75

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ

КВАЛІФІКАЦІЇ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ І БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ДИПЛОМНА РОБОТА СПЕЦІАЛІСТА

УПРАВЛІННЯ ОПЕРАЦІЯМИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ З ОРГАНІЗАЦІЇ КРЕДИТНИХ ВІДНОШЕНЬ З ЮРИДИЧНИМИ І ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ

(на матеріалах відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України)

7.050104 - Фінанси

Допущена до захисту

Виконавець студентка

І.О.Василішина

ХЕРСОН 2002

Реферат

В роботі розглянуті питання роботи комерційного банку з юридичними та фізичними особами у галузі кредитування, напрямки покращення ефективності кредитних операцій, введення нових кредитних продуктів відповідно до нормативних документів ВАТ “Державного Ощадного банку України”.

За результатами проведеної роботи було встановлено, що незважаючи на помітний розвиток системи Ощадбанку у напрямку збільшення кредитування юридичних та фізичних осіб та впровадження в системі нових банківських продуктів в цьому напрямку, розвинуту філійну мережу, в Ощадбанку спостерігаються негативні процеси, які вимагають додаткової уваги до їх вирішення.

Надані пропозиції для збільшення та розвитку кредитних послуг, а саме:

Проводити більш гнучку та зважену кредитну політику, впроваджувати нові, конкурентноспособні кредитні проекти, збільшувати обсяг кредитів наданих фізичним особам.

Розроблена модель і проведено рішення задачі на ЕОМ.

Робота містить 18 додатки, 22 таблиці, використано 34 джерела інформації, обсяг роботи 126 сторінок.

Вступ

Актуальність теми. В умовах переходу до ринкової економіки підвищена увага до банківської системи в Україні . Як і будь-яке підприємство, банк є самостійним господарюючим суб'єктом, володіє правами юридичної особи, виробляє і реалізує продукт, надає послуги, діє на принципах госпрозрахунку. Банк вирішує питання, пов'язані з задоволенням суспільних потреб в своєму продукті і послугах, реалізацією на основі отриманого прибутку соціальних і економічних інтересів, як членів його колективу, так і інтересів власника майна банку. Банк може здійснювати операції, передбачені Законом "Про банки і банківську діяльність", Стаття 3 , Статутом банку. Сьогодні комерційний банк може запропонувати клієнту до 200 видів різноманітних банківських продуктів і послуг. Широка диверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати клієнтів і залишатися рентабельними навіть при надто несприятливій господарської кон'юнктурі. Але далеко не всі банківські операції повсякденно присутні і використовуються в практиці конкретного банківського закладу (наприклад, виконання міжнародних розрахунків чи трастові операції ). Але є певний базовий набір, без якого банк не може існувати і нормально функціонувати. Так, ВАТ “Державний Ощадний банк України” зорієнтован в основному на обслуговування фізичних осіб. Але , незважаючи на це, кредитування юридичних осіб займає неостаннє місце в діяльності банку і дають йому можливість займати неостаннє місце серед банківських установ, які надають суб”єктам господарської діяльності аналогічні послуги. Тому, дослідження цього питання на прикладі ВАТ “Державний Ощадний банк України” має важливе значення для забезпечення його роботи в цьому напрямку в майбутньому.

Теоретичне і практичне значення теми. Операції, що конструюють діяльність банка різноманітні, але важливішою з них є - видача кредитів.

Так, банки володіють унікальною спроможністю створювати засоби платежу, що використовуються в господарстві для організації товарного обігу і розрахунків. Спроможність комерційних банків збільшувати і зменшувати депозити і грошову масу широко використовується центральним банком, який через систему обов'язкових резервів управляє динамікою кредиту.

Важливіша функціональна сфера діяльності банків - посередництво в кредиті. Комерційні банки виконують роль посередників між господарськими одиницями, що накопичують грошові кошти і тими, що їх потребують. Вони надають власникам вільних капіталів надійну форму вкладання грошей в виді різноманітних депозитів, що забезпечує збереження грошових коштів і задовольняє потребу клієнта в ліквідності. Банківський кредит - в багатьох випадках незамінна форма фінансових послуг, що дозволяє враховувати потреби конкретного позичальника і пристосовувати до них умови одержання позики (на відміну від ринку цінних паперів, де терміни і інші умови позик стандартизовані), тому дослідження процесу формування кредитних відношень має важливе теоретичне значення для розвитку діяльності банку.

Мета і задачі роботи. Метою дипломної роботи є дослідження організації кредитних відношень з юридичними та фізичними особами на матеріалах ВАТ “Державний Ощадний банк України” з урахуванням досвіду роботи в цьому напрямку вітчизняних і зарубіжних банківських установ. Дослідження проводиться з метою розробки рекомендацій і пропозицій направлених на покращення ефективності кредитних операцій. До основних задач дослідження відносяться:

Методи та організація кредитних операцій комерційних банків.

Управління кредитними операціями та використання нових технологій в розвитку кредитування в Ощадному банку України.

Аналіз доходності кредитних операцій та напрямки підвищення їх доходності.

Методи дослідження. До основних методів відноситься : аналіз економічних показників діяльності, статистична оцінка та вибірка окремих показників, системний аналіз окремих операцій за різними напрямками кредитної діяльності в системі Ощадбанку, виявлення їх позитивних та негативних сторін відповідно до вимог нормативних документів Національного банку України та одержання позитивного результату від кредитних операцій.

Структура роботи. Виходячи з мети і задач дослідження структура роботи включає три розділи. Перший розділ освічує методику організації кредитних операцій в комерціних банках України. В ньому дається розробка тих методів та показників, які будуть використані в наступних розділах. Приводяться приклади аналогічних кредитних операцій, які проводяться в комерційних банках України. Другий розділ присвячено аналізу організації кредитних операцій в системі Ощадбанку України на прикладах проведення кредитних операцій та впровадження нових технологій ВАТ “Державного Ощадного банку України” . В третьому розділі розглянуто конкретні приклади роботи кредитної діяльності установ Ощадбанку та зв”язок між окремими показниками, що впливають на розміри доходу банку.

Характеристика об”єкту дослідження. ВАТ “Державний Ощадний банк України”, як банк загальнонаціонального масштабу, є провідним системоутворюючим банком, який реалізує інтереси держави на фінансових ринках та впливає на пріоритети і напрями розвитку банківської системи України, в забезпеченні комплексного обслуговування клієнтів (приватних, корпоративних, державних) на всій території України, використовуючи переваги розгалуженої філійної мережі. До задач дослідження відноситься розробка більш ефективних напрямків та методів кредитування.

Огляд джерел що використані в роботі. В роботі використані нормативні документи Національного банку Украіни, Державного Ощадного банку України, законодавчі акти України, наукові розробки та навчальні посібники , періодична література, а також матеріали, які відображають фінансову діяльність об”єкту дослідження. В роботі використовуються наукові розробки Колеснікова В.І., Камаєва В.Д., Поповича В.М., Лаврушина О.І., Сімонова В.В. та інші.

1.Організація проведення кредитних операцій комерційними банками

1.1 Кредитні операції комерційних банків та способи їх проведення

Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.

Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.

Кредит - позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання1.

Кредитор - суб'єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб'єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Суб'єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту: міжбанківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.

Фізичні особи - споживчий кредит (лише в національній грошовій одиниці).

Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.

Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу.

У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя, інші угоди про надання кредиту не укладаються.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

- сплати боржником за векселем;

- передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

- переоформлення комерційного кредиту на банківський.

У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін.

Лізинговий кредит - це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.

Об'єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно.

Суб'єктами лізингу можуть бути лізингодавець (суб'єкт господарювання, що є власником об'єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб'єкт, що домовляється з лізингодавачем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об'єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, організація та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей).

Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.

Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки або мають поручителів, які надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника.

Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати: жилі будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об'єктом застави за іншою угодою.

Крім того, іпотечні кредити вигідні як банку так і позичальнику з тої точки зору, що вартість об'єктів застави, як правило зростає з часом і в разі проблем з погашенням кредиту зріст вартості нерухомого майна є додатковим забезпеченням щодо риску неповернення його. Так, наприклад у 2000р. Ощадбанком було надано кредит під заставу нерухомого майна (будинку в центрі м.Херсона) фірмі “Аква-Траст” в сумі 50 тис.грн. під 40% річних терміном 2 роки, вартість застави, згідно експертної оцінки складала 80 тис.грн. По закінченні терміну кредиту загальна заборгованість за кредитом та відсотками склала 90 тис.грн. Але за 2 роки вартість об'єкту застави зросла на 30% до 104 тис.грн. Для погашення кредиту об'єкт було виставлено на продаж та реалізовано за 95,0 тис.грн., що було достатньо для покриття усіх витрат.

Споживчий кредит - кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору2.

Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт жилих будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою та сумою її поточних доходів, за винятком обов'язкових платежів, протягом 10 років. Строк кредиту встановлюється залежно від цілей об'єкта кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, причому він не повинен перевищувати 10 років з дня його надання.

Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

Комерційний банк може надавати бланковий кредит тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення - тільки під зобов'язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

У країнах із дворівневою банківською системою (Національний банк і комерційні банки різних форм власності) базисною процентною ставкою є ставка рефінансування НБУ, що застосовується при кредитуванні комерційних банків. Останні встановлюють процентну ставку по своїх позичкових операціях, як правило, вище дисконтної ставки НБУ. Однак це не є обов'язковою нормою. Якщо банк має у своєму розпорядженні більш дешеві ресурси, він може встановлювати і більш низькі, ніж облікова ставка, відсотки по своїх позичках.

Наприклад, у 2002 році ставка рефінансування НБУ складала 10 відсотків , в той час, як середня процентна ставка за кредитами складала 35-40%. Ставка Національної резервної системи США, в тому ж самому періоді складала 3% річних, а середня процентна ставка за міжнародними кредитами ( за лініями ЄБРР , МВФ ) в порівнянні з ситуацією в Україні , складала лише 5-7% річних.

Процентна ставка НБУ залежить від його грошово-кредитної політики, процентних ставок на міжнародному ринку позичкових капіталів, стану платіжного балансу і курсу національної валюти.

Проводячи політику рестрикції кредитів, центральний банк поряд з іншими мірами, як правило, збільшує дисконтну ставку, а при експансії -- зменшує.

Збільшення норми відсотку на міжнародному ринку позичкових капіталів приводить до підвищення дисконтної ставки центрального банку і навпаки.

Якщо в країні складається пасивний платіжний баланс і уряд не хоче допустити падіння обмінного курсу національної валюти нижче визначеної величини, процентні ставки звичайно підвищуються для стимулювання іноземного капіталу.

Рівень інфляції повинний обов'язково враховуватися при встановленні, як дисконтної ставки центрального банку, так і ставки відсотку по позичках комерційних банків, тому що інакше банки будуть зазнавати збитків у зв'язку із знеціненням грошей. Дешеві гроші (у порівнянні з іншими видами ресурсів) стимулюють ажіотажний попит на кредити, створюють умови для зловживань у банківському середовищі і розбалансування економіки.

Рівень процентної ставки повинний знаходитися в прямої залежності від терміну позички. Чим довше термін, тим вище процентна ставка. Така залежність обумовлюється двома факторами. По-перше, при більш тривалих термінах позички вище ризик втрати від неповернення кредиту і від знецінення позичених коштів у зв'язку з інфляцією, що неминуча в ринковій економіці. По- друге, вкладення коштів довгострокового характеру, як правило, дають відносно більш високу віддачу.

Як приклад можна привести наступні дані: у 2002 році Ощадбанк кредитував корткострокові проекти (терміном до 1 року) за ставкою 30% річних, в той час, як довгострокові проекти коштували позичальникам 40-42 відсотки річних. Із 3,0 млн. довгострокових кредитів було повернуто 2,8 млн.грн., в той час як з 3,5 млн.грн. короткострокових кредитів було повернуто 100% від суми. У зв'язку з тим, що відносна доходність за довгостроковими кредитами була вищою майже на 40% від короткострокових кредитів вдалося за рахунок отриманого доходу покрити збитки по неповернутих кредитах і було отримано, в середньому, однаковий доход, як за “короткими” так і за “довгими” кредитами .

Рівень витрат по формуванню позичкового капіталу банка безпосередньо впливає на величину процентної ставки по позичках. Ці витрати складаються з депозитного відсотка і плати за кредит, отриманий в інших банках. Чим дорожче банку обходяться ресурси, використані для кредитування, за інших рівних умов, вище норма позичкового відсотка3.

При видачі позичок комерційні банки зтикаються з двома видами ризику -- кредитним і процентним. Кредитний ризик пов'язаний із втратами від неповернення основної суми боргу у зв'язку з банкрутством позичальника, а процентний -- із втратами від несплати відсотків за користування позичкою. Рівень цих ризиків залежить від видів наданих кредитів і від порядку стягування відсотків. Найбільш ризиковані є незабезпечені (бланкові) позички.

Ступінь ризику забезпечених позичок залежить від якості забезпечення. Позички з більш високим ступенем ризику повинні видаватися під більш високий відсоток, щоб компенсувати кредитору витрати від ризикового приміщення засобів. Головним інструментом оцінки і керування ризиком є вивчення кредитоспроможності позичальника. Першокласним позичальникам, тобто маючим високу кредитоспроможність, позички можуть видаватися з застосуванням нормальної (базової) процентної ставки з невеликим збільшенням. По інших клієнтах позичковий відсоток установлюється на більш високому рівні, чим базова ставка, причому при визначенні величини збільшення базової процентної ставки необхідно враховувати усі фактори, що підвищують ступінь ризику.

Звичайно відсоток по більш великих позичках повинний бути нижче, ніж по дрібним, оскільки витрати, пов”язані з кредитною послугою, не знаходяться в прямої залежності від її величини, а абсолютний доход банку по великих позичках вище, ніж по дрібним. Інакше кажучи, при видачі великих позичок банки несуть відносно менші витрати. Крім того, великі позички видаються великим позичальникам, що, як правило, менш піддані ризику банкрутства. Однак з такого правила можуть бути виключення. Банк може не знижувати процентну ставку по великих кредитах, якщо по його розрахунках це приводить до підвищення ризику в зв'язку з погіршенням структури позичкового портфеля через порушення правила диверсифікованості активів.

Звичайно більш високий попит на позички спричиняє підвищення процентних ставок по них. Однак в умовах конкуренції між кредитними органами і боротьби за розширення ринків, що обслуговуються, банки можуть не керуватися цим правилом. Вони можуть не підвищувати рівень процентної ставки при росту попиту на кредит, керуючись тим, що більш низькі процентні ставки по кредитах дозволяють розраховувати на залучення більшого числа клієнтів і завоювання конкурентних переваг.

Як забезпечення банківських позичок можуть виступати різні види майна позичальника і зобов'язання третіх осіб. Кожна з форм забезпечення повернення кредиту має свій рівень надійності. Абсолютно надійним видом застави є золото й інші дорогоцінні метали, але вони в банківській практиці в даний час майже не використовуються. Тому банк повинний оцінити якість відповідного виду застави і з урахуванням його рівня встановлювати процентну ставку по позичках. Чим вище якість застави, тим, за інших рівних умов, відносно нижче може бути процентна ставка по позичці4.

Наприклад, у 2002 році двум колективним сільгосппідприємствам (АТФ “Зоря” та КСП “Червоний партизан”) було надано кредити в сумі по 250,0 тис.грн. кожному під відсоткову ставку 47% та 38% відповідно, різниця між ставками була обумовлена тим, що АТФ “Зоря” було надано кредит під заставу майбутнього врожаю, КСП “Червоний партизан” під заставу автотранспортної техніки, що знаходилася на балансі підприємства. У зв'язку з тим, що техніка, на відміну від ще неотриманого врожаю є більш ліквідною до реалізації заставою ставка останньому кредитопозичальнику була зменшена.

Комерційні банки видають кредити на різні цілі і різним категоріям позичальників. Ставки по позичках, наданим частковим підприємствам усіх галузей народного господарства, звичайно найнижчі з усіх стягнутих банком, що обумовлено короткостроковим характером цих позичок. Кредити, надані торгово-посередницьким організаціям, що будують свій бізнес за принципом «купівлі-продажу», повинні бути найдорожчими, тому що доход від цього виду діяльності носить спекулятивний характер. Трохи вище, ніж ставки по позичках частковим підприємствам, установлюється норма відсотка по споживчих кредитах, оскільки ці позички невеликі, вимагають щодо великих витрат на оформлення і контроль, а також сполучені з підвищеним ризиком. Аналогічний підхід повинний дотримуватися і при встановленні процентної ставки по сільськогосподарських позичках, особливо тим, що видаються фермерським господарствам.

Витрати по оформленню позички і контролю прямо впливають на рівень процентної ставки. Чим ці витрати більше, тим, за інших рівних умов, вище норма позичкового відсотка. В окремих позичкових операціях витрати, зв'язані з кредитуванням, не включаються в процентну ставку, а компенсуються шляхом стягування з позичальника комісійних платежів.

При встановленні процентних ставок по своїх кредитах комерційні банки повинні враховувати ставки конкуруючих джерел отриманих коштів, у тому числі інших банків, а також ринків комерційних паперів і облігацій. Звичайно ці ставки не повинні сильно відрізнятися, хоча в цьому відношенні банк може проводити у визначені періоди індивідуальну процентну політику.

Норма позичкового відсотка комерційного банку може залежати і від характеру відносин між ним і позичальником. Якщо в день погашення кредиту в позичальника немає засобів для сплати боргу, банк своїм розпорядженням стягує кредит шляхом реалізації свого заставного права або перекладу термінової заборгованості на рахунок прострочених позичок.Процентна ставка по прострочених позичках, як правило, подвоюється.

У відповідності з положенням "Про кредитування", Затвердженого постановою Правління Національного банку України №246 від 28 вересня 1995р. кредитна операція - це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.

Кредитні операції банків і кредитних заснувань у першому наближенні діляться на: активні і пасивні. (таблиця № 1)

Таблиця 1

Активно-пасивні операції комерційних банків

Активні операції	Пасивні операції
Кредитування клієнтів. Кредитування інших банків. Депозити в інших банках. Кошти на резервному корсчете в центральному банку. Кошти на коррахунках в інших банках.	Депозити клієнтів. Депозити банків. Кредити банків, у тому числі центрального.

Інакше кажучи, операції банків містять у собі: позичкові операції і депозитні операції.

Позичкові операції- це дії робітників банку (кредитних заснувань) по наданню і (або) одержанню кредитів, їхньому поверненню й оплаті відповідних відсотків, а депозитні операції - дії тих же робітників по розміщенню і (або) притягненню до себе внесків, їхньому поверненню й оплаті відсотків, що заподіються.

Основний предмет позичкових операцій- кредит (позичка) як визначена сума грошей, що видається (утворюється), повертається, оплачується, відповідно депозитних операцій - внесок (депозит) як сума грошей і (або) інших цінностей (цінних паперів), що поміщається (застосовується), повертається, у необхідних випадках оплачується.

Кредити, які надаються банками, поділяються

за строками користування:

а) короткострокові - до 1 року,

б) середньострокові - до 3 років,

в) довгострокові - понад 3 роки

Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.

Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо5.

За забезпеченням:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

г) незабезпечені (бланкові).

За ступенем ризику:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком.

За методами надання:

а) у разовому порядку;

б) відповідно до відкритої кредитної лінії;

в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання).

За строками погашення:

а) водночас;

б) у розстрочку;

в) достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);

г) з регресією платежів;

д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

(Див. таблицю 2.)

Таблиця 2.

Види кредитів комерційних банків та критерії їх визначення

Критерій	Вид кредиту (позички)
1. Роль банку (кредитор або позичальник).	-Активний -Пасивний
2. Термін.	-До запитання (огульний) -Строковий, короткостроковий, середньостроковий довгостроковий
3. Призначення.	- Позички торговим і промисловим операціям - Позички під нерухомість - Позички приватним особам - Позички фінансовим підприємствам - Позички фермерам - Позички на придбання або збереження цінних паперів - Інші позички
4. Ціль.	-На збільшення капіталу (виробничих фондів) -На тимчасове накопичення засобів -На споживчі цілі населенню (споживчий)
5. Наявність і характер забезпечення.	-Бланковий (незабезпечений) - Забезпечений заставою товарів або інших цінних паперів (ломбардний) гарантійним зобов'язанням або поручництвом
6. Засіб.	- Кредит грошима - Кредит за допомогою акцептування векселя позичальника
7. Ступінь ризику.	- З найменшим ризиком - З підвищеним ризиком - З граничним ризиком - Нестандартний

Найважливішим елементом кредитної політики банку є використовуваний їм інструментарій для задоволення потреб клієнтів у позикових коштах, виражений у видах, що видаються банком позичок (кредитів): Чим різноманітніше цей інструментарій, тим повніше можуть бути задоволені індивідуальні потреби клієнтів. Водночас на вибір банком кредитного інструментарію впливають не тільки потреби клієнта, але і його особливості (фінансова надійність і ін.), а також можливості й інтереси самого банку. Позички класифікуються по різних ознаках, а саме :

1.Згідно джерел притягнення, як внутрішні (у межах своєї країни) і зовнішні (міжнародні);

2. Згідно статусу кредитора, як офіційні, неофіційні, змішані, міжнародних організацій;

3. Згідно форми надання, як готівково-грошова, рефінансування, переоформлення (реструктуризація і надання нового кредиту);

4. Згідно валюти притягнення розділяються, як у валюті країни кредитора, у валюті країни позичальника, у валюті третьої країни, мультивалютні;

5. Згідно форми організації, як двосторонні, багатосторонні (сіндіцировані, консорціальні, дзеркальні);

6. Згідно ступіню заможності повернення, як незабезпечені (міжбанківські), забезпечені (матеріально забезпечені (заставою), у тому числі ломбардні й іпотечні; бланкові (забезпечені банківськими векселями));

7. Згідно техніки надання (притягнення) розділяються на такі, які надаються одною сумою, відкритою кредитною лінією, контокорентні, овердрафні;

8. Згідно терміну користування поділяються на короткострокові, середньострокові та довгострокові;

9. Згідно спрямованості, як кредити на поточні потреби (формуванняоборотних активів);

10. Згідно економічного призначення на пов»язані : платіжні, підформування запасів товарно-матеріальних цінностей, включаючі сезонні; під фінансування виробничих витрат, розрахункові(урахування векселів); під фінансування інвестиційних витрат; споживчі; проміжні; незв»язані (без вказівки об»єкта кредитування в кредитній угоді);

11. Згідно ступіню концентрації об»єкта кредитування , як кредити під одиничну потребу, під сукупну потребу, під укрупнену потребу;

12. Згідно виду процентної ставки, як кредити з фінансованою ставкою, з плаваючою ставкою, із змішаною ставкою;

13.Згідно форми погашення, як кредити, що погашаються однією сумою, що погашаються через рівні проміжки часу рівними частками, що погашаються нерівними частками;

14 . Згідно юридичною підпорядкованістю кредитних операцій, як кредити, що підкоряються законодавству країни-кредитора, що підкоряються законодавству країни-позичальника, що підкоряються законодавству третьої країни.

Одна з основних цілей комерційних банків -- це одержання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів банку, базою підвищення добробуту працівників банку і т.д. Прибуток банку являє собою різницю між його валовим доходом і витратами 6.

Валовий доход банку залежить насамперед від обсягу його кредитних вкладень і інвестицій, розміру процентної ставки по наданим кредитам, від величини і структури активів банку.

Основним джерелом доходів більшості комерційних банків є відсотки, стягнуті з позичальників за користування кредитами.

В залежності від кредитної політики, той чи інший Український комерцій банк формує кредитні відносини із своїми клієнтами.

Так, Укрексімбанк, маючи статус державного банку на зовнішньоекономічному ринку орієнтується на програми, що пов'язані з кредитними програмами на міждержавному рівні під акредитиви та гарантії іноземних компаній та урядів.

Приватбанк, активно працюючи з іноземними компаніями та маючи достатню кількість готівкової валюти, спеціалізується на наданні кредитів в іноземній валюті.

Ощадбанк, який є найбільшим в Україні оператором по наданню послуг фізичним особам, будує кредитні відносини відповідно в основному з фізичними особами.

Промінвестбанк, у відповідності із власною кредитною політикою, ще з початку створення орієнтований на кредитування промисловості.

На відміну від Українських банків, іноземні банки, які мають більш розвинені відносини на міждержавних та міжнародних рівнях, та об'єднані у банківські консорціуми активно використовують можливості надання кредитів не тільки у межах власних країн, але і за кордоном, завдяки багаторічному досвіду співпраці з міжнародними фінансовими організаціями, фінансово-промисловими групами, які мають власні інтереси в у всьому світі, виступаючи перед окремими урядами та національними компаніями операторів, гарантів та поручителів цих груп та організацій.

Виходячи з вище викладеного можна відмітити, що Ощадний банк України, як і інші комерційні банки у своїй кредитній діяльності керується, насамперед, нормативними документами Національного банку України та законодавчими актами України, застосовуючи усі способи та методи отримання доходу починаючи з надання різноманітних видів кредитів та закінчуючи широким спектром кредитопозичальників.

1.2 Організація управління кредитними операціями комерційних банків з юридичними та фізичними особами

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними із них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування7.

Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.

Експертиза кредитного проекту проводиться з метою визначення його окупності та можливості своєчасного погашення кредиту разом з відсотками в результаті отримання економічного ефекту від впровадження (здійснення) проекту в терміни, які відповідають термінам кредитування.

На цьому етапі здійснюється детальний аналіз кредитних заявок, тобто:

- визначається ціль кредитування (на нове виробництво або на існуюче, на покриття обігових або основних засобів) та строк відволікання ресурсів;

- перевіряється коректність розрахунку суми кредиту шляхом аналізу техніко-економічного обгрунтування разом з відповідними документами;

- перевіряється обгрунтованість термінів погашення кредиту (більш детальний аналіз здійснюється при прогнозному розрахунку грошових потоків клієнта ;

- детально аналізуються доходи, що передбачаються від кредитної угоди, та витрати, пов'язані з кредитним проектом, відповідність рівня процентної ставки за кредитом рівню ризику, який несе банк (витрати по залученню ресурсів, формуванню страхового резерву, страхуванню ризику неповернення кредиту).

Для розгляду довгострокових проектів обов'язкове здійснення банком техніко-економічної експертизи, що визначається у відповідності до вимог Постанови НБУ від 6 липня 2000 р. N 279 «Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків»

Наведемо приклад оцінки кредитоспроможності позичальника на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю “Електоромехмонтаж” (Додаток № А.Б)

Розрахунок показників, що визначають фінансовий стан позичальника свідчить про наступне (станом на 01.10.02):

Коефіцієнт загальної ліквідності (Кзл).

Розд ІІ акт. + Розд.ІІІ акт. - Витр. наст. період.

Кзл =-------------------------------------------------------------------------------

Розд ІІ пас.+ Розд.ІІІ пас. - Позички не погаш. в строк

498,2

Кзл =--------- = 1,63

418,3

Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності (Кал)

Каса + Розрахунковий + Інші рахунки + Короткострокові

Рахунок в банках вклади

Кал =

Розділ ІІІ пас.

 0

Кал = ------------ = 0,00

418,3

Рентабельність продаж (Рп). Теоретичне значення Рп - не менше 0,1. У разі від`ємного значення показника Рп або наближення до “0”, його оцінка набуває значення “0”.

Прибуток від реалізації товарів (робіт, послуг) Ряд. 050 (Ф.№2)

Рп = =

Виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) (Ряд.010 - Ряд.015-

без податку на додану вартість та акцизного збору -Ряд.020) (Ф.№2)

Рп= 0,83

Рентабельність активів (Ра). Теоретичне значення Ра - не менше 1,0. У разі від`ємного значення показника Ра або наближення до “0”, його оцінка набуває значення “0”.

Нерозподілений прибуток минулих років - Платежі в бюджет

Ра =--------------------------------------------------------------------------------

Валюта балансу - Результат від реалізації

Ряд.475(Форма №1) - Ряд.200 (Форма №2) 123,0

Ра = ------------------------------------------------------- = -------------- = 0,33

Ряд 760 (Форма №1) - Ряд.050 (Форма №2) 566,8

Коефіцієнт фінансової стійкості (Кфс)

Джер. власн. коштів + довгостр. позич. кошт.- використ. позикових коштів

Кфс =

Валюта балансу

ряд.495 + ряд. 545 - ряд.300 (Форма №1)

Кфс = _------------------------------------------------------------------- = 0,49

ряд. 760 (Форма №1)

Коефіцієнт автономності (Ка)

Розділ І Пасиву

Ка =-------------------------------------------

Валюта балансу

Ряд.495 (Форма №1)

Ка =

Ряд.760 (Форма №1)

Ка = 0,35

Коефіцієнт маневреності власних коштів (Км) характеризує ступінь мобільності використання власних коштів.

Розд. І пас. - Розд. І акт. Ряд.495 - Ряд.070 (Ф.№1)

Км =---------------------------------- = -----------------------------------

Розд.І пас. Ряд.495 (Ф.№1)

Км = 0,53

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами (Кзаб) - характеризує долю власних оборотних засобів у загальній сумі оборотних засобів.

Розділ І Пасива - Розділ І Актива

Кзаб =-----------------------------------------------------------------

Розділ ІІ Актива + Розділ ІІІ Актива

Ряд.495 - Ряд.070 (Форма №1)

Кзаб =-----------------------------------------------------------------

Ряд.150 + Ряд.320 (Форма №1)

Кзаб = 0,29

Оцінка балів показників наведена у таблиці №3

Таблиця 3

Таблиця рангів показників8

Показник	Оцінка / межі значення показника
	5	10	15	20	25
Коефіцієнт загальної ліквідності (Кзл)	Менше 1,0	Від 1,0 до 1,5	Від 1,5 до 2,0	Від 2,0 до 2,5	Більше 2,5
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал)	Менше 0,1	Від 0,1 до 0,15	Від0,15 до 0,20	Від 0,2 до 0,25	Більше 0,25
Коефіцієнт покриття (Кп)	Менше 0,5	Від 0,5 до 1,0	Від 1,0 до 1,5	Від 1,5 до 2,0	Більше 2,0
Рентабельність продаж (Рп)	Менше 0,025	Від 0,05 до 0,025	Від 0,05 до 0,075	Від 0,075 до 0,1	Більше 0,1
Рентабельність активів (Ра)	Менше 0,25	Від 0,25 до 0,5	Від 0,5 до 0,75	Від 0,75 до 1,0	Більше 1,0
Коефіцієнт фінансової стійкості (Кфс)	Менше 0,2	Від 0,2 до 0,3	Від 0,3 до 0,4	Від 0,4 до 0,6	Більше 0,6
Коефіцієнт співвідно-шення залучених і власних коштів (Ксв)	Більше 4,0	Від 2,5 до 4,0	Від 1,5 до 2,5	Від 1,0 до 1,5	Менше 1,0
Коефіцієнт автономії (Ка)	Менше 0,2	Від 0,2 до 0,3	Від 0,3 до 0,4	Від 0,4 до 0,5	Більше 0,5
Коефіцієнт маневреності (Км)	Менше 0,2	Від 0,2 до 0,3	Від 0,3 до 0,4	Від 0,4 до 0,5	Більше 0,5
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами (Кзаб)	Менше 0,05	Від 0,05 до 1,0	Від 0,1 до 0,15	Від 0,15 до 0,2	Більше 0,2
Коефіцієнт простроченої заборгованості (Кпз)	Більше 0,25	Від 0,2 до 0,25	Від 0,15 до 0,2	Від 0,1 до 0,15	Менше 0,1

.

Для визначення оцінки кредитоспроможності позичальника застосовується рейтингова шкала узагальнених показників, в залежності від балів (таблиця 4).

Таблиця 4

Рейтингова шкала для визначення класу позичальника9

Значення узагальненого показника	Клас
Від 250 і більше	А
Від 200 до 249	Б
Від 150 до 199	В
Від 100 до 149	Г
Від 99 і менше	Д

Кредит товариства з обмеженою відповідальністю “Електоромехмонтаж”, який набрав 515 балів є стандартним кредитом і фірма є добрим кредитопозичальником.

Крім цих коефіцієнтів існують ще кілька додаткових, які допомагають визначити більш точно фінансовий стан кредитопозичальника:

- коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінансового ризику:

Зк

КН = ------------------,

Вк

де Зк - залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання),

Вк - власний капітал.

Оптимальне теоретичне значення показника КН - не більше ніж 1,0.

Рентабельність позичальника визначається за такими показниками:

- рентабельність активів:

Пч

Р = ------------------,

А

де Пч - чистий прибуток,

А - активи;

рентабельність продажу:

Пч

Р = -----------------,

Ор

де Пч - чистий прибуток,

Ор - обсяг реалізації продукції (без ПДВ).

Аналіз грошових потоків позичальника має здійснюватися з урахуванням такого показника:

- співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотками за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди (для короткострокових кредитів):

(Нсм х n) - (Зм х n) - Зі

К = ----------------------------------,

Ск

де Нсм - середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів),

Ск - сума кредиту та відсотки за ним,

n - кількість місяців дії кредитної угоди,

Зм - щомісячні умовно-постійні зобов'язання позичальника (адміністративно-господарські витрати тощо),

Зі - податкові платежі та сума інших зобов'язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім сум зобов'язань, строк погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього балансу).

Для суб'єктів господарської діяльності, діяльність яких пов'язана з сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.

Оптимальне теоретичне значення показника К - не менше ніж 1,5.

Також можуть бути враховані суб'єктивні чинники, що характеризуються такими показниками:

ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;

наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;

ефективність управління позичальника;

професіоналізм керівництва та його ділова репутація;

інша інформація.

Аналіз фінансового стану клієнта проводиться з метою оцінки його платоспроможності. Слід звернути увагу, що оцінка кредитного проекту здійснюється не тільки з урахуванням наявного фінансового стану замовника, а з прогнозуванням майбутніх змін, керуючись принципом “середніх” очікувань. Тобто обраховується “оптимістичний ” прогноз, коли обставини складаються в найкращому варіанті, та “найгірший” прогноз і приймається середнє значення.

При наданні кредиту під поруку або гарантію необхідно здійснювати також аналіз фінансового стану поручителя або гаранта.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану потенційного позичальника є його бухгалтерські звіти.

В результаті розгляду звітів визначаються кількісні параметри, що характеризують господарчу діяльність позичальника:

- ліквідність ;

- економічну та фінансову стабільність;

- прибутковість (рентабельність);

- перспективи грошових потоків.

Перші три параметри характеризуються системою фінансових коефіцієнтів - коефіцієнти ліквідності, покриття, забезпечення власними коштами, дохід на капітал та інші.

Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності визначається відношенням суми залишків по статтях грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми залишків по непогашених кредитах та поточної кредиторської заборгованості. Він характеризує наскільки короткострокові зобов'язання можуть бути негайно погашені швидколіквідними грошовими коштами та цінними паперами, тобто здатність позичальника швидко розрахуватись за своїми зобов'язаннями.

Коефіцієнт загальної ліквідності визначається відношенням загальної суми поточних активів (розділ II + розділ III) до загальної суми фінансових і поточних зобов'язань. Бажано, щоб цей коефіцієнт перевищував одиницю. Таким чином визначають, чи вистачить у підприємства всіх оборотних засобів для повної ліквідації своїх боргових зобов'язань.

Коефіцієнт платоспроможності визначається відношенням суми поточних активів до суми поточних зобов'язань. Це дає можливість визначити спроможність підприємства щодо погашення ним своїх короткострокових зобов'язань.

Різниця між сумами поточних активів і поточних зобов'язань визначає величину оборотного (робочого) капіталу. Цей показник свідчить про те, наскільки господарська діяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами.

Падіння коефіцієнтів ліквідності в порівнянні з попередньою звітною датою свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.

До показників економічної стабільності відносяться оборотність запасів, оборотність дебіторської заборгованості, оборотність кредиторської заборгованості та інші.

Оборотність запасів визначається відношенням суми середніх залишків запасів до виручки від одноденної реалізації продукції. Цей коефіцієнт відображає забезпеченість виробничого циклу необхідними обіговими коштами.

Оборотність дебіторської заборгованості обчислюється відношенням суми середніх залишків дебіторської заборгованості до виручки від одноденної реалізації. Це співвідношення свідчить про швидкість вивільнення коштів із дебіторської заборгованості.

Оборотність кредиторської заборгованості визначається відношенням суми середніх залишків кредиторської заборгованості до одноденних витрат на придбання запасів. Показник відображає швидкість погашення кредиторської заборгованості.

Не менш важливими в аналізі є коефіцієнти фінансової стабільності і фінансової незалежності (автономії), коефіцієнт маневреності власних коштів.

Коефіцієнт фінансової стабільності визначається відношенням суми власних коштів до позикових. При одержанні високого коефіцієнта (більше одиниці) не варто на цьому заспокоюватись і припиняти аналіз. Високий коефіцієнт фінансової стабільності сам по собі не є ознакою цілковитого благополуччя.

Коефіцієнт фінансової незалежності обчислюється відношенням суми власних коштів до валюти балансу.

Зворотним до коефіцієнту стабільності є коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів, який характеризує розмір залучених коштів на 1 гривню власних коштів.

Коефіцієнт маневреності власних коштів характеризує ступінь мобільності використання власних коштів.

Важливим показником, що характеризує ефективність діяльності підприємства є рентабельність виробництва.

Рентабельність визначається як співвідношення прибутку до обсягу реалізації або другого кількісного показника.

Під час проведення експертизи кредитного проекту та здійснення аналізу фінансового стану клієнта кредитний працівник повинен звернути увагу на необхідність спрямування на здійснення кредитного проекту власних коштів позичальника.

Необхідно надавати перевагу кредитним проектам, на здійснення яких позичальник спрямовує не менше 30 % власних коштів, тобто співвідношення банківського кредиту та власних коштів позичальника у вартості кредитного проекту складає 70% на 30 % 11.

Прогнозний аналіз грошових потоків клієнта на період кредитування до повного погашення кредиту разом з відсотками проводиться для доповнення аналізу фінансового стану клієнта та визначення джерел погашення кредиту. Аналіз руху грошових коштів позичальника є найбільш важливим для кредитного аналізу, оскільки надходження грошових коштів є безпосереднім джерелом погашення кредиту.

Аналіз грошових потоків клієнта має на меті оцінку кредитного ризику на підставі звітних показників. Він побудований на порівнянні надходжень і витрат за даний період.

Стійке перевищення надходжень над витратами протягом визначеного періоду дозволяє оцінювати клієнта як кредитоспроможного. В разі різких коливань такого перевищення або у випадку зворотного співвідношення - перевищення витрат над надходженнями - ризик неповернення кредиту підвищується.

Треба аналізувати рух коштів з питань прозорості розрахунків; стану платежів в реальних грошах і порядку бартеру; стану грошових надходжень в національній та вільноконвертованій валютах; обсягу кредитування в національній та вільноконвертованій валютах; спрямування коштів через свої дочірні або посередницькі фірми; в яких комерційних банках мають рахунки дочірні та посередницькі фірми; мотиви відкриття рахунків в цих банках;

-обсяг спрямування коштів на рахунок головного позичальника кредиту; відповідності розміру кредиту розміру грошових надходжень на рахунок, відкритий у банку, що надає кредит; в якій мірі кредитні кошти осідають на рахунках інших комерційних банків, що обслуговують дочірні та посередницькі фірми позичальника.

Під грошовими потоками підприємства необхідно розуміти надходження і платежі грошових коштів та їх еквівалентів за визначений проміжок часу. Грошові кошти включають кошти в касі підприємства та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є фінансові інвестиції в підприємство. Еквівалентами грошових коштів можна вважати також розміщення вільних грошових коштів у вигляді депозитних сертифікатів на короткий термін.

Аналіз руху грошових коштів позичальника проводиться станом на сьогодні, аналізується минулий період та прогнозується їх рух на майбутній.

Аналітичний прогноз може бути зроблений у декількох варіантах, основаних на певних гіпотезах. Наприклад, може бути передбачений як максимальний обсяг реалізації, так і мінімальний.

Рух грошових коштів необхідно вивчати у співставленні зі звітом про фінансові результати, про рух грошових коштів та з балансом. Прогноз грошових потоків надходжень і витрат порівнюється із фактичними даними за минулий період. Наприклад, при розгляді можливості надання кредиту на 6 місяців, аналізується минулий період не менше 6 місяців.

У разі очікування високого рівня інфляції у період, на який запрошується кредит, всі розрахунки необхідно коригувати на очікуваний рівень інфляції. Слід врахувати, що очікуваний рівень інфляції знецінить власні кошти підприємства, що призведе до відповідного погіршення фінансового стану.

Предмет застави має бути таким, що:

вільно відчужується (тобто не повинен бути під арештом, на нього не повинно бути звернуто стягнення, не знаходиться в оренді у третьої особи, тощо);

вартість якого можна реально оцінити;

яке може довго зберігатися та зберігання його відносно недороге;

реалізувати яке можна в найкоротший термін.

Не можуть бути предметом застави:

- національні, культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;

- вимоги, що мають особистий характер (тобто права, що не мають майнового змісту та не можуть бути відчужені від носіїв-наприклад, авторське), а також інші вимоги, застава яких забороняється законом;

- об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що перебувають в процесі корпоратизації;

- майно і кошти благодійних організацій;