Митний контроль діяльності складу тимчасового зберігання

Размещено на http://www.allbest.ru/

5

Размещено на http://www.allbest.ru/

Митний контроль діяльності складу тимчасового зберігання

Вступ

митний склад логістика тимчасовий

Митні операції, які здійснюються під час переміщення товарів через митний кордон України, вимагають певних знань в галузі митної справи. Для декларування товарів необхідно мати фахівців, які володіють знаннями щодо заповнення митної декларації, вміють визначити код товару за товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), розрахувати митні платежі. Що стосується товарів, які перебувають під митним контролем, найчастіше необхідне проведення різних операцій з перевезення в транспортних засобах або зберігання в спеціально обладнаних для цього місцях. Здійснення цих операцій тільки митними органами абсолютно не раціонально, так як відволікає від виконання основних функцій з митного контролю та створює конфлікт інтересів митної служби як контролюючого органу і як підприємства, що надає послуги зберігання або перевезення товарів.

Все перераховане вище показує актуальність і необхідність існування суб'єкту, комерційна діяльність якого пов'язана з наданням послуг в галузі митної справи, яким є власники складів тимчасового зберігання. Основи статусу цих осіб закріплюються в Митному кодексі України. Вони здійснюють діяльність за умови включення їх в відповідні реєстри та видачі дозволів про включення в такі реєстри. Практика контролю господарської діяльності потребує удосконалення організаційних засад посередницької діяльності в митній сфері в цілому та і в діяльності складу тимчасового зберігання, зокрема.

Питання визначення сутності та призначення митного контролю як інструменту митної політики, а також його організації в Україні вивчали А.Б. Безвощук, І. Г. Бережнюк, А.Д. Войцещук, В.М. Гаращук, В.М. Голомовзий, О.П. Гребельник, А.А. Дубініна, Ю.М. Дьомін, Ф.Л. Жорін, Л.М. Івашова, Б.А. Кормич, Т.В. Курило, О.В. Мартинюк, В.Я. Настюк, П.В. Пашко, К.К. Сандровский, С.В. Сорокіна, С.С. Терещенко, В.А. Туржанський, О.А. Фрадинський, Р.Б. Шишка, М.Г. Шульга та інші дослідники.

Питання організації та методики господарської діяльності посереднків досліджували науковці, як В.Б. Авер'янов, Д.М. Бахрах, Ю.П. І. О. Бондаренко, Битяк, В.М. Горшенєва, Є. В. Додін, Л.В. Коваль, В.В. Копейчиков, С.С. Терещенко та інші. Однак нині залишається багато дискусійних та практично невирішених питань, що стосуються окремих аспектів посередництва в митній сфері, зокрема, діяльності складів тимчасового зберігання.

Метою дослідження є визначення організаційно-нормативних аспектів, економічної сутності, ролі та завдань провадження посередницької діяльності складу тимчасового зберігання.

Відповідно до поставленої мети окреслені такі завдання дослідження:

сутності різновиду посередницької діяльності щодо складу тимчасового зберігання;

значення складів тимчасового зберігання у митній логістиці; організаційно-нормативних засад діяльності складу тимчасового зберігання;

історичних етапів розвитку діяльності складів тимчасового зберігання;

характеристики діяльності територіального митного органу та підконтрольного складу тимчасового зберігання;

обліку товарів, транспортних засобів на складах тимчасового зберігання організації митного контролю за діяльністю складів тимчасового зберігання;

контролю за провадженням діяльності складів тимчасового зберігання;

напрямків удосконалення контролю діяльності складів тимчасового зберігання.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини у провадженні посередницької діяльності складу тимчасового зберігання.

Предметом дослідження є облік і контроль господарської діяльності складу тимчасового зберігання.

Вибір методів зумовлений поставленою метою, специфікою об'єкта, предмета та завдань дослідження. Системний підхід до їх застосування дав змогу провести комплексний аналіз онтологічних засад митного законодавства України, визначити шляхи вдосконалення її процедури. Методологічною основою послужив діалектичний метод пізнання соціальних явищ. У процесі дослідження використовувалися також загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема: логіко-семантичний та формально-логічний, які застосовувалися при впорядкуванні наявного понятійного апарату щодо систематизації митного законодавства України з питань господарської діяльності складів тимчасового зберігання, формулюванні низки основних понять Дедуктивний метод застосовувався для аналізування стану та розвитку господарської діяльності в митній сфері в цілому за всіма різновидами, та складу тимчасового зберігання, зокрема. Використання методичного прийому нормативного регулювання дозволило проаналізувати законодавство в зазначеній сфері. За допомогою формального методу досліджено зміст посередницьких послуг у митній сфері щодо діяльності складу тимчасового зберігання. Зазначені методи застосовувалися комплексно, в поєднанні з іншими.

Інформаційною базою даного дослідження є статистичні дані Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України, Державної служби статистики України, дані Київської митниці ДФСУ, фактографічні дані дочірнього підприємства ПАТ «Рошен» (власника складу тимчасового зберігання).

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці пропозицій та рекомендацій щодо напрямів підвищення дієвості, результативності й ефективності організації, здійснення та оцінювання результатів митного контролю за господарською діяльністю складів тимчасового зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення в Україні в сучасних умовах.

Випускна кваліфікаційна робота складається iз вступу, трьох роздiлiв, висновкiв, бiблiографiчного списку використаної лiтератури iз 59 найменування. Загальний обсяг випускної квалiфiкацiйної (дипломної) роботи здобувача другого (магістерського) рiвня вищої освіти становить 121 сторiнка друкованого тексту, включає 14 таблиць, 4 рисунки, 5 додаткiв, 4 формули.

1. Теоретичні основи митного контролю діяльності складу тимчасового зберігання

1.1 Поняття та суб'єкти посередницької діяльності в галузі митної справи

Визначення напрямів та завдань митної політики в сучасних умовах є одним із вирішальних чинників розвитку економіки. Такі питання як: забезпечення своєчасності та повноти надходжень митних платежів до бюджету, визначення достатнього рівня міжнародного співробітництва, регулювання обсягів імпорту та експорту товарів та послуг, реалізація програми євроінтеграції, зменшення фінансової та енергетичної залежності України обумовлюють необхідність розробки дієвого та ефективного курсу митної політики.

Якісно нове визначення стратегії та тактики розвитку сфери державної митної справи має глобальний характер, адже з огляду на важливість інтеграції у світовий торгівельний простір тенденції світового розвитку встановлюють усе нові завдання та вимоги до структурної перебудови та реформування митної галузі. Тому протягом усього періоду розвитку митної справи незалежної України та особливо з виходом українських підприємців на міжнародний ринок науковці та практики митної галузі шукали оптимальну модель функціонування інституту надання посередницьких послуг у сфері державної митної справи відповідно до потреб суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та суспільства в цілому.

За даними митної статистики за 2011-2017 рр. зовнішньоторговельний оборот істотно виріс (мал. 1.1), відповідно зростає потреба в митних представниках щороку.

Дані табл. 1.1 ілюструють, що обсяги експорту товарів та послуг протягом 2005-2016 рр. менші, ніж імпорту, крім 2005 р., 2014 р., 2015 р. та 2016 р. за даними ДССУ. Негативне сальдо між експортом та імпортом товарів впливає на сальдо платіжного балансу України, а звідси - на курс національної валюти, і на платоспроможність держави в частині обслуговування та погашення зовнішнього боргу.

Таблиця 1.1. Динаміка експорту-імпорту товарів та послуг (млн. грн.)

Рік	Експорт	у% до попереднього року	Імпорт	у% до попереднього року	Сальдо
2005	207 147,80	102,5	200 129,80	121,4	7 018,00
2006	231 659,70	111,8	246 676,80	123,3	-15 017,10
2007	294 098,00	127	331 018,30	134,2	-36 920,40
2008	414 259,90	140,9	485 543,60	146,7	-71 283,80
2009	383 513,10	92,6	394 270,60	81,2	-10 757,50
2010	501 452,50	130,8	525 241,50	133,2	-23 789,00
2011	654 825,40	130,6	707 865,60	134,8	-53 040,20
2012	657 960,50	100,5	730 094,90	103,1	-72 134,40
2013	624 639,30	94,9	675 991,50	92,6	-51 352,30
2014	774 854,30	124	713 887,80	105,6	60 966,50
2015	1 041 684,60	134,4	931 604,70	130,5	110 079,90
2016	1 175 212,46	112,8	1 138 395,29	122,2	36 817,17

Проаналізувавши динаміку зовнішньої торгівлі товарів і послуг в цілому, розглянемо більш динаміку торгівлі товарами за даними ДССУ та за даними фіскальних органів, а саме: ДМСУ [2] за період 2005-2011 р. р. та ДФСУ [3] з 2011-2016 р. р. в табл. 1.2.

За даними табл. 1.2 різниця у даних щодо зовнішньої торгівлі товарами за даними ДССУ та ДМСУ (за часів її існування) не була суттєвою. Водночас в роки функціонування ДФСУ показники митної статистики та аналогічні дані ДССУ досягли досить суттєвої різниці, а саме:

в 2014 р. сальдо зовнішньої торгівлі товарами за ДФСУ складало 17 956,88 млн. грн., водночас за даними ДССУ - - 5 565,86 млн. грн.;

в 2015 р. за даними ДФСУ сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 35 763,92 млн. грн., та за даними ДССУ - 13 817,21 млн. грн.;

в 2016 р. за даними ДФСУ сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило - 63 958,39 млн. грн., а за ДССУ - - 73 736,20 млн. грн.

Згідно пояснення ДССУ дані зовнішньої торгівлі товарами, які оприлюднює ДФСУ, підготовлені на основі даних митних декларацій, поданих декларантами до митних органів при переміщенні товарів через митний кордон України.

Таблиця 1.2. Зовнішня торгівля України товарами у 2005-2016 рр. (млн. грн.)

Назва товару	Експорт	у% до попереднього року	у% до базового (2004) року	Імпорт	у% до попереднього року	у% до базового (2004) року	Сальдо
2005 рік
ДМСУ	175 016,43	96,34	96,34	183 270,87	96,34	96,34	-8 254,45
ДССУ	175 709,30	101,1	101,1	185 212,27	120,08	120,08	-9 502,97
2006 рік
ДМСУ	194 011,49	110,85	106,8	218 251,11	119,09	114,73	-24 239,62
ДССУ	193 756,91	110,27	106,66	227 424,18	122,79	147,45	-33 667,27
2007 рік
ДМСУ	248 773,15	128,23	136,95	307 324,94	140,81	161,56	-58 551,80
ДССУ	248 702,72	128,36	143,1	306 383,11	134,72	198,65	-57 680,39
2008 рік
ДМСУ	352 729,47	141,79	194,17	430 339,74	140,03	226,22	-77 610,27
ДССУ	352 663,73	141,8	202,92	450 533,57	147,05	292,11	-97 869,83
2009 рік
ДМСУ	308 922,04	87,58	170,06	374 995,84	87,14	197,13	-66 073,80
ДССУ	309 334,62	87,71	177,99	353 999,26	78,57	229,52	-44 664,64
2010 рік
ДМСУ	407 557,24	131,93	224,35	458 318,47	122,22	240,93	-50 761,22
ДССУ	408 134,13	131,94	234,84	482 010,56	136,16	312,52	-73 876,43
2011рік
ДФСУ	544 389,22	133,57	299,68	646 003,28	140,95	339,6	-101 614,06
ДМСУ	544 004,06	133,48	299,46	646 054,32	140,96	339,62	-102 050,27
ДССУ	544 935,05	133,52	313,56	658 186,34	136,55	426,74	-113 251,29
2012 рік
ДФСУ	549 175,98	100,88	302,31	664 813,42	102,91	349,48	-115 637,44
ДМСУ	549 138,01	100,94	302,29	664 876,86	102,91	349,52	-115 738,85
ДССУ	549 861,22	100,9	316,39	676 505,04	102,78	438,62	-126 643,83
2013 рік
ДФСУ	505 670,13	92,08	278,36	614 266,00	92,4	322,91	-108 595,87
ДССУ	506 052,99	92,03	291,19	615 172,98	90,93	398,85	-109 119,98
2014 рік
ДФСУ	642 403,27	127,04	353,63	624 446,39	101,66	328,26	17 956,88
ДССУ	640 851,99	126,64	368,75	646 417,85	105,08	419,11	-5 565,86
2015 рік
ДФСУ	833 996,68	129,82	459,1	798 232,76	127,83	419,62	35 763,92
ДССУ	833 043,22	129,99	479,34	819 226,01	531,15	531,15	13 817,21
2016 рік
ДФСУ	929 178,10	55,71		993 136,49	62,21		-63 958,39
ДССУ	929 118,09	111,53	523,03	1 002 854,29	122,41	650,19	-73 736,20

Відповідно до Розділу XVI МКУ митна статистика передбачає облік даних щодо обсягу торгівлі саме товарами, контроль за переміщенням яких здійснюється органами митного контролю.

Таким чином, зазначене ілюструє важливість попереднього митного контролю, який здійснюється під час оформлення митних декларацій в частині забезпечення правильності ведення статистики зовнішньої торгівлі товарами та забезпечення правильності визначення митних платежів, які підлягають сплаті.

Визначивши динаміку сальдо зовнішньої торгівлі, зауважимо, що Україна має вирішити складне завдання, а саме: збільшення обсягів експорту, що потребує посилення міжнародних торгівельних зв'язків, із одночасним забезпеченням достатнього рівня надходжень митних платежів та налагодження ефективної роботи митної інфраструктури.

В Україні зроблено вагомі кроки щодо спрощення процедур митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, які знайшли своє відображення і в розробці сприятливих умов здійснення посередницької діяльності у сфері державної митної справи.

Господарюючими суб'єктами-підприємствами, які надають посеред-ницькі послуги у сфері державної митної справи суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, є підприємства, що надають послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України є [1]:

митна брокерська діяльність;

відкриття та експлуатація магазину безмитної торгівлі;

відкриття та експлуатація митного складу;

відкриття та експлуатація вільної митної зони комерційного або сервісного

типу;

відкриття та експлуатація складу тимчасового зберігання;

відкриття та експлуатація вантажного митного комплексу.

Роботу підприємств, які здійснюють посередницьку діяльність врегульовано наказами МФУ відповідно до Мiжнародної конвенцiї про спрощення i гармонiзацiю митних процедур вiд 18.05. 1973 р. [6] для СТЗ від 28.05.2012 р. №613 [7], для МС від 16.07.2012 р. №835 [8], для ВМЗ від 30.05.2012 р. №633 [9].

Навколо статусу уповноваженого економічного оператора досі триває наукова дискусія, хоча Митний кодекс України прийнято у 2012 році. У значній мірі це пов'язано з глобальною недовірою держави до бізнесу в Україні.

Порядок відкриття та функціонування вантажних митних комплексів (ВМК) існує у вигляді проекту, у т.ч. і тому, що власник ВМК згідно з Митним кодексом України має тільки додаткові обов'язки і не має жодної переваги перед власниками митного складу (МС) та складу тимчасового зберігання (СТЗ). В контексті перетворення митниці ДФСУ у сервісну службу можливо розглянути пропозиції щодо передачі частини повноважень митниці до власника ВМК (здійснення такої митної формальності, як контроль доставки вантажу).

Ще одним видом підприємницької діяльності у галузі надання митних послуг, хоча Митним кодексом України не покладено на митні органи в межах їх повноважень контроль за цим видом діяльності, є організація місць доставки товарів, створення яких регламентовано наказом МФУ від 30.05.2012 р. №646 «Про мiсця доставки товарiв транспортними засобами» [10].

На території України функціонують 239 місць доставки, у 215 з яких розташовані підрозділи митного оформлення [11].

Визначено, що мiсцем доставки може бути територiя пункту пропуску через державний кордон України, морського чи рiчкового порту, аеропорту, залiзничної станцiї, ВМЗ, пiдроздiлу митницi призначення, у якому безпосередньо проводиться митне оформлення, підприємства з безперервним циклом виробництва, ВМК, територiя, що прилягає до центральної сортувальної станцiї, регiональної сортувальної станцiї, мiсця мiжнародного поштового обмiну, СТЗ або МС. При визначеннi митницею призначення мiсця доставки враховується, що територiя мiсця доставки товарiв для автомобiльного транспорту повинна бути забезпечена освiтленням та огородженням за периметром територiї, цiлодобовою охороною та наявнiстю засобiв пожежогасiння, наявнiстю рампи, естакади, оглядового майданчика та навантажувально-розвантажувальної технiки i механiзмiв для здiйснення необхiдних операцiй на територiї мiсця доставки, каналiв i засобiв зв'язку. Слід зазначити, що саме ці об'єкти найчастіше належать приватному бізнесу и повинні нести дуже значні додаткові витрати, пов'язані з облаштуванням СТЗ та МС системою вiдеоспостереження для нагляду за в'їздами та виїздами, воротами та дверними отворами, СТЗ і МС та наявнiстю i функціонуванням системи, що забезпечує автоматичну реєстрацiю та облiк транспортних засобiв, якi доставляють товари, а також обладнання для зважування товарiв (автомобільні ваги вантажопід'ємністю 60 тон, тощо).

Таким чином, держава встановлює різні вимоги до одного і того ж об'єкта.

Акцентуючи увагу на збудованій урядом стратегії спрощення та гармонізації митних процедур, існує чимало проблем, що стосуються організаційних засад посередницької діяльності у сфері державної митної справи. На жаль, господарюючі суб'єкти-підприємства, разом із закононеслухняними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності здійснюють противоправні дії направлені на зберігання незаконно ввезеної продукції на складських приміщеннях митних складів, складів тимчасового зберігання; колосальне та безпідставне підняття грошових ставок на посередницькі послуги у сфері державної митної справи; недотримання термінів повернення валютної виручки (підприємствами, які надають посередницькі митні послуги) під час здійснення експортно-імпортних операцій, об'єктом яких є металопродукція, мінеральні добрива, спирт, зерно та інша високоліквідна продукція.

Митний кодекс України покладає безпосередню реалізацію державної митної справи на фіскальні митні органи, до яких відносить Державну фіскальну службу України, митниці та митні пости (п. 341 ст. 4 МКУ [1]). Вони і є головними фігурантами державної митної справи поряд із фізичними та юридичними особами, які переміщують товари та транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України.

Рис. 1.1. Навколомитна інфраструктура [12]

Однак на цьому суб'єктний склад державної митної справи не закінчується, оскільки на митній платформі з'явилося чимало нових учасників - представників сервісної складової державної митної справи. Про неї зазначав Є.В. Додін, наголошуючи на існуванні такої функції митної справи, як надання послуг [13, с. 7-19]. Мова йде про особливості нормативного регулювання категорії суб'єктів, які безпосередньо не беруть участі в зовнішньоекономічних операціях, а надають при цьому посередницькі послуги імпортерам, експортерам та іншим суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності.

На жаль, офіційної назви та визначення ці суб'єкти за досить тривалий час їх існування не отримали, хоча чи не кожна зовнішньоекономічна операція супроводжується залученням принаймні одного з них. У процесі ж становлення та розвитку державної митної справи в спеціальній літературі поступово популярності набрав термін «митний посередник». Крім того, ні Митний кодекс України, ні жоден інший законодавчий та підзаконний нормативний акт не називає повного переліку підприємств, що належать до цієї категорії суб'єктів митної справи. Митний кодекс України лише згадує поняття «посередницький договір», «посередницькі послуги», «посередник», знову ж таки не даючи офіційного тлумачення змісту зазначених категорій.

Митні посередники належать до групи суб'єктів господарювання, які не мають державно-владних повноважень у сфері державної митної справи та виступають як підлегла сторона [14, с. 33-39].

Законодавство України з питань державної митної справи відносить до категорії митних посередників таких суб'єктів: митних брокерів, утримувачів складів тимчасового зберігання, а також митних складів відкритого типу, утримувачів вільної митної зони комерційного або сервісного типу та вантажних митних комплексів. Водночас, визначаючи митних посередників як окрему категорію суб'єктів митних відносин, такий суб'єкт, як власник магазину безмитної торгівлі також здійснює підприємницьку діяльність у сфері державної митної справи, і хоча вона фактично не є посередницькою, але у зв'язку з тим, що є підприємницькою за своєю природою, її правове забезпечення здійснюється в розділі XV «Здійснення органами доходів і зборів контролю за окремими видами діяльності» Митного кодексу України [1].

Особливим суб'єктом надання послуг у сфері державної митної справи є вантажні митні комплекси, які розпочали посередницьку діяльність із надання митних послуг у 1996 р. Існуючі вантажні митні комплекси мають між собою суттєві відмінності, пов'язані з технічним, технологічним та організаційним забезпеченням, пропускною спроможністю, кваліфікацією персоналу, задіяному у виконанні обслуговування, тривалістю виконання робіт та іншими важливими для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності факторами [15, с. 287].

Кількість вантажних митних комплексів на території України за останні роки різко збільшувалася, що свідчить про зростання попиту на послуги цього об'єкта митної інфраструктури, і мала такі показники: 2010 р. - 24, 2009 р. - 25, 2008 р. - 23, 2006 р. - 17, 2005 р. - 10, 2004 р. - 6 [16, с. 104-107]. Однак відсутність теоретичних передумов вивчення особливостей функціонування вантажних митних комплексів та оновлення митного законодавства України внесли значні корективи в діяльність вантажних митних комплексів як митних посередників.

Так, згідно зі ст. 442 Митного кодексу України, вантажний митний комплекс - це ділянка території з комплексом будівель, споруд, інженерно-технічних засобів і комунікацій, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України [1].

Функціонування вантажного митного комплексу є підприємницькою діяльністю, яка полягає в створенні сприятливих умов для прискорення товаропотоку через митний кордон України, підґрунтям чого є відповідні технічні та технологічні умови, на підставі яких проектується, будується та оснащується вантажний митний комплекс. Його власник виступає своєрідним посередником між фіскальним органом (представником держави) та учасниками зовнішньо-економічних операцій.

В Україні митні брокери є основним учасником ринку митних послуг. Такі підприємства виконують та здійснюють функції з надання послуг із митного оформлення товарів тим суб'єктам ЗЕД, які в силу різних причин не мають можливості виконувати митні формальності. Загальним завданням цієї категорії посередників у державній митній справі є професійне здійснювання своєї діяльності на ринку послуг та сприяння зменшенню порушень митних правил. Будучи сполучною ланкою в ланцюгу «суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності - фіскальний орган», митні брокери відіграють важливу роль у розвитку ЗЕД. При цьому разом із правами, які вони отримують у представленні інтересів клієнтів, ці підприємства несуть і відповідальність за процедуру декларування товарів, передбачену положеннями митного законодавства України.

Митні брокери здійснюють діяльність на підставі Митного кодексу України, наказу Державної фіскальної служби України від 13 січня 2015 р. №7 «Про затвердження інформаційних карток адміністративних послуг» та спільного наказу Державної фіскальної служби України та Державної прикордонної служби України «Про надання дозволів на здійснення митної брокерської діяльності» [17; 18]. Так, відповідно до положень ст. 416 Митного кодексу України, митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України та провадить митну брокерську діяльність у будь-якому митному органі України. За вчинення правопорушень, пов'язаних із провадженням митної брокерської діяльності, митний брокер несе відповідальність, встановлену Митним кодексом України та іншими законами України.

Взаємовідносини митного брокера з особою, яку представляє, визначаються відповідним договором [1, ст. 417]. Отже, митний брокер виконує повноваження в обсязі, встановленому за дорученням особи, яку він представляє, здійснювати будь-які операції, пов'язані з пред'явленням фіскальному органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного оформлення. На практиці між митним брокером та суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності (громадянином) договірні відносини виникають на підставі договору доручення [19, гл. 68].

Згідно зі ст. 419 МК України інформація, отримана митним брокером чи його працівниками від особи, яку представляє митний брокер, у процесі виконання митних формальностей може використовуватися виключно для цілей виконання цих формальностей. За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною, митний брокер та його працівники несуть відповідальність відповідно до закону [1].

Таким чином, розвиток інституту митних брокерів в Україні здійснювався досить швидкими темпами. У 2015 р. в Україні видано 3 859 дозволів на здійснення митної брокерської діяльності [20]. Однак, запровадження посередницької діяльності митних брокерів, контроль за якою здійснюють фіскальні органи України, охоплює широке коло невирішених питань, які належать до компетенції державної влади. Так, досить актуальним є питання потреби або непотрібності механізму впорядкування та можливого коригування митної брокерської діяльності підприємств. Адже відповідно до ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 2 березня 2015 р. №222-VIII ліцензування митної брокерської діяльності припинене, а ліцензії на провадження митної брокерської діяльності вважаються недійсними [21, с. 13].

Суб'єкти господарювання, які на дату набрання чинності законом мали чинну ліцензію на провадження митної брокерської діяльності, автоматично отримали дозвіл на здійснення цього виду господарської діяльності та включені до реєстру митних брокерів. Однак, будь-який механізм впливу на митну брокерську діяльність може стримувати розвиток цієї галузі, а повна безконтрольність або невпорядкованість ринку митних брокерів може спричинити надання недоброякісних послуг.

Посередницька діяльність зі зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, окреслюється зберіганням об'єктів матеріального світу, які належать суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності на складах тимчасового зберігання та митних складах відкритого типу.

Відповідно до ч. 1 ст. 437 Митного кодексу України, склад тимчасового зберігання - це відповідним чином облаштовані приміщення та/або криті чи відкриті майданчики, резервуари, холодильні чи морозильні камери, призначені для тимчасового зберігання товарів під митним контролем до поміщення їх у митний режим. У межах складів тимчасового зберігання та прилеглої до них території утворюються постійні зони митного контролю [1, ч. 3 ст. 201; 7, п. 1.4].

Взаємовідносини утримувача складу тимчасового зберігання відкритого типу з особами, які розміщують товари на цьому складі, визначаються відповідним договором, крім випадків, передбачених Митним кодексом України [1, ст. 438]. Таким договором є договір зберігання, у якому визначаються об'єкт зберігання та термін його зберігання. Утримувач складу тимчасового зберігання створює належні умови для забезпечення схоронності товарів і транспортних засобів, розміщених на такому складі, відповідно до вимог Митного кодексу України [7, п. 1.5].

Отже, основною метою організації та відкриття складів тимчасового зберігання є реалізація положень Митного кодексу України та створення сприятливих умов для проведення процедур митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Склади тимчасового зберігання функціонують відповідно до норм Митного кодексу України і Положення про склади тимчасового зберігання. Положенням визначено форму, порядок подання та розгляду заяв, порядок надання, зупинення дії, анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання; вимоги до складських об'єктів, які можуть використовуватися як склад тимчасового зберігання; правила провадження діяльності складів тимчасового зберігання та порядок контролю за її провадженням; порядок розміщення, зберігання та обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення на складах тимчасового зберігання [7].

Ще одним суб'єктом посередницької діяльності у сфері державної митної справи, що здійснює надання послуг із митного господарювання, є митний склад. В законодавстві України з питань державної митної справи поняття «митний склад» застосовується й для позначення одного з видів митного режиму, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання ЗЕД [1, ст. 121]; і для визначення відповідним чином облаштованих складських приміщень, резервуарів, холодильних чи морозильних камер, критих чи відкритих майданчиків, призначених для зберігання товарів під митним контролем [1, ч. 1 ст. 424].

На митному складі можуть розміщуватися такі товари: поміщені в митний режим митного складу (у тому числі консолідовані вантажі); поміщені в митні режими транзиту, тимчасового ввезення, переробки на митній території, експорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території (без зміни цих митних режимів на митний режим митного складу); призначені для тимчасового зберігання під митним контролем (на умовах, встановлених Митним кодексом України для складів тимчасового зберігання). Як митні склади можуть використовуватися обладнані складські приміщення, резервуари, холодильні чи морозильні камери, криті чи відкриті майданчики, призначені для зберігання товарів під митним контролем. Однак, посередницька діяльність у цьому випадку має місце тільки за умови функціонування митних складів відкритого типу, які призначено для зберігання під митним контролем товарів, що переміщуються через митний кордон України згідно із зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними не тільки утримувачем цього складу, а й будь-якими іншими особами [1, ч. 4 ст. 424], тоді як митний склад закритого типу призначається виключно для зберігання під митним контролем товарів, що переміщуються через митний кордон України згідно із зовнішньоекономічними договорами (контрактами), що укладаються утримувачем цього складу або учасниками об'єднання підприємств, учасником якого є утримувач складу [1, ч. 4 ст. 424].

Шляхом визначення типу складу тимчасового зберігання власник СТЗ вправі обмежити сферу своєї діяльності.

Міністерство фінансів України врегулювало порядок відкриття та експлуатації митного складу на підставі відповідного дозволу, який розроблено на виконання ст. 405 Митного кодексу України.

Слід зазначити, що хоча в Митному кодексі України нормами Глави 62 «Відкриття та експлуатація вільної митної зони комерційного або сервісного типу» визначено вільну митну зону як нового суб'єкта митного посередництва, проте досить довгий час жодного суб'єкта, який би хотів отримати дозвіл на відкриття такої зони не виявлялось із початку вступу в чинність Митного кодексу України. Так, аналіз кількості митних посередників в Україні станом на 1 жовтня 2017 р. дає можливість констатувати відсутність митних правовідносин за участю утримувача вільної митної зони за наявності правих норм, що визначали порядок їх діяльності.

Отже, вільна митна зона - це відповідним чином облаштовані територія або склад, що призначені для зберігання товарів під митним контролем, їх переробки та/або виробництва нових товарів. Вільні митні зони можуть бути комерційного, сервісного та промислового типів.

Реалізація законодавства України з питань державної митної справи стосовно вільних митних зон об'єктивно пов'язується насамперед із деталізацією митних процедур, упорядкуванням системи відповідного правового регулювання, належною координацією дій фіскальних і правоохоронних органів, диференціацією самих вільних митних зон залежно від досягнутих економічних показників. Так, у 2014 р. в межах півострова Крим строком на 10 років створено вільну економічну зону «Крим». Згідно із законом на території вільної економічної зони «Крим» діяв особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб. У межах вільної економічної зони «Крим» створено вільну митну зону, що за своїм функціональним типом є одночасно вільною митною зоною комерційного, сервісного та промислового типу згідно зі ст. 430 Митного кодексу України [21].

Однак створення реальних умов для нормального регулювання посередницького ринку митних послуг, у тому числі тих, які надаються утримувачами вільних митних зон, потребує забезпечення поступового переходу від регулювання цих відносин за допомогою відомчих актів до законодавчого регулювання, яке сприятиме стабільності нормативно-правової бази, усуненню розбіжностей та прогалин у правовому полі, створить умови для розвитку конкуренції в цій сфері, контролю та нагляду за ринком митних послуг із метою створення умов для реалізації прав, свобод, законних інтересів громадян, а також заходів примусового характеру в разі невиконання законодавчих приписів як із боку суб'єктів господарювання, так і фіскальних органів.

Таким чином, виділимо низку спільних ознак, притаманних митним посередникам, що дасть можливість сформувати уявлення про статус цієї групи суб'єктів та їх місце в реалізації державної митної справи. Так, до загальних ознак відносять:

митні посередники - це колективні суб'єкти господарювання, представлені юридичними особами та фізичними особами-підприємцями. Цей висновок випливає з положень передусім розділу IV Митного кодексу України, який у ст. 405 визначає види дозвільних документів, що надаються підприємствам для провадження посередницької діяльності [1]. Під підприємством Митний кодекс України розуміє будь-яку юридичну особу, громадянина-підприємця, у цій якості можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи незалежно від форми власності та організаційно-правової форми. Про ці види діяльності має бути зазначено в установчих документах;

надаючи на договірних засадах послуги у сфері державної митної справи, митні посередники вступають у відносини з фіскальними органами, які мають різне змістовне наповнення. Так, прикладом таких відносин може служити взаємодія цих суб'єктів у формуванні відповідних реєстрів митних посередників, в процесі видачі, переоформлення, анулювання дозвільних документів, контролю за їх діяльністю тощо. Саме ці відносини, що характеризуються наявністю в однієї сторони державно-владних повноважень (фіскальні органи) щодо другої сторони відносин (митні посередники), найяскравіше виявляють сутність адміністративного регулювання. Для таких відносин характерні нерівність сторін, підлеглість однієї сторони іншій, наявність організаційної підпорядкованості та її відсутність; підконтрольність і піднаглядність, нерівність сторін у юридичному розумінні [19, с. 194-199];

регулювання діяльності митних посередників здійснюється нормами законодавства України з питань державної митної справи та цивільно-правовим договором відповідного типу. Серед актів законодавства України з питань державної митної справи провідне місце займає Митний кодекс України, який регулює відносини за участю кожного з митних посередників. Крім того, щодо кожного з них прийнято положення Міністерства фінансів України.

Таким чином, митні посередники - це підприємства, які на підставі цивільного-правового договору певного виду та дозвільних документів надають з ініціативи суб'єктів ЗЕД, які переміщують товари та транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, посередницькі послуги, спрямовані на реалізацію їхніх прав і свобод у сфері державної митної справи та представлення їх інтересів у фіскальних органах України. Як інтегруючий елемент посередницької діяльності в реалізації державної митної справи можна виділити посередницьку функцію, яка виконується всіма суб'єктами цієї категорії. Крім того, існує комерційний ефект цієї діяльності, який є рушійною силою розвитку цього напряму державної митної справи України.

Сутність посередницької діяльності полягає в діяльності посередника щодо реалізації повноважень в інтересах їх установника [22, с. 89-97]. Поняття комерційного посередництва, яким власне є діяльність означених вище суб'єктів, містить ч. 1 ст. 295 Господарського кодексу України, згідно з якою комерційним посередництвом є різновид підприємницької діяльності, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання під час здійснення ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє [23]. Однак, в законодавстві обмежене тлумачення терміну «посередництво» шляхом лише надання фактичних послуг [24, с. 65-71]. Зважаючи на те, що діяльність митних посередників знаходиться переважно в митно-правовій площині, для характеристики її сутності достатньо зрозуміти основну ідею посередництва: це діяльність третіх осіб, спрямована на оптимізацію, прискорення та підвищення ефективності нормативних зв'язків між сторонами (суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності та фіскальним органом), а також основний його принцип: право власності на товар не переходить до посередника в результаті його діяльності.

Таким чином, митним посередництвом є підприємницька діяльність третіх осіб, яку спрямовано на оптимізацію, підвищення ефективності зв'язків суб'єктів ЗЕД з фіскальними органами. Зважаючи на те, що особи, які її здійснюють, вступають у правовідносини не тільки зі своїми клієнтами, а й із фіскальними органами, ця діяльність входить до змісту державної митної справи опосередковано. Адже без зазначених суб'єктів реалізація державної митної справи не припинилася б, однак без митних посередників важко уявити навіть найпростішу зовнішньоторговельну операцію.

Отже, специфіка статусу суб'єктів, що здійснюють посередницьку діяльність у сфері державної митної справи, пояснюється дуалізмом її регулювання, який формує неоднозначне становище цих суб'єктів: одночасно вони виступають як суб'єкти митного та цивільного права з усіма притаманними їм ознаками. Однак, такий подвійний вплив на митних посередників дає змогу віднайти баланс між вільним волевиявленням учасника договірних відносин та субординацією, імперативністю та суворою регламентацією діяльності суб'єкта публічно-правової галузі, від чого лише виграє.

1.2 Значення складів тимчасового зберігання у митній логістиці

Митна логістика - це новий напрямок логістики, яке пов'язує воєдино дві різноманітні, однак взаємозалежні області - логістичну та митну діяльність. Логістична діяльність розробляє основи інтегрованого управління зовнішньоторговельним дією в міжнародній торгівлі, а митна займається наданням фінансової безпеки країни в умовах глобалізації міжнародного господарства.

Митна логістика містить зовнішньоторговельні (товарні, інформативні економічні, сервісу) потоки в період пересування вантажів через митний кордон та залучення їх у фінансовий оборот.

Основа логістичної функції митної справи - організація процесу митної обробки вантажів, яка з'єднує здійснення митних операцій, пов'язаних з фізичним і фінансовим рухом зовнішньоторговельних вантажів через митний кордон [26, с. 243].

Логістика зобов'язана гарантувати узгодженість товарних, інформаційних і фінансових потоків в митній справі, оптимальну технологію пересування товарів через митний кордон з метою прискорення, а крім того відпрацювання звичайних логістичних умов як по відношенню до митних операцій, так і до учасників ЗЕД.

Митна логістика характеризується завданнями і факторами [27, с. 58].

У формуванні митної логістики дуже впливають такі чинники:

формування міжнародної економіки та збільшення зовнішньоторговельного обороту серед держав;

збільшення процесів інтеграції та регіоналізації;

підвищення значимості транснаціональних корпорацій.

Завдання митної логістики є:

оптимізація процесу ціноутворення продуктів і послуг, які поставляються;

вибір між доставкою і системою складування або доставкою в відсутності проміжного складування;

встановлення раціонального рівня логістичного обслуговування;

організація роботи закордонних відділень фірми.

Складування - логістична операція, яка полягає в утриманні запасів учасниками логістичного каналу і забезпечує збереження запасів, їх раціональне розміщення, облік, постійне оновлення і безпечні методи роботи.

Склад - це складне технічне спорудження (будинок, різноманітне обладнання та інші пристрої або обладнання), призначене для приймання, розміщення, накопичення, зберігання, переробки, відпустки і доставки продукції споживачам.

Логістика складування - це комплекс взаємопов'язаних операцій, що реалізуються в процесі перетворення матеріального потоку в складському господарстві.

Об'єктом вивчення логістики складування є товарно-матеріальні цінності в процесі їх складування, вантажно-переробки і упаковки.

Основні завдання складування:

визначення корисної площі складу;

визначення оптимальної кількості підйомно-транспортного обладнання;

визначення оптимального завантаження підйомно-транспортного обладнання;

розробка стратегії тактики оптимального використання корисної площі складу;

оптимізація використання ємності складу;

скорочення часу зберігання продукції;

збільшення коефіцієнта оборотності складу.

Основними причинами використання складів в логістичній системі є:

зменшення логістичних витрат при транспортуванні за рахунок організації перевезень економічними партіями;

координація та вирівнювання попиту та пропозиції в постачанні і розподілі за рахунок створення страхових і сезонних запасів;

забезпечення безперебійного процесу виробництва за рахунок створення запасів матеріально-технічних ресурсів;

забезпечення максимального задоволення споживчого попиту за рахунок формування асортименту продукції;

створення умов для підтримки активної стратегії збуту;

збільшення географічного охоплення ринків збуту;

забезпечення гнучкої політики обслуговування.

Виробничі склади обробляють продукцію щодо постійної і однорідної номенклатури. Продукція надходить на склад і йде зі складу з певною періодичністю і малим терміном зберігання. Потрібно в основному високий рівень механізації і автоматизації складських робіт.

Склади сировини і матеріалів оперують однорідної продукцією, великими партіями поставки. Продукція характеризується відносно постійною оборотністю.

Склади готової продукції регіональні розподільчі склади виробників (філіальні склади) виконують обробку тарної і штучної продукції. Розподільні склади (центри) перетворюють виробничий асортимент в торговий асортимент. Забезпечують різних споживачів, включаючи роздрібну мережу. Призначені в основному для переміщення і обробки продукції (консолідація, комплектація, фасування та маркування товарів), а не для її зберігання. Можуть являти собою великий автоматизований склад, призначений для прийому продукції від різних постачальників, прийому замовлень, їх обробки і постачання продукції замовникам.

Сортувально-розподільчі склади призначені для накопичення поточних запасів продукції. Одиниці зберігання перебувають на цих складах недовго. До основних функцій таких складів відносяться приймання продукції за кількістю і якістю, сортування і підготовка її до відпустки і відправлення споживачам. Сюди відносять склади оптових торгових баз, а також склади роздрібних торгових підприємств.

Транзитно-перевалочні склади розміщуються на залізничних станціях, водних пристанях і служать для прийняття вантажів на партионное зберігання. Це пов'язано з необхідністю перевантаження вантажів з одного виду транспорту на інший. Склади здійснюють приймання вантажів, короткострокове зберігання і відправку їх цілими тарний місцями.

Склади оптової торгівлі в основному забезпечують постачання товарами роздрібну мережу. Такі склади концентрують запаси товарів широкої номенклатури і нерівномірної оборотності (сезонні товари), що реалізуються різними партіями поставки (від обсягу менше одного піддону до декількох одиниць піддонів однієї групи товарів). На таких складах здійснюється механізована обробка товару.

Оборотний склад - виконуються операції перевантаження комплектних одиниць зберігання з одного транспортного засобу на інший. Склади характеризуються високою оборотністю складованої продукції, короткими термінами зберігання і високою інтенсивністю транспортних операцій.

Склади зберігання призначені для складування, зберігання, охорони і захисту продукції.

Склади комплектації призначені для комплектації замовлень споживачів. Для таких складів характерні середній рівень оборотності і середній термін зберігання.

Накопичувальні склади здійснюють приймання дрібних партій продукції від промислових підприємств і у вигляді великопартіонних відправок направляють в райони споживання.

Експедиційні склади призначені для централізованого постачання роздрібних торгових підприємств, а також приймання надходить на базу продукції і короткочасного її зберігання [26].

Згідно з загальноприйнятою системою класифікації, склади поділяють на шість типів:

Категорія «А+» - найбільш дорогий вид, споруди займають великі площі, а наявність додаткових споруд обов'язково. Розташування таких складів має бути максимально вигідним з точки зору логістики.

Категорія «А» не має суттєвих відмінностей від попередньої, і відповідає майже тими ж критеріями. Правда, в цьому випадку показники висоти та площі споруди будуть трохи нижче.

Категорія «В+» включає в себе споруди з восьмиметровими стелями. Краще, якщо споруда буде розташовуватися недалеко від великої магістралі, мати зручний під'їзний шлях і можливості для проходження великого вантажного транспорту. Склади такого виду обладнані всім необхідним для зберігання вантажу і мають прийнятну вартість.

Будівлі категорії «В» можуть бути одноповерховими або двоповерховими. Потрібно відповідність всім сучасним вимогам, а при наявності другого поверху необхідно забезпечення ліфтами і підйомниками.

До категорії «С» відносять склади з висотою стель в чотири і більше метрів (наприклад, ангари з опаленням, капітальні споруди).

Склади категорії «D» найбільш прості, з мінімальними вимогами. Вони представлені різними технічними майданчиками, що відповідають основним нормам.

Головними учасниками зазначеного ринку вважаються: митні агенти; власники складів тимчасового зберігання, митних та вільних складів; митні перевізники [25, с. 28].

Поєднання роботи в якості митного агента, митного перевізника і власника складу тимчасового зберігання дає можливість показати клієнтові більш широкий діапазон митних послуг - безпосередньо з цієї причини подібні компанії мають значні конкурентоспроможними перевагами на ринку митних послуг і вважаються його керівниками.

Перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем у разі ввезення на митну територію України розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України; закінчується після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму (стаття 321 Кодексу).

Відповідно до статті 201 Митного Кодексу України товари з моменту пред'явлення їх митному органу до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання (далі - СТЗ). На тимчасове зберігання під митним контролем товари також можуть розмішуватися на митних складах або на складах митних органів. Товари, вивантажені з судна в зону митного контролю на території морського, річкового порту, для митних цілей вважаються такими, що перебувають на складі тимчасового зберігання [1].

Склад тимчасового зберігання - призначене та облаштоване місце або інше приміщення, де здійснюється тимчасове зберігання товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон інших країн. На склад тимчасового зберігання поміщаються товари і автотранспортні засоби на тимчасове зберігання з етапу їх вони надійшли до митниці до їх випуску під відповідним митним режимом.

Склад тимчасового зберігання - це відповідним чином облаштовані приміщення та/або криті чи відкриті майданчики, резервуари, холодильні чи морозильні камери, призначені для тимчасового зберігання товарів під митним контролем до поміщення їх у митний режим [1].

Склад як об'єкт безпеки у вітчизняній науці та практиці сприймається з позиції вибору безпечного місця розташування, відповідно до діючих норм та правил стан будівель, приміщень, технологічного обладнання, процесів та засобів механізації. Безумовно всі зазначені та інші аспекти обґрунтування інфраструктури складу мають значення [28, с. 23]. Особливого значення набуває складська діяльність на комерційних підприємствах, призначених для тимчасового зберігання товарів під митним контролем до поміщення їх у митний режим, яка за своєю специфікою відрізняється від організації складу на виробничому підприємстві. На практиці питання ефективної діяльності складів як чинника забезпечення відповідного рівня економічної безпеки комерційного підприємства є важливим і вимагає поглибленого дослідження та аналізу.

Склади в логістичній системі виконують не тільки функцію тимчасового зберігання, а й інструменту перевтілення матеріальних потоків та забезпечення відповідного рівня логістичного сервісу в системі митного контролю. Тому важливо правильно й оптимально організувати складський процес. Оптимальна організація складського господарства має велике значення для підприємств, які прагнуть ефективно використовувати наявні можливості з орієнтацією на максимізацію прибутку за рахунок мінімізації витрат на складські процеси. Центральним елементом логістичної системи комерційного підприємства - утримувача є склад, який виступає в якості ключової її ланки. Від організації його роботи залежить діяльність всіх інших підрозділів. Переміщення матеріальних потоків у логістичному ланцюзі неможливо без концентрації у визначених місцях необхідних запасів, збереження яких відбувається на складах. Рух товарів через склад пов'язаний з витратами ресурсів і ресурсів живої праці, що збільшує вартість товару. У зв'язку з цим економічні загрози, пов'язані з функціонуванням складів, значно впливають на раціональність, прибутковість та ефективність діяльності і конкурентоспроможність підприємства. До числа традиційних економічних загроз, пов'язаних з функціонуванням складів належать втрати прибутковості за рахунок: неефективного використання інфраструктури та ресурсів, некомпетентних дій персоналу, корисливих зловживань, передачі інформації щодо діяльності складу конкурентам, невиконання договірних зобов'язань контрагентами, несумлінна конкуренція, порушення тощо. При оцінці загроз економічній безпеці склад розглядається ізольовано, а не як інтегрована складова частина логістичної системи, що не дозволяє вирішувати проблему.