Особливості банка як суб’єкта на ринку

1217679

2007-2006

2007

6041358

2946414

3094944

897641

2008-2007

2008

9059300

5066715

3992585

3378739

2009-2008

2009

14325629

6954305

7371324

1568688

2010-2009

2010

14232444

8429808

5802636

3925371

2006-2010

Відповідно до даних цієї таблиці, можна сказати, що за аналізований період найвищий ЧПД (чистий процентний дохід) ПриватБанк мав у 2009 році. Цей показник значно перевищує значення 2008 року і сума на яку він зріс становить 3378739 тис. грн. 2010 року порівняно з 2009 роком ЧПД зменшився на 1568688 тис. грн. Загалом за весь час, що аналізувався ЧПД збільшився на 3925371 тис. грн. Проаналізувавши процентні доходи та витрати можна зробити висновок, що протягом 2006-2010 років депозитні операції зростали. Кредитні операції здійснили невеликий спад у 2010 році. Це пояснюється, тим що зважаючи на наслідки економічної кризи процентні ставки по кредитах зросли, а платоспроможність населення була зниженою.

Далі можна розрахувати чисту процентну маржу. Для цього слід використати баланс банку і дані з попердньої таблиці. Отримані результати проілюстровані у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Динаміка чистої процентної маржі банку

Фактичні дані	Динаміка
Рік	Чистий процентний дохід, тис грн.	Середні процентні активи, тис грн.	Чиста процентна маржа	Абсолютне відхилення ЧПМ	Роки, які порівнюються
2006	1877265	56233956	0,0333831	0,0106676	2007-2006
2007	3094944	70255887	0,0440507	0,0146471	2008-2007
2008	3992585	68019333	0,0586978	0,05164994	2009-2008
2009	7371324	66800862	0,11034774	0,04342181	2010-2009
2010	5802636	86702356	0,06692593	0,03354283	2006-2010

Чиста процентна маржа (ЧПМ) дає змогу оцінити здатність банку утворювати чистий процентний дохід, використовуючи загальні активи. До деякої міри можна вважати, що цей показник характеризує ефективність структури активів банку.

Згідно даних таблиці 2.11 видно, що протягом трьох років 2006-2010 найефективнішими процентні активи були саме у 2009 році. Це означає, що у 2009 році один процентний актив приносив найбільше прибутку, тобто 11%. В свою чергу у 2010 році один процентний актив приносив більше прибутку, а це менше, ніж в попередньому році. А у 2006 році один процентний актив приносив на меньше, ніж у 2010 році. Такий стан речей можна пояснити тим зростанням ЧПД та зменшенням середніх процентних активів.

Двома найважливішими показниками аналізу прибутковості банку є показники прибутковості активів та капіталу банку.

Прибутковість активів розраховується за такою формулою:

ROA = Чистий прибуток / Середні загальні активи.



Цей показник може використовуватися як коефіцієнт для оцінки діяльності керівництва банку.Таблиця 2.3 показує прибутковість активів (ROA) банку.

Таблиця 2.3 - Прибутковість активів (ROA) ПАТ КБ ,,ПриватБанк”

Фактичні дані	Динаміка
Рік	Чистий прибуток, тис грн.	Середні сукупні активи, тис грн.	Прибутковість активів (ROA), %	Абсолютне відхилення ROA	Роки, які порівнюються
2006	506208	33777212	1,49866721	1,23060445	2007-2006
2007	1534162	56211407	2,72927166	1,1178851	2008-2007
2008	1291776	80165465	1,61138715	0,39082688	2009-2008
2009	1050489	86066131	1,22056027	0,01268513	2010-2009
2010	1370180	113437222	1,20787514	0,29079207	2006-2010

Докладно розглянувши дані таблиці 2.3 стає помітно, що прибутковість активів (ROA)мала тенденцію до знаження на протязі п'яти років. Найсуттєвішою ця тенденціє була у 2007-2009 роках, коли цей показник зменшився У 2010 році відбулося незначне зниження до 1,20%. Загалом зниження склало 0,2%. Пояснення цього явища може бути двояким, з одного боку знижується прибутковість активів, але з іншого, коли таке відбувається то також знижується і ризик, а це зовсі не негативне явище, у сучасному світі.

Одним із шляхів характеристики ефективності роботи комерційного банку є оцінка рівня його прибутковості (рентабельності). Далі можна розрахувати рентабельність або прибутковість капіталу ПАТ КБ ,,ПриватБанк”. Згідно з чинним законодавством виділяють чотири категорії банків за рівнем рентабельності. Кожна категорія має свої граничні межі активів і капіталу.

- високорентабельні банки Ї рентабельність активів Ї більше 2%, рентабельність капіталу Ї більше 10%;

- достатньо рентабельні банки Ї рентабельність активів Ї від 1% до 2%, рентабельність капіталу Ї більше 7%;

- низько рентабельні банки Ї рентабельність активів Ї від 0% до 1%, рентабельність капіталу Ї більше 0%;

- нерентабельні банки Ї рентабельність активів і капіталу Ї менше 0%.

Таблиця 2. 4 -Рентабельність капіталу (ROЕ) ПАТ КБ ,,ПриватБанк”

Фактичні дані	Динаміка
Рік	Прибуток банку, тис грн.	Капітал банку, тис. грн.	Прибутковість капіталу (ROE), %	Абсолютне відхилення ROE	Роки, які порівнюються
2006	506208	3288255	15,39442653	13,07446336	2007-2006
2007	1534162	5388907	28,46888989	-12,70722609	2008-2007
2008	1291776	8195683	15,7616638	5,53366515	2009-2008
2009	1050489	10270719	10,2279986	1,30553411	2010-2009
2010	1370180	11879968	11,5335328	3,86089373	2006-2010

Дослідивши дані таблиці 2. 4 стає зрозумілим, що прибутковість або рентабільність ПриватБанку протягом перших двох років дослідження спадала, а у третьому спостерігається незначне зростання. Загальний відсоток на який зменшилася рентабельність скалав 3,86%. У 2010 році цей показник дорівнював 11,53%, що на 1,30% більше ніж у 2009 році. Згідно з вищенаведеним списком категорій рентабельності ПриватБанк є достатньо рентабельним банком, так як прибутковість активів перебуває в межах від 1% до 2%. Зважаючи на ці дані, можна припустити, що якщо рентабельність активів буде не менше 2%, а рентабельність капіталу не знижуватиметься рівня 2010 року, то ПАТ КБ ,,ПриватБанк” має усі шанси на здобуття рівня високорентабельного банку.

2.2 Аналіз ринку банківських послуг

Ринок банківських послуг є однією із важливих і невід'ємних складових сучасної ринкової економки. Тому сьогодні зростає інтерес до різних аспектів діяльності банків та методів управління ними. Банки поступово перетворилися у основних посередників у перерозподілі капіталів, у забезпеченні безперервності процесу економічного відтворення. Умови зростаючої конкуренції і комерціалізації діяльності диктують необхідність реорганізації структур, розробки гнучких ринкових стратегій, проведення сегментації ринку банківських послуг, розвитку нових його сегментів, послуг та методів обслуговування.

Процес формування ринкових відносин в економіці України поступово виявляє значне зростання попиту на послуги установ кредитної системи як з боку суб'єктів підприємницької діяльності, так і з боку фізичних осіб. Сучасні особливості організації бізнесу визначають потреби підприємців не лише у традиційному кредитно-розрахунковому банківському обслуговуванні, а й у значно ширшому спектрі різноманітних послуг комерційних банків, спроможних забезпечити оптимальні умови для ефективного прибуткового господарювання своїх клієнтів. Щодо самих банківських установ, то потреба у розширенні діапазону їхніх операцій об'єктивно випливає з умов конкурентного середовища, яке складається на вітчизняному ринку.

Крім того, в умовах кризових явищ в економіці країни, нестабільності виробництва, інфляції, традиційні кредитні операції банків неспроможні забезпечити їм належний рівень прибутковості, що поглиблює тенденції до універсалізації банківської справи та створення повноцінного ринку банківських послуг, як специфічної сфери ринкових відносин, що забезпечує попит і пропозицію на послуги банків з метою задоволення потреб клієнтів.

Отже, ринок банківських послуг - це специфічна сфера економічних відносин, функцією яких є балансування попиту і пропозиції на банківські продукти. Функціонування ринку банківських послуг має свої особливості, серед яких можуть бути виділені:

- тісне поєднання державного і ринкового регулювання з метою підтримки його стабільності;

- регулювання і регламентація відносин на ринку нормами міжнародного права і внутрішнім законодавством;

- прозорість інформації про стан ринку та його учасників;

- необмежена кількість учасників ринку;

- широкий асортимент і диверсифікація банківських продуктів.

Інфраструктура ринку банківських послуг - це сукупність організаційно - правових форм, які обслуговують формування попиту і пропозиції, купівлю-продаж банківських послуг через кредитно - фінансові інститути. Основними складовими елементами інфраструктури ринку банківських послуг є центральні і комерційні банки, небанківські кредитно-фінансові інститути, інформаційні технології і засоби зв'язку, консалтингові компанії, офшорні зони тощо.

Ринок банківських послуг може бути класифікований за певними ознаками. З точки зору інституційної структури він представляє собою сукупність носіїв попиту і пропозиції, які взаємодіють між собою. Носіями пропозиції виступають комерційні банки та інші економічні суб'єкти, яким згідно чинного законодавства дозволяється надання фінансових послуг банківського характеру. Носіями попиту є вся сукупність юридичних і фізичних осіб.

Структура комерційних банків в Україні за організаційно-правовою формою протягом 2006 - 2010 років суттєвих змін не зазнала . Питома вага кожної з організаційно-правових форм діяльності практично не змінилася (мало місце незначне підвищення питомої ваги банків у формі товариства з обмеженою відповідальністю та відповідне зниження питомої ваги банків у формі відкритих акціонерних товариств).

Банківський сектор активно розвивається, змінюючи свою структуру і присутність у різних регіонах України. Частина банків мають свої відділення у кількох регіонах України, інші зосередили свої відділення в якомусь одному регіоні, окремі банки взагалі не мають філій. Одним із найважливіших чинників, який зумовлює особливості розподілу банківських відділень по території України, є потреба місцевого бізнесу в банківських послугах. Таким чином, рівень розвитку банківської сфери в регіоні характеризує рівень розвитку економіки цього регіону в цілому: з одного боку, банківський сектор розвивається для забезпечення потреб небанківського бізнесу, а з іншого -- сприяє створенню і зростанню цього бізнесу. У таких умовах питання про те, як саме банківські установи розподілені по території України може передбачати розгляд таких його аспектів:

- скільки банківських відділень працює у кожному регіоні;

- яку кількість відділень мають різні банки у різних регіонах та в Україні в цілому, і як це пов'язано з величиною банків за розміром чистих активів;

- у скількох регіонах філіали різних банків займають провідні позиції.

Найбільш яскравою характеристикою розподілу банківських відділень по регіонах України є його нерівномірність: всі регіони можна поділити на 4 групи. У групі лідерів (частка банківських відділень регіону більше 6 %), до якої належить лише м. Київ, Донецька та Дніпропетровська області, зосереджено майже 30 % всіх банківських відділень. Другу групу складають 10 регіонів з часткою у загальній кількості банківських відділень від 3 до 6 % -- на цю групу припадає майже 42 % всіх банківських відділень. На території 10 областей, що належать до третьої групи (частка від 2 до 3 %), функціонують майже 27 % банківських відділень України. А у четвертій групі (аутсайдерів) (частка до 2 %), до якої увійшли 3 регіони, зосереджено лише 4,5 % всіх банківських відділень.

Показником, який з іншого боку характеризує розвиток мережі банківських установ у регіоні країни і в країні в цілому, є, співвідношення кількості банківських відділень і кількості населення (кількість банківських відділень на 1 млн. населення регіону). У середньому по Україні цей показник дорівнює 36,6. Найбільші значення цього показника зареєстровані у м. Києві -- 81,63, Миколаївській області -- 44,82 та Чернігівській областях -- 44,89. Слід зазначити, що у м. Києві кількість банківських відділень на душу населення більш, ніж удвічі перевищує середнє по Україні значення, а менші за середнє значення по Україні зареєстровані у 17 регіонах.

Таким чином, наявна регіональна структура банківської системи України адекватно відображає високий ступінь централізації грошових потоків в економіці України.

З точки зору продуктової структури ринок банківських послуг являє собою сукупність пропонованих для продажу банківських послуг. Це обумовлює виділення у його структурі певних сегментів, що відповідають окремим групам банківських продуктів:

- ринок кредитних послуг;

- ринок інвестиційних послуг;

- ринок розрахунково-касових послуг;

- ринок депозитних послуг та інших.

За географічним охопленням можуть бути виділені локальні, регіональні, загальнонаціональні і міжнародні ринки. Локальний ринок формується у межах міста або району. Регіональні ринки охоплюють територію однієї або кількох суміжних областей. Загальнонаціональний ринок банківських послуг функціонує в межах окремої національної економіки. Міжнародні ринки банківських послуг представленні як глобальним загальносвітовим ринком, так і ринками банківських послуг на рівні окремих міждержавних об'єднань.

За перспективами розвитку можна класифікувати такі основні ринки банківських послуг:

- безперспективний ринок, операції на якому необхідно припинити;

- основний ринок, на якому реалізується переважний обсяг банківських продуктів;

- додатковий ринок (на якому може бути реалізований незначний обсяг продукту);

- зростаючий ринок, що характеризується достатньо високими темпами нарощування збуту банківських послуг;

- потенційний ринок, який має перспективи росту, але потребує для цього певних ресурсів і зусиль (модифікація продукту, розширення збутової мережі, заходи стимулювання збуту тощо);

- непостійний ринок, який характеризується значними перепадами в обсягах збуту.

За типами споживачів банківських послуг виділяють:

- ринок суб'єктів господарювання (корпоративний ринок);

- ринок фізичних осіб (домогосподарств);

- урядовий ринок;

- ринок фінансового-кредитних інститутів.

Клієнтом банку є учасник економічних відносин, який має намір одержувати вигоду від діяльності банку на взаємній основі. Клієнти банку є основою його розвитку і процвітання. В зв'язку з цим учасників економічних відносин можна класифікувати за ознакою постійних відносин з банком на:

- Постійних клієнтів. Ця група клієнтів характеризується наявністю банківського рахунку й довгострокових взаємовідносин з банком. Як правило, клієнти зорієнтовані на одержання всіх послуг тільки в одному банку.

- Випадкових (разових, імпульсних) клієнтів. Випадкові клієнти не заінтересовані в довгострокових відносинах з конкретним банком. Вони готові скористатися його послугами з метою короткострокової (разової) вигоди чи в результаті непередбачених випадків.

- Нових (потенційних клієнтів). Нові клієнти - це потенціал росту і розвитку банку. Намір потенційних клієнтів одержувати користь від діяльності банку, може виявлятись як в явній, так і прихованій (латентній) формі. Латентна форма виражається в тому, що банк формує у потенційного клієнта поняття про необхідність задоволення його потреб з допомогою саме банківських послуг. Перехід потенційних клієнтів в постійних дозволяє, по-перше, підвищити рівень доходів банку, а по-друге, диверсифікувати його діяльність.

За станом на 1 лютого 2006 року в Державному реєстрі банків значились 179 банків, з них 158 банки мали ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій, у тому числі: 133 банки - акціонерні товариства (з них: 94 - відкриті акціонерні товариства (2 банки - державні), 39 - закриті акціонерні товариства), 25 банків - товариства з обмеженою відповідальністю.

З іноземним капіталом було створено 19 банків (12.0 % від кількості банків, які мали ліцензію Національного банку України ), у тому числі 7 банків (4.4 %) - зі 100 % іноземним капіталом.

В стані ліквідації на 01.02.2006 перебувало 20 банків (11.2 % від загальної кількості банків у Державному реєстрі банків), з них 12 банків ліквідувалися за рішенням Національного банку України, 8 банків - за рішенням господарських судів.

За станом на 1 травня 2010 року ліцензію Національного банку на здійснення банківських операцій в Україні мали 173 банки, у тому числі: 137 банків (79,2 % від загальної кількості діючих банків) - акціонерні товариства (з них: 92 банки (53,2%) - відкриті акціонерні товариства, 45 банків (26,0%) - закриті акціонерні товариства), 36 банків (20,8%) - товариства з обмеженою відповідальністю. У стані ліквідації перебуває 19 банків, з них 16 банків ліквідуються за рішенням НБУ, 3 - за рішеннями господарських (арбітражних) судів.

Таким чином, за 5 роки з 2006 по 2010 рік структура банківської системи України практично не змінилась.

На рис.2.1 - 2.6 наведені результати аналізу концентрації активів, власного капіталу та характерних залучених пасивів в перших 30 комерційних банках рейтингу для виявлення виду конкуренції в банківському секторі України та структурне місце АКБ “Приватбанк” в цих групах.

Рис.2.1. - Концентрація часток активів банківської системи в перших 30 банках України станом на 01.04.2010 року

Рис.2.2. - Концентрація часток власного капіталу банківської системи в перших 30 банках України станом на 01.04.2010 року

Рис.2.3. - Концентрація часток депозитів фізичних осіб банківської системи в перших 30 банках України станом на 01.04.2010 року



Рис.2.4. - Концентрація часток депозитів юридичних осіб банківської системи в перших 30 банках України станом на 01.04.2010 року

Рис.2.5. - Концентрація часток прибутків банківської системи в перших 30 банках України станом на 01.01.2010 року

Рис.2.6. - Динаміка посилення концентрації часток активів банківської системи в перших 30 банках України на протязі 2008 - 2010 років



В Додатку Б наведені основні показники діяльності перших 30 банків рейтингу банківської системи України станом на 01.01.2006, 01.01.2010 року, розміщені Асоціацією комерційних банків України .

В табл.2.1 наведені результати аналізу концентрації ресурсної бази комерційних банків України станом на 01.01.20010 року.

Таблиця 2.1 Результати розрахунку концентрації ресурсної бази в банківському секторі України станом на 01.01.2010 ( «кластерний підхід»)

№ з/п	Назва характерного агрегату балансу банка	Ступінь концентрації в %
		В перших 30 банках	В перших 5 банках	В АКБ “Приватбанк”
1	Частка загальних активів балансу банківської системи	80,0	38,4	11,0
2	Частка власного капіталу	72,3	34,0	9,2
3	Частка депозитів до запитання фізичних осіб	19,5	14,0	3,5
4	Частка строкових депозитів фізичних осіб	64,4	30,6	11,7
5	Частка депозитів до запитання юридичних осіб	34,6	16,0	4,4
6	Частка строкових депозитів юридичних осіб	44,0	16,4	5,6
7	Частка сумарного прибутку банківської системи	83,6	45,1	11,9

Таким чином, проведений аналіз «кластерного підходу» по ресурсній базі банків показує, що в банківській системі України станом на 2010 рік працює класичний механізм монополістичної конкуренції, який характеризується “принципом Парето” , тобто 80% ресурсів банківської системи України зосереджені в 20% кількості комерційних банків, при цьому в перших 5 банках рейтингу зосереджені практично 30% ресурсів банківської системи та 45% загального прибутку . Немонополізованим для сучасного стану є сегменти депозитів “до запитання” фізичних осіб та поточні і строкові депозити юридичних осіб, оскільки юридичні особи спираються в своїй діяльності на створені для себе малі комерційні банки (“кишенькові гаманці”).

2.3 Стан власного капіталу ПАТ КБ ,,ПриватБанк”

Власний капітал банку являє собою грошові кошти, внесені акціонерами (засновниками банку), а також кошти, утворені в процесі подальшої діяльності банку.

Призначення банківського капіталу виражається в його функціях, до яких відносяться:

1. Захисна: власний капітал слугує насамперед, як уже зазначалося, для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності.

2. Забезпечення оперативної діяльності: є другорядною для власного капіталу банку. Ця функція відчутна на перших кроках діяльності банку, коли за рахунок власного капіталу формується його інфраструктура і розгортається діяльність.

3. Регулююча: через фіксацію розміру власного капіталу регулюючі органи впливають на діяльність банку в цілому.

Джерелами формування капіталу банку можуть бути:

1. Статутний капітал банку, який, у свою чергу, формується з акціонерного або приватного капіталу під час організації нового банку шляхом акумулювання внесків засновників чи випуску і реалізації акцій. Статутний фонд комерційного банку формується лише за рахунок власних коштів акціонерів.

2. Резервний фонд комерційного банку. Це грошові ресурси, що резервуються банком для забезпечення непередбачених витрат, покриття збитків від банківської діяльності, а також виплати дивідендів по привілейованих акціях, якщо недостатньо прибутку. Наявність коштів в ньому забезпечує стійкість комерційного банку, зменшує вірогідність його банкрутства.

3. Спеціальні фонди (фонд основних коштів, фонд переоцінки основних засобів та інші), які призначені для виробничого та соціального розвитку банку. Порядок формування і використання цих коштів визначається статутними документами банку. Формуються ці фонди за рахунок прибутку.

4. Нерозподілений прибуток - джерело внутрішнього походження. За своїм змістом він є резервом банку, який залишається після розподілу чистого прибутку на сплату податку, формування резерву та виплату дивідендів власникам і призначається на капіталізацію, тобто на розширення банківського бізнесу.

Скориставшись даними з балансів за 2006-2010 роки (Додаток Г, Додаток Е, Додаток Ж, Додаток И, Додаток Ї) для аналізу власного капіталу ПриватБанку отримано наступні таблиці.

Таблиця 2.2 - Власний капітал ПАТ КБ "ПриватБанк" на кінець 2006 р.

ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ	На кінець дня 31.12.2006	Відношення, %
30	Статутний капітал	2 082 000	52,25695	5,36589
31	Нерозподілений прибуток (непокр. збиток)	37 895	19,65893	0,652223
32	Резерви та інші фонди банку	-	0	0
33	Прибуток/Збиток звітного року	506 208	22,32896	1,57867
34	Частка меншості	-	0	0
35	Усього власного капіталу та частка меншості	3 288 255	100	7,596783

Таблиця 2.3 - Власний капітал ПАТ КБ "ПриватБанк" на кінець 2007 р.

ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ	На кінець дня 31.12.2007	Відношення, %
30	Статутний капітал	2 713 250	59,5235	6,023365
31	Нерозподілений прибуток (непокр. збиток)	518 750	11,96532	0,528876
32	Резерви та інші фонди банку	333 665	5,98058	0,569985
33	Прибуток/Збиток звітного року	1 53 162	16,669502	1,258653
34	Частка меншості	-	0	0
35	Усього власного капіталу та частка меншості	5 388 907	100	8,374279



Таблиця 2.4 - Власний капітал ПАТ КБ "ПриватБанк" на кінець 2008 р.

ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ	На кінець дня 31.12.2008	Відношення, %
30	Статутний капітал	5 684 882	69,36435	7,091435
31	Нерозподілений прибуток (непокр. збиток)	1 863 448	22,73695	0,713115
32	Резерви та інші фонди банку	647 353	7,898707	0,807521
33	Прибуток/Збиток звітного року	1 291 776	15,76166	1,611387
34	Частка меншості	-	0	0
35	Усього власного капіталу та частка меншості	8 195 683	100	10,22346

Таблиця 2.5 - Власний капітал ПАТ КБ "ПриватБанк" 2009 р.

ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ	На кінець дня 31.12.2009	Відношення, %
30	Статутний капітал	7 810 866	76,04985	9,075424
31	Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	1 142 981	11,12854	1,328026
32	Резерви та інші фонди банку	1 316 872	12,82161	1,53007
33	Чисті активи, що належать акціонерам (учасникам)	10 270 719	-	-
34	Частка меншості	-	0	0
35	Усього власного капіталу та частка меншості	10 270 719	100	11,93352

Таблиця 2.6 - Власний капітал ПАТ КБ "ПриватБанк" на кінець 31.12.2010 р.

ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ	На кінець дня 31.12.2010	Відношення, %
30	Статутний капітал	8 860 202	74,58103	7,810666
31	Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	1 499 979	12,62612	1,322299
32	Резерви та інші фонди банку	1 519 787	12,79285	1,33976
33	Чисті активи, що належать акціонерам (учасникам)	11 879 968	-	-
34	Частка меншості	-	0	0
35	Усього власного капіталу та частка меншості	11 879 968	100	10,47272

Згідно з даними таблиць обсяг власного капіталу з 2006 по 2010 рік зростав. Сума власного капіталу зросла у 2009 році на 2075036 тис. грн., а у 2010 на 1609249 тис. грн. Загалом, по п'яти роках, власний капітал збільшився.

Аналіз маркетингових стратегій у банківській системі

Сутність стратегічного маркетингу і структура його елементів

Маркетингова політика фірми заснована на двох взаємодоповнюючих підходах - стратегічному й операційному.Стратегічний маркетинг - це систематичний і постійний аналіз потреб і вимог ключових груп споживачів, а також розробка концепцій ефективних товарів або послуг, що дозволяють компанії обслуговувати вибрані групи покупців краще, ніж конкуренти, і тим самим забезпечують виробнику стійку конкурентну перевагу

Операційний маркетинг - це організація збуту, продажів і політики комунікації для інформування потенційних покупців і демонстрації відмінних якостей товару при зниженні витрат на пошук покупців. Операційниймаркетинг це активний процес з короткостроковим горизонтом планування, направлений на вже існуючі ринки. Це класичний комерційний процес отримання заданого обсягу продажів шляхом використання тактичних засобів, що відносяться до товару, збуту, ціною і комунікації.
Стратегічний маркетинг - це перш за все аналіз потреб фізичних осіб і організацій. Роль стратегічного маркетингу - простежувати еволюцію заданого ринку і виявляти різні існуючі або потенційні ринки або їхні сегменти на основі аналізу потреб, які потребують задоволенні.
Виявлені товарні ринки становлять собою економічні можливості, привабливість яких слід оцінити. Привабливість товарного ринку кількісно вимірюється поняттям потенціалу ринку, а динамічно характеризується тривалістю свого існування, або життєвим циклом. Для конкретної фірми привабливість товарного ринку залежить від її конкурентоспроможності, іншими словами, від її здатності задовольняти потреби покупців краще, ніж суперники. Конкурентоспроможність буде існувати до тих пір, поки фірма утримує конкурентну перевагу або завдяки особливим якостям, що відрізняє її від суперників, або в силу більш високої продуктивності, які забезпечують їй перевагу у витратах.

Роль стратегічного маркетингу полягає в тому, щоб націлити фірму на привабливі економічні можливості, тобто можливості, адаптовані до її ресурсів і ноу-хау, що забезпечують потенціал для зростання та рентабельності.

Процес стратегічного маркетингу має середньо і довгостроковий горизонти; завданням його є уточнення місії фірми, визначення цілей, розробка стратегії розвитку і забезпечення збалансованої структури товарного портфеля - ці дві функції взаємно додатковими в тому сенсі, що структура стратегічного плану повинна бути тісно пов'язана з операційним маркетингом.

Стратегічний маркетинг є складовою частиною маркетингового менеджменту і стратегічного менеджменту фірми. Його основна мета полягає в розробці маркетингової стратегії для досягнення маркетингових цілей фірми з урахуванням місцевих ринкових вимог та можливостей фірми [34].

Базова ділова стратегія фірми розробляється на основі корпоративної місії і встановлення цілей фірми і ділиться на функціональні стратегії відповідно з організаційною структурою фірми. Місце стратегічного маркетингу в структурі управління маркетингом фірми (тобто в структурі маркетингового менеджменту) визначається тим, що він охоплює стадію планування маркетингу в аспекті постановки маркетингових цілей і розробка маркетингових стратегій.

Основні категорії стратегічного маркетингу такі: місія фірми, стратегічне господарський підрозділ, маркетинговамета, портфель бізнесу фірми, маркетингова стратегія, ринкова частка фірми, відносна ринкова частка фірми.

Місія фірми (або корпоративна місія) - визначає ті види і різновиди бізнесу, на які орієнтується фірма .

Місію фірми визначають такі основні фактори:

- Коло потреб, які задовольняє фірма;

- Коло споживачів фірми;

- Товари, які виробляє фірма;

- Конкурентні переваги фірми;

Головним стратегічним плановим рішенням є вибір цілей для підприємства - місії та конкретних цілей, які забезпечують їх реалізацію. Оскільки підприємство - це відкрита система і існує завдяки тому, що задовольняє якусь потребу своїх споживачів, клієнтів, то й місія його повинна відшукувати в навколишньому середовищі, а не всередині підприємства. Отже, прибуток не може бути місією підприємства, так як вона цілком внутрішня проблема, хоч і істотна.

Категорія "стратегічна господарська одиниця" (схе) підприємства - характеризується такими параметрами [29]:

- Певний вид продукції, яка включає товари або послуги;

- Специфічні потреби, які повинні бути задоволені;

- Певна група споживачів;

- Конкурентні переваги фірми;

Сукупність усіх схе в межах фірми становить "портфель бізнесу фірми", завдання стратегічного маркетингу щодоуправління портфелем:

- Зміцнювати становище стійких прибуткових схе;

- Розвивати, інвестувати перспективні схе;

- Виключати з діяльності неприбуткові, безперспективні схе;

- Формувати нові схе.

Маркетингова ціль встановлюється після формування місії фірми та визначення впливу маркетингового середовища. Маркетингові цілі мають:

- Ієрархічність (підпорядкованість);

- Кількісну визначеність;

- Реальність;

Ринкова частка фірми - це питома вага товарів фірми в загальній місткості даного ринку збуту. Відносна ринкова частка фірми - визначається як відношення ринкової частки фірми до ринковій частці найсильнішого ринкового конкурента.

Методи маркетингової діяльності полягають у тому, що проводяться:

- Аналіз зовнішньої (стосовно підприємства) середовища, в яку входить не тільки ринок, але і політичні, соціальні, культурні та інші умови, що сприяють комерційному успіху або перешкоджають йому;

- Аналіз споживачів, як реальних, так і потенційних. Даний аналіз полягає в дослідженні демографічних, економічних, соціальних, географічних і інших характеристик людей, що приймають рішення про покупку, а також їхніх потреб у широкому сенсі цього поняття;

- Вивчення існуючих і планування майбутніх товарів, тобто розробка концепцій створення нових товарів і / абомодернізації старих, включаючи їхній асортимент і параметричні ряди, упакування і т.д.

- Планування товароруху і збуту, включаючи створення, при необхідності, відповідних власних збутових мереж зі складами і магазинами і / або агентських мереж;

- Забезпечення формування попиту і стимулювання збуту (ФОССТИС) шляхом комбінації реклами, особистого продажу, некомерційних престижних заходів ("паблік рілейшнз") і різного роду матеріальних стимулів, спрямованих на покупців, агентів і конкретних продавців;

- Забезпечення цінової політики, що полягає в плануванні систем і рівнів цін на товари, що поставляються, визначенні "технології" використання цін, кредитів, знижок і т. п.

- Задоволення технічних і соціальних норм регіону, у якому збувається продукція, що означає обов'язок забезпечити належну безпеку використання товару і захисту навколишнього середовища, відповідність морально-етичним правилам, належний рівень споживчої цінності товару;

На основі зібраної та проаналізованої інформації, побудованих прогнозів, формулюються і обгрунтовуються можливі стратегічні альтернативи розвитку компанії та її бізнесів.

Стратегічний план маркетингу:

- Задає напрямок для діяльності підприємства.

- Дозволяє краще розуміти структуру маркетингових досліджень, процеси вивчення споживачів, плануванняпродукції, її просування на ринок і планування ціноутворення.

- Забезпечує кожному структурному підрозділу на підприємстві чіткі цілі, які пов'язуються з загальними завданнями підприємства.

- Стимулює координацію зусиль підрозділів у різних напрямках.

- Змушує підприємство оцінювати свої сильні і слабкі сторони з точки зору конкурентів, можливостей і загроз у навколишньому середовищі.

- Визначає альтернативні дії чи комбінацію їх, які має вжити організація. комерційний банк стратегічний конкурентоспроможність

- Створює основу для розподілу ресурсів.

Процес стратегічного планування можна представити у вигляді такої послідовності дій:

Визначення завдань підприємства

- Визначення стратегічних господарських одиниць (схе)

-Встановлення цілей маркетингу

-Комплексний аналіз ситуації для кожного схе (аналіз навколишнього середовища маркетингу / аналіз діяльності підприємства)

-Розробка стратегічного плану маркетингу

-Реалізація тактики маркетингу.

Відмітна перевага підприємства щодо конкурентів може бути досягнуто за допомогою:

- Новизни продукції;

- Виділяється образу продукції або іміджу підприємства;

- Якості продукції;

- Доступності її придбання;

- Організації сервісного обслуговування;

- Низьких цін та інших характеристик.

Основою для прийняття стратегічного плану маркетингу є комплексний аналіз для кожної схе, який проводиться на основі ретельного вивчення навколишнього середовища маркетингу.

Аналіз зовнішнього середовища включає в себе:

- Аналіз споживачів;

- Аналіз конкурентів;

- Аналіз кон'юнктури ринку і тенденцій на ньому;

- Аналіз загальних умов збуту й організації просування продукції на ринок.

Аналіз внутрішнього середовища на підприємстві прийнято називати ситуаційним аналізом або SWOT - аналізом, наведеним у наступних розділах.

Особливості банківського маркетингу

Функції маркетингу являють собою сукупність видів діяльності, які включають [27]:

- Аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища, в якому діє підприємство;

- Аналіз ринків, споживачів, конкурентів і конкуренції;

- Вивчення товарів та формування концепції нових товарів;

- Планування виробництва, товароруху, збуту та сервісу;

- Формування попиту і стимулювання збуту;

- Формування та здійснення цінової політики;

- Розробку і реалізацію маркетингових програм;

У більш вузькому значенні під комплексом маркетингу (маркетинг-міксом) розуміються основні інструменти маркетингу. Е. Дж. Маккарті описує їх за допомогою концепції «4 Г». Абревіатура розшифровує як product, price, plate, promotion і має на увазі [37]:

- Продукт як такий, тобто набір виробів та послуг з певними властивостями, особливостями створення таупаковка, яка фірма пропонує цільовому ринку (product);

- Ціну продукту, тобто грошову суму, яку споживачі повинні заплатити для отримання товару (price);

- Місце реалізації продукту, власне ринок (place);

Перші два Р (product і price), як бачимо, відносяться до продукту, інші два (place і promotion) - до системи розподілу.

Основні завдання та функції маркетингу відповідно елементів комплексу маркетингу показані в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 Зміст маркетингової діяльності

Змінні комплексу маркетингу	Основні завдання та функції маркетингу
Продукт (товар)	Розробка нових продуктів Удосконалення продуктів, які випускаються Розширення асортименту продукції Прийняття рішень про використання товарних марок Прийняття рішень щодо пакування товару Прийняття рішень про послуги для покупців (рівні сервісу, доставки, післяпродажному обслуговуванні і т.д.)
Ціна	Встановлення цін з урахуванням типу ринку, дій конкурентів, співвідношення попиту і пропозиції, етапу життєвого циклу продукту та ін
Розподіл (розповсюдження) продукту	Планування і формування каналів розподілу продукту: збутових каналів, демонстраційних залів, власних торгових підприємств, торгових посередників-підприємств Робота із замовленнями покупців Складування продукції Збереження продукції Транспортування продукції
Просування продукту	Реклама продукції Стимулювання (заохочення) купівлі чи продажу товарів і послуг Особисті продажі у вигляді усного представлення товарів покупцем

Складовою частиною операційного маркетингу є також управління маркетинговою діяльністю. Воно містить у собі систему планування маркетингу, маркетинговий контроль.

Загальною метою маркетингу є вплив на попит. Виділяють кілька станів попиту і відповідних їм завдань маркетингової діяльності - табл.2.8 [39].



Таблиця 2.8 Стану попиту ринку і види маркетингу

Стан попиту	Види маркетингу і розв'язувані задачі
Негативний	Конверсійний, який допомагає подолати негативний попит.
Відсутній	Стимулюючий, збудливий попит.
Прихований	Розвиваючий, перетворюючий схований попит у реальний.
Падаючий	Ремаркетинг, який оживляє попит шляхом нового підходу до пропозиції товару.
Нерегулярний	Синхромаркетинг, який надає коливному попиту відносну стабільність.
Повноцінний	Підтримуючий, який забезпечує збереження попиту шляхом зниження цін на продукцію, відновлення і доповнення її асортименту.
Надмірний	Демаркетинг, за допомогою якого знижують рівень попиту за рахунок підвищення цін, ослаблення зусиль по його стимулюванню, збереження сервісних послуг.
Нераціональний	Протидіючий, який зменшує або ліквідує попит за допомогою антиреклами, різкого підвищення цін і обмеження доступності товарів (спиртне, сигарети).

Особливим різновидом маркетингу є банківський маркетинг, який має на меті вирішення наступних завдань [57]:

- Встановлення існуючих і потенційних ринків банківських послуг;

- Вибір конкретних ринків і встановлення потреб замовника;

- Встановлення довго-і короткострокових цілей для розвитку існуючих і нових видів послуг;

- Впровадження нових видів послуг у практику й контроль банку за реалізацією програми впровадження.

Застосування банком маркетингу характеризується наявністю в його діяльності наступних рис, що є сутнісними ознаками маркетингу:

- Орієнтація банку на потреби клієнтів (маркетингова філософія);

- Застосування цілої сукупності інструментів ринкової політики (маркетинг-мікс);

- Планомірна координація всіх видів діяльності в сфері збуту (маркетингове управління).

Маркетингове управління слід розглядати з позиції перетворення банківських ринків збуту в ринки покупця.

У сфері послуг банки другими після авіакомпаній звернулися до маркетингу і стали активно використовувати спочатку окремі елементи маркетингу, а потім - концепцію маркетингу і стратегічного планування.

Це було викликано наступними факторами [55]:

- Проникнення банків на зарубіжні ринки і їх конкуренція з місцевими банками; глобалізація банківської конкуренції;

- Поява та розвиток практично у всіх країнах величезного числа небанківських установ, що склали конкуренцію банкам;

- Розширення спектру послуг, що надаються банками, і розвиток небанківських методів запозичення грошових коштів (наприклад, випуск облігацій);

- Розвиток інформаційних технологій і засобів комунікації на базі сучасної техніки і як наслідок - розширення регіональної і національної сфери діяльності фінансово-кредитних інститутів;

- Розвиток конкуренції усередині банківської системи, а також між банками і небанківськими інститутами як у сфері залучення коштів, так і в сфері надання кредитних послуг;

- Обмеження цінової конкуренції на ринку банківських послуг, пов'язані з державним регулюванням, а також з тим, що існує граничний розмір відсотка, нижче якого банк вже не отримує прибуток, висувають на перший план проблеми управління якістю банківського продукту і просуванням продукту на ринок.

Основу маркетингової діяльності банку становить аналіз його ринкових можливостей, який передбачає проведення маркетингових досліджень з метою визначення місця на ринку позичкового капіталу можна розглянути на рисунку 2.1.



Рисунок 2.1. Загальна схема організації маркетингової діяльності в банку

Стратегічна концепція маркетингу означає зміщення акценту зі споживача (клієнта) або продукту на зовнішнє оточення фірми. Всебічне знання споживачів стає недостатнім. Щоб досягти успіху, маркетолог повинен знати споживача в контексті, який включає конкуренцію, урядову політику і регулювання, більш широкі економічні, політичні й соціальні чинники макросередовища, які й визначають еволюцію ринку та маркетингу.

Збір інформації, аналіз і прогноз кожного з елементів системи маркетингу в банку, виявлення його конкурентнихпереваг повинні знайти своє відображення у стратегії керування маркетинговою діяльністю.

Стратегія показує, як досягти поставлених цілей; вона визначає, де, коли і як банк буде надавати послуги клієнтам.

Банківським послугам властиві специфічні характеристики, які повинні бути враховані при розробці стратегії маркетингу:

1) невідчутність послуг, їх абстрактний характер;

2) непостійність якості послуг та невіддільність послуг від кваліфікації людей, що їх представляють;

3) несохраняемость послуг.

Особливості банківського продукту:

1) надання банківських послуг пов'язано з використанням грошей в різних формах (готівка, безготівкові гроші тарозрахунки);

2) нематеріальні банківські послуги набувають зримі риси за допомогою майнових договірних відносин;

3) більшість банківських послуг має протяжність у часі: угода, як правило, не обмежується одноразовим актом, встановлюються більш-менш тривалі зв'язки клієнта з банком.

Вигоди від певного виду послуг, як правило, необхідні та вигідні лише певним групам клієнтів. Для інших груп ці послуги можуть бути занадто дорогими або непотрібними в даний момент. Група клієнтів, що підходить для даної послуги, утворює цільовий ринок. Клієнт банку може бути частиною декількох цільових ринків, призначених для різних видів послуг. Найперша задача маркетингових служб - виявити цільові ринки для своїх послуг.

Є два типи маркетингової стратегії, пов'язаної з пошуком цільових ринків серед маси банківських клієнтів. Банкможе йти «від продукту», тобто вибрати певний вид послуг і на основі наявної в нього інформації про клієнтів визначити, хто потребує цієї послуги. Другий шлях - це метод перехресного продажу, коли при здійсненні якоїсь операції банк пропонує клієнту нові або додаткові послуги.

Для успішного просування продукту на ринок і його реалізації на допомогу приходить метод сегментації ринку, тобто поділу неоднорідного великого ринку на ряд більш дрібних однорідних сегментів, що дозволяє у свою чергу виділити групи клієнтів із близькими або ідентичними інтересами або потребами.

Маркетингові стратегії на ринку банківських послуг

Коло завдань стратегічного маркетингу - це систематичний і постійний аналіз потреб і вимог ключових груп споживачів, а також розробка концепцій ефективних товарів або послуг, що дозволяють компанії обслуговувати вибрані групи споживачів краще, ніж конкуренти, і тим самим забезпечують виробнику стійку конкурентну перевагу [51].

На схемі рисунка 2.2 визначаються сфери маркетингу та менеджменту по відношенню до генеруються економічною діяльністю процесам. Вона задає не діяльнісної, а процесне відображення розглянутої системи і визначає діяльності менеджменту і маркетингу як механізми здійснення груп процесів. Згідно зі схемою, менеджмент є діяльність, повністю охоплює маркетинг, але, крім того, що включає в якості об'єкта управління процес відтворення можливостей виробника.

Рисунок 2.2. Сфери маркетингу та менеджменту по відношенню до процесів, що генеруються економічною діяльністю

Оскільки об'єктом маркетингу є процеси, маркетинг, як і менеджмент, слід розглядати як різновид організаційно-управлінської діяльності. Саме в силу того, що маркетинг є організаційно-управлінською діяльністю, можна обговорювати стратегії маркетингу.

У процесі формування маркетингової стратегії можна виділити вхідні та вихідні елементи.

Маркетингові стратегії класифікують за такими ознаками [38]:

1. Залежно від терміну їх реалізації:

- Довгострокові;

- Середньострокові;

- Короткострокові;

2. Залежно від стратегії життєвого циклу товарів фірми:

- Маркетингові стратегії на стадії впровадження товару;

- Маркетингові стратегії на стадії росту;

- Маркетингові стратегії на стадії насичення ринку;

- Маркетингові стратегії на стадії спаду;

3. Станом ринкового попиту:

- Стратегія конверсійного маркетингу;

- Стратегія креативного маркетингу;

- Стратегія стимулюючого маркетингу;

- Стратегія ремаркетинг;

- Стратегія протівомаркетінга;

4. Залежно від загальноекономічного стану фірми і його маркетингових напрямків розрізняють три види базових маркетингових стратегій фірми:

- Стратегія виживання;

- Стратегія зростання;

Стратегія зростання передбачає зростання обсягів продажу, прибутку, капіталу та інших показників фірми.

Маркетингові стратегії росту діляться на такі різновиди:

- Маркетингова стратегія інтенсивного (органічного) зростання;

- Маркетингова стратегія інтеграційного зростання;

- Маркетингова стратегія диверсифікації;

5. За елементами маркетингового комплексу:

- Товарна стратегія;

- Цінова стратегія;

- Стратегія товарного руху;

6. За ознакою конкурентних переваг (за М. Портером):

- Стратегія цінового лідерства;

- Стратегія диференціації;

- Стратегія фокусування (концентрації);

7. Залежно від виду диференціації:

- Стратегія товарної диференціації;

- Стратегія іміджевої диференціації;

- Стратегія кадрової диференціації.

8. Залежно від конкурентного положення фірми та її маркетингових напрямків:

- Стратегія ринкового лідера;

- Стратегія Челенджер (претендентів на лідерство);

- Стратегія ринкової ніші.

9. У залежності від співвідношення відносної ринкової частки фірми та темпів зростання її ринку збуту, або в залежності від конкурентоспроможності і привабливості ринку збуту:

- Стратегія розвитку;

- Стратегія збирання врожаю;

- Стратегія елімінації;

10. Залежно від методу обрання цільового ринку:

- Стратегія товарної спеціалізації;

- Стратегія повного охоплення.

11. У залежності від ступеня сегментації ринків збуту фірми:

- Стратегія недиференційованого (агрегованого) маркетингу;

- Стратегія диференційованого маркетингу;

- Стратегія концентрованого маркетингу.

Стратегічне планування є однією з основних функцій стратегічного управління. Воно представляє собою процесприйняття управлінських рішень щодо формування стратегій, розподілу ресурсів, адаптації компанії до зовнішнього середовища, внутрішньої організації.

Після формулювання місії на її основі встановлюються конкретні цілі здійснення місії підприємства. Цілі приходять до виконавців, керівництво стимулює їх досягнення і тільки в цьому випадку вони стають значимою частиною стратегічного планування.

Наступний етап стратегічного планування - діагностичний, що включає аналіз навколишнього середовища та внутрішніх можливостей підприємства.

Аналіз навколишнього середовища має на меті виявити потенційні загрози та можливості, з якими підприємство може зустрітися в майбутньому. Зазвичай їх виділяють у сім областей: 1) економічні фактори; 2) політичні фактори; 3) ринкові фактори; 4) фактори технології; 5) фактори конкуренції; 6) міжнародні фактори; 7) соціокультурні фактори. Результатом такого аналізу може стати перелік майбутніх загроз і можливостей з урахуванням їх значення і ступеня впливу на підприємство.

Після визначення структури ринку банк вибирає для себе ту або іншу стратегію маркетингу розглянемо у таблиці 2.9 [25].

Таблиця 2.9 Критерії вибору стратегічної мети банку

Концепція маркетингу	Характеристика ринку	Завдання банку	Невраховані фактори
Вдосконалення банківських технологій	Схильність споживачів до широко розповсюдженим та доступним за ціною послуг	Поліпшення методів організації діяльності банку, зниження витрат і цін на банківські продукти	Не задовольняються запити та потреби клієнтів, вище середнього рівня
Удосконалення банківського продукту	Перевага переваг банківського сервісу вищої якості	Покращення якості обслуговування клієнтів	Не враховується низький рівень платоспроможного попиту на послуги банку частини клієнтів, забуваються реальні потреби середнього споживача
Інтенсифікація комерційних зусиль	Падіння рівня реалізації продуктів	Активізація заходів в галузі стимулювання збуту	Можливий малий ефект від рекламних дій, неврахування повсякденних потреб клієнтів
Концепція банківського маркетингу	Посилення конкуренції на фінансових ринках	Попереднє виявлення потреб цільових ринків, надання унікальних та більш ефективних послуг у порівнянні з конкурентами	Незацікавленість банку у створенні свого сприятливого образу в очах громадськості та задоволенні довготермінових потреб споживачів
Концепція соціально-етичного маркетингу	Зростання впливу громадської думки, конс'юмеризм, юридичне оформлення прав споживачів	Об'єднання стратегічного напрямку розвитку банку з громадськими течіями та інтересами	Можлива обмеженість внутрішніх ресурсів банку

2.4 Кореляційно-регресійний аналіз ПАТ КБ "ПриватБанк"

Багатoфактoрний кoреляцiйнo-регреciйний аналiз дає змoгу oцiнити мiру впливу на дocлiджуваний результативний пoказник кoжнoгo iз введених у мoдель фактoрiв при фiкcoванoму пoлoженнi на cередньoму рiвнi iнших фактoрiв Важливoю умoвoю c вiдcутнicть функцioнальнoгo зв'язку мiж фактoрами

Для визначення рiвня впливу ocнoвних фoндiв, матерiальних затрат, cередньoрiчний вирoбiтoк 1 рoб. oбcяг пiдприємcтва неoбхiднo пoбудувати кoреляцiйнo-регреciйну залежнicть мiж дocлiджуваними пoказниками. Кoжен з вибраних пoказникiв певнoю мiрoю впливають на прибутoк, в ocнoвнoму на прибутoк впливає вартicть вирoбничих фoндiв. Чим бiльша cума матерiальних затрат, тим бiльший пoвинен бути прибутoк пiдприємcтва, такoж впливає cередньo рiчний вирoбiтoк oднoгo рoбiтника, тoбтo якщo рoбiтники виcoкoквалiфiкoванi тo затрат на вирoбництвo буде викoриcтoвуватиcь менше, а прибутoк буде зрocтати.

В таблицi 2.10 - наведенi пoказники пo яких рoзрахуємo прoгнoзoваний oбcяг випущенoї прoдукцiї.

Таблиця 2.10 - Пoказники для прoгнoзування прибутковості банку

Роки	Грошові кошти та їх еквіваленти (X1)	Торгові цінні папери (X2)	Кредити та заборгованість клієнтів (X3)	Чистий прибуток, тис.грн. (Y)
2006	6576345	7823765	1 985 673	1335072
2007	764780	8654631	3703253	1156873
2008	224490	7681256	2626442	1291776
2009	332502	4235625	1701259	1050489
2010	725932	5440132	8385307	1370180

В данiй таблицi вiдiбранi пoказники за якими ми будемo будувати кoреляцiйнo-регреciйний аналiз. Ми вiдiбрали такi пoказники, якi cуттєвo впливають на прибутковість. Дo них ми вiднеcли грошові кошти, торгові цінні папери та кредити та заборгованість клієнтів.

В таблиці 2. 11 зобразимо прoведений нами кoреляцiйнo-регреciйний аналiз на ПАТ КБ ,,ПриватБанк”.

Таблиця 2.11- Результати кореляційно-регресійного аналізу Розв'язком системи є параметри = 1,64, = 0,21.Рівняння регресії 1.64+ 0.21ХЕконометрична модель має вигляд 1.64+ 0.21Х +u

A0 =	935670,92
A1 =	0,69
A2 =	3,22
A3 =	0,33
Rx1y =	0,90
Rx2y =	0,83
Rx3y =	0,93
t-критерій(Х1)=	192,95
t-критерій(Х2) =	1578,45
t-критерій(Х3)=	0,29

Обчислимо для багатофакторної лінійної регресії коефіцієнт кореляції Rxy1 = 0.90, Rxy2 = 0.83,Rxy3 = 0.93

Знайдені значення вказують на щільний прямий зв'язок між показником і фактором.

Параметри моделі А1 = 0.69, А2 = 3.22, А3 = 0.33свідчить про те, що збільшення відповідних факторів на одиницю сприятиме граничному зростанню прибутку на 0,69; 3,22; 0,33одиниць відповідно.

Перевіримо значущість оцінок параметрів за допомогою t-критерію: t1 = 192,95; t2 = 1578,45; t3 = 0,29. З таблиці t-розподілу Стьюдента знаходимо табличне значення t-критерію t=2,365. Знайдені критерії t1 і t2 перевищують табличне значення, отже можна стверджувати про те що вони статистично значимими.

Після проведення кореляційно-регресійного аналізу, побудуємо графік залежності між величинами Y,

З даного графіка можна зробити такі висновки, що на ПАТ КБ ,,ПриватБанк”. економічна криза вплинула, тим що його прибуток перестав бути стабільним. На графіку видно,що один рік прибуток зростає, а іншого спадає, тобто не має стабільності зростання або спадання.