Забезпечувальні підсистеми об'єднують в собі всі види ресурсів, необхідні для функціонування системи.

Класифікація забезпечувальних підсистем наведена у табл. 4.1

Таблиця 4.1

Класифікація забезпечувальних підсистем

Вид підсистеми	Характеристика підсистеми
Інформаційне забезпечення	це сукупність уніфікованих форм первинних документів, систем класифікації і кодування та методів їх застосування у банківській діяльності, а також файли даних, що зберігаються у базі даних та використовуються для автоматизованого вирішення функціональних задач.
Технічне забезпечення	це комплекс технічних засобів, який включає до свого складу обчислювальну техніку та засоби збору і передачі даних для інформаційного обміну як всередині банку, так і при взаємодії з іншими банками та клієнтами.
Математичне забезпечення	це сукупність алгоритмів та економіко-математичних моделей, які характеризують процедури обробки даних та формування бухгалтерської та статистичної звітності.
Організаційно-правове забезпечення	це сукупність нормативно-правових документів та інструктивних і методичних матеріалів, які регламентують права й обов'язки спеціалістів та визначають технологічний порядок функціонування АБС.
Лінгвістичне забезпечення	це сукупність мовних засобів, що використовуються в системі (мови програмування, інформаційно-пошукові мови, мови запитів і спілкування користувачів з системою інші мовні засоби.

Функціональні підсистеми об'єднують блоки, комплекси та окремі задачі, які реалізують певні банківські функції. Перелік цих функцій можна розподілити на дві частини: обов'язкові та допоміжні. До перших слід віднести ті функції, які мають місце у будь-якому комерційному банку. Набір допоміжних функцій залежить від спеціалізації банку [58].

Предметну сферу для інформаційних технологій становлять операції, які виконують банки на фондовому ринку, зокрема, вексельні операції.

Усю сукупність таких операцій поділяють на емісійні, інвестиційні, комісійні та сервісні.

В інтегрованих банківських системах відокремлюють підсистему управління цінними паперами. Ця підсистема забезпечує:

- ефективне здійснення банками операцій (випуск, купівля/продаж, зберігання) на ринку цінних паперів;

- належний внутрішньобанківський облік, контроль і аналітичну підтримку цих операцій.

Ефективне виконання банками операцій можливе за умови, що буде виконано цілеспрямовану попередню роботу зі збору, обробки та аналізу оперативних даних про стан фондового ринку. Для цього необхідний доступ до інформації на фондовому ринку, а отже, мають бути налагоджені телекомунікаційні зв'язки між учасниками фондового ринку, розвинене апаратне в програмне забезпечення для моделювання процесів, що відбуваються на ньому.

В Україні комерційні банки працюють на фондовому ринку здебільшого через позабіржову фондово-торговельну систему (ПФТС). Вона дозволяє вести торги одночасно за кількома цінними паперами, зокрема й за паперами різних типів. Асоціація ПФТС для роботи з цінними паперами встановлює в комерційному банку АРМ брокера. Найважливіша функція цього АРМ полягає в оформленні та виконанні угоди купівлі-продажу цінних паперів .

Ще однією важливою функцією підсистеми підтримки операцій банку на фондовому ринку є належний внутрішньобанківський облік, контроль і аналіз операцій із цінними паперами. Для автоматизації цієї функції встановлюється АРМ спеціалістів і керівників. Якщо діапазон робіт, що виконує банк на фондовому ринку широкий, то АРМ спеціалістів організовують за певними напрямками.

На АРМ спеціаліста з роботи з власними цінними паперами забезпечується розв'язування задач за двома типами операцій:

- із власними акціями та облігаціями;

- з депозитними, ощадними сертифікатами і векселями банку.

За першим типом операцій автоматизуються такі задачі:

- облік бланків цінних паперів;

- облік випуску та руху цінних паперів;

- нарахування і облік дивідендів;

- формування файлів-проведень за операціями;

- складання регламентованих звітів.

За другим типом операцій автоматизується:

- облік бланків сертифікатів і векселів;

- облік операцій з розміщення з розміщення сертифікатів;

- облік операцій з нарахування та виплати нарахованих процентів;

- облік операцій з дисконтними та процентними векселями;

- формування файлів-проведень і щоденних звітних форм.

Особливо специфічні функції покладено на АРМ аналізу кон'юнктури ринку. На цьому АРМ автоматизується розв'язування таких комплексів задач:

1. управління портфелем цінних паперів:

- оцінювання фінансового стану емітентів;

- оцінювання стану ринку цінних паперів;

- прогнозування змін цін на фондовому ринку;

- формування портфеля цінних паперів та підтримання його ефективного стану;

2. розміщення емісії цінних паперів клієнта:

- аналіз фінансового стану клієнта;

- оцінювання проспекту емісії;

- прогноз можливостей розміщення цінних паперів;

- розрахунок доходності операцій;

- відпрацювання стратегії для прийняття рішень;

3. управління власними цінними паперами:

- аналіз фінансового стану;

- прогнозування операцій на ринку;

- оцінювання необхідності додаткового випуску;

- підтримка прийняття рішень про залучення коштів за рахунок додаткового випуску цінних паперів.

АРМ керівника функціонує як інформаційно-довідковий. На ньому формуються відповіді на запити, зведення в типових звітних формах та аналітичних таблицях. Інформація використовується для підтримки прийняття рішень.

Завдяки комплексному використанню автоматизованих робочих місць реалізуються інформаційні технології з підтримки операцій банків на фондовому ринку [82].

ХРУ ВАТ КБ “Надра” характеризуються невисоким рівнем комп'ютеризації робіт. Банк має лише набір засобів для формування необхідної звітності та програмних продуктів. Тому доцільно було б розглянути перспективу створення та впровадження автоматизованої системи управління цінними паперами, користуючись досвідом зарубіжних країн.

4.2 Перспектива створення та розвитку сучасних інформаційних систем і технологій у банківській сфері, оцінка переваг та можливостей створення

Для успішної організації роботи з цінними паперами, зокрема з векселями, банку необхідно володіти достатньо великим обсягом інформації про стан ринку цінних паперів, про потреби та фінансовий стан клієнтів тощо. Для цього створюються спеціальні автоматизовані бази або сховища даних.

Задача відбору необхідних документів в комп'ютерному сховищі є однією з добре відомих й, тем не менш, такою, що поки що не знайшла ефективного рішення задач інформатизації різних видів господарської діяльності. Зокрема, вона виникає у зв'язку з необхідністю оперативного отримання розгорнутої інформації про потенційного клієнта або партнера при підготовці найбільш відповідальних угод и договорів [56].

Використання для вирішення вказаної задачі засоби глобальної комп'ютерної мережі Internet або широко представлених на ринку комп'ютерних довідникових систем на практиці вельми трудомісткім та малоефективним, а звернення за такою інформацією до третіх осіб часто буває небажаним. В свою чергу, систематичний попередній збір найрізноманітнішої інформації про потенційних клієнтів в цільовому сегменті ринку неодмінно призводить до створення швидко зростаючого та, як правило, погано організованого, а тому незручного у використанні власного сховища даних.

Для вирішення цієї проблеми нашим банкам необхідно звернутися до досвіду зарубіжних держав, де останні кілька років великі банки все більш широко починають використовувати так звані CRM - системи - системи управління відносинами з клієнтами (Customer Relationship Management) [39, 45]. У найближчий час очікується двократне зростання витрат на придбання таких систем. Ці зусилля банків мають на меті досягти, в першу чергу, більш повного розуміння потреб клієнтів за рахунок отримання всебічної інформації про них з різних джерел.

Основними компонентами CRM - системи є:

- комп'ютерне сховище інформації (КСІ),

- засоби збору інформації (ЗЗІ),

- засоби оперативного відбору документів (ЗОВД),

- засоби підтримки прийняття рішень (ЗППР),

- засоби оперативного обліку операцій, що здійснюються (ЗОО),

- засоби зв'язку з клієнтами (ЗЗК).

Графічно схему CRM - системи зображено на рис.4.1.

Рис.4.1. Компоненти CRM - системи.

Таким чином, банкам України, користуючись вдалим досвідом зарубіжних країн, необхідно вже сьогодні створювати інформаційні системи з кращими експлуатаційними якостями.

Розвиток інформаційних технологій об'єктивно обумовлює швидке моральне старіння інформаційних систем, заснованих на обробці алфавітно-цифрових даних. Сьогодні наповнення будь-якої інформаційної системи засновується на широкому використанні мультимедіа інформації, яка включає в себе крім алфавітно-цифрових даних також графічні зображення, анімацію, аудіо-, відеодані. Причому, частка нових видів інформації в загальному потоці даних, які необхідно обробляти і зберігати, постійно збільшується, що створює істотні труднощі при використанні традиційних систем автоматизації управління інформаційним простором установи. Безсумнівно, що при формуванні інформаційного простору банківських установ частка традиційних документів, що мають чітко виражену алфавітно-цифрову структуру, була і залишиться традиційно домінуючою. Але рівень складності таких документів буде зростати, поступово набуваючи елементи мультимедійних даних. Буде зростати і потік даних мультимедійного характеру.

Теоретичні основи побудови даної системи засновуються на тому факті, що робота з мультимедіа інформацією істотно відрізняється від традиційних методів обробки алфавітно-цифрових даних. Це пов'язано, передусім, зі складною структурою мультимедійних матеріалів, що вимагають нетривіальних алгоритмів виділення з неї семантичних одиниць. Як модель даних, у переважній більшості сьогодні існуючих інформаційних систем, використовується сукупність абстрактних понять, які несуть інформацію про об'єкти реального світу в деякому закодованому вигляді. На відміну від таких систем в мультимедіа-системах інформаційні компоненти повністю визначені й можуть містити посилання на інші об'єкти реального світу. Методологія пошуку необхідної інформації в мультимедіа-системах корінним чином відрізняється від методів вибірки даних у звичайних інформаційних системах.

Проблеми, пов'язані з використанням мультимедіа даних, можуть бути вирішені тільки на основі використання принципово нових підходів до організації управління такими даними. Визначити такі підходи на сучасному етапі дуже важко, оскільки, крім, власне даних, необхідно враховувати еволюцію операційних систем, програмно-апаратних комплексів і мережених інформаційних технологій. Але той факт, що розвиток подібних систем буде визначати основні напрями комп'ютерної індустрії на найближчу перспективу і не викликає ніяких сумнівів. Це дає змогу зробити висновок, що в доступному для огляду майбутньому, при організації систем управління інформацією необхідно відмовлятися від традиційних реляційних систем управління базами даних і інформаційними ресурсами.

Тому вже зараз при плануванні переходу на систему управління інформаційним простором банку загалом і управління документообігом зокрема, потрібно спиратися на нові підходи в організації подібних систем. Це дозволить позбавить від необхідності надалі створювати локальні системи управління інформацією різних форматів і структур, а потім проектувати системи організації їх інформаційної взаємодії (рис.4.1).



Рис.4.1. Схема системи управління інформаційними ресурсами

Сьогодні будь-яка система управління корпоративними інформаційними ресурсами повинна будуватися на використанні новітніх інформаційних технологій введення і збереження даних, а також на застосуванні сучасних програмно-технологічних систем доступу до них. У зв'язку з цим найбільш перспективним рішенням було б використання для введення інформації новітніх цифрових пристроїв. До таких пристроїв можна віднести цифрові фото - відеокамери, універсальні копіювальні апарати, які суміщають у собі крім функцій власно копіювального апарату, також функції сканера і друкуючого пристрою. Використання такої апаратури разом з відповідними програмними засобами передбачає суттєві вигоди з точки зору побудови систем управління інформаційним простором будь-якої міри складності.

Найбільш перспективним може стати застосування так званих інтрамереж, як основоположної технології доступу до корпоративних інформаційних ресурсів установи, Web і Internet-технологій, у вигляді корпоративних Internet мереж. Інтрамережа - це приватна комп'ютерна мережа, в яку закладені технології Internet. Така мережа дозволяє максимально використати переваги та істотно мінімізувати недоліки звичайних локальних та глобальних корпоративних мереж. Крім цього, створення і підтримка інтрамережі обходиться набагато дешевше порівняно з базами даних і мережевими службами. Така система, спираючись на сучасні телекомунікаційні засоби і новітні засоби введення і збереження даних, здатна організувати в реальному часі процедури одночасного багаторазового доступу до даних, обміну і спільного використання інформації.

Об'єднання в єдину інформаційну систему новітніх методів формування первинних інформаційних ресурсів на основі використання цифрової техніки, сучасних методів доступу до мультимедійних даних, застосовуючи принципово нові способи і алгоритми їх обробки на основі Internet i Web технологій, є на сьогоднішній день найбільш перспективним напрямом розвитку інформаційних технологій.

4.3 Основні задачі та вимоги до систем захисту банківських інформаційних технологій

Безпека інформації означає можливість протистояти спробам нанесення збитків власникам або користувачам системи при різних впливах (навмисних або ненавмисних) на неї. Це - наявність ресурсів, стійкість системи до помилок при передачі даних і технологічних неполадок або надійність різних елементів системи. На сьогодні, це також означає захист програм, файлів, апаратних засобів від підробки та зловживань, пов'язаних з несанкціонованим доступом.

Крім того, поняття “безпеки” по-різному трактується фахівцями:

з точки зору користувачів системи: незалежно від механізмів захисту, система повинна бути простою, сучасною, і надійною, надавати нестандартні рішення складних проблем. Час передачі даних і сприйняття їх системою повинен бути коротким, щоб користувач міг користуватися усіма функціональними можливостями системи. Лише його особиста інформація повинна бути захищеною від несанкціонованого доступу.

з точки зору обслуговуючого персоналу системи: обслуговуючий персонал системи несе відповідальність за надійну та правильну роботу системи, тому його розуміння безпеки зовсім інше. Для того, щоб мати можливість керувати роботою системи та дотримуватись вимог безпеки, необхідно надати кожному користувачу визначені ресурси системи. Для цього потрібні надійні механізми ідентифікації і встановлення прав доступу користувачів.

з точки зору фахівця з роботи системи: він повинен передбачити майбутні зміни у вимогах до користувачів під час модифікації системи з метою збільшення сервісних функцій системи. [86]

Таким чином бачимо, що під безпекою систем управління цінними паперами розуміють:

- захист від несанкціонованого доступу до інформації;

- захист від несанкціонованих змін інформації;

- захист від несанкціонованого здійснення операцій на фондовому ринку.

Безпека такої системи складається із зовнішньої та внутрішньої безпеки.

Зовнішня безпека - це захист від втрати або модифікації системою інформації при стихійних лихах. Захист системи від проникнення зловмисників ззовні з метою викрадення, отримання доступу до інформації або виведення системи з ладу.

Внутрішня безпека - забезпечення надійної та коректної роботи, цілісність інформації і компонентів системи. Це передбачає створення надійних і зручних механізмів регламентування діяльності усіх користувачів та обслуговуючого персоналу, підтримання дисципліни доступу до ресурсів системи.

Створення комплексу заходів безпеки - досить складне завдання. Для запобігання створення “надмірного захисту” системи управління цінними паперами й отримання можливості реалізації ефективних заходів захисту необхідно визначити, перш за все, фактори можливих загроз.

Найбільш розповсюдженими загрозами для безпеки є:

- несанкціонований доступу, тобто отримання користувачем доступу до об'єкту, на який він не має дозволу;

- загроза безпеки, що отримала назву “маскарад”, тобто виконання будь-яких дій одним користувачем від імені іншого користувача, якому ці дії дозволені.

Аналіз загроз бажано починати із загального огляду всіх існуючих загроз, які можна розподілити, згідно з їхніми характеристиками, на класи.

Класифікацію можливих загроз наведено у табл. 4.2

Таблиця 4.2

Класифікація можливих загроз для систем управління цінними паперами

Клас загрози	Характеристика загрози
1	2
1. За цілями реалізації	- порушення конфіденційності інформації; - порушення цілісності; - порушення працездатності системи.
2. За принципом впливу на систему	- за допомогою доступу до об'єктів системи; - за допомогою прихованих каналів.
3. За характером впливу на систему	- активний вплив - виконання користувачами дій, які порушують систему захисту та замінюють стан системи; - пасивний вплив - спостереження побічних ефектів роботи системи та їх аналіз, які не змінюють стан системи, але дають можливість отримання конфіденційної інформації.
4. За причинами появи помилок у системі	- некоректність системи захисту; - помилки адміністрування системи; - помилки в алгоритмах програм; - помилки реалізації алгоритмів.
5. За способами впливу на об'єкти атаки	- безпосередній вплив на об'єкт атаки (у тому числі за допомогою привілеїв); - вплив на систему привілеїв; - опосередкований вплив через інших користувачів.
6. За способом впливу на систему	- під час роботи в інтерактивному режимі; - під час роботи в пакетному режимі.
7. За об'єктом атаки	- на систему в цілому; - на об'єкти системи; - на суб'єкти системи; - на канали передачі даних.
8. За способами атаки, що використовуються	- за допомогою штатного програмного забезпечення; - за допомогою спеціального розробленого програмного забезпечення.
9. За станом об'єкта атаки	- під час зберігання об'єкта у пасивному стані; - під час передачі; - під час обробки.

Також, досить суворою загрозою є вірусні атаки будь-якого типу. Вони можуть призводити до повної зупинки системи, повної або часткової модифікації програмного забезпечення системи, модифікації або порушення даних, викрадення інформації.

Таким чином, при створенні системи захисту необхідно уважно проаналізувати типи загроз, найбільш уразливі місця у системі, та вжити максимальних заходів, щодо забезпечення захисту [50].

Політика безпеки може бути визначена як набір законів, правил та практичних рекомендацій, на базі яких здійснюється керування, захист і розподіл критичної інформації в системі. Політика безпеки повинна охоплювати усі етапи обробки документів, визначати поведінку системи у різних ситуаціях.

До основних принципів створення систем захисту відносять конфіденційність, цілісність, доступність і безперервність робити системи. Але при розробці політики безпеки слід також враховувати і особливості самої системи, а саме:

- організаційну структуру і технологію роботи системи;

- обсяг і характер інформаційних потоків;

- кількість учасників;

- кількість і характер функцій, що виконуються системою;

- кількість і функціональні обов'язки персоналу.

Тому не можна просто копіювати будь-яку систему захисту або політику безпеки іншої платіжної системи.

Після визначення основних принципів розробки політики безпеки необхідно уважно проаналізувати основні типи загроз, найбільш уразливі місця системи, де вони можуть виникати, та визначити втрати, до яких можуть призводити порушення.

Серед основних типів загроз для систем управління цінними паперами можна виділити:

- неавторизоване проникнення до системи, несанкціонована модифікація або знищення інформації;

- ненавмисна модифікація або знищення інформації;

- недоставка або помилкова доставка інформації;

- затримка або погіршення обслуговування [86].

Враховуючи основні загрози щодо системи управління цінними паперами, легко виділити найбільш уразливі місця в системі. Це, в першу чергу, - персонал, який обслуговує систему, та її користувачів. Далі - апаратні засоби.

При розробці системи захисту велику увагу приділяють вирішенню таких завдань:

- захист від злочинних дій;

- автоматичне ведення протоколу використання банківської мережі для локалізації джерел появи порушень;

- захист від технічних порушень апаратури: збоїв та псування апаратних і програмних засобів, перешкод у каналах зв'язку;

- створення умов роботи системи, при яких фахівці банків практично не мають змоги втручатися в обробку документів після їх оформлення;

- забезпечення контролю на кожному етапі обробки.

Система захисту повинна включати технологічні, апаратні, програмні засоби та організаційні заходи захисту, також повинна забезпечувати чіткий розподіл відповідальності на кожному етапі підготовки, обробки та виконання операцій на усіх рівнях системи.

Дотримання цих заходів сприяє нормальному та стабільному функціонуванню системи, дає змогу уникнути несанкціонованого втручання в систему.

Основними законодавчими актами, що визначають захист інформації та ресурсів банку є нормативні документи та підзаконні акти НБУ. Вони визначають комплекс адміністративних заходів, спрямованих на забезпечення захисту підготовки, передачі, обробки та зберігання інформації у кожного учасника системи. Нормативні акти НБУ регламентують також порядок генерації, транспортування, розподілу, оновлення і використання криптографічного захисту в системі. Спеціальні інструкції НБУ суворо регламентують порядок роботи фахівців банківських установ із засобами захисту, використання та зберігання криптографічних ключів, розподіл повноважень щодо питання захисту інформації в банківській установі. спеціальні вимоги щодо дотримання режимних умов у приміщеннях банківських установ, де обробляються, працюють та зберігаються засоби захисту інформації, зазначені у “Положенні про міжбанківські розрахунки в Україні” і обов'язкові для усіх банківських установ. Усі службові особи, які працюють з інформаційно-операційними системами, повинні суворо дотримуватись цих вимог.

РОЗДІЛ 5. ПРАВОВІ, СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ, ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ В БАНКІВСЬКІЙ УСТАНОВІ

5.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці в установі банку

Відділ цінних паперів ВАТ КБ “Надра” ХРУ знаходиться на першому поверсі залізобетонної двоповерхової споруди. Загальна площа приміщення, що аналізується, дорівнює 15 м². Висота приміщення 3 м. В відділі працюють дві особи, таким чином, на одного працівника приходиться приблизно 7,5 м² площі та 22,5 м³ об'єму приміщення, що перевищує санітарні норми на одного працівника - 6 м² та 15 м³ відповідно.

Стіни відділу обклеєні шпалерами світлого кольору. Стеля білого кольору, а підлога вкрита лінолеумом світло коричневого кольору.

Температура повітря в холодну пору року дорівнює 18-20°C, відносна вологість - 60%, швидкість руху повітря 0,2 м/с таким чином, параметри мікроклімату досліджуваного приміщення відповідають вимогам ДЕСТ 12.1.005-88.

В приміщенні передбачена примусова вентиляція повітря віконним кондиціонером типу БК - 2500 продуктивністю 600 м³ /час.

Опалення приміщення відділу цінних паперів здійснюється від центральної міської опалювальної системи за допомогою двох опалювальних радіаторів. Температура води, що поступає для опалення приблизно 90°C.

В досліджуваному приміщенні використовується природне та штучне освітлення. Згідно з санітарними нормами співвідношення площини вікон до площини підлоги повинно бути не менш 1:6. В приміщенні відділу цінних паперів ВАТ КБ “Надра” ХРУ одне вікно площиною 2,5х2,0 м, тому це співвідношення складає 1:3. Отже, природне освітлення в приміщенні являється достатнім та відповідає санітарним нормам.

Штучне освітлення в приміщенні відділу забезпечується 5 лампами освітлення типу ДРЛ потужністю 100 Вт, розташованими під стелею.

Вікна виготовленні з металопластику, герметично закриваються та мають подвійні рами, які запобігають проникненню пилу та шуму.

Джерелами шуму в приміщенні відділу цінних паперів банку являються вентилятори ПЕОМ, принтер, кондиціонер. Величина шуму в приміщенні складає 59 дБЛ, що відповідає встановленим санітарним нормам.

На поверсі, де розташований відділ цінних паперів, є одна туалетна кімната. В приміщенні відділу регулярно проводиться вологе прибирання, є шафа для верхнього одягу та змінного взуття.

Результати аналізу санітарно-гігієнічних умов праці в приміщенні відділу цінних паперів ВАТ КБ “Надра” ХРУ зведені в таблицю 5.1.

Таблиця 5.1.

Санитарно-гігієнічні умови в приміщенні відділу цінних паперів ВАТ КБ “Надра” ХРУ

№ п/п	Параметри	Фактичне значення	Значення по ДЕСТу	Оцінка відповідності згідно ДЕСТу
1	2	3	4	5
1	Вологість повітря, %	60	40-60	відповідає
2	Температура повітря, оС	18-20	18-22	відповідає
3	Швидкість руху повітря, м/с	0,2	0,2-0,3	відповідає
4	Шум, дБЛ	59	50-65	відповідає
5	Освітленість, лк	300	300	відповідає

Як свідчать дані табл.5.1, параметри санітарно-гігієнічних умов праці в відділі цінних паперів відповідають нормативам.

5.2 Техніка безпеки та протипожежна профілактика

Приміщення відділу цінних паперів ВАТ КБ “Надра” ХРУ з точки зору електронебезпеки відноситься до категорії приміщень “без підвищеної небезпеки” ураження електричним струмом. Відносна вологість та температура в приміщенні знаходяться в допустимих межах. Лінолеумне покриття полу робить його струмонепровідним.

В приміщенні встановленні 2 ПЕОМ з процесорами типу Celeron, 1 принтер Canon LBP-800, 5 ламп освітлення, 1 кондиціонер. Ширина проходів між робочими місцями приблизно 1 метр, що відповідає нормі (0,8 - 1 м). Всі електропристрої мають живлення від мережі змінного струму частотою 50 Гц та напругою 220 В. Проводка виконана в струмоізолюючий обмотці та закрита в каналах стіни. В приміщенні передбачені 4 розетки на висоті 0,9 метрів від підлоги. Для забезпечення безпеки праці передбачено захисне заземлення, яке забезпечується природними заземлювачами (ж/б фундамент споруди). При цьому усі розетки та з'єднуючі шнури електропристроїв мають третій заземлюючий контакт.

Захисне заземлення - це спеціальне електричне з`єднання з землею або її еквівалентом металічних струмонепровідних частин, які можуть бути під напругою. Захисне заземлення використовують для захисту людей від ураження електричним струмом, якщо пошкоджена робоча ізоляція в електроустановках або напруга переходить від струмопровідних до металічних струмонепровідних частин. Захисна дія заземлення заснована на зменшенні напруги корпуса електрообладнання відносно землі.

Для заземлення периферійного обладнання в відділі цінних паперів передбачено їх з`єднання з заземленим корпусом ПЕОМ з допомогою спеціальних дротів, які входять до комплекту обладнання.

Для забезпечення безпеки персоналу відділу цінних паперів ВАТ КБ “Надра” ХРУ з кожною особою, прийнятою на роботу, проводиться ввідний та первинний інструктаж з техніки безпеки. Також існують інструкції з охорони праці та з техніки безпеки при експлуатації ПЕОМ, з якими ознайомленні всі працівники.

Повторний інструктаж проводиться щоквартально з усіма працівниками, а позаплановий - при впровадженні нових технологій або при грубому порушенні правил техніки безпеки.

В ВАТ КБ “Надра” ХРУ існує спеціальний журнал, в якому робляться записи про проведені інструктажі з обов'язковими підписами осіб, які інструктують і які інструктуються.

Щодо пожежної безпеки, приміщення ХРУ ВАТ КБ “Надра” відноситься до категорії Д, так як містять негорючі речовини та матеріали в холодному стані. Споруда, в якому находиться досліджуване приміщення, за ступенем вогнестійкості відноситься до категорії 1, тобто такої, що збудована з негорючих та важко-горючих матеріалів.

Причинами виникнення пожеж в досліджуваному приміщенні можуть бути короткі замикання електропроводки, загорання електроустановок, занесення джерела відкритого вогню.

Для зменшення небезпеки виникнення пожежі тверді горючі матеріали (папір, папки з документами, дискети та ін.) зберігаються в двох металевих шафах. Для ліквідації пожежі на поверсі, де знаходиться відділ цінних паперів, є 4 вуглекислих вогнегасника ВВ - 5, на стіні розташовано план-схему “Евакуації працівників ВАТ КБ “Надра” ХРУ.

Приміщення відділу цінних паперів ХРУ ВАТ КБ “Надра” обладнане системою автоматичної пожежної сигналізації та пожежегасіння, яка включає теплові автоматичні пожежні повідомлювачі, робота яких заснована на зміні властивостей їх чутливих елементів під дією високої температури.

Для запобігання впливу на людей загрозливих факторів пожежі в приміщенні банку передбачена можливість швидкої евакуації людей. Максимальна відстань від любого робочого місця до евакуаційного виходу - 20 метрів, що відповідає нормам ( до 25 м).

Робота з пожежної профілактики проводиться та перевіряється щоквартально. В приміщенні мається водопровід, який забезпечує подачу води для усіх цілей, в тому числі і для гасіння пожежі.

На основі результатів проведеного аналізу можна зробити висновок, що санітарно гігієнічні умови праці у відділі цінних паперів КБ “Надра” відповідають вимогам ДЕСТу, стан пожежної профілактики - задовільний.

5.3 Розрахунок загальнообмінної вентиляції для видалення надлишкової теплоти з відділу цінних паперів ВАТ КБ “Надра” ХРУ

У відділі цінних паперів встановлено 2 комп'ютера, кожний з яких генерує 200 Вт надлишкового тепла, та 1 принтер, який генерує 70 Вт надлишкового тепла. Прилади освітлення генерують 10% надлишкового тепла від тепловиділення комп'ютерів. Надходження тепла від сонячної радіації складає 6%, приплив теплоти через непрозорі огородження конструкції будинку - 1% від тепла, що виділяється комп'ютерами. У відділі цінних паперів постійно знаходяться два працівника, кожний з яких виділяє 157 Вт тепла. У відділі встановлений 1 кондиціонер типу БК2500 продуктивністю 600 м³/год. Температура повітря у відділі цінних паперів в середньому складає 20°C.

Для визначення обсягу повітря, необхідного для ліквідації надмірної теплоти, що утворюється у відділі цінних паперів, визначаємо:

1) загальну кількість тепла, що надходить у приміщення відділу:

а) тепло, що привноситься устаткуванням за формулою (5.1):

Qнад₁ = n?Q_комп+Q_пр, (5.1)

де n - кількість комп'ютерів;

Q_комп - надлишкове тепло, що генерується одним комп'ютером;

Q_пр - надлишкове тепло, що генерується принтером.

б) тепло, що привноситься освітлювальними приладами, сонячною радіацією і через непрозорі огородження конструкції будинку за формулою (5.2):

Qнад₂ = УQ?n?Q_комп, (5.2)

де УQ - сума надлишкового тепла, що привноситься освітлювальними приладами, сонячною радіацією і через непрозорі огородження конструкції будинку.

в) тепло, що привноситься обслуговуючим персоналом (категорія робіт легка - 1б) знаходимо за формулою (5.3):

Qнад₃ = Q_прац? n₁, (5.3)

де Q_прац - енерговитрати працівника для даної категорії робіт;

n₁ - кількість працівників, що знаходяться постійно в приміщенні відділу цінних паперів.

Сума всього надлишкового тепла, що надходить у приміщення відділу цінних паперів,знаходиться за формулою (5.4):

Qнад = Qнад₁ + Qнад₂ + Qнам₃. (5.4)

2) кількість повітря, необхідного для вентиляції приміщення відділу цінних паперів, за формулою (5.5):

(5.5)

де Qнад - надлишкове тепло;

С = 1010 Дж/кг?град - питома теплоємність повітря;

= 1,29 кг/м³ - густина припливного повітря;

t_в - температура витяжного повітря;

t_п - температура припливного повітря.

3) кількість кондиціонерів, необхідних для вентиляції приміщення відділу цінних паперів розраховується за формулою (5.6):

K = , (5.6)

де G - продуктивність кондиціонера БК2500.

Користуючись наведеними вище формулами, проведемо розрахунок загальнообмінної вентиляції для видалення надлишкової теплоти з відділу цінних паперів ВАТ КБ “Надра” ХРУ:

За формулою 5.1, Qнад₁ =2?200+70 = 470 Вт - тепло, що генерується устаткуванням;

За формулою 5.2, Qнад₂ = (0,1+0,06+0,01)?2?200=68 Вт - тепло, що привноситься освітлювальними приладами, сонячною радіацією і через непрозорі огородження конструкції будинку;

Тепло, що привноситься обслуговуючим персоналом, знаходимо за формулою 5.3, де енерговитрати працівника залежать від категорії робіт, які згідно ДЕСТу 12.1.005-88 відповідно ступеню важкості належать до легкої категорії робіт - 1б:

Qнад₃ = 157?2=314 Вт.

За формулою 5.4, Qнад= 470+68+314=852 Вт - сума всього надлишкового тепла.

За формулою 5.5 знаходимо:

Маючи необхідні дані, розрахуємо кількість кондиціонерів, необхідних для видалення надлишкового тепла з приміщення відділу (5.6):

К =

Таким чином, для видалення надлишкового тепла з приміщення відділу цінних паперів ВАТ КБ “Надра” ХРУ і створення нормальних умов праці працівників достатньо одного кондиціонера типу БК2500.

ВИСНОВКИ

Розглянувши сутність векселя, історичний розвиток вексельного обігу та етапи його становлення, ми дійшли висновку, що першопричиною виникнення векселя служила потреба середньовічних торговців та міняйл у боргових зобов'язаннях. В процесі еволюції змінилася не тільки економічна сутність векселя, але й його конструкція (слід згадати появу авалю та індосаменту).

На сьогоднішній день вексель - це свідоцтво боргу. Право власності на вексель зумовлює право на зобов'язання, покладені в основу векселя, а вексель є символом цих зобов'язань під час надання, обігу та виконання останніх. Реалізація прав, що випливають із векселя, можлива лише по його пред'явленні, а у разі втрати векселя вимоги до боржника реалізують через складну судову процедуру.

У процесі вивченні нормативно-законодавчого забезпечення вексельного обігу в Україні, виявилося, що першим нормативним актом, який запроваджував вексельний обіг в нашій країні, стала Постанова ВР “Про застосування векселів у господарському обороті України”. Вслід за цим, урядом було зроблено багато спроб законодавчо врегулювати вексельний обіг. Але, на жаль, на сьогоднішній день немає жодного нормативного документу, який би сприяв впровадженню якісного вексельного обігу на Україні.

Недосконалість вексельного законодавства породжує велику кількість проблем у роботі з векселями комерційних банків, які відіграють виключно важливу роль у становленні сучасного вексельного обігу. На мою думку, одна з найголовніших проблем - проблема фальшивих, підроблених, дружніх та бронзових векселів.

Українським вексельним законодавством в цьому питанні не передбачено ніяких заходів щодо захисту комерційних банків від ризиків, з якими вони стикаються. Уряду треба б було, мабуть, ввести закон, який передбачав би покарання за такі махінації.

На вексельній діяльності банків негативно відображається й те, що поза стінами банку рівень володіння таким фінансовим інструментом, як вексель, залишається дуже низьким, що призводить до зниження попиту на вексельні послуги банків. Як показує практика, у ВАТ КБ “Надра” ХРУ це призвело до скорочення спектру та обсягів операцій, що надавалися банком. Однак, не зважаючи на це, проведення вексельних операцій залишилося вигідним для банку, оскільки, як показав аналіз, вони достатньо високоефективні, з чого випливає висновок про необхідність проведення цих операцій у подальшому.

На сьогоднішній день ВАТ КБ “Надра” ХРУ обмежується у роботі з векселями здійсненням операцій врахування. На жаль, банком не використовуються в повному обсязі можливості цього перспективного напрямку. За умов застосування на практиці запропонованих у третьому розділі дипломної роботи шляхів оптимізації роботи з векселями, ХРУ банку “Надра” має можливість налагодити процес контролю та управління вексельними операціями, а також - розширити свою діяльність в обраному напрямку і збільшити доходи від цих операцій.

Для підвищення якості роботи в сфері вексельного обігу, для ХРУ банку “Надра”, як і для комерційних банків взагалі, необхідно використовувати найсучасніші інформаційні системи. І хоча банківські установи на сучасному етапі є передовиками з точки зору впровадження інформаційних технологій, на мою думку, комерційним банкам України необхідно звернутися до досвіду розвинутих зарубіжних держав.

На останнє, узагальнюючи розглянуте, слід наголосити, що входження України у повноцінний вексельний обіг вимагає системного наукового підходу й вирішення цілого ряду нагальних проблем, в тому числі:

а) розробки і впровадження розгалуженого нормативно-правового забезпечення;

б) внесення потрібних змін у структури фінансово-кредитних установ;

в) посилення гарантій виконання вексельних зобов'язань;

г) введення суворих покарань за спроби імітувати штучне банкрутство чи будь-які інші кримінальні дії економічного характеру.

Таким чином випливає висновок про необхідність проведення в Україні комплексної реформи вексельного законодавства. Метою такої реформи має стати захист прав векселетримача, підвищення відповідальності векселедавця.

Для уможливлення нормальної діяльності судочинства вексельний обіг має регулюватись не постановами Кабінету Міністрів та Національного банку, а Верховною Радою у вигляді законів (а не постанов) з вексельного законодавства. Тому, на мою думку, Національний банк або Кабінет Міністрів мають ініціювати перед Верховною Радою ратифікацію Женевської угоди з вексельного законодавства і прийняття спеціального закону, який би повторив Женевську угоду (як це зроблено всіма країнами - учасницями Женевської конвенції, в тому числі і Російською Федерацією).

На основі загального закону Верховна Рада далі могла б приймати спеціальні закони з вексельного обігу, які, з одного боку, не суперечать Женевській угоді, а з другого - спрямовані на реалізацію законів про векселі й переслідування в кримінальному та цивільному порядку порушників цих законів.

Нотаріальні контори, суди та інші правоохоронні установи повинні в першочерговому порядку розглядати спори за вексельним законодавством з тим, щоб були забезпечені невідкладні платежі за векселями. Адже згідно із загальним законом за векселем платіж векселетримачу повинен бути забезпечений при будь-яких обставинах.

Значна частина, якщо не переважна більшість, банківських працівників, як і працівників фінансових служб підприємств, практично не обізнані ні з вексельним законодавством, ні із законами вексельного обігу. Тому слід організовувати навчання цих працівників з питань вексельного законодавства та вексельного обігу.

Нарешті, чи не найбільший тягар у справі інтенсифікації вексельного обігу лежать на плечах Національного банку. На мою думку долати проблеми вексельного обігу без активної позиції НБУ неможливо. Більше 70% платежів у країнах з ринковою економікою здійснюється за допомогою векселів. Саме вексельний обіг забезпечує вільну трансформацію комерційного кредиту в банківський і навпаки, дає можливість таким чином підприємствам поповнювати оборотні кошти. Національний банк здійснює не тільки грошовий обіг, але й кредитне регулювання. А про потребу в цих кредитах свідчать не кредитні договори, укладені клієнтами з комерційними банками, а комерційні векселі та ще й авальовані у своїх банків.

Можливо також слід розглянути питання щодо внесення змін до Закону України “Про банки і банківську діяльність” стосовно обов'язкового створення в кожному регіональному управлінні сектору вексельної експертизи. Як показує практика, далеко не кожний банк має висококваліфікованих експертів, що в теперішній час неприпустимо.

Без здійснення вказаних заходів функціонування якісного вексельного обігу в Україні бачиться досить проблематичним, адже існуючи прогалини в законодавстві можуть призвести до несприятливих наслідків, що у свою чергу, підірве довіру до векселя, як цінного паперу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996. - К: Преса України, 1997. - 80 с.

Закон України “Про Національний банк України” від 13.07.2000// http//www.rada.kiev.ua.

Закон України “Про банки та банківську діяльність” від 7.12.2000 р. № 2121-III// Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності (Додаток до журналу “Вісник Національного банку України”), 2001. - № 1. - С.3-46.

Закон України “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі” від 06.07.1999. - № 826-ХІV//http//www.rada.kiev.ua.

Закон України “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі” від 06.07.1999. - № 827-ХІV//http//www.rada.kiev.ua.

Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18.06.1991.// http//www.rada.kiev.ua.

Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30.10.1996.//http//www.rada.kiev.ua.

Закон України “Про національну депозитарну систему та особливостях електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10.12.1997.// http//www.rada.kiev.ua.

Закон України “Про нотаріат” від 02.09.1993. - № 3425-ХІІ//http// www.rada.kiev.ua.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97 - ВР.//http//www.rada.kiev.ua.

Одноманітний закон про переказний та простий вексель, прийнятий Женевською конвенцією від 07.06.30.

Указ Президента України “Про сплату державного мита за вексельні бланки” від 02.11.1993.//http//www.rada.kiev.ua.

Указ Президенту України “Про випуск в обіг векселів для покриття заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України” від 14.12.1994 за №503/94.//http//www.rada.kiev.ua.

Указ Президента України “Про розширення сфери обігу векселів” від 26.07.1995. - № 658/95.//http//www.rada.kiev.ua.

Указ Президента України “Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні” від 23.08.1998. - № 932/98.//http//www.rada.kiev.ua.

Указ Президента України “Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень” від 14.07.2000. - № 891/2000.//Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності (Додаток до журналу “Вісник Національного Банку України”), 2000. - № 9. - С. 7-8.

Постанова Верховної Ради України “Про використання векселів у господарчому обороті України” від 17.06.1992.//http//www.rada.kiev.ua.

Постанова ЦВК і РНК СРСР “Положення про переказний та простий вексель” від 07.08.1937. - № 104//1341.//http//www.rada.kiev.ua.

Постанова Кабінету Міністрів України і Національного Банку України “Про затвердження правил виготовлення та використання вексельних бланків” від 10.09.1992.//http//www.rada.kiev.ua.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до правил виготовлення та використання вексельних бланків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України і Національного Банку України від 10.09.1992 р. № 528” від 15.03.1995. - № 177.//http//www.rada.kiev.ua.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення доповнень до Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України” від 26.06.1999. № 1123.//http//www.rada.kiev.ua

Положення “Про інвестиційні фонди та компанії”, затверджене Указом Президента України від 19.02.1994.//http//www.rada.kiev.ua

Положення Національного банку України “Про кредитування” від 28.09.1995. зі змінами та доповненнями. //http//www.rada.kiev.ua

Положення про розрахункові палати для пред'явлення векселів до платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 25 вересня 2001р. №403//Додаток до журналу “Вісник Національного банку України”.-2001.-№11.-С.80.

Положення “Про порядок здійснення банком операцій з векселями в національній валюті на території України”, затверджене постановою Правління Національного Банку України від 16.12.2002 № 508. //http//laws//prado/all//2002//zk//8096.htm.

Правила виготовлення і використання вексельних бланків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 10.09.92.//http//www.rada.kiev.ua

Порядок застосування векселів Державного казначейства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.96. //http//www.rada.kiev.ua

Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.97. №1104. //http//www.rada.kiev.ua

Конвенція Організації Об'єднаних Націй про міжнародні переказні та прості векселі. Підписана з наступною ратифікацією 09.12.1988 р.

Лист Національного банку України від 01.12.1993. № 622001/279 “Про порядок обліку та видачі простих і переказних векселів”. //http//www.rada.kiev.ua.

Аваков А. Б., Гаєвий Г. І., Бешанов В. А. та ін. Вексельний обіг: теорія і практика. - Х.: Фоліо, 2000.-382 с.

Азбукін А.В. Комерческое кредитование в России.// Банковское дело.-2002. - № 3. - С.36-39.

Балабанов В.С. Рынок ценных бумаг: Коммерческая азбука. - М.: Финансы и статистика, 1994. - 128 с.

Банківська справа: Навчальний посібник //За ред. проф. Р.І.Тиркала. - Тернопіль: Карт-бланш, 2001. - 314 с. - (Серія “Банки і біржі”).

Большакова О.Ю. Вексельний обіг в Україні: становлення і розвиток.//Фінанси України. - 2000. - № 7. - С.119.

Большакова О.Ю. Облік вексельних операцій в умовах ринкової невизначеності.//Фінанси України. - 2000. - №11. - С.92.

Большакова О.Ю. Моделювання аналізу і контролю вексельних операцій.//Фінанси України. - 2001. - №2. - С.125.

Васюренко О. В. Банківські операції: Навчальний посібник. - К.: “Знання”, КОО, 2000. - 243 с.

Вересюк А. CRM прокладывает путь на рынки развивающихся стран.//Банковская практика за рубежом. - 2001. - №1. - С.61-63.

Гавриш О. Перспектива нестандартних схем співробітництва з клієнтом.//Вісник Національного банку України. - 2001. - №7. - С.23-24.

Демківський А.В. Вексельна справа: Навчальний посібник. - К.: Либідь, 2003. - 336 с.

Долин П.А. Справочник по технике безопасности. - М.: Энергоиздат, 1982. - 800 с.

Долінський Л.Б. Кількісне оцінювання основних економічних показників вексельних зобов'язань. // Банківська справа. - 2000. - №3. - С.46-48.

Долінський Л.Б. Оцінювання фондового ризику вексельних зобов'язань.//Банківська справа. - 2001. - №1. - С.52-54

Єрьоміна Н.В. Банківські інформаційні системи: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - 220 с.

Заборов В.И. и др. Справочник по защите от шума и вибрации в жилых и общественных зданиях. - Киев: Будівельник, 1989. - 160 с.

Зайцев О. Больше технологий хороших и разных.//Банковская практика за рубежом. - 2002. - № 7. - С.68-71.

Кобевник В.Ф. Охрана труда. - Киев: Вища школа, 1990. - 286 с.

Ковбасюк М.Л. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств. - К.: Видавничий дім “Скарби”, 2001. - 336 с.

Комплексная автоматизация управления. Решения Корпорации ПАРУС. - К.: ПАРУС, 2001.-100 с.

Лепейко Т. Інструменти ринку цінних паперів в Україні.// Банківська справа. - 2000. - №4. - С.11-14.

Лечига И., Мешко І., Р.Ошко Г. На захист векселя.// Банківська справа. - 1998. - №5. - С.62-64.

Лысенков Ю.М., Педь И.В. Операции с векселями: взаимодействие банков и предприятий./ Под редакцией Ю.М.Лысенкова. - К.: Вісник фондового ринку, 2000. - 640 с.

Мендрул О.Г., Павленко І.А. Фондовий ринок: операції з цінними паперами: Навчальний посібник. Вид. 2-ге, допов. та перероб. - К.: КНЕУ, 2000. - 156 с.

Мігус.І. Історія виникнення і становлення векселя в Україні.// Економіка, Фінанси, Право. - 2000. - №6. - С.11-14.

Мозговий О. Фондовий ринок України: сучасний стан.//Урядовий кур'єр. - 2000. - №40. - С.5.

Мороз Ю.М. Вексельное дело. - К.: “Наукова думка”, “Лад”, 1996. - 352 с.

Мороз Ю. Вексельні надписи у приватній кодифікації.//Вісник Національного банку України. - 1999. - №10. - С.11.

Мороз Ю. Становлення вексельного обігу в Україні.//Вісник Національного банку України. - 1998. - №5. - С.56-60.

Немировський І., Хом'як Б. Передача векселя: теорія і практика.//Вісник Національного банку України. - 1999. - №2. - С.48-51.

Павлов С.П., Губонина З.И. Охрана труда в приборостроении. - М.: Высша школа, 1986. - 215 с.

Прокопенко Є. Власні векселі підприємства: бухгалтерський і податковий облік.//Бухгалтерський облік і аудит. - 2000. - №9. - С.47-51.

Річний звіт ВАТ КБ “Надра” за 1998 р.

Річний звіт ВАТ КБ “Надра” за 1999 р.

Річний звіт ВАТ КБ “Надра” за 2000 р.

Річний звіт ВАТ КБ “Надра” за 2001 р.

Річний звіт ВАТ КБ “Надра” за 2002 р.

Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Навчальний посібник. - 2-ге видання, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 239 с.

Рожков А.П. Пожарная безопасность на производстве. Учебное пособие. - Киев: Редакция журнала “Охрана труда”, 1997. - 219 с.

Романченко Е. Вексель в электронных системах.//Экономика Украины. - 1999. - №6. - С.37-41.

Руденко Т. Доміциляція.//Цінні папери України. - 1999. - №36. - С.18.

Руденко Т. Проблеми роботи банків з векселями.//Вісник Національного банку України. - 2000. - №10. - С.49-52.

Русак О.Н. Справочная книга по охране труда в машиностроении. - Л.: Машиностроение, 1989. - 542 с.

Рымарук О.И. Переводной и простой вексель: практика применения. - К.: Логос, 1998. - 245 с.

Рынок ценных бумаг: Учебник.//Под ред. В.А.Галанова, А.И.Басова. -М.: Финансы и статистика, 1996. - 352 с.

Савченко О. Україна сьогодні: банки, економіка, політика.// Банківська справа. - 1997. - №5. - С.5.

Селецький І., Яковлєв В. Робота банків з векселями у ПФТС.// Вісник Національного банку України. - 1999. - №2. - С.52-54.