У вексельному обігу виключно важливу роль відіграють комерційні банки. В умовах загальної недовіри до державних цінних паперів намір пожвавити ринок векселів здатний не лише піднести значення і роль банківської системи, а й зробити її авторитетнішим гарантом. Саме комерційні банки спроможні дати вирішальний поштовх масовому користуванню вексельним обігом, ц за певних умов для комерційних банків на сучасному етапі відкривається широка сфера діяльності в цій галузі фінансового ринку.

Робота банків з векселями регулюється Положенням “Про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України”, затвердженим постановою Правління НБУ від 16 грудня 2002 за № 508 [25]. Це Положення розроблене відповідно до Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, Законів України “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про Національний банк України”, “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, “Про обіг векселів в Україні”, інших законів і нормативно-правових актів, що регулюють вексельний обіг.

Положення встановлює загальні правила, порядок проведення і здійснення банками операцій з векселями, що видані та підлягають оплаті на території України в національній валюті.

Банк самостійно приймає рішення про організаційне проведення операцій з векселями. Ці рішення відображаються у внутрішніх положеннях банків, наприклад, положення про авалювання векселів і т. ін.

Платіж за векселем банки здійснюють тільки в безготівковій формі.

Бути суб'єктами вексельного права, тобто брати на себе всі права й обов'язки, що випливають із змісту векселя, мають право банки зі статусом юридичної особи. Банки, які не мають статусу юридичної особи, можуть отримати від головного банку - юридичної особи повноваження на здійснення всіх або окремих операцій з векселями в порядку, установленому чинним законодавством.

Банк має забезпечувати документальне оформлення руху векселів, з якими він здійснює будь-які операції, а саме:

а) складання і належне оформлення контрагентами за операціями з векселями (клієнт банку і банк) первинних документів (реєстрів, розписок, повідомлень, доручень, заявок, актів тощо);

б) складання регістрів аналітичного обліку (журналів, відомостей, карток тощо), які можна вести в паперовій або в електронній формі.

Незалежно від того, чи переходить право власності на векселі до банку, приймання та передавання векселів здійснюються банком на підставі відповідних первинних документів, що мають містити реєстр (опис) векселів.

Під час одержання грошових коштів за векселями відмітка про це (далі - розписка) здійснюється на самому векселі або на окремому аркуші паперу (алонжі). Розписки також можуть складатися під час приймання чи передавання векселів.

Акти, як правило, складаються після повного або часткового виконання операції і містять інформацію про виконання/невиконання (неналежне виконання) контрагентами своїх зобов'язань або ж виникнення в ході виконання угод (договорів) дебіторської та кредиторської заборгованості.

Юридичні або фізичні особи, які здійснюють видачу і передавання векселів, мають за вимогою банку оформляти і подавати йому відповідні супровідні первинні документи, доручення на інкасування, доручення на зберігання, заявки на купівлю (продаж) тощо.

Форма зазначених вище документів встановлюється банком самостійно.

Банк може вимагати подання йому оригіналів або копій векселів для проведення їх експертизи. У разі подання копій відмітка про це проставляється в первинному документі або пред'явнику копій видається відповідна розписка. У разі подання додаткових документів на вимогу клієнта відповідальний працівник банку видає розписку про їх одержання. Якщо банк відмовив у здійсненні операцій з векселем, то зазначені документи повертають клієнту. Якщо ж банк прийняв рішення про здійснення операцій з поданими векселями, то після оформлення відповідних первинних документів реєстрація руху векселів здійснюється у відповідному обліковому реєстрі.

Реєстри аналітичного обліку призначаються для ведення хронологічних і систематичних записів за операціями з векселями. Хронологічний облік призначається для докладного опису кожного прийнятого і переданого векселя та виконаних щодо нього дій. Для забезпечення хронологічного обліку ведеться Журнал обліку операцій з векселями. Порядковий номер реєстрації векселя за журналом проставляється в реєстрі векселів, поданому векселетримачем.

Реєстри аналітичного обліку використовуються для відображення стану і руху заборгованості за векселями в розрізі пред'явників (позичальників - щодо кредитних операцій) та/або платників за векселями.

З метою захисту прав за векселями, що перебувають у власності або в заставі банку, прав клієнтів за векселями, що є у володінні (користуванні, розпорядженні) банку у зв'язку із здійсненням відповідних операцій, банк має контролювати дотримання всіх процедурних строків, а саме: строків пред'явлення до акцепту, платежу, протесту тощо.

Банк може здійснювати такі операції з векселями:

а) кредитні - операції, що супроводжуються наданням або залученням грошових коштів проти векселів або під забезпечення векселями:

- активні - врахування векселів, надання кредитів під заставу векселів;

- пасивні (рефінансування кредитних активних, гарантійних і розрахункових операцій) - переврахування придбаних векселів, одержання кредитів під заставу векселів;

б) торговельні - операції з вкладення або залучення грошових коштів під векселі: купівля та продаж векселів здійснюються банком відповідно до законодавства України та на підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору;

в) гарантійні - операції, що супроводжуються взяттям банку на себе зобов'язань платежу за векселями з умовою відкладення, тобто оплатити векселі при настанні певних обставин і в обумовлений строк:

- авалювання векселів;

- видачу гарантій на забезпечення оплати векселів;

г) розрахункові -операції з оформлення заборгованості векселями та з розрахунків з використанням векселів;

- акцептація переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку;

- видача простих векселів банком кредиторові банку;

- видача банком переказних векселів на боржника банку;

- видача банку простих векселів боржником банку;

- вексельний платіж банку кредитору;

- вексельний платіж боржника банку;

д) комісійні - операції, за виконання яких банк стягує з клієнта комісійну винагороду (купівлі/продажу векселів за дорученням клієнта, доміциляція та зберігання векселів).

Будь-яка комерційна діяльність передбачає виникнення ризиків.

Під час проведення операцій з векселями банк бере на себе такі види ризиків: кредитний, ліквідності, процентний, операційний. Під час укладання з клієнтами договорів на здійснення тієї чи іншої операції банки можуть включати в ці договори умови, які приводять до зменшення ризиків.

Під час проведення кредитних, торговельних, гарантійних і розрахункових операцій банк має ретельно вивчати фінансовий стан, кредито- та платоспроможність платників за векселями і зобов'язаних за векселями осіб, з якими він укладає угоди про проведення операцій.

Розглянемо, як змінилася пріоритетність операцій з векселями для комерційних банків України за останні п'ять років. Ще у 1998 році найбільшу частку у складі вексельних операцій, що виконувалися комерційними банками, займали операції з доміциляції векселів (рис.2.1)

Рис.2.1. Структура операцій з векселями комерційних банків України станом на 01.01.1999 року

На сьогоднішній день структура вексельних операцій, що виконуються комерційними банками, дещо змінилася (рис.2.2)

Рис.2.2. Структура операцій з векселями комерційних банків України станом на 01.01.2003 року

Як бачимо, вагому частку (82%) займають активні кредитні операції: врахування та надання кредитів під заставу векселів.

Розглянемо докладніше кожну з цих операцій.

Операція врахування векселів полягає в тому, що банк надає векселетримачу кредит шляхом купівлі у нього векселя до настання терміну платежу, але по ціні, яка є меншою за вказану на векселі на величину дисконту.

Економічна сутність даної операції полягає в достроковій грошовій реалізації векселя його держателем банку і перетворенні комерційного кредиту в банківський.

При цьому розмір дисконту розраховується на підставі відсоткової ставки врахування векселів і встановлюється за узгодженням з векселетримачем.

Розрахунок суми дисконту відбувається за наступною формулою (2.1):

, (2.1)

де D - сума дисконту;

S - сума векселя;

- сума днів обліку;

n - тривалість року (в днях);

d - проста облікова ставка.

Процес врахування векселів виникає внаслідок того, що продавець продукції, ставши векселетримачем, досить часто під впливом нерівномірності надходжень і видатків у процесі своєї виробничо-комерційної діяльності відчуває потребу в грошах для розрахунків з власними кредиторами. Тому він, не чекаючи настання строку платежу за векселем, шукає таку організацію, яка б купила у нього чуже зобов'язання (зокрема банк).

Враховуючи вексель, банки мають звертати увагу на правильність оформлення і відповідність усіх реквізитів векселя. Окрім цього до векселя виставляється вимога наявності не менше двох підписів, тобто векселедавця й першого векселеотримувача. Кількість передавальних підписів є свідоцтвом надійності векселя. Але ж тут в обов'язковому порядку треба перевірити неперервність індосаментів та законність володіння векселем. Що стосується термінів погашення, то перевага надається короткостроковим векселям. Не приймаються на врахування векселі, надані юридичними особами, векселі яких пред'являлися до протесту протягом останніх шості місяців.

Надання кредитів під заставу векселів здійснюється на загальних принципах банківського кредитування. Особливістю цього виду кредитування є порядок надання, зберігання та реалізації застави, якою є векселі.

Вексель на зберігання може бути переданий банку, державному чи приватному нотаріусу.

Векселі подаються пред'явником у заставу з реєстром пред'явлених у заставу векселів, щонайменше в двох примірниках. Векселі в реєстрах, як правило, розташовуються у порядку настання строків платежу, починаючи з найближчого.

Пред'явник зобов'язаний виконати на векселях заставний або передавальний іменний чи бланковий індосамент, навіть якщо останній індосамент бланковий або на пред'явника. Вид індосаменту встановлюється договором застави. Банку надається право вимагати, щоб позичальник вчинив саме передавальний індосамент.

Якщо векселі прийняті банком до розгляду, то пред'явнику видається розписка про одержання векселів. Банком проводиться юридична та економічна експертиза документів, на підставі якої приймається остаточне рішення щодо прийняття в заставу конкретних векселів.

Після прийняття банком позитивного рішення про прийняття в заставу всіх або окремих векселів, визначається оціночна вартість кожного векселя і сума кредиту, що надається, а з позичальником укладається договір застави. Неприйняті в заставу векселі повертаються представнику пред'явника під розписку.

Як будь-яка кредитна операція, вище зазначені операції поряд з отриманням прибутку передбачають й виникнення ризиків. Аналіз взаємозв'язку ризиків з іншими економічними характеристиками векселя розглянуто у наступному підрозділі дипломної роботи.

2.2 Оцінювання основних економічних показників вексельної діяльності комерційних банків України

Основними економічними показниками, що характеризують будь-який фондовий інструмент, є його ринкова вартість та прибутковість. Вони тісно взаємопов'язані з ризикованістю відповідного цінного паперу. Для векселя як боргового інструмента взаємозалежність всіх перелічених вище показників спостерігається особливо чітко [43].

Доходність фінансової операції виражають у вигляді еквівалентної ставки простих або складних річних або номінальних процентів, які показують ціну облікового кредиту у вигляді позичкового процента, який приносить той же доход за аналогічний проміжок часу. Ставку складних процентів прийнято називати ставкою ефективних процентів або просто ефективною ставкою, тому що вона враховує можливість рефінансування операцій (вкладень) і показує, яка ставка складних процентів дає той же фінансовий результат, що і дисконтування по обліковій простій, складній річній або номінальній ставці. Як правило, підраховують просту (номінальну) ставку доходності (2.2):

(2.2)

де Y_n - проста (номінальна) ставка доходності;

N - номінал векселя;

P - ринкова вартість;

B - часова база;

t - кількість днів до погашення;

D - дисконт за векселем.

Аналіз прибутковості від операцій купівлі-продажу векселів проведемо з використанням наступних розрахунків: позначимо через - строк від купівлі векселя до дня платежу і через - строк від продажу векселя до дня платежу, через d₁ i d₂ - прості облікові ставки при купівлі і продажі векселя, через v₁ i v₂ - ставки комісії при купівлі і продажу, і через Р₁ і Р₂ - вартість векселя при купівлі і продажу. Очевидно, що комісія при купівлі збільшує, а при продажу зменшує доходність операції.

Прибутковість купівлі-продажу векселя у вигляді ставки:

а) простих процентів знаходимо за формулою (2.3):

(2.3)

б) у вигляді ставки складних процентів знаходимо за формулою (2.4):

(2.4)

Реальний прибуток буде і в тому випадку, якщо продажна вартість векселя більша купівельної.

На практиці можливі випадки, коли при купівлі і продажу векселів використовуються не тільки прості, але і складні і номінальні облікові ставки. При цьому виникають різноманітні комбінації: купівля за номінальною - продаж за простою, купівля за складною - продаж за номінальною обліковою ставками тощо.

Для знаходження формули прибутковості застосовується рівняння (2.5):

, (2.5)

де Р₁ і Р₂ - приведені суми векселя при купівлі і продажу;

v^; - дисконтний множник, а точніше множник накопичення; для ставки простих процентів - , для ставки складних річних процентів - .

Наведемо формули для відшукування прибутковості при купівлі за складною і продажем за простою обліковою ставкою з урахуванням вилучення комісійних (v).

Прибутковість дорівнює:

а) у вигляді простих процентів (2.6):

(2.6)

б) у вигляді ставки складних річних процентів (2.7):

(2.7)

Облікова ставка при продажу повинна бути меншою:

Оцінюючи сукупність ризиків, притаманних векселю, необхідно виділити якісний та кількісний методи аналізу. Досліджуючи вексельні ризики з метою знаходження певних математичних моделей для їхнього опису, насамперед доцільно провести якісний аналіз ризиків і, лише ідентифікувавши їх, переходити безпосередньо до кількісних методів оцінювання.

Основною метою якісного аналізу ризику є визначення чинників ризику, зони ризику та ідентифікації всіх можливих видів ризику. Перш за все зазначимо, які внутрішні ризики притаманні вексельним зобов'язанням.

Система ризиків векселя залежить від притаманних йому властивостей.

Основна особливість векселя полягає в тому, що його можна розглядати з двох боків: як фінансовий інструмент, що полегшує процеси кредитування та грошових взаєморозрахунків, і як цінний папір, операції з яким активно здійснюються на фондовому ринку країни. Ці грані вексельного обігу тісно взаємопов'язані.

Можна зробити висновки, що спектр притаманних векселю ризиків найширший серед усіх фондових інструментів, оскільки до нього входять не лише ризики, характерні цінним паперам, а й ризики, характерні кредитним інструментам. Таким чином, можна виділити два основних типи ризиків, притаманних векселю:

а) при настанні часу платежу - ризики, пов'язані з можливими випадками непогашення векселя (назвемо їх кредитними ризиками);

б) до настання дати платежу, в процесі спекулятивного обігу векселя на фондовому ринку - ризик несприятливих коливань вартості, ризик недостатньої прибутковості, ризик зниження ліквідності тощо, тобто сукупність ризиків, які характерні й для інших видів цінних паперів (назвемо їх ризиками цінних паперів або фондовими ризиками).

Зупинимося на зоні дії перелічених ризиків та їхньому взаємозв'язку.

Отже, властивості векселя впливають на специфіку взаємозв'язку між його кредитними та фондовими ризиками. Ці два типи ризиків виникають на різних стадіях обігу векселя. Фондові ризики виникають в учасників вексельних розрахунків до настання строку погашення цього зобов'язання, тобто в процесі купівлі-продажу векселя. Таки ризики пов'язані насамперед із коливанням ринкової вартості та прибутковості векселя. Однак імовірність погашення, або кредитний ризик та надійність векселя, мають дуже значний вплив на ринкову вартість і прибутковість вексельного зобов'язання, а отже, й на фондовий ризик векселя.

З іншого боку, кредитний ризик виникає при настанні моменту погашення вексельного зобов'язання. Проте, відповідальність за векселем несе не тільки платник за векселем, а й усі попередні держателі векселя. Таким чином, ризик несплати за векселем обернено пропорційний кількості його перепродаж. При перепродажу векселя до строку погашення продавець приймає на себе фондовий ризик, а покупець - ризик несплати векселя. У процесі купівлі-продажу вексель виступає як цінний папір, а його ризикованість залежить від дисконту й тривалості обігу.

В абсолютному вираженні сукупність вексельних ризиків може визначатися очікуваною величиною можливих збитків, якщо збитки піддаються вимірюванню. По суті, вона являє собою математичне сподівання.

Таким чином, мірою ризику є сума добутків імовірностей небажаних наслідків і величин небажаних наслідків, котрі спостерігаються в цьому разі (2.8):

, (2.8)

де W - очікувана величина ризику (можливих збитків);

р_i - імовірність i-го несприятливого наслідку;

X_i - величина i-го несприятливого наслідку з множини несприятливих

наслідків (можливість збитків) X.

Зауважимо, що події X_i(i =1,n ) утворюють повну групу, тобто

.

Тому, користуючись формулою (2.8), необхідно враховувати як несприятливі, так і сприятливі наслідки, але сприятливі треба брати зі знаком “мінус”. Якщо випадкова величина Х має несиметричний розподіл імовірності, як міру вексельних ризиків доцільно використовувати її модальне значення. Тоді ризик буде вимірюватися найбільш імовірним значенням величини можливих збитків за формулою (2.9):

 (2.9)

Зазначимо, що за формулами (2.8) та (2.9) можна оцінити очікувані збитки від будь-якого з системи вексельних ризиків. Так, для кредитного вексельного ризику W буде вимірювати очікувані збитки від неотримання всієї вексельної суми, а для фондового вексельного ризику - збитки від несприятливих коливань ринкової вартості або прибутковості цього цінного паперу тощо.

Для оцінювання ризику недостатньої прибутковості застосовується коефіцієнт сподіваних збитків. Для цього вводиться величина необхідної прибутковості Z, прибутковість векселя нижча за яку є недостатньою, тобто з урахуванням затрат, процентів за кредит, рівня інфляції й т. ін. призводить до збитків.

Коефіцієнт сподіваних збитків щодо ризику недостатньої прибутковості (2.10) буде враховувати обсяг сподіваної недостатньої прибутковості щодо суми всієї сподіваної прибутковості:

, (2.10)

де K_Z - коефіцієнт ризику недостатньої прибутковості;

- сподівана величина недостатньої прибутковості (математичне сподівання всіх прибутковостей, величина яких менша Z);

- сподівана величина достатньої прибутковості (математичне сподівання всіх прибутковостей, величина яких більша Z).

Оскільки вексель є короткостроковим зобов'язанням, то його вартість підраховується за формулами простих, а не складних процентів. Оцінка вартості векселя здійснюється на основі необхідної норми прибутковості Y і розраховується за формулою (2.11):

 (2.11)

де V - вартість векселя;

N - номінал векселя;

Y - річна номінальна ставка прибутковості векселів;

t - кількість днів до погашення;

B - часова база.

Формула (2.11) трансформується, якщо врахувати ризик неоплати векселя. Реальна вартість буде зменшуватися, якщо немає 100-відсоткової гарантії отримання повної вексельної суми:

(2.12)

де V_P - реальна вартість векселя;

M(N) - математичне сподівання оплати вексельної суми боргу;

- сподівана річна ставка (норма) прибутковості.

Таким чином, при розрахунку реальної вартості векселя, найбільш складним завданням є оцінювання ризику його непогашення.

Зрозуміло, що ризик непогашення залежить від суми, яку має можливість сплатити боржник за вексельним зобов'язанням. З цього випливає, що чим менший номінал векселя, тим більша ймовірність його оплати. Тому серед векселів, які відрізняються лише номіналом, більшу ринкову вартість та нижчий ступінь ризику буде мати вексель із меншим номіналом.

Необхідно увесь час пам'ятати, що підвищення прибутковості діяльності є основною метою банку і саме робітники банку повинні приділяти максимальну увагу якості операцій. Виходячи зі сказаного вище, визначимо ефективність вексельних операцій ВАТ КБ “Надра”.

2.3 Організація роботи з векселями та аналіз ефективності проведених операцій ВАТ КБ “Надра”

На сьогоднішній день ВАТ КБ “Надра” продовжує здійснювати роботу в сфері вексельного обігу.

Робота банку з векселями регулюється загальними нормативними документами та внутрішніми положеннями, які розроблені з урахуванням специфіки клієнтської бази та місця банку на ринку цінних паперів.

Операції з векселями займають вагому частку (42%) в складі портфелю цінних паперів банку. Наочно це зображено на рис.2.3.

Рис.2.3. Склад портфелю цінних паперів ВАТ КБ “Надра”.

Простежимо, як змінилися обсяги та склад вексельних операцій ВАТ КБ “Надра”.

За останні чотири роки намітилася тенденція спаду у роботі банку з векселями. Це пов'язано з тим, що останнім часом більшість клієнтів надають перевагу іншим видам розрахунків, так як вважають вексельний обіг надто складним. Таким чином, виникає парадоксальне явище: при всіх своїх перевагах і зручності використання, вексель, який тільки-но знайшов своє місце в економіці нашої країни, знову стає для багатьох користувачів майже недосяжним.

Зменшення обсягів вексельних операцій ВАТ КБ “Надра” представлено графічно на рис. 2.4.

Рис.2.4. Динаміка обсягів вексельних операцій КБ “Надра”, тис. грн.

Зміна в складі вексельних операцій банку за останні роки наведена у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Зміна в складі вексельних операцій ВАТ КБ “Надра”, %

Рік	Назва операції	Всього
	Комісійна операція	Операції з фінансовими векселями	Доміциляція векселів	Авалювання векселів	Врахування векселів
1	2	3	4	5	6	7
1999	18	27	23	32	--	100
2000	14	--	--	30	56	100
2001	--	--	--	27	73	100
2002	--	--	--	--	100	100

На сьогоднішній день банк спеціалізується на проведенні операцій по врахуванню векселів.

Склад портфелю векселів банку “Надра” наведено у дод. А.

Вексельний портфель ВАТ КБ “Надра” оцінюється за номіналом. Структура вексельного портфелю у розподілі економічних контрагентів розглянуто за даними наведеними у аналітичній табл. 2.3.

Наведені дані свідчать про незначний обсяг вексельних операцій, а також про те, що даний вид операцій притаманний комерційним організаціям.

Таблиця 2.3

Структура вексельного портфеля ВАТ КБ “Надра” станом на 01.01.2003

Емітент	Номінал, грн.	Кількість векселів у портфелі, шт.	Сума, грн.	Питома вага, %
1	2	3	4	5
“Автогрупа ВІПОС”	180.000	1	180.000	5
Бізнес-центр “Мілленіум”	360.000	2	720.000	20
ВАТ “Харківнафтопродукт”	410.000	1	410.000	14,2
ЗАТ “Фінансово-промислова компанія “Дека”	300.000	3	900.000	22,2
ТОВ “Європа-2”	315.000	2	630.000	17,5
Укргазпром	180.000	2	360.000	10
ЗАТ “Фаворит”	200.000	2	400.000	11,1
Усього	--	13	3.600.000	100

Розрахуємо доход, який банк отримує з кожного векселя.

Врахування векселя передбачає отримання банком доходу у вигляді:

а) проценту від номіналу, який розраховується за формулою (2.13):

; (2.13)

б) дисконту, сума якого розраховується за формулою 2.1.

Виходячи з даних, наведених у дод. А, доход ВАТ КБ “Надра” від операцій врахування векселів відобразимо у табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Доходи ВАТ КБ “Надра” від вексельних операцій станом на 01.01.2003

Емітент	Доход, грн.	Всього
	процентний	дисконтний
1	2	3	4
“Автогрупа ВІПОС”	36 000	48 600	84 600
Бізнес-центр “Мілленіум”	44 384	--	44 384
ВАТ “Харківнафтопродукт”	6 740	--	6 740
ЗАТ “Фінансово-промислова компанія “Дека”	--	270 000	270 000
ТОВ “Європа-2”	126 000	220 500	346 500
Укргазпром	14 795	--	14 795
ЗАТ “Фаворит”	80 000	108 000	188 000
Усього	307 919	647 100	955 019

Наприклад, при врахуванні векселя “Автогрупи ВІПОС” номінальною вартістю 180 000 тис. грн., банк купує цей вексель з дисконтом за 131 400 тис. грн.. Таким чином, дисконтний дохід банку складає 48 600 тис. грн.. Так як цей вексель процентний, то при погашенні векселя банк отримує відсотки, які нараховуються за формулою (2.13):

.

Враховуючи вексель Бізнес-центру “Мілленіум”, банк купує його за номінальною вартістю. При настанні строку погашення векселя банк за цією операцією отримує доход у вигляді відсотку від номінальної вартості (2.13):

.

Доход банку при врахуванні векселів ТОВ “Європа - 2” та ЗАТ “Фаворит” розраховується аналогічно до розрахунку доходу при врахуванні векселя “Автогрупи ВІПОС”, а при здійсненні операцій з векселями ВАТ “Харківнафтопродукт”, ЗАТ “Фінансово-промислова компанія “Дека” та Укргазпром - аналогічно до розрахунку доходу за векселями Бізнес-центру “Мілленіум”.

Для здійснення аналізу ефективності операцій з векселями банку доцільно розглянути та проаналізувати динаміку доходів від вексельних операцій за останні чотири роки. Це можна зробити на підставі даних консолідованого звіту про доходи, витрати й чистий прибуток ВАТ КБ “Надра”, представленого у дод.Б.

У зв'язку зі скороченням спектру вексельних операцій (див. табл.2.1), у 2000 році відбулося зниження доходу майже на 49%. За рахунок введення врахування векселів, з 2001 року спостерігається зростання доходу.

На сьогоднішній день доходи від операцій з векселями становлять приблизно 60% від доходів за операціями з цінними паперами та 9,6% від загального доходу банку отриманого у 2002 році. Графічно це зображено на рис 2.4.

Рис.2.4. Співвідношення доходу від вексельних операцій у динаміці

Для подальшого аналізу ефективності операцій з векселями слід розрахувати питому вагу вексельних операцій у активах банку на підставі даних консолідованого балансу за період з 01.01.2000 по 01.01.2003, представленого у табл.2.6.

Таблиця 2.6

Активна частина консолідованого балансу ВАТ КБ “Надра” за період з 01.01.2000 по 01.01.2003

Актив	На 01.01.00, грн.	На 01.01.01, грн.	На 01.01.02, грн.	На 01.01.03, грн.
1	2	3	4	5
Валюта, монети, банківські метали	1 493 021	1 476 259	2 962 543	2 512 390
Коррахунок в НБУ	2 800 083	4 901 450	2 341 500	4 010 436
Коррахунки в інших банках	2 836 656	5 082 700	10 577 196	12 090 482
Депозити і кредити в інших банках	6 688 364	5 815 825	6 917 962	10 328 274
Цінні папери в портфелі банку, у т.ч. векселі	11 372 549	9 111 110	10 042 553	8 571 429
	5 800 000	4 100 000	4 720 000	3 600 000
Кредити і фінансовий лізинг	27 812 311	36 432 148	53 605 637	63 572 606
Інвестиції капіталу	120 083	141 412	125 817	133 238
Нематеріальні активи	98 852	104 952	105 183	108 240
Матеріальні активи	1 263 149	1 436 764	1 821 342	2 907 008
Інші активи	2 781 200	3 115 030	3 700 050	3 737 193
Кредити закладам банку	15 002 399	17 236 510	26 404 503	50 239 169
Усього активів	78 068 667	88 954 160	123 324 286	161 810 465

Питома вага вексельних операцій у активах банку розраховується за формулою (2.14):

. (2.14)

.

.

.

.

Виходячи з вищенаведених розрахунків, можна простежити динаміку зміни питомої ваги вексельних операцій у активах банку, що зображена на рис.2.6.

Рис.2.6. Динаміка зміни питомої ваги вексельних операцій у активах банку

Як видно з рис.2.6, питома вага вексельних операцій у активах банку протягом чотирьох років значно зменшилася за рахунок зміни обсягів та складу вексельних операцій (див.рис.2.4, табл.2.1). Але, не зважаючи на це, доход від проведення вексельних операцій у ВАТ КБ “Надра” збільшився порівняно з 2000 роком. Це дає змогу зробити висновок про достатньо високу ефективність вексельних операцій та доцільність їх проведення банком у майбутньому.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНІ

3.1 Перспективи розвитку вексельного обігу в Україні

Останнім часом серед економістів пожвавилася дискусія на тему, який шлях обрати українському вексельному ринку, що розвивається.

Існують різні погляди на перспективи розвитку вексельного обігу в нашій країні. Так, наприклад, існує думка, що, незважаючи на труднощі, з якими стикається вексельний обіг, його розвиток відбувається дуже стрімко. Однак, скептики вважають, що вексельний ринок в Україні не має майбутнього. Деяка частка правди в даному судженні є. Це пов'язано не тільки з існуванням реального протиріччя між «винаходами» української практики так званими емісійними векселями і діловим оборотом цивілізованого ринку класичних векселів.

Багатьма спеціалістами відзначається необхідність проведення в країні вексельної реформи. Під цією реформою, як правило, розуміється реалізація комплексу заходів для створення правової, організаційної, технологічної, регіональної, інформаційної інфраструктури цивілізованого вексельного обігу в Україні.

Метою реформи повинні стати, з одного боку, посилення захисту прав і інтересів векселетримачів, з іншого, підвищення відповідальності усіх зобов'язаних за векселем осіб.

Виділимо ті принципи реформування, що спроможні забезпечити поступове прямування вперед:

а) вексельне законодавство необхідно зберігати на підставі Женевської конвенції з можливим застосуванням ряду обмовок;

б) норми вексельного законодавства слід привести до відповідності з податковим та валютним законодавством України;

в) необхідно забезпечити адекватність законодавчої бази звичаям ділового обороту.

Звичайно, створення цивілізованого вексельного ринку забезпечується не тільки законодавчою базою, але й кваліфікацією та підготованістю учасників ринку.

То які ж шляхи поліпшення умов використання векселів в Україні?

1. Виходячи з того, що впровадження і використання векселів ґрунтується на загальноекономічних умовах розвитку економіки і потребує довгого часу, необхідні підтримка сталого задовільного рівня інфляції, прискорення темпів приватизацій та структурна перебудова економіки.

2. Вдосконалення існуючого законодавства в розрізі вексельного обігу, прийняття і забезпечення дії закону про вексель, спираючись на світову юридичну та економічну практику, створить правові підстави для ефективного використання векселів, забезпечить ефективний механізм протесту векселів за допомогою фінансових та адміністративних санкцій.

3. Необхідно проведення обов'язкової приватної та/або державної експертизи (аудиторської перевірки) підприємств - векселедавців на умовах платоспроможності, рентабельності, беззбитковості.

4. Впровадження антиінфляційних векселів, банківських векселів як валютних, так і гривневих (спочатку тільки строкових). Внаслідок високої подібності українських банків вексель виконає розрахункову функцію не тільки в Україні, а й за її межами.

5. Надання переваги строковим векселям.

6. Поступове впровадження векселів для погашення взаємної заборгованості підприємств на умовах обов'язкового контролю за обігом, визначення схеми емісії і погашення, кола обігу.

7. Спираючись на досвід інших країн, формувати певні інститути, які безпосередньо зайнялись би проблемами вексельного обігу. Прикладом, у багатьох країнах з розвиненою економікою (Великобританія, Канада) поряд з розгалуженою мережею комерційних банків діють також спеціалізовані кредитні заклади типу облікових будинків і облікових компаній (у Швейцарії діє Обліковий банк, у США - Облікова корпорація Нью-Йорку), які виступають посередниками в такому виді бізнесу як облік (дисконт) векселів.

8. Сприяти поширенню передового досвіду організації вексельного ринку - впровадженню електронних векселів. Серед позитивних сторін електронного векселя виділяють більш високу безпечність його використання, зручність обігу й дешевий випуск.

Електронні векселі в США випускаються виключно державою, що є дуже істотним моментом, бо державний статус цього цінного паперу означає, що вексель протягом усього періоду свого обігу зберігає свою первинну форму. Оскільки сплати за казначейськими векселями плануються у федеральному бюджеті, ризик несплати практично відсутній. Однак така ситуація характерна виключно для державних цінних паперів і аж ніяк не повторюється для векселів корпорацій. Навіть якщо фінансовий стан фірми - векселедавця буде класифіковано як відмінний, жодний оператор фондового ринку, жодний аудитор не поручиться за абсолютну відсутність ризику по розрахунках з нею. На такому векселі обов'язково з'являться відмітки про аваль, протест й т. ін.

Головною проблемою використання електронного векселя є те, що він, як будь - який цінний папір, традиційно виник й розвивається саме як папір. Наслідком цього стало застосування до цінних паперів законодавчого принципу матеріального права. Дійсно, у Цивільному кодексі України нема прямих заборон на обіг електронних цінних паперів. Це пояснюється дуже просто: декілька років тому про таку форму існування цінних паперів, принаймні в нашій країні, ніхто й не думав. Сучасне законодавство України проголошує щодо фондового ринку можливість існування цінних паперів в електронній формі. Щодо прикладу казначейських векселів США, необхідно пам'ятати, що мова йде про державні зобов'язання. Фактично Україна вже скористалася усім досвідом, створивши інститут внутрішніх державних позик.

Ідея знерушення документарного цінного паперу не нова. Практично вона дуже довго втілюється у Франції: фізично вексель знаходиться у певної особи (найчастіше це банк), а його рух аж до пред'явлення та сплати здійснюється шляхом розсилання електронних повідомлень. Такий спосіб обертання векселя звільнює від технічних труднощів, пов'язаних із врахуванням всього комплексу прав за векселем - адже він існує та фактом свого існування вже враховує всі ці правовідносини.

Проблеми вексельного обігу на загальнодержавному рівні віддзеркалюються й на мікрорівні, тобто на вексельної діяльності конкретних юридичних та фізичних осіб, зокрема банків. Звичайно, проведення вексельної реформи у країні обіцяє покращити стан вексельного ринку, але доти банки змушені пристосовуватися до “суворої дійсності”. Розглянемо ситуацію, що склалася у ВАТ КБ “Надра” в сфері вексельного обігу та можливі шляхи покращення вексельної діяльності банку.

3.2 Шляхи оптимізації роботи з векселями ВАТ КБ “Надра

В результаті аналізу вексельної діяльності ВАТ КБ “Надра” ХРУ було встановлено, що в останні роки вексельна діяльність значно звузилася і, як наслідок цього, зменшився спектр операцій. На думку спеціалістів відділу цінних паперів, на теперішній час найбільш перспективним для банку є вексельне кредитування. Згідно з Положенням №508 “Про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України” [25], вексельними кредитами є банківські операції з врахування векселів та надання кредитів під заставу векселів. Як показує практика, ВАТ КБ “Надра” не використовує в повній мірі можливостей вексельного кредитування, зокрема обмежується традиційною купівлею векселя до настання строку платежу. Розглянемо перспективні для ВАТ КБ “Надра” напрямки вексельного кредитування.

Звичайно банки застосовують декілька різновидів врахування. Політика врахування банка по відношенню до векселя визначається метою, яку ставить перед собою банк, враховуючи той чи інший вексель. Такою метою може бути:

а) вкладення грошових коштів для отримання процентного доходу при погашенні векселя. В цьому разі найбільш доцільно враховувати банківські векселі, адже знаючи номінал, ставку дисконту і строк погашення векселя, неважко вирахувати ставку доходності за векселем, і, найголовніше, на українському вексельному ринку банківські векселі є практично єдиними, які погашаються грошовими коштами;

б) спекулятивні операції (гра на різниці котирування). Найбільш ризикований вид вексельних операцій, але при сприятливому збігу обставин й найбільш доходний. Сутність операції: гра на підвищенні - зниженні котировок. При правильному виборі позиції (наприклад, купівля певних векселів перед підвищенням їхніх котировок) можливо отримання максимального доходу при їх продажу, але при помилковому виборі стратегії збитки (достатньо великі) неминучі;

в) задоволення заявок клієнтів - це найменш ризикована операція, сутність якої полягає в тому, що клієнт надає заявку до банку на купівлю певних векселів, і банк задовольняє цю заявку, купуючи (власно за рахунок клієнта) векселі в інших торговців цінних паперів. При цьому, природно, мають місце комісійні банку.

Частина кожного різновиду в загальному обсягу операцій врахування може варіюватися в залежності від поточної ситуації, що склалася на ринку, інформаційних джерел, до яких банк має доступ, клієнтської бази та багатьох інших факторів.

Для зменшення ризиків при наданні кредитів під заставу векселів банку необхідно передбачати в угоді наступне:

а) при зменшенні ринкової вартості векселів, що знаходяться у заставі, клієнт зобов'язаний передати банку додатковий пакет векселів у заставу або ж достроково повернути позичку (або частину позички, що дорівнює величині знецінювання застави);

б) у разі настання строку погашення за одним або кількома векселями, що знаходяться у заставі, клієнт доручає банку отримати платіж й спрямувати його на погашення/часткове погашення позички (у випадку, коли є впевненість у грошовому погашенні векселів), або, якщо такої впевненості немає, клієнт зобов'язується надати у заставу векселі з більш пізнішим строком погашення;

в) у випадку зниження платоспроможності/погіршення фінансового стану платника за векселем та/або аваліста (за наявності такого) клієнт зобов'язаний або поміняти такі векселі на векселі платоспроможного емітента, або достроково погасити позичку (або частину позички, яка відповідає сумі векселів того емітента, фінансовий стан якого погіршився).

Треба сказати, що всі вищенаведені операції успішно використовуються на практиці багатьма банками. Але існує ще один вид вексельного кредиту, який не передбачений Положенням №508, але теоретично можливий.

Мова йде про виписку банком векселя на користь клієнта, що кредитується, без попереднього депонування ним вексельної суми.

Наочно схема такої операції зображена на рис.3.1.

В цьому випадку банк видає на користь клієнта вексель (1), а клієнт в подальшому розраховується цим векселем зі своїми постачальниками (3), які, в свою чергу, при настанні строку погашення векселя, пред'являють його банку до сплати (5). Звичайно, при видачі векселя банк укладає з клієнтом кредитний договір (2), в якому передбачається повернення клієнтом вексельної суми та, як правило, відсотків за користування кредитом (4). При цьому повернення вексельної суми клієнт повинен здійснити за 3 - 10 днів до настання строку платежу за векселем.



Рис.3.1. Схема надання “незабезпеченого” векселя

Перевага цієї операції в тому, що повернення вексельної суми клієнтом здійснюється у грошовій формі. Таким чином, банк здійснює безгрошове (або безресурсне) кредитування, а при погашенні такого кредиту отримує готівкові кошти. Але такий вид кредитування має й певні недоліки. Банк, емітуючи свій вексель, стає зобов'язаним за ним, причому безумовно, тобто при настанні строку платежу за векселем банк зобов'язаний його сплатити не залежно від того, виконав свої зобов'язання за кредитною угодою клієнт, який отримав даний вексель, чи ні.

Аналізуючи вищенаведене, дійдемо висновку: для банку “Надра”, який має постійних клієнтів в сфері вексельного обігу, такий вид кредитування цілком можливий, адже надавати “незабезпечені” векселі можна тільки надійним клієнтам, тобто клієнтам з довгою та позитивною кредитною історією, які мають достатньо стабільні обороти й залишки на поточних рахунках.

Для уникнення кредитних ризиків банк повинен здійснювати постійний контроль за фінансовим станом своїх клієнтів. Для цього проводяться процедури, передбачені загальними принципами банківського кредитування. Але окрім цього, для більшої ефективності вексельних операцій необхідний налагоджений контроль за вексельним обігом. З цією метою банку доцільно розробити певну методику. Одним з варіантів контролю вексельної діяльності може бути наведена нижче модель аналізу та контролю вексельних операцій.

3.3 Моделювання аналізу і контролю вексельних операцій як метод управління вексельною діяльністю банків

Ефективність операцій з векселями значною мірою залежить від здатності економічного аналізу і контролю досліджувати й оцінювати вексельний обіг як результат різноспрямованих грошових потоків, розподілених у часі. Цей факт потребує визначення місця і ролі етапів аналітично-контрольного процесу не тільки за рівнями електронної системи обробки інформації стосовно етапів облікового процесу, а й виходячи із причинно обумовлених зв'язків між здійсненням вексельних операцій і фінансово-господарськими ситуаціями, які спонукають до використання векселів.

Методичне забезпечення аналізу і контролю вексельних операцій ґрунтується на визначенні методу як загального шляху досягнення поставленої мети.

Аналіз вексельного обігу здійснюється у межах методу економічного аналізу, сутність якого полягає у забезпеченні діалектичного підходу до дослідження фінансово-господарських процесів у їх становленні і розвитку.

Характерними особливостями методу економічного аналізу є:

а) використання системи економічних показників для характеристики параметрів досліджуваного об'єкта у статиці й динаміці;

б) вивчення причин зміни економічних показників;

в) виявлення і дослідження взаємозв'язку між показниками з метою підвищення ефективності управління досліджуваним об'єктом.

Метод визначає необхідність та місце застосування відповідних прийомів та засобів аналізу. Сукупність прийомів і засобів виконання конкретної аналітичної роботи щодо вексельних операцій є методикою аналізу вексельного обігу.

Внутрішній контроль вексельних операцій - важлива функція управління вексельним обігом, реалізація якої передбачає дослідження розвитку вексельного обігу відповідно до чинного законодавства і нормативно-правових документів, що регулюють фінансово-господарську діяльність суб'єктів підприємництва.

Метод внутрішнього контролю спирається на застосування загальнонаукових і специфічних методичних прийомів. Серед останніх важливе місце посідають розрахунково-аналітичні методичні прийоми. З певною часткою умовності можна стверджувати, що рівень організації внутрішнього контролю залежить від ступеня використання у ньому результатів економічного аналізу.

Висока ефективність здійснення аналітично-контрольних процедур в умовах застосування електронної обробки інформації дає можливість запропонувати методику аналізу і контролю вексельних операцій, яка передбачає органічне поєднання методичних прийомів оперативного, ретроспективного й перспективного економічного аналізу та внутрішнього контролю. Інформаційне супроводження вексельних операцій дає змогу здійснювати їх аналіз та контроль на всіх стадіях облікового процесу.

Структурована методика аналізу і контролю вексельного обігу має складатися із таких елементів, орієнтованих на причини здійснення операцій з векселями:

а) методика оперативного аналізу і контролю вексельних операцій;

б) методика ретроспективного аналізу вексельного обігу;

в) методика аналізу перспективи розвитку вексельного обігу та прогнозування притаманних йому грошових потоків.

Формування методики оперативного аналізу і контролю вексельного обігу ґрунтується на класифікації вексельних операцій, яка започатковується на етапі первинного обліку. Етап первинного обліку вексельних операцій є джерелом фактографічної інформації, яка застосовується у попередньому аналізі й контролі вексельного обігу. Треба зауважити, що на цьому етапі важливу роль відіграє контрольна функція управління вексельним обігом: здійснюється контроль доцільності й відповідності вексельної угоди чинному законодавству, правильності оформлення векселя, платоспроможності векселедавця, дотримання термінів пред'явлення векселів до оплати, термінів пред'явлення позовів за простроченими векселями, термінів сплати вексельного боргу.

Дані попереднього аналізу і контролю вексельних операцій слугують базою прийняття оперативних рішень для підписання вексельної угоди, здійснення індосаменту, купівлі або продажу векселя, пред'явлення векселя платнику, подання судового позову.

Вихідні документи аналітично-контрольної спрямованості, що формуються на першому рівні електронної системи обробки інформації щодо вексельних операцій, складаються відповідно до мети оперативного управління на основі даних первинного обліку, правової та нормативно-довідкової інформації.

Наступний рівень електронної системи обробки інформації дає змогу узагальнити облікову фактографічну інформацію про вексельні операції передусім за відповідними періодами. Журнал-ордер №8, який є основним джерелом поточної облікової інформації щодо вексельного обігу, містить узагальнену на певних рахунках інформацію, зведену за відповідний період, переважно за місяць. Журнал-ордер №8 допомагає визначити залишки векселів за відповідними рахунками на початок і кінець місяця, оцінити обсяг вексельного обігу, обсяг залучених позикових коштів, суму коштів, отриману внаслідок погашення дебіторами вексельної заборгованості, суму погашення власних боргів за виданими підприємством векселями.

Застосування допоміжних реєстрів поточного обліку значно розширює інформаційну базу ретроспективного (поточного) аналізу і контролю. Найвищий рівень узагальнення облікової інформації у формах фінансової звітності дає змогу здійснити загальну оцінку вексельного обігу, визначити його місце і роль у фінансово-господарській діяльності банку, у формуванні майнового стану і джерел фінансування. Саме ця інформація, досліджена протягом тривалого періоду, є основою прогнозування майбутніх грошових потоків, пов'язаних із вексельними операціями, і змін фінансового стану банку внаслідок здійснення цих операцій.

Отже, аналітично-контрольний процес у банку можна локалізувати за рівнями електронної системи обробки інформації, які значною мірою відповідають обліковому процесу: оперативний аналіз і контроль вексельних операцій; оперативний, ретроспективний (поточний) аналіз і поточний контроль вексельного обігу; ретроспективний і перспективний (прогнозний) аналіз, заключний контроль і прогноз вексельного обігу та його наслідків (табл.3.1).

Якісні зміни в інформаційних потоках є наслідком поєднання, накопичення й узагальнення правової, нормативно-довідкової, планової, попередньої і звітної облікової та позаоблікової фактографічної інформації про вексельний обіг, її поетапної аналітичної обробки і контролю.

Побудова організаційно-інформаційної моделі аналізу і контролю вексельного обігу ґрунтується на визначенні її як одного із прийомів формалізації аналітично-контрольного процесу в управлінні операціями.

Таблиця 3.1

Локалізація аналізу і контролю вексельного обігу за етапами облікового процесу відповідно до рівня електронної системи обробки інформації

Рівень електронної системи обробки інформації	Етап облікового процесу	Вид економічного аналізу	Вид внутрішнього контролю	Період прогнозу-вання
1	2	3	4	5
Перший	Первинний облік	Оперативний аналіз, аналіз поточної перспективи	Оперативний контроль	Доба, п'ятиденка, тиждень, декада
Другий	Поточний облік	Оперативний, ретроспективний аналіз та аналіз близької перспективи	Поточний контроль	Місяць
Третій	Підсумковий облік	Ретроспективний аналіз, аналіз коротко-, середньо- та довгострокової перспективи	Заключний контроль	Квартал, рік; 2-3 роки; понад 3 роки

Організаційно-інформаційна модель аналізу і контролю вексельного обігу поєднує основні складові аналітично-контрольного процесу. Організаційні питання, які вирішуються на рівні моделювання аналізу і контролю вексельних операцій, стосуються визначення мети і завдань, об'єктів і суб'єктів дослідження, його методичного забезпечення. Інформаційна компонента формується шляхом визначення джерел утворення інформації, характеристики інформації, доцільності інформаційних потоків, розробки системи показників та алгоритмів перетворення вхідної інформації у вихідні дані, на основі яких приймаються управлінські рішення про вексельний обіг.

Важливим принципом побудови організаційно-інформаційної моделі аналізу і контролю вексельного обігу є забезпечення повноти інформації про операції із векселями.

Отже, організаційно-інформаційна модель аналізу і контролю вексельного обігу є стислою характеристикою аналітично-контрольного процесу про суб'єкти і об'єкти дослідження, мети і завдань, системи показників, які визначають параметри об'єктів, інформаційного та методичного забезпечення.

Таким чином, економічний аналіз і внутрішній контроль мають сприяти отриманню суб'єктом управління необхідної інформації про вексельний обіг із метою оцінки доцільності, правомірності й ефективності вексельних операцій стосовно економічних ситуацій, які є причиною їх здійснення.

РОЗДІЛ 4. ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ І ТЕХНОЛОГІЙ У БАНКІВСЬКІЙ СФЕРІ

4.1 Характеристика та стан інформаційних технологій у комерційних банках в сфері управління цінними паперами

Використання сучасних програмно-технічних комплексів у банківській системі України, згідно з вимогами НБУ, не можливе без відображення виконання операцій у системі автоматизації банківської діяльності. Використання автоматизованих банківських систем дозволяє банкам скоротити витрати і час на обслуговування клієнтів, контролювати виконання банківських операцій у реальному масштабі часу, приймати обґрунтовані рішення у найкоротший термін, що впливає на якість роботи та конкурентноздатність.

Автоматизована банківська система (АБС)- це система, яка функціонує на основі ЕОМ та інших технічних засобів, що забезпечують процеси збору, реєстрації, передачі, обробки, збереження та актуалізації даних для розв'язання завдань управління банківською діяльністю. АБС повинна бути інтегрованою, тобто такою, що побудована на загальносистемних принципах й охоплює всю сукупність банківських задач. Вона вирішує питання автоматизації комплексно з урахуванням інформаційних і функціональних зв'язків. Як будь-яка система, АБС може бути представлена у вигляді певної сукупності підсистем. До складу АБС входять забезпечувальні та функціональні підсистеми.