Фінансовий аналіз діяльності банку

8

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Трансформаційні процеси, що охопили всі сторони суспільного буття в Україні, найбільшою мірою торкнулися економічних перетворень, які найістотніше впливають на весь хід політичних, соціальних, культурних та інших видів змін. Проте ринкова трансформація національної економіки відбувається непослідовно, суперечливо, часто деформовано з низки об'єктивних і суб'єктивних причин. Основною з них є, з одного боку, відсутність аналогів досвіду переходу до ринку за таких стартових умов, що були в Україні, а з іншого - особливий менталітет та перманентна зміна структури сил, які визначають суспільний розвиток країни. Це призвело до того, що жодна з моделей ринкового реформування за світовим досвідом, жодна урядова програма прискореного переходу до ринку в Україні повною мірою не реалізовані. Такі програми не розробляються, натомість існує стратегічна мета і прагматична тактика економічного поступу.

До суб'єктивних причин слід віднести відсутність належного наукового забезпечення економічного реформування в Україні з позицій як наукової теорії, так і реальної практики за функціональними науками.

Формування ринкової фінансово-кредитної системи вимагає від банків підвищення ефективності діяльності, конкурентоспроможності банківських інструментів та послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління банківською діяльністю.

В таких умовах значна роль відводиться фінансовому аналізу діяльності банку, за допомогою якого обґрунтовується стратегія і тактика його розвитку, уточнюються плани та управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються фінансові резерви, оцінюються результати діяльності управлінського персоналу, окремих підрозділів і банку в цілому.

Трансформація соціально-економічних та політичних відносин в Україні потребує формування нових підходів до трактування завдань та змісту більшості економічних наук, що повною мірою стосується бухгалтерського обліку, контролю та аналізу. З-поміж найважливіших напрямів практичної реалізації трансформаційного процесу -- приведення національної системи обліку та звітності до міжнародних стандартів. В Україні реформування облікової системи розпочалося з банків, які першими, ще у 1998 році, здійснили перехід на засади міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності, тоді як в інших галузях аналогічні процеси відбулися лише через два роки. Ця першість не випадкова і має низку об'єктивних передумов, адже протягом останнього десятиріччя банківська система розвивалася найдинамічніше, що й обумовило її перетворення на одну з провідних сфер підприємницької діяльності.

Саме у ринковому середовищі найбільшою мірою визначається потреба в системному аналізі, багатоваріантному пошуку на багатокритеріальній основі, рейтинговій оцінці, альтернативних порівняннях тощо.

Сучасний фінансовий аналіз повністю змінює свою парадигму від оцінково-статистичного до пошуково-прогностичного з вибором оптимальних управлінських рішень у зоні невизначеності та ризику. Сама ж методика конкретних аналітичних досліджень має бути наближеною до „життєвих” потреб банку, відповідати повсякденним запитам управління, бути надійним економічним інструментом управління.

На сучасному етапі найголовніші проблеми методологічного та методичного характеру, пов'язані з реформуванням системи бухгалтерського обліку, у цілому вирішено, тому акценти переносяться на трансформацію економічного аналізу як логічне продовження реформаційного процесу, загальна спрямованість якого обумовлює об'єктивну необхідність удосконалення методології, оскільки за сучасних умов горизонти аналітичних досліджень значно розширюються.

Фінансовий аналіз банківської діяльності є логічним продовженням банківської справи та необхідною передумовою прийняття обґрунтованих управлінських рішень. В банківській сфері аналіз відіграє особливо важливу роль, бо діяльність банку як фінансового посередника заснована на довірі, котра формується в суспільстві за результатами аналізу надійності як окремих кредитних установ, так і банківської системи загалом. Це потребує розроблення адекватних методичних підходів до аналізу діяльності банків, які б сприяли більшій прозорості та прогнозованості всієї банківської системи. Щоб виконувати взяту на себе місію збереження та примноження суспільного капіталу, банки мусять постійно підвищувати ефективність діяльності та вдосконалювати аналітичний інструментарій, застосовуваний у процесі управління. Отже, за умов високої конкуренції та нестабільності фінансових ринків проблеми фінансового аналізу та об'єктивної оцінки діяльності кредитних установ стають усе актуальнішими.

Теоретичне обґрунтування методологічних засад фінансового аналізу банківської діяльності, визначення його ролі та місця в системі важелів управління сучасним комерційним банком та його практичне застосування - актуальний напрям наукових досліджень, який дає можливість з'ясувати зміст і внутрішню структуру аналітичної роботи в банку, сформувати адекватний інструментарій аналізу, раціонально організувати аналітичний процес та в кінцевому підсумку підвищити ефективність і надійність банківської діяльності вцілому.

Зазначений напрям досліджень є також актуальним для поглибленого вивчення практичного застосування та, відповідно, теоретичного обґрунтування фінансового аналізу в одному з провідних банків України - АБ „Діамант”.

Метою написання магістерської дипломної роботи є вивчення та узагальнення проблематики фінансового аналізу діяльності банку; дослідження практичних рекомендацій з удосконалення методики проведення фінансового аналізу.

Відповідно до поставленої мети визначено сукупність основних завдань, спрямованих на її досягнення, до яких належить:

- визначення ролі та місця фінансового аналізу в системі важелів управління сучасним комерційним банком;

- поглиблення теорії фінансового аналізу через уточнення визначення предмета, методу та системи аналітичних показників з урахуванням специфіки діяльності банку як об'єкта аналітичних досліджень;

- формування цілісного підходу до фінансового аналізу банківської діяльності, заснованого на принципах системності та обґрунтування методологічних засад фінансового аналізу банківської діяльності за допомогою концепцій, що пояснюють закономірності функціонування фінансової сфери;

- формування системи показників та методики комплексного аналізу фінансової діяльності банку.

Предметом досліджень виступають теоретичні засади фінансового аналізу; методологія та методичний інструментарій фінансового аналізу діяльності банківської установи.

Об'єкт дослідження - процес проведення фінансового аналізу у банку.

Об'єктом проведення аналітичних досліджень є АБ „Діамант”.

АБ "Діамант" заснований 17 листопада 1993 року. АБ "Діамант" - це універсальний комерційний банк, що здійснює найширший спектр банківських операцій, зосереджуючись на обслуговуванні корпоративних клієнтів і приватних осіб. Головна особливість АБ "Діамант" - це виражений персональний підхід і найвища якість сервісу. Клієнтам банку доступні всі стандартні банківські продукти та послуги, а також індивідуальні фінансові рішення.

Для своїх клієнтів АБ "Діамант" є не тільки платіжним центром, але і партнером, експертом та консультантом з усіх питань фінансової й інвестиційної діяльності.

Прямуючи до максимальної відкритості, АБ "Діамант" вважає за необхідне чітко дотримуватися у своїй діяльності таких принципів:

- орієнтація на світові стандарти обслуговування клієнтів.

- дотримання законів, етичних норм і правил чесного ведення бізнесу.

- нейтралітет у відношенні політичних партій і напрямків, здійснення діяльності, насамперед в інтересах вкладників, клієнтів і акціонерів.

- відмова від участі та фінансуванні проектів, що несуть у собі соціальну або екологічну загрозу для регіонів України.

- розвиваючи нові напрямки діяльності, продукти і послуги, АБ "Діамант" виходить із принципу розумної обережності.

АБ "Діамант" надає широкий спектр послуг індивідуальним та корпоративним клієнтам, основними з яких є:

послуги індивідуальним клієнтам:

- відкриття та ведення поточного рахунку; здійснення готівкових та безготівкових платежів та розрахунків;

- прийом усіх видів платежів від населення (в тому числі оплата послуг комунальної групи); обмін готівкової іноземної валюти;

- продаж ювілейних та пам`ятних монет;

- користування індивідуальними сейфами;

- оформлення та обслуговування міжнародних пластикових карток платіжних систем Visa та MasterCard;

- надання кредитів, прийом депозитних вкладів та ін.

послуги корпоративним клієнтам:

- лізинг вантажних і легкових автомобілів, автобусів, будівельної техніки;

- відкриття та ведення поточного рахунку; здійснення готівкових та безготівкових платежів та розрахунків; проведення міжнародних розрахунків;

- встановлення та обслуговування системи “Клієнт-банк”; інкасація торгівельної виручки;

- купівля-продаж безготівкової іноземної валюти; валютні перекази;

- реалізація зарплатних проектів на підприємствах та в організаціях різних форм власності та ін.

Значну частку у спектрі послуг, що надаються банком, займають послуги з кредитування. Пріоритетними для фінансування інвестиційних програм визначено

ряд галузей, серед яких будівництво житлової та комерційної нерухомості, суднобудування, газовидобуток, металургія тощо. Структура обсягів кредитів, що надані у межах інвестиційних програм наведена у додатку А, переважно фінансування спрямовується у світову торгівлю та посередництво у торгівлі, будівництво, видобуток вуглеводнів.

Стратегічною метою АБ „Діамант” є побудова сфокусованої на потребах клієнтів та концентрованої на найбільш доходних бізнесах сучасної кредитно-фінансової установи.

АБ „Діамант” є універсальним за колом клієнтів, що обслуговуються, та переліком виконуваних операцій. Протягом останніх років АБ „Діамант” здійснював подальше закріплення позицій на ринку банківських послуг України та розширення присутності у регіонах шляхом оптимального розподілу ресурсів та зусиль між трьома основними напрямами діяльності: комплексне фінансове обслуговування юридичних осіб, фізичних осіб та співпраця з фінансовими інститутами.

Вищим органом управління АБ „Діамант” є Загальні збори акціонерів. Спостережна рада представляє інтереси акціонерів в періоди між загальними зборами в межах компетенції, визначеної Статутом. Виконавчим органом АБ „Діамант”, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Правління, до складу якого входять Голова, його заступники, головний бухгалтер.

Акціонерами АБ „Діамант” є:

- ЗАТ „Запорізький абразивний комбінат” - 9,8%;

- ТОВ „Інтер-Вент” - 22,6%;

- ТОВ „Промислово-фінансова компанія „Енергоінвест” - 21,8%;

- ДП „ГОЛФІЛД-ФІНАНС” - 20,0%;

- ТОВ „Техно-Інвест” - 25,8%.

Кількість працівників банку перевищує 500 осіб.

В Україні АБ „Діамант” представлений відділеннями у таких містах:

Київ, Бровари, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Сімферополь, Кривий Ріг, Львів, Харків, Луцьк.

За розмірами активів станом на 01.04.07 р., згідно з даними офіційних рейтингів АБ „Діамант” посідає 48 місце серед 152 банків.

Протягом останніх років поспіль АБ „Діамант” планує свою діяльність шляхом розробки та впровадження стратегії розвитку. Так 3 роки тому було створено Службу стратегічного планування, яка спільно з Правлінням АБ „Діамант” розробила нову систему планування кількісних та якісних показників розвитку. Планування діяльності є однією з тих конкурентних переваг

АБ „Діамант”, що дають йому змогу активно розвиватися і функціонувати як сучасній ринково орієнтовній установі. Диверсифікація ресурсної бази, збалансована структура кредитного портфеля й активне залучення нових клієнтів - як юридичних, так і фізичних осіб - секрет успіху динамічного розвитку банку.

Результат роботи останніх років є свідченням ефективності такого підходу до планування розвитку основних напрямів бізнесу. Як наслідок - АБ „Діамант” істотно покращив свої позиції в рейтингах НБУ і за багатьма критеріями випередив найближчих конкурентів.

Структура і обсяг дипломної роботи.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 53 найменувань та 5 додатків. Загальний обсяг дипломної роботи становить 106 сторінки. Диплом вміщує 3 таблиці, 8 рисунків, додатки на 6 сторінках.

Розділ 1. Діяльність банку як об'єкт фінансового аналізу

1.1 Поняття, зміст та основні напрямки дослідження економічного аналізу

Управління діяльністю комерційних банків базується на попередньо отриманих даних аналітичної роботи. Аналіз операцій банків є одним з найважливіших напрямків економічної роботи. Гаврилишин Б.Д., Мочерний С.В. вважають, що аналіз - загальнонауковий елемент діалектичного методу дослідження економічних явищ і процесів, економічних систем, сутність якого - в розчленуванні об'єкта, предмета або економічних відносин між ними та людьми на складові частини, елементи (ознаки, властивості, риси, стадії, ступені тощо) та їх відокремленому вивченні, а відтак з'ясуванні зв'язків між ними (структури). [6, с.41]

Щодо основних форм аналізу, то зазначені науковці виокремлюють наступні:

- дослідження відносно відокремленої частини економічної системи (наприклад, відносин економічної власності у сфері безпосереднього виробництва) та екстраполяція отриманих результатів на інші складові частини (наприклад, на відносини економічної власності у сфері розподілу);

- пізнання загальних рис, властивостей тощо окремих складових частин (наприклад, відносин економічної власності в усіх сферах суспільного відтворення або спільних рис між такими формами техніко-економічних відносин, як спеціалізація, кооперування тощо);

- поділ цілісних системних явищ за певними критеріями на окремі підкласи (підсистеми) та їх класифікація.

Оберненим елементом аналізу діалектичного методу дослідження є синтез.

Аналіз банківських операцій на макрорівні потрібний Національному банку для вивчення та прогнозування ситуацій на фінансовому та кредитному ринках країни, стійкості та надійності як банківської системи в цілому, так і окремих банків, їх груп у різних регіонах, контролю за виконанням банками встановлених стандартів і нормативів, а також для визначення основних напрямків грошово-кредитної політики.

Не менш важливим є й аналіз банківської діяльності на мікрорівні як один із етапів економічної роботи банку. Ця робота спрямована на управління його активними та пасивними операціями. При цьому чим більший банк, тим вагоміше значення має правильна організація його роботи, забезпечення нормального й ефективного функціонування. Це пов'язано з розвитком пайової (акціонерної) форми власності у банківському секторі економіки. Робота банків на комерційних умовах визначає орієнтацію їх діяльності на максимізацію їх прибутку, перегляд традиційних форм і методів проведення операцій, регулярний аналіз ефективності їх здійснення.

І.М. Парасій-Вергуненко визначає аналіз діяльності банків як комплексне вивчення комерційної або іншої діяльності окремих банків, їх угруповань або банківської системи в цілому, яке полягає в пошуку необхідної інформації, її обробці та економічній інтерпретації отриманих результатів з метою прийняття управлінських рішень. [1, с.20]

Основною метою аналізу діяльності банку є пошук резервів підвищення ефективності роботи банківської установи, максимізація його прибутку за мінімізації ризику. Об'єктом дослідження виступають конкретні банківські установи, їх філії або підрозділи. Предметом дослідження є сукупна діяльність комерційного банку та окремі її напрямки (кредитні, валютні операції, розрахунково-касове обслуговування, операції з цінними паперами). Суб'єктами аналізу є як самі комерційні банки, так і інші кредитні установи, а саме: НБУ, банки-кореспонденти, реальні та потенційні клієнти, аудиторські фірми, податкові органи, місцеві й центральні органи влади.

З позиції самих комерційних банків ставляться такі завдання:

- оптимізація структури активних та пасивних операцій з метою максимізації прибутку;

- контроль за дотриманням установлених НБУ економічних нормативів;

- мінімізація всіх видів банківських ризиків;

- визначення фінансової стійкості банку;

- підтримання його ліквідності та платоспроможності.

З позиції банківських клієнтів основними завданнями є:

- визначення фінансової стійкості та надійності банку;

- оцінка якості та вартості обслуговування;

- визначення спектра послуг, що надаються банком;

- доцільність та перспективність подальших стосунків з банком.

З позиції НБУ основними завданнями є:

- контроль за дотриманням економічних нормативів;

- зниження ризикованості банківських операцій;

- аналіз фінансової стійкості та платоспроможності банків другого рівня.

В економічній літературі існують різні підходи щодо класифікації економічного аналізу за видами. Найбільш повною та чіткою є класифікація

8

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис.1.1 Класифікація видів економічного аналізу банківської діяльності

Наведені дані свідчать, що вид аналізу залежить від: періодичності його проведення, обсягу питань, що аналізуються, мети та характеру дослідження, складу об'єктів, котрі аналізуються, масштабності та спектра послуг, що надаються банком.

За періодичністю проведення аналізу виділяють разовий та періодичний аналіз. Разовий аналіз проводиться епізодично за якихось певних умов (у разі зміни керівництва, акціонерів, форс-мажорних обставин).

Періодичний - це аналіз, що проводиться систематично через певний інтервал часу. Залежно від інтервалу часу проведення аналізу виділяють: щоденний, тижневий, декадний, місячний, квартальний, річний.

Якщо за повного аналізу вивчаються всі сторони роботи комерційного банку, то за тематичного - лише вузьке коло питань, які даються змогу виявити можливості поліпшення окремих сторін діяльності банку. Локальний аналіз передбачає вивчення роботи окремих структурних підрозділів банку.

Попередній аналіз виконується під час оцінки аналітичних рахунків для виявлення можливості здійснення банком будь-яких операцій.

До оперативного аналізу звертаються під час поточної роботи банку для оцінки дотримання нормативів ліквідності та інших показників, для вжиття термінових заходів, що забезпечують їх виконання, а також отримання достатнього прибутку.

Підсумковий аналіз використовується для визначення ефективності діяльності комерційного банку, виявлення резервів збільшення резервів його прибутковості.

Перспективний аналіз використовується для прогнозування результатів, що очікуються у наступному періоду, та визначення подальших напрямів грошово-кредитної політики.

За аспектами та методами дослідження виокремлюють фінансовий, управлінський та операційно-вартісний аналіз.

Фінансовий аналіз, як правило, проводиться на основі фінансової звітності і включає такі питання, як аналіз фінансових результатів, прибутковості роботи банку, фінансової стійкості та надійності, його ділової активності, ліквідності та платоспроможності.

Управлінський аналіз охоплює ширше коло питань дослідження роботи банківської установи та базується не тільки на даних фінансової звітності, а й даних аналітичного бухгалтерського обліку. Управлінський аналіз не тільки констатує факт і результат роботи банку, а й виявляє причинно-наслідкові залежності, дає змогу виявити причини зміни окремих явищ, оптимізувати структуру активно-пасивних операцій, виявити резерви підвищення ефективності роботи банку.

Операційно-вартісний аналіз балансу банку дає змогу визначити спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце у системі госпрозрахункових відносин, можливості, форми та перспективи взаємовідносин з іншим контрагентами цієї системи.

Крім того, операційно-вартісний аналіз дає змогу оцінити ефективність та доцільність функцій, які виконуються банком. Оцінювання проводиться на підставі загальної суми балансів, співвідношення розмірів депозитів і кредитів, власних і залучених коштів, а також питомої ваги міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів та їх вкладень. Під час аналізу визначаються основні напрями діяльності комерційних банків, які характеризують його спеціалізацію. Питома вага тієї чи іншої операції, яка виконується банком, у загальній сумі балансу демонструє її вагу для банку. В умовах розвитку конкуренції між банками за клієнтуру, а також аналізу процесів регіонального розвитку зростає значення аналізу операцій комерційних банків у територіальному розподілі.

Операційно-вартісний аналіз поглиблює дослідження дохідності банку і дає уявлення про вартість, збитковість та рентабельність певних операцій. Він дає змогу оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і визначити головні напрямки депозитно-позикової політики банку щодо конкретних контрагентів з метою максимізації прибутку.

З позиції суб'єктів проведення банківського аналізу виділяють внутрішній та зовнішній аналіз.

Внутрішній аналіз передбачає проведення аналітичних процедур внутрішніми аналітиками банку. Цей аналіз здійснюється з метою прийняття оптимальних управлінських рішень менеджерами банку з метою максимізації прибутку. Інформаційна база для такого аналізу більш повна, ніж при проведенні зовнішнього аналізу, що дає змогу детальніше та повніше аналізувати всі аспекти банківської діяльності.

Зовнішній аналіз проводиться зовнішніми (стосовно конкретного банку) аналітиками і включає такі різновиди: дистанційний, рейтинговий, порівняльний, народногосподарський.

Дистанційний аналіз проводиться контрагентами банку в разі встановлення кореспондентських та інших партнерських відносин, надання міжбанківського кредиту. Такий аналіз зазвичай здійснюється на основі обмеженої фінансової інформації і передбачає оцінювання фінансової стійкості та надійності банку-партнера, оцінювання банківських ризиків.

Рейтинговий аналіз - метод порівняльного аналізу кількох банків. Метою рейтингового оцінювання є відображення в однаковій та зрозумілій формі фінансового стану банків, дотримання ними вимог законодавчих та нормативних актів і загальної надійності їх функціонування.

Народногосподарський аналіз банківської діяльності дає змогу визначити масштабність активно-пасивних операцій та їх прибутковість, а також ступінь участі комерційних банків у формуванні маси позикового фонду країни. Аналіз масштабності активно-пасивних операцій проводиться через зіставлення масштабів конкретних видів операцій з середнім рівнем аналогічних показників або з абсолютними масштабами по банківській системі с цілому.

На сьогодні існують різні погляди щодо структури економічного аналізу. За умов командно-адміністративної економіки його розглядали як політекономічний та конкретно-економічний аналіз. Останній поділявся на теорію економічного аналізу, в якій вивчалися загальні теоретичні питання економічного аналізу (загальні положення методики та організації аналізу) та аналіз господарської лані було розроблено діяльності, що конкретно розглядав методологію економічного аналізу функціонування суб'єктів діяльності.

У теоретичному плані було розроблено багато якісних підручників, посібників, монографій щодо методики та організації проведення економічного аналізу. Але в умовах планової економіки головна ідея полягала у плановому веденні діяльності, облік та аналіз здійснювалися за схемою «план-факт».

Традиційний аналіз діяльності, який сформувався вітчизняними суб'єктами діяльності виконувався після проведення господарських операцій по закінченні звітного періоду. Проведення економічного аналізу зводилося до порівняння фактично досягнутих показників з плановими. Факторний аналіз практично був відсутній. Головна мета такого економічного аналізу - оцінка досягнутих результатів виконання намічених завдань на час проведення аналізу. [2, с.9]

Найбільш ґрунтовно термін „економічний аналіз” визначається Гаврилишиним Б.Д. та Мочерним С.В. [6, с.41]: економічний аналіз - розчленування економічних явищ та процесів на окремі складові частини та елементи, їх аналіз, а також спосіб обґрунтування економічних законів та закономірностей на підставі фактів економічної дійсності.

Головною рисою економічного аналізу, як відомо, є комплексне, системне дослідження економічних явищ, процесів, факторів і причин, що їх зумовлюють. Дослідження економічних явищ вимагає вивчення прояву економічних законів і категорій ринкової економіки в умовах різних видів підприємств та об'єднань на кожному етапі розвитку ринкових відносин. Для економічного аналізу характерна також об'єктивна оцінка ефективності виробничо-фінансової діяльності й стабільності ринкового становища. Прибутковість та конкурентоспроможність є основними критеріями оцінки виробничо-господарської діяльності кожного підприємства і його підрозділів.

Нарешті, важливою рисою економічного аналізу є діагностика і пошук резервів та можливостей їх мобілізації в поточному і перспективному періодах.

В умовах ринкової економіки механізм господарювання, як відомо, відрізняється будовою від того, який складається у директивно-плановій системі. Тому його функціональні важелі, в тому числі й економічний аналіз суттєво змінюють свою цільову орієнтацію, предмет і метод дослідження. Перш за все необхідне поглиблення аналітичних досліджень процесів формування ринкового середовища. Поверхневі і неточні оцінки, здійснені при розриві економічних зв'язків у умовах ліквідації державного планування і розподілу, створення приватного підприємництва, зміна фінансово-кредитної політики поглибили економічну кризу в Україні. Вибірковий аналіз лише стану приватизації об'єктів господарювання в окремих регіонах України показав, що у чотирьох випадках з п'яти допущені серйозні помилки і зловживання: неправильно оцінено майно, не визначена ефективність приватизації, не встановлені переваги конверсії. Тому на сучасному етапі розвитку ринкової економіки економічних аналіз має значну питому вагу серед інших економічних важелів.

Слід також відмітити, що перехід до ринкового механізму змінює характер аналітичних досліджень, розширює зону діагностики і пошуку. Сферу аналітичних досліджень становить як внутрішнє, так і зовнішнє економічне середовище кожного суб'єкта господарювання. Такий аналіз дозволяє швидко адаптуватися до змін ринкової кон'юнктури, передбачати можливі зміни поведінки партнерів, уникати невиправданого ризику співпраці. Виробнича діяльність при цьому оцінюється з точки зору досягнення максимальних фінансових результатів та економічної стабільності на ринку, а фінансова діяльність, управління фінансовими ресурсами розглядаються крізь призму оптимізації виробництва, пошуку найбільш вигідних сфер підприємництва, раціонального маневрування грошовими потоками. Все це можливо лише в умовах широкого застосування економічного аналізу.

Кожна наука має свій предмет дослідження, який вона вивчає цілеспрямовано, використовуючи методи і технічні прийоми, властиві лише їй.

Економічний аналіз належить до економічних наук, його основна мета - вивчення результатів господарювання. Його предметом може бути діяльність конкретних підприємств та її ефективність, яка відображається в системі плану, обліку, звітності та в інших джерелах інформації.

У спеціальній економічній літературі з економічного аналізу можна зустріти різні визначення предмета економічного аналізу, наведемо деякі з них:

Таблиця 1.1

Визначення предмету економічного аналізу у літературі з економічного аналізу

Джерело	Визначення
І. А. Бєлобжецький, М. Ф. Дьячков та ін. [16, c.15]	Предметом дослідження даного курсу є господарські процеси та явища в межах підприємств, виробничих об'єднань. Аналіз базується на комплексі цифрових даних - облікових та звітних і системі методичних прийомів їх вивчення,
	що забезпечує взаємопов'язану характеристику різних сфер діяльності підприємств в її числовому вираженні.
Баканов М.І., Шеремет А.Д. [17, c.21]	Під предметом економічного аналізу розуміють господарські процеси підприємств, об'єднань, асоціацій, соціально-економічну ефективність та кінцеві фінансові результати їх діяльності, які складаються під впливом об'єктивних та суб'єктивних факторів, що відображаються через систему економічної інформації.
Ковіна М.Б., Майданчик Б.І. [18, c.18]	Предметом економічного аналізу є економіка госпрозрахункових ланок народного господарства, що розглядаються під кутом хору процесу взаємодії умов і факторів виробництва, їх сукупний та окремий вплив на досягнення максимальних результатів при найменших ресурсах.
Савицька Г.Ф. [19, c.24]	Предметом аналізу господарської діяльності є причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ та процесів
Шеремет А.Д., Протопов В.А. [20, c.28]	Предметом економічного аналізу є економічна сторона господарської діяльності
Барнгольц С.Б., Тація Г.М. [21, c.19]	Предметом економічного аналізу є діяльність конкретних підприємств та її ефективність, що відображається в системі плану, обліку та звітності й інших джерелах інформації.

Основна мета економічного аналізу, як відомо, - це пошук можливостей (резервів) підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передових досягнень науки та практики, структури ринку, а також детального вивчення попиту й пропозиції на послуги, що надаються. Для її досягнення економічний аналіз, який здійснюється у банку вирішує задачі, які можуть бути й етапами аналізу, а саме:

1. Загальна оцінка виконання планових (розрахункових) показників, що може здійснюватися в абсолютному чи відносному вираженні (абсолютне відхилення, процент виконання);

2. Розрахунок абсолютного (відносного) відхилення фактичних даних від планових (розрахункових показників);

3. Якісна оцінка одержаного відхилення, що може проводитися в трьох напрямах:

- план за показником, що аналізується виконаний;

- план за показником, що аналізується не виконаний;

- план за показником, що аналізується перевиконаний;

Далі розглядаються можливі ситуації, які призвели до конкретних результатів

4. Необхідно встановити, під дією яких причин (факторів) одержано відхилення фактичних показників від планових (розрахункових), і дати якісну оцінку дії цих факторів (позитивно чи негативно вплинули на абсолютне відхилення);

5. Вказати, які є конкретні можливості підприємства для поліпшення даного становища (по можливості підрахувати ці резерви);

6. Розробити заходи, необхідні для впровадження в практику роботи.

За умов, що склалися в Україні останніми роками з метою здійснення ефективного економічного аналізу необхідно проводити відповідні дослідження. Зазначене питання детально вивчається доктором економічних наук, професором - Євгеном Мнихом. [22, с.55] Так, основними напрямами фундаментальних досліджень економічного аналізу є:

1. Аналіз та оцінка трансформації ринкового середовища за об'єктивними та суб'єктивними чинниками економічних змін.

2. Аналіз і оцінка стратегії та тактики економічних перетворень, визначення механізмів запобігання кризовим явищам в економічних системах різного ієрархічного рівня.

3. Аналіз резервів стабілізації економічного зростання.

4. Визначення дієвих важелів поставленої мети.

Запорукою успіху таких аналітичних досліджень може стати інформаційне моделювання економічних систем різного рівня, створення достатнього та коректного інформаційного потоку, за яким можна однозначно оцінювати поведінку економічної системи а разі зміни її конструктивної будови (очікуваних та непередбачуваних змін різних економічних параметрів). Тому моделювання факторних систем за різною глибиною можливого управлінського впливу може визначити форму і зміст інформаційної моделі.

1.2 Історичний аспект розвитку економічного аналізу

З переходом України до ринкових відносин відбувається реформування бухгалтерського обліку, розподіл його на фінансовий та управлінський. Ця перебудова не могла не вплинути і на науку «економічний аналіз».

Загалом кажучи, економічний аналіз, в широкому розумінні існує з давніх-давен. Указати дату його виникнення неможливо. Елементи аналітичного мислення лежать в основі початку практичної та наукової діяльності людства, елементи аналітичної функції характерні для будь-якої господарської діяльності. [2, с.9]

Наукові дослідження свідчать, що аналіз був складовою системи обліку та контролю в сільськогосподарських маєтках у феодальній Британії (ХІІ ст.). Родоначальником систематизованого економічного аналізу як складового елементу бухгалтерського обліку вважається француз Жак Саварі (1622 - 1680). Ідеї Саварі були поглиблені в ХІХ ст. італійським бухгалтером Джузеппе Чербоні (1827 - 1917). В кінці ХІХ - на початку ХХ ст. з'явилося поняття в обліку - балансознавство. Воно розвивається за трьома основними напрямами: економічний аналіз балансу, комерційний аналіз балансу, популяризація знань про баланс серед користувачів.[3, с.49]

У цей же період активно розвивається наука про комерційні розрахунки. Аналіз балансу та комерційні розрахунки й склали суть фінансового аналізу.

Але в умовах планової соціалістичної економіки (30-ті роки ХХ ст.) фінансовий аналіз швидко трансформується в техніко-економічний аналіз (аналіз виробництва та реалізації продукції, аналіз забезпечення, наявності і використанням матеріальних ресурсів, аналіз забезпечення, руху і використання трудових ресурсів, аналіз фонду оплати праці, аналіз стану і використання основних фондів).

Така аналітична робота проводиться за схемою «план-факт», обчислюються лише відхилення фактичних показників від планових.

Отже, справжнім аналізом на практиці ніхто не займався, його, по суті, було замінено контролем. Принижувалася роль комерційних розрахунків та аналізу балансу й посилювався аналіз відхилень фактичних показників від планових, аналітична робота на підприємствах замінювалася контролем.

Такий аналіз існував майже до початку 90-х років. Він був ретроспективним за своєю природою і малокорисним для суб'єктів господарювання, хоча в економічній літературі Татуром С.К., Дьяковом М.Ф., Бакановим М.І. було вже розроблено методику та організацію аналізу фінансово-господарської діяльності.

На початку 70-х років видано перші книги з теорії аналізу господарської діяльності, автори яких - Баканов М.І., Шеремет А.Д., Каракоз І.І. та ін. [2, с.12]

Більш детально розглядає розвиток економічного аналізу науковець Серединська В.М.:

Перша спроба дослідити історію розвитку економічного аналізу була зроблена проф. П.І. Савичевим в роботі «Экономический анализ - орудие выявления внутрихозяйственных резервов», що вийшла в Москві у видавництві «Финансы» 1968 року.

Однак, автор не дотримувався строгої історичної періодизації, за що і був критикований М.І. Бакановим, А.М. Кашаєвим, А.Д. Шереметом в книзі «Экономический анализ» (Теория, история, современное состояние, перспективы). Якщо професор П.І. Савичев розглядає розвиток економічного аналізу з 1917 року, то М.І. Баканов і А.Д. Шеремет в своїх працях висвітлюють його розвиток в дореволюційний період.

В розвитку економічного аналізу можна виділити наступні періоди:

І-й - з моменту становлення (90-ті роки ХІХ ст.) до початку 40-х років ХХ ст.

Його особливістю є:

- значний розвиток методики аналізу балансу;

- основним джерелом аналізу виступає бухгалтерський баланс;

- відсутність теоретичних розробок проблем економічного аналізу.

Певний вклад в розвиток економічного аналізу в цей період внесли роботи О.П. Рудаковського, А.Я. Усачова, В.К. Макшанцева, О.О. Афанасьєва, Н.Р. Вейцмана, С.К. Татур, В.І. Отецького, П.М. Османського, А.П. Олександровича та ін.

Проводячи підсумки довоєнного розвитку економічного аналізу можна сказати, що він, в основному, був спрямований на розробку практичних рекомендацій як провести аналіз і, насамперед, аналіз балансу.

ІІ-й - з початку 40-х років ХХ ст. до початку 60-х

Його особливістю є:

- в якості джерел інформації використовуються дані не тільки балансу, але й бухгалтерської та статистичної звітності;

- провідну роль відіграє аналіз виробничної діяльності підприємств, тоді як аналіз балансу набуває другорядного значення;

- теоретична розробка методики економічного аналізу отримує чіткий галузевий напрямок: промисловість, сільське господарство, транспорт, торгівля та ін.

Диференціація економічного аналізу по галузях національного господарства, що спостерігалась ще в довоєнні роки одержала в післявоєнний період свій подальший розвиток. Але слід відзначити, що процес диференціації міг розвиватись тільки на основі глибокої розробки загально методологічних проблем економічного аналізу, на основі фундаментальних робіт у важливіших галузях національного господарства.

В цей період почалась більш активна розробка теоретичних питань економічного аналізу, зокрема такими авторами, як М.С. Рубінов, Д.П. Чаковський, Н.Г. Вейцман, С.К. Татур, І.А. Баканов, Л.Я. Розеноберг та ін.

Особливе місце серед робіт цього періоду відводиться працям І.І. Поклада. Поряд з методикою загального аналізу автор наводить окремі розробки з оперативного економічного аналізу, викладає його особливості і методи проведення.

Процес диференціації зачепив економічний аналіз в сільському господарстві і торгівлі. Найбільш активно велась розробка методів економічного аналізу в радгоспному виробництві. Значна увага приділялась економічному аналізу в сфері товарного обігу і, зокрема, аналізу власне торгових підприємств, що реалізують товари народного споживання та аналізу підприємств і організацій матеріально-технічного постачання, які реалізують засоби виробництва.

ІІІ-й - з початку 60-х років ХХ ст. - друга половина 80-х

Його особливістю є:

- аналіз проводиться не лише за даними бухгалтерського балансу і офіційної звітності, що було характерно для І і ІІ періодів. Відбулося його поглиблення в бік оперативності, ширше стала використовуватися обчислювальна техніка;

- закінчилося формування внутрішньогалузевих методик економічного аналізу, відбувається розширення об'єктів і функцій аналізу.

В сучасних умовах господарювання прискорився розвиток економічного аналізу, як в теоретичному, так і в практичному напрямках. Видають монографії, навчальні посібники, підручники, захищають кандидатські та докторські дисертації з проблем економічного аналізу. Проводять ряд наукових конференцій, які присвячені методиці і організації економічного аналізу та питанням його вдосконалення. Посилюється роль економічного аналізу в господарській діяльності підприємств. Суттєво змінюються методи аналізу виконання планових завдань, розробляються методики проведення оперативного, перспективного, порівняльного, функціонально-вартісного аналізу і все це з використанням обчислювальної техніки. Формується самостійна навчальна дисципліна «Теорія економічного аналізу», де висвітлюються філософські і політ економічні основи аналізу, зміст, предмет, метод, способи і прийоми економічного аналізу, система економічних показників, інформаційне забезпечення аналізу і організація аналітичної роботи.

Певне значення для розвитку економічного аналізу цього періоду мають роботи А.Ф. Аксененка, В.І. Валуєва, С.Б. Барнгольца, А.Н. Кузьмінського, В.Д. Пантелеєва, А.Й. Ромакова, А.П. Сабурова, В.І. Самборського, В.В. Сопка, Н.Г. Чумаченка та ін.

ІV-й - друга половина 80-х років ХХ ст. - по сьогоднішній час.

Його особливістю є:

- зміна методики аналізу фінансового стану підприємства;

- використання в економічному аналізі останніх досягнень світової науки і практики;

- збагачення технічних арсеналів економічного аналізу, широке використання евристичних методів;

- розширення об'єктів аналізу.

У вісімдесяті - дев'яності роки активно продовжується розробка методологічних питань організації економічного аналізу в окремих галузях промисловості, намітились тенденції переходу до аналізу на основі інтегрованої машинної обробки інформації, продовжується процес дальшого вдосконалення інформаційної бази, посилюється зв'язок аналізу з процесом прийняття управлінських рішень.

Становлення економічної науки в Україні відбувалося паралельно з аналогічним процесом в інших країнах світу. У вищих навчальних закладах працювали вчені-професіонали, які не тільки навчали студентів основ економіки, але й займалися науковими дослідженнями та публікацією їх результатів.

Українських вчених економістів було дуже багато, їх діяльність становить значний інтерес і вимагає спеціального дослідження. Найвидатнішими в цій когорті по праву є М. Туган-Барановський, Є. Слуцький, К. Воблий та ін.

М. Туган-Барановський досліджував майже всі проблеми тогочасної економічної теорії. Результатом цієї величезної роботи стала праця «Основи політичної економії», в якій він відстоює необхідність застосування діалектичного підходу до вивчення економічних явищ і процесів; розробляє методичні основи побудови системи економічних понять. Застосовуючи прийоми порівняння, групування, графічний, розкладання цілого на частини і узагальнення, автор глибоко проникає в суть процесів і явищ, що відбуваються у господарстві країн

Зх. Європи, Сходу, а також США. Вклад Михайла Туган-Барановського є досить показовим з огляду на досконалість методики, завершеність і актуальність наукових досліджень.

Подальший розвиток економічних наук відбувався під егідою будівництва соціалізму, комунізму з яскраво вираженим догматичним ухилом. Економічні науки змушені були спрямовувати свої зусилля на виправдання життєвості догматів марксизму-ленінізму, волюнтаристських рішень правлячої партії. Звідси стагнація, однобокість і закомплексованість наукової тематики, її відірваність від життя. Дальший розвиток економічного аналізу здійснювався переважно російськими авторами і російською мовою, в тому числі і для українських вузів. Цього принципу дотримувалися і деякі інші національні автори та видавництва України, оскільки складно, а деколи і неможливо було подолати монополію мови, що претендувала на міжнаціональну.

Однак і за цих умов виходили спеціальні видання з економічного аналізу українською мовою, зокрема: Г.Т. Лещенко, Г.В. Постнікової, М.І. Ковальчук, О.А. Богуцького та ін.

Виділення економічного аналізу в єдину систему наукових знань продиктоване його функціональною роллю і цільовою спрямованістю в управлінні. Значення аналізу не тільки не зменшується в умовах становлення ринкового середовища, а, навпаки, зростає у зв'язку з чітким розмежуванням відповідальності за прийняті управлінські рішення, посиленням мотивації вибору найбільш ефективних варіантів управління в умовах конкуренції. Посилюється роль стратегічних аналітичних досліджень яке з боку багатоваріантного пошуку для оперативної адаптації до змін ринкової кон'юнктури, так і з боку підвищення достовірності прогнозу з метою мінімізації ризику діяльності підприємства. В той же час, в оперативному аналізі не лише виділяється пошук варіантів приведення економічної системи у регламентований вид, а й аналіз та оцінка можливого ресурсного маневрування для мінімізації втрат і упущеної вигоди.

Таким чином, наука «економічний аналіз» не тільки має перспективу, а і є більш пріоритетною в складі національної системи економічних наук. Отже, можливо зробити наступне узагальнення: не дивлячись на наявні теоретичні розробки, більшість питань методики та організації економічного аналізу ще не в певній мірі відповідають зростаючим вимогам управління в умовах розвитку ринкової економіки. [8, с.3]

1.3 Поняття фінансового аналізу, як економічної категорії

Формування ринкової економіки обумовлює розвиток економічного аналізу, передусім на мікрорівні (на рівні окремих підприємств, їх структурних підрозділів, оскільки вони, за умов будь-якої форми власності, є найнижчими ланками основ економіки). Тому його й називають аналізом фінансово-господарської діяльності. В сучасній економічній літературі існують різні назви цієї галузі знань: економічний аналіз, аналіз господарської діяльності, аналіз фінансово-господарської діяльності, аналіз фінансово-економічної діяльності тощо. Це пояснюється розмитістю термінології, неможливістю єдиного повного та однозначного трактування даної науки. На думку Л.А. Лахтіонової найбільш правильною є назва «аналіз фінансово-господарської діяльності», також, як і переважна більшість науковців, вважає, що у сучасних умовах реформування бухгалтерського обліку аналіз фінансово-господарської діяльності поділяється на фінансовий та управлінський [2, с.11]:

8

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис.1.2 Схема розподілу аналізу фінансово-господарської діяльності

Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу діяльності. Іншою складовою вступає управлінський аналіз, його називають також «економічний аналіз».

У наш час, в умовах побудови ринкової економіки та реформування бухгалтерського обліку у фінансовий та управлінський, фінансовий аналіз як важливий елемент аналітичної роботи стає одним з головних інструментів управління діяльністю суб'єктів діяльності.

В основі фінансового аналізу лежить аналіз та управління фінансовими ресурсами суб'єктів діяльності.

Фінансовий аналіз є одною із найважливіших функцій управління. Він дає змогу визначити конкурентоспроможність суб'єкта діяльності.

Особливістю формування ринкової економіки, крім посилення впливу конкурентної боротьби, є зміни технології провадження діяльності, комп'ютеризація обробки економічної інформації, нововведення у податковому законодавстві, наявність інфляційних процесів.

За таких умов перед керівництвом постає багато проблемних питань. Серед яких:

- Якою повинна бути стратегія для успішного функціонування?

- Якою повинна бути тактика для досягнення стратегічної мети?

- Як підвищити ефективність управління матеріальними, трудовими і особливо фінансовими ресурсами, щоб раціонально організувати прибуткову діяльність?

- Що треба робити для досягнення стійкого фінансового становища, високої платоспроможності та ліквідності?

- Як досягти конкурентоспроможності в умовах ринку?

На ці та інші життєво важливі питання може дати відповідь об'єктивний фінансовий аналіз, який є одним з інструментів дослідження ринку і забезпечення конкурентоспроможності, за допомогою якого відбувається раціональний розподіл матеріальних, трудових, фінансових ресурсів.

Предметом науки «фінансовий аналіз» - є фінансові відносини, фінансові ресурси та їх потоки в єдиному процесі.

Основними завданнями фінансового аналізу є:

- вивчення теоретичних основ фінансового аналізу;

- загальна оцінка фінансового стану (оцінка складу і структури джерел фінансових ресурсів, аналіз джерел власних і позикових коштів, оцінка складу та структури активів, їх стану, руху, аналіз основного та оборотного капіталу);

- аналіз платоспроможності та ліквідності;

- аналіз грошових потоків;

- аналіз ефективності використання капіталу;

- оцінка кредитоспроможності підприємства;

- аналіз ділової активності;

- прогнозування фінансових показників;

- стратегічний аналіз фінансового ризику та пошук шляхів його зниження.

Вирішення зазначених завдань сприяє удосконаленню процесу управління, підвищенню ринкової та фінансової стійкості, платоспроможності й ліквідності.

Залежно від того, яка інформація використовується у фінансовому аналізі, якими є мета та об'єкти дослідження, суб'єкти користування результатами аналізу, розрізняють такі два види:

Ш зовнішній аналіз - базується на звітних даних, що підлягають опублікуванню; базою аналізу виступає досить обмежена частина інформації про діяльність суб'єкта діяльності;

Ш внутрішній аналіз - використовує всю достовірну інформацію про стан справ суб'єкта діяльності, якою володіє лише певне коло осіб, як правило, керівництво суб'єкта діяльності та його підрозділів.

Якщо метою зовнішнього фінансового аналізу є оцінка та економічна діагностика фінансового стану суб'єкта діяльності за даними лише публічної звітності, поверховий аналіз прибутку, рентабельності, то в системі внутрішнього фінансового аналізу розв'язується ширше коло питань за рахунок наявності більш глибокої бази даних про діяльність суб'єкта. Результати внутрішнього фінансового аналізу використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану.

Метод фінансового аналізу - це системне, комплексне дослідження, взаємопов'язане вивчення, опрацювання і використання інформації фінансового характеру з метою виявлення і мобілізації резервів кращого використання фінансових ресурсів встановлення оптимальної структури їх джерел.

Практичним додатком до методу фінансового аналізу як науки виступає його методика - сукупність прийомів вивчення та опрацювання фінансової інформації.

Оскільки фінансовий аналіз є складовою аналізу фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, то він практично повністю використовує його методику. На теперішній час серед вчених економістів не існує єдиного погляду щодо класифікації способів і прийомів аналізу.

У фінансовому аналізі використовується такий інструментарій.

Економічні явища, які вивчаються у фінансовому аналізі, мають кількісну визначеність, що виражається в абсолютних і відносних величинах.

Абсолютні величини показують кількісні розміри економічного явища в одиницях міри, ваги, обсягу, площі, вартості тощо безвідносно до розміру інших явищ.

Абсолютні величини слугують базою для розрахунку відносних величин. Відносні величини одержують при визначенні співвідношень між абсолютними величинами і застосовують у розрахунках рівня виконання плану, координації, структури, інтенсивності змін за певний період. До складу таких величин входять:

- відносні показники структури - питома вага окремої частини в загальному, яка виражається, як правило, у процентах;