1.1 Роль карткового бізнесу банку

Перш за все необхідно визначити цілі банку відносно ведення карткового бізнесу, враховуючи сучасний стан розвитку економіки загалом.

Банк отримує ряд переваг, розвиваючи структурну і організаційну складову карткового бізнесу:

- Додатковий прибуток;

- Залучає нових клієнтів;

- Підвищує свою конкурентноздатність на ринку;

- Диверсифікує свою діяльність.

Важливо відмітити те, що реалізація карткового бізнесу здійснюється за допомогою різного виду платіжних карток.

Сьогодні банківські картки виступають ключовим елементом електронних банківських систем, все більш активно витісняючи звичні чекові книжки та готівку. Та особливість, що на картці міститься певна інформація, яка необхідна для доступу до рахунку в банку, проведення розрахунків за товари та послуги, а також зняття готівки, дозволяє їй слугувати простим і прогресивним засобом в організації безготівкових розрахунків.

Крім того, що банківська пластикова картка надає цілодобовий доступ до банківського рахунку, в держателя такої картки з'являється цілий ряд переваг. Повний перелік цих переваг залежить від типу картки. Проте якою б не була картка, її переваги перед готівкою такі:

> Надійність - Втрата банківської картки не означає, що гроші пропали. Картку можуть вкрасти, її можна втратити, вона може згоріти при пожежі, але гроші все одно зберігатимуться на банківському рахунку. Якщо навіть хтось і заволодіє карткою, він не зможе скористатися грошовими коштами внаслідок надійного захисту.

> Зручність - у держателя картки зникають проблеми, пов'язані із здачею при розрахунку за товари та послуги. Йому не зможуть видати фальшиві купюри, обрахувати і недодати здачу, і розміри гаманця не будуть змінюватись від розміру суми на картці.

> Простота - При виїзді за кордон у держателя банківської картки виникають набагато менше проблем, ніж при вивезенні готівки. Картка є ключем доступу до грошових коштів на банківському рахунку, а значить, йому не треба її декларувати. Так само відпадає необхідність обміну валюти на місцеву, оскільки при оплаті товарів і послуг конвертація Здійснюється автоматично.

> Економія - При здійсненні валютно-обмінних операцій за межами України витрати, пов'язані з цим, знижуються, оскільки конвертація здійснюється за більш вигідним курсом, ніж в обмінних пунктах.

> Дохід - На відміну від готівки, кошти, розміщені на рахунку в банку, яким користується держатель при проведенні операцій з використанням картки, приносять додатковий дохід у вигляді відсотків на залишок коштів.

> Контроль - маючи картку, дуже зручно контролювати сімейний бюджет і вести домашню бухгалтерію. Держателю картки не треба згадувати скільки і на що він витратив коштів, оскільки завжди можна отримати виписку з рахунку.

Проте, паралельно з перевагами пластикових карток, також існують їх недоліки [7]:

Прийом платежів - у розвинених країнах світу практично усі торгові точки приймають банківські карти, в менш розвинених - прийом карт обмежений великими супермаркетами. У деяких країнах наявність касового терміналу в магазинах обов'язкова, як і касовий апарат. Проте неповсеместность використання може створити деякі проблеми, особливо в нічний час. Готівка ж приймає усі магазини.

Проблема чайових - є певна проблема при оплаті в ресторанах, барах, і т.д, пов'язана із складністю отримання чайових при оплаті кредитною картою. Існують спеціалізоване програмне забезпечення POS -терміналів, що дозволяють обслуговувати ці торгові точки, з можливістю вказівки в чеку суми чайових, але як правило чайові платяться у вигляді готівки. Це призводить до того, що в деяких країнах розплатитися картою в барі не можна. Як не дивно, в Росії цієї проблеми практично не існує. У США практично не існує ресторанів і барів, на чеках яких не було б окремого рядка, в який клієнт вписує суму чайових (притому зазвичай спочатку через термінал приймається платіж основної суми чека, а чайові вписуються потім, після чого офіціант або бармен окремо набирає цю суму на терміналі).

Безпека - при розрахунках через інтернет і отриманні готівки через банкомати і оплати товарів в сумнівних точках, існує ненульова вірогідність стати жертвою шахрайства з використанням технічних засобів. Частковим виходом з цієї ситуації є використання мікропроцесорних карт. Тому слід бути вкрай обережним при користуванні магнітними картами, про що регулярно попереджають банки у своїх пам'ятках. Хоча мікропроцесорні карти зменшують вірогідність копіювання карти, її видалене використання (через інтернет), при компрометації даних карти, або зняття готівки, при запис пін-кода прямо на карту.

Складність застосування - хоча банки-емітенти намагаються гранично спростити інтерфейс банкоматів, для багатьох людей, особливо літніх, виникають помітні складнощі в отриманні готівки, а іноді навіть і при розрахунках в касах.

Висока комісія - для магазинів за можливість прийому платежів по картах. Магазин вимушений закладати вартість еквайрінгу у вартість товару (близько 2 %), що критично для магазинів, працюючих у форматі діскаунтера.

Відслідковування/трасованість - це одночасно і достоїнство і недолік. З одного боку усі покупки фізичної особи стають абсолютно прозорими для влади, з іншого боку полегшується складання всіляких фінансових звітів

Пластикові картки як платіжний засіб знайшли своє широке застосування не лише в банківській сфері.

Платіжні картки можна класифікувати за багатьма ознаками: за способом використання; за формою розрахунків; за способом запису інформації на картку; за належністю до організації-емітента; за охопленням території дії; за терміном використання та ін.[ 2].

За способом використання картки бувають:

- Індивідуальні картки, які видаються окремій особі. Картка може бути «стандартною» чи «золотою». Золоті картки видаються клієнтам, що мають високу кредитоспроможність;

- Сімейні картки - видаються членам сім'ї особи, що уклала відповідний договір і несе відповідальність за використання рахунку;

- Корпоративні картки - картки, що видаються юридичними особами (організації, фірмі) на певну суму для проведення розрахунків за куплені товари чи надані послуги. На основі цієї картки та корпоративного карткового рахунку можуть відкриватись індивідуальні картки та персональні рахунки керівникам чи відповідальним співробітникам. Відповідальність перед банком по корпоративному рахунку несе організація, а не окремі власники корпоративних карток.

За формою розрахунків картки бувають двосторонніми та багатосторонніми.

Двосторонні - це картки, за допомогою яких виконуються розрахунки за двосторонніми угодами між учасниками розрахунків. По цих картках їх власники можуть отримувати товари чи послуги у замкнутих мережах, які контролюються емітентом карток, на бензоколонках, в універмагах тощо. Кредит по цих картках надає сама компанія, яка емітує картки. До цього класу належать клубні картки, які випускаються для членів певних груп, об'єднаних за професійним чи якимось іншим принципом.

Багатосторонні карти на відміну від двосторонніх - це картки, які функціонують у національних чи міжнародних карткових проектах і надають можливість купувати товари чи отримувати послуги у багатьох торговців та закладів сервісу, які приймають пластикові картки як платіжний засіб.

За способом запису інформації картки бувають:

- З графічним записом;

- З ембосируванням;

- З штрих-кодуванням;

- З кодуванням на магнітній смузі;

- З кодуванням на чіпах;

- З лазерним записом (оптичні картки).

Найпростішою формулою запису інформації на картку є графічне зображення. Цей спосіб використовується практично на всіх типах карток. На картку заносяться прізвище, ім'я та по-батькові власника картки, інформація про емітента, іноді сканується і переноситься фотографія клієнта.

Ембосирування - нанесення рельєфних даних на картку шляхом механічного видавлювання. Це дозволяє за допомогою спеціального валика робити відбиток даних з картки на сліп (торговельний чек), через копіювальний папір.

Штрих-кодування - запис даних на картку з допомогою штрих-кодування. Цей метод використовувався до винаходу магнітної смуги. У платіжних карткових системах він не набув розповсюдження.

Картки з магнітною смугою - це пластикові картки, на зворотній стороні яких є магнітна смуга, де може вміщуватися близько 100 байт інформації, яка може бути прочитана спеціальним пристроєм. Інформація на магнітній смузі зберігається з даними на титулі: ім'ям, номером рахунку власника картки, датою закінчення дії картки. Картки цього типу використовуються як кредитні (типу VISA, Master Card, eurocard, American Express), як банківські дебетові картки, картки для банкоматів.

Незважаючи на масове розповсюдження цього типу карток, вузьким місцем у їх використанні як платіжного засобу є недостатній рівень захисту від підробок.

Картки з кодуванням на чіпах поділяються на картки пам'яті та старт-карти.

Картки пам'яті - це картки з мікросхемою, яка вміщує лише запам'ятовуючий пристрій. Обсяг пам'яті для звичайних карток становить близько 256 байт, є картки з пам'яттю від 32 байт до 8 Кбайт. Рівень захисту в таких картках не дуже високий, тому вони використовуються в системах, в яких не ставляться високі вимоги щодо захисту.

Смарт-карти зовні дуже схожі на картки пам'яті, але мікросхема цих карток містить мікропроцесор, який може виконувати операції обробки даних. Тому ці картки називають «смарт-картами». Мікропроцесор і мікросхема дуже маленькі, а тому їх часто називають «чіпом» комп'ютера.

Мікропроцесор - це, по суті, маленький комп'ютер, запрограмований на взаємодію з іншими комп'ютерними системами. Він може вміщувати інформацію про банк-емітент, що видав цю картку, термін дії картки, інформацію про клієнту та суму коштів, яку може використовувати клієнт для розрахунків.

Мікропроцесор може не тільки зберігати інформацію, а й шифрувати і захищати її. Він має систему захисту, яка при спробах проникнути в «чіп» здійснює його саморуйнування. Мікропроцесор може містити близько 65 Кбайт інформації.

Картки оптичної пам'яті мають більшу пам'ять, ніж картки пам'яті, але дані на них можуть записуватись лише один раз. Запис та зчитування інформації на цих картках виконується за допомогою спеціальної апаратури з використанням лазера, тому їх ще називають лазерними картками. Ці картки поки що не дістали широкого розповсюдження в банківських технологіях через високу вартість карток і обладнання для зчитування інформації.

За функціональною ознакою картки поділяються на кредитні та дебетні, а також картки типу «електронний гаманець» і «електронні гроші».

Кредитні картки дають змогу отримувати кредит під час купівлі товарів чи оплати певних послуг, а також отримувати готівкову позику. Кредитні картки бувають банківськими чи картками туризму та розваг. Кредитна картка - це картка з РІN-кодом.

Банківські кредитні картки використовуються для оплати за товари чи певні послуги з використанням банківського кредиту чи для отримання авансу у готівковій формі. Клієнт користується кредитом без сплати відсотків протягом 4-8 тижнів. Крім того, за бажанням він може продовжити термін кредиту за межі пільгового періоду, сплачуючи в такому разі відсотки. При цьому банком встановлюється ліміт на суму одноразової витрати.

Кредитні картки видаються платоспроможним клієнтам. Вони бувають індивідуальними та корпоративними. Індивідуальні картки поділяються на стандартні та золоті. Золоті картки надаються лише клієнтам з високим і стабільним рівнем доходів.

Окремо виділяється такий вид кредитних карток, як чекові гарантійні картки (chegue guarantee cards), які видаються власнику поточного рахунку в банку для ідентифікації організації, що надала чек та гарантії платежу по ньому. Картка базується на кредитній лінії, яка надає власнику рахунка овердрафт. При цьому банк виступає гарантом перерахування у встановлений термін відповідної суми коштів на рахунок торговельного закладу, навіть якщо у власника цієї картки на рахунку буде відсутня потрібна сума, але в цьому випадку клієнт - власник картки сплачує комісійні за наданий кредит [3, c.155].

Дебетна картка - це картка, для якої відкривається спеціальний рахунок, на якому зберігається сума, якою обмежені розрахунки по ній. Дебетна картка надає клієнту зручності при проведенні безготівкових платежів, отриманні готівки, управлінні рахунком. Звичайно, фінансова привабливість дебетної картки порівняно з кредитними картками значно менша, вона може бути підставою для нарахування відсотків на залишок рахунку та отримання знижок при купівлі товару. При виконанні всіх операцій з дебетною карткою, як правило, використовується РІN-код. З юридичної точки зору, дебетна картка може стати кредитною, якщо дозволити по ній овердрафт.

Дебетні картки можуть використовуватися для

- Отримання готівки через банкомат;

- Отримання грошей у відділенні банку з рахунку клієнта;

- Сплати за послуги чи товари в торговельних закладах.

Для отримання кожної з перелічених послуг існують окремі дебетні картки.

Дебетна картка для банкомата дає змогу власнику поточного чи ощадного рахунку в банку отримувати готівку в межах залишку коштів на рахунку. Іноді по цих картках встановлюється ліміт щоденного зняття коштів.

Дебетна картка для обслуговування в торговельних закладах (POS - Point of Sale) може діяти за двома схемами. Перший варіант - гроші, які знаходяться на рахунку дебетної картки в банку, переносяться на картку. В кінці дня з торговельного закладу в банк передаються чеки на трансакції, виконані з використанням дебетових карток, і робиться відповідне бухгалтерське проведення на рахунку в банку. У цьому випадку не потрібне оперативне проведення авторизації платежу.

Другий варіант - гроші зберігаються на рахунку в банку і на картку не зараховуються. На картці зберігається лише номер рахунку в банку, тобто картка є засобом доступу до рахунку, але в такому випадку потрібно щоразу виконувати авторизацію платежу, тобто картка подібна до чекової книжки. Під час використання цього типу карток ідентифікація клієнта виконується в момент виконання трансакцій і кошти з рахунка власника перераховуються відразу на рахунок торговельного закладу. Використання цієї картки не дуже вигідне для клієнта, оскільки сума купівлі відразу знімається з його рахунку, тоді як при використанні чеків чи кредитних карток клієнт отримує відстрочку платежу. Крім того, для оперативного виконання авторизацій необхідні відповідні засоби зв'язку торговельних та банківських закладів. Тому цей вид карток не дуже поширений.

Різновидом пластикових карток як платіжного засобу є картки типу «електронний гаманець» та «електронні гроші». На цей тип карток поки що не розроблено міжнародних стандартів, і вони не дуже поширені як платіжний засіб.

Електронний гаманець - це розрахункова картка, на яку зараховуються невеликі суми для виконання поточних розрахунків. Електронний гаманець подібний до дебетової картки, але він має ряд істотних відмінностей.

Електронний гаманець - це здебільшого анонімна картка, для платежів по якій РІN-код не використовується. Для захисту від несанкціонованого використання електронного гаманця власник може його заблокувати (розблокувати) за допомогою спеціального коду, який можна ввести на будь-якому платіжному чи банківському терміналі.

Гроші на таку картку можуть вноситися безпосередньо у вигляді готівки чи переводитися з рахунку клієнта. Переведена на картку сума відразу ж знімається з рахунку клієнта і в наступних операціях, що виконує з нею клієнт, банком не контролюється. Електронний гаманець є багаторазовою карткою, тобто існує можливість поповнення коштів після того, як вони були витрачені.

Різниця між електронним гаманцем та «електронними грошима» полягає у наступному.

1.Під час використання «електронних грошей» гроші з картки клієнта переводяться на іншу картку комерсанта (торговця чи ділового партнера, з яким виконуються певні розрахунки). Потім з картки комерсанта ці гроші безакцептно списуються на його банківський рахунок. При роботі по цій схемі дуже важко відстежувати обіг коштів, тому що одні банки емітують картки, а комерсанти можуть бути клієнтами зовсім інших банків. Банк-емітент не має змоги відстежувати і санкціонувати трансакції, що виконуються з картками. Картка в цьому випадку відіграє роль електронної банкноти.

2.При використанні «електронного гаманця» гроші, що зараховуються на картку, банками-емітентами перераховуються на загальний рахунок електронного гаманця в розрахунковому банку чи процесинговому центрі. Інформація про трансакції з використанням «електронного гаманця» надходить з торговельних закладів в розрахунковий банк, який проводить перерахування з рахунку електронного гаманця на рахунок торговців.

За належністю до організації-емітента картки бувають:

- Банківські картки, які емітуються банком чи консорціумом банків;

- Комерційні картки, які емітуються комерційними фірмами чи їх групою, тобто не фінансовими установами;

- Картки карткових асоціацій, які випускаються організаціями, основною діяльністю яких є емісія пластикових карток та створення інфраструктури щодо їх обслуговування.

За сферою обслуговування картки бувають:

- Універсальні, які використовуються для оплати за будь-які товари та послуги;

- Приватні комерційні (цільові картки), які використовуються для оплати за певні послуги (наприклад, картка для мережі ресторанів, готелей, супермаркетів, заправ очних станцій).

За охватом територій дії картки бувають:

- Міжнародні, дія яких розповсюджується на кілька держав;

- Національні, дія яких обмежена рамками певної держави;

- Регіональні, які використовуються лише у певних регіонах держави;

- Локальні, дія яких обмежена рамками однієї установи.

За терміном використання картки бувають:

- Обмежені певним терміном дії (іноді з можливістю прологування);

- Необмежені в терміні дії.

Останнім часом в Україні розвиток платіжних систем характеризується поступовим звуженням сфери використання готівки і паперових платіжних документів та переходом до нових платіжних інструментів і сучасних технологій.

Особливо велику роль тут відіграє НБУ. На нього покладено обов'язок забезпечити чітке, надійне, ефективне та безпечне функціонування загальнонаціональної платіжної системи.

Таким чином, згідно закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 2001, №21, ст..137:

Платіжна система - платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Взагалі платіжна система являє собою сукупність нормативних, договірних, фінансових та інформаційно-технічних інструментів, що застосовується в господарстві для переводу грошей, здійснення розрахунків і врегулювання боргових зобов'язань між учасниками економічного обороту, які регламентують свої взаємовідносини щодо порядку використання банківських пластикових карток . Стійка та швидкодіюча система платежів і розрахунків є необхідною передумовою ефективного функціонування всього народногосподарського механізму, всіх його секторів, економічних інститутів і окремих господарських суб'єктів.

Таким чином, платіжна система країна містить в собі ряд елементів:

- Інститути, що надають послуги по здійсненню грошових трансфертів і погашенню боргових зобов'язань;

- Фінансові інструменти і комунікаційні системи, що забезпечують переведення грошей між економічними контрагентами;

- Контрактні угоди, що відповідно регулюють порядок грошових розрахунків.

Сьогодні в Україні найбільшого поширення набуло використання послуг міжнародних платіжних систем, таких як Visa International Association та Master Card International. Дані організації є власністю банків-учасників та керується окремими радами директорів. Фінансування здійснюється за рахунок внесків та відрахувань за фінансові послуги від прибутків по операціях із застосуванням карток, що отримують банки, які спеціалізуються на цьому. При отриманні в кінці фінансового року надлишкового прибутку, відбувається розподіл між членами організації або знову ж таки інвестуються в асоціації.

Основними функціями цих організації є:

1. Ліцензування діяльності в даній галузі;

2. Дизайн та охорона товарних знаків, патентів та авторських прав;

3. Забезпечення нормативних правил ведення операцій із платіжними картками;

4. Забезпечення взаємоузгодженої роботи між національною і міжнародною платіжною системою та підтвердження повноважень при здійсненні угод;

5. Створення та функціонування системи взаємо обміну;

6. Моніторинг діяльності в сфері безготівкових електронних розрахунків та застосування відповідних методів регулювання;

7. Створення нових продуктів та послуг;

8. Забезпечення просування та збуту фінансових послуг для клієнтів.

За період існування платіжні системи пластикових карток значно розвинулись та доповнились новітніми послугами. Провідні платіжні асоціації ведуть серйозну боротьбу за захоплення якомога більшої частини ринкового простору. Український ринок пластикових карток, чесно кажучи, має свої недоліки і переваги, що у свою чергу визначають місце в загальному світовому ринковому аспекті.

Кожна із міжнародних платіжних систем має власні цілі та стратегії їх досягнення, що визначає їх особливості та функціонування, а отже, функціонування їх в тій чи іншій країні. Загалом вітчизняні комерційні банки надають перевагу все-таки відомим і надійним платіжним системам, таким як Mastercard, Visa, American Express.

Платіжні системи являють собою невід'ємну частину пакетів послуг, що їх українські банки пропонують своїм клієнтам. Через потребу врахування індивідуальних вимог кожного клієнта банки в умовах сучасної конкуренції вдаються до розробки спеціальних ділових та ринкових стратегій використання платіжних послуг з тим, аби запропонувати клієнтам їх найширший вибір [20,c.185].

Беручи за основу досвід розвинутих країн світу у цій сфері Україна прийшла до використання поряд з традиційними безготівковими платіжними інструментами (чеками, платіжними дорученнями тощо) систем масових, тобто споживчих, платежів. Останнім словом тут є система масових та корпоративних платежів за товари та послуги з допомогою пластикових карток. У таких системах використовуються кредитні картки, дебетові картки, «електронні гаманці», а також картки для отримання грошей з банківських автоматів.

Згідно нормативно-правових актів Національного банку та чинного законодавства України, на території республіки дозволяється використання платіжних карток, емітованих банками, що є членами як внутрішніх, так і міжнародних платіжних систем. Відтак, банки мають право не тільки створювати внутрішні одноемітентні (чи багатоемітентні) платіжні системи та емітувати платіжні картки на терені України, але й поширювати сферу діяльності таких систем на територію інших країн. Українські банківські установи можуть укладати з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем VISA International та europay International та небанківськими платіжними системами American Express, Diners Club, JCB угоди про членство у цих системах. Умови такого партнерства повинні відповідати критеріям чинного законодавства України.

Згідно вимог нормативно-правових актів НБУ, внутрішні платіжні системи можуть створюватися в Україні банками-резидентами спільно з іншими фінансово-кредитними та не фінансовими установами (підприємствами) через запровадження власних проектів чи проектів інших розробників платіжних систем.

Важливим елементом у функціонуванні платіжних систем є детальний нагляд за їх діяльністю з боку Національного банку України, як наслідок було затверджено концепцію упровадження нагляду за платіжними системами та системами розрахунків, які функціонують в країні.

Про це ідеться у постанові НБУ №426 від 15 вересня, оприлюдненій на веб-сайті Нацбанку. Метою нагляду (оверсайта) за платіжними системами є надійність і ефективність платіжних систем у забезпеченні переказу коштів і розрахунків за фінансовими інструментами. Для досягнення цієї мети Нацбанк повинен встановити вимоги, яким повинні відповідати платіжні системи [5].

Таким чином, розглянемо взаємодію учасників платіжної системи при здійсненні розрахунків за надані послуги, з допомогою пластикових карток на рис. 1. В даному випадку, цей процес можна розглянути поетапно у певній послідовності.

Рис. 1.1 Схема взаємодії учасників платіжної системи.

1) банк-емітент оформляє та видає платіжну картку клієнту за його

Власним бажанням;

2) при здійсненні купівлі товару чи отримання послуг клієнт надає

Платіжну картку продавцеві для проведення розрахунку;

3) продавець або надавач послуг через процесінговий центр проводить

Запит на авторизацію;

4) процесінговий центр проводить запит на авторизацію з банком-

Емітентом;

5) банк-емітент сповіщає результат авторизації процесінговому

Центру;

6)процесінговий центр передає результат на запит авторизації

Надавачеві послуг;

7) продавець або надавач послуг відпускає товар та надає чек

Клієнту;

8) в кінці дня навачі послуг або продавці надають банку-еквайра всі

Чеки за куплені товари чи надані послуги;

9) банк зараховує згідно з наданими чеками кошти на поточний

Рахунок свого контрагента;

10, 11, 12, 13 - банк-еквайр через процесінговий центр проводить взаєморозрахунки з банком-емітентом за проведені транзакції;

14) банк-емітент надає своєму клієнту виписку про проведені транзакції;

15) банк-емітент проводить кінцевий розрахунок з тримачем платіжної картки.

1.2 Правове регулювання банківського карткового бізнесу

Загальні засади функціонування карткового бізнесу банку ґрунтуються на дотриманні і використанні відповідної нормативної бази. Таким чином вищезазначені законодавчі документи сприяють нормальній діяльності банківського карткового бізнесу:

1. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах № 492 від 12.11.2003 року;

2. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 від 21.01.2004 року;

3. Положення Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням № 223 від 30.04.2010 року;

4. Правила бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у банках України № 123 від 08.04.2005;

5. Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-ІІІ від 05.04.2001 року.

6. Закон України «Про електронний цифровий підпис» № 852-ІV від 22.05.2003 року.

7. Закон України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-ІІІ від 07.12.2000 року.

В організації банківського карткового бізнесу використовується ряд інших нормативних документів, які регламентують діяльність із платіжними картками.

Механізм безготівкових розрахунків за допомогою платіжних карток в Україні обумовлений «Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням» [4].

Це Положення розроблене згідно із Законами України "Про Національний банк України" [3], "Про банки і банківську діяльність" [2], "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" [1], іншими законодавчими актами України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України.

Положення встановлює загальні вимоги Національного банку України до порядку здійснення банками емісії платіжних карток, визначає операції, що здійснюються з їх застосуванням, і порядок розрахунків за цими операціями.

Особливості застосування платіжних карток внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем регулюються відповідними нормативно-правовими актами Національного банку та правилами платіжних систем з урахуванням вимог цього Положення.

У структурі емісії платіжних карток та обсягів операцій, що здійснюються з їх використанням переважну частку складають картки МПС (85%). У структурі операцій із їх застосуванням лише 1 % операцій здійснюється за межами України, що загалом є негативним явищем для національного карткового ринку. З огляду на цю обставину у дисертації доведено доцільність розвитку національних платіжних систем, насамперед НСМЕП, які здатні забезпечити вищий рівень безпеки та якість розрахунків із одночасним зниженням обсягів витрат на авторизацію і зв'язок.

Провідна роль банків на картковому ринку зумовлена насамперед тим, що вони одночасно виконують функції емітентів, еквайрів та інфраструктурних учасників. Їх діяльність охоплює різні сфери карткового бізнесу, зачіпає інтереси широкого кола суб'єктів господарювання та пов'язана із високою ризикованістю, різноспрямованістю виконуваних функцій. Результати дослідження засвідчили, що діяльність банків на картковому ринку - це складний, багатофункціональний процес забезпечення безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток, мета якого виконання макроекономічних функцій банку щодо удосконалення платіжного обігу та отримання прибутку. Цілісне уявлення цього процесу забезпечує представлена у роботі структурно-функціональна схема видів діяльності банку на картковому ринку, яка уможливлює визначення її складових об'єктами обліку, аналізу та контролю (рис.1.2).

Рис.1.2 Структурно-функціональна схема видів діяльності банку на картковому ринку, складові якої є об'єктами обліку, аналізу та контролю

Упровадження банками високотехнологічних платіжних інструментів та пов'язаних з ними нових банківських продуктів зумовлює необхідність пошуку ефективних методів управління, що висуває нові вимоги до бухгалтерського обліку та економічного аналізу як складових системи інформаційного забезпечення процесу управління.

На території України застосовуються платіжні картки, емітовані членами внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем (резидентами та нерезидентами).

Банк зобов'язаний у порядку, установленому законодавством України, ідентифікувати клієнтів, які відкривають карткові та інші рахунки в банку, та держателів платіжних карток, які здійснюють операції з їх використанням за цими рахунками.

Ідентифікація клієнта банку не є обов'язковою під час здійснення кожної операції, якщо клієнт був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

На вимогу банку клієнт зобов'язаний надати документи і відомості, необхідні для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану. У разі ненадання клієнтом необхідних документів чи відомостей або умисного надання неправдивих відомостей щодо себе банк відмовляє клієнту в його обслуговуванні.

1. Емісія платіжних карток

1.1. Емісія платіжних карток у межах України проводиться виключно банками, що уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій (крім одноемітентних внутрішньобанківських платіжних систем).

1.2. Платіжна картка є власністю емітента і надається клієнту або його довіреній особі відповідно до умов договору з клієнтом.

1.3. Фізичним особам, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, та їх довіреним особам емітент надає особисті платіжні картки, а юридичним особам і фізичним особам - підприємцям - корпоративні платіжні картки.

1.4. Емітент для обліку коштів за операціями з використанням платіжних карток відкриває клієнтам картрахунки на балансових рахунках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з питань бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у банках України. Емітент має право здійснювати облік операцій за платіжними картками з кредитною схемою фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, за рахунками банку для обліку кредитів.

Для обліку операцій фізичних осіб за наперед оплаченими платіжними картками (електронними гаманцями) емітент відкриває консолідований рахунок.

1.5. Залежно від умов, за якими здійснюються розрахунки за операціями з використанням платіжних карток, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми.

1.6. Кредитна лінія під операції з платіжними картками відкривається банком на визначений термін та в межах установленого договором ліміту (заборгованості або граничної суми) кредитування. Строк дії кредитної лінії, яка відкривається під платіжні картки, визначається договором між клієнтом та емітентом. Кредитування держателів платіжних карток у межах обраної емітентом кредитної схеми регламентується внутрішніми документами банку з питань кредитування та договором між клієнтом і банком-емітентом.

1.7. Наперед оплачені платіжні картки можуть емітуватися банками виключно для фізичних осіб. Емітент має право випустити наперед оплачену платіжну картку до замовлення її клієнтом. Наперед оплачена платіжна картка може мати фіксований номінал, що може зазначатися на платіжній картці. Максимальна сума емітованої банком наперед оплаченої платіжної картки, кошти за якою обліковуються на консолідованому рахунку банку, не може перевищувати суму 1000 гривень або її еквівалент в іноземній валюті.

Зарахування коштів на консолідований рахунок здійснюється фізичними особами в межах максимальної суми, установленої цим пунктом, за рахунок унесення готівки або шляхом переказу коштів з інших власних рахунків (завантаження на електронний гаманець). Наперед оплачені платіжні картки фіксованого номіналу поповненню не підлягають.

1.8. Вид платіжної картки, що емітується членом платіжної системи, тип її носія ідентифікаційних даних (магнітна смуга, мікросхема тощо), реквізити, що наносяться на неї в графічному вигляді, визначаються платіжною організацією відповідної платіжної системи, у якій ця картка застосовується, з урахуванням вимог, установлених відповідними державними стандартами України та міжнародними стандартами, прийнятими Міжнародною організацією із стандартизації (ISO).

Обов'язковими реквізитами, що наносяться на платіжну картку, є реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента картки. Платіжна картка має містити реквізити (у графічному та/або електронному вигляді), що дають змогу ідентифікувати її держателя. Наперед оплачена платіжна картка може не містити реквізитів, які ідентифікують її держателя візуально або з використанням документів, що посвідчують особу.

Платіжні картки внутрішньодержавних платіжних систем повинні містити нанесений шляхом друку або тиснення ідентифікаційний номер емітента.

2. Еквайринг та операції із застосуванням платіжних карток

2.1. Еквайринг у межах України здійснюється виключно юридичними особами - резидентами, що уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи.

Висновок

Як ми бачимо з розділу, Банк отримує ряд переваг, розвиваючи структурну і організаційну складову карткового бізнесу:

- Додатковий прибуток;

- Залучає нових клієнтів;

- Підвищує свою конкурентноздатність на ринку;

- Диверсифікує свою діяльність.

Важливо відмітити те, що реалізація карткового бізнесу здійснюється за допомогою різного виду платіжних карток.

Сьогодні банківські картки виступають ключовим елементом електронних банківських систем, все більш активно витісняючи звичні чекові книжки та готівку. Та особливість, що на картці міститься певна інформація, яка необхідна для доступу до рахунку в банку, проведення розрахунків за товари та послуги, а також зняття готівки, дозволяє їй слугувати простим і прогресивним засобом в організації безготівкових розрахунків.

Крім того, що банківська пластикова картка надає цілодобовий доступ до банківського рахунку, в держателя такої картки з'являється цілий ряд переваг. Повний перелік цих переваг залежить від типу картки.

Загальні засади функціонування карткового бізнесу банку ґрунтуються на дотриманні і використанні відповідної нормативної бази. Таким чином вищезазначені законодавчі документи сприяють нормальній діяльності банківського карткового бізнесу:

1. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах № 492 від 12.11.2003 року;

2. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 від 21.01.2004 року;

3. Положення Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням № 223 від 30.04.2010 року;

4. Правила бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у банках України № 123 від 08.04.2005;

5. Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-ІІІ від 05.04.2001 року.

6. Закон України «Про електронний цифровий підпис» № 852-ІV від 22.05.2003 року.

7. Закон України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-ІІІ від 07.12.2000 року.

2. Розвиток вітчизняного банківського карткового бізнесу і його особливості (на прикладі ПАТ КБ «Райффайзен Банк Аваль»)