Автотранспортне страхування в Україні

Автотранспортне страхування в Україні

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ АВТОТРАНСПОРТНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

1.1 Необхідність автотранспотрного страхування та його соціально - економічне значення

1.2 Класифікація автотранспортного страхування

1.3 Розвиток автотранспортного страхування

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН АВТОТРАНСПОРТНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

2.1 Макроекономічні показники автотранспортного страхування на ринку страхових послуг України

2.2 Страхування автотранспортних засобів на прикладі ЗАТ «СК»Українська страхова група»

2.3 Страхування цивільної відповідальності на прикладі ЗАТ «СК»Українська страхова група»

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ РОЗВИТКУ АВТОТРАНСПОРТНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

3.1 Проблеми проведення автотранспортного страхування та шляхи їх вирішення

3.2 Перспективи розвитку автотранспортного страхування в Україні

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми.

Швидке зростання парку автомобілів в Україні зумовлює збільшення числа дорожньо-транспортних пригод та пов`язаних з ними збитків, заподіяних життю, здоров`ю, майну громадян. Підвищена криміногенна обстановка призводить до збільшення кількості угонів, викрадень транспортних засобів, а відсутність законодавчої бази в області страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів позбавляє громадян впевненості у своїй безпеці та збереженні майна.

Зараз в Україні біля 14 мільйонів одиниць автотранспорту, і щорічно відбувається більше ніж 300 тисяч ДТП. Однак, після посилення відповідальності за порушення правил дорожнього руху в 2008 році в Україні значно зменшилась кількість ДТП, в тому числі зі смертельними випадками.

Так, за січень-лютий 2009 року кількість ДТП із постраждалими зменшилась на 38,1% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Кількість загиблих в ДТП зменшилась на 42% (з 1045 до 606 осіб), кількість травмованих учасників дорожнього руху - на 40%.

Після введення нових санкцій за порушення правил дорожнього руху ситуація з аварійністю в Україні є найкращою в порівнянні з Білорусією, Казахстаном та Росією.

Але, незважаючи на зменшення аварійності, зростання автомобілізації на дорогах, погіршення криміногенної обстановки, збільшення кількості угонів і викрадень транспортних засобів об`єктивно вимагає створення надійного страхового захисту автотранспортних засобів, а головне - життя і здоров`я людей. І тому даний вид страхування має на меті забезпечити цей страховий захист.

Проблема автотранспортного страхування розглядалась в монографіях таких авторів, як Алексєєв О.Л., Волков І.Г., Дюжиков Є.Ф., Плешков А.П., Гализіна Г.А., Теребус О.Н., Яковлєва Л.В. та інші.

Проте життя ставить нові вимоги, які вимагають ретельного дослідження, а праць українських авторів практично немає. Актуальність теми “ Автотранспортне страхування в Україні ” та недостатньо високий ступінь її розробленості визначили вибір теми магістерської дисертації.

Об`єктом дослідження є економічні відношення між страхувальником і страховиком, що виникають в процесі страхування ризиків, пов`язаних з володінням і експлуатацією транспортних засобів.

Мета роботи полягає в дослідженні змісту автотранспортного страхування, його значення, стану і розвитку страхування автотранспортних ризиків на Україні та визначення на цій основі перспектив розвитку автотранспортного страхування в нашій країні.

Для здійснення поставленої мети в роботі була зроблена спроба вирішення наступних задач:

ѕ виявити необхідність і сутність автотранспортного страхування;

ѕ прослідкувати розвиток даного виду страхування;

ѕ розглянути питання автотранспортного страхування з точки зору комплексного підходу;

ѕ виробити конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення умов страхування автотранспортних засобів та інших видів автотранспортного страхування;

ѕ визначити основні напрямки розвитку автотранспортного страхування в Україні.

В процесі написання роботи були використані законодавчі акти, нормативні матеріали, монографії, статті періодичних видань, дані статистичних довідників, правила страхування окремих страхових компаній.

Робота складається з вступу, трьох глав, висновків, списку використаної літератури.

В першій главі висвітлюється сутність, необхідність автотранспортного страхування, його становлення, розвиток, а також обґрунтовується доцільність комплексного підходу в автотранспортному страхуванні.

У другій главі проводиться аналіз сучасного стану автотранспортного страхування в Україні, а також аналіз основних показників розвитку страхування засобів автотранспорту, що проводиться СК “Українська Страхова”

У третій главі розглядаються основні проблеми автотранспортного страхування в Україні та перспективи його розвитку.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ АВТОТРАНСПОРТНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

1.1 Необхідність автотранспортного страхування та його соціально - економічне значення

Страхування автотранспортних ризиків пов'язане з глибокими економічними і соціальними змінами, що відбуваються в суспільстві в зв'язку з масовою автомобілізацією, зростанням парку автомобілів і інтенсивності дорожнього руху, а також величезними матеріальними втратами в результаті дорожньо-транспортних пригод (ДТП). Щорічно на автомобільних дорогах всіх країн світу в результаті ДТП гине понад 300 тисяч чоловік і біля 2 млн. чоловік одержують травми. Швидкими темпами розвиваються вантажні автотранспортні перевезення як всередині країни, так і в міжнародних повідомленнях. Збільшуються міжміські автобусні перевезення, екскурсійні і туристичні автобусні рейси, росте міжнародний автотуризм. Все це буде сприяти зростанню числа ДТП, втрат при перевезенні вантажу, нещасних випадків з пасажирами і пішоходами на автомобільних дорогах і відповідно матеріальних і соціальних втрат суспільства, населення, комерційних і державних структур Ермасов С. В., Ермасов Н. Б., Страхование: Учеб. Пособие для вузов.- М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2004.- 462 с. журнал «Страхова справа» № 1 (25) 2007.

Світове суспільство, однак, виробило універсальний засіб по відшкодуванню особистої і майнової шкоди фізичним і юридичним особам, постраждалим на автомобільних дорогах, - автострахування, що покриває ризики збитків не тільки учасників транспортного процесу від несприятливих для них обставин, але і третіх осіб, які випадково стали жертвами ДТП. Враховуючи стан і перспективи розвитку автомобілізації в нашій країні, а також зарубіжний досвід страхової справи, можна з певністю сказати, що вже в найближчі роки автострахування займе одне з ведучих напрямків серед інших видів страхування Субачов І. І., Олійник В. А., Терещенко Т. Є.,Заволока Є. О. Розвиток страхового ринку в Україні як фактору фінансової стабільності економіки // Фінанси України - 2001. - № 5. - с. 130 - 137. Однак при його організації і проведенні виникає багато різноманітних проблем правового, соціального, економічного і організаційного характеру.

Страховий бізнес на Україні одержав імпульс до розвитку тільки в останні роки після ліквідації державної монополії “Держстраху” і прийняття Закону України “Про страхування”. Численні комерційні страхові товариства, що функціонують зараз на страховому ринку України і здійснювати страхування автотранспортних ризиків, часто не мають поки що належного досвіду в цьому виді страхування, про що свідчить, з одного боку - висока рентабельність у страхувачів, а з іншого - низький відсоток охоплення поля автострахування Яворська Т.В. Страхові послуги: навч. посіб.- К.: Знання, 2008.- 350с.- [Рекомендовано МОН України]..

Страхування в цілому і автострахування, як його складова частина, є інфраструктурою, яка сприяє підвищенню ефективності всіх сфер підприємницької діяльності. Цим і визначається значимість розвитку всіх видів страхування на Україні з урахуванням процесу інтеграції України в світове співтовариство. Розвиток страхової справи в нашій країні повинен базуватися на вивченні і зваженому використанні досвіду промислового розвинених країн, що мають багаторічні традиції по організації страхового ринку, законодавчому регулюванню діяльності страховиків і диверсифікації різноманітних видів страхування.

Специфічність страхування, як економічної категорії, обумовлюється трьома основними ознаками: випадковим характером настання руйнівної події, надзвичайністю нанесеного збитку (шкоди) в натуральному і грошовому відношенні та об'єктивною необхідністю попередження і подолання наслідків вказаної події і відшкодування матеріальних чи інших втрат.

Страховий захист може бути забезпечений лише при умові, якщо суспільство має відповідні кошти для попередження і відшкодування матеріальних втрат. Звідси виникає об'єктивна необхідність обособлення для цієї мети частини валового національного продукту, тобто формування страхового фонду, який являє собою резервний запас матеріальних і грошових засобів для забезпечення неперервності процесу суспільного відтворення і надання допомоги людям на випадок настання надзвичайних подій.

Страховий фонд створюється в результаті перерозподілу валового національного продукту. На практиці існує три форми організації страхового фонду, в яких суб'єктами власності на його ресурси виступають держава, окремий виробник чи страховик (спеціалізована страхова компанія).

Страхування є економічною категорією, яка представляє собою сукупність особливих замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначених для відшкодування надзвичайної шкоди підприємству, організація, надання грошової допомоги громадянам. Разом з тим страхування виступає з одного боку засобом захисту виробництва, підприємництва, майна, добробуту людей, а з іншого боку -- як вид діяльності, що приносить прибуток.

Страхування має такі характерні риси, які виділяють його з інших економічних категорій:

ѕ наявність двох сторін: страховика і страхувальника;

ѕ цільове призначення створюваних грошових фондів та їх витрати лише на покриття втрат в завчасно обумовлених випадках;

ѕ замкнутість перерозподільних відносин між учасниками страхування;

ѕ часовий і міжтериторіальний розподіл ресурсів;

ѕ еквівалентність відносин, тобто поверненість платежів, оскільки вони призначені для виплат спільноти страхувальників.

Економічна сутність страхування проявляється в його функціях, які обумовлюють суспільне призначення даної категорії. Страхування виконує такі основні функції:

1. ризикова, так як страхування пов'язане з ризиковим характером виробництва. В рамках дії ризикової функції здійснюється перерозподіл грошової форми власності серед учасників страхування у зв'язку з наслідками випадкових страхових подій;

2. попереджувальна функція. Значна частина перерозподільних відносин пов'язана з функціонуванням попереджувальних заходів по зменшенню страхових ризиків. Разом з тим організація цих відносин часто залежить від рівня захищеності майна і життя страхувальників, від настання страхової події;

3. заощаджувальна функція. Довгострокові види страхування є засобом накопичення населенням коштів до настання певної події в їх житті аж до закінчення строку страхування Яворська Т.В. Страхові послуги: навч. посіб.- К.: Знання, 2008.- 350с.- [Рекомендовано МОН України]..

Сучасні економісти відзначають, що страхування, як економічна категорія, включає такі основні елементи: ризикові обставини, ситуація ризику, вартість (оцінка) об'єкта страхування, страхова подія, страхова сума, страховий внесок, страховий випадок, витрати (збиток) страхувальника, страхова виплата.

Однієї з найважливіших проблем створення повномасштабного страхового ринку на Україні є формування сучасної законодавчої бази стосовно до західноєвропейських і американських стандартів, що забезпечує збалансованість інтересів страхувальників і страховиків в проведенні страхових операцій. Надто актуальною проблемою є заохочення до страхування державної і муніципальної власності.

Зацікавлене в розвитку страхових відношень все суспільство в цілому, виразником інтересів якого виступає держава. З одного боку, суспільство зацікавлене в повному відновленні втрачених або пошкоджених матеріальних цінностей своїх громадян і трудових колективів, що є основою добробуту держави, а з іншої - в тому, що відшкодування затрат заподіяної шкоди відбувається повністю за рахунок страхових фондів, а не суспільних ресурсів, що формуються за рахунок платників податків. Ці обставини породжують соціальні потреби в страхуванні.

Формою задоволення економічної потреби в страховому покритті є, як відомо, страховий інтерес, що може бути таким чином індивідуальним, суспільним, колективним або суспільним.

Суттєвість договірних відносин полягає в тому, що кожний з учасників договору на основі цивільного законодавства з урахуванням товарно-грошових відносин є рівноправним суб'єктом, і це дозволяє визначити не тільки економічні, але і правові основи страхування. Правова рівність учасників договору страхування означає, що страхувальник і страховик несуть один перед одним певні зобов'язання продавця, що передбачаються договором страхування. Що стосується економічного аспекту, то страховик за рахунок страхових платежів страхувальників формує страховий фонд і забезпечує функціонування страхової організації на комерційній основі, страхувальникам страховий фонд потрібен для грошової компенсації шкоди або матеріальної допомоги в випадку настання несприятливих подій, передбачених договором страхування.

Страхування носить звичайно еквівалентний характер і складає собою певний баланс між обсягом страхових платежів, що надходять і обсягом страхового відшкодування, що виплачується. Це вимагає систематичного уточнення розміру платежів, які проводяться страхувальником і обліку рівня імовірності страхових подій. В підтриманні еквівалентності зацікавлені як страхувальники так і страховики.

Договірні відносини між страховиком і страхувальником в якості рівноправних осіб не порушуються як при добровільному, так і при обов'язковому страхуванні. “Обов'язковість” вступу в певне страхове відношення диктується кожному з них законом, однак умови страхування, розмір страхових премій і страхового відшкодування визначаються самостійно суб'єктами договірних відносин.

Страхування складає, таким чином, особливі договірні економічні відношення між фізичними і юридичними особами, з одного боку, а з іншого - організаційними структурами, що спеціалізуються на наданні страхових послуг.

Світова практика не виробила більш економічного і раціонального механізму захисту інтересів власників майна, ніж страхування. І, певно, що в наших умовах з розвитком ринкових відносин, приватизацією власності, розширенням підприємницької діяльності, скороченням частки державних структур в покритті збитків, пов'язаних з виробничою діяльністю або інтересами громадян, потреба в страхуванні буде зростати, а в сферу діяльності страхових відношень будуть втягуватися всі нові і нові об'єкти і суб'єкти. Це в свою чергу вимагає вдосконалення організаційного і економічного механізму управління страховою справою.

Світова практика і історія нашої країни показує, що страхування в умовах ринку є суттєвою частиною фінансово-кредитного механізму, який сприяє розвитку ринкових відносин.

Необхідність страхування автомобіля вже майже не викликає сумніву і в автовласників. Попри відсутність глибоких традицій добровільного страхування, українці завжди трепетно і з любов'ю ставляться до власних транспортних засобів. Гарантовано захистити свій автомобіль від усіх можливих нещасть хазяїн, звісно, не може, проте на сьогодні український ринок страхових послуг уже може забезпечити йому спокійний сон, оскільки гарантує хоча б матеріальне відшкодування можливого збитку.

1.2 Класифікація автотранспортного страхування

Страхування засобів автотранспорту - один з видів автотранспортного страхування, об'єктами якого виступають механізовані й інші засоби транспорту, що підлягають державної реєстрації органами ДАІ: всі види легкових і вантажних автомобілів і автобусів, мотоцикли, моторолери й інший мототранспорт можливих моделей, трактори.

В автострахуванні до об'єктів страхування відносять: страхування "автокаско", страхування цивільної відповідальності; страхування від всіх ризиків; страхування експортно-імпортних вантажів; страхування вантажів при перевезеннях в внутрішніх повідомленнях; страхування від нещасних випадків при ДТП.

Для автострахування характерно різноманіття типів транспортних засобів, як об'єктів страхування: легкові автомобілі приватних володарів; автотранспортні засоби загального користування; транспортні засоби, що використаються в сільському і лісному господарстві; спеціальні транспортні засоби (швидка допомога, пожежні автомобілі, автомобілі по прибиранню і поливанню вулиць і т.п.); автомобілі по торгівлі товарами, а також мотоцикли, інвалідні коляски, мопеди, моторні човни і т.п., а також широка різноманітність вантажів, що перевозяться з районів транспортування і місць призначення.

Транспортні засоби можуть бути застраховані на наступних умовах:

Повне страхування (страхування від всіх ризиків). Цей вид страхування надає найбільш широке страхове покриття. Воно передбачає відшкодування страхувальнику збитків, викликаних втратою або пошкодженням транспортного засобу, що застрахувався, фізичними травмами людей і пошкодженням майна третьої сторони. При страхуванні автомобілів приватних володарів цей вигляд страхування, окрім вищезазначених ризиків, включає відшкодування бенефіціар у в випадку смерті страхувальника всієї капітальної суми, при фізичних каліцтвах - витрат на його лікування, а також покриття збитків, завданих багажу і іншим предметам, які знаходились в салоні автомобіля.

Страхування тільки громадянської відповідальності. Це страхування покриває матеріальну відповідальність страхувальників за смерть або фізичні травми третім особам в результаті ДТП на автомобільних дорогах.

Страхування "Автокаско" - це страховий захист від будь-яких збитків, що можуть виникнути в результаті пошкодження, повної загибелі або втрати автотранспортного засобу або окремих його частин при настанні омовлених в страховому полісі випадків. Страхування "автокаско" звичайно проводиться в добровільній формі і їм можуть бути охоплені всі види транспортних засобів, які знаходяться в експлуатації, а саме - вантажні і спеціальні автомобілі, тягачі і автобуси, легкові автомобілі і причепи до них, трактори, мотоцикли і т. П.

В автострахуванні використовується декілька різновидів договорів страхування, що передбачаються різноманітні обсяги страхового покриття можливих ризиків, від повного до часткового страхування "автокаско". При повному страхуванні "автокаско" володарю транспортного засобу надається страховий захист від збитків, що виникли в результаті пошкодження об'єкту, що застраховано внаслідок аварії, зіткнення з будь-яким іншим предметом, пожежі, самозаймання, вибуху, дії непереборної сили або стихійного лиха, крадіжки, інших протиправних дій третіх осіб і т.д., за винятком збитків, що мають експлуатаційний характер.

При страхуванні автотранспортних засобів на умовах часткового "автокаско" страхове покриття надається звичайно в наступних випадках: пожежа, вибух двигуна, протиправне викрадення, пошкодження транспортного засобу при викраденні, бій скла, стихійне лихо і т.п.

В страховій практиці існують деякі відмінності в ступені охоплення можливих ризиків, наприклад, в покриття можуть враховуватись або не враховуватися збитки, пов'язані з пошкодженням багажу в салоні автомобіля, і багато страхових компаній не надають страхового захисту в випадку використання засобу транспорту за кордоном без повідомлення страховика.

Договір на повне і часткове страхування "автокаско" може заключатись на необмежений час, а страховий поліс бути дійсним до тих пір, доки одна з сторін не розірве договір або він не втратить своєї сили, наприклад, із-за несплати страхового внеску або в випадку, коли договір дійсний на території країни, а володар автомобіля від'їхав за її межі.

При страхуванні "автокаско" діє умова добровільної, а інколи і обов'язкової участі страховика в відшкодуванні збитків або так звана "франшиза". В цьому разі страхове відшкодування зменшується на величину власної участі страховика і припускає звільнення страховика від відшкодування збитків, не що перевищують певного розміру, наприклад, 5-10% страховий суми.

Франшиза може бути безумовною або умовною, що означає, в першому випадку, обов'язковий виняток з суми страхового відшкодування частки власної участі страховика поза залежністю від його вини, а в другому випадку, в залежності від його вини в збитках, нанесеному майну, що застраховане.

Застосування франшизи не знижує ефективності страхового захисту інтересів володарів засобів транспорту, оскільки виняток з страхового покриття невеликих сум не може істотно відбитися на матеріальних інтересах страховиків. Разом з тим страхування з франшизою позбавляє страхові компанії від необхідності врегулювання незначних збитків, а також є превентивною мірою по зменшенню числа страхових випадків.

По умовам страхування "автокаско" звичайно не відшкодовуються збитки, що явились слідством умислу страховика, членів його родини або інших осіб, в розпорядженні яких знаходився транспортний засіб; при експлуатації зламаних автомобілів або водінні засобів транспорту особами, які знаходяться в стані алкогольного сп'яніння, а також під впливом наркотиків; при використанні об'єкту страхування в меті навчання водінню або для участі в змаганнях і іспитах; при природному зносі транспортного засобу або його окремих вузлів, деталей; в результаті військових дій і їхніх наслідків, а також при народних заворушеннях або страйках; конфіскації, реквізиції, арешту, знищення засобів транспорту по розпорядженню і т.п.

Сума страхового покриття, його умови і обмеження вказуються в страховому полісі, з яким страхувальник повинен уважно ознайомитися, бо незважаючи на збіг загальних принципів автострахування, в договорах страхування можуть бути деякі відмінності, в частковості, в відношенні франшизи, перерахування ризиків, по яким не відшкодовуються збитки, лімітів страхового відшкодування і т.п.

Транзитне страхування. Договір по даному вигляду страхування заключається на термін до 30 днів при покупці транспортного засобу для забезпечення страхового захисту на час перегону автомобіля до місця призначення. Страхування автомобілів при їхньому ремонті, парковці і гаражному зберіганні. Володарі автотранспортних майстерень, гаражів і парківних стоянок звичайно несуть відповідальність за цілість автомобілів своїх клієнтів. Для забезпечення своїх інтересів вони можуть укладати два види страхування:

На час транспортування автомобіля в майстерню, гараж або на стоянку (якщо автомобілі не доставляють безпосередньо його володарі);

На час знаходження автомобіля в своєму володінні (на відповідальності) від різноманітних ризиків, в тому числі і по відповідальності перед третіми особами.

При страховому випадку страховики відшкодовують витрати по переміщенню автомобіля до ремонтної майстерні і доставці його страховику після ремонту. При крадіжці або пошкодженні автомобіля в гаражі або на стоянці страхове відшкодування одержує володар гаражу або стоянки.

Відшкодування збитків, завданого транспортному засобу при його ремонті після ДТП. Більшість претензій по ремонту автомобілів регулюється страховиками на основі наведеного страховиком кошторису ремонтної майстерні. Страховики звичайно для визначення вартості ремонтних робіт спрямовують фахівця-інженера. Однак ремонт автомобіля часто починається з такої оцінки, а по завершенні робіт страхувальник представляє лічбу-накладну, що надається ремонтним підприємством страховику для оплати вироблених робіт.

В практиці багатьох зарубіжних страхових компаній прийняте при ремонті представляти страховику безкоштовно автомобіль для його особистого використання.

Страхування трейлерів. Якщо в полісі немає посилання на страхове покриття трейлерів, то в практиці прийнято виходити з передумови, що страхувальник надає покриття тільки, якщо трейлери жорстко прикріплені до автомобіля. Для страхового покриття збитків самому трейлеру при ДТП необхідно сплатити додаткову премію, також як і в випадку зберігання трейлерів окремо від автомобіля. При страхуванні трейлерів вони поділяються на декілька груп:

Трейлери по перевезенню худоби, промислових товарів, багажу або домашнього майна;

Зціпки трейлеров;

Всі інші види трейлерів.

Сертифікація автомобілів при їхньому страхуванні. Кожний до страхування автомобіль ,що подається звичайно підлягає огляду експертом страховий компанії на предмет його пригодності до експлуатації і технічного стану. За результатами огляду і наступного укладення договору страховику видається "сертифікат страхування" з вказівкою страховика, вигляду страхового покриття і відповідних реквізитів страховика і транспортного засобу. (Нижче приводиться зразок сертифікату страхування для легкових автомобілів, що застосовується в зарубіжній практиці).

Найменування страховика.

Сертифікат

1. Марка і реєстраційний номер транспортного засобу.

2. Ім'я утримувача полісу.

3. Дата почала страхування.

4. Дата закінчення терміну страхування,

5. Особи, мати право на водіння застрахованим автомобілем.

А)Утримувач полісу. Утримувач полісу може також управляти автомобілем (або мотоциклом), що йому не належать.

Б) Будь-яка інша особа, керуюча автомобілем по наказу утримувача полісу або по його дозволу за умови, що особа, керуюча автомобілем має ліцензію на право водіння транспортного засобу.

6. Обмеження відносно використання (наприклад, використання тільки для побутових, домашніх цілей і подорожей між будинком і звичайним місцем роботи. Поліс покриває збитки при використанні автомобіля: для найму, гонок, змагань, ралі або іспитів або для будь-яких цілей (бізнесу).

Сертифікат підлягає поверненню страховий компанії при припиненні договору страхування.

Страхування водіїв автотранспортного засобу і пасажирів від нещасних випадків. По цьому страхуванню страхувальник виплачує страхову суму, якщо внаслідок ДТП, яка спричинила поранення або каліцтво, наставала тривала або постійна втрата працездатності, або смерть застрахованого.

По угоді сторін в договір страхування від нещасних випадків можуть бути також включені:

Додаткове страхування тимчасової непрацездатності, викликаної автоаварією;

Додаткове страхування медичних видатків, викликаних автоаварією.

Особливість даного виду страхування в тому, що поліс є немов би відкритим, т. е. що застрахованою є будь-яка особа, яка в момент аварії знаходилась в засобах автотранспорту.

Слід відзначити, що наведені вище вигляди страхового покриття розглядаються з загальнотеоретичних позицій. В практиці же, кожний страхувальник встановлює свої правила страхування і вигляди страхового покриття. Наведемо зразок таких правил однією з страхових компаній.

При розгляді правив страхування даної компанії, а також у ряду інших страховиків при страхуванні "автокаско" слідує відзначити, що у них не виділяється страхування трейлерів, не передбачений порядок видачі "страхового сертифікату" і деякі інші аспекти.

Об'єктом страхування тут є засіб транспорту і додаткове обладнання, а страхувальник відшкодовує в межах страхової суми збитки, що виниклі в результаті пошкодження, повної загибелі або втрати застрахованого транспортного засобу в цілому або окремих його деталей, частин внаслідок: аварії (зіткнення, наїзду, опрокинення, падіння); пожежі, самозаймання; стихійного лиха і дії непереборної сили; викрадення транспортного засобу, пошкодження при викраденні, крадіжки деталей, бою скла і інших протиправних дій третіх осіб; попадання каменів, падіння предметів і інших нещасних випадків.

При цьому відшкодовуються всі:

ѕ Необхідні і доцільно вироблені страховиком видатки по спасінню застрахованого транспортного засобу, по відвертанню і /або зменшенню збитків, встановленню його розміру;

ѕ Видатки по транспортуванню пошкодженого транспортного засобу до найближчого місця ремонту, якщо воно не на ходу; витрати по придбанню і доставці запчастин і матеріалів, необхідних для виконання ремонту з урахуванням видатків по упаковці, митних мит і податків;

ѕ Витрати на відновний ремонт, викликаний страховим випадком, з урахуванням технології ,що застосовується, цін на запасні частини, матеріали і роботи;

ѕ Видатки, пов'язані з усуненням прихованих пошкоджень і дефектів, виявлених в процесі ремонту, що викликані даним страховим випадком і підтверджені документально.

Не підлягає відшкодуванню:

ѕ Природний знос транспортного засобу в цілому, а також його окремих деталей і вузлів, втрата товарного вигляду;

ѕ Збитки, завдані в транспортному засобі під час страхового випадку майну страховика/водія і/або пасажирів, що в ньому знаходились;

ѕ Побічні і інші видатки, що можуть бути викликані страховим випадком (штраф, використання транспортного засобу, що орендується, проживання в готелі під час ремонту, відряджувальні видатки, втрачена вигода, втрата прибутку, простій, матеріальні збитки, зв'язані з закінченням гарантійного строку, моральні збитки);

ѕ Пошкодження покришок, викликане нерівностями або поганим станом проїжджої частини, наїздом на гострі предмети, якщо їхнє пошкодження не притягло за собою збільшення збитків.

Що стосується страхування "часткового каско", те покриття надається тільки на випадок пожежі автомашини, наслідків стихійних лих, а також бою скляних частин автомобіля (в тому числі скла, фар і ліхтарів), злонавмисних дій (окрім викрадення).

В відношенні страхування від нещасних випадків тут передбачені два вигляду покриття: основне і додаткове. При основному страхуванні від нещасних випадків об'єктом страхування є життя і здоров'я пасажира/водія в транспортному засобі, а страхувальник виплачує страхову суму, якщо внаслідок нещасного випадку, т.е. непередбаченої пригоди, яка потягла за собою поранення, каліцтво або інше пошкодження здоров'я, настала тривала (понад 4 місяців) або постійна втрата працездатності, або смерть застрахованого.

Страхування може бути укладене:

ѕ по системі місць;

ѕ по паушальній системі.

Кількість місць, що застраховано не може перевищувати максимальної кількості місць по технічному паспорту транспортного засобу. При страхуванні по системі місць страхова сума встановлюється для кожного місця.

По паушальній системі страхова сума встановлюється для всього транспортного засобу. Кожний з пасажирів (включаючи водія), які знаходяться в транспортному засобі в момент настання страхового випадку, вважається застрахованим в частці від загальної страхової суми. При цьому передбачено, що якщо в момент страхового випадку в застрахованому транспортному засобі знаходяться 3 людини, те кожний з них вважається що застрахувалися в розмірі 30% від загальної страхової суми, якщо 2 людини, то в розмірі 35%, якщо 1 людина, то в розмірі 40% від загальної страхової суми.

При настанні часткової постійної або тривалої втрати працездатності страхувальник виплачує частину страховий суми в відповідності з відсотком, на який знизилося працездатність що застрахувався згідно укладенню ЛТЕК, ВКК чи судово-медичної експертизи. В випадку настання повної постійної або тривалої втрати працездатності, а також в разі смерті особи, що застрахувалася виплачується страхова сума, зумовлена договором страхування.

При додатковому страхуванні тимчасового непрацездатності страхувальник виплачує застрахованому страхову допомогу за кожний день тимчасового непрацездатності, викликаної нещасним випадком. Розмір денної допомоги зумовлюється в договорі страхування, однак звичайно він не повинен перевищувати 1% страховий суми по основному страхуванню.

Разом з тим передбачено, що страхова допомога виплачується за весь період тимчасової непрацездатності, але не більш, ніж за 4 місяця підряд зі дня нещасного випадку, що послужив причиною тимчасового непрацездатності.

Однак, якщо в договорі страхування не передбачено іншого, то в тих випадках, коли після виплати страхової допомоги на тимчасову непрацездатність настала постійна або тривала втрата працездатності, або смерть, сума сплаченого страхового покриття, по тимчасовому непрацездатності утримується з виплати, що відповідає одноразовій страховій суми.

Окрім того об'єктом страхування може бути додаткове страхування медичних видатків. При додатковому страхуванні медичних видатків відшкодовуються необхідні і розумно вироблені видатки на лікарську допомогу, придбання медикаментів і протезування, викликані страховим випадком.

Максимальний розмір медичних видатків, що відшкодовуються по одному страховому випадку, звичайно зумовлюється в договорі страхування і не повинен перевищувати IO-15% страхової суми по основному страхуванню.

Вітчизняні страхові компанії Сьогодні найчастіше пропонують комбіноване страхування, коли страхується не тільки транспортний засіб, але й відповідальність автовладельца, додаткове встаткування, багаж, що перебуває в транспортному засобі й причепі (крім антикваріату, дорогоцінних металів, документів, цінних паперів і т.п.), життя й здоров'я водія й пасажирів.

Автотранспортне страхування містить у собі кілька самостійних видів страхування:

ѕ страхування авто-каско, об'єктами якого є самі автотранспортні засоби й деякі інші види транспорту;

ѕ страхування авто-комби, об'єктами якого є водії, пасажири й приналежний їм багаж. Об'єктом страхування є майнова відповідальність, пов'язана з ризиками на випадок травми, смерті, збитку й випадків, що неминуче виникають при експлуатації транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки в період дії договору страхування

При страхуванні багажу страхове покриття не поширюється на антикварні й унікальні предмети, вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінних, напівкоштовних і виробних (кольорових) каменів, предмети релігійного культу, колекції, картини, рукописи, грошові знаки, цінні папери, документи й фотознімки, а також на предмети, не приналежному страхувальникові й членам його сім'ї, або призначені для продажу у зв'язку із заняттям підприємницькою діяльністю (якщо інше не застережено в додаткових умовах при укладанні договору).

При страхуванні водія й пасажирів від нещасного випадку за бажанням клієнта страхується або весь салон, або окремі посадкові місця.

Транспортний засіб може належати страхувальникові на праві власності або взято їм в оренду й т.д. У кожному разі страхувальник повинен мати у відношенні страхуемого транспортного засобу майновий інтерес.

Обсяг страхової відповідальності залежить від варіантів (програм) страхування, розроблених конкретними страховиками, і від побажань клієнтів. Наприклад, страхування від зіткнення із тваринами характерно для сільської місцевості, від протиправних дій третіх осіб - у містах, від викрадення - для всіх.

Деякі страховики містять договори із включенням додаткових вимог, наприклад, наявності гаража, установки протиугінного захисту певної моделі й т.п. Автотранспорт, що належить підприємствам і організаціям, страхується в пакеті з іншим майном.

Транспортний засіб може бути застраховане на суму:

ѕ вартості автомобіля в новому стані за ринковою ціною на момент укладання договору;

ѕ вартості автомобіля з урахуванням зношування;

ѕ відповідальності страхувальника за експлуатацію автомобіля відповідно до договору оренди;

ѕ часткової вартості по системі пропорційної відповідальності.

При вирахуванні страхової суми приймаються в увагу марка автомобіля, модель, рік випуску, величина пробігу, а також додаткове страхування разом із транспортним засобом причепа, трейлера й т.п.

При страхуванні транспортного засобу на випадок втрати товарного виду як страхова сума може бути прийнята вартість відбудовного ремонту (без обліку вартості частин і матеріалів), помножена на коефіцієнт залежно від дати випуску. Наприклад, коефіцієнт може бути дорівнює 1,5 при строку експлуатації до одного року; 1,3 - до двох років; 1,1 - до трьох років; 1,0 - до чотирьох і 0,9 - до п'яти років. Транспорт старше п'яти років по цьому ризику звичайно не страхується.

При укладанні договору страхування необхідний попередній огляд транспортного засобу для уточнення наступних відомостей: марки автомобіля, моделі, номера шасі, двигуна, року випуску, потужності й обсягу двигуна, вартості транспортного засобу й додаткового встаткування, кольору й реєстраційного номера засобу транспорту.

Розмір страхової премії розраховується по ставках, установленим залежно від виду транспортного засобу й варіанта страхування. При страхуванні засобів автотранспорту можуть бути надані пільги у вигляді знижок зі страхової премії за умови страхування засобу транспорту без перерви протягом ряду років ( 2-х, 3-х років), відсутності страхових випадків і зроблених страхових виплат по них та ін.

При визначенні страхового тарифу й відповідно до страховій премії приймаються в увагу наступні фактори:

ѕ страхові ризики, заявлені на страхування;

ѕ марка й модель машини;

ѕ власник транспортного засобу;

ѕ умови зберігання: гараж, стоянка (за договором або на час);

ѕ тип захисного пристрою (охоронна, протиугінна);

ѕ регіон страхування;

ѕ характер використання транспортного засобу: в особистих або службових цілях, для перевезення промислових вантажів, приватного візництва й т.д.;

ѕ кваліфікація й стаж водія.

При настанні страхової події страхувальник повинен невідкладно заявити про це в страхову компанію у встановлений у договорі строк, а також в інші компетентні служби: ДАІ, пожежний нагляд та ін.

Існують дві форми відшкодування збитку по каско. Перша - виконання ремонтних робіт на станції техобслуговування, що належить страхової компанії або пов'язаної з нею договором. Друга форма відшкодування - грошова компенсація. Розмір нанесеного страхувальникові збитку й сума страхового відшкодування визначаються на підставі страхового акту й прикладених до нього документів (органів міліції, ДАІ, пожежного нагляду, слідчих, судових органів, медичних установ і ін.), а при частковому ушкодженні засобу транспорту, крім цього, - на підставі кошторису на ремонт (відновлення), складеної представником страховика, запрошеним фахівцем або відповідним підприємством з ремонту (станцією технічного обслуговування й т.п.). Кошторис складається на підставі діючих на день страхового випадку прейскурантів роздрібних цін на запасні частини, деталі й приналежності до транспортних засобів і прейскурантів цін на ремонтні роботи.

Страхове відшкодування виплачується в розмірі нанесеного збитку, але не вище страхової суми, установленої в договорі страхування.

Вартість залишків установлюється з урахуванням їх зношування й знецінення в результаті даного страхового випадку. Під знищенням засобу транспорту розуміється його повна загибель (конструктивна й фактична). Звичайно вона приймається за таку, якщо вартість відбудовного ремонту засобу транспорту (включаючи вартість транспортування до місця ремонту) становить не менш 75% страхової суми або дійсної вартості транспортного засобу на момент укладання договору.

У суму збитку включаються витрати на заміну ушкоджених деталей і вартість ремонтних робіт, віднімається вартість залишків, придатних для подальшого використання (з урахуванням їх знецінення й зношування).

Крім того, у суму збитку включаються витрати по рятуванню, упорядкуванню, транспортуванню ушкодженого засобу транспорту до найближчого ремонтного пункту або постійного місця проживання страхувальника (стоянки автомобіля).

Якщо збиток частково (але не менш необхідної суми) відшкодований або за рішенням суду повинен бути відшкодований винуватцем аварії, то страхова виплата коректується з урахуванням суми, що належить із винної особи.

Крім стандартних для всіх видів страхування підстав для відмови у виплаті відшкодування, в автотранспортному страхуванні є специфічні, у тому числі керування транспортним засобом страхувальником, членами його сім'ї або іншими вповноваженими їм особами в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння або без посвідчення на право водіння транспортного засобу певної категорії, а також у випадках повного відшкодування збитку особою, винним у його заподіянні, використання транспортного засобу для навчання водінню, для участі в змаганнях.

Окремо слід сказати про страхування авто, які купують в кредит. Умовами одних програм продажу авто в кредит передбачене недороге обов'язкове страхування цивільної відповідальності (у рамках вимог Кабміну). У інших програмах автокредитування як обов'язкове вимагають добровільне страхування цивільної відповідальності. Причому на суму вартості придбаного автомобіля і встановлюють страхові платежі, найчастіше, в розмірі 1% вартості авто. Прив'язка обсягів цивільної відповідальності до вартості придбаного автомобіля не зовсім зрозуміла. Та й страховий платіж завеликий. У цілому страхування автомобіля обходиться покупцю, котрий побажав скористатися кредитом, до 7% вартості придбаного транспорту.

При продажу авто в кредит вітчизняні страховики наполегливо пропонують уберегти автомобіль практично від усіх можливих ризиків. Так, автомобілі крадуть, дряпають, у них б'ють стекла, фари тощо -- для цього виду ризиків передбачене страхування від протиправних дій третіх осіб (ПДТО). Автомобілі потрапляють в аварії -- існує страхування на випадок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП). Зрештою автомобіль може стати жертвою пожежі, урагану, землетрусу, повені чи ще чогось екзотичного -- автолюбитель може застрахуватися і від стихійних лих.

Разом ці три страховки, що покривають три види ризиків (ПДТО, ДТП і стихійне лихо), і називаються страхуванням «повне КАСКО».

Є одна маленька хитрість, яку застосовують страховики в КАСКО, -- це франшиза. З її допомогою страховик захищає себе від надмірних виплат. Недосвідчений клієнт страхової компанії, як правило, не звертає особливої уваги на розмір франшизи. Його більше турбує вартість страховки. Але коли з машиною щось трапляється, виявляється, що страхова компанія не має наміру платити в повному обсязі, страхове відшкодування не дотягує до розміру збитку на 5%, 10%, а іноді й 30%, і підставою для цього є договір, котрий автовласник уважно читав і власноручно підписав.

Франшизна ставка може бути єдиною для всього страхового поліса КАСКО, але найчастіше за все встановлюється окремо для кожного з видів ризику. Як правило, найвищі франшизні ставки виставляються за ризиком «крадіжка». З урахуванням нашої дійсності, це найпоширеніший і найбільш збитковий ризик як для страхової компанії, так і для її клієнтів.

Проблема також у тому, в будь-якому страховому договорі обумовлюється величезна кількість причин, через які страхова компанія може не виплатити страхове відшкодування. Це і технічний стан машини, і стан водія, і те, чи повідомив потерпілий вчасно в страхову компанію.

Крім того, що в дорожньо-транспортній пригоді може постраждати сам автомобіль, можливо, буде завдано збитків третім особам. Наприклад, наїзд на пішохода чи інший автомобіль. Тому автолюбителя ще переслідує і страх наїзду. Для захисту від цього виду страху існує страхування цивільної відповідальності (ЦВ) автовласників перед третіми особами. В Україні воно буває двох видів: обов'язкове і добровільне. Умови обов'язкового страхування встановлені Кабінетом міністрів. (Закон «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності...» діє з 2006 року.)

1.3 Розвиток автотранспортного страхування

Історія страхування засобів автотранспорту починається з початку двадцятого століття, коли виникли перші автомобілі. Страхування автомобільного транспорту проводилось в основному в країнах Європи.

Реально в нашій країні страхування засобів автотранспорту почало проводитись приблизно в середині 50-х років, коли урядом були здійснені заходи щодо розвитку добровільного страхування домашнього майна і засобів транспорту у населення, але розповсюдження їх було незначним, так як автомобілі належали в основному підприємствам та організаціям Ермасов С. В., Ермасов Н. Б., Страхование: Учеб. Пособие для вузов.- М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2004.- 462 с.журнал «Страхова справа» № 1 (25) 2007.

З 1958 року вперше були розроблені самостійні правила добровільного страхування транспортних засобів, що належали громадянам. Але це страхування швидко застаріло.

Виникла гостра необхідність вдосконалення його умов, розширення страхової відповідальності.

В наступні роки розвитку автотранспортного страхування можна умовно визначити 3 етапи його розвитку:

1 етап (1970-1985 рр.) - добровільне страхування транспортних засобів, що належать громадянам, стало самостійним засобом страхування.

2 етап (1986-1990 рр.) - введення і розвиток добровільного комбінованого страхування автомобіля, водія і багажу (авто-комбі).

3 етап (з 1991 року) - визначається введенням нових правил добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

З 1970 року добровільне страхування транспортних засобів, що належали громадянам, вперше стало проводитись на випадок викрадень, загибелі чи інших пошкоджень в зв`язку з угоном транспортних засобів Шевирьов І. Страхування в Україні: історія, яка написана з чистої сторінки// «Юридичний журнал» - 2004 - № 12.

За безаварійну їзду особам, що страхували засоби транспорту не менше трьох років без перерви надавався місячний пільговий термін для укладання нового договору.

В цей час добровільне страхування засобів транспорту стало окремо відбиватись у обліку, відокремившись від добровільного страхування домашнього майна.

На першому етапі розвитку (1970-1985 рр.) добровільне страхування засобів транспорту, що належав громадянам (авто-каско) встигло завоювати популярність, що підтверджується статистикою.

Наприклад, кількість діючих договорів добровільного страхування серед населення складало:

ѕ у 1961 році - 10,5 тисяч одиниць;

ѕ у 1970 році - 339,4 тис. одиниць;

ѕ у 1975 році - 1566,4 тис. одиниць;

ѕ у 1980 році - 3334,6 тис. одиниць;

ѕ у 1985 році - 5072,1 тис. одиниць.15

Число договорів страхування зростає з року в рік, і це доводить, що цей вид страхування користується популярністю в населення.

На цьому етапі:

Розширюється перелік об`єктів страхування, і більшою мірою враховано інтереси автовласників;

Враховуються умови експлуатації транспортних засобів, характер і причини дорожніх пригод.

Розширюється перелік страхових подій. В обсяг відповідальності включаються тепер сильний снігопад, провал під лід, пошкодження водогінної чи опалювальної системи.

На першому етапі розвитку автотранспортного страхування аварії - найбільш часті причини пошкодження транспортних засобів і найбільш розповсюджені страхові події. Таким чином, у власників автомобілів швидко росла потреба у забезпеченні страхового захисту автотранспортних засобів.

Авто-комбі - це вид автотранспортного страхування, що поклав початок другому етапові його розвитку в СРСР з 1 січня 1986 року. За таким договором в комплексі вважались застрахованими автомобілі (в тому числі з причепами), багаж, що знаходився в них, а також водії і пасажири на випадок їх смерті в результаті ДТП.

Зміна термінів вступу договорів в силу (з 1 липня 1987 року - з наступного дня після оплати платежів) сприяло поліпшенню умов страхування, більш повному охопленню страхуванням автотранспортних засобів і найбільш часто враховувало інтереси автовласників на другому етапі автотранспортного страхування.

Таким чином, на другому етапі автотранспортного страхування попит на страховий захист з цього виду страхування неухильно зростає (про що свідчить зростаюче число договорів добровільного страхування автотранспорту).

Вводились пільги, спрямовані на заохочення страхувальників, які систематично поновлювали договірні відносини зі страховими органами і суворо дотримувались правил безпеки руху, не допускаючи ДТП.

Крім того, що були введені пільги, з 1989 року цей вид страхування став передбачувати відповідальність страховика за травму водія і пасажирів, отриману в результаті ДТП, що спричинила настання інвалідності I,II чи III групи.

Вперше за умов цього виду страхування (і взагалі вперше в страхуванні в нашій країні) було введено франшизу, тобто, відповідальність страховика лише з певного мінімуму збитків, або він звільнявся від відшкодування збитків в межах цього мінімуму Шевирьов І. Страхування в Україні: історія, яка написана з чистої сторінки// «Юридичний журнал» - 2004 - № 12.

Була розширена відповідальність страхових органів по авто-комбі на випадок викрадення автомобіля чи окремих його частин, деталей, приладдя та предметів багажу, а також пошкодження автомобіля чи багажу, викликаного умисними чи необережними діями третіх осіб, що зумовило тенденцію подальшого розширення страхових операцій.

З 1 січня 1988 року в умови добровільного страхування внесені суттєві зміни. Стали встановлювати знижку на спрацьованість запчастин транспорту, виходячи з терміну експлуатації. До цього визначальним показником був пробіг з початку експлуатації даного транспортного засобу і до моменту укладання договору страхування.

З часом назріла необхідність змінити умови добровільного страхування транспортних засобів. Були необхідні кілька варіантів страхового захисту, що дозволило б автолюбителю вибрати той, який найбільшою мірою відповідав би його запитам. Держстрах увів нові правила добровільного страхування транспортних засобів з 1991 року. Страхувальник отримав можливість за своїм бажанням одночасно страхувати водія і пасажирів транспортного засобу від нещасного випадку, додаткове обладнання і багаж, що перевозиться на автомобілі чи причепі. Це було дуже зручно для страхувальника. До того ж, стали передбачуватись три варіанти страхування в залежності від обсягу відповідальності.

Страхові платежі сплачувались за ставками, що встановлювались в залежності від виду транспортного засобу і варіанту страхування. Причому, за договором страхування автомобіля, що укладався з особами, які займались приватними перевезеннями, страхова плата, нарахована на загальних підставах, зростала на 50%.17

Страхувальник міг вибрати повне (на випадок відшкодування від будь-якої події) покриття або один з трьох варіантів часткового відшкодування.

При першому варіанті часткового покриття відшкодовувались збитки, що виникли в результаті стихійного лиха, пожежі, вибуху, ДТП (крім пошкодження шин, якщо при цьому транспортний засіб не отримав інших пошкоджень), викрадення (угону), спроби викрадення (угону), включаючи крадіжку окремих частин, деталей і приладдя транспортного засобу.

При другому варіанті - в результаті стихійного лиха, ДТП, викрадення (угону).

Третій варіант передбачав відшкодування збитків, що виникли в результаті пожежі, вибуху, ДТП.