Екологічні проблеми підприємства та шляхи їх вирішення

Теоретичні аспекти формування екологічного середовища в сучасних умовах України. Управління екологічними та економічними проблемами, їх зв'язок. Подолання екологічних проблем шляхом впровадження нових технологій та зменшення викидів парникових газів.

Рубрика Экология и охрана природы
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 13.08.2010
Размер файла 162,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Аналізуючи проблеми, які породжуються існуванням суспільства в умовах глобальної кризи, потрібно осмислити їх з огляду потреб людського існування формування цілісного, системного науково - теоретичного бачення самої суті глобалізації і шляхів досягнення людством екологічно сприятливого майбутнього. Визначена проблематика дослідження є актуальною для сучасної економічної науки, економічної безпеки та інформаційних технологій, і її неможливо розглядати відокремлено від людського потенціалу та людських ресурсів організації, управління ними та її глобалізації.

Наукові дослідження у сфері екологічної політики - цілеспрямовані практичні заходи з боку держави, громадських організацій, юридичних і фізичних осіб. Головною метою є розв'язання проблеми еволюції біосфери та суспільства, можливості їхньої безконфліктної взаємодії. Центральне місце в процесі формування загальної концепції екологічної політики посідають проблеми створення ефективних механізмів регулювання як: найважливішого засобу політики у сфері природокористування, за допомогою яких реалізуються її соціальні, економічні та власне політичні начала. Практична реалізація екологічної сфери державної політичної діяльності, яка сьогодні практично в усіх країнах розглядається не тільки як найважливіша умова підтримання необхідної якості навколишнього середовища життя, екологічної рівноваги у природі та раціонального використання її ресурсів, має як самостійна сфера суспільних відносин, пов'язаних із реалізацією національних і глобальних ідей, соціально-економічного розвитку сучасного суспільства.

Навколишнє середовище це комплекс усіх об'єктів, явищ і процесів, зовнішніх щодо даного організму, популяції або сукупності організмів, Взаємодія всередині комплексу здійснюється через кругообіг речовин. Таким чином, навколишнє середовище включає речовини з організми, з якими взаємодіє даний організм, а також популяція і сукупність організмів. Навколишнє середовище характеризується передусім за все концентраціями хімічних сполук, які споживають живі організми. З навколишнім середовищем взаємодіє зовнішнє середовище, тобто те середовище, в якому живі організми не функціонують.

Природне середовище -- майже незмінена дією антропогенного чинника сукупність природних умов існування людського суспільства, тваринних, рослинних та інших організмів, які, проте, постійно зазнають прямого чи опосередкованого впливу людства внаслідок господарської діяльності.

Поняття «навколишнє середовище «природне середовище» не збігаються за обсягом. Навколишнє середовище включає соціальне середовище, а з поняття «природне середовище» вилучається частина біосфери, яка корінним.

Розвиток науки і техніки, зумовлений потребами економіки, підвищуючи соціально-економічну безпеку суспільства, водночас призвів до появи небезпеки для здоров'я людини та навколишнього середовища. У створеній техносфері виникла велика потенційна небезпека -- техногенні чинники, спільна дія яких еквівалентна дії на людину та середовище її існування природних екологічних чинників. Це відповідно потребує створення державної системи екологічної безпеки, що гарантує захист людини та природи віл антропогенних чинників.

Екологічна безпека нашої держави набула міжгалузевого характеру Створена нова програму «Електронне місто», яка дозволить проводити аналіз чинників екологічної ефективності містобудівної, транспортної, соціально-економічної політики, визначати найкращі шляхи розвитку міста, прогнозувати його стійкий розвиток.

Головне завдання - інтеграція системи на загальноміському рівні. Тільки у такому разі вона працюватиме ефективно. Адже екологічні проблеми мають Міжгалузевий характер. Основні елементи програми: мережевий варіант «Екологічних карг міст»; кадастр територій, що особливо охороняються; автоматизація процедури збирання даних від автоматичних станцій контролю якості атмосферного повітря тощо.

Варто зауважити, сама система лише вторинна і повинна формуватися на базі початкових банків даних міських та галузевих відомсти.

В умовах незалежної національно-державної розбудови України з'явилася об'єктивна можливість зменшення негативного антропогенного вплину на природне довкілля шляхом формування основ та реалізації сучасної Національної екологічної політики, заснованої на високих технологіях і загальнолюдських пріоритетах. Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» є основою забезпечення екологічних прав громадян України. Проте, подібно до інших вітчизняних законів, він має серйозні недоліки. Це своєрідна заявка на майбутнє, тому неможливо допустити, щоб закон про охорону навколишнього середовища залишився лише декларацією про наміри.

Стратегічним напрямом охорони довкілля та збереження природних ресурсів повинно стати подолання ресурсного марнотратства, низького рівня використання первинної сиропний, вторинних ресурсів і відходів до повторної переробки, впровадження мало та безвідходних технологій. Економік країни нині залишається складним конгломератом шкідливих екстенсивних виробництв, які базуються на низьких технологіях.

Радикальне реформування економіки повинно враховувати необхідність активізації виробництва обладнання для розвитку нетрадиційної енергетики, зростання ролі та можливостей використання зарубіжного і вітчизняного доспілу піднесення рівня екобезпеки об'єктів науково-технічні досягнення реальної паливно-енергетичної незалежності України.

Таким чином, вирішення проблем безпеки людини вимагає обов'язкового врахування інженерних, соціальних та інших чинників, загальнолюдських цінностей і, зважаючи на обмеженість ресурсів, не тільки найближчих, а й віддалених наслідків рішень у цій сфері, які принімаються сьогодні.

Підвищений інтерес до екологічних проблем сьогодення зумовлений необхідністю ефективного застосування природоохоронного законодавства для забезпечення екологічних прав громадян, об'єктивним осмисленням ролі та місця законодавчих огид законіх актів, кількість яких постійно зростає у системі права, та регулюванням екологічних правовідносин, особливо в сучасному інформаційному просторі, який характеризується впровадженням новітніх інформаційних технологій. Доцільність обраної теми зумовлюється тим, що екологічне право має захищати людей та довкілля та піклуватися про їхній розвиток і збагачення.

Сьогодні складно уявити будь-яке виробництво, сферу послуг чи навіть систему контролюючих і правоохоронних органів без впровадження інформаційних технологій. З розвитком науки і техніки, враховуючи менталітет вітчизняного виробники, коли одержання прибутку є першочерговим, екологічна безпека ігнорується, проблемі: екологічної безпеки постають досить гостро.

Нинішню екологічну ситуацію її Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку та відтворення природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості. Норми права мали декларативний характер і не стримували занепад екологічного стану України. Із прийняттям низки суттєвих законодавчих актів ще рано говорити про належне правове регулювання, відсутній також механізм реалізації права на здорове і безпечне довкілля, панує екологічний нігілізм, зумовлений багатьма чинниками.

Тематика екологічного права, проблеми природокористування, екологічної безпеки висвітлювалася в працях.

Для захисту довкілля, забезпечення екологічної безпеки та впровадження сучасних технологій у процес екологи велику роль має відігравати екологічний моніторинг. Екологічний моніторинг довкілля є сучасною формою реалізації процесів екологічної діяльності за допомогою засобів Інформатизації, який забезпечує регулярну оцінку та прогнозування стану середовища життєдіяльності суспільства й умов функціонування екосистем дія прийняття управлінських рішень щодо екологічної безпеки, збереження природного середовища та раціонального природокористування

Дослідити основні проблеми, пов'язані із сучасним виробництвом, забрудненням навколишнього середовища та використанням і зберіганням відходів. Визначити роль людського чинника та впровадження інформаційних технологій у процес екологічного захисту довкілля.

Найбільш актуальною проблемою людства на сьогодні є питання екологічної безпеки. Нехтуючи об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України, ситуацію, яка склалася на сьогодні можна охарактеризувати як кризову.[22,c74]

Навколишнє природне середовище, що є джерелом підвищеної екологічної небезпеки, внаслідок дії стихійних сил природи або техногенної руйнівної дії стає екологічно небезпечним об'єктом, який повинен бути «ізольований» від людини і суспільства, інших природних систем і комплексів шляхом встановлення спеціального правового режиму, який має обмежувати або забороняти проживання на певній території населення, здійснення там виробничої діяльності. Крім того, необхідне вжиття заходів, спрямованих на ліквідацію джерел небезпеки,

Варто зазнач йти, що як економічна, так і екологічна сфера стали заручниками політиків. Нерозумне господарювання, велика розораність ґрунтів, забрудненість водних ресурсів, нагромадження величезної кількості відходів

Україні ця цифра нині сягає вже 20 млрд. т- це величезна кількість, яка до цього ж щороку зростає приблизно ще на мільйон), забруднення атмосферного повітря у більш ніж 50 населених пунктах, проживання в яких пов'язане з ризиком для здоров'я людини, -- всі ці чинники призвели до погіршення здоров'я і зменшення народжуваності населення.

Екологізація економіки та свідомості суспільства не є абсолютно новою проблемою. Практичне відображення екологічності тісно пов'язано з державним регулюванням процесів природокористування. Новим у даній проблемі є еквівалентність обміну між державою, природою та людиною, яка базується на законодавчих, організаційно-технічних рішеннях. Ця проблема на сучасному етапі є дуже гострою. Яка була сформована протягом двох століть і нині набула свого критичного значення. Тому існує об'єктивна необхідність втручання держави в природноекологічну сферу з метою досягнення збалансованого стану, держава також повинна закласти основи глобального еколого-економічного партнерства між суб'єктами підприємництва, між іноземними партнерами, на рівні планетарного співробітництва заради виживання і подальшого розвитку України, а також всієї цивілізації.

Практичний досвід свідчить, що проводити ефективну політику невиснажливого розвитку в державі досить важко навіть за умов процвітаючої економіки. Тим складнішою виглядає ця проблема в Україні, яка переживає успадковану глибоку системну кризу і змушена одночасно вирішувати безліч проблем: економічних, соціальних, екологічних, інформаційних тощо.

Висновки до розділу 1

Проблеми, які були визначені в першому розділі значно глибші й ширші. І вирішити кожну окремо неможливо, оскільки весь цей комплекс проблем і визначає існування суспільства. А тож і шляхи вирішення завдань повинні носити комплексний характер. Заходи, що вживаються, по-перше, повинні давати можливість самостійної діяльності і розвитку кожного напряму, а по-друге, носити спрямовуючий та координуючий характер. Сучасні наукові розробки й технології, що охоплюють усі сфери життєдіяльності, дозволяють створити необхідні умови для забезпечення нормального розвитку суспільства, у тому числі й науково-технічного потенціалу. Пропонується створити мережу незалежних обласних центрів із впровадження інновацій як базових елементів інноваційної інфраструктури, об'єднаних єдиною інформаційно-аналітичною комунікаційною мережею під координацією Державного агентства України з інвестицій та інновацій. Функціональна спрямованість структурних підрозділів таких центрів повинна відповідати характеру та напряму діяльності науково-технічного й промислового потенціалу певної області. Зміст структурних підрозділів центрів, що забезпечують його життєдіяльність, має бути забезпечений за рахунок державних коштів. Подальший розвиток центрів повинен здійснюватися на ринкових умовах. Ієрархічну побудову структури співтовариства в державі пропонується здійснювати з урахуванням рівня духовного розвитку управлінських кадрів, а не на принципах матеріального стану, споріднених зв'язків, партійної приналежності і так далі.

Розділ 2. Аналіз еколого-економічного стану ВАТ «Світлофор»

2.1 Техніко-економічна характеристика ВАТ «Світлофор»

Відкрите акціонерне товариство «Світлофор» спеціалізується на випуску напільного обладнання і апаратури сигналізації, централізації, блокування (ЦСБ) і зв'язку для залізниці.

Підприємство відноситься до машинобудівних заводів малосерійного виробництва. Основними виробами заводу являються: світлофори, клапани електропневматичні, шлагбауми автоматичні, муфти різної модифікації, датчики колії и др.

Технологічні операції ВАТ «Світлофор» представлено на наступному рисунок(рис. 2.1).

Рис. 2.1 Технологія виготовлення виробів в ВАТ « Світлофор»

Рис.2.2 Виробничі операції, виконані на дільницях ВАТ « Світлофор»

Значення проектної і фактичної виробничої потужності і продуктивності технологічного устаткування, режим роботи устаткування, баланс часу роботи устаткування на підприємстві представлено (табл. 2.1).

Таблиця 2.1.

Проектна і фактична виробничої потужності

Технологічне устаткування

Режим роботи

обладнання,

години

Проектна виробнича потужність

Фактична виробнича

потужність

%

Вагранка

800

100

100

Котел «ЗМ»

4320

100

100

Обдирочні станки

1685

100

100

Голтовочні барабани

1333

100

100

Барабан сушки піска

1500

100

100

Термопластавтомат

1747

100

100

Барабан дрібомет

1500

100

100

Заточні станки

920

100

100

Деревообробні станки

920

100

100

Терміни введення в експлуатацію технологічного устаткування, нормативний термін його амортизації, дата проведення останньої реконструкції або модернізації технологічного устаткування, зміни показників продуктивності устаткування унаслідок реконструкції порівняно з проектними показниками. (Табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Обґрунтування терміну введення в експлуатацію технологічного устаткування

Найменування устаткування

Термін

введення в

експлуата

цію

обладнання,

рік

Норматив-ний

термін амортиза

ції обладнання,

рік

Дата проведення

останньої

реконструкції або

модернізації

технологічного

устаткування

Зміни показників

производи-

тільності

устаткування

унаслідок

реконструкції

порівняно з

проектними

показниками

Вагранка

1989 р.

-

Реконструкція та

модернізація

проводилася 1990

році

Котел «ЕМ»

1915 р.

Обдирочні станки ЗМ636

1978 р.

-

Реконструкція та

модернізація не

проводилася.

Голтовочні барабани

1991р.

-

Барабан сушки піска

1986 р.

-

Термопластавтомат

1990р

-

Барабан дрібомет

1982 р.

-

Заточні станки

1952-1981 р

-

Деревообробні станки

1961-1981 р

-

Випуск товарної продукції по ВАТ « Світлофор»

Продукція (готова продукція і напівфабрикати, які відпускає підприємство споживачам) показана у (табл..2.3).

Таблиця 2.3

Асортимент продукції ВАТ « Світлофор»

№ п/п

Вид продукції

Річний випуск шт

1

2

3

1

Автошлагбаум

33

2

Світлофори

830

3

Муфти

5168

4

Ящики

1116

5

Замок Мелентьєва

65

6

Покажчики

33

7

Клапан ЕІЖ-84

25

8

Запчастини

10503

9

Датчики

4

Всього:

17777

Сировина для виготовлення цієї продукції: хімікати, паливно-мастильних матеріалів і інших матеріалів, які використовуються на підприємстві, приведені в (табл.. 2.4).

Таблиця2.4

Сировина ВАТ « Світлофор»

№ п/п

Сировина, допоміжні матеріали

Призначення

Умови зберігання

Річне використання

Наявність

Документація

яка регламенту вимоги

санітарного

законодавства

1

2

3

4

5

6

1

Природний газ

Опалення приміщень

Трубо

Провід

186410 м3/р1к

-

2

Чавун ливарний

Плавка

Склад

272 т/рік

ГОСТ 4832-95

3

Ферросицшй

Плавка

Склад

3,2 т/рік

ГОСТ141578

4

Ферромарганец

Плавка

Склад

3,5 т/рік

ГОСТ 475591

5

Кокс ливарний

Плавка

Склад

195,6 т/рік

ГОСТИ 1578

6

Вапняк флюсовий

Плавка

Склад

15 т/рік

ГОСТ 10726-74

7

Пісок формовочний

Виготовлення форм

Склад

30 т/рік

ГОСТ2138-91

8

Цегла шамотна

Ремонт пічі

Склад

88 т/рік

ГОСТ 8691-73

9

Дріб чугунний

Очистка форм

Склад

0,8 т/рік

ГОСТЗ184-85

10

Графіт се ребристий

Замазка форм

Склад

0,3 т/рік

ГОСТ5279-74

11

Глина огнеупорна

Ремонт пiчi

Склад

20 т/рік

ТУ-14-8-126-74

12

Паташд

Виготовлення форм

Склад

2,8 т/рік

ГОСТ 10589-74

13

Доска хвойних пород

деревообробка

Склад

240 мj/piк

-

14

Краска Р13НИХ кольорів, та нітроемаль

Покраска виробів

Склад

5т/ piк

ГОСТ 12034-80 ГОСТ 6631-74 ГОСТ 18188-74

15

Розчинник

Покраска виробів

Склад

1,7 т/ piк

ГОСТ 9467

16

Електроди

Зварювання металiв

Склад

1,4т/ рік

ГОСТ 9468

Для більш якісного опису техніко-економічних показників підприємства проаналізуємо основні фонди ВАТ «Світлофор».

Якнайповніше та якнайраціональніше використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства сприяє поліпшенню всіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивності праці та ії фондовіддачі, збільшенню випуску продукції, зниженню ії собівартості, економії капіталовкладень.

Аналіз складу і структури основних виробничих засобів забезпечує інформацією про склад основних засобів і співвідношення між їхніми групами, уможливлює виявлення тенденції зміни структури основних засобів за групами.

Аналіз структури основних засобів та знос основних фондів виявив необхідність в оновленні верстатного парку підприємства, бо насамперед цей фактор суттєво має знизити собівартість продукції та підвищити прибуток підприємства (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Аналіз структури та знос основних фондів на 2008 рік на ВАТ «Світлофор» тис.грн

Найменування основних засобів

Первісна вартість

Залишкова вартість

Знос

Частка

тис. грн..

%.

від первісної

вартості

від залишкової

вартості

Будівлі та споруди

12330

5778

6552

53,1

59,8

81,8

Автотранспорт, прилади та меблі

665

93

572

86,0

3,2

1,3

Обладнання

7556

1168

6388

84,5

36,8

16,5

Обчислювальна техніка

41

24

17

41,4

0,2

0,4

ВСЬОГО

20592

7063

13529

65,7

100

100

Основними складовими основних засобів є:

будівлі та споруди - 59,8%;

автотранспорт, прилади та меблі - 3,2%;

обладнання - 36,8%;

обчислювальна техніка - 0,2%.

Активна частина основних засобів - обладнання зношені на 84,5%, отже підприємству край необхідно проводити заходи по оновленню обладнання.

2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності ВАТ «Світлофор»

Аналіз прибутковості та рентабельності

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності. Прибуток підприємство одержує головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності (здача в оренду основних фондів, комерційна діяльність на фондових і валютних біржах і т.д.).

Прибуток - це частина чистого доходу, створеного в процесі виробництва і реалізованого в сфері звертання, що безпосередньо одержують підприємства. Тільки після продажу продукції чистий доход приймає форму прибутку. Кількісно вона являє собою різницю між виторгом (після сплати податку на додаткову вартість, акцизного податку й інших відрахувань з виторгу в бюджетні і позабюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції. Виходить, чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим більше одержить прибутку, тим краще його фінансовий стан. Тому фінансові результати діяльності вивчаються в тісному зв'язку з використанням і реалізацією продукції.

Обсяг реалізації, величина прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, збутової і комерційної діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують усі сторони господарювання.

Основними задачами аналізу фінансових результатів діяльності є:

· систематичний контроль за виконанням планів реалізації продукції й одержанням прибутку;

· визначення впливу як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів на обсяг реалізації продукції і фінансових результатів;

· виявлення резервів збільшення обсягу реалізації продукції і суми прибутку;

· оцінка роботи підприємства по використанню можливостей збільшення обсягу реалізації продукції, прибутку і рентабельності;

· розробка заходів щодо використання виявлених резервів.

Основними джерелами інформації при аналізі реалізації продукції і прибутку є:

1. накладні на відвантаження продукції;

2. дані аналітичного бухгалтерського обліку;

3. дані фінансової звітності ф.№2 "Звіт про прибутки і збитки";

4. форма №5-ф "Короткий звіт про фінансові результати";

5. відповідні таблиці плану економічного і соціального розвитку підприємства.

Слід зазначити, що в аналізі використовуються наступні показники прибутку:

- балансовий прибуток;

- прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг;

- прибуток від іншої реалізації;

- фінансові результати від позареалізаційних операцій;

- оподатковуваний прибуток;

- чистий прибуток.

Балансовий прибуток складається з прибутку від реалізації продукції (виторг від реалізації продукції без непрямих податків мінус витрати на виробництво і реалізацію продукції) плюс позареалізаційні доходи (доходи по цінних паперах, від пайової участі в діяльності інших підприємств, від здачі майна в оренду і т.п.) мінус позареалізаційні витрати (витрати на виробництво, що не дало продукції, на зміст законсервованих виробничих потужностей, збитки від списання боргів і т.д.). Враховується також і прибуток від іншої реалізації.

Оподатковуваний прибуток являє собою різницю між балансовим прибутком і сумою податку на нерухомість, прибутку, оподатковуваної податком на доход (по цінних паперах і від пайової участі в спільних підприємствах), прибутку, отриманого понад граничного рівня рентабельності, що вилучається цілком у бюджет, витрат, що враховуються при численні пільг по податку на прибуток (заходу щодо ліквідації наслідку катастрофи на ЧАЕС, природоохоронні і протипожежні заходи, утримування дитячих оздоровчих таборів, будинків старих і т.д.).

Чистий прибуток - це той прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічні санкції і відрахуванні в благодійні фонди.

У процесі аналізу необхідно вивчити склад балансового прибутку, її структуру, динаміку і виконання плану за звітний рік.

Проведемо аналіз складу, динаміки і виконання плану балансового прибутку ВАТ «Світлофор» (Табл. 2.6.)

Як показують дані табл. 2.6. план по балансовому прибутку перевиконаний на 9,13%. Темп її приросту до минулого року склав 21,04%. Найбільшу частку в балансовому прибутку займає прибуток від реалізації товарної продукції (95,93%). Питома вага позареалізаційних фінансових результатів у 2006 р. склав 4,07%.

Питома вага прибутку від реалізації продукції в загальній сумі балансового прибутку в 2006 р. у порівнянні з 2005 р. збільшився на 1,87% (95,93-94,06).

Таблиця 2.6.

Динаміка і виконання плану балансового прибутку за 2007-2008 рік

Зміст балансового прибуток

2007 р.

2008 р.

Сума, тис. грн.

Структура, %

План

Факт

Сума, тис. грн.

Структура, %

Сума, тис. грн.

Структура, %

Балансовий прибуток

1893,35

100

2100

100

2291,73

100

Прибуток від реалізації продукції

1780,92

94,06

2100

100

2198,47

95,93

Позареалізаційні фінансові результати

112,43

5,94

-

-

93,26

4,07

Основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації продукції і послуг. У процесі аналізу вивчаються динаміка, виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначаються фактори зміни її суми.

Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від чотирьох факторів першого рівня співпідпорядкованості:

- обсягу реалізації продукції (VРП);

- структури продукції (УДі);

- собівартості продукції (Сі);

- рівня средньореалізаціоних цін (Ці).

Обсяг реалізації продукції може робити позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збиткової, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.

Структура товарної продукції може робити як позитивне, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більш рентабельних видів продукції в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної чи збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться.

Собівартість продукції і прибуток знаходяться в обратній пропорційній залежності: зниження собівартості приводить до відповідного росту суми прибутку і навпаки.

Зміна рівня средньореалізаційних цін і величина прибутку знаходяться в прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає і навпаки.

Проведемо аналіз впливу перерахованих вище факторів на суму фактичного прибутку звітного року, у порівнянні з планової, використовуючи дані, приведені в табл.2.7.

Розрахунок впливу цих факторів на суму прибутку можна виконати способом ланцюгових підстановок.

План по сумі прибутку від реалізації продукції в звітному році підприємство перевиконало на 98,47 тис. грн. (2198,47-2100), чи на 4,69%.

Таблиця 2.7.

Вихідні дані для факторного аналізу прибутку від реалізації продукції (тис. грн.)

Показник

2007

2008

Відхилення (+,-)

Виконання плану

Обсяг реалізованої продукції

1954,545

1985,584

31,038

101,59%

Виручка від реалізації (продукції ПДВ, акцизного податку й інших відрахувань)

10750

10920,710

170,71

101,59%

Повна собівартість реалізованої продукції (ПС)

9650

9722,240

72,24

100,84%

Прибуток від реалізації продукції (П)

2100

2198,470

98,47

104,69%

Проведемо факторний аналіз методом ланцюгових підстановок, послідовно заміняючи планову величину кожного фактора фактичної (табл. 2.7)

Спочатку потрібно знайти суму прибутку при фактичному обсязі продажів і плановій величині інших факторів. Для цього варто розрахувати відсоток виконання плану по реалізації продукції, а потім планову суму прибутку скорегувати на цей відсоток.

Виконання плану по реалізації обчислюють зіставленням фактичного обсягу реалізації з плановим у натуральному (якщо продукція однорідна), умовно-натуральному й у вартісному вираженні (якщо продукція неоднорідна по своєму складі), для чого бажано використовувати базовий (плановий) рівень собівартості окремих виробів, тому що собівартість менше піддана впливу структурного фактора, ніж виторг.

На даному підприємстві виконання плану по реалізації складає:

(2.1)

Якби не змінилася величина інших факторів, сума прибутку повинна була б збільшитися на 1,59% і скласти 2133,348 тис. грн. (2100 або 101,59%).

Потім варто визначити суму прибутку при фактичному обсязі і структурі реалізованої продукції, але при плановій собівартості і планових цінах. Для цього необхідно від умовного виторгу відняти умовну суму витрат:

(2.2)

Потрібно підрахувати також, скільки прибутку підприємство могло б одержати при фактичному обсязі реалізації, структурі і цінах, але при плановій собівартості продукції. Для цього від фактичної суми виторгу варто відняти умовну суму витрат:

(2.3)

Аналіз показує, що план прибутку був перевиконаний головним чином за рахунок зменшення собівартості одиниці реалізованої продукції (збільшення склав 65,12 тис. грн.). Відчутний внесок вніс і другий фактор - збільшення обсягу реалізованої продукції. За рахунок впливу цього фактора прибуток збільшився на 33,35 тис. грн.

Проведемо аналіз впливу факторів на суму фактичного прибутку звітного року, у порівнянні з попереднім роком, використовуючи дані, в табл. 2.7.

Розрахунок впливу цих факторів на суму прибутку можна аналогічно виконати способом ланцюгових підстановок.

Прибуток від реалізації продукції в 2008 році в порівнянні з 2007 зріс на 417,554 тис. грн. (2198,47-1780,918), або на 23,45%.

При аналізі діяльності ВАТ «Світлофор» особливу увагу варто приділити розгляданню впливу такого фактора, як ринки збуту, тому що цей фактор значно впливає на рівень средньореалізаціоних цін. Відомо, що в умовах сучасної російської економіки більшість підприємств випробують недостачу так званих "живих" грошей. Тому в практиці наших підприємств часто зустрічаються такі види господарських операцій, як бартер, взаємозаліки, взаємне списання заборгованостей, і ін.

Розглянуте підприємство реалізує свою продукцію по досить широкому спектрі збутових каналів. У силу вищевказаної специфіки, а також у силу недостачі оборотних коштів, підприємство змушене встановлювати різні рівні цін на свою продукцію для різних покупців. Наприклад, велику частину своєї продукції підприємство реалізує за договірними цінами численним оптовим покупцям (в основному, це юридичні особи), але частину продукції підприємство реалізує Дніпропетровському БудТресту №9 в рахунок оплати за оренду заводу, частина продукції реалізується по лінії взаємозаліків з різними постачальниками сировини, і т.д.

Розрахуємо зміну середньої ціни реалізації в залежності від ринків збуту продукції (табл. 2.8)

Таблиця 2.8

Вплив ринків збуту продукції на заміну середньої одиниці продукції

Ринки збуту

Ціни за вир., тис.грн.

Обсяг реалізації, тис. вир.

Структура

реалізації, %

Зміна середньої ціни за вир., грн.

2007

2008

2007

2008

+/-

Реалізовано БудТресту №9

5,10

293,182

198,558

15

10

-5

-0,255

За договірними цінами

5,50

1563,636

1687,746

80

85

+5

0,275

Інші

5,30

97,727

99,279

5

5

-

-

Усього

-

1954,545

1985,584

100

100

-

0,02

У зв'язку зі зміною ринків збуту продукції середній рівень ціни 1 виробу збільшився на 0,02 грн., а сума прибутку - на 39,712 тис. грн. (0,02 грн.*1985,854 тис. грн.).

Таким чином, ми бачимо, що в результаті збільшення на 5% у загальній масі частки продукції, продаваної по договірним, більш високих цінах, сума прибутку збільшилася на 39,712 тис. грн.

Аналіз рентабельності діяльності підприємства

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат і т.д. Вони більш повно, чим прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їхня величина показує співвідношення ефекту з наявними чи використаними ресурсами, їх застосовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.

Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп:

1) показники, що характеризують рентабельність (окупність) витрат виробництва й інвестиційних проектів;

2) показники, що характеризують рентабельність продажів;

3) показники, що характеризують прибутковість капіталу і його частин. Усі ці показники можуть розраховуватися на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції і чистого прибутку.

Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат) шляхом відношення валової (Прп„) чи чистого прибутку (ЧП) до суми витрат по реалізованій чи зробленій продукції (И):

або (2.13)

Вона показує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. Може розраховуватися в цілому по підприємству, окремим його підрозділам і видам продукції.

Рентабельність продажі розраховується розподілом прибутку від реалізації продукції, робіт і послуг чи чистого прибутку на суму отриманого виторгу (ВР). Характеризує ефективність підприємницької діяльності.

Вона показує, скільки прибутку має підприємство з карбованця продажів. Широке застосування цей показник одержав у ринковій економіці. Розраховується в цілому по підприємству й окремим видам продукції.

або (2.14)

У процесі аналізу варто вивчити динаміку перерахованих показників рентабельності, виконання плану по їх рівні і провести міжгосподарські порівняння з підприємствами - конкурентами.

Рівень рентабельності виробничої діяльності (окупність витрат), обчислений у цілому по підприємству, залежить від трьох основних факторів першого порядку: зміни структури реалізованої продукції, її собівартості і середніх цін реалізації.

Факторна модель цього показника має вид:

(2.15)

Проведемо розрахунок впливу факторів першого порядку на зміну рівня рентабельності в цілому по підприємству в звітному році в порівнянні з попереднім способом ланцюгових підстановок, використовуючи дані табл. 2.8 та 2.9.

Так як. підприємство випускає один вид продукції, то структурний фактор враховуватися не буде.

На основі даних вищевказаних таблиць, складемо табл. 2.9. у який покажемо вплив кожного фактора на зміну рівня рентабельності.

1. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни обсягу реалізованої продукції:

(2.16)

2. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни ціни одиниці продукції:

Таблиця 2.9

Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну рівня рентабельності підприємницької діяльності в звітному році (2008 р.) у порівнянні з попереднім (2007 р.)

Показник

Умови розрахунків

Порядок розрахунку

Рівень рентабельності, %

Обсяг реалізації, тис. вир.

Ціна одиниці продукції,тис. грн.

Собівартість одиниці продукції, грн.

База

1959,320

5,30

4,391

00)VРП0/(С0•VРП0)

20,70%

продукція 1

1985,584

5,30

4,391

00)VРП1/(С0•VРП1)

20,70%

продукція 2

1985,584

5,50

4,391

10)VРП1/(С0•VРП1)

25,26%

Звіт

1985,584

5,50

4,391

11)VРП1/(С1•VРП1)

25,20%

(2.17)

3. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни собівартості одиниці продукції:

(2.18)

4. Загальна зміна рівня рентабельності:

(2.19)

Той же результат можна одержати як суму змін за рахунок впливу кожного фактора:

(2.20)

Отримані результати свідчать про те, що збільшення рівня рентабельності відбулося в зв'язку з підвищенням середнього рівня цін. При збільшенні ціни одиниці виробу з 5,30 грн. до 5,50 грн. рентабельність підвищилася на 4,56%.

Ріст собівартості реалізованої продукції на 118,762 тис. грн. викликав зниження рівня рентабельності на 0,06%.

У підсумку загальна зміна рівня рентабельності в 2008 р. у порівнянні з 2007 р. склала 4,50%. Тобто з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції, підприємство стало одержувати прибутку на 4,5 коп. більше в звітному році в порівнянні з попереднім.

Детермінована факторна модель показника рентабельності продажів, обчисленого в цілому по підприємству, має наступний вид:

(2.21)

В умовах розглянутого підприємства, Рівень рентабельності продажів залежить від середнього рівня ціни і собівартості виробу (підприємство робить один вид продукції):

(2.22)

Аналіз ліквідності ВАТ «Світлофор»

Таблиця 2.10

Показники ліквідності балансу ВАТ «Світлофор»

Показники

По підприємству

Норма коефіцієнта

2007р.

2008р.

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності. (КАЛ)

0,01

0,066

0,2-0,5

2.Коефіцієнт ліквідності. (КЛ)

0,43

0,34

1

3. Коефіцієнт поточної ліквідності. (КП)

1,43

1,27

2-2,5

4. Коефіцієнт власних ліквідних і неліквідних активів. (КА)

0,69

1,52

1

Розраховані показники свідчать про критичне положення. Підприємство не має засобів для оплати короткострокових зобов'язань. У випадку надходження засобів по дебіторській заборгованості підприємство ВАТ «Світлофор» могло б розрахуватися з кредиторами тільки на 34%. Галузь у кращому фінансовому становищі, її баланс можна вважати ліквідним.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити підсумки приведених груп по активі і пасивові.

Баланс вважається ліквідним при виконанні умов:

А121 - рівень платоспроможності на найближчу перспективу

А32 - рівень прогнозної платоспроможності

А43 - характеризує забезпеченість важкореалізованих активів постійними пасивами.

Табл.2.11

Визначення ліквідності балансу ВАТ «Світлофор»

По підприємству

2007

2008

7030+294710>0 A1+A21

16220+910390>340600 A1+A21

700750>0 А32

2254420<2976790 А32

1445680<1746720 А43

2254420<2976790 А43

При цих режимах баланс підприємства ВАТ «Світлофор» можна вважати ліквідним, однак проведений за викладеною схемою аналіз є наближеним, тому що відповідність ступеня ліквідності активів і термінів погашення зобов'язань у пасиві намічено орієнтовно.

Ділова активність у фінансовому аспекті виявляється у швидкості обороту його засобів. Рентабельність підприємства відбиває ступінь прибутковості його діяльності.

Показники фінансового стану

Фондовіддача характеризує ефективність використання основних засобів.

, (2.32)

де ОРП - виторг від реалізації продукції; Ф - вартість основних фондів.

Оборотність виробничих запасів відбиває число оборотів запасів і витрат підприємства за визначений період.

, (2.33)

де ЗПЗ - витрати на виробництво; А3 - виробничі запаси.

(обор.)

(обор.)

(2.34)

(днів.)

(днів.)

2.3 Аналіз екологічного стану ВАТ «Світлофор»

Підприємство «Світлофор» не розробляє природо-охоронні проекти, та не бере участі у заходах що до покращення екологічного становища країні. Тому кошті на такі на такі заходи не відраховуються. Але так як підприємство відноситься до 3го класу виробництв та має постійні джерела викидів, не залишається байдужим до екологічного стану країни, та намагається ретельно дотримуватись встановлених державних норм. Більшість відходів вони тимчасово зберігають у спеціально відведених місцях, потім здають на переробку, утилізацію або вторинно споживають самі. Розрахунок утворення промислових відходів

Відпрацьовані ртутьмістячі лампи - це відходи твердої фракції, які складаються з скла і ртуті, відносяться до 1 класу небезпеки (надзвичайно небезпечні відходи) при порушенні герметичності лампи.

На підприємстві налічується 62 джерела використання ртутьмістячих ламп типу ЛБ, ДРЛ. При середньорічному завантаженні лампи Ч = 3000 годин кількість відпрацьованих ртутьмістячих ламп розраховується по формулі:

Нотр= (Х-Ч) /5900 = (62-3000)/5900 = 31 шт., де 5900 - нормативний термін служби, ч.

X - кількість працюючих ламп.

Ч - річне завантаження ламп

При транспортуванні і зберіганні люмінесцентних ламп кількість неробочих ламп, що утворилися, визначається по формулі:

Нбр= Х * Ктр. = 62-0,05 = 3 шт.

Загальна кількість відпрацьованих ламп складе:

Ннорм. = Нотр + Нбр = 31 + 3 = 34 шт.

Лімітне значення утворення відпрацьованих ртутьмістячих ламп, з урахуванням того, що світильники укомплектовані лампами приблизно на 75%, можна встановити на рівні:

Нлім = Ннорм. - Ккомпл. = 34-0,75 = 25 шт

Відпрацьовані ртутевмістовні лампи є відходами 1 класу небезпеки. Збір відпрацьованих ламп здійснюється відповідальними особами. Тимчасове зберігання ламп здійснюється в спеціальному металевому ящику, з подальшою здачею на демеркуризацію спеціалізованому підприємству.

Строгі вимоги до недопущення забруднення грунту нафтопродуктами диктують необхідність повного збору і надійної ізоляції відпрацьованих масел. Можливість використання відходів масел в допоміжних циклах виробництва практично виключає їх накопичення (тим більше в умовах строгої дефіцитності ГСМ і всіх видів палива).

У виробництві застосовують наступні типи масел: І З0а, І20а. І 40а, І 20, ІГП 30 і ін. Джерелами відпрацьованих нафтопродуктів є практично всі цехи підприємства. Даний вид відходу утворюється в процесі заміни мастила устаткування і виробництві інших технологічних операцій.

Річні об'єми відпрацьованого масла складають: Мінд = 0,1 т/год.

Витрата масла для автотранспорту повинна відповідати кількості спожитого бензину і дизельного палива і згідно довідкових даних, втрачається безповоротно за рахунок чаду і випаровування, і складає:

у нових двигунах 1 %

у старих 5%

Що в середньому 3% від загальної витрати бензину і палива. У таблиці 2.12 приведені середньорічні дані по використанню палива автотранспортом підприємства.

Таблиця 2.12

Використання палива

Вивід вид палива

використання палива, т/год

1

бинзин

20

2

Дизельне пальне

20

3

загалом

40

Приведені вище табличні дані відповідають середньорічним об'ємам витрат палива на підприємстві.

Згідно довідкових даних потреба підприємства в маслі складе 3% від витрати палива, тобто:

40,00,03= 1,2 т./год. Відходи масла складають 25% від використаного масла. З цього виходить, що відходи відпрацьованого масла складуть:

Ма/ц= 1,20,25= 0,3 т/год.

М н\ д = М а/ц + М а/ц = 0,1+0,3 = 0,4 т/год.

Відходи відпрацьованого масла є відходами 3 класи небезпеки (помірно небезпечні відходи).

Розрахунок утворення відходів ЛКМ

Витрата лакофарбних матеріалів на підприємстві обумовлена в першу чергу необхідністю фарбування устаткування, що випускається підприємством. Фарбувальні роботи здійснюються на фарбувальній ділянці механо-складальної ділянки. Сушка забарвлених деталей - природна. Фарбувальні ділянки оснащені гратами з нижнім відсмоктуванням, повітря, що уловлюється від місць забарвлення піддається мокрому очищенню гідрофільтрами каскадного і форсунки типу.

Згідно, технологічних норм, відходи ЛКМ на 1 т матеріалу, що витрачається, наступні:

відходи фарби НЦ - 30 кг/т

відходи грунту - 32 кг/т

розчинник, сольвент - 150 кг/т

Середньорічні об'єми витрати ЛКМ на підприємстві:

фарби НЦ - 1,2 т/год

грунта- 1,1 т/год

розчинник, сольвент - 2,0 т/год.

Таким чином, об'єми утворення відходів:

відходи фарби НЦ = 1,20,03 = 0,036т/год

відходи грунту = 1,1 -0,032 = 0,035 т/год

розчинник, сольвент = 2,00,15 = 0,3т/год

Сумарний об'єм відходів ЛКМ від фарбування устаткування, що випускається, складає:

Ув.о = 0,036 + 0,035 + 0,3= 0,371 т/год

Частина лакофарбних матеріалів витрачається в процесі ремонту основних і допоміжних приміщень підприємства і устаткування. Максимальний об'єм витрати ЛКМ за тих, що пройшли 3 року склав 0,3 т/год. Даний вид робіт проводиться кистю або валиком норматив утворення відходів рівний 3%: Ур.р. = 0,3-0,03 = 0,009 т/год.

Частина лакофарбних матеріалів повністю не виробляється і залишається на стінках бочок і баночок у вигляді сухого залишку, використання якого не представляється можливим.

Крупна тара заводу-виготівника лакофарбних матеріалів, повертається постачальникові, а дрібна (жерстяні банки) утилізувалася як лом чорного металу.

Сумарний середньорічний об'єм утворення відходів ЛКМ рівний:

Vн/д=vр.р+vв.о

Vн/д. = 0,371 + 0,009 = 0,38 т/год.

Відходи лакофарбних матеріалів представлені в першу чергу залишками органічних фарбників і згідно п.3.17. «Тимчасового класифікатора токсичних промислових відходів» відноситься до 3 класу небезпеки (помірно небезпечні відходи).

Обробку металів різанням здійснюють на металоріжучих верстатах за допомогою різного ріжучого інструменту. Початковими заготовками для готових виробів, що отримуються шляхом обробки різанням, служить сортовий прокат і тому подібне Заготовки повинні бути більше готових деталей на величину пріпуська.

При різанні різних металів отримують три види стружок -слівную, сколювання і надлому. Зливна стружка має вид безперервної стрічки, що завивається в спіраль, така, стружка утворюється при обробці в'язких металів (маловуглецевій сталі), стружка сколювання утворюється при обробці менш в'язких металів (високовуглецевій сталі), стружка надлому є окремими частинками металу неправильної форми, утворюється при обробці крихких металів (чавуну).

Джерелами утворення стружки чорних металів є: механо-складальний, ремонтний, інструментальний ділянки.

Хімсостав:

-стружка сталева -

З (0,32 - 0,4%), SI(0,17 - 0,37%), Мn (0,5 -

0,8%), S<0,04%, Р<0,04%, Сг, N1, Сu<0,25%

-стружка чавунна -

Р (0,12%), S (0,04%), Мn (0,5 - 1,5%), SI (0,5 -

1,2%)

Нормативно - допустимий об'єм освіти (на основі багаторічного досвіду експлуатації) на рівні 3,2 т/год. Фактично на підприємстві за 2008 рік було утворено 3,0 т металевої стружки.

Стружка чорних металів відноситься до 4 групи небезпеки (малонебезпечні відходи).

Основними джерелами утворення відходів абразивних матеріалів є механічне відділення механо-складальної ділянки.

Річна потреба підприємства в абразивних матеріалах (за умови повної комплектації всіх заточних верстатів абразивними кругами і збільшенні часу фактичної роботи) складає 0,6 т/год.

Відходи абразивних кругів складають 40% схилу круга, тоді:

Акруги = 0,40,6 = 0,24 т/год

Пилеабразівниє відходи складають 60% від ваги круга і 15% металевому пилу:

А пил обр = 0,6 * 0,6 + 0,6- 0,15 = 0,45 т/год.

Абразивний пил уловлюється пилеочистнимі установками, ступінь очищення яких складає 95%. З цього виходить, що:

Ан.д. пиль=0,45*0,95=0,43т/год

Відходи абразивних матеріалів є відходами 4 класи небезпеки (малонебезпечні відходи).

Джерелом утворення деревностружкових відходів є ремонтна ділянка. Відходи деревини - це відходи твердих фракцій відносяться до 4 класу небезпеки (малонебезпечні відходи), які утворюються при обробці деревини.

При обробці і розпилюванні деревини утворюються наступні відходи: тирса, обаполок, тріска, кора, деревний пил а також обрезь і стружка. Деревообробне устаткування оснащене пиловловлюючими пристроями. Деревина поступає в основному у вигляді дошки не обріза завтовшки 40-50 мм.

Середньорічні об'єми споживання деревини за минулий 3-х літній період складають 120 м3/год. Відходи при розпилюванні лісу складають 30%, з цього виходить, що об'єм відходів склав:

3=1200,3 = 36 м3/год.

Один метр кубічний відходів важить 150 кг, таким чином, вага відходів склала:

3 ВЕС = 360,15 = 5,4 т/год.

Все це відноситься до середньорічного споживання в трирічному експлуатаційно-ремонтному циклі. У окремі роки можуть бути «сплески» і «провали» споживання (відхід освіти).

Відпрацьована транспортерна стрічка

Джерелом утворення відпрацьованої транспортерної стрічки на підприємстві є ливарне виробництво. Транспортерна стрічка є складовою частиною транспортерів, які використовуються для переміщення горілої землі і піску.

Хімсостав: сажа - 40%, наповнювач - 60%.

Середньорічні об'єми відходообразованія складають 0,2 т/год. Критерієм визначення непридатності транспортерної стрічки до подальшому використанню за призначенням є її місцевий або локальний знос. Таким чином, при збільшенні об'ємів літейного виробництва зросте отходообразованіє транспортерної стрічки. Нормативно-допустимий об'єм утворення даного виду відходу приймаємо з урахуванням збільшення отходообразованія на 30%:

тл =0,2-1,125 = 0,225 т/год.

Відпрацьована транспортерна стрічка є відходом 4 класи небезпеки (малонебезпечні відходи).

Джерелом утворення шлаків ливарного виробництва на підприємстві є ливарна ділянка. Шлаки ливарного виробництва утворюються в процесі плавки чавуну. Вагранка -плавільний агрегат для отримання рідкого чавуну, тобто пекти шахтного типу, що працює на ливарному коксі. Вагранка забезпечує розплавлення і достатній перегрів рідкого чавуну необхідного хімічного складу при мінімальному чаді і економній витраті палива.

Вагранку, що діє, можна розбити на декілька зон, залежно від температур, що розвиваються в цих зонах, і протікаючих металургійних процесів. У верхній частині вагранки тверда шихта нагрівається, виділяються волога і летючі речовини з палива, частково розкладається вапняк на складові частини - САО і Са02.

Плавлення металевої шихти відбувається в плавильному поясі вагранки, розташованому у верхній частині неодруженої калоші. Тут утворюється рідкий метал, який далі стікає вниз на лещадь вагранки. По дорозі рідкий метал проходить через шар розжареної неодруженої калоші, в межах якої відбувається реакція часткової газифікації вуглецю двоокисом вуглецю

С02 + Ськокса = 2СО

Двоокис вуглецю С02 поступає в неодружену колошу вагранки із зони фурм, де відбувається горіння коксу за рахунок кисню повітря по реакції:

Ськокса + 02 = С02

Ця реакція йде з виділенням великої кількості тепла і сприяє перегріву розплавленого металу і утворенню рідкого шлаку з флюсів, золи коксу і оксидів заліза, кремнію і марганцю. Метал, що стікає на лещадь, при контакті з розжареним коксом поглинає з нього деяку кількість вуглецю і сірки. З нього вигоряє деяка кількість заліза, марганцю і кремнію, оксиди яких переходять в шлак, що стікає в сурму.

Хімсостав шлаку ливарного виробництва:

САО (40-50%), 5Ю2 (30-35%), А1203 (5-10%), МДО (10-14%), РЕО (2-3%), МПО (1-3%), Р205 (0,5-1,0%), 5(0,5-1,0%).

Питомі норми утворення вагранкових шлаків на тонну литва складають 70 кг/т. В даний час фактичні об'єми литва складають 250,0 т/год. Таким чином об'єми шлаку складуть:

250,00,07 =17,5 т/год.

З урахуванням збільшення об'ємів виробництва і виходом на встановлену потужність (300 т/год.), нормативно-допустимий об'єм утворення вагранкових шлаків приймемо:

р% =300,0*0,07 = 21,0 т/год.

Вагранкові шлаки є відходами 4 класи небезпеки (малонебезпечні відходи).

Відходи кольорових металів (лом кольорових металів)

На підприємстві кольорове литво проводиться на ділянці кольорового литва. Для виробництва відливань застосовуються легкі сплави на алюмінієвій основі. Відливання кольорового литва проводиться в кокіль - тобто литво проводиться в металеву форму, що сприяє зменшенню утворення відходів горелопородних сумішей.

Виробничий процес плавки кольорового металу (алюмінію) супроводжується утворенням ломи кольорових металів.

Нормативно-допустимий об'єм освіти встановимо на рівні максимального отходообразованія за минулий період, з 30% збільшенням на випадок зростання об'ємів кольорового литва, що складе:

Для ломи кольорових металів: Улом н.д.= 1,1 т/год.

Відходи кольорових металів є відходами 4 класи небезпеки (малонебезпечні відходи).

З причини того, що маса пилу, що поступив, в пилеочистноє устаткування є величиною залежною від багатьох чинників і можливість розрахунку нормативно-допустимих об'ємів утворення відходів від пилеочистного устаткування не представляється можливим, приймемо нормативно-допустимий об'єм середнім за минулі три роки - 18,0 т.

Відходи пилу пилеочистного устаткування є відходами твердої фракції 4 класи небезпеки (малонебезпечні відходи).

Фактори зменшення викидів на підприємстві ВАТ «Світлофор»

Розрахункові максимальні приземні концентрації забруднюючих речовин в селітебній зоні не перевищують гранично допустимих концентрацій (ПДК) для повітря населених місць. Нормативи ПДВ встановлюються на 2007-2012 р. р. на рівні існуючого положення

Запобіганню негативної дії вказаних викидів на повітряний басейн сприяв вибір устаткування, підбір початкових матеріалів і раціональне їх використання. Для захисту атмосферного повітря від забруднення передбачається: Умові, які встановлюються в дозволі на викиди до:

Гранично допустимі викиди в атмосферу в рамках Дозволу повинні тлумачитися таким чином:

Не один з середніх показників за 24 години не повинний перевищувати ПДВ дозволених викидів.

97% всіх середніх показників за 20 хвилин при постійному вимірюванні впродовж всього долі не повинні перевищувати ГДВ дозволених викидів.

З % середніх значень виміряних за 20- ти хвилинний інтервал не повинна перевищувати 1,2 встановленого значення нормативу ГДВ.

ГДК для викидів в атмосферу, встановлені в Дозволі, повинні досягатися без розбавлення повітрям і повинні обґрунтовуватися на величинах до наступних нормальних розуму:


Подобные документы

  • Аналіз функціонування паливно-енергетичного комплексу в економіці України. Зміст екологічних проблем в цій сфері. Шляхи екологізації паливної промисловості. Напрямки зменшення негативного впливу енергетики на довкілля. Впровадження новітних технологій.

    курсовая работа [541,0 K], добавлен 19.09.2016

  • Аналіз стану водопостачання та водовідведення Дніпропетровської області. Методики фільтрації води та їх використання при водоспоживанні та водовідведенні. Екологічні проблеми водного середовища України та шляхи їх подолання. Водні ресурси України.

    дипломная работа [1,1 M], добавлен 09.12.2010

  • Розробка шляхів вирішення проблеми формування ефективного організаційно-економічного механізму управління екологічними ризиками Карпатського суспільно-географічного району. Доцільність використання інструментів екологічного менеджменту й страхування.

    статья [20,7 K], добавлен 29.12.2013

  • Загальна характеристика глобальних проблем. Шляхи подолання енергетичної кризи. Поняття про парниковий ефект, глобальне потепління, їх причини. Заходи, здійсненні для сповільнення руйнування озонового шару. Шляхи зменшення темпу глобального потепління.

    курсовая работа [30,2 K], добавлен 26.10.2013

  • Сутність та класифікація екологічних проектів. Оцінка ефективності управління екологічними проектами на ТОВ "Термобуд плюс". Діагностика якості продукції підприємства як елементу енергозберігаючих технологій. Поліпшення екологічності продуктів.

    курсовая работа [535,7 K], добавлен 03.04.2014

  • Шляхи вирішення екологічних проблем. Реалізація принципу "у-вей". Формування екологічної культури. Ціннісні установки у ставленні до природи. Поняття екологічного контролю. Повноваження посадових осіб органів РФ в області охорони навколишнього середовища.

    реферат [19,1 K], добавлен 15.04.2011

  • Аналіз екологічних проблем рекреаційної промисловості міст України. Особливості визначення допустимого навантаження цієї сфери. Курортна система Бердянська, огляд екологічного становища міста. Вирішальні чинники та напрями розв’язання екологічних проблем.

    курсовая работа [332,0 K], добавлен 07.12.2014

  • Поява мегаполісів їх та стихійна реконструкція, вплив міського середовища на повітряний і водний басейни, зелені масиви. Структура антропогенних чинників забруднення повітря. Екологічні проблеми урбанізованих територій та можливі шляхи їх подолання.

    реферат [23,5 K], добавлен 02.11.2010

  • Міжнародне співробітництво України у справі ліквідації наслідків екологічних і техногенних катастроф. Перехід до моделі сталого розвитку як магістральний напрям вирішення глобальних екологічних проблем. Штрафи за порушення екологічного законодавства.

    реферат [26,0 K], добавлен 13.02.2010

  • Теплові двигуни та поняття коефіцієнту корисної дії (ККД). Види шкідливих викидів в атмосферу. Зв'язок глобального потепління та зменшення озонового шару в стратосфері з використанням теплових двигунів та фреону. Перспективні шляхи покращення екології.

    реферат [19,7 K], добавлен 09.04.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.