Фінансовий аналіз діяльності банку

Основним показником, який узагальнює результати діяльності і свідчить про ефективність діяльності банку, є прибуток.

І.М. Парасій-Вергуненко вважає, що прибуток - фінансовий показник результативності діяльності банку. Його величина залежить від трьох „глобальних” компонентів: доходів, видатків і податків, сплачених до бюджету. [1, с.140]

Визначення кінцевого фінансового результату діяльності банку передбачає аналіз:

- джерел прибутку;

- доходів комерційного банку: структурний аналіз, оцінка рівня доходів;

- видатків банку: структурний аналіз, оцінка рівня видатків;

- абсолютного розміру прибутку та факторів, що на нього впливають;

- фінансових коефіцієнтів прибутковості: вивчення динаміки коефіцієнтів, оцінку коефіцієнтів з погляду ї нормативного рівня, факторний аналіз динаміки коефіцієнтів.

Фінансовим результатом діяльності комерційного банку є прибуток, який залежить переважно від співвідношення його доходів і видатків.

Прибутковість комерційного банку залежить від багатьох факторів як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Найважливішими внутрішніми факторами є обсяг і масштаби діяльності банку, стан та ефективність використання ресурсів, які є у розпорядженні банку, рівень доходів і витрат банку та їх співвідношення.

Відправною точкою для вирішення стратегічних завдань підвищення прибутку банку є побудова факторної моделі, яка описує залежність результативного показника від обраних факторів. Чим більше факторів включено у факторну модель, тим глибший аналіз можна зробити. При цьому фактори мають перебувати в прямій функціональній залежності з результативним показником, тобто описуватись конкретною формулою. Чинники, що перебувають у стохастичній залежності з результативним показником, вивчаються за допомогою кореляційно-регресійного аналізу.

Аналіз прибутковості (рентабельності) банку здійснюється за допомогою відносних показників рентабельності, таких як загальний показник прибутковості (рентабельності), прибутковість витрат, чистий спред, чиста маржа, прибутковість активів, прибутковість капіталу.

Аналіз цих показників здійснюється у порівнянні з планом і у динаміці Вплив факторів на зміну показників прибутковості банку розраховується за допомогою способу ланцюгових підстановок.

Двома найважливішими показниками аналізу прибутковості банку є показники:

- прибутковість активів (ROA);

- прибутковість капіталу (ROE).

Прибутковість активів розраховується за формулою:

ROA1 = Чистий прибуток / Середні загальні активи.

Цей показник може використовуватися як коефіцієнт для оцінки діяльності керівництва банку.

Розрахуємо прибутковість активів АБ „Діамант”:

2005 рік: 10 186 / 514 727 = 0,02

2004 рік: 4684 / 401 950 = 0,01

Але у зв'язку з тим, що не всі активи дають дохід, деякі банку в процесі аналізу прибутковості своєї діяльності деталізують показник процента прибутковості активів і розраховують процент прибутковості робочих активів:

ROA2 = Чистий прибуток / робочі активи

Розрахуємо процент прибутковості робочих активів АБ „Діамант”:

2005 рік: 10 186 / 375 450 = 0,03

2004 рік: 4684 / 250 440 = 0,02

Зіставлення показників ROA1 і ROA2 дає можливість виявити невикористані резерви підвищення прибутковості активів за рахунок поліпшення їх структури, ефективнішого використання. Зіставлення цих коефіцієнтів дає уявлення про можливості зростання рентабельності завдяки скороченню активів, які не приносять доходу.

Прибутковість капіталу розраховується за наступною формулою:

ROЕ1 = Чистий прибуток / Середній капітал

Оптимальне значення цього показника не менше 15%. Співвідношення прибутку та власного капіталу є показником стабільності. Аналіз цього коефіцієнта дає змогу прогнозувати, наскільки стійкий рівень прибутковості банку. Аналізуючи цей коефіцієнт, слід зіставити темпи зростання прибутку та власного капіталу.

Розрахуємо процент прибутковості капіталу АБ „Діамант”:

2005 рік: 10 186 / 121 603 = 0,08

2004 рік: 4684 / 111 417 = 0,04

Розраховані значення є нижчими за нормативні, але у 2005 році прибутковість капіталу банку підвищилася порівняно з 2004.

На практиці деякі банки (а особливо їх акціонери) цей показник прибутковості деталізують за допомогою коефіцієнта віддачі статутного капіталу:

ROЕ2 = Чистий прибуток / Статутний капітал

Розрахуємо коефіцієнт віддачі статутного капіталу АБ „Діамант”:

2005 рік: 10 186 / 121 603 = 0,08

2004 рік: 4684 / 111 417 = 0,04

Цей показник характеризує доцільність та ефективність вкладення акціонерами своїх коштів та ефективність віддачі статутного капіталу, а також спроможність банку розпоряджатися всіма його коштами.

Показник прибутковості доходу відбиває здатність менеджменту банку контролювати свої витрати. Зростання цього показника свідчить про гармонізацію структури ресурсної бази, тобто зменшення, наскільки це можливо, частки коштовних (дорогих) інструментів. Боковий тренд свідчить про сформовану структуру витрат, яка забезпечує достатню якість та ефективність наданих послуг та банківських операцій.

Основними коефіцієнтами, що використовуються у світовій практиці як оптимальні є:

- прибуток на активи - орієнтовне значення 1

- прибуток на капітал - орієнтовне значення 15

- чистий спред - орієнтовне значення 1,25

- чиста процентна маржа - орієнтовне значення 4,5

- дохід від плати за послуги - орієнтовне значення 1

- чиста операційна маржа - орієнтовне значення 6,5

- витрати на персонал - орієнтовне значення 2

- інші операційні витрати - орієнтовне значення 1,5

- загальні операційні витрати - орієнтовне значення 3,5

- чистий дохід до оподаткування - орієнтовне значення 2.

Вцілому ці показники в зарубіжних країнах застосовуються як основні при проведенні фінансового аналізу. Розрахунок впливу факторів на відхилення прибутковості загального капіталу здійснюється за одним із способів елімінування.

3.4 Оцінка банкрутства банку

Дослідження іноземних вчених у сфері передбачення банкрутства свідчать, що із великої кількості фінансових показників можна вибрати лише декілька корисних та таких, що найбільш точно характеризують появу банкрутства.

Одною з перших спроб використати аналітичні коефіцієнти для прогнозування банкротства вважається робота У. Бівера. Він проаналізував за п'ятирічних період 20 коефіцієнтів по групі компаній, половина з яких збанкрутувала.

Розрахуємо значення показників за системою У. Бівера для АБ „Діамант”.

Коефіцієнт Бівера:

К_б1 = (Чистий прибуток + Амортизація) / Позичковий капітал

Нормативне значення:

0,4-0,45 - успішні компанії; 0,17 - за 5 років до банкрутства; -0,15 - за 1 рік до банкрутства

За даними АБ „Діамант”:

2005: (10 186+45 169) / 547 828 = 0,1

2004: (4 684+15 567) / 232 816 = 0,1

Згідно з отриманими даними існує загроза банкрутства, оскільки показники є меншими за нормативне значення 0,17.

Коефіцієнт поточної ліквідності:

К_б2 = оборотні активи / короткострокові зобов'язання

Нормативне значення:

? 3,2 - успішні компанії; 2 - за 5 років до банкрутства; ? 1 - за 1 рік до банкрутства

За даними АБ „Діамант”:

2005: 594 181 / 317 743 = 1,87

2004: 329742 / 211 373 = 1,56

Існує загроза банкрутства, як і у попередньому розрахунку. У 2005 році ситуація дещо покращилась.

Найбільшу популярність у сфері прогнозування загрози банкрутства отримала робота відомого західного економіста Е. Альтмана. Він розробив на базі апарата дискримінантного аналізу методику розрахунку кредитоспроможності, яка дозволяє здійснити розподіл об'єктів діяльності на потенційних банкрутів та не банкрутів.

При побудові індексу банкрутства Е. Альтман вивчив 66 підприємств, половина з яких збанкрутувала, а інша половина працювала успішно. Вперше у 1968 р. Е. Альтман за даними 33 компаній дослідив 22 фінансових коефіцієнти, які базувалися на даних одного періоду перед банкротством, відібрав 5 найбільш значних з них для прогнозу. Ці показники він включив в лінійну дискримінантну функцію:

Х₁ - відношення власних оборотних активів (чистого оборотного капіталу) до суми активів;

Х₂ - рентабельність активів (перерозподілений прибуток до суми активів);

Х₃ - рівень дохідності активів (відношення прибутку до суми активів);

Х₄ - коефіцієнт співвідношення власного та позичкового капіталу або відношення ринкової вартості акцій до позичкового капіталу;

Х₅ - оборотність активів (або співвідношення виручки від реалізації до суми активів).

На основі даних коефіцієнтів Е. Альтман розробив п'ятифакторну модель

Z-модель, яка є одним з основних методів оцінки ймовірності банкрутства і набула широкого застосування в США:

Z₅ = 1,2* Х₁ +1,4* Х₂ + 3,3* Х₃ + 0,6* Х₄ + 0,1* Х₅

Рівень загрози банкрутства в моделі Альтмана оцінюється згідно з наступною таблицею. Чим більше Х₅ перевищує значення 2,99 тим менша ймовірність банкрутства протягом двох років.

Таблиця 4.1

Рівень загрози банкрутства в моделі Альтмана

Значення інтегрального показника Z5	Ймовірність банкрутства
Менше 1,87 Від 1,81 до 2,7 Від 2,7 до 2,99 Більше 2,99	Дуже висока Висока Ймовірність невелика Ймовірність дуже низька

Описана модель застосовується також і для українських компаній.

Визначимо рівень загрози банкрутства для АБ „Діамант” згідно з моделлю Альтмана:

2005: Х₁ = 594 181 / 679 966 = 0,87

2004: Х₁ = 329 742 / 349 488 = 0,94

2005: Х₂ = 9 350 / 679 966 = 0,02

2004: Х₂ = 4165 / 349 488 = 0,01

2005: Х₃ = 10 186 / 679 966 = 0,02

2004: Х₃ = 4 684 / 349 488 = 0,01

2005: Х₄ = 121 603 / 558 363 = 0,22

2004: Х₄ = 111 417 / 238 071 = 0,47

2005: Х₅ = 47 555 / 558 363 = 0,09

2004: Х₅ = 39 322 / 238 071 = 0,17

2005: Z₅ = 1,2*0,87 +1,4*0,02 + 3,3*0,02 + 0,6*0,22 + 0,1*0,09 = 1,28

2004: Z₅ = 1,2*0,94 +1,4*0,01 + 3,3*0,01 + 0,6*0,47 + 0,1*0,17 = 1,35

Згідно з отриманими показниками існує висока ймовірність банкрутства, при чому така тенденція є незмінною протягом двох років.

За останні 30 років зарубіжні бухгалтери та економісти розробили велику кількість модифікацій моделі Альтмана. Так, у 1983 р. сам Альтман розробив модифікований варіант своєї формули для компаній, акції яких котирувались на біржі.У 1972 р. Дж. Блісс створив власну чотирьох факторну модель оцінки фінансового стану компанії з ціллю діагностики банкрутства для Великобританії. В 1977 р. британські вчені Р. Тафлер та Г. Тишоу апробували підхід Альтмана на даних 80 британських компаній та побудували чотирьох факторну прогнозну модель з іншим набором факторів.Французькі вчені Ж. Конан та М. Гол дер на базі методу дискримінантного аналізу розробили модель оцінки платоспроможності фірм, яка дозволила оцінювати ймовірність затримки платежів підприємством.

Всі ці моделі дозволяють визначати можливість банкротства у найближчому майбутньому (2-3 роки) щодо одних компаній та достатню стійкість інших.

Висновки до Розділу 3

Згідно з проведеними розрахунками вцілому банк можна вважати фінансово стійким. Позитивним є те, що банк є незалежним від засновників; враховуються інфляційні очікування, тобто збільшується розмір капіталу, що вкладається в нерухомість.

Також банк є ліквідним, оскільки можливим є виконання зобов'язань за рахунок високоліквідних активів, строки та суми ліквідних активів збалансовані.

Однак прибутковість банку досить низька; згідно з методиками У. Бівера та Е. Альтмана існує загроза банкрутства банку.

Проведений аналіз здійснено із застосуванням коефіцієнтного методу, який також застосовується відповідним підрозділом банку, слід звернути увагу на недосконалість такого методу, розглянути можливість застосування інших методів.

Загальні висновки

У дипломній роботі висвітлено узагальнення теоретичного аспекту та детально розглянуто практичний аспект здійснення фінансового аналізу діяльності банку. Це дозволило сформулювати висновки, які відображають вирішення завдань відповідно до поставленої мети.

Значення фінансового аналізу суттєво зростає в умовах стабілізації та розвитку економіки. Він перетворюється на одну з найважливіших складових системи управління як на макро-, так і на мікрорівні. Удосконалення теоретичних засад фінансового аналізу з урахуванням специфіки банківської діяльності є необхідною умовою підвищення ефективності діяльності кредитних установ, піднесення рівня виконання своїх функцій банківською системою в цілому, зростання довіри до банків з боку суспільства.

Загальнотеоретичною базою фінансового аналізу банківської діяльності є теорія економічного аналізу, і загалом визначення таких фундаментальних для кожної науки понять, як предмет, метод, система показників, оскільки суттєві відмінності відсутні, проте їх потрібно розглядати з урахуванням специфіки функціонування об'єкта досліджень, яким є фінансово-господарська діяльність кредитних установ. Головні відмінності методологічного характеру стосуються особливостей банківської діяльності, а відповідно і змісту аналітичного процесу, формування системи аналітичних показників та методик їхнього оцінювання, концептуальних засад аналізу, які формуються з огляду на фінансові теорії та концепції, а оскільки аналогів банківського бізнесу в інших сферах підприємництва не існує, то особливості банківської діяльності взагалі та вітчизняної практики зокрема слід враховувати при дослідженні діяльності комерційного банку як об'єкта аналізу та управління у взаємозв'язку з політико-правовим і соціально-економічним середовищем.

Методологія фінансового аналізу банківської діяльності ґрунтується на системному підході як загальнонауковій методологічній концепції та низці теоретичних концепцій, з-поміж яких пріоритетними є теорія портфельного аналізу, інтегрований підхід до управління активами і пасивами банку та концепція хеджування ризиків. Найбільш застосовуваними методами здійснення фінансового аналізу діяльності банків є такі: рейтинговий аналіз, коефіцієнтний аналіз та математично-статистичні методи (такі як: факторний аналіз, дискримінантний аналіз). Однак слід звернути увагу на існуючі недоліки вказаних методик, зокрема багатозначність формулювання термінології, присутність модифікацій рейтингових систем оцінювання банків (тобто орієнтація на множину банківських установ, оцінювання шляхом порівняння), недосконалість методик. Вважаю доцільним при здійсненні фінансового аналізу діяльності банку орієнтуватися на методики іноземних вчених, але з урахуванням особливостей діяльності банку на українському ринку.

Фінансовий аналіз банківської діяльності як складова загальної системи управління кредитною установою спрямовано на досягнення стратегічної мети, яку в сучасній економічній науці заведено трактувати як максимізацію ринкової вартості банку. Формування ринкових оцінок відбувається під впливом очікувань щодо співвідношення прибутків і ризиків, а отже, аналітична система підтримки управлінських рішень у банку має бути спрямована на оптимізацію цього співвідношення. Реалізувати цей підхід на всіх рівнях управління дає можливість теоретична модель аналізу банківської діяльності, в якій структура аналітичного процесу подана трьома етапами, котрі різняться глибиною дослідження, рівнем деталізації об'єктів аналізу та аналітичних процедур, змістом і кількістю аналізованих показників, спрямованістю та інструментарієм аналізу, а також характеризуються логічним взаємозв'язком і в сукупності формують цілісний підхід до аналізу банківської діяльності. На першому етапі ефективність діяльності банку аналізується з позицій "прибутковість -- ризик" за даними фінансової звітності, на другому -- об'єктом аналізу є окремі банківські портфелі, кількість та склад яких визначаються необхідним рівнем деталізації аналітичних досліджень, а на третьому -- здійснюється інтегрований підхід до управління активами і пасивами банку.

Основним принципом, на якому ґрунтується формування методичних засобів та прийомів аналізу об'єктів дослідження в банківській діяльності, слід визнати оцінювання за співвідношенням доходів і ризиків. Цей принцип реалізується на всіх рівнях управління: в процесі стратегічного управління -- через методику декомпозиційного аналізу, де показники прибутковості капіталу та активів є індикаторами ефективності, а показник мультиплікатора капіталу -- індикатором ризику; для аналізу окремих портфелів банку -- через створення методик, які враховують специфіку того чи іншого виду активів (кредитів, цінних паперів) при оцінюванні портфельних ризиків.

Список використаних джерел

1. Парасій-Вергуненко І.М. Аналіз банківської діяльності: Навч.-метод. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 347 с.

2. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. - 387 с.

3. Ковальов А.І., Привалов А.Н. Фінансовий аналіз діяльності підприємства: Посібник. - М., 1997. - 350 с.

4. Примостка Л. Методика аналізу фінансової стійкості банку за допомогою динамічного нормативу // Вісник НБУ. - 2002. - № 16. - с. 40 - 45

5. Галасюк В., Сорока М. Про «термін придатності» фінансових коефіцієнтів // Оцінка майна. - 2001. - № 23. - с. 8 - 12

6. Гаврилишин Б.Д., Мочерний С.В. та ін.: Економічна енциклопедія. Том 1. - К.: Академія, 2000. - 350 с.

7. Мец В.О. Економічний аналіз: Навч.-метод. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 268 с.

8. Серединська В.М., Загородна О.М. Теорія економічного аналізу: Посібник. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - 320 с.

9. Примостка Л.О. Аналіз банківської діяльності: теорія та практика // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук. К.: 2002

10. Поддєрьогін А.М., Білик М.Д. та ін. Фінансовий менеджмент: Посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 356 с.

11. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій / Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 27.06.1997 р. № 81 // Офіційний вісник України. - 1997. - № 52

12. Методичні рекомендації по аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій / Лист Державної податкової адміністрації України Головного управління економічного аналізу від 27.01.1998 р.

13. № 759/10/20-2117 // Вісник податкової служби України. - 1998. - № 24

14. Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України / Постанова Правління НБУ від 07.12.2004 р. № 598 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 43

15. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання: Монографія. - К.: 2001, 415 с.

16. Болюх М.А., Бурчевський В.З. та ін. Економічний аналіз: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 435 с.

17. Бєлобжецький І. А., Дьячков М. Ф. Аналіз господарської діяльності: Навч. посібник. - М.: Фінанси. - 1985. - 356 с.

18. Баканов М.І. Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: М.: Навч. посібник. - Фінанси. - 1997. - 297 с.

19. Ковіна М.Б. Внутрішньогалузевий аналіз ефективності роботи підприємств та організацій: М.: Фінанси. - 1997. - 310 с.

20. Савицька Г.Ф. Теорія аналізу господарської діяльності: - М.: Інститут сучасних знань, 1996 - 354 с.

21. Шеремет А.Д., Протопов В.А. Аналіз економіки промислового виробництва: Посібник. - М.: Вища школа. - 1984. - 298 с.

22. Барнгольц С.Б., Тація Г.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств та об'єднань: Посібник. - М. - Фінанси. 1998. - 296 с.

23. Мних Є.Сучасний економічний аналіз // Бухгалтерський облік і аудит. 2002. - № 14. - с. 55 - 59

24. Кармінський А., Петров А. Рейтинг динамічної фінансової стабільності банків // Бюлетень фінансової інформації. - 2000. - № 12. - с.74 - 77

25. Мартенс О., Урга Дж. Ефективність банківської системи України // Банківська справа. - 1999. - №6. - с.29 - 36

26. Шеремет А.Д., Щербаков Г.Н. Фінансовий аналіз в комерційному банку Посібник - М.: Фінанси - 2000. - 256 с.

27. Уткін О.Б. Застосування високих технологій для аналізу ефективності банків // Гроші та кредит. - 2001. - №8. - с.26 - 29

28. Котьонков В., Сазикін Б. Стійкий розвиток банків Росії // Бюлетень фінансової інформації. - 2000. - №2. - с.49 - 56

29. Погостинська Н.Н., Погостинський Ю.А. Системний аналіз фінансової звітності: Посібник. - К.: в-во ім. Михайлова В.А. - 1999. - 96 с.

30. Нерадовський В.А. Ліквідність та платоспроможність кредитної організації в ординальному вимірі // Банківські технології. - 2001. - №6. - с.29 - 37

31. Федоров Г.В. Фінансовий аналіз підприємств при загрозі банкрутства: Посібник. - М.: Омега. - 2003. - с. 262

32. Глущенко В. Модель фінансового аналізу // Бізнес інформ. - 1999. - №13-14 - с. 120-122

33. Жежера М. Порівняльна характеристика методики проведення аналізу фінансового стану підприємств в Україні та за кордоном // Економіка. Фінанси. Право. - 1999. - №5 - с. 6-8

34. Терехова В. Методологія використання коефіцієнтів для оцінки фінансової звітності компаній // Міжнародний бухгалтерський облік. - 2001. - №8 с. 2-5

35. Драгун Л. Загальна концепція удосконалення фінансового аналізу діяльності підприємства // Регіональні перспективи. - 2001 - №5-6 с. 19-20

36. Павловська О. // Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємств. - 2001. - №11. - с.54-61

37. Король В. Методологічні розбіжності оцінки ліквідності і платоспроможності в системі аналізу фінансового стану підприємств // Економіка. Фінанси. Право. - 2003. - №5 - с.22-26

38. Лазаришина І.Д. Удосконалення інституційних підходів до методики фінансового аналізу // Фінанси України. - 2004. - №1 - с. 44 - 48

39. Грачева Е. Тенденції розвитку методик фінансового аналізу // Аудит та фінансовий аналіз. - 2004. - №1 с.16-20

40. Альгін В.А. Принципи та зміст фінансового, економічного аналізу // Аудит та фінансовий аналіз. - 2004. - №4 с. 35 - 44

41. Юдіна Л.Н. Бухгалтерська звітність організації як джерело інформації для фінансового аналізу // Фінансовий менеджмент - 2005.- №3 - с. 104-112

42. Суворова А.П. Параметрична модель оцінки та прогнозування фінансової стійкості організації // Аудит та фінансовий аналіз. - 2006 - №1 - с. 19-31

43. Грицька Н. Комплексний фінансовий аналіз діяльності підприємства // Довідник економіста - 2006.- №3. с. 66-72

44. Гордєєва Ю. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства // Держава та регіони. Серія: економіка та підприємництво. - 2006. - №3 с. 371-376

45. Давиденко Н.М. Концептуальна модель оцінки фінансового стану банківських установ // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №9 - с. 30-37

46. Дорохова Е.В. Роль автоматизації системи обліку в фінансовому аналізі // Аудит та фінансовий аналіз. - 2007. - №2 - с. 31-44

47. Борисов Б. Динамічний фінансовий аналіз: концепція та можливості застосування // Економіст 2005. - №5 - с. 45 - 49

48. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси: Посібник. - К.: Вік, глобус, 1992. -382 с.

49. Бригхем Ю., Гапенски Л. Фінансовий менеджмент. Повний курс. В 2-х т. 2т: Посібник. К.: Економічна школа, 1999. - с. 668

50. Черг Ф. Лі, Джозеф І. Ф. Фінанси зарубіжних корпорацій: теорія, методи та практика. - М.: Інфра - 2000, 686 с.

51. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні / Постанова Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368 // Вісник НБУ. - 2001. - № 56

52. Мних Є.В., Ференц І.Д. Економічний аналіз: Навч. посіб. - Львів: Армія України, 2000. - 278 с.

53. Ковальов В.В. Аналіз фінансового стану та прогнозування банкрутства: Посібник. С.-Петербург: Наука, 2000 р. - 310 с.

54. www.diamantbank.com.ua

55. www.finance.ua

56. www.bank.gov.ua

Размещено на Allbest.ru