РЕФЕРАТ

по дипломній роботі на тему: “Розробка методів зменшеня пиління хвостосховища ВАТ ”ПГЗК”.

Об'єкт дослідження: Хвостосховище ВАТ “Полтавський ГЗК”.

Мета розробки дипломної роботи: вивчення методів закріплення пилуючих пляжів хвостосховища ВАТ ”Полтавський ГЗК” з метою зменшення викидів пилу від сухих карт, які є неорганізованими, площинними джерелами викидів забруднюючих атмосферу речовин.

Відповідно до вказаної мети поставлені і послідовно розв'язані наступні завдання:

-- Зроблено аналіз геологічних, мінералогічних, гідрогеологічних, метео-кліматичних характеристик району розташування хвостосховища ПГЗК.

-- Проведено загальний аналіз природоохоронної діяльності на ВАТ “ПГЗК”.

-- Проведено детальний аналіз впливу хвостосховища на підземні води, грунти, атмосферне повітря та здоров'я населення регіону.

-- Проведено техніко-економічний аналіз методів закріплення пилуючих пляжів хвостосховища комбінату, зокрема, проаналізовано обсяги вже закріплених пляжів різними методами із порівнянням собівартості кожного.

-- Запропонована методика гідровисіву багаторічних трав- солеросів з детальним обґрунтуванням доцільності використання кожного виду рослин для закріплення шламових пісків.

-- Розраховано капіталовкладення, поточні витрати, відвернутий економічний збиток та економічний ефект від впровадження методу гідросіяння.

Дипломна робота складається: сторінки, малюнків, таблиці, діаграми, схем.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

1.1 Фізико-географічна та кліматична характеристика району

1.2 Геологічні умови

1.3 Характеристика надр

1.4 Кліматичні умови

2. ПРИРОДООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

3. ВПЛИВ ХВОСТОСХОВИЩА НА НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

3.1 Характеристика хвостосховища та проектні рішення по його реконструкції

3.2 Водогосподарський баланс

3.3 Діючі водоохоронні споруди

3.4 Забруднення підземних та поверхневих вод

3.5 Підтоплення прилягаючих територій

3.6 Основні фактори підтоплення

4. ФІТОРЕКУЛЬТИВАЦІЯ ТЕХНОГЕННОГО ЛАНДШАФТУ

4.1 Створення лісових насаджень в умовах лісостепового техногенного ландшафту

4.2 Обстеження території промзони з метою створення лісосмуг

4.3 Фізико-хімічна характеристика ґрунтів

4.3.1 Результати фізико-хімічного дослідження ґрунтів

5. ЗАКРІПЛЕННЯ ШЛАМОВИХ ПІСКІВ

5.1 Рекомендовані рослини для закріплення пісків

5.2 Розрахунок викидів пилуючих пляжів хвостосховища

5.3 Методи гідросіяння

6. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

6.1 Розрахунок витрат

6.1.1 Капітальні

6.1.2 Поточні

6.2 Розрахунок потреби матеріалу

6.2.1 Розрахунок збитків

6.3 Висновки

7. ОХОРОНА ПРАЦІ

7.1 Загальні положення по охороні праці

7.2 Аналіз умов праці на ВАТ “ПГЗК”

7.3 Забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці на гірничорудному підприємстві

7.4 Основні вимоги до освітлення шламосховища

7.5 Вплив вібрації на організм людини

7.6 Клімат та мікроклімат на ПГЗК

7.7 Пожежна безпека

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ВСТУП

В наш час екологічні проблеми стоять особливо гостро в розвинутих промислових регіонах, до яких належить територія дослідження - хвостосховище ВАТ «ПГЗК».

Досліджуваний район знаходиться в південній частині Полтавської області на рівнинній частині пойми ріки Дніпро на північному схилі Дніпродзержинського водосховища. Південними та західними кордонами хвостосховища є р. Дніпро. Зі сходу воно обмежене р. Сух. Кобилячок, з заходу кар'єром та промисловим майданчиком. Загальна площа хвостосховища (трьох відсіків) складає 1468 га. Обслуговування об'єктів хвостового господарства виконується окремим цехом ПГЗК.

Чисельність працюючих складає 287 осіб, в тому числі жінок 131.

Комплекс хвостосховища складається : з зовнішніх та внутрішніх дамб, відгороджуючих 1-2 та 3 відсіки (місця куди замиваються гідротранспортом відходи виробництва після переробки сирої залізної руди); трубопроводів, по яким подаються відходи-хвости; насосних станцій, виконуючих перекачку хвостів та води для виробничих потреб; дренажний канал, призначений для перехоплення та зменшення витрат фільтраційних вод; канал відводу повеневих вод р. Сух. Кобелячок; та системи контрольно-вимірювальної апаратури для спостереження за станом огороджувальних дамб.

У зовнішніх дамбах хвостосховища мається два яруси дренажу; нижній на відмітці 66,5 м. та верхній на відмітці 75,0 м.

Для реалізації заходів по охороні повітряного басейну при шламовому цеху комбінату створена екологічна дільниця, яка займається: пилоподавленям пилуючих пляжів, шляхом хімічного закріплення їх розчинами сульфатного мила, бішофіта; висадки на пилуючих площах зернових культур. Окрім того, планом капітального будівництва передбачені та виконуються роботи по вкриттю пилуючих площин щебенем та скальною породою.

Об'єми та види виконаних робіт по закріпленню пилуючих пляжів хвостосховища станом на 01.07.05. наведені в графічній частині даного проекту.

Провідне місце в роботі займають особисті спостереження та дослідження автора проекту.

При написанні роботи були використані літературні, фондові джерела, матеріали Комсомольської міської державної екологічної інспекції, статистичні та спеціалізовані архівні матеріали люб'язно надані та з дозволу ВАТ “ПГЗК”, Інституту Ботаніки Національного Університету ім. Каразіна (м. Харків), Інституту Промислової Медицини (м. Кривий Ріг) та Українського Науково-Дослідного Інституту Екологічних Проблем (м. Харків).

1. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

1.1 Фізико-географічна і кліматична характеристика району досліджень

Досліджуваний район знаходиться в центральній частині Лівобережної України, в південній частині Полтавської області. Він розташований на межі степової і лісостепової зон при злитті річкових долин річок Дніпро і Псел, координати території - 49 ПнШ та 33СД. Місце розташування району обумовлює його природні та кліматичні особливості.

1.1.1 Геологічні умови

В геолого-структурному відношенні район відноситься до крайової зони Дніпровсько-Донецької западини, складений потужною товщею відкладів палеозой-мезозой-кайнозою .

Палеозой-мезозой представлений корою вивітрювання кристалічних порід, строкатими (від білих до червоно-бурих) каолінами.

Казнозой - в межах території досліджень казнозойські відкладення залягають на палеозой-мезозойському фундаменті кристалічних порід і представлені палеогеновою та четвертинною системами.

Палеогенова система представлена відкладами середнього і верхнього палеогену: бучацькою, київською та харківською світами.

Середньопалеогеновий відділ. Для відкладів бучацької світи (P2bc) даного району характерний кварцовий пісок, середньозернистий до крупнозернистого, глинистий, темно-сірий до чорного. Товщина світи до 16 м. Відклади київської світи (P2kv) складені мергелем голубовато-зеленувато-сірим, карбонатним, глинистим, запісоченим. Товщина до 10 м. Верхньопалеогеновий відділ (Р3). Відклади харківської світи (Phr) представлені в нижній частині глауконіто-кварцевим, середньозернистим пісковиком на карбонатно-глиністому цементі, а в верхній - кварц-глауконітовими, глинистими, щильними алевролітами, алеврітами. Товщина відкладів світи 25 м.

Кайнозойська ератема (KZ).

Четвертинна система (Q ). Четвертинні відклади мають повсюдне поширення і представлені різними за генезисом алювіальним та болотним матеріалом.

Алювіальні відклади - це відклади заплавних терас рік, які представлені намитим піском, середньозернистим, кварцевим, водонасиченим. Питома вага , об'ємна вага скелету грунту 1,54 р/см, пористість -42,8 %. Товщина алювію досягає 14,5 м. Озерно-болотні відклади представлені суглинком товщиною до 6 м, середньої щільності, м'яко пластичної консистенції. Питома вага 2,68 р/см.

1.1.2 Характеристика надр у районі

Поблизу району досліджень на відстані 2 км знаходиться південна частина Кременчуцької магнітної аномалії, представлена - Єристівським, Горишнє-Плавнинським та Лавриковськими родовищами, що являються сировинною базою Полтавського гірничо-збагачувального комбінату. У їх межах розвинуті метаморфічні породи кінсько-верховцевської (архей) та криворізької (нижній протерозой) серій, які із заходу обмеженні гранітоідами кіровоградсько-житомирського та дніпровського комплексів. Архей представлений плагіогранітами, магматитами, амфіболітами, нижній протерозой - в основному, метаморфічними сланцями та залізистими кварцитами. Рудні поклади приурочені до середньої світи метаморфічних порід криворізької серії, що складають велику сінкліналь майже меридіонального простирання з падінням шарніра на північ під кутом 33.

Кристалічні породи докембрію повсюдно перекриті пухкими утвореннями казнозою, які представленні суглинками, дрібнозернистими пісками, глауконітовими глинами, алевритами, пісковиками з уламками кристалічних порід, рідко брекчіями та щебнем на глиністому цементі. Середня потужність пухких порід 22,3 - 40 м. Кристалічні породи у покрівлі вивітрілі. Потужність окисленої зони кварцитів у середньому 16 - 17 м.

1.1.3 Кліматичні умови досліджуваного району

Клімат району досліджень помірно континентальний з помірно тривалою, але не суворою зимою та теплим, інколи посушливим літом. Середньорічна сумарна сонячна радіація достатньо значна - біля 153,6 ккал/см

Таблиця 1.1-Сумарна сонячна радіація (середні значення за період 1950 - 1990рр.)

Місяць	Ккал/см
1	4,9
2	7,0
3	12,2
5	21,3
6	21,7
7	17,9
8	13,1
9	9,2
10	5,6
11	4,8
12	3,1
рік	153,7

Зима на цій території досить тривала, але не сувора. Середня температура взимку близько -5, -10 градусів, дуже часта відлига з повним руйнуванням снігового покриву і зміною напряму вітру з північно-східного на протилежний.

Внаслідок великої витрати сонячної радіації на танення снігу (альбедо снігового покриву досягає 90 %) весна наступає в декілька більш пізніші терміни, в порівнянні з характерної для даної широти. Протягом весни часто наголошуються різкі похолодання і заморозки через вторгнення арктичного повітря.

Літо звичайно помірно-тепле, іноді жарке, з достатньою кількістю опадів. Західне перенесення і циклони, що встановлюються, приносять опади і зниження температури. Південне, субтропічне повітря сприяє підвищенню температури і встановленню сухої погоди, що приводить до засух в середньому кожен третій рік. Середня температура влітку складає 21С. Восени домінують східні вітри. Встановлюється переважно суха погода з порівняно слабкою хмарністю. Тривалість без морозного періоду коливається в межах 147-183 дні. Річні температури півдня Полтавської області свідчать про виражену континентальність клімату (таблиця 1.2). Найхолодніший місяць-січень, найтепліший-липень.

Таблиця 1.2 - Середні температури ( середні значеня за 1896-1996 рр.)

t	Місяць
-5,8	1
-5,0	2
0,5	3
8,4	4
16,2	5
19,4	6
21,3	7
20,5	8
15,0	9
8,8	10
2,0	11
-3,3	12
8,2	Рік

Середні температури по сезонах:

Зима -4,10С

Весна +7,10 С

Літо +19,4С

Осінь +7,9С.

Атмосферний тиск - це важливий показник напряму вітру, вогкості і температури повітря. З таблиці 1.3 видно, що найбільший атмосферний тиск спостерігається глибокою осінню і взимку, найменший - в літні місяці. Починаючи з серпня, тиск зростає до грудня, поступово слабшаючи до червня.

Таблиця 1.3 - Спостережувальний тиск в досліджуваному районі, М.б (середні значення за 100 років)

Місяць	Кременчук	Кобеляки	Полтава
1	2	3	4
Січень	1011	1015	1014
Лютий	1009	1004	1003
Березень	1009	1004,2	1007,3
Квітень	1007	1007	1007
Травень	1004	1003	1003,2
Червень	1002	1001	1001
Липень	1002,5	1004	1003
Серпень	1006	1006	1005,2
Вересень	1007	1008,3	1007,6
Жовтень	1008	1006,5	1007,3
Листопад	1012	1014,2	1013,2
Грудень	1009	1006,5	1008,3
Рік	1007,2	1006,6	1006,6

Підвищення або пониження температури, зміна атмосферного тиску, випадання опадів - всі ці явища обумовлені атмосферним перенесенням (напрямом і силою вітру). На досліджуваній території влітку переважають західні і південно-західні вітри, а восени і взимку - східні, за винятком травня, для якого характерні вітри східного напряму (таблиця 1.4.). Дані таблиці 1.4 свідчать, що західне перенесення простежується весь рік. В листопаді переважає східне перенесення. Коли відбувається підвищення атмосферного тиску уздовж вісі Воєйкова. В нестійкий зимовий період спостерігається і західне перенесення (особливо в грудні-січні).

Таблиця 1.4-Напрям вітру (середні значення за період 1896-1996 рр.) по 8 румбах (повторюваність у % )

№	Напрям вітру	Штиль
	З	ПнС	С	ПдС	Пд	ПдЗ	З	ПнЗ
1	8	10	16	9	10	20	14	13	8
2	10	8	19	11	9	15	14	14	8
3	10	12	14	8	11	17	14	14	7
4	11	10	19	11	11	13	11	14	7,9
5	13	12	17	7	9	14	14	14	8
6	12	12	17	8	9	10	17	15	11
7	12	7	10	3	6	13	27	22	14
8	9	11	11	5	9	14	23	18	17
9	11	11	11	7	12	18	18	12	6
10	10	8	16	8	11	16	17	14	17
11	7	9	27	11	11	16	9	10	9
12	5	12	22	11	11	17	13	9	7
рік	10	10	16	9	10	15	16	14	11

За даними багаторічних спостережень найбільша швидкість вітру наголошується в зимовий час, в основному о13 годині (таблиця 1.5)

Таблиця 1.5- Швидкість вітру, м/с.(середні значення 1896-1996рр.)

Час	Місяці	Штиль
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
1	4,1	4,3	4,0	3,1	3,2	2,4	2,2	2,0	2,3	3,0	4,0	4,2	3,2
7	4,0	4,3	4,1	3,7	3,8	3,2	2,9	2,7	2,7	3,3	4,1	4,3	3,6
13	4,6	5,2	5,3	5,3	5,2	4,7	4,6	4,6	4,7	5,0	4,9	4,7	4,9
19	4,2	4,4	4,1	3,5	4,0	3,5	3,4	2,9	2,6	3,1	3,9	4,2	3,6

В залежності від погодних умов вологість повітря коливається в значних межах. Найменша вологість повітря спостерігається в травні-червні, потім вологість збільшується і досягає свого максимуму в січні. У зимовий час вологість повітря складає 90 %, навесні-75 %, влітку-67 %, восени-75 %. Метеопост м. Комсомольська відзначає дещо великі суми опадів в порівнянні з сусідніми метеостанціями і постами. Середньорічна кількість опадів в районі м. Комсомольськ складає 611,5 мм. В то же час за даними метеостанції Полтави цей показник складає 550 мм, метеопостів Запсілля-500 мм, Кобеляки-590 мм таблиці 1.6-1.8). За даними вище перелічених метеопостів приводяться три таблиці розподілу опадів за рік.

Таблиця 1.6-Сума опадів, м. Кременчук (середні значення за період 1896-1996 рр.),мм.

Місяць	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Кіл-сть опадів	28	23	29	31	44	64	64	46	36	31	32	3 31
Всього за рік	459

Таблиця 1.7-Сума опадів м. Кобеляки (середні значення за період 1896-1996 рр.),мм.

Місяць	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Кількість опадів	30	26	30	33	53	86	73	53	33	31	38	42
Всього за рік	258

Таблиця 1.8-Найбільша і найменша кількість опадів(середні значеня за період 1896-1996 рр.),мм

М-ць	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	За рік
Max	80	59	64	85	114	163	151	97	94	91	90	71	675
min	6	4	9	6	13	21	15	9	5	6	8	8	291

Найбільша кількість опадів припадає на літню пору, найменша на жовтень. У літні місяці опади розподіляються вкрай нерівномірно. В період тривалої відсутності опадів та значного випаровування вологи ( до 10-20 мм на добу) під час високих денних температур створюється дефіцит вологості, що приводить до посух і, як наслідок, до зниження врожайності сільськогосподарських культур. Середня товщина снігового покриву складає 16 см. Стійкий сніговий покрив триває 110-112 днів на рік. До числа можливих несприятливих метеорологічних явищ в цьому районі відносяться: літні зливи, град, ожеледиця, тумани, суховії, пилові бурі. В цілому ж кліматичні і погодні умови району сприятливі.

2. ПРИРОДООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

Природоохоронною є будь-яка діяльність, спрямована на збереження якості навколишнього середовища на рівні, що забезпечує стійкість біосфери. До неї належить як широкомасштабна, здійснювана на загальнодержавному рівні, діяльність щодо збереження еталонних взірців незайманої природи та збереження різноманітності видів на Землі, з організації наукових досліджень, підготовки фахівців-екологів та виховання населення, так і діяльність окремих підприємств з очищення стічних вод і газів, що викидаються в атмосферу, зниження норм використання природних ресурсів тощо. Така діяльність здійснюється переважно інженерними методами.

Існує два напрямки природоохоронної діяльності підприємств. Перший - очищення шкідливих викидів. Однак цей шлях недостатньо ефективний, оскільки за його допомогою не завжди вдається повністю припинити надходження шкідливих речовин в біосферу. До того ж скорочення рівня забруднення одного компонента навколишнього середовища призводить до посилення забруднення другого. Наприклад, встановлення вологих фільтрів для газоочищення дозволяє скоротити забруднення повітря, але призводить до збільшення ступеня забруднення води. Вловлені з стічних вод речовини отруюють значні площі землі.

Використання очисних споруд, навіть найефективніших, різко скорочує рівень забруднення навколишнього середовища, однак не розв'язує цієї проблеми повністю, оскільки в процесі функціонування цих установок також утворюються відходи, хоча і в меншому обсязі, але з підвищеною концентрацією шкідливих речовин.

Для досягнення високих еколого-економічних результатів необхідно процес очищення шкідливих викидів поєднати з процесом утилізації вловлених речовин, що зробить можливим об'єднання першого напрямку з другим - усунення причин забруднення.

Реалізація цього напрямку вимагає розробки маловідходних, а в перспективі й безвідходних технологій виробництва, котрі дозволяли б комплексно використовувати вихідну сировину та утилізувати максимум шкідливих для біосфери речовин.

Однак, не для всіх підприємств існують прийняті техніко-економічні рішення щодо різкого скорочення кількості відходів та їхньої утилізації, тому в реальних умовах доводиться працювати за двома вказаними напрямками.

На Полтавському ГЗК сучасною працею спеціалістів інститутів, заводів об'єднання “Укррудпром” та комбінату створено чергу унікальних машин та вузлів, які вдало впроваджених у виробництво: високопродуктивні та надійні в експлуатації піскові насоси НП-800 для перекачування шламів; ротори вентиляторів перенагріву та відпрацьованих газів фабрики комкування та інше.

Річний ефект від впровадження розробок технічного прогресу становить 7,5 млн. гривень.

У 1997 році комбінат закупив та змонтував у кар'єрі дробильний комплекс фірми «КРУПП», який складається з мобільної дробильної установки крупного дроблення продуктивністю 12 млн. тон гірської маси у рік, рампового конвеєру довжиною 508 м та відвалоутворювачем із стрілою 38 м та складським конвеєром довжиною 273 м. Це найновіший мобільний комплекс циклічно-поточної технологій для всіх відкритих гірських роботах у країнах СНД.

В результаті проведених досліджень по вибору основних напрямків розвитку гірських робіт у кар'єрі Полтавського гірничо-збагачувального комбінату його спеціалістами спільно з Національною гірничою академією України та головним галузевим інститутом «Укргіпроруду» розроблена нова технологія відпрацювання могутніх кар'єрів з використанням відпрацьованого простору кар'єру для внутрішнього складування гірських порід на значний період - 15-20 років. В теперішній час 25% усіх об'ємів попутно видобувних гірських порід, які вивозяться з нижніх горизонтів, складується на внутрішньокар'єрний відвал. Застосування даного способу відпрацьовування родовищ дозволило перенести терміни відчуження та зменшити площі земельних територій, які відводяться під зовнішні відвали. Збережено близько 4000га земель від порушення зовнішніми відвалами. Окрім того, значно поліпшилось екологічний стан навколишнього середовища за рахунок зменшення пилегазових викидів в атмосферу.

Для залучення у переробку бідних залізистих кварцитів з вмістом заліза 14-20%, запаси яких складають 820 млн. тон та понад 40% усіх запасів родовищ, для виробництва концентрату та окатишів був збудований цілий комплекс сухої магнітної сепарації. Відходи якої, у кількості 1,5-2,0 млн. тон у рік використовується в якості будівельного щебеню, котрий застосовується для приготування бетонів, при будівництві залізничних та автомобільних шляхів, фундаментів та ін. конструкцій. це був перший крок до створення безвідходного виробництва. У кар'єрі дуже високий коефіцієнт вскриші. На одну тону добутої руди припадає три тони вскришних порід. Це скальні породи, які складають 500 млн. м³ та будуть видобуватися на протязі 40-50 років в середньому по 10 млн. м³. Це цінна сировина для виробництва будівельного щебеню. В кар'єрі збудовано два щебеневих заводи, які перероблюють амфіболіти та граніти на щебінь. Вони повністю забезпечують потребу комбінату та частково працюють на реалізацію щебеню. Переробка вскришних порід на щебінь зберігає сільськогосподарські угіддя, які передбачені для розміщення відвалів пустих порід. Усього передбачено зберегти 430 га землі.

Для більш повного використання вторинних ресурсів збудований силікатний завод, який виробляє 30 млн шт у рік кольорової та пустотілої цегли, рідке скло, пінобетон.

Велика увага на підприємства приділяється природоохоронній діяльності, яка спрямована на охорону водного та повітряного басейнів, раціональне використання мінеральних ресурсів, охорону земель та зелених насаджень так, за 10 років починаючи з 1985 рік по 1995рік у технології виробництва окатишів була замінена свіжа вода на оборотну, що дозволило зменшити забір з р. Дніпро з 21,0 млн.м³ у рік до 1,4 млн. м³, що сприяє оздоровленню річки. Зменшено до мінімуму застосування в технології комбінату питної води, робота промислового обладнання переведена на річну воду. Практично повністю виключене попадання промислових та ливневих стоків з промплощадки цеху виробництва окатишів у р. Дніпро. ці води повертаються після очищення в технологічний процес цеху.

Для запобігання викидів пилу з відкритих шламосховищ на комбінаті створена спеціалізована дільниця «Екологія», котра застосовує розроблену для районів Чорнобиля технологію закріплення берегів з допомогою емульсії сульфатного мила та води. Це надає можливість запобігти викид в атмосферу до 700 тон пилу на рік.

Найбільш гострою проблемою відкритої розробки корисних копалин є охорона навколишнього середовища. Її вплив на прилягаючі території та особливо житловий масив став для комбінату соціальною проблемою. У кар'єрі Полтавського ГЗК проводиться 50 масових вибухів на рік. Середній об'єм одного вибуху 400-500 тис. м³ гірської маси та від 500 до 600 т вибухових речовин. Ці проблеми вирішуються заміною тротиловмісних вибухових речовин на водовмісні - акватол Т-20. На комбінаті збудований завод для його виробництва, що дозволяє знизити на 25-30% викиди шкідливих речовин. Найближчим часом після реконструкції заводу та переходу на нову технологію виробництва водовмісних вибухових речовин комбінат повністю виключить застосування тротилу та інших екологічно небезпечних вибухових речовин. Проводиться робота по озелененню промплощадки комбінату. Для озеленення кожного року висаджується 3 тис. штук дерев та 7 тис. штук кущів, розбивається до 3 га газонів, постійно ведеться відновлення посадок зелених насаджень та трав'янистого покрову.

3. ВПЛИВ ХВОСТОСХОВИЩА НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

3.1 Характеристика хвостоcтосховища і проектні рішення по його реконструкції

Хвостосховище Полтавського ГЗК відноситься до I класу капітальності. Хвостосховище складається з трьох відсіків (мал.1).

I і II відсіки експлуатують з 1970 р. Загальна площа I і II відсіків складає 692 га, довжина дамб обвалування - 10 км, позначка гребеня дамби дорівнює 89,0 м, підстави 69,5 м. З початку експлуатації в розглянуті відсіки намито 123,0 млн. м³ хвостів. На початок 2000 р. у хвостосховищі знаходилося 11 млн. м³ води (за проектом - 6,0 млн. м³).

Є два яруси дренажів: нижній на позначці 66,5 м і верхній на позначці 75,0 м. Первинна дамба до позначки 75,0 м намита пісками, а до позначки 89,0 м - хвостами [5].

За хімічними властивостями води змішаного складу: хлоридно-сульфатно-гідрокарбонатні кальцієво-натрієво-магнієві з мінералізацією до 2,1 г/дм³, тобто води слабо солонуваті.

Площа III відсіку складає 776 га, розмір відсіку в плані дорівнює 1570*4600 м. Позначка гребеня обгороджувальної дамби III відсіку дорівнює 81,0 м, позначка поверхні зашламування на початок 2000 р. склала 80,5 м. Довжина дамби дорівнює 9 км, дамба споруджувалася аналогічно дамбам I і II відсіків.

При будівництві хвостосховища екранування його ложа не проводилось.

У зв'язку з вибуванням ємностей для складування хвостів інститутом «Укргіпроруда» запропоноване подальше нарощування хвостосховища Полтавського ГЗК зведенням обгороджувальних дамб,до позначки 129,0 м. Нарощування дамб планується здійснити убік верхнього б'єфа намивом з хвостів чи відсипанням із ґрунтів розкриву кар'єру, у тому числі методом обвалування.

Відповідно до попередніх проектних розробок передбачається наступний графік заповнення хвостосховища:

Таблиця 3.1- Заповнення хвостосховища Полтавського ГЗК

Рік	Абсолютна відмітка наповнення
1-2 відсіки	3 відсік
2002	87.4	81.9
2004		82.0
2006	89.0	88,9
2016	100.0	89.0
2023	100.0	100.0
2045	129.0	129.0

Графік заповнення хвостосховища реалізується.

Робочим проектом будівництва споруджень з доочищення стічних вод [10] для умов водного господарства Полтавського ГЗК передбачена схема з використанням механізму самоочищення забруднених розчинів біоценозом вищих водних рослин. У складі біо-інженерних споруд 5 карт. Після очищення вода з БІС 4 і БІС 5 самопливом водопропускними трубами скидається через водовідвідний канал у р. С. Кобелячек. На виході з БІС забезпечуються вимоги ПДК для вод, що скидаються в ріки, за іонним складом.

Для умов Полтавського ГЗК розроблений проект флотаційного дозбагачення залізорудного концентрату з масовою часткою заліза не менш 69%. При його реалізації вміст флотореагента Лілафлот В 817 М на п'ятий рік експлуатації (з урахуванням сорбції і самоочищення) досягає 0,0143 -- 0,0274.

3.2 Водогосподарчий баланс хвостосховища

Баланс води хвостосховища складається з прибуткової і видаткової частин, що відображають надходження та втрати води в процесі його експлуатації. Прибуткова частина балансу включає наступне:

--скид в хвостосховище кар'єрних вод;

--надходження оборотних вод двох збагачувальних фабрик;

--надходження води зі шламового цеху;

--надходження води з цеху виробництва окатишів;

--надходження води з дробильної фабрики;

--надходження води з ливарно-механічного цеху;

--надходження води з теплосилового цеху;

--надходження поверхневого стоку, що формується з опадів, що безпосередньо випадають на площу хвостосховище, стоку води з прилеглої до нього території і з промплощадок збагачувальних фабрик;

--скид очищених стоків міських очисних споруд;

--скид води з міської котельні.

Видаткова частина балансу включає:

--забір води на технічні потреби кар'єр;

--забір води збагачувальною фабрикою;

--забір води шламовим цехом;

--забір води цехом виробництва окатишів;

--забір води на дробильну фабрику;

--забір води ливарно-механічним цехом;

--утрати на насичення пір хвостів (приймаються за даними інституту «Механобрчермет»);

--утрати на випар із площі хвостосховища (приймаються за даними інституту «Укрводоканалпроект»);

--безповоротні фільтраційні втрати, що включають інфільтрацію в ложі хвостосховища і дренаж в обвідну канаву хвостосховища \дренажна канава\;

--утрати з концентратом.

Прибуткова частина водного балансу хвостосховища Полтавського ГЗК перевищує видаткову на 10,3 млн. м³ У зв'язку з викладеним Мінприродою України і Державною інспекцією екобезпеки виданий тимчасовий дозвіл на скид надлишків води у Дніпродзержинське водосховище до налагодження очисних споруд у м. Комсомольск. ,Усього в обороті щорічно знаходиться близько 381 млн. м³ води. Контроль за якістю вод, що скидаються із хвостосховища у водоймище, веде служба шламового цеху і спецлабораторія захисту водного і повітряного басейнів Полтавського ГЗК.

Таблиця 3.2-Водний баланс хвостосховища Полтавського ГЗК (1999 р.)

Найменування об'єктів	Скид води, тис. м3	Забір води, тис. м3
1. Кар'єрний водовідлив	14580	1025
2. Збагачувальні фабрики №1 і №2	296897	297455
3. Шламовий цех	17736	17736
4. Цех виробництва окатишів №1 і №2	31490	31551
5. Дробильна фабрика	9068	9165
6. Ливарно-механічний цех	160	170
7. Теплосиловий цех	505
8. Утрати: на випар на фільтрацію - на заповнення пір		4800 4720 4060
9. Міська котельня	37
10. Очисні споруди	10500
Усього по хвостосховищу	380973	370682

*Баланс хвостосховища приведений за даними [4].води до насосної станції

3.3 Діючі водоохоронні споруди

В даний час для перехоплення фільтраційних вод у районі хвостосховища Полтавського ГЗК, зниження рівня ґрунтових вод, відводу оборотної води для використання їх у системі технічного водопостачання побудований і діє дренажний канал.

Загальна довжина каналу складає 17,2 км, у тому числі по 1-2 відсіках - 7,9 км, по III відсіку - 9,3 км. Перетин каналу трапецевидний. Позначка дна каналу дорівнює 62,5 м, НПУ каналу дорівнює 65,3-65,5 при проектній - 64,0 м. Укоси і дно каналу закріплені шаром кварцитів товщиною 0,5-1,0 м із гранвідсіву розміром 0,2 м. Канал недосконалий по ступені розкриття водоносного горизонту.

3.4 Забруднення підземних і поверхневих вод

Водні ресурси району Полтавського ГЗК представлені водоносними горизонтами в докембрійських кристалічних породах, пісках і піщаниках бучацького ярусу, алевролітах, пісках і піщаниках харківського ярусу, лісовидних суглинках і алювіальних четвертинних утвореннях, а також поверхневими водами рік Дніпро (Дніпродзержинське водоймище) і Сухий Кобелячек. Вплив хвостосховища на гідросферу району в роботах [4-6, 8] оцінюється як значний. У районі під впливом хвостосховища, у сукупності з іншими техногенними факторами (систематичний водовідлив з кар'єру, будівництво біологічних інженерних споруд, ставків, утрати води в технологічному циклі на промислових площадках і ін.), власне кажучи, формуються води техногенного походження.

Оцінка впливу техногенного навантаження (розвиток кар'єру, експлуатація хвостосховища й інших гідротехнічних споруд, утрати води в технологічному циклі) на якість підземних вод виконана на основі порівняння карт мінералізації ґрунтових вод, побудованих на 1997 і 2002 роки. У зв'язку з обмеженою інформацією не було можливості побудувати аналогічні карти по рудно-кристалічному, бучацькому і харківському водоносних горизонтах, тому для них використані результати одиничних режимних гідрохімічних спостережень по шпарах.

На загальному тлі збільшення мінералізації ґрунтових вод з півдня на північ (з 0,5 до 5,8 г/дм³), що визначається впливом природних факторів, відзначаються локальні зміни мінералізації під впливом як техногенних, так і природних факторів.

У 1997 р. найбільше мінералізовані води (до 5,8 г/дм³) відзначалися на північно-заході досліджуваного району, а також на території ставків рибгоспу (до 4.9 г/л). Пріснуваті води (з мінералізацією 0,5-1,0 г/дм³) облямовують досліджуваний район із трьох сторін (півдня, заходу і сходу). На півдні пріснуваті води формуються під впливом Дніпродзержинського водоймища, на сході -- позначається вплив р. С. Кобелячок, а на заході -- розпріснюєчий вплив відвалів порід Полтавського ГЗК. Основну площу району займають слабосолонуваті води з мінералізацією 1-3 г/дм³. У межах розглянутої зони знаходяться хвостосховище, дренажний канал і водоскидний канал .

За п'ятирічний період (з 1997 р. по 2002 р.) помітних змін мінералізації ґрунтових вод не відбулося .Трохи збільшилася мінералізація ґрунтових вод на промплощадці.

Відзначене дозволяє зробити наступні висновки:

Будівництво й експлуатація хвостосховища Полтавського ГЗК привело до деякого збільшення мінералізації ґрунтових вод у межах площ, зайнятих хвостосховищем, і в смузі шириною до 700 м, пов'язаною з хвостосховищем.

Відсипання відвалів, будівництво автодоріг і інші локальні зміни умов поверхневого стоку, привели до зменшення мінералізації на значних по площі ділянках.

Вплив техногенних факторів на ґрунтові води в останні роки не приводить до зміни картини, що сформувалася, ( чи збільшенню- зменшенню мінералізації ґрунтових вод).

Мінералізація підземних вод харківського водоносного горизонту складає приблизно 1-4 г/дм , тобто води слабосолонуваті і помірно солонуваті. По літературним даним [9], для підземних вод розглянутого водоносного горизонту також характерне зменшення мінералізації з півночі на південь. Оцінити ступінь і характер впливу хвостосховища на зміну мінералізації підземних водгоризонту не представляється можливим (у зв'язку з відсутністю режимних гідрохімічних спостережень). Однак, з огляду на обмежений вплив хвостосховища на ґрунтові води, а також (як буде показано далі) відсутність його впливу на формування хімічного складу вод бучацького і рудно-кристалічного водоносних горизонтів, можна стверджувати, що, якщо подібний вплив має місце, то він дуже і дуже незначний.

Бучацький водоносний горизонт за ступенем мінералізації також представлений двома підгрупами вод: слабосолонуватими і помірно солонуватими. Помірно солонуваті води (мінералізація 3-5 г/дм) займають північно-західну ділянку району, а на основній площі розташовані слабосолонуваті води (з мінералізацією 1-3 г/дм³). Отже, у зміні мінералізації води просліджується та ж закономірність, що і для вище розташованих горизонтів. З 1997 р. по 2002 р. картина в розподілі вод по мінералізації залишилася незмінною. Це дозволяє зробити висновок, що мінералізація вод розглянутого водоносного горизонту сформувалася під впливом природних факторів, а будівництво й експлуатація хвостосховища не привела до видимих її змін.

Підземні води водоносного горизонту в докембрійських породах за своєю мінералізацією відносяться до двох підгруп:

слабосолонуваті з мінералізацією 1-3 г/дм³; помірно солонуваті з мінералізацією 3-5 г/дм³.

Помірно солонуваті води займають північний захід, а слабосолонуваті - південний схід району, тобто зберігається загальна для усіх водоносних горизонтів тенденція в зміні мінералізації підземних вод. Однак площі, займані зазначеними водами приблизно рівні. Змін у мінералізації вод за аналізований п'ятилітній період не відзначено, тобто їхня мінералізація визначається дією природних факторів. Навколо хвостосховища та кар”єру ГЗК діє мережа гідронаглядових свердловин. Дані по складу та вмісту речовин наведено у додатку В.

На закінчення можна відзначити наступні закономірності у формуванні мінералізації підземних вод району:

Мінералізація підземних вод зменшується в напрямку з півночі на південь.

За мінералізацією підземні води рудно-кристалічного, бучацького і харківського водоносних горизонтів представлені водами двох підгруп: слабосолонуватими (мінералізація 1-3 г/дм³) і помірковано солонуватими (мінералізація 3-5 г/дм³).

Ґрунтові води четвертинних утворень представлені більш широким по мінералізації спектром: особливо прісними і помірно прісними, пріснуватими, слабосолонуватими і помірно солонуватими.

Для водоносних горизонтів,що залягають глибше,збільшуються площі, зайняті помірно солонуватими водами. Чим вище в стратиграфічному розрізі розміщений водоносний горизонт тим більші площі, займані слабосолоноватими водами, а в четвертинному водоносному горизонті з'являються площі поширення особливо прісних і помірно прісних вод.

Вплив хвостосховища на мінералізацію підземних вод установлюється тільки для ґрунтових вод. Але й у цьому випадку зона впливу обмежена площею, займаною хвостохранилищем і прилягаючою до нього смугою шириною до 700 м.

Якість ґрунтових вод четвертинного водоносного горизонту (за результатами гідрохімічного випробування 1997 р.) може бути охарактеризований такий спосіб.

За іонним складом особливо прісні і помірковано прісні води магнієво-натрієві, магнієво-кальцієво-натрієві гідрокарбонатно-хлоридні чи хлоридно-гидрокарбонатні. По співвідношенню між іонами (по класифікації О.А. Алекина [7]) води відносяться до III типу. Гідрохімічне випробування 2002 р. показало, що хімічний склад розглянутої підгрупи вод не змінився.

Пріснуваті води за іонним складом магнієво-натрієві, рідше натрієво-магнієві, гідрокарбонатно-хлоридні, рідше хлоридні. По співвідношенню між іонами вони відносяться до III типу, рідко -і до IV типу. З часом (за період, що спостерігається, з 1997 р. по 2002 р.) іонний склад вод і їх тип не перетерпіли змін.

Слабосолонуваті води за іонним складом є натрієвими чи магнієво-натрієвими гідрокарбонатно-хлоридними чи хлоридними. По співвідношенню між іонами, відповідно до класифікації О.А. Алекина, вони відносяться до III типу. Згодом їхній хімічний склад не зазнав значних змін..

Помірковано солонуваті води за іонним складом натрієві хлоридні. По класифікації О.А. Алекина, що враховує співвідношення між іонами, вони відносяться до III типу. Якісний склад їх у часі залишається стабільним.

На закінчення відзначимо, що зі збільшенням мінералізації ґрунтових вод їх якісний склад перетерплює зміни. Зменшується вміст магнію і кальцію, переважним катіоном стає натрій. Серед аніонів збільшується вміст хлоридів з одночасним зменшенням вмісту гідрокарбонатів.

Простежується чіткий закономірний взаємозв'язок між мінералізацією ґрунтових вод і їх хімічним складом, що може бути відображено наступними рівнобіжними рядами .

Таблиця 3.3 Співвідношення між мінералізацією й іонним складом ґрунтових вод.

Мінералізація	Особливо прісні і помірно прісні	Пріснуваті	Слабосолонуваті	Помірно солонуваті
По переважному катіону	Магнієво-натрієві і магнієво-кальцій-натрієві	Магнієво-натрієві і натрієво-магнієві	Натрієві і маг-нієві-натриєві	Натрієві
По переважному аніону	Гідрокарбонатно-хлоридні чи хлоридно-гідрокарбонатні	Гідрокарбонатно-хлоридні чи хлоридні	Хлоридні чи гідрокарбонатно-хлоридні	Хлоридні
Тип	III	III	III	III

Слабосолонуваті підземні води харківського водоносного горизонту (за даними одиничного випробування) натрієві хлоридні III типу.

Хімічний склад підземних вод бучацького водоносного горизонту характеризується в такий спосіб. Слабосолонуваті води натрієві хлоридні III типу. Помірно солонуваті води також натрієві хлоридні III типу. Зміни якісного складу вод розглянутого водоносного горизонту в часі не відзначено.

Підземні води в докембрійских породах характеризуються наступним хімічним складом. Слабосолоноваті води натрієві хлоридні III типу. Помірно солонуваті води також натрієві хлоридні III, рідше - IV типу. Якісний склад вод за час спостереження залишався незмінним.

3.5 Підтоплення прилягаючої території

3.5.1 Основні фактори підтоплення

Фактори, що обумовлюють підтоплення селищ, а також сільськогосподарських угідь і селітебних територій, підрозділяються на дві групи: природні і техногенні. До природних факторів, що визначають умови формування ґрунтових вод і розвитку процесу підтоплення, відносяться:

1)геологічна будівля і лита логічний склад ґрунтів

2)території; геоморфологія забудованої ділянки;

3)гідрогеологічні особливості території будівництва; 4.кліматична характеристика району.

Техногенні фактори по характеру свого прояву можна підрозділити на внутрішні і зовнішні. Прояв внутрішніх техногенних факторів зв'язано з процесами техногенної діяльності, що відбуваються безпосередньо на розглянутій території. До числа таких факторів відносяться:

--утрати виробничих вод на підприємствах з «мокрим» технологічним процесом. Такі втрати найчастіше досягають 20-35% обсягу використовуваної води;

--витоку з каналізаційних колекторів, водогінних мереж, водовідвідних лотків, канав і водонесучих комунікацій, використовуваних у системі життєзабезпечення населених пунктів. Величина витоків змінюється для різних населених пунктів від 10 до 38% від обсягів що скидаються чи використовуваних вод;

--вертикальне планування забудовуваних територій - засипання ярів, балок і інших природних дрен, що приводить до погіршення умов поверхневого і підземного стоку;

--збільшення інфільтрації підземних вод у результаті скупчення води у відкритих котлованах і траншеях. Відомі випадки, коли на території великих міст у результаті забудови зникло близько 100 природних водотоків;

--баражуючий вплив природному підземному стоку фундаментів і пальових полів будинків і споруджень, а також протяжних підземних колекторів, трубопроводів і тунелів;

--зменшення площі випаровування на забудованій території і території з асфальтовими покриттями;

--тепловологоперенос і конденсація вологи під спорудами, асфальтовими і бетонними покриттями;

-- відсутність зливової каналізації, замулення ливнестоків, що сповільнює скид атмосферних опадів у водотоки чи на очисні спорудження; непомірний полив зелених насаджень, городів і присадибних і дачних ділянок, а також територій і доріг при боротьбі з пилінням. Кількість води, що втрачається на інфільтрацію при поливах, досягає 50-100%.

Зовнішні техногенні фактори виникають у результаті інженерної діяльності, здійснюваної за межами забудованої (чи селітебної) території селища (чи сільгоспугідь). До основних факторів розглянутої категорії відносяться:

утрати на інфільтрацію за рахунок підпору ґрунтових вод при заповненні і піднятті рівня води вище природного в хвостосховищах, водоймищах і інших водоймах; зрошення прилягаючих сільгоспугідь;

аварійні розливи і прориви води з хвостосховищ, шламонакопичувачів, відстійників, випарників і інших техногенних водойм;

3. утрати на інфільтрацію за рахунок підпору ґрунтових вод при спорудженні каналів і інших водопропускних споруд. Багаторічні натурні спостереження і теоретичні дослідження показали, що основна роль у підтопленні території належить техногенним факторам, у результаті дії яких при відповідних геологічних і гідрогеологічних умовах відбувається підйом рівня ґрунтових вод.

3.5.2 Аналіз впливу основних природних природних і техногенних факторів на підтоплення прилягаючої території

Аналіз фондових матеріалів по геоморфологічним, геологічним, гідрогеологічним і інженерно-геологічним умовам району Полтавського ГЗК показали, що на розглянутій території одержали розвиток наступні інженерно-геологічні явища, зв'язані з інженерною діяльністю людини, а також підземних і поверхневих вод: підтоплення територій; заболочування територій.

Віднесення територій промислових зон і комплексів до підтопленого проводиться диференційовано в залежності від функціонального використання ділянок територій (Сніп 2.06.15-85, табл. 1 [12]) і класів споруджень, що захищаються, (Сніп 2.06.15-85, розд. 2 [12]). Строго регламентованих норм осушення земель сільськогосподарського користування до нинішнього часу не розроблено. Однак підвищення рівня ґрунтових вод на глибину менш 1,0 м накладає деякі обмеження на використання сільгоспугідь.

До заболочених територій відносять ділянки земної поверхні, на яких протягом більшої частини року спостерігається надлишок вологи, що збирається на поверхні чи землі, насичує ґрунт і підґрунтові горизонти гірських порід, і покриті вологолюбною болотною рослинністю.

Оцінка умов розвитку підтоплення і заболочування територій розглянутого району виконана на основі вимірів глибин залягання ґрунтових вод по спостережливих свердловинах на кінець 1997 і 2002 р.м. На схемах (мал.3.3 і 3.4) виділені заболочені ділянки, ділянки з глибиною до рівня ґрунтових вод рівної 1, 3, 5 і більш 5 м. Вибір глибин може бути обґрунтований у такий спосіб. При глибині залягання ґрунтових вод більш 15,0 м на господарське використання територій не накладалося обмежень. У межах розглянутого району немає таких ділянок.

4. ФІТОРЕКУЛЬТИВАЦІЯ ТЕХНОГЕННОГО ЛАДШАФТУ ”ПГЗК”

4.1 Створення лісових насаджень в умовах лісостепового техногенного ландшафту

В умовах сучасного науково-технічного прогресу, коли сильно зросла ефективність гірничопромислових робіт, будівництва доріг, меліоративних систем, навколишній ландшафт піддається сильному руйнуванню. Виникає необхідність проведення великомасштабних робіт з рекультивації ландшафтів. У цьому зв'язку особливого значення набуває фітомеліорація схилів, укосів, відвалів гірських розробок з метою запобігання ерозії.

Серед структурних компонентів біогеоценозу ведучу роль в оптимізації техногенних ландшафтів грає фітоценоз, особливо деревний, що володіє здатністю інтенсивно поглинати, нейтралізувати і затримувати частина атмосферних забруднювачів, змінювати навколишнє середовище в сприятливому для людини напрямку (санітарно-гігієнічна, гідрологічна, грунто- і водоохоронна роль і ін.).

Створення лісових насаджень в умовах лісостепового техногенного ландшафту ускладнюється через зростання екологічної невідповідності лісу умовам місцеперебування (техногенне забруднення, порушення). При видобутку залізних руд і їхній переробці на місці родючих земель виникають субстрати дуже різноманітні по складу, структурі, властивостям, рослинній придатності. Можна виділити такі основні типи порушень: гідровідвали (шламосховища), насипні відвали, кар'єри, зони обвалення, території промислової зони.

Насипні відвали бувають дуже різноманітними по складу порід, часу утворення, висоті, формі й іншим ознакам.

Для цілей успішного залісення залізорудних відвалів ГЗК важливе значення має облік живильних властивостей відвальних субстратів, їхній лісопридатності. У залежності від складу порід на відвалах варто розрізняти місцеперебування суглинні, глинисті, скельні, вапняні, змішані. У кожнім з них, у залежності від особливостей мікрорельєфу, експозиції, форми відвала можуть формуватися місцеперебування з різними градаціями зволоження -і від дуже сухих (верхні частини укосів, вершини й ін.) і сухих (тераси) до свіжих і вологих (зниження, виїмки й ін.). У кожнім з цих місцеперебувань складаються різні умови для розвитку деревних рослин. Більш сприятливі умови для росту рослин складаються в основ відвалів, у зниженнях між брилами скельних порід. Наявність деякої кількості скельних уламків у глинах і суглинках створює відносно кращі умови для росту рослин, зменшує знос глинистих часток водою, трохи підсилює поглинання води субстратом. Дуже жорсткі умови для рослин існують на вершинах відвалів, південних і східних схилах, крутих укосах, засолених глинах і суглинках, скельних породах. Породи лісовидних і глинистих відкладень, що часто переважають у відвалах, відрізняються вираженим недоліком азоту, низьким змістом гумусу, низьким змістом фосфору, нерідко підвищеним вмістом солей. Скельні породи відвалів мають дуже слабку вологоємність, низьку водовбирну здатність, високу теплопровідність, високу міцність.

Оцінюючи лісопридатність залізорудних відвальних субстратів, загалом можна відзначити такі головні обмежуючі фактори їхнього залісення: дефіцит вологи і нестабільність водяного режиму, недостатня забезпеченість живильними речовинами, високий ступінь засолення відвалів, у ряді місць висока запиленість повітря, велика висота, відсутність терас і круті схили на багатьох відвалах. По ступені лісопридатності порушених земель можна виділити місцеперебування:

Лісопридатні (сухуваті лессовидні суглинки незасолені, щебенчато-суглиністі субстрати, зони обвалень, тераси і плоскі вершини відвалів, нижні частини схилів, уступи кар'єрів).

Потенціально-лісопридатні (шламові піски, глинисті незасолені і щебенисті субстрати, укоси кар'єрів, положисті схили невисоких відвалів).

Лісонепридатні (глибисті скельні відвали, сильно засолені глини, круті схили високих відвалів). Другі вимагають збагачення органічними речовинами (землювання й ін.), а треті - корінного поліпшення (розрівнювання, землювання й ін.).

На промислових відвалах деякі деревні породи здатні поселятися природним шляхом. Це клен ясенелистий, абрикос, глід, бирючина, грузнув перистий, шовковиця біла, лох вузьколистий, шипшина, тополя канадський.

Для забезпечення більш сприятливих умов для росту рослин і створення на відвалах повноцінних насаджень необхідні заходи: нанесення чорнозему, внесення добрив, пестування, поливи, дощування, розрівнювання і терасування багатьох відвалів, залудіння поверхні відвала грунтопокращуючими травами (люцерна, еспарцет, буркун і ін.).

У кращих умовах зволоження, а також при розрівнюванні, землеванні й інших поліпшуючих заходах список рослин, придатних для вирощування на відвалах, може бути помітно розширений.

Для створення стійких і повноцінних деревних насаджень на порушених промисловістю землях гірничорудних розробок:

Ретельний підбор стійких видів рослин.

Облік якості субстратів конкретних ділянок порушених земель (хімічний і механічний склад, умови зволоження, чи наявність відсутність забруднень і ін.).

Проведення в потрібному обсязі підготовчих робіт (розрівнювання, терасування, інші міри).

Використання високоякісного посадкового матеріалу.

Посилений догляд за молодими лісовими культурами (поливи, дощування, боротьба з бур'янистими рослинами, хворобами і шкідниками рослин).

Аналіз літературних і експериментальних даних, отриманих в умовах Лісостепової і Степової зон України, показав слабку стійкість угруповань за участю видів. Тому, насамперед, для прискореної природної фітомеліорації рекомендується використання видів місцевої флори.

Фахівцями УкрНДІЕП було проведено флористичне обстеження території ПГЗК і прилягаючої до нього зони. Для району досліджень найбільш типовими є східноєвропейські лісостепові і степові ландшафти. Велика частина цих ландшафтів і їхніх складових частин істотно видозмінені внаслідок господарської діяльності і є антропогенними. Природна деревна рослинність розглянутого району представлена хвойними і заплавними лісами.

Заплавні ліси представлені декількома видами тополі: в основному тополя чорна (Рорulus alba) і тополя тремтячий «осика» (Рорulus tremula). Ближче до водойм зустрічається бузина чорна (Sambukus nigra), тополя сріблистий (Рорulus alba) і верба (Salix fragilis).

Залишки хвойного лісу, розташовані на високих борових терасах, представлені в основному сосною звичайної (Pinus silvestris). Тут також зустрічаються широколисті дерева дуб, клен татарський. На узліссях звичайні чагарники терн, ліщина, свидина, іноді утворюючі щільні зарості.

При флористичному обстеженні території ПГЗК виявлено, що основною деревною породою тут є тополя. На багатьох ділянках (хвостосховище, укоси дамб, відвалів) він з'явився природним шляхом. Багато самосівних втеч у віці 1-2 міс, деяким екземплярам більш 7 років.

Проведене обстеження дозволяє укласти наступне. Тополя чорний (Рорulus nigra) і тополя сріблистий (Рорulus alba) є основними лесообразующими аборигенними породами в районі розташування ПГЗК. Ці види дуже стійкі і легко переносять умови техногенних забруднень, є кращими регенераторами повітря (1 дерево виділяє близько 180 кг/сут ). Тому саме ці види будуть прекрасно адаптованою деревною породою для лісопосадок. На підприємстві виконують інструкції з підготовки й укоріненню посадкового матеріалу тополі (Populus alba P. nigra) розробленими фахівцями Харківського Національного Університету ім. Каразина.

Укорінення черешків:

Заготовити черешки від материнських екземплярів, що виростають у подібних із планованими екологічними умовах. Черешки повинні бути однолітніми пагонами з 9 - 10 бруньками.