Зміст

Вступ

Розділ 1. Резерви комерційних банків України їх види і сутність

1.1 Теоретико-суттєва характеристика резервів комерційних банків

1.2 Особливості утворення обов'язкових резервів

1.3 Техніко-економічна характеристика ЗАТ КБ «ПриватБанк»

Розділ 2. Аналіз сучасного стану формування резервів комерційними банками України

2.1 Методика формування та використання резерву під кредитні ризики

2.2 Аналіз розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами

2.3 Методика розрахунку норми обов'язкового резервування засобів на коррахунку в «ПриватБанку»

Розділ 3. Шляхи вирішення проблем пов'язаних з формуванням резервів комерційними банками України на сучасному етапі розвитку банківської системи

3.1 Розрахунок резервів за допомогою коефіцієнтного аналізу

3.2 Пропозиції щодо вдосконалення обов'язкових резервів комерційних банків України

3.3 Оптимізація кредитного портфеля як один із шляхів зниження рівня резервування в комерційних банках України

Розділ 4. Використання інформаційних систем і технологій у банківській сфері

4.1 Характеристика та стан інформаційних систем і технологій у сфері формування резервів комерційних банків

4.2 Перспективи створення та розвитку сучасних інформаційних систем і технологій у банківській сфері

4.3 Основні задачі та вимоги до систем захисту банківських інформаційних технологій

Розділ 5. Правові, соціально-економічні, організаційно-технічні питання охорони праці в банківській установі

5.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці в установі банку

5.2 Техніка безпеки та протипожежна профілактика

5.3 Розрахунок шляхів і часу евакуації людей із кредитного відділу банку

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

За останні роки в банківській системі та економіці України відбулися радикальні зміни. Усвідомлення проведення економічних реформ, вивчення світової практики та широкий спектр послуг на світовому рівні доли змогу розв'язати проблеми пов'язані з резервуванням коштів комерційних банків. Необхідно відмітити, що з урахуванням особливостей економічного розвитку України з'явилась необхідність систематизувати накопичений досвід, визначитися у перспективі формування і розвитку резервування в Україні, виявити основні тенденції та закономірності механізму резервування.

Метою даної роботи є теоретичне обґрунтування основ і змісту резервування, виходячи з досвіду діяльності вітчизняних комерційних банків.

В наслідок з переходом на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку комерційними банками було досягнуто певних успіхів в формуванні резервів.

Об'єктом дослідження є Центральне відділення ЗАТ КБ «ПриватБанк» та проведення аналізу його діяльності.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

– засвоїти економічну сутність резервів банку;

– досліджено механізм резервування;

– розглянуто можливі шляхи удосконалення резервування;

– запропоновано напрямки щодо вдосконалення процесу управління резервами в комерційних банках.

Структура і зміст роботи побудовані так, що в ній розглядаються усі питання сучасного банківського резервування.

Процес управління резервами здійснюється у відповідності з нормативно-правовими актами України, на якій базується методологія управління.

Вказаному питанню приділяється значна увага Національного банку України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, що знайшло своє відображення у законах:

«Про Національний банк України»;

«Про банки і банківську діяльність».

Декретах Кабінету Міністрів України, Положеннях «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», «Про порядок формування обов'язкових резервів для банків України» та інші.

На вирішення цієї проблеми спрямовані дослідження таких учених економістів нашої країни як: Булгаков В.О., Волошин І.А., Куценко О.А., Скаско О.К., Шаповалов А.В.

Новий етап формування резервів в комерційних банках відкрила ринкова трансформація національної економіки. У зв'язку з цим гостро постала проблема наукового осмислення нових явищ у сфері резервування, розуміння їх змісту, природи і сутності, розробки ефективних схем і технологій процесу резервування.

Структура і зміст роботи побудовані так, що в ній розглядаються усі питання сучасного банківського резервування.

Розроблені висновки та пропозиції розглянуті в роботі при застосуванні їх на практиці допоможуть удосконалити політику комерційних банків щодо створення резервів.

Розділ 1. Резерви комерційних банків України їх види і сутність

1.1 Теоретико-суттєва характеристика резервів комерційних банків

У діяльності комерційних банків використовуються такі терміни як «резерв», «резерви», причому часто лексичне навантаження цього терміна абсолютно різне. Резерви можуть бути як фондами, кредитними ресурсами банку, так і просто сумою на контрактивному рахунку, що не має фондового вираження.

Отже, потрібно розібратися, які саме види і типи резервів використовуються зараз у роботі комерційних банків України. Це резерви: статутний, обов'язковий страхування вкладів фізичних осіб та компенсації втрат від активних операцій, які у свою чергу поділяється на резерви: під кредитні операції, під операції з цінними паперами, під дебіторську заборгованість та резерв подальших витрат і платежів.

Обов'язкові резерви банку - це кошти комерційного банку, що зберігаються в центральному банку відповідно до нормативів, передбачених чинним законодавством, для забезпечення деяких своїх операцій. При визначенні суми резервів цього виду вирішальне значення має норма обов'язкових резервів, тобто встановлене законом чи рішенням центрального банку процентне відношення суми обов'язкових резервів, що утворюються за окремими статтями банківських пасивів, до суми грошових зобов'язань за цими статтями.

Обов'язкові резерви можуть одночасно виступати як інструмент грошово-кредитної політики, так і інструментом підтримання ліквідності комерційних банків. Сутність їх як інструменту грошово-кредитної політики проявляється в тому, що вони зв'язують залучені кошти банку і дозволяють йому використовувати як ресурси для здійснення активних банківських операцій тільки певну частину сукупних банківських ресурсів. З кожної залученої гривні банк може використовувати UAH - 1 - №, де № - норма резервування. Чим меншою є норма обов'язкових резервів, тим з більшою силою може працювати кредитний мультиплікатор, і навпаки - чим вищою є норма резервування, тим більше грошової маси зв'язується на рахунках центрального банку.

Крім того, обов'язкові резерви можуть виступати механізмом підтримки ліквідності банківської установи на мінімальному рівні і тому вважатися інструментом банківського нагляду. У деяких країнах замість норм обов'язкових резервів навіть використовується лише економічний норматив діяльності банку під назвою миттєва ліквідність.

Комерційні банки, що діють на території України, зобов'язані в своїй діяльності керуватися Положенням про порядок формування обов'язкових резервів ля банків України, затверджене постановою Правління НБУ №244 від 27.06.2001р.

Це положення було розроблене відповідно до Законів України «Про Національний банк України» та «Про банки і банківську діяльність» з метою регулювання грошово-кредитним ринком для досягнення цілей з управління сукупною грошовою масою.

Зобов'язання дотримуватися нормативу обов'язкового резервування коштів у банків виникає з часу отримання банківської ліцензії. Банки несуть відповідальність за дотримання порядку формування обов'язкових резервів згідно з даним положенням. Зобов'язання банку щодо третьої особи не може бути підставою для звільнення його від дотримання нормативу обов'язкового резервування. Покриття суми обов'язкових резервів, що формуються банками, окремими видами банківських активів може здійснюватися у разі потреби регулювання грошово-кредитного ринку за окремими рішеннями правління Національного банку України. Проценти за залишками коштів обов'язкових резервів, що перебувають на кореспондентському рахунку банку або на окремому рахунку в Національному банку України, не нараховуються. Вимоги даного положення не поширюються на філії українських банків, що відкрили в установленому порядку та розміщені на території іншої держави. Про зміни нормативу та періоду формування обов'язкових резервів НБУ повідомляє банківській системі не пізніше ніж за 10 днів до роботи їх введення.

Статутні резерви - це резервний фонд акціонерного товариства, зафіксований його статутом. Тобто при створенні акціонерного товариства в його установчих документах та статуті фіксується розмір резервного фонду, завжди як певний відсоток статутного фонду, та розмір щорічних відрахувань на його поповнення.

Статутні резерви банку - це частина його капіталу, сформована за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні банківської установи, яка може використовуватися на покриття непередбачених збитків та проведення інших платежів, що згідно з вимогами законодавства повинні відбуватися за рахунок цього фонду. До переліку таких платежів відноситься, зокрема, виплата дивідендів за привілейованими акціями у разі недостатності прибутку минулих років. Резервні фонди поряд з статутним фондом та нерозподіленим прибутком установи становлять до суми основного капіталу.

Основна різниця міх ними полягає у ступені здатності банку використовувати кошти цих фондів для покриття витрат та збитків. Нерозподілений прибуток, що залишається в розпорядженні банку, може використовуватися практично без обмежень, тоді як кошти резервного фонду можуть бути використані тільки на чітко визначені цілі, а кошти статутного фонду - тільки при ліквідації СГД. Статутний резерв банку виступає додатковою гарантією для кредиторі та вкладників щодо відшкодування можливих збитків від банківської діяльності, а також власників привілейованих акцій щодо стабільності доходності таких цінних паперів. Резервний фонд виступає джерелом ресурсів банку на проведення активних операцій.

Слід окремо зазначити, що резервний фонд за умов нормального, розумного ведення банківської діяльності використовуватися практично не потрібен. Резервний фонд потрібно використовувати тільки для компенсації непередбачених збитків і постійно намагатися збільшувати його обсяг, оскільки наявність значного резервного фонду покращує значення економічних нормативів діяльності банку та виступає запорукою довіри до банку з боку його клієнтів.

Висновком з розгляду теорії та практики формування і використання статутного резерву може стати побажання до законотворців більш чітко визначатися із термінологією та напрямками використання резервів банку задля уникнення прикрих непорозумінь і можливості подвійного тлумачення норм законодавства.

Резерв компенсації втрат від активних операцій комерційних банків - це та сфера, яка на сьогодні ще не до кінця зрозуміла для багатьох співробітників банків. Причин такого становища кілька. Серед яких можна відмітити і складнощі механізму оподаткування витрат на формування таких резервів, і існування різних за економічною сутністю резервів (загального та спеціального), і відносна новизна самої концепції резервування для компенсації втрат, і суто термінологічна, оскільки всі ті резерви, що розглядалися вище, мали матеріальну форму та наповнення. Тому для спрощення викладу слід спочатку розглянути саму концепцію резервування, потім два види резерву - загальний спеціальний, - з теоретичної точки зору визначити під які саме активні операції створюється кожен із них.

База концепції резервування закладена в основних положеннях підготовки та подання фінансової звітності Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. І дану концепцію резервування можна сформулювати так: створення резервів на відшкодування збитків від активних операцій банківських установ - це віднесення на витрати банківської діяльності тієї суми збитків, яку комерційний банк має достатньо підстав вважати вже понесеними, в період безпосереднього виникнення таких підстав. Звідси можна зробити кілька висновків. По-перше резерв на фактично понесені збитки від активних операцій не може бути сформований, поки банк не отримає на те достатніх підстав, тобто, наприклад позичальник може виявитися неплатоспроможним на початку звітного кварталу, але в банку з'являться підстави для визнання таких збитків тільки в наступному кварталі, коли він отримає від позичальника звітність, на основі аналізу якої зможе зробити висновок про безнадійність кредиту. По-друге, оскільки всі види активних операцій банку вважаються нормальною діяльністю банківської установи, всі збитки, реально понесені внаслідок проведення таких операцій, у фінансовому обліку відносяться на витрати банку. Дуже важливо при цьому усвідомити, що ті збитки, щодо яких є тільки ймовірність виникнення, та ті збитки, реальну суму яких не можливо надійно та достовірно оцінити, не задовольняють вимог, що висуваються до елемента, і тому не можуть відноситися на витрати в фінансовому обліку. Натомість резерв під такі збитки формується за рахунок капіталу банку і фактично вказує на суму капіталу, яка тільки може бути втрачена у разі виникнення небажаної ситуації. Звідси випливає наявність двох різних за природою категорій резервів - спеціального та загального.

Резерв страхування вкладів фізичних осіб. За своєю економічною сутністю це кошти, отриманні комерційним банком від фізичних осіб і зарезервовані в ліквідній формі для забезпечення мінімізації ризику використання їх та можливості погашення вкладів.

Слід зазначити, що в світовій практиці є кілька варіантів страхування вкладів фізичних осіб. Їх можна згрупувати в дві основні категорії - централізовані та децентралізовані схеми страхування.

Централізовані схеми страхування передбачають створення міжбанківського фонду гарантування депозитів або фонду страхування, що формується за рахунок внесків комерційних банків, які ведуть роботу з вкладами фізичних осіб.

Вкладникам усіх без винятку банків - учасників фонду в разі погіршення становища банку гарантується повернення вкладу в межах певного ліміту. При цьому, якщо «потерпає» один банк, претензії його вкладників можуть бути задоволені за рахунок внесків інших банків (тобто спрацьовує схема солідарного страхування).

Децентралізована схема передбачає створення страхового резерву безпосередньо на рівні самого комерційного банку. Як правило, в такому разі резервуванню підлягає певний відсоток вкладів фізичних осіб, і у разі недостатності зарезервованих коштів виникає проблема із компенсацією решти вкладників.

Раніше в Україні діяла практика децентралізованого резервування в розмірі 11% від суми залучених вкладів фізичних осіб. Але зараз діє Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», яким передбачено використання централізованої схеми формування страхового фонду. Всі комерційні банки - учасники Фонду повинні будуть зробити первісний внесок у розмірі 1% від суми їхнього статутного фонду та щоквартально протягом року робити регулярні внески в розмірі 0,5% від суми залишків вкладів фізичних осіб станом на кінець минулого року. Таким чином, практика створення страхового фонду вкладів фізичних осіб в Україні виходить на світовий рівень.

Спеціальний резерв - це резерв, що створюється для відшкодування збитків, які вже понесено комерційним банком і сума яких піддається достовірній оцінці. З точки зору теорії бухгалтерського обліку, спеціальний резерв повинен відніматися від балансової вартості того активу, під який його створено, оскільки це так званий від'ємний актив. Спеціальний резерв не є зобов'язанням банку ні перед ким ні за які операції. Кошти, які спрямовуються на створення спеціального резерву, показується як витрати у звіті про прибутки та збитки, і у такий спосіб скоригують суму доходу та суму капіталу банку за звітний період.

Таким чином, ми підійшли до іншого дуже важливого аспекту концепції резервування під збитки від активних операцій, а саме: при списанні заборгованості за активними операціями банків за рахунок сформованих резервів немає потреби в тому, щоб такі резерви існували у вигляді реальних грошових коштів чи інших активів.

Фактично рух грошових коштів чи інших активів відбувся в момент здійснення активної операції. Звідси логічно витікає той факт, що спеціальний резерв на відшкодування збитків від активних операцій не можуть виступати ресурсами банків, оскільки не мають під собою реального поновлення. Цілком природним є також відсутність будь-яких вимог до форм та місця зберігання спеціального резерву, оскільки такий резерв не є активом банку.

Щодо практики формування спеціального резерву слід зазначити, що у світі є два підходи: індивідуальний та портфельний.

Індивідуальний підхід до резервування передбачає створення конкретного, спеціального резерву під кожний випадок навіть однотипних активних операцій. Тобто у разі наявності в банку, наприклад, 10 виданих кредитів: резерв буде формуватися під весь портфель одразу.

На відміну від спеціального, загальний резерв - це резерв під можливі збитки від активних операцій, які мають певну ймовірність виникнення, але суму яких неможливо оцінити достовірно.

Загальний резерв у світовій практиці завжди формується за рахунок нерозподіленого прибутку (прибутку після оподаткування) і обліковується як складова частина капіталу комерційного банку. В цьому полягає його спільність із резервним фондом. Але між ними є і певні значні відмінності, а саме:

– загальний резерв при визначені суми нормативного капіталу включається до додаткового капіталу, тоді як резервний фонд виключається до основного капіталу. Це продиктовано тим, що загальний резерв є менш постійним джерелом власних коштів банку, ніж статутний резерв;

– сума загального резерву завжди співвідноситься з обсягом певних активних операцій банку, тоді як сума статутного резерву завжди залежить від розміру статутного фонду банку і не враховує обсягів активних операцій.

Таким чином, нам лишилося тільки визначити, під які - загальний.

На сьогоднішній день практика створення банками України резервів концепції втрат від активних операцій регулюється кількома нормативними актами Національного банку України, а саме:

Положення "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" №279 від 06.07.2000р. та Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків №466 від 30.12.1997р., Положення "Про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості" №505 від 13.12.2002р.

Загальні резерви створюються на портфельній основі тільки під один вид активних операцій банку, а саме під так звані стандартні кредити. При цьому стандартними кредитами вважаються тільки кредити, видані позичальникам класу А, обслуговування боргу та відсотків за якими вважаються "добрим".

У свою чергу, до класу А відносяться ті показники, стосовно яких немає жодних сумнівів щодо своєчасності й повноти погашення позики та відсотків за нею. Тому резерв під такі кредити формується не за рахунок витрат, а за рахунок нерозподіленого прибутку банку. Слід також зазначити, що як правило, факти використання загального резерву для компенсації реальних збитків комерційного банку від кредитних операцій є досить малочисельним, оскільки у разі справжнього погіршення стану кредиту під нього формується за рахунок нього.

Незважаючи на це, інколи нормативними органами передбачається використання загального резерву для "покарання" банку за недотримання певних норм чи процедур. Таке "покарання" є досить серйозним, оскільки банку доведеться на цю частку значно скоротити суму свого капіталу, а потім віднайти можливість привести суму загального резерву до відповідного рівня за рахунок прибутку.

Спеціальні резерви формуються під усі активні операції, за якими банк достовірно може оцінити суму збитків. Зокрема, до таких операцій належать: нестандартні кредити, тобто кредити під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні кредити.

Спеціальний резерв на інвестиції під нестандартні кредити та цінні папери в портфелі банку створюється за портфельним принципом, а під цінні папери в портфелі банку на продаж -- за індивідуальним принципом.

Окремим випадком спеціального резерву можна вважати резерв, який створюється не опосередковано під активні операції, що вже відбулися, а апріорно під події господарського життя чи фінансові операції, що відбудуться в майбутньому, але суму яких уже зараз можна достовірно визначити. Це так званий резерв подальших витрат, платежів та збитків.

Особливістю саме такого резерву є те, що при його формуванні за рахунок резервів не відбувається реального руху грошових коштів; такий рух відбудеться тільки тоді, коли такі збитки будуть підтверджені юридично.

Як правило, такий резерв формується під так звані додаткові обставини, що виникають у зв'язку з проведенням основної діяльності, наприклад, під час слухання в Арбітражному суді справи, у якій банк виступає відповідальною стороною, коли сума можливих збитків саме в цей період дає можливість провести справді реальну оцінку стану банку. Такий резерв, як і будь який спеціальний резерв, не може виступати джерелом ресурсів для банку, хоча і обліковується в пасиві балансу.

1.2 Особливості утворення обов'язкових резервів

Національний банк України для контролю за грошовими агрегатами шляхом зниження (збільшення) грошового мультиплікатора використовує норматив обов'язкового резервування як один з інструментів здійснення грошово-кредитної політики.

У цьому розділі терміни вживаються в такому значенні: об'єкт резервування - сума пасивів (зобов'язань), а за окремими активно-пасивними рахунками - пасивне сальдо за зведеним балансом банку, частина яких у певній пропорції призначена для резервування; норматив резервування - установлене Правління Національного банку України процентне співвідношення між сумою обов'язкових резервів та загальною сумою банківських пасивів, до яких застосовуються резервні вимоги;

період резервування - визначений термін (кількість днів), протягом якого резервуються та зберігаються на кореспондентському рахунку банку або на окремому рахунку в Національному банку України зарезервовані банком кошти.

Обов'язковому резервуванню підлягають усі залучені та обліковані на балансі банку кошти юридичних та фізичних осіб як у національній, так і в іноземній валюті, за винятком кредитів, залучених від інших банків та іноземних інвестицій, отриманих від міжнародних фінансових установ.

Формування обов'язкових резервів здійснюється в процентному відношенні до зобов'язань у цілому за зведеним балансом банку - юридичної особи, включаючи філії, і відповідна сума коштів обов'язкових резервів у національній валюті повинна перебувати на кореспондентському рахунку банку або на окремому рахунку в Національному банку України за встановлений період регулювання.

Норматив обов'язкових резервів установлюється єдиним для всіх банків. Національний банк України для різних видів зобов'язань може встановлювати диференційовані нормативи обов'язкового резервування залежно від:

Природи зобов'язань (депозити, ощадні вклади, кошти в розрахунках, поточні рахунки клієнтів, рахунки бюджетних організацій тощо);

строку зобов'язань або пасивів (короткострокові пасиви, довгострокові пасиви).

Норматив обов'язкового резервування, період та механізм його застосування встановлюються за рішенням Правління Національного банку України з огляду на необхідність впливу на сферу пропозиції грошей в обігу. Для збільшення пропозиції грошей Національний банк України зменшує норматив обов'язкового резервування, для зменшення пропозиції грошей норматив обов'язкового резервування збільшується.

Зобов'язання дотримуватися нормативу обов'язкового резервування коштів у банків виникає з часу отримання банківської ліцензії. Банки несуть відповідальність за дотримання порядку формування обов'язкових резервів згідно з Положенням №586/5777 від 27.06.01р..

Зобов'язання банку щодо третьої особи не може бути підставою для звільнення його від дотримання нормативу обов'язкового резервування.

Покриття суми обов'язкових резервів, що формуються банками, окремими видами банківських активів може здійснюватися у разі потреби регулювання грошово-кредитного ринку за окремими рішеннями Правління Національного банку України. Проценти за залишками коштів обов'язкових резервів, що Перебувають на кореспондентському рахунку банку або на окремому рахунку в Національному банку України, не нараховуються.

Про зміни нормативу та періоду формування обов'язкових резервів Національний банк України повідомляє банківській системі не пізніше ніж за 10 днів до дати їх уведення.

До залучених банками коштів належать кошти, які обліковуються на депозитних та поточних рахунках юридичних і фізичних осіб, а також залучені кошти, що відображені на інших рахунках бухгалтерського обліку.

До складу зобов'язань комерційного банку включаються кошти, що обліковуються за такими рахунками бухгалтерського обліку: 1600 мінус 1500 - пасивне сальдо, 1610 мінус 1510 (пасивне сальдо), 1611 плюс 2612 мінус 1511 (пасивне сальдо), 1612 мінус 1512 - пасивне сальдо, 1615 мінус 1515 - пасивне сальдо, 1919 мінус 1819 - пасивне сальдо, 2100 (пасивне сальдо), 2105 (пасивне сальдо), 2110 (пасивне сальдо), 2115 (пасивне сальдо), 2512, 2513,2514, 2520, 2523, 2525, 2526, 2530, 2531, 2540, 2541, 2542, 2543, 2544, 2545, 2546, 2550, 2551, 2552, 2553, 2554, 2555, 2560, 2561, 2562, 2565, 2570, 2571, 2600, 2601 мінус 2606-пасивне сальдо,2602, 2603, 2604, 2605, 2610, 2611, 2615, 2620, 2621 мінус 2626-пасивне сальдо, 2622, 2625, 2630, 2635, 2640, 2641, 2642 та 2643(2900 плюс 2901 плюс 2902 плюс 2903 плюс 2909) мінус (2800 плюс 2801 плюс 2809 плюс 2889)- пасивне сальдо, 2920 (пасивне сальдо), 2924 (пасивне сальдо), 3300 плюс 3301 плюс 3305 плюс 3307 мінус 3306, 3320 плюс 3327 мінус 3326 - пасивне сальдо, 3630, 3631, 3705(пасивне сальдо), 3720 мінус 3710 - пасивне сальдо, 3739.

Сума залишків коштів, що приймається для розрахунку обов'язкових резервів, визначається за формулою середньоарифметичної за відповідний звітний період. Середньоарифметична сума коштів за даними щоденного балансу щодо залучених за звітний період коштів,які обліковуються за рахунками, визначеними вказаними вище, розраховується за такою формулою:

(1.1.)

де Ld - середні залишки коштів, що використовуються для обрахування обов'язкових резервів за звітний період;

L1, 2, 3,... - сума залишків коштів за визначеними рахунками за станом на кожне число (дату) звітного періоду;

L№ - сума залишків коштів за визначеними рахунками за останній календарний день звітного періоду;

№ - кількість календарних днів звітного періоду регулювання.

Сума залучених коштів, що приймається для розрахунку обов'язкових резервів, та залишки коштів на кореспондентському рахунку банку за вихідні та святкові дні визначаються на рівні залишків коштів за той робочий день банку, що передував вихідним чи святковим дням.

Розрахована сума коштів обов'язкових резервів має перебувати на кореспондентському рахунку банку або за рішенням Правління Національного банку України має бути перерахована на окремий рахунок в Операційному або територіальному управлінні Національного банку України. Контроль за дотриманням вимог щодо обов'язкових резервів, які формуються на кореспондентському рахунку банку Операційне або територіальне управління Національного банку України за місцем обслуговування банку - юридичної особи здійснює контроль за дотриманням банком нормативу обов'язкового резервування, порівнюючи суму, яка визначена на підставі встановленого нормативу, з фактичною середньоарифметичною сумою залишків коштів на кореспондентському рахунку банку.

Банк протягом двох робочих днів після закінчення встановленого періоду регулювання подає Операційному або територіальному управлінню Національного банку України довідку про залучені кошти та їх залишки на кореспондентському рахунку.

Операційне або територіальне управління Національного банку України звіряє надану інформацію з даними щоденного балансу банку і визначає правильність дотримання ним установленого нормативу обов'язкового резервування.

Якщо сума фактично зарезервованих коштів на кореспондентському рахунку банку відповідає нормативу обов'язкового резервування, то вимоги до банку щодо дотримання нормативу обов'язкового резервування вважаються виконаними. Операційне або територіальне управління Національного банку України у визначеній ним періодичності, але не частіше ніж один раз на рік, має здійснювати загальну або вибіркову перевірку достовірності поданих банком даних для розрахунку суми обов'язкових резервів, використовуючи для цього необхідні документи, що є в нього та в банку.

Зазначену перевірку здійснюють відповідні підрозділи Національного банку України, на які покладено наглядові функції за діяльністю банків. Сума недорезервованих коштів на кореспондентському рахунку банку розраховується на підставі встановленого нормативу обов'язкового резервування та фактичної середньоарифметичної суми залишків коштів на кореспондентському рахунку банку.

Різниця між середньоарифметичною сумою залишків коштів, яка має бути на кореспондентському рахунку банку, виходячи з установленого нормативу до залучених коштів, та фактичною середньоарифметичною сумою обов'язкових резервів є одноденною середньоарифметичною сумою недорезервованих коштів.

Розрахунок здійснюється на підставі довідки про залучені кошти та їх залишки на кореспондентському рахунку .

За недотримання банком нормативу обов'язкового резервування протягом календарного року Національний банк України може застосовувати такі заходи впливу:

- за один випадок - письмове застереження щодо необхідності безумовного дотримання нормативу обов'язкового резервування;

- за другий випадок - штраф у розмірі не більше одного процента від суми зареєстрованого статутного фонду.

У разі недотримання нормативу обов'язкового резервування більше ніж три рази протягом півріччя Операційне або територіальне управління Національного банку України подає клопотання Генеральному департаменту банківського нагляду Національного банку України щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення операцій банку із залучення коштів від фізичних або юридичних осіб.

За зазначені порушення Національний банк України може застосовувати до банку інші, адекватні допущеному порушенню, заходи впливу відповідно до статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Щоденний контроль за дотриманням банком нормативу обов'язкового резервування.

За трикратне порушення банком вимог щодо нормативу обов'язкового резервування Операційне або територіальне управління Національного банку України, у якому обслуговується банк-порушник, звертається до Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку України з обґрунтуванням щодо необхідності переведення банку в режим щоденного контролю за дотриманням нормативу обов'язкового резервування. Переведення банку на щоденний контроль здійснюється за відповідним рішенням Правління Національного банку України.

Щоденний контроль за дотриманням банком нормативу обов'язкового резервування здійснює Операційне або територіальне управління Національного банку України на підставі даних щоденного балансу залишків коштів на кореспондентському рахунку та довідки про залучені банком кошти.

Щоденний контроль за дотриманням банком нормативу обов'язкового резервування може бути відмінений за рішенням Правління Національного банку України в разі виконання банком вимог щодо обов'язкових резервів протягом двох місяців.

За недотримання банком нормативу обов'язкового резервування у разі щоденного контролю протягом 7 календарних днів йому відкривається окремий рахунок у Національному банку України, на який банк зобов'язаний перераховувати кошти в розмірі встановленого нормативу обов'язкового резервування від суми залучених коштів.

Контроль за дотриманням банками вимог щодо обов'язкових резервів, які формуються на окремому рахунку в Національному банку України Банки, які за рішенням Правління Національного банку України переведені в режим формування обов'язкових резервів на окремому рахунку в Національному банку України, повинні перераховувати кошти обов'язкових резервів на окремий рахунок в Операційному або територіальному управлінні Національного банку України протягом двох робочих днів після закінчення встановленого періоду регулювання. Кошти обов'язкових резервів повинні перераховуватися відповідно до встановленого нормативу щодо залучених коштів.

Форма довідки про залучені кошти та перерахування обов'язкових резервів на окремий рахунок у Національному банку України подається у додатку В.

Операційне або територіальне управління Національного банку України на підставі довідки здійснює контроль за перерахуванням банками коштів обов'язкових резервів на окремий рахунок в Операційному або територіальному управлінні Національного банку України згідно з установленим нормативом за відповідний період регулювання.

Якщо залишки коштів на окремому рахунку в Національному банку України за відповідний період регулювання перевищують установлений норматив обов'язкового резервування щодо залучених банком коштів, то Операційне або територіальне управління Національного банку України протягом двох робочих днів повертає банку суму перевищення.

У разі зростання сум залучених коштів щодо попереднього періоду регулювання банк зобов'язаний протягом двох робочих днів перерахувати на окремий рахунок в Операційному або територіальному управлінні Національного банку України суми коштів відповідно до встановленого нормативу.

Якщо банк не формує на окремому рахунку в Національному банку України обов'язкові резерви у визначеній нормативом сумі, то до нього застосовуються адекватні порушенню заходи впливу відповідно до статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність". У цьому разі Операційне або територіальне управління Національного банку України звертається з відповідною пропозицією до Генерального департаменту банківського нагляду про застосування заходів впливу до такого банку.

1.3 Техніко-економічна характеристика ЗАТ КБ «ПриватБанк»

В 2008 році ЗАТ КБ «Приватбанк» продовжив свої найкращі традиції провідного фінансового інституту країни. Висока надійність, швидке та якісне обслуговування, повний спектр банківських послуг, приваблива кредитно-депозитна політика стали основою плідної співпраці банку та його клієнтів. Вагомим важелем визнання банку в Україні та на міжнародній арені, запорукою його надійності і стабільності став великий досвід «Приватбанку». Впродовж усього періоду діяльності банк концентрував свої зусилля на високоякісному обслуговуванні клієнтів. За 2008 рік кількість клієнтів-юридичних осіб зросла на 3,5 тисяч і досягла 50,8 тисяч. Ще більше клієнтів фізичних осіб.

Поставивши інтереси клієнтів на чільне місце, банк постійно підтримував найвищій рівень ліквідності. Збільшивши свої високоліквідні активи на протязі 2008 року в 1,9 рази, «Приватбанк» став одним з найбільш ліквідних банків в Україні. Свою кредитно-інвестиційну діяльність, як і в попередні роки, банк концентрував на національних товаровиробниках. Обсяг кредитного портфеля банку за 2008 рік збільшився і досяг 1,5 млрд. грн. Вкладення здійснювалися в ключові галузі промисловості України - машинобудування, металургію, паливну та вугільну промисловість, інші галузі економіки країни. Стабільні клієнти банку з надійною репутацією та перспективними кредитними проектами завжди могли розраховувати на фінансову підтримку «Приватбанку».

На протязі 2008 року клієнти банку отримали позичок на загальну суму 10,8 млрд. грн., що в 3 рази більше, ніж у 2007 році. Прискорення руху кредитних коштів, використання вексельних схем дало можливість багатьом підприємствам, і не тільки клієнтам «Приватбанку», вирішити проблему розрахунків зі своїми партнерами.

Банком створені достатні, - більше 146 млн. грн. - резерви для покриття ризиків за кредитними операціями.

Депозити фізичних осіб резервуються залежно від їх терміновості і виду валюти:

- залишки на балансовому рахунку в національній валюті - у розмірі 2%;

- залишки на балансовому рахунку в національній валюті - у розмірі 0%;

- залишки на балансових рахівницях в інвалюті - у розмірі 10%

- залишки на балансових рахівницях в інвалюті - у розмірі 8%.

- депозити юридичних осіб резервуються залежно від їх терміновості і виду валюти довгострокових засобів:

- залишки на балансовому рахунку в національній валюті - у розмірі 6%;

- залишки на балансовому рахунку в іноземній валюті - у розмірі 10%;

- залишки на балансовому рахунку в національній валюті - у розмірі 0%;

- залишки на балансовому рахунку в іноземній валюті - у розмірі 8%.

Засоби виборчих фундацій резервуються у розмірі 100%.

Минулий рік можна без перебільшення назвати «роком банківських послуг». Обсяг надання банківських послуг у порівнянні з 2007 роком збільшився на 30%. Клієнти банку мали можливість отримати повний спектр банківських послуг. Користувались попитом такі банківські продукти як зарплатні проекти з використанням банкоматів, пластикові картки міжнародних платіжних систем, документарні акредитиви і доміциляція векселів, платіжні системи «Клієнт-банк», інкасація грошової виручки та зберігання цінностей у спеціально обладнаних сховищах.

Значна увага була приділена системі міжнародних розрахунків. Зовнішньоторговельний обіг клієнтів банку у 2008 році склав 5,1 млрд. дол. США. Вони мали торговельні відносини зі 165 країнами світу. Використовуючи мережу 40 коррахунків в 34 закордонних банках, «Приватбанку» вчасно здійснював міжнародні розрахунки клієнтів в різних валютах. «Приватбанк» та його клієнти були головними донорами валютного ринку України. На біржі та міжбанківському ринку «Приватбанк» продав 1,3 млрд. дол. США і 2,4 млрд. російських рублів. На протязі всього 2008 року, як і в попередні роки, «Приватбанк» забезпечував високоякісне обслуговування своїх клієнтів - як юридичних, так і фізичних осіб. Загальна кількість клієнтів банку - юридичних осіб на кінець 2008 року склала 40,8 тисяч. Клієнти банку репрезентують галузь народного господарства енергетику України всі форми власності.

Завдяки стабільності банку, виваженій кредитно-інвестиційній політиці, високому рівню банківських технологій протягом 2008 року клієнтська база банку поповнилась 2,5 тисячами нових клієнтів - юридичних осіб. Серед них - підприємницькі структури, громадські організації, органи влади. Клієнтів приваблювала виважена кредитна політика банку, можливість отримати повний спектр банківських послуг.

Серед клієнтів користувались попитом послуги системи «Клієнт-банк» і операції з векселями, картками « Promі№vest-CARD», можливості швидко конвертувати валюту та зробити переказ коштів на свій рахунок.

Одним із найважливіших сегментів клієнтів банку є фізичні особи. На кінець 2008 року в банку обслуговувалось 35 тис. осіб, які мали 40 тис. рахунків. Банк пропонував населенню різні види банківських послуг, постійно поліпшував їх структуру та форми.

В 2008 році банк продовжував активно працювати на рину цінних паперів, незважаючи на зміни, які відбуваються в економіці України, банк постійно впроваджував нові види послуг для своїх клієнтів. Обсяг операцій з цінними паперами, проведених банком, збільшився майже в 2 рази.

У 2008 році керівництво поставило комплексне та якісне обслуговування клієнтів на чільне місце в стратегії ринку. «Приватбанк» в 2002 році займав лідируючі позиції на ринку банківських послуг країни. Ключовим елементом системи банківських послуг, як і в попередні роки, залишилось розрахункове-касове обслуговування клієнтів. Ділові люди можуть гідно оцінити таку послугу. Тільки через коррахунок «Приватбанк» Національному банку України було здійснено платежів на загальну суму 41,6 млрд. грн. Іще більше 50,6 млрд. грн. платежів було проведено між клієнтами «Приватбанку». Банк надавав можливість своїм клієнтам здійснювати платежі і у вечірні години.

Власники системи «Клієнт-банк» мали доступ до банківських послуг, не виходячи зі свого офісу. Тому популярність таких систем як «Клієнт-Банк» на протязі всього року невпинно зростала.

Обороти готівкових коштів через каси установ «Приватбанку» в 2008 році в порівняні з 2007 роком зросли і перевищили 17,7 млрд. грн.

Клієнти банку широко користувались послугами вечірніх кас, служб інкасації, індивідуальними сейфами для збереження цінностей. Все більше підприємств України отримало послуг на основі пластикових технологій, банкоматів та ощадних кас в рамках зарплатних проектів «Приватбанку».

Традиційно широкий був портфель банківських послуг, пов'язаних з експортно-імпортними операціями клієнтів банку. Клієнти постійно користувались такими послугами, як конвертація та переказ валютних коштів, виконання інкасових доручень та відкриття акредитивів, продаж та виплати по дорожніх чеках, обмін однієї готівкової валюти на іншу та багатьма іншими. Активними користувачами різноманітних послуг «Приватбанку» були фізичні особи. Позитивний імідж та широко відома надійність стали запорукою високої довіри до банку з боку населення країни. Кількість рахунків, відкритих вкладниками, зросла на протязі року на 86 тис. одиниць і на кінець року 2008 перевищила 1,9 млрд. одиниць.

Переважна частина вкладів - строкові депозити, на долю яких припадає 76 % загальної суми вкладів населення. Установи банку здійснювали прийом комунальних та інших платежів, зарахування зарплати на рахунки, виплати по розрахунковим чеках.

Кількість карток збільшилась за 2002 рік на 72 % .

Швидке та якісне обслуговування клієнтів забезпечують 70 спеціалістів банку, 95,5 % із них мають вищу та середню спеціальну освіту.

Структура персоналу «Приватбанку» 2008 році представлена на рис. 1.1:

Рис. 1.1 Структура персоналу «Приватбанку» в 2008 році.

В загальній численності працюючих

- бухгалтери склали 30 %,

- економісти 20 %,

- касири 19 %,

- інженери 10 %,

- обслуговуючий персонал 16 %

- інші працівники 5 %.

За підсумками року «Приватбанк» визнали найкращим банком України в 2008 році. Підтвердженням є висока довіра до банку зі сторони клієнтів, розширення спектру наданих послуг, найбільший серед усіх банків статутний фонд, що являється запорукою високої надійності банку. В 2008 році було багато труднощів, але банк їх подолав, що вселяє оптимізм на майбутнє. Заставою успіху банку є його девіз: динамізм, професіоналізм, порядність.

Розділ 2. Аналіз сучасного стану формування резервів комерційними банками України

2.1 Методика формування та використання резерву під кредитні ризики

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків Національним банком України (далі - Національний банк) установлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (далі - резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій.

Резерв для покриття втрат від кредитної діяльності створюється для підвищення стабільності і надійності банківської системи України, захисту інтересів клієнтів і є обов'язковим для комерційних банків. Вони створюються для відшкодування втрат тільки за основним боргом .

Бухгалтерський облік формування та використання резервів здійснюється відповідно до Порядку бухгалтерського обліку формування і використання резервів, списання та повернення раніше списаних безнадійних активів у комерційних банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку від 16.12.98 № 520, який регулює правила фінансового обліку. Податковий облік регулюється Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та змінами до нього.

З метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальників (контрагентів банку) оцінка кредитних ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках як у національній, так і в іноземній валюті.

Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства.

До заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, належать:

– строкові депозити, які розміщені в інших банках, та сумнівна заборгованість за ними (№ 1510-1512, 1515, 1517, 1581);

– кредити, які надані іншим банкам, та сумнівна заборгованість за ними (№ 1520-1527, 1582);

– рахунки суб'єктів господарської діяльності за овердрафтом, за факторинговими операціями та прострочена заборгованість за факторинговими операціями (№ 2000, 2030, 2037);

– кошти, що надані суб'єктам господарської діяльності за операціями репо (№ 2010);

– кредити, що надані у формі врахування векселів, та сумнівна заборгованість за ними. Заборгованість за такими кредитами визначається як різниця між номінальною сумою векселя і сумою неамортизованого дисконту (№ 2020 мінус № 2026, № 2027, № 2092);

– кредити суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями, за експортно-імпортними операціями, у поточну діяльність, в інвестиційну діяльність (№ 2040, 2045-2047, 2050, 2055-2057, 2061, 2062, 2065-2067, 2070, 2071, 2073-2077);

– сумнівна заборгованість за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності (№ 2090, 2091, 2093-2097, 2099);

– кредити, які надані центральним і місцевим органам Державного управління та сумнівна заборгованість за цими кредитами (№ 2100, 2105-2107, 2110, 2115-2117, 2190, 2191, 2198, 2199);

– кредити в інвестиційну діяльність і на поточні потреби, які надані фізичним особам (№ 2200-2202, 2205-2207, 2210, 2211, 2213, 2214, 2216, 2217);

– сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам (№ 2290, 2291, 2299);

– гарантії, акцепти та авалі, що надані банкам (№ 9000, 9002, 9003);

– сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими іншим банкам (№ 1589);

– гарантії та авалі, що надані клієнтам (№ 9020, 9023);

– сумнівні гарантії, що надані банкам та клієнтам (№ 9090, 9091);

– зобов'язання з кредитування, які надані банкам та клієнтам (№ 9100, 9129).

З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: "стандартна", "під контролем", "субстандартна", "сумнівна" чи "безнадійна". Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора.

Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.

Банки зобов'язані створювати та формувати резерви (додаток Б) для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах.

Не здійснюється формування резерву за бюджетними кредитами (бюджетні кредити - бюджетні кошти, які розміщені банком у вигляді кредитів на підставі договору з розпорядником цих коштів, за якими банк не несе кредитного ризику), за кредитними операціями між установами в системі одного банку (Для банків із 100% іноземним капіталом - за кредитними операціями з материнською компанією, якщо ця компанія має кредитний рейтинг не нижчий ніж "інвестиційний клас"), а також за операціями фінансового лізингу, якщо об'єктом цих операцій є нерухоме майно.

У разі консорціумного кредитування резервуванню в провідному банку підлягає тільки та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

Банки мають право створювати резерв на всю суму нарахованих за кредитними операціями доходів, що прострочені на строк понад 30 днів та обліковуються за відповідними рахунками класів 1, 2 плану рахунків. Заборгованість за нарахованими доходами, що прострочені на строк понад 30 днів, відноситься до нестандартної заборгованості. (Постанова Нацбанку № 151 від 05.04.2001)

За коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, а також депозитами до запитання в інших банках (№ 1500) і сумнівною заборгованістю за коштами до запитання в інших банках (№ 1580) банки зобов'язані формувати резерв:

– за коштами, розміщеними в банках-нерезидентах, - з урахуванням ризику країни;

– за коштами, розміщеними в банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах, - на всю суму цих коштів.

Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як "під контролем", "субстандартні", "сумнівні", а також "безнадійні".

Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, у якій враховується заборгованість.

Резерв під кредитні ризики використовується лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є неможливим.

Банки зобов'язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість (з урахуванням строків погашення боргу за кредитними операціями) протягом місяця, у якому здійснено кредитну операцію (або укладено угоду на її здійснення). Формування резервів банки зобов'язані здійснювати що місячно в повному обсязі незалежно від розміру їх доходів за групами ризику відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановленого строку для подання місячного балансу.

Розмір фактично сформованого резерву за кредитними операціями банків контролюється за даними місячного балансу (контроль за даними місячного балансу означає, що формування резерву здійснюється з урахуванням коригуючих проводок відповідно до Порядку формування коригуючих проводок, що здійснюються комерційними банками України з метою забезпечення реальної фінансової звітності, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.09.98 № 358 (із змінами і доповненнями)..