Автотранспортне страхування в Україні

ѕ відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробництва,

ѕ неплатоспроможність населення та дефіцит фінансових ресурсів;

ѕ значна взаємна заборгованість, накопичення неплатежів і збитковість більшості підприємств;

ѕ неповна і фрагментарна законодавча база, відсутність державних преференцій на страховому ринку, неефективний контроль з боку держави,

ѕ прояви монополізму;

ѕ високий рівень інфляції (понад 10 відсотків), внаслідок чого здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування в національній валюті неможливе;

ѕ слабкий розвиток фондового ринку, що не дає змоги використовувати цінні папери як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів;

ѕ відсутність вторинного ринку страхових послуг, механізмів ефективної взаємодії банківського та страхового сектору економіки, низький рівень розвитку допоміжної інфраструктури страхового ринку;

ѕ неналежний рівень інформації про стан і можливості страхового ринку, довіри населення до страхування.

Серйозну загрозу нормальному функціонуванню страхового ринку України також становить тенденція до монополізації страхового ринку в інтересах окремих міністерств, фінансово-промислових груп або місцевих адміністрацій.

Вирішити проблеми, що накопичились, можна такими шляхами:

ѕ створення привабливого і доступного для страхувальників ринку страхових послуг, перетворення страхування в ефективну складову частину соціального захисту населення;

ѕ усунення адміністративних бар'єрів для здійснення окремих видів страхування та створення рівних умов для всіх страховиків;

ѕ забезпечення шляхом страхування реальної компенсації збитків, завданих стихійним лихом, катастрофами та аваріями природного і техногенного характеру, що дасть змогу зменшити навантаження на державний та місцеві бюджети;

ѕ збільшення інвестиційних можливостей страховиків, впровадження системи мотивацій їх інвестиційної діяльності, перетворення накопичувальних страхових резервів у надійне джерело інвестування національної економіки;

ѕ досягнення високої конкурентоспроможності українських страховиків, приведення вітчизняного страхового ринку у відповідність із світовими стандартами.

В основу розвитку страхового ринку України необхідно покласти такі принципи:

ѕ верховенство правового регулювання страхової діяльності;

ѕ системність узгодження заходів щодо реформування страхового ринку із заходами і планами інших галузей економіки, обґрунтування можливості запровадження обов'язкових видів страхування, що повинно відповідати майновому стану громадян і проводитися паралельно із заходами, спрямованими на підвищення доходів громадян;

ѕ конкурентність, коли держава гарантує всім страхувальникам і страховикам (вітчизняним та іноземним) вільний вибір видів страхування та рівні можливості у провадженні діяльності, створює сприятливі умови для розвитку страхування з метою забезпечення реалізації права на ефективний страховий захист та вільний вибір страховика;

ѕ стабільність забезпечення сталого надійного і привабливого ринку страхових послуг шляхом створення державою зрозумілих та ефективних механізмів і правил його функціонування;

ѕ обмеження присутності держави на страховому ринку, коли держава поступово відмовляється від проявів монополізму на страховому ринку, не втручається в діяльність страховиків, крім питань оподаткування, формування статутних капіталів, встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів, контролю за платоспроможністю страховиків;

ѕ довіра, що ґрунтується на моральній та матеріальній відповідальності страховика перед страхувальником, на надійному правовому захисті страхувальника.

Реформування системи соціального страхування передбачає поряд з вдосконаленням системи соціальних виплат розвиток добровільного страхування, що дасть змогу мобілізувати грошові заощадження громадян, використати їх в національній економіці та забезпечити належний рівень соціального захисту населення України. Для цього необхідно:

ѕ створити мережу закладів , на основі якої буде створюватися система медичного страхування;

ѕ розробити прозорі та прийнятні правила і засади діяльності страховиків України, пов'язаної з обслуговуванням системи соціального страхування;

ѕ забезпечити поряд із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням розвиток додаткових форм страхування населення від ризиків, які мають соціальне значення, на добровільній основі шляхом їх законодавчого врегулювання, зокрема, впровадження довгострокових видів особистого страхування.

Зважаючи на соціальну важливість розвитку довгострокових (накопичувальних) видів страхування до моменту зниження рівня інфляції (менш як 10 відсотків), необхідно розглянути питання використання вільноконвертованої валюти під час здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування, зокрема питання здійснення страхових платежів у вільноконвертованій валюті, формування математичних резервів у вільноконвертованій валюті та з метою диверсифікації ризиків розміщення резервів в активи інших категорій, не передбачених Законом України "Про страхування".

Враховуючи недостатню капіталізацію страховиків, їх низькі можливості для відшкодування за значними ризиками та зважаючи на тенденції світового ринку страхування до концентрації, необхідно підвищувати фінансову міцність і стабільність страховиків України шляхом:

ѕ сплати внесків до статутного капіталу страховика виключно грошима, в тому числі в іноземній валюті;

ѕ вдосконалення механізму формування страхових резервів, системи розміщення страхових резервів;

ѕ розширення ринку перестраховування, активізації роботи з нерезидентами щодо взаємного перестраховування;

ѕ законодавчого врегулювання питань захисту заощаджень громадян за довгостроковим страхуванням життя, здоров'я та пенсійним страхуванням.

Довіра до страхування як інституту соціально-економічного захисту є однією з необхідних передумов розвитку страхового бізнесу. З метою відновлення довіри до страхової галузі необхідно:

ѕ поступово замінити обов'язкове державне страхування безпосередні відшкодуванням з державного бюджету за рахунок коштів, передбачених на утримання відповідних державних органів;

ѕ впровадити нові ефективні та привабливі для населення форми фінансових

ѕ послуг, зокрема таких, як надання кредитів під заставу страхових полісів тощо;

ѕ інформувати населення через засоби масової інформації про стан

ѕ страхового ринку і рівень державного контролю за його діяльністю;

Перспективи розвитку страхової галузі вимагають докорінних змін у системі підготовки та забезпечення кадрами учасників страхового ринку. Збільшення обсягу страхових платежів до 3,5 - 4 відсотків валового внутрішнього продукту в 2005 році вимагатиме додаткового збільшення чисельності працюючих на ринку страхування до 50 тис. спеціалістів, залучення до роботи висококваліфікованих спеціалістів (менеджерів, актуаріїв, брокерів, страхових експертів, фінансових аналітиків, бухгалтерів, юристів та інших), добре обізнаних з теорією та передовою технологією страхування. У зв'язку з цим необхідно Базилевич В.Д. Страховий ринок України. - К.: Товариство «Знання», КОО.- 2008. - 374 с.:

ѕ визначити кваліфікаційні вимоги до працівників страховиків та страхових посередників;

ѕ проводити науково-дослідну роботу з підвищення кваліфікації персоналу страховиків і страхових посередників.

У разі позитивної тенденції розвитку економіки обсяги надходження страхових платежів збільшуватимуться. Буде забезпечено зростання частки добровільного страхування з одночасним збільшенням масштабів обов'язкового страхування. Найбільш швидкі темпи прогнозуються для розвитку майнового страхування та страхування автовідповідальності.

Зростання попиту на страхові послуги, активна державна підтримка страхування, розвиток інфраструктури ринку страхування сприятиме підвищенню інвестиційного потенціалу страхового ринку за рахунок збільшення розміру страхових резервів. Страхова система України набуває цілком цивілізованого вигляду і стає одним із вирішальних чинників фінансової стабілізації та розвитку національної економіки.

Однак, страхова діяльність в Україні супроводжується значною невпевненістю і великою кількістю бізнес-ризиків і тому підвищення ефективності страхової діяльності можливе лише за умов проведення ефективної державної політики регулювання страхового ринку України.

Здорова макроекономічна і структурна державна політика є суттєвою передумовою стабільності системи страхування й запобігання серйозним викривленням ринку. Без загальної економічної стабільності та базової фінансової і правової інфраструктури галузь страхових послуг не здатна розвиватись належним чином. Також має існувати достатній політичний і суспільний консенсус стосовно заходів, необхідних для встановлення та підтримки здорових ринків страхових послуг.

Хоча реформи конче необхідні у багатьох випадках, слід усвідомлювати, що ринки страхових послуг у різних країнах помітно відрізняються один від одного. Необхідно, щоб реформа системи страхування в Україні, яка спрямована на підвищення ефективності страхової діяльності та її впливу на економіку, враховувала особливості країни і пристосовувалася до них. Ринок страхових послуг не може існувати незалежно від загальних суспільних і економічних умов, які його оточують. Він - невідємна частина усієї економіки. Якщо методи державного регулювання, які спрямовані на підвищення ефективності страхової діяльності, не будуть практичними, система страхування ефективно не працюватиме або матиме негативний побічний ефект і перешкоджатиме розвитку ринкових механізмів. Хоча системи державного регулювання основані на моделях, які існують в індустріальних країнах, і довели свою корисність, їх необхідно пристосовувати до конкретного середовища країни, адже без цього стає неможливим забезпечення ефективності страхової діяльності в країні.

У зв'язку з такими загальними проблемами соціально-економічного розвитку країни, як спад виробництва, відсутність накопичень у субєктів підприємницької діяльності і громадян, можливість розширення спектра страхових послуг обмежена. Тому в сучасних умовах перед державою і органами державного нагляду постало завдання розвязати ті нагальні проблеми, які заважають нормальному розвитку і функціонуванню страхового ринку і, як наслідок, не сприяють формуванню дієвого вітчизняного страхового ринку, підвищенню його ефективності та впливу на розвиток економіки країни.

Існування зазначених проблем на страховому ринку України гальмує розвиток страхової галузі й не забезпечує розкриття цого повноцінного потенціалу для розвитку економіки.

Дуже важливим кроком держави є удосконалення податкової політики у сфері страхування.

На сьогодні загальний стан економіки, фінансів підприємств і доходів населення не дає можливості спрямувати достатні кошти на цілі страхування. Це спричинено значною мірою чинною системою оподаткування та системою регулювання фінансів підприємств. Лише за обмеженими видами страхування страхові платежі можна зараховувати на собівартість продукції, а левова їх частка сплачується лише з прибутку. Аналогічна ситуація і з платежами громадян, де потребують вирішення питання щодо зарахування в неоподатковуваний дохід фізичних осіб платежів, сплачених ними на цілі страхування. Так само оподатковується страхове відшкодування, яке отримують громадяни, що принижує його компенсуючу роль.

У цьому напрямі актуальними є два питання. По-перше, виключення з системи оподаткування фізичних осіб витрат на сплату страхових платежів, а також отриманими ними страхових виплат. По-друге, встановлення відповідного відсотка коштів, у межах якого підприємства можуть відносити страхові платежі за певними видами страхування до валових витрат.

Справді, розв'язання цієї проблеми потребує виваженого підходу, адже запровадження вказаних норм призведе до зменшення оподатковуваної бази зазначеної категорії платників податку. Проте досягнутий позитивний ефект може бути набагато більшим, ніж втрати бюджету. Наприклад, підвищиться рівень соціальної захищеності громадян у той час, коли рівень соціального страхування фізичних осіб не дає змоги повною мірою реалізувати програму соціального захисту населення, забезпечення його необхідною медичною допомогою тощо.

Підвищення економічного ефекту досягатиметься за умов, якщо підприємства у нестійких перехідних умовах будуть забезпечені страховим захистом, будуть впевнені у завтрашньому дні, у гарантії відшкодування збитків і, як наслідок, сталому функціонуванню підприємства. А це вже створює умови для збільшення обсягів виробництва товарів, бази оподаткування. тобто усі втрати бюджету на початковому етапі запровадження зазначених норм із часом були б перекриті завдяки стабільній роботі підприємств і зниженню соціальної напруги у суспільстві.

Важливим елементом державної політики регулювання страхової діяльності в умовах перехідної економіки є інвестиційна діяльність страховиків. На сьогодні спрямування страхових резервів на цілі інвестування наштовхується на законодавчі суперечності, що не є стимулом для діяльності страховиків. Так, під час прийняття Закону України "Про страхування" в 1996 році, було прийнято рішення щодо надання страховикам можливості здійснювати довгострокові інвестиції тільки в галузі житлового будівництва. На той час це було важливе рішення, адже страхові компанії ще не пройшли перереєстрації і багато з них не мали достатнього розміру статутного фонду.

Враховуючи важливість цього питання, держава має сконцентрувати свої зусилля перш за все на його законодавчому вирішенні. А саме на внесенні змін і доповнень до ст. 30 Закону України "Про страхування" з метою надання страховикам можливості здійснювати інвестиції у вигляді фінансових та інших вкладень, що використовуються для інвестування в економіку України, з визначенням переліку пріоритетних проектів, які є найважливішими і спрямовані на структурну перебудову економіки України.

Крім того, необхідно закласти в інвестиційну діяльність страховиків принципи, які сприяли б здійсненню ними довготермінових капіталовкладень у найприоритетніші науково-господарські галузі економічного комплексу України, завдяки яким забезпечується виробництво конкурентоздатних товарів і послуг, а також розвиток експортного потенціалу країни. Однак без забезпечення державними гарантіями страховиків не обійтися.

Але слід мати на увазі, що цей захід на страховому ринку України повинен відповідати вимогам безпечності та прибутковості, а також сприяти підвищенню рівня диверсифікації і ліквідності термінів погашення валютних активів і зобов'язань.

Воднораз інвестиційні правила для страхових компаній слід координувати з правилами в інших фінансових сферах так, щоб вони не спотворювали конкуренції і не заважали розвитку фінансового ринку в цілому.

Не менш важливою проблемою на страховому ринку України за умов переходу до ринкової економіки, яка потребує державного розв'язання, є низький рівень діяльності зі страхування життя, яке виступає важливим інструментом заохочення інвестицій громадян в економіку України. Операції зі страхування життя в Україні з кожним роком мають тенденцію до спаду. Кількість чинних договорів із року в рік постійно зменшується, незважаючи на загальносвітові тенденції до зростання цього виду страхування.

Слід зазначити, що основними причинами, які обмежують розвиток страхування життя в Україні, є: нерозвязання проблем компенсації громадянам державних виплат за договорами змішаног страхування, укладеними ще за радянських часів; підірвана довіра населення до цього виду страхування через вищезазначену причину, а також у звязку з гучними банкрутствами страхових компаній, які на початку діяльності страхового ринку безкарно займалися суто трастовою діяльністю - "грою на інфляції"; норма ст.38 Закону України "Про страхування", в якій передбачено, що страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування; чинна система оподаткування.

Страхування життя як у Європі, так і взагалі у світі має тенденцію до значного поширення. Це повязано з тим, що цей вид страхування сприяє зміцненню та підвищенню матеріального стану населення, яке страхується, а також спрямуванню значних коштів у звязку з накопичувальними функціями через механізм страхування на інвестиційні цілі в економіку країни. Таким чином, при зваженій політиці держави на ринку страхування життя цей вид страхування стає впливовим інструментом забезпечення стабільності в суспільстві, тим більше за умов необхідності соціального захисту населення і бюджетного дефіциту.

Тому серед найважливіших заходів діяльності держави у цій сфері страхування має стати створення механізму надання громадянам гарантій повернення втрачених коштів у разі банкрутств страхових компаній при здійсненні страхування життя, що дасть змогу не тільки підвищити соціальний захист населення України, а й залучити значні кошти, які перебувають на руках населення, на інвестиційні цілі.

Цим механізмом має стати створення фонду страхових гарантій, проте не в добровільному порядку, як це передбачено в ст.32 Закону України "Про страхування", а в обовязковому, спочатку при здійсненні страхування життя, а надалі - при здійсненні ризикових видів. Справді, спочатку це негативно вплине на діяльність зі страхування життя, але з метою відновлення довіри населення і втрачених позицій без цього рано чи пізно, але не обійтися Яворська Т.В. Страхові послуги: навч. посіб.- К.: Знання, 2008.- 350с.- [Рекомендовано МОН України]..

Саме потреба захистити власників страхових полісів, а також висока ціна можливого краху системи страхування є основними причинами того, що у багатьох країнах створюють гарантійні фонди. При створенні останніх застосовується здебільшого практика, за якою страховики - учасники фонду сплачують фіксований тариф для участі в цій системі, незалежно від фінансового стану, розмірів активів тощо. За умови банкрутства однієї страхової компанії - учасника фонду забезпечення гарантій щодо виплат за зобовязаннями неплатоспроможної компанії беруть на себе інші страховики - учасники фонду за рахунок своїх коштів.

У світлі потенційної економічної та суспільної ролі страхування життя, а також вищезазначених перешкод потрібно розглянути можливість створення податкових стимулів із метою сприяння розвитку цього ринку. Таким стимулом можуть стати, наприклад, відновлення норми, згідно з якою доходи, отримані страховими компаніями зі страхування життя при розміщенні страхових резервів, звільняються від оподаткування Базилевич В.Д. Страховий ринок України. - К.: Товариство «Знання», КОО.- 2008. - 374 с..

Конче необхідно створити ефективний механізм державного регулювання і нагляду, а також дієвий страховий ринок на належному законодавчому фундаменті. Цьому має сприяти поступове формування страхового кодексу, який би вмістив у себе весь комплекс законодавчих актів у сфері страхування. Розробка і запровадження Страхового кодексу дасть змогу охопити всі сектори страхового ринку, сприятиме упорядкуванню взаємовідносин між усіма субєктами страхового ринку, спрощенню законодавчої бази і знищенню всіх непорозумінь, які зявляються через суперечність різних норм у різних законодавчих актах.

Пропоновані шляхи й напрями вдосконалення страхового ринку України дадуть можливість прискорити створення повноційного страхового ринку як обєктивного атрибуту ринкової економіки та сприятимуть відновленню довіри страхувальників до страховиків.

3.2 Перспективи розвитку автотранспортного страхування в Україні

Компанії-лідери роздрібного ринку страхування 2008 рік закінчили зі збитками. Серйозні балансові збитки продемонстрували такі великі страховики, як "PZU Україна", "Провідна", "Універсальна", "Allianz Україна", "Інго Україна", "Вексель", "Інвестсервіс".

Експерти називають це розплатою за надмірне захоплення "моторними ризиками" (поліси КАСКО і ОСАГВ) і розширення регіональної мережі. "Великі збитки - це, швидше за все, результат безумного нарощування в портфелях частки автострахування, а також неправильної тарифної політики.

Представники страхових компаній, що показали балансові збитки, не заперечують, що на це вплинуло стрімке зростання їхнього бізнесу як у 2008 році, так і раніше. "Мінус 51,99 мільйона гривень - це нерозподілений прибуток (збиток) по балансу наростаючим підсумком за станом на 31 грудня 2008 року, а сам збиток компанії за 2008 рік склав 76,8 мільйона гривень", - повідомила директор фінансового департаменту СК "Універсальна. Однією з головних причин такої ситуації є розвиток мережі "Універсальної" - торік було відкрито близько 40 регіональних відділень, також були створені регіональні центри врегулювання збитків Акименко А.В. Развитие отечественного страхового рынка - шаг к укреплению национальной безопасности Украины // Финансовые услуги. - 2008. - № 5-6. - С. 58-60.

За результатами діяльності в 2008 році компанія СК "Провідна" отримала прибуток у розмірі 237 тисяч гривень. А нерозподілений збиток, відображений у звітності за 2008 рік, виник внаслідок того, що ще 2007 року компанія дуже активно розгортала регіональну мережу

Тарифи (зокрема ОСАГВ) в Україні, як вважають аналітики, збиткові, комісійні високі, страхові випадки часті. Але всі інвестори вважають, що цей ринок потенційно настільки великий, що працювати тут в майбутньому буде вигідно. Тому готові підтримувати.

Так, вітчизняний ринок автострахування у найближчі 2 роки буде розвиватись доволі активно, як вважають страхові аналітики. Щодо стратегії вітчизняних страхових компаній, то варто пригадати вислів керівника одного з лідерів страхового ринку, який повідомив, що 20 страховиків в планах вже розподілили між собою 300% ринку України.

Ринок автострахування (біля 70%) зростає в основному за рахунок розвитку автокредитування. 550-600 тис. машин - межа продажу в Україні, при цьому маржа у продавців авто близько 30%. Роїна О. Підводні камені автострахування: як не сплатити зайвого// Все про бухгалтерський облік.- 2008.- №15.- С. 23-24

Кількість операторів має відповідати вимогам ринку. Варто посилити контроль за наявністю страхових резервів не лише на звітну дату, а на кожен день, контролювати ліквідність активів, в які інвестуються страхові резерви. Унеможливити вкладання капіталу страхових компаній у «мусорні» акції. Необхідно постійно відслідковувати стан страхового портфелю, бум автокредитування призвів до того, що окремі страховики обрали хибну стратегію розбалансування страхового портфелю, в яких автомобільні ризики іноді сягають 50 і більше відсотків. Така політика може призвести до реальної загрози втрати платоспроможності компанії. Деякі оператори ринку прогнозують, що через рік-півтора кількість страхових компаній, які продають продукти автострахування значно зменшиться. Хотілося б вірити, щоб сьогодні спрацював на повну один з законів діалектики - перехід кількості в якість.

Сучасні дії страховиків скоріше спрямовані на перерозподіл існуючого ринку, а не на розвиток його потенціалу й охоплення нової клієнтури. За оцінками експертів, по КАСКО застраховано 7-10% авто, зважаючи на цей факт поле для подальшої діяльності доволі значне. Проте основна боротьба сьогодні точиться не за потенційного клієнта, а за існуючого страхувальника.

Закони попиту та пропозиції на страховому ринку діють доволі обмежено. Необізнаний споживач обирає дешевший продукт або взагалі відмовляється від страхування - небезпечна подія може трапитись будь з ким тільки не з ним та його майном.

Варто більше працювати над удосконаленням сервісу, продуктового ряду. Клієнт стає більш обізнанішим. Проблема страховика - працівники не вміють продавати страхові продукти. Тому й не дивно, що 68,2% респондентів переконані, що у найближчі два роки компанії при впровадженні нових продуктів в автострахуванні спрямовуватимуть витрати у навчання персоналу.

У найближчому майбутньому слід очікувати відкриття в Україні з розгалуженою мережею центрів врегулювання збитків та повномасштабного впровадження власної інформаційної системи з персоніфікованим веб-доступом салонів, банків, страхових компаній до бази даних компаній-посередників Субачов І. І., Олійник В. А., Терещенко Т. Є.,Заволока Є. О. Розвиток страхового ринку в Україні як фактору фінансової стабільності економіки // Фінанси України - 2001. - № 5. - с. 130 - 137.

В Росії з договорів практично вилучена франшиза на відміну від вітчизняного страхового ринку. Наш ринок в цьому питанні більш цивілізований. Фактично українські страховики захищені від первинного шахрайства. На жаль, деякі працівники страхових компаній, не кажучи вже про страхувальників й не здогадуються про те, що окрім регулювання страхового тарифу, а від так цінової функції, франшиза убезпечує страховика від з'ясування обставин різного роду дрібних збитків й покликана виконувати превентивну або попереджувальну функцію.

В найближчій перспективі на страховому ринку загостриться рекламна конкуренція та конкуренція в інформаційних каналах, постане проблема сертифікації страхових агентів.

Першість серед каналів поширення реклами продуктів автострахування займають листівки та буклети, так вважає 72,7% опитаних, далі йдуть газети (59,1%), журнали (54,5%) та інтернет (50%).

Збільшення кількості транспортних засобів - основний стимулюючий фактор щодо розвитку ринку автострахування у найближчі 2 роки та ставка на співробітництво з банками, так вважає 72,7% експертів; віддають перевагу усвідомленню клієнтами необхідності страхового захисту водіїв та транспортних засобів - 59,1% опитаних; зростанню платоспроможності власників транспортних засобів - 54,5%, а зростанню попиту з боку фізичних та юридичних осіб - 50%.

Зростання попиту з боку фізичних та юридичних осіб в основному відбувається за рахунок кредитування, а підвищення рівня якості страхових послуг можливе за рахунок жорстких заходів регулятора в першу чергу належних вимог до якості активів страховиків.

Серед причини низького рівня розвитку страхування цивільно-правової відповідальності власників автотранспортних засобів в Україні експерти визначили:

ѕ відсутність дієвого контролю з боку держави за дотриманням автовласниками чинного законодавства (необов'язковість перевірки органами ДАІ наявності полісів у власників транспортних засобів);

ѕ відсутність штрафних санкцій;

ѕ невисока страхова культура автовласників (низький рівень обізнаності в питаннях страхування цивільно-правової відповідальності);

ѕ менталітет;

ѕ відсутність довіри до страховиків (велика кількість страховиків - учасників страхування цивільної відповідальності членів МТСБУ);

ѕ низька платоспроможність автовласників;

ѕ безвідповідальна позиція в цьому питанні з боку МТСБУ (відсутність нормальної пропаганди та роз'яснювальної роботи, хоча б такої як в Росії).

За словами деяких експертів дуже багато компаній допущених до реалізації полісів, має бути не більше 10 страховиків.

До речі, відсутність довіри до страховиків визнало 63,6% експертів в якості основного фактора, який негативно впливатиме на розвиток всього ринку автострахування у найближчі 2 роки. Негативно впливає також демпінг на ринку (59,1%), зростання рівня страхового шахрайства з боку страхувальників (54,5%), відсутність дієвого контролю з боку держави за дотриманням автовласниками чинного законодавства (45,5%), невисока якість страхових послуг (36,4%) та відсутність достовірних статистичних даних (31,8%). Цікавий факт, жоден з експертів не обрав варіант «невідповідність наявних страхових продуктів запитам споживачів», складається враження, що в Україні умови на страховому ринку диктує споживач, а не продавець чи виробник.

Вже сьогодні страховики також замислюються над необхідністю виділення хоча б до 1% валових витрат на боротьбу зі страховим шахрайством.

Проблемними залишаються питання експертної оцінки, оплати послуг СТО, зносу авто. Варто враховувати нормо-годину всіх витрат часу на СТО, яка зростає швидшими темпами ніж вартість запчастин. Так, 90% СТО хоче отримувати за виконану роботу більше ніж це визначено, а 50% клієнтів бажають отримати більший розмір страхового відшкодування ніж це передбачено договором.

Страховикам слід не лише чекати й аналізувати негативний досвід, а й дивитись у майбутнє. Якщо по регресних позовах страховик отримує 7-10% - це вже непоганий результат. Якість регресної роботи, також варто враховувати при формуванні тарифної політики, адже 2-3% регресних не дуже хороший результат.

За 10 місяців 2008 року до Держфінпослуг надійшло лише 500 скарг щодо договорів страхування, переважна частина з яких стосується наземного транспорту. Низький показник звернень, це ще не ознака хорошої роботи. Значна частина клієнтів не полюбляє писати скарги. Доцільно замислитись, чому на етапі попереднього контролю при ліцензуванні регулятор не звертає уваги на такі речі, а лише після надходження скарг від страхувальників. Винятки та обмеження повинні бути чіткими та без подвійного трактування.

Зберігаючи оригінальне каско, страхові компанії вимушені вводити додаткові опції, які роблять продукт дешевшим. Не секрет, що деякі компанії намагаються вчиняти певні дії та зазначати якомога більше позицій з метою відмови у виплаті відшкодування або зменшення його розміру:

ѕ можливість пропорційного відшкодування в залежності від періоду дії полісу;

ѕ страхове відшкодування не може перевищувати 50% страхової суми;

ѕ вчинення грубих порушень правил дорожнього руху, у відповідних нормативних актах тлумачення терміну «грубі» порушення взагалі відсутнє;

ѕ розрахунок коефіцієнту зносу транспортних засобів (10-15%) за власною методикою;

ѕ проблеми з експертною оцінкою транспортного засобу. Авто оцінили на 60 тис. грн., а вартість деталей після ДТП у 80 тис. грн.;

ѕ якщо клієнт не звернувся негайно з повідомленням про страхову подію до call-центру - зменшуються виплати на 50%.

Для страхувальника, які і для страховика варто пам'ятати, що кожне слово у договорі страхування коштує грошей, особливо в автострахуванні.

Негативно впливає на якість страхової послуги неякісне врегулювання, необхідність збирати додаткові папери, стояти в черзі, затягування розгляду страхових справ, встановлення франшизи при тотальному збитку у такому ж розмірі, як і при викраденні.

Пролонгацій договорів у середньому до 30%, оскільки переважну кількість клієнтів не супроводжували протягом дії страхового договору.

Варто пам'ятати, що задоволений клієнт поширить інформацію серед 5 осіб, а незадоволений - серед 15 Яворська Т.В. Страхові послуги: навч. посіб.- К.: Знання, 2008.- 350с.- [Рекомендовано МОН України]..

Серед учасників ринку лунає думка про те, що з часом все більшої актуальності набуватиме питання розробки стандартів до страхових продуктів лояльних до споживача. Повне каско та хороший сервіс - запорука успіху. Для клієнта важливо надати можливість вибору страховика, який до того ж дотримується взятих зобов'язань.

Серед конкурентних переваг на ринку деякі страховики застосовують:

нестандартні програми автострахування з франшизою 0%;

ѕ якісний сервіс;

ѕ розгляд справ до 1 тижня;

ѕ наявність автомобіля-замінника;

ѕ можливість компромісних виплат;

ѕ страхування без урахування амортизаційного зносу авто до 5 років;

ѕ відшкодування без підтверджуючих документів при розмірі збитку до 6% страхової суми;

ѕ зменшення на другий рік розміру страхового платежу до 40%;

ѕ підтримка в дорозі (евакуатор, готель, квитки).

Страхові компанії стурбовані тим фактом, що на дорогах України значно зростає кількість ДТП. Фактично страховики платять страхове відшкодування за незнання клієнтами правил дорожнього руху. Вже сьогодні окремі компанії пропонують для своїх клієнтів додатково у подарунок - навчання на курсах з водіння авто.

Основне питання повинне лежати в площині - не самої виплати, а процесу, як швидко і за яких обставин. Належний сервіс, супровід договору, максимально можливе спрощення процедури оформлення документів, що підтверджують факт настання страхової події, повне вирішення питань згідно договору, поради кваліфікованих фахівців. Необхідно передбачити участь фінансового посередника при наданні допомоги під час врегулювання збитків, а не лише при укладанні договору.

Прозора тарифна політика, скоріше мрія ніж реальність. Тарифна лінійка по каско від 0,1 до 10 і більше відсотків. Цінова конкуренція на першому місці й проявляється у низьких тарифів та високих комісійних винагородах для продавців.

Підтримуючи тезу одного з експертів зауважимо наступне. На жаль, сучасна тарифна політика в автострахуванні не має чіткої концептуальної основи, не кажучи вже про моделі, які використовуються при розрахунку тарифів, можна констатувати, що на тарифну політику страховиків впливає дуже багато факторів, включаючи некомпетентність деяких представників страхових компаній, відсутність спеціалістів актуаріїв в більшості компаній і «дике» банкострахування на пострадянському просторі.

Висновки до розділу 3

В своїй діяльності страхові компанії стикаються з такими проблемами:

В умовах економічної і фінансової кризи знижується активність на страховому ринку. Для її активізації необхідною умовою є стабільність гривні, завершення процесів приватизації в основних галузях народного господарства. В принципі захистити можна тільки власника і в умовах нормального функціонування фінансової системи. В умовах стабілізації економіки, зміни форм власності та механізму управління в державному секторі економіки потреба суб'єктів господарської діяльності у захисті своїх майнових інтересів та інтересів працівників від різноманітних ризиків зростає. Держава також зацікавлена страховому захисті державного майна та підвищенні соціально-економічної захищеності громадян України.

Існуюча структура страхового ринку України не сприяє зміцненню соціального захисту громадян та забезпеченню внутрішніх інвестицій. Українські страховики передають іноземним страховикам (перестраховикам) до 90 відсотків страхової премії під час страхування авіаційних і морських ризиків, ризиків здоров'я людей, які від'їжджають за кордон, до 60 відсотків - за "автокаско", до 50 відсотків - під час страхування великих майнових ризиків.

Розвиток страхового ринку України потребує розв'язання проблем зі страхування життя, пенсійного медичного страхування та страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

На сьогодні загальний стан економіки, фінансів підприємств і доходів населення не дає можливості спрямувати достатні кошти на цілі страхування. Це спричинено значною мірою чинною системою оподаткування та системою регулювання фінансів підприємств. Так само оподатковується страхове відшкодування, яке отримують громадяни, що принижує його компенсуючу роль.

У цьому напрямі актуальними є два питання. По-перше, виключення з системи оподаткування фізичних осіб витрат на сплату страхових платежів, а також отриманими ними страхових виплат. По-друге, встановлення відповідного відсотка коштів, у межах якого підприємства можуть відносити страхові платежі за певними видами страхування до валових витрат.

Сьогодні існує ще й така проблема, як відсутність довіри до страховиків, яку визнало 63,6% експертів в якості основного фактора, який негативно впливає і впливатиме на розвиток всього ринку автострахування у найближчі 2 роки.

Серед найважливіших заходів діяльності держави у цій сфері страхування має стати створення механізму надання громадянам гарантій повернення втрачених коштів у разі банкрутств страхових компаній при здійсненні страхування життя, що дасть змогу не тільки підвищити соціальний захист населення України, а й залучити значні кошти, які перебувають на руках населення, на інвестиційні цілі.

Конче необхідно створити ефективний механізм державного регулювання і нагляду, а також дієвий страховий ринок на належному законодавчому фундаменті. Цьому має сприяти поступове формування страхового кодексу, який би вмістив у себе весь комплекс законодавчих актів у сфері страхування. Розробка і запровадження Страхового кодексу дасть змогу охопити всі сектори страхового ринку, сприятиме упорядкуванню взаємовідносин між усіма субєктами страхового ринку, спрощенню законодавчої бази і знищенню всіх непорозумінь, які зявляються через суперечність різних норм у різних законодавчих актах.

ВИСНОВКИ

Страхування автотранспортних ризиків пов'язане з глибокими економічними і соціальними змінами, що відбуваються в суспільстві в зв'язку з масовою автомобілізацією, зростанням парку автомобілів і інтенсивності дорожнього руху, а також величезними матеріальними втратами в результаті дорожньо-транспортних пригод (ДТП).

Світове суспільство, однак, виробило універсальний засіб по відшкодуванню особистої і майнової шкоди фізичним і юридичним особам, постраждалим на автомобільних дорогах, - автострахування, що покриває ризики збитків не тільки учасників транспортного процесу від несприятливих для них обставин, але і третіх осіб, які випадково стали жертвами ДТП.

Страхування в цілому і автострахування, як його складова частина, є інфраструктурою, яка сприяє підвищенню ефективності всіх сфер підприємницької діяльності.

Специфічність страхування, як економічної категорії, обумовлюється трьома основними ознаками: випадковим характером настання руйнівної події, надзвичайністю нанесеного збитку (шкоди) в натуральному і грошовому відношенні та об'єктивною необхідністю попередження і подолання наслідків вказаної події і відшкодування матеріальних чи інших втрат.

Світова практика і історія нашої країни показує, що страхування в умовах ринку є суттєвою частиною фінансово-кредитного механізму, який сприяє розвитку ринкових відносин.

В автострахуванні до об'єктів страхування відносять: страхування "автокаско", страхування цивільної відповідальності; страхування від всіх ризиків; страхування експортно-імпортних вантажів; страхування вантажів при перевезеннях в внутрішніх повідомленнях; страхування від нещасних випадків при ДТП.

Станом на 1 грудня 2008 року в Україні послугу з автострахування пропонує понад 270 страхових компаній.

Українські компанії, які надають послуги автострахування, мають наступну продуктову лінійку: каско (в кожній компанії), страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, страхування водія від нещасного випадку, страхування відповідальності перевізника вантажів (у 81,8%). Деякі страхові компанії працюють з продуктами страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів та Зеленою карткою на агентських угодах (9%). Деякі страховики пропонують додатково за плату або у подарунок (безкоштовно) медичне страхування, страхування від нещасного випадку перевізника, експедитора.

За період 2008 р. ринок страхування зріс більш ніж на 20% за рахунок страхування автомобільного транспорту. Українці за рік придбали 155 тисяч нових автомобілів. З них, за попередніми підрахунками, не менш як 50% -- це продажі за кредитними чи лізинговими схемами, де є обов'язковим заставне страхування. У результаті ринок автострахування зріс, за деякими даними, на 206%!

На макрорівні автострахування сприяє росту страхового ринку України. У 2008 році в Україні частка людей, що користуються послугами страхових компаній, зросла до 20% (14% в 2007 році). Найбільш популярними видами страхування залишаються послуги автострахування (КАСКО та ОСЦПВ), які також мають найбільший потенціал.

Аналіз загальних показників діяльності страхових компаній визначив лідера за рівнем виплат та найвищий коефіцієнтом забезпеченості власними коштами - Українська транспортна страхова компанія.

Перше місце за коефіцієнтом поточної ліквідності посідає Міська страхова компанія.

Найвищий коефіцієнт ділової активності має “СК “Партнер”.

Перше місце у групі страхових компаній за коефіцієнтом поточної платоспроможності має страхова компанія “БРОКБІЗНЕССТРАХУВАННЯ.

СК “Українська страхова” група має найвищий рейтинг щодо показника страхових виплат, сплачених відповідно до умов договорів. Протягом 2008 року Компанія уклала 273 915 договорів страхування. Найбільшу вагу в загальному обсязі наданих послуг займає страхування КАСКО. Насамперед, це пов`язано з активністю в 2008 році банків у сфері споживчого кредитування покупок автомобілів.

Фінансові показники ЗАТ «СК «Українська страхова група» свідчать про успішну реалізацію Компанією своєї стратегії з опанування лідерських позицій.

Обсяги надходжень страхових платежів та об'єми виплат страхових відшкодувань в 2008 році швидко зростали: на 65,15% та 112,05% відповідно. Темп росту страхових відшкодувань перевищив темп росту надходжень платежів від страхування автотранспорту на 46%.

Станом на січень 2009 року обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів посідає друге місце за загальним обсягом наданих «Українською страховою групою» послуг і складає 41 283 угоду за цим видом страхування на загальну суму 45,90 тис. Грн. Це 11, 6% від загальної суми страхових внесків.

Причиною стало те, що починаючи з 2008 року, страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів на території України перейшло в обов'язковий вид страхування.

В своїй діяльності страхові компанії стикаються з такими проблемами:

В умовах економічної і фінансової кризи знижується активність на страховому ринку. Для її активізації необхідною умовою є стабільність гривні, завершення процесів приватизації в основних галузях народного господарства. В принципі захистити можна тільки власника і в умовах нормального функціонування фінансової системи. В умовах стабілізації економіки, зміни форм власності та механізму управління в державному секторі економіки потреба суб'єктів господарської діяльності у захисті своїх майнових інтересів та інтересів працівників від різноманітних ризиків зростає. Держава також зацікавлена страховому захисті державного майна та підвищенні соціально-економічної захищеності громадян України.

Існуюча структура страхового ринку України не сприяє зміцненню соціального захисту громадян та забезпеченню внутрішніх інвестицій. Українські страховики передають іноземним страховикам (перестраховикам) до 90 відсотків страхової премії під час страхування авіаційних і морських ризиків, ризиків здоров'я людей, які від'їжджають за кордон, до 60 відсотків - за "автокаско", до 50 відсотків - під час страхування великих майнових ризиків.

Розвиток страхового ринку України потребує розв'язання проблем зі страхування життя, пенсійного медичного страхування та страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

На сьгодні загальний стан економіки, фінансів підприємств і доходів населення не дає можливості спямувати достатні кошти на цілі страхування. Це спричинено значною мірою чинною системою оподаткування та системою регулювання фінансів підприємств. Так само оподатковується страхове відшкодування, яке отримують громадяни, що принижує його компенсуючу роль.

У цьму напрямі актуальними є два питання. По-перше, виключення з системи оподаткування фізичних осіб витрат на сплату страхових платежів, а також отриманими ними страхових виплат. По-друге, встановлення відповідного відсотка коштів, у межах якого підприємства можуть відносити страхові платежі за певними видами страхування до валових витрат.

Сьогодні існує ще й така проблема, як відсутність довіри до страховиків, яку визнало 63,6% експертів в якості основного фактора, який негативно впливає і впливатиме на розвиток всього ринку автострахування у найближчі 2 роки.

Серед найважливіших заходів діяльності держави у цій сфері страхування має стати створення механізму надання громадянам гарантій повернення втрачених коштів у разі банкрутств страхових компаній при здійсненні страхування життя, що дасть змогу не тільки підвищити соціальний захист населення України, а й залучити значні кошти, які перебувають на руках населення, на інвестиційні цілі.

Конче необхідно створити ефективний механізм державного регулювання і нагляду, а також дієвий страховий ринок на належному законодавчому фундаменті. Цьому має сприяти поступове формування страхового кодексу, який би вмістив у себе весь комплекс законодавчих актів у сфері страхування. Розробка і запровадження Страхового кодексу дасть змогу охопити всі сектори страхового ринку, сприятиме упорядкуванню взаємовідносин між усіма субєктами страхового ринку, спрощенню законодавчої бази і знищенню всіх непорозумінь, які зявляються через суперечність різних норм у різних законодавчих актах.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. - К.: Право, 1994, 1996. - 64 с.

2. Закон України від 4 жовтня 2001 року “Про внесення змін до закону України “Про страхування”

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 року № 1175 “Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів”

4. Постанова Кабінету Міністрів від 2 лютого 2001 р. № 98 України на 2001-2004.р.”

5. Акименко А.В. Развитие отечественного страхового рынка - шаг к укреплению национальной безопасности Украины // Финансовые услуги. - 2008. - № 5-6. - С. 58-60.

6. Архипов А.П. Управление страховой компанией в условиях кризиса платежеспособности // Финансы. - 2008. - № 11. - С. 40-43.

7. Архипов А.П. Структура региональных страховых рынков // Финансы. - 2007.- № 3. - С. 44-48.

8. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. - К.: Товариство «Знання», КОО.- 2008. - 374 с.

9. Білова Н. Отримання страхового відшкодування за пошкоджений у ДТП автомобіль// Податки та бухгалтерський облік.- 2007.- №42.- С. 12-14.- [Податок на прибуток].

10. Белоусов С. Страховой рынок нуждается в поддержке // Финансы. - 2007. -№ 3. - С. 54.

11. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.:НІОС.-2000.

12. Вовчак О.Д. Страхування: Навчальний посібник, 2-ге видання, виправлене. - Львів: ”Новий світ-2006.

13. Вовчак О.Д. Страхові послуги: навчальний посібник/ О.Д.Вовчак, О.І.Завійська.- Львів: Компакт-ЛВ, 2005.- 656с.

14. Голошевич І. Страхування автомобіля: облікові аспекти// Бухгалтерія.- 2007.- №42.- С. 49-52

15. Гушко Л.М. “Проблеми розвитку національного страхового ринку // Фінанси України-2003.-№11.-с.146-148.

16. Думанська К.С. Визначення стратегічного напрямку розвитку страхової компанії ОДС УСК "Гарант-АВТО" на вітчизняному ринку/ К.С.Думанська, А.Савчук// Вісник Хмельницького національного університету.Економічні науки.- 2006.- №4,Т.1.- С. 105-111

17. Ермасов С. В., Ермасов Н. Б., Страхование: Учеб. Пособие для вузов.- М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2004.- 462 с.

18. журнал «Страхова справа» № 1 (25) 2007

19. Єфімов Ю. Реінжиніринг та комплексна автоматизація бізнес-процесів - шлях до підвищення інвестиційної привабливості та капіталізації страхової компанії/ Ю.Єфімов, П.Щедрий, О.Казбекова// Страхова справа.- 2005.- №2.- С. 46-49.
Заїкін Ю.В. Про екологічне страхування //Фінанси України -2001. - № 11. - с. 148-150

20. Залєтов О.М. Державна політика на страховому ринку України // Фінанси України-2001.-№11-с.119-126

21. Залетов О.А. Страхование в Украине (под ред. Слюсаренко О.А. д-р екон.наук), - К.: МА «BeeZone», 2002 - 452 с.

22. Зальотов О. Проблеми інтеграції на страховому ринку України. // Финансовые услуги №1-2, 2009, 10-13 с.

23. Заруба О.Д. Страхова справа. - К.: Знання, 2006. - 321 с.

24. Золотухін О. Ремонт авто за страховкою// БалансБаланс.- 2007.- №21.- С. 53-55

25. Інформаційно - аналітичний щорічник. Страховий ринок України//- 2008

26. Кивошлик Т.Д. Страхування майна громадян // Фінанси України - 2002 - №11. - с.131 -136

27. Ковальчук С.В., Форкун І.В. Фінанси: Навчальний посібник. - Львів.: „Новий світ - 2005”,

28. Конкретно про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспорту// 2000.- жовтень.- 24с.- (Додаток до тижневика)

29. Ковальов Д. Обов`язкове страхування, пов`язане з експлуатацією автомобіля : податковий і бухгалтерський облік// Все про бухгалтерський облік.- 2001.- №97.- С. 19-21.

30. Ковенко М. Витрати на страхування орендованого авто включили до складу валових витрат// Податки та бухгалтерський облік.- 2007.- №81.- С. 60-61

31. Клапків М.С., Ткаченко І.С. Зарубіжна практика застосування теорії ризику в страховому підприємництві // Фінанси України. - 2007. - № 11. - С. 103-111.

32. Кривошпик Т.Д. Страхування майна громадян. Розділ в книзі “Страхування”: К., КНЕУ, 2008. - С. 303-326..

33. Лутак Н.Д. Пути интегрирования украинского страхового рынка в мировой

34. // Финансовые услуги. - 2006. - № 1. - С. 20-24.

35. Макаркіна Л. "Автогражданка": страхове відшкодування і податковий облік// Вісник податкової служби України.- 2005.- №48.- С. 16-18

36. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2-х т. - 2-е вид, / ред.. О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова, В.В. Луць - К.: Юрінком Інтер, 2006 - т. 2 - 1088 ст.

37. Нікітіна О. Добровільне особисте страхування: новинки сезону// «Юридичний журнал» - 2004 - № 12

38. Ніконович А. Страховий ринок України: проблеми та шляхи вирішення // Економіст - 2006.- № 1.- C.41-44

39. Осадець С. Сучасний стан наукових досліджень. - Страхова справа № 4(4) 2001 р

40. Осадець С.С. страхування: Підручник -Вид.2-ге,перероб. і дон. - К.: 2002 - 599 с.

41. Прандецкий И. Интеграция страхового рынка Украины в глобальный рынок

42. страхования -- путь к развитию // Финансовые услуги. -2005. - № 3. -С. 8-12.

43. Про стан та тенденції розвитку страхового ринку України у 2007 році.

44. Україна-Business, №18 від 13.10.08 р. с.3. Огляд Укрстрахнагляду.

45. Про стан та тенденції розвитку страхового ринку України у 2008 році.

46. Україна-Business, №15 від 14.05.09 р. с.2. та №17 від 28.04.09 р., с.2.

47. Роїна О. Підводні камені автострахування: як не сплатити зайвого// Все про бухгалтерський облік.- 2008.- №15.- С. 23-24

48. Романишин В. "Автоцивілка": страхування добровільне чи примусове?// Вісник плюс.- 2008.- №6.- С. 26-31

49. Ротова Т. А., Руденко Л. С. Страхування :навч. посіб. - КНТУ, 2001 - 400 с.

50. Сахирова Н. П., Страхование: учебное пособие.- М.: ТК Велби, изд-во Проспект, 2006.-744 с.

51. Соловей О. Новації страхування для автомобілістів// Податки та бухгалтерський облік.- 2005.- №1-2.- С. 60-63.- [Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності].

52. Солошенко Л. Страхування автотранспорту// Податки та бухгалтерський облік.- 2007.- №85.- С. 17-23

53. Страховий ринок в Україні: стан, проблеми, перспективи. - Національна оборона і безпека, №6 (42) 2007 р.

54. Страховое дело, январь, 2008, стр. 59-64.

55. Страховий бізнес України - (Керівник С.Подий),- Видавництво “Логос”, 2007.

56. Страхування автотранспорту// Обрій ПІБ.- 2006.- №4.- С. 10-11

57. Субачов І. І., Олійник В. А., Терещенко Т. Є.,Заволока Є. О. Розвиток страхового ринку в Україні як фактору фінансової стабільності економіки // Фінанси України - 2001. - № 5. - с. 130 - 137