, проведеного 1ГН НАН України в басейні Інгульця у вересні 2002 року, мінералізація води, яка надходить по річці Інгу-лець у Карачунівське водосховище склала 915 мг/дм , а вміст хлоридів - 123 мг/дм . Мінералізація води в Карачунівському водосховищі збільшується вниз по річці. У верхній частині водосховища (а/міст у с.Лозоватка) мінералізація води складала 1290 мг/дм , у середній частині (у порома) - 1306 мг/дм³ і поблизу греблі - 1355 мг/дм³. Збільшення мінералізації води в Карачунівському водосховищі відбувається за рахунок надходження високомінералізованих вод правобережних притоків (р.Бокова і р.Боковенька) та фільтраційних вод із хвостосховища ЦГЗКа. Мінералізація води, яка надходить з Карачунівського водосховища в р,Інгулець, складала 1,4 г/дм³. Після впадання р.Саксагань мінералізація води в р.Інгулець становила 1850 мг/дм³, а вміст хлоридів - 400 мг/дм³. Униз по річці відбувається подальше збільшення мінералізації води за рахунок скидання госппобутових та промислових вод. Основну частку вносить канал КМК (нормована витрата води 2,0 м³/с, мінералізація 2,9 г/дм³, вміст хлоридів - 1230 мг/дм³).

На виході з Кривбасу за даними водпоста Андріївка мінералізація води в р.Інгулець зростає до 2,7 г/дм³, а хлоридів - до 1000 мг/дм³.

Під час скидання з накопичувачів високомінералізованих вод гірничорудними підприємствами Кривбасу в 2002-2003 рр. мінералізація води в р.Інгулець у м.Кривий Ріг досягала 4,4 г/дм³, а вміст хлоридів - 1,8 г/дм³; на виході з Кривбасу (водпост Андріївка) максимальна величина мінералізації - 6,0 г/дм³, а хлоридів - 3,3 г/дм³.

Під час промивання р.Інгулець (березень-квітень 2003 року) за даними водпоста Новогданцівка, на якому контролюється скидні витрати з Карачунівського водосховища, було скинуто близько 200 млн.м³ води, при максимальній витраті води ПО м³/с(1-5.04.03р.).

В результаті промивання р.Інгулець мінералізація води в квітні 2003 року на водпосту Кривий Ріг склала 1,3 г/дм³, а вміст хлоридів - 0,2 г/дм³; на водпосту Андріївка мінералізація води понизилася до 1,4 г/дм³, а вміст хлоридів - до 0,3 г/дм³.

У р.Саксагань у травні 2003 року величина мінералізації була близько 1,4 г/дм³, а хлоридів близько 0,2 г/дм³.

4. Принципи і засади водно-екологічної політики

Проблема техногенно-екологічного забруднення гірничодобувних територій, де головними джерелами забруднення є накопичувані промислових відходів, мінералізованих шахтних та рудникових вод, потребує термінового розв'язання.

Гірничодобувні роботи суттєво впливають на навколишнє середовище і створюють умови для активізації небезпечних геологічних процесів, одним з яких є осідання денної поверхні землі, внаслідок чого виникають небезпечні явища: інтенсивне підтоплення житлових масивів та об'єктів господарювання, заболочування значних територій, утворення джерел, озер і боліт у пониженнях рельєфу.

В результаті закриття гірничо-видобувних підприємств, шахт і розрізів необхідно передбачити вирішення комплексу еколого-гідрогеологічних, у тому числі водоохоронних проблем, передбачених Водним кодексом України / ст. 105, "Охорона підземних вод"/. Це, насамперед, здійснення заходів щодо попередження забруднення підземних вод, обладнання локальної мережі спостережувальних свердловин для контролю за рівнями та якісним станом цих вод.

Програмою передбачаються заходи щодо охорони земель від засолення, підтоплення, забезпечення умов відтворення природних ландшафтів у зонах розміщення цих об'єктів.

З метою поліпшення забезпечення якісною водою населення і галузей економіки, вирішення водогосподарських і екологічних проблем басейнів річок та регіонів України, у тому числі і гірничодобувних, впродовж 1999-2002 років Урядом України визначені основні напрями цієї діяльності в законах та програмах, зокрема це Концепція розвитку водного господарства України, затверджена Постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 № 1390-ХІУ та Закон України "Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства", прийнятий 17 січня 2002 року, до складу якого увійшли програми водогосподарського напрямку.

Метою програмних документів є впровадження державної політики, спрямованої на запобігання зростанню антропогенного впливу на довкілля, забезпечення екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення і виснаження, раціональне використання водних ресурсів, забезпечення сталого функціонування екосистем у басейнах річок України, запобігання шкідливій дії вод і ліквідації її наслідків.

Для реалізації зазначених природоохоронних заходів передбачається:

при формуванні державного бюджету виділяти кошти на фінансуванню Комплексних програм природоохоронного спрямування у повному обсязі : віднесенням витрат на вказані цілі до захищених статей бюджету;

розробити і ввести в дію та забезпечити неухильне дотримання суб'єкта ми господарювання нормативів з граничного навантаження на навколишнє середовище;

- провести інвентаризацію, паспортизацію та оцінку технічного стану потенційне небезпечних об'єктів (підземні виробки, пустоти, будівлі та споруди, що розміщені в зоні їх розповсюдження) та вжити вичерпних заходів для запобігання їх руйнування.

Згідно з Законом України "Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства", підприємства гірничодобувної галузі щорічно зобов'язані погоджувати з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує виконання зазначеної Програми заходи, на які спрямовуються кошти від збору за забруднення навколишнього середовища, що залишаються у розпорядженні цих підприємств.

На виконання завдань Програми постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003р. № 568 створена Міжвідомча координаційна рада.

На підставі вищезазначеного основними принципами водно-екологічної політики в басейнах річок Інгулець та Саксагань є:

пріоритетність розвитку системи водокористування для соціальної сфери;

комплексний підхід до територіальної організації виробництва, земле- і водокористування залежно від водоресурсного значення зазначених басейнів;

еколого-економічна і санітарно-гігієнічна регламентація та державне управління водокористуванням з наданням безумовного пріоритету збере женню водних ресурсів, підтриманню сприятливих умов функціонування ландшафтів водозбірних басейнів і екологічного стану водних об'єктів в басейнах річок Інгулець та Саксагань;

пріоритетність економічних важелів регулювання водних відносин, опти мальне їх поєднання з організаційними та правовими заходами;

- широке залучення громадськості до процесів обговорення, планування, контролю процесів використання водних ресурсів.

Реалізація вищезазначених принципів (шляхом виконання завдань та заходів Програми) має здійснюватись за такими пріоритетними напрямами:

поліпшення якості забезпечення водними ресурсами населення і галузей економіки, включаючи будівництво (реконструкцію) та підвищення екологічної надійності водосховищ, каналів, водоводів, систем водозабезпечення;

раціональне та екологічно безпечне використання водних ресурсів, підвищення технологічного рівня водокористування, впровадження маловодних і безводних технологій (впровадження новітніх, водозберігаючих, енергозберігаючих, комплексних технологій очищення забруднених вод, в першу чергу у комунальному господарстві);

упорядкування структури природних територій та земель, які інтенсивно використовуються, оптимізація водних балансів річкових басейнів річок Інгулець та Саксагань, забезпечення стабільності та поліпшення екологічної ситуації, підтримання водорегулюючих функцій ландшафтів водозбірних територій;

відновлення та підтримання сприятливого гідрологічного режиму водних об'єктів в басейнах річок Інгулець та Саксагань;

удосконалення управління водокористуванням, охороною та відтворенням водних ресурсів у басейнах річок Інгулець та Саксагань на основі запровадження басейнового принципу (вдосконалення законодавчої та іншої нормативно-правової бази для впровадження державної політики у сфері використання водних ресурсів).

5. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЕКОЛОГІЧНОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ (РЕАБІЛІТАЦІЇ) БАСЕЙНІВ РІЧКИ ІНГУЛЕЦЬ ТА ЖОВТНЕВОГО ВОДОСХОВИЩА

Системний аналіз сучасного екологічного стану басейну Інгульця дав змогу окреслити коло найактуальніших проблем, які потребують розв'язання та є предметом цієї програми, а саме:

- антропогенне навантаження на водні об'єкти басейну внаслідок екстенсивного способу ведення господарства призвело до кризового зменшення само-відтворюючих можливостей річок та виснаження водноресурсного потенціалу стала тенденція до значного забруднення водних об'єктів внаслідок неупо-рядкованого відведення стічних вод від населених пунктів, господарських об'єктів і сільськогосподарських угідь (незадовільний технічний стан, низький рівень експлуатації систем водовідведення тощо);

періодична зміна водно-сольового режиму річок внаслідок скидання надлишків зворотних стічних вод гірничорудних підприємств в міжвегетаційний період в р. Інгулець в об'ємі 16-17 млн.м³ та в р.Саксагань в об'ємі 5 млн.м³ з загальною мінералізацією біля ЗО г/дм³;

значне забруднення підземних вод та виникнення шкідливих інженерно-геологічних явищ (карст, суфозія та провали денної поверхні) внаслідок недосконалої схеми гідрогеологічного захисту ведення гірничих робіт;

погіршення якості питної води внаслідок незадовільного екологічного стану джерел питного водопостачання в басейні поряд з існуючими технологія ми водоочищення, які вже не забезпечують необхідного рівня водопідготовки;

недосконалість економічного механізму водокористування і реалізації водоохоронних заходів;

недостатня ефективність існуючої схеми управління охороною та використанням водних ресурсів внаслідок недосконалості нормативно-правової бази і організаційної структури управління;

відсутність автоматизованої системи моніторингу екологічного стану водних об'єктів басейну Інгульця, якості питної води і стічних вод у системах водопостачання і водовідведення населених пунктів і господарських об'єктів та достатнього природоохоронного контролю за використанням водних ре сурсів.

реалізаціяає можливість створити необхідні передумови для розв'язання наведених вище головних проблем шляхом поліпшення екологічного стану басейнів річок Інгулець і Саксагань.

Для досягнення основної мети Комплексної програми передбачається розробити і реалізувати проекти та заходи за такими пріоритетними напрямами:

охорона поверхневих і підземних вод від забруднення;

удосконалення водозабезпечення населення якісною питною водою;

удосконалення нормативно-правової бази по збору коштів за забруднення водних об'єктів та їх цільовому використанню на відновлення водних ресурсів у відповідності до басейнового принципу;

підтримання в безпечному для довкілля та населення режиму підземних вод в Криворізькому регіоні;

відродження і підтримання сприятливого гідрологічного стану річок в басейні Інгульця;

удосконалення системи відведення шахтних вод Кривбасу з урахуванням альтернативних варіантів відводу та акумуляції шахтних вод;

поліпшення водогосподарської ситуації на землях Інгулецької зрошувальної системи;

створення ефективної регіональної системи екологічного моніторингу із застосуванням сучасних засобів інформатики;

прогнозування змін гідрогеологічного середовища на окремих техногенно-напружених ділянках басейну р.Інгулець методом моделювання;

створення геоінформаційної системи екологічного менеджменту в басейні Інгульця.

Взаємопов'язані комплекси заходів за пріоритетними напрямами переслідують такі цілі:

зменшення антропогенного навантаження на водні об'єкти басейну річок Інгулець і Саксагань;

досягнення екологічно безпечного використання водних об'єктів і водних ресурсів для задоволення господарських потреб;

забезпечення екологічно стійкого функціонування водного об'єкту як елемента природного середовища із збереженням властивості водних екосистем відновлювати якість води.

Розв'язання накопичених протягом тривалого часу екологічних проблем у басейні Інгульця потребує значних фінансових ресурсів, основним джерелом яких залишаються державний і місцеві бюджети та кошти підприємств усіх форм власності. З огляду на обмеженість фінансування природоохоронних заходів та життєву необхідність оздоровлення річкового басейну передбачається розроблення плану практичної реалізації заходів.Для раціонального використання коштів необхідно визначити пріоритетні завдання та відпрацювати ефективні, економічно вигідні рішення і етапи їх реалізації.

З цією метою здійснюється класифікація проблем за ступенем їх важливості (погіршення здоров'я населення в результаті низької якості водних ресурсів, істотне погіршення стану або небезпека заподіяння непоправної шкоди екосистемі), а також класифікація природоохоронних дій для визначення необхідних обсягів капіталовкладень та їх екологічної ефективності (з наданням пріоритету заходам із значним еко-лого-економічним ефектом, які придатні до поетапної реалізації, забезпечені необхідною проектною документацією, передпроектними дослідженнями тощо).

Розроблення конкретних заходів і розподіл коштів на їх практичну реалізацію здійснюються не тільки за галузевою, а й за цільовою ознакою.

У першу чергу передбачається виконання заходів, які не потребують значних капітальних затрат, а саме:

підвищення загальної культури виробництва;

суворе дотримання технологічних норм споживання і використання водних ресурсів;

підтримання у належному стані діючих водоохоронних споруд; запобігання аварійним ситуаціям;

забезпечення своєчасного прибирання сміття та очищення забудованих територій, суворого контролю з боку природоохоронних органів за станом забудованих територій міст;

дотримання законодавства щодо режиму використання прибережних смуг та водоохоронних зон;

контроль за зберіганням та використанням органічних і мінеральних добрив, отрутохімікатів, детергентів, нафтопродуктів тощо з метою запобігання їх виносу у водні об'єкти.

Визначення пріоритетних цілей та засобів їх досягнення проведено згідно з двома етапами екологічного оздоровлення басейну Дніпра.

Перший етап (до 2005 року) - поліпшення екологічної ситуації за рахунок стабілізації і щорічного зниження рівнів забруднення та виснаження водних об'єктів,

створення нормативно-правових, організаційних та економічних передумов переходу до екологічно безпечного використання водних об'єктів. Головними завданнями цього етапу є:

обмеження шкідливого впливу найбільш небезпечних забруднювачів водних джерел басейну Інгульця, припинення скидання забруднених комунальних стічних вод, забезпечення очищення стічних вод відповідно до проектних параметрів очисних споруд;

зменшення водоспоживання на основі раціонального водокористування з урахуванням структурної перебудови господарства, технологічної модернізації та реконструкції промислового і аграрного виробництв, комунального господарства;

завершення створення водоохоронних зон та прибережних смуг усіх водойм басейну;

подальше вдосконалення нормативно-правової та еколого-економічної баз безпечного користування водними об'єктами і охорони їх від забруднення;

поліпшення системи управління водокористуванням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів відповідно до напрямів екологічного оздоровлення басейну Інгульця та поліпшення якості питної води;

удосконалення економічного механізму реалізації водоохоронної діяльності;

впровадження басейнового принципу управління водокористуванням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

удосконалення системи моніторингу екологічного стану басейну Інгульця шляхом розвитку відомчих мереж та служб, створення центру узагальнення баз даних про екологічний стан басейну Інгульця;

розроблення і впровадження програм екологічної освіти та виховання. На першому етапі необхідно зробити акцент на стабілізацію і зменшення скидання забруднюючих речовин з міських очисних споруд, зменшення надходження забруднень від промислових об'єктів, тваринницьких комплексів і ферм та сільських населених пунктів, з урбанізованих територій, будівництво недорогих очисних.

Протягом першого етапу передбачається проведення науково-дослідних, прое-ктно-вишукувальних та будівельно-монтажних робіт на виконання заходів, розроблених відповідно до визначених напрямів дій.

Другий етап (до 2010 року) - завершення реалізації широкомасштабних заходів щодо повного припинення скидання забруднюючих речовин у межах встановлених нормативів.

Головними завданнями цього етапу є:

сприяння структурній перебудові економіки на засадах сталого еколого-економічного розвитку; екологізація суспільного виробництва;

приведення виробничих процесів у промисловості, сільському та комунальному господарствах у відповідність з екологічними вимогами, нормативами та стандартами;

водоохоронні дії в населених пунктах, на господарських об'єктах, сільськогосподарських угіддях, в результаті реалізації яких використання водних об'єктів у басейні Інгульця буде екологічно безпечнішим;

загальне екологічне оздоровлення водотоків і водоймищ внаслідок реалізації широкомасштабних заходів у водозбірних басейнах, забезпечення нормативів якості поверхневих вод;

розроблення та впровадження екологічних стандартів межі стійкості екосистеми басейну Інгульця до антропогенних навантажень і визначення на їх основі параметрів збалансованості процесів використання та відтворення водних ресурсів для постійного і стабільного економічного розвитку територій басейну;

удосконалення системи еколого-економічного регулювання діяльності господарського комплексу в басейні Інгульця з метою відновлення природних властивостей водних об'єктів, створення умов для компетентного управління використанням водних ресурсів і розвитком продуктивних сил;

створення автоматизованої системи оцінки екологічних ситуацій, прогнозування шкідливого впливу на водні об'єкти.

Протягом другого етапу триватиме здійснення науково-дослідницьких, проектно-вишукувальних та будівельно-монтажних робіт, спрямованих на виконання наміченихзаходів.

6. ПРІОРИТЕТНІ ЗАВДАННЯ І КОМПЛЕКС ЗАХОДІВ ЗА ОСНОВНИМИ НАПРЯМАМИ ДІЙ

Стратегічна мета - забезпечення у процесі використання водних ресурсів пріоритету природоохоронних функцій над господарськими, раціональне використання поверхневих та підземних вод, широке впровадження водозберігаючих технологій в усіх галузях народного господарства.

Основні цілі:

зниження вмісту у водних об'єктах басейну Інгульця біогенних речовин, нафтопродуктів, пестицидів, іонів важких металів, радіонуклідів та інших шкідливих речовин;

припинення засмічення водних об'єктів;

поліпшення якості питного водопостачання та води, що використовується зрошувальним землеробством на території басейну;

удосконалення нормативно-правової та еколого-економічної бази з метою поліпшення якісного стану водних об'єктів;

скорочення обсягів технологічного водоспоживання із впровадженням сучасних водозберігаючих технологій;

скорочення використання свіжої води промисловістю за рахунок мінералізованих підземних і шахтних вод;

використання в промисловості оборотної і повторно-послідовно використовуваної води на рівні 90-92 відсотків загального обсягу води, що споживається підприємствами;

зменшення витрат води і скидання забруднених стічних вод за рахунок удосконалення технологічних процесів у металургійній, гірничодобувній та інших галузях промисловості;

удосконалення системи обліку, моніторингу та контролю забруднення поверхневих і підземних вод, розроблення та введення із дію системи ідентифікації та інструментального контролю за всіма стаціонарними джерелами забруднення поверхневих вод із створенням відповідної інформаційної бази даних;

розроблення басейнової системи використання і охорони вод, водогосподарських балансів;

удосконалення схеми управління режимом використання водних джерел з розробленням і впровадженням методів оптимізації структури та пріоритетів водокористування шляхом запровадження його поетапного територіально- пооб'єктного ліцензування та регламентації;

розроблення і впровадження методів регулювання розміщення, розвитку і структури господарських об'єктів з пріоритетним врахуванням умов їх водо- забезпечення та стійкості екосистеми до антропогенного навантаження;

- подальше удосконалення нормативів екологічної безпеки водокористування.

Пріоритетні заходи та шляхи їх реалізації:

1)будівництво (реконструкція) гідротехнічних споруд Довгострокові цілі:

забезпечення належного технічного стану гідротехнічних споруд на території басейну р.Інгулець;

будівництво гідротехнічних споруд з метою запобігання негативного впливу на поверхневі та підземні води басейну.

Проміжні цілі:

завершення заходів, спрямованих на забезпечення належного технічного стану ставка-накопичувача шахтних вод у б. Свистунова;

реконструкція хвостового господарства і оборотного водопостачання в районі с. Миролюбівка ГЗК КДГМК "Криворіжсталь.

2)упорядкування існуючого водовідведення на об'єктах житлово-комунального господарства

Довгострокові цілі:

повне припинення скидання у водні об'єкти неочищеиих та недостатньо очищених стічних вод комунального господарства;

забезпечення відповідності ступенів очищення стічних вод установленимнормативам та стандартам.

-Проміжні цілі:

-припинення скидання забруднених стічних вод у місцях, де їх обсяги істотно впливають на екологічний та санітарно-гігієнічний стан водойм;

забезпечення відповідності ступенів очищення стічних вод проектним параметрам очисних споруд.

В основу формуванняпокладено такі завдання:

ліквідація диспропорцій між потужностями водопроводів та потужностями каналізації з метою підвищення ефективності роботи очисних споруд;

завершення будівництва об'єктів високого ступеня будівельної готовності та введення їх у дію;

пріоритетне спрямування державних капіталовкладень на здійснення заходів щодо запобігання надходженню у водні об'єкти басейну неочищених сті чних вод;

розв'язання проблеми зменшення обсягів осадів, що утворюються на очисних спорудах каналізації;

заміна аварійних каналізаційних мереж та спрацьованого обладнання очисних станцій.

З метою підвищення рівня експлуатації очисних споруд передбачається:

підтримка на державному рівні розроблення та впровадження сучаснихтехнологій очищення стічних вод;

запобігання надходженню на комунальні очисні споруди неочищених і недостатньо очищених промислових стічних вод, створення умов для ефектив ного контролю за їх надходженням;

розроблення і впровадження дієвих заходів щодо посилення контролю зазабрудненням поверхневих та підземних вод комунальними підприємствами.

3) упорядкування існуючого водовїдведення на промислових об'єктах Довгострокові цілі:

повне припинення скидання у водні об'єкти неочищених та недостатньо очищених стічних вод промислових об'єктів;

забезпечення відповідності ступенів очищення стічних вод установленим нормативам та стандартам із застосуванням найкращих існуючих технологій;

удосконалення системи відведення шахтних вод Кривбасу з урахуванням альтернативних варіантів відводу та акумуляції шахтних вод;

Проміжні цілі:

науково-технічне обгрунтування системи відведення шахтних вод Кривбасу з урахуванням альтернативних варіантів відводу та акумуляції шахтних вод;

припинення скидання забруднених стічних вод у місцях, де їх обсяги істотно впливають на екологічний та санітарно-гігієнічний стан водойм;

забезпечення відповідності ступенів очищення стічних вод проектним параметрам очисних споруд.

Розробка альтернативних варіантів відводу та акумуляції шахтних вод Кривбасу та будівництво (реконструкція) очисних споруд на промислових об'єктах потребує підтримки на державному рівні в комплексі заходів щодо структурної перебудови економіки.

Для упорядкування існуючого водовідведення на промислових об'єктах передбачається:

застосування економічних та адміністративних засобів регулювання і стимулювання будівництва та реконструкції очисних споруд на промислових підприємствах за рахунок власних коштів та інших джерел фінансування;

розроблення і впровадження сучасних методів переробки та утилізації відходів очисних споруд;

посилення контролю за достовірністю інформації про скидання зворотних вод;

-розроблення і впровадження системи ідентифікації порушників умов скидання промислових стічних вод до міської каналізації;

-сприяння оснащенню виробничих об'єктів засобами моніторингу за скиданням стічних вод;

удосконалення контролю за попереднім очищенням виробничих стічних вод;

проведення необхідних науково-дослідницьких робіт.

Для запобігання забрудненню водних об'єктів та підземних вод інфільтраційними модами накопичувачів промислових відходів (особливо токсичних) та міських звалищ, нафтопродуктами, отрутохімікатами тощо необхідно реалізувати природоохоронні заходи на особливо небезпечних накопичувачах відходів та стоків підприємств.

З метою забезпечення проведення цілеспрямованої екологічної політики щодо накопичувачів промислових відходів та стоків передбачається:

систематичне проведення інспекцій стану промислових гідроспоруд;

проведення необхідних науково-дослідницьких робіт.

Система аналогічних заходів має бути розроблена та впроваджена і щодо накопичувачів комунальних відходів та територій, забруднених нафтопродуктами, отрутохімікатами тощо.

4) упорядкування існуючого водовідведення на урбанізованих територіях

Довгострокові цілі:

повне припинення скидання в водні об'єкти неочищених поверхневих стічних вод на територіях міст та селищ міського типу.

Проміжні цілі:

припинення засмічення водних об'єктів;

припинення скидання забруднених стічних вод у місцях, де їх обсяги істотно впливають на екологічний та санітарно-гігієнічний стан водойм.

З метою забезпечення упорядкування існуючого водовідведенняна урбанізованих територіях передбачається:

перебудова системи водовідведення, обладнання мережі дощової каналізації спорудами уловлювання засмічуючих речовин у зливових водах;

- посилення контролю з боку природоохоронних органів за станом поверхні забудованих територій міст та своєчасним прибиранням сміття;

- створення під час реконструкції та забудови міст нових мереж дощової каналізації та їх спрямування до очисних споруд.

- поліпшення якості питної води

Завдання якісного водопостачання питної води на території басейну Інгульця вимагає насамперед забезпечення якісного стану поверхневих та підземних водних об'єктів.

Ефективність заходів щодо якісного забезпечення питною водою визначатиметься насамперед обсягами та ефективністю водоохоронних заходів щодо зменшення та нейтралізації негативного антропогенного навантаження на водні джерела, а не тільки розвитком систем водопостачання та забезпеченням відповідної якісної водо-підготовки.

Реалізацію заходів - щодо поліпшення якості питної води необхідно здійснювати одночасно з виконанням інших заходів і програм, а саме:

Національної програми забезпечення населення України якісною питною водою, якою передбачається:

- забезпечення систем водопостачання населених пунктів устаткуванням і реагентами для поліпшення якості питної води;

- удосконалення галузевої системи моніторингу якості питної води; перехід на використання альтернативних джерел постачання населення якісною питною водою з урахуванням регіональних особливостей (визначення можливостей і обсягів впровадження інфільтраційних водозаборів у басейні Дніпра, застосування індивідуальних та локальних пристроїв для доочищення питної води, виробництво води в пляшках і пакетах тощо);

- удосконалення економічних і правових засад функціонування водопровідного господарства;

- програма поетапного оснащення житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води, якою передбачається впровадження приладів обліку споживання питної води з метою її раціонального використання;

- введення в дію Закону України про питну воду з метою нормативного забезпечення взаємовідносин між власниками комунальних споруд, виробниками послуг та їх споживачами.

Природоохоронні заходи

Основна мета - поліпшення загального екологічного стану водних об'єктів басейну Інгульця, яке забезпечить стійке функціонування природних екосистем і гармонійний розвиток господарських комплексів у його басейні. Довгострокові цілі:

відновлення малих річок та основних притоків Інгульця шляхом створення водоохоронних зон та прибережних смуг, розчищення та упорядкування поряд з відповідними заходами водовідведення в їх водозбірних басейнах;

поліпшення гідрологічного, морфологічного і гідрохімічного режиму водоймищ та водотоків з метою створення умов для збалансованого розвитку біоти та їх сталого використання;

сприяння збільшенню видового різноманіття тваринного світу та рослинності у водних об'єктах;

сприяння формуванню таких властивостей русла річок, берегів і прибережних смуг та зон, які забезпечували б можливість розвитку саморегулюючих біоценозів;

- впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території водозбору;

залуження сильно еродованих орних земель з переведенням їх до складу поліпшених сіножатей;

створення захисних лісонасаджень на ерозійно небезпечних землях;

вилучення із сільськогосподарського обороту непродуктивних земель підзалісення тощо;

збереження водовідтворювальної здатності ландшафтів, оптимізація їх структури та забезпечення екологічної рівноваги природних процесів шляхом досягнення оптимального співвідношення угідь різних типів у водозбірних басейнах річок. Проміжні цілі:

забезпечення виконання робіт, пов'язаних із створенням та упорядкуванням водоохоронних зон і прибережних смуг;

забезпечення контролю за дотриманням законодавства про режим використання прибережних смуг та водоохоронних зон ;

удосконалення системи моніторингу та контролю за станом водних об'єктів, водоохоронних зон та прибережних смуг, зон санітарної охорони тощо;

відновлення рослинного покриву на берегах водних об'єктів;

підтримання встановленого режиму на територіях водоохоронних зон та прибережних смуг;

розчистка русел;

берегоукріплення;

будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд.

Рекультивація порушених земель Довгострокові цілі:

забезпечення максимально можливого регулювання поверхневого стоку на порушених землях;

відновлення природних ландшафтів;

Проміжні цілі:

рекультивація порушених земель;

досягнення протиерозійної стійкості ландшафтів.

запобігання забрудненню підземних вод Довгострокові цілі:

контроль стану підземних вод за якісними та кількісними складовими;

використання вод таким чином, щоб забезпечити їх стале та безпечне використання відповідними галузями господарства з гарантуванням сталого розвитку взаємопов'язаних елементів навколишнього природного середови ща (рослинності, ландшафту тощо).

Проміжні цілі: