Типологія будівель і споруд

Велике значення для населення має розташування не тільки станцій, але й вестибюлів метрополітену. Під цим терміном мається на увазі вся система входів у метро, включаючи касові зали, підхідні коридори й інші засоби вертикального транспорту пасажирів (сходи, ескалаторні або ліфтові тунелі). Як правило, ескалатори проектують не менш чим з 3 стрічками-сходами (для підйому, спуску й резерву). При висоті підйому від 5 до 10м допускається пристрій однострічкових ескалаторів, що працюють тільки на підйом.

У комплексі з входами в метро часто розміщуються невеликі магазини, кафе-закусочні й туалети. Окремі входи в метро іноді вбудовуються у великі суспільні будівлі. Нерідко переходи зв'язують спорудження метрополітену безпосередньо із залами універсальних магазинів, вестибюлями великих адміністративно-ділових комплексів і операційних залів вокзалів.

13. Будівлі комунального господарства

13.1 Будівлі готелів, мотелів і кемпінгів

Готельні будівлі призначаються для короткочасного проживання людей і їх культурно-побутового обслуговування.

Залежно від призначення й контингенту проживаючих готелі можуть бути:

- загального типу;

- курортні;

- туристичні;

- спортивні;

- для транзитних пасажирів;

- готелі великих підприємств і НДІ;

- готелі для автотуристів (кемпінги).

Готелі загального типу призначаються для всіх категорій громадян і можуть бути будь-якої категорії.

Курортні готелі, як правило, будуються в курортній місцевості, люди в них перебувають досить тривалий час, тому їх необхідно забезпечити максимумом комфорту.

Туристичні готелі призначаються для розміщення й обслуговування туристичних груп. У таких готелях повинні бути передбачені приміщення для збору туристичних груп і приміщення для співробітників туристичних фірм.

Готелі для спортсменів, як правило, розміщуються в районах спортивних комплексів і можуть мати середній рівень комфорту.

Готелі для транзитних пасажирів призначаються для короткочасної зупинки пасажирів, що очікують той або інший транспорт, і для відпочинку персоналу, що обслуговує транспорт. Вони звичайно розташовуються біля різних видів вокзалів, мають середній рівень комфортності, і також повинні мати підприємства громадського харчування цілодобового режиму роботи.

Готелі при великих підприємствах або НДІ призначаються переважно для відряджених, і повинні мати приміщення для проведення різного роду нарад і прес-конференцій.

За місткістю готелі розділяють на:

малі (до 100 місць), середні (до 500 місць) і великі (понад 500 місць).

При необхідності зводяться готельні комплекси, які складаються із групи готелів, що мають деякі загальні підприємства культурно-побутового обслуговування.

За поверховістю готелі бувають:

малоповерховими (1-2 поверхи);

середньої поверховості (3-5 поверхів);

багатоповерховими (до 16 поверхів);

висотними (більше 16 поверхів).

Залежно від комфортабельності й технічної оснащеності, а також від обсягу надаваних послуг готелі діляться на 5 категорій (1*, 2*, 3*, 4* і 5*). Головним критерієм у визначенні категорії готелю є номер, якість якого у свою чергу залежить від рівня його комфорту (встаткування, площі, кількості місць, меблювання, тощо). Номери діляться на однокімнатні й двохкімнатні (апартаменти й люкси), одномісні й багатомісні (до чотирьох). Санітарно-технічне встаткування номера може бути повним (умивальник, унітаз, ванна, біде) або неповним (умивальник, унітаз, ванна або душ).

Сучасний готель являє собою складний організм, який має декілька функціональних основних груп приміщень:

- приміщення прийому й обслуговування (вестибюльна група);

- приміщення житлової групи;

- приміщення громадського харчування і культурно-побутового обслуговування;

- група приміщень адміністрації;

- група службових, підсобних і господарських приміщень;

- група приміщень інженерного встаткування.

Вестибюльна група - група приміщень готелю, основними функціями якої є прийом, оформлення й розміщення приїжджаючих, зберігання й транспортування багажу. Всі категорії готелів повинні мати приміщення служби прийому з зоною відпочинку й очікування. У великих готельних комплексах приймально-адміністративна група іноді виділяється в окремий блок або навіть будівлю.

Приміщення житлової групи складаються з житлових номерів, приміщень господарського обслуговування, віталень-холів і приміщень поверхових чергових. Планувальна стрктура житлової частини готелів має різні схеми, в основі яких лежать коридори з різноманітним компонуванням номерів. Ширина основних коридорів повинна бути не менше 1,8м, а відстань між двома евакуаційними сходами не повинна перевищувати 80м.

Житлова частина 5*-вих готелів - 100% одномісних і двомісних номерів, обладнаних кольоровими телевізорами, холодильниками й телефонами міжнародного і міжміського зв'язків. При готелі повинен бути ресторан з декількома залами, окремими кабінетами й нічним клубом, кафе, спортивно-оздоровчий центр із тренажерами або спортивним залом, плавальний басейн із сауною, бізнес-центр, універсальний зал для різних заходів, перукарня із салоном, медичний кабінет. Номери мають повне сантехнічне встаткування.

Житлова частина 4*-вих готелів складається з 100% одномісних і двомісних номерів, обладнаних холодильниками, телевізорами й телефонами міжміського і міжнародного зв'язків. При готелі повинен бути універсальний зал для різних заходів, бізнес-центр, спортивно-оздоровчий комплекс із тренажерним залом, плавальний басейн або сауна, ресторан з декількома залами, кафе й перукарня. Номери мають повне сантехнічне встаткування.

Житлова частини 3*-вих готелів складається з 100% одномісних і двомісних номерів, що мають неповне сантехнічне встаткування. Всі номери обладнані кольоровими телевізорами, холодильниками й телефонами прямого зв'язку з міською мережею. При готелі повинен бути універсальний зал для різних заходів, бізнес-центр, ресторан або кафе й перукарня.

Житлова частина 2*-вих готелів має 80% одномісних і двомісних номерів. Не менше 50% всіх номерів повинні бути обладнані санвузлами з неповним сантехнічним устаткування й всі номери - телефонами внутрішнього зв'язку. Номери без санвузлів повинні бути обладнані вмивальниками. При готелі повинен бути ресторан або кафе й приміщення для перегляду телепередач.

Житлова частина 1*-вих готелів має 60% одномісних і двомісних номерів. Не менше 25% номерів повинні бути обладнані санвузлами з неповним сантехнічним устаткуванням. Всі інші номери обладнуються вмивальниками. Всі номери мають внутрішній телефонний зв'язок. При готелі повинне бути кафе й приміщення для перегляду телепередач.

Площа одномісного номера залежно від категорії готелю коливається від 8 до 14 (20) м2, а двомісних - від 12 до 16(25) м2.

Розміщення підприємств харчування передбачається, як правило, у складі головної будівлі на першому поверсі або в окремому блоці, що примикає до основної будівлі.

Група приміщень адміністрації розміщується звичайно на першому або другому поверсі й має зручний зв'язок з житловими блоками, групою харчування й вестибюльною групою.

У загальній архітектурній композиції готельного комплексу його житлова й суспільна частини мають різні обсяги: житлова, як правило, багатоповерхова, суспільна - один-три поверхів. При цьому суспільна частина примикає до житлового корпусу або група суспільних приміщень частково входить в обсяг житлової частини і частково перебуває поза нею.

Мотелі або готелі для автотуристів, як правило, розташовуються на великих транспортних магістралях, на маршрутах до улюблених автотуристами місцевостей, або ж у місцях відпочинку.

Це, як правило, малоповерхові будівлі з ізольованими друг від друга номерами, у безпосередній близькості від яких розміщуються стоянки для автомобілів. Мотелі розраховані головним чином на нетривале перебування туристів. Житлові номери здебільшого проектують однокімнатними або двокімнатними, що складаються з житлової кімнати й сполученого санвузла з ванною або душем.

При проектуванні мотелів велике значення має зв'язок житлового номера зі стоянкою автомобіля. Існує ряд прийомів пристрою автомобільних стоянок у мотелях. Найпростішим є розміщення автомобілів перед номерами, що доцільно при однорядному блокуванні житлових номерів. Зручний також варіант, коли автомобілі розміщуються між житловими номерами.

Зовсім іншим варіантом є пристрій двоповерхових мотелів, коли стоянка автомобіля перебуває під житловим приміщенням, що підвищує щільність забудови, поліпшує вид з вікон номерів і дає можливість використовувати рельєф місцевості. У цьому випадку житлові номери розташовують із двох сторін блоку. Входи в житлові номери в цьому випадку можуть здійснюватися із загальної галереї або по внутрішнім сходам кожного номера, що веде з гаража або передньої.

Всі обслуговуючі приміщення мотелю, крім бензозаправної станції, як правило, розташовуються в суспільному центрі мотелю.

14. Основні принципи планування й забудови промислових підприємств

Промислові підприємства формують одну з основних функціональних зон міста. Місто в цілому являє собою раціональну комплексну архітектурно-планувальну організацію зон: промислової, селитебної і зони відпочинку. У малих і середніх містах промислова зона може складатися з одного або двох, а в більших і великих містах - з декількох промислових районів.

За видами розміщення відносно селитьби, залежно від характеру виробництв і їх санітарної класифікації (ступеня виділення шкідливостей), їх транспортних зв'язків і вантажообігу всі промислові підприємства можна звести до 3 основних груп.

Першу групу становлять промислові підприємства, розташовані на значному видаленні від селитебної території. В них розміщуються всі види шкідливих виробництв, що мають вантажообіг на залізничному транспорті (металургійні й хімічні заводи, нафтопереробні комбінати й т.п.). Санітарні розриви до селитебної території становлять 10-15км.

Другу групу становлять промислові підприємства, розташовані біля границь селитебної території. В них розташовуються підприємства, для яких потрібні санітарні розриви 100-300м, а також підприємства, що не виділяють виробничих шкідливостей, але потребують залізничних відведень.

Третю групу становлять промислові підприємства, розташовані в межах селитебної території, що не виділяють шкідливостей, а також підприємства, які вимагають санітарних розривів 50м з пожаровибуховобезпечними виробництвами, які не використовують залізничний транспорт, з невеликим вантажообігом автотранспорту, які не створюють шуму й не виділяють шкідливостей, відносно нормативів до житлової забудови.

Але останнім часом виникла ще одна група промислових виробництв (електронної промисловості й т.п.), до мікроклімату у виробничих приміщеннях яких пред'являються високі вимоги захисту від впливу цього виробництва до навколишнього мікроклімату селитебної зони.

14.1 Основні принципи планування й забудови територій промислових підприємств

Зонування території промислового підприємства за виробничною ознакою передбачає розподіл всіх об'єктів на три основні групи:

- виробничі об'єкти (що виготовляють напівфабрикати й готову продукцію);

- підсобно-виробничі об'єкти, призначені для обслуговування виробництва (склади сировини, матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції, енергетичні об'єкти, компресорні, градирні, транспортні спорудження й т.п.);

- допоміжні об'єкти, призначені для обслуговування працюючіх й технічного керування виробництвом (заводоуправління, цехові контори, побутові приміщення, пункти харчування, медпункти).

При угрупованні за цією ознакою в загальному випадку промислову територію підрозділяють на чотири зони, розташовані паралельними смугами стосовно житлової забудови в наступній послідовності:

- зона заводських допоміжних будівель, приміщень і пристроїв;

- зона виробничих об'єктів;

- зона підсобно-виробничих об'єктів;

- зона складів і основних транспортних пристроїв.

Важним структурним елементом у плануванні території підприємства є квартал - частина території, укладена між поздовжними й поперечними проїздами. Забудову, розчленовану на квартали, називають квартальною. Для великих промислових комплексів характерна забудова у вигляді декількох паралельних рядів кварталів - панелей, укладених між поздовжніми проїздами. Така забудова називається квартальнопанельною. Для сучасних підприємств характерне об'єднання декількох кварталів в укрупнений елемент планування - блок. Забудова така називається квартальноблочною або блокованою.

За характером заповнення кварталів будівельними об'єктами забудова території також має кілька видів:

Однокорпусна або суцільна забудова, коли забудова кварталу заповнюється 1-поверховими або 2-поверховими корпусами великої ширини й довжини, у яких під одним дахом розміщається кілька різних виробництв.

Павільйонна забудова, при якій основним типом будівлі є протяжна будівля невеликої ширини.

Периметральна забудова, характерна для підприємств у сформованій міській забудові.

Секційна забудова, характерна для підприємств, будівлі яких формують із типових будівельних секцій різної поверховості.

Гребінчата або секційно-гребінчата, коли секційна забудова здобуває вид гребінки з однобічним або двостороннім розташуванням будівель.

14.2 Об'ємно-планувальні особливості промислових будівель різних типів

Різноманіття сучасних виробництв, своєрідність режимів роботи й умов праці на них породжують велику кількість виробничих будівель. На відміну від цивільних будівель, де функція визначається тільки потребами людини, у виробничих будівлях визначальним є технологічний процес виробництва.

Залежно від особливостей технологічного процесу виробничі будівлі можна розділити на дві основні групи:

1)будівлі, об'ємно-планувальні й конструктивні рішення яких повністю обумовлені особливостями технології й мають різко виражений індивідуальний характер (електростанції, металургійні, нафтопереробні виробництва, тощо);

2)будівлі, об'ємно-планувальні й конструктивні рішення яких не мають залежності від технологічного процесу й допускають різні архітектурно-будівельні рішення (машинобудування, легка промисловість, точне приладобудування й т.п.).

Головними ознаками для класифікації виробничих будівель і споруджень служать: призначення, поверховість, капітальність і характер експлуатації.

За призначенням промислові будівлі підрозділяються на:

- виробничі;- допоміжні;- енергетичні;- транспортні;- складські.

За поверховістю виробничі будівлі бувають: одноповерхові, двоповерхові, багатоповерхові й змішаної поверховості.

За капітальністю виробничі будівлі підрозділяються на чотири класи, відповідно до якого приймається ступінь вогнестійкості будівлі й довговічність його конструкцій.

За характером експлуатації виробничі будівлі підрозділяються на:

- призначені для одного виробництва, - для декількох виробництв; - із гнучким, змінним характером виробництва.

15. Типи промислових будівель і споруд

15.1 Одноповерхові виробничі будівлі

У вітчизняній і закордонній практиці будівництва одноповерхові виробничі будівлі одержали переважне поширення (близько 70%), як історично сформований тип спорудження. Достоїнствами цих будівель є: зручні зв'язки в одній площині між цехами, використання найбільш економічного горизонтального транспорту, незалежне рішення конструкцій будівлі від технологічного процесу. Недоліки: значна площа забудови, що обмежує застосування цього типу будівель у тісній міській забудові й в умовах складного рельєфу території.

За характером забудови одноповерхові виробничі будівлі підрозділяються на: будівлі суцільної й павільйонної забудови.

Будівлі суцільної забудови являють собою багатопрогонові корпуси великої ширини. Вони бувають або безфонарні, розраховані на штучне висвітлення й вентиляцію, або з різними системами верхнього світла. Такі будівлі мають багатоскатну або плоску покрівлю із внутрішнім водовідводом.

Будівлі павільйонної забудови мають порівняно невелике число прольотів, що забезпечують природне бічне висвітлення й природне провітрювання через прорізи в стінах і витяжку через аераційні ліхтарі в покрівлі. Достоїнством цих будівель є: менша пожежонебезпека підприємства в цілому, кращі санітарно-гігієнічні умови, а також можливість ізоляції цехів з виробничими шкідливостями. Будівлі павільйонної забудови можна поєднувати між собою.

Залежно від розташування внутрішніх опор одноповерхові виробничі будівлі підрозділяються на:

пролітний, осередковий і зальний типи.

Найбільше поширення одержав пролітний тип будівлі. Об'ємно-планувальне рішення цього типу визначається взаємним розташуванням прольотів. У будівлях суцільної забудови, як правило, прольоти розташовуються паралельно. Іноді до ряду паралельних прольотів з однієї або двох сторін примикають поперечні прольоти. Габарити прольотів призначають відповідно до проектного технологічного процесу й транспортного встаткування. Для будівель без мостових кранів застосовують прольоти 6, 9, 12, 18, 24, 30, 36м, а для будівель, обладнаних кранами: 18, 24, 30, 36м. Висота одноповерхових каркасних будівель від рівня чистої підлоги до низу несучих конструкцій призначається кратно модулю: 6М при висоті до 7,2м і 12М - при висоті більше 7,2м.

15.2 Двоповерхові виробничі будівлі

В останні роки у вітчизняному й закордонному будівництві почали застосовувати двоповерхові виробничі будівлі, які будують у вигляді суцільної забудови. Ці будівлі мають ряд переваг перед одноповерховими й багатоповерховими будівлями: вони мають 50% виробничих площ у межах першого поверху, де можна розміщувати важке встаткування, а у межах другого поверху можна розташовувати цехи з легким навантаженням, високими вимогами до природного висвітлення. В них значно скорочується довжина комунікацій і на 30-40% скорочується площа забудови.

Залежно від розмірів сітки колон двоповерхові виробничі будівлі бувають:

- з однаковою сіткою колон в обох поверхах;

- з більш дрібною сіткою колон у першому поверсі й укрупненою в другому;

- з укрупненою сіткою колон у першому поверсі й полегшеним міжповерховим перекриттям, які мають значну будівельну висоту і дозволяє використовувати технічний поверх;

- з укрупненою сіткою колон у першому поверсі й полегшеному покритті другого поверху.

15.3 Багатоповерхові виробничі будівлі

Багатоповерхові промислові будівлі будуються переважно для виробництв із вертикальним технологічним процесом (легка, харчова, електротехнічна промисловість, приладобудування й т.д.).

Достоїнствами цих будівель є: скорочення площі забудови, а значить і скорочення території підприємства; скорочення площі зовнішніх огороджень на одиниці об'єму будівлі, а значить і скорочення експлуатаційних витрат на ремонт, опалення й вентиляцію; більші можливості використання цих будівель в архітектурно-просторовій композиції великого міста.

Недоліки цих будівель: необхідність пристрою вертикального транспорту для переміщення вантажів і людей, більш дрібна сітка колон у порівнянні з одноповерховими будівлями й більш висока вартість.

За розмірами сітки колон багатоповерхові виробничі будівлі умовно класифікуються на:- будівлі осередкового типу із квадратної або близької до квадрату сіткою колон 6х6, 9х6, 9х9 і 12х12м;- будівлі пролітного типу із сіткою колон 12х6м і більше;- будівлі зального типу без внутрішніх опор шириною 18, 24 і 30 м.

Висоту поверхів багатоповерхових виробничих будівель призначають кратної модулю 3М при висоті поверху до 3,6м і модулю 6М - при висоті більше 3,6м.

15.4 Допоміжні будівлі й приміщення промислових підприємств

Номенклатура допоміжних будівель і приміщень промислових підприємств включає:

- об'єкти адміністративно-технічного керування й громадських організацій (прохідні, цехові конторські приміщення, адміністративні корпуси, науково-технічні відділи, проектно-конструкторські бюро, відділи кадрів, обчислювальні центри й т.п.);

- об'єкти санітарно-побутового обслуговування (загальні - туалети, курильні, гардероби; і спеціальні - душові, респіраторні, ванни, приміщення для сушіння й обробки робочого одягу й т.п.);

- об'єкти громадського харчування (буфети, закусочні, їдальні);

- об'єкти охорони здоров'я (медпункти, поліклініки, санаторії-профілакторії);

- об'єкти культурного обслуговування, спорту й відпочинку (спортмайданчика, спортзали, клуби, Будинки культури, спорткомплекси);

- об'єкти комунального й торговельного обслуговування (кіоски, магазини й т.п.);

- об'єкти професійно-технічного навчання (ПТУ, навчальні комбінати, технікуми).

Вся сума цих об'єктів ділиться на чотири підгрупи, кожна з яких має свою зону або радіус обслуговування:

Перша: внутріцехові приміщення й пристрої, тобто об'єкти первинного обслуговування, призначені для обслуговування працюючих у безпосередній близькості від робочих місць (туалети, курильні, питні пристрої, торговельні кіоски й автомати, приміщення для відпочинку);

Друга: цехові будівлі й приміщення, тобто об'єкти повсякденного обслуговування, призначені для обслуговування працюючих цеху або декількох цехів (гардеробні, душові, умивальні, буфети, їдальні, фельдшерські медпункти, приміщення громадських організацій);

Третя: заводські будівлі й приміщення, тобто об'єкти періодичного обслуговування, призначені для обслуговування працюючих одного або декількох невеликих сусідніх заводів (загальнозаводські медпункти, філії поліклінік, їдальні-заготовочні, заводські клуби й спортивні зали);

Четверта: будівлі районного значення, тобто об'єкти епізодичного обслуговування, призначені для обслуговування працюючих групи підприємств або одного, досить великого підприємства (комплекси громадського харчування, поліклініки, медико-санітарні частини, Будинки культури, готелі, спорткомплекси).

Крім поділу обслуговуючих об'єктів на рівні варто також враховувати їх розподіл за часом використання, тобто розподіл на об'єкти, використовувані протягом робочого дня, і об'єкти, використовувані до або після робочого дня. Цей розподіл варто враховувати при розміщенні об'єктів обслуговування.

У практиці проектування й будівництва допоміжних будівель використовують такі прийоми їх розміщення щодо виробничих будівель:

в окремих будівлях; - у прибудовах до виробництва; - вбудованими у будівлю;

- комбіноване розміщення.

Розміщення в окремо вартих будівлях застосовується на виробництвах під землею, при відкритих промислових установках, при вибухонебезпечних виробництвах і т.п. Розміщення в прибудованих будівлях - основний прийом, застосовуваний на підприємствах машинобудування, приладобудування, текстильної й легкої промисловості. Прибудови можуть примикати до торця або поздовжньої сторони виробничої будівлі..Вбудоване розміщення найбільш прийнято для санітарно-побутових служб і внутрішніх цехових допоміжних приміщень. Комбіноване розміщення - це сполучення названих вище прийомів. Такий прийом застосовують, як правило, при значному обсязі допоміжних приміщень й пристроїв.

житловий будинок споруда архітектурний

15.5 Будівлі й спорудження сільськогосподарських підприємств

У загальній класифікації будівель і споруд особливо виділяються будівлі й спорудження сільськогосподарських підприємств (для виробництва м'яса, молока, яєць, овочів у захищеному ґрунті, для обробки й зберігання сільськогосподарських продуктів, для виробництва й зберігання кормів, для складування мінеральних добрив).

Залежно від організації й технології виробництва підприємства діляться на комплекси, ферми й невеликі господарства по обробці, переробці й зберіганню сільськогосподарських продуктів і добрив.

До сільськогосподарських виробничих комплексів ставляться: тваринницькі комплекси для великої рогатої худоби молочного напрямку, для відгодівлі молодняку великої рогатої худоби, для корів м'ясного напрямку, свинарські ферми, птахофабрики, тепличні комбінати, заводи по обробці й зберіганню насінь зернових і інших культур, великі сховища й холодильники для плодів і овочів, продукції тваринництва й інших швидкопсувних продуктів, а також складські комплекси мінеральних добрив.

За функціональним призначенням будівлі й спорудження на комплексах і фермах діляться на:

основного виробничого й обслуговуючого призначення.

Основні виробничі будівлі й спорудження бувають вузькоспеціалізованими, спеціалізованими й широкої спеціалізації. У вузькоспеціалізованих будівлях виконують один цикл всього виробництва; у спеціалізованих будівлях - обмежене число циклів; у будівлях широкого призначення передбачене закінчене виробництво продукції комплексу.

Будівлі й спорудження обслуговуючого призначення - це будівлі підсобного виробництва, складські й допоміжні. Підсобні виробничі будівлі й спорудження призначені для обслуговування основного виробництва: для первинної обробки й підготовки сировини, прийому сировини й відправлення продукції. До них також ставляться спорудження водопостачання, каналізації, електро- і теплопостачання, проїзди із твердим покриттям, технічні площадки, пожежні спорудження. Складські будівлі й спорудження служать для зберігання сировини, підсобних матеріалів (підстилки або тари), господарського інвентарю й засобів механізації, а також відходів виробництва. Допоміжні будівлі призначені для працюючих на комплексі.

Список літератури

1. Вергунов А.П. Денисов М.Ф., Ожегов С.С. Архитектурное проектирование: Учеб. Пособие для вузов по спец. "Архитектура". _ М.: Высш. шк., 1991. - 240 с.

2. Гостев В.Ф. Юскевич Н.Н. Проектирование городов, садов и парков. М.: Стойиздат, 1991 -340 с

3. Справочник проектировщика. Градостроительство, под редакцией проф.Белоусова В.Н., Москва., Стройиздат, 1990. - 370с.

4. Кудрявцев К.В. Архитектурная графика. М.: Стройиздат, 1990.

5. Архитектурное проектирование жилых зданий М.: Стройиздат, 1990.

6. Архитектурное проектирование общественных зданий и сооружений. М.: Стройиздат, 1985.

7.Архитектурное проектирование промышленных предприятий. М.: Стройиздат, 1984.

8. С. Г. Змеул, Б. А. Маханько. Архитектурная типология зданий и сооружений. М.: Стройиздат, 1999.

9. В.Островский. Современное градостроительство. М.:Стройиздат, 1993.-359с.

Размещено на Allbest.ru