Інформаційні системи і технології в економіці

Размещено на http://allbest.ru

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Економічний факультет

Кафедра фінансів

База практики:

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Економічний факультет

Кафедра страхування та ризик-менеджменту

ЗВІТ

Про проходження асистентської практики

Студентки 2 курсу магістратури

спеціальності «Фінанси і кредит»

Кривовяз Магди Анатоліївни

Науковий керівник магістерської роботи:

к. е. н., доцент Солодка Ольга Олегівна

Керівник практики від кафедри:

к. е. н., доцент Грищенко Тетяна Василівна

Київ 2014

Зміст

1. Індивідуальний графік асистентської практики

1.1 Графік проведення лекційного та семінарського заняття студенткою 2 курсу магістратури спеціальності «Корпоративні фінанси» денної форми навчання у 2013-2014 навчальному році Кривовяз М.А

1.2 Характеристика проведення асистентської практики

1.3 Характеристика проходження асистентської практики студентки 2 курсу магістратури спеціальності «Корпоративні фінанси» Кривовяз Магди Анатоліївни

1.4 Стислий аналіз науково-інформаційних джерел, використаних при підготовці занять під час практики

2. Основний зміст лекційних та практичних занять

2.1 План-проспект лекційних занять

2.2 Конспект лекцій

2.3 Наочний матеріал для лекцій

2.4 План-конспект семінарів

2.4 Методика проведення семінарських занять

2.5 Тестові завдання, розрахункові та ситуаційні завдання

2.6 Контрольні питання та завдання

2.7 Аналіз перевірки знань та успішності студентів

3. Аналіз методів відповідної дисципліни, що були застосовані при поясненні тематичного матеріалу

4. Аналіз методів викладання, що застосовуються під час практики

5. Роль дисципліни у навчальному процесі

Список використаних джерел

Додатки



1. Індивідуальний графік асистентської практики

Завдання за планом	Рік, місяць, число	Фактичне виконання	Підписи наукового керівника та керівника від кафедри
1. Розробка індивідуального. графіку проходження практики. Узгодження його з науковим керівником	17.02.2014	17.02.2014
2. Вибір курсу для проведення лекційних і практичних занять	17.02.2014	17.02.2014
3. Відвідування лекції наукового керівника	18.02.2014	18.02.2014
4. Відвідування практичного заняття	18.02.2014	18.02.2014
5. Розробка плану-проспекту лекції та узгодження з науковим керівником	17.02.2014	17.02.2014
6. Розробка плану-конспекту практичних (семінарських) занять та узгодження з науковим керівником	17.02.2014	17.02.2014
7. Розробка завдань для самостійної роботи студентів при роботі з матеріалом курсу та узгодження з науковим керівником	19.02.2014	19.02.2014
8. Проведення лекційного заняття на тему «Моделі?фондових?ринків» для студентів 2 курсу, спеціальності «Фінанси і кредит», економічного факультету КНУ ім. Тараса Шевченко	18.02.2014	18.02.2014
9. Проведення семінарського заняття на тему «Моделі?фондових?ринків» для студентів 2 курсу, 1 групи спеціальності «Фінанси і кредит», економічного факультету КНУ ім. Тараса Шевченко	20.02.2014	20.02.2014
10. Проведення лекційного заняття на тему «Фінансово-кредитна?інформація?як?об'єкт?автоматизованої?обробки?» для студентів 2 курсу, спеціальності «Фінанси і кредит», економічного факультету КНУ ім. Тараса Шевченко	25.02.2014	25.02.2014
11. Проведення семінарського заняття на тему «Фінансово-кредитна?інформація?як?об'єкт?автоматизованої?обробки?» для студентів 2 курсу, 1 групи спеціальності «Фінанси і кредит», економічного факультету КНУ ім. Тараса Шевченко	27.03.2014	27.03.2014
12. Проведення консультації для студентів	03.03.2014	03.03.2014
13. Відвідування лекції. практиканта Головчука Д.І., проведеного для студентів 2 курсу, спеціальності «Фінанси і кредит», економічного факультету КНУ ім. Тараса Шевченко	13.02.2014	13.02.2014
14. Підготовка рецензії на проведене заняття студентом практикантом Головчука Д.І., проведеного для студентів 2 курсу, спеціальності «Фінанси і кредит», економічного факультету КНУ ім. Тараса Шевченко	06.03.2014	06.03.2014
15. Відвідування практичного заняття студента практиканта Головчука Д.І., проведеного для студентів 2 курсу, спеціальності «Фінанси і кредит», економічного факультету КНУ ім. Тараса Шевченко	19.02.2014	19.02.2014
16. Підготовка рецензії на проведене заняття студентом практикантом Головчука Д.І., проведеного для студентів 2 курсу, спеціальності «Фінанси і кредит», економічного факультету КНУ ім. Тараса Шевченко	02.03.2014	02.03.2014
17. Оформлення звіту з практики	02.03.2014	02.03.2014
18. Розробка індивідуального. графіку проходження практики. Узгодження його з науковим керівником	02.03.2014	02.03.2014

Узгоджено:

Науковий керівник магістерської роботи - к. е. н., доцент Солодка Ольга Олегівна

Керівник практики від кафедри: к. е. н., доцент Грищенко Тетяна Василівна

1.1 Графік проведення лекційних, семінарських (практичних) занять студентом 2 курсу ОКР «магістр» спеціальності «Фінанси і кредит» денної форми навчання у 2013 - 2014 навчальному році

Кривовяз Магда Анатоліївна
№ п/п	Число, місяць, рік	№ пари за розкладом та № аудиторії	Курс, спеціальність, факультет, ВНЗ де проводиться заняття	Назва дисципліни	Вид заняття	Тема заняття	ПІБ керівника практики від кафедри
1.	18.02.14	4 пара, 12.50-14.10, № 235/2	2 курс,спеціальність «Фінанси і кредит», економічний факультет КНУ ім. Тараса Шевченко	Інформаційні системи і технології у фінансово-кредитних установах	лекція	Моделі?фондових?ринків	Солодка О.О.
2.	20.02.14	5 пара, 14.30-15.50, № 502	2 курс,спеціальність «Фінанси і кредит», економічний факультет КНУ ім. Тараса Шевченко	Інформаційні системи і технології у фінансово-кредитних установах	семінар	Моделі?фондових?ринків	Солодка О.О.
3.	25.02.14	4 пара, 12.50-14.10, № 235/2	2 курс,спеціальність «Фінанси і кредит», економічний факультет КНУ ім. Тараса Шевченко	Інформаційні системи і технології у фінансово-кредитних установах	лекція	Фінансово-кредитна ?інформація? як ?об'єкт? автоматизованої? обробки	Солодка О.О.
4.	27.02.14	6 пара, 16.00-17.20, № 502	2 курс,спеціальність «Фінанси і кредит», економічний факультет КНУ ім. Тараса Шевченко	Інформаційні системи і технології у фінансово-кредитних установах	семінар	Фінансово-кредитна ?інформація? як ?об'єкт? автоматизованої? обробки	Солодка О.О.

Узгоджено:

Керівник-організатор практики від кафедри, к. е. н., доцент Грищенко Т.В.

Науковий керівник: к. е. н., доцент Солодка О.О.

1.2 Характеристика проведення асистентської практики

Метою асистентської практики є поглиблення і закріплення знань з питань організації і форм здійснення навчального процесу в сучасних умовах, його наукового, навчально-методичного та нормативного забезпечення, формування вмінь і навичок опрацювання наукових та інформаційних джерел при підготовці занять, застосування активних методик викладання професійно-орієнтованих дисциплін відповідного фахового напряму та дисциплін фундаментального циклу.

Об'єктом асистентської практики є навчальний процес підготовки фахівців за різними фаховими напрямами, що відбуваються безпосередньо у навчальному процесі на економічному та інших факультетах Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а саме - процес підготовки фахівців за галуззю знань «Фінанси», напрямом підготовки «Фінанси і кредит».

Предметом асистентської практики виступає окрема дисципліна фундаментального чи професійно-орієнтованого циклу навчального плану, що відповідає напряму наукових досліджень студента та узгоджується з темою його магістерської роботи, а саме - курс «Інформаційні системи і технології в фінансово-кредитних установах».

Асистентська практика максимально наближена до напрямів наукових досліджень студента магістратури. Під час такої практики надається можливість апробувати результати досліджень, що їх проводить студент при написанні магістерської роботи.



1.3 Характеристика проходження асистентської практики студентом від наукового керівника

Магістр 2 року навчання Кривовяз М.А. проходила асистентську практику на базі економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 17 лютого по 3 березня 2013 року.

План проходження асистентської практики Кривовяз М.А. було виконано в повному обсязі. Студентка відвідала лекцію та семінарське заняття наукового керівника. Студенткою були самостійно розроблені та узгоджені з науковим керівником конспекти лекцій та плани семінарських занять для проведення практичних занять. Студентка провела дві лекції на теми: «Моделі фінансових ринків» та «Фінансово-кредитна інформація як об'єкт автоматизованої обробки інформації», а також 2 семінари на відповідні теми студентам 2 курсу бакалаврату спеціальності «Фінанси та кредит». Питання лекції було висвітлено повністю, подання матеріалу здійснено у логічній послідовності та у відповідності з основними методами викладення економічних дисциплін, використовувались додаткові матеріали. Під час проведення семінарських занять студент використав методи дискусії та опитування для залучення до роботи максимальної кількості студентів, присутніх на занятті.

Кривовяз М.А. закріпила знання з питань організації навчального процесу у вищих навчальних закладах, набула вміння в опрацюванні науково-інформаційних джерел, ознайомилася з методикою викладання дисциплін, перевірки та оцінки знань студентів. Структура звіту відповідає встановленим вимогам. Усе вищезазначене дає підставу рекомендувати роботу Кривовяз Магди Анатоліївни на найвищу позитивну оцінку.

Науковий керівник: к. е. н., доцент Солодка Ольга Олегівна

1.4. Стислий аналіз науково-інформаційннх джерел, використаних при підготовці занять під час практики

Під час підготовки лекційних та семінарських занять було опрацьовано багато вітчизняної та зарубіжної літератури, що відповідає навчально-методичним матеріалам з курсу «Інформаційні системи і технології у фінансово-кредитних установах». В процесі підготовки до лекції були опрацьовані такі науково-інформаційні джерела як законодавча база, підручники, посібники, монографії, дослідження як зарубіжних так і вітчизняних вчених, зокрема:

1. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц./І.Ф. Рогач, М.А. Сендзюк, В.А. Антонюк, О.О. Денісова. - К.: КНЕУ, 2007.

У посібнику подано необхідні для самостійного вивчення дисципліни матеріали з інформаційних систем і технологій обробки даних, які застосовуються в банківських, страхових, податкових та фінансових установах, з автоматизації банківських операцій та міжбанківських розрахунків, роботи системи міжбанківських електронних платежів НБУ, обробки масових платежів та електронних грошей.

2. Зацеркляний М.М., Мельников О.Ф. Інформаційні системи і технології у фінансово-кредитних установах: Навч. посібн. - К.: Професіонал, 2009.

В роботі висвітлені основні поняття нових інформаційних технологій і їх застосування до розв'язування задач, які виникають у діяльності фінансових та кредитних установ. Приділена увага інформаційним системам, які діють у фінансових та кредитних установах, податкових та страхових органах України. Робота розрахована на студентів економічних факультетів вищих закладів освіти України, а також на практичних працівників фінансових та кредитних установ.

3. Пістунов І.М. Інформаційні системи в фінансово-кредитних установах навчальний посібник/І.М. Пістунов, Т.В. Борщ. - К.: «Центр учбової літератури», 2013.

У посібнику подано інформацію про загальні принципи інформатизації суспільства України, описано інформаційні системи у діяльності фінансових установ, як державних так і комерційних, наведені принципи роботи SWIFT та FOREX, білінгових систем, та інформаційних систем у страхуванні, розглянуто теоретичні і практичні аспекти проектування інформаційних систем, прийоми формалізації опису інформаційних потоків, використання CASE-методу автоматичного проектування.

4. Олійник А.В., Шацька В.М. Інформаційні системи і технології у фінансових установах: Навчальний посібник. - Львів: «Новий Світ - 2000», 2010.

У представленому курсі розглядаються питання використання інформаційних технологій у діяльності банків. Без ефективних інформаційних технологій робота банка практично неможлива, тим більше, якщо ставиться задача його конкурентоздатності на ринку банківських послуг. Цей факт не викликає сумнівів ні в керівників фінансових установ, ні у бухгалтерів і економістів. Кожен працівник банку самостійно дійде такого висновку в міру практичної діяльності і прагне удосконалювати свої знання в цій області.

5. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2009.

У навчальному посібнику розглянуто механізми функціонування фондового ринку. Головну увагу приділено характеристиці цінних паперів, операцій із ними на біржовому та позабіржовому ринках. Показано види та особливості діяльності професіоналів фондового ринку, методи та інструментарій обґрунтування інвестиційних рішень, проаналізовано систему державного регулювання фондового ринку України. Ключові питання висвітлено на підставі узагальнення світового досвіду та з урахуванням практичних проблем і специфіки розвитку відчуженого фондового ринку. Для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за фаховим спрямуванням «Міжнародна економіка», спеціалістів-практиків фондового ринку.

6. Суторміна В.М., Савчук Н.В. Фондовий ринок. Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2001.

У навчально-методичному посібнику зосереджено весь комплекс навчально-методичного забезпечення, якого потребує самостійне вивчення дисципліни «Фондовий ринок». Навчально-методичний посібник складається зі вступу, типової програми курсу, навчально-методичного забезпечення з методичними порадами до кожної з тем курсу, планів семінарських занять, задач для виконання на практичних заняттях, навчальних завдань для перевірки знань студентів при поточному та підсумковому контролі, термінологічного словника та списку літератури.

7. Інформаційні системи і технології в економіці: Посібник для студентів вищих навчальних закладів/За редакцією В.С. Пономаренка. - К.: Видавничий центр «Академія», 2002.

У посібнику розглянуто основні практичні і теоретичні питання, пов'язані з організацією і впровадженням інформаційних систем (ІС) та застосуванням автоматизованих інформаційних технологій (АІТ) в фінансово-кредитних установах.

8. Плескач В.Л. Інформаційні системи і технології на підприємствах: підручник/В.Л. Плескач, Т.Г. Затонацька. - К.: Знання, 2011.

У підручнику висвітлено найважливіші особливості сучасних інформаційних систем і технологій на підприємствах, проаналізовано їх роль і місце у процесі інформатизації підприємств України. Розглянуто системи прийняття рішень та інтелектуального аналізу даних, перспективи використання інформаційних систем і технологій в економічній діяльності, основні напрями інтелектуалізації сучасних інформаційних систем.



2. Основини зміст лекційних та практичних занять

2.1. План-проспект лекційних занять

Назва дисципліни: Інформаційні системи і технології у фінансово-кредитних установах

Тема лекції 1: Моделі фондових ринків. Частина 1.

Кількість навчальних годин: Л. - 2; С. - 1

Тип викладання: Інформаційно-традиційний з елементами проблемно-орієнтованого аналізу.

Мета лекції: формування у студентів знань щодо основ функціонування фондових ринків

Основні завдання:

• Визначити сутність, принципи та функції фондового ринку;

• розкрити основні завдання фондового ринку, його основних учасників;

• проаналізувати структуру та види фондових ринків;

• дати характеристику основним видам професійної діяльності.

Розгорнутий план лекційного заняття:

1.Фондовий ринок, його сутність та значення.

1.1 Сутність та принципи фонового ринку.

1.2 Основні функції та інструменти ринку цінних паперів.

1.3 Види цінних паперів.

2. Завдання та структура фондового ринку.

2.1 Завдання та учасники ринку цінних паперів.

2.2 Структура та види ринку цінних паперів.

3. Основні види професійної діяльності.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Призначення та сутність ринку цінних паперів.

2. Структура та види фондових ринків.

3. Сучасні інструменти ринку цінних паперів.

4. Види професійної діяльності на фондовому ринку.

Назва дисципліни: Інформаційні системи і технології у фінансово-кредитних установах.

Тема лекції 2: Фінансово-кредитна інформація як об'єкт автоматизованої обробки.

Кількість навчальних годин: Л. - 2; С. - 2

Тип викладання: Інформаційно-традиційний з елементами проблемно-орієнтованого аналізу.

Мета лекції: формування у студентів знань щодо автоматизованої обробки фінансово-кредитної інформації.

Основні завдання:

• Розкрити особливості фінансово-кредитної інформації.

• Визначити сутність структуризації та формалізоване завдання економічної інформації.

• Розглянути класифікацію та кодування економічної інформації.

Розгорнутий план лекційного заняття:

1. Фінансово-кредитна? інформація та її особливості.

1.1 Структуризація та формалізоване завдання економічної інформації.

1.2 Структуризація економічної інформації.

1.3 Формалізоване подання економічної інформації.

2. Класифікація та кодування економічної інформації.

2.2 Основні системи класифікації економічної інформації.

2.3 Кодування економічної інформації. Основні методи кодування.

2.4 Розробка кодів, методи контролю їх правильності.

2.5 Класифікатори економічної інформації.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Особливості фінансово-кредитної інформації.

2. Реквізит: його структура та типи.

3. Основні системи класифікації економічної інформації.

4. Основні методи кодування економічної інформації.

5. Розробка кодів та методи контролю їх правильності.

2.2 Конспект лекції

Лекція 1. Моделі фондових ринків

1.Фондовий ринок, його сутність та значення

1.1. Сутність та принципи фонового ринку

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів). В економічній літературі терміни «фондовий ринок» і «ринок цінних паперів» стали майже синонімами. Часто «фондовий ринок» розглядають як частину «ринку капіталів» або як «ринок фондових цінностей», «ринок позичкового капіталу». Пояснення цих понять дають О.М. Мозговий, О.Ю. Смоленська та інші автори. Це пояснюється певними об'єктивними обставинами і, в першу чергу, фінансовими інструментами, об'єктами та суб'єктами фондового ринку.

Загальні принципи функціонування організованого фондового ринку представлені на рис. 1.1.



Рис. 1.1 Загальні принципи функціонування фондового ринку

Принцип цілісності забезпечується єдиним місцем котирування, яким є УФБ, єдиним Центральним депозитарієм цінних паперів і єдиним Кліринговим банком, які забезпечують функціонування системи електронного обігу цінних паперів і проведення торгів акціями, облігаціями тощо. Принцип упорядкованості передбачає наявність «правил гри» на ринку та контролю за їх виконанням. Прозорість, як принцип, потребує і забезпечує регулярну інформацію про діяльність емітента та курсу його цінних паперів шляхом публікації її в офіційному виданні УФБ. Рівні можливості для всіх учасників ринку забезпечать здорову конкуренцію на ринку. Збалансованість на ринку передбачає відповідність у розвитку всіх секторів ринку. Важливу роль на фондовому ринку відіграє «спокій» - це правило ринку, яке підкреслює, що ринок не може бути «бурхливим», бо інакше дрібні інвестори, що є його опорою, залишають ринок. Принципи створення і функціонування національного фондового ринку ґрунтуються на стратегії формування ринку, основою якої є Концепція функціонування та розвитку фондового ринку в Україні.

1.2 Основні функції та інструменти ринку цінних паперів

Основними інструментами фондового ринку є цінні папери різних видів, типів, які формують свої сегменти: грошового ринку, ринку цінних паперів, ринку капіталів, фондового ринку. На табл. 1.1 представлений фінансовий ринок за сегментами, що пов'язані з цінними паперами.

Як бачимо із таблиці 1.1, ринок цінних паперів є ширшим за своїм економічним змістом і включає, крім короткострокових цінних паперів, середньострокові та довгострокові, які є основними інструментами фондового ринку.

Акумуляція грошових коштів та їх концентрація у вигляді формування великого капіталу, здатного вирішувати масштабні економічні завдання - це одна із важливіших функцій фондового ринку.

Таблиця 1.1 Фінансові інструменти за основними сегментами ринку

Фінансовий ринок
Сегменти ринку	фінансові інструменти
Грошовий	Гроші та короткострокові цінні папери
Цінних паперів	Короткострокові, середньо- і довгострокові цінні папери
Фондовий	Середньострокові і довгострокові цінні папери
Капіталів	Довгострокові цінні папери, середньо- і довгострокові кредити

Роль фондового ринку в системі економічного механізму держави визначають функції, які він виконує. їх поділяють на дві групи:

Загальноринкові - це:

• отримання прибутку від операцій на даному ринку;

• цінова, що забезпечує формування ринкових цін;

• інформаційна - забезпечує збір інформації про суб'єктів і об'єктів ринку і доведення її до учасників;

• регулювальна - ринок встановлює правила торгівлі, порядок вирішення спірних питань між учасниками, встановлює пріоритети, органи контролю, управління та ін.

Специфічні - це:

• функція перерозподілу;

• функція страхування цінових і фінансових ризиків (стала можливою завдяки появі ф'ючерсних і опціонних контрактів);

• перерозподіл коштів між галузями і сферами ринкової діяльності;

• перерахунок заощаджень з невиробничої у виробничу форму;

• фінансування дефіциту державного бюджету на не інфляційній основі, тобто без випуску в обіг додаткових коштів та ін.

Серед інших функцій слід виділити наступні:

• Оптимізація галузевої та регіональної структур економіки шляхом міграції капіталу, переливання його у високорентабельні галузі та регіони, вирівнювання норм прибутку на вкладений капітал.

• Гармонізація майнових державних, корпоративних інституціональних та індивідуальних інтересів.

• Виконання інформаційної функції, яка забезпечує моніторинг економічної кон'юнктури в країні.

• Залучення коштів для покриття дефіциту державного бюджету або муніципальних бюджетів.

• Створення умов для інтеграції економіки країни у світову економічну систему завдяки репродукуванню загальносвітових систем і стандартів.

В розвинутих економіках та в країнах з перехідною економікою функції фондового ринку можуть не співпадати, точніше, в країнах з перехідною економікою може бути іншій акцент при характеристики функцій фондового ринку в економічної системи.

1.3 Види цінних паперів

Цінні папери є товаром, який обертається на фондовому ринку, це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Відповідно до чинного законодавства в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх державних і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання держави, ощадні сертифікати, приватизаційні чеки, векселі.

Ознаками цінних паперів є: законність; стандартність (наявність визначених реквізитів); обіговість; ліквідність; спекулятивність; ризикованість; серійність, що поширює розповсюдження цінних паперів.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими. Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. По акціях на пред'явника у книзі реєстрації зазначається їх загальна кількість. Привілейовані акції дають власнику переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого проценту.

В Україні випускаються облігації таких видів:

• облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

• облігації підприємств.

Державне казначейське зобов'язання - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Випускаються такі види казначейських зобов'язань:

• довгострокові - від 5 до 10 років;

• середньстрокові - від 1 до 5 років;

• короткострокові - до 1 року.

Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань приймається Кабінетом Міністрів України. Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов'язань приймається Міністерством фінансів України. У рішенні про випуск казначейських зобов'язань визначаються умови їх випуску.

Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту та процентів по ньому.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж іншим особам є не дійсним.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя.

Випускаються такі види векселів:

• простий,

• переказний.



2. Завдання та структура фондового ринку

2.1 Завдання та учасники ринку цінних паперів

Завданням ринку цінних паперів є створення умов та забезпечення, якщо можливо, більш повного та швидкого переливу заощаджень в інвестиції за ціною, яка задовольняла б обидві сторони. Через ринок цінних паперів акумулюються грошові нагромадження кредитно-фінансових інститутів, корпорацій, підприємств, держав, приватних осіб і спрямовуються на виробниче та невиробниче вкладення капіталів.

Учасниками фондового ринку є:

1. Емітенти - юридичні особи, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, які від свого імені розміщують емісійні цінні папери та беруть на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

2. Інвестори в цінні папери - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.

3. Інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

4. Саморегулівна організація професійних учасників фондового ринку - неприбуткове об'єднання учасників фондового ринку, що провадять професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність (діяльність реєстраторів та зберігачів), утворене відповідно до критеріїв та вимог, установлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

2.2 Структура та види ринку цінних паперів

Як сегмент фінансового ринку фондовий ринок підлягає класифікації за такими самими ознаками.

За терміном обігу цінних паперів фондовий ринок поділяють на ринок грошових та капітальних цінних паперів.

На ринку грошових цінних паперів перебувають у обігу боргові зобов'язання з терміном обігу менш як один рік: короткострокові облігації, векселі, ощадні сертифікати, комерційні цінні папери тощо.

На ринку капітальних цінних паперів мають обіг інструменти власності - акції, а також середньо- та довгострокові боргові зобов'язання, тобто безстрокові цінні папери та цінні папери з терміном обігу більше від одного року.

За умовами емісії та механізмом обігу цінних паперів фондовий ринок поділяють на міжнародний та національні ринки. На національному ринку перебувають в обігу цінні папери, емітовані резидентами або нерезидентами відповідно до законодавства країни. На міжнародному ринку мають обіг цінні папери, емітовані поза юрисдикцією будь-якої однієї країни, які пропонуються для продажу інвесторам різних країн.

Залежно від того, нові цінні папери пропонуються для продажу чи емітовані раніше, ринок цінних паперів поділяють па первинний та вторинний.

Первинний ринок є ринком перших та повторних емісій, на якому здійснюється початкове розміщення цінних паперів серед інвесторів та початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки. Ціна цінних паперів при їх первинному розміщенні па ринку часто буває заниженою незалежно від стратегій ціноутворення, що пропонуються андерайтерами та іншими фінансовими посередниками. Тому рішення емітента про додаткову емісію акцій часто приймається тоді, коли менеджери корпорації вважають, що поточна ринкова ціна акцій завищена. У більшості випадків купівля цінних паперів за ціною первинного розміщення з подальшим їх продажем через деякий час приносить інвестору прибуток.

На вторинному ринку мають обіг емітовані раніше цінні папери. Операції на вторинному ринку не збільшують загальної кількості цінних паперів та загального обсягу інвестицій в економіку. Вторинний ринок, якщо він функціонує ефективно, забезпечує високу ліквідність цінних паперів, що перебувають в обігу на ньому. Основними операціями на вторинному ринку є перерозподіл сфер впливу та спекулятивні операції.

Залежно від місця, де здійснюється торгівля цінними паперами, розрізняють біржовий та позабіржовий ринки. Організатором торгівлі на біржовому ринку виступають фондові біржі, на позабіржовому - торговельно-інформаційні системи.

Залежно від специфіки організаційної структури ринку розрізняють вертикальний та горизонтальний ринки. Прикладом горизонтального ринку є ринок США. На різних біржах країни котируються цінні папери різних за своїм економічним статусом компаній. На Нью-йоркській біржі - головній біржі США - котируються акції корпорацій групи А (найвищого рівпя), на Американській - групи В та ін. При цьому цінні папери різних груп обліковуються в різних депозитаріях.

Прикладом вертикальної організації ринку є Франція. Всі цінні папери котируються в системі Товариства французьких бірж, зберігаються й обліковуються в національному депозитарії. Всі папери, що є в обігу у Франції, поділяють на три групи котирування: К_р, К_г, К₃. До офіційного котирування в групі К₁ потрапляють цінні папери найвищої якості, до К - цінні папери, які не допущені до офіційного котирування, але мають значний економічний потенціал, до групи К₃ входять цінні папери, що не претендують па лістинг, в основному це цінні папери середніх і малих компаній.

Структуру фондового ринку наведено на рис. 1.2. Безпосередніми учасниками фондового ринку виступають держава, корпорації, фінансові посередники, населення, а також іноземні інвестори та емітенти. Держава виконує на фондовому ринку дві важливі функції: здійснює регулювання ринку та емітує боргові зобов'язання для забезпечення потреб бюджету. Функція регулювання здійснюється через визначені державні інститути. В Україні такими інститутами є Комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також Міністерство фінансів, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна в межах своїх повноважень. Генеральним агентом з розміщення емісій державних цінних паперів виступає, як правило, Національний банк, емітентом казначейських зобов'язань - Державне казначейство.

Рис. 1.2 Структура фондового ринку

Фізичні особи здійснюють на фондовому ринку інвестиції в різні види цінних паперів. При цьому вони або інвестують кошти в окремі види цінних паперів, або формують диверсифікований портфель цінних паперів через участь в інститутах спільного інвестування - інвестиційних фондах різного типу. Інвестиції фізичних осіб в основному здійснюються за посередництвом брокерських контор та через відповідні підрозділи фінансових інститутів, що викопують брокерські функції.

Корпорації виступають емітентами цінних паперів при нестачі власних фінансових ресурсів та інвестують кошти в цінні папери інших емітентів за наявності вільних фінансових ресурсів і вигідних пропозицій щодо інвестування коштів в інструменти фондового ринку.

Іноземними учасниками ринку є уряди, корпорації, фінансові інститути, населення інших країн, а також міжнародні фінансові інститути й організації.

Основою організаційної структури фондового ринку є фінансові інститути, які забезпечують у своїх інтересах чи інтересах клієнтів трансформацію фінансових ресурсів у цінні папери, а також інститути інфраструктури ринку, що забезпечують нормальне функціонування ринку. Певну роль у забезпеченні функціонування ринку цінних паперів відіграють саморегульовані організації професійних учасників ринку, які виконують певні функції регулювання, а також захищають інтереси професійних учасників ринку та інвесторів.



3. Види професійної діяльності на фондовому ринку

Професійна діяльність на фондовому ринку - це діяльність юридичних осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає встановленим вимогам.

Відповідно до законодавства не допускається поєднання професійної діяльності на фондовому ринку з іншими видами професійної діяльності, за винятком банківської. Не допускається також поєднання окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, крім випадків, передбачених законодавством.

Необхідними умовами ведення професійної діяльності на фондовому ринку є наявність ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку та членство щонайменше в одній саморегульованій організації (крім випадків, що стосуються професійної діяльності депозитаріїв та фондових бірж).

На фондовому ринку здійснюються наступні види професійної діяльності:

1. Діяльність з торгівлі цінними паперами;

2. Діяльність з управління активами інституційних інвесторів;

3. Депозитарна діяльність;

4. Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку.

Діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами - господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає:

• брокерську діяльність;

• дилерську діяльність;

• андеррайтинг;

• діяльність з управління цінними паперами.

Брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.

Дилерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом.

Андеррайтинг - розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента.

У разі публічного розміщення цінних паперів андеррайтер може брати на себе зобов'язання за домовленістю з емітентом щодо гарантування продажу всіх цінних паперів емітента, що підлягають розміщенню, або їх частини. Якщо випуск цінних паперів публічно розміщується не в повному обсязі, андеррайтер може здійснити повний або частковий викуп нереалізованих цінних паперів за визначеною в договорі фіксованою ціною на засадах комерційного представництва відповідно до взятих на себе зобов'язань.

Діяльність з управління цінними паперами - діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб.

Торговець цінними паперами може виступати поручителем або гарантом виконання зобов'язань перед третіми особами за договорами, що укладаються від імені клієнта такого торговця, отримуючи за це винагороду, що визначається договором торговця цінними паперами з клієнтом.

Договір доручення, комісії або про управління цінними паперами укладається з торговцем цінними паперами в письмовій формі. В такому договорі визначаються:

• права та обов'язки торговця цінними паперами стосовно його клієнта;

• умови укладення договорів щодо цінних паперів;

• порядок звітності торговця перед його клієнтом;

• порядок і умови виплати торговцю винагороди.

Торговець цінними паперами зобов'язаний виконувати доручення клієнтів за укладеними договорами на найвигідніших для клієнта умовах.

Діяльність з управління активами інституційних інвесторів - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів.

Депозитарна діяльність - надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку - діяльність професійного учасника фондового ринку із створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації відносно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними, та розв'язання спорів між членами організатора торгівлі.

Кліринг - отримання, звірка та поточне оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

Лекція 2. Фінансово-кедитна інформація як об'єкт автоматизованої обробки

1. Фінансово-кредитна інформація та її особливості

Інформація - сукупність відомостей (даних), які сприймають із навколишнього середовища (вхідна інформація), видають у навколишнє середовище (вихідна інформація) або зберігають усередині певної системи.

Інформація повинна відображати реальний мир, процеси, явища, використати при цьому зрозумілий користувачеві мова, бути своєчасної, корисної й необхідної йому. У теорії автоматизованої обробки інформації її розглядають як сукупність знань, які є об'єктом накопичення, реєстрації, передачі, збереження, обробки.

В економічному комплексі функціонують науково-технічний, економічний, правовий, адміністративний й інший види інформації.

Економічна інформація - один з найбільш масових різновидів інформації, що відображає процеси виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних благ і послуг. Вона чисельно характеризує стан виробничо-господарської й фінансової діяльності об'єкта через систему натуральних і вартісних показників, циркулюючи у виробничій і невиробничій сферах, органах керування. За допомогою економічної інформації можна простежити взаємозв'язки між ланками народного господарства, напрямку його розвитку, налагодити ефективне керування ім. Ці особливості істотно відрізняють її від економічних даних.

Економічні дані - відображення економічних явищ, не пов'язане з конкретним завданням керування й з певним споживачем. Економічні дані стають інформацією, якщо їхній споживач вирішує певне завдання керування. Інакше кажучи, економічна інформація - це економічні дані, які використаються в керуванні.

Економічна інформація розглядається в прагматичному, семантичному й синтаксичному аспектах. Прагматичний аспект пов'язаний з розглядом цінності, корисності використання економічної інформації для вироблення правильного управлінського рішення. Це дає можливість відокремити потрібну інформацію для кожного рівня керування. Семантичний аспект забезпечує вивчення змісту (значеннєвого навантаження) інформації, визначення зв'язку між її складовими частинами. Синтаксичний аспект дає можливість установити параметри інформаційних потоків, розглянути форми подання інформації, її носії, способи кодування.

Економічна інформація є предметом автоматизованої обробки. Вона має ряд особливостей, які впливають на способи її збору, реєстрації й використання. Ці особливості полягають у тім, що, будучи загальної для всього народного господарства, вона:

• має тенденцію до постійного збільшення обсягів даних;

• відображає різнобічну діяльність підприємств, організацій через систему натуральних, вартісних й інших показників;

• є цифровою, алфавітною й алфавітно-цифровою, має лінійну форму подання;

• в основній своїй масі дискретна (від лат. переривчастий), фіксується на матеріальних носіях;

• характеризується масовістю й більшими обсягами, тривалістю збереження й необхідністю нагромадження, повторюваністю циклів виникнення й обробки у встановлених тимчасових границях;

• має складну структуру.

Економічна інформація (ЕКІ) відбиває явища економічного життя суспільства.

Отже, ЕКІ - це сукупність повідомлень економічного характеру, які можуть бути зафіксовані, передані, перетворені, збережені й використані для управління економічним об'єктом (ЕКО) та економікою в цілому. ЕКІ розглядається як сукупність економічних даних, які можуть бути оброблені з допомогою ЕОМ чи інших технічних засобів (ТЗ).

Усі автоматизовані системи обробки інформації (АСОІ), зокрема й у фінансово-кредитних установах (ФКУ), працюють із даними, тобто з такими повідомленнями, які можна зафіксувати й обробити, діставши нові дані, які становитимуть інтерес для користувача.

Якщо інформація так чи інакше стосується фінансів або кредитів як економічних категорій, то вона вважається фінансово-кредитною інформацією (ФКІ). А оскільки фінанси та кредити - це елементи економіки, то й ФКІ являє собою частину економічної інформації.

Важливою особливістю ЕКІ (а також ФКІ) є те, що вона відбиває діяльність ЕКО через систему числових показників, має дискретну форму подання, може бути вміщена на матеріальних носіях і зображується здебільшого в алфавітно-цифровому вигляді в десятковій системі числення.

ЕКІ може характеризуватися за стадіями її виникнення; технологією обробки даних; способом передавання; ступенем стабільності; участю в реалізації функцій управління.

За стадіями виникнення розрізняють інформацію первинну і вторинну, або похідну. Первинна виникає безпосередньо в результаті виробничо-господарської діяльності ЕКО. Вторинна інформація створюється обробкою первинної інформації, первинної разом із вторинною або лише вторинної.

За технологією обробки ЕКІ може поділятися на вхідну, проміжну та вихідну.

Вхідна інформація - це первинні дані, подані у вигляді документів, даних на машинних носіях, сигналів із клавіатури, а також даних, які надходять від раніше виконаних перетворень і використовуються при розв'язанні розглядуваної задачі. Тобто вхідною інформацією (даними) може бути як первинна, так і вторинна інформація.

Вихідна інформація являє собою результат розв'язання задачі з перетворення вхідних даних. Вона видається безпосередньо користувачеві або передається до інших систем.

Під час обробки вхідних даних утворюється проміжна інформація, що призначена не для цілей управління, а відіграє допоміжну роль.

За ступенем стабільності використання та зберігання ЕКІ можна поділити на постійну, умовно постійну (якщо оновлення за період зберігання становить не більш як 10 %) та змінну. Постійна та умовно постійна - це так звана нормативно-довідкова інформація (НДІ).

За участю у функціях управління розрізняють інформацію:

• фактичну, яка відображає події, які вже сталися (що було);

• планово-договірну (що буде, що може бути, що має статися);

• нормативно-розрахункову, яка регламентує витрати і накладає обмеження під час розв'язання задач;

• довідкову, яка подається користувачеві до відома (дата, ім'я тощо).

Вимірюють ЕКІ в таких одиницях:

• натуральних - число повідомлень, документів, рядків, показників, слів, символів;

• телеграфних (комп'ютерних) - біти, байти (8 біт), кілобайти (1024 байт), мегабайти, гігабайти.



2. Структиризація та формалізоване завдання економічної інформації

2.1.Структуризація?економічної?інформації.

Одиницею (структурним елементом) ЕКІ найвищого рангу можна вважати всю інформаційну множину деякого об'єкта (галузь, регіон, підприємство, цех, фірма, установа тощо), його інформаційну базу (ІБ). Така множина поділяється на структурні одиниці нижчого рангу, і так триває доти, доки не буде досягнуто неподільних одиниць. Такими в ЕКІ є реквізити.

За формою реквізит являє собою сукупність символів - знаків або цифр, яка відбиває цілком певні властивості об'єкта. Реквізит є логічно неподільним елементом будь-якої іншої складнішої інформаційної сукупності. Кожний реквізит характеризується найменуванням (іменем), значенням і структурою.

Ім'я реквізиту слугує для його однозначного визначення. Під час автоматизованої обробки використовується й скорочене ім'я реквізиту - «ідентифікатор».

Крім того, щоб формули й алгоритми обробки інформації можна було задавати чи публікувати, для реквізитів запроваджують буквено-цифрові позначення заздалегідь визначеними для цього мовами.

Значення реквізиту застосовують, щоб задати відповідну конкретну властивість об'єкту. Структура реквізиту - це спосіб завдання його значень, котрий визначається довжиною, типом і форматом подання значень.

Довжина реквізиту являє собою число знаків, якими подається його значення. Вона може бути сталою або змінною.

Тип реквізиту визначається тим, які властивості об'єкта він може відбивати. Розглядають числові, текстові та логічні типи.

Реквізити числового типу характеризують кількісні властивості об'єкта, що їх дістають у результаті обчислень або вимірювань. Реквізити числового типу називають ще реквізитами-основами, або кількісними атрибутами.

Реквізити текстового типу виражають, як правило, якісні властивості й характеризують обставини, за яких відбувався той чи інший процес або було здобуто ті чи інші значення кількісних атрибутів. Їх називають ще реквізитами-ознаками, або якісними атрибутами.

Реквізити логічного типу набувають лише двох значень: «істина» чи «хибність». Вони відбивають такі властивості об'єкта, які по суті можна поділити на дві протилежні групи.

Складну структурну одиницю ЕКІ, утворювану з кількох реквізитів, котрі дають кількісну і якісну або саму лише якісну характеристику об'єкта чи процесу, називають повідомленням. Вона може набирати різних форм, зокрема подаватися у вигляді показника і документа. Складна структурна одиниця ЕКІ, утворена з одного реквізиту-основи та одного чи кількох якісних атрибутів, пов'язаних із ним логічно, являтиме собою показник. Показник завжди є повідомленням, але не кожне повідомлення є показником.

Однорідні інформаційні сукупності реквізитів, об'єднані спільним змістом, утворюють інформаційний масив (ІМА). Основні елементи інформаційного масиву - це записи, під якими розуміють значення однієї позиції масиву. Записи є тими елементами масиву, якими здебільшого оперує користувач під час роботи з ним. Інформаційний масив як сукупність записів характеризується також ідентифікатором, який використовується для його відшукування та роботи з ним. Записи в масиві можуть упорядковуватися за зростанням або спаданням значень відповідних атрибутів чи їх комбінацій.

Фіксування ЕКІ в документах, на магнітних дисках, стрічках чи інших носіях також супроводжується її структуризацією. При автоматизованій обробці інформації можуть бути створені та відокремлені певні структурні елементи інформації, а саме: бази даних, інформаційний фонд, каталоги та словники даних, файли даних (інформаційні, програмні, текстові), матриці, таблиці тощо.

2.2 Формалізоване подання економічної інформації

У разі автоматизованої обробки ЕКІ з допомогою ЕОМ важливого значення набуває формалізація подання ЕКІ, Ті структурних утворень та перетворень останніх. Іншими словами, для використання ЕОМ неодмінно слід формалізувати подання інформаційних структур (атрибутів, повідомлень, показників та інформаційних масивів) і їх перетворень, тобто задати алгоритми, згідно з якими дістають показники або інші структурні одиниці вихідних повідомлень. Оскільки реквізит є основним і неподільним елементом ЕКІ, то перш ніж розпочинати автоматизовану обробку даних, необхідно формалізовано подати реквізити. Цю дію виконують, здебільшого, користуючись таблицею з такими графами: «Назва реквізиту», «Позначення», «Тип», «Довжина», «Кількість знаків після коми», «Ідентифікатор». ринок фондовий цінний інформаційний

Щоб формалізовано подати будь-який показник, насамперед потрібно виокремити його складові (реквізити), позначити кожний з них і визначити його тип. Цього достатньо, аби мати змогу формалізовано записувати показники, тобто подавати їх у вигляді формул чи математичних виразів, а також будувати алгоритми їх визначення.