Управління будівельним виробництвом
Сучасний стан і проблеми будівельного виробництва в Україні та специфіка управління будівництвом за допомогою інформаційних технологій. Побудова і розрахунок оптимізованої сітьової моделі та моделювання будівництва. Виробнича санітарія та гігієна труда.
| Рубрика | Строительство и архитектура |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.05.2009 |
| Размер файла | 322,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Сучасна ситуація, що склалася у світі, характеризується такими рисами. Становлення інформаційного суспільства в різних країнах є передумовою для еволюційного переходу до наступної стадії розвитку людства, технологічною основою якої є індустрія створення, обробки і передачі інформації.
Державі належить провідна роль у формуванні інформаційного суспільства, що координує діяльність різних суб'єктів суспільства в процесі його становлення, сприяє інтеграції людей в нове інформаційно-технологічне оточення, розвитку галузей інформаційної індустрії, забезпеченню прогресу демократії і дотримання прав особистості в умовах інформаційного суспільства.
Інформаційна взаємодія держави, суспільства і особистості найбільш оптимальна при використанні інформаційних і телекомунікаційних технологій з метою підвищення загальної ефективності діяльності державного механізму, створення інформаційно відкритого суспільства, розвитку інститутів демократії.
Вплив інформаційного суспільства на культуру виявляється в масштабних змінах культури виробництва, бізнесу, організації роботи, дозвілля, споживання. Ці зміни зумовлені швидким процесом об'єктивізації інформації і знань, можливостями їх передачі у вигляді технологій через телекомунікації широким верствам населення, а також виникненням нових видів діяльності, заснованих на використанні знань.
Діалектичний взаємозв'язок і взаємообумовленість економічних, правових, соціальних, культурних і технологічних чинників у становленні інформаційного суспільства виявляється в соціальній сфері, у лібералізації правил регулювання інформаційного і телекомунікаційного ринків, у технологічній і організаційній конвергенції, формуванні нових вимог до працівників і організації ділового процесу, у змінах в інформаційному законодавстві, підвищенні ролі державного регулювання і міжнародної співпраці.
Економічними основами інформаційного суспільства є галузі інформаційної індустрії (телекомунікаційна, комп'ютерна, електронна, аудіовізуальна), які переживають процес технологічної конвергенції і корпоративного злиття, розвиваються найбільш швидкими темпами, мають вплив на всі галузі економіки і конкурентноспроможність країн на світовій арені. Відбувається інтенсивний процес формування світової "інформаційної економіки", що укладається в умовах глобалізації інформаційних, інформаційно-технологічних і телекомунікаційних ринків, виникненні світових лідерів інформаційної індустрії, перетворенні "електронної торгівлі" по телекомунікаціях у засіб ведення бізнесу.
Технологічними основами інформаційного суспільства є телекомунікаційні й інформаційні технології, які стали лідерами технологічного поступу, невід'ємним елементом будь-яких сучасних технологій, сприяють економічному зростанню, створюють умови для вільного обігу в суспільстві великих масивів інформації і знань, спричиняють істотні соціально-економічні перетворення і, зрештою, становлення інформаційного суспільства.
Поняття "інформаційне суспільство" з'явилося у другій половині 60-х років у м. Нарівні, з ним використовувалися такі терміни, як "технотронне" суспільство", "суспільство знання", "постіндустріальне суспільство". Уявлення про інформаційне суспільство пов'язані також з концепцією "трьох хвиль" А. Тоффлера.
Термін "інформаційне суспільство" був використаний в Японії у 1966 році в доповіді групи з наукових, технічних і економічних досліджень, в якій стверджувалося, що інформаційне суспільство являє собою суспільство, в якому вдосталь високо-якісної інформації, а також є всі необхідні кошти для її розподілу. У той період на Заході вважалося, що основою формування інформаційного суспільства є розвиток обчислювальної та інформаційної техніки; інформація набуває глобального характеру; на рух інформаційних потоків вже істотно не впливають державні кордони і різні бар'єри, зрештою, спроби обмежити вільне поширення інформації шкодить тій стороні, яка прагне внести такого роду обмеження; значно виросли можливості збору, обробки, зберігання, передачі інформації, доступу до неї; зростає вплив інформації на розвиток різних сфер людської діяльності; заглиблюється процес децентралізації суспільства; відбувається перехід до нових форм зайнятості; йде процес формування нових трудових ресурсів за рахунок збільшення кількості зайнятих в інформаційній індустрії. Зважаючи на це, Т. Стоунер стверджував, що інформацію, так само як капітал, можна нагромаджувати і зберігати для майбутнього використання.
У постіндустріальному суспільстві національні інформаційні ресурси -- найбільш велике потенційне джерело багатства. У зв'язку з цим необхідно розвивати нову галузь економіки -- інформаційну економіку. Постіндустріальна економіка -- це економіка, в якій промисловість за показниками зайнятості і своєї частки в національному продукті поступається місцем сфері послуг, а сфера послуг є переважно обробкою інформації.
Три аспекти постіндустріального суспільства особливо важливі для розуміння телекомунікаційної революції: перехід від індустріального до сервісного суспільства; вирішальне значення кодифікованого теоретичного знання для здійснення технологічних інновацій; перетворення нової "інтелектуальної технології" у ключовий інструмент системного аналізу і теорії прийняття рішень.
У 1978 році у Франції науковцями була розглянута проблема впливу нових інформаційних технологій на французьке суспільство. Його відмінна риса -- прагнення зрозуміти соціально-економічний, політичний, культурний аспекти процесів впровадження нових інформаційних технологій, "телематики" (термін, що вказую на єдність -- комп'ютерами телекомунікацій), запропонувати єдине бачення інформатизації для подальшого визначення місця і ролі держави в цьому процесі. Особливість державного устрою Франції полягає у тому, що ("societe bloquee") суспільство має дуже сильні бюрократичні державні політичні інститути, внаслідок чого реалізація будь-яких технологічних новин повинна супроводжуватися соціально-політичними змінами. Дослідження повинно було показати, як нова технологія може змінити промислове виробництво, соціальну структуру, культуру, сферу освіти, і чому політична система повинна змінитися, аби вписатися в нові масштаби економіки і нові форми соціального життя.
Комп'ютерна технологія розглядалася науковцями як засіб виходу Франції з економічної і соціальної кризи, збереження її економічного суверенітету, досягнення соціального консенсусу. Оскільки телематика спричинює переворот в обробці і передачі даних, вона змінює і структуру соціальної організації. Телематика полегшує децентралізацію, забезпечуючи споживачів на периферії. Її завдання -- спростити адміністративну структуру, підвищити ефективність її діяльності, поліпшити відносини з тими, хто знаходиться під її юрисдикцією. Вона також надає місцевій владі більше свободи, посилює конкурентні можливості малого і середнього бізнесу. Вона впливає на певні професії, змінюючи їх соціальний статус, збільшує контакт між соціальними групами і робить великі організації більш вразливими.
Методологічна орієнтація роботи на визначення місця державної політики в процесі інформатизації з урахуванням її соціально-економічних ефектів залишається актуальною. Найважливішим наслідком впровадження інформаційних технологій є підвищення продуктивності праці при обробці даних. Внаслідок цього інформатизація може поглибити кризу суспільства в тому випадку, якщо погіршиться ситуація із зайнятістю населення, або, навпаки, сприяти виходу з кризи, якщо допоможе усунути торговий дефіцит, дасть економіці новий імпульс зростання, зменшить соціальну напруженість у суспільстві. Який саме результат буде мати інформатизація, які напрями будуть пріоритетними, залежить від політики держави. Оскільки в сучасній світовій економіці визначальну роль відіграє спеціалізація, необхідно мати уявлення про те, які саме сектори повинні мати переважний розвиток. Ці висновки актуальні й сьогодні.
У 1987 році Європейська комісія випустила Зелену книгу з телекомунікацій, в якій стверджувалося, що телекомунікаційні мережі складають нервову систему сучасного економічного і соціального життя. У 1988 році Національна адміністрація США з телекомунікацій і інформації опублікувала свою доповідь -- "NTIA Telecom 2000 report", в якій підкреслювалося, що телекомунікаційна та інформаційна інфраструктури життєво важливі для підтримки дієздатності американської і світової економіки. У 1993 році віце-президент США А. Гір використав поняття "інформаційна супермагістраль". У наступному році на конференції Міжнародного союзу зв'язку він уже говорив про Глобальну інформаційну інфраструктуру. Державні органи провідних країн посіли надзвичайно активну позицію в справі формування інформаційного суспільства. У зв'язку з цим актуальність вивчення їх досвіду, вироблення комплексу рекомендацій для України не викликає сумнівів [9].
Інформаційне суспільство в американській національній інформаційній інфраструктурі визначається як суспільство, в якому: кращі школи, вчителі та курси стають доступними всім студентам незалежно від географічних умов, відстані, ресурсів і працездатності; величезний потенціал мистецтва, літератури і науки стає доступним не тільки у великих організаціях, бібліотеках, музеях; послуги охорони здоров'я і соціальні послуги стають доступними в інтерактивному режимі кожному своєчасно і в необхідному місці; у кожного є шанс жити в різних місцях без втрати можливості повноцінно працювати в офісі через електронні магістралі; невеликі фірми можуть отримувати замовлення з усього світу електронним шляхом; кожний може дивитися останні фільми, звертатися в банк, магазин зі свого будинку; кожний може отримувати державну інформацію прямо або через місцеві бібліотеки, легко вступати в контакти з державними службовцями; державні, ділові структури можуть обмінюватися інформацією електронним шляхом, знижуючи обсяг паперової роботи і поліпшуючи якість послуг.
За останнє десятиріччя до теми інформаційного суспільства неодноразово зверталися і вітчизняні вчені, ними запропоновано декілька визначень інформаційного суспільства.
Так, дослідник А. І. Ракитов у працях кінця 80-х років писав, що перехід до інформаційного суспільства означає, що найважливішим продуктом соціальної діяльності стає виробництво, експлуатація і використання послуг і знань, причому питома вага знань у цій бінарній формулі зростає. Справжнє інформаційне суспільство повинне забезпечити правові і соціальні гарантії того, що кожний громадянин суспільства, що знаходиться в будь-якому місці й у будь-який час, зможе отримати всю необхідну для його життєдіяльності та вирішення поставлених перед ним проблем інформацію. Інформаційне суспільство -- це суспільтво, де всі засоби інформаційної технології, тобто комп'ютери, інтегровані системи, кабельний, супутниковий та інший зв'язок, відеопристрій, програмне забезпечення, наукові дослідження, націлені на те, аби зробити інформацію загальнодоступною, що активно впроваджується у виробництво і життя.
На думку А. І. Ракитова, основними критеріями інформаційного суспільства є кількість і якість інформації, що є в обігу, її ефективна передача і переробка. Додатковим критерієм є доступність інформації для кожного завдяки її відносній дешевизні [14].
О. А. Фінько і Ю. М. Нестеров описують інформаційне суспільство як суспільство, в якому: персональний комп'ютер, підключений до транскордонних інформаційних мереж, входить в кожний будинок; кожний член суспільства має можливість своєчасно отримувати за допомогою транскордонних інформаційних мереж повну і достовірну інформацію будь-якого вигляду і призначення з будь-якої держави, знаходячись при цьому практично в будь-якій точці географічного простору; надається можливість оперативної комунікації як кожного члена суспільства з будь-ким, так і державними і суспільними структурами незалежно від місцезнаходження на земній кулі; зникають географічні та геополітичні кордони держав у рамках інформаційних мереж, відбувається "зіткнення" інформаційного законодавства країн, виникає необхідність гармонізації законодавства; з'являються нові форми діяльності з використанням інформаційних мереж: робота, творчість, виховання, і освіта, медицина.
Г. Л. Смолян і Д. С. Черешкин до основних ознак інформаційного суспільства зараховують: формування єдиного світового інформаційного простору і поглиблення процесів інформаційної і економічної інтеграції країн і народів; створення ринку інформації і знань як чинників виробництва на додаток до ринків природних ресурсів праці й капіталу та перехід інформаційних ресурсів суспільства в реальні ресурси соціально-економічного розвитку за рахунок розширення доступу до них; підвищення значущості проблем забезпечення інформаційної безпеки особистості, суспільства і держави та створення ефективної системи забезпечення прав громадян і соціальних інститутів на вільне отримання, поширення і використання інформації [14].
Глобальне інформаційне суспільство формується локально, у різних країнах цей процес йде з різною інтенсивністю і особливостями. Інформаційні товариства мають три головних характеристики. По-перше, інформація використовується як економічний ресурс. Організації використовують інформацію у все більших масштабах з метою підвищити ефективність, стимулювати інновації, укріпити конкурентоспроможність. По-друге, інформація стає предметом масового споживання у населення. По-третє, відбувається інтенсивне формування інформаційного сектору економіки, який зростає більш швидкими темпами, ніж інші галузі. Причому рух до інформаційного суспільства -- загальна тенденція для розвинених держав і країн, що розвиваються.
Становлення інформаційних товариств зумовлене двома взаємопов'язаними причинами: довгостроковими тенденціями економічного розвитку і технологічним поступом. Економічна структура суспільства змінюється. Сфера послуг переважає над промисловістю і сільським господарством. Створення ж інформаційних продуктів і послуг можна віднести до сфери послуг. Сучасні ІТТ в багато разів збільшили нашу здатність обробляти інформацію і тим самим сприяли зростанню інформаційно насиченого сектору економіки.
Серед економістів поширена теорія про довгострокові цикли економічного розвитку, кожний з яких породжується технологічними новинами типу електрики або двигуна внутрішнього згорання. Цикл, що переживається, пов'язаний з інформаційними і телекомунікаційними технологіями. Їх вплив на суспільство пов'язаний з такими особливостями. По-перше, ІТТ -- допоміжні технології, які застосовуються практично скрізь і сприяють підвищенню продуктивності. По-друге, технічні можливості ІТТ зростають експонентно і поки не спостерігається уповільнення темпів зростання. Нарешті, вартість ІТТ постійно і швидкими темпами знижується. Поєднання цих трьох чинників спричиняє те, що ІТТ породжують новий тривалий цикл економічного розвитку, що приводить в соціальному плані до інформаційного суспільства.
Інформація в даній статті розуміється в широкому значенні і включає як аудіовізуальну, видовищну інформацію, так і бази даних зі спеціалізованими відомостями. Нематеріальна природа інформації породжує ряд проблем, пов'язаних з розумінням природи власності на інформацію, визначенням її вартості і цінності. Вартість створення нової інформації, наприклад, довідника або художнього фільму, може бути дуже високою, а копіювання здобутих результатів -- надзвичайно низькою. Тому інформацію важко оцінити для подання в економічних балансах. Глобалізація інформаційного сектору економіки породжує і проблеми із законодавчим регулюванням виробництва і споживання інформації.
Вивчення інформаційного суспільства вимагає використання такого терміна, як інформаційна індустрія. До неї належать приватні та державні організації, які створюють інформацію різних видів, інтелектуальну власність, забезпечують функціонування пристроїв для поширення інформації споживачам, здійснюють обладнання і програмне забезпечення, покликане обробляти інформацію.
Інформаційну індустрію у свою чергу можна подати у вигляді трьох її галузей, які створюють зміст, поширюють його і обробляють. До індустрії змісту належать організації, які створюють інтелектуальну власність. Інформацію створюють письменники, композитори, художники, фотографи, вчені, інженери. У цьому їм допомагають видавці, продюсери та організації, які додають первинному змісту "товарний вигляд". Сюди ж входять організації, які самі не створюють нової інформації, але компілюють її, виробляючи довідники, бази даних, статистичні збірники і т. п. Постачальники такої інформації мають значну частину прибутків, що отримуються в індустрії змісту.
Індустрія поширення інформації пов'язана зі створенням і управлінням телекомунікаціями і мережами поширення інформації. Вона включає телекомунікаційні компанії, мережі кабельного телебачення, системи супутникової трансляції, радіо і телевізійні станції, компанії супутникового зв'язку і т. і.
Індустрія обробки змісту охоплює виробників комп'ютерів, телекомунікаційного обладнання і споживчої електроніки.
На загальну думку, яку складно підтвердити цифрами через відсутність прийнятої статистики, в інформаційній індустрії лідирує індустрія змісту. Саме в ній проводиться велика частина доданої вартості, що привело в середині 90-х років до інтенсивного процесу злиття і поглинання компаній інформаційного сектору економіки, метою яких є прагнення підвищити прибутковість свого бізнесу.
Таким чином, визначити поняття "інформаційне суспільство" можна, як мінімум, трьома способами. По-перше, перерахувати характеристики, які властиві цьому типу суспільства: створені значні інформаційні ресурси; виробництво, зберігання, поширення і передача, як аудіовізуальної продукції, так і ділової і розважальної інформації стає найважливішою частиною економіки; сформувалася інформаційна індустрія, яка включила в себе комп'ютерну і телекомунікаційну промисловість, розробників аудіовізуального змісту і програмного забезпечення, виробників елементної бази і побутової електроніки, мультимедійну промисловість і т. п. громадяни мають технічні та правові можливості доступу до різноманітних джерел інформації. Перелік цих характеристик можна продовжувати залежно від глибини розуміння суті інформаційного суспільства. Повний і вичерпний список скласти неможливо, оскільки життя постійно вносить свої корективи. По-друге, можна піти від "абстрактного до конкретного", вказавши, що інформаційне суспільство -- це наступний рівень в історичному розвитку людства по ланцюгу "аграрне -- індустріальне -- постіндустріальне" суспільство, пов'язати становлення інформаційного суспільства з реалізацією концепції стійкого розвитку або з втіленням ідей Вернадського про розвиток ноосфери.
Можливий і третій компромісний варіант типу: "інформаційне суспільство -- це наступний рівень або стадія розвитку людства, на якому домінуючим об'єктом виробництва і споживання стають інформаційні продукти і послуги". Звичайно, це не означає, що традиційні предмети споживання, вироблені промисловістю і сільським господарством, втрачають для людини свою актуальність. У процесі виробництва, в обсязі споживаних товарів і послуг частка "інформаційно-містких" операцій і продуктів переважає.
Нарешті, необхідно враховувати і позицію, що заперечує прогресивність і бажаність переходу до інформаційного суспільства і яка ґрунтується на недовір'ї до того, що технології можуть поліпшити життя людини і функціонування соціальних структур. У зв'язку з цим варто зазначити, що технологія сама по собі лише частково визначає характер її використання, який переважно залежить від розвитку суспільства, його економіки, демократичності соціального механізму, рівня освіти та інших соціальних чинників. Водночас відставання законодавчого забезпечення прав людини на інформацію, недоторканність особистого життя, збереження персональних даних, обмеження на концентрацію засобів масової інформації і комунікації може реально призвести і в ряді випадків призводить до маніпуляції масовою свідомістю, контролю за особистістю з боку або державних, або кримінальних структур. Особливе занепокоєння викликає уразливість інформаційних і телекомунікаційних систем, що забезпечують функціонування енергетики, авіатранспорту, міського господарства та інших життєво важливих об'єктів.
Сучасні інформаційні й телекомунікаційні технології стали настільки важливою частиною інфраструктури суспільства, що від них залежить не тільки технологічний, але й соціальний поступ, економічна конкурентоспроможність країни в цілому, її місце у світовій економіці, роль у міжнародному розподілі праці, здатність розвивати демократичні інститути, зростання нових робочих місць і т. п. Тобто ІТТ із технологічного чинника розвитку перетворилися у важливий елемент функціонування сучасного суспільства. Однак при такій трансформації їх подальше втілення вже залежить не тільки від прогресу науково-технічної думки, але й від соціально-економічних і правових умов, в яких вони існують.
2.2. Інформаційні процеси управління
Інформаційні процеси управління, зокрема процесом будівництва, відбуваються за допомогою інформаційних систем. Розглянемо цей аспект детальніше.
Призначення інформаційних систем (ІС) в економіці - це автоматизація розрахунків, під якою розуміють людино-машинне розв'язування економічних задач. Для цього розробляються і впроваджуються такі види забезпечення: правове, інформаційне, програмне, математичне, методичне, організаційне, технічне, лінгвістичне та ергономічне.
Сучасний етап розробки ІС в економіці країни характеризується створенням ІС нового покоління, до яких належать експертні системи, системи підтримки прийняття рішень, інформаційно-пошукові системи, системи із штучним інтелектом. Основою створення таких систем є децентралізація структури ІАСУ та організація розподільної обробки інформації. Технічною передумовою створення таких систем є значне поширення ПЕОМ. Організаційною передумовою виникнення таких систем стали процеси децентралізації управління, що відбуваються в країні. Структурно вони реалізуються у вигляді мереж обчислювальних машин або мереж АРМ.
ІС можуть значно різнитися за типами об'єктів управління, характером та обсягом розв'язуваних задач та іншими ознаками.
Державні ІС призначені для вирішення найважливіших народногосподарських проблем країни. На базі обчислювальних, комплексів та економіко-математичних методів складають перспективні та поточні плани розвитку країни, розробляють державний бюджет та контролюють його виконання тощо. Центральне місце в мережі державних ІС займає автоматизована система державної статистики (АСДС), яка є основним джерелом статистичної інформації і необхідна для функціонування державних та регіональних ІС.
АСДС взаємодіє з автоматизованою системою планових розрахунків (АСПР) Міністерства економіки України, автоматизованою системою фінансових розрахунків (АСФР) Міністерства фінансів, автоматизована система обробки інформації з цін (АСОІ цін), автоматизована система обробки науково- технічної інформації (АСО НТІ) тощо.
Територіальні (регіональні) ІС призначені для управління адміністративно-територіальним регіоном. Ці системи виконують роботи з обробки інформації, яка необхідна для реалізації функцій управління регіоном, формування звітності та видачі оперативних даних місцевим і керівним державним та господарським органам.
Галузеві ІС призначені для управління підвідомчими підприємствами та організаціями. Сфери застосування -- промислова, непромислова, наукова.
ІС управління підприємствами (АСУП) -- це системи із застосуванням сучасних засобів автоматизованої обробки даних, економіко-математичних та інших методів для розв'язування задач управління виробничо-господарською діяльністю підприємств [22].
ІС управління технологічними процесами (АСУ ТП) керують станом технологічних процесів.
Інформаційно-пошукові системи (ІПС) орієнтовані на розв'язування задач пошуку інформації без її змістовної обробки.
Інформаційно-довідкові системи (ІДС) призначені для обчислення значень арифметичних функцій за результатами пошуку.
Інформаційно-управляючі системи (ІУС) призначені для автоматизованого розв'язування широкого кола задач управління.
Системи підтримки прийняття рішень (СППР) -- це інтерактивні комп'ютерні системи, які призначені для підтримки різних видів діяльності та прийняття рішень із слабкоструктурованих або неструктурованих проблем.
Штучний інтелект -- це штучні системи, створені людиною на базі ЕОМ, що імітують розв'язування людиною складних творчих задач. Створенню інтелектуальних ІС сприяла розробка в теорії штучного інтелекту логіко- лінгвістичних моделей, які дають змогу формалізувати конкретні змістовні знання про об'єкти управління та процеси, що відбуваються в них.
Розрізняють три типи інтелектуальних ІС:
1) інтелектуальні інформаційно-пошукові системи (ІІПС) -- системи типу "запитання-відповідь";
2) розрахунково-логічні ІС -- дають змогу користувачам, які. не є програмістами розв'язувати у режимі діалогу з ЕОМ свої задачі з використанням складних методів та відповідних прикладних програм;
3) експертні системи -- дають змогу проводити ефективну комп'ютеризацію областей, які подані в експертній описовій формі, а використання математичних моделей неможливе або утруднене [16].
Науково-методичні положення та рекомендації з проектування автоматичних систем управління (АСУ) вперше були сформульовані В.Глушковим і були прийняті як принципи побудови АСУ та закріплені державним стандартом. До них належать принципи системності, розвитку, сумісності, стандартизації та уніфікації, ефективності.
Розглянемо принципи інформаційних процесів управління будівництвом.
Принцип системності є основоположним при створенні, функціонуванні та розвитку АСУ. Він дає змогу розглядати досліджуваний об'єкт як одне ціле; виявляти різні, типи зв'язків між структурними елементами, що забезпечують цілісність системи; встановлювати напрямок виробничо-господарської діяльності системи та виконувані нею функції. Системний підхід передбачає проведення подвійного аналізу, що має назву "макро- та мікропідходи".
При макроаналізі система або її елемент розглядається як частина системи вищого порядку. Особлива увага приділяється інформаційним зв'язкам: встановлюється їх кількість, аналізуються ті зв'язки, які зумовлені метою вивчення системи та з них відбираються найперспективніші, які реалізують задану цільову функцію.
При мікроаналізі вивчається структура об'єкта, аналізуються її складові елементи за їх функціональними характеристиками, що виявляються через зв'язки з іншими елементами та зовнішнім середовищем.
В процесі проектування АСУ системний підхід дає змогу використовувати математичний опис функціонування, дослідження різноманітних властивостей окремих елементів та системи в цілому, моделювати процеси, що вивчаються, для аналізу роботи створюваних систем.
В сучасних умовах створення АСУ базується на системному підході, що дає змогу знаходити оптимальну структуру системи та забезпечити найвищу ефективність її функціонування.
Принцип розвитку полягає в передбаченні можливостей поповнення та оновлення функцій АСУ та видів її забезпечення, тобто автоматизована система повинна збільшувати свої обчислювальні можливості, оснащуватись новими технічними та програмними засобами, постійно розширювати та поновлювати склад задач і бази даних.
Принцип сумісності полягає в забезпеченні взаємодії АСУ різних видів та рівнів в процесі їх спільного функціонування, що дає змогу підвищити ефективність управління народним господарством та забезпечити нормальне функціонування економічних об'єктів.
Принцип стандартизації та уніфікації полягає в необхідності застосування типових уніфікованих та стандартизованих елементів при створенні, функціонуванні та розвитку АСУ, що дає змогу скоротити часові, трудові та вартісні витрати на створення АСУ при максимальному використанні нагромадженого досвіду у формуванні проектних рішень та автоматизації проектних робіт.
Принцип ефективності полягає в досягненні раціонального співвідношення між витратами на створення АСУ та цільовим ефектом, одержаним при її функціонуванні.
Крім основних принципів для ефективного управління існують часткові принципи, додержання яких дозволяє отримати певний економічний ефект. До них належать принципи декомпозиції, першого керівника, нових задач, автоматизації інформаційних потоків та документообігу, автоматизації проектування.
Принцип декомпозиції ґрунтується на розбитті системи на частини, вивченні їх властивостей та особливостей, що дає змогу для ефективного аналізу системи та її проектування.
Принцип першого керівника передбачає на етапі створення системи відповідальність замовника, тобто майбутнього користувача (керівника підприємства, установи, галузі), за ввід в дію та функціонування АСУ.
Принцип нових задач полягає в пошуку постійного розширення можливостей системи, вдосконалення процесів управління за рахунок постановки та реалізації на ЕОМ нових задач управління.
Принцип автоматизації інформаційних потоків та документообігу передбачає комплексне використання технічних засобів на всіх стадіях проходження інформації від моменту її реєстрації до одержання результативних показників та формування управлінських рішень.
Принцип автоматизації проектування діє змогу підвищити ефективність процесу проектування та створення АСУ на основі типізації проектних рішень, уніфікації методів та засобів при підготовці проектних матеріалів, методів автоматизації проектних робіт з використанням АРМ проектувальника АСУ, що організовані на ПЕОМ.
2.3. Інформаційні технології
Основною інформаційною технологією в процесі управління будівельним виробництвом є CASE-технологія. Розглянемо її детальніше.
Технологія впровадження CASE-засобів базується в основному на стандартах IEEE (IEEE - Institute of Electrical and Electronics Engineers - Інститут інженерів по електротехніці та електроніці). Термін «впровадження» використовується в широкому значенні і включає всі дії від оцінки початкових потреб до повномасштабного використання CASE-засобів у різноманітних підрозділах організації-користувача [24]. Процес впровадження CASE-засобів складається з наступних етапів:
- визначення потреб у CASE-засобах;
- оцінка і вибір CASE-засобів;
- виконання пілотного проекту;
- практичне впровадження CASE-засобів [12].
Процес успішного впровадження CASE-засобів не обмежується тільки їх використанням. Насправді він охоплює планування і реалізацію множини технічних, організаційних, структурних процесів, змін у загальній культурі організації, і заснований на чіткому розумінні можливостей CASE-засобів.
На спосіб впровадження CASE-засобів може вплинути специфіка конкретної ситуації. Наприклад, якщо замовник віддає перевагу конкретному засобу, або він обумовлюється вимогами контракту, етапи впровадження повинні відповідати такому визначеному вибору. У інших ситуаціях відносна простота або складність засобу, ступінь узгодженості або конфліктності з існуючими в організації процесами, необхідний ступінь інтеграції з іншими засобами, досвід і кваліфікація користувачів можуть призвести до внесення відповідних коректив у процес впровадження.
Визначення потреб у CASE-засобах. Даний етап включає досягнення розуміння потреб організації і технології наступного процесу впровадження CASE-засобів. Він повинен призвести до виділення тих областей діяльності організації, у яких застосування CASE-засобів може принести реальну користь. Результатом даного етапу є документ, що визначає стратегію впровадження CASE-засобів.
Першою дією даного етапу є аналіз можливостей організації у відношенні її технологічної бази, персоналу і використовуваного ПЗ. Такий аналіз може бути формальним або неформальним.
Формальні підходи визначаються моделлю оцінки зрілості технологічних процесів організації CMM (Capability Maturity Model), розробленої SEI (Software Engineering Institute), а також стандартами ISO 9001: 1994, ISO 9003-3: 1991 і ISO 9004-2:1991. У центрі уваги цих підходів знаходиться аналіз різноманітних аспектів процесів, що відбуваються в організації.
Для отримання інформації щодо положення і потреб організації можуть використовуватися неформальні оцінки й анкетування. Список простих питань, що можуть допомогти в неформальній оцінці поточної практики використання ПЗ, технології і персоналу, приведений нижче.
Відповіді на дані питання можуть визначити ті області, де автоматизація може принести ефект. У противному випадку може виявитися, що удосконалювання процесу розробки і супроводу ПЗ, програм навчання й інших функцій більш прийнятно, чим придбання нових засобів. Деякі з цих удосконалень можуть виявитися необхідними для отримання максимальної вигоди від впровадження будь-яких засобів.
Дані питання являються, по суті, посібником із збору інформації, необхідної для визначення ступеня готовності організації до впровадження CASE-технології. Загальні питання:
- використовувана модель ЖЦ (каскадна або спіральна);
- використовувані методи (структурні, об'єктно-орієнтовані). Ступінь адаптації методу до потреб організації; кваліфікація співробітників;
- наявність документованих стандартів (формальних або неформальних) по аналізу вимог, специфікаціям і проектуванню, кодуванню і тестуванню;
- кількісні метрики, використовувані в процесі розробки ПЗ, їхнє використання;
- види документації, що випускається в процесі ЖЦ ПЗ;
- наявність групи підтримки засобів проектування.
Проекти, що ведуться в організації:
- середня тривалість проекту в людино-місяцях;
- середня кількість спеціалістів, що беруть участь у проектах різноманітних категорій (невеликих, середніх і крупних);
- середній розмір проектів різноманітних категорій у термінах кодових метрик (наприклад, у рядках вихідних кодів), спосіб виміру.
Технологічна база:
Технологічна база організації включає не тільки технічні засоби, використовувані при розробці ПЗ, але також мови, засоби, методи і середовище функціонування ПЗ. Ця база істотно впливає на вибір підходящих CASE-засобів. Питання, що стосуються технології, включають наступні:
- доступні обчислювальні ресурси, платформа розробки;
- рівень доступності ресурсів, вузькі місця, середній час очікування ресурсів;
- ПЗ, використовуване в організації, і його характер (готові програмні продукти, власні розробки);
- ступінь інтеграції використовуваних програмних продуктів, механізми інтеграції (існуючі і плановані);
- тип і рівень мережних можливостей, доступних групі розробників;
- використовувані мови програмування;
- середній відсоток знову розроблювальних, повторно використовуваних і реально експлуатованих додатків.
Персонал:
Головною ціллю оцінки персоналу являється визначення його відношення до можливих змін (позитивного, нейтрального або негативного). Питання, що стосуються оцінки персоналу, включають наступні:
- реакція співробітників організації (як окремих людей, так і колективів) на впровадження нової технології. Наявність досвіду успішних або безуспішних впроваджень;
- наявність лідерів, спроможних серйозно вплинути на відношення до нових засобів;
- наявність прагнення «знизу» до удосконалювання засобів і технології;
- обсяг навчання, необхідного для орієнтації користувачів у новій технології;
- стабільність і рівень плинності кадрів.
Готовність:
Ціллю оцінки готовності організації є визначення того, наскільки вона спроможна сприйняти як негайні, так і довгострокові наслідки впровадження CASE-засобів. Питання, що стосуються оцінки готовності, включають наступні:
- підтримка проекту з боку вищого керівництва;
- готовність організації до довгострокового фінансування проекту;
- готовність організації до виділення необхідних спеціалістів для участі в процесі впровадження і до їхнього навчання;
- готовність персоналу до істотної зміни технології своєї роботи;
- ступінь розуміння персоналом масштабу змін;
- готовність технічних спеціалістів і менеджерів піти на можливе короткочасне зниження продуктивності своєї роботи;
- готовність керівництва до довгострокового очікування віддачі від вкладених коштів.
Оцінка готовності організації до впровадження CASE-технології повинна бути відвертою і ретельною, оскільки у випадку відсутності такої готовності всі зусилля по впровадженню потерплять фіаско.
2.4. Сучасні програмно-апаратні засоби
На сьогоднішній день існує величезна кількість програмно-апаратних засобів, що забезпечують автоматизацію процесу управління будівництвом. Розглянемо лише основні з них.
MS Excel. Додаток Excel призначений для розрахунків (здебільшого економічної направленості) і розроблений спеціально для автоматизації економічної діяльності. В арсеналі додатку є різноманітні функції, як математичні, так і логічні, статистичні, фінансові тощо. Завдяки їм можна здійснювати не тільки арифметичні, а й такі розрахунки, що потребують елементарних теоретико-практичних навичок програмування.
Основні поняття Excel - Лист, комірка. Лист - це робоче поле, комірка - основний об'єкт для введення формул, здійснення розрахунків та побудови діаграм.
За допомогою Excel можна розв'язувати задачі оптимізації. Це здійснюється за допомогою Пошуку рішення, Підбору даних, Аналізу даних та вбудованого редактора Visual Basic for Applications. За допомогою останнього зручно здійснювати ти оптимізаційні розрахунки, що важко реалізувати без використання програмування.
«1С: Підприємство». Цей програмний комплекс призначено не лише для ведення фінансового та управлінського обліку. Додаток дозволяє оптимізувати документообіг, а це дуже важливо під час управлінської діяльності в процесі оптимізації управління будівництвом.
Найбільш цікавими з точки зору оптимізації будівництва є документи і Звіти в «1С: Підприємстві». Вони дозволяють оптимізувати роботу бухгалтера і уникнути суто людських помилок. Документ - це вхідний документ підприємства. Звіт - вихідний, тобто такий, що складається на основі даних сукупності вхідних документів.
Сьогодні додатків, що допомагають полегшити оптимізацію управління будівництвом, велика безліч. Досить складним завданням є обрання найкращого, такого, що найбільш підходить певній організації. Детально про це - у Розділі 3.
2.5. Інформаційний аспект моделювання
Будівництво є одним з найбільш раціональних і досконалих механізмів захисту інтересів товаровиробника. З впровадженням ринкових тенденцій в економіку, розширенням підприємницької діяльності, скороченням частки централізованих державних інститутів у відшкодуванні збитків, пов'язаних із підприємницькою діяльністю або інтересами громадян, потреба в будівництві зростає. При цьому будівництво виступає як універсальний метод створення фонду, який найбільше відповідає інтересам і потребам підприємств та їх власників, широких верств населення, суспільства. З допомогою будівництва нагромаджуються кошти, які можуть тривалий час використовуватися як інвестиційні або кредитні ресурси. Страховики є потенційними внутрішніми інвесторами в будівництво. Затвердження Програми розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки свідчить про посилення уваги до розвитку страхового ринку України з боку держави та зацікавленості страхового бізнесу у будівництві.
Використання економіко-математичних методів і моделей, а імітаційних особливо, може дати відповідь на багато актуальних питань будівництва. При вирішенні статичних задач в економіці доцільно застосовувати методи лінійного і нелінійного програмування, методи міжгалузевого балансу та інші. Але при дослідженні будівничих процесів необхідно враховувати динаміку функціонування ринку, чого можна досягти при застосуванні імовірнісно-автоматного моделювання, що є імітаційним.
Метою застосування імітаційних методів при дослідженні будівничих процесів є детальне вивчення процесів, що відбуваються на ринку чи в окремій страховій компанії, встановлення значень основних показників і характеристик, що свідчать про ефективність роботи, оптимізація діяльності, що полягає в визначенні параметрів і конкретної структури.
Для того, щоб задати імовірнісно-автоматну модель, необхідно визначити всі її автомати і вказати на зв'язки між автоматами або їх відсутність. Під імовірнісним автоматом слід розуміти певний об'єкт, якому притаманний внутрішній стан, здатний сприймати вхідний сигнал і видавати вихідний.
Автомат, що розглядається в роботі, є дискретним (цифровим) ініціальним імовірнісним автоматом Мура з детермінованими виходами. Це означає, що зміна стану автомата і видача вихідних сигналів відбувається лише в цілочисельні моменти часу, початковий стан автомату є строго закріпленим, імовірнісний фактор впливає на формування внутрішнього стану автомата, значення вихідного сигналу залежить від значення вхідного лише через внутрішній стан автомату
Запропонована економіко-математична модель враховує імовірнісні властивості процесів, що відбуваються при укладанні договорів.
Спрощена модель процесу відображається за допомогою чотирьох автоматів.
Внутрішній стан цих чотирьох автоматів має такий зміст:
а1(t) - проміжок часу від моменту t моменту надходження чергової премії або будівничого внеску;
a2(t) - проміжок часу від моменту t до надання чергової заяви на отримання суми;
a3(t) - поточна сума сформованого фонду ;
a4(t) - сума резервного фонду компанії;
Автоматна модель відтворює поведінку системи, що моделюється. При цьому під час моделювання резервуються чотири файли. На першому етапі моделювання у перший файл поміщується вектор початкових станів моделі (ВПС). На другому кроці алгоритму за допомогою системи функцій виходів (СФВ) обчислюється значення вихідних сигналів автоматів і вони записуються до другого зарезервованого файлу. При цьому обчислюється значення вхідних сигналів і вони записуються до третього файлу.
Наступним кроком є використання інформації, що знаходиться у перших трьох файлах, і за допомогою таблиці умовних функціоналів переходів (ТУФП) знаходяться значення нових станів автоматів. Знайдені нові значення станів автоматів фіксуються у четвертому файлі. Наприкінці основного циклу за допомогою спеціальної групи автоматів, що додаються до моделі - індикатору, обчислюється значення критерію ефективності.
Наведений приклад є узагальненим і спрощеним і не може безпосередньо застосовуватись у будівельній справі. Але на його основі можуть бути побудовані складні моделі, які адекватно відображають різноманітні операції.
РОЗДІЛ 3
ОЦІНKA ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ БУДІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ПП "АЛМАЗ"
3.1. Загальна характеристика підприємства "АЛМАЗ"
Проектне підприємство «Алмаз» (надалі Підприємство) установлено підприємством з проектно-будівельних робіт і є правонаступником майнових і інших прав і обов'язків колишнього підприємства, що об'єднався для спільної діяльності.
Найменування: проектне підприємство «Алмаз», скорочено - ПП. «Алмаз»
Підприємство є юридичною особою за законодавством України, користується правами і виконує обов'язки, пов'язані з його діяльністю, має відособлене майно і самостійний баланс, рахунки в установах банків, круглий друк, штампи і бланки з своїм найменуванням, товарний знак і знак обслуговування. Відповідно до об'ємів господарської діяльності Товариства і чисельності його працівників, Підприємство може бути віднесене до категорії малих підприємств.
Основною метою діяльності Підприємство є насичення ринку товарами і послугами, розширення їх номенклатури і підвищення якості, розвиток ділової і культурної співпраці, як усередині країни, так і за кордоном, створення додаткових робочих місць для використання праці громадян, не зайнятих в суспільному виробництві. Підприємство здійснює наступні види підприємницької діяльності:
1. Ремонт і обслуговування устаткування, окремих вузлів устаткування, машин і механізмів, високовимірювальних приладів для переробної промисловості, будівельної промисловості і торгівлі.
2. Монтаж і налагоджування відновленого і нового устаткування механізмів і вузлів.
3. Виготовлення нестандартного устаткування для харчової промисловості.
4. У сфері ремонтного сервісу: будівельно-монтажні, ремонтні, пусконалагоджувальні, спеціально-будівельні, художньо-оформлювальні роботи, виготовлення проектний-кошторисної документації, виробництво матеріалів.
5. Транспортні послуги, внутрішні і міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним, річковим і іншими видами транспорту (за наявності ліцензії); автомотосервіс; закупівля і реалізація нафтопродуктів, автозапчастин і ін. технічних засобів.
6. Побутові послуги і інші послуги громадянам і юридичним особам, зокрема консультаційні, експертні, виробничі, ремонтні, будівельні, складські послуги і інші послуги зберігання.
Діяльність, для заняття якої встановлені спеціальні дозволи (ліцензії) здійснюється Підприємством після їх отримання. У зв'язку із зміною кон'юнктури ринку, зростанням потреби в нових товарах і послугах, Підприємство має право самостійно розширити номенклатуру і асортимент послуг і товарів в рамках видів діяльності, дозволеної законодавством України, а так само здійснювати види діяльності, пов'язані з охороною навколишнього середовища, використанням відходів виробництва і вторинних ресурсів.
Для забезпечення діяльності Підприємство за рахунок засобів Учасників утворений Статутний фонд, розділений на долі. Розмір Статутного фонду, його склад і порядок формування визначений Засновницьким договором.
Внеском Учасника можуть бути будівлі, споруди, устаткування і інші матеріальні цінності, цінні папери, право користування землею, водою і іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами і устаткуванням, а також майнові права, зокрема на інтелектуальну власність, грошові кошти в грошових знаках України і у вільно-конвертованій валюті. Вартість майна, що вноситься, визначається сумісним рішенням Учасників.
Зміна вартості майна, внесеного Учасниками як внесок, не впливає на розмір частки, вказаної в Засновницькому договорі.
Учасники несуть в межах своєї частки в Статутному фонді. Обіг стягнення на долю Учасника за його особистими зобов'язаннями не допускається, окрім випадків, передбачених законодавтсовм учасники.
Майно Підприємства складають основні фонди і оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відбивається в самостійному балансі.
Майно і фінансові ресурси формуються за рахунок:
1. Грошових і інших матеріальних внесків Учасників.
2. Продукції і прибутку, отриманому в результаті господарської діяльності, реалізації послуг, товарів, продукції, а так само інших доходів і надходжень, що випливають із статутної діяльності, зокрема валютних надходжень.
3. Кредитів і позик, отриманих в установах банків і у інших кредиторів.
4. Реалізації надлишків матеріальних цінностей.
5. Відрахування від прибутку госпрозрахункових підрозділів і господарських структур, установлених Підприємством.
6. Доходів від цінних паперів.
7. Придбаного майна інших підприємств і організацій.
8. Безоплатних і добродійних внесків і пожертвувань.
9. Інших джерел, не заборонених законодавством України. Підприємство несе відповідальність своїми зобов'язаннями тільки в межах свого майна, на якому згідно законодавства може обернене стягнення, але не несе відповідальності за зобов'язаннями держави, його органів, а так само за особистими зобов'язаннями своїх Учасників, рівно як держава, його органи і Учасники Товариства не відповідальні за зобов'язаннями останнього.
Товариство самостійно здійснює свою господарську діяльність відповідно до принципів конкуренції по відношенню до інших підприємств, за якнайповніше задоволення попиту споживачів на високоякісну продукцію (товари, послуги) при мінімальних витратах. На користь досягнення своєї мети і реалізовуючи повноваження, встановлені справжнім Статутом, Підприємство має право ухвалювати будь-які рішення і виконувати будь-які дії, що не суперечать законодавству України.
Підприємство у встановленому законом України порядку бере участь в зовнішньоекономічній діяльності, самостійно вибирає форми цієї діяльності, може відкривати свої представництва на території інших держав, брати участь в міжнародних неурядових організаціях; самостійно визначає форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з тих, які не суперечать законам України і міжнародного права, безпосередньо бере і надає кредити за рахунок власних засобів у валюті, що діє на території України, іноземній валюті, як в прибудовах так і за межами України, самостійно вибирає банківський-кредитові оплату дивідендів Учасника пропорційно їх долям в Статутному фонді.
Товариство самостійно здійснює види, розміри, порядок звернення і використання фондів і оборотних коштів. Невикористані в поточному році засоби переносяться наступного року і вилученню не підлягають.
Резервний (страховий) фонд формується від чистого прибутку. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду визначається Зборами Учасників, але не може бути менше 5% суми чистого прибутку.
Збитки Підприємства відшкодовуються за рахунок резервного фонду, а в випадках, коли засоби резервного фонду не вистачає, за рахунок інших наявних засобів, при недоліку таких засобів, за рахунок реалізації майна Підприємства або додаткових внесків. Відшкодування збитків за рахунок Статутного фонду проводиться в останню чергу.
Підприємство користується в установленому порядку кредитами банків і третіх осіб, погашення яких проводиться з доходу від господарської діяльності в розмірах, передбачених кредитними договорами.
Підприємство самостійно вибирає форми планування своєї діяльності. Плануючи свою господарську діяльність, Підприємство керується економічними нормативами, нормами споживачів, враховуючи споживчий попит і ринкову кон'юнктуру.
Плани господарської діяльності розробляються Директором і затверджуються Зборами Учасників.
Підприємство здійснює облік своєї діяльності, веде бухгалтерську і статистичну звітність в порядку встановленому чинним законодавством і несе відповідальність за її достовірність.
Підприємство має право створювати на території України і за її межами філіали і представництва, виробничі цехи, ділянки, фундирувати дочірні підприємства, вступати в об'єднання і інші господарські структури, користуватися послугами постачальницьких підприємств і брокерських контор, випускати облігації і інші цінні папери, здійснювати цільові позики, виступати на ринку цінних паперів, бути співзасновником або учасником фондових, товарних і інших бірж, здійснювати інші повноваження, що не суперечать законодавству України.
Підприємство, виступаючи суб'єктом ринкових відносин, володіє всіма правами продавця і покупця, у зв'язку з чим має право купувати і реалізовувати в установленому порядку засіб, не заборонений до вільного ринкового звернення, проводити безготівкові і наявні розрахунки.
Подобные документы
Методи оцінювання економічної ефективності діяльності підприємства, її показники та критерії управління. Управління охороною праці в економічній структурі. Формування будівельного ринку в Україні. Аналіз сучасної динаміки будівництва в Україні.
курсовая работа [606,1 K], добавлен 16.01.2014Дослідження еволюції, сучасного стану та можливих напрямів розвитку ресурсної стратегії діяльності будівельних підприємств під впливом сучасних концепцій цілісної реалізації проекту (Integrated Project Delivery). Інформаційне моделювання у будівництві.
статья [106,8 K], добавлен 13.11.2017Методи організації будівельно-монтажних робіт. Вибір методів виконання робіт та визначення обсягів будівельно-монтажних робіт. Складання сітьової моделі будівництва теплотраси. Проектування будівельного генерального плану та основні вимоги до нього.
контрольная работа [96,8 K], добавлен 01.10.2013Загальна характеристика будівельного комплексу, його матеріально-технічна база. Планування організації постачання будівництва, складське господарство та розрахунок кількості матеріалів. Класифікація і структура підприємств виробничої бази будівництва.
реферат [39,6 K], добавлен 21.12.2010Принципові організаційні схеми будівництва нової залізниці. Планування будівельного виробництва. Види робіт підготовчого періоду. Побудова графіку руху робочої сили. Охорона навколишнього середовища. Техніка безпеки на будівництві нової залізничної лінії.
курсовая работа [65,6 K], добавлен 05.05.2011Радикальні зміни в економіці будівельного комплексу та оновлення матеріально-технічної бази. Суть терміну "капітальне будівництво". Структура будівельної галузі та будівельного комплексу. Кон'юнктура ринку будівництва та показники розвитку галузі.
реферат [25,6 K], добавлен 04.07.2009Проект будівництва сталевих газопроводів на сільських вулицях. Вибір методу виконання робіт, форма і габарити траншеї. Розрахунок затрат праці. Підбір будівельних машин і механізмів, матеріалів. Опис будівельного генерального плану, контроль якості.
контрольная работа [277,6 K], добавлен 24.02.2012Виробництво залізобетонних кілець з використанням конвеєрного способу виробництва. Проектування цеху, розрахунок вартості його будівництва. Організаційний план та розрахунок виробничих витрат. Розрахунок фонду оплати праці. Інвестиційний план виробництва.
курсовая работа [53,3 K], добавлен 25.05.2014Проект будівництва секційних житлових будинків у м. Полтава. Календарний план розподілу капіталовкладень, розрахунок потреби у підсобно-допоміжних та обслуговуючих спорудах. Технічна характеристика баштового крану. Організація будівництва, будгенплан.
дипломная работа [753,7 K], добавлен 11.01.2012Архітектурні форми будівель на залізниці. Проектування генерального плану будівництва та земляного насипу під’їзної колії. Вихідні дані, опис конструкції. Технологія виконання робіт. Локальний кошторис будівництва. Організація будівельного майданчика.
дипломная работа [2,3 M], добавлен 06.07.2010
