Аналіз нормативних показників ліквідності та дохідності банку

Оптимізація функції провадиться за головним критерієм - стоячій на чолі ієрархії. Визначається оптимальне значення цього критерію k1opt і величина максимально припустимого його зниження ?k1. Визначення припустимого зниження значення критерію досить важке завдання, у виді його відносності. Потім визначається оптимальне значення другого критерію k2, виходячи із цього обмеження k1 ? (k1opt - ?k1), причому n = 1,z (де n - кількість критеріїв). Дійшовши ,у такий спосіб до самого низу піраміди (kzopt - ?kz) і оптимізіровавши тим самим критерії, одержимо оптимальні рішення .

Важливим завданням є знаходження компромісу між критеріями з урахуванням їх ваги для вибору оптимального значення функції.

Параметри моделі рівноважного управління ліквідністю необхідно деталізувати й адаптувати з урахуванням особливостей банку. Модель зваженого управління ліквідністю дозволяє вибирати оптимальні рішення з урахуванням переваг правління банку щодо дохідності й ризику.

Для формування оптимальної структури балансу використаємо методи економіко-математичного моделювання, а саме транспортне завдання лінійного програмування. Абсолютне значення ризику ліквідності дорівнює негативному значенню розриву ліквідності. У нашому завданні ми прагнемо мінімізувати ризик шляхом переміщення активів, щоб накопичений розрив був позитивним, причому сума переміщення повинна бути мінімальна .Мінімальне значення цього перерозподілу і є абсолютне значення ризику ліквідності .

Завдання формулюється так: визначаються ненегативні значення змінних xij, i =1,m ; j = 1,n ; за умови мінімізації сумарних витрат:

(3.1.6)

де - xij сума перенесення активу з i-го строку на строк j,

cij - трансакціонні витрати, пов'язані з перенесенням активу i на j строк.

Менші трансакціонні витрати свідчать про більше ефективну стратегію, застосовуваної комерційним банком.

При умовах збалансованості активів:

(3.1.7)

Використання як джерело перенесення активів періодів з негативним розривом недоцільно, тому що це ще більше збільшує розрив ліквідності. Тому джерелом перенесення повинні служити періоди з позитивним розривом.

Виходячи з того, що сума перерозподілу повинна бути мінімальна й дорівнює розриву ліквідності, записується умова перерозподілу активів для джерела перенесення:

x1,1 + x1,2 + x1,3 + ...+ x1,n = a1

x2,1 + x2,2 + x2,3 + ...+ x2,n = a2

x3,1 + x3,2 + x3,3 + ...+ x3,n = a3

xm,1 + xm,2 + xm,3 + …+ xm,n = am ........ (3.1.8)

Умова перерозподілу активів для напрямку перенесення:

x1,1 + x2,1 + x3,1 + ...+ xm,1 = *a1

x1,2 + x2,2 + x3,2 + ...+ xm,2 = *a2

x1,3 + x2,3 + x3,3 + …+ xm,3 = *a3

…………

x1,n + x2,n + x3,n + …+ xm,n = a * n (3.1.9)

Ці умови задовольняють вимозі збалансованості (3.1.7).

Безкоштовних способів заміни одного активу на іншій не існує, тому головним критерієм ефективності перерозподілу активів повинні служити мінімальні трансакціонні витрати по їхньому перерозподілі, адже, досягши певної межі, трансакціонні витрати можуть «убити, з'їсти, знищити» весь отриманий прибуток.

Трансакціонні витрати виникають при здійсненні трансакцій. Вони складаються з витрат ресурсів і витрат часу на здійснення угоди, а також із втрат, що виникають внаслідок неефективної або неправильної угоди. Ці витрати включають витрати:

· з емісією цінних паперів,

· по пошуку необхідної інформації,

· по додатковому залученню клієнтів,

· по пролонгированію кредитів,

· пов'язані з ризиками й т.д.

Рівень трансакціонних витрат прямо пов'язаний з рівнем ризику. Трансакціонні витрати зручно записати в табличній формі (табл. 3.1.2).

Таблиця 3.1.2

Трансакціонні витрати , пов'язані с переносом актівів

При розподілі активів доцільно використати метод «північно-західного кута», що укладається в заповненні лівої верхньої клітки частини, що залишилася, таблиці максимально можливим числом. Оптимальний перерозподіл буде знайдено, коли виконається умова (6), тобто трансакціонні витрати будуть мінімальні. У такий спосіб ми вирішуємо завдання покриття негативного розриву, що утворився в якому-небудь періоді, шляхом перенесення позитивного розриву з іншого періоду. Причому тут бажано дотримуватися наступного обмеження:

xij ? ai ? pi, ( 3.1.10)

де pi - пасиви по строках,

і ai ? pi ? 0. Це дозволить зберегти позитивний розрив у періоді, з якого здійснюється перенесення.

Якщо сума необхідного перенесення недостатня для покриття негативного дисбалансу в j-м періоді, то необхідно ведення подальшого перерозподілу активів, поки не виконається рівність xij = aj ? pj. Рівень сукупного ризику ліквідності, що нам необхідно покрити перенесенням активів, дорівнює зваженому з урахуванням коефіцієнтів значимості розриву ліквідності.

Новий розподіл активів оптимально насамперед з погляду оптимізації ризику ліквідності. Можливі негативні наслідки такого перерозподілу необхідно оцінювати з позиції дохідності комерційного банку,тому що розміщення короткострокових притягнутих і, як слідство, більше дешевих ресурсів у довгострокові активи принесе за інших рівних умов більший доход банку, чим розміщення короткострокових притягнутих ресурсів у короткострокові активи. Якщо простий перерозподіл активів починає робити значний негативний вплив на дохідність банку, то доцільніше застосувати інший спосіб оптимізації активів і пасивів по строках - додатково залучити й розмістити кошти по пасивах й активам відповідно.

У цьому випадку ми прагнемо мінімізувати ризик шляхом збільшення обсягу й пасивів, і активів, щоб розрив був позитивним на всіх строках, причому цей обсяг повинен бути мінімальний. Завдання формулюється так: визначаються ненегативні значення змінних xi, yi,

i = 1, n , за умови мінімізації сумарних витрат:

(3.1.11)

де xi - збільшення активу на i-ом строку, yi - сума збільшення пасиву на i-ом строку, ci - трансакціонні витрати, пов'язані з розміщенням активу i-й строк і залученням пасиву; при умовах:

1. xi ? 0, i =1, n ;

2. yi ? 0, i = 1, n .

У такий спосіб ми вирішуємо завдання покриття негативного розриву, що утворився в якому-небудь періоді, шляхом додаткового залучення й розміщення потрібних нам пасивів й активів.

Вирішуючи завдання мінімізації трансакціонних витрат, при покритті негативного розриву ліквідності, тут також необхідно побудувати матрицю трансакціонних витрат, пов'язану з додатковим залученням/розміщенням активів і пасивів. У такий спосіб ми зможемо вибрати оптимальний варіант залучення/розміщення додаткових ресурсів.

Доцільність здійснення даного розміщення активів також повинна ретельно оцінюватися керівництвом банку з погляду впливу на його дохідність. Крім того, попит на кредити й імовірність залучення депозитів залежать від цілого ряду факторів, вплинути на які не завжди можливо.

Таким чином, у запропонованій мною моделі лімітування ризику ліквідності визначається оптимальною сумою перенесення активів або додаванням необхідних активів і пасивів. Можливе використання цих варіантів як окремо, так і разом.

Стратегія управління ліквідністю на основі симплекса-методу дозволяє передбачати можливі ситуації розвитку подій. Так, при розгляді нових кредитних заявок необхідно враховувати зміну структури балансу. Якщо видача кредиту приведе до значного негативного розриву, то від такої заявки необхідно відмовитися.

Політика по управління ліквідністю повинна включати не тільки методику розрахунку показників і порядок взаємодії структурних підрозділів, але й процедуру відновлення ліквідності. Необхідно постійне проведення аналізу застосовуваних методик управління ліквідністю і їхньої відповідності сучасним вимогам. Ліміти й обмеження необхідно переглядати при зміні сценарію розвитку подій, з обліком «кращої» практики й особливостей конкретного банку. Політика повинна також передбачати можливість твердого внутрішнього контролю цих лімітів й обмежень.

Висновки

В Україні, на мою думку, процеси дерегулювання банківської діяльності, зокрема лібералізації контролю за банківською ліквідністю та підвищення ролі саморегулювання банками своєї ліквідності, матимуть перспективи розвитку, проте не найближчим часом. Поки що зарано послаблювати вимоги щодо нормативів ліквідності банків, особливо за умови браку самообмежень у цій сфері з боку банківського менеджменту та недостатньо стабільної економічної ситуації.

Таким чином, економічні нормативи є забезпечувальним інструментом центрального банку: їх дотримання забезпечує певний мінімально необхідний рівень ліквідності кожного окремого банку в банківській системі країни. Проте через статичність та ретроспективність показників нормативів вони не можуть бути точними і єдиними індикаторами ліквідності банків, а їх дотримання є необхідною, але недостатньою умовою забезпечення ефективного управління банківською ліквідністю.

Отже, банкрутство комерційних банків, що є очевидним слідством неправильної політики в області управління ліквідністю й дохідністю, ударяє не тільки по гаманцях клієнтів. Мова йде про завдання збитків суб'єктам економіки, що постачає банки ресурсами, а у випадку масового характеру - економіці країни в цілому. Проблема управління активами й пасивами з метою підтримки ліквідності є однієї із ключових для українських банків.

Ліквідність - одна з узагальнених якісних характеристик діяльності банку, що обумовлює його надійність. Оптимізація управління активами й пасивами для забезпечення ліквідності й дохідності - актуальне завдання як сучасного банківського менеджменту, так і сучасної теорії фінансів. Зниження процентної маржі змушує кредитні установи більш ретельно підходити до проблемі формування оптимального ліквідного портфеля. Ліквідність банку являє собою динамічний стан, що відображає здатність вчасно виконувати зобов'язання перед кредиторами й вкладниками за рахунок управління своїми активами й пасивами. Критерієм ліквідності банку є спряженість всіх його активів і пасивів по строкам і сумам, у випадку ж виникнення невідповідності - здатність забезпечити себе ліквідними активами. [32]

Банк виступає як самостійний фінансовий інструмент. За свою діяльність, за надання послуг він повинен одержувати доход, що покриває його витрати, так щоб вартість його послуг була на рівні, достатньому для подальшого розвитку. Для цього йому необхідно оптимізувати управляння дохідністю. Ліквідність комерційного банку зв'язана, з одного боку, з забезпеченням своєчасного наявного й безготівкового грошового обігу по рахункам своїх клієнтів, а у зв'язку із цим - з підтримкою відповідності між активними й пасивними операціями по строках закінчення вимог й зобов'язань; а з іншого боку - зі здатністю банку зберегти свою власну вартість як об'єкта економічних відносин.

На ліквідність та дохідність банку впливає ряд факторів. Деякі з них очевидні, їх вплив безсумнівно, інші впливають на ліквідність та дохідність банку побічно, тому їх можна виявити тільки після відповідного аналізу.

Ліквідність банківської системи залежить від ліквідності кожного окремого банку, оскільки банки зв'язані прямо з ринком міжбанківських позик й депозитів, а також за допомогою розрахункових і клірингових центрів. Банкрутство банку, що має широку кореспондентську мережу й виступає посередника в міжбанківських платежах, несприятливо позначиться на роботі всіх його кореспондентів.

Втрата ліквідності одним або декількома банками не повинна підривати ліквідність всієї банківської системи. Очевидно, що ці процеси, що відбуваються у банківській сфері, так чи інакше повинні контролюватися Національним Банком України, який повинен відслідковувати також стан розрахункової системи, міжбанківського, фондових, валютного ринків. Таким чином, ліквідність банківської системи залежить від ефективної системи банківського нагляду й від здатності банківського сектора відповідати потребам економічних суб'єктів по оптимальної організації розрахунково-платіжного обороту. [12] Національним банком України для оцінки ліквідності комерційних банків використається система показників (нормативів, коефіцієнтів), що визначають бажані або припустимі з погляду регулювальних органів співвідношення активних й пасивних частин балансу банку. Така система звичайно містить у собі показники поточної, коротко- і довгострокової ліквідності, що характеризують стабільність пасивів, рухливість активів, відповідність між пасивними й активними операціями по строках їхнього проведення, здатність банку виконувати свої зобов'язання. [10]

На сьогоднішній момент у банківській системі України існують значні диспропорції між активами й пасивами по строках розміщення й залучення, а тому найменші потрясіння й нестійкість економіки можуть привести до кризі ліквідності. Оскільки виключати можливість виникнення таких ситуацій не можна, те необхідно заздалегідь прийняти заходи щодо мінімізації небажаних наслідків можливих кризових явищ. Для того щоб розробити й застосувати дані міри, необхідно виявити джерела потенційної погрози підриву ліквідності банківської системи. [8]

Що стосується мір, що сприяють підвищенню ліквідності й платоспроможності банку, що виявився на межі своєї ліквідності внаслідок неписьменного і неефективного управління активами й пасивами, недооцінки ринку, недоліків в аналітичній роботі й інших причинах, то можна виділити

наступні напрямки.

По-перше, банку необхідно оцінювати ліквідність балансу шляхом розрахунку коефіцієнтів ліквідності. У процесі аналізу балансу можуть бути виявлені відхилення від припустимих значень, які потрібно привести у відповідність із нормативними показниками.

Досвід роботи комерційних банків показує, що банки одержують більше прибутку, коли функціонують на грані мінімально припустимих значень нормативів ліквідності, тобто повністю використовують надавані їм права по залученню грошових кошти як кредитні ресурси. Отже, доцільно приділяти основну увагу ефективному керуванню активами, а саме високоприбутковим операціям. У той же час особливості роботи банку як установи, що засновує свою діяльність на використанні кошти клієнтів, диктує необхідність дотримання показників ліквідності. Максимальна ліквідність досягається при максимізації залишків у касах і на кореспондентських рахунках стосовно іншим активам. Але саме в цьому випадку прибуток банка мінімальний.

Максимізація дохідності вимагає не зберігання коштів, а їхнього використання для видачі позичок і здійснення інших інвестицій. Оскільки для цього необхідно звести касову готівку й залишки на кореспондентських рахунках до мінімуму, максимізація прибутку ставить під погрозу безперебійність виконання банком своїх поточних зобов'язань перед клієнтами.

Отже, сутність банківського управління активами й пасивами з метою підтримки ліквідності складається в гнучкому сполученні протилежних вимог ліквідності й дохідності. Цільова функція управління активами й пасивами комерційним банком укладається в максимізації прибутку при обов'язковому дотриманні встановлюваним й обумовлених самим банком економічних нормативів.

По-друге, банк повинен визначати потреба в ліквідних кошти хоча б на короткострокову перспективу. У рішенні цього завдання допоможе також попереднє вивчення господарських і фінансових умов на місцевому ринку, специфіки клієнтури, можливостей виходу на нові ринки, а також перспектив розвитку банківських послуг, а саме, відкриття нових видів рахунків, проведення операцій по лізингу, факторингу й т.д. Причому, необхідно враховувати також й загальнонаціональні фактори. Наприклад, зміни в грошово-кредитній політиці, в законодавстві й т.д., тобто регулювання вимог до ліквідності банків з боку монетарної влади.[39]

Виходячи з прогнозної величини необхідних ліквідних кошти банку потрібно сформувати ліквідний резерв для виконання непередбачених зобов'язань, поява яких може бути викликано зміною стану грошового ринку, фінансового становища клієнта або банка партнера. Також менеджери по управлінню ліквідністю повинні прогнозувати з досить високою часткою ймовірності, коли найбільш великі вкладники й користувачі кредитів банку планують зняти кошти з рахунку або збільшити внески. Це дозволяє керуючим планувати свої дії у випадку виникнення дефіциту або надлишку ліквідних кошти.

По-третє, підтримка ліквідності та дохідності на необхідному рівні здійснюється при допомоги проведення певної політики банку в області пасивних й активних операцій, вироблюваної з урахуванням конкретних умов грошового ринку й особливостей виконуваних операцій. Тобто банк повинен розробити грамотну політикові управління активними й пасивними операціями й, наприклад, відбити її в спеціальному положенні «Управління активами й пасивами».

Таким чином, кожен комерційний банк повинен самостійно, шляхом ефективного управління активами й пасивами, забезпечувати підтримка своєї ліквідності на заданому рівні на основі як аналізу її стану, складного на конкретні періоди часу, так і прогнозування результатів діяльності й проведення надалі науково обґрунтованої економічної політики в області формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення й резервів, залучення позикових кошти сторонніх організацій, здійснення активних кредитних операцій.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ, зі змінами і доп.

2. Закон України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р. № 679-ХІV, зі змінами і доп.

3. Інструкція НБУ “Про порядок регулювання діяльності банків в Україні” від 28.08.2001 р. № 368 зі змінами від 17.12.2007 року

4. Лист Національного банку України №14-101/1334-4877 від 15.04.2008 року.

5. Положення Національного банку України “Про порядок формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”: Постанова Національного банку України № 279 від 06.07.2000 року зі змінами від 6.07. 2007 року.

6. Положення НБУ “Про порядок рефінансування банків під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу (депозиту), розміщеного в Національному банку України” від 29.05.2006 р. № 195, зі змінами.

7. Положення НБУ “Про порядок формування обов'язкових резервів для банків України” від 16.03.2006 р. № 91 зі змінами від 2 квітня 2008 року.

8. Положення НБУ “Про процентну політику Національного банку України” від 18.08.2004 р. № 389.

9. Положення НБУ “Про регулювання Національним банком України ліквідності банків України” від 26.09.2006 р. № 378 зі змінами.

10. Постанова Правління Національного банку України №764 від 24.12.2009 року

11. Про встановлення офіційного курсу гривні до долара США: Постанова Правління Національного банку України № 128 від 21 травня 2008 року.

12. Про окремі питання регулювання грошово-кредитного ринку:Постанова Правління Національного банку України №364 від 15 вересня 2006 року

13. Про окремі питання регулювання грошово-кредитного ринку: Розпорядження Національного банку України №236-р від 22.04.2008 року

14. Про регулювання грошово-кредитного ринку: Постанова Правління Національного банку України №403 від 07.11.2007 року

15. Про терміни та можливі обсяги проведення Національним банком України окремих операцій з банками, передбачених у Положенні про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, та вимоги щодо забезпечення, що пропонується банками: Постанова Національного банку України від 14 листопада 2006 р. № 434 зі змінами від 21 квітня 2008 року.

16. Адамик Б.П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 278 с.

17. Аристов Д.В., Гузов К.О. Ликвидность банков: скрытая угроза // Деньги и кредит. - 2001. - № 7. - С.49-51.

18. Бакун О. Пряме таргетування інфляції: досвід Чехії // Вісник НБУ. - 2003. - № 3. - С. 60.

19. Банковское дело / О.И. Лаврушин, И.Д. Мамонова, Н.И. Валенцева и др. // Под ред. О.И. Лаврушина. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: КНОРУС, 2005. - 768 с.

20. Банковское дело. - 2-е изд., перераб. и доп. / Под ред. О.И. Лаврушина. - М.: Финансы и статистика, 2005. - 672 с.

21. Болдаков В. Монетарні операції Національного банку України // Вісник НБУ. - 2002. - № 3 - С. 44.

22. Буздалин А.В. Равновесная ликвидность // Банковское дело в Москве // www/bdm.ru/arhiv/2005/06/17-20/htm.

23. Буздалин А.В. Факторы оптимальной ликвидности // Банковское дело. - 2005. - № 1. - С. 2.

24. Вожжов А.П. Процессы трансформации банковских ресурсов: Монография. - Севастополь: Изд-во СевНТУ, 2006. - С. 339

25. Вагіна Н.Б. Аналіз ліквідності банківської системи. Практичні питання використання інструментів у процесі регулювання ліквідності банків // Матеріали семінару „Напрями, інструменти та механізми регулювання грошово-кредитного ринку”. - Навчальний центр НБУ. - 3-7 квітня 2006 року.

26. Вахненко Т. Кредитно-боргова експансія банків та методи її стримування // Матеріали Інституту економіки та прогнозування НАН України від 30 травня 2008 року 159

27. Габбард Р.Г. Гроші, фінансова система та економіка / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. - К.: КНЕУ, 2004. - С. 889.

28. Галицька Е., Висоцька Л. Удосконалення системи показників ліквідності комерційних банків // Банківська справа. - 2002. - № 2. - C. 19.

29. Герасимович А.М. Аналіз банківської діяльності // Київ . 2004. - С. 364, 436, 570.

30. Гребеник Н. Особливості інструментів монетарної політики Національного банку України // Вісник НБУ. - 2002. - № 6. - С. 2.

31. Грей С., Хоггарт Г. Введение в денежно-кредитные операции / Банк Англии // www.bankofengland.co.uk

32. Енциклопедія банківської справи України. К.: Молодь; К.: Ін Юре, 2001. - С. 679.

33. Интрилигатор М. Математические методы оптимизации и экономическая теория. - М.: Прогресс, 1975. - С. 420.

34. Івасів І.Б. Ліквідність банку в умовах маркетингоорієнтованого менеджменту // Фінанси України. - 2003. - № 1. - С. 109-115.

35. Йеджерсков С., Холтхаузен К., Карман А. Україна - Посилення впливу монетарних операцій. - Звіт МВФ. - 2007. - С.-32.

36. Ковальчук Т.Т., Коваль М.М. Ліквідність комерційних банків: Навч. посібник. - К.: Знання, КОО, 1996. - С. - 120.

37. Коваль В.М. Методи забезпечення оптимального співвідношення між ліквідністю і дохідністю комерційного банку.-К.: Фінанси України, 2000.-№2.-С.-104.

38. Кузнецова В., Ларина О. Банковское дело. Практикум.КноРус - 2009. - С - 248.

39. Косова Т.Д. Аналіз банківської діяльності: Навч. Посібник, 2008.-С 224

40. Котыхов М.П., Шевченко И.В. Построение ликвидной позиции коммерческого банка // Финансы и кредит. - 2002. - № 23 (113). - С. 22.

41. Кулаков А.Е. Определение суммы недостатка (избытка) ре-сурсов по модели ликвидности // Финансы и кредит. - 2002. - № 1.- С. 19.

42. Лисенко Р., Сомик А., Ніколайчук С. Монетарний трансмісійний механізм в Україні. Аналіз дії трансмісійного механізму грошово-кредитної політики // Вісник Національного банку України. - 2007. - №11 . - С.18

43. Матеріали міжнародного семінару „Монетарні операції центральних банків”. - Навчальний центр НБУ. - 4-7 жовтня 2006 року.

44. Міщенко В.І. Банківські операції: підручник / В.І. Міщенко, Н.Г. Слав'янська, О.Г. Корнєєва. - 2 вид. перероб і доп. - К.: Знання, 2007. - С. 796.

45. Міщенко В.І., Сомик А.В. Ліквідність банківської системи України. - 2008. - С.- 17, 104.

46. Моисеев С.Р. Избыточная ликвидность банковского сектора: реальные угрозы или мифы? // Банковское дело. - 2004. - № 10. - С. 14.

47. Монетарний трансмісійний механізм в Україні: Науковоаналітичні матеріали. Вип. 9 / В.І. Міщенко, О.І. Петрик, А.В. Сомик, Р.С. Лисенко, та ін. - К.; Національний банк України. Центр наукових досліджень, 2008. - 144 с.

48. Облікова ставка Національного банку України / Офіційний сайт Національного банку України //

49. Обсяг операцій з розміщення державних цінних паперів на відкритому ринку у 2005 році // Бюлетень НБУ. - 2006. - № 2. - С. 154.

50. Основні засади грошово-кредитної політики на 2008 рік. Затверджено рішенням Ради Національного банку України № 17 від 22.11.2007 зі змінами, внесеними рішенням Ради Національного банку України від 4 липня 2008 року №13 від 4 липня 2008 року. 162

51. Основні монетарні параметри грошово-кредитного ринку України // Вісник Національного банку України за 1997-2009 рр.

52. Общая теория денег и кредита: Учебник для вузов./ Под ред. Жукова Е.Ф. - 2-е изд., перераб. И доп. - М.: ЮНИТИ, 2000. - С. 45

53. Основні тенденції грошово-кредитного ринку України / Офіційний сайт Національного банку України // www.bank.gov.ua.

54. Питання функціонування та вдосконалення інфраструктури фондового ринку України: Інформаційно-аналітичні матеріали / За ред. О.І. Кірєєва, М.М. Шаповалової, Н.І. Гребеник. - К.: Центр наукових досліджень НБУ, 2005. - С. 132.

55. Петрук О.М. Банківська справа. 2005. - С. 109

56. Ринок капіталів / Офіційний сайт Національного банку України // www.bank.gov.ua/Fin_ryn/index.htm

57. Річний звіт Райффайзен Банк Аваль за 2005, 2006, 2007, 2008 роки// Офіційний сайт Райффайзен Банк Аваль // www.aval.ua/about/bank_reports /

58. Сомик А.В. Ліквідність банківської системи України / Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. 15-16 листопада 2007 р. - Черкаси: ЧІБС УБС НБУ, 2007. - С.142.

59. Сомик А.В. Роль фінансового ринку в монетарному трансмісійному механізмі // Європейський вектор економічного розвитку: Збірник наукових праць. Вип.. 1(4). - Д.: Вид-во ДУЕП, 2008. - с.109-116

60. Сомик А.В. Управління ліквідністю банківської системи: // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. Т.20. - Суми: УАБС НБУ, 2007. - С. 296 - 304.

61. Стельмах В.С., Гребеник Н.І., Міщенко В.І. Грошовокредитна політика в Україні/ За ред. В.І. Міщенка. - 2-ге вид., перероб. і доп.- К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. - 421с.

62. Тютюнник А./Банковское дело: Операции, технологии, управление / Альпина Бизнес Букс , 2009 - С.

63. Г. Э. Ходачник. Основы банковского дела / ACADEMIA, 2007. - С.

64. www.bank.gov.ua/Fin_ryn/index.htm

65. www.bank.gov.ua

66. www.aval.ua/about/bank_reports

Размещено на Allbest.ru