Особливості банка як суб’єкта на ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОЧТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1 Історія утворення і розвитку ПАТ КБ ,,ПриватБанк”

1.2 Cутність і пояття ефективності діяльності банку

1.3 Особливості банка як суб'єкта на ринку

1.4 Ocнoви кoреляцiйнo-регреciйнoгo аналiзу

2. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

2.1 Аналіз фінансового стану ПАТ КБ "ПриватБанк"

2.2 Аналіз ринку банківських послуг

2.3 Стан власного капіталу ПАТ КБ ,,ПриватБанк”

2.4 Кореляційно-регресійний аналіз ПАТ КБ "ПриватБанк"

3. ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ ПАТ КБ ,,ПРИВАТБАНК”

3.1 Аналіз стану конкурентоспроможності банку

3.2 Застосування SWOT - аналізу для визначення конкурентоспроможності роботи ПАТ КБ ,,ПриватБанк"

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ДОДАТОК



ВСТУП

Банківська діяльність - широке та складне поняття. Банківська діяльність - залучення у внески коштів фізичних і юридичних осіб і розміщення зазначених засобів від свого ім'я, на власних умовах і на власний ризик, відкриття й ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

Головна ціль банківської діяльності - отримання прибутку через задоволення запиту на банківські послуги (кредити, депозити, обмін валют, отримання зарплатні та стипендії на пластикові картки) при високій культурі обслуговування.

На кожному підприємстві є такі документи, зміст котрих є комерційною таємницею. Особливістю ж банківської діяльності є те, що більшість документів що використовуються містять комерційну таємницю.

Ціллю проходження виробничої практики було закріплення у практичній діяльності знань, навичок та умінь, отриманих у процесі навчання.

Задачі виробничої практики:

Ознайомитися з підприємством;

Ознайомитися з основною діяльністю підприємства;

Вивчити як відбувається управління витратами на підприємстві.

Світова економічна інтеграція, глобалізація, ущільнення звязків між країнами невпинно підводять усі країни світу до певних важливих складових успішного розвитку економіки і визнання у світовому співтоваристві. Однією із таких складових є розвиток банківської справи і запровадження банківських послуг у всі сфери життя населення, від медицини до військової промисловості. Саме тому досить актуальним на сучасному етапі розвитку України є дослідженя і аналіз роботу одного з найрозвинутіших банків нашої держави, який один з небагатьох, утримав свої позиції під час економічної кризи минулих років, а саме - Приватбанку.

Метою проходження практики є ознайомлення зі структурою Хмельницької філії ПАТ КБ ,,ПриватБанк”, з історією його виникнення і етапами, які були пройдені на шляху до того рівня, що займає цей банк зараз. Другим пунктом даної роботи є проведення аналізу діяльності даної структури, а саме порівняльних аналізів за роками, фінансового стану загалом, на основі річних звітів та балансів отриманих безпосередньо у банку. Після проведення аналізу доцільно зробити висновки опираючись на отримані результати і здобуті знання.

Об'єктом дослідження виступає Хмельницька філія ПАТ КБ ,,ПриватБанк”.

Предметом дослідження є, безпосередньо, діяльність Хмельницької філії ПАТ КБ ,,ПриватБанк”.

Банківська система будь-якої держави відіграє головну роль у формуванні грошово-кредитної політики й економіки в цілому. Вона покликана сприяти розвитку інфраструктури народного господарства, забезпечувати безперебійне функціонування грошово-кредитного звертання.

Банківська система України складається з 198 банків - юридичних осіб і більш ніж 3200 їхніх філій і відділень. Система має дворівневий характер: на верхньому рівні - Національний Банк України. Він виконує функції регулювання фінансово-кредитної діяльності в країні, емісійну функцію, є кредитором банків і держави. Другий рівень складається з комерційних банків з різними формами власності.

Комерційні банки - основна ланка кредитної системи країни, у яку входять кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на засідках комерційного розрахунку. Для цього вони використовують не тільки свій власний капітал, але й притягнутий фінансовий капітал у виді внесків, депозитів, міжбанківських кредитів та інших джерел. Причому притягнуті засоби, як правило, значно перевищують обсяг власного капіталу комерційних банків.

Банк має повну ліцензію на здійснення усіх видів банківських операцій.

До них належать:

- обмін іноземних валют;

- повний спектр кредитування юридичних і фізичних осіб;

- операції по внесках від населення;

- депозитні вклади;

- відкриття й обслуговування розрахункових рахунків;

- здійснювати всі види платежів;

- переказ грошових коштів по Україні і за кордоном.

Приватбанк - найбільший український універсальний комерційний банк, орієнтований на комплексне обслуговування корпоративних клієнтів усіх форм власності і фізичних осіб, що входить до складу восьми системних банків України.

Основною метою комерційних банків, що стали створювати в 1989 р., було оперативне одержання їхніми засновниками і клієнтами широкого спектра банківських послуг (включаючи одержання кредитів), рішення засновниками за допомогою власного банку своїх групових чи індивідуальних проблем, одержання максимального прибутку, а також для власного розвитку. Таким чином, банки, виконують важливу народногосподарську функцію, забезпечуючи суспільству механізм міжгалузевого і міжрегіонального перерозподілу грошового капіталу.

Маючи генеральну ліцензію Національного банку України, Приватбанк здійснює весь спектр наявних на вітчизняному ринку банківських послуг з обслуговування корпоративних і приватних клієнтів відповідно до міжнародних стандартів. Довгострокове партнерство із клієнтом - головний пріоритет у роботі банку. Послідовно розширюючи спектр надаваних послуг й якість банківських продуктів, Приватбанк активно нарощує свою клієнтську базу. На ринку корпоративного банківського обслуговування клієнтів Приватбанку - близько 200 тис. найбільших українських підприємств і корпорацій, підприємств малого й середнього бізнесу.[20]

Головні фахівці відділення:

- заступник керуючого, в обов'язки якого входить прийняття управлінських рішень щодо поточного кредитування, касового обслуговування клієнтів, керівництво валютним, кредитним, вкладним відділами і секторами банку;

- головний бухгалтер, відповідальний за правильність обліку всіх операцій, зв'язаних як із клієнтами, так і внутрішньобанківськими операціями;

- головний економіст, у веденні якого знаходиться вся аналітична робота відділення - аналіз доходів, витрат, складання прогнозних планів, звітність.



1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОЧТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1 Історія утворення і розвитку ПАТ КБ ,,ПриватБанк”

Закрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Приват»» - один з найбільших банків України, що динамічно розвиваються. Він займає лідируючи позиції банківського рейтингу країни, входить в групу найбільших. В банку працюють більш 32тис працівників, із них 3 650. - в головному офісі, у Дніпропетровську. Середній вік працівників банку становить 34 роки. Більшість працівників Приват (75%) мають вищу освіту, яка відповідає профілю займаної посади. У банку створені сприятливі умови для отримання вищої та післядипломної освіти, понад 50% співробітників щорічно підвищують свою кваліфікацію.

Заснований 19 березня 1992 року, Приватбанк є найбільшим банком країни і визнаним лідером банківської системи України. За станом на 01.01.2003 р. оплачений статутний фонд банку складав 260 млн. грн., капітал - 533 млн. грн. Авторитетний міжнародний фінансово-аналітичний журнал «The Banker» за результатами проведеного у 2000 і 2002 роках дослідження, присвоїв Приватбанкові звання «The Bank of Year». Інший впливовий журнал - «Euromoney» - чотири роки підряд (у 1999, 2000, 2001 і 2002 роках) визнає Приватбанк кращим банком України. За підсумками фінансового рейтингу, проведеного українською газетою «Бізнес», Приватбанк у 1999 і 2001 роках був визнаний переможцем у найпрестижній банківській номінації «Банк, у якому ви б розмістили свій депозит».

Можна визначити такі основні переваги Приватбанку: найбільш широка мережа відділень, гнучкість в обслуговуванні і ставка на електронні технології Іnternet Bankіng, E-commerce, ATM-Bankіng. Володіючи генеральною ліцензією Національного банку України, Приватбанк здійснює весь спектр наявних на вітчизняному ринку банківських послуг по обслуговуванню корпоративних і приватних клієнтів відповідно до міжнародних стандартів. Послідовно розширюючи спектр наданих послуг і їх якість, Приватбанк активно нарощує свою клієнтську базу. На ринку корпоративного банківського обслуговування клієнти Приватбанку - більш 180 тисяч найбільших українських підприємств. [7]

Проводячи послідовну політику укріплення стабільності банку та вдосконалення якості обслуговування, Приватбанк вважає одним з пріоритетних напрямів своєї роботи розвиток комплексу сучасних послуг для індивідуального клієнта. Зараз банк пропонує громадянам України понад 150 видів найсучасніших послуг, серед яких поточні, вкладні операції, карткові продукти, різноманітні програми споживчого кредитування, які здійснюються в партнерстві з провідними вітчизняними торговими, ріелтерськими компаніями та автовиробниками. Приватбанк є уповноваженим Урядом України банком з виплати пенсій та соціальної допомоги громадянам, а також з виплати компенсацій жертвам нацистських переслідувань. Сьогодні свою пенсію та соціальні виплати у Приватбанку отримує понад 1 мільйон громадян.

Національна мережа банківського обслуговування Приватбанку, яка включає в себе 2 425філій та відділень по всій Україні, дозволяє будь-якому клієнту отримати найвищий рівень обслуговування практично у будь-якому місці країни. У банка є більш 4тис банкоматів. Широке коло закордонних партнерів Приватбанку не лише демонструє його визнання як повноправного учасника світової банківської системи, але й, найголовніше, дозволяє найбільш широко задовольняти потреби клієнтів банку, пов'язані з їх міжнародною діяльністю. Приватбанк підтримує кореспондентські відносини з найбільшими іноземними банками, ефективно співпрацюючи з ними на різних сегментах фінансового ринку. Приватбанк є уповноваженим банком з обслуговування кредитних ліній Світового банку реконструкції та розвитку (СБРР), Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Українсько-Німецького Фонду, спрямованих на розвиток малого та середнього бізнесу.

Організаційна структура управління РП (Регіональний підрозділ) представляє собою впорядковану сукупність ГРУ (Головне регіональне управління), РУ (Регіональне управління), ОРУ (Обласне регіональне управління), філій, відділень і представництв.

ГРУ - самостійно господарюючий орган керування, що діє відповідно до «Положення про ГРУ Приватбанк», який затверджений Головою Правління банку, якому делеговане право адміністративно-господарського й фінансово-економічного керування всіма підрозділами банку, розташованими на різній адміністративній території (області). [19]

Філія - адміністративно й економічно відособлений регіональний підрозділ із чисельністю персоналу понад 100 чоловік.

Відділення являє собою адміністративно відособлену частину РУ або філії, що не публікує балансу й виконує обмежену кількість операцій, дозволених ГО й НБУ. Всі відділення Приватбанку діляться на 5 груп - «А», «Б», «В», «Г», «Ф» залежно від чисельності персоналу й спектра надаваних послуг.

Представництво банку - територіально відособлений структурний підрозділ банку, що не має права здійснювати банківську діяльність.

Відділення складається з наступних відділів і секторів:

1. Кредитний відділ - здійснює кредитування юридичних і фізичних осіб на підставі розроблених головним офісом КБ ЗАТ Приватбанк нормативно-методичних матеріалів;

2. Бухгалтерія - підрозділяється на три сектори: операційний сектор, виконує функції по обслуговуванню безготівкових розрахунків клієнтів банку; сектор міжфіліальних оборотів (МФО) - по обслуговуванню кореспондентських рахунків безготівкового обігу через систему SWIFT банкових філій, внутрішньобанківська бухгалтерія - по обслуговуванню не зв'язаних із клієнтами операцій.

3. Каса відділення - обслуговує готівковий обіг і складається з трьох кас: денна каса - обслуговування юридичних осіб по прийому готівки і видачі готівки на виробничі цілі. Час роботи каси з 8-00 до 14-00 годин; вечірня каса - приймає грошову готівку від юридичних осіб після 15-00 годин; каса перерахування - здійснює перерахування готівки, формує грошові пачки і здає їх у грошове сховище.

4. Відділ пасивних операцій - здійснює залучення депозитів суб'єктів господарювання і прийом внесків у населення.

5. Відділ валютних операцій у Павлоградській філії займається діяльністю, пов'язаною з обслуговуванням валютних рахунків юридичних осіб. Відділення на території району має 5 обмінних пунктів для обслуговування фізичних осіб.

В організаційну структуру відділення входять 4 сектора, серед яких - сектор по цінним паперам, сектор аналізу і господарської діяльності, сектор автоматизації і зв'язку, сектор маркетингу.

Зміни і доповнення до дійсного Статуту реєструються у встановленому порядку в Національному банку України.

1.2 Cутність і пояття ефективності діяльності банку

В останньому десятилітті проблеми оцінювання ефективності функціонування фінансових інститутів стали досить актуальними і часто досліджуються у світовій економічній літературі. Тільки протягом 90-х рр. минулого століття було опубліковано понад 130 статей, присвячених аналізу ефективності фінансового сектору в 21 країні. Об'єктом усіх цих досліджень є діяльність фінансових інституцій у розвинених країнах. Аналогічні явища в країнах з перехідними економіками, особливо в країнах Східної Європи та СНД, поки що залишаються поза увагою вчених. Водночас в Україні проблема пошуку способів підвищення ефективності банківської діяльності набирає винятково великої ваги, адже 2000 рік вітчизняна система комерційних банків завершила зі збитками.

Так, за результатами діяльності 2000 р. загальні збитки комерційних банків становили 508,1 млн грн. і перевищили суму прибутків у 478,5 млн грн. Таким чином, уперше за десять років незалежності України фінансовим результатом діяльності системи комерційних банків стали збитки в сумі 29,6 млн грн. (або 5,45 млн дол.). Завершили 2000 р. зі збитками 12 комерційних банків або 7,8 % від загальної їх кількості. У сумі збитків 64 % (325,4 млн грн.) -- частка банку «Слов'янський», 19 % -- банку «Україна», 5,6 % -- Ощадбанку. Інші 142 банки хоч і мали прибутки, але їх забракло навіть для того, щоб перекрити збиткову діяльність окремих банків. Очевидно, що критична ситуація, яка склалася в банківській системі України в 2000 р., потребує глибокого та всебічного аналізу.

Зазначимо, що з початком економічних реформ в Україні почалося падіння обсягів виробництва. На такому тлі діяльність комерційних банків видавалася досить успішною. Проте фінансова криза 1998 р. негативно позначилася на основних макроекономічних показниках, що не могло не вплинути на діяльність усіх суб'єктів господарювання. Негативні тенденції виявилися і в банківському секторі. Починаючи з 1998 р. показники прибутковості активів та капіталу почали досить стрімко знижуватися. Так, якщо на початку 1998 р. прибутковість банківських активів становила 8,83 %, то за результатами 2000 р. цей показник набрав від'ємного значення (-0,05 %) річних. Для порівняння наведемо такі дані: балансовий прибуток лише одного промислового підприємства -- Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча в 2000 р. становив 821,3 млн грн., або 172 % від прибутків, отриманих всією банківською системою (478,5 млн грн.). Отже, погляди на банківську систему як на одну з високоприбуткових сфер підприємницької діяльності, що сформувалися в суспільстві в попередній період, уже не відповідають дійсності.

Погіршання фінансових результатів діяльності комерційних банків проти попереднього періоду, на думку фахівців НБУ, пояснюється такими чинниками, як надмірний приріст адміністративних витрат та недостатнє нарощування доходів за необхідності формування резервів під активні операції. Результати проведеного аналізу структурних змін у балансі банків свідчать, що такі висновки потребують уточнення та деталізації. Звертаючись до дослідження категорії ефективності, слід зазначити, що хоч ця проблематика традиційно перебуває в центрі уваги економічної науки, а термін «ефективність» досить часто вживається в спеціальній літературі, але загальновживаного визначення цього поняття не існує. Здебільшого під ефективністю розуміють співвідношення результатів (вигід) та витрат. Так, у словниках економічна ефективність трактується як «результативність економічної діяльності, що характеризується відношенням отриманого економічного ефекту (результату) до витрат ресурсів, які зумовили отримання цього результату».

Ефективність належить до системних категорій і відображає рівень реалізації функцій тієї чи іншої системи. Тому набір економічних показників, які характеризують ефективність, визначається метою та специфікою функціонування конкретного виду систем та їх елементів. Крім того, визначення ефективності залежить від рівня деталізації досліджень і може стосуватися діяльності системи в цілому або ефективності виконання системою окремої функції. Відповідно до цього в процесі аналізу застосовуються різноманітні вимірники ефективності (коефіцієнти, індекси) та методичні прийоми досліджень.

Аналіз ефективності банківської діяльності залишається й досі складною проблемою як у теоретичному, так і в прикладному аспектах. Зокрема, прибутковість, яку традиційно заведено сприймати як свідчення ефективної діяльності, є лише одним з аспектів оцінювання діяльності банку, і тому вона не може вважатися остаточним показником ефективності. Для банків як установ, діяльність котрих значною мірою залежить від довіри клієнтів і котрі розпоряджаються суттєвою частиною суспільного капіталу, важливе значення мають характеристики надійності та стабільності.

Під цим кутом зору стратегічна мета діяльності банку визначається як зниження ризику за умови збереження певного рівня прибутковості, що забезпечує банкам досягнення адекватної рівноваги за умов швидкозмінного ринкового середовища. З цього випливає, що ефективність визначатиметься мірою реалізації названої мети. Зазначимо, що за обставин, які склалися в нашій країні, орієнтація на стабільність видається найбільш виваженою стратегією. Отже, підсумкова оцінка ефективності діяльності як окремого банку, так і банківської системи в цілому, має ґрунтуватись на аналізі співвідношення прибутків та ризиків.

У цьому зв'язку зарубіжні вчені підкреслюють, що «для аутсайдера (тобто особи, що не володіє конфіденційною інформацією) оцінка банку є складною за браком повної і точної інформації про ризики, на які наражаються банки, а саме: про відсотковий, валютний, кредитний ризик, про діловий ризик (ризик «виснаження» прибутку банку) і ризик позабалансових видів діяльності або обумовлених вимог». У зовнішньому аналізі в основному використовуються дві групи показників ризику: статистичні величини (варіація, дисперсія, коефіцієнт бета) або непрямі показники ризикованості діяльності банку -- співвідношення власних і залучених коштів, залежність від міжбанківського кредитування, коефіцієнти ліквідності та платоспроможності банку та ін. Зазначимо, що статистичні прийоми вимірювання ризиків не дуже придатні для використання в Україні, насамперед за браком необхідного масиву історичної інформації (тривалість якого має становити близько 30 років). Сформувати та обробити такі інформаційні масиви непросто, тому для більшості користувачів найдоступнішими і найуживанішими залишаються непрямі показники ризику.

Для інсайдерів проблеми аналізу ефективності банківської діяльності пов'язані з формуванням механізмів трансфертного ціноутворення та адекватною оцінкою ефективності внутрішньобанківського обороту коштів. Отже, проблема оцінки ефективності діяльності сучасного банку залишається в центрі уваги вчених і її ще й досі остаточно не розв'язано.

В економічній літературі пропонуються різноманітні підходи до аналізу ефективності банківської діяльності, але найпопулярнішою є методика декомпозиційного аналізу прибутковості власного капіталу (return on equity decomposition analysis), або модель Дюпона. Методика декомпозиційного аналізу досліджує залежність між показниками прибутковості і ризику банку та виявляє вплив окремих чинників на результати його діяльності. Важливо, що цей аналіз можуть проводити не лише внутрішні, а й зовнішні користувачі, адже розрахунок показників здійснюється за даними фінансової звітності. Крім того, керівництво банку може використати цей підхід для визначення цільових рівнів прибутковості банку в процесі планування фінансової діяльності.

Зазначимо, що методика декомпозиційного аналізу прибутковості власного капіталу в тій чи іншій формі застосовується в більшості наукових досліджень банківської діяльності, хоч автори і користуються різними назвами для її позначення. Так, П. Роуз трактує цей підхід як «аналіз структури показників прибутковості банку». Дж. Сінкі вживає назву «модель ПНК (прибуток на капітал)» . У публікаціях на пострадянському просторі користуються такими визначеннями, як «факторний аналіз норми прибутку на капітал», «оцінка впливу узагальнюючих показників діяльності банку на величину отриманого за звітний період прибутку», «дюпонівська система фінансового аналізу».

З огляду на те, що методика декомпозиційного аналізу дає змогу реалізувати загальні методологічні засади банківського аналізу, тобто оцінити діяльність банку в координатах «прибуток -- ризик», треба докладніше спинитися на розгляді цього підходу. Ми проаналізуємо також за цією методикою ефективність української банківської системи в цілому та порівняємо з аналогічними показниками діяльності банків у інших країнах.

Для аналізу ефективності банківської діяльності найважливішими є показники прибутковості активів (return of assets -- ROA) і прибутковості капіталу (return on capital / equity -- ROE). Вони істотно впливають на ринкову ціну акцій банку, тому в процесі аналітичних досліджень їм приділяють особливу увагу. Дж. Сінкі навіть стверджує, що «прибуток на активи є вичерпним показником ефективності роботи банку з погляду бухгалтерського обліку» .

У літературі трапляються й інші назви цих показників -- рентабельність або дохідність активів (капіталу). Так, в «Економічному словнику» вживається подвійна назва «дохідність / прибутковість активів» (капіталу). У «Фінансовому словнику» у цьому ж сенсі автори використовують поняття рентабельності активів (капіталу). Для запобігання термінологічним неточностям надалі ми користуватимемось лише однією назвою -- прибутковість активів (капіталу).

Схематично логічно-структурну модель факторного аналізу ефективності діяльності комерційного банку, орієнтовану на загальновживані у вітчизняній практиці підходи до групування банківських доходів та витрат, показано на рисунок 1.1.

Рисунок 1.1. Логічно-структурна модель факторного аналізу ефективності діяльності комерційного банку

Оцінка ефективності банківської діяльності є одним із найважливіших завдань економічного аналізу, вирішення якого ґрунтується на застосуванні методу коефіцієнтів. Сутність методу коефіцієнтів полягає у побудові системи взаємозв'язаних показників, які всебічно характеризують стан і динаміку об'єкта дослідження. Розраховані коефіцієнти дають змогу фінансовому аналітику поглибити висновки про фінансовий стан банку, оскільки абсолютні значення дають повну картину лише у виняткових випадках.

Показники ефективності розраховують за результатами діяльності банку за рік. При розрахунках за квартал чи півріччя показники необхідно приводити до річного рівня.

Основними показниками, які характеризують прибутковість банку, є такі:

норма прибутку на капітал (рентабельність капіталу);

рентабельність (прибутковість) активів;

рентабельність витрат;

чистий спред;

чиста процентна маржа;

рівень іншого операційного доходу.

Ці показники та розглянуті вище коефіцієнти загальної дохідності активів та дохідності процентних активів дають змогу досить повно охарактеризувати діяльність банку з погляду її ефективності.

1.3 Особливості банка як суб'єкта на ринку

Структура кредитно-фінансової системи в різних країнах із розвинутою ринковою економікою хоч і має свою специфіку, однак їх властиві і загальні риси. Так у кожній країні до фінансово-кредитної системи входять:

- центральний банк, який здійснює керівництво всією фінансово-кредитною системою країни;

- комерційні банки, які становлять “арматуру” фінансово-кредитної системи й здійснюють різні фінансові операції;

- спеціальні кредитно-фінансові інститути, до яких входять:

а) інвестиційні компанії та фінансові корпорації, діяльність яких має допоміжний характер, доповнюючи операції комерційних банків, або поширюючись на такі сфери кредитування, які є надто ризикованими для комерційних банків;

б) страхові компанії, які за рахунок страхових внесків тісно пов ' язані з кредитною системою й навіть конкурують з банками;

в) позичково-ощадні асоціації та кредитні союзи, що за формою е кооперативами;

г) пенсійні фонди, що формуються як приватними компаніями, так і державними органами;

д) фондові біржі, які забезпечують ефективний ринок продажу і купівлі цінних паперів;

За ринкових умов банки та інші фінансові інститути відіграють ключову роль у перетворенні заощаджень домогосподарств та інших секторів економіки на продуктивні види інвестицій. Тобто, комерційний банк, як учасник кредит-но-фінансового ринку виступає як фінансовий посередник одночасно в двох ролях:

- як позичальник вільних коштів фінансового ринку;

- як кредитор учасників та споживачів коштів фінансового ринку.

Виконуючи свою посередницьку функцію, ці установи стимулюють збільшення суми заощаджень, що зберігаються в них в виді депозитів. У свою чергу, як фінансові посередники, банки та фінансово-кредитні установи мають величезний потенціал для збільшення рентабельності своїх операцій, тобто позитивної різниці між витратами на діяльність позичальника грошових коштів та доходами від діяльності кредитора по найбільш прибутковому розміщенню в активні операції тимчасово придбаних коштів.

Банківська система України має дворівневу структуру та складається з Національного банку України (1 рівень) та комерційних банків (2 рівень), що створені і діють на території України відповідно до положень Закону «Про банки та банківську діяльність» .

Комерційні банки 2 рівня банківської системи Україні можуть функціо-нувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за ви-дами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 від-сотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізова-ного ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку [3].

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції :

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крім перелічених операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:

1) операції з валютними цінностями;

2) емісію власних цінних паперів;

3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

6) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

7) лізинг;

8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції:

1) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

2) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

з інструментами грошового ринку;

з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення операційі. Дозвіл надається, якщо:

1) рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку України, що підтверджується незалежним аудитором;

2) банк не є об'єктом застосування заходів впливу;

3) банком подано план, за яким він буде здійснювати таку діяльність, і цей план схвалений Національним банком України;

4) Національний банк України дійшов висновку, що банк має достатні фінансові можливості і відповідних спеціалістів для здійснення такої діяльності.

Основою діяльності сучасного комерційного банка, як фінансового посе-редника на конкурентному ринку, є розробка та застосування комплексу банків-ського маркетингу для позиціонування привабливості використання спожива-чами фінансово- кредитного ринку послуг конкретно та переважливо цього банку.

Маркетинг (від англ. market - ринок) - це цілеспрямоване застосування різноманітних інструментів ринкової політики, яке орієнтуєтовано на задоволення потреб споживачів, для подолання розбіжностей, що виникають між попитом та пропозицією через ринковий характер оточуючого середовища.

Фінансові послуги все в більшій мірі потрапляють під вплив ринку і спо-живачів, тому для менеджерів зростає важливість маркетингу з його акцентом на вивчення та сегментацію ринку, просування продуктів на ринок і обслуго-вування споживачів. Маркетинг стає одним з важливіших стратегічних факто-рів успіху в банківській справі поряд із загальним управлінням, фінансами і технологією. Маркетинг банківських послуг повинен вирішити наступні завдання вибору:

- найбільш вигідного сегменту ринку (юридичні чи фізичні особи, національні чи експортно-імпортні операції, грошові чи вексельні чи факторингові чи лізингові види кредитування та інші, географічний ринок надання послуг кредитування, галузеві ринки кредитування);

- найбільш вигідних економічних умов (процентні ставки, доцільні інструменти кредитування, короткостроке чи довгострокове кредитування, види гарантованого заставного забезпечення повернення кредитів);

Застосування маркетингу банком характеризується наявністю в його діяльності наступних трьох рис, що є суттєвими ознаками маркетингу:

- орієнтація на потреби клієнтів (маркетингова філософія);

- застосування великої кількості інструментів ринкової політики (мар-кетинг-микс);

Рисунок 1.2. Структура середовища банківського маркетингу

Якщо розглядати маркетинг тільки з точки зору інструментарію ринкової політики (тобто маркетинг-микс), то його банки застосовували вже давно. Вони здійснювали розробку банківського продукту (наприклад, визначали розмір кредиту, термін кредитування, умови його видачі і погашення), встановлювали ціну (відсоткову ставку, комісійну винагороду), визначали систему збуту (наприклад, через власну мережу філій або банки-партнери) і, нарешті, докладали зусилля по реалізації (здебільшого, шляхом прямих продаж та персональної роботи з клієнтом).Розглянемо структуру середовища банківського маркетингу на рисунку 1.2.

Також розглянемо сутність задач банківського маркетингу(таблиця 1.1)

Таблиця 1.1. Сутність задач банківського маркетингу

Завдання	Зміст розв'язуваних завдань
Банківський маркетинг	1. Установлення існуючих і потенційних ринків банківських послуг
	2. Вибір конкретних ринків і виявлення потреб банківської клієнтури
	3. Встановлення довго - і короткострокових цілей для розвитку існуючих і створення нових видів банківських послуг
	4.Впровадження нових видів послуг у практику й контроль банку за реалізацією програм впровад-ження.
Створення банківських продуктів	1. Розробка методів зміни стану, властивостей, форми коштів у процесі діяльності банку для задоволення потреб існуючих і потенційних клієнтів банку
	2. Впровадження нових банківських технологій обслуговування клієнтів
Формування клієнт-ської бази банку, обслуговування клієнтів продаж послуг	1. Зміцнення позицій на освоєних сегментах ринку банківських послуг (кредитних, операційних, інвестиційних, трастових) для притягнутих груп клієнтів (господарюючі суб'єкти, державні установи, фізичні особи)
	Завойовування нових ринків банківських послуг
	3. Підвищення конкурентноздатності, розширення ресурсної бази банку, створення додаткових прибуткових грошових потоків
	4. Одержання прибутку

Маркетингове управління також слід розглядати з позиції перетворення банківського ринку в ринок покупця. Підприємницькі рішення на банківських ринках, що все ускладнюються і вимагають великих інвестицій, не могли більше прийматися тільки на основі особистого досвіду та інтуїції керівника, вони повинні були бути покладені на наукову, планову основу. В банківську практику все більше стало впроваджуватися стратегічне планування маркетингу.

В залежності від виду банків (розміру, специфіки діяльності, засновників), відповідно їх цілям та задачам і розробляється концепція маркетингу, якої вони будуть притримуватися протягом усієї своєї роботи. Це можуть дозволити собі тільки значні, сильні банки з великим статутним капіталом і високим авторитетом засновників. Інші змінюють свою основну концепцію в залежності від динаміки зовнішніх та внутрішніх чинників, маючи одну основну і декілька альтернативних. Але велика частина банків притримується декількох концепцій одночасно в залежності від специфіки різних послуг, що пропонуються на ринку, і (або) контрольованих ринків.

У 80-ті роки на Заході виникнуло поняття стратегічного маркетингу. Стратегічна концепція маркетингу означає зміщення акценту зі споживача (клієнта) або продукту на зовнішнє оточення фірми. Всебічне знання споживачів стає недостатнім. Щоб досягти успіху, маркетолог повинен знати споживача в контексті, що включає конкуренцію, урядову політику та законодавче регулювання, більш широкі економічні, політичні й соціальні чинники макросередовища, які й й визначають еволюцію ринку та маркетингу.

Збір інформації, аналіз і прогноз кожного з елементів системи маркетингу в банку, виявлення його конкурентних переваг повинні знайти свій відбиток у стратегії керування маркетинговою діяльністю. Стратегія повинна відповісти на питання, як досягти поставлених цілей; вона визначає, де, коли і як банк буде надавати послуги клієнтам.

Банківський продукт являє собою комплекс послуг банку по активних і пасивних операціях. Подібність банківського продукту і банківської послуги в тому, що вони покликані задовольняти потреби клієнта і сприяти одержанню прибутку. Проте в більшості випадків банківський продукт носить первинний характер, а банківська послуга - вторинний.

Банківським послугам властиві специфічні характеристики, які потрібно приймати до уваги при розробці стратегії маркетингу [82]:

1) незримість послуг, їх абстрактний характер;

2) непостійність якості послуг та невіддільність послуг від кваліфікації людей, які їх надають;

3) неможливість зберігати банківські послуги.

Особливостями банківського продукту є наступні:

1)надання банківських послуг пов'язано з використанням грошей у різноманітних формах (готівка, безготівкові гроші та розрахунки);

2) нематеріальні банківські послуги отримують зримі риси за допомогою майнових договірних відношень;

3) більшість банківських послуг характеризується плинністю в часі: угода, як правило, не обмежується одномоментним актом, встановлюються більш-менш тривалі зв'язки клієнта з банком.

Планування комплексу маркетингу банківських продуктів складається з наступних етапів:

- розробка стратегія продуктового ряду

- розробка стратегії ціноутворення

- стратегія у сфері систем доставки продуктів до клієнтів

- комунікаційна стратегія з клієнтами

Група клієнтів, що підходить для даної послуги, утворює цільовий ринок. Клієнт банку може бути частиною декількох цільових ринків, призначених для різноманітних видів послуг. Найперша задача маркетингових служб - виявити цільові ринки для кожної послуги.

На допомогу приходить метод сегментації ринку, тобто поділення неоднорідного за суб'єктами ринку на ряд більш дрібних однорідних сегментів, що дозволяє у свою чергу виділити групи клієнтів із близькими або ідентичними інтересами або потребами. Сегментація дозволяє: більш точно окреслити цільовий ринок; визначити переваги або слабкі сторони самого банки в боротьбі за освоєння даного ринку; більш чітко поставити цілі та спрогнозувати можливості успішного проведення маркетингової програми.

Сегментація дає можливість банку знайти нові цільові ринки («ніши») і в такий спосіб розширити пропозицію банківських продуктів та послуг. Сегментація допомагає виявити нові та перспективні сфери діяльності на ринку і направити ресурси в більш рентабельні операції.

Відбір цільових сегментів обумовлює позиціонування банківських послуг, яке передбачає визначення місця даного банківського продукту на ринку серед аналогічних послуг з точки зору потенційного клієнта. Для цієї цілі маркетинговий відділ банку оцінює положення конкурентів на ринку і визначає напрямки своєї діяльності (запропонувати нові послуги або вибрати традиційні напрямки діяльності при наявності конкурентів у даних сегментах).

Після визначення структури ринку банк вибирає для себе ту або іншу стратегію маркетингу.

Основне призначення маркетингової стратегії полягає в тому, щоб взаємоуз-годити маркетингові цілі фірми з її можливостями, вимогами споживачів, вико-ристати слабкі позиції конкурентів та свої конкурентні переваги.

У процесі формування маркетингової стратегії можна виділити вхідні та ви-хідні елементи.

Маркетингові стратегії класифікують за такими ознаками [73]:

1. Залежно від терміну їх реалізації:

- довгострокові;

- середньострокові;

- короткострокові;

2. Залежно від стратегії життєвого циклу товарів фірми:

- маркетингові стратегії стратегії на стадії впровадження товару на ринок;

- маркетингові стратегії на стадії росту;

- маркетингові стратегії на стадії насичення ринку;

- маркетингові стратегії на стадії спаду;

3. За станом ринкового попиту:

- стратегія конверсійного маркетингу;

- стратегія креативного маркетингу;

- стратегія стимулюючого маркетингу;

- стратегія синхромаркетингу;

- стратегія підтримуючого маркетингу;

- стратегія ремаркетингу;

- стратегія де маркетингу;

4. Залежно від загальноекономічного стану фірми та її маркетингових спря-мувань розрізняють три види базових маркетингових стратегій фірми :

- стратегія виживання;

- стратегія стабілізації;

- стратегія росту;

Стратегія виживання - виключно захисна стратегія, яка застосовується в умовах глибокої кризи економічної діяльності фірми, коли фірма перебуває на межі банкрутства. Основна мета цієї стратегії полягає у виході з кризового стану шляхом перегляду і перебудови всього маркетингового комплексу фірми (товар-ної, цінової політики, системи товароруху та просування товарів).

Стратегія стабілізації використовується за умов швидкого або несподі-ванного падіння базових показників фірми чи за умов, коли розвиток фірми має коливний характер. Ця стратегія передбачає вирівнювання показників з їхнім наступним підвищенням і перехід до стратегії росту.

Стратегія росту передбачає ріст обсягів продажу, прибутку, капіталу та інших показників фірми.

Маркетингові стратегії росту поділяються на такі різновиди:

- маркетингова стратегія інтенсивного (органічного) росту;

- маркетингова стратегія інтеграційного росту;

- маркетингова стратегія диверсифікації;

5. За елементами маркетингового комплексу:

- товарна стратегія;

- цінова стратегія;

- стратегія товарного руху;

- стратегія просування;

6. За ознакою конкурентних переваг(за М.Портером):

- стратегія цінового лідерства;

- стратегія диференціації;

- стратегія фокусування(концентрації);

7. Залежно від виду диференціації:

- стратегія товарної диференціації;

- стратегія сервісної диференціації;

- стратегія іміджевої диференціації;

- стратегія кадрової диференціації.

8. Залежно від конкурентного становища фірми та її маркетингових спрямувань:

- стратегія ринкового лідера;

- стратегія челенджерів (претендентів на ринкове лідерство);

- стратегія послідовників;

- стратегія ринкової ніши.

9. Залежно від співвідношення відносної ринкової частки фірми та темпів росту її ринку збуту, або залежно від конкурентоспроможності та привабливості ринку збуту:

- стратегія розвитку;

- стратегія підтримання;

- стратегія збирання урожаю;

- стратегія елімінації;

10. Залежно від методу обрання цільового ринку:

- стратегія товарної спеціалізації;

- стратегія сегментної спеціалізації;

- стратегія одно сегментної концентрації;

- стратегія вибіркової спеціалізації;

- стратегія повного охоплення.

11. Залежно від ступеня сегментації ринків збуту:

- стратегія недиференційованого (агрегованого) маркетингу;

- стратегія диференційованого маркетингу;

- стратегія концентрованого маркетингу.

1.4 Ocнoви кoреляцiйнo-регреciйнoгo аналiзу

У багатьoх випадках на результативну oзнаку впливає не oдин, а декiлька пoказникiв. Мiж фактoрами icнують cкладнi взаємoзв'язки, тoму їхнiй вплив на результативну oзнаку c кoмплекcним, а не прocтo cумoю iзoльoваних впливiв.

Багатoфактoрний кoреляцiйнo-регреciйний аналiз дає змoгу oцiнити мiру впливу на дocлiджуваний результативний пoказник кoжнoгo iз введених у мoдель фактoрiв при фiкcoванoму пoлoженнi на cередньoму рiвнi iнших фактoрiв Важливoю умoвoю c вiдcутнicть функцioнальнoгo зв'язку мiж фактoрами.

Математичнo завдання звoдитьcя дo знахoдження аналiтичнoгo виразу, кoтрий якнайкраще вiдoбражував би зв'язoк фактoрних oзнак з результативнoю, тoбтo знайти функцiю (1.1).

,

де - результуючий пoказник,

Хп - фактoрнi oзнаки.

Найcкладнiшoю прoблемoю є вибiр фoрми зв'язку, аналiтичнoгo виразу зв'язку, на пiдcтавi чoгo за наявними фактoрами визначають результативну oзнаку-функцiю. Ця функцiя маc краще за iншi вiдoбражати реальнi зв'язки мiж дocлiджуваним пoказникoм i фактoрами. Емпiричне oбгрунтування типу функцiї за дoпoмoгoю графiчнoгo аналiзу зв'язкiв для багатoфактoрних мoделей майже непридатне. Фoрму зв'язку мoжна визначати дoбиранням функцiй рiзних типiв, але це пoв'язане з великoю кiлькicтю зайвих рoзрахункiв. Зважаючи на те, щo будь-яку функцiю багатьoх змiнних шляхoм лoгарифмування абo замiни змiнних мoжна звеcти дo лiнiйнoгo вигляду, рiвняння мнoжиннoї регреciї мoжна виразити у лiнiйнiй фoрмi (1.2):

,

де - рoзрахункoве значення;

a0, al i a2 - параметри рiвняння;

Хn -- фактoрнi oзнаки.

Параметри рiвняння oбчиcлюють cпocoбoм найменших квадратiв Так, для рoзрахунку параметрiв рiвняння лiнiйнoї двoфактoрнoi регреciї (1.3):

,

де -- рoзрахункoвi значення результативнoї oзнаки-функцiї;

Х1 i Х2 -- фактoрнi oзнаки;

a0, al i a2 -- параметри рiвняння, якi мoжна oбчиcлити cпocoбoм найменших квадратiв, рoзв'язавши cиcтему нoрмальних рiвнянь.

Кoжний кoефiцiєнт рiвняння вказує на cтупiнь впливу вiдпoвiднoгo фактoра на результативний пoказник при фiкcoванoму пoлoженнi решти фактoрiв, тoбтo як зi змiнoю oкремoгo фактoра на oдиницю змiнюєтьcя результативний пoказник Вiльний член рiвняння мнoжиннoї регреciї екoнoмiчнoгo змicту не має.

Cтатиcтичний аналiз залежнocтей cам пo coбi не рoзкриває cутнocтi причинних зв'язкiв мiж явищами, тoбтo вiн не вирiшує питання, з яких причин oдна змiнна впливає на iншу. Рoзв'язoк такoї задачi є результатoм якicнoгo (змicтoвнoгo) вивчення зв'язкiв, щo oбoв'язкoвo має абo передувати cтатиcтичнoму аналiзу, абo cупрoвoджувати йoгo.

З екoнoмiчних мiркувань вcтанoвленo, щo деякий екoнoмiчний пoказник x є причинoю змiнювання iншoгo пoказника y. Cтатиcтичнi данi пo кoжнoму з пoказникiв iнтерпретуютьcя як деякi реалiзацiї випадкoвих величин X i Y. Як вiдoмo з курcу теoрiї ймoвiр-нocтей, математичним cпoдiванням випадкoвoї величини називаєть-cя її cереднє (арифметичне чи зважене) значення. А залежнicть cередньoгo значення вiд iншoї випадкoвoї величини зoбражуєтьcя за дoпoмoгoю умoвнoгo математичнoгo cпoдiвання.

Кoреляцiйну залежнicть мiж ними абo залежнicть в cередньoму в загальнoму випадку мoжна пoдати у виглядi cпiввiднoшення (1.4):

,

де M(Y | x) -- умoвне математичне cпoдiвання.

Функцiя f(x) називаєтьcя функцiєю регреciї Y на X. При цьoму X називаєтьcя незалежнoю (пoяcнюючoю) змiннoю (регреcoрoм), Y - залежнoю (пoяcнюванoю) змiннoю (регреcандoм). Рoзглядаючи за-лежнicть двoх випадкoвих величин, гoвoрять прo парну регреciю.

,

Реальнi значення залежнoї змiннoї не завжди збiгаютьcя з її умoвним математичним cпoдiванням, тoму аналiтична залежнicть (у виглядi функцiї y = f(x)) має бути дoпoвнена випадкoвoю cкладoвoю u, щo, влаcне, i вказує на cтoхаcтичну cутнicть залежнocтi.

,

,



2. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

2.1 Аналіз фінансового стану ПАТ КБ "ПриватБанк"

Фінансовий стан банку характеризується такими показниками, як доходи, витрати, прибуток (збиток) - різниця між доходами і витратами, чистий прибуток - після сплати податку. З метою виявлення резервів зростання прибутковості банківської діяльності як джерела формування банківського капіталу, що забезпечує стабільність фінансового стану банку, здійснюється комплексний аналіз його доходів і витрат.

Тому сьогодні актуальним є розроблення методів оцінки, зіставлення та відбору даних, що характеризують результативність діяльності банку, отриманих із різних джерел. Для інформаційного забезпечення аналізу доходів і витрат можна використовувати всі види директивної, нормативної, облікової, фінансової, статистичної, довідкової та методичної інформації. Але базовою інформацією для фінансового аналізу є дані звіту про фінансові результати, який відображає величину дохідних і витратних статей, згрупованих за їх характером та основними напрямами; балансу (з примітками), який розкриває наявність та напрями розміщення фінансових ресурсів банку на фіксований момент часу; фінансового плану, або бізнес-плану, комерційного банку щодо очікуваних доходів і витрат періоду, який аналізується.

Відповідно до законів України «Про Національний банк України» та «Про банки та банківську діяльність» фінансова звітність банків складається на підставі інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368 (зі змінами та доповненнями) та інструкції про складання річного фінансового звіту банків України, затвердженої Постановою НБУ від 26 грудня 2001 р. № 545 (зі змінами та доповненнями). До складу банківської звітності належать: балансовий звіт, звіт про фінансові результати, а також ряд додатків до цих звітів, у яких наведена інформація про структуру активів, зобов'язань та власних коштів банку, ризики, якість кредитного портфеля, а також про інші показники, які є дуже важливими для характеристики фінансового стану банку. Наявність таких додатків дає змогу відобразити звітність українських банків на рівні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності. Завдяки цьому фінансова звітність задовольняє вимоги користувачів інформації поза банком (акціонерів, клієнтів та партнерів банку, НБУ, фінансових органів тощо). Взаємозв'язок між балансом та звітом про фінансові результати проявляється в тому, що активи балансу генерують основну частину операційних доходів, а пасиви - операційних витрат, на аналізі яких ґрунтується оцінювання ефективності банківської діяльності. Для більш детального аналізу фінансових результатів діяльності банку (у тому числі доходів і витрат) як інформаційне джерело можуть бути використані дані звіту про рух грошових коштів та звіту про власний капітал банку, а також дані аналітичного і синтетичного обліку.

Згідно з вимогами нормативних актів НБУ призначенням фінансової звітності банків є створення бази даних, яка дасть змогу реально оцінити показники ліквідності, платоспроможності та дохідності банків і на цій основі визначити їх фінансовий стан - як комплексне поняття, що відображає різні напрями банківської діяльності.

Значення аналізу фінансових результатів комерційного банку полягає в ефективному управлінні його дохідністю, тобто у виявленні резервів зростання прибутковості банківської діяльності та формуванні пропозицій щодо використання виявлених резервів, а інформаційне забезпечення аналізу фінансових результатів комерційного банку формується відповідно до завдань, які підлягають вирішенню, за своїм складом інформаційна база аналізу може не відрізнятися від інформаційної бази доходів та витрат банку. Вона складається з правової, планової та фактографічної (облікової і поза облікової) інформації, до аналізу прибутку та рентабельності обов'язково залучається інформація, отримана внаслідок дослідження доходів і витрат банку.

Фінансово-економічний стан банку цікавить і його конкурентів, але вже в іншому аспекті - негативному, бо вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Щоб визначити фінансовий стан ПАТ КБ ,,ПриватБанк” розрахуємо чистий процентний дохід за 2006-2010 роки. Дані будуть взяті зі звітів про фінансові результати. Розрахунок чистого процентного доходу та його динаміки відображено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Динаміка чистого процентного доходу ПАТ КБ "ПриватБанк" за 2006 по 2010 рр.

Фактичні дані	Динаміка
Рік	Процентні доходи, тис грн.	Процентні витрати, тис грн.	Чистий процентний дохід	Абсолютне відхилення ЧПД	Роки, які порівнюються
2006	3734132	1856867	1877265

Подобные документы

• Аналіз фінансового стану комерційного банку

  Місце Приватбанку на ринку фінансових послуг та в банківській системі України. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу. Зміст системи комплексного аналізу банківської діяльності комерційного банку. Аналіз активу, пасиву та платоспроможності банку.
  
  дипломная работа [648,2 K], добавлен 20.06.2012
  

• Підвищення конкурентоспроможності банку на ринку банківських послуг (на матеріалах АКБ "Приватбанк")

  Особливості банку, як суб’єкта ринку. Теоретичні основи конкурентоспроможності банку та аналіз факторів, які на неї впливають. Методика оцінки конкурентоспроможності банку. Характеристика маркетингових заходів підвищення конкурентоспроможності банку.
  
  дипломная работа [3,8 M], добавлен 06.07.2010
  

• Аналіз фінансових результатів комерційного банку

  Поняття та сутність доходів, витрат і прибутку комерційного банку. Існуючі методики аналізу основних показників аналізу прибутковості комерційного банку. Оцінка ефективності діяльності Приватбанку і прогнозування його прибутку в найближчому майбутньому.
  
  дипломная работа [304,6 K], добавлен 09.10.2010
  

• Управління доходністю кредитних операцій банку

  Дослідження питань управління доходами, отриманими від кредитної діяльності комерційного банку на прикладі ВАТ "Кредітпромбанк". Проведення процедури аналізу діяльності комерційного банку, в цілях оцінки ефективності здійснюваної кредитної політики.
  
  дипломная работа [122,3 K], добавлен 11.10.2010
  

• Характеристика діяльності установи комерційного банку "ПриватБанк"

  Історія розвитку установи комерційного банку "ПриватБанк". Принципи роботи банку. Спеціалізація діяльності та стратегії розвитку установи, аналіз її фінансового стану. Виробнича робота по відділах. Організаційна структура відділу, послуги, які він надає.
  
  отчет по практике [81,5 K], добавлен 18.12.2012
  

• Аналіз діяльності банку

  Поняття і аналіз банківської діяльності, оцінка його ролі та значення в процесі управління даною фінансовою установою. Загальна характеристика ПАТ КБ "ПриватБанк", визначення його рейтингового місця у банківській системі України та оцінка діяльності.
  
  курсовая работа [604,2 K], добавлен 17.11.2013
  

• Шляхи вдосконалення аналізу портфелю цінних паперів банку

  Загальна характеристика портфелю цінних паперів банку. Оцінка ефективності політики комерційного банку "Приватбанк" щодо управління інвестиційним портфелем. Особливості аналізу динаміки, обсягів та структури інвестиційного портфелю комерційного банку.
  
  курсовая работа [977,0 K], добавлен 07.01.2016
  

• Організація діяльності фінансово-кредитної установи на прикладі ТВБВ № 10019/036 філії Тернопільського облуправління АТ "Ощадбанк"

  Тип фінансово-кредитної установи. Склад засновників, їх участь у кореспондентських взаємовідносинах, вплив на зростання активів банку. Зміст роботи структурних економічних служб фінансово-кредитної установи. Напрями діяльності банківської установи.
  
  отчет по практике [358,0 K], добавлен 24.10.2012
  

• Інвестиційна діяльність комерційного банку та її вплив на його фінансовий стан

  Аналіз динаміки та структури інвестиційного портфелю комерційного банку. Оцінка впливу інвестиційної діяльності ПАТ "Кредитпромбанк" на його прибутковість. Державне регулювання інвестиційної діяльності банків як фактор стабілізації його фінансового стану.
  
  дипломная работа [764,0 K], добавлен 14.01.2015
  

• Аналіз ефективності банківських операцій в комерційному банку ВАТ КБ "Надра" в 2004–2008 рр

  Загальна характеристика ВАТ КБ "Надра". Загальний аналіз динаміки структури балансу, прибутковості та рентабельності роботи банка. Рейтингове місце АКБ "Надра" в банківській системі України. Динаміка базових темпів росту обсягів валюти балансу в банку.
  
  контрольная работа [3,5 M], добавлен 13.07.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам