Фінансовий менеджмент діяльності комерційних банків

MК0, MК1 - мультиплікатор капіталу, відповідно, в попередньому та звітному періоді;

RД0 - рентабельність доходу в попередньому періоді.

4. Оцінка сукупного впливу факторів на зміну прибутку:

П=П(К)+П(dА)+П(МК)+П(RД). (2.26)

Якщо розрахунки зроблено вірно, результат (П) має дорівнювати абсолютній зміні прибутку, яку було обчислено за формулою П=П1-П0 на початку факторного аналізу.

Скориставшись інформацією щодо капіталу, активів та фінансових результатів діяльності банку, можна оцінити вплив названих факторів на зміну прибутку до оподаткування (табл. 2.10).

Як видно з табл. 2.10, єдиний фактор, який зумовив приріст прибутку на 64481,62 грн. отримано внаслідок росту капіталу на 208538 грн. Негативного впливу прибуток зазнав від зменшення доходності активів, мультиплікатора капіталу та рентабельності доходу. В наслідок зменшення доходності активів на 0,0249 прибуток знизився на 27155,19 грн., мультиплікатора капіталу на 1,0743 прибуток знизився на 19856,63 грн., рентабельності доходу на 0,0016 прибуток знизився на 4169,8 грн.

Таблиця 2.10 Розрахунок впливу факторів на зміну прибутку до оподаткування комерційного банку КФ ПриватБанк

Показник	Умов-не позна-чення	2002 р.	2003 р.	Абсолютне відхилення
				всього	У тому числі внаслідок впливу чинників
					К	dA	Мк	RД
Показники фінансової звітності:
Прибуток до оподаткування, грн.	П	212211	225511	13300	64481,62	-27155,19	-19856,63	-4169,802
Доход, грн.	Д	2349398	2542807	193409	-	-	-	-
Залишки активів на кінець року, грн.	А	9265493	11119550	1854057	-	-	-	-
Залишки капіталу на кінець року, грн.	К	686305	894843	208538	-	-	-	-
Розрахункові показники:
Доходність активів	dA	0,254	0,229	-0,0249	-	-	-	-
Мультиплікатор капіталу	Мк	13,501	12,426	-1,0743	-	-	-	-
Рентабельність доходу	RД	0,090	0,089	-0,0016	-	-	-	-

Більш поширеною є модель чистого процентного доходу, яка включає наступні фактори:

обсяг процентних активів, які є джерелом чистого процентного доходу;

прибутковість (рентабельність) капіталу;

достатність капіталу.

Обсяг виробничих процентних активів визначається показниками залишків процентних активів банку згідно з балансом (Апроцент).

Прибутковість капіталу (R1к) обчислюється як відношення суми чистого процентного доходу (П1) до залишків капіталу банку згідно з балансом (К):

(2.27)

Достатність капіталу (k) визначається відношенням капіталу (K) до залишків процентних активів (Апроцент):

(2.28)

Модель факторного аналізу чистого процентного доходу має вигляд:

П1=Апроцент*R1K*k. (2.29)

Вплив факторів за даною моделлю обчислюється за допомогою модифікованого методу ланцюгових підстановок і складається з наступних елементів:

1. Визначення абсолютної зміни чистого процентного доходу (ДП)

ДП=П11-П10, (2.30)

де П11, П10 - відповідно чистий процентний доход звітного і базисного періодів.

2. Побудова факторної моделі та перевірка її адекватності:

П1=Апроцент*R1K*k, (2.31)

, тобто П1=П1. (2.32)

3. Оцінка кількісного впливу чинників па чистий процентний доход:

ДП1(Апроцент)=ДАпроцент*R1К0*k0,

ДП1(R1K)=Апроцент 1*ДR1К*k0, (2.33)

ДП1(k)=Апроцент 1*R1К1*Дk,

де ДП1(А процент), ДП1(R1K), ДП1(k) - абсолютна зміна чистого процентного доходу внаслідок зміни відповідних чинників: процентних активів, прибутковості капіталу, достатності капітал);

ДАпроцент, ДR1К, Дk - абсолютна зміна у звітному періоді факторних показників, відповідно: процентних активів, прибутковості капіталу та достатності капіталу.

Апроцент 0, Апроцент 1 - залишки процентних активів, відповідно, базисного і звітного року;

R1К0, R1К1 - прибутковість капіталу, відповідно, в базисному та звітному році.

4. Оцінка сукупного впливу факторів на зміну чистого процентного доходу:

ДП1=ДП1(Апроцент)+ДП1(R1K)+ДП1(k). (2.34)

Скориставшись інформацією щодо прибутковості (рентабельності) капіталу, достатності капіталу та фінансових результатів діяльності банку, можна оцінити вплив перелічених факторів на зміну чистого процентного доходу (табл. 2.11).

Таблиця 2.11 Розрахунок впливу факторів на зміну чистого процентного доходу комерційного банку КФ ПриватБанк

Показник	Умовне позначен-ня	2002 р.	2003 р.	Абсолютне відхилення
				всього	У тому числі внаслідок впливу чинників
					Апроцент	R1К	K
Показники фінан-сової звітності:
Чистий процентний доход	П1	498457	593121	94664	113226	-53454	34891,9
Залишки капіталу на кінець року, грн.	К	686305	894843	208538	-	-	-
Залишки процентних активів на кінець року, грн.	Апроцент	7018671	8612986	1594315	-	-	-
Прибутковість капіталу	R1К	0,7263	0,6628	-0,0635	-	-	-
Достатність капіталу	K	0,0978	0,1039	0,0061	-	-	-

Як видно з табл. 2.11, найбільший приріст чистого процентного доходу у розмірі 113226 грн. отримано внаслідок росту процентних активів 1594315 грн. Значно меншого впливу чистий процентний доход зазнав від збільшення достатності капіталу (34891,9 грн.). Зменшення прибутковості капіталу на 0,0635 призвела до зменшення чистого процентного доходу на 53454 грн. Це єдиний фактор, зміна якого вплинула на результативний показник негативно.

Оцінка ефективності банківської діяльності є одним найважливіших завдань економічного аналізу, вирішення якого грунтується на застосуванні методу коефіцієнтів. Сутність методу коефіцієнтів полягає у побудові системи взаємопов'язаних показників, які всебічно характеризують стан і динаміку об'єкту дослідження.

Для оцінки ефективності діяльності комерційного банку прийнято залучати наступні коефіцієнти:

норма прибутку на капітал (рентабельність капіталу);

рентабельність активів;

чистий спред;

чиста процентна маржа;

рівень іншого операційного доходу.

Ці показники та розглянуті вище коефіцієнти загальної доходності активів та доходності процентних активів, дозволяють досить повно охарактеризувати діяльність банку з точки зору її ефективності.

Норма прибутку на капітал (Rк) характеризується величиною чистого прибутку (ЧП), що припадає на кожну гривню капіталу (К), використаного у відповідному періоді:

. (2.35)

Рентабельність активів (RА) застосовується для загальної оцінки ефективності використання активів (майна) комерційного банку. Цей показник визначає рівень чистого прибутку (ЧП) по відношенню до загальних активів (А), які сприяли отриманню прибутку:

. (2.36)

Чистий спред (ЧС) дозволяє оцінити різницю між рівнем процентних доходів (Д1) і процентних витрат (В1), віднесених відповідно до залишків виданих позик (Апроцент) і залучених на платній основі депозитів (ПД).

. (2.37)

Чиста процентна маржа (ЧПМ) дозволяє оцінити здатність банку утворювати чистий процентний доход, використовуючи загальні активи. До деякої міри, можна вважати, що цей показник характеризує ефективність структури активів банку. Чиста процентна маржа обчислюється як відношення чистого процентного доходу (П1) до загальних активів банку (А):

або , (2.38)

де Д1 - процентний доход;

В1 - процентні витрати.

Рівень іншого операційного доходу (ІОД) по відношенню до загальних активів (А) дозволяє визначити ступінь залежності банку від непроцентних доходів. Збільшення цього показника свідчить про зміщення пріоритетів банку в напрямку переважаючого розвитку комісійної та інших видів діяльності, які не є джерелами отримання процентних доходів. Тому значне зростання рівня іншого операційного доходу (РІОД) є небажаним.

. (2.39)

У аналізі наведених коефіцієнтів передбачаються наступні етапи:

1) побудова системи коефіцієнтів ефективності діяльності банку;

2) обчислення звітного і базисного показника за кожним коефіцієнтом, що увійшов до створеної системи показників;

3) визначення абсолютної і відносної зміни коефіцієнтів у звітному році;

4) оцінка зміни показників ефективності діяльності банку в звітному періоді;

5) загальна оцінка ефективності діяльності банку за сукупністю показників.

Оцінка ефективності банківської діяльності КФ ПриватБанк наведена в табл. 2.12.

Таблиця 2.12 Оцінка ефективності банківської діяльності КФ ПриватБанк

Показник	Умовне позначення	2002 р.	2003 р.	Відхилення
				абсо-лютне	відносне %
	Д	2349398	2542807	193409	8,23
Доход - всього, грн. у тому числі: процентний	Д1	1385732	1514312	128580	9,28
Процентні витрати	В1	887275	921191	33916	3,82
Чистий процентний доход	П1	498457	593121	94664	18,99
Інший операційний доход	ІОД	98426	42595	-55831	-56,72
Капітал, використаний у відповідному періоді	К	686305	894843	208538	30,39
Чистий прибуток	ЧП	151019	159259	8240	5,46
Активи на кінець року - всього, грн. у тому числі: процентні	А	9265493	11119550	1854057	20,01
	А процент	7018671	8612986	1594315	22,72
Норма прибутку на капітал, %	RK (ROE)	22,00	17,80	-4,21	-
Рентабельність активів, %	RA (ROA)	1,63	1,43	-0,20	-
Чистий спред, %	ЧС	9,18	7,62	-1,56	-
Чиста процентна маржа, %	ЧПМ	5,38	5,33	-0,05	-
Рівень іншого операційного доходу, %	РІОД	1,06	0,38	-0,68	-

Аналізуючи дані таблиці, спостерігається зниження всіх коефіцієнтів, що характеризують діяльність комерційного банку: норми прибутковості на капітал на 4,21%, рентабельності активів на 0,2%, чистого спреда на 1,56%, чистої процентної маржі на 0,05% і рівня іншого операційного доходу на 0,68%.

Ця ситуація характерна не тільки для КФ ПриватБанк, а і для всієї банківської системи України. У більшій мірі, вона викликана зниженням процентних ставок. Якщо дання тенденція збережеться - банку необхідно більш активно нарощувати валюту балансу.

Певні співвідношення доходів і витрат комерційного банку дозволяють визначити його фінансову міцність.

Аналіз фінансової міцності грунтується на розподіленні витрат банку за ознакою їх залежності від обсягів діяльності. Згідно з цим, витрати поділяють на умовно-змінні та умовно-постійні. До умовно-змінних належать процентні витрати, комісійні витрати, інші банківські та небанківські операційні витрати. Умовно-постійні витрати змінюються з плином часу незалежно від обсягів діяльності банку. Залежність від періоду, протягом якого їх здійснюють та обчислюють, обумовило те, що їх називають періодичними витратами. До умовно-постійних витрат належать витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів, деякі господарські витрати, витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, амортизаційні відрахування тощо.

Розподіл витрат на умовно-змінні (виробничі) та умовно-постійні (періодичні) дозволяє виділити і залучити до аналізу категорію проміжного доходу (за деякими джерелами: маржинальний доход). Проміжний доход визначається як різниця між загальними доходами банку та умовно-змінними витратами:

ПД=Д-Взмінні, (2.40)

де ПД - проміжний доход;

Д - загальні доходи банку;

Взмінні - умовно-змінні витрати.

В іншій інтерпретації проміжний доход можна розглядати як суму постійних витрат і прибутку банку.

Виходячи з того, що доходи банку скеровуються на відшкодування витрат (умовно-змінних та умовно-постійних) і утворення прибутку, можна записати:

Д=Взмінні+Впостійні+П, (2.41)

де Впостійні - умовно-постійні витрати;

П - прибуток банку до оподаткування.

Таким чином, згідно з наведеним вище рівнянням:

ПД=Впостійні+П. (2.42)

Для комерційного банку з нульовим прибутком правомірним буде рівняння, яким визначається мінімальний проміжний доход, що забезпечує беззбитковість банку. Тобто за умови, якщо прибуток дорівнює нулю, доход, який забезпечує беззбитковість, буде дорівнювати постійним витратам:

ПДмін=Впостійні, при П=0. (2.43)

Виходячи з цього, рівень фінансової міцності банку можна визначити за коефіцієнтом безпеки (КБ):

. (2.44)

Отже, рівень фінансової міцності банку буде тим вище, чим меншою буде частка проміжного доходу, необхідна банку для відшкодування своїх умовно-постійних витрат. Інакше кажучи, рівень фінансової міцності банку перебуває у зворотній залежності від рівня умовно-постійних витрат у загальному доході банку. Це означає, що нормальний розвиток комерційного банку сприяє підвищенню його фінансової міцності, адже зростання обсягів діяльності за цих умов призведе до збільшення доходів. Що ж до умовно-постійних витрат, то вони залишаться незмінними, оскільки не залежать від обсягів діяльності комерційного банку. Тобто, рівень умовно-постійних витрат по відношенню до доходів знизиться, спричинивши підвищення рівня фінансової стійкості банку.

Скориставшись попередніми даними щодо доходів і витрат, легко обчислити рівень фінансової міцності комерційного банку та оцінити його зміну в досліджуваному періоді (табл. 2.13). Зміна за період складає -4,29 пункти. Розрахунки вказують на те, що в аналітичному періоді рівень фінансової міцності комерційного банку зменшився з 60,44% до 56,15%, перш за все, внаслідок збільшення обсягів постійних витрат на 185552 грн. (орендні витрати, витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів, деякі господарські витрати, витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, амортизаційні відрахування тощо).

Таблиця 2.13 Аналіз фінансової міцності КФ ПриватБанк за доходом і прибутком

Показник	Умовне позначення	2002 р.	2003 р.	Відхилення
				або-лютне	відносне, %
Загальні доходи банку	Д	2349398	2542807	193409	8,23
Умовно-постійні витрати	В постійні	929453	1115005	185552	19,96
Умовно-змінні витрати	В змінні	1207734	1202291	-5443	-0,45
Прибуток до оподаткування	П	212211	225511	13300	6,27
Проміжний доход	ПД	1141664	1340516	198852	17,42
Проміжний доход (min)	ПД min	929453	1115005	185552	19,96
Рівень фінансової міцності, %	КБ	60,44	56,15	-4,288	-7,09
"Межа" безпеки	МБ	1419945	1427802	7857	0,55

На завершення аналізу фінансової міцності можна визначити "межу" безпеки (МБ) комерційного банку і оцінити її динаміку в досліджуваному періоді:

МБ=Д-ПДмін . (2.45)

За результатами розрахунку, зробленими у таблиці, можна сказати, що відбулися зміни на користь банку: у звітному періоді межа безпеки поширилась на 7857 грн., темп приросту якої склав 0,55%.

Не дивлячись на те, що рівень фінансової міцності знизився з 60,44 до 56,15 за результатами обчислень можна зробити висновок щодо досить високого його рівня.

Проаналізувавши доходи, витрати, прибуток і рентабельність можна говорити про позитивні тенденції в розвитку банку, про правильно обрану стратегію і тактику дій, про кваліфіковані дії фінансового менеджменту. Проведений аналіз показує, що в структурі банківського балансу відбулися позитивні зміни: зросла валюта балансу, збільшився кредитний портфель, значно покращилася його якість, зріс капітал та ін. Усе це говорить про нормальні процеси, що повинні відбуватися в будь-якому банку, якимсь є і Донецька філія Приватбанк.

Аналіз сучасної практики фінансового менеджменту в Донецькій філії ПриватБанку дозволяє зробити наступні висноки:

Розглянувши діяльність Донецької філії ПриватБанку у 2002-2003 рр., можна говорити про досить ефективний фінансовий менеджмент. Банк активно працює по багатьох напрямках, розширює свою інфраструктуру, реалізує соціальні програми. Щорічно зростає бюджетний прибуток, який у 2003 році склав 159259 грн., що на 8240 грн. більше, ніж у 2002 році.

У системі управління доходом є як позитивні, так і негативні моменти. Пріоритетним залишається напрямок одержання доходів за рахунок приросту процентних активів. Про це свідчать:

більш високі темпи приросту доходності процентних активів порівняно з приростом загальної доходності активів;

випереджальний темп приросту процентного доходу (9,28%) над всім іншим доходом (8,23%).

Це не зовсім позитивний момент. Банку необхідно розвивати й інші центри одержання прибутку. Можливо вищенаведена тенденція буде зберігатися ще якийсь час у зв'язку з високою конкуренцією на ринку банківських послуг. Приватбанку в такій ситуації потрібно розробити стратегію розвитку напрямків одержання доходів, відмінних від процентних.

Збільшення процентного доходу на 9,28% (128581 грн.) свідчить про активну політику банку на ринку кредитних ресурсів. Але загальне збільшення доходу супроводжувалось зростанням не всіх його складових. У звітному році спостерігається зменшення:

доходу від торговельних операцій з іноземною валютою на 4822 грн. (10,66%), що є результатом діяльності банку на ринку валютних ресурсів;

питомої ваги іншого доходу пов'язане з конкретною фінансово-господарською ситуацією, що виникла у процесі діяльності банку. Продаж основних засобів або надходження штрафів не можуть бути стабільними джерелами отримання доходу, тому їх значення у формуванні доходу є другорядним.

Аналізуючи динаміку витрат, порівняно середній темп приросту витрат (8,42%) з середнім темпом приросту доходів (8,23%). У даному випадку спостерігається перевищення темпів росту витрат над доходами. Але оскільки це перевищення не є істотним, не можна говорити про неефективний менеджмент в аналізованому комерційному банку. В даний момент банк активно розширює свою діяльність на ринку регіону (відкриває нові безбалансові відділення, розширює вже існуючі, збільшує мережу банкоматів, залучає висококваліфіковані кадри, удосконалює технічне забезпечення тощо).

Аналіз витрат дозволяє зробити наступні позитивні висновки:

збільшення процентніх витрат на 33916 грн. (3,82%) говорить про активну політику залучення платних ресурсів;

істотне зниження відрахувань у резерви і фонди на 24971 грн. (-32,94%) насамперед свідчить про поліпшення якості кредитного портфелю;

збільшення витрат на персонал на 153478 грн., темп приросту яких склав 29,55% говорить, що в аналізованому періоді банк, розширюючи інфраструктуру, збільшував кількість робочих місць. Також мало місце підвищення рівня заработної плати вже працюючим робітникам, що є додатковим стимулом у роботі. Збільшення фонду оплати праці прямопропорційно впливає на відрахування до бюджету, тим самим поліпшуючи соціальну ситуацію в місті й у країні.

За результатами аналізу даних балансу і бюджету, спостерігається деякі негативні явища:

зниження норми прибутковості на капітал на 4,21%;

рентабельності активів на 0,2%;

чистого спреду на 1,56%;

чистої процентної маржі на 0,05%;

рівня іншого операційного доходу на 0,68%.

Ця ситуація характерна не тільки для КФ ПриватБанк, а і для всієї банківської системи України. У більшій мірі, вона викликана зниженням процентних ставок. У такій ситуації банку необхідно більш активно нарощувати валюту балансу, що і відбувалося в аналізованому періоді. Протягом цього періоду валюта балансу зросла на 20,01% та склала 11119550 грн.

Позитивним моментом у звітному періоді можна вважати те, що межа безпеки КФ ПриватБанк поширилась на 7857 грн., темп приросту якої склав 0,55%. За результатами проведеного аналізу можна зробити висновок про досить високий рівень фінансової міцності комерційного банку.

Проаналізувавши доходи, витрати, прибуток і рентабельність КФ ПриватБанк, можна говорити про ефективний фінансовий менеджмент, позитивні результати якого викликані адекватними діями керівництва банку в довгостроковому і короткостроковому періоді.

За результатами аналізу у дохідній частині бюджету можна виділити наступні негативні моменти:

більш високі темпи приросту доходності процентних активів порівняно з приростом загальної доходності активів;

зменшення питомої ваги доходів від торговельних операцій;

зменшення питомої іншого доходу.

Погіршилися і наступні економічні показники:

норма прибутковості на капітал;

рентабельність активів;

чистий спред;

чиста процентна маржа;

рівень іншого операційного доходу.

З огляду на дії банку у 2002-2003 роках та вищенаведені негативні моменти для більш успішного впровадження фінансового менеджменту в комерційному банку КФ ПриватБанк доцільним бачиться вирішення наступних завданнь:

запропонувати методику визначення ефективності обслуговування банківських клієнтів;

дослідити ефективність обслуговування банківського клієнта на конкретному прикладі;

запропонувати перспективні напрямки розвитку КФ Приватбанк;

обгрунтувати економічну ефективність від впровадження певного проекту;

ідентифікувати кредитний ризик, пов'язаний з кредитною діяльністю банка та визначити напрями його управління; знайти шляхи щодо його зменшення.

Виконання комплексу цих завдань дозволить визначити найбільш важливі моменти у фінансовому управлінні комерційним банком КФ ПриватБанк, виявити негативні результати його роботи і дасть реальну можливість для формування обгрунтованих висновків та адекватних сучасному положенню банку рекомендацій.

РОЗДІЛ 3 ВДОСКАНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ КФ ПРИВАТБАНК

3.1 Ефективність обслуговування банківського клієнта

Розрахунок прибутковості клієнта (побудова його бюджету) - це інструмент планування й оцінки ефективності відносин між комерційним банком і його окремо узятим клієнтом чи їхньою групою. Рентабельність обслуговування окремого клієнта є важливим показником ефективності діяльності комерційного банку, а її оцінка служить цілям розкриття резервів підвищення банківського прибутку, встановлення економічно обгрунтованих цін на банківські послуги і формування клієнтської бази.

Запропонована методика розрахунку рентабельності обслуговування клієнтів комерційного банку може допомогти установленню взаємовигідних відносин між комерційним банком і його клієнтами (рис. 3.1).

Оцінка ефективності обслуговування клієнтів комерційного банку здійснюється в процесі порівняння рентабельності обслуговування окремого клієнта (групи клієнтів) і середньозваженого рівня рентабельності обслуговування всіх клієнтів комерційного банку.

Рентабельність обслуговування клієнтів розраховується за формулою:

, (3.1)

де Rкл - рентабельність обслуговування клієнтів;

Пр кл - прибуток від обслуговування клієнтів;

Рклп - прямі витрати по обслуговуванню клієнтів;

i - клієнт банку.

Фінансовий результат обслуговування клієнтів комерційного банку (прибуток чи збиток) визначається в процесі порівняння доходів від усіх послуг, наданих клієнту, з відповідними прямими витратами, відображеними в бюджеті клієнта.

Рис. 3.1. Блок-схема методики оцінки ефективності обслуговування клієнтів комерційного банку

Методика визначення рентабельності обслуговування клієнтів банку, за результатами застосування якої кожен клієнт буде віднесений до тієї чи іншої цінової групи, складається з наступних етапів (рис 3.1):

1. Ідентифікація всього комплексу послуг, якими клієнт користується в банку чи має намір споживати в майбутньому.

2. Визначення прямих витрат по кожній з послуг, що надаються клієнту.

До прямих змінних витрат відносяться витрати, що міняються пропорційно змінам, що відбуваються в поводженні клієнта, обсязі і структурі проведених ним через банк операцій. Це - процентні витрати, а саме нараховані і сплачені відсотки по залишках на рахунках клієнта, по залучених депозитах і реалізованих йому борговим паперам; і непроцентні прямі витрати - плата за перевезення грошей і цінностей, поштово-телеграфні витрати по операціях клієнта, сплачені комісії для забезпечення виконання його доручень, заробітна плата операційних співробітників, що обслуговують клієнта та інші. Непрямі витрати, що виникають при роботі з клієнтом в усіх напрямках обслуговування, хоча і важливі для визначення прибутковості клієнта, але не є прямим індикатором ефективності їхніх взаємовідносин, обумовленою специфікою і поводженням клієнта. Це питання ефективного менеджменту з боку самого банку, і специфічні операції клієнта не можуть вплинути на структуру і масу цих витрат. Якщо клієнт виявився збитковим для банку через високі витрати на утримання транспорту - це проблеми банку, і вони не зміняться, якщо клієнт змінить структуру своїх операцій, узагалі залишить банк чи банк залучить іншого клієнта.

3. На наступному етапі необхідно визначити доходи, принесені банку клієнтом.

Основними прямими доходами, що банку приносять клієнти, є комісії за послуги і відсотки по кредитах. Непрямі доходи банк одержує при розміщенні клієнтських коштів - залишків на поточних і термінових рахунках. Формування планового портфеля послуг будується на структурі наявних і потенційних клієнтів комерційного банку, відображених в бізнес - плані, у якому також вивчені схильності і звички різних категорій клієнтів у споживанні банківських продуктів. Як правило, 10-20% клієнтів дає 80-90% доходів і залишків по рахунках, що підтверджує "закон Парето" про розподіл ресурсів у суспільстві 55, 60, 62. Тому банк ризикує втратити стійкість при відході великого клієнта, що рано чи пізно може відбутися в умовах жорсткої конкуренції. Як наслідок, загальним прагненням універсальних комерційних банків є максимальна диверсифікованість клієнтської бази. При визначеному рівні "насичення" клієнтами банк може вжити заходів по відсіканню дрібних і невигідних клієнтів шляхом підвищення плати за відкриття рахунка, зміни тарифів та ін. Найбільш чуйні до нововведень банки переходять від планування доходів від послуг на базі визначення темпів приросту досягнутих значень вартісних показників у розрізі укрупнених видів продуктів до планування на базі показника доходу по обсязі і ціні в розрізі кожного клієнта виходячи з даних про фактичний обсяг споживання конкретним клієнтом (чи групи типових клієнтів) кожного виду послуг (кількості трансакцій, обсяг документообігу, наявності експортно-імпортних контрактів та ін.), прогнозів про перспективи зміни його попиту, а також діючих тарифів на послуги і планах по їх зміні в порядку удосконалювання тарифної політики чи в рамках цінової дискримінації. Повну інформацію про клієнтів служби, що займаються плануванням і фінансовим управлінням, одержують від маркетингового підрозділу.

Доход у вигляді плати за послуги некредитного характеру, що надаються, розраховується по факту користування клієнтом тими послугами, за які банк стягує плату (валютообмінні операції, інкасація грошей і цінностей, розрахунково-касове обслуговування, оренда сховищ та ін.), а його планове значення визначається на базі планових обсягів споживання послуг і встановленого у відношенні клієнта тарифу.

Активи, розміщені від імені банку, представляють собою інвестований залишок коштів клієнта. Він здатний принести банку непрямий доход, так називаний інвестиційний.

Інвестиційний доход дорівнює інвестованому залишку, помноженому на трансферну ціну ресурсів, що характеризує внутрішню прибутковість розміщення коштів в активи.

Інвестований залишок по рахунку до запитання визначається як:

середній залишок на поточному рахунку, розрахований по виписці з особового рахунка;

мінус норматив обов'язкових резервів;

мінус необхідний запас готівки.

Інвестований залишок по термінових рахунках буде дорівнювати:

середньому залишку по виписці з особового рахунка;

мінус норматив обов'язкових резервів.

Необхідний запас готівки для певного клієнта розраховується виходячи зі структури касових операцій, запланованої їм у касовій заявці, яка подається в банк.

Прямий доход, отриманий банком у вигляді відсотків по позичці, визначається як середній розмір запозичень за період, помножений на середньозважену ставку по кредитах цьому клієнту, тобто приймається сума доходу, віднесена на рахунок по його обліку за відповідний період. При несвоєчасній сплаті клієнтом відсотків за користування кредитом сума отриманого доходу може зменшуватися на 1/365 частину процентної ставки по кредиту за кожний день прострочення. При віднесенні суми прострочених відсотків чи основного боргу на рахунки по обліку прострочених позичок, банк не одержує доходу по клієнту, але несе по ньому процентні витрати, що формує збитковість клієнта по позичкових операціях і реально відображає відповідне положення справ. Крім того, з переходом у чергову групу ризику розраховується і формується підвищений резерв на можливі втрати по позичках.

Для визначення прибутку від обслуговування клієнта необхідно визначити чистий процентний доход (витрат), принесений клієнтом. Він розраховується як сума процентного доходу і непрямого доходу від інвестованого залишку клієнта за винятком процентних витрат по клієнту. Визначення чистого процентного доходу (витрат) по клієнту робиться шляхом складання комерційним банком балансу по клієнту чи зведеного балансу по групі клієнтів по схемі, наведеній у табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Схема балансу по клієнту

Пасиви	Сер. об'єм, грн.	Проц. ставка, %	Витрати за період, грн.	Активи	Сер. об'єм грн.	Проц. ставка, %	Доходи за період, грн.
1.Середньо-денні залишки на рахунках до запитання				1. Кредити, видані клієнту
2. Залишки на термінових рахунках				2.Обов'яз-кове резерву-вання		-	-
3.Вкладення в боргові папери банку				3.Кассовый запас		-	-
4.Джерело фінансуван-ня позички				4.Інвесто-ваний залишок		-
5.Сформо-ваний резерв по активних операціях				5.Сформо-ваний резерв по активних операціях.
6. Разом пасиви			6.Разом активи		Д = Д1 + Д5
Чистий процентний доход(+) витрати (-)	ЧДпр (ЧВпр) = Д - В

Сума балансу по клієнту складається із середньої суми притягнутих від клієнта (групи клієнтів) коштів з одного боку, розміщених активів від імені банку (інвестованого залишку), і середнього обсягу виданих клієнту (групі клієнтів) кредитів - з іншої сторони.

4. Загальний фінансовий результат по клієнту (групі клієнтів) визначається як процентний результат, розрахований з урахуванням інвестиційного доходу, скорегованого на доход від реалізації йому послуг некредитного характеру за винятком прямих непроцентних витрат, що відповідають споживаним клієнтом (групою клієнтів) продуктам (послугам).

5. Розрахунок рентабельності обслуговування клієнта (групи клієнтів) ведеться за схемою, представленою в табл. 3.2.

Таблиця 3.2 Розрахунок загального фінансового результату і рентабельності обслуговування клієнта банком

Найменування показника	Значення за період
1. Чистий процентний доход, грн.	ЧДпр (ЧВпр) = Д - В
2. Доход по послугах некредитного характеру, грн.	по факту/плану
3. Прямі непроцентні витрати, грн.	по факту/плану
4. Усього прибуток (чистий доход) за період, грн.	п.1 + п.2 - п.3
5. Рентабельність обслуговування клієнта (групи клієнтів), %

Дані про рентабельність обслуговування клієнта служать інформаційною базою в індивідуальній роботі з клієнтом. При цьому, якщо фінансовий результат обслуговування окремого клієнта (групи клієнтів) має негативне значення (збиток), фінансовим менеджерам комерційного банку необхідно почати дії по перетворенню цього клієнта в прибуткового зі застосуванням заходів, описаних у п. 7. Для перевірки успішності вжитих заходів необхідно повторити попередні етапи методики визначення рентабельності обслуговування клієнтів комерційного банку.

6. Рентабельність обслуговування всього комплексу банківських клієнтів характеризується показником середньозваженої рентабельності обслуговування клієнтів і розраховується за формулою:

, (3.2)

де m - кількість клієнтів (груп клієнтів).

7. Оцінка ефективності обслуговування клієнтів банку здійснюється в напрямку порівняння рентабельності обслуговування кожного клієнта із середньозваженою рентабельністю обслуговування всіх клієнтів банку.

Незадовільний результат оцінки ефективності обслуговування клієнтів у цьому напрямку повинен спричинити за собою наступні міри (і / чи):

скасування пільг для клієнта, якщо вони мали місце;

вимога збільшення обсягу операцій, проведених клієнтом через банк;

переклад клієнта в іншу цінову групу з підвищеними тарифами чи відмовлення від його обслуговування.

На сучасному етапі розвитку банківської системи України більшості комерційних банків недоцільно відмовляти низькорентабельним клієнтам в обслуговуванні, тому що це може погіршити імідж банку в очах інших клієнтів. Однак ряд українських банків, що стабільно розвиваються і які націлені на обслуговування важливих клієнтів, можуть перейняти в західних комерційних банків практику "чищення рахунків" і активно впливати на формування своєї клієнтської бази. У зворотному випадку, якщо прибутковість клієнта для банку значно вище середньозваженої, банк може прийняти рішення про застосування стосовно цього клієнта політики цінової дискримінації (пільги, знижки та ін.).

Ефективність обслуговування клієнтів банку також визначається абсолютним значенням прибутку і доходів, принесених клієнтами. Цих доходів має вистачати для покриття прямих витрат по обслуговуванню клієнтів і частини накладних, що визначається при комплексному плануванні діяльності банку з урахуванням стратегічного рівня прибутку.

Оцінка ефективності обслуговування всього комплексу клієнтів банку може дати як позитивний результат - банк проводить успішну цінову політику, так і негативний результат - банку необхідно переглянути свою цінову політику, а саме рівень процентних ставок і тарифи на послуги некредитного характеру.

Як апробацію запропонованої методики проаналізуємо ефективність обслуговування окремого клієнта в звітному періоді.

Проілюструємо запропоновану методику дослідження ефективності обслуговування банківського клієнта.

Як об'єкт для аналізу обраний клієнт - ТОВ "Х" - типовий представник середнього бізнесу, що веде активну підприємницьку діяльність, при цьому користується досить різноманітним асортиментом банківських послуг.

Протягом звітного року клієнт 1 раз звертався за кредитом у сумі 50000 грн. терміном на 1 рік - його заявка була задоволена. Крім цього клієнт активно користався розрахунково-касовими послугами (підключений до системи "Клієнт-банк" (тариф - 40 грн. на місяць), одержував гроші в касі для виплати зарплати і на командировочні витрати (тариф - 1% від суми), здавав виторг у касу, купував безготівкову валюту для закупівлі матеріалів і сировини, користався корпоративною картою.

До числа прямих витрат по даному клієнту відносяться процентні витрати по фінансуванню позички і створенню резерву по кредитному ризику, а також операційні витрати по здійсненню електронних платежів клієнта, по доставці коштів, по оплаті праці обслуговуючих його співробітників, витрати на бланки, папір та ін.

Аналізований клієнт приносить філії всі три види доходів: процентний, інвестиційний (непрямий) і доход по послугах некредитного характеру. У відношенні даного клієнта застосовуються загальні для філії тарифи по послугах некредитного характеру. Використовуючи ці тарифи й обсяги зроблених клієнту послуг, розраховуємо загальний доход по послугах некредитного характеру, що клієнт приніс банку за звітний період. Він дорівнює 5539 грн.

Прямі операційні непроцентні витрати, що виникли у філії при обслуговуванні даного клієнта, у звітному році склали 3472 грн.

Розрахуємо чистий процентний доход, отриманий філією при обслуговуванні ТОВ "Х". Для цього використовуємо методику, представлену в табл.3.1. Етапи і результати розрахунку оформимо у вигляді табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Розрахунок чистого процентного доходу, принесеного клієнтом ТОВ "Х" Донецькій філії Приватбанку в 2003 році

Пасиви	Сер. об'єм, грн.	Проц. ставка, %	Витрати за період, грн.	Активи	Сер. об'єм грн.	Проц. ставка, %.	Доходи за період, грн.
1.Реальні залишки на рахунках до запитання	350000	1%	3500	1.Позичка	50000	24%	12000
2.Залишки на термінових рахунках	-	-	-	2.Обов'язкове резервування	35000	-	-
3.Вкладення в боргові папери банку	-	-	-	3.Сформований резерв по кредитному ризику	2500	-	-
4.Вартість ресурсів	50000	1,1%	550	4.Касовий запас	1000	-	-
5.Сформований резерв по кредитному ризику	2500	-	2500	5.Інвестований залишок	314000	1,1%	3454
6.Разом пасиви	402500	6550	6.Разом активи	402500	15454
Чистий процентний доход	8904 грн.

Витрати по фінансуванню позички (вартість ресурсів) розраховуються за трансферною ціною ресурсів. Вартість ресурсів для фінансування позички розрахована по ставці 1,1%, тому що позичка фінансується за рахунок залишків на поточному рахунку клієнта, що є короткостроковими. Розмір резерву по кредитному ризику співробітники кредитного відділу оцінили в 5%. Сума обов'язкових резервів з 10 грудня 2001 року відповідно до постанови НБУ розраховується по диференційованій ставці в залежності від джерел залучення. А саме, норма обов'язкового резервування короткострокових коштів у національній валюті встановлена на рівні 10% річних [4].

Інвестиційний (непрямий) доход по клієнту, розрахований по трансферній ставці, склав 3454 грн.

Таким чином, чистий процентний доход (прибуток) по клієнту за звітний період склав 8904 грн., а прямі витрати по обслуговуванню клієнта - 10022 грн.

Для визначення рентабельності обслуговування ТОВ "Х" заповнимо таблицю 3.2, а результати представимо в табл. 3.4.

Таблиця 3.4 Розрахунок загального фінансового результату і рентабельності обслуговування ТОВ "Х"

Найменування показника	Значення за період
1. Чистий процентний доход, грн.	8904
2. Доход по послугах некредитного характеру, грн.	5539
3. Прямі непроцентні витрати, грн.	3472
4. Усього прибуток (чистий доход) за період, грн.	10971
5. Рентабельність обслуговування клієнта (групи клієнтів), %	109,5 %

Такий високий рівень рентабельності обслуговування клієнта ТОВ "Х" обумовлений наявністю процентного доходу по ньому (не всі клієнти звертаються за позичкою), значними середньоденними залишками на поточному рахунку й активному споживанні клієнтом послуг некредитного характеру.

Аналогічно можна розрахувати рентабельність обслуговування інших клієнтів банку і розподілити їх по цінових групах з диференційованими тарифами. Для того, щоб оцінити рівень тарифів банку по послугах некредитного характеру в цілому, необхідно проаналізувати репрезентативну вибірку клієнтів.

Таким чином, запропонована методика дозволить:

визначити порог прибутку від обслуговування всіх клієнтів і порога рентабельності обслуговування клієнтів;

провести аналіз клієнтської бази (угруповання клієнтів);

ідентифікувати весь комплекс послуг, якими клієнт користується в банку чи має намір споживати в майбутньому;

визначити прямі витрати по кожній з послуг, що надаються клієнту;

побудувати бюджет і баланс клієнта;

розрахувати фактичну рентабельності обслуговування клієнта;

порівняти рентабельність обслуговування кожного клієнта із середньозваженою рентабельністю обслуговування всіх клієнтів банку;

визначити важливість клієнта для банку і персрективность його обслуговування;

економічно обгрунтовати цінову політику банку та визначити шляхи щодо ії регулювання.

3.2 Економічна ефективність проекту впровадження і розвитку зарплатних пластикових карт

Протягом декількох останніх років з'явилася тенденція підвищення активності на ринку пластикових карт України. Сервісні мережі платіжно-карточних систем стають усе більш помітним елементом системи безготівкових розрахунків. Інтерес українських банків до закордонних банківських систем не випадковий. Випуск таких карток дозволяє інтегруватися у світову систему банківських послуг, підняти діловий престиж банку, завоювати ринок і залучити клієнтуру.

Приватбанк входить у число найбільших українських банків і є одним з лідерів по роботі з пластиковими картами.

Банк є дійсним членом двох платіжних систем - VІSA і MasterCard.

З огляду на накопичений досвід роботи з картковими продуктами, найбільшу мережу обслуговування пластикових карт Наказом Госказначейства України №134 від 30.03.01 р. ПриватБанк призначений уповноваженим банком по обслуговуванню наявних коштів державного і місцевого бюджетів, що перейшли на казначейське обслуговування. Сьогодні більш 9600 підприємств і організацій України і більш 1200000 їхніх співробітників оцінили переваги зарплатних проектів у порівнянні з традиційною формою виплати зарплати.

Безготівкові розрахунки стрімко набирають обороти і підтверджують ефективність і високий рівень іміджу організацій, що використовують дану систему розрахунків зі співробітниками.

Динаміка розвитку ринку платіжних карт на Україні вимагає гнучкого підходу до встановлення індивідуальних, нестандартних тарифів на обслуговування підприємств і організацій різних форм власності і фінансування для залучення на обслуговування нових і утримання існуючих клієнтів у частині виплати заробітної плати з використанням пластикових карт міжнародних платіжних систем.

Для ефективного залучення підприємств на зарплатні проекти і забезпечення подальшого успішного співробітництва з ними крім гнучкої тарифної політики обслуговування зарплатного проекту, у деяких випадках можна також використовувати випуск престижних зарплатних карт керівникам на пільгових умовах (по нестандартних тарифах).

Схему розрахунків по виплаті зарплати можна представити на рис. 3.2.



Рис. 3.2. Схема розрахунків по виплаті зарплати

Виходячи з вищенаведеного, необхідно позначити переваги зарплатного проекту для підприємства і для окремого співробітника.

Вигідність для підприємства:

спрощення процедури видачі заробітної плати;

полегшення роботи бухгалтерії;

підвищення ефективності праці співробітників підприємства за рахунок скорочення часу на видачу й одержання грошей;

при наявності у підприємства мережі філій по Україні можлива видача зарплатних карт співробітникам усіх філій і зарахування зарплати одночасно всім співробітникам з центрального офісу підприємства;

наявність міжнародної зарплатної пластикової карти дозволяє направити співробітника підприємства у відрядження в будь-яку країну світу в максимально короткий термін без видачі готівки під звіт;

реалізація зарплатного проекту не вимагає відкриття поточного рахунка в банку.

Вигідність для співробітників:

цілодобове одержання готівки;

з'являється можливість придбати на пільгових умовах додаткові карти для родичів і знайомих;

с зарплатної карти можна оплачувати комунальні послуги, а також рахунки будь-яких організацій, у тому числі навчання, лікування і ремонт автомобіля;

зручно знімати готівку з зарплатного рахунка, тому що Приватбанк надає можливість цілодобового безкоштовного зняття готівки у будь-якій філії/відділенні чи банкомату ПриватБанку в Україні;

інформацію про залишок коштів на карті можна одержати цілодобово по телефону чи через мережу банкоматів;

можна доручити поповнення карткового рахунка довіреній особі.

Вигода для підприємства:

значно скорочуються витрати на зарплату для касирів і устаткування для кас;

зменшуються витрати на транспортування і збереження коштів;

на зарплатні карти можуть бути встановлені кредитні ліміти (торгові і фінансові);

з'являється реальна можливість стабілізувати виплату заробітної плати за рахунок кредитування;

зберігається повна конфіденційність оплати праці.

Вигода для співробітників:

гроші працюють щодня;

на залишок коштів на зарплатному рахунку йде нарахування відсотків з підвищеним розміром процентної ставки;

можливе одержання кредитного ліміту по пільгових процентних ставках без забезпечення - під поруку підприємства;

є можливість відкриття різних видів внесків і одержання додаткового доходу до особистого бюджету;

можливість оплати товарів і послуг у торгово-сервісній мережі без стягування комісії;

автоматична участь у розиграшах коштовних призів і грошових внесків;

власники пластикових карт Приватбанку одержують знижки в торгово- сервісній мережі.

Безпека:

збереження коштів гарантована навіть при втраті чи крадіжці карти. Рахунок блокується по дзвінку власника карти в будь-який час доби;

не потрібно возити із собою всю готівку, набагато простіше і безпечніше взяти із собою тільки пластиковий гаманець.

Далі запропонован розрахунок ефективності впровадження зарплатного проекту.

При обслуговуванні зарплатних карт банк одержує доходи по наступних основних статтях (табл. 3.5).

Станом на кінець другого півріччя 2003 р. основні доходи ПриватБанк одержав за рахунок комісії за касове обслуговування, за щомісячне обслуговування і від розміщення пасивів. Зі збільшенням числа конкурентів у пластиковому бізнесі тарифи на випуск і обслуговування карт, а ,отже і доходи від випуску і щомісячного обслуговування знижуються. Отже, необхідно змінити структуру доходів за рахунок: збільшення доходу від обороту в торгово-сервісній мережі і доходу від надання торгових кредитів.

Таблиця 3.5 Основні статті доходу банку при обслуговуванні зарплатних карт

Вид доходу	Питома вага,%
Комісія за касове обслуговування	39,95
Комісія за щомісячне обслуговування	25,72
Доход від розміщення притягнутих пасивів	19,58
Доход від надання торгових кредитів	7,28
Комісія за випуск	5,47
Доход від обороту в торгово-сервісній мережі	2,00
Разом	100

Витрати банку по зарплатному проекту банк несе по наступних основних статтях (табл. 3.6):

Таблиця 3.6 Основні статті витрат банку при обслуговуванні зарплатних карт

Вид витрат	Питома вага,%
Витрати на випуск карт	56,96
Зарплата співробітника (540 грн., 3656 зарплатних карт на 1 співробітника)	18,31
Відсотки на залишки	15,60
Видаткові матеріали (чеки банкоматів і терміналів)	9,13
Установка обладнання	0
Разом	100

Далі приведемо розрахунок річної прибутковості по зарплатному проекту при наступних усереднених даних:

випуск карти - 2,63 грн.;

щомісячне обслуговування - 1,03 грн.;

кількість співробітників підприємства - 300 чоловік;

фонд заробітної плати - 60000 грн.;

середньомісячний залишок на СКР (строковому картковому рахунку) - 18450 грн.;

середньомісячний оборот у мережі еквайрінга Приватбанку (2% від ФЗП) - 1200 грн.;

середньомісячний використовуваний торговий кредит (7% від ФЗП) - 4200 грн.

Обгрунтування економічної ефективності проекту впровадження і розвитку зарплатних пластикових карт наведене у табл. 3.7.

Таблиця 3.7 Розрахунок прибутковості по зарплатному проекту

Стаття доходу	Сума, грн.
Комісія за касове обслуговування (розмір комісії за випуск і щомісячне обслуговування узята як середня величина в розрахунку на 1 карту випущену Приватбанком у 2003 році)	5400
Комісія за щомісячне обслуговування (розмір комісії за випуск і щомісячне обслуговування узята як середня величина в розрахунку на 1 карту випущену Приватбанком у 2003 році)	3708
Доход від розміщення притягнутих пасивів	2823
Доход від надання торгових кредитів	1050
Комісія за випуск	789
Доход від обороту в торгово-сервісній мережі	288
Усього	14058
Стаття витрат	Сума, грн.
Витрати на випуск карт (11,23 грн.) (витрати на випуск узята як середня величина (тобто незалежно від типу карти) і містять у собі: вартість эмбосувания, вартість конверта з пін-кодом, оплата фірмі CARDTECH за процесування, накладні витрати)	3369
Зарплата співробітника (540 грн. і 3656 карт на 1 співробітника)	1083
Відсотки на залишки (5% річних)	923
Видаткові матеріали	540
Установка обладнання (прийнято, що при впровадженні зарплатного проекту на 300 чоловік установка обаднання на підприємстві не потрібно)	0
Усього	5915
РАЗОМ	8143

Таким чином, проаналізувавши дані табл. 3.7, можна зробити висновок про те, що при впровадженні зарплатного проекту кількістю 300 пластикових карт, банк одержує щорічний доход 8143 грн. Крім того залишки на картрахунках дозволяють банку консолідувати ресурси для проведення активних операцій. Тобто пластикові картки стають ще одним реальним засобом залучення коштів комерційним банком. Усі перераховані вище переваги використання пластикових карт як для підприємства, так і для окремого працівника, роблять їх незамінною річчю в щоденному використанні. У зручності застосування цього платіжного інструмента вже переконалися мільйони українців. І їхнє число постійне росте. Прогноз на подальший розвиток банківського ринку пластикових продуктів оптимістичний. Але вихід на ринок більшої кількості емітентів робить боротьбу за кожного окремого клієнта більш жорсткою. Тому надалі банку необхідно проводити "агресивну" маркетингову політику для того, щоб не тільки удержати вже існуючих клієнтів, але і залучити нових. У майбутньому варто очікувати спрощення в оформленні й обслуговуванні цього відносно нового для нашого ринку банківського продукту.

У програмі КФ ПриватБанку на 2004 рік закладена цифра в 5 тис. зарплатних пластикових карт. Це говорить про те, що банк розширює свій вплив на цьому сегменті ринку, і крок за кроком зміцнює свої лідуючі позиції.

Аспекти вдосконалювання зарплатного проекту банком містять у собі:

розробку маркетингової стратегії;

спрощення організаційних процедур;

зменшення часу від початку оформлення до впровадження карт;

розширення інфраструктури терміналів;

збільшення пакета послуг, які можна одержати за допомогою зарплатних карт;

надання пільг при впровадженні проету кількістю більш 100 карт;

зниження вартості розрахунково-касового обслуговування;

впровадження методу пересічних продажів (при укладенні кредитного договору вноситься пункт про обов'язкове впровадження зарплатного проекту на підприємстві) та ін.

3.3 Напрями управління кредитним ризиком

Ринкова трансформація економіки України у всіх сферах діяльності, в тому числі банківській, пов'язана із значними труднощами і протиріччями. Переважну частину невдач, які виникають при цьому, можна було б уникнути за наявності своєчасної та достатньої інформації про механізм формування банківських ризиків. Останні полягають у невизначеності результатів діяльності і можливих несприятливих наслідків. Звідси - актуальність розробки науково-обгрунтованого методичного забезпечення дослідження ризиків банківської діяльності на різних рівнях управління.

У зв'язку зі специфікою банків особливе місце в системі банківських ризиків займає кредитний ризик, пов'язаний з кредитною діяльністю банків.

Кредитний ризик - імовірність неповернення позичальником отриманого кредиту та процентів за користування позикою в результаті фінансових ускладнень, фінансового краху чи шахрайства.

Причини нездатності чи небажання боржника виконати свої зобов'язання у відповідності зі строками та умовами кредитного договору зображені на рис. 3.3.

Кредитний ризик виникає не тільки стосовно кредитів, але й інших балансових і позабалансових статей, таких як банківська гарантія, акцепт, вкладення в цінні папери.

Згідно з світовими стандартами із врахуванням економічних умов України можна умовно визначити три моделі поведінки банків на кредитному ринку.

1. Частка кредитів у загальному обсязі працюючих активів банку на рівні до 30%, де цей банк проводить вкрай обережну кредитну політику та забезпечує свою прибутковість проведенням менш ризикових активних операцій. При цьому банк втрачає значний сегмент фінансового ринку. Таке співвідношення дуже бажане для нового банку, який не має своєї клієнтури та досвіду роботи.



Рис 3.3. Причини нездатності чи небажання боржника виконати свої зобов'язання у відповідності зі строками та умовами кредитного договору

2. Частка кредитів в обсязі працюючих активів на рівні 30% - 50% - цей банк проводить зважену кредитну політику. Характерно для стабільних та надійних банків, які працюють з високим рівнем прибутку, однак старанно обмірковують свою кредитну політику.

3. Частка кредитів в обсязі працюючих активів більш 50% - цей банк проводить агресивну політику на ринку. Подібна політика може бути обгрунтована тільки надмірними прибутками і не повинна бути постійним явищем. Причому, чим вища частка та триваліший період, тим вище рівень ризику.

Сукупний кредитний ризик розподіляється (концентрується) за такими напрямками:

ризик концентрації у розрізі бізнесу (корпоративний бізнес, індивідуальний бізнес, міжбанківський бізнес тощо);

ризик концентрації в розрізі споріднених та системних клієнтів, пов'язаних із банком через відносини власності, або за рахунок можливості здійснювати контроль над банком, що може призвести до значних проблем, оскільки кредитоспроможність таких позичальників не завжди визначається об'єктивно;

ризик концентрації в розрізі клієнтів, галузей, регіонів тощо. Значні позички, надані одному позичальнику або групі пов'язаних позичальників, часто є причиною виникаючих у банку проблем щодо концентрації кредитного ризику. Великі концентрації ризику можуть виникати і при кредитуванні підприємств однієї галузі, сектору економіки, одного географічного регіону, або великої кількості позичальників з іншими загальними характеристиками, що робить їх вразливими щодо впливу спільних несприятливих чинників.