Екологічні фактори безпеки в Україні є нагальними політичними питаннями, якими терміново будуть вимушені займатися політики через те, що наразі набула надзвичайного загострення глобальна проблема охорони навколишнього середовища, найголовнішою причиною якої є низький рівень розробки та впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій.

Внаслідок низького рівня впровадження і розробки ресурсо- та енергозберігаючих технологій із загального обсягу природної речовини, що використовується у процесі виробництва, форми кінцевого продукту набуває лише 1,5%. В Україні річний обсяг видобутку мінеральної сировини становить приблизно біля 1 млрд. т, а гірської маси - близько 3 млрд. т, з них лише 5...8% компонентів мінеральної сировини використовуються для виробництва продукції, а решта іде у відходи.

Застосування недосконалих технологій, зокрема спалювання нафти, вугілля та природного газу, призвело до того, що у 1990 р. в атмосферу було викинуто 6 млрд. т вуглекислого газу промислового походження. Вміст вуглекислого газу в повітрі щорічно зростає на 0,5%, а за останні 150 років він зріс на 25%, причому на 12% за останні 30 років. Найбільшої шкоди завдають теплові електростанції, які працюють на вугіллі. Вони становлять 75% усіх ТЕЦ і на їх частку припадає третина всіх викидів СО2. У пило-газових викидах міститься понад 1400 шкідливих для людини речовин.

У 1990 р. кількість СО2, який потрапляє в повітря, зросла у 3,4 рази порівняно з 1950 р... Наслідком цього є збільшення концентрації в повітрі вуглекислого газу і зменшення кисню. Так, щорічно спалюється близько 16 млрд. т вільного кисню, а натомість, в атмосферу надходить до 25 через це температура земної поверхні за останні сто років підвищилася на 0,6%. Внаслідок цього підвищився рівень світового океану на 10%, а швидкість наступу океану на сушу постійно зростає і становить 1,1 см за 10 років.[29,c27]

Причиною загострення глобальних екологічних проблем є також швидка урбанізація населення, зростання гігантських мегаполісів, що супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, лісів, бурхливою автомобілізацією. В цілому на 0,3% території планети сконцентровано 40% всього населення. Нині існують десятки міст, кількість мешканців яких перевищує 10 млн. чол... У 2025 р. п'ять чоловік з восьми житимуть у місті. У містах зосереджено величезну кількість легкових автомобілів. Нині у світі їх кількість наближується до мілліарду. За останні 30...40 років забруднення середовища вихлопними газами зросло утричі.

В Україні, як і в країнах колишнього СРСР у великих промислових центрах: 60% викидів припадає на автомобільний транспорт. Внаслідок нижчої якості автомобілів у країнах СНД кожний з них викидає у повітря у 6 разів більше забруднюючих речовин, ніж у країнах Європи.

Особливо складна екологічна ситуація в Україні. Майже 10% її території охоплено глибокою екологічною кризою, близькою до катастрофи, і майже 70% загальної земельної площі наближається до такого же стану. Лише 1% території України займають екологічно чисті ареали. Такий стан навколишнього природного середовища спричинений надмірною концентрацією екологічно небезпечних виробництв. (Поняття "екологічна безпека промислового виробництва можна визначити як стійкість екосистем і безпечність проживання на певній території, що підлягає прямому і опосередкованому техногенному впливу. Екологічна безпека промислового виробництва охоплює два аспекти: безпеку території, тобто ступінь стійкості відповідних екосистем (територіальний аспект), та безпечність промислового виробництва, тобто рівень його шкідливого впливу (технологічний аспект).

Окремо існує технологічний аспект забезпечення екологічної безпеки. Він пов'язаний з розробкою, аналізом та інженерно-економічною оцінкою технічних норм забруднення у робочій зоні та виробничих циклах.) Так, загальна площа України становила лише 2% території колишнього Союзу, але на ній було зосереджено 25% усього промислового потенціалу. На частку нашої республіки припадало 25% забруднення природного середовища колишнього СРСР. Щороку з таких виробництв в атмосферу викидалося понад 100 млн. т шкідливих речовин, але при цьому не знешкоджувалася навіть частина їх.

Важливою причиною загострення глобальних екологічних проблем є також варварське ставлення людини до природи, що найбільше виявляється в хижацькому вирубуванні лісів, знищенні природних річок, створенні штучних водоймищ, забрудненні шкідливими речовинами прісної води. Щороку у світі знищується 15 млн. га лісів, на одне посаджене дерево припадає 10 вирубаних, кожну секунду вирубуються ліси площею у футбольне поле. У США і Канаді з 170 млн. га лісів збереглося не більше 10 млн. га. Тропічні ліси вирубуються зі швидкістю 5, 5 га за хвилину. На заході Африки площа лісів скорочується на 5% за рік. За одну хвилину на планеті знищується 20 га лісу. Інтенсивно вирубуються ліси в Росії, Україні та в деяких інших країнах колишнього СРСР.

З початку ХХ ст. споживання прісної води зросло більше як у 7 разів. У найближчі 30 років споживання води зросте в 1,5...2 рази. Водночас, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, близько 80% всіх видів захворювань пов'язані із споживанням неякісної води. В Україні близько 800 сіл користуються привозною водою, 89% сіл не мають водогону, кількість річок зменшилася на 3 тис. Внаслідок непродуманих заходів з меліорації земель в Україні знищено 1 млн. га найродючіших у світі ґрунтів. Хижацьке ставлення людей до природи виявляється також у втраті величезних масивів землі. За останні 100 років людство втратило 200 млн. кв. км землі, а нині щорічно втрачає близько 6...7 млн. га найродючіших земель.[17,c21]

У колишньому СРСР за повоєнний період кількість ріллі на одну людину скоротилася з 1,3 га до 0,83 га. В Україні за останні 20 років кількість неродючих земель зросла з 13 млн. до 18 млн. га. Крім того, 2 млн. га такими захімізованими, що їх рекультивація економічно нерентабельна.

Варварське непродумане ставлення людини до природи виявляється також у надмірному використанні шкідливих мінеральних добрив, зокрема пестицидів. У країнах колишнього СРСР площа земель, оброблюваних пестицидами, з 1980 по 1986 рр. зросла з 16,3 млн. до 210 млн. га. У країнах, що розвиваються щорічно отруюються пестицидами близько 400 тис. чол...

Надмірна загазованість, отруєння хімікатами тощо призвели до того, що в кістках сучасної людини вміст свинцю у 50 разів вищий, ніж у наших давніх предків. Збільшуються отруєння ртуттю, кадмієм, що є причиною катастрофічно швидкого зростання кількості серцево-судинних та онкологічних захворювань.

Хижацьке ставлення міністерств і відомств Союзу до українських земель призвели до отруєння них пестицидами, надмірна загазованість (на території України розташовано близько 1000 хімічних комбінатів) тощо призвели до того, що тут значно зросла смертність. У цілому внаслідок екологічної кризи щорічні витрати ВНП України становлять 15...20%. Зокрема внаслідок Чорнобильської аварії забруднено понад 10 млн. га земель, у т.ч. 9 млн. га сільськогосподарських угідь, забруднення Дніпра в декілька разів перевищує гранично допустимі норми. Але його воду змушені пити 35 млн. жителів України.

Через це сьогодні урядовцям і політикам необхідно віддавати перевагу і передбачати пільги тільки тим підприємствам, що застосовують екологічно зорієнтовані технологічні процеси.

Екологічно зорієнтованими технологічними процесами обробки матеріалів є такі, котрі в ході їх підготування, реалізації та післядії не завдають шкоди навколишньому середовищу, людям, ґрунту, рослинності, тваринам, водному та повітряному басейнам, або ця шкода зведена до мінімально можливого рівня.

Створення цілих виробництв, які відповідають вимогам зберігання навколишнього середовища, є нагальною потребою, яку в Україні треба буде ефективно вирішити вже у найближчі десятиліття.В Україні станом на кінець 2007 р. функціонує близько 500 «зелених» організацій і рухів. Найбільш активними, потужними та впливовими є Українське товариство охорони природи (УкрТОП), Всеукраїнська екологічна ліга (БЕЛ), Партія Зелених України (ПЗУ). Крім них, не менш активними є Екологічна асоціація «Зелений світ», благодійний фонд «Екоправо», громадські організації «МАМА-86», «Еко-рух», «Животоки», «Екологічний щита, «Зелена хвиля», «Моя Земля», дитячі екологічні організації «Екологічна варта», «Легіони Землі», «Флора» та інші.

УкрТОП у 2006 р. відзначило 100-річний ювілей від дня заснування. Очолює Товариство доктор економічних наук, професор В. Я. Шевчук, під керівництвом якого за останнє десятиріччя воно відродилось, набрало нових обертів, приймає важливі рішення щодо нашого спільного майбутнього і ставить собі за мету збереження, відтворення навколишнього середовища та природних багатств, гармонізацію відносин суспільства і природи, що дасть змогу пробудити життєві сили, відкрити нові можливості для людей різних поколінь.

ВЕЛ у 2007 р. відзначила 10-річчя від дня заснування. З перших днів свого існування до організації залучаються відомі вчені, громадські діячі, депутати всіх рівнів рад, представники органів влади, підприємці, вчителі, студентська молодь, громадяни з активною життєвою позицією. Нині організація налічує понад 12 тис. членів. Поліпшення екологічної ситуації в державі, формування нового природоохоронного менталітету, підвищення рівня екологічної освіти та свідомості, популяризація нових наукових розробок - домінуючі напрями роботи Всеукраїнської екологічної ліги, в Україні задіяли свій потенціал щодо здійснення практичних екологічних заходів. Беручи до уваги, що Вселенська Церква приділяє багато уваги питанням, пов'язаним із відповідальністю за Створіння, римсько-католицька та інші церкви в Україні намагаються теж брати участь у вирішенні соціально-екологічних проблем. За результатами своєї діяльності у червні 2007р. уперше в Україні відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Церква і навколишнє середовище: європейський досвід та українські перспективи», в роботі якої взяли участь як представники духовенства всіх конфесій, так і науковці-екологи. представники громадськості й уряду.[12,c.8]

Метою діяльності громадських організацій є освітні програми, спрямовані на охорону природи - флори, фауни, екосистем і краєвидів, їх професійна діяльність полягає у тому, що керівниками окремих підрозділів є саме фахівці цих сфер діяльності. Мас о ви ми вони є тому, що прагнуть залучити якнайбільше членів. Кожен організований захід спирається на попередні наукові дослідження, конкретну охоронну діяльність та освітні кампанії. Разом зі спеціалістами у діяльності організацій бере участь велика кількість волонтерів - любителів природи. Більшість екологічних організацій сприяють розвитку дитячого та молодіжного громадського руху, проводять масштабні освітньо-просвітницькі заходи у сфері екологічної освіти та виховання.

Немає потреби нікого переконувати у необхідності протидії деградації середовища. Проте постає питання: хто і за допомогою яких фінансових засобів має це зробити. Така діяльність передбачена Конституцією України. Вона є прийнята за основу господарчого, суспільного та просторового розвитку та обумовлена законами про охорону і формування навколишнього середовища, а також статутом про просторове господарювання. Як вже зазначалося, такий розвиток називається урівноваженим, або екорозвитком.

Населення хоче жити у чистому середовищі, отримувати задоволення від природи, краєвидів, чистих гір, здорових лісів, повних риби озер, потоків і рік. Деколи, за важкої матеріальної ситуації, ці потреби відходять на другий план. Тоді пріоритетом є швидкий розвиток економіки, що забезпечує зростання матеріальних благ, а також надає нові робочі місця. Досить часто така політика призводить до знищення середовища та погіршення умов проживання людини.

Світова практика участі громадськості у розв'язанні екологічних проблем довела, що завдяки залученню значного інтелектуального, наукового, релігійного та патріотичного потенціалу, в багатьох випадках вдалося уникнути шкідливих наслідків для довкілля або звести їх до мінімуму. Екологічні рухи нашої держави намагаються брати активну участь у плануванні та впровадженні екологічного розвитку у Європі. Проводячи освітні програми для політиків, роблячи: відповідні висновки та формуючи суспільну думку, вони. дбають про наше майбутнє. Кожен мешканець повинен брати активну учать у діяльності про екологічних організацій. Дбаючи про них, ми тим самим дбаємо про себе.

Напрям подальших досліджень повинен бути зосереджений на вивченні питань, пов'язаних з удосконаленням соціальне-екологічного моніторингу, та вивченні нових методів формування екологічної культури засобами залучення громадськості до вирішення екологічних проблем у суспільстві.

Зростання кількості випадків інтоксикації, пов'язаної з проживанням на техногенна забруднених територіях, що призводить до інвалідизаціі, відкриває перед медичною наукою новий пріоритетний напрям - вивчення екологічно обумовлених захворювань.

Визначення потенційно шкідливого впливу деяких хімічних факторів, зокрема солей важких металів, стало особливо актуальним сьогодні також у зв'язку з вираженим зростанням частоти різноманітної мультифакторної патології в структурі захворюваності в Україні.

Питання екологічного стану зовнішнього середовища та стану здоров'я населення є загальнодержавними й знаходять своє відображення в національних програмах, а стан здоров'я дітей є інтегральним динамічним показником соціально - економічного та медико-соціального стану суспільства. Крім того, стан здоров'я дітей є критерієм ефективності проведених санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів.

Зростаюче антропогенне навантаження на об'єкти навколишнього середовища у вигляді мутагенно-активних сполук хімічної, фізичної та біологічної природи на сьогодні має досить серйозний характер. Спрямований вплив на один з об'єктів довкілля викликає зміну стану іншого. Це становить реальну загрозу для генофонду всього живого та може призвести до збільшення мутагенного тиску на людську популяцію. У свою чергу тотальне забруднення атмосферного повітря, ґрунту, питної води та продуктів харчування мутагенами може бути причиною генетичне обумовленої патології, що виражається вродженими вадами розвитку, цитогекєтичними порушеннями в статевих і соматичних клітинах.

Несприятлива екологічна ситуація в Україні значною мірою відбивається на рівні захворюваності та смертності населення. У 3 рази нижчий, ніж у цілому по всіх країнах СНД, приріст населення, у 2-2,5 рази вища, ніж у розвинених країнах, дитяча смертність, зменшення на 5 років тривалості життя -- все це свідчить про потребу вжиття найбільш необхідних заходів.

Відомо, що серед причин, що визначають рівень захворюваності, стан довкілля займає приблизно 20%, а якщо говорити в цілому про теперішню екологічну напруженість, маючи на увазі всю сукупність екологічних і професійно-виробничих факторів у поєднанні зі стресовими, нервово-психічними перевантаженнями, то, за даними ВОЗ, похідною від усього цього є більша частина хвороб -- де 70-80%. Соціальні фактори та фактори середовища діють не ізольовано, а в поєднанні з біологічними (у тому числі й спадковими), що зумовлює залежність захворюваності людини як від впливу середовища, у якому вона знаходиться, так і від генетичних та біологічних законів її розвитку, З'ясування точного внеску того чи іншого фактора в етіологію захворювання нерідко є досить складним завданням, тому що понад 200 генів контролюють сприйнятливість людини до захворювань, пов'язаних із впливом факторів довкілля.

Серед багатьох факторів, що впливають на здоров'я людини та середовище її проживання, одну з основних позицій посідають хімічні забруднювачі. Промислові викиди їх в атмосферу України досягають щорічно біля 11млн т, що складає 20-25% сумарного викиду в цілому по країнах СНД.

І це за умови, що Україна займає тільки 3% території СНД, хоч і постачала в попередні роки майже чверть загального національного продукту СРСР, 17% електроенергії, 58% виробництва чавуну. З 68 міст СНД, що характеризуються найбільш значними та стійкими рівнями хімічного забруднення, кожне п'яте -- це місто України. На одного жителя нашої країни припадає сьогодні 300кг шкідливих техногенних речовин. У цих випадках, як показують результати наших досліджень, певна етіологічна роль належить важким металам.[12,c11]

Відомо, що в різних сферах народного господарства сьогодні широко застосовуються понад 70 металів періодичної системи, з яких 43 - важкі метали, тобто елементи з відносною щільністю понад 5,0 г/см. Як відомо, вони характеризуються недобудовою зовнішніх електронних оболонок і здатністю утворювати високотоксичні металоорганічні сполуки. Сучасна ситуація в Україні в основному характеризується негативним впливом важких металів та їхніх сполук як глобальних забруднювачів довкілля. Серед техногенних хімічних речовин, що забруднюють різні об'єкти зовнішнього середовища (атмосферне повітря, водойми, ґрунти, харчові продукти), важкі метали та їхні сполуки утворюють значну групу токсикантів, що визначає антропогенний вплив на екологічну структуру довкілля та на саму людину. Забрудненню ними довкілля сприяє також хімізація сільськогосподарського виробництва. Щорічно до ґрунтів України вноситься 1 700 000 центнерів пестицидів, 150000ц мінеральних добрив. Із ними надходять до ґрунтів 1800 т свинцю, 400 т кадмію, 2200 т цинку, 200 т міді.

Отже, аналіз стану довкілля свідчить про те, що на сьогодні Україна е однією з найбільш екологічно неблагополучних країн Європи.

Стан здоров'я населення індустріальне розвинених країн здебільшого визначається так званими мультифакторними хворобами, розвиток яких є результатом впливу на індивіда факторів довкілля та його генетичної схильності. Враховуючи генетичну складову здоров'я, всі хвороби поділяють на три групи: спадкові, мультифакторні та хвороби, що виникають унаслідок дії факторів середовища. Що стосується мультифакторних хвороб, які формуються внаслідок взаємодії спадкових факторів і впливу факторів довкілля, то вони є причиною інвалідності майже двох третин дітей-інвалідів. Мультифакторні хвороби є також превалюючою причиною смерті населення нашої держави, тобто саме вони формують здоров'я населення.

Тривалий вплив ксенобіотиків на організм у частини дітей призводить до формування хронічних захворювань, що найчастіше виникають на підставі спадкової схильності. При тривалому надходженні ксенобіотиків, що не піддалися метаболічним перетворенням в організмі, створюються умови для їх накопичення (у нирках, кістках, печінці), виникають хронічні синдроми та хвороби накопичення. Усі ці ураження (ЦНС, печінки, нирок, системи крові) можуть проявлятися синдромами ксеногенної інтоксикації. Хронічна патологія в таких випадках може бути безпосередньо пов'язана з нейрогепатота нефротоксичною дією конкретних ксенобіотиків й індивідуальною гіперчутливістю.

Системність ураження, що викликається екологічними факторами, зумовлена накопиченням ендогенних токсинів в організмі людини (у першу чергу дітей), який найбільш чутливий до екопатогенних факторів і стресових впливів, що призводить до обмінних порушень.

Незважаючи на численні дослідження в галузі екопатології дітей, виявлення екологічно залежних відхилень у стані їхнього здоров'я залишається важким завданням, що зумовлено як великою різноманітністю дії екологічних факторів на стан здоров'я дітей у популяції людини, так і складністю вирахування причинно-наслідкових зв'язків.

Потенційний екопатогенний ризик для здоров'я населення в цілому і для здоров'я дітей зокрема як за кордоном, так і в Україні стимулював розвиток нових напрямів у медицині - клінічної екопатології та екологічної педіатрії.

Екологічна педіатрія вивчає прояви тривалого впливу на організм, що росте, хімічних агентів на основі методів екологічного та біологічного моніторингу, вишукує засоби захисту дитячого організму від таких впливів.

Кінцевий результат усіх досліджень передбачає пошук і розробку сучасних шляхів профілактики багатьох захворювань дитячого населення та заходів, що позитивно змінили б стан здоров'я дітей і сприяли б зниженню показників дитячої захворюваності та смертності

Екологічний ризик, тобто загроза руйнівного впливу людини на природу, може бути пов'язана із геохімічними особливостями регіонів - дефіцитом йоду, селену, фтору або підвищеним вмістом у ґрунті мікроелементів. Екологічний ризик спричинив патогенний ризик для здоров'я населення. Оцінка ролі негативного впливу на організм людини, яка пов'язана із забрудненням довкілля, являє собою найважливіше завдання медичної науки сьогодення.

Відомо, що важкі метали при надходженні до організму можуть викликати ряд метаболічних зрушень, переважно окисно-відновних процесів. Утворення біокомплексів металів трьома різноманітними компонентами клітини може призвести до руйнування мембран, а також пригнічення активності різноманітних ферментів.

Основним процесом, який призводить до деструкції мембран, є вільне радикальне перекисне окислення ліпідів (ПОЛ). ПОЛ належить до неспецифічних реакцій чутливості організму до агресії, вираженість яких визначає прогнозування і результат багатьох: патологічних станів.[24,c142]

Важкі метали (свинець і кадмій) зв'язують сульфгідрильні групи глутатіону та білків, у результаті чого відбувається активація процесів перекислого окислення ліпідів клітинних мембран, що викликає порушення - їхньої функції, а це у свою чергу призводить до утворення активних токсичних форм кисню.

Перекисне окислення ліпідів безпосередньо каталізується іонами металів із перехідною валентністю (миш'як, хром, заліза). Його приєднання може бути пов'язаним також: зі зменшенням антиоксидантного захисту клітини. Остання включає в себе: клітинні ферменти (супераксиддисмутазу, глутаті-онтрансферазу, каталазу), деякі компоненти плазми (трансфернії, церулоплазмін, альбумін), що здатні зв'язувати метали з перехідною валентністю; малі водорозчинні антиоксидантні компоненти (сечова кислота, білірубін, вітамін С та жиророзчинні вітаміни - токоферол і бета-каротин). Кінцевим етапом є порушення морфофункціонального стану мембран і метаболічних процесів у ній, вихід із лізо-сом кислих гідроліз, загальне посилення гідролітичних процесів у тканинах, накопичення токсичних продуктів ауто лізу, порушення синтезу ДНК, дезінтеграція мембран, руйнування їхньої структури й урешті-решт -- смерть клітини.

Місто утворювачі галузі утворюють проблеми накопичення й зберігання твердих відходів перш за все на території міст, що розвиваються за рахунок надрокористування, а також міст, містоутворювачі галузі яких пов'язані з переробкою мінеральних ресурсів. Місця видалення й зберігання відходів є джерелами хімічного забруднення поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, статичного навантаження на геологічне середовище, а також естетичного забруднення.

Здійснені на основі картографічного моделювання дослідження показників руху та структури твердих відходів дозволили виявити ряд невирішених питань і розробити основні принципи комплексної стратегії в галузі поводження з відходами. Комплексне управління відходами на території дослідженого регіону Ґрунтується на таких принципах і підходах: моніторинг стану та руху відходів з використанням геоінформаційних технологій; орієнтація на мінімізацію небезпечного впливу на навколишнє середовище; паспортизація відходів; урахування місцевих природних та соціально-економічних умов; скорочення об'ємів утворення твердих відходів на основі застосування сучасних мало і безвідходних технологій металургійної, хімічної промисловості; застосування технологій вторинної переробки, захоронення й утилізації відходів; регулярний обпік матеріальних потоків відходів.

Пріоритетними напрямками стратегії управління відходами в контексті сталого розвитку Дніпропетровської області є такі; застосування технологій утилізації шламів гальванічного виробництва; створення полігонів не утилізованих відходів; застосування сучасних технологій ізоляції полігонів для збору побутових і промислових відходів від Ґрунтових вод; залучення підприємств до роботи з організації збору, оброблення й утилізації небезпечних відходів (наприклад, відпрацьованих акумуляторів, нафтопродуктів тощо) та надання їм відповідних.

1.3 Взаємозв'язок людського чинника інформаційно-технічного процесу і екології на підприємстві