Організація іпотечного кредитування (на прикладі АКІБ "УкрСиббанк")

Курсова робота

Організація іпотечного кредитування (на прикладі АКІБ «УкрСиббанк»)

Зміст

Вступ

Розділ 1. Проблеми і перспективи розвитку ринку іпотечного кредитування на Україні

1.1 Аналіз стану ринку іпотечного кредитування

1.2 Проблеми, що стримують розвиток іпотечного кредитного ринку

Розділ 2. Характеристика установи комерційного банку АКІБ «УкрСиббанк»

2.1 Загальні відомості про банк

2.2 Організаційна структура і характеристика банківської діяльності

2.3 Результати від банківських та інших операцій

2.4 Управління ризиками і платоспроможність банку

Розділ 3. Організація іпотечного кредитування

3.1 Загальна характеристика кредитування

3.2 Аналіз роботи сектора по комерційній діяльності (кредитний відділ)

3.3 Механізм надання іпотечного житлового кредиту АКІБ «УкрСиббанк»

3.4 Приклад надання житлового іпотечного кредиту відділенням АКІБ «УкрСиббанк»

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

В сучасних умовах розвитку банківської системи України іпотечному кредитуванню приділяється особлива увага. Комерційні банки акумулюють ресурси, призначені для фінансування реального сектора економіки, визначають форми забезпечення кредитів. Характерною ознакою розвитку банківської системи України в останні роки, що свідчить про поглиблення ринкових засад її функціонування, є те, що комерційні банки почали досить активно працювати з фізичними особами. Зросли не тільки суми залучених депозитних вкладів громадян, але й обсяги кредитів, які банки активно видають фізичним особам, зокрема динамічно розвивається іпотечне кредитування. Про розвиток і стабільність фінансово-економічної системи будь-якого суспільства значною мірою можна судити за розмірами використання кредитів громадянами та підприємствами. Попит на послуги іпотечного кредитування, який виник в процесі розвитку ринкових відносин, поставив комерційні банки України перед необхідністю вдосконалення форм та методів діяльності в системі іпотечного кредитування.

Актуальність обраної теми в тому, що іпотечне житлове кредитування має величезні перспективи розвитку в Україні. З кожним днем все більше і більше банків починають звертати увагу на даний банківський продукт, які бачать в ньому можливість розширення своїй діяльності.

Метою курсової роботи є висвітлення теоретичних аспектів організації іпотечного кредитування і практичне їх використання на прикладі комерційного банку АКІБ «УКРСИББАНК».

Предметом дослідження є процес житлового кредитування комерційними банками фізичних осіб.

Об'єктом дослідження є організація процесу іпотечного житлового кредитування в АКІБ «УКРСИББАНК».

В результаті дослідження були проаналізовані результати фінансової діяльності АКІБ «УКРСИББАНК», вивчено з якими проблемами стикається банк у своїй діяльності, фактори які впливають на діяльність банку, розглянуті механізми іпотечного житлового кредитування.

Викладення матеріалу у курсовій роботі спирається на нормативно-правову базу України, внутрішні нормативні документи і аналітичні матеріали АКІБ «УКРСИББАНК».

В ході дослідження застосовувались методи аналізу, синтезу, конкретизації, а також для наочності були застосовані графічні і табличні методи.

Розділ 1. Проблеми і перспективи розвитку ринку іпотечного кредитування на Україні

1.1 Аналіз стану ринку іпотечного кредитування

У багатьох розвинутих країнах світу іпотечне кредитування відіграє важливу роль у функціонуванні механізму ринкової економіки, тому є актуальним для країн з трансформаційною економікою, до складу яких і входить Україна. Процес становлення іпотечних фінансових відносин в даних країнах має суперечливий, неоднозначний характер і відрізняється як швидкістю перебігу цих процесів, так і їх результативністю. Країни Центрально-Східної Європи та Балтії характеризуються вищим рівнем розвитку іпотечного ринку порівняно з країнами СНД, в яких обсяги іпотечного кредитування досі залишаються невизначеними. Як свідчить приклад розвинених країн, поряд із розв'язанням проблем забезпечення житлом іпотека сприяє утворенню в державі якісно нових фінансово-кредитних відносин, тому українській економіці сьогодні не обійтися без використання всіх можливостей цивілізованої іпотеки.

Наукові дослідження вітчизняних й іноземних вчених присвячених теорії і практиці розвитку іпотечного кредитування втілено в працях П. Гайдуцького, В. Базилевича, О. Євтуха, О. Старкова, О. Гринько, І. Розумової, Л. Рябченко, В. Рогового, Г. Циліної, В. Лагутіна. Незважаючи на достатню увагу, яка нині приділяється проблемам формування іпотечного ринку, сьогодні ще залишається низка актуальних питань, пов'язаних з рефінасуванням іпотечних кредитів в Україні, формуванням і розвитком іпотечного ринку в трансформаційній економіці, аналізом розвитку іпотеки як в Україні, так і за кордоном.

З огляду на вищезазначене, необхідним є виділення та узагальнення особливостей становлення іпотечного ринку в трансформаційній економіці на основі аналізу інституційної структури іпотечних ринків країн з трансформаційною економікою. Такий аналіз дозволить оцінити динаміку та ефективність інституційних змін, а також може стати кроком на шляху формування і механізму раціоналізації процесу інституційного будівництва в умовах ринкових трансформацій.

Основними фінансовими інститутами, які акумулюють значні грошові ресурси, є банки, тому вони виступають основними учасниками ринку іпотечного кредитування. Враховуючи наявні зміщення у кредитній політиці банків у бік кредитування споживчих витрат населення, необхідно задіяти макрорегулятори (податкові, бюджетні, монетарні) з тим, щоб забезпечити позитивний імпульс для змін на користь кредитування інвестицій. Один із ключових пріоритетів у цьому напрямі - іпотека. Розвиток системи іпотечного кредитування дає змогу не лише забезпечити потребу населення в житлі, а й дати імпульс будівельній та суміжним із нею галузям, банківській системі, фондовому ринку. Сьогодні висока ціна на житло не сприяє відпливу коштів населення зі споживчого ринку, хоча саме іпотечний сегмент кредитування необхідно розвивати і стимулювати найбільше. У країні - значний дефіцит житла, а нинішнім темпам введення в експлуатацію житлових будинків (7816 тис. кв. метрів загальної площі у 2005 році, 7566 тис.кв.м. у 2004 році) ще дуже далеко до історичного максимуму (21 257 тис.кв.м. у 1987 році). Хоча цей сегмент банківського кредитування останнім часом активно розвивається, на сьогодні, за даними Української національної іпотечної асоціації, радикальних змін у структурі іпотечних кредитів не сталося: частка кредитів під купівлю житла становить майже 63%, тобто інструментарій ринку залишається досить обмеженим.

До числа факторів, які перешкоджають розвитку іпотечного кредитування, слід віднести: інфляційні ризики, нерозвинутість механізмів залучення коштів населення, непрозорість взаємовідносин учасників ринку, незначна роль Державної іпотечної установи на ринку іпотечних кредитів.

За даними дослідження УНІА іпотечний ринок у 2007 році залишається одним з найбільш динамічних та перспективних сегментів кредитування в Україні, оскільки незважаючи на стагнаційні процеси у сфері нерухомості та кризу на світових фінансових ринках, українська іпотека продовжує зростати стабільно високими темпами.

Станом на 1.01.2008 загальний іпотечний портфель банків досяг позначки 57,2 млрд. грн. або 9% від ВВП за орієнтовною оцінкою.

У 2007 році темпи зростання іпотечного кредитування в Україні дорівнюють 110%.

Частка іпотечних кредитів в загальному кредитному портфелі зросла з 11,1% до 12,4%, при цьому в обсягах кредитування фізичних осіб на іпотечні позики припадає більше третини - 36,8%.

Впродовж 2007 року частка кредитів, що видані в іноземній валюті, залишалась високою на рівні 84-88%, проте вже на початок 2008 року фіксуємо збільшення частки гривневого сегменту іпотечного ринку з 11,6% до 16,4%.

Переорієнтація попиту на іпотечні кредити з купівлі житла на фінансування споживчих потреб у ІІ та ІІІ кварталах 2007 року - частка кредитів на споживчі цілі під заставу житла становила 45% і 56% відповідно від загальних обсягів нових кредитів.

Структура іпотечного портфеля за обсягами кредитування виглядає наступним чином:

* кредити на купівлю житла - 51,2%

* кредити на споживчі цілі - 38,3%

* кредити на будівництво житла під заставу незавершеного будівництва - 7,4%

* рефінансування - 0,4%

* кредити на купівлю земельної ділянки - 1,9%

* кредити на комерційні цілі під заставу житла - 1,8%.

У 2007 році склад великої п'ятірки не зазнав змін: беззаперечним лідером іпотечного ринку в Україні є УкрСиббанк, ринкова частка якого становить 18,2%; 2-ге місце посідає Раййффайзен Банк Аваль з долею 14,4%, 3-тю позицію займає Укрсоцбанк - 13,0%; 4-ту і 5-ту сходинки поділили ОТР та Приватбанк з ринковими частками 7,6% і 6,9% відповідно.

Зменшується концентрація іпотечного ринку, на ринг виходять нові гравці. На ТОР-5 припадає 60% обсягів іпотечного кредитування ( у 2006 році - 66,3%). ТОР-10 контролюють 78,1% ( у 2006 році - 85,3%), ТОР-15 охоплюють 89,3% ( у 2006 році - 92,6%)

Географія іпотечного ринку. На регіони припадає 72,6% обсягів іпотечного кредитування. 61,6% іпотечного капіталу зосереджено у 5 регіонах - Києві та Київській області (27,4%), Одеській області (14,7%), Дніпропетровській (8,8%), Донецькій (5,6%) та Харківській (4,9%) областях. Покриття ТОР-10 регіонів складає 77,3% від загальних обсягів іпотечних кредитів.

У 2007 році процентні ставки за житловими іпотечними кредитами в національній валюті зменшились на 2,1%, в доларах США зросли на 0,7%, в євро зросли на 0,75%.

У 2007 році можна констатувати факт підвищення вимог щодо розміру першого внеску позичальника в середньому по ринку на 10-15%

Збільшення строків кредитування до 30 років, коли у 2006 році житло кредитувалось переважно на 20 років.

За даними УНІА станом на 1 жовтня 2007 року загальні обсяги заборгованості за іпотечними кредитами, що надані фізичним особам, склали 46,8 млрд. грн. Загалом у 2007 році очікуваного значного пожвавлення на ринку житлової нерухомості не відбулося, а це означає поглиблення процесів переорієнтації попиту на іпотечні кредити, і відповідно, зміни у структурі іпотечних портфелів банків. Невирішеною проблемою надалі залишається високий рівень валютизації іпотечного ринку: на валютні кредити припадає 88,4% іпотечної заборгованості.

У структурі заборгованості за іпотечними кредитами на кредити на купівлю житла під його заставу припадає 51,8%, частка кредитів на споживчі цілі під заставу житла становить 37,4%, та на приватне будівництво - 7%.

Станом на 1 січня 2008 року медіанні процентні ставки за гривневими іпотека становлять 14,75%, за доларовими позиками - 12,7%, за кредитами в європейській валюті - 12,0%.

Протягом двох останніх десятиріч відсоткові ставки за іпотечними кредитами в багатьох країнах знизилися від рівня 14-18 % річних. Наприклад, в Європі та США нині середні іпотечні ставки не перевищують 8 % річних. В Італії, Франції, Норвегії, Швеції, Данії та Нідерландах кредити видаються під 5%, у Великобританії, США, Німеччині - під 6%, в Іспанії, Швейцарії та Фінляндії - під 3,5%.

Середня забезпеченість громадян України житлом сьогодні в 2-3 рази менша, ніж у розвинених країнах cвітy. До того ж у відсотковому відношенні частка житла, побудованого за рахунок бюджетних коштів, скоротилася за минуле десятиліття з 22 до 1,5%. Отже, сьогодні ставку необхідно зробити на залучення коштів населення. Крім соціальної політики, слід враховувати й важливе інвестиційне значення мультиплікаційного ефекту житлового будівництва. У багатьох розвинених країнах це справді провідна галузь, що є одним із визначних стимулів економічної динаміки. За підрахунками спеціалістів, кожна гривня, вкладена в будівництво житла, дає 2,5-3 грн. приросту ВВП, а додаткове робоче місце в житловому будівництві забезпечує роботою 5-6 працівників в інших галузях економіки.

У країнах Євросоюзу до 80% усіх кредитів видається під заставу нерухомості, що свідчить про розвиненість економіки. Терміни кредитування достатньо тривалі. Кредитні відсотки змінюються під впливом макроекономічних процесів. Підґрунтям іпотеки є державна система оцінки й подальшої переоцінки нерухомості. Кадастрова (нормативна) оцінка слугує підставою для визначення податку на нерухомість і об'єктивною мірою суми іпотечного кредитування. У разі несплати кредиту іпотечний банк має можливість примусового продажу заставної нерухомості. Як правило, для іпотечного кредитування банки залучають сторонні кошти через розміщення на фондовому ринку власних цінних паперів - іпотечних облігацій, що є дуже надійними.

Розвинені країни використовують дві схеми іпотечного кредитування - дворівневу та однорівневу. Перша спирається на вторинний ринок заставних, тобто іпотечний кредит видається банком позичальнику під зобов'язання протягом визначеного терміну щомісяця переказувати в банк фіксовану суму. Дане зобов'язання забезпечене заставою житла, що купується. Банк продає кредит одному з агентств іпотечного кредитування, передаючи й зобов'язання із забезпечення. Агентство негайно відшкодовує банку виплачені позичальнику кошти і натомість просить переказувати одержувані від нього щомісячні виплати, за винятком прибутку банку, в агентство. Величину щомісячних виплат, тобто ставку, за якою агентство зобов'язується купувати іпотечні кредити, встановлює саме агентство на підставі вимог інвесторів до прибутковості відповідних фінансових інструментів. Однорівнева ж схема ґрунтується на ощадно-позичковому принципі функціонування: вкладник має можливість накопичити протягом тривалого періоду необхідний внесок на купівлю квартири (наприклад, 50% від її вартості), а потім одержати іпотечний кредит на купівлю (будівництво) заздалегідь обраного житла.

Таким чином, з огляду світового досвіду іпотечного кредитування житлової сфери, можна дійти висновку, що в Україні можливе застосування тих моделей іпотечного кредитування, що поєднують у собі кращі елементи дво- та однорівневої системи заощаджень, дореволюційних позиково-заощаджувальних кас і радянських житлово-будівельних кооперативів. Причому за різних економічних обставин можливі переваги одного напряму перед іншим. Зрозуміло, що за нестабільної економічної ситуації банки не зацікавлені у довгостроковому креди­туванні. Позиковий капітал у реальних економічних умовах України характеризується швидким обігом, досить високим і надійним прибутком. І хоча іпотечний кредит має величезний потенціал економічного розвитку, питання широкого розвитку даного виду кредитування в країні зарано підіймати. В реалізації напрямку стратегічного розвитку іпотеки на найближчу перспективу головне місце повинна займати активна участь держави як гаранта стабільності всієї системи відносин під час іпотечних операцій, а також ліберальне законодавство в даній сфері, наявність розвиненого ринку цінних паперів, висока платоспроможність населення і, звичайно, стабільність економіки.

Наступним, проаналізуємо розміри цін на житло в регіонах і Києві. Ціни на житло в Києві завищені. Новий аргумент на користь цієї тези привели банки: жителі столиці беруть усе менше кредитів на покупку житла. У регіонах - навпаки.

Протягом трьох місяців - з липня по вересень - у Києві та Київській області була видана всього 1 тис. кредитів на покупку житла. У масштабах країни це небагато. По всій Україні за цей же період було видано 15,3 тис. таких позик, говориться у звіті Української національної іпотечної асоціації (УНІА). "Позики на покупку житла видавалися переважно в регіонах", - констатувала асоціація. Звіт заснований на даних 66 банків, які контролюють ринок іпотечного кредитування.

Раніше в столиці видавалося більше позик на житло. Частка Києва та області в загальному іпотечному портфелі банків становила 26,7% на 1 жовтня. Причина - нерухомість у Києві занадто дорога, пояснюють експерти. "У столиці перебуває більша частина платоспроможного населення, але й ціни на нерухомість досить високі", - говорить Ольга Пархоменко, начальник відділу розробки іпотечних продуктів Міжнародного іпотечного банку. Придбання квартир і будинків у Києві доступно тільки заможним покупцям. За даними УНІА, середній розмір кредиту на придбання житла в столиці в липні-вересні склав 600 тис. грн, у той час як у середньому по Україні - тільки 149 тис. грн.

Вартість найдешевшої однокімнатної "гостинки" (загальною площею не більше 27 кв. м) у столиці - $60 тис. А в Одесі, Дніпропетровську, Харкові та Донецьку - мінімум удвічі дешевше. Саме в цих регіонах і розвивається іпотечне кредитування. Сприяють росту іпотеки й гроші українців, які виїхали на заробітки за рубіж. Сьогодні Тернопільська та Івано-Франківська області саме через "заробітчан" - це клондайк!

Однак ситуацію в регіонах назвати іпотечним бумом можна тільки із часткою умовності. Іпотечними називаються кредити, які видаються під заставу нерухомості. Українці беруть їх усе більше. У липні-вересні обсяг нових позик збільшився до 7,6 млрд. грн - з 6,2 млрд. грн за попередні три місяці. Але раніше вони направлялися, насамперед, на покупку житла. А тепер - на дорогі покупки (автомобіль, земля) або на розвиток бізнесу позичальника. З липня по вересень на споживчі цілі було спрямовано 56,5% від суми взятих іпотечних кредитів. На житло - тільки 36,6%. Тенденція до скорочення частки кредитів, які видаються на покупку житла, стала помітна ще із квітня цього року. Але вперше частка позик на дорогі покупки перевищила половину в загальному обсязі іпотечних кредитів.

Все вище приведене дозволяє зробити висновок: темпи росту іпотечного кредитування в Україні в 2007 році склали 110%, це дозволило українським банкам збільшити іпотечний портфель на 29,9 млрд. грн - до 57,2 млрд. грн, або до 9% ВВП. Згідно даним УНИА, обсяги своїх іпотечних портфелів наростили не тільки лідери УкрСиббанк (на 18,2%), "Райффайзен Банк Аваль" (14,4%) і Укрсоцбанк (13%), але й новачки ринку. Так, у Топ-15 увійшов Эрсте Банк із часток ринку 2%. Ощадбанк і "Надра" збільшили обсяги виданих іпотечних кредитів на 1,1% і 1,3% відповідно за рахунок високих темпів росту (150%).

Ринкові частки ОТП Банку, Приватбанку й Правекс-Банку знизилися на кілька відсотків, оскільки їхні кредитні портфелі за рік збільшилися всього на половину. У цілому, частка Топ-5 скоротилася на 6,3% (до 60% ринку), а топ-10 - на 7,2% (до 78,1%).

На ринок іпотеки торік значною мірою вплинула світова криза ліквідності. Якщо в перших трьох кварталах 2007 року кредити в доларах США, євро й швейцарських франках займали 88,1-88,9% усього обсягу, то в ІV кварталі їхня частка знизилася до 83,6%. Частка кредитів у гривні наприкінці року виросла з 11,6% до 16,4%.

В 2007 році змінився розподіл іпотечних кредитів виходячи із цільового призначення. Якщо раніше кошти в основному займали на покупку житла, то торік вони частіше залучалися на фінансування поточних витрат. У той же час частка кредитів на покупку житла на вторинному ринку за рік знизилася з 67% до 36%. Лідерами ринку залишилися Київ і Київська область (27,4%), Одеська (14,7%), Дніпропетровська (8,8%) області.

Цього року УНІА очікує приросту іпотечного кредитування ще на 60%, зниження процентних ставок на гривневі кредити (на 0,5-1%) і збереження вартості кредитів в іноземній валюті. Учасники ринку пояснюють прогнозоване гальмування темпів росту ринку падінням попиту на кредити.

Вартість житла збільшується, і кількість клієнтів зменшується. Попит не росте, тому що особи із середнім рівнем доходу й вище, які могли собі дозволити взяти кредит на іпотеку, уже реалізували цю можливість.

Фахівці вважають, що банківська система продовжує випробовувати проблеми з валютною ліквідністю, оскільки левова частина іпотечних кредитів видається в доларах, варто очікувати не зниження, а підвищення ставок. Або в найкращому разі їхньої стабілізації, а також збільшення банківських комісій, які супроводжують процес оформлення й видачі кредитів.

В 2008 році банкіри прогнозують чергову хвилю іпотечної кризи, що стане причиною підвищення процентних ставок. Ставки в доларах виростуть на 0,5-1%, через те що в українських банків закритий доступ до доларового капіталу й невідомо, коли він відкриється. А ставки в національній валюті збережуться.

1.2 Проблеми, що стримують розвиток іпотечного кредитного ринку

Розвиток іпотечного кредитування в Україні в останні роки відбувається досить активно, в той же час, держава не має цілісної позиції щодо концептуальних засад розвитку Національної системи іпотечного кредитування (мети, цілей, шляхів реалізації державної політики в області розбудови системи іпотечного кредитування в Україні). Така невизначеність у подальшому може призвести до суттєвих проблем при створенні і функціонуванні тих чи інших інституцій на первинному і вторинному ринку іпотечних кредитів.

Ефективне функціонування ринку іпотечного кредитування передбачає наявність законодавства, яке на комплексній основі забезпечує формування належного правової бази для розвитку іпотечного кредитування. Відсутність законодавчих актів, що регулюють питання

1) створення єдиної державної системи реєстрації прав власності на нерухоме майно та їх обмежень,

2) запровадження в господарський обіг іпотечних цінних паперів,

3) функціонування Земельного кадастру,

4) створення бюро кредитних історій,

5) іпотечного кредитування об'єктів незавершеного будівництва, вже зараз суттєво стримують розвиток ринку іпотечного кредитування в Україні.

Закони України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» та «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», що вступили в дію з 1 січня 2004 року, містять низку норм, які можуть спричинити порушення прав інвесторів і викликати повторення недовіри до ринку фінансових послуг в цілому. Наслідками набрання чинності цих норм можуть бути:

- занадто висока ризикованість операцій із іпотечними сертифікатами;

- недостатність механізмів регулювання, нагляду, контролю та обмеженість компетенції з боку регуляторів за діяльністю учасників ринку (До учасників ринку іпотечного фінансування та рефінансування належать керуючі іпотекою, розпорядники платежів, управителі іпотечних активів, фондів фінансування будівництва (ФФБ) та фондів операцій з нерухомістю (ФОН), емітенти сертифікатів із фіксованою дохідністю, сертифікатів участі та сертифікатів ФОН).

Не врегульована у Законі України «Про іпотеку» процедура державної реєстрації іпотек має бути врегульована окремим законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Аналіз Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек (Постанова Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 №410) свідчить, що він не повністю вирішує всі питання, пов'язані з функціонуванням ринку іпотечного кредитування. Згідно Цивільного кодексу України іпотека є лише однією з форм обмежень прав на нерухоме майно. В той же час кредитодавців цікавить повна інформація про права іпотекодавця на нерухоме майно та усі обмеження цих прав на момент надання іпотечного кредиту.

З метою забезпечення ефективного функціонування ринку іпотечного кредитування необхідно створити єдиний державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який має забезпечувати:

- відображення усіх прав на нерухоме майно та їх обмежень та внесення змін до реєстру одночасно з видачею довідки про внесення таких змін;

- пріоритет прав осіб, що зареєстрували обмеження прав власника нерухомого майна, щодо осіб, які не здійснили таку реєстрацію обмежень;

- вищий пріоритет на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж нерухомого майна одного обтяжувача відносно іншого, якщо перший зареєстрував обмеження раніше;

- принцип публічної достовірності (запис в реєстрі є достовірним, поки інше не буде встановлено судом);

Існуючі схеми фінансування житлового будівництва та забезпечення житлом мають такі недоліки:

«Дотаційна» схема (пільгові кредити на придбання житла за рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів):

- наявність конкуренції ринковим структурам з боку держави;

- обмеженість джерел фінансування та відсутність гарантій щодо їх довгостроковості;

- обмеженість кола осіб, які мають можливість скористатись своїм правом на отримання пільгового кредиту;

- неможливість застосування фінансових інструментів для запровадження циклу рефінансування іпотечних кредитів.

- держава бере на себе ризики щодо можливості неповернення пільгових кредитів;

- утримання установ, що видають та обслуговують пільгові кредити, здійснюється за рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів.

«Корпоративна» (безпосереднє залучення коштів громадян на фінансування будівництва житла):

- залежність джерел фінансування від короткострокових коливань ринкової кон'юнктури цін на житло та процентних ставок по кредитам;

- ризики інвесторів, що фінансують об'єкти незавершеного будівництва;

- недостатність механізмів, що забезпечують відповідальність виконання умов інвестиційних угод (в частині строків та якості будівництва);

- неможливість масового запровадження житлового іпотечного кредитування.

«Банківська» (надання банківських кредитів під заставу житла на цілі його купівлі та будівництва):

- неприйнятні для більшості населення умови кредитування (щодо строків кредитування та процентних ставок по кредитам);

- валютизація ринку іпотечних кредитів, як перешкода в організації циклу рефінансування первинних іпотечних кредиторів з боку національних інвесторів;

- короткострокові джерела фінансування довгострокових іпотечних активів первинних іпотечних кредиторів;

- невизначеність предмету іпотеки у вигляді незавершеного будівництва при кредитуванні на цілі фінансування будівництва житла.

З огляду на швидше зростання активів комерційних банків, ніж їх власного капіталу (405,4% проти 198,9% протягом 2004 - 2005 років), показник адекватності регулятивного капіталу поступово знижувався і склав на 01.01.2007 - 15,11%. Враховуючи підвищення з 1 березня 2004 року мінімального значення адекватності капіталу з 8% до 10%, банки, які протягом наступних кількох років будуть основними кредиторами на ринку іпотечних кредитів, найближчим часом можуть почати потерпати від недостатньої адекватності власного капіталу, що в свою чергу призведе до стримування зростання обсягів кредитування, у тому числі іпотечного.

Міжнародний досвід свідчить, що найбільш ефективною і придатною для імплементації в існуючих українських реаліях є дворівнева модель функціонування ринку іпотечного кредитування. Ця модель передбачає наявність первинного та вторинного ринків іпотечного кредитування. Первинний ринок характеризується відносинами щодо надання та погашення іпотечних кредитів у площині іпотечний кредитор - позичальник. Суть функціонування вторинного ринку полягає в рефінансуванні діяльності іпотечних кредиторів на первинному ринку шляхом емісії іпотечних цінних паперів, продажу іпотечних активів спеціалізованим іпотечним установам або передачі цих іпотечних активів у заставу для залучення кредитів рефінансування.

В Україні існує нагальна потреба у створенні вторинного ринку іпотечного кредитування з огляду на існуючі в банківській системі ризики ліквідності, обумовлені наявною тенденцією щодо фінансування довгострокових іпотечних кредитів за рахунок короткострокових пасивів банків. Саме тому, пріоритетом політики держави у сфері розвитку національної системи іпотечного кредитування мають стати:

- запровадження в господарський обіг іпотечних цінних паперів, які можуть випускатися безпосередньо іпотечними кредиторами або іпотечними установами другого рівня, що діятимуть в якості фінансових посередників між іпотечними кредиторами першого рівня та потенційними інвесторами - пенсійними фондами, страховими компаніями, інститутами спільного інвестування, банками;

- законодавче і інституційне забезпечення функціонування вторинного ринку іпотечного кредитування.

Запровадження в обіг іпотечних цінних паперів є лише передумовою функціонування механізму рефінансування діяльності іпотечних кредиторів на первинному ринку. В умовах, коли розбудова системи інституційних інвесторів (пенсійних фондів, компаній страхування життя) в Україні знаходиться тільки на первинному етапі розвитку, залучити довгострокові та недорогі фінансові ресурси в систему іпотечного кредитування в наступні декілька років можна буде лише у іноземних інвесторів. Враховуючи низьку капіталізацію банківської системи та низький («спекулятивний») кредитний рейтинг України, буде існувати проблема недовіри з боку іноземних інвесторів до іпотечних цінних паперів, випущених українськими банками. Наслідком цього будуть незначні обсяги інвестицій у ці цінні папери з боку іноземних інвесторів та високі проценти ставки по ним.

Суттєвим фактором, що може у майбутньому впливати на розвиток ринку іпотечного кредитування, є можливість створення за участю держави земельного іпотечного банку та механізм його діяльності.

При обговоренні доцільності створення земельного іпотечного банку необхідно розглянути дві можливі моделі діяльності такого банку. Перша модель - це банк, який безпосередньо здійснюватиме первинне іпотечне кредитування сільськогосподарських виробників під заставу сільськогосподарських земель, друга - це банк другого рівня, який буде лише рефінансувати банки, що надали кредити сільськогосподарським виробникам під заставу сільськогосподарських земель, і у разі неповернення останніми іпотечних кредитів викуповуватиме у банків ці землі з їх подальшим продажем.

Вадами першої моделі функціонування такого банку є надвисокі витрати на його створення, враховуючи необхідність мати хоча б одну філію у кожному районному центрі, відповідне програмне і комп'ютерне забезпечення, залучення відповідних фахівців, розробку деталізованих процедур видачі таких кредитів тощо. Крім того необхідно мати на увазі, що існуюча в Україні мережа банківських установ може забезпечити банківськими послугами, у тому числі кредитами, сільськогосподарських виробників у разі їх стабільної прибуткової діяльності.

Головними недоліками другої моделі є те, що у банку другого рівня не буде достатньо коштів для рефінансування банків, які надали кредити сільськогосподарським виробникам під заставу сільськогосподарських земель (За оцінками фахівці у сфері агро політики щорічна потреба сільгоспвиробників у кредитах складає суму не меншу ніж у 5-8 млрд. грн. - і це лише на поповнення оборотних коштів, без врахування коштів необхідних на придбання машин та обладнання). Крім того у разі одночасного продажу великих обсягів сільськогосподарських земель, що відчужуватимуться, цей банк може зіштовхнутися з проблемою падіння цін на них, а це у свою чергу призведе до втрат самого банку. Необхідно також враховувати, що у цьому випадку у банка будуть виникати суттєві проблем з виконання власних зобов'язань перед кредиторами.

Розвиток ринку іпотечного кредитування потребуватиме великої кількості відповідних фахівців та управлінців кредитних установ, які безпосередньо займатимуться здійсненням іпотечним кредитуванням. В той же час, існує проблема неадекватності системи фахової підготовки спеціалістів даного напрямку та відсутня системи підвищення кваліфікації таких спеціалістів.

Розділ 2. Характеристика установи комерційного банку АКІБ «УкрСиббанк»

2.1 Загальні відомості про банк

«УкрСиббанк» - третій найбільший банк в Україні, фінансовий супермаркет, який пропонує клієнтам сучасний банківський сервіс на рівні передових європейських стандартів. Заснований в 1989р. З 2006р. стратегічним інвестором «УкрСиббанку» є одна з найбільших банківських груп у світі BNP Parіbas, якій належить 51% акцій банку.

BNP Parіbas (www.bnpparіbas.com) - європейський лідер на міжнародному ринку банківських і фінансових послуг та один з 4 найбільших банків у світі згідно даним міжнародного рейтингового агентства Standard & Poor's. Група представлена в більш ніж 85 країнах, кількість співробітників 161 000 людей, включаючи 125 000 у Європі. Група посідає провідні позиції у трьох основних сегментах: корпоративний і інвестиційний бізнес, управління активами та роздрібний бізнес. Присутня у Європі в усіх своїх напрямках діяльності, основними для банку двома внутрішніми ринками в роздрібному бізнесі є Франція та Італія. BNP Parіbas посідає істотні позиції в США, а також найсильніші позиції в Азії та на ринках, які розвиваються.

За версією Global Fіnance (Нью-Йорк, США) - провідного міжнародного фінансового видання, «УкрСиббанк» визнано кращим банком в Україні.

№1 на ринку іпотечного кредитування, за даними Української національної іпотечної асоціації «УкрСиббанк» займає 18,8% ринку.

№1 на фондовому ринку України, визнано кращим інвестиційним банком.

«УкрCиббанк» - кращий роботодавець у банківській сфері України, за версією «Ділового журналу».

1 місце в дослідженні якості обслуговування в банках.

Аналітика банку за підсумками 2007 р. визнана кращою на ринку облігацій України.

Журнал Euromoney визнав «УкрСиббанк» кращим банком в Україні в 2007 році.

«УкрCиббанк» - №1 в Україні за розміром капіталу в рейтингу журналу The Banker «1000 найбільших банків світу».

Торгова мережа АКІБ «УкрСиббанк» станом на 13.12.2007 нараховує 1000 філій та відділень.

Аудитори Банку -- міжнародна компанія ТОВ АФ «PrіceWaterhouseCoopers (Аудит)» та аудиторська фірма ТОВ «Українська аудиторська служба».

Генеральним страховиком АКІБ «УкрСиббанк» є закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий альянс».

Ліцензії

Реєстрація в НБУ №75 від 28.10.1991р. Ліцензія №75 від 24.12.2001р.

Договір №3 від 27.12.2001р. з Пенсійним фондом України (про ведення поточних рахунків пенсіонерів).

Ліцензія Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів: діяльність з випуску та обігу цінних паперів, депозитарна діяльність зберігача цінних паперів серія АА №604091 від 06.01.2004р.

Дозвіл Міністерства фінансів України на здійснення діяльності як депозитарія інвестиційного фонду або інвестиційної компанії №61 від 09 серпня 1994р.

Членство Банку:

Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ)

ОАО «Міжрегіональний фондовий союз» (МФС)

Асоціація Українських банків (АУБ)

Уповноважений агент Amerіcan Express

Агент Thomas Cook, Western Unіon

Київський банківський союз (КБС)

Кримська міжбанківська валютна біржа (КМВБ)

Перша фондова торгова система (ПФТС)

Харківський банківський союз (ХБС)

SWІFT

REUTERS

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

Принципальний член MasterCard Іnternatіonal

Принципальний член VІSA Іnternatіonal

Об'єднана банкоматна мережа Global ATM Allіance

Асоціація платників податків України

Інформація про акціонерів, що володіють істотною часткою (більше ніж 5%) акцій у статутному фонді Банку станом на кінець дня 31.12.2006р.

№	Назва	Код ЄДРПОУ, ідентифікаційний номер	Кількість, шт.	% до СФ
1	БНП Париба С.А., Франція (BNP Parіbas S.A.)	662042449 RCS PARІS	17 850 000 000	51,00
2	ЗАТ «Українська металургійна компанія»	30513086	13 824 137 694	39,4975
3	Холдингова компанія «Лаакс Інвестментс ЛТД»	В112027	3 325 000 000	9,5

За даними Української національної іпотечної асоціації, доля АКІБ «УкрСиббанк» станом на 01 січня 2008 на ринку іпотеки склала 18,2%. Таким чином, банк підтвердив позиції лідера на ринку іпотечного кредитування з істотним відривом від показників інших банків.

У 2007 р. кредитний портфель фізичних осіб в «УкрСиббанку» склав 17,8 млрд. грн. Портфель по іпотеці - 10,2 млрд. грн. «УкрСиббанк» зберігає лідерство завдяки одним з кращих умов: конкурентні ставки та тривалий термін кредитування - до 30 років. Крім того, банк пропонує різні програми: кредитування покупки житла на первинному та вторинному ринку, землі, на будівництво приватного будинку, кредитування на споживчі потреби під заставу нерухомості, рефінансування іпотечного кредиту, узятого в іншому банку. Також банк значну увагу приділяє доступності кредитів. Так, спеціальна програма «Зоряний час» дозволяє позичальникам отримати відстрочення платежів і відсотків по іпотечному кредиту двічі по шість місяців протягом всього терміну кредиту.

2.2 Організаційна структура і характеристика банківської діяльності

Згідно з банківською ліцензією №75 Національного банку України від 24 грудня 2001 р., Банк має право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно з дозволом №75-2 Національного банку України від 19 листопада 2002 р., Банк має право здійснювати банківські операції, визначені пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з додатком до цього дозволу:

1. Операції з валютними цінностями:

- неторгівельні операції з валютними цінностями

- ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України

- ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті

- ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України

- відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними

- відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України

- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках

- операції з банківськими металами на валютному ринку України

- інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

2. Емісія власних цінних паперів

3. Організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів.

4. Здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтінг).

5. Здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб

6. Перевезення валютних цінностей та інкасація коштів

7. Операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

- з інструментами грошового ринку

- з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках

- з фінансовими ф'ючерсами та опціонами

8. Довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами

9. Депозитарна діяльність зберігача цінних паперів

10. Діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

У 2006 році банк продовжував вдосконалення організаційної структури банку з метою підвищення ефективності бізнесу.

На сьогоднішній день банк повністю відокремив функції маркетингу, продаж (фронт-офіс) від функцій супроводу (бек-офіс) на рівні як головного офісу, так і торгівельної мережі. Це дозволить бізнес-лініям та маркетингу зосередитись на якості продуктів та послуг. В свою чергу, серед підрозділів супроводу було проведене розмежування та перерозподіл функцій за напрямками діяльності, що дозволить покращити якість підтримки бізнесу та приділити особливу увагу оптимізації операційних витрат. Так, наприклад, з цією метою в структурі банку був створений Департамент закупівельної діяльності й адміністрування, основними завданнями якого є контроль та скорочення операційних витрат та вдосконалення процесів забезпечення життєдіяльності підрозділів банку.

Минувший рік також характеризувався впливом організаційної структури BNP Parіbas на структуру АКІБ "УкрСиббанк" - значний досвід французьких партнерів у організації бізнес-процесів у всьому світі допомагає банку у процесах перерозподілу та узгодження функцій підрозділів.

Банк під час виконання своїх функцій керується :

- Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ із змінами і доповненнями;

- Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XІV із змінами і доповненнями;

- Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню)доходів, одержаних злочинним шляхом»,від 28.11.2002р. №249 із змінами і доповненнями;

- Указом Президента України «Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», від 10.12.01 р. №1199/2001 із змінами і доповненнями;

- іншими законодавчими актами України, Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкцією про застосування Плану рахунків банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 17.06.2004р. №280, іншими нормативно-правовими актами Національного банку України, міжнародними та національними стандартами бухгалтерського обліку, рішеннями Правління Банку з питань кредитно-ресурсної, структурної та фінансової політики, внутрішніми документами, що визначають порядок здійснення операцій з різними фінансовими інструментами з урахуванням змін та доповнень.

Збалансований та динамічний розвиток існуючих напрямків бізнесу Банку з виділенням роздрібного та інвестиційного бізнесу в якості пріоритетних. Реорганізація Банку та інтеграція в міжнародну фінансову структуру BNPP Group. Збільшення частки Банку на фінансовому ринку України, розширення позиції на міжнародному ринку. Надання широкого спектру фінансових послуг європейського рівня якості, індивідуальне ставлення до кожного клієнта, мінімізація банківських ризиків.

Протягом звітного періоду Банк зберігає політику розширення присутності банку у регіонах країни та збільшення своєї частки на ринку традиційних і нових банківських послуг України.

На звітну дату Банк має 12 балансових філій, 992 безбалансових відділень у 191 місті та селищі міського типу України, а також Генеральне Представництво в м. Київ.

Для задоволення зростаючого попиту клієнтів на банківські послуги, протягом звітного періоду Банком удосконалювались діючі та впроваджувались нові банківські продукти для фізичних і юридичних осіб, що забезпечують клієнтам Банку зручність та мобільність в управлінні власними коштами. Особливу увагу Банк приділяв підтримці іміджу універсального та високотехнологічного фінансового інституту, що в повному обсязі задовольняє потреби клієнтів.

З метою інтеграції Банку в BNPP Group розпочато проекти з використанням провідних міжнародних технологій та досвіду, що спрямовані на реінжиніринг бізнес-процесів, зміну організаційної структури, моделі ведення бізнесу. В середньостроковій перспективі впровадження цих заходів дозволить надавати банківські послуги на міжнародному рівні якості, сприятимуть збільшенню конкурентних переваг та досягненню Банком лідируючих позицій на фінансовому ринку.

2.3 Результати від банківських та інших операцій

У 2006 році чистий прибуток Банку становить 68,6 млн. грн.

Операційний дохід Банку складає 1201,7 млн. грн.

Чистий процентний дохід Банку у 2006 році становить 662,0 млн. грн.

Процентний дохід Банку має таку структуру:

Процентні доходи від операцій з банками - 3,4%

Процентні доходи від кредитування - 92,8%

Процентні доходи за цінними паперами в портфелі банку на продаж - 3,8%

Найбільшою складовою частиною в процентних доходах є доходи від кредитування клієнтів корпоративного та роздрібного сегментів ринку, це показує розвиток банку як міцного кредитного інституту, діяльність якого спрямована на сприяння розвитку вітчизняної економіки.

Процентні витрати мають наступну структуру:

Процентні витрати за операціями з банками - 38,7%

Процентні витрати за коштами, що отримані від клієнтів-46,7%

Процентні витрати за цінними паперами власного боргу - 9,0%

Інші - 5,6% .

Основними складовими процентних витрат є витрати по залученню коштів клієнтів - юридичних та фізичних осіб, як наслідок політики Банку, спрямованої на збільшення його долі на ринку банківських послуг.

Чистий комісійний дохід Банку у 2006 році складає 401,8 млн. грн.

Чистий торгівельний дохід за 2006 рік - 120,8 млн. грн.

Дохід у вигляді дивідендів склав 0,2 млн. грн.

Інші доходи за 2006 рік становлять 16,9 млн. грн.

Загальні адміністративні витрати і витрати на утримання персоналу Банку за 2005 рік становлять 580,7 млн. грн.

Інші витрати складають 152,0 млн. грн.

Витрати з податку на прибуток за 2006 рік становлять 19,2 млн. грн.

На рис. 2.1 наведена структура доходів банку на 01.01.2007 р.

Рис. 2.1. Структура доходів банку на 01.01.2007 р.

Опис кожного сегмента контрагентів (банки, небанківські компанії, Кабінет Міністрів України тощо)

На кінець 2006 року структура активів Банку мала наступний вигляд:

- найбільша питома вага припадала на кредити, які надано клієнтам - суб'єктам господарської діяльності та фізичним особам - 17 536,2 млн. грн. (78,4% активів);

- вкладення в цінні папери в портфелі банку на продаж - 306,3 млн. грн. (1,4%);

- кошти в інших банках на 01.01.07 склали 1624,2 млн. грн. (7,3%);

- інвестиції в державні цінні папери дорівнювали 308,2 млн. грн. (1,4%).

- основні засоби та нематеріальні активи 1165,9 млн.грн. (5,2%)

-



Рис. 2. 2. Структура активів Банку на 01.01.2007 р.

В структурі зобов'язань Банку найбільша питома вага припадає на кошти банків - 11089,6 млн. грн. (54,3%) ; кошти клієнтів складають 6916,0 млн. грн. (33,9%); боргові цінні папери, емітовані банком - 1344,5 млн. грн. (6,6%).

Рис. 2. 3. Структура зобов'язань Банку на 01.01.2007 р.

2.4 Управління ризиками і платоспроможність банку

У Банку створена та успішно функціонує система управління ризиками, яка структурно складається з Департаменту ризик-менеджменту та колегіальних органів банку за різними категоріями ризиків.

Департамент ризик-менеджменту складається з трьох управлінь: Управління корпоративного бізнесу, Управління роздрібного бізнесу та Управління загальнобанківських ризиків. Поділення на управління відображає основні напрямки бізнесу АКІБ «УкрСиббанк», вони створені для ефективної підтримки та контролю діяльності бізнес-підрозділів банку.

Структури ризик-менеджменту розвинені також по вертикалі - у Регіональних Департаментах банку створені Управління кредитних ризиків, що функціонально підпорядковані підрозділам Департаменту ризик-менеджменту у Головному банку.

У банку створені і постійно функціонують комітети:

- комітет по управлінню активами і пасивами банку (проводиться, як правило, з періодичністю 1 раз на місяць);

- інвестиційний комітет (проводиться за умови необхідності, як правило, щомісяця);

- продуктово-тарифний комітет (проводиться за умови необхідності);

- система кредитних комітетів різних рівнів (проводяться, як правило, 2 рази на тиждень).

Комітети приймають рішення стосовно своєї компетенції, таким чином здійснюючи управління основними категоріями ризику, такими як кредитний ризик, ризик ліквідності, ринковий ризик, валютний ризик, процентний ризик, операційно-технологічний ризик.

Конкретизуючи основні напрямки контролю, необхідно зауважити, що банк завжди керується принципами обережності та зваженості при формуванні свого кредитного портфелю. Реалізація цих принципів забезпечується через систему лімітів на активні операції, якісну оцінку платоспроможності позичальника та вартості застави, регулярний моніторинг обслуговування заборгованості та стану застави протягом строку кредиту.

Не меншу увагу Банк приділяє підтримці адекватного рівня ліквідності, достатнього для виконання усіх зобов'язань перед клієнтами та контрагентами у повному обсязі та в строк. Протягом 2006 року Банк постійно дотримувався нормативів ліквідності, що встановлені Національним банком України.

Норматив миттєвої ліквідності на 01.01.07 р. становив 82,09 %, значення, що вимагається НБУ - 20%

Норматив поточної ліквідності на 01.01.07 р. становив 72,29 %, значення, що вимагається НБУ - 40%

Норматив короткострокової ліквідності на 01.01.07 р. становив 26,29 %, значення, що вимагається НБУ - 20%.

Об'єктом постійного моніторингу Банку є процентний ризик. Банк оцінює розриви між активами та зобов'язаннями, чутливими до зміни процентних ставок, прогнозує динаміку процентного спреду та своєчасно реагує на зміну вартості ресурсів на ринку.

Для управління валютним ризиком у Банку розроблена система внутрішніх лімітів у розрізі іноземних валют як в цілому по Банку, так і по окремим підрозділам. Діючі внутрішні ліміти валютного ризику знаходяться у межах лімітів відкритої валютної позиції, які встановлені Національним банком України.

Загальний контроль за управлінням ризиками здійснює керівництво банку та Спостережна Рада банку.

До компетенції Спостережної Ради, у тому числі, входить: внесення Загальним Зборам Акціонерів пропозицій щодо основних напрямів діяльності Банку; ухвалення стратегічного плану Банку; затвердження річного бюджету Банку; затвердження річного бізнес-плану Банку, внесення змін та доповнень до нього, здійснення контролю за його виконанням; затвердження планів капіталізації та здійснення контролю за їх виконанням; контроль та аналіз діяльності Правління та інші питання, що визначають основні напрямки розвитку банку.

Правління Банку, у тому числі, відповідає за організацію виконання рішень Спостережної Ради та Загальних Зборів Акціонерів, розробку проектів основних напрямів розвитку Банку, стратегічного плану Банку, річних бюджетів, бізнес-плану, планів капіталізації та капітальних вкладень; вирішення питань керівництва діяльністю Банку, його філій, представництв; вирішення питань організації поточного обліку та контролю, своєчасного подання звітності; розробка та затвердження обсягів повноважень уповноважених органів та осіб Банку щодо здійснення банківських операцій та укладання угод. Компетенція Правління Банку, таким чином, дозволяє йому повноцінно здійснювати керування та контроль за системою управління ризиками.

Ефективне управління ризиками передбачає наявність послідовних положень та відповідних процесів, процедур. Тож у Банку розроблений комплекс документів, що чітко регламентують процеси управління ризиками: положення про комітети, кредитні процедури, інвестиційні процедури, положення та порядки з управління ліквідністю та ринковими ризиками.

Ці документи визначають стандарти та дії, що повинні застосовуватись для здійснення відповідних конкретних задач.

Той факт, що банк стабільно та прибутково функціонує, динамічно розвивається, не допускає порушень економічних нормативів, вказує на високу ефективність створеної системи управління ризиками.