- приватизаційні папери.

Виходячи з вимог законодавства про заставу, приватизацію та про казенні підприємства, для запобігання надмірного ризику при реалізації предмету застави, основні фонди казенного підприємства не повинні прийматися у заставу. Інше майно казенного підприємства може передаватися таким підприємством у заставу без дозволу органу, уповноваженого управляти цим майном, якщо інше не передбачено Статутом цього підприємства.

Недоцільно приймати в заставу:

- промислове та торгівельне обладнання із строком експлуатації або виготовлення понад 5 років;

- основні фонди виробничого призначення (крім майнових комплексів), які не можуть бути виділені в окремо розташовані одиниці і не мають незалежного енерго-, водо-, теплопостачання та під'їзних шляхів;

- автомобілі із строком випуску понад 3-5 років та пробігом: для автомобілів іноземного виробництва - понад 150 тис.км., республік колишнього СРСР - понад 70 тис км.;

- оргтехніку та побутову техніку строком виготовлення чи експлуатації понад 2 роки;

- залежалі (понад 1 року) товарні запаси, залежала сировина та товари в обігу та переробці, які не користуються попитом;

- майнові права по договорах (контрактах), дебіторська заборгованість по яких є простроченою;

- будинки або квартири, що знаходяться в приватній власності заставодавця, якщо в них проживають та прописані неповнолітні діти і інваліди.

Предмет застави не повинен бути переданий у заставу по інших зобов'язаннях позичальника, або бути предметом інших зобов'язань, в т.ч. договору оренди чи лізінгу. Щодо рухомого майна, цю обставину необхідно перевірити за допомогою Державного реєстру застав рухомого майна, а щодо нерухомого - за відомостями державних нотаріальних контор. Одночасно, в договорі застави з банком повинно бути обов'язково передбачено, що наступні застави майна, яке передано у заставу банку, не допускаються 12.

Предмет застави, що залишається у володінні заставодавця, має бути застрахований ним на користь банку.

В разі, якщо предмет застави знаходиться у спільній (колективній) власності, необхідно отримати дозвіл співвласника майна (наприклад, по майну господарських товариств, майну, яке є спільною власністю подружжя) на передачу його у заставу.

При наданні у заставу квартири потрібна нотаріально завірена згода членів сім'ї заставодавця, що проживають у цій квартирі.

З метою збереження заставленого майна необхідно:

- по нерухомості та транспортних засобах одночасно з нотаріальним посвідченням відповідних договорів застави вимагати накладення заборони на відчуження нерухомого майна;

- по рухомому майну - проводити його реєстрацію в Державному реєстрі застав рухомого майна.

При прийнятті в заставу майнових прав по депозитному договору необхідно враховувати наступне.

Майнові права по депозитному договору в заставу може передавати як позичальник (якщо він є вкладником по депозитному договору), так і третя особа (майновий поручитель), яка є вкладником по депозитному договору.

- сума депозиту має бути не меншою за 100 % суми кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом;

-строки надання кредиту повинні відповідати строкам залучення депозиту (в усякому разі термін повернення депозиту по депозитному договору не повинен наступати раніше, ніж термін повернення кредиту);

- сума депозиту, що враховується в якості застави за кредитом, має обліковуватися в банку на окремому депозитному рахунку.

Розміри кредитів, що надаються громадянам України, обмежуються:

1) граничними розмірами, встановленими Ощадним банком для конкретного виду кредитів;

2) платоспроможністю позичальника, його можливістю повністю та у встановлений строк повернути отриманий кредит. Кредити не надаються громадянам, з доходів яких здійснюються щомісячні платежі (комунальні платежі, оплата дитячого садку, аліменти), утримання по виконавчих документах тощо у розмірі більше 50 відсотків сукупного доходу.

Кредити під заклад, з урахуванням суми процентів за користування ними (не менше ніж за три місяці) та витрат на оформлення, видаються у розмірі не більше:

60 % оціночної вартості прийнятих під заклад нових товарів;

30 % оціночної вартості прийнятих під заклад товарів, що вже були в користуванні;

90 % номінальної вартості цінних паперів, емітованих Ощадним банком України.

Кредит може бути наданий в сумі, яка не перевищує:

60% оціночної вартості житлових будинків та квартир;

40% оціночної вартості виробничих приміщень;

50% оціночної вартості товарів в обороті або переробці та легкових автомобілів;

30% оціночної вартості вантажних автомобілів та технологічного обладнання, яке було у використанні;

60-70% оціночної вартості нового технологічного обладнання;

90% суми коштів на депозитному вкладі в установі Ощадного банку України.

Розмір процентної ставки за користування кредитом встановлюється установою банку самостійно залежно від вартості кредитних ресурсів, характеру наданого забезпечення, виду кредиту, попиту та пропозиції на кредитному ринку в конкретному регіоні та інших факторів з таким розрахунком, щоб сума одержаних від позичальника відсотків покривала витрати банку по залученню коштів, необхідних для надання кредиту і забезпечувала рентабельну роботу установи банку. Розмір плати за користування кредитом повинен бути не нижче мінімального рівня, що встановлюється Ощадним банком України.

За результатами оцінки фінансового стану кредитопозичальника можна зробити наступні висновки, що існуючі методичні прийоми оцінки ,розроблені НБУ та Ощадним банком України, дозволяють достатньо якісно та з великою вірогідністю оцінити стан кредитопозичальника, як суб'єкта господарської діяльності та мінімізувати ризики неповернення кредитів. Саме на цих засадах і будується організація управління кредитними операціями у будь -якому українському банку.

1.3 Методика розрахунку ефективності проведення кредитних операцій комерційними банками

На відміну від попереднього розділу, де розглядалось питання організації з кредитування юридичних та фізичних осіб з точки зору оцінки фінансового стану кредитопозичальника, у даному розділі відображено методику розрахунку ефективності проведення кредитних операцій комерційних банків на основі аналізу доходності кредитної діяльності.

Основні аспекти економічного аналізу доходності кредитної діяльності комерційних банків складається з трьох основних частин:

аналізу балансового звіту;

аналізу фінансової форми звітності;

порівняльного аналізу.

Основними завданнями аналізу діяльності комерційного банку є:

- визначення джерел, якості і стійкості банківських доходів;

- дотримання всіх вимог щодо ліквідності;

- підтримання стану адекватності і достатності капіталу.

Основними видами аналізу балансого звіту банку є аналіз структури, який дає змогу оцінювати зміни структури активів та пасивів протягом певного часу, та коефіціентний аналіз балансового звіту, який оцінює якісні характеристики активів і пасивів і проводиться з використанням таких основних коефіцієнтів:

Коефіцієнт ліквідних активів. Це коефіцієнт виміру ліквідності, який обчислюється шляхом додання міжбанківських активів до готівки та прирівняних до неї коштів мінус міжбанківськи пасиви та позички від центрального банку. Він також може розраховуватися як відсоток до загальних (або робочих) активів.

Коефіцієнт співвідношення позик та депозитів. Цей коефіцієнт визначається як відношення суми всіх активів із нормальним ризиком (дисконти, позики та авізо) до основних депозитів (включаючи депозити до запитання, термінові та ощадні депозити, за винятком короткострокових та довгострокових запозичень грошового ринку). Це співвідношення характеризує здатність банку залучати депозити для підтримки своїх кредитних операцій та його можливість давати в кредит ці депозити. Високе значення цього коефіцієнта традиційно асоціюється з вищим ризиком, оскільки це свідчить про слабшу ліквідність (та уразливість від дій кредиторів), негативні економічні умови чи наслідки відпливу депозитів.

Низьке значення цього коефіцієнта показує в кредитуванні неможливість прийняття існуючого ризику.

Багато в чому значення коефіцієнта залежить від ступеня розвитку країни, однак 70-80% залежить від співвідношення між ліквідністю та дохідністю. Якщо у всій банківській фінансовій системі цей показник перевищує 100% , тоді у будь-якій галузі можуть мати місце структурні проблеми, наприклад, при рефінансуванні центральним банком торговельних операцій чи стабілізаційному кредитуванні 13.

При цьому забезпечені кредити мають бути покриті за рахунок відповідних резервів, які мають прийняти форму забезпечення під збитки за позиками. Таким чином, обсяг позик, які беруться до розрахунку цього коефіцієнта, зменшується на суму сформованого резерву під збитки за позиками.

Коефіцієнт достатності капіталу. Цей коефіцієнт відображає співвідношення капіталу до загальних активів, зважених на ризик. І капітал, і активи мають бути повністю очищені від відповідних резервів під збитки за позиками та нематеріальних активів. Цей коефіцієнт показує межу захисту кредиторів та вкладників банку від непередбачених збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності.

Таким чином, цей коефіцієнт показує те, наскільки банк протистоїть економічним скрутам та складнощам. Цей коефіцієнт повинен розглядатись наглядовими органами та аналітиками як один із ключових показників економічного стану банку.

Коефіцієнт співвідношення дохідних активів до загальних активів. Дохідні активи складаються з підпроцентних депозитів, розміщених цінних паперів, позик, авізо та інших, поділених на загальні активи. Цей коефіцієнт має показувати, наскільки продуктивно банк використовує свої активи. Однак деяке “непродуктивне” використання активів є цілком нормальним, оскільки в той час, як приміщення та обладнання не можуть прямо давати прибуток, активи необхідні для підтримання операційної діяльності банку. Крім того, вимоги щодо резервування можуть призвести до того, що банк не матиме змоги використовувати деякі види активів. Слід зауважити, що цей коефіцієнт не вимірює ефективності використання активів.

Співвідношення резервів під збитки за позиками та загальних позик. Цей коефіцієнт характеризує якість банківського портфеля позик та покриття безнадійних боргів.

Кожний з цих коефіцієнтів може обчислюватися на базі окремого балансового звіту, оскільки кожний з них складається на окрему дату, що відповідає даті балансу. Банки, що залучені до фінансування сезонного виробництва, можуть показувати сезонні зміни цих коефіцієнтів, тому для ізоляції тенденцій від сезонних розходжень необхідно проводити порівняння за один і той самий місяць, за кілька років чи за середньорічними показниками. При цьому можуть бути внесені деякі зміни, наприклад, додавання довгострокового підпорядкованого боргу до капіталу при визначенні достатності капіталу. Існують деякі інші особливості, притаманні кожній конкретній країні.

Аналіз прибутків та збитків

Аналіз структури базується на відсоткових значеннях кожного рядка таблиці щодо загального підсумку. Зміни відносних показників окремих статей показують зміни питомої ваги прибутків або збитків від окремих операцій банку. Наприклад, підвищена залежність від доходу від комісії може свідчити про проблеми банку щодо основних надходжень від процентної різниці і про те, що керівництво, можливо, намагається підняти дохід від плати за послуги через надання нетрадиційних послуг.

Коефіціентний аналіз передбачає аналіз структури за рахунок віднесення доходів та видатків до відповідних статей балансу.

Кількість коефіцієнтів, що можуть бути використані при аналізі фінансового стану, обмежена лише кількістю рахунків балансового звіту та звіту про фінансові результати. Аналітики, законодавці, керівники банку та інвестори - всі мають свої цілі щодо висвітлення специфічних аспектів фінансового стану банку. Основні коефіцієнти показників діяльності банку відображають найбільш поширені коефіцієнти фінансового стану. Ці коефіцієнти розраховуються у відсотковому виразі.

Коефіцієнти в межах одного року можуть зазнати впливу сезонних змін, особливо коли банки здійснюють фінансування сільськогосподарських програм або коли деякі накопичення можуть здійснюватися тільки один раз на рік чи на півроку. У такому разі необхідно проводити аналіз тенденцій за кілька років, що дає змогу відокремити вплив сезонних факторів на ключові коефіцієнти фінансового стану.

Коефіцієнти фінансового стану банку залежать від тих ринкових умов, за яких банку доводиться працювати, включаючи макрофінансову політику, нормативно-правові акти та стандарти ведення бухгалтерського обліку, конкуренцію та практику ведення бізнесу. Коефіцієнтний аналіз може бути ускладнений змінами економічного циклу чи ринкових процентних ставок.

У ринковій економіці собівартість кредитування, звичайно, випливає із собівартості фінансування. Це означає, що якщо ринкова ліквідність штучно підтримується (переважно внаслідок дій Національного банку щодо утримання запланованого рівня інфляції), то депозитна ставка зростає, спричиняючи зростання витрат банку на залучення коштів. Якщо загальна прибутковість падає, то банк відповідає на це піднесенням ставки кредитування, з тим щоб відновити ту процентну маржу, що існувала до початку падіння. Разом із стабілізацією ліквідності на ринку процентні ставки повинні зменшитись, причому спочатку депозитна ставка, а за нею - кредитна ставка. При цьому надходження банку від різниці процентних ставок зменшуватимуться впродовж періоду зростання ставок та збільшуватимуться впродовж періоду зниження.

Банки для поглибленого аналізу своєї діяльності і визначення її ефективності та продуктивності використовують ряд коефіцієнтів. Ці коефіцієнти наведено нижче 14.

Коефіцієнти прибутковості комерційного банку

Двома найбільш важливими показниками аналізу прибутковості банку є показники доходу на активи та доходу на капітал.

Дохід на активи (%) = х 100%.

Дохід на капітал (%) = х 100%.

Коефіцієнти ефективності проведення кредитних операцій комерційного банку

Чистий спред (%) = х100% - х100%.

Цей коефіцієнт повинен враховувати тільки активи та пасиви, до яких застосовуються процентні ставки. Саме таким чином виключається вплив безпроцентних депозитів до запитання, капіталу та невиконаних вимог резервування на чисті отримані проценти і - звідси - на прибутки банку. Це ізолює вплив процентної ставки на прибуток банку і цим самим дає більш глибоке розуміння джерел прибутку банку та наслідків уразливості надходжень.

Чиста процентна маржа (%) = .

Цей коефіцієнт визначає здатність банку приносити прибуток у вигляді його доходу від процентної різниці як процент до середніх загальних активів.

Інший операційний дохід до загальних активів (%) = х100%.

Цей коефіцієнт показує залежність банку від непроцентних доходів. Збільшення цього коефіцієнта може свідчити про рівень диверсифікації в платні, фінансові послуги чи нездорове намагання досягти спекулятивного прибутку, щоб замаскувати недостатність основного банківського доходу від процентів.

Чистий операційний дохід до загальних активів (%) = х100%.

Цей коефіцієнт відрізняється від коефіцієнта доходу на активи на обсяг непроцентних операційних витрат, сплачених податків та непередбаченого доходу чи збитку.

Чиста операційна (чи посередницька) маржа (%) =

= х100% - х х100%.

Посередницька маржа може бути визначена як різниця між вартістю залучення коштів та доходом за доходними активами, плюс дохід від відповідних комісійних та зборів. Різниця між ними визначає кількість коштів, що виділені банківською системою на посередництво між тими, хто надає кошти, і тими, хто їх використовує.

Норматив спiввiдношення високолiквiдних активiв до робочих активiв банку (Н7)

Н7 = х 100 %, де

Ва -високолiквiднi активи

Ра -робочi активи

Нормативи ризику

Максимальний розмiр ризику на одного позичальника (Н8)

Н8 = х 100 %, де:

Зс -сукупна заборгованість за позичками, факторингом, міжбанківськими кредитами та врахованими векселями, 100% суми позабалансових зобов`язань, виданих щодо цього позичальника

К - капiтал банку.

Норматив «великих» кредитних ризикiв (Н9)

Н9 = , де

Ск -сукупний розмiр великих кредитiв, наданих комерцiйним банком з урахуванням 100% позабалансових зобов'язань банку

К - капiтал банку.

Як приклад наведемо розрахунок оцінки ефективності кредитної діяльності комерційного банку “Мрія” станом на 01.01.2002р. та 01.01.2003р.

Таблиця 5

Прибуток від кредитних операцій банку “Мрія”

Тис.грн.

Показники	01.01.2002	01.01.2003	Відхилення(+/-)
1. Отримані відсотки за позиками	132,8	397,2	+264,4
2. Сплачені відсотки за депозитами	92,5	371,6	+279,1
3.Прибуток	40,3	25,6	-14,7

Аналіз прибутковості банку від кредитної діяльності показує, що отримані відсотки на 01.01.2003р. збільшились на 264,4 тис.грн. і, одночасно, сплачені відсотки збільшились на 279,1 тис.грн. Прибутковість банку від кредитної діяльності зменшилась на 14,7 тис.грн.

Таблиця 6.

Показники діяльності банку “Мрія” для розрахунку ефективності від кредитної діяльності

Показники	01.01.2002	01.01.2003
1. Чистий прибуток, (ЧП)	40,3	25,6
2.Середня вартість активів (ЗА)	8547,1	6744,6
3. Статутний фонд (СФ)	15000,0	15000,0
4. Залучені кошти за відсотки	3584,7	4112,2
5. Відсотки отримані	132,8	397,2
6. Надані кредити	435,9	367,8
7. Сплачені відсотки	92,5	371,6

Найбільш важливим показником прибутковості банку від кредитної діяльності є прибутковість активів:

 ЧП

Па = -------х 100%

ЗА

40,3

Па на 01.01. 01 = ---------------х100% = 0,47%

8547,1

25,6

Па на 01.01. 02 = ---------------х100% = 0,38%

6744,6

Розрахунки показали, що прибутковість активів за 2001-2002рр. зменшилась на 0,09%, тому що паралельно із зменшенням активів банку, його доход від кредитної діяльності набагато зменшився.

Показником ефективності кредитних операцій є:

Чистий спред:

% отримані % сплачені

ЧС = -----------------х100% - ----------------------х100%

Надані кредити залучені кошти

132,8 92,5

ЧС на 01.01.01 = --------х100% - --------------х100% = 27,89%

435,9 3584,7

397,2 371,6

ЧС на 01.01.02 = ---------х100% - --------------х100% = 98,95%

367,8 4112,2

Чистий спред за період 2001-2002р. збільшився на 71,06%, завдяки залученню великої кількості дешевих ресурсів, що безумовно є позитивним чинником, але в данному випадку зменшення динаміки надання кредитів негативно вплинуло на цей показник.

Чиста відсоткова маржа:

Отримані відсотки - витрати по відсоткам

ЧВМ = ------------------------------------------------------------- х100%

Середні загальні активи

132,8-92,5

ЧВМ на 01.01.01 = --------------- х100%= 0,47%

8547,1

397,2- 371,6

ЧВМ на 01.01.02 = --------------------- х100%= 0,38%

6744,6

Показник чистої відсоткової маржі зменшився на 0,09% у зв'язку із зменшенням вартості активів та зменшення різниці між отриманими та сплаченими відсотками, що є негативним чинником, та показником нераціональної кредитно-депозитної політики банку.

Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що важливим чинником діяльності комерційного банку є застосування правильної методики розрахунку ефективності проведення кредитних операцій комерційним банком, тому що це дає можливість своєчасно аналізувати та прогнозувати результати кредитної діяльності яка є головним чинником формування прибутку . В данному конкретному випадку видно, що банк із-за незваженої політики , а саме залучення великих, хоча і дешевих ресурсів не зміг впоратися з їх розміщенням і , як результат, погіршив свої показники.

В Державному Ощадному банку України ця проблема вирішена на рівні формування управління казначейства, яке займається щоденним моніторингом ефективності залучення та розміщення коштів, тобто, проводиться аналіз спросу та попиту згідно якому максимальний розмір об'ємів кредитування коригується можливістю об'ємів залучення коштів.

2. Кредитні операції Державного Ощадного банку України

2.1 Організація кредитування юридичних осіб

Організація кредитування юридичних осіб є одним з головних напрямків кредитної роботи установ Ощадбанку України, у зв”язку з тим, що юридичні особи мають, в порівнянні з фізичними особами більші розміри власних активів, капіталу та потреб у залучених коштах.

Процес кредитування юридичних осіб в системі Ошадбанку регламентується Положенням “Про кредитування юридичних осіб установами Ощадбанку” від 02.03.2000 р. за № 17 і складається з таких етапів:

- попередня оцінка Позичальника та кредитного проекту;

- розгляд повного пакету документів та підготовка висновків щодо надання кредиту;

прийняття кредитним комітетом рішення щодо надання кредиту.

укладання кредитного договору та договорів у забезпечення кредиту.

формування кредитної справи;

- надання кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору, здійснення контролю за фінансовим станом позичальника, погашенням кредиту та сплатою відсотків. Формування кредитної історії.

контроль за цільовим використанням кредиту. Погашення кредиту та відсотків за ним.

Попередня оцінка позичальника та кредитного проекту

Для здійснення попередньої оцінки позичальник подає до обслуговуючої установи банку пакет документів, на підставі яких кредитна служба здійснює оцінку фінансового стану позичальника і кредитного проекту та з урахуванням висновків служби безпеки визначає доцільність подальшого розгляду повного пакету документів.

Оцінка фінансового стану позичальника здійснюється відповідно до порядку, встановленого головним банком,а саме Постановою Правління Ощадбанку № 3 від 03.01.2003р.

Якщо результати попередньої оцінки задовольняють вимогам банку позичальнику пропонується сформувати та подати установі банку повний пакет документів.

У забезпечення кредиту приймаються договори застави ліквідного майна (майнових прав), яке не обтяжене іншими зобов`язаннями і може бути відчужено заставодавцем та на яке можна звернути стягнення відповідно до чинного законодавства.

Прийняте в заставу майно повинне бути застраховане на користь банку.

У вигляді додаткового забезпечення можуть укладатися договори страхування кредитного ризику, договори гарантії (поруки).

Договори страхування кредитного ризику або гарантії (поруки), як основні види забезпечення, можуть прийматися в забезпечення кредиту з дозволу головного банку.

Формування кредитної справи та кредитної історії започатковує кредитна служба і продовжує служба супроводження кредитних операцій.

На протязі дії кредитного договору щомісяця здійснюється аналіз та оцінка фінансового стану позичальника, стану погашення кредиту та сплати відсотків, забезпечення, а також класифікація кожної кредитної операції за ступенем ризику та розрахунок резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями.

Після одержання кредитних коштів позичальник зобов`язаний подати банку документи, що підтверджують їх цільове використання. До таких документів належать договори купівлі - продажу, накладні на отримання матеріально-технічних цінностей чи наданих послуг, рахунки-фактури, акти прийому-передачі матеріальних цінностей та ін.

При необхідності банком здійснюється перевірка цільового використання кредитних коштів з виїздом до позичальника на підставі даних його бухгалтерського обліку.

Установа банку здійснює контроль за своєчасними розрахунками позичальника з банком за наданим кредитом та нарахованими відсотками і в разі невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором застосовує до нього санкції, передбачені кредитним договором, у тому числі примусове списання суми боргового зобов`язання за кредитним договором з поточних рахунків позичальника в національний та іноземній валюті на підставі наказу.

При виникненні простроченої заборгованості за наданими кредитами чи відсотками установи банку, які надавали кредит, зобов'язані вживати комплекс заходів щодо повного повернення боргів, у тому числі і за рахунок звернення стягнення на заставлене майно.

Комплекс заходів включає в себе: претензійну роботу, звернення стягнення на заставлене майно, подання позовів до господарських судів щодо стягнення боргу з майна, а в разі його відсутності - про оголошення позичальника банкрутом, оскарження неправильних рішень судів, одержання виконавчих листів, направлення виконавчих листів судовим виконавцям та ін.

Процес кредитування включає контроль з боку банку за виконанням умов кредитного договору. Особлива увага при цьому приділяється своєчасності сплати позичальником чергових внесків у погашення позички і відсотків по ній. Оскільки по кожній позичці існує ризик непогашення боргу через непередбачені обставини, банк прагне видавати кредити найбільш надійним клієнтам. Однак він не повинний упускати можливостей розвивати свої позичкові операції і за рахунок надання кредитів, зв'язаних з підвищеним ризиком, оскільки вони приносять більш високий доход. З огляду на назад пропорційну залежність між рівнями ризику і прибутковості позичкових операцій, банк повинний будувати свою кредитну політику так, щоб забезпечувався баланс між обережністю і ризикованістю. Надмірна обережність позбавляє банк багатьох прибуткових можливостей, а надмірна ризикованість створює погрозу втрати не тільки доходу від відсотків, але і позичених засобів.

Банківська практика свідчить, що труднощі з поверненням кредитів найчастіше обумовлені впливом процесів, що розвиваються протягом визначеного періоду часу. Тому досвідчений кредитний працівник банку може ще на ранній стадії помітити ознаки фінансових утруднень, що зароджуються в позичальника, і вжити заходів до їхнього запобігання і захисту банківських інтересів. Працівник банку повинний прагнути до того, щоб прийняти такі міри, якомога раніше, перш ніж ситуація вийде з-під контролю і втрати стануть неминучими. Неприйняття своєчасних заходів до недопущення фінансових проблем у позичальника приводить не тільки до несплати позички і відсотків. Збиток у цьому випадку для банку значно більше.

По-перше, підривається репутація банку, тому що велика кількість прострочених кредитів може привести до падіння довіри вкладників і інвесторів і до погрози неплатоспроможності банку.

По-друге, утрати від позичкових операцій підвищують погрозу відходу з банку кваліфікованих працівників через зниження можливостей їхнього матеріального стимулювання.

По-третє, банк змушений робити додаткові витрати, пов'язані із стягненням проблемної позички.

По-четверте, визначена частина позичкового банківського капіталу заморожується і непродуктивних активах. Названі втрати по своїх розмірах можуть набагато перевищити прямий збиток від непогашення боргу.)

Труднощі з погашенням позичок можуть виникати по різних причинах, найбільш розповсюдженими з яких є: помилки і недогляди самого банку, допущені при розгляді кредитної заявки, розробці умов кредитного договору і наступному контролі; неефективна робота клієнта, отримавшого позичку; фактори, що не знаходяться під контролем банку.

Серед причин непогашення позичок, що залежать від самого банку, слід зазначити: необґрунтовано ліберальне відношення до позичальника при розгляді заявки на кредит; неякісно проведена оцінка кредитоспроможності позичальника; погане структурування позички; помилки в оцінці забезпеченості позички; неповне відображення в кредитному договорі умов, що забезпечують інтереси банку; відсутність контролю за позичальником у період погашення кредиту (обстежень, перевірок забезпечення й ін.).

Основні причини виникнення проблемних позичок (позичок, по яких виникають труднощ з їхнім погашенням і сплатою відсотків), залежні від клієнта, пов'язані зі слабким керівництвом підприємства, погіршенням якості продукції і роботи, помилками в оцінці ринків збуту, зі слабістю контролю за станом фінансів, що виявляється в росту дебіторської заборгованості, непродуктивних витрат і т.п.

До факторів виникнення труднощів з погашенням кредиту, що не знаходяться під контролем банку, відносяться: погіршення економічної кон'юнктури, зміна політичної ситуації і законодавства і т.д.

Проблемні кредити в більшості випадків не виникають раптово. Маються численні сигнали, що свідчать про те, що фінансовий стан позичальника погіршується і що виданий йому кредит може бути не погашений у термін або взагалі не буде повернутий. Ці сигнали працівник банку повинний уміти знайти. Для цього використовуються аналіз бухгалтерської і фінансової звітності, особисті контакти з позичальником, повідомлення третіх осіб, зведення з інших відділів банку.

У період користування позичкою позичальник зобов'язаний надавати банку баланси, звіти про прибутки і збитки, інші матеріали, необхідні для здійснення контролю за цільовим використанням кредиту і своєчасним його погашенням. Працівник банку, що обслуговує клієнта, що кредитується, зобов'язаний ретельно аналізувати звітність, що надходить, з метою оцінки перспектив своєчасного повернення кредиту. Про виникаючу небезпеку неповернення позички у встановлений термін можуть свідчити такі результати аналізу: різке збільшення дебіторської заборгованості; уповільнення оборотності запасів; зниження частки короткострокових активів, зниження коефіцієнта ліквідності; ріст прострочених боргів; збільшення частки основного капіталу в сумі активів.

Важливе значення для попередження проблемних позичок мають постійні контакти працівника банку з позичальником. Необхідно відвідувати клієнта, зустрічатися з керівниками підприємства, що дозволяє одержати додаткову інформацію про нього, зокрема, про наявність невстановленого устаткування, незайнятого персоналу, надлишкових товарних запасів і ін 15.

Якщо банк виявляє проблемну позичку, він повинний негайно вжити заходів для забезпечення своєчасного і повного погашення кредиту. Найкращою мірою є розробка разом з позичальником плану заходів для відновлення стабільності підприємства й усунення недоліків у його роботі. Якщо ця міра не дасть необхідних результатів, банк повинний забезпечити свої інтереси, зажадавши платежу по позичці, продажу забезпечення, пред'явлення претензій до гаранта і т.п. Сама крайня міра -- постановка питання про оголошення позичальника банкрутом, але це найменш бажаний шлях як для банку, так і для клієнта.

У роботі зі стягнення проблемних позичок банк повинний діяти швидко, без зволікань, тому що якщо позичальник затримає розрахунки за своїми обов'язками перед іншими організаціями і підприємствами (постачальники, податкова служба, страхова організація) раніш, ніж виникне вимога банку, останньому прийдеться у банку відкритий депозитний рахунок.

Регулювання кредитних відносин між кредитором і позичальником і розмір позички обмежуються за допомогою приписної «маржі».

Приписна «маржа» -- відсоток ринкової вартості цінного папера, що інвестор повинний відповідно до встановленої норми сплатити комерційному банку при одержанні кредиту для придбання цього цінного папера. Наприклад, банк, відповідно до домовленості з клієнтом установлює «маржу» на рівні 60 % ринкової вартості покупних акцій. При цьому розмір позички на їхнє придбання складе 40 % їхньої ринкової вартості.

Погашення кредиту під цінні папери виробляється з регресією платежів; за бажанням позичальника -- достроково; за вимогою кредитора -- з попереднім повідомленням позичальника.

Погашення прострочених кредитів може здійснюватися шляхом:

звернення стягнення на заставлене майно;

стягнення боргу з позичальника в судовому порядку, в тому числі і шляхом звернення стягнення на інше майно позичальника;

стягнення боргу з гаранта чи поручителя;

продажу боргу з дисконтом шляхом уступки правом вимоги;

переведенням боргу третій особі;

списання боргу за рахунок резерву на відшкодування можливих втрат за кредитами.

При встановленні розміру процентної ставки враховують такі фактори: розмір базової процентної ставки (ставки рефінансування), установленої Національним банком України; вартість залучення кредитних ресурсів на ринку позичкових капіталів; співвідношення попиту та пропозиції на кредит; ступінь ризику, властивій даній позичці; розмір і термін погашення кредиту; рівень витрат банку,повв'язаний з оформленням кредиту і здійсненням контролю за його погашенням; перспективами розвитку економіки і насамперед інфляційного процесу і т.д.

Зі своєї сторони позичальник, ведучи переговори про одержання кредиту, оцінює насамперед розмір прибутку, який буде одержано від проведеної комерційної справи, при пропонованому банком рівні процентної ставки за кредит. Важливими факторами для позичальника є приступність кредиту і рівень процентних ставок в інших банках.

Розглянемо аналіз структури заборгованості по кредитах наданих юридичним особам регіональним підрозділом Ощадбанку за період з 01.01.2001р. по 01.07.2002р. (Додаток В )

Загальний розмір кредитного портфелю за цей період збільшився більш ніж в 30 разів, у зв”язку з добавленням у дозвіл Національного банку України пункту “ кредитування юридичних осіб” - з 33,7 млн.грн. до 128,2 млн.грн.

Портфель має наступну структуру:

довгострокові кредити (більше 3 років) збільшились в 1.6 разів, або на 6,2 млн.грн. ( з 10,1 млн.грн. до 16,3 млн.грн.), одночасно з цим у структурі загального портфелю кредитів юридичних осіб розмір цих кредитів зменшився з 30,2% до 12,7%, що обумовлено більшим ризиком неповернення та меншою доходністю залучених ресурсів під ці проекти;

короткострокові кредити (до 3 років) збільшились в 11,6 разів, або на 82 млн.грн. ( з 7.7 млн.грн. до 89,6 млн.грн.). Це вплинуло на структуру кредитного портфелю юридичних осіб наступним чином: доля цих кредитів виросла за цей період у 3 рази, з 22,8% до 69,9%. Причиною цього є більша обіговість залучених коштів, тобто більша їх рентабельність та менший ризик неповернення наданих активів;

поряд з цим у кредитному портфелі змінювався стан пролонгованих кредитів юридичним особам, їх розмір зменшився за аналізуємий період на 0,8 млн.грн., або в 1,3 рази ( з 3,5 млн.грн. до 2,7 млн.грн.), що у відносному значенні складає зменшення цієї заборгованості на 8% у структурі кредитного портфелю ( з 10,2% до 2,1%);

сума прострочених кредитів (термін сплати по яких закінчився, але заборгованість за кредитами неповернена) збільшилась у 1,5 рази, на 5,5 млн.грн.(з 9,2 млн.грн. до 14,7 млн.грн.), або у відносному значенні зменшилась на 15,9% (з 27,4 % до 11,5%) у зв”язку із збільшенням загальної суми кредитного портфелю;

сумнівні кредити (сумнівні до повернення та безнадійні) збільшилися в 1,6 разів на 1,8 млн.грн.( з 3,1 млн.грн. до 4,9 млн.грн.), що у відносному значенні складає зменшення на 5,4% (з 9,3% до 3,9%) у структурі кредитного портфелю, також, з причини загального збільшення суми наданих кредитів.

Взагалі, розмір сумнівних та прострочених кредитів збільшився за аналізуємий період на 7,3 млн.грн. Таким чином вдалося покращити загальну структуру кредитного портфелю юридичних осіб екстенсивним шляхом, тобто, завдяки загального збільшення суми кредитного портфелю, що не є дійсно позитивним фактором.

Інтенсивний шлях покращення структури кредитного портфелю полягає у активізації претензійно-позовної роботи, більш зваженого підходу до надання нових кредиті, покращення процесу супроводження кредитних проектів та більш активною роботою з кредитопозичальниками на всіх етапах від видачі до повернення кредитів.

Одночасно, в аналізуємому періоді змінювалась структура кредитного портфелю юридичних осіб в розрізі галузей економіки, яким надавалися кредити. В даному прикладі кредитопозичальники були поділені на 4 профілюючі галузі:

сільське господарство;

харчова промисловість;

машинобудування;

торгівля.

Дані наведені у додатку № 4 та таблиці №8

Обсяги кредитування галузей економіки Ощадбанком України у 2000-2001рр.
Галузі	Кредитні вкладення	Питома вага галузей в кредитних вкладах (%)	Прострочена та сумнівна заборгованість за кредитами
			сума	питома вага %
				по Ощадбанку	галузей в кредитах
	01.01.01	01.07.01	01.01.02	01.07.02	01.01.01	01.07.01	01.01.02	01.07.02	01.01.01	01.07.01	01.01.02	01.07.02	01.01.01	01.07.01	01.01.02	01.07.02	01.01.01	01.07.01	01.01.02	01.07.02
Сільське госп	5 053	3 766	13 157	14 105	15,0	10,0	20,0	11,0	3 537	2 787	9 605	8 463	70,0	74,0	73,0	60,0	20,4	19,5	23,5	22,7
Харчова пром.	6 738	8 284	12 499	29 493	20,0	22,0	19,0	23,0	2 089	3 314	1 000	1 180	31,0	40,0	8,0	4,0	15,4	12,7	11,5	12,4
Машинобудування	4 043	4 142	7 894	15 388	12,0	11,0	12,0	12,0	3 032	3 521	5 052	9 233	75,0	85,0	64,0	60,0	2,8	5,3	2,1	1,4	¨Торгівля¨17 855¨21 464¨32 235¨69 244¨53,0¨57,0¨49,0¨54,0¨3 706¨6 835¨1 184¨744¨20,8¨31,8¨3,7¨1,1¨4,2¨5,0¨4,1	2,7
Всього	33 689	37 656	65 786	128 230	100,0	100,0	100,0	100,0	12 364	16 456	16 841	19 619	36,7	43,7	25,6	15,3	10,7	10,6	10,3	9,8

Кредитування сільського господарства збільшилось в 2,8 рази, з 5,1 млн.грн. до 14,1 млн.грн., харчової промисловості в 4,4 рази, з 6,7 млн. грн. до 29,5 млн.грн., машинобудування в 3,8 разів, з 4,0 млн.грн. до 15,4 млн.грн., торгівлі в 4 рази, з 17,9 млн.грн. до 69,2 млн.грн. Як видно з додатку темпи росту кредитуємих галузей були майже однакові ( 300-400% темп росту), змінювались, в основному, абсолютні показники приросту кредитного портфелю окремих галузей, що свідчить про збалансованість кредитної політики банку, але у зв”язку з тим, що наприклад, питома вага торгівлі відносно загальної суми наданих кредитів по галузі зменшилась установами Ощадбанку у 1,5 рази про втрату ринку кредитопозичальників та передачу ініціативи з кредитування до інших банківських установ. Та ж сама картина спостерігається і у галузі машинобудування-зменшення загальної суми кредитування галузі у 2 рази, на відміну від більш стабільних ринків кредитування - харчової промисловості та сільського господарства.

Тобто, аналіз свідчить про загальну тенденцію до витіснення установ Ощадбанку України з ринку кредитування юридичних осіб у зв”язку з більш жорсткішими умовами надання , супроводження та подовження термінів кредитних проектів, що у сучасних ринкових умовах, за наявності великої банківської конкуренції не є позитивними чинниками.

Для покращення ситуації та збільшенням залучення до Ощадбанку України підприємств різних галузей економіки потрібно проводити більш гнучку і в той же час агресивнішу політику з кредитування, яка повинна включати в себе сприятливіші кредитні ставки, простіші та прозоріші схеми надання кредитів, зменшення термінів проходження документації від подачи заяви до надання кредиту.

Основними причинами змін , що привели до погіршення ситуації на макроекономічному рівні можна вважати недовіру , як кредитопозичальників , так і вкладників коштів до держави , а значить і до державного банку у зв'язку з невиплатою знеціненних вкладів громадян колишнього Радянського Союзу, незваженою політикою керівництва країни, нестабільною економічною та політичною ситуацією в країні. На рівні банку можна виділити наступні негативні фактори: заборона НБУ на кредитування на протязі двох років - у зв'язку з чим загальне погіршення кредитного портфелю, незважений підхід до залучення коштів населення та надання споживчих кредитів .

В той час, на протязі 1999-2002 р.р. інші комерційні банки , такі як, АППБ “Аваль”, КБ “Приватбанк”, АБ “Укрсоцбанк” збільшили свою філійну мережу з 1000 до 5000 філій, на відміну від Ощадбанку , який скоротив філійну мережу з 3300 філій до 2200філій, загальний розмір кредитних вкладень інших комерційних банків збільшився на 1,2 млрд.грн., в той час, як Ощадбанк скоротив кредитний портфель на 550,0 млн.грн. за період 1999-2002 р.р.

В даний час позитивними факторами є те, що НБУ поновив дію ліцензії на кредитування, у зв'язку з чим, як зазначалося вище, розмір кредитного портфелю виріс майже у 30 разів і продовжує збільшуватись майже тими ж темпами. Крім того, Ощадбанк залишається найбільшим банком , який залучив і продовжує залучати найбільшу частину коштів населення, в порівнянні з будь-яким іншим комерційним банком, майже третина усіх еоштів населення вкладених до банків , являються базою для кредитування Ощадного банку України (2,5 млрд.грн. станом на 01.01.2002 р.).

Виходячі з цього, в якості пропозицій можна запропонувати:

відродити філійну мережу до показників 1999 року для більш ефективного супроводження кредитних проектів, які надаються сільському господарству;

лібералізувати підходи до оцінки кредитопозичальників та надання їм кредитів;

більш активно пропагувати вигідність та ефективність роботи з установами Ощадного банку за допомогою маркетингових та рекламних заходів.

2.2 Способи кредитування фізичних осіб

Кредитування фізичних осіб в установах Ощадного банку України один з традиційних для банку напрямок діяльності. Кредити надаються повнолітнім дієздатним громадянам України на комерційній основі при дотриманні основних принципів кредитування згідно вимог Ощадбанку16.

При наданні кредиту перевага надається громадянам, які одержують заробітну плату, пенсію та інші грошові доходи через установи Ощадбанку.

Основні напрями кредитної та процентної політики визначаються Ощадним банком України, у межах яких встановлюються:

повноваження кредитних комітетів при прийнятті остаточного рішення щодо надання кредиту;

мінімальні процентні ставки за кредитами;

строки користування кредитом.

В окремих випадках Ощадбанком можуть впроваджуватись особливі умови кредитування за деякими видами кредитів та категоріями позичальників.

Установи банку здійснюють видачу кредитів населенню:

в межах кредитних ресурсів, які мобілізуються на місцях, а також купуються в інших установах Ощадбанку;

в межах ліміту встановленого облуправлінню на здійснення кредитування фізичних осіб;

при формуванні обов'язкових резервів по залучених ресурсах.

Всі кредити громадянам надаються у національній валюті України.

Що ж таке споживчий кредит? По суті своєї - «це продаж торговельними підприємствами споживчих товарів з відстрочкою платежу або надання банками позичок на покупку споживчих товарів, а також на оплату різного роду витрат особистого характеру (плата за навчання, медичне обслуговування і т.п.)».

На відміну від інших кредитів, об'єктом споживчого кредиту можуть бути і товари, і гроші. Товарами, продаваними в кредит, як і оплачуваними за рахунок банківських позичок, є предмети споживання тривалого користування. Суб'єктами кредиту, з одного боку, виступають кредитори, у даному випадку - це комерційні банки, спеціальні установи споживчого кредиту, магазини, ощадкаси й інші підприємства, а з іншого боку - позичальники - люди. В Франції близько 1/4 усього споживчого кредиту надається банками і 3/4 - спеціалізованими кредитними установами. Але оскільки останні одержують необхідні їм засобу в більшій мері за рахунок банківських позичок, те фактично 9/10 усієї суми споживчого кредиту надається банками. Погашається споживчий кредит у разовому порядку або з розрахункового платежу.

Кредит з разовим погашенням. Сюди відносяться поточні рахунки, що відкриваються покупцем на термін 1-1,5 місяця в універмагах і інших підприємствах роздрібної торгівлі; у межах наданих кредитів

Кредити надаються громадянам на споживчі цілі (придбання товарів широкого вжитку і тривалого користування, транспортних засобів, будівництва, житла, реконструкцію та ремонт тощо - у кредитному договорі обов`язково має бути вказана конкретна ціль кредиту) та на нагальні потреби.

Кредити на споживчі цілі можуть надаватись строком до 1 року (короткострокові кредити) та понад 1 рік (довгострокові кредити). Кредити на нагальні потреби можуть надаватись строком до 1 року.

Строки користування кредитами встановлюються банком залежно від наявності кредитних ресурсів, об'єкта кредитування, розміру кредиту, платоспроможності та фінансового стану позичальника. При цьому строк користування кредитом, одержаним на будівництво та купівлю житла, не повинен перевищувати 5 років, а за іншими видами кредитів - 3 років.

При визначенні строків кредитування обов`язково мають враховуватись терміни залучення банком кредитних ресурсів.

Обов'язковою умовою надання кредиту є його забезпечення заставою (закладом) майна або виробів із дорогоцінних металів (за на наявності у регіональних управлінь відповідних дозволів та ліцензій).

При видачі позичок індивідуальним позичальникам у заставу можуть прийматися поліси страхування життя. Цей вид забезпечення позички охоче приймається банками завдяки його ліквідності і точно установленої вартості. Однак банк повинний забезпечити свої інтереси. Важливо з'ясувати стійкість фінансового стану страхової організації, чи здатна вона при необхідності виплатити поточну вартість страхового поліса, чи можлива передача страхового поліса в інші руки.

Комерційні банки країн Заходу надають своїм клієнтам, фізичним особам деякі види нетрадиційних кредитів. Найбільш розповсюдженими є позички, зв'язані з покупкою товарів тривалого користування. У цій кредитній операції обслуговування позичальника здійснюється спільно банком і торговельною організацією. Для цього вони укладають між собою угоду про надання покупцю товару кредиту з розстрочкою. Клієнт (покупець товару) вносить спочатку до 30% вартості товару. Під неоплачену частину товару банк надає клієнту кредит і переводить торгівельній організації, залишаючи при цьому за собою суму первісного внеску клієнта в забезпечення кредиту. Після погашення позички клієнтом первісний внесок переводиться на рахунок торгівельної фірми..

Може застосовуватися й інший варіант, при якому клієнт оплачує до 40 % вартості товару, а на неоплачену частину виписуються векселі з термінами, що відповідають наданій розстрочці на покупку товару. Банк враховує векселя і переказує гроші торговельній фірмі. Після закінчення терміну позичальник погашає векселі й у такий спосіб погашає позичку. Забезпеченням кредиту є куплений товар.

Однієї з форм споживчого кредитування є кредитна картка. Вона являє собою пластинку з ідентифікатором власника, виготовлену з матеріалу, важкодоступного для підробки. Картки випускаються банками і видаються клієнтам безкоштовно або за невелику щорічну плату. Умовою її одержання є платоспроможність клієнта. По кожній картці встановлюється ліміт кредитування.

Власника кредитної картки обслуговує банк, що її видав, і торгівельна організація. Для торгівельної організації кредитна картка є гарантією відкриття покупцю кредиту в банку. Обслуговування клієнта за допомогою кредитної картки здійснюється за такою схемою. Торгівельні організації передають у банк, що видав кредитну картку, рахунки за товари, продані власникам карток. Банк їх оплачує, тобто перелічує гроші на поточний рахунок торговельної організації (якщо він мається в даному банку) або переводить в інший банк (у якому відкритий цей рахунок). За цю послугу стягується плата у виді комісії від вартості оплачених рахунків. Паралельно торгівельна організація щомісяця представляє володарю картки рахунок за куплені протягом місяця товари. Протягом визначеного терміну (звичайно 25 днів) рахунок може бути оплачений безпроцентно, а по його закінчені -- конвертується в позичку. У такий спосіб виникають зобов'язання власника кредитної картки перед банком. Позичка повинна періодично погашатися клієнтом, тому що при відсутності погашення боргу вичерпується ліміт кредитування. Цей ліміт може бути збільшений або скорочений у залежності від регулярності погашення клієнтом заборгованості банку.

Від операцій із кредитними картками банк одержує доход, що складається з:

комісії, стягнутої з торговельних організацій при оплаті рахунків за відпущений власнику кредитної картки товар;

щорічної плати клієнтів за кредитні картки (якщо вона стягується); відсотка за кредит, наданий власникам карток у межах ліміту кредитування.

У процесі задоволення споживчих нестатків населення бланки використовують і таку форму, як чековий кредит. У його основі лежить відкриття чекового рахунка. Існують два різновиди рахунків - овердрафтні (з негативним сальдо на поточному рахунку) і спеціальні чекові. При використанні першого різновиду оплата чеків виробляється з рахунка клієнта. У випадку відсутності грошей на рахунку банк покриває негативне сальдо кредитом у межах установленого ліміту. Погашення позички здійснюється за рахунок поточних надходжень або спеціальних внесків клієнтів. Спеціальні чекові рахунки використовуються деякими банками, що емітують (випускаючими) для своїх клієнтів спеціальні чеки визначеного достоїнства. Банк установлює клієнту ліміт кредитування і на його величину видає чеки. Використання клієнтом чеків веде до вичерпання ліміту кредитування, а надходження на чековий рахунок відновлюю! ліміт. Плата за чековий кредит стягується у відсотках від використаної суми.

Розміри кредитів, що надаються громадянам України, обмежуються:

платоспроможністю позичальника, його можливістю повністю та у встановлений строк повернути отриманий кредит. У разі надання юридичною особою гарантії щодо погашення кредиту та сплати процентів з одночасним оформленням у заставу ліквідного майна при здійсненні розрахунку платоспроможності позичальника може враховуватися додаткове майно юридичної особи (в цьому випадку юридична особа надає банку необхідні документи для визначення фінансового стану підприємства). Оцінка платоспроможності позичальника здійснюється за методикою, шляхом визначення коефіцієнта платоспроможності позичальника17.

Укладення договорів гарантії, поруки юридичною особою відповідати за боржника повинні відповідати статутній діяльності юридичної особи.

Позичальник повинен надати установі банку письмовий розрахунок, вказавши в ньому реальні джерела погашення боргу;

Кредити позичальникам надаються у безготівковій формі та готівкою.

Для одержання кредиту позичальник укладає з банком кредитний договір, в якому визначаються умови видачі та порядок погашення кредиту, права, обов'язки і відповідальність кожної із сторін. У забезпечення повернення кредиту укладається договір застави (закладу) з позичальником або майновим поручителем чи гарантом - юридичною особою. У разі надання юридичною особою гарантії, в тому числі здійснювати платежі за позичальника, додатково укладається з нею договір гарантії.

Якщо юридична особа зобов'язується сплачувати платежі за позичальника згідно з договором гарантії без додаткового повідомлення з боку банку, то зазначене повинно обумовлено в договорі гарантії.

Гарантії банків, зареєстрованих як юридичні особи в країнах віднесених до категорії групи А приймаються до забезпечення без оформлення застави.

В разі зміни протягом дії кредитного договору процентної ставки за кредитом, пролонгації кредиту, зміни будь-якого пункту або появи / ліквідації пунктів у кредитному договорі укладається додаткова угода, що є невід'ємною частиною кредитного договору. В разі необхідності укладаються додатки до договору застави (закладу), які є невід'ємними частинами договору застави (закладу).