Механізм формування та напрямки використання коштів фондів державного соціального страхування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

на тему:

„Механізм формування та напрямки використання коштів фондів державного соціального страхування "

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні основи функціонування та використання коштів державного соціального страхування

1.1 Поняття і сутність державного соціального страхування

1.2 Джерела формування та напрямки використання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

1.3 Нормативно-правове забезпечення державного соціального страхування в умовах ринкової економіки

2. Аналіз фінансової діяльності управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

2.1 Фінансово-економічна характеристика управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

2.2 Аналіз формування доходної частини бюджету виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та профзахворювань України

2.3 Оцінка використання коштів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та профзахворювань України

3. Шляхи підвищення ефективності системи соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

3.1 Основні напрямки та заходи щодо удосконалення системи соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України

3.2 Прогнозування надходжень до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в області на основі однофакторної економетричної моделі

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

В 90-х роках в Україні відбулися суттєві зміни в економічній, політичній та соціальній сферах. Поряд з позитивними явищами, зокрема такими, як створення умов для розвитку ринкової економіки, негативним явищем того періоду стало розширення сектору «тіньової економіки», що призвело до загострення економічних та соціальних проблем, ухилення від сплати податків, руйнування соціальної сфери, збільшення кількості соціально незахищених громадян.

Побудова в Україні демократичного суспільства та входження до європейського співтовариства повноправним її партнером, обумовлює орієнтацію державної соціально-економічної політики на відтворення та всебічний розвиток трудового потенціалу країни. При цьому стабілізація української економіки створює умови для істотного підвищення добробуту людей, подолання спаду їх життєвого рівня внаслідок тривалої та глибокої економічної кризи. За таких умов одним із найважливіших завдань соціальної політики є створення сприятливих і безпечних умов праці на виробництві, запобігання травматизму, підвищення якості медичного обслуговування потерпілих від нещасного випадку.

З метою реалізації прав громадян, передбачених ст. 46 Конституції України та на виконання положень Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в Україні з 1 квітня 2001 року створено Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

В основу створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено принцип справедливості при сплаті страхових внесків, розподілі підприємств за класами професійного ризику виробництва. З іншого боку, передбачається рівний ступінь захисту потерпілих, що є своєрідним проявом корпоративного договору між роботодавцями та найманими працівниками.

Згідно ст. 3 Конституції України: « Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Отже, соціальний захист людей - це основна функція держави. Без відповідної соціальної політики жодна держава не зможе досягти своїх цілей і вижити.

Проблеми соціального забезпечення, соціального страхування були предметом дослідження у наукових працях відомих українських і російських вчених: Я.І. Безуглої, Н.Б. Болотіної, Б.С. Стичинського, І.М. Сироти, В.В. Жернакова, С.М. Сивак, В.С.Андреєва, Є.І. Астрахана, Н.А. Вігдорчика, К.С. Батигіна, А.Д. Зайкіна, М.Л. Захарова, Р.І. Іванової, Г.С. Симоненка, Є.Г. Тучкової та інших.

Метою дипломної роботи є комплексне дослідження та виявлення сутності, закономірностей становлення і перспектив розвитку соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як невід'ємного елемента системи соціального страхування зокрема.

Завдання дипломної роботи полягають у наступному :

– розкритті сутності, видів та існуючих базових моделей системи соціального захисту;

– визначенні правових засад державного соціального страхування в умовах ринкової економіки;

– дослідженні механізму формування бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;

– здійсненні аналізу організаційної структури управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;

– проведенні комплексного аналізу формування доходної частини бюджету та використання коштів управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;

– дослідженні процедури розгляду справ про страхові випадки, призначення страхових виплат та їх проведення;

– визначенні основних напрямків та заходів щодо удосконалення системи соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України та аналізі їх впливу;

– розробці програми пріоритетних напрямків роботи виконавчої дирекції Фондую

Об'єктом дослідження є соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як організаційно-правової форми загальнообов'язкового державного соціального страхування .

Предметом дослідження є виявлення проблем та шляхів їх усунення для розвитку системи загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Для досягнення поставленої в роботі мети використовувались сукупність методів: для визначення економічної суті явищ - теорію пізнання з основами діалектичного методу, методу спостереження, аналізу і синтезу; для визначення місця конкретного суспільного явища в загальній сукупності - методи порівняння. Ретроспективний аналіз здійснений із застосуванням методу історичного досвіду до реалій сьогодення. Наочне представлення результатів дослідження здійснено у вигляді таблиць, графіків, діаграм, схем, малюнків.

Інформаційну базу дослідження склали міжнародно-правові акти, Конституція України, Кодекс законів про працю, Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закони про окремі види загальнообов'язкового державного соціального страхування, матеріали Міністерства праці та соціальної політики України, підзаконні акти, прийняті правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, дані Міністерства охорони здоров'я України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, звітні дані управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України використані інформаційні матеріали відповідного змісту по зарубіжних країнах та інші нормативно-правові акти України.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

1.1 Поняття і сутність державного соціального страхування

Якісне оновлення суспільних відносин, що відбувається на етапі ринкових перетворень в Україні, зумовило глибинні і масштабні зміни як економічної системи в цілому, так і всіх її структурних елементів зокрема. При цьому потенційні переваги ринкової економіки щодо можливостей підвищення рівня життя населення повною мірою можуть бути реалізовані лише за умови глибокого теоретичного осмислення особливостей розбудови підвалин соціально орієнтованої ринкової економіки, оптимального поєднання як світового досвіду, так і специфіки вітчизняних умов.

Європейське товариство притримується принципу нейтралітету у питаннях організації страхування від нещасних випадків та професійних захворювань і кожна з країн встановлює свої правила самостійно, в той же час дотримуючись основних принципів соціального захисту.

При ризниці в існуючих системах соціального захисту можна розподілити їх за належністю до однієї з чотирьох базових моделей: модель Бісмарка, модель Беверіджа, приватно - корпоративна модель та голландська модель. Всі інші можна віднести до змішаної системи.

Модель Бісмарка склалася у зв'язку з прийняттям нового соціального законодавства канцлером Німеччини Отто фон Бісмарком у 1884 році. Це модель соціального страхування, що фінансується за рахунок страхових внесків і управляється безприбутковими страховими товариствами, що є корпораціями цивільного права. Із країн Європейського Союзу дана модель зараз використовується в Німеччині, Австрії, Люксембурзі, Франції та Італії. Із нових членів ЄС цю модель застосовують Польща, Литва, Латвія. Систему страхування в Росії та Україні теж можна за основними принципами віднести до моделі Бісмарка.

Система страхування у Великобританії побудована на принципах, викладених відомим економістом, лордом Уільямом Генрі Беверіджем у 1942 році. Це модель соціального забезпечення, що в основному фінансується за рахунок податків. Крім Великобританії вона застосовується у Північній Ірландії та Республіці Ірландія. В цій системі функції страховика виконує державний орган, який підпорядкований відповідному міністерству. Основна функція системи полягає у сплаті відшкодування шкоди, нанесеної здоров'ю працюючого у розмірах, передбачених законодавством. Профілактичними заходами займаються інші організації. Система страхування фінансується за рахунок національного бюджету. Відмінною рисою цієї моделі є те, що вона повністю не знімає матеріальної відповідальності з роботодавця і він зобов'язаний страхувати ризики виникнення нещасних випадків на виробництві у приватних страхових компаніях. Поряд із можливістю відшкодування шкоди в межах системи соціального забезпечення, потерпілий може звернутись із позовом до суду на роботодавця з метою отримання компенсації за нанесену шкоду здоров'ю в разі, якщо вважає, що нещасний випадок виник з вини роботодавця. В цьому випадку шкоду відшкодовує приватна страхова компанія.

Приватно - корпоративні системи передбачають страхування ризику виникнення травм і дуже рідко професійних захворювань приватним страховим компаніям. Найбільш широко така система застосована у Бельгії, Португалії та Фінляндії. Ці системи фінансуються за рахунок капіталізації коштів у приватних страхових компаніях. Адміністративні витрати у цих компаній значно вищі, ніж у системах, що діють в межах моделі Бісмарка і Беверіджа і це пояснює те, що у Бельгії та Португалії професійні захворювання страхуються не приватними страховими компаніями, а товариствами соціального страхування. Тільки дві країни Фінляндія та Норвегія забезпечують страхування професійних захворювань через приватні страхові компанії. Загальним для цього виду страхування є те, що в цій системі профілактика та реабілітація не входить у функції страхових компаній.

Голандська модель, що існує у Нідерландах не передбачає диференціювання у страхуванні нещасних випадків та захворювань в залежності від того де вони виникли - в побуті чи на виробництві. І в тому і в іншому випадку у потерпілого наступає однакове право на отримання соціальної допомоги. Функції страхування реалізуються через систему страхування на випадок інвалідності або медичне страхування. Ця система несе значні навантаження у зв'язку з значним ростом чисельності інвалідів.

Багато країн використовують змішану систему соціального забезпечення, яка містить в собі риси моделей Бісмарка, Беверіджа та приватно-корпоративної моделі.

Як засвідчує практика постсоціалістичних країн, в процесі суспільної трансформації неминуче виникають кризові явища, масштаби та глибина впливу яких на рівень життя населення залежать від того, наскільки своєчасно виправляються помилки і усуваються диспропорції, що неминуче присутні у такому складному та унікальному процесі, яким є ринкове реформування адміністративно-командної економіки.

Система соціального захисту, що діяла в нашій країні, склалася ще за цілковитого панування державної власності, в умовах централізованого, планового управління економікою. Після 1990 року в економічній, політичній та інших сферах життя сталися значні зміни. Поширюються нові форми власності - приватна та колективна. Змінилася ситуація на ринку праці. Недосконалість економічних перетворень спричинила значну «тінізацію» економіки і, як наслідок, - ухилення від сплати податків. Це призвело до загострення проблем фінансування пенсій, руйнування бюджетної системи охорони здоров'я, а також до збільшення кількості соціально незахищених громадян, тобто тих, які працюють неповний робочий день (тиждень) або зовсім не працюють у зв'язку з простоями виробництва, інших соціальних негараздів.

Все це зумовило надзвичайну актуальність в Україні проблеми реформування системи соціального захисту. Першою загальнодержавною програмою реформування стала схвалена Верховною Радою України в грудні 1993 року Концепція соціального забезпечення населення України. Нею було визначено стратегію удосконалення системи соціального захисту населення, перелік законодавчих актів, які необхідно розробити й прийняти, та систему конкретних форм соціального забезпечення. шляхом соціального страхування у разі безробіття, тимчасової або постійної непрацездатності; соціальну допомогу непрацездатним і малозабезпеченим громадянам; підтримання рівня життя в умовах зростання споживчих цін; компенсації і пільги громадянам, які потерпіли від техногенно-екологічних та природних катастроф.

Нині здійснення права на соціальний захист в Україні організовано в кількох формах, які розрізняються за такими ознаками:

1) коло осіб, що підлягають забезпеченню;

2) джерела і способи фінансування;

3) види, умови та розміри забезпечення;

4) органи, що надають забезпечення.

Основною організаційно-правовою формою у системі соціального захисту є загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке, у свою чергу, є підсистемою соціального захисту і передбачає кілька видів такого страхування з утворенням відокремлених фондів та умовами надання соціальних виплат і послуг.

Сучасна система соціального страхування в Україні за суттю й інституційно суттєво відрізняється від соціального страхування радянських часів.

По-перше, вона охоплює значно ширше коло соціальних ризиків, забезпечення котрих здійснюється саме через страхову форму. Законами України вже введено загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; пенсійне страхування. Згодом, за умови прийняття відповідного закону, передбачається також введення медичного страхування.

По-друге, до фінансування витрат залучені не лише підприємства, установи та організації, а всі роботодавці (юридичні та фізичні особи), які використовують найману працю. Самозайняті особи, які, по суті, виступають самі для себе роботодавцями, сплачують страхові внески у розмірах, що визначені для роботодавців.

По-третє, до сплати внесків залучені також самі застраховані особи, ними переважно є наймані працівники. Розмір внесків визначається у відсотковому відношенні до заробітку (доходу). Причому застосовується схема, за якою певні категорії працівників, які мають право на пенсійне забезпечення за спеціальними законами, сплачують страхові внески в більшому розмірі, ніж інші, що забезпечуються пенсіями у загальному порядку. Таким чином, упроваджується принцип еквівалентності розміру соціальних виплат сплаченим соціальним внескам.

По-четверте, рівень соціальних виплат через соціальне страхування поки що не забезпечує функцію соціального забезпечення, оскільки у переважної більшості громадян розміри пенсій і соціальних допомог ще не досягають базового соціального стандарту -- прожиткового мінімуму.

По-п'яте, система загальнообов'язкового державного соціального страхування побудована на ринкових засадах, фонди соціального страхування відокремлені від державного бюджету і є самоврядними некомерційними фінансовими установами, в управлінні котрих держава бере участь як рівноправний партнер з представниками працівників та роботодавців.

Можна навести й інші відмінності національної системи соціального страхування від попередньої однойменної системи. В цілому, не зважаючи на певні недоліки перехідного періоду, юридичний механізм соціального страхування в Україні цілком відповідає моделі європейських країн. І це дає підстави очікувати, що з часом ця система запрацює на повну потужність і продемонструє позитивні результати.

Основним законодавчим актом у системі соціального страхування в Україні є Основи загальнообов'язкового державного соціального страхування, прийняті 14 січня 1998 р. Згідно зі ст. 1 Основ, загальнообов'язкове державне соціальне страхування являє собою систему прав, обов'язків і гарантій, що передбачає надання соціального забезпечення, яке включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової, тимчасової або стійкої втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Обов'язковому соціальному страхуванню підлягають наймані працівники, а також інші особи, коло яких визначено законом.

У системі соціального страхування передбачено п'ять видів такого страхування:

- страхування на випадок безробіття;

- страхування у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- пенсійне страхування;

- медичне страхування (ще не введено).

Джерелами фінансування соціальних виплат у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є соціальні страхові фонди, які формуються за рахунок страхових внесків роботодавців та найманих працівників (крім страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань). Управління фондами здійснюється на паритетній основі представниками застрахованих осіб, роботодавців, представниками держави.

Структуру коштів окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. Структура коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування

Види страхування	Питома вага, %
Пенсійне страхування	81,1
Страхування з тимчасової втрати працездатності	8,2
Страхування на випадок безробіття	6,2
Страхування від нещасного випадку на виробництві	4,5

Пенсійне страхування посідає визначне місце в системі соціального страхування як за своїм значенням у матеріальному забезпеченні пенсіонерів, так і за обсягами фінансових ресурсів. Управління коштами соціального страхування проводять органи законодавчої та виконавчої влади. Законодавство щодо соціального страхування змінювалось досить інтенсивно. Зміни вносяться враховуючи стан економіки та кризові явища.

Повне функціонування соціального страхування як організаційно-правової форми соціального захисту ще не завершено. Зокрема з метою удосконалення пенсійного страхування передбачається запровадження накопичувальної системи. Пенсійний фонд України, який нині являється центральним органом державної виконавчої влади, буде перетворено у Пенсійний фонд із повним страховим статусом, який буде консолідувати страхові внески на всі види страхування, а потім розподіляти до бюджетів всіх фондів соціального страхування. Така система єдиного соціального внеску в Україні вводиться з 01 січня 2011 року .

Не прийнято ще закону України про медичне страхування, передбаченого Основами 1998 р. Нині медичне обслуговування в основному здійснюється за державний кошт.

В даний час за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням застрахованим особам, у разі настання страхового випадку, надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення:

- пенсія за віком; пенсія по інвалідності. Із введенням у дію накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за рахунок коштів накопичувального фонду, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснюватимуться такі пенсійні виплати: довічна пенсія з установленим періодом; довічна обумовлена пенсія; довічна пенсія подружжя; одноразова виплата;

- допомога у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, народженням дитини та доглядом за нею та на поховання ,

- допомога у зв'язку з безробіттям, відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготовкою та профорієнтацією;

- страхові виплати та медико-соціальна допомога при настанні нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань.

Крім загальнообов'язкового державного соціального страхування ще однією організаційно-правовою формою у системі соціального захисту України - є державна соціальна допомога, яка становить систему заходів щодо надання за рахунок державного та комунального (місцевого) бюджетів та інших програм матеріальної допомоги, здійснення соціального обслуговування та утримання, встановлення пільг.

Державна соціальна допомога як форма соціального захисту становить систему державної підтримки населення, що надається за рахунок державного бюджету у певних, визначених законами, випадках. Підставою для її надання є складні життєві обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно. До таких належать інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку зі старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, малозабезпеченість тощо.

Державна соціальна допомога за законодавством України надається у грошовій та натуральній формах, а також у формі соціального обслуговування і призначена як для всього населення України загалом, так і для окремих категорій: малозабезпечених сімей, сімей з дітьми, інвалідів, дітей-інвалідів, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів тощо.

Спеціальний соціальний захист є такою системою соціального захисту, яка передбачає спеціальні (відмінні від загальних) умови його здійснення стосовно певного, визначеного законами, кола осіб.

Спеціальний соціальний захист стосується:

1) кола осіб, які виконують певний вид державної діяльності, протягом виконання якої не підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню;

2) кола осіб, які підлягають соціальному страхуванню, але держава бере на себе обов'язок щодо їх підвищеного соціального забезпечення або покладає такий обов'язок на конкретних суб'єктів.

Додатковий соціальний захист передбачено законодавством для таких категорій населення: діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування; ветерани війни; ветерани військової служби та ветерани органів внутрішніх справ; ветерани праці та особи похилого віку; інваліди та особи з обмеженими фізичними можливостями; особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; особи, які стали жертвами політичних репресій; біженці та ін.

Система додаткових заходів передбачає надання пільг у сфері працевлаштування, застосування праці, медичного та соціального обслуговування, надання житлово-комунальних послуг тощо.

У фінансовому аспекті система соціального захисту в Україні складається з трьох джерел: фондів соціального страхування, державного бюджету, недержавних джерел.

Частина системи соціального захисту, яка фінансується з державного бюджету будь-якої держави, виявляється у так званому соціальному бюджеті.

Натуральна соціальна допомога передбачається шляхом безкоштовного забезпечення предметами першої необхідності -- продуктами харчування, ліками, засобами санітарії й особистої гігієни, засобами догляду за дітьми, одягом, взуттям, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.

Пільги, у свою чергу, поділяються на житлові, транспортні, трудові, податкові, у галузі охорони здоров'я. Житлові субсидії надаються для оплати за користування житлом, комунальними послугами, на придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива.

Соціальне обслуговування здійснюється шляхом надання соціальних послуг: за місцем проживання особи (вдома); у стаціонарних інтернатних установах та закладах; в установах денного перебування; в установах та закладах тимчасового або постійного перебування; у територіальних центрах соціального обслуговування; в інших закладах соціальної підтримки (догляду).

Медична допомога становить комплекс лікувальних, профілактичних, діагностичних послуг, спрямованих на лікування та оздоровлення пацієнтів, що надаються медичними працівниками. Медична допомога надається державними і приватними закладами охорони здоров'я. У сфері охорони здоров'я здійснюється державне фінансування надання консультативної, лікувальної, реабілітаційної допомоги загальнодержавним закладами охорони здоров'я. Крім того, передбачаються заходи щодо поліпшення діагностики та медичного обслуговування хворих на онкологічні захворювання, безкоштовне забезпечення інсулінами хворих на діабет, проведення імунопрофілактики населення, профілактика та лікування соціально небезпечних хвороб, зокрема інфекційних, СНІДу тощо. Основами законодавства про охорону здоров'я (1992 р.) та чинним законодавством передбачено соціальний захист пацієнта при наданні медичної допомоги, а також соціальний захист медичних працівників тощо.

Таким чином, соціальний захист можна визначити як систему юридичних, економічних, фінансових та організаційних засобів та заходів у державі щодо захисту населення від несприятливих наслідків соціальних ризиків.

Узагальнюючи вищевикладене можна зробити висновок, що з метою забезпечення конституційних прав громадян на соціальний захист, в Україні створено систему загальнообов'язкового державного соціального страхування працюючих та систему державної допомоги окремим категоріям працюючих та найбільш вразливим категоріям населення. При цьому , з точки зору розмірів страхових виплат , переліку їх видів та кількості отримувачів є загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним із яких являється страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

1.2 Джерела формування та напрямки використання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

державний соціальний страхування фонд

Страхування від нещасних випадків на виробництві є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їхньої трудової діяльності. На відміну від інших видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, за даним видом соціального страхування страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків сплачують тільки роботодавці.

Система соціального страхування від нещасних випадків на виробництві дещо відрізається від систем Європейських країн, детальний огляд і порівняння систем наведено вище.

Згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року №1105 ( далі - Закон №1105) основними принципами страхування від нещасного випадку є:

– паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

– своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

– обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;

– надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

– обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків. Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є єдиним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, що не передбачає сплату страхових внесків найманими працівниками. Кошти Фонду формуються виключено за рахунок страхових внесків роботодавців;

– формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

– диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

– економічна заінтересованість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

– цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Відповідно до Закону №1105 основними завданнями страхування від нещасного випадку є:

– проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

– відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

– відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є :

1. застраховані особи, тобто громадяни, що працюють на умовах трудового договору і на користь яких здійснюється страхування, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

2. страхувальники, тобто підприємства, установи та організації, які являються роботодавцями, а в окремих випадках - застраховані особи.

3. страховик - тобто Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

В Законі № 1105 визначено, що нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Політика сторін соціального партнерства спрямована на захист насамперед людини праці як найважливішої складової будівництва держави, основи суспільства. Передбачене Законом відшкодування заподіяної шкоди є принципово важливим елементом соціальної гарантії людині, яка виконує важливу державну функцію.

Управління страхуванням від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків, що діє на підставі статуту, який затверджується правлінням Фонду.

Сутність Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як корпоративного фонду роботодавців, полягає у спільній відповідальності роботодавців за кожного потерпілого, виходячи з принципу «один за всіх, всі за одного». Таким чином, кожен роботодавець відповідає за кожного потерпілого власними коштами, незалежно від того, де трапився нещасний випадок.

Реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування повинно забезпечити створення стабільної фінансової системи, яка, в свою чергу, забезпечить надання громадянам законодавчо встановлених соціальних гарантій при настанні страхових випадків.

Кошти страхових фондів, крім страхування від нещасного випадку, формуються в основному за рахунок страхових внесків роботодавців та найманих працівників. Страхування від нещасного випадку здійснюється тільки за рахунок страхових внесків роботодавців. Іншими джерелами формування коштів державного соціального страхування є також :

- асигнування державного бюджету ;

- суми фінансових санкцій, застосованих до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків і використання коштів фондів;

- прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів фондів, на депозитному рахунку;

- інші надходження відповідно до законодавства України.

Передбачено законодавством, що розміри страхових внесків по кожному виду страхування щорічно затверджує Верховна Рада України. Нині загальна сума нарахувань на фонд оплати праці до всіх соціальних фондів (пенсійного, соціального страхування, сприяння зайнятості) і становить 37,4% Крім того, кожний працівник сплачує із своєї заробітної плати 1-2% до Пенсійного фонду, 0,5 - 1% до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і 0,6% - до Фонду зайнятості. (табл. 1.1.) Щоправда, урядовці пропонують перекласти ще більшу частину платежу по страхових внесках з власників безпосередньо на найманих працівників, як це зроблено в розвинутих країнах. Але ж там інший рівень заробітної плати, який забезпечує працюючим гідне життя. В Україні ж реальна заробітна плата останні два роки неухильно знижується і третині громадян не забезпечує навіть прожиткового мінімуму.

Загальний тариф страхових внесків на фонд оплати праці до всіх соціальних фондів у 2009 р. становив 40,0 відсотка (з врахуванням, що середній страховий тариф до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України складав 1,2%).

У ході реформування системи соціального страхування пропонується знизити податковий тиск на виробника. Тому законодавцям необхідно звернути увагу державних органів на необхідність більш глибокого економічного обґрунтування можливих термінів запровадження прийнятних тарифів по окремим видам страхування, виходячи з економічного становища страхувальників і застрахованих осіб, держави. Слід оптимізувати страхові внески як у цілому, так і по конкретних видах соціального страхування.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання визначаються у відповідності до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 року № 1423.

З метою визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання галузі економіки та види робіт (далі - галузі економіки) диференціюються за класами професійної виробництва.

Для окремих галузей економіки страхові тарифи встановлюються законом без віднесення до класів професійного ризику виробництва (таблиця 1.2.).

Галузі економіки іменуються відповідно до національного класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД).

Клас професійного ризику виробництва для окремої галузі економіки характеризується інтегральним показником професійного ризику виробництва - чим вищий інтегральний показник, тим вищий (починаючи з першого) клас професійного ризику виробництва.

Інтегральні показники професійного ризику виробництва в галузях економіки, віднесених до одного класу, за величиною повинні бути ближчими між собою, ніж у галузях економіки, віднесених до суміжних класів.

Галузі економіки іменуються відповідно до національного класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД).

Клас професійного ризику виробництва для окремої галузі економіки характеризується інтегральним показником професійного ризику виробництва - чим вищий інтегральний показник, тим вищий (починаючи з першого) клас професійного ризику виробництва.

Таблиця 1.2. Страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві у відповідності до класів професійного ризику виробництва

Клас професійного ризику виробництва	Страховий тариф (у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників)	Клас професійного ризику	Страховий тариф (у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників)
		34	1,57
1	0,56	35	1,58
2	0,57	36	1,66
3	0,58	37	1,67
4	0,59	38	1,76
5	0,6	39	1,77
6	0,62	40	1,79
7	0,63	41	1,8
8	0,65	42	1,83
9	0,66	43	1,85
10	0,68	44	1,9
11	0,7	45	1,91
12	0,72	46	1,99
13	0,73	47	2,04
14	0,75	48	2,06
15	0,8	49	2,08
16	0,84	50	2,25
17	0,86	51	2,27
18	0,93	52	2,32
19	0,96	53	2,34
20	0,97	54	2,37
21	0,98	55	2,46
22	0,99	56	2,54
23	1,06	57	2,81
24	1,1	58	2,82
25	1,13	59	2,9
26	1,19	60	3,28
27	1,25	61	3,56
28	1,31	62	3,7
29	1,38	63	3,99
30	1,4	64	4,2
31	1,41	65	6,41
32	1,45	66	6,52
33	1,46	67	13,5

Інтегральний показник професійного ризику виробництва для кожної галузі економіки визначається як відношення витрат у минулому календарному році у галузі економіки відшкодування шкоди потерпілим на виробництві до фактичних витрат на оплату праці у минулому календарному році в цій галузі економіки.

Фонд відносить підприємства до галузей економіки за видами їх основної діяльності.

Якщо страхувальник провадить свою діяльність у кількох галузях економіки, підприємство відноситься до тієї з них, яка має найбільшу питому вагу в обсязі реалізованої продукції.

У разі зміни технології робіт або виду діяльності підприємства Фонд відповідно зміни належність цього підприємства до класу професійного ризику виробництва.

У разі коли за специфікою виробництва підприємство не підпадає під класифікації галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва згідно з додатком, рішенні щодо віднесення його до відповідного класу професійного ризику виробництва приймається Фондом.

У разі коли роботодавець не надає Фонду відомості, необхідні для визначення класу професійного ризику виробництва, або надає їх несвоєчасно і не в повному обсязі, Фонд установлює клас професійного ризику виробництва і страховий внесок за власною оцінкою.

Для підприємств місячна сума страхового внеску визначається за формулою

СВстр = -------------------------- , (1.7)

де СВстр - місячна сума страхового внеску, гривень; ВОПстр - сума фактичних витрат підприємства на оплату праці у місяці, за який сплачується страховий внесок, гривень.

Відповідно до класів професійного ризику виробництва Законом України “Про внесення змін до Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено такі страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності:

Законом для окремих галузей економіки без зміни класів професійного ризику їх виробництва встановлено пільгові страхові тарифи (табл. 1.3.).

Таблиця 1.3. Пільгові страхові тарифи для окремих галузей економіки.

Клас професійного ризику виробництва	Галузь економіки	Страховий тариф (у відсотках до фактичних витрат виробництва на оплату праці найманих працівників)
24	Обслуговування сільського господарства, господарське управління сільським господарством	0,5
22	Сільське господарство	0,2
59	Відкритий видобуток руд чорних металів, видобуток та збагачення нерудної сировини для чорної металургії	2,1

При визначенні страхових тарифів підприємства сільського господарства, з обслуговування сільського господарства, видобутку вугілля відкритим способом, збагачення вугілля, збагачення вугільних брикетів, підземного видобутку руд чорних металів, виробництва будівельних металовиробів, будівництва шахт, видобутку вугілля підземним способом, видобутку дорогоцінних металів дотуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за рахунок страхових внесків інших галузей.

Суб'єкти господарської діяльності сплачують страхові внески за тарифами, у відповідності до таблиці 1.2., якщо обсяг робіт (послуг) за вказаними галузями економіки перевищує 50 відсотків загальних обсягів їх робіт (послуг).

Усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених Законом, утримання робочих органів провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків забезпечує фінансування заходів, передбачених національною, галузевими, регіональними програмами поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, планами наукових досліджень з охорони та медицини праці, навчання і підвищення кваліфікації відповідних спеціалістів з питань охорони праці, організації розроблення і виробництва засобів індивідуального та колективного захисту працівників, розроблення, видання, розповсюдження нормативних актів, журналів, спеціальної літератури, а також інших профілактичних заходів відповідно до завдань страхування від нещасних випадків.

Повне матеріальне забезпечення у разі втрати потерпілим працездатності в Україні, як це передбачено Законом, є найвищим показником навіть серед високорозвинених держав. В багатьох державах з потужною економікою цей показник є дещо нижчим від рівня матеріального забезпечення людини, яка працює.

Потерпілий зазнає як матеріальних, так і моральних страждань, тому, виходячи із суті Закону №1105, йому необхідно компенсувати заподіяні матеріальні збитки. Людина повинна бути реабілітована і почувати себе соціально повноцінною, навіть якщо вона є інвалідом чи має певну втрату працездатності.

Компенсація потерпілому заподіяної шкоди є одним із основних обов'язків Фонду в разі настання страхового випадку. Саме тому основною захищеною статтею бюджету Фонду є відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілому, членам його сім'ї і утриманцям, в тому числі дітям до 18 років, а якщо вони навчаються - до 23 років. Таким чином, держава не залишає нікого наодинці, в тому числі - в разі втрати годувальника.

В Законі, відповідних постановах Кабінету Міністрів України, постановах правління Фонду відслідковується весь шлях підтримки потерпілого з моменту настання нещасного випадку.

Робота Фонду, пов'язана з повною реабілітацією людини, починається безпосередньо з моменту настання страхового випадку, коли страховий експерт Фонду визначає можливість віднесення певного нещасного випадку до категорії страхових, і продовжується вже у лікарні, де людині надають необхідну, в тому числі - невідкладну, медичну допомогу.

Фонд розраховує страхові виплати, які необхідно здійснити, з моменту настання нещасного випадку та початку участі страхового експерта у його розслідуванні, проводячи виплату допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. При цьому, згідно з чинним законодавством, перші п'ять днів такої тимчасової непрацездатності (в тому числі в разі настання «дрібних» нещасних випадків) роботодавець виплачує за рахунок власних коштів.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку:

1. Своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

е) допомогу дитині;

2. Організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;

3. Сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;

4. Організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого;

5. Забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати:

а) обслуговування профільними лікарями та лікарями загальної практики;

б) догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

в) акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час вагітності та пологів;

г) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

д) забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів).

З метою найповнішого виконання функцій, Фонд соціального страхування від нещасних випадків створює спеціалізовану медичну та патронажну службу соціального страхування;

6. Вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого;

7. Забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;

8. Відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії або медико-соціальної експертної комісії проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю;

9. Організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими заінтересованими суб'єктами підприємницької діяльності, компенсувати при цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду;

10. У разі невідкладної потреби подавати інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь - за рахунок Фонду;

11. Сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування;

12. Організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті.

Усі види соціальних послуг та виплат надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків чи ні.

Специфічною категорією страхового випадку є професійне захворювання. Попри єдність підходу до матеріального забезпечення потерпілого як в разі нещасного випадку, так і в разі професійного захворювання, останнє є особливим видом ушкодження здоров'я, що потребує ретельного розслідування як з точки зору його наслідків, так і з точки зору його причин.

Професійне захворювання надзвичайно тяжко переноситься потерпілим, але, водночас, попередити професійні захворювання досить легко. Професійне захворювання є наслідком поганої економічної ситуації на підприємстві з одного боку, але з іншого боку - це морально невиправдане невиконання завдань щодо профілактики професійних захворювань. Цей аспект профілактики професійних захворювань ще не до кінця відпрацьований і потребує більш комплексного підходу.

До набрання чинності Законом близько 300 тисяч потерпілих на виробництві повністю чи частково не отримували належних їм виплат. Саме систематичні невиплати, недотримання прав потерпілих призводили до великого невдоволення з боку потерпілих та їх родичів.

Динаміка страхових виплат Фонду протягом перших місяців його роботи була надзвичайно високою, як в частині страхових виплат по прийнятим від підприємств справам потерпілих, так і в частині призначення страхових виплат потерпілим, які раніше ніколи не зверталися до підприємств з вимогою про відшкодування заподіяної їм шкоди, хоча й мали всі необхідні для цього документи. Слід відзначити, що чисельність цієї групи потерпілих неухильно зростає, адже люди, дізнавшись про можливість отримати належні їм страхові виплати та соціальні послуги, прагнуть реалізувати своє право на відшкодування завданих їм збитків.

1.3 Нормативно-правове забезпечення державного соціального страхування в умовах ринкової економіки

Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань регулюються законодавчими та іншими нормативно-правовими актами (рисунок 1.1).

Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР. Відповідно до ст. 43 кожен громадянин має право на належні, здорові та безпечні умови праці. Для забезпечення цього права у 2001 році було створено ще один вид соціального страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

КУпАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X, вказується стягнення за невчасне подання звітів, невчасне повідомлення про нещасний випадок.

Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, визначає принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Закон України «Про охорону праці», від 14. 10. 1992 року (із змінами та доповненнями), який зобов'язує роботодавця створити на кожному робочому місці належні та безпечні умови праці та передбачає кримінальну, адміністративну та матеріальну відповідальність за порушення правил охорони праці роботодавцем