1

Размещено на http://www.allbest.ru/

1252105

Банківське обслуговування малого та середнього бізнесу

ДОПОВІДЬ

до дипломної роботи

на тему: Банківське обслуговування малого та середнього бізнесу

Шановні слухачі, шановні члени комісії! До Вашої уваги представляється магістерська дипломна робота на тему “Банківське обслуговування малого та середнього бізнесу”.

Дипломна робота виконана на реальних даних діяльності ЗАТ “Мікрофінансовий банк”.

Актуальність даної теми обумовлює те, що криза фінансів мікрорівня, катастрофічне звуження ємності внутрішнього ринку, надто високий податковий прес практично позбавили більшість підприємств здатності до ведення самостійних відтворювальних процесів.

Тому проблема кредитування та оперативного обслуговування банками підприємств малого та середнього бізнесу є вкрай актуальною.

Під час виконання роботи переді мною стояла мета - розглянути відносини між банком та підприємством малого та середнього бізнесу та проведення ґрунтовного аналiзу умов надання кредитів, обслуговування та способiв оцiнки кредитоспроможності.

Проведений аналіз малого підприємництва в Україні свідчить проте, що корінного перелому в розвитку цього сектору ринкової економіки ще не відбулося. Так, кількість зайнятих у малому підприємництві в Україні збільшується незначними темпами. За даними офіційної статистики, сьогодні у сфері малого бізнесу функціонують 151,4 тис. малих підприємств із чисельністю працюючих на них 1,032 млн. чол., близько 4,7 тис. спільних підприємств із прямими іноземними інвестиціями, на яких працює близько 95 тис. чол., 35,5 тис. фермерських господарств з 67 тис. працюючих, а також 930 тис. індивідуальних підприємців без створення юридичної особи. У цілому в малому підприємництві зайнято понад 2,1 млн. чол., а частка виробничих малих підприємств у ВВП держави становить близько 7%.

Український банківський сектор просто неспроможний обслуговувати мікропідприємців. Персонал банків схильний демонструвати вороже ставлення до мікропідприємців. Банки не мають необхідної кредитної технології для того, щоб ефективно обробити кредитні замовлення приватного мікробізнесу.

Мікрофінансовий Банк (МФБ) був створений для того, щоб заповнити цю ринкову нішу.

9 лютого 2001 р. Мікрофінансовий банк розпочав діяльність по наданню кредитів. Станом на середину березня 2001 р. малим підприємствам уже надано 60 кредитів на загальну суму в 600 000 доларів США.

Щоб отримати кредит, мале підприємство повинне мати не більше 150 співробітників і бути життєздатним у фінансовому відношенні. Якщо йдеться про торговельне підприємство, воно мусить існувати щонайменше три місяці, а якщо про промислове - щонайменше шість місяців. Частка держави в капіталі малого підприємства не повинна перевершувати 24%.

Мікрофінансовий банк надає кредити за такими видами та за таких умов:

Мікрокредити : до $20 000 (або еквівалент у гривнях, євро). Відсоткова ставка від 1.33 % на місяць. Рішення про надання кредиту приймається за 24 години з моменту проведення фінансового аналізу.

Мінікредити : від $20 000 до $300 000 (або еквівалент у євро, гривнях). Відсоткова ставка від 1.25 % на місяць.

Банк до укладання кредитного договору здійснює попередній аналіз фінансового стану позичальника і вивчає його кредитоспроможність. Метою аналізу кредитоспроможності є оцінка результатів фінансової діяльності позичальника, на підставі якої банк приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин з даним клієнтом.

Процес прийняття рішень про надання кредитів складний і багатогранний. Проте реальність господарської ситуації не дає значного резерву часу для прийняття подібних рішень. Цим зумовлено необхідність автоматизації вказаної процедури прийняття банківських рішень, найбільш раціональною реалізацією якої здається розробка експертної системи підтримки прийняття рішень про кредитування. Її вирішальною перевагою є агрегування та математична обробка всебічної інформації про клієнта.

Процедура прийняття рішення передбачає виконання таких дій:

-- відбір значущих факторів, що впливають на прийняття рішень;

-- формування вирішального правила на основі значущих факторів;

-- оцінка значимості факторів і прийняття рішень за допомогою одержаного вирішального правила.

Відповідно до поданого алгоритму побудовано експертну систему "ЕХРЕRТ", яка реалізує пропонований метод підтримки прийняття рішень про кредитування. Система дозволяє виконувати такі дії:

-- вибір показників кредитоспроможності;

-- побудова моделі вирішального правила під час експерименту в думці;

-- визначення ризику неповернення кредиту.

Остаточний результат роботи системи "ЕХРЕRТ" подано у вигляді рекомендації особі, яка приймає рішення, з певною ймовірністю прийняти рішення про видачу позики чи відхилити його.

Отже система EXPERT є прийнятною для застосування для визначення кредитоспроможності позичальника.

Якщо говорити про перспективи банківського обслуговування та кредитування підприємств малого та середнього бізнесу, то можна сказати, що фактично в Україні ще не створено дієвої системи кредитування малого бізнесу. Обмеженість фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів зумовлює потребу розвивати франчайзингову систему співробітництва малого і великого підприємництва з метою формування договірних взаємовідносин між ними, відродження виробництва, торгівлі та сфери обслуговування, залучення матеріально-фінансових ресурсів.

Однією з форм кредитування підприємств малого та середнього бізнесу на Україні можуть стати факторингові операції. Розвиток факторингових операцій у розвинутих країнах зумовлений прагненням підприємств до прискорення обігу коштів у розрахунках, скорочення розмірів відволікання коштів у дебіторську заборгованість, зниження неплатежів.

Що стосується оперативності банківського обслуговування, то перспектива, на мою думку, за такими послугами як Інтернет-банкінг. Зараз на Україні він ще не має поширення і цьому є об'єктивні причини, такі, як відсутність закону “Про електронний підпис”, недостатня розвиненість мережі Інтернет, але з кожним роком користувачів стає все більше. Зараз українські банки пропонують тільки клієнтам спостерігати за своїм рахунком в мережі Інтернет, керувати їм поки ще не можна, але, я думаю, що через декілька років в Україні теж будуть такі розвинені технології.

Таким чином, основним моментом у розвитку банківського обслуговуванні підприємств малого та середнього бізнесу в Україні на даному етапі є використання інформаційних технологій, зокрема - Інтернет-банкінгу.

банк кредит бізнес

 РЕФЕРАТ

до дипломної роботи

на тему: Банківське обслуговування малого та середнього бізнесу

На даний момент, незважаючи на те, що держава намагається підтримати підприємства малого та середнього бізнесу, в Україні існують проблеми розвитку малого та середнього бізнесу в цілому.

Криза фінансів мікрорівня, катастрофічне звуження ємності внутрішнього ринку, надто високий податковий прес практично позбавили більшість підприємств здатності до ведення самостійних відтворювальних процесів. Частину підприємств це спонукало звернутися до «зрощування» з владними структурами та одержання «ренти» у вигляді пільг, преференцій чи послаблень у дотриманні нормативно-правових вимог. Відтак, це призвело до обтяження державної політики тиском кланових інтересів, що суттєво зменшило її дієвість та збалансованість. Інша частина підприємств перемістилася до «тіньової» економіки, перетворившись на політичних антагоністів держави.

Зазначене обумовлює принципову важливість та актуальність обраної теми роботи.

В якості об'єкта дослідження виступають взаємовідносини між комерційним банком та підприємствами малого та середнього бізнесу в процесі надання інвестиційного кредиту

Предметом дослідження є система аналізу та оцінки фінансових можливостей та кредитоспроможності потенційного позичальника - підприємства малого та середнього бізнесу.

В якості суб'єкта дослідження виступають комерційні банки та юридичні особи, що є складовими частинами процесу кредитування.

Метою дипломної роботи є розгляд відносин між банком та підприємством малого та середнього бізнесу та проведення ґрунтовного аналiзу умов надання кредитів та способiв оцiнки кредитоспроможності.

Головними завданнями, які ставилися мною в процесі виконання роботи, є визначення специфіки розвитку малого та середнього бізнесу в Україні, джерел фінансування малого та середнього бізнесу в Україні, аналіз кредитоспроможності позичальників - малих підприємств, визначення перспектив розвитку обслуговування малого та середнього бізнесу комерційними банками, оцінити перспективності кредитування малого та середнього бізнесу.

Відносини підприємництва найбільшою мірою реалізуються саме в малому бізнесі, в якому знаходять безпосереднє поєднання незалежність власника та персоніфікованість господарського управління. Виходячи з особливостей трансформаційних економік, слід відзначити, що малий та середній бізнес в таких економіках виконує низку специфічних соціально-економічних функцій, таких як сприяння процесам демонополізації, приватизації та роздержавлення економіки, стимулювання розвитку економічної конкуренції, формування численних суб'єктів ринкового господарства, орієнтованих на попит, конкуренцію, забезпечення додаткових робочих місць, подолання прихованого безробіття, надання роботи працівникам, вивільненим в ході реструктуризації великих підприємств тощо.

Попри досить незначну економічну «вагу» окремих підприємств, підприємства малого та середнього бізнесу набувають досить швидкого розвитку. Це обумовлено їхніми вагомими конкурентними перевагами в інституційній структурі економіки, якими є мобільність, здатність до швидкого реагування на зміни кон'юнктури ринку, оперативність освоєння нової продукції та зміни обсягів виробництва в межах виробничих можливостей, низька капіталоємність, швидка окупність вкладень, невисокі експлуатаційні та накладні витрати підприємства та інше.

Водночас, зворотним боком наведених конкурентних переваг є низка системних загроз, які обумовлюють нестійкість розвитку малого підприємництва. Серед них обмеженість фінансових ресурсів, труднощі в придбанні виробничих площ та обладнання, відсутність фінансових резервів та загроза швидкого банкрутства та інші.

Отже малий та середній бізнес, який є невід'ємною структурною складовою сучасної ринкової економічної системи, в трансформаційній економіці додатково набуває функцій структуроутворюючого елемента.

Одна з найбільш серйозних проблем, з якою добре знайомий вітчизняний підприємець -- фінансове забезпечення функціонування власного бізнесу або започаткування нової справи. У сфері малого бізнесу, питання щодо отримання кредитних ресурсів гостро постало досить давно. Характерною його рисою є складність у вирішенні. Недостатність оборотних засобів інколи може зруйнувати існуюче підприємство, і таких випадків чимало.

У легальній сфері існує ціла низка інституцій що здійснюють саме фінансово-кредитну підтримку розвитку підприємництва:

кредитні спілки,

програма мікрокредитування в Україні по лінії ЄБРР,

програма Німецько-Українського фонду,

Мікрофінансовий Банк (МФБ),

ЗАТ Кредитно-гарантійна установа,

Український фонд підтримки підприємництва і т.д.

Основним типом банківського обслуговування малих та середніх підприємств є надання їм кредитів, при цьому використовуються майже ті самі види банківського кредитування, що і для всіх підприємств, крім деяких кредитів, які надаються видатним підприємствам галузі, великим акціонерним товариствам, тощо.

В Україні існує банк, який був створений спеціально для кредитування підприємств малого та середнього бізнесу. Це Мікрофінансовий банк - спрямована на розвиток фінансова установа, метою якої є встановлення нових стандартів в мікрокредитуванні та інших фінансових послугах для малого та надмалого бізнесу. Приватні малі та надмалі підприємства в Україні, як і всюди у Східній Європі, відіграють визначну роль у створенні сприятливих умов для зростання зайнятості та національного валового доходу. Проте, несприятливі обставини, що склалися по відношенню до малого та надмалого бізнесу, значною мірою обмежують його доступ до легальних фінансових ресурсів.

Мікрофінансовий Банк був створений для того, щоб заповнити цю ринкову нішу. Початок його діяльності достатньо потужний: з лютого 2001 по липень 2002 року надано більше ніж 4000 кредитів на суму понад 30 млн. доларів. Банк спеціалізується на кредитуванні, однак, інші фінансові послуги (поточні рахунки, депозити, міжнародні розрахунки) також пропонуються на ринку та найближчим часом будуть посилюватися. Враховуючи, що реальне мікрокредитування, фактично, було відсутнє в Україні, Мікрофінансовий Банк має намір використати власне провідне становище для створення ефекту демонстрації та ефекту мультиплікатора, тобто заохочувати комерційні банки залучати малі та надмалі підприємства у власні кредитні програми.

Засновниками Мікрофінансового банку є Європейський банк реконструкції і розвитку, Міжнародна Фінансова Корпорація, Кредитна Установа для Відбудови (KfW) через Німецько-Український фонд, американський фонд Western NIS Enterprise, нідерландський фонд DOEN і німецьке інвестиційне товариство ІМІ. Основний капітал установлений в розмірі 10 млн. євро.

Українські малі підприємства можуть отримувати кредити в розмірі від 100 до 125 тисяч доларів США, в доларах, євро чи в гривнях. За кредити в євро або доларах, якщо сума кредиту менша за 10 000 доларів США, нині нараховується процентна ставка в розмірі 18%, при більш високих сумах кредиту ставка дорівнює 15%. При наданні гривневих кредитів процентна ставка складає у даний час 30%. Термін дії кредитів становить від мінімум двох до максимум 24 місяців.

9 лютого 2001 р. Мікрофінансовий банк розпочав діяльність по наданню кредитів. Станом на середину березня 2001 р. малим підприємствам уже надано 60 кредитів на загальну суму в 600 000 доларів США. Підприємства-позичальники мають, зокрема, таку галузеву приналежність: експедиторська фірма, зубний лікар, туристична фірма, текстильне виробництво, Інтернет-кафе, виготовлення взуття, виробництво меблів, друкарня, ремонтні роботи, пансіонат, переробка харчової продукції, торгівля тощо. Щоб отримати кредит, мале підприємство повинне мати не більше 150 співробітників і бути життєздатним у фінансовому відношенні. Якщо йдеться про торговельне підприємство, воно мусить існувати щонайменше три місяці, а якщо про промислове - щонайменше шість місяців. Частка держави в капіталі малого підприємства не повинна перевершувати 24%.

Аналогічні банки уже створені в сімох інших східноєвропейських країнах, зокрема, в Росії, Грузії, Боснії. Німецькою фірмою IPC GmbH була надана спеціальна технологія кредитування малих підприємств. Бізнесова ідея Мікрофінансового банку базується на переконанні, згідно з яким - як висловився один з представників засновників - малі підприємства є "становим хребтом пульсуючої економіки". І дійсно, щодо фінансування малих приватних підприємств в Україні існує велика прогалина. Як і раніше, українські комерційні банки проявляють дуже невеликий інтерес до цієї категорії підприємств, зокрема, через відсутність достатнього забезпечення кредитів.

Засновники Мікрофінансового банку впевнені в тому, що банк буде ефективним з економічної точки зору і що також і в українських банках незабаром розпочнеться процес переосмислення. Опитування, проведене серед 1200 українських малих підприємств, засвідчило наявність непокритої потреби в кредитах. Воно показало, що одна з головних причин низького рівня інвестування у малі підприємства полягає у недостатньому доступі до кредитів. Для тих же, хто спромігся здійснити інвестування, кредити українських банків відігравали лише другорядну роль.

МФБ застосовує унікальну кредитну технологію, яка дозволяє суттєво спростити порядок надання кредитів. Банк гарантує своїм клієнтам оперативне прийняття рішень про видачу кредитів (протягом 2-14 днів після подачі заяви й надання необхідної документації); вигідні умови кредитування: низькі відсотки за користування кредитом та строки до 24 місяців; надання допомоги у підготовці документів; зручні схеми погашення кредитів: кредити погашаються щомісячно рівними частинами (відсотки нараховуються тільки на залишкову суму боргу); гнучкий підхід до вибору й оцінки забезпечення кредитів; довгострокові партнерські відношення між Банком і надійними клієнтами.

Кредитні продукти, які пропонує МФБ, максимально враховують потреби клієнтів. Тим самим, банк намагається сприяти розвитку малого бізнесу в Україні.

Мікрофінансовий банк надає кредити за такими видами та за таких умов:

Мікрокредити : до $20 000 (або еквівалент у гривнях, євро). Відсоткова ставка від 1.33 % на місяць. Рішення про надання кредиту приймається за 24 години з моменту проведення фінансового аналізу.

Мінікредити : від $20 000 до $300 000 (або еквівалент у євро, гривнях). Відсоткова ставка від 1.25 % на місяць.

Банк до укладання кредитного договору здійснює попередній аналіз фінансового стану позичальника і вивчає його кредитоспроможність. Метою аналізу кредитоспроможності є оцінка результатів фінансової діяльності позичальника, на підставі якої банк приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин з даним клієнтом.

Процес прийняття рішень про надання кредитів складний і багатогранний. Проте реальність господарської ситуації не дає значного резерву часу для прийняття подібних рішень. Цим зумовлено необхідність автоматизації вказаної процедури прийняття банківських рішень, найбільш раціональною реалізацією якої здається розробка експертної системи підтримки прийняття рішень про кредитування. Й вирішальною перевагою є агрегування та математична обробка всебічної інформації про клієнта.

Вивчення діючих методик визначення кредитоспроможності дозволило зробити висновок про те, що численні показники кредитоспроможності характеризують такі сторони діяльності позичальника:

а) дієздатність;

б) репутацію;

в) капітал;

г) наявність забезпечення позики;

д) стан економічної кон'юнктури.

Кожний показник, що розглядається окремо, характеризує різні грані одного чи групи визначених факторів кредитоспроможності.

Ці показники дуже корельовані між собою. Суворої відповідності пари показник -- фактор немає. Тому для грамотного й ефективного аналізу кредитоспроможності необхідний скрупульозний відбір застосовуваних показників. Крім того, число їх не може бути великим ще й тому, що, по-перше, оперування великим числом складне для людського сприйняття й аналізу, і, по-друге, збір та обробка великої кількості показників пов'язані зі значними витратами часу і праці, а це призводить до подорожчання процесу підготовки прийняття рішень про надання кредитів.

Вибір показників кредитоспроможності проводиться залежно від кількості експертів методами рангової кореляції та парних порівнянь.

Аналіз балансу на ліквідність полягає в оцінці його стану з погляду здатності господарських організацій без порушення нормальної роботи виробництва здійснювати термінові платежі за рахунок відповідних їм за терміновістю надходжень від реалізації цінностей. Включення показників ліквідності в групу показників, які характеризують перспективи розвитку підприємства, пояснюється тим, що вони дозволяють оцінити платоспроможність позичальника на найближчий час. Серед показників ліквідності вимогам визначення найближчих перспектив розвитку підприємства найповніше відповідає коефіцієнт ліквідності балансу. Він визначається як відношення обсягу першокласних ліквідних засобів до загальної суми заборгованості, що підлягає погашенню за найближчі три місяці.

Характер діяльності позичальника, його фінансова стійкість визначаються насамперед величиною капіталу, основними складниками якого є статутний фонд і прибуток.

Одним з показників, що характеризують позичальника з цього боку, є коефіцієнт незалежності. Він дозволяє оцінити долю власників у загальній вартості майна підприємства і обчислюється як відношення величини джерел власних засобів до загальної суми балансу. У більшості індустріальне розвинутих країн вважається, якщо цей коефіцієнт вищий 0,5 (тобто 50% і більше), то ризик кредиторів зведено до мінімуму: продавши половину майна, сформовану за рахунок власних засобів, підприємство може погасити свої боргові зобов'язання.

Включення коефіцієнта незалежності в перелік показників, які характеризують прибутковість позичальника на перспективу, пояснюється тим, що він дає якісну картину фінансової сталості й солідності досліджуваного підприємства. В умовах катастрофічного стану договірної дисципліни, наявності багатьох фіктивних, бездіяльних підприємств фірми, які володіють солідним статутним капіталом і одержують достатній прибуток, мають значні переваги в стосунках з банком з погляду їхньої здатності одержувати доход у подальшому.

Використання інших показників, що ґрунтуються на даних звітності, в т.ч. бухгалтерського балансу, не видається доцільним, оскільки вони не можуть вичерпно характеризувати кредитоспроможність позичальника в наступному періоді. Крім того, використання даних, котрі стосуються вартісної оцінки основних фондів, товарних запасів, іншого майна має приводитися з великою обережністю, що в умовах інфляції їхня ринкова вартість і вартість, вказана в балансі, можуть істотно відрізнятися.

Важливим є аналіз рентабельності підприємства, обчислений як відношення прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, до собівартості реалізованої продукції. На базі зіставлення такого показника з середнім рівнем рентабельності підприємницької діяльності можна оцінити вигідність підприємництва. Цей показник широко застосовується в практиці банківського аналізу капіталістичних країн. Для нашої економіки він поки що незастосовний, оскільки в нас не робиться розрахунок рентабельності підприємницької діяльності взагалі і внутрігалузевої зокрема.

Кредитні можливості української банківської системи залишаються досить обмеженими. Найбільш гостра та складна проблема -- неповернення кредитів. Це є наслідком вкрай тяжкого фінансового становища реальної економіки.

Неповернення кредитів з точки зору суті ринкової економіки -- це нонсенс, оскільки це несумісно з природою позичкового капіталу, який функціонує на принципах терміновості, зворотності, платності, забезпеченості. Якщо порушуються ці принципи, то деформується весь ринковий механізм функціонування економіки, порушуються об'єктивні пропорції та господарські зв'язки. Тому формування кредитного механізму, адекватного вимогам ринкової економіки, є вкрай важливою і актуальною проблемою, яка стосується усіх сфер та галузей економіки.

Основними умовами зростання банківського кредитування економіки має бути наявність у комерційних банків достатніх кредитних ресурсів; реальний попит суб'єктів господарювання на банківський кредит; наявність організаційно-правового механізму захисту банків-кредиторів; забезпечення доходності за кредитними операціями банків на рівні, достатньому для підтримки їх належної прибутковості.

Однак, в Україні ще не створено дієвої системи кредитування малого бізнесу. Обмеженість фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів зумовлює потребу розвивати франчайзингову систему співробітництва малого і великого підприємництва з метою формування договірних взаємовідносин між ними, відродження виробництва, торгівлі та сфери обслуговування, залучення матеріально-фінансових ресурсів і використання навичок роботи кваліфікованих спеціалістів.

Аналіз існуючої практики кредитування підприємництва в Україні показує, що суттєвого покращення потребують усі елементи кредитного процесу: методологія визначення кредитного потенціалу кредитора, кредитоспроможності отримувача позики, ставки процента, величини кредитних ризиків інвестиційних проектів, контроль за цільовим використанням кредитів тощо.

В умовах інтенсивного розвитку банківської системи України стає актуальною проблема формування стійкої структури банківських послуг. Тому виникає потреба застосування їхніх нових видів, які б сприяли ефективності діяльності насамперед виробничої сфери країни. Одним із таких видів банківських послуг доцільно вважати факторинг, який призначений головним чином для дрібних та середніх підприємств.

Факторинг -- ризикований, але високоприбутковий банківський бізнес, ефективний засіб фінансового маркетингу, підвищення економічної безпеки постачальника у разі комерційного кредиту, одна із форм інтегрування банківських операцій, котрі найбільше пристосовані до сучасних процесів розвитку економіки, який може бути застосовуваний як форма кредитування підприємств малого та середнього бізнесу.

Серед основних напрямів перспектив банківського обслуговування підприємств малого та середнього бізнесу можна назвати подальший розвиток обслуговування через систему Клієнт-банк та Інтернет-банкінг.

Поки що в Україні Інтернет-банкінг представлений не в повній мірі. Привабливість роздрібних онлайнових банківських послуг очевидна - можна управляти своїм рахунком і робити необхідні платежі в будь-який час доби і з будь-якого місця. Для банку вигоди також в наявності - вартість трансакцій різко падає.

Треба зазначити, що ключовим моментом в Інтернет-банкінгу є надійна ідентифікація клієнта при проведенні ним банківських операцій і захист даних, що передаються.

Таким чином, основним моментом у розвитку банківського обслуговуванні підприємств малого та середнього бізнесу в Україні на даному етапі є використання інформаційних технологій, зокрема - Інтернет-банкінгу.

Вступ

Значна недосконалість ринкового середовища у перехідний період, яка виявляється в нерозвиненості й викривленому характері грошової системи, дефіциті внутрішнього попиту, обмеженій мобільності ресурсів та слабкій фінансовій системі, нераціональності структури продуктивних сил, недосконалій законодавчій сфері тощо не дозволяє державі ефективно контролювати наявні в країні ресурси. В той же час, і суб'єкти господарювання з тієї ж причини відчувають дефіцит інформації для побудови власних ефективних економічних стратегій. Відтак переслідування економічними суб'єктами власних інтересів веде до ігнорування ряду інтересів національного рівня, до яких на перехідному етапі потрапляють структурна перебудова й оновлення виробництва, фінансово-бюджетна та монетарна стабільність, соціальне забезпечення тощо, та може набувати негативного і руйнівного для суспільства характеру.

Криза фінансів мікрорівня, катастрофічне звуження ємності внутрішнього ринку, надто високий податковий прес практично позбавили більшість підприємств здатності до ведення самостійних відтворювальних процесів. Частину підприємств це спонукало звернутися до „зрощування” з владними структурами та одержання „ренти” у вигляді пільг, преференцій чи послаблень у дотриманні нормативно-правових вимог. Відтак, це призвело до обтяження державної політики тиском кланових інтересів, що суттєво зменшило її дієвість та збалансованість. Інша частина підприємств перемістилася до „тіньової” економіки, перетворившись на політичних антагоністів держави.

Зазначене обумовлює принципову важливість та актуальність обраної теми роботи.

В якості об'єкта дослідження виступають взаємовідносини між комерційним банком та підприємствами малого та середнього бізнесу в процесі надання інвестиційного кредиту.

Предметом дослідження є система аналізу та оцінки фінансових можливостей та кредитоспроможності потенційного позичальника - підприємства малого та середнього бізнесу.

В якості суб'єкта дослідження виступають комерційні банки та юридичні особи, що є складовими частинами процесу кредитування.

Метою даної роботи є розгляд відносин між банком та підприємством малого та середнього бізнесу та проведення ґрунтовного аналiзу умов надання кредитів та способiв оцiнки кредитоспроможності.

В свою чергу, головними завданнями роботи є:

визначення специфіки розвитку малого та середнього бізнесу в Україні,

визначення джерел фінансування малого та середнього бізнесу в Україні,

аналіз кредитоспроможності позичальників - малих підприємств,

визначення перспектив розвитку обслуговування малого та середнього бізнесу комерційними банками,

оцінка перспективності кредитування малого та середнього бізнесу.

Для виконання роботи було проаналізовано теоретичні матеріали та матеріали періодичних видань. На жаль, базових фундаментальних видань, не така кількість, яка була б бажаною. Матеріали з теми розвитку малого та середнього бізнесу та оцінки кредитоспроможності позичальників комерційних банків друкуються у спеціалізованих періодичних виданнях, таких як журнали „Вісник Національного банку України”, „Фінанси України”, „Фінансова консультація”, а також у газетах „Урядовий кур'єр”, „Бізнес”, тощо.

Розділ 1. Об'єктивність розвитку малого та середнього бізнесу та специфіка його обслуговування банками

1.1 Специфіка розвитку малого та середнього бізнесу в Україні

Відносини підприємництва найбільшою мірою реалізуються саме в малому бізнесі, в якому знаходять безпосереднє поєднання незалежність власника та персоніфікованість господарського управління. Виходячи з наведених вище особливостей трансформаційних економік, слід відзначити, що малий та середній бізнес в таких економіках виконує низку специфічних соціально-економічних функцій [15, c. 16]:

Сприяння процесам демонополізації, приватизації та роздержавлення економіки, стимулювання розвитку економічної конкуренції, формування численних суб'єктів ринкового господарства, орієнтованих на попит, конкуренцію тощо.

Залучення до економічного обороту матеріальних, природних, фінансових, людських та інформаційних ресурсів, які „випадають» з поля зору великих компаній.

Поліпшення становища на ринках шляхом забезпечення еластичності їхньої структури, врегулювання попиту, пропозиції і цін, принаймні часткової компенсації втрат пропозиції на період реструктуризації великих компаній, індивідуалізації пропозиції та диференціації попиту, насичення ринків, задоволення специфічних місцевих потреб.

Вивільнення великих підприємств від виробництва нерентабельної для них дрібносерійної та штучної продукції, яка задовольняє індивідуальний попит, підвищення тим самим ефективності їхньої діяльності. Великим компаніям укладення коопераційних угод з малими підприємствами дозволяє підвищити гнучкість виробництва, зменшити комерційний ризик.

Забезпечення додаткових робочих місць, подолання прихованого безробіття, надання роботи працівникам, вивільненим в ході реструктуризації великих підприємств.

Стимулювання підвищення ділової активності населення та розвитку середнього класу, який становить соціальну базу економічних реформ, забезпечує стабільність суспільства.

Протидія люмпенізації та поширенню утримувальницької психології, всебічне сприяння розвиткові людського капіталу.

Пом'якшення соціальної напруженості завдяки ослабленню майнової диференціації та підвищенню рівня доходів населення.

Попри досить незначну економічну „вагу” окремих підприємств, підприємства малого та середнього бізнесу набувають досить швидкого розвитку. Це обумовлено їхніми вагомими конкурентними перевагами в інституційній структурі економіки, якими є:

* мобільність, здатність до швидкого реагування на зміни кон'юнктури ринку, оперативність освоєння нової продукції та зміни обсягів виробництва в межах виробничих можливостей;

* дрібносерійне виробництво, можливість підвищення ефективності за рахунок вузької спеціалізації, технологічна гнучкість виробничих процесів;

* низька капіталоємність, швидка окупність вкладень, невисокі експлуатаційні та накладні витрати підприємства;

* здатність до якнайповнішої мобілізації доступних ресурсів, включаючи оперативне використання досягнень науково-технічного прогресу (в технічній, економічній, організаційній, інформаційній сферах);

* раціональна організація підприємства, обумовлена максимальним зближенням менеджменту, маркетингу та виробничого процесу;

* оптимальні можливості для реалізації мотивів та схильностей до підприємницької діяльності.

Водночас, зворотним боком наведених конкурентних переваг є низка системних загроз, які обумовлюють нестійкість розвитку малого підприємництва. Серед них:

* обмеженість фінансових ресурсів, труднощі в придбанні виробничих площ та обладнання;

* відсутність фінансових резервів та загроза швидкого банкрутства;

* надто вузьке коло постачальників, що може в ряді випадків утворювати небажану залежність бізнесу;

* недостатній розвиток інфраструктури збуту продукції та післязбутового обслуговування;

* локальність ресурсів та збутових ринків, відтак - межі для зростання;

* низька конкурентоспроможність продукції, у виробництві якої важлива економія на масштабах, відтак - конкуренція з боку великих підприємств;

* висока вразливість щодо несприятливих економічних (інфляція, циклічні коливання, податковий тиск тощо) та позаекономічних (тиск з боку органів влади, криміналітету) чинників;

* нестабільність доходів підприємств та зайнятих на них осіб;

* соціальна незахищеність працівників, що створює труднощі найму;

* висока вага особистого чинника в управлінні та виробництві, що створює сприятливі умови для „тінізації” та криміналізації підприємств [18, c. 56].

Проте малий та середній бізнес, не реалізувавши свого економічного потенціалу, виконав вкрай важливу соціальну функцію. Розвиток підприемництва, з одного боку, „легалізував” для українського суспільства приватну ініціативу, а з іншого - мінімізував негативні соціальні наслідки структурної перебудови економіки, надавши роботу сотням тисяч українськиїх громадян і забезпечивши хоча б мінімальний статок їх родинам. Головними перешкодами, що заважають розвиткові малого та середнього бізнесу в Україні, є:

- недосконала законодавча база, що визначає правові умови його існування;

- важкий доступ до кредитних ресурсів, а саме, складна процедура отримання банківського кредиту, тривалі терміни ухвалення рішень про надання кредитів;

- неадекватні дії влади в процесі прийняття управлінських рішень, які є визначальними для малого та середнього підприємництва.

У 2003 році Українським парламентом були прийняті два закони, які мають суттєво позначитися на перспективах розвитку малого та середнього бізнесу в Україні. Закон „Про державну реєстрацію суб?єктів підприємницької діяльності”, що набув чинності з 01 січня 2004 року повинен зняти численні бюрократичні перешкоди і скоротити до мінімуму час, що втрачається майбутніми підприємцями на спілкування з чиновниками в процесі оргазізації власної справи. Додержання принципів та процедур, що запроваджуються законом „Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності”, дозволить:

- забезпечити прозорість та адекватність дій органів державної влади та місцевого самоврядування у регулюванні економічних процесів;

- активно впливати на процес підготовки та прийняття нормативно-правових актів представникам громадських підприємницьких організацій.

Отже малий та середній бізнес - є невід'ємною структурною складовою сучасної ринкової економічної системи та в трансформаційній економіці додатково набуває функцій структуроутворюючого елемента.

У період 1991-1996 років малий та середній бізнес в Україні під впливом різних процесів (гіперінфляція, бартеризація, зменшення обсягу внутрішнього ринку, тощо) перебував у кризовому стані і практично не розвивався.

Так, чисельність зайнятих на малих та середніх підприємствах в Україні у 1995 році була меншою, ніж у 1991 році, хоча чисельність малих підприємств за цей час подвоїлася (в 1991 р.- 47,1 тис.один., а в 1995 р.- 96,2 тис.один.) [21, c. 69].

Зростання чисельності працюючих на малих підприємствах почалося в Україні з 1997 року. Проте його темпи істотно відстають від темпів зростання кількості самих малих підприємств, що є виявом процесів, пов'язаних із „мікронізацією” малих підприємств, і може водночас бути свідченням зменшення ролі малого та середнього бізнесу як фактора зайнятості та соціального захисту населення. У 2004 році середньорічна кількість найманих працівників на малих підприємствах зменшилась на 5,2% і становила 1928,0 тис.осіб порівняно з 2003 роком. На одному малому підприємстві, як і в 2003 році, в середньому працювало 7 осіб. В середньому по Україні у розрахунку на 10 тис.осіб наявного населення припадало 60 малих підприємств, що на 3 підприємства, або на 5,3%, більше порівняно з попереднім роком. (табл. 1.1.) [57, c. 324; 26, с.1].

Таблиця 1.1 Основні показники розвитку малих підприємств в Україні

Показник	1991	1995	2000	2001	2002	2003	2004
Кількість малих підприємств
всього	47084	96019	217930	233607	253791	272741	283398
% до попереднього року		111,9	110,6	107,2	108,6	107,5	103,9
на 10 тис. населення	9	19	44	48	53	57	60
Середня кількість найманих працівників на малих підприємствах, тис. осіб	1192,4	1124,9	1709,8	1807,6	1918,5	2034,2	1928,0
% до попереднього року		101,9	101,9	105,7	106,1	106,0	105,5
у розрахунку на одне підприємство, осіб	25	12	8	8	8	7	7

За підсумками 2004 року в Україні діяло 283,4 тис.малих підприємств, що на 10,7 тис.підприємств(або на 3,9 %) більше, ніж у минулому році. З огляду на те, що кількість малих підприємств на душу населення в Україні принаймні утричі відстає від показників країн Центральної і Східної Європи і удесятеро - розвинених країн світу, таке уповільнення навряд чи можна розглядати як свідчення насичення відповідних ринкових ніш. Скоріше, це є тривожною ознакою відсутності належного поширення ефекту від економічного пожвавлення на усі верстви національної економіки. Фахівці, зокрема, відзначають тенденцію перереєстрації малих підприємств у форму приватного підприємництва з правом найму робітників. Зрозуміло, що такий вид підприємництва не можна розглядати як форму розвитку повноцінних малих підприємств, які здатні належним чином виконувати викладені вище соціально-економічні функції.

Загалом в Україні на малих підприємствах зайнято лише 9% працездатного населення. Частка створюваної ними продукції та наданих послуг становить 11% від загального обсягу виробництва. Для порівняння: у Європі в малому бізнесі зайнято 50-80% працездатного населення, внесок якого у ВВП сягає близько 60%. За кількістю малих підприємств у розрахунку на 10 тисяч населення наша країна все ще значно відстає від держав Центральної та Східної Європи. Варто зазначити, що реально вироблять продукцію приблизно три чверті від усієї кількості вітчизняних малих підприємств. Загальні параметри розвитку малого бізнесу лише частково відповідають можливостям та потребам української економіки - даються взнаки диспропорції у регіональному розвитку, незадовільними залишаються галузева структура, фінансовий стан і функціональна спрямованість малого підприємництва. [16,c. 28].

У таблиці 1.2. подано структуру кількості малих підприємств за формами власності [57, c. 331].

Таблиця 1.2 Структура кількості малих підприємств України за формами власності,%

Форми власності	2000	2001	2002	2003
Всього, у т. ч.:	100,0	100,0	100,0	100,0
Державна	1,5	1,3	1,1	1,0
Комунальна	2,8	2,9	3,1	3,3
Приватна	32,3	32,4	32,5	32,7
Колективна	62,9	62,9	62,8	62,5
Власність міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав	0,5	0,5	0,5	0,5

Ринкові трансформаційні процеси в економіці України сприяли відповідним змінам у формах власності малих підприємств. За період з 2000 року по 2003 рік частка малих підприємств з державною формою власності скоротилася з 1,5% до 1%. У структурі недержавної форми власності частка колективної скоротилася з 62,9% до 62,5 %, а приватної - збільшилася з 32,3% до 32,7 %.

Проте, як видно з таблиці 1.2, структура малого підприємництва за формами власності після 1999 року практично законсервувалася. Мають місце лише незначні її коливання. Звертає на себе увагу досить повільне зростання частки приватної форми власності, хоча вважається, що в цій сфері вона є найбільш оптимальною, її частка становить трохи більше третини малих підприємств .

Особливості створення та діяльності малих підприємств у нашій країні зумовлені діючим законодавством. Закон України „Про підприємництва в Україні”, прийнятий у 1991 році, визначав критерієм віднесення підприємства до категорії малих чисельність працюючих, причому - диференційовано залежно від галузі, у якій функціонувало дане підриємство. Указом Президента України „Про срощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва” [13], який набрав чинності з 1 січня 1999 року, критерії було змінено. До суб'єктів малого підприємництва відносилися юридичні особи, чисельність найманих працівників на яких не перевищувала 50 осіб, також було обмежено річний оборот коштів. Закон України „Про державну підтримку малого підприємництва” [4], прийнятий у 2001 році, визнає суб'єктами малого підприємництва фізичних осіб-підприємців, річний оборот яких не перевищує 500 тисяч гривень на рік, та юридичних осіб, на яких працює не більше 50 осіб та обсяг річного валового доходу яких не перевищує 500000 євро.

До набуття у 2004 році чинності Господарського кодексу України діяльність малих підприємств регламентувалася прийнятим 1991 року законом України „Про підприємництва в Україні” та іншими законодавчими актами. Згідно Господарському кодексу України малими підприємствами визнаються підприємства, на яких середня чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тисячам євро згідно середньорічному курсу НБУ [39]. З метою якнайшвидшого виходу з економічної кризи та створення умов для прискорення в Україні ринкових реформ у жовтні 2000 року прийнято Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва», яким визначено правові засади державної підтримки суб?єктів малого підприємництва незалежно від форм власності. [4]. У грудні 2000 року затверджено Національну програму сприяння розвитку малому підприємництву в Україні, покликану забезпечити розвиток малого підприємництва в усіх регіонах країни із залученням до нього широких верств населення. Виконання поставлених програмою завдань триває: актуальними залишаються питання активізації фінансово-кредитних, інвестиційних механізмів,запровадження нових форм фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва. Як видно з зазначеного, поняття середнього бізнесу в Україні досі не врегульовано. Це робить невигідним розширення успішних малих підприємств, які в цьому разі ризикують випасти з пільгової категорії.

Таблиця 1.3 Кількість малих підприємств за видами економічної діяльності у 2004 році

	Кількість підприємств у 2004р.	Кількість підприємств у 2003р.
	одиниць	у % до підсумку	у % до попереднього року	одиниць	у % до підсумку
Всього по економіці, у тому числі:	283398	100	103,92272741 103,9	272741	100
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство	14653	5,2	109,0	13439	4,9
Рибне господарство	572	0,2	110,9	516	0,2
Промисловість	44118	15,6	101,9	43303	15,9
Будівництво	26360	9,3	110,3	23890	8,8
Оптова та роздрібна торгівля	102015	36,0	98,0	104070	38,2
Готелі та ресторани	9604	3,4	103,4	9286	3,4
Транспорт	13584	4,8	106,4	12770	4,7
Фінансова діяльність	3305	1,2	111,1	2975	1,1
Операції з нерухомістю	52766	18,6	112,4	46948	17,2
Державне управління	234	0,1	106,4	220	0,1
Освіта	2390	0,8	103,7	2305	0,8
Охорона здоров'я та соціальна допомога	3513	1,2	113,8	3087	1,1
Колективні, громадські та особисті послуги	10273	3,6	103,5	9926	3,6

У галузевій структурі малого бізнесу за кількістю підприємств та обсягами випуску продукції провідні місця посідають торгівля і промислове виробництво (табл. 1.3) [26, c. 3,4].

За підсумками 2004 року, в порівнянні з минулим роком, зменшилась частка малих підприємств, зайнятих у сфері оптової та роздрібної торгівлі на 2,2 %, в промисловості - на 0,6% від їх загальної кількості. Позитивним виявилося збільшення частки підприємств в сільському господарстві - на 0,3 %, в будівництві - на 0,5%. операціях з нерухомістю - на 1,4 %. Більше двох третин малих підприємств працювало у сфері торгівлі та послуг, з яких торговельну діяльність здійснювало 36,0% малих підприємств від їх загальної кількості, надавали послуги по операціях з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам - 18,6%, займалися колективними, громадськими та особистими послугами - 3,6%. У виробничій сфері функціонувало 30,1% малих підприємств, серед яких 15,6% - промислові підприємства, 9,3% - будівельні, 5,2% - сільськогосподарські.

Принципово інша картина спостерігається в розподілі прибутку, який, як відомо, є основним джерелом розвитку підприємств.

Так, у 2003 році, малі підприємства, які здійснювали операції з нерухомістю, складаючи лише 17,2 % їхньої чисельності в Україні, створювали 19,7 % продукції (робіт, послуг) та 6,6 % загального прибутку. Навпаки, малі промислові підприємства, на яких зайнята понад п'ята частина працівників малого бізнесу, є в цілому збитковими. Таким чином, порівняння показників прибутковості та розвитку виробництва в малому підприємництві виявляє суперечливу ситуацію, що свідчить про тенденцію до послаблення його зв'язків з загальним станом народного господарства. Таке становище лише почасти зумовлене галузевою специфікою. Більшою мірою воно викликане недосконалістю чи відсутністю галузевої інфраструктури, а також відсутністю галузевої координації малого підприємництва, яку в країнах Європи беруть на себе об'єднання підприємців.

Таблиця 1.4 Основні показники малих підприємств за основними видами економічної діяльності в Україні у 2003р.

	Кількість підприємств, що мали обсяги виробництва	Обсяг виробленої продукції (робіт, послуг)	Витрати на виробництво продукції	Доход (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг)	Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування
Всього	200192	33802,2	34289,6	68459,0	-1233,6
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство	9137	2132,6	2380,8	2582,7	-289,1
Промисловість	31860	8228,0	8565,7	11031,3	-509,6
Будівництво	17717	4885,2	4771,6	6597,0	-224,7
Оптова та роздрібна торгівля	71835	6188,4	5807,1	34201,8	-330,1
Готелі та ресторани	7249	1013,7	990,8	1141,2	-56,5
Транспорт і зв'язок	9662	2468,0	2502,7	3102,6	-45,9
Операції з нерухомістю	38308	6664,5	7109,7	7289,7	95,9
Освіта	1896	284,6	262,2	287,5	15,5
Охорона здоров'я та соціальна допомога	2261	291,0	276,4	367,0	3,9
Колективні, громадські та особисті послуги	7666	1099,1	1130,0	1234,3	30,1

Таблиця 1.5 Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) на малих підприємствах за видами економічної діяльності у 2004 році

	Кількість підприємств, що реалізували продукцію і надавали послуги	Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг)	Довідково у 2003р.
	одиниць	у % до згальної кількості малих підприємств відповідного виду діяльності	млн.грн	у % до підсумку	Кількість підпри-ємств, що реалізу-вали продук-цію і надавали послуги у % до загальної кількості малих підпри-ємств відповід-ного виду діяльності	Обсяг реалізо-ваної продук-ції (робіт, послуг) у % до пісумку
Всього по економіці, у тому числі:	204675	72,2	74363,5	100	73,9	100
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство	9922	67,7	2919,9	3,9	68,8	3,2
Рибне господарство	355	62,1	49,5	0,1	66,5	0,1
Промисловість	31590	71,6	10647,9	14,3	74,1	13,9
Будівництво	18922	71,8	7724,0	10,4	74,3	9,3
Оптова та роздрібна торгівля	69477	68,1	34545,9	46,5	69,9	50,1
Готелі та ресторани	7371	76,7	1359,7	1,8	78,1	1,7
Транспорт	10006	73,7	3523,6	4,7	75,7	4,2
Фінансова діяльність	2114	64,0	2105,8	2,8	71,0	3,6
Операції з нерухомістю	42592	80,7	9307,9	12,5	81,6	11,2
Державне управління	156	66,7	40,7	0,1	68,2	0,1
Освіта	1929	80,7	341,4	0,5	82,3	0,4
Охорона здоров'я та соціальна допомога	2487	70,8	379,3	0,5	73,3	0,5
Колективні, громадські та особисті послуги	7748	75,4	1417,5	1,9	77,3	1,7

Із загальної кількості малих підприємств, що функціонували у 2004 році, фактично реалізовували продукцію та надавали послуги 204,7 тис. малих підприємств, або 72,2% від їх загальної кількості. У порівнянні з минулим роком їх вага дещо зменшилась( на 1,7 відс. пункта), що є характерним для переважної більшості регіонів України та основних видів економічної діяльності. Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) малих підприємств складав 74,4 млрд.грн., або 5,3% загального обсягу реалізації по економіці України, що на 1,3 відс.пункта менше проти минулого року. [26].

Підсумки фінансової діяльності малих придприємств за 2004 рік свідчать про погіршення їх фінансового стану. Так, збільшення обсягів прибутку прибуткових підприємств в 1,5 рази проти 2003 року значною мірою нівелюється діяльністю збиткових підприємств, що негативно вплинуло на загальний фінансовий результат по малих підприємствах, який порівняно з попереднім роком зменшився на 9% і становив 1344,1 млн.грн.збитків. [26].

Таблиця 1.6 Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування за видами економічної діяльності у 2004 році

	Фінансо- вий результат (сальдо)	Підприємства, які одержали прибуток	Підприємства, які одержали збиток
		у % до загальної кількості підпри- ємств	Фінансо-вий результат	у % до загальної кількості підпри- ємств	Фінансо-вий результат
Всього по економіці, у тому числі:	-1344,1	64,5	6051,8	35,5	7395,9
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство	-151,9	64,7	398,1	35,3	550,0
Промисловість	-1669,7	62,4	746,6	37,6	2416,3
Будівництво	-67,5	66,1	471,8	33,9	539,3
Оптова та роздрібна торгівля	-415,6	67,2	1280,0	32,8	1695,6
Готелі та ресторани	-88,0	61,4	75,0	38,6	163,0
Транспорт і зв'язок	-44,3	61,0	262,0	39,0	306,3
Фінансова діяльність	1313,4	62,9	1485,4	37,1	172,0
Операції з нерухомістю	-217,1	61,6	1121,8	38,4	1338,9
Державне управління	2,8	71,9	4,1	28,1	1,3
Освіта	16,4	67,4	28,3	32,6	11,9
Охорона здоров'я та соціальна допомога	-3,1	65,3	32,8	34,7	35,9
Колективні, громадські та особисті послуги	4,9	63,4	141,5	36,6	136,6

Таблиця 1.7 Зайнятість та оплата праці на українських малих підприємствах за основними видами економічної діяльності за 2004 рік

	Середня кількість зайнятих працівників	Середньо- місячна заробітна плата найманих працівників, грн.	2003р.
	тис. осіб	у % до підсумку		Середньо- місячна заробітна плата найманих працівників, грн.
Всього по економіці з неї:	1978,8	100	328,87	267,99
Промисловість	409,4	20,7	322,47	265,22
Будівництво	226,8	11,5	383,82	318,40
Оптова та роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги ремонту	437,7	22,1	285,89	228,83
Готелі та ресторани	76,8	3,9	246,42	194,48
Транспорт	109,6	5,5	351,94	281,51
Операції з нерухомістю, здавання під найм, послуги юридичним особам	368,5	18,6	410,41	346,78
Колективні, громадські та особисті послуги	103,3	5,2	295,27	241,56
Інші	246,7	12,5

За підсумками 2004 року із загальної кількості працюючих на малих підприємствах близько 22,1 % було зайнято в оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами, наданні послуг з ремонту, що може бути пояснено динамічністю розвитку сфери послуг та торгівлі. Питома вага зайнятих у сфері здійснення операцій з нерухомістю, здавання в найм, надання послуг юридичним особам також досить висока та складає близько 18,6 % від загальної чисельності працівників, зайнятих на малих підприємствах.