Основи взаємодії підприємств з органами соціального страхування та соціального забезпечення

Вступ

1. Необхідність, зміст та значення фондів соціального страхування та соціального забезпечення

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками - роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. Страхові внески, сплачені в іноземній валюті, підлягають перерахуванню на рахунок Фонду у валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день сплати страхових внесків.

Допомога по вагітності і пологах.

Допомога при народженні дитини.

Допомога по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку.

Допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві).

Забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне страхування застрахованими особами та членами їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв - профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми).[35]

1.2 Сутність та принципи страхування на випадок безробіття

Страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:

- надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

- обов'язкове страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільності такого страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності;

- цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;

- солідарності та субсидування;

- обов'язковості фінансування Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття;

- паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;

- диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу та тривалості безробіття;

- надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум, встановлений законом, допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

- законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.[4]

Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень та на інших підставах, передбачених законодавством про працю. Особа набуває статусу застрахованої особи після укладання трудового договору, з цього дня починається сплата страхових внесків і припиняється з дня розірвання трудового договору. Роботодавець набуває статусу платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з дня реєстрації. Особам, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів соціального страхування. Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Страхуванню на випадок безробіття не підлягають:

1) працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства України виникло право на пенсію;.

2) іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій створюється Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом. Діяльність Фонду регулюється основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України "Про зайнятість населення" та статутом Фонду, який затверджується правлінням Фонду.

Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.[27]

Усі застраховані особи є членами Фонду.

Розміри страхових внесків до фонду соціального страхування на випадок безробіття визначаються виходячи з того, що вони повинні забезпечувати:

1) виплату застрахованим особам забезпечення надання соціальних послуг;

2) створення резерву коштів Фонду;

3) покриття витрат Фонду у зв'язку із фінансуванням витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази.

Розмір страхових внесків щорічно за Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік. Роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці. Якщо роботодавці несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються штрафні санкції. У разі ліквідації або реорганізації роботодавець зобов'язаний провести повний розрахунок щодо сплати страхових внесків до Фонду на день ліквідації організації та звернутися за місцем реєстрації платника страхових внесків для зняття з обліку.

Від сплати страхових внесків звільняються:

- застраховані особи на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком;

- застраховані особи в частині отриманої допомоги по частковому безробіттю.

Розміри страхових внесків установлюються на календарний рік:

- для роботодавця - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, утому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;

- для найманих працівників - у відсотках до сум оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Страхові внески нараховуються на фактичні виплати (доходи), що не перевищують максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, з якої справляються внески до Фонду, визначеної Кабінетом Міністрів України.

Роботодавці - суб'єкти підприємницької діяльності відносять страхові внески на валові витрати. Суми страхових внесків виключаються з доходів працівників, що підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян. Роботодавці, діяльність яких фінансується за рахунок державного та/або місцевих бюджетів, сплачують страхові внески з коштів, передбачених на ці цілі. страхування соціальний охорона здоров'я

Страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем. Період, протягом якого застрахована особа була звільнена від сплати страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу. До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту).[19]

1.3 Страхування від нещасного випадку на виробництві

Основними принципами страхування від нещасного випадку на виробництві є:

1. Паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку.

2. Своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком.

3. Обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

4. Надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав.

5. Обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків.

6. Формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі.

7. Диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві.

8. Економічна заінтересованість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці.

9. Цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування. Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків). Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

2) учні та студенти навчальних закладів, аспіранти, докторанти, залучені до будь яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики;

3) особи, які утримуються у виправних, лікувальних трудових, виховно-трудових закладах та залучені, до трудової діяльності на виробництві цих установ на інших підприємствах за спеціальними договорами.[6]

Добровільно, за письмовою заявою у Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися:

1) священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно;

3) громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Строк страхування розпочинається з дня, який настає за днем прийняття заяви, за умови сплати страхового внеску. Страхування припиняється, якщо страховий внесок до Фонду соціального страхування від нещасних випадків не перераховано протягом трьох місяців з дня подання заяви.

Внески, які сплачують підприємства з фонду заробітної плати надходять до Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням. Цей Фонд набуває прав юридичної особи з дня реєстрації статуту у спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:

1) внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

2) капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників;

3) прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

4) коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці;

5) добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку. Страхові тарифи, диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.[18]

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:

- для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;

- для добровільно застрахованих осіб - у відсотках до мінімальної заробітної плати.

Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат. Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).

1.4 Право громадян на державне пенсійне забезпечення

При пенсійному страхуванні основні види пенсійного забезпечення здійснюються при досягненні застрахованою особою пенсійного віку. Ця умова не є обов'язковою, бо, виходячи з принципу свободи угоди, сторони, які уклали договір страхування, можуть самі визначити вік, з якого необхідно починати виплату страхового забезпечення. Договір пенсійного страхування може бути укладений як з громадянами (фізичними особами), так і з юридичними особами - спілками, товариствами, підприємствами тощо. Договір страхування пенсії також може бути укладений однією особою на користь іншої. Страховою подією є досягнення застрахованою особою пенсійного віку. Договори страхування можуть бути укладені з дієздатними громадянами. Максимальний вік застрахованої особи на момент укладання договору страхування для жінки обмежений 54 роками, а для чоловіків - 59 роками, тобто за рік до пенсійного віку. Однак існують програми пенсійного страхування, які передбачають виплату пенсій з наступного місяця після моменту сплати страхового внеску. На страхування, як правило, приймаються громадяни незалежно від стану здоров'я на момент укладання угоди.[7]

Громадяни України мають право на державне пенсiйне забезпечення за вiком, по iнвалiдностi, у зв'язку з втратою годувальника та в iнших випадках, передбачених цим Законом. Види державних пенсiй: трудовi пенсії, за віком, по інвалідності, в разi втрати годувальника, за вислугу років, соцiальнi пенсiї.

Виплата пенсiй здiйснюється з коштiв Пенсiйного фонду України Пенсiйний фонд України є самостiйною фiнансово-банкiвською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштiв, що вiдраховуються пiдприємствами i органiзацiями на заходи соцiального страхування за тарифами, диференцiйованими залежно вiд небезпечностi, шкiдливостi, тяжкостi робiт та стану iнших умов працi, страхових внескiв громадян, якi займаються пiдприємницькою дiяльнiстю, обов'язкових страхових внескiв громадян, а також коштiв державного бюджету України. Фiнансування витрат на виплату пенсiй провадиться по всiй територiї України щомiсячно незалежно вiд надходжень коштiв та соцiально-економiчного стану конкретних регiонiв за рахунок перерозподiлу коштiв Пенсiйного фонду України в межах країни. Пенсiї не пiдлягають оподаткуванню.

Середньомiсячний фактичний заробiток для обчислення пенсiй береться (за вибором того, хто звернувся за пенсiєю): за 24 останнiх календарних мiсяцi роботи пiдряд перед зверненням за пенсiєю або за будь-якi 60 календарних мiсяцiв роботи пiдряд протягом всiєї трудової дiяльностi перед зверненням за пенсiєю, незалежно вiд наявних перерв у роботi. Середньомiсячний заробiток за 24 календарних мiсяцi i за 60 календарних мiсяцiв визначається шляхом дiлення загальної суми заробiтку за 24 календарних мiсяцi роботи пiдряд (перед зверненням за пенсiєю) чи за 60 календарних мiсяцiв роботи пiдряд (протягом всiєї трудової дiяльностi) вiдповiдно на 24 чи 60. При цьому за бажанням того, хто звернувся за пенсiєю, мiсяцi з неповним числом робочих днiв у зв'язку з їх влаштуванням на роботу або звiльненням враховуються як повнi календарнi мiсяцi роботи. У тих випадках, коли той, хто звернувся за пенсiєю, пропрацював менше 24 календарних мiсяцiв, середньомiсячний заробiток визначається шляхом дiлення загальної суми заробiтку за календарнi мiсяцi роботи на число цих мiсяцiв. Якщо працiвник пропрацював менше одного календарного мiсяця, то заробiток за весь вiдпрацьований час дiлиться на число робочих днiв за мiсяць, обчислене в середньому за рiк (25,4 - при шестиденному робочому тижнi та 21,2 - при п'ятиденному робочому тижнi). У цьому разi для обчислення пенсiї враховується не бiльше двох тарифних ставок (окладiв). При призначеннi пенсiй працiвникам, зайнятим на сезонних роботах, середньомiсячний фактичний заробiток визначається шляхом дiлення за 2 або 5 повних сезонiв на 24 чи 60.

У заробiток для обчислення пенсiй включаються всi види оплати працi, на якi за дiючими правилами нараховуються страховi внески, крiм виплат одноразового характеру, не обумовлених дiючою системою оплати працi (компенсацiя за невикористану вiдпустку, вихiдна допомога та iншi), перелiк яких затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України. У заробiток для обчислення пенсiї включається за вiдповiднi перiоди допомога по тимчасовiй непрацездатностi чи середнiй заробiток, що зберiгається за працiвником. [22]

Призначення пенсiй i оформлення документiв для їх виплати здiйснюється органами Пенсiйного фонду України.

Заява про призначення пенсiї працюючим подається за мiсцем роботи. Документи про призначення пенсiй розглядаються органом, що призначає пенсiї, не пiзнiше 10 днiв з дня їх надходження. Повiдомлення про вiдмову в призначеннi пенсiї iз зазначенням причин вiдмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсiї видає або надсилає пiдприємству, органiзацiї або заявниковi не пiзнiше 5 днiв пiсля винесення вiдповiдного рішення.

Пенсiї призначаються з дня звернення за пенсiєю, крiм таких випадкiв, коли пенсiї призначаються з бiльш раннього строку:

а) пенсiї за вiком та по iнвалiдностi призначаються з дня досягнення пенсiйного вiку або вiдповiдно встановлення iнвалiдностi органами медико-соцiальної експертизи, якщо звернення за пенсiєю надiйшло не пiзнiше 3 мiсяцiв з дня досягнення пенсiйного вiку або встановлення iнвалiдностi;

б) пенсiї у разi втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсiю, але не бiльш як за 12 мiсяцiв перед зверненням за пенсiєю.

Переведення з одного виду пенсiї на iнший провадиться з дня подання вiдповiдної заяви з усiма необхiдними документами. Пенсiї виплачуються без урахування одержуваного заробiтку за мiсцем фактичного проживання пенсiонера, незалежно вiд прописки. Виплата пенсiй провадиться за поточний мiсяць загальною сумою у встановленi строки, але не пiзнiше 25 числа мiсяця, за який виплачується пенсiя.

Вiдрахування з пенсiй можуть провадитися на пiдставi судових рiшень, ухвал, постанов i вирокiв, виконавчих написiв нотарiальних контор та iнших рiшень i постанов, виконання яких вiдповiдно до чинного законодавства провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рiшень. Розмiр вiдрахування з пенсiї обчислюється з суми, що належить пенсiонеровi до виплати. З пенсiї може бути вiдраховано не бiльше 50 процентiв її розмiру: на утримання членiв сiм'ї (алiменти), на вiдшкодування збиткiв вiд розкрадання майна пiдприємств i органiзацiй, на компенсацiю шкоди, заподiяної калiцтвом або iншим пошкодженням здоров'я, а також у зв'язку iз смертю годувальника, на повернення переодержаних сум заробiтної плати в передбачених законодавством випадках. З усiх iнших видiв стягнень може бути вiдраховано не бiльше 20 процентiв пенсiї.

Громадянам, якi виїхали на постiйне проживання за кордон, пенсiї не призначаються.

Пенсiї, призначенi в Українi до виїзду на постiйне проживання за кордон, виплачуються за 6 мiсяцiв наперед перед вiд'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тiльки пенсiї, призначенi внаслiдок трудового калiцтва або професiйного захворювання. Порядок переведення пенсiй, призначених внаслiдок трудового калiцтва або професiйного захворювання, в iншi країни визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Органи, що призначають пенсiї мають право вимагати вiдповiднi документи вiд пiдприємств, органiзацiй i окремих осiб, а також в необхiдних випадках перевiряти обгрунтованiсть їх видачi.

Пiдприємства та органiзацiї несуть матерiальну вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну громадянам або державi внаслiдок несвоєчасного оформлення або подання пенсiйних документiв, а також за видачу недостовiрних документiв, i вiдшкодовують її.[44]

2. Взаємодія управління охорони здоров'я облдержадміністрації з органами соціального страхування та соціального забезпечення

2.1 Організаційно-економічна характеристика управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації

Управління охорони здоров'я є структурним підрозділом обласної державної адміністрації і підпорядковується голові обласної державної адміністрації і Міністерству охорони здоров'я.

Вищезазначена установа знаходиться за адресою: м.Суми, Ковпаківський район, вул. Дзержинського, 57.

Згідно довідки Сумського обласного управління статистики № 29/2 ”Про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України”, управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації має наступні характеристики:

1) ідентифікаційний код 02013142;

ознака особи - юридична особа;

організаційно - правова форма господарювання - установа ;

орган управління - Міністерство охорони здоров'я України;

форма власності - комунальна.

У своїй діяльності управління охорони здоров'я керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, розпорядженнями голови відповідної обласної державної адміністрації, наказами МОЗ, а також Типовим положенням про управління охорони здоров'я обласної, Київської та Севастопольської міської держаної адміністрації № 1946 від 10.12.1998р.

Основними завданнями управління охорони здоров'я є реалізація державної політики в галузі охорони здоров'я, керівництво закладами охорони здоров'я, організація їх матеріально-фінансового забезпечення, здійснення заходів щодо запобігання інфекційним захворюванням, епідеміями та їх ліквідації, організація медико-санітарної допомоги населенню, роботи органів медико-соціальної експертизи, закладів судово-медичної та судово-психіатричної експертизи, забезпечення дотримання законодавства в галузі охорони здоров'я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на збереження навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення.[9]

Управління охорони здоров'я у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами обласної державної адміністрації, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями та об'єднаннями громадян.

Управління охорони здоров'я має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Бухгалтерську службу очолює головний бухгалтер. При управлінні охорони здоров'я створена централізована бухгалтерія, яка обслуговує одинадцять медичних закладів.

Штат управління складається з 19 чоловік (табл. 2.1)

Як бачимо, штатна чисельність працівників управління охорони здоров'я порівняно з 2002 роком зросла на одну штатну одиницю. Так в 2002році - 19 чол., в 2003 році - 19 чол., в 2004 році - 20 чол.

Управління охорони здоров'я утримується за рахунок коштів державного бюджету.[10]

Установа одержує бюджетні асигнування з державного бюджету (в 2002-2004 роках частково фінансувалося і за рахунок місцевого бюджету) (табл. 2.2, 2.3). Аналізуючи дані таблиці 2.2 бачимо, що на 2002 рік затверджено кошторис в сумі 150170 грн., надійшло асигнувань в сумі 146744 грн., або 97,7 % від затвердженого. Касові видатки становлять 146744 грн

Таблиця 2.1 Кількість працівників управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації за 2002 - 2004 рр.

На 2003 рік затверджено кошторис в сумі 236150 грн., надійшло асигнувань 195158 грн., або 82,6 % від затвердженого. Касові видатки 195158 грн.

Таблиця 2.2 Зобов'язання установи за 2002- 2004 рр. ( тис.грн.)

На 2004 рік затверджено коштів в сумі 239140 грн., надійшло асигнувань в сумі 238646 грн., або 99,8 %. Касові видатки становлять 238646 грн.На протязі трьох років 100 % фінансувалась заробітна плата і нарахування на заробітну плату.

В структурі видатків заробітна плата і нарахування на заробітну плату становлять 72 %; придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки становлять 12 %; видатки на відрядження - 4 %; видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв по - 8 %; придбання обладнання - 4 %.

Таблиця 2.3 Результати фінансової діяльності установи

Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень (додаток А, Б, В, Д, Е, Ж).

Управління охорони здоров'я облдержадміністрації згідно бюджетного Кодексу України бере бюджетні зобов'язання та проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом (додаток К, Л, М).

В зв'язку з недофінансуванням з державного бюджету в 2002 і 2003 роках виникла кредиторська заборгованість (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості установи за 2002-2004 рр. (тис. грн.)

Як бачимо, кредиторська заборгованість виникла за 2002 рік в сумі 3925 грн., в тому числі: по відрядженню - 1477грн., за тепло - 2350 грн., за водопостачання - 63 грн., за електроенергію - 30грн. За 2003 рік кредиторська заборгованість становить 24166 грн., в тому числі: за придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг в сумі 6317 грн., комунальних послуг - 2244 грн., за придбання автомобіля - 9927 грн.

На протязі 2004 року була погашена кредиторська заборгованість за 2003 рік і станом на 01.01.2005 року кредиторська заборгованість становить 1963 грн. (за оплату комунальних послуг).

Дебіторська заборгованість за 2002 рік становить 7809 грн., за 2003 рік - 2674 грн., за 2004 рік 7589 грн.

В 2002 році проведена попередня оплата: пенсійного фонду в сумі 1127 грн., за бензин - 986 грн., за ремонт копіювального апарату - 1500 грн., за послуги зв'язку - 2160 грн., за комунальні послуги - 2036 грн. Заборгувала управлінню газета “Медицина і здоров'я “.

В 2003 році проведені попередні оплати: пенсійному фонду в сумі 1006 грн., за канцтовари - 160 грн., за зв'язок - 238 грн., за комунальні послуги - 455 грн.

В 2004 році попередня оплата була здійснена до: пенсійного фонду - 503 грн., за канцтовари - 160 грн., за талони на бензин - 417грн., за послуги зв'язку - 341 грн., за охорону кабінету спецчастини - 315 грн., за комунальні послуги - 5035 грн., за обладнання - 815 грн. (додаток Н, П, Р)

При управлінні охорони здоров'я в 2003 році створений централізований фонд (кошти обласного бюджету), за рахунок якого отримуються медикаменти і медичне обладнання лікувально профілактичними закладами області (таблиця 2.5)

Аналізуючи дані таблиці 2.5, бачимо, що в 2004 році було видано медикаментів на 490970,59 грн. більше ніж в 2003 році, а медобладнання на 232211,90 грн. Це свідчить про те, що була покращена матеріальна база лікувально - профілактичних закладів області.

При управлінні охорони здоров'я створена централізована бухгалтерія, яка обслуговує такі організації:

Обласний центр медико-соціальної експертизи;

Обласний центр медичної статистики та аналізу “Медстат”;

Таблиця 2.5 Отримання медикаментів та медобладнання за рахунок централізованого фонду УОЗ за 2003- 2004 рр.( тис. грн.)

Обласний центр профілактики Віл-інфекції СНІДу;

Обласний лікарсько - фізкультурний диспансер;

Обласна наукова медична бібліотека.

В управлінні Державного казначейства відкриті рахунки управлінням охорони здоров'я для кожного медичного закладу. На ці рахунки надходять бюджетні кошти, які використовуються за призначенням, а саме для оплати заробітної плати, медикаментів, обладнання, комунальних послуг інших виплат, згідно затверджених кошторисів підприємств. Головним розпорядником бюджетних коштів є головні лікарі установ, а право першого підпису банківських документів має начальник управління охорони здоров'я та головний бухгалтер централізованої бухгалтерії.

2.2 Сплата внесків до фондів соціального страхування і соціального забезпечення

Управління охорони здоров'я сплачує соціальні внески до фондів соціального страхування для того, щоб всі працівники мали соціальне забезпечення на випадок захворювання, втрати працездатності, підтримки материнства та дитинства, забезпечення громадян у старості, а також з охорони здоров'я робітників в умовах безплатної медицини.

Розглянемо ставки внесків до фондів соціального страхування взагалі, на конкретних прикладах заробітної плати працюючих та проаналізуємо на прикладі двох останніх років нарахування та утримання внесків до цих фондів.

Підприємство здійснює внески до фондів:

1. До пенсійного фонду України управління охорони здоров'я сплачує внески для забезпечення громадян у старості (додаток С).

2. Внески з тимчасової непрацездатності

Нарахування внесків.

Платниками внесків з тимчасової непрацездатності є:

1. Підприємства, установи, організації або уповноважений ними орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, іноземні підприємства; фізичні особи, які виконують працю найманих працівників (за найманих працівників).

2. Підприємства громадських організацій інвалідів, де інвалідів не менше 50% загальної чисельності працюючих, і фонд оплати праці інвалідів - не менше 25% витрат на оплату праці.

3. Українські товариства глухих та українські товариства сліпих (далі УТОГ та УТОС).

Об'єктом оподаткування платників є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників (у т.ч. у натуральній формі), які обкладаються податком з доходів фізичних осіб.

Ставки внесків

- для першого пункту платників - 2,9%;

- для другого пункту - 0,7% - за інвалідів; 2,9% - за інших працівників;

- для добровільно застрахованих осіб - 0,5% - за всіх працівників.

Утримання з заробітної плати внесків до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Платниками внесків є наймані працівники та наймані працівники-інваліди, які працюють на підприємствах і в організаціях товариств УТОГ і УТОС та добровільно застраховані особи.

Об'єктом оподаткування виступає заробітна плата найманих працівників, яку обкладають податком з доходів фізичних осіб. Для добровільно застрахованих осіб - оподаткований доход (прибуток).

Ставка внесків:

1.Для найманих працівників: 0,5% якщо доход не більше прожиткового мінімуму для працездатної особи; 1,0% - якщо доход більше прожиткового мінімуму для працездатної особи.

2.Для найманих працівників-інвалідів, які працюють на підприємствах і в організаціях товариств УТОГ і УТОС - 0,25%.

3. Для добровільно застрахованих осіб - 3,4%.

4. Внески від нещасного випадку на виробництві.

Нарахування на заробітну плату.

Платниками є підприємства, установи, організації або уповноважений ними орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, іноземні підприємства; фізичні особи, які виконують працю найманих працівників; підприємства громадських організацій інвалідів, де інвалідів не менше 50% загальної чисельності працюючих, і фонд оплати праці інвалідів - не менше 25% витрат на оплату праці; фізичні особи, у яких працюють інваліди та зарплата яких перевищує 25% від загального фонду оплати праці

Об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників (у т.ч. у натуральній формі), які обкладаються податком з доходів фізичних осіб.

Для підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, іноземні підприємства, а також фізичні особи, які виконують працю найманих працівників нарахування проводять в розмірі страхового тарифу. Страхові тарифи визначає Фонд страхування від нещасного випадку виходячи з класу професійного ризику галузі, до якої віднесений страхувальник, відповідно до постанови КМУ від 13.09.2000р. № 1423 та Закону України від 22.02.01р. № 2272-ІІІ. [6]

Для бюджетних установ та об'єднань громадян в тому числі управління охорони здоров'я, страховi тарифи встановлюються в розмiрi 0,2% вiд сум фактичних витрат на оплату працi найманих працiвникiв, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробiтної плати, на iншi заохочувальнi i компенсацiйнi виплати, у тому числi в натуральнiй формi, що визначаються вiдповiдно до Закону України "Про оплату працi"(108/95-ВР), якi пiдлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.