Розробка реклами у сфері кредитування філії банку "Грант"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи організації кредитної діяльності та реклами комерційними банками

1.1 Суть та функції кредиту

1.2 Форми та види кредиту

1.3 Поняття кредитного ризику та кредитного процесу

1.4 Реклама банківських послуг

1.5 Заходи просування послуг у сфері кредитування

Висновки по розділу

Розділ 2. Основні умови та етапи процесу кредитування в банку "Грант"

2.1 Організаційно-економічна характеристика діяльності банка

2.2 Кредитний відділ банку

2.2.1 Кредитний портфель банку

2.2.2 Структура кредитов за видами економічної діяльності

2.2.3 Кредитування фізичних та юридичних осіб

2.3 Умови кредитної угоди

2.4 Процес кредитування клієнтів банку

Висновки по розділу

Розділ 3. Розробка реклами у сфері кредитування філії банку «Грант»

3.1 Розробка рекламної продукції для відділу кредитування

3.2 Розширення відділу кредитування

3.2.1 Структура нового відділу

3.2.2 Посадові обов'язки

3.2.3 Оснащення відділу

3.3 Розрахунок бюджет рекламної компанії

3.4 Рекомендації з безпеки життєдіяльності

3.4.1 Безпека життєдіяльності

3.4.2 Надзвичайні ситуації і їхні наслідки. Класифікація надзвичайних ситуацій

Висновки по розділу

Висновок

Анотація

Список використовуваної літератури

ВСТУП

Однією з найважливішою категорією ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і відносини економічного життя суспільства є кредит. Кредит завжди був і залишається важливим важелем у стимулюванні розвитку виробництва і являє собою економічні відносини з приводу зворотного руху позиченої вартості. Кредит забезпечує трансформацію грошового капіталу в позичковий і виражає стосунки між кредитором і позичальником. За його допомогою вільні кошти підприємств, приватного сектора і держави акумулюються, перетворюючись у позичковий капітал, котрий передається за плату в тимчасове користування.

У ринковій економіці основною формою кредиту є банківський кредит. Банківський кредит - необхідний інструмент стимулювання народного господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники. В сучасних умовах необхідно навчитися як на макро-, так і на мікрорівні, правильно й ефективно використовувати банківський кредит в інтересах розвитку національної економіки України.

Відомо, що кредитні операції належать до базових операцій, якими банки, власне і відрізняються від небанківських кредитних установ і які створюють первинну сферу банківської діяльності. Як свідчить національний і світовий досвід, саме кредитування приносить фінансово-кредитним установам значну частину прибутків та водночас воно пов'язане з кредитним ризиком та ризиком втрати ліквідності та платоспроможності банку, а в підсумку - з ризиком банкрутства.

Актуальність теми дипломної роботи пов'язана з тим, що ефективне кредитування на сьогоднішній день - це одне з найважливіших і найактуальніших завдань банківської системи України. Кожній фінансово-кредитній установі саме кредитні операції приносять найбільші доходи і від того, наскільки правильно будуть обрані методи залучення клієнтів, залежить подальша кредитна діяльність.

Конкуренція на ринку фінансових послуг диктує необхідність оперативно й на високому професійному рівні вирішувати питання розробки стратегії й тактики рекламної діяльності в цілому, впровадження в практику нових, найбільш ефективних форм і методів рекламування, розширення кола потенційних клієнтів, розробки престижної реклами й т.д.

Ціль даної дипломної роботи -вивчення стану, проблем та засобів залучення клієнтів у сфері кредитування.

В якості об'єкта дипломної роботи виступає кредитний процес та рекламна діяльність у банку „Грант”.

Задачі дипломної роботи:

- вивчити діяльність кредитного відділу;

- розробити рекомендації для просування послуг у сфері кредитування;

- розробити бюджет рекламної компанії;

- розробити рекламу послуг у сфері кредитування.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА РЕКЛАМИ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ

1.1 Суть та функції кредиту

Категорія “кредит” як в теоретичному, так і практичному аспекті явище без сумніву цікаве. Слово “кредит” походить від латинського “сreditum”, що означає “позика”, “борг”. Деякі лінгвісти пов'язують його із “credos”, тобто “вірю”. Отже, категорія кредиту так чи інакше розглядається економічною наукою, як відносини про надання позики однією особою іншій, що засновані на довірі та передбачають повернення наданої вартості у певний строк з сплатою ціни за користування. Таким чином, можна говорити, що кредитним відносинам притаманні такі базові ознаки:

- феномен кредитування означає передачу вартості однією особою іншій у тимчасове користування на умовах повернення та платності;

- економічною основою кредиту є тимчасово вільна від обігу мобілізована вартість, що здатна до відчуження та формування позичкового капіталу;

- кредитні відносини передбачають наявність довіри, тобто передбачають вільний рух інформації між позичальником і кредитором.

Таким чином, кредит - це економічні відносини, що виникають між кредитором та позичальником з приводу передачі тимчасово вільних коштів на умовах їх повернення та сплати ціни за користування. Кредит є однією з основних форм руху позичкового капіталу.

Найповніше суть категорії кредит проявляється у функціях, що він виконує. Сучасні економісти відзначають три його основні функції:

- Перерозподільча функція кредиту полягає у перерозподілі за допомогою кредиту грошових капіталів між різними суб`єктами народного господарства на засадах повернення та платності. Ця функція проявляється як в процесі мобілізації тимчасово вільних грошових коштів суб`єктів господарювання, так і в процесі їх розміщення на ринку позичкового капіталу. Таким чином, за допомогою цієї функції відбувається своєрідне зосередження позичкового капіталу у найпріоритетніших сферах економічної діяльності.

- Емісійна функція кредиту полягає у можливості створення за рахунок кредиту додаткових засобів платежу. Особливого значення дана функція отримала при переході від використання реальних грошей до вводу кредитних засобів обігу. Будь-яка емісія грошей в обіг є результатом кредитної операції. Видача позики збільшує масу грошей в обігу, погашення кредиту її зменшує. Отже, в наслідок вмілого використання кредиту у рамках цієї функції, уряд отримує ефективний інструмент регулювання економіки.

- Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб`єктів кредитної угоди. Отже, кредит значно посилює контрольні процеси у народному господарстві, підвищує ефективність використання коштів, стимулює процес розширеного відтворення.

Отже, виходячи з суті кредиту та його функцій ми можемо визначити роль кредиту.

У ринковій економіці роль кредиту найбільшою мірою проявляється у оптимізації пропорцій суспільного відтворення. Таким чином, за допомогою кредитного механізму досягається саморегуляція економічної системи, вирівнюється норма прибутку по різних галузях народного господарства тощо.

Кредит сприяє концентрації та централізації капіталу.

Надзвичайно важливою роль кредиту є у забезпеченні науково-технічного прогресу та обслуговуванні інноваційного процесу. Кредит є важливим джерелом фінансування капітальних вкладень.

За умов ринкової економіки кредит набуває виняткового значення для забезпечення процесу реконструкції і розвитку підприємств малого та середнього бізнесу (для цієї групи підприємств кредит по-суті є єдиним джерелом залучення зовнішніх ресурсів, так як вихід на фондовий ринок з метою розміщення облігацій, акцій тощо є недосяжним).

Таким чином, кредит відіграє дуже важливу роль у процесі розширеного відтворення.

1.2 Форми та види кредиту

Тепер пропонуємо розглянути та проаналізувати основні форми кредиту, адже форма кредиту синтезує зміст та організацію кредитних відносин.

Різні автори по-різному підходять до визначення різних форм кредиту. Найбільш узагальненою методикою поділу є виділення двох основних форм: товарна та грошова.

Товарна форма кредиту передбачає, що вартість, яка передається у кредит виступає у своїй натуральній (товарній) формі.

Грошова форма кредиту означає, що вартість, що надається в кредит виступає у вигляді грошей.

Грошова форма кредиту є більш провідною, порівняно з товарною. Проте за умов функціонування ринкової економіки обидві форми відіграють дуже важливого значення в процесі відтворення.

Існують спроби виділяти форми кредиту за наступними функціональними ознаками: характер кредитних відносин, склад учасників кредитної операції, об'єкт і сфера кредитування та ін. Таким чином, існують наступні форми кредиту: комерційний, банківський, споживчий, державний і міжнародний кредит.

Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, що надається продавцями покупцям у вигляді відстрочування платежу за продані товари, надані послуги.

Об`єктом комерційного кредиту є капітал у його товарній формі. Суб`єктами виступають агенти товарної угоди: продавець як кредитор, а покупець як позичальник. Призначення застосування комерційного кредиту - прискорення реалізації товарів та послуг, а також одержання додаткового прибутку у вигляді позичкового процента. Основним інструментом застосування даної форми кредиту виступає комерційний вексель. Взаємовідносини, що виникають між суб`єктами комерційного кредиту в процесі використання даного інструменту платежу регулюються так званим вексельним правом.

Комерційний кредит має короткостроковий характер, оскільки він виступає як атрибут товарообміну.

Державний кредит - це форма кредиту за якої одним з суб'єктів кредитних відносин виступає держава. Як правило, у сфері даної форми кредиту держава виступає як позичальник.

Основним призначенням державного кредиту є мобілізація грошових коштів для фінансування державних витрат. Для кредиторів державний кредит виступає зручною формою інвестицій з мінімальним ризиком.

Конкретні параметри державного кредиту встановлюється в залежності від обсягу необхідних ресурсів, кон'юнктури ринку, конкретних програм його використання тощо.

Міжнародний кредит - це кредитні відносини суб'єктами яких виступають різні країни. Кошти для надання міжнародного кредиту мобілізуються на міжнародному та національному ринку. Конкретними організаціями, що вступають у кредитні відносини можуть бути уряди різних країн, банки, фірми, міжнародні валютно-кредитні організації тощо.

Для міжнародного кредиту характерні великі за обсягом кредитні угоди. Інші параметри кредитної угоди залежать від конкретних об'єктів кредитування, кон'юнктури ринку, можливостей у доступу до ресурсів, тощо.

Банківський кредит - форма кредитних відносин, за якої одним з суб'єктів кредитних відносин виступає спеціалізована фінансово-кредитна установа - банк; кредит надається у грошовій формі на певний строк, з умовою сплати визначенного відсотку, забезпеченості та цільового використання.

Банківський кредит виступає однією з провідних форм кредитування як суб'єктів господарювання, так і населення.

В залежності від цільового спрямування кредит буває виробничий та споживчий. Переважна частина кредитів використовується у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів і основних фондів. Водночас, населення теж одержує значну кредитну допомогу на свої споживчі цілі.

Відповідно до строків надання виділяють:

- строкові кредити;

- безстрокові (до запитання) кредити;

- прострочені кредити;

- відстрочені кредити.

До строкових позичок відносяться кредити, які надаються банками на термін, зафіксований в кредитному договорі.

Короткострокові кредити - термін користування - до одного року. Найчастіше надаються у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу, незабезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити - термін користування від одного до трьох років. Надаються на фінансування придбання обладнання, технічної реконструкції, рідше - поповнення оборотних коштів.

Довгострокові кредити - термін користування понад три роки. Довгострокові кредити можуть надаватись на фінансування капітальних вкладень, формування основних засобів здійснення та співучасті у реальних прямих інвестиціях.

Термін повернення, а також відсотки за користування кредитом передбачаються умовами кредитного договору.

До безстрокових відносять позички, які надаються банком на невизначений строк - так звані позички до запитання. Позичальник забов'язаний погасити таку позичку за першою вимогою банка. Якщо банк не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником самостійно.

Простроченими вважаються позички, за якими минув строк повернення, що передбачено кредитним договором. Такі кредити вважаються проблемними і потребують додаткової роботи по їх поверненню, або компенсації.

Відстрочені кредити - це кредити, стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній термін.

Відповідно до видів забезпечення виділяють:

Забезпечені заставою - в забезпечення виконання зобов'язань позичальник або третя особа, згідно з договором застави визначеної форми, надає в заставу банку майно, майнові права, цінні папери та інше, що може бути предметом застави у відповідності з законодавством України.

Гарантовані - виражаються в юридичному оформленні зобов'язань з боку гаранта (поручителя) відшкодувати фактично нанесені збитки банку при порушенні безпосередньо позичальником умов кредитної угоди

Бланкові - кредит без забезпечення, який надається банком в межах наявних власних коштів з можливим застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам. Бланковий кредит може надаватись при короткостроковому кредитуванні першокласним позичальникам.

На сьогоднішній день, переважна частина наданих банками України кредитів забезпечена заставою або закладом, що обумовлено нестабільністю економіки та високим ступенем ризику, що притаманний кредитуванню в Україні. Істотного впливу на небажання банків видавати бланкові кредити є необхідність відволікати значні ресурси на формування резервів під кредитні операції.

У світовій банківській практиці найбільш поширеними є наступні методи кредитування:

Разовий кредит є одним з найдавніших методів надання позики. Згідно цього методу кредитні кошти зараховуються на спеціальний позичковий рахунок, а потім списуються на поточний рахунок позичальника або на рахунок його контрагента (постачальника, підрядчика тощо). Погашення кредиту відбувається з поточного рахунку позичальника (якщо позичальник - юридична особа) або в касу банку (позичальник фізична особа), шляхом перерахування коштів на позичковий рахунок. Таке погашення відбувається одноразово або періодично, в залежності від умов кредитного договору.

Кредитна лінія - це юридично оформлене зобов'язання банку надати позичальнику протягом визначеного періоду кредит в межах погодженого ліміту.

За формою кредитна лінія - це письмова угода між банком і позичальником із зазначенням терміну та умов надання кредиту на перспективу.

Особливість кредитної лінії як форми фінансування полягає в тім, що вона не є безумовно обов'язковим контрактом. Банк може будь-коли анулювати угоду, якщо, наприклад, він визнає, що фінансовий стан клієнта істотно погіршав і є сумніви щодо його здатності виконати умови договору. Позичальник також має право частково або повністю відмовитись від користування кредитною лінією. Кредитна лінія, як правило, відкривається на термін до одного року.

Овердрафт -- це метод кредитування, за якого банк у межах узгодженого ліміту здійснює платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку; в результаті на рахунку позичальника виникає дебетове сальдо, яке відбиває суму його заборгованості банку. Такі кредити мають здебільшого короткостроковий характер, завдяки їм клієнти здійснюють поточні платежі, які тимчасово перевищують надходження коштів на розрахунковий рахунок.

Відповідно до кількості кредиторів, що беруть участь у проекті виділяють:

- надані одним банком;

- консорціальні кредити;

- паралельні.

Найбільш поширеними є позички, які надаються одним банком.

Консорціальні кредити надаються банківським концорціумом, в якому один з банків бере на себе роль менеджера проекту: збирає необхідну інформацію, проводить переговори, визначає участь окремих учасників в проекті, оформляє з клієнтом кредитний договір та проводить управління видачею та поверненням позички (кошти можуть акумулюватися на рахунку банку-менеджера, або списуватися з рахунку кожного окремого представника консорціуму). Банк-мененджер займається також розподілом процентів.

Паралельні позички обумовлюють участь в їх наданні декілька банків. Тут кредит одному позичальнику надають різні банки, але на однакових узгоджених умовах.

За характером і способом сплати відсотків виділяють кредит из фіксованою відсотковою ставкою; плаваючою відсотковою ставкою; сплатою відсотків одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).

1.3 Поняття кредитного процесу

кредит банківський послуга

До елементів кредитної політики відносяться ціль та задачі кредитної політики; вибір напрямку кредитування; технологія здійснення кредитних операцій; контроль в процесі кредитування.

Ціль кредитної політики відображає кінцевий результат діяльності банку, витікає з його призначення - задовольняти потреби клієнтів в отриманні додаткових грошових засобів. Ці засоби, що отримані на основі повернення, забезпечуються життєдіяльність організацій, юридичних осіб, створюють умови для безперервності виробничого процесу.

Задачі кредитної політики мають більш приватний характер: вони можуть бути пов'язані з покращенням складу банківських кредитів, необхідністю прискорення обертаємості, підвищення питомої ваги забезпечених позик і т.д.

Вибір напрямку кредитування витікає з цілі кредитної політики, забезпечує її виконання. Цей елемент є частиною стратегії банку. Банки можуть концентрувати свої зусилля на кредитному обслуговуванні організацій певних галузей народного господарства, спеціалізуватись на кредитуванні, головним чином, юридичних осіб.

Також важливим елементом кредитної політики є контроль в процесі кредитування, що здійснюється банком.

Кожен з перерахованих елементів тісно пов'язаний з іншими. Порушення одного з них призводить до ускладнень або до збитків від кредитної діяльності. Банк, наприклад, не може ставити за ціль кредитування, не здійснюючи спостереження, контроль, перевірку того, як вона реалізується. Позика може бути гарно оформлена, однак якщо ціль або напрямок кредитування вибрані невірно, то це негативно відобразиться на ефективності кредитної операції.

Банк, як самостійна кредитна установа, здійснює свою кредитну політику з врахуванням певних факторів. Фактори, що впливають на кредитну політику, умовно можна поділити на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх факторів відносяться: політичні та економічні умови; рівень розвитку банківського законодавства; стан міжбанківської конкуренції; ступінь розвитку банківської інфраструктури та інше.

До внутрішніх факторів, що мають вплив на кредитну політику, відносяться: ресурсна база банку та її структура; ліквідність кредитної установи; спеціалізація банку; наявність спеціально навченого персоналу.

Способи і методи реалізації кредитної політики формалізуються у відповідних внутрішньобанківських документах, основними серед яких є: стандарти кредитування та кредитні інструкції.

Стандарти кредитування містять зразки документів, з якими працюють кредитні менеджери та виконавці, перелік дій працівників банку, відповідальних за здійснення процесу банківського кредитування.

Кредитна інструкція, - це опис послідовних дій з реалізації конкретної кредитної процедури. Інструкція, що відповідає конкретній кредитній

процедурі, виглядає як опис послідовності взаємопов'язаних кроків із визначенням відповідальних виконавців та їх повноважень.

Особливості кредитного процесу в кожному банку значною мірою залежать від таких чинників, як його масштаби., організаційна структура, кваліфікація персоналу, величина кредитного портфеля, вид позички, склад клієнтури тощо.

Технологія кредитування - це сукупність конкретних методів і прийомів, що використовуються в процесі здійснення кредитних операцій. Використання на практиці ефективних способів впливу на хід процесу кредитування невіддільне від проведення наукових досліджень у цій сфері, вивчення та узагальнення практичного досвіду банківської діяльності.

Порядок кредитування, закріплений у банківських кредитних інструкціях, визначає конкретні етапи процесу банківського кредитування і забезпечує його здійснення відповідно до вимог кредитної політики банку.

Погляди різних авторів щодо тлумачення та кількості стадій кредитного процесу, управління якими банк повинен ретельно організовувати, відрізняються. Пропонуємо виділити сім взаємопов'язаних етапів кредитування, що подані на рис 1.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Процедура отримання позики

Перед першим етапом кредитування проводиться залучення клієнтів. Цей процес мае велике значення якщо клієнт не знає які послуги надає банк, то він до нього навряд звернеться.

На першому етапі позичальник і банк ведуть переговори на предмет можливого укладення кредитної угоди. Якщо позичальник бажає встановити успішні контакти з банком, які задовольнять усі його прохання щодо надання
позички, то він повинен проникнути ся довірою до банку, а банк має довіряти йому.

Чим більше позичальник обізнаний у кредитуванні, компетентний у сьогоднішній ринковій економіці, підготовлений до переговорів, знає що підприємство рентабельне і прибуткове, та може документально підтвердити це, тим більше поступок зробить йому банк.

Зі своєї сторони банк поставить ряд питань до позичальника. За позитивних наслідків банк готовий прийняти документи позичальника до розгляду і надати заключення за певну плату.

На цьому етапі позичальник для одержання позики звертається в банк з клопотанням (заявою) на ім'я керівника установи банку. У заяві зазначається: цільове призначення позики, її сума, строк користування, включаючи конкретні строки погашення позики, запропоноване забезпечення, а також характеристики проекту (заходу), що кредитується та його економічної ефективності.

Для вирішення питання про надання позички позичальником надаються необхідні документи, склад яких залежить від характеру кредитної операції. Для різних груп клієнтів можуть розроблятися різні пакети документів. До складу пакета документів входять:

1. Нотаріально завірені копії установчих документів, положень, реєстраційних посвідчень (свідоцтв), дозволів на право здійснення окремих видів підприємницької діяльності, документи, що посвідчують право власності на землю або право тимчасового користування земельною ділянкою, та інші документи, що підтверджують правомірність клієнта в одержанні позички.

2. Техніко-економічне обґрунтування кредитованого заходу, що характеризує рівень його ефективності, рентабельності та окупності з розрахунками очікуваних надходжень від реалізації продукції (проведення робіт, надання послуг), за рахунок яких передбачається погасити майбутню позику.

3. Річний звіт, баланс позичальника на дві останні звітні дати з періодичними статистичними звітами та звітами про фінансові результати, декларації про доходи, інша звітність і матеріали для визначення кредитоспроможності позичальника, забезпеченості повернення позичок, а при необхідності - висновки аудиторських організацій для підтвердження його фінансового стану.

4. Копії контрактів на підтвердження кредитної операції або договір про наміри, включаючи договори оренди приміщень, обладнання, а також інші документи, які супроводжують здійснення кредитного заходу.

5. Виписки із рахунків позичальника, у разі якщо його поточний рахунок відкрито в іншому банку.

6. Перелік майна (майнових прав), що пропонується в заставу, оригінали і належним чином завірені копії документів, що підтверджують право власності заставника на це майно (майнові права).

Позичальник подає банку копію картки зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпоряджатися рахунками в банку та підписів на платіжних та інших розрахункових документах, довідку податкової адміністрації про постановку на облік, довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявності заборгованості за позичками.

У разі необхідності банк може вимагати пред'явити інші документи і відомості, що підтверджують забезпеченість повернення позички та надійність фінансового стану позичальника.

Для позичальників, які мають постійні кредитні відносини з банком і хорошу репутацію, перелік документів може бути скорочений.

Термін розгляду заяви позичальника визначається керівником установи банку і обчислюється з часу подання позичальником повного ( пакета документів.

До укладення кредитного договору, на другому етапі банк повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника і лише після позитивної оцінки показників діяльності підприємства-позичальника йде мова про подальше кредитування.

Схему оцінки кредитоспроможності показано на рис. 1.2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2. Схема оцінки кредитоспроможності

Кредитоспроможність являє собою оцінку банком позичальника з погляду можливості і доцільності надання йому позики і визначає ймовірність своєчасного повернення позичок і виплати відсотків по ним у майбутньому.

Аналіз кредитоспроможності має своєю метою дати якісну оцінку позичальника, що визначається банком до вирішення питання про можливість і умови кредитування, передбачити здатність і готовність клієнта повернути взяті їм у борг засоби у відповідності з умовами кредитного договору, а також оцінити обґрунтованість і доцільність кредитних вкладень і подальших відношень в області кредитування між банком і позичальником.

Завдання аналізу:

1) виявити фінансовий стан клієнта;

2) попередити втрати кредитних ресурсів внаслідок неефективної господарської діяльності позичальника;

3) стимулювати діяльність підприємства в напрямку підвищення її ефективності;

4) підвищити ефективність кредитування;

5) оцінити рівень ризику кредитування для банку.

Оцінка кредитоспроможності клієнтів банка ведеться по наступних напрямках:

- загальне уявлення про клієнта;

- аналіз фінансового стану клієнта;

- аналіз ефективності угоди, що кредитується.

Чим точніше банк на цьому етапі кредитного процесу зуміє визначити кредитоспроможність клієнта, тим більше можливість у банку для зниження кредитного ризику.

Третім етапом кредитного процесу є банк прийняття банком рішення про можливість, умови та форми надання позики. Оцінка майбутньої кредитної операції здійснюється на підставі проведення техніко-економічного обґрунтування повернення позики.

Фахівці кредитного підрозділу до укладення кредитної угоди між банком - кредитором і позичальником повинні чітко і глибоко:

- вивчити і проаналізувати надані позичальником документи, його кредитну історію, здійснити перевірку і обстеження діяльності суб'єкта господарювання;

- здійснити оцінку кредитоспроможності позичальника та гаранта чи поручителя;

- проаналізувати техніко-економічне обґрунтування заходу що пропонується до кредитування, оцінити його ефективність, окупність;

- визначити ступінь ризику кредитної операції;

- визначити умови кредитування: розмір позики, порядок її надання, строк користування та строки погашення, розмір відсоткової ставки, строки сплати відсотків, економічні санкції в разі невиконання умов договору;

- здійснити експертизу проектно-кошторисної документації або внести пропозицію щодо залучення до цієї роботи фахівців зі сторони.

Фахівці служби безпеки або працівники, відповідальні за забезпечення безпеки кредитної діяльності:

- перевірити достовірність документів, наданих позичальником для одержання кредиту;

- вивчають історію взаємовідносин позичальника з фінансовими установами;

- перевіряють надійність партнерів позичальника, які причетні до кредитної операції, реальність виконання ними своїх зобов'язань;

- перевірити наявність майна, яке пропонується у заставу, визначають можливість та доцільність прийняття банком такої застави;

- здійснюють контроль за зберіганням заставленого майна;

- у разі невиконання позичальником умов кредитного договору вживають заходів щодо задоволення вимог банку за рахунок предмета застави.

Фахівці юридичного відділу:

- розглядають наявність і правильність оформлення установчих документів, реєстраційних свідоцтв, патентів, ліцензій на здійснення різних видів господарської діяльності, документів, які підтверджують право оренди, володіння землею, майном, гарантують здійснення кредитної операції;

- розглядають договори (контракти, що супроводжують кредитну операцію).

Кожна із зазначених служб готує і подає Кредитному Комітету свої висновки щодо можливості та умов видачі позички, її суми, строку, умов погашення, відсоткових ставок, форми забезпечення зобов'язань.

На підставі висновків служб банку Кредитний Комітет приймає відповідне рішення, яким дає свою згоду на надання позики. Рішення про надання позик позичальникам, незалежно від запрошуваного розміру позики, приймається колегіальне більшістю голосів і оформляється протоколом. Завершується ця стадія оформленням і укладанням кредитного договору, який стає для банку засобом управління подальшими стадіями кредитного процесу.

Важливою умовою кредитування та стадією процедури отримання позички є четвертий етап, що пов'язаний з визначенням умов забезпечення повернення позички. У центрі розв'язання даної проблеми знаходиться обґрунтований вибір предмета застави для цього має бути забезпечене правильне оформлення заставних документів, чітке визначення прав і зобов'язань банку і позичальника згідно з нормами чинного заставного права.

Під формою забезпечення повернення позички слід розуміти конкретне джерело погашення наявного боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання.

Для будь-якої кредитно-фінансової установи забезпечення наданих позик є серйозною проблемою. Належне забезпечення кредитної операції суттєво знижує ризик втрат від неповернення позики. Отримання достатнього забезпечення по виданим позикам може досягатись за рахунок застави майна позичальника, гарантії і поручительства третіх осіб, страхування або забезпечення в інших формах, що прийняті в банківській практиці (уступка дебіторської заборгованості тощо).

Позики, що надаються банком, в основному забезпечуються заставою.

На п'ятому етапі кредитного процесу банк на основі кредитного договору здійснює процедуру надання позики. Конкретний спосіб надання позики, а також вид позичкового рахунку визначається особливостями цієї кредитної операції.

Шостою стадією кредитного процесу є систематичний моніторинг стану кредитного процесу, що поєднується з постійним аналізом якості кредитного портфеля банку посідає одне з центральних місць у системі фінансового менеджменту .

Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням позички, своєчасним і повним погашенням та сплатою відсотків за нею.

Протягом усього строку дії кредитного договору банк підтримує ділові контакти з позичальником, здійснює перевірки стану збереження заставленого майна.

У період дії кредитного договору щоквартально здійснюється аналіз господарської діяльності позичальника, його фінансового стану відповідно до затвердженого порядку, в разі потреби проводяться перевірки на місцях грошових і розрахункових документів, бухгалтерських записів, звітних бухгалтерських і статистичних документів, а також стану наданої банку застави.

При цьому можуть бути використані всі види фінансової та іншої інформації, одержаної від позичальника, інших джерел, а також висновки аудиторських організацій про фінансовий стан позичальника. Періодичність перевірок визначається банком залежно від строку дії кредитного договору.

Сьомий етап кредитування включає повернення позичальником суми боргу з відсотками та завершення кредитної операції. Конкретний спосіб погашення обумовлюється в тексті кредитного договору. Порядок погашення позички визначається кредитним договором. Погашення може здійснюватись одноразово (передбачає повернення позики в повній сумі в обумовлений кредитним договором строк) чи в розстрочку (передбачає періодичну сплату платежів відповідно до надходження коштів від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг та інших доходів).

Банк має право змінювати черговість сплати боргу за позичкою та відсотках на підставі обґрунтованого клопотання позичальника, враховуючи фінансові можливості установи банку.

В випадку якщо позичальник не має можливості сплатити борг, останній стягується з гарантів (поручителів).

У разі погіршення фінансового стану позичальника, надання недостовірної бухгалтерської та статистичної інформації, ухилення від контролю банку, знецінення заставленого майна або встановлення факту незабезпеченості позички банк може наполягати на достроковому стягненні заборгованості за позичкою або її частині, а також суми відсотків за користування коштами банку.

Позичальник не звільняється від погашення боргу за позичкою, сплати процентів і пені при настанні будь-яких обставин, у тому числі і незалежних від позичальника.

У структурі будь-якого комерційного банку функціонує кредитне управління (відділ), яке безпосередньо веде роботу з клієнтами з питань кредитування.

1.4 Реклама банківських послуг

Прийнято вважати, що саме слово реклама походить від латинських дієслів “reclamo” (викрикувати) і “reclamare” (відгукуватися, вимагати). Тому що реклама є дуже широким і багатогранним поняттям, у світовій практиці існує безліч визначень, що по-різному характеризують її.

У реклами безліч застосувань. Її використовують для формування довгострокового образа організації (престижна реклама), для довгострокового виділення конкретного марочного товару (реклама марки), для поширення інформації про продаж, послугу або подію (рубричная реклама), для оголошення про розпродаж за зниженими цінами (реклама розпродажів), і для відстоювання конкретної ідеї (роз'яснювально-пропагандистська реклама).

До реклами можна віднести будь-який спосіб агітації, інформації, переконань (у рамках ринку), виставочні заходи, комерційні семінари, упаковку, друковану продукцію (проспекти, каталоги, плакати й т.д.), розповсюдження сувенірів, купонирование й інші кошти стимулювання торговельної діяльності.

Існують наступні основні риси, що характеризують рекламу:

- суспільний характер.

Реклама - сугубо суспільна форма комунікації. Її суспільна природа припускає, що товар є законним і загальноприйнятим.

- здатність до вмовляння.

Реклама - це кошти вмовляння, що дозволяє продавцеві багаторазово повторити свій звертання. Одночасно вона дає можливість покупцеві одержувати й порівнювати між собою обігу різних конкурентів. Великомасштабна реклама є свого роду позитивним свідоцтвом популярності й успіхи продавця.

- експресивність.

Завдяки митецькому використанню шрифту, звуку й кольорів реклама відкриває можливості для помітного, ефектного подання фірми і її товарів.

- знеособленість.

Реклама не може бути актом настільки ж особистісним, як спілкування із продавцем фірми. Реклама здатна тільки на монолог, але не на діалог з аудиторією.

З одного боку, рекламу можна використати для створення довгострокового стійкого образа товару (наприклад товар фірми Coka-Cola), а з іншого боку - для стимулювання швидкого збуту. Реклама - це ефективний спосіб охоплення безлічі географічно розкиданих покупців зі схожими потребами.

Отже, реклама з погляду потенційного споживача - це велика кількість інформації про товари й послуги, свого роду провідник у світі ринку.

Послугами називають будь-яку корисну діяльність, що її одна сторона може запропонувати іншій. Ця діяльність спрямовується на обслуговування окремої людини, групи людей чи організаційних структур. До послуг належать такі види діяльності, як будівельна, транспортна, юридична, страхова, консультаційна, освітянська, медична тощо. В економічно розвинутих країнах більшість найманих працівників працює у сфері послуг і тільки ЗО--40% -- у сфері виробництва. Таке значення послуг потребує і відповідного рівня презентації їх у засобах інформації. Метою рекламних звернень, що стосуються послуг, є поширення інформації про види послуг, пропонування нових, залучення потенційних клієнтів до підприємств, які надають послуги, збільшення попиту на окремі спеціалізовані послуги тощо.

Більшість із тих послуг, що надаються в Україні нині, існує вже досить тривалий час, і рекламувалася ще за радянських часів.

Особливості рекламування банківських та біржових послуг визначаються тими специфічними рисами, які властиві сучасним банківським та біржовим операціям. Банки, біржі та аукціони є специфічними торговими організаціями, тому що вони продають особливий товар і особливим способом.

Банки торгують грошима. Сучасний банківський маркетинг -- це не тільки розв'язання відносно пасивного завдання виконання вимог клієнтури. Це також формування та стимулювання цих вимог. Щоб виконати це завдання, банк повинен тримати тісний взаємозв'язок зі своїми клієнтами (фактичними та потенційними) за допомогою різного роду рекламних заходів. Середовище, що в ньому функціонує будь-який (великий чи малий) банк, насичене різними зв'язками, взаємостосунками не тільки з клієнтами, а й з іншими банками, Національним банком, різними фінансовими та контролюючими установами. Систему банківських маркетингових комунікацій і призначено для того, щоб постійно вдосконалювати ці взаємостосунки згідно зі змінами у зовнішньому та внутрішньому середовищі банківської діяльності. Вона охоплює комплекс маркетингових заходів впливу на грошовий ринок, у тім числі розвиток паблік рилейшнз, рекламу, численні заходи стимулювання продажу банківських послуг, фірмовий стиль, участь у виставках тощо.

Реклама банківських послуг -- це засіб інформування про банк та послуги, які він надає, комерційна пропаганда «споживних якостей» послуг, що пропонуються клієнтам, та престижності конкретного банку. Результатом рекламної діяльності є підготовка фактичного або потенційного клієнта до встановлення або розширення ділових контактів з банком, її покликано вирішувати ( найскладніше завдання -- формування та стимулювання попиту на банківські послуги.

Нижче наведена статистика з яких джерел інформації клієнти банків України отримують інформацію про нові банківські послуги.

Найбільша частка клієнтів банку отримують інформацію про нові банківські продукти власне від банку - під час особистої зустрічі (66%) чи телефонної розмови (54%) з працівником банку, або з інформаційних матеріалів у відділенні банку (48%). Із засобів масової інформації найважливішими джерелами інформації є спеціалізовані видання (44%) та ділові тижневики (33%). З Інтернету та від банку електронною поштою інформацію отримують, відповідно, 23 та 25% клієнтів. Більш наглядно ці данні наведені на рисунку 1.3.

Рис. 1.3. Джерела інформації про нові банківські послуги

Служба маркетингу банку стежить за інформацією про банк, яка з'являється в газетах, журналах, на радіо, телебаченні, в Інтернеті та вживає заходів для спростування помилкових уявлень про банк. Ефективним заходом рекламної діяльності банків є використання прес-релізів, тобто короткої насиченої інформації про конкретну проблему. Дійовими є також відвідини банку чи його філій репортерами, використання прийомів прихованої реклами.

Для досягнення таких цілей необхідно використовувати, наприклад, об'яви про спонсорування підготовки майбутніх працівників банку, давати інформацію про конкурси, нагороди за рахунок банку, інші спонсорські заходи. Багато важать публікації виступу голови правління банку на щорічних загальних зборах акціонерів, звітів банку про результати роботи за рік тощо. Поряд з масовими інформативно-рекламними матеріалами необхідно висвітлювати діяльність банку в спеціальних журналах, бізнесових виданнях тощо.

1.5 Заходи просування послуг у сфері кредитування

При розміщенні реклами товарів і послуг кожен рекламодавець, насамперед здійснює відбір необхідних заходів реклами, роблячи вибір між газетами, журналами, радіо, телебаченням, заходами зовнішньої реклами, реклами на транспорті, прямій поштовій рекламі й т.д.

Яких-небудь загальноприйнятих правил тут практично не існує, тому що кожному виду заходів реклами властиві свої власні характеристики й кожне з них у свою чергу відрізняється від іншого. Не існує якогось одного "кращого" заходу, придатного для всіх ситуацій. Тому рішення варто приймати виходячи з конкретних вимог, конкретної обстановки.

Про значимості вибору заходів реклами свідчить той факт, що 80% затрачуваних на рекламу грошей виплачується заходам поширення реклами.

У цей час спостерігається велике різноманіття заходів реклами, використовуваних рекламодавцями й рекламними агентствами для досягнення поставлених цілей при проведенні рекламних кампаній у рамках здійснення рекламних програм.

Заходи рекламування кредитних послуг банку:

1. Пряма реклама:

- пряма поштова реклама - розсилання рекламних повідомлень в адреси певної групи осіб-споживачів або можливих ділових партнерів;

- особисто вручаємі рекламні матеріали -це можуть бути листівки, які звичайно розповсюджуються в місцях зосередження людей (метро, вулиця й т.д.).

2. Друкована та сувенірна реклама:

- листівки;

- буклети;

- проспекти;

- календарі, ручки, папки.

3. Аудіо й аудіовізуальна реклама:

- на телебаченні;

- на радіо станціях;

- у кінотеатрах.

4. Реклама в пресі:

- газети (міські, обласні, всеукраїнські, спеціалізовані);

- журнали (галузевого або загального призначення);

- ділові тижневики;

- спеціалізовані фінансові/ банківські видання.

5. Реклама на місці продажу:

- вітрини;

- вивіски, знаки;

- планшети.

6. Зовнішня реклама

- реклама на транспорті (внутрішня й зовнішня) - це реклама в метрополітені, оформлення автобусів і тролейбусів, таксі, трамваїв.

- рекламні щити, стенди.

У структурі комерційного банку функціонує сслужба маркетингу (відділ), яка безпосередньо веде роботу з організації рекламних компаній банку.

Висновки по розділу

1) Кредит - це економічні відносини, що виникають між кредитором та позичальником з приводу передачі тимчасово вільних коштів на умовах їх повернення та сплати ціни за користування. Кредит є однією з основних форм руху позичкового капіталу.

2) На Україні сформувалась багатоваріантна система кредитування, що передбачає вибір найбільш прийнятної форми проведення кредитної операції з метою найповнішого задоволення потреб суб'єктів кредитних відносин.

3) Етапи кредитування: подання в банк заяви та інших документів на отримання позички і розгляд їх банком; оцінка банком кредитоспроможності позичальника; визначення умов кредитування; визначення порядку забезпечення і гарантії повернення позики; процедура надання позички; контроль банку за виконанням умов кредитного договору; процедура погашення позики.

4) У структурі будь-якого комерційного банку функціонує кредитне управління (відділ), яке безпосередньо веде роботу з клієнтами з питань кредитування.

5) Реклама банківських послуг -- це засіб інформування про банк та послуги, які він надає, комерційна пропаганда «споживних якостей» послуг, що пропонуються клієнтам, та престижності конкретного банку.

6) Сучасний банківський маркетинг -- це не тільки розв'язання відносно пасивного завдання виконання вимог клієнтури. Це також формування та стимулювання цих вимог. Щоб виконати це завдання, банк повинен тримати тісний взаємозв'язок зі своїми клієнтами (фактичними та потенційними) за допомогою різного роду рекламних заходів.

7) У структурі комерційного банку функціонує сслужба маркетингу (відділ), яка безпосередньо веде роботу зорганізації рекламних компаній банку.

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ УМОВИ ТА ЕТАПИ ПРОЦЕСУ КРЕДИТУВАННЯ В БАНКУ «ГРАНТ»

2.1 Організаційно-економічна характеристика діяльності банка

Банки - це особливі установи, які акумулюють кошти й нагромадження, перерозподіляють їх шляхом кредитування, здійснюють грошові розрахунки й операції із цінними паперами, випускають гроші в оборот й ін.

Комерційні банки на Україні створюються на акціонерних і пайових внесках з дозволу Національного банку України. Вони повинні бути зареєстровані в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних біржах, і інших фінансово кредитних установах. У відповідності зі ст.2 закону України "Про банки й банківську діяльність" суб'єкти підприємницької діяльності без їхньої реєстрації в НБУ не мають права використати у своїх назвах термін "банк" і вихідні від нього словосполучення.

Східно-Український акціонерний банк “Грант” зареєстрований 26 липня 1991 року як закрите акціонерне товариство і перереєстровано 29 жовтня 1991 року. Країна реєстрації - Україна.

Згідно Рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків НБУ від 25 грудня 2006 року N 364 Банк "Грант" за розміром активів на 2007 рік віднесено до IV групи банків.

Банк«Грант» є одним із засновників Українськой і Кримськой міжбанківських валютних бірж, членом Асоціації українських банків, Харківського банківського союзу.

Центральний офіс банку знаходиться в Харкові. Банк має 9 філій та 15 відділень у містах Харьков, Києв, Євпаторія, Львів, Суми, Полтава, Одеса, Сімферопіль, Джанкой та Шостка.

Стратегічною метою Банку є: максимальна універсалізація, що спрямована на повне задоволення потреб клієнтів в фінансових послугах. Індивідуальне ставлення до кожного клієнта, якість послуг, мінімізація банківських ризиків, збереження та збільшення фінансової стійкості, а в майбутньому розширення ринку банківських послуг і підвищення прибуткової діяльності банку.

Пріоритетною сферою діяльності Банку є розширення клієнтської бази і поліпшення якості обслуговування клієнтів. Банк надає послуги європейського рівня, у тому числі такі, як доступ до систем «Клієнт-Банк» і «sms-сервіс», S.W.I.F.T, REUTERS і INTERNET, обслуговування платіжних карт і дорожніх чеків, здійснення платежів за допомогою документарних операцій, прийнятих у міжнародній практиці тощо.

Банк "Грант" є членом Платіжної організації Національної системи масових електронних платежів, а також учасником системи грошових переказів у іноземної валюті “Анелік” та системи грошових переказів у іноземної та національної валюті Вестерн Юніон.

Банк є Агентом по обслуговуванню міжнародних пластикових карт Visa Internazional та EuroCard/MasterCard.

На кінець 2006 року Банк обслуговував 19511 клієнтів та відповідно 36167 рахунків клієнтів, з них юридичних осіб - відповідно - 4412 та 6063, фізичних осіб - 15099 та 30104.

Клієнти Банку відносяться переважно до малого та середнього бізнесу.

Одночасно, Банк продовжував лінію на укріплення співробітництва зі значними клієнтами, такими як: АТ “Хартрон”, ЗАТ “Стома”, ВАТ “Харківміськгаз”, ПП “Аркадія”, АТ “Парітет”, ВАТ “Укргідропроект”, ЗАТ “Волна”, Фабрика “Варіант”, ТОВ “Авіакомпанія “АЕРО-ЧАРТЕР”, АТ “Енергомашкомплект” та іншими.

Органами управління банку є:

1. Загальні Збори акціонерів Банку;

2. Спостережна Рада Банку;

3. Правління Банку.

Рішення, прийняті органами управління i посадовими особами банку, обов'язкові для виконання всіма працівниками банку.

Вищим органом управління є Загальні Збори акціонерів Банку.

Загальні Збори акціонерів скликаються Правлінням банку не рідше одного разу на рік після складення фінансової звітності банку за закінчений фінансовий рік, її перевірки та надання аудиторського звіту незалежним аудитором. Структура банку представлена у додаток 1.

Банк створений та, здійснює свою діяльність відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про підприємництво», «Про власність» та інших нормативних актів України, своїх установчих документів і функціонує як універсальний банк.

Ліцензії банку:

1. Згідно наданої Ліцензії за № 6 від 4 грудня 2001 року та письмового Дозволу № 6 - 3 від 07 листопада 2003 року банк здійснює наступні види діяльності:

- приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

- відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

- розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

- надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

- придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

- лізинг;

- послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

- випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

- випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

- надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій;

- операції з валютними цінностями:

1) неторговельні операції з валютними цінностями;

2) ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів - нерезидентів у грошовій одиниці України;

3) ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

4) ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

5) відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

6) відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

7) залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

8) залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

9) операції з банківськими металами на валютному ринку України.

- Емісію власних цінних паперів.

- Організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів.

- 3дійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг).

- 3дійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб.

- Операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

- з інструментами грошового ринку;

- з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

- фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

- Довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.

2. Для здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, а саме, діяльності по випуску та обігу цінних паперів отримана Ліцензія ДКЦПФР: серія АБ № 113067 від 18.10.2004. Строк дії ліцензії: 18.10.2004 - 18.10.2007. Філії Банку повноважень щодо здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів не мають.