2

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Розвиток національної економіки залежить від багатьох факторів, серед яких обов'язковими є фінансові, які включають фінансове забезпечення та фінансове регулювання. Однією з активних форм фінансового забезпечення є кредитування. Можна без перебільшування сказати, що відкриття кредиту стало одним з найвидатніших досягнень людської цивілізації в сфері економічних відносин.

В фінансовій практиці виділяють дві форми кредиту - банківський та комерційний. Інструментом комерційного кредиту виступає фінансовий документ - вексель. В процесі історичного розвитку комерційний кредит, вексель та, особливо, вексельний обіг постійно вдосконалювалися й ускладнювалися.

В умовах переходу до ринкової економіки виникла об'єктивна необхідність формування професійного вексельного ринку в Україні. Це пояснювалося здатністю за допомогою вексельних програм розв'язувати проблеми неплатежів, здійснювати заліки взаємної заборгованості.

Нині використання векселя здійснюється в основному в межах розрахунково-кредитних операцій, де вексель виступає в ролі інструменту комерційного кредиту. Однак за допомогою векселя можна вирішувати більш важливі задачі і, зокрема, задачу реформування відносин власності. Властивості векселя як цінного паперу дозволяють максимально прискорити процеси приватизації. Юридична конструкція векселя як цінного паперу наділяє його можливостями більш ефективного виконання фінансових зобов'язань порівняно з іншими цивільними зобов'язаннями. За наявності досить конструктивного механізму переходу від фінансової відповідальності до майнової створюються умови, за яких вексель стає одним із дійових інструментів ринкової економіки.

Таким чином, актуальність теми дипломної роботи не викликає ніяких сумнівів, адже вексель необхідний для розв'язання цілого ряду проблем, але його застосування має бути виваженим, регульованим, а результати вексельного обігу - прогнозованими. Одним з перших кроків щодо впровадження вексельних розрахунків стало формування законодавчої бази. На жаль, недосконалість вексельного законодавства, у деяких випадках - неможливість його однозначного тлумачення, призводить до виникнення великої кількості запитань з боку користувачів, які не мають спеціальних знань і досвіду в цій галузі. У більшості випадків практика стикається з тим, що користувачі не можуть самостійно реалізувати свої права за векселем. Це пояснює підвищений інтерес до інформаційних видавництв, які останнім часом із все більшої завзятістю публікують матеріали дискусійного характеру стосовно вексельного обігу. Але, як вже зазначалося раніше, через нестачу кваліфікованих спеціалістів з вексельного обігу, в пресу потрапляють коментарі не компетентних за даними питаннями авторів, що призводить до спотвореного розуміння й без того недосконалого законодавства.

Слід також відмітити, що широкому впровадженню в Україні вексельного обігу перешкоджає відсутність практичного досвіду в його організації. Відсутні налагоджені організаційні і правові інститути, не вистачає економічно та юридично грамотних фахівців з питань організації та реалізації вексельного обігу, немає в достатній кількості спеціальної літератури.

Мета дипломної роботи полягає у пошуку шляхів вирішення проблем вексельного обігу в Україні й шляхів оптимізації роботи банків з векселями на основі дослідження та аналізу діяльності ВАТ КБ “Надра” у сфері вексельного обігу.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

- дослідження історичного розвитку векселя та вексельного обігу;

- вивчення нормативно-законодавчої бази регулювання вексельного обігу в Україні;

- дослідження досвіду використання вексельної форми в Україні;

- аналіз основних показників вексельних зобов'язань.

В основу роботи покладені аналіз інструктивних матеріалів Національного банку України та Кабінету міністрів України, нормативних та законодавчих актів, таких як Закон України “Про Національний банк України”, “Про банки та банківську діяльність”, “Про цінні папери та фондову біржу”, Положення “Про операції банків з векселями” та інші нормативні акти. Використано матеріали найвідоміших періодичних видань, таких як “Вісник НБУ”, “Фінанси України”, “Банківська справа”, “Урядовий кур'єр”. Серед авторів необхідно виділити О.Ю.Большакову, Л. Долинського, О.Мозгового, Ю.М.Мороза, Т.Руденка.

Матеріали дипломної роботи можуть бути використані на практиці для вдосконалення та розвитку вексельного обігу в Україні та, зокрема, у комерційних банках.

РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ ТА ЙОГО РОЛЬ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

1.1 Теоретико-суттєва характеристика векселя

банк вексельний обіг

Розпад неефективних міжгосподарських виробничо - кооперативних зв'язків та технологічних ланцюгів спотворив процес кредитування. Невизначене становище постачальника погіршувалося ще й загальним зростанням безвідповідальності, зниженням платіжної дисципліни, а особливо тим, що не практикувалась видача документа, який підтверджував би взяті зобов'язання покупця і виключав би подальші суперечки щодо наявності й величини боргу. Ефективно протистояти погіршенню стану міжгосподарських зв'язків здатний законодавчо забезпечений і функціонально врегульований вексельний обіг.

Вексель став найпоширенішим високоліквідним кредитно - розрахунковим документом, економічна сутність якого полягає в тому, що він є абстрактним борговим зобов'язанням, тобто незалежним від причин виникнення боргу, відносин між суб'єктами вексельної операції, часу і місця здійснення угоди. В тексті векселя відсутні будь-які положення, які б пов'язували оплату векселя з виконанням умов товарної угоди. Відповідальність за векселем не залежить від матеріальної основи, тобто безпосередніх боргових зобов'язань, що спричинили появу векселя [31]. Так, боржник за векселем зобов'язаний виплатити суму боргу будь-якому пред'явнику векселя, вказаному в тексті вексельного бланка, навіть при наявності підстав відмовитись від оплати за товарною угодою, наприклад, через не поставку, недопоставку товару і навіть якщо гроші помилково було сплачено раніше. Пред'явник векселя твердо переконаний в оплаті векселя, і його інтереси ніяк не перетинаються зі стосунками постачальника товару та його покупцем [57].

Звернемося до визначення векселя, яке дає Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” [6]:

“Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачу)”.

Існують два види векселів:

а) простий - вексель, виданий у формі безумовного зобов'язання здійснити платежі;

б) переказний - вексель, виданий у формі безумовної пропозиції (наказу) здійснити платежі.

Женевське право [11] вимагає наявності у тексті векселя істотних реквізитів.

Простий вексель містить такі реквізити:

а) найменування - “вексель”, тобто вексельна мітка, що входить до складу тексту векселя й зроблена на тій самій мові, якою складено вексель;

б) простоту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

в) зазначення строку платежу;

г) зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж;

д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;

є) дату і місце складання векселя;

е) підпис того, хто видав документ (векселедавця).

Переказний вексель повинен містити крім реквізитів, передбачених у підпунктах “а”, “в-є” також:

а) простоту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму;

б) найменування того, хто повинен платити (платника).

Крім головних складових частин - реквізитів, які ще звуться істотними ознаками векселя, вексель може містити ще й інші елементи - неістотні ознаки:

а) почасти встановлені законодавчо (як складові частини векселя);

б) почасти законодавчо не встановлені;

в) такі, що не визнані необхідними.

Наприклад, аваль, посередницька адреса, касаційне застереження про сплату зразків та інші ознаки. Деякі з цих ознак на практиці стали настільки повсякденними, що вексель вже не може обійтися без них [57].

Головними особливостями сучасного векселя є те, що:

а) він виписується як абстрактне боргове зобов'язання, у якому немає будь-яких пояснень щодо появи грошового боргу;

б) йому властива беззастережність і обов'язковість платежу у відповідності з тими положеннями, що містяться у векселі;

в) вексель виписується на порівняно невеликий строк (формально він може виписуватись у межах одного року, але фактично це робиться переважно на 1-3 місяці);

г) предметом вексельного зобов'язання можуть бути лише гроші, тобто суми коштів у формі національної чи іноземної валюти;

д) виникнувши на основі конкретної комерційної угоди (контракту, договору), вексель з часом відокремлюється від неї і функціонує як самостійний договір [31].

Як боргове зобов'язання, вексель схожий на решту боргових цінних паперів, в першу чергу на облігацію. Фактично вексель, як і облігація, є зобов'язанням позики. З іншого боку, вексель походить на чек, так як обидва папери є комерційними, грошово - розпорядчими цінними паперами (фінансові векселі) й служать засобом розрахунків [51].

Ще одна особливість векселя полягає в тому, що він не є іменним цінним папером, не є він й представницьким папером. Вексель є ордерним папером. Це означає, що векселетримач призначається наказом (ордером) векселедавця (в основному тексті документа) чи індосантів (в індосаментах).

Залежно від характеру угод, що спричинили появу векселя, розрізняють комерційні та фінансові векселі:

а) комерційні або торгові (товарні) векселі, тобто такі векселі, які видані на основі товарного боргу, наданих послуг, виконаних робіт;

б) фінансові векселі виникають внаслідок фінансової операції і засвідчує отримання грошової позики. Векселі, в основу яких покладено реальні фінансові угоди і котрі виписані (акцептовані) авторитетними особами, передусім банками, мають досить широку сферу обігу [62].

Поширення комерційних векселів у свій час послужило поштовхом і для початку виписування своїх власних векселів банками. Векселі банків набули назви “банкнот” або “банківських кредитних квитків”. З часом виникла форма фінансового векселя.

Обіг комерційних векселів обмежений сумою реально вироблених товарних цінностей, тоді як випуск грошової маси припускає можливість незбалансованості грошей з товарною масою, внаслідок чого знижується вартість грошей. Комерційні векселі на відміну від грошей видаються під товарні потоки, тому вони не можуть бути випущені в обіг у надлишковій кількості. Курс грошей визначається державою та, як правило, завищений (звідси приховане знецінення грошової маси) та проявляється у зростанні цін та інших інфляційних тенденціях. Курс же кожного векселя реальний й складається під впливом багатьох чинників. Зниження або ж витрати номінальної вартості одних векселів не торкаються інших векселів. Отже, вексельний обіг більш гнучкий, ніж грошовий. Застосування вексельного обігу в цілому не збільшує масу платіжних засобів, оскільки:

а) в основу кожного комерційного векселя полягає товарний капітал, а фінансового - грошовий капітал;

б) одним векселем можна погасити цілий ряд грошових зобов'язань;

в) змінюється тільки структура грошових агрегатів, загальна ж маса грошей не змінюється, відповідно не змінюється обсяг кредитування, а лише структура кредитів.

Особливою формою векселя стали казначейські векселі, що фіксують зобов'язання уряду й продаються від його імені банкам та іншим кредитним установам і корпораціям з метою отримання готівки для покриття поточного бюджетного дефіциту. Наприклад, у США казначейський вексель, вперше випущений ще у 1929 році, став найпоширенішим борговим зобов'язанням Міністерства фінансів цієї країни. Його популярність викликана тим, що казначейські векселі, з одного боку, стали для уряду США важливим засобом одержання додаткових фінансових коштів строком на 13, 26, 50 тижнів, що дозволяє згладжувати пікові відхилення між надходженнями і видатками державного бюджету, а з іншого боку, - формують стабільну базу курсової вартості всіх інших цінних паперів і водночас приносять їхнім власникам гарантований доход.

Необхідність впровадження вексельного обігу в Україні визначається низкою факторів, зокрема, потребою забезпечити динамічне зростання народногосподарського комплексу. Даній потребі найкраще відповідають функції векселів, провідною з яких є оформлення короткострокового кредиту. Слід наголосити, що це найпоширеніша дія векселя. Вона виникає і функціонує тоді, коли постачальник зацікавлений у реалізації своєї продукції, але на час укладення угоди покупець не володіє належною сумою коштів, тому в рахунок свого майбутнього платежу виписує вексель, сума якого з урахуванням строку платежу і відсотків за кредит, як правило, перевищує величину суми товарної угоди.

Вексель здатний також виконувати функцію засобу платежу, що на відміну від паперових грошей не знецінюється, а приносить векселетримачу додатковий доход. Як надійний платіжний засіб, він дозволяє векселетримачу отримати гроші, не чекаючи строку погашення вексельного платежу. Для цього вексель у будь - який час можна вільно продати або ж закласти у заставу в комерційному банку. Проте функції векселів не вичерпуються прискоренням розрахунків і грошового обігу. Дана форма кредиту забезпечує надійний контроль за виконанням зобов'язань, які взяли на себе її учасники, і активно скорочує грошову та кредитну масу в обігу, чим суттєво обмежує джерела інфляційного процесу.

Багатовіковий досвід соціально-економічного життя людства переконливо довів неможливість нормального функціонування ринкової економіки без використання векселя. В країнах з розвинутою та стійкою ринковою економікою вексель застосовується досить широко, сумлінно й надійно виконуючи свої функції та стаючи об'єктом різних операцій.

Для більш повного розуміння сутності векселя доцільно розглянути першопричини його виникнення, процес становлення вексельного обігу та його функціонування на сучасному етапі розвитку, а також його нормативно-законодавче регулювання.

1.2 Історичний розвиток векселя , становлення вексельного обігу в Україні та його нормативно-законодавче забезпечення

Тривалий час вчені та дослідники були невзмозі дійти згоди, якому народові віддати пальму першості за винахід векселя. З цього приводу виникало багато суперечок, але в другій половині XVIII ст. були наведені накази, що свідчили: вексельний інститут можна вважати продуктом середньовічного життя, Італію - його батьківщиною, красномовним доказом чого є майже вся вексельна термінологія, а творцями та розповсюджувачами векселю - середньовічних італійських купців та міняйл.

Вексель виник та розвився із загальних умов грошового обігу в середні віки. Сама назва “вексель” (розмін, розмінний лист) свідчить, що розвиток векселю почався з розміну грошей, точніше - з розміну монет.

В Італії на ярмарках купцям, що приїхали з інших країн, гроші отримані на ярмарку, обмінювали на монети їхньої країни. Але вже тоді не сплачували готівкою, а видавали листи, які містили доручення кореспонденту, що проживав на батьківщині купця сплатити за пред'явленням листа певну суму. Такий спосіб платежів швидко здобув популярності внаслідок того, що в той час було небезпечно возити з собою гроші [57].

Вплив ярмарків на розвиток векселю був багатобічним. По-перше, він ускладнював економічну службу векселя : роль векселя стає різноманітніше та тісніше стикається з інтересами товарної торгівлі. Ярмаркові векселі одержали переважне значення над векселями поза ярмарок. Саме вони вважалися нормальними, усі інші виявилися випадковими, аномальними : останні або служили для переказу сум, або приховували собою лихварство.

Дякуючи ярмаркам, ускладнилася не тільки економічна роль векселів, але й їхня конструкція. По - перше, на ярмарках з'явився акцепт. Він був необхідний тому, що тепер зважаючи на нові цілі, яким став служити вексель, не завжди траплялася нагода трасувати вексель на свого компаньйона або ж на свою філію. По - друге, вексель часто був потрібний тому, хто не збирався особисто вирушати на ярмарок. В такому випадку вексель потрібний для того, щоб передати його іншому.

Наприкінці італійського періоду, тобто кінець XVI ст. - початок XVII ст., вексель сформувався майже повністю. Шляхом довгого чотирьохвічного історичного процесу виробилися вексельні звичаї й навіть з'явився перший вексельний статут - Болоньї (1569 рік). Виробилася форма векселя як листа; встановилися вексельні курси, звичайні строки між різними торговими центрами. З'являються й різні гарантії справності та своєчасності платежу: акцепт, посередництво на випадок потреби, аваль, протест, зворотна вимога у вигляді зворотного векселя із всіма особливостями виконавчого процесу в його застосуванні до майна та до особистості вексельного боржника. Вексель, використовується не тільки для переказу грошей, але й для інших цілей, але використовується не виходячи з рук італійських банкірів: негоціант чи хтось інший не може застосувати вексель для тих чи інших своїх цілей, не звертаючись до участі банкіра. Останній виявиться потрібним чи то в ролі трасата, або в ролі ремітента, чи пред'явника, або в декількох з цих ролей. В цьому є своя сприятлива сторона: вексель та його право виробляється в обставинах одноманітної банкірської техніки, під охороною торгових судів.

Важливим кроком уперед в історії вексельного обігу є поява індосаменту, яку відносять до 1600 року. Тільки дякуючи цьому вексель вперше набув у повній мірі значення платіжного засобу. Період індосаменту - період спрощеної форми та своєрідного способу передавання векселя. Індосамент вивільнив вексель з рук банкірів та передав його у розпорядження торговців як знаряддя торгового кредиту. Віднині головна служба векселя - покривати платежі, відстрочені (кредитовані) за купівлею товарів, й, таким чином, служить обертанню валют (цінностей) як сум, належних до отримання внаслідок тих чи інших підстав [57].

Ось таки періоди в історії векселя. Для короткості, періоди можуть бути позначені:

а) італійський, він зник, здавши вексель для подальшого розвитку другому періоду;

б) французький (індосамент);

в) німецький - його найважливіший витвір - Загальногерманський вексельний Статут (1847 рік) - обов'язкова модель, з якої копіювалися сучасні вексельні статути.

Давня Росія стояла поза тим торговим рухом, який породив вексель. Петро I зважаючи на невлаштованість пошти та небезпечність доріг, знайшов можливість застосувати векселі для переказу казенних грошей з одного міста в інше за участю купців.

Вже за часи Петра II, у виданому вексельному статуті, векселя розподіляються на казенні та приватні. Цей вексельний статут і є першим, введеним у Росії 16-го травня 1729 року на німецьких та російських мовах. Він проіснував більше століття, в нього 70 разів вносилися зміни та доповнення, доки нарешті був прийнятий новий Статут про векселі від 25 червня 1832 року, складений на підставі як французького, так й німецького законодавств. Суттєві зміни до його змісту вніс закон від 3 грудня 1862 року. Вже у 40-х роках було піднято питання про перегляд вексельного законодавства. Одночасно з виданням у Німеччині вексельного статуту (1847 рік) питання про перегляд підіймається офіційно. З того часу було складено декілька вексельних проектів (1860, 1880, 1884, 1890, 1895 років), підготованих під наявним впливом німецького права. Й тільки 27 травня 1902 року був затверджений новий Статут про векселі, який було введено в дію з 1 січня 1903 року, а законом від 5 жовтня 1906 року - з селян знято заборону зобов'язуватися векселями.

Статут про векселі 1903 року був останнім вексельним статутом Росії. Після жовтневого перевороту 1917 року він втратив силу разом із всіма іншими законами дореволюційного часу. Однак, виражалася думка, що, власно кажучи, й нема необхідності замінювати Старий вексельний статут новим законом. Потреба в векселях відчувалася навіть за часи “військового комунізму”, й вони виписувалися за старими законами. Згодом такі векселі були визнаними радянськими судами лише як боргові розписки.

З переходом до нової економічної політики почала відчуватися потреба у боргових зобов'язаннях, які могли б забезпечити швидке стягнення боргу, на відміну від боргових розписок та інших боргових зобов'язань. Тому в 1932 році було прийняте “Положення про векселі”, якому було відведено коротке життя - до фінансово-кредитної реформи 1930-1932 років. Саме Положення грішило багатьма неточностями, вадами, відсутністю положень, наприклад, про аваль, майже повним ігноруванням переказаного векселя. Водночас в його основу були покладені Статут 1903 року й німецьке вексельне законодавство, яке склало основу подальшого розвитку й європейського вексельного права.

Вексельний обіг в Україні було введено Постановою Верховної Ради України “Про застосування векселів у господарському обороті України” від 17.06.1992 року №2470-XII [17]. В ньому вже прямо було зроблено посилання до положень Женевської вексельної конвенції на підставі якої в нас вводиться вексельний обіг. На його базі була видана Постанова Кабінету Міністрів та Національного банку України “Про затвердження Правил виготовлення та використання вексельних бланків” №528, від 10.09.1992 року, яка визначила деякі особливості у використанні векселів. Мається на увазі:

а) вказівка на виключне право використання векселів тільки юридичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності;

б) видача останніми векселів лише для сплати за поставлену продукцію, виконані роботи й надані послуги (за виключенням векселів Міністерства фінансів, Національного та комерційного банків України);

в) встановлення форм простого та переказного векселів, а також вимог до їхнього заповнення.

Крім того, Національний банк України розробив Положення про проведення банками операцій з векселями. Слідом за цим було видано Наказ Президенту України “Про випуск в обіг векселів для покриття заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України” від 14.12.1994 за №503/94 [13].

Оформлення заборгованості векселями дало можливість вирішити триєдину задачу:

а) повернути оборотні кошти в господарський обіг підприємств;

б) створити умови для встановлення реальної взаємозаборгованості підприємств, організацій та установ різних галузей народного господарства;

в) максимально знизити взаємозаборгованість й узаконити оформлення векселями.

Крім того, урядом було обнародувано ряд постанов, спрямованих на вирішення кризи неплатежів. Таким чином, були опубліковані Постанови Кабінету Міністрів “Про затвердження порядку застосування векселів Державного казначейства” від 31.05.1996 року за №115 та Положення “Про діяльність “Укрспецфіну” від 01.10.1998 року за №1537. “Укрспецфін” почав функціонувати з березня 1999 року. Прийнявши вищезазначені постанови, Український уряд у черговий раз пішов шляхом своїх російських колег, котрі у 1996 році для вирішення кризи взаємної заборгованості використали майже ідентичний інститут - казначейські зобов'язання. Це спричинило тяжкі дискусії з МВФ, який вважав казначейські зобов'язання надто інфляційним інструментом.

Дійсно, внаслідок низки особливостей, папери подібного роду небезпечні для політики фінансової стабілізації. Ось чому вони фактично є сурогатом грошей з найменшими платіжними можливостями, отже, їхній випуск в обіг збільшує кількість платіжних засобів в економіці. Таким чином, уряд може, наприклад, обійти “монетарні межі” МВФ.

Для економіки краще було б, щоб питання пом'якшення грошової політики вирішувалися на переговорах з Фондом, але не шляхом випуску подібних інструментів. Справа в тому, що керувати економікою, що насичена подібними сурогатами, набагато складніше, ніж економікою з нормальними грошами. Адже обіговість, платіжні можливості, кількість таких казначейських зобов'язань може надто широко варіюватися, що буде постійно вимушувати уряд “розв'язувати рівняння з двома й більш змінними”. Тому, якщо уряд почне широко використовувати казначейські векселі, грошовий обіг буде істотно дестабілізовано, що призведе до посилення інфляційних очікувань суб'єктів господарювання.

Якщо обсяги видачі векселів Казначейством будуть перевищувати обсяги погашення, тоді це буде означати не інакше, як видачу урядом кредитів самому собі. Така ситуація вже спостерігалася в 1991 - 1993 роках, що призвело до гіперінфляції.

Поява казначейських векселів зменшила попит на облігації внутрішньої позики, оскільки доходність останніх виявилася нижчою.

Вексель в діяльності підприємств використовується не тільки як засіб розрахунків, але й як:

а) доходний цінний папір (для отримання прибутку);

б) засіб мобілізації позикових коштів;

в) засіб клірингу (для здійснення взаєморозрахунків);

г) засіб розрахунків з бюджетом.

Вексель в Україні використовується як засіб платежу. Теоретично можливе застосування майже усіх форм векселів - класичних (комерційних), квазі - векселів, фінансових, казначейських, корпоративних й муніципальних. З точки зору строків платежу найбільш розповсюджені векселі з фіксованим строком погашення й, у декілька меншому обсязі, - векселі строком платежу в такий - то час від складання й за пред'явленням. Водночас у складі приватних векселів векселя фізичних осіб практично не застосовуються.

Розповсюдженість комерційних векселів залежить від кількох чинників. По - перше, це міра насиченості ринку товарами (послугами). Чим вище масштаби пропозиції товарів, тим вища потреба в комерційних векселях. Недаремно векселі в Україні використовуються, в першу чергу, в значних комерційних (промислових) розрахунках. Масштаби емісії векселів можуть бути тісно пов'язані й з рівнем ліквідності продукції підприємства - векселедавця. Регулярно випускаються векселі й в межах стійких тривалих господарських зв'язків. Таким чином, вони постійно використовуються між енергетичними, металургійними та залізничними компаніями, підприємствами зв'язку. Там, де рівень довірчих відносин високий, вище й ступень розвитку вексельного обігу.

Особливістю корпоративних векселів є те, що предметом їх часто виступають не гроші, а матеріальні ресурси монополістів - залізничні тарифи, електроенергія, метал, вугілля та інші. Грошове забезпечення як правило, відсутнє, або в цієї якості виступає дебіторська заборгованість. Векселя не є “безумовними”, отримання предмету виконання векселя (звичайно на пряму пов'язане з якимись умовами або зі здійсненням комерційних договорів). Такі векселі - типові квазі-векселі. Отримання платежу за такими векселями - величезна проблема. Для векселетримачів тут головне - встигнути використати ці векселі як засіб платежу (розрахунків). Звичайно векселі мають декілька індосаментів. Кількість індосаментів у 6-8 вже вважається вельми великою. У той самий час частина цих векселів по суті є фінансовими векселями, так як випускаються виключно з метою залучення вільних грошових коштів. Серед корпоративних векселів (особливо серед трат) - багато прострочених.

Такої плутанині явно сприяє відсутність належного контролю над випуском векселів: відсутність незалежної експертизи якості векселів, кредитного рейтингу українських підприємств, обов'язкових публікацій в засобах масової інформації про виписки векселів тощо. Результатом вищесказаному є “вексельні піраміди”, коли обсяг виписаних векселів несумірний з обсягами продукції, що випускається векселедавцем, з обсягами укладених угод.

Вексельний обіг настільки стійко увійшов у господарське життя підприємств, що багато з них навіть не уявляють без нього свого існування. Однак правова невизначеність окремих питань, суперечливість діючого законодавства, яке регулює вексельний обіг, в значній мірі гальмують його розвиток в економіці України. Резонанс обговорення вексельних проблем досяг того рівня, коли про них стали вже говорити на державному рівні.

Результатом реакції держави, на необхідність врегулювання вексельних відносин стало те, що верховна Рада України прийняла закони про приєднання до Женевських вексельних конвенцій № 358-360, прийняла постанови про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Закон України “Про податок на додану вартість” щодо питань оподаткування операцій з векселями. Національний банк України, Державна комісія по цінним паперам, ряд міністерств розробили Закон України “Про вексельний обіг в Україні”. Україні необхідний “якісний” закон про вексельний обіг, котрий розставив би усі крапки над “і” у вексельній справі й став би своєрідною “вексельною конституцією”.

До особливостей вексельного законодавства можна віднести:

а) автономність від цивільного законодавства;

б) прецептивний характер, тобто, на що не зроблене обмовлення, вважається ненаписаним.

До негативних властивостей відноситься те, що українське вексельне законодавство не сильно враховує реалії (перехідний характер економіки, незрілий фондовий ринок, необов'язковість його учасників й т.ін.). Учасники вексельних відносин знаходяться не в однакових положеннях, причому стан боржника є більш вигідним, ніж кредитора. Перші часто отримують незаслужені доходи, а другі - терплять збитки й інші витрати. Вексельне законодавство не забезпечує належні санкції до його порушників.

З вексельним законодавством перетинаються законодавство про визнання підприємства банкрутом. Вексельне законодавство пов'язано з арбітражним й цивільним процесуальним кодексами шляхом здійснення процедур судового розгляду позову про погашення боргових зобов'язань, оформлених векселями. Певний зв'язок існує й з кримінальним кодексом (наприклад, в частині визначення відповідальності за протиправне використання векселя).

Певним поштовхом до вибору саме “вексельного” способу господарювання є належне правове регулювання вексельного обігу. На сьогоднішній день нормативна база включає в себе за цим питанням достатню кількість нормативно - правових актів, однак найважливішим з них у правовому масиві, який викликає найбільший інтерес підприємств, мабуть, слід назвати блок законодавства, регулюючого вексельний обіг.

Певні зрушення у розв'язанні цієї проблеми зроблено Державною податковою адміністрацією (подалі ДПА). Так, лист “Про внесення часткових змін та доповнень у лист ДПА України від 09.12.1998 року. 14626/10/16/-1201”, та верховної Ради України, яка прийняла Закон України “Про внесення змін у деякі закони України з метою стимулювання інвестиційної діяльності”, відповідно з якими при здійсненні індосаменту векселя ПДВ вже не підлягає нарахуванню, отже, нема підстав застосувати й звичайні ціни з метою нарахування та сплати цього податку. Щодо порядку оподаткування прибутку розрахункових операцій з використанням векселів, то Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” в цьому плані ніяких змін не зазнав.

Як можна судити з вищенаведеного, вексельний обіг пройшов дуже довгий та складний процес розвитку. На жаль, на сьогоднішній день він має багато проблем, які перешкоджають подальшому нормальному становленню. Розглянемо, як ці проблеми відображуються на роботі комерційних банків в сфері вексельного обігу.

1.3 Сучасні проблеми роботи банків з векселями

Що лежить на шляху інтенсивного впровадження вексельного обігу в практику розрахунків та кредитування в Україні? Факторів безліч. Однак, перш за все, це фактори морально-психологічного характеру, необхідні для довіри між контрагентами господарських угод при організації нормального режиму кредитування. Долання їх є скоріше сферою психолога, ніж економіста.

Проте є чинники економічного та, головним чином, юридичного характеру, без подолання яких не може бути й мови про інтенсивне впровадження вексельного обігу і нормального функціонування оборотного капіталу. У світовій практиці прийнято, що банк, оцінюючи фінансовий ліверідж фірми при наданні кредиту, аналізує, яка частина оборотного капіталу фірми покрита власними коштами, яка залученими, а серед залучених - яка має вексельне покриття. У переважній більшості країн світу з ринковою економікою і належним рівнем юриспруденції майно платника та інших зобов'язаних за векселем осіб продається з аукціону, який організовують нотаріальні контори, а не суди, після здійснення у них належних протестів за векселем. А при оголошенні фірми банкрутом (банком чи судом) з реалізації її активів покриваються в першу чергу всі вексельні претензії до неї, незалежно від строків платежу за ними. Тому платіж за векселем і має безспірний та першочерговий характер.

Створення механізму реальної застави та реалізація майна платника й інших зобов'язаних за векселем осіб поза всякими судами (при безспірності платежу) дало б можливість банкам не тільки купувати векселі своїх клієнтів, приймаючи їх під заставу та видаючи під них кредити, але і надавати гарантії (авалі) за векселями своїх клієнтів. Остання операція досить вигідна для банку, бо вона не потребує залучення коштів у депозитній та інших формах і сплати процентів за ними, а дає змогу йому самому одержувати плату за аваль. У світовій банківській практиці це одна з поширених форм надання кредитів.

Ще однією проблемою для банків є обертання фіктивних (безгрошових) та фальшивих векселів [41].

До фіктивних, як правило, відносять підроблені, бронзові й, так звані, дружні векселі.

Підроблений вексель - це вексель, в якому міститься підроблений підпис векселедавця або акцептанта, фальсифіковано вексельну суму чи строк погашення. Підробка здійснюється з метою отримання кредиту у банку під даний вексель. Зрозуміло, що у такому випадку ймовірність повернути кошти у банку майже відсутня.

Бронзовий вексель виписується на ім'я неіснуючої або заздалегідь неплатоспроможної особи. Метою подібної операції є отримання кредиту чи збільшення заборгованості неплатоспроможної особи для того, щоб майно банкрута залишилося у близьких йому осіб, замість того, щоб перейти у власність реальних кредиторів. Таким чином, бронзовий вексель виникає для обману кредиторів.

Дружній вексель, як і підроблений, не передбачає реальної кредитної операції. Він акцептується з метою надання допомоги в отриманні кредиту під вексель неплатоспроможній особі. Як правило, обидва суб'єкти угоди акцептують векселі один на одного для того, щоб згодом отримати під них кредит у банку. Проблема, однак, у тому, що, не зважаючи на економічну дефективність дружніх та бронзових векселів, у них немає юридичних дефектів, оскільки наявні всі реквізити і підписи не фіктивні. Таке становище справ вимагає підвищеної уваги з боку працівників банку до здійснення вексельного кредитування.

На думку більшості спеціалістів, однією з найсерйозніших проблем є слаба захищеність вексельних бланків. Всі елементи захисту при наявності кольорового ксероксу, ультрафіолетової фарби і відповідного паперу не створюють істотних проблем. І все ж саме цікаве те, що зіткнувшись з фальшивим векселем, спеціалісти по цінним паперам не можуть використовувати як робочий інструмент вираз “фальшивий вексель”, бо такого поняття і механізму адекватної реакції немає ні в Женевській Конвенції, ні в Українських законодавчих актах. А це означає, що фальшивий вексель розглядається в одній площині з векселем, неправильно заповненим або таким, що має якісь незначні невідповідності підпису або дати.

І якщо такий вексель виявляється, він попадає в поле законотворчого курйозу - “вексель, який не є векселем”, не може бути пред'явлений нотаріусу і, головне, по ньому майже неможливо відіграти процес руху векселя назад. До речі, абсолютна більшість фальшивих векселів мають існуючих солідних “близнюків”. Саме тому, для банків іноді дуже важко визначити: пропонують йому реальний вексель чи його точну копію?

Таким чином, банки у своїй роботі з векселями стикаються з масою проблем. І оскільки час операцій з бюджетними грішми для комерційних банків, здається, минув і тепер настає час операцій з депозитами, міжбанківськими кредитами та іншими видами залучення вільних грошових коштів, то без векселів тут не обійтися. Тому і Національний банк, і, особливо, комерційні банки мають бути зацікавлені у налагодженні вексельного законодавства та вексельного обігу.

Розглянемо більш детально, яку роботу проводять і чим керуються під час проведення вексельних операцій комерційні банки і, зокрема, ВАТ КБ “Надра” , а також, в якому стані знаходиться вексельна діяльність цього банку, але для здійснення подальшого аналізу, спочатку доцільно дати загальну характеристику банка, що досліджується.

1.4 Техніко-економічна характеристика ВАТ КБ “Надра”

АКБ “Надра” був зареєстрований Національним банком України 26 жовтня 1993 року (реєстраційний номер 205). У цьому ж році банк було реорганізовано у відкрите акціонерне товариство шляхом випуску простих іменних акцій. У 1994 році Національний банк України зареєстрував АКБ “Надра” як відкрите акціонерне товариство зі статутним капіталом у розмірі 550 000 грн. за результатами третьої емісії акцій статутний фонд банк збільшився до 10 405 630 грн. На сьогоднішній день статутний фонд банку складає 33 700 000 грн, що становить 29,56 % капіталу банку.

Складність політичних та економічних умов господарювання не перешкодила динамічному розвитку банку. Завдяки вдало обраній стратегії і тактиці, високому професійному рівню менеджменту, впровадженню найсучасніших технологій, банку вдалося міцно закріпитися серед лідерів банківського бізнесу України. На сьогоднішній день банк сформував і закріпив імідж одного з найбільш надійних і стабільних банків України, що підтверджують не лише рейтинги авторитетних економічних видань, але й міжнародних рейтингових агентств. Одержання рейтингів міжнародних рейтингових агентств сприяло визнанню банку в міжнародних фінансових колах і поглибленню співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями.

На сьогоднішній день банк має декілька підписаних договорів з міжнародними фінансовими організаціями і великими іноземними банками на встановлення “бланкових” лімітів кредитування, що є додатковим свідченням їхньої довіри до банку “Надра” як фінансової організації, яка завжди вчасно й у повному обсязі виконує свої зобов'язання.

У банківських колах банк “Надра” має репутацію іноватора. Вагомими досягненнями минулого року стали використання Internet-технологій і сучасної автоматизованої системи управління банком.

Протягом року основний акцент менеджменту, як і раніше, був спрямований на проведення комісійних операцій, впровадження ряду нових послуг, які приносять стабільний прибуток і не пов'язані з підвищеним ризиком. Стратегія здійснення активних операцій будувалася за принципом “консервативної ефективності”, яка вимагає розподілу ресурсів у найбільш дохідних проектах за умови дотримання безпеки і ліквідності вкладень.

Поряд із курсом на універсалізацію і комплексність обслуговування, у стратегії банку сьогодні присутні такі орієнтири як стрімкий розвиток ефективно діючої регіональної мережі, яка на початок 2003 року нараховувала 9 регіональних центрів, які включають 36 підрозділів різного рівня та обслуговують понад 55 тис. клієнтів. Метою діяльності філійної мережі є розширення географії клієнтської бази банку, впровадження нових технологій обслуговування клієнтів в регіонах, використання регіональних особливостей вартості залучення та максимально ефективного розміщення коштів, прискорення та спрощення розрахунків між постачальниками та споживачами з різних областей України, а також активне сприяння розвитку підприємницької діяльності та становлення бізнесу в регіонах [67].

У минулому році темпи зростання фінансових показників банку значно посилились. Зокрема, обсяг активів банку за рік збільшився в 1,7 рази і склав 808,21 млн. грн. В 1,7 рази збільшився кредитний портфель - до 473,26 млн. грн. Зростала довіра населення до банку “Надра”. Про це свідчать цифри: обсяг вкладів громадян за рік зріс у 2 рази і склав на початок року 188,05 млн. грн. Зріс і капітал банку - до 113,99 млн. грн. Це стало можливим, насамперед, за рахунок приєднання двох банків “Києво-Печерського” та “Слобожанщина”.

Підсумком діяльності банку в минулому році є отриманий прибуток у розмірі 14,36 млн. грн.

З метою підвищення ефективності бізнесу, а також найбільш комплексного обслуговування все зростаючих потреб і запитів клієнтів, банк продовжував цілеспрямовано розширювати сфери діяльності, розвиваючи дочірні бізнеси. Зокрема, банк придбав пакет акцій компанії “Укрдержлізинг”, компанію, що спеціалізується на ломбардній діяльності, став засновником Агентства нерухомості, Видавничого дому. Продовжували свій розвиток засновані раніше дочірні компанії - Українська інвестиційно-страхова компанія “Інвестсервіс”, компанія “Консалтинг і Фінанси” та ін.

Однією з основних складових капіталу АКБ “Надра” є його персонал. Сьогодні у банку проводиться продумана кадрова політика, спрямована не лише на постійне підвищення професійного рівня працівників, але й створення умов для їх максимальної соціальної захищеності.

Розвиток інформаційних технологій у ВАТ КБ “Надра” був у минулому році одним із стратегічних напрямків діяльності банку. Вагомими досягненнями стали використання Internet-технологій і сучасної автоматизованої системи управління банком. Подальший розвиток Автоматизованої Банківської Системи (АБС), яка інстальована у всіх філіях банку, дозволяє надавати послуги клієнтам банку на якісно новому рівні, знизити операційні витрати, надавати можливість впровадження нових банківських продуктів. Відкрита структура системи сприяє подальшому удосконаленню та забезпечує прозорий та гнучкий механізм регулювання. Модульний принцип побудови дозволяє збільшувати потужність системи без зміни ядра. При роботі система, зорієнтована на банківський продукт, дозволяє реалізувати значну кількість конфігурацій бізнес-процесів, комплексно вирішувати задачі зі стандартизації та автоматизації банківських продуктів й аналізу кількості продаж. У минулому році реалізовано цілий ряд потужностей АБС, зокрема - автоматизація всього спектру кредитних операцій: проектне фінансування, торгівельне фінансування, мікрокредитування; операції з депозитами; система дистанційного обслуговування, підсистема надання послуг відділенням банку, підсистема роздрібного обслуговування населення, підсистема реплікації інформації і створення бази даних.

У підсистемі дистанційного обслуговування клієнтів створено:

а) доступ до рахунків за допомогою модему і загальної телефонної мережі (підсистема Клієнт-Банк);

б) обслуговування рахунків клієнта за допомогою стандартних засобів доступу до Інтернет (підсистема Інтернет-Клієнт-Банк);

в) підсистема “Лінія Надра” - це автоматичне банківське обслуговування через канали голосового зв'язку з використанням технологій комп'ютерної телефонії;

г) мобільний Банкінг - це передача інформації про залишки та рух коштів по рахунках на мобільний телефон клієнта.

Безпека платежів для систем забезпечується використанням ключів ЕЦП, засобів шифрування http-трафіка з використанням алгоритмів шифрування, відповідно до державних стандартів (сертифікат ДСТСЗІ СБУ №UA 1.112.08296-01).

У зв'язку зі значним розширенням філій, відділень та банкоматів прийнято рішення про підвищення рівня інфраструктури корпоративної мережі банку. Постачальником технологій банк обрав Cisco Systems - визнаного лідера у даному напрямку. Мета проекту - створення та забезпечення надійної роботи корпоративної мережі передачі даних. У цьому році у мережу передачі даних планується ввести до експлуатації центральний вузол і підключити 19 філій за допомогою каналів Frame Relay, завершити роботу зі створення мережі процесінгового центру і мережі доступу. При розробці проектів дотримано стандартів і принципів проектного управління (Project Management).

Для забезпечення надійного функціонування інформаційної системи банку використано нові програмно-апаратні платформи Sun Fire V880, на основі яких буде реалізоване кластерне рішення для досягнення ще вищого рівня безперервної роботи банку. Впроваджено систему резервного копіювання Veritas NetBackup для резервування інформації, що зберігається на серверах Sun.

Програмно-технічні засоби і системи зв'язку пройшли міжнародну аудиторську перевірку, що свідчить про високу якість прийнятих в банку “Надра” системотехнічних рішень.

Протягом 2002 року АКБ “Надра” проводив активну клієнтську політику, що дало можливість значно збільшити та диференціювати клієнтську базу банку. Формуючи принципи власної клієнтської політики, банк виділив наступні основні сегменти клієнтів: юридичні особи, VIP-клієнти, фізичні особи та банки. Робота з кожним сегментом велася з урахуванням запитів і потреб саме цих клієнтів. Для надання найбільш зручного і якісного сервісу клієнтам були виділені Дирекція з обслуговування VIP- клієнтів та Дирекція регіональної мережі.

Свідченням того, що побудова довгострокових стабільних і довірливих відносин між банком та клієнтами - пріоритет на сьогодні, є створення Комітету клієнтської політики АКБ “Надра”. Метою створення Комітету є вдосконалення клієнтської та тарифної політики банку, моніторинг стану клієнтської бази, напрацювання маркетингової та рекламної стратегій.

Спрямованість банку на побудову довгострокових стабільних відносин з клієнтами, повагу їх інтересів, сприяла зростанню клієнтської бази банку протягом року. Станом на 01.01.2003 р. у банку нараховується біля 100 VIP- клієнтів, більше 55 тис. клієнтів, які відкрили депозити й поточні рахунки. Графічно зростання клієнтської бази зображено на рис.1.1.

Рис.1.1. Зростання клієнтської бази ВАТ КБ “Надра”, тис. клієнтів

У минулому році банк розпочав роботу над ексклюзивною партнерською програмою “ГрандМікс”, метою якої є найкраще задоволення потреб клієнтів-власників пластикових карток. Програма передбачає надання власникам карток, емітованих банком “Надра”, а також усіх видів карток American Express, спеціального пакету знижок і додаткових пільг при оплаті товарів і послуг пластиковими картками банку.

Значний досвід роботи банку на валютному ринку і постійне вдосконалення послуг для юридичних осіб з купівлі/продажу валют стали основними причинами збільшення кількості “ділінгових” клієнтів, тобто клієнтів, які регулярно працюють зі значними сумами валютних коштів.

Банківський продукт АКБ “Надра” враховує функціональну логіку процесів виконання операцій з обслуговування клієнтів, рух потоків інформації і документів, а також структуру даних, які відносяться до даного виду операцій.

Існуючі банківські продукти можна структурувати за наступними напрямками бізнесу:

а) кредитні операції під різні види застави (за рахунок не лише коштів банку, а й кредитних ліній ЄБРР та інших міжнародних фінансових інститутів);

б) операції з цінними паперами (операції з цінними державними паперами, векселями, емітованими суб'єктами господарської діяльності, корпоративними цінними паперами);

в) документарні операції (акредитиви, видача гарантій та поручительств за клієнтів, інкасо, підтвердження акредитивів для клієнтів тощо);

г) операції, пов'язані із залученням коштів клієнтів у довірче управління;

д) операції, пов'язані з відкриттям клієнтам депозитних рахунків, які, крім традиційних умов, передбачають авансову виплату відсотків, щомісячне поповнення депозиту, нарахування складного відсотка тощо;

є) операції з міжнародними пластиковими картками, дорожніми та іменними чеками, переказами коштів у системі Western Union тощо;

е) операції, пов'язані з фінансуванням лізингових операцій і послуг з надання клієнтам у фінансовий чи операційний лізинг різноманітного обладнання та машин.

Графічно користування банківськими продуктами ВАТ КБ “Надра” зображено на рис.1.2.

Рис.1.2. Користування банківськими продуктами, %

Крім стандартних банківських продуктів, існує велика кількість інших банківських операцій та послуг, які банк “Надра” надає своїм клієнтам. Серед них - міжбанківські операції, різні види гарантій, встановлення POS-терміналів, надання в оренду індивідуальних банківських сейфів, інкасація готівки тощо. Режим надання більшості таких послуг регламентується інструкціями Національного банку України та іншими законодавчими актами. На даний момент, банк “Надра” надає клієнтам понад 300 видів послуг, постійно вдосконалює процедури їх надання, робить все для підвищення якості та швидкості обслуговування клієнтів.

Звернемо увагу на діяльність банку на ринку цінних паперів.

Зміни та протиріччя діючого законодавства не завадили досягти успіхів в розвитку та в швидкій адаптації внутрішньої нормативної бази, банківського фондового інструментарію та всього спектру операцій з цінними паперами до складних умов ринку. Істотно збільшилися обсяги фондових операцій банку, які досягли 500 млн. грн., з яких більш ніж 480 млн. грн. припало на комерційні та понад 10 млн. грн. - на комісійні операції.

Залишки за пасивними операціями по залученню грошових коштів фізичних та юридичних осіб через продаж ощадних сертифікатів досягли на кінець року близько 90 млн. грн. Різноманітні умови продажу сертифікатів дозволили задовольнити найвимогливіших клієнтів щодо термінів розміщення та прибутковості цих інструментів.

Проведення операцій РЕПО з облігаціями зовнішньої державної позики створило додаткові умови для збереження коштів від знецінення та отримання вагомих доходів. Збільшилися обсяги операцій з корпоративними векселями та досягли більш ніж 215 млн. грн., що дало змогу здійснити оперативне кредитування великих підприємств - операторів пріоритетних галузей економіки України, які є клієнтами банку. Загальний об'єм векселів, випущених АКБ “Надра” за минулий рік, склав понад 244 млн. грн.

Банк підготував інформаційну базу для реалізації потенційних можливостей щодо розширення та вдосконалення спектру операцій в частині здійснення банком депозитарної діяльності зберігача. Ця діяльність допоможе прискорити проведення операцій з цінними паперами та залучити нових клієнтів. Динаміка розвитку банку, якість його фінансових показників, темп росту клієнтської бази дозволяє банку впевнено дивитись у майбутнє. За роки діяльності на фінансовому ринку банк зумів завоювати і закріпити репутацію фінансового інституту, який бере найактивнішу участь у процесі розвитку українського бізнесу.

Наскільки ж ефективним є проведення операцій з векселями для комерційних банків, зокрема, для ВАТ КБ “Надра” ХРУ?

Оцінюванню основних економічних показників вексельної діяльності комерційних банків та аналізу вексельних операцій досліджуваного банку присвячується наступний розділ дипломної роботи.

РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ВЕКСЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ УКРАЇНИ

2.1 Організація роботи банків з векселями