Товарознавча характеристика чаю чорного байхового

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з дисципліни „Товарознавство продовольчих товарів”

на тему „Товарознавча характеристика чаю чорного байхового”

ПЛАН

ВСТУП

1. Аналіз сучасного стану ринку чаю в Україні

2. Історія чаю

3. Райони-виробники чорного чаю та традиційні сорти

4. Товарознавча характеристика чаю чорного байхового

4.1 Хімічний склад та харчова цінність чаю

4.2 Технологічна схема виробництва чорного байхового чаю

4.3 Класифікація та асортимент чаю чорного байхового, фабричні та торгові сорти

4.4 Показники якості чаю

5. Вимоги чинної нормативної документації до маркування, пакування та зберігання чаю

6. Методи визначення фальсифікації чаю

Висновки та пропозиції

Література

Додатки

ВСТУП

байховий чай асортимент

Виробництво і споживання чаю мають тисячолітню історію. На батьківщині чаю -- у Китаї -- листи чайної рослини спочатку вживали як ліки. Їх сушили, заварювали і пили їхні водяні екстракти. При цьому відзначали, що даний напій знімає головний біль, поліпшує настрій, піднімає дух, підвищує працездатність. У середині IV ст. китайці стали вирощувати чай як культурну рослину. З молодих листів чайної рослини навчилися готувати приємний продукт у вигляді зеленого і чорного чаю.

В даний час, чай являється одним із найпопулярніших напоїв у світі. В Європі та Азії, в Австралії та на Американському континенті, на полярних станціях Антарктиди - всюди, де ступала нога людини, п'ють чай. Найпопулярніший і в той же час сповнений загадок та незбагненних тайн для більшості любителів гарячого й холодного, збадьорюючого та заспокійливого, ароматного та смачного настою.

Чай використовують не тільки як напій, а й в лікувальній сфері, косметології та, навіть, у побуті.

В склад чаю входить велика кількість компонентів, які мають цілющі властивості. Можливості чаю не знають меж. Цей напій зміцнює імунну систему організму, збагачує його вітамінами, допомагає в лікуванні багатьох серйозних захворювань (вченими багатьох країн підтверджені протиракові властивості зеленого чаю). Ряд дослідів підтверджує, що регулярне вживання чаю пов'язане із профілактикою серцевих захворювань та інсультів. Висновок, що було зроблено на основі дослідів, показує наявність зв'язку між вживанням чаю та коронарними захворюваннями: 3 чашки чаю на день знижують ризик захворювання на 11 відсотків.

В США після обстеження 1900 жертв інфаркту було встановлено, що у тих з них, хто до моменту інфаркту випивав більш за 19 чашок чаю на тиждень, ризик смерті протягом 3-4 років після інфаркту знижується на 44 відсотки. Помірні любителі чаю - 14 чашок на тиждень - знижували свій ризик померти на 30 процентів порівняно з тими, хто не пив чай взагалі. [21].

Дослідження також показують, що ті люди, котрі регулярно вживають чай, менш підвернені захворюванню карієсом, оскільки таніни - речовини, що містяться у чаї - запобігають утворенню зубного нальоту та руйнівній дії на зубну емаль харчового крохмалю.

Як зазначають вчені та лікарі з багатьох країн, чай у майбутньому можливо стане одним з головних компонентів протиракових препаратів, оскільки ефективність його діяння при профілактиці та лікуванні онкологічних захворювань особливо велика.

Під час проведення перепису населення у Японії було виявлено залежність низької захворюваності раком від високого рівня вживання чаю у країні. Ефект ще більше посилився, коли вживання чаю досягло 10 чашок на день на людину. [6].

Було виявлено й залежність між вживанням зеленого чаю й раковими захворюваннями ротової порожнини. Згідно отриманим даним, ті люди, котрі вживали зелений чай, знижували ризик розвитку цього роду захворювань на 48%, а ризик розвитку гастритів в них знижувався на 51 відсоток.

Завдяки флавоноїдам, що містяться в чаї (особливо багато їх у зеленому чаї), при вживанні усього однієї чашки чаю на день на 50% знижується також ризик захворювання на рак легенів, а норма «біль за три чашки на день» може запобігти розвитку раку грудей на початкових стадіях.

Метою моєї курсової є товарознавча характеристика чаю чорного байхового, оскільки чай в нашій країні не вирощується. Але в Україні збільшується кількість чаю, який фасується у нас і менше завозиться з закордону. А чому саме чорний, тому що він найбільш розповсюджений на світових ринках (80 %), має більший попит серед населення.

Це досить актуальна тема, оскільки чайний ринок України дуже мінливий, його обсяг або збільшується, або зменшується, і на даний час він складає 18-24 тис. тонн у рік. Таким чином, українець у середньому споживає близько 400-450 г чаю щорічно. На чайному ринку дуже активно йде ротація торговельних марок. При цьому кількість нових перевищує кількість тих, що йдуть з ринку. І ще одним із важливих питань, що варто розглянути - це фальсифікація чаю, яка займає значну частку на українському ринку чаю.

Отже, чай...

Чай - Camellia (Thea) Sinensis (лат.)

Тип: ANGIOSPERMAE (Вкритосеменні),

Клас: DICOTYLEDONES (Дводольні),

Загін: PARIETALES,

Родина: THEACEAE (Чайні), зараз CAMELLIAE (Камелієві),

Рід: THEA (Чай), зараз CAMELLIA (Камелия),

Вид: SINENSIS (Китайський, -ка).

Чай - двоюрідний брат камелій, красивіших та ароматніших квітів. Дикі кущі чаю досягають трьох метрів заввишки, однак більшість кущів, що вирощуються на плантаціях, досягають лише півтора метри заввишки.

Тривалий час європейці вважали, що китайські чайні кущі - єдиний вид чаю, і лише у ХІХ сторіччі, після відкриття чайних дерев в індійській провінції Ассам, вченим довелося визнати, що чай має і інший вид.

Розміри чайного куща визначаються широтами, в яких він росте: чим ближче до екватора, тим вище чайний кущ. Найкраще кущі чаю ростуть між тропіками Рака та Козерога на висоті 500-3500 метрів на рівнем моря. Для того, щоб чайний кущ давав якісний лист, йому вкрай необхідна окрім тепла ще одна неодмінна умова - волога, волога і ще раз волога.

Чай полюбляє вологу у двох виглядах: по-перше, підвищену вологість повітря, атмосферу добре натопленої бані; по-друге, вологу у вигляді опадів, частого та багатого поливу. Проте чай не переносить а ні найменшого застою води під корінням: воно повинно омиватися водою, а не знаходитися у воді. Ось чому чай збирається на гірські схили, на круті терасовані пагорби, де вода може стрімко стікати, майже не затримуючись.

Чайний кущ виключно довговічний - він може жити й плодоносити сто і більше років. Втім, від біологічного терміну життя чаю слід відрізняти господарський термін. Практика показала, що по закінченні певного часу чайний кущ знижує кількість та частково якість своєї продукції - листя. Тому вважається, що економічно вигідно утримувати чайний кущ в долинах по 40-50 років, а на схилах - по 60-70 років. Це й є господарський термін життя чаю.

У Шрі-Ланці чудові високогірні плантації було повністю знищено після 70-80 років існування. Два відсотки плантацій відтепер перезакладають щороку. На плантаціях чайні кущі висаджують вдовж схилів пагорбів та гір прямими рядами. При такому способі висадки вдається попередити вимивання ґрунту в сезони дощів та підвищити врожайність чаю. Цим досягають неперервності існування плантацій завжди в активному, зрілому для плодоносіння віці.

Чай вирощують виключно заради листя. І збирають його стільки разів на рік, скільки чай вегетує у даній місцевості. В тропічних країнах: в Індонезії, Шрі-Ланці, Південній Індії (Мадрас), де завжди літо й чаї вегетують безперервно, чайний лист збирають на плантаціях увесь рік. У Північно-Східній Індії (Ассамі) збір продовжується 8 місяців ( з квітня до листопада), а ще північніше, в Китаї, - від чотирьох до двох разів на рік.

З куща збирають не увесь лист, а лише найніжніші, найбільш молоді, м'які та соковиті листики, що тільки-но розпустилися, а іноді ще й бруньку, що не розпустилася. Ці перші два-три листика з часткою стеблини, на якій вони укріплені, а також брунька верхнього листика, що ще не розпустився, називаються флеш.

У деяких країнах, наприклад на півдні Індії, збирають і чотирьохлистові флеші. Флеші зривають в той же час, коли вони лише з'явилися, не допускаючи їх переростання та загрубіння. В цілому вони складають відносно невеликий відсоток листя чайного куща. Так, на четвертому році життя куща, коли з нього роблять перший збір, знімають зазвичай близько 200 г флешей. Однак кількість флешей в кілограмі свіжого листа у агротипів чаю не однакова: їх може бути й 1500 і навіть вдвічі більше.

Раніше в Китаї за традиційного способу вирощування чаю збір з куща, що набув стандартної форми, кількісно не змінювався із року в рік. У теперішній час в наслідок застосування різноманітних агротехнічних заходів, що використовуються на чайних плантаціях у всіх країнах, які виробляють чай, врожайність чаю підвищилася та варіюється у залежності від районів вирощування, та агротипів від двох до дванадцяти тисяч кілограмів зеленого листя з гектара.

В Індії, в Ассамі, середня врожайність чаю 5,5, а максимальна - 12,5 тис. кг з гектара. Але у інших районах Індії врожайність значно нижче: у Західній Бенгалії вона складає 2,5-3 тис. кг з гектара, а в Південній Індії (Мадрас) не перевищує 2,7 тис. кг з гектара, причому у засушливі роки вона падає ще нижче, а в найбільш благодатні і на кращих плантаціях ніколи не перевищує 5-6 тис. кг (середня врожайність становить 3,5 тис. кг). В Шрі-Ланці коливання врожайності вельми незначні - від 7 до 7,5 тис. кг, або у рідкісних випадках 7,75 тис. кг з гектара, що пояснюється однорідністю ґрунтових та кліматичних умов. В залежності від регіону вирощування, чай має характерні риси смаку, кольору та аромату настою. Так, індійський чай має виражений червоний відтінок, насичений смак та аромат. Чай з острова Цейлон має золотавий відтінок та тонкий приємний аромат. Мідний настій й насичений гармонійний смак властиві кенійським чаям, а чистий яскравий настій й приємний, злегка терпкуватий смак - чаям з Індонезії. Високий попит на чай призводить збільшенню країн-виробників чаю.

В даний час виробництвом чаю займаються більш 20 країн світу. Це Індія, Китай, Шрі-Ланка (о. Цейлон), Японія, Індонезія, Іран, Пакистан, В'єтнам, Бірма, Кенія, Уганда, Тайвань, Туреччина, Малага, Мозамбік, Перу, Аргентина, Бразилія, Росія, Мексика, Гватемала, Болівія, Колумбія. [18].

Таблиця 1

Дані про основних країн-виробників чаю в світі

Країна-виробник	Виробництво, т	Доля в світовому виробництві, %	Площа під чайними плантаціями, тис. га	Експорт, т
Індія	805,600	29,4	436,4	236402
Цейлон	258,400	9,5	194,0	розчинного - 740; пакетованого - 11249,9; фасованого - 73216,1
Китай	680,000	22,5	10565,0	208 888
Кенія	248 708	9,9	118,7	230 57
Грузія	10,000	0,3	20	Немає відомостей

Забезпечення майже всього світу чаєм у значній мірі зосереджено в руках тих країн, населення котрих саме чаю не п'є і у підвищенні його якості не зацікавлене. В той же час, така велетенська країна, що виробляє чай, як Китай, практично сторонилась від вивозу чаю на зовнішні ринки та експортує дуже небагато відносно внутрішнього виробництва.

Це звичайно не означає, що Китай перестав виробляти багато чаю. Але він виробляє його у кількостях, що покривають лише місцеві потреби, тобто приблизно п'яту частину світового виробництва (між 200 тис. та 300 тис. т - дані про це виробництво останні 10 років не публікуються). Для країни з міліардним населенням це небагато, враховуючи місцеві традиції чаювання. З цієї кількості виробленого чаю експортують приблизно 50 тис. т щорічно. Таким чином, за останні сто років відбулося поступове витиснення Китаю зі світового чайного ринку.

Головними ж споживачами чаю серед країн, що чай не виробляють, залишаються країни англосаксонської зони, що закупляють щорічно на світовому ринку загалом 850-870 тис. т чаю, а також арабські країни Лівія, Єгипет, Ірак, Судан та Йорданія, що разом ввозять 150-170 тис. т заварки. Ці дві групи споживають ледь більше ніж половину чаю, що виробляється в світі, другу половину „випивають” Китай, Японія та Росія. На фоні цих гігантів, що п'ють чай, відсоток споживання чаю іншими країнами виглядає вкрай низьким.

На організм людини екстракт чаю впливає, як продукт, що має не тільки харчові властивості, але і тонізуючу дію. Це обумовлено тим, що в чаї міститься велика розмаїтість речовин, що знаходяться до того ж у формі, що легко засвоюється. У чайному листі присутні алкалоїди -- кофеїн і супутні йому теофілін і теобромін, що додають чаю тонізуючі властивості. Установлено також, що чайна рослина синтезує у великих кількостях різні катехіни й інші поліфенольні сполуки, які мають властивості вітаміну Р. У чаї накопичуються й інші вітаміни і вітаміноподібні сполуки -- аскорбінова кислота, тіамін, рибофлавін, нікотинова, пантотенова і фолієва кислоти, каротіноїди. Чай є багатим джерелом мінеральних речовин. У його листах знайдені білки (20--22%), цукри (3--15%), геміцелюлоза (6--18%), пектинові речовини (10--12%), а також органічні кислоти і смоли, ефірні олії, інші сполуки, що беруть участь у формуванні неповторного чайного аромату.

Як товар чай являє собою продукт біохімічних і фізико-хімічних перетворень молодих верхівкових паростків чайної рослини (флешей) у процесі їхньої переробки. Технології одержання різних видів чаю -- одні з найдавніших. Вони виникли за кілька століть до нашої ери в Китаї і практично існують по теперішній час з урахуванням машинної переробки.

1. Аналіз сучасного стану ринку чаю в Україні

В умовах економічної нестабільності дуже актуальним постає питання визначення бар'єрів та можливостей малого та середнього бізнесу. Активні ринкові перетворення, що набирають все більших темпів в Україні змінюють всю систему відносин між державою і підприємствами, підприємствами і споживачами їх продукції. Особливо це стосується сфери чайного бізнесу оскільки, ні чайний кущ, ні чайне дерево в Україні не вирощують. Ринок чаю можна вважати ринком імпортерів з усіма наслідками, що з цього випливають. Так, постачальники повністю залежні (хоча й різною мірою) від загальної світової кон'юнктури.

Підвищений попит на світових чайних аукціонах цілком можна пояснити загальносвітовим зростанням споживання чаю, яке в різних регіонах має свої причини. Так, якщо інтерес до чаю заможних покупців із Північної Америки спричинений здебільшого потягом до здорового способу життя, то для споживачів азіатського регіону чай - це насамперед найдешевший (після питної води) напій. Разом з тим, чайним трейдерам добре відомо, що два найбільші виробники - Індія та Китай - з кожним роком зменшують експорт незалежно від врожаю: зростає внутрішній попит. Тому зрозуміло, що збільшення пропозиції на світовому ринку можливе в основному за рахунок інших великих виробників (Шрі-Ланки, Кенії чи Індонезії) в яких чай не став національним напоєм. Тільки в одній Шрі-Ланці на чайних плантаціях працює більше мільйона сімей, а в чайній промисловості країни в цілому зайнято близько трьох мільйонів працівників. Збір урожаю - важкий та трудомісткий процес, який і досі у цій країні здійснюється вручну. [7].

До початку 90-х рр. минулого століття п'ять країн - найбільших виробників чаю - давали 70 відсотків світового виробництва заварки для цього напою. З цих п'яти країн три належать до числа „тих, що п'ють чай”. Це Китай, Японія та Росія. Майже 75-95 відсотків їх продукції йде на власне споживання. Більш того, Росія та Японія ввозять ще й закордонні чаї, щоб забезпечити потреби свого населення. Головними ж експортерами чаю на світовому ринку були й залишаються Індія, Шрі-Ланка та Індонезія, котрі самі чай п'ють вельми помірно. За ними йде африканська група країн, які експортують майже увесь чай, що ними виробляється. Це - Кенія, Уганда, Малаві, Мозамбік, Танзанія, Мадагаскар, де внутрішнє споживання практично відсутнє. Таким чином, забезпечення майже всього світу чаєм у значній мірі зосереджено в руках тих країн, населення котрих саме чаю не п'є і у підвищенні його якості не зацікавлене. В той же час, така велетенська країна, що виробляє чай, як Китай, практично сторонилась від вивозу чаю на зовнішні ринки та експортує дуже небагато відносно внутрішнього виробництва. Це звичайно не означає, що Китай перестав виробляти багато чаю. Але він виробляє його у кількостях, що покривають лише місцеві потреби, тобто приблизно п'яту частину світового виробництва (між 200 тис. та 300 тис. т - дані про це виробництво останні 10 років не публікуються). Для країни з міліарним населенням це небагато, враховуючи місцеві традиції чаювання. З цієї кількості виробленого чаю експортують приблизно 50 тис. т щорічно. Таким чином, за останні сто років відбулося поступове витиснення Китаю зі світового чайного ринку. Головними ж споживачами чаю серед країн, що чай не виробляють, залишаються країни англосаксонської зони, що закупляють щорічно на світовому ринку загалом 850-870 тис. т чаю, а також арабські країни Лівія, Єгипет, Ірак, Судан та Йорданія, що разом ввозять 150-170 тис. т заварки. Ці дві групи споживають ледь більше ніж половину чаю, що виробляється в світі, другу половину „випивають” Китай, Японія та Росія. На фоні цих гігантів, що п'ють чай, відсоток споживання чаю іншими країнами виглядає вкрай низьким.

Характерно, що англійський вплив в області побутових традицій та звичок настільки ж міцно закріпився та зберігся як в країнах, тривко пов'язаних з Великою Британією у минулому (Канада, Нова Зеландія, Австралія, ПАР), так і в країнах, що вели протягом тривалого часу боротьбу проти англійської присутності, але тим не менш перейняли багато рис побуту англійців (Ірландія, Єгипет, Судан, Ірак).

Цей факт наявно підтверджують дані про споживання чаю на душу населення у різних країнах. Серед двох десятків країн з найвищим споживанням чаю (більш ніж 0,5 кг на душу на рік) три чверті знаходились у минулому або знаходяться зараз під англійським впливом. Виняток складають лише Японія, Іран, Нідерланди, Марокко, Туніс - країни з давньою, добританською, чайною традицією. [18].

Зміни на світовому ринку впливають і на ситуацію в Україні. Зараз в Україні, за оцінками фахівців, склалася непроста ситуація на ринку чаю. Здебільшого, домінують дешеві сорти за невисокою ціною. Звісно, у супермаркетах можна знайти й сорти, що претендують на елітність і коштують відповідно, але оптимального балансу між ціною та якістю немає. Ця проблема характерна не тільки для сучасної України. Вона крокує по Європі разом з історією самого напою. Важко напевне сказати, з чим більше: із поточною світовою кон'юнктурою чи смаковими вподобаннями, що склалися ще за радянських часів, пов'язано те, що понад 80% чаю в Україну завозиться зі Шрі-Ланки (лише за офіційною статистикою за минулий рік імпорт цейлонського чаю становив 10,3 тис. т, або $11,6 млн.), ще близько 10% - дорожчого продукту індійського походження (0,8 тис. т, або $1,5 млн.). У решту вміщується майже вся географія чайного виробництва: Китай, Індонезія, В'єтнам, Кенія, Аргентина, Сінгапур, Грузія тощо. Широко представлена продукція фасувальників з Німеччини, Нідерландів, Великобританії, Греції, Польщі, Росії, Чехії та інших. Якщо проаналізувати структуру вітчизняного ринку за видами чаю, то неважко помітити, що вона приблизно відповідає світовим канонам. Найпопулярніший серед населення України купажований (суміш різних сортів для отримання певного смаку та аромату) чорний байховий (розсипчастий) чай, поширений у країнах з помірним, вологим та холодним кліматом: на нього припадає близько 87% ринку. За даними Інтернет сайту www.ahmadtea.ua, утричі за останні кілька років зросла частка зеленого чаю, яка сягнула 10%. Як відомо, за вмістом вітаміну С та тонізуючими властивостями зелений чай переважає свого чорного родича. Це пов'язано з технологічними особливостями переробки сировини. Щоб отримати зелений чай, лист не піддають ферментації, а висушують природним шляхом. Напій, виготовлений з такого листя, добре тамує спрагу і має сильніший, ніж у чорного чаю, аромат та терпкий смак. [15, 16].

За способом переробки на вітчизняному ринку впевнено переважає пропозиція гранульованих чаїв (70%). Чаї Orthodox, що їх отримують традиційним скручуванням цілого або ламаного листу, займають частку в 30%.

Спокійний і демократичний ринок чаю не може забезпечити швидкого обігу капіталів, як це під силу алкогольним напоям чи тютюновим виробам. Та й щоб стати прямим постачальником чаю із закордону, необхідно володіти капіталом не в одну сотню тисяч американських доларів. Тому інвестори по-справжньому зацікавились чайним бізнесом в Україні починаючи з 1996 року, коли всі найпривабливіші сфери комерції були або повністю зайняті, або значно знизили свою рентабельність. У 1997 році згадала про існування цього ринку й держава. У результаті ставка митного збору на імпорт фасованого чаю зросла до 20%, немов сповіщаючи про те, що пора чайного бізнесу настала.

Високий інтерес до ринку чаю обумовлений наступними чинниками:

- ринок в останні роки характеризується стійким ростом;

- ринок із швидким оборотом капіталу (порівняно з ринком алкогольних напоїв і тютюнових виробів);

- чай є товаром масового повсякденного попиту.

Споконвічно (історично) Україна характеризувалася низьким споживанням чаю. Це зв'язано з тим, що більшість населення, особливо сільське, віддавало перевагу компотам та іншим фруктовим напоям. На внутрішнє споживання також істотно впливають регіональні особливості, чай більше споживають в індустріальних центрах Донецько-Приднепровського регіону і в цілому в східних областях, де впливають чайні традиції Росії, а також у південних регіонах, що обумовлюється жарким кліматом. У західних регіонах споживання чаю нижче через вплив європейських кавових традицій. У останні роки в зв'язку з приходом на ринок великих чаєторговців і проведенням ними активної пропаганди чайних традицій, відбувається зміна споживчих вподобань, що позначається на зростанні об'ємів продажу чаю.

Основна зміна, що відбулась на ринку чаю, - різке збільшення кількості чаю, який фасується та упаковується в Україні. Поштовх для розвитку українського фасувального виробництва чаю дало введення в листопаді 1997 року нульової ставки ввізного мита на нефасований чай. 9 липня 2003 року Верховна Рада України прийняла закон „Про внесення змін та доповнень до Митного тарифу України”, згідно з яким збільшено ставки мита на імпорт чаю з 0,4 євро за 1 кг до 1,0 євро за 1 кг, а також встановлене мито у розмірі 2,0 євро за 1 кг на чай чорний, ароматизований, неароматизований в одноразових фільтр-пакетах. Прийняття цього Закону направлене на захист вітчизняних товаровиробників -- фасувальників чаю -- від іноземної конкуренції. Через підвищення ставок мита імпортована продукція стане дорожчою, що значно обмежить доступ іноземних виробників чаю (фасованого в одноразових пакетиках) на ринок України. [17].

Регуляторний вплив на підприємництво Обмеження цінової конкуренції на вітчизняному ринку чаю спричинить зростання попиту на вітчизняну продукцію, стимулюватиме вітчизняне виробництво та фасування чаю. З іншого боку, підвищення ставок мита негативно вплине на імпортерів чорного чаю.

На фасований же чай мито складає EUR0,4 за 1 кг (пільгова - EUR0,2 за 1 кг). Сьогодні чай практично усіх відомих торгових марок цілком фасується і упаковується в Україні. З'явилися і виробники нових марок, наприклад компанія "Вітал-тер" (торгова марка "За Динамо"). Українські чайні компанії зайняті фасуванням та реалізацією чаю, що прибув в Україну з-за кордону. У цього бізнесу є своя доволі тонка філософія - це філософія чайного успіху.

Наприклад, результати інтерв'ю з начальником відділу закупок і планування СУБ ТОВ „Українська чайна фабрика Ахмад Ті” свідчать, що чаєторговці визначають наступні переваги місцевої фасовки:

- можливість створення купажів із використанням чаю різних країн; можливість більш глибокого санітарно-гігієнічного контролю за фасуванням чаю;

- поступове зменшення собівартості продукції за рахунок одержання значних знижок при закупівлях сировини і збільшенні об'ємів продажів;

- економія засобів при транспортуванні; нефасованого чаю міститься в 40-футовому морському контейнері приблизно 23 т, а фасованого - 13-15т;

- створення вітчизняних марок із привабливими для споживача назвами;

- швидке реагування на зміну споживчого попиту.

Переваги імпорту фасованого чаю: відсутність фінансових і інших ризиків та проблем, що супроводжують відкриття і функціонування виробництва в Україні; можливість представити на ринку широкий і різноманітний асортиментний ряд, не пов'язуючись при цьому з купажуванням (конструюванням сумішей), притягненням тітестерів (дегустаторів); можливість пропонувати чай, попит на який обмежений. Наприклад, ексклюзивний дорогий, для якого замовляти бляшану, порцелянову і т.п. упакування в Україні недоцільно.

Основний розмір виручки - до 85%, операторам забезпечує насипний чай у картонній упаковці. Але поступово збільшується частка чаю у фільтр-пакетах. У нинішньому сезоні, по оцінках операторів, цей чай буде забезпечувати 16-18% ринку (у грошовому вираженні). Багато виробників уже почали або мають намір почати фасувати цей чай в Україні. Вони припускають, що його ціна в порівнянні з імпортованим буде на 20% нижче, що, відповідно, призведе до росту продажів.

Торгові марки, що займають велику частку ринку, активно рекламуються. За даними операторів, для чаю найбільш ефективною, спрямованою на споживача залишається реклама на популярних каналах телебачення ("1+1", "Інтер"). Наприклад, як відзначає компанія "Орімі Трейд", влітку обсяги продажів рекламованого зеленого чаю зросли втроє. Зараз продажі починають падати. Оскільки рекламна кампанія на популярних телевізійних каналах коштує приблизно $ 30-40 тис., торговці в багатьох випадках віддають перевагу менш дорогим видам реклами: виставкам, дегустаціям, поширенню всілякої друкованої продукції - календарів, буклетів та інше. Цим же найчастіше обмежуються оператори, чиї торгові марки не входять в основну десятку. Ефективна також реклама чаю в друкованих засобах масової інформації, особливо - у жіночих журналах. Останнім часом досить поширеною стала така форма реклами, як усілякі розіграші призів і одержання презентів замість надісланих "відривних корінців" від упаковок з чаєм.

Основний "марочний" склад на ринку чаю за останній рік не змінився. За даними маркетингових досліджень у десятку лідерів потрапляє чай наступних торгових марок: "Принцеси", "Майский чай", "Батік", "Ахмад", "Ділмах", "Маброк", "Мономах", "Ліптон", "Джаф", "Імпра" і "Добрыня". Протягом року їхня частка на ринку декілька змінювалася в ту або іншу сторону. Але в цілому позиції лідерів досить стабільні.

Серед імпортерів розрізняють власників торгових марок та чистих дистрибуторів. Серед найвідоміших операторів ринку - компанії "Стандарт Трейдинг Ко. Україна" (торгова марка Batic), "Орімі-трейд" ("Принцеси"), "Продторг-96" (Мabroc), United (Lipton), "Ділма Україна" (Dilmah), АТ "Інвестор" (Ahmad), ТзОВ "Майській чай" ("Майській чай"). [10, 14].

Рецепт цейлонського чаю "Батік" винайдено ще в 1842 році. Однією з перших марка прийшла і в Україну. Це одна з причин популярності марки, яка, за оцінками операторів, займає від 10 до 20% ринку. Приблизно такі ж позиції в Україні посідає потужна петербурзька компанія "Орімі трейд", яка працює на теренах СНД. Її загальні місячні обсяги поставок до країн Співдружності становлять 80-100 контейнерів. За підсумками минулого року, "Орімі трейд" стала другою російською чайною компанією після фірми "Гранд". У її асортименті - чаї відразу чотирьох марок: "Принцеса Нурі" (цейлонський чорний байховий), "Принцеса Канді" (цейлонський чорний байховий), "Принцеса Гіта" (індійський чорний байховий), "Принцеса Ява" (індонезійський чорний байховий). [www.orimi.com.ua]

Ще одна компанія, яка входить до трійки найбільших російських чаївників, - "Май". Імпортовані нею 70-80 контейнерів чаю на місяць розходяться по ринках Росії, України, Молдови, Казахстану, країн Балтії тощо. Торгову марку та інтереси "Мая" на ринку України представляє ТзОВ "Майський чай", яке розпочало поставки в листопаді 1996 року. Компанія швидко формує в Україні власну збутову мережу. За словами генерального директора Геннадія Майданюка, вже створено половину дилерської мережі. Найімовірніше, це означає, що етап становлення вже позаду, тому незабаром слід очікувати активізації діяльності компанії на ринку. Загалом, в асортименті "Мая" близько 90 різних чаїв, а в Україні поки що представлено лише 13. [20].

Порівняно молодою виглядає відома шрі-ланкійська марка Mabroc. Хоча вона і прийшла в Україну ще в 1994 році. Ексклюзивним дистриб'ютором Mabroc став "Продторг-96", який створив дилерську мережу та доклав чималих зусиль, аби марка Mabroc стала відомою в Україні. Mabroc International має на Цейлоні власні плантації, тому під час освоєння нових ринків може дозволити собі пропонувати продукцію за цінами нижчими, ніж у конкурентів. Наразі щомісячні поставки чайної продукції Mabroc до країн колишнього Союзу становлять 25-30 контейнерів.

Менш помітною стала, але все ж утрималась на ринку добре відома споживачам шрі-ланкійська марка Dilmah, заснована відомим у чайних колах Меріллом Джеєм Фернандо. Створена ним однойменна компанія MJF з 1958 року займалась ексклюзивними поставками чаю на терени СРСР. Однак це, мабуть, саме той випадок, коли популярність зіграла негативну роль, спровокувавши часті випадки підробок марочного товару та цінові війни між дилерами. Нині Dilmah імпортують два дистриб'ютори: дніпропетровський "Фактум-Юг" та харківський "Октопус".

Марка Lipton, відома у світі понад 100 років, знайшла дорогу в Україну завдяки міжнародній корпорації Unilever, що придбала право на її збут за межами Великобританії. Представництво "Юнілевер Експорт Б.В." створене в Україні ще в 1993 році. Чай завозиться розфасованим на підприємствах Польщі, Бельгії, Франції, Великобританії. Збутом дорогого зазвичай пакетованого чаю Lipton, що не сходить з рекламних щитів та екранів телевізорів, займаються дистриб'ютори United, "Проект Лтд", "Юніверсал Дистрибутінг".[ 21].

Ціна легально ввезеного чаю складається з вартості на умовах CIP (склад покупця) та вартості процедури розмитнення. За чай, завезений у тарі, що містить понад 10 кг продукту, до бюджету держави сплачують лише ПДВ (20%). На розфасований товар надбавка складається з митного збору та ПДВ. Загалом це становить 44% від митної вартості. Щодо прибутків підприємців, то, за підрахунками генерального директора фірми "Мономах", загалом рентабельність його бізнесу (імпорт, пакування, оптовий продаж) зазвичай не перевищує 20%. Хоча нині вона трохи вища (25%), бо саме тепер частина коштів спрямовується на розширення виробничих потужностей підприємства. Надбавка дилерів "Мономаха" не має перевищувати 20%, якщо вони отримують товар на умовах відстрочки платежу. Лише попередня оплата за отриманий товар дає право дилеру закладати вищу рентабельність.

Щодо інших чайних фірм, то в кожному конкретному випадку, залежно від обраних фірмою маркетингових підходів виведення товару на ринок, завоювання й утримання певної його частки, підприємці закладають ту чи іншу рентабельність. У середньому вона мало відрізняється від тієї, яку забезпечують більшість продовольчих товарних груп. Зазвичай середній прибуток імпортера становить до 10% від вартості завезеного товару, дилера - 15-20%, роздрібного продавця - 25%.

Великий практичний досвід роботи на Українському ринку має компанія «Ахмад Ті». Результати дослідження діяльності компанії свідчать, що вона добре пристосовується до українських реалій і її робота є гарним прикладом ведення бізнесу.

Компанія «Ахмад Ті» була заснована в Англії, у графстві Гемпшир, більш ніж 50 років тому. У 1946-му році представники відомої у Великій Британії династії ті-тестерів, спеціалістів з чаю, заснували у околицях Саутгемптона чайне виробництво, давши новому чаю назву «Ахмад Ті».

При створенні компанії за основу було узято впевненість у тому, що репутація нової марки буде повністю залежати від якості чаю, що вироблятиметься. Такий підхід залишається незмінним і сьогодні. Це стосується й іміджу компанії, і виробництва усього асортименту продукції «Ахмад Ті» - від складання чайних сумішей (блендінга) до пакування. В результаті марка стала популярною не лише у Об'єднаному Королівстві - «Ахмад Ті» здійснює свою торговельну діяльність більш ніж у 50 країнах світу, що розташовано на п'яти континентах.

Сьогодні компанія „Ахмад Ті” має представницькі офіси у Франції, США, Шрі-Ланці, Індії, Україні, Росії, Чехії та на Близькому Сході. Високоякісні чаї для складання унікальних блендів «Ахмад Ті» доставляються з найкращих плантацій Індії, Цейлону, Кенії та Китаю.

Створені бленди допускаються до виробництва лише після особистого контролю Директором з ті-тестінгу, який ретельно тестує кожний з них. Затверджені бленди фасуються компанією «Ахмад Ті» на підприємствах в Англії, Шрі-Ланці, Індії, Україні, Росії та Японії. Такий підхід дозволяє не лише досягти необхідної свіжості та надзвичайної якості чаю, а й зробити його доступнішим за ціною населенню кожного з регіонів.

Продукція під торговельною маркою «Ахмад Ті» випускається у вигляді розсипного чаю, одноразових пакетиків для заварювання у чайнику чи чашці, у вигляді подарункових наборів, а також у вигляді готових до вживання напоїв. За роки, що пройшли від часу заснування компанії, назва «Ахмад Ті» стала синонімом чаю найвищої якості. Використовуючи знання та досвід трьох поколінь ті-тестерів - засновників компанії, спеціалісти «Ахмад Ті» апробували зразки чаїв з багатьох плантацій світу з тим щоб відібрати найкращі сорти, що підходять для отримання досконалого за смаком та ароматом напою.

Головним фактором успіху чаю «Ахмад Ті» на світовому ринку стала його виключна якість, котра обов'язково контролюється на усіх етапах виробництва та продажу: від якості сировини до якості чаю, що пропонується споживачеві у роздрібній торгівлі.

Враховуючи, що смак, аромат та колір звареного чаю багато у чому залежать від умов росту чайного куща, для досягнення найкращих показників напою спеціалісти «Ахмад Ті» під керівництвом Директора з ті-тестінгу створюють спеціальні мапи змішування для кожної нової партії чаю. Далі, на основі отриманих мап змішування, ті-тестери на фабриках у Шрі-Ланці та Англії здійснюють блендування. Упаковані та апробовані суміші пломбуються й опечатуються у присутності не менш ніж трьох керівних осіб та ті-тестерів підприємства, що створило бленд. Контрольний зразок бленда направляється до головної лабораторії компанії. Спеціальному контролю піддаються ароматизовані чаї з додаванням бергамоту, цитрусових, а також різноманітних фруктів. Природні олії, що використовуються для ароматизації, випускаються виключно у Великій Британії та точно передають смак та запах фруктів. Олія бергамоту надає м'якості чаям «Англійський № 1», «Граф Грей», «Королівський чай» та «Англійський післяобідній». Про якість роботи ті-тестрів «Ахмад Ті» говорить той факт, що ароматизовані бергамотом чаї цієї марки вважаються найкращими в світі. Перед фасуванням бленди з кожного мішка контролює ті-тестер чайної фабрики, він же вибірково перевіряє і вже готові до продажу пачки з чаєм. Якість упакованого чаю перевіряється також під час зберігання, транспортування та продажу шляхом його звірки з еталоном.

Особливу увагу компанія-виробник приділяє захисту своєї продукції від підробок. Високоякісне пакування, маркування кожного сорту смугою відповідного кольору, додаткове пакування у фольгу та інші засоби забезпечують захищеність торговельної марки, тому, купуючи чаї «Ахмад Ті», кожен покупець може бути впевнений у високій якості цього справжнього англійського напою.

Першу лінію «Української чайної фабрики «Ахмад Ті» запустили у листопаді 1999-го року. На початку на фабриці пакувалися лише два види листового чаю («Цейлон F.B.O.P.F.» та «Цейлон Оранж Пеко») та два види чаїв у одноразових пакетиках («Англійський №1» та «Граф Грей»). З розвитком виробництва та ростом популярності чаю «Ахмад Ті» в Україні, поступово зростав і асортимент продукції, що випускається фабрикою. На сьогоднішній день тут пакується 25 видів чаю у 52 види пакування.

Процес виробництва на «Українській чайній фабриці «Ахмад Ті» (як і на фабриках у інших країнах світу, що працюють під маркою «Ахмад Ті»), що фасує близько 80 відсотків асортименту марки, що представлений в Україні, суворо контролюється представниками лондонського офісу компанії-виробника, котрі постійно присутні на фабриці. Кожна з чайних сумішей перевіряється ті-тестером, який підтверджує її відповідність високим стандартам якості торговельної марки «Ахмад Ті». У 2002-му році на „Українській чайній фабриці «Ахмад Ті» було впроваджено систему керування якістю, підтверджену міжнародним сертифікатом відповідності, - стандарт ISO 9001:2000. Об'єми виробництва «Української чайної фабрики «Ахмад Ті» щорічно зростають, що викликано перш за все збільшенням споживчого попиту на продукцію. У 2003-му році об'єми випуску фасованого чаю марки „Ахмад Ті” досягли 1465 000 кг.

2. Походження та історія чаю

Згідно китайській легенді, п'ять тисяч років тому імператор Шень Нун винайшов чай. Він зробив це відкриття випадково, відпочиваючи під чайним деревом. Декілька листиків, що впали з дерева, опинилися у чаші з окропом. Заварене листя розповсюдило тонкий аромат, а сам напій дуже сподобався імператорові. Так народилася перша чашка чаю!

Перші згадки про чай зустрічаються в документах, які відносяться до 780-го року до нашої ери. У цей час китаєць Лу Лу написав велику книгу, що отримала назву «Ча Чінг» («Священна книга про чай»). У цій книжці автор висвітлив класифікацію й методи виробництва чаю, окремі з яких використовуються і сьогодні. [18, 22].

Спочатку чай був відомий поперед за все як ліки, пізніше - як ритуальний напій, і лише декілька століть тому він набув свій сучасний, звичний усім «статус» збадьорюючого, ароматного напою, що дарує тепло та спокій.

Довго секретами чайного виробництва володіли тільки в Китаї. Рецепти ретельно зберігались від іноземців під страхом смертної кари. Одна з легенд наголошує, що класичний рецепт чаю „Ерл Грей” був отриманий Міністром іноземних справ Великобританії, сером Чарльзом Греєм в китайського мандарина, в результаті політичної інтриги.

До Європи чай вперше було завезено в 1517 р., а потім у 1610-му році голландськими моряками, що привезли його у якості подарунку для своїх рідних. Декілька років по тому чай почав офіційно поставлятися на Британські острови, котрі згодом стали визнаним центром торгівлі цим екзотичним у той час товаром. З тих пір і до наших днів Велика Британія, а особливо Англія, залишається головною «чайною країною» Західного світу. Саме у Об'єднаному Королівстві сформувалася та набула розвитку сучасна європейська культура чаювання, а чай став популярний серед усіх верств населення.

Спочатку після своєї появи у Європі чай був перевагою виключно аристократичних верств суспільства, оскільки був вельми дорогим продуктом. Настільки дорогим, що його зберігали у скриньках під замком. Тим не менш, час ішов й чай, що поставлявся у все більшій кількості, поступово ставав доступніший широким народним масам. У 1657-му році, Томас Гарві почав продавати чай у своїх лондонських кав'ярнях.

По-справжньому ж чай вкоренився в Англії у 1662-му році, коли Катерина Браганза, дружина короля Чарльза ІІ, ввела його в моду у придворному етикеті. Після цього популярність чаю почала стрімко зростати і вже до 1700-го року у Лондоні з'явилося більш ніж 500 крамниць, що торгували чаєм. Чайні крамниці отримали перевагу перед крамницями, що продавали каву, оскільки мали „менш революційний імідж”. Вони стали єдиним місцем де леді мала змогу зустрітися зі своїми друзями, не побоюючись заплямити свою репутацію. [6].

У ХІХ-му сторіччі, в епоху правління королеви Вікторії, що стала авторкою відомих «Tea Moralities» («Чайні наставляння»), чаювання стало невід'ємною частиною британської культури. Тим не менш, доставляти чай до Європи ставало все складніше...

Багато століть монополія на вирощування чаю належала Китаю. Імператори Піднебесної суворо оберігали плантації та постійно маніпулювали цінами на сировину, що призводило до серйозних торговельних конфліктів з Великою Британією, котра до ХІХ-го сторіччя стала найбільшим в світі постачальником чаю.

Під час одного з таких конфліктів, у 1825-му році, Британська імперія організувала спеціальну експедицію на пошуки інших регіонів, придатних для культивації чайного куща. Цілі зарості дикоростучого чаю було знайдено в Бірмі, Лаосі, В'єтнамі, але особливо благодатним виявився клімат Індії, що перейшла до того часу під владу британської корони. Саме в Індії англійці розташували численні чайні плантації, що давали багатий врожай чорного чаю, котрий у Європі став особливо популярним.

 У 1860-му році британці розпочали вирощувати кущі чаю і на високогірних рівнинах Цейлону (Шрі-Ланка), зробивши чай головним експортним продуктом та гордістю цього острова. З тих пір плантації, створені англійцями, залишаються найкращими в світі й дають високі врожаї якісного чаю.

 Щоб забезпечити свіжість та високу якість зібраного чаю, англійські торговельні компанії використовували кліпери - найшвидкісніші у той час судна, здатні подолати шлях від Китаю до Англії всього за 95 діб. Частенько капітани кліперів влаштовували між собою справжні перегони, бо команда судна, що першим доставило вантаж чаю до берегів Туманного Альбіону, винагороджувалась грошовим призом. Під час перевезення кожен сорт чаю відмічався кольоровою стрічкою на ящику.

У Росії чай вперше спробували в 1638 р., коли російський посол Старков привіз у подарунок царю Михайлу Федоровичу кілька пудів чайного листя, який в той час називали „китайською травичкою”. Проте масове завезення чаю в Росію почалося пізніше - в 1675 р., коли друга дипломатична місія привезла чай з Китаю.

Паралельно з розповсюдженням чаю в Азії та, пізніше, у Європі, проходила й його технологічна еволюція, що визначалася способом виробництва заварки. Перший етап цього процесу був тісно пов'язаний з досвідною еволюцією напою та відбувся достатньо давно, другий розпочався у ХІХ-му сторіччі і триває у теперішній час.

Достеменно визначити, які способи виробництва чаю на першому етапі його еволюції з'явилися раніше, а які пізніше, сьогодні неможливо. Однак, виходячи зі специфіки процесів, що відбуваються у свіжо зібраному чайному листі, можна припустити, що першими способами обробки, що було застосовано відносно чаю, були зав'ялювання, ферментація та сушка.

Від людини, мабуть, залежала лише сушка, оскільки ферментація та зав'ялювання починаються у зірваному листі самі по собі. Коли чай розпочали скручувати перед ферментацією, достеменно невідомо. Але скоріш за все пізніше, ніж в'ялити, ферментувати та сушити, оскільки скручування - найбільш неочевидний з усіх цих процесів.

Наступним випробуванням, котрому було піддано чайне листя, стало пресування, що широко увійшло в культуру споживання напою у VI-му сторіччі. В Х-му сторіччі у Китаї навчилися робити розчинний чай (з соку чайного листя), проте технологія особливого розповсюдження не отримала. Приблизно з Х-го ж сторіччя почали виробляти порошковий чай і, нарешті, у XIV-му столітті перший етап технологічної еволюції чаю завершився. Технологічний ланцюжок виробництва заварки для цього напою прийняв сучасний вигляд: «збір - зав'ялювання - скручування - ферментація - сушка».

Другий етап технологічної еволюції чаю розпочався у ХІХ-му сторіччі з вводу в експлуатацію чайних фабрик в Англії. Самі по собі чайні фабрики ніяких принципових змін до технології виробництва чаю не привнесли. Однак суть виробництва чаю при цьому змінилася докорінно - з ручного воно стало машинним, що поволокло бурхливий розвиток нових способів перетворення чайного листа у сировину для виготовлення напою.

Тим не менш, перша істотна зміна, що відбулася у 1908-му році, з фабриками була пов'язана лише посередньо. Саме в цьому році з'явився чай в одноразових пакетиках, котрий у теперішній час поступово витісняє класичний розсипний чай та виробляється виключно на автоматизованих лініях.

У 1950-х роках в Індії винайшли спосіб переробляти крихти, що залишаються після машинної обробки чайного листя, почавши виробництво гранульованих чаїв. До середини ХХ-го століття можна віднести й відродження виробництва розчинного чаю, котрий зараз достатньо популярний у ряді країн та отримується в результаті вельми складного технологічного ланцюжка. І вже в останні десятиріччя отримав розповсюдження «декофейований» чай - як наслідок всебічної турботи про здоров'я (хоча сам спосіб «визволення» чаю від кофеїну був відомий вже давно).

Наслідком же великої популярності холодного чаю стала поява на початку минулого десятиріччя чаю, розфасованого у пляшки та банки й готового до негайного вживання.

3. Райони-виробники чорного чаю та традиційні сорти

Границями вирощування чаю вважають 480Пн.ш. і 320Пв.ш.

Нині чай виробляється у промислових масштабах більше ніж у 30 країнах світу. Проте основними залишаються країни Азії: Індія, Китай, Шрі-Ланка, Індонезія, Японія, Малайзія, Таїланд, Іран, Бірма.

В Європі єдиний виробник чаю - Росія, що має невеликі плантації на півдні Краснодарського краю і Причорномор'я.

В Африці вирощуванням чаю займаються в Кенії, Камеруні, Танзанії, Судані, ПАР та ін.

В Південній Америці вирощуванням чаю займаються в Бразилії, Аргентині, Перу. У Центральні Америці - В Мексиці та Гватемалі.

Проте, незважаючи на дану кількість районів-виробників чаю, всесвітньо відомі райони, які дають добірні чаї вищого класу - це Китай, Японія, Індія, Шрі-Ланка (Цейлон), Тайвань (Формоза).

Китай.

Китай єдина країна в світі, яка вирощує усі відомі типи і різновиди чаю: чорний, зелений, червоний та білий, що є найрідкіснішим різновидом чаю.

Чорний чай поділяється на такі сорти:

Keemun. Даний сорт чаю не піддається процесу підсушування димом. Він прославився своїм запахом, який нагадує аромат орхідей, а також яскраво-червоним кольором рідини. Має м'який, солодкуватий смак. Його також використовують як основу змішаних сортів.

Lapsang Souchong. Цей, злегка підсушений на диму, чай виготовляється шляхом просушування листа над вогнищем з полін сосни.

Yunnun. Це один із самих благородних китайських сортів. Він не підсушується димом. Буває двох видів: G.F.O.P. та T.G.F.O.P. Це рідкісний чай, в якому поєднується аромат та міцність, невловимість та багатство смаку. Його прозвали „чай - кава мокко”.

Цейлон.

На Цейлоні, цьому "острові чаю", в основному вирощують чорний чай, що славиться своєю ароматною, бурштинового кольору рідиною і своїм насиченим, міцним, терпким смаком. Цей чай добре пити з молоком, і він відмінно доповнює солодкий сніданок або денну їжу. Зростаючий на цейлонських землях чай, має особливий смак. Сортів його так багато, що всі і не перелічити. До основних належать такі:

Flowery Orange Pekoe. Лист дуже симпатичний, із золотим кінчиком, що додає чаю ароматну насолоду. Такий чай виробляється в Берубеулі (Berubeula) і Доліні Аллен (Allen Valley). Це денний чай.

Orange Pekoe. Чай, що складається з довгих, тонких листків, більш фруктовий, чим попередній. Цей чудовий чай вирощують у Петтьягалла (Pettіagalla) і Кенілуорс (Kenіlworth). Він денний.

Flowery Pekoe. На смак міцний, ароматний. Добре збалансований чай. Роблять у Дираабе (Dyraaba) і Високогір'ї Ува (Uva Hіghlands). Ранковий і денний чай.

Broken Orange Pekoe. Ці сорти із Сейнт Джеймса (Saіnt James), Димбули (Dіmbula) і Високогір'я Ува (Uva Hіghlands). Духмяний, міцний, має відмінну якість.

Broken Orange Pekoe Fannіngs. Ці сорти настільки міцні, що вони легко замінять каву. Цей чай росте на Високогір'ї Ува (Uva Hіghlands) і в Дираабе (Dyraaba). Чай ранковий , також він гарний після їжі.

Індія.

Чаї з Індії, також як і з Цейлону, - це чорні чаї. Їхнє призначення - задовольнити смаки західних споживачів. Отже, їх характеризує насичений смак і глибокий колір. Індія також робить різноманітний асортимент чорних чаїв, чий смак більш тонкий, і які по витонченості можуть зрівнятися з чаєм з Китаю і Формозы. Assam (Ассам). Це чудовий ранковий чай, що володіє сильним, солодовим смаком. Рідина темного кольору. Знамениті сади Ассаму є його гордістю. Це такі сади, як Thowra, Numalіghur і Napuk. Чай дуже міцний, тому аматорам не легко відрізнити один такий сорт від іншого.

Dardjeelіng (Дарджилинг). Це самі рідкі і самі престижні сорти чорного чаю. Вони продаються, підрозділені на групи в залежності від якості листа - G.F.O.P., T.G.F.O.P., F.T.G.F.O.P. Серед садів, що одержали найвищу оцінку, потрібно назвати Castleton, Bloomfіeld, Margaret's Hope, Namrіng і Gіelle. Хоча це і досить важко -відрізнити один сад від іншого - усе-таки кожний з них володіє специфічним , тільки йому властивим смаком, а смак чаїв Дарджилинг залежить так само і від сезону. В основному ці чаї - денні.

Fіrst Flush Darjeelіng (Перші втечі Дарджилинга). Цей чай збирають навесні, починаючи з кінця лютого і до середини квітня. Молоді листи дають неміцний чай, чий смак нагадує смак зеленого мускату. Аматори і цінителі цього чаю нетерпляче очікують, коли його доставлять. Чай м'який, денний .

Second Flush Darjeelіng (Другі втечі Дарджилинга). Збирається в травні і червні, цей чай більш зрілий, чим попередній. Рідина яскрава, смак насичений із фруктовим відтінком. Денний чай.

Іn-Between Darjeelіng (Проміжний Дарджилинг). Ці чаї збирають у квітні і травні. У них сполучена зелень Fіrst Flush Darjeelіng зі зрілістю Second Flush Darjeelіng.

Autumnal Darjeelіng (Осінній Дарджилинг). Для цього сорту Дарджилинга, що збирається восени, характерні великі листи, що дають приємний смак і мідний колір рідини. Цей чай можна пити ранком, з додаванням крапельки молока.

Dooar. Це темний, міцний чай, однак, уступає по силі ассамському. Денний чай, що добре сполучається з молоком.

Teraі. Чай, вирощуваний на рівнині до півдня від Дарджилинга. Колір заварки насичений, смак гострий, подібний до смаку лікеру. Цей чай можна пити весь день, і часто він входить до складу змішаного чаю.

Travancore. Вирощений на величезній плантації в південній Індії, з цього чаю виходить напій мідного кольору, міцний на смак. Цей чай нагадує про чаї північної Індії, а також про цейлонські сорти.

Тайвань (Формоза).

Tarry Souchong. Вироблений традиційним китайським методом, цей чай піддається самій серйозній (у порівнянні з всіма іншими сортами) обробці димом. Цей особливий продимлений аромат є відмінним доповненням в даному чаї.

Gunpowder. Це зелений чай загорнутий у маленькі кульки, що "вибухають", коли їх поміщають у заварювальний чайник.

Іmperіal Oolong. Цей неймовірний чай походить з роду Orіental Beauty або Black Dragon. Рідина бурштинового кольору з домішкою каштана і з медяним смаком. Це дуже ароматний чай.