Фінансовий менеджмент діяльності комерційних банків

1.3 Організаційно-функціональна модель фінансового менеджменту комерційного банку

Відповідно до мети вдосконалення фінансового планування сформуємо організаційно-функціональну модель фінансового менеджменту діяльності комерційного банку. Для цього необхідно виділити центри діяльності, що роблять послуги і здійснюють операції і доходи, що одержують по них. Найбільш великим організаційно-функціональним підрозділом філії комерційного банку є Департамент, що поділяється на більш відособлені підрозділи, такі як Управління і відділ.

Кожен центр діяльності містить у собі ряд функціональних підрозділів, структурованих по видах послуг і здійснюваних операцій. У табл. 1.1. представлено класифікацію центрів банківської діяльності, що відповідає типовій організаційно-функціональній структурі філії комерційного банку.

Таблиця 1.1 Центри банківської діяльності філії універсального комерційного банку

Департамент корпоративного клієнта	Управління розрахунково-касового обслуговування	Операційні служби Служби кореспондентських відносин Касові служби і служби грошового обігу
	Управління валютних операцій	Відділ валютного обслуговування клієнтів Відділ кореспондентських відносин Відділ акредитивних розрахунків
	Управління активно-пасивних операцій	Відділ кредитування Відділ залучення депозитних коштів Відділ вексельного обігу
	Управління цінних паперів і інвестицій	Відділ цінних паперів Відділ депозитарного обслуговування клієнтів
Департамент індивідуального обслуговування клієнта	Операційне управління	Відділ по залученню депозитів фізичних осіб Відділ кредитування фізичних осіб Відділ неторгових операцій
	Управління операцій із пластиковими картами	Відділ пластикових карт Відділ просування послуг населенню Служби обслуговування банкоматів

Підрозділи, що не приносять прямих доходів і забезпечують функціонування інших центрів, відносяться до числа управлінських і обслуговуючих, і називаються підтримуючими напрямками. Обслуговуючі структурні центри виконують допоміжні функції стосовно діяльності інших підрозділів. До них відносяться служби автоматизації і комп'ютерних систем, маркетингу і реклами, управління персоналом, адміністративно-господарські служби та інші. Окремим великим структурним підрозділом є бухгалтерія, яка не приносить прямих доходів, але безпосередньо сприяє операційної діяльності бизнесів.

Управлінські структурні центри включають керуючі органи і підрозділи, що підтримують функції управління. Такі підрозділи, що підтримують функції фінансового управління в комерційному банку, об'єднані в окреме фінансове управління, що поєднує в собі аналітичні і планові функції. У зв'язку з тим, що механізм фінансового менеджменту комерційного банку являє собою переплетені в часі і функціонально-багатоступінчасті складні процеси, то начальник фінансового управління повинен підкорятися безпосередньо вищому керівництву комерційного банку чи його установи (філії).

Місце фінансового упрвління в організаційній структурі філії комерційного банку представлене на рис. 1.6.



Рис. 1.6. Місце фінансового управління в організаційній структурі філії комерційного банку

Схема функціональної взаємодії підрозділів фінансового упрвління з іншими структурними підрозділами філії комерційного банку представлена на рис. 1.7.

Інформаційну базу фінансового планування діяльності комерційного банку складають результати фінансового аналізу. Він здійснюється фахівцями сектора фінансового аналізу, що входить до складу планово-бюджетного відділу, що тісно взаємодіють з бухгалтерією. Крім сектора фінансового аналізу, до складу планово-бюджетного відділу входить сектор управління прибутком і бюджетом. Казначейство - підрозділ, що займається фондированием коштів банку і забезпеченням ліквідності. Казначейство тісно взаємодіє з відділом по управлінню фінансовими ризиками.

Зовнішня середа

потік інформації

керуючий вплив

Рис. 1.7. Функціональні зв'язки підрозділів Фінансового Управління з іншими структурними підрозділами філії комерційного банку

Найбільш важливим є взаємодія фінансового управління з керівництвом комерційного банку у вирішенні оперативних і стратегічних управлінських задач. У той же час комплексна система фінансового менеджменту комерційного банку може бути успішно реалізована тільки за умови кооперованого стилю управління, у рамках якого узгодження цілей і оцінка результатів відбувається в процесі консультацій співробітників підрозділів фінансового управління і керівників центрів діяльності комерційного банку.

У взаємодії з управлінськими функціями фінансове управління виконує наступні функції:

проведення аналізу і складання фінансової звітності;

здійснення планування і контролю фінансових результатів діяльності;

оцінка і консалтинг управлінських рішень.

У взаємодії з операційно-функціональними підрозділами, що безпосередньо виконують різні операції і надають банківські послуги, фінансове управління виконує наступні основні функції:

робить кількісну оцінку ефективності здійснення банківських операцій і встановлює ліміти;

дає економічне обгрунтування бізнесів-проектів;

здійснює підбор і аналіз використовуваних методик розрахунків і оцінки діяльності комерційного банку.

Таким чином, фінансове управління задає операційно-функціональним підрозділам комерційного банку кількісні критерії і ліміти при здійсненні операцій, методологію розрахунків, прийняту в комерційному банку і затверджену керівництвом. Тим більше це важливо, оскільки підрозділи не можуть побачити загальної картини роботи комерційного банку в цілому, тому що вузько спеціалізовані на виконанні своїх функцій.

Необхідність підвищення ефективності фінансового менеджменту комерційного банку (філії) вимагає централізації аналізу і планування в комерційному банку, що стає можливої на основі розвитку інформаційних технологій і можливостей обчислювальної техніки. Для цього в штаті фінансового управління повинні бути передбачені посади програмістів. Це дозволяє зменшити кількість фахівців, визволити робочий час, необхідне для складання звітності в підрозділах.

Для ефективного застосування інструментів фінансового менеджменту комерційним банкам необхідна відповідним чином організована інформаційна система, здатна забезпечити глибоку автоматизовану обробку економічних даних. Таким чином, важливою задачею для українських комерційних банків у цілому на сьогодні є розробка власних програмних комплексів, здатних уніфікувати і зробити більш достовірними звітність і моніторинг їхньої діяльності, скоротити документообіг і збільшити швидкість обміну інформацією між усіма структурними підрозділами комерційного банку.

Вивчення теоретичних положень фінансового менеджменту діяльності комерційних банків дозволяє зробити наступні висновки:

Комерційний банк виступає суб'єктом комерційної діяльності. Ефективне функціонування комерційного банку в умовах ринкової економіки можливо тільки через здійснення фінансового менеджменту.

Менеджмент як наука має свій предмет, специфічні проблеми і підходи до їх розв'язання. Фінансовий менеджмент - це наука і мистецтво приймати інвестиційні рішення щодо вибору джерел фінансування.

Фінансовий менеджмент у комерційних банках, як і будь-яка наука, базується на певних принципах (спрямованість дій суб'єкта на досягнення певних цілей; єдність мети, результатів і засобів її досягнення; комплексність процесу фінансового менеджменту; єдність і погодженість стратегічного, тактичного і фінансового планування; контроль прийняття і виконання управлінських рішень в галузі фінансів) та виконує конкретні функції: планування, прогнозування, організації, обліку, оцінки, аналізу, регулювання, координування, стимулювання і контролю.

Важливою сферою фінансового управління є система планування. Планування представляє собою процес прийняття рішень, орієнтований у майбутнє, і який є невід'ємною частиною управління. Предметом планування виступають рішення стосовно майбутніх подій, прийняті в сьогоденні. Більшість учених, що займаються проблемами аналізу і планування банківської діяльності, розглядають планування як багаторівневий процес, який містить у собі рівні стратегічного, тактичного і фінансового планування. Визначено місце фінансового планування в системі фінансового менеджменту діяльності комерційного банку.

Організаційно-функціональну модель фінансового менеджменту діяльності комерційного банку заснована на кооперованому стилі управління з розподілом функцій між вищим менеджментом і керівниками структурних підрозділів. Об'єктами управління у фінансовому менеджменті в комерційному банку є: операції комерційного банку, формування капіталу банку, активні та пасивні операції, комісійно-посередницькі операції, ліквідність і фінансові ризики, фінансові результати (доходи, видатки, прибуток, рентабельність).

Таким чином, розглянута концепція фінансового менеджменту діяльності комерційного банку створює умови здійснення практичного дослідження (аналізу) системи фінансового менеджменту базового підприємства.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ОБ'ЄКТІВ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

2.1 Характеристика Донецької філії ПриватБанк

ПриватБанк заснований 19 березня 1992 року. Станом на 20.10.2003 р. оплачений статутний фонд банку складає 300 млн. грн., капітал - 533 млн. грн.

На сьогоднішній день банк пропонує громадянам України більш 300 видів послуг, серед яких поточні вкладні операції, карткові продукти, різноманітні програми споживчого кредитування, здійснювані в партнерстві з вітчизняними торгівельними, рієлторськими компаніями й автовиробниками. Банк є уповноваженим Урядом України банком по виплаті пенсій і соціальної допомоги громадянам, виплаті компенсацій жертвам нацистських переслідувань, і активно впроваджує програми обслуговування для окремих, найменш соціально захищених, категорій клієнтів, зокрема, пенсіонерів. Сьогодні рахунки в ПриватБанку мають більш 700 тисяч пенсіонерів та одержувачів соціальних виплат.

Регіональна мережа ПриватБанку містить у собі 1420 філій і відділень по всій Україні. Частка ПриватБанку на ринку пластикових карток - більш 41% . Обсяг випуску карток у 2003 році виріс у 4 рази і досяг 3,5 мільйони.

Як об'єкт дипломного дослідження автором обрана Донецька філія ПриватБанку, що є найбільшим банком України і по всіх рейтингових параметрах входить у першу п'ятірку банків - лідерів. Такий вибір об'єкта обумовлений тим, що в системі ПриватБанку впроваджуються передові методики і технології фінансового менеджменту: ПК "Укроп", "Аналіз", "Бюджетний план-2003", "Бюджет Банку", а також деякі інші. Одним з таких нововведень є програмний комплекс "Бюджетний план-2003", що існує в мережі Іnternet, та дозволяє філіям у процесі складання річного плану взаємодіяти з підрозділами Головного банку в режимі "on-lіne". Іншим програмним продуктом, впровадженим в мережі ПриватБанку, є "Бюджет Банку", що дозволяє формувати, контролювати й аналізувати як бюджет філії в цілому, так і його окремих структурних підрозділів (відділів, департаментів, відділень).

За допомогою ПК "Укроп" ведеться облік кредитної і депозитної бази філії. Він дозволяє розраховувати значення показників ліквідності, формувати баланс філії. Також цей ПК формує історію особових рахунків, історію курсів НБУ по валютах та ін.

Програмний продукт "Аналіз" дозволяє розраховувати суму резерву на кореспондентському рахунку філії, формує баланси в різних розрізах, розраховує чисті активи і чисті пасиви, а також прибуток філії в цілому і по відділеннях, дозволяє розшифрувати по особових рахунках окремі статті доходів і витрат та ін.

Донецька філія є однією з великих у мережі філій ПриватБанку північного регіону Донбасу. Дані табл. 2.1. показують рейтингове положення Донецької філії в системі ПриватБанку.

Таблиця 2.1 Рейтинг Донецької філії в системі ПриватБанку у 2003 році

№	Показник	Місце в системі (усього - 21 РУ і СФ)
1	Капітал на 31.12.2003 р.	11
2	Бюджетний прибуток з 1.01.2003 по 31.12.2003 р.	6
3	Прибуток на одного співробітника з 1.01.2003 по 31.12.2003 р.	2
4	Ефективність обслуговування активів за грудень 2003р.	7
5	Власні засоби у фін. вираженні на 31.12.2003 р.	7
6	Ризикові кредитні вкладення станом на 31.12.2003 р.	9-е місце серед 11-ти СФ
7	Мікрокредити станом на 30.12.2003 р.	4-е місце серед 11-ти СФ
8	Чиста процентна маржа з 1.01.2003 по 31.12.2003 р.	3
9	Чиста непроцентна маржа з 1.01.2003 по 31.12.2003 р	9
10	Процентний спред з 1.01.2003 по 31.12.2003 р.	5
11	Загальний спред з 1.01.2003 по 31.12.2003 р.	2

Згідно до Положення "Про порядок видачі банківських ліцензій на виконання окремих операцій", затвердженого Постановою Правління НБУ від 17.07.01 № 275, Донецька філія здійснює діяльність за 14 пунктами загальнобанківської ліцензії.

Незважаючи на неповний перелік виконуваних операцій, Донецька філія ПриватБанку має диверсифіковану клієнтську базу. Серед клієнтів, що користуються комплексом розрахунково-касових послуг, близько 60% складають підприємства торгівлі. Крім того, клієнтами Донецької філії є підприємства таких сфер економіки, як електроенергетика, чорна металургія, машинобудування і металообробка, виробництво будматеріалів, легка і харчова промисловість, сільське господарство та ін.

Донецька філія Приватбанку була організована у 1995 році і в даний час динамічно розвивається, збільшуючи обсяги активів і прибутку, розширюючи свій сектор банківського ринку в регіоні. Йому властиві загальні тенденції розвитку банківської системи України, а саме скорочення процентної маржі, розширення сфери некредитних послуг, активізація просування банківських продуктів на ринок в умовах конкуренції, що підсилюється.

Філія активно працює по таких напрямках, як кредитні послуги юридичним та фізичним особам, мікрокредитування, споживче кредитування, депозитні операції фізичних осіб, продаж банківських металів, зарплатні проекти й особисті пластикові картки, документарні і валютообмінні операції, а також міжнародні перекази фізичних осіб тощо.

Основні результати діяльності КФ ПриватБанк характеризують дані табл.2.2.

Таблиця 2.2 Основні результати діяльності КФ ПриватБанк

Показники діяльності банку	Рівень показника
1. Клієнтська база на 01.01.04, тис. од. - усього, у тому числі:	2,2
кількість рахунків юридичних осіб, тис. од.	1,3
кількість рахунків підприємців, тис. од.	0,9
2. Кількість позичальників, тис. од. - усього у тому числі:	5
кредити юридичним особам і підприємцям, тис. од.	1
споживчі кредити, тис. од.	4
3. Кількість вкладників, тис. од.	8
4. Кількість пластикових карток, тис. од.	53,8
5. Кількість пенсійних карток і рахунків, тис. од.	20
6. Кількість еквайрінга, од.	114
7. Кількість банкоматів, од.	21
8. Кількість емітентів на обслуговуванні, підприємств	50
9. Кількість власників цінних паперів, тис чол.	70

Фінансовий стан КФ ПриватБанк характеризують дані балансу, наведені в Додатку А.

Особливу увагу банк приділяє розвитку зарплатних проектів, пенсійній і соціальній програмам.

У план розвитку Донецької філії на 2004 рік закладена стратегія утримання лідируючих позицій ПриватБанку по основних напрямках діяльності в м. Донецьку і розширення присутності на банківському ринку м.м. Слов'янськ і Дружківка, де філія має безбалансові відділення. Основні зусилля філії будуть спрямовані на створення в цих містах інфраструктури для розвитку пластикових продуктів.

2.2 Аналіз доходів і витрат комерційного банку КФ ПриватБанк

Фінансовий аналіз як наука вивчає фінансові відносини, виражені в категоріях фінансів і фінансових показників. При цьому роль його в керуванні комерційним банком полягає в тому, що він є самостійною фазою керування, інструментом фінансового керування і методом його оцінки.

Відомо, що однієї з основних цілей комерційного банку, як і будь-якого іншого суб'єкта господарювання є одержання для нього прийнятних фінансових результатів при дотриманні певних обмежень. У свою чергу, фінансовий стан - узагальнююча характеристика банку, що відображає рівень дотримання їм у своїй діяльності зазначених обмежень.

Метою управління банком, у цьому зв'язку, є забезпечення умов для одержання їм бажаних фінансових результатів при підтримці одночасно необхідного рівня його фінансового стану. Фінансовий аналіз дозволяє оцінити ступінь досягнення цілей управління, тобто його ефективність, при цьому фінансовий стан більше характеризує ефективність його фінансового управління, чим управління в цілому.

У даному дипломному проекті буде проведений фінансовий аналіз таких об'єктів фінансового менеджменту комерційному банку КФ ПриватБанк як: доходи, витрати, прибуток і рентабельність.

Аналіз доходів і витрат комерційного банку здійснюється з метою визначення напрямків та можливостей збільшення його прибутку та підвищення рентабельності на основі ефективного управління доходами і витратами. Отже, значення аналізу доходів та витрат полягає у тому, що він є необхідною умовою ефективного управління фінансовою діяльністю і може розглядатися як допоміжна функція системи фінансового менеджменту комерційного банку.

Завдання аналізу доходів та витрат визначаються його метою і місцем у системі управління діяльністю банку. Основними завданнями аналізу доходів і витрат комерційного банку є:

оцінка виконання плану доходів;

аналіз структури доходів;

аналіз динаміки доходів в цілому, за складом та структурою;

оцінка впливу факторів на формування доходів в цілому та за видами доходів;

аналіз доходності активів банку;

визначення тенденцій зміни абсолютного обсягу, структури та рівня доходів за період;

оцінка виконання кошторису витрат;

аналіз структури витрат;

аналіз динаміки витрат в цілому, за складом та структурою;

оцінка впливу факторів на утворення витрат в цілому та за видами витрат;

аналіз рівня витрат комерційного банку;

визначення тенденцій зміни абсолютного обсягу, структури і рівня витрат за період;

оцінка співвідношення доходів та витрат комерційного банку і визначення прибутку (збитку) комерційного банку до оподаткування.

Аналіз доходу банку здійснюється за наступними напрямками: загальний аналіз доходів, факторний аналіз доходів, аналіз доходності банку.

Загальний аналіз доходу банку передбачає попереднє його групування за джерелами утворення.

Загальний аналіз доходів банку грунтується на використанні методик вертикального та горизонтального економічного аналізу, які дозволяють оцінити структуру об'єкта аналізу (у даному випадку - доходу банку) та визначити динаміку доходу в цілому і за кожною його складовою.

Система показників, які використовуються в загальному аналізі доходу, включає абсолютні вартісні показники, що характеризують обсяг доходу в цілому та за його складовими; відносні показники структури, якими визначається питома вага кожної складової доходу; абсолютні та відносні показники динаміки, які дозволяють оцінити зміну доходу банку: його загального обсягу, за складом та структурою.

Динаміку доходів КФ ПриватБанк розглянуто у табл. 2.3.

Таблиця 2.3 Динаміка доходу комерційного банку КФ ПриватБанк за період 2002-2003 рр.

Показник	2002 р.	2003 р.	Відхилення
	грн.	% до підсумку	грн.	% до підсумку	абсолютне, грн.	в % до бази	За пунктами структури
Процентний доход	1385732	58,98	1514313	59,55	128581	9,28	0,57
Комісійний доход	865240	36,83	985900	38,77	120660	13,95	1,94
Доход від торгівельних операцій	45237	1,93	40415	1,59	-4822	-10,66	-0,34
Інший доход	53153	2,26	2180	0,09	-50973	-95,90	-2,18
Доход разом	2349398	100	2542807	100	193409	8,23	-

Аналіз даних, що характеризують динаміку доходу, дозволяє дати управлінню доходами в цілому позитивну оцінку.

Збільшення процентного доходу на 9,28% (128581 грн.) свідчить про активну політику банку на ринку кредитних ресурсів.

Загальне збільшення доходу на 8,23% (193409 грн.) супроводжувалось зростанням не всіх його складових.

Разом з тим, різні темпи приросту окремих видів доходу призвели до зміни в його структурі. У звітному році спостерігається зменшення питомої ваги доходів від торговельних операцій на 0,34 пункти та іншого доходу на 2,18 пункти порівняно з попереднім роком. Причиною цього є випереджаюче зменшення доходів від торгівельних операцій (причиною якого стала ситуація на ринку наявної валюти), темп приросту якого склав -10,66% і іншого доходу, темп приросту якого склав -95,90% поряд з темпом приросту всього доходу 8,23%.

Зменшення доходу від торговельних операцій з іноземною валютою на 4822 грн. (40415 грн. у 2003 році і 45237 грн. у 2002 році) є результатом діяльності банку на ринку валютних ресурсів.

Коливання питомої ваги іншого доходу пов'язане з конкретною фінансово-господарською ситуацією, що виникла у процесі діяльності банку. Продаж основних засобів або надходження штрафів не можуть бути стабільними джерелами отримання доходу, тому їх значення у формуванні доходу є другорядним, а оцінка здійснюється за кожним фактом отримання іншого доходу окремо.

Падіння питомої ваги й абсолютної величини інших доходів у структурі на -2,18 пункти або на 50973 грн. свідчить про те, що імовірніше всього в попередньому році були разові операції, яких у звітному періоді не було.

Більший темп приросту процентного доходу (9,28%) порівняно з середнім темпом приросту доходу (8,23%) зумовив збільшення питомої ваги процентного доходу у загальному обсязі доходів на 0,57 пункти, що обумовлено збільшенням кредитного портфеля.

На рисунку 2.1 зображено діаграму, яка уточнює результуючу інформацію щодо динаміки доходу комерційного банку КФ ПриватБанк за період 2001-2003 рр.

Рис 2.1. Динаміка доходу комерційного банку КФ ПриватБанк за період 2001-2003 рр.

Таким чином, загальна, вцілому позитивна оцінка, потребує уточнення, яке має грунтуватися на аналізі окремих складових доходу, дослідженні доходу від окремих операцій, вивченні причин, що обумовили зміну доходу за обсягом, складом і структурою.

Дослідження окремих складових доходу здійснюють, починаючи з тих його видів, питома вага яких переважає у загальному обсязі доходу звітного року. Необхідно дослідити склад і структуру процентного доходу банку, навіть якщо за питомою вагою він поступається іншим видам доходу.

Кількісна оцінка впливу різноманітних чинників на доход комерційного банку передбачає застосування методик факторного аналізу.

Основою факторного аналізу доходу є побудова факторної моделі, що характеризує зв'язок між чинниками та результатом, яким у даному випадку є доход комерційного банку.

В основу детермінованого моделювання факторної системи покладено можливість тотожного перетворення первісного алгоритму результативного показника відповідно до теоретично передбачених функціональних зв'язків цього показника з чинниками. Детерміноване моделювання є основою кількісної оцінки впливу окремих чинників на зміну результативного показника.

Детермінований факторний аналіз доходів здійснюється за видами операцій, внаслідок яких вони отримуються.

Доходи від основних операцій, пов'язаних з розміщенням капіталу і зобов'язань в активах банку, складаються з доходів, отриманих від кредитування і аналогічних операцій, доходів від операцій з цінними паперами, доходів від обліку векселів, доходів від операцій з іноземною валютою, комісійних доходів тощо.

Доходи комерційного банку від основних операцій досліджуються в межах загального аналізу доходу, а також за окремою інформацією або групами аналогічних операцій, залежно від їх значимості у діяльності банку. Особлива увага приділяється процентним доходам від кредитних операцій, питома вага яких у обсязі валового доходу за нормальних умов складає близько 70%, а в деяких випадках і більше. При проведенні аналізу процентні доходи деталізуються за статтями доходів, категоріями позичальників, терміном наданого кредиту, ставками позикового процента тощо.

Подальший аналіз доходів від основних операцій передбачає визначення і кількісну оцінку впливу факторів на суму отриманих доходів.

Факторний аналіз процентних доходів від кредитних операцій може здійснюватись за кожним видом з урахуванням умов конкретної угоди. У цьому випадку застосовується дво- або трьохфакторна мультиплікативна модель:

 або д, (2.1)

де Д - сумма отриманого доходу, грн.;

r - доходність операції (норма доходу на вкладений капітал), %;

Р - сума наданого кредиту (позики), грн.;

t - термін здійснення операцій, днів;

К - 360 днів і є постійною величиною, тому не розглядається як окремий фактор впливу на доход;

i - річна ставка позикового проценту, %.

Показник доходності операцій за першою факторною моделлю обчислюється незалежно від терміну дії угоди:

або . (2.2)

У другій моделі замість показника доходності операцій (r) використано річну процентну ставку (і), яка дозволяє не тільки порівнювати доходність даної операції з аналогічними, але і дає змогу ввести до моделі третій фактор - термін дії угоди (t).

Оскільки зв'язок між факторами та результатом є функціональним, то для обчислення впливу факторів на результат можна використати будь-який з методів детермінованого факторного аналізу.

Якщо аналітик не має даних щодо конкретних операцій, результатом яких є отримання процентних доходів, для факторного аналізу можна використати звітну інформацію, що міститься у Балансі та Бюджеті. Такий аналіз носить більш загальний характер, але його результати можуть бути надзвичайно цікавими з точки зору інтегральної оцінки впливу на доход динаміки активів, що є джерелом процентного доходу, та середньозваженої процентної ставки за цими активами. Виходячи з цього, факторна модель залежності процентного доходу від залишків на відповідних активних рахунках та середньозваженої процентної ставки має вигляд:

, (2.3)

де A - залишки на рахунках активу балансу, де обліковуються надані банком кредити і позики, грн.;

LД - середньозважена процентна ставка за даною групою активів, %.

Наприкінці факторного аналізу встановлюється, за рахунок яких кредитних угод зросли або скоротилися відповідні активи, що призвело до зміни середньої процентної ставки. Причиною підвищення процентної ставки може бути зміна структури активів або загальне подорожчання кредитних ресурсів у регіоні.

Визначення впливу факторів на суму процентного доходу можна здійснити будь-яким методом детермінованого факторного аналізу.

В узагальненому вигляді доцільно розглянути методику факторного аналізу процентного доходу комерційного банку КФ ПриватБанк.

Факторний аналіз процентного доходу складається з наступних етапів:

1. Побудова детермінованої двохфакторної мультиплікативної моделі, яка відображає зв'язок процентного доходу (Д) з залишками відповідних активів (А) і доходністю процентних активів LД:

. (2.4)

Факторний аналіз на основі даної моделі доцільно здійснювати методом абсолютних різниць.

2. Визначення абсолютної зміни процентних доходів у звітному періоді (Д):

ДД=Д1 - Д0, (2.5)

де Д1, Д0 - відповідно процентні доходи звітного і попереднього періодів, грн.

3. Оцінка кількісного впливу чинників на зміну процентного доходу:

Д(А) =ДА*LД0, Д(LД) =А1 *LД, (2.6)

де Д(А), Д(LД) - абсолютна зміна процентного доходу внаслідок зміни відповідних чинників: величин процентних активів (А) та їх доходності (LД), грн.;

А,LД - абсолютна зміна у звітному періоді чинників, що обумовлююсь зміну процентного доходу;

LД0 - доходність процентних активів у попередньому році, у вигляді десяткового дробу;

А1 - величина процентних активів на кінець звітного року, грн.

4. Оцінка сукупного впливу чинників на зміну процентного доходу:

Д=Д(А) +Д(LД). (2.7)

Якщо аналіз проведено правильно, результат обчислень на даному етапі (Д) має співпадати з абсолютною зміною процентного доходу, яку було обчислено на другому етапі факторного аналізу за формулою:

Д=Д1-Д0 . (2.8)

Результати факторного аналізу узагальнено у табл. 2.4.

Таблиця 2.4 Розрахунок впливу чинників на зміну процентного доходу комерційного банку КФ ПриватБанк

Показник	Умовне позначення	2002 р.	2003 р.	Абсолютне відхилення
				усього	у тому числі внаслідок впливу чинників
					А	LД
Показники фінансової звітності:
Процентний доход, тис. грн.	Д	1385732	1514312	128580	314773,74	-186193,7
Процентні активи на кінець року, тис. грн.	А	7018671	8612986	1594315	-	-
Розрахунковий показник:	LД	0,1974	0,1758	-0,0216	-	-
Доходність про- центних активів

Як видно з результатів обчислень, наведених у табл. 2.4, приріст процентного доходу у розмірі 128580 грн. є наслідком впливу обох чинників: обсягу процентних активів і доходністі процентних активів.

За рахунок збільшення обсягу процентних активів на 1594315 грн. процентний доход збільшився на 314773,7 грн., а за рахунок зменшення фактора прибутковості активів - на -0,0216 процентний доход зменшився на 186193,7 грн.

Комерційний банк у своєму розвитку використовує екстенсивні (активи) фактори збільшення абсолютної величини процентного доходу, що безумовно заслуговує на позитивну оцінку у ситуації загального зниження процентних ставок по кредитах.

Крім показників доходності фінансових операцій в аналізі застосовуються показники доходності активів.

Доходність активів обчислюється як відношення отриманих за звітний період доходів до середніх залишків активів банку, визначених згідно з балансом.

У фінансовому аналізі доходності банків розрізняють показники:

загальна доходність активів (dA)

доходність процентних активів (dA процент)

Обчислення названих показників здійснюється за формулами:

. (2.9)

, (2.10)

де Д - доход банку, грн.;

Д процент - процентний доход, грн.;

А - середні залишки активів банку згідно за балансом, грн.;

А процент - середні залишки процентних активів згідно з балансом, що є джерелом процентних доходів.

Дещо спрощеною є методика оцінки доходності активів за показниками, які обчислюються як відношення доходу до залишків активів на кінець періоду, протягом якого отримано відповідний доход.

Показники доходності досліджуються за методикою коефіцієнтного аналізу, яка грунтується на прийомах обчислення відносних показників та порівняння.

Динаміку показників доходності, розрахованих на основі фінансової звітності досліджуваного КФ ПриватБанк, характеризує табл. 2.5.

Таблиця 2.5 Динаміка доходності активів комерційного банку КФ ПриватБанк за 2002-2003 рр.

Показник	Умовне позначення	2 002р.	2 003р.	Відхилення
				абс.	відносне
Доход - всього, грн. у тому числі: процентний	Д	2349398	2542807	193409	8,23
	Д процент	1385732	1514312	128580	9,28
Активи на кінець року -всього, грн. у тому числі: процентні	А	9265493	11119550	1854057	20,01
	А процент	7018671	8612986	1594315	22,72
Загальна доходнісіь актинів, %	dA	25,36	22,87	-2,49	-
Доходність процентних активів, %	dA процент	19,74	17,58	-2,16	-

Зменшення доходності активів банку в звітному році (табл. 2.5) відображає загальну ситуацію серед комерційних банків України. Разом з тим, привертають увагу більш високі темпи приросту доходності процентних активів порівняно з приростом загальної доходності активів, а також випереджальний темп приросту процентного доходу (9,28%) над всім іншим доходом (8,23%).

Це означає, що в системі управління доходом банку пріоритети не переносяться на інші джерела отримання доходу: прискорюється приріст процентних активів (темп приросту звітного року склав 22,72% порівняно з середнім приростом активів - 20,01%).

Доцільність такої політики комерційного банку потребує обгрунтування, важливим елементом якого є аналіз витрат і порівняння з ними отриманих доходів.

Метою аналізу витрат є їх оптимізація на основі ефективного використання ресурсів комерційного банку. Аналіз витрат здійснюється за двома напрямками: загальний аналіз витрат банку та факторний аналіз витрат банку.

В основі загального аналізу витрат лежить їх групування за однією або кількома класифікаційними ознаками. У загальному аналізі витрат застосовуються методи вертикального та горизонтального економічного аналізу (табл. 2.6).

Таблиця 2.6 Динаміка витрат комерційного банку КФ ПриватБанк за 2002-2003 рр.

Показник	2002 р.	2003 р.	Відхилення
	Абс. значен-ня, грн.	питома вага, %	Абс. значен-ня, грн.	питома вага, %	абсолют-не, грн.	в % до бази	За пун-ктами струк-тури
Процентні витрати	887275	40,36	921191	38,65	33916	3,82	-1,71
Комісійні витрати	26222	1,19	22000	0,92	-4222	-16,10	-0,27
Відрахування до резервів та фондів	104321	4,75	79350	3,33	-24971	-23,94	-1,42
Витрати на утримання підрозділів	554293	25,21	626871	26,30	72578	13,09	1,09
Витрати на персонал	519458	23,63	672936	28,23	153478	29,55	4,60
Інші операційні витрати	106810	4,86	61200	2,57	-45610	-42,70	-2,29
Витрати разом	2198379	100	2383548	100	185169	8,42	-

Загальна оцінка динаміки витрат має здійснюватись у порівнянні зі зміною доходів банку. Тільки за цієї умови можна визначити рівень управління витратами. Ефективне управління витратами передбачає забезпечення випереджаючих темпів приросту доходів порівняно з темпами приросту витрат. Тому, оцінюючи динаміку витрат, необхідно порівняти середній темп приросту витрат (8,42%) з середнім темпом приросту, доходів (8,23%).

Перевищення приросту доходів над витратами можна вважати ознакою стабілізації структури доходів і втрат, що за інших рівних умов свідчить про виважену політику управління доходами і витратами банку. У наведеному прикладі спостерігається перевищення темпів росту витрат над доходами.

Але тому що це перевищення не є істотним, то не можна говорити про неефективний менеджмент в аналізованому комерційному банку. В даний момент банк активно розширює свою діяльність на ринку регіону (відкриває нові безбалансові відділення, розширює вже існуючі, збільшує мережу банкоматів, залучає висококваліфіковані кадри, удосконалює технічне забезпечення тощо) Також без витрат неможливо підвищувати якість обслуговування клієнтів.

Досліджуючи темпи приросту окремих видів витрат, можна визначити пріоритети, яких дотримувалось керівництво банку в управлінні його діяльністю у звітному році.

Збільшення процентніх витрат на 33916 грн. говорить про активну політику залучення платних ресурсів, темп приросту яких склав 3,82% і що привело до збільшення цих витрат у структурі на 1,71 пункти.

Істотне зниження відрахувань у резерви і фонди на 24971 грн. насамперед свідчить про поліпшення якості кредитного портфелю.

Збільшення витрат на персонал на 153478 грн., темп приросту яких склав 29,55%, говорить, що в аналізованому періоді банк, розширюючи інфраструктуру, збільшував кількість робочих місць. Також мало місце підвищення рівня заробітної плати працюючим робітникам, що служить додатковим стимулом у роботі. Збільшення фонду оплати праці прямопропорційно впливає на відрахування в бюджет, тим самим поліпшуючи соціальну ситуацію в місті й у країні.

Зменшення комісійних витрат на 4222 грн., темп приросту яких склав -16,1%, пов'язано з ефектом масштабу (росте комісійний доход: розрахунково-касове і кредитне обслуговування).

На рисунку 2.1 зображено діаграму, яка уточнює результуючу інформацію щодо динаміки витрат комерційного банку КФ ПриватБанк за період 2001-2003 рр.

Рис. 2.2. Динаміка витрат комерційного банку КФ ПриватБанк за період 2001-2003 рр.

Проте, розглядаючи динаміку витрат за напрямками утворення, необхідно пам'ятати, що досить часто зменшення їх абсолютного розміру свідчить про скорочення обсягу активних операцій, на забезпечення яких витрачено відповідні кошти. Остаточну оцінку можна скласти тільки за результатами факторного аналізу, який дозволить визначити чинники скорочення витрат.

Для визначення доцільності політики управління доходами і витратами банку необхідно розглянути динаміку коефіцієнтів витратовіддачі за різними видами доходних активів, обчислених як відношення відповідних доходів до витрат, що обумовлюють їх отримання (табл. 2.7).

Дані табл. 2.7 свідчать про негативні тенденції зміни коефіцієнтів витратовіддачі: загальні зміни призвели до зниження витратовіддачі на 0,002. Це означає, що внаслідок здійсненних змін у звітному році на кожну гривню витрат отримано на 0,002 коп. менше, ніж у попередньому.

Таблиця 2.7 Динаміка коефіціентів витратовіддачі КФ ПриватБанк

Показник	2 003р.	2 002р.	Відхилення (+/-)
Загальний коефіцієнт витратовіддачі	1,067	1,069	-0,002
Коефіцієнти віддачі:
процентних витрат	1,644	1,562	0,082
комісійних витрат	44,814	32,997	11,817
інших банківських операційних витрат	0,303	0,466	-0,163

Проаналізувавши отримані коефіцієнти, можна зробити висновок про несуттєвий ріст процентних витрат на 0,082, головною причиною якого стало падіння процентних ставок по притягнутих коштах. Істотно зрос коефіцієнт комісійних витрат на 11,817 у більшій частині за рахунок разових операцій. Коефіцієнт витрат інших банківських витрат знизився на 0,163.

Отже, у сфері здійснення банківських операцій політика управління витратами може бути визнана доцільною та ефективною.

Збільшення адміністративних витрат при збільшенні витрат на персонал не викликає занепокоєння: зростання цих витрат при загальному збільшенні доходів свідчить про дотримання банком політики стимулювання співробітників, розширення своєї діяльності, а також витрачанні коштів на власні функціональні потреби.

До інших витрат належать витрати на аудит, маркетинг та рекламу, сплачені банком штрафи та пені. Ці витрати бажано вивчати окремо за кожним видом.

Завершуючи загальний аналіз витрат обчислимо рівень витрат по відношенню до середніх залишків активів банку, визначених згідно з балансом, і оцінемо його динаміку. При загальному зростанні витрат, що свідчить, перш за все, про розширення обсягів діяльності банку, рівень витрат (відношення витрат (В) до активів (А) повинен мати тенденцію до повільного зниження.

Рівень витрат (Ув) може обчислюватись, виходячи із загального їх обсягу або за кожним видом витрат окремо, за формулою:

, (2.11)

де В - витрати банку, грн.;

А - середні залишки активів банку (або залишки активів на кінець періоду), грн.

;

.

Тенденція зниження рівня витрат, яка відповідає нормальному розвитку банку (див. табл. 2.7), обумовлена тим, що збільшення обсягу діяльності банку до певного рівня супроводжується зростанням тільки умовно-змінних витрат, а умовно-постійні витрати при цьому залишаються незмінними. Саме це сприяє уповільненню темпу приросту обсягу витрат порівняно з темпом приросту активів банку.

Однак це твердження справедливе тільки для короткострокового періоду діяльності. У довгостроковому періоді, за умови, що банк намагається розширювати свою присутність на ринку, умовно-постійні витрати ростуть. Це обумовлено тим, що росте інфраструктура банку (транспорту, техніки, кількості орендованих приміщень), що вимагає витрат поза залежністю від інтенсивності банківської діяльності.

Операційні витрати комерційного банку складають процентні витрати, витрати на здійснення операцій з цінними паперами, іноземною валютою, комісію за отримані банком послуги та деякі інші витрати на здійснення банківських операцій. Основною складовою операційних витрат є процентні витрати, які спрямовуються на забезпечення операцій комерційного банку щодо залучення фінансових ресурсів.

Відповідно до джерел утворення залучені кошти комерційних банків поділяються на дві категорії:

депозити, до яких належать кошти на рахунках юридичних і фізичних осіб та депозитні сертифікати;

позики у вигляді отриманих банком кредитів та у вигляді випущених банком боргових зобов'язань.

За використання коштів банки сплачують власникам коштів певний доход у вигляді процентів на вкладений капітал. Ці процентні виплати визначають вартість залучених банком коштів. Тобто вартість залучених банком коштів і є процентними витратами комерційного банку. Процентні витрати складають основну частину всіх витрат банку. У деяких банках вони досягають 80 і більше процентів загальних витрат. Саме тому дослідженню процентних витрат приділяється особлива увага.

Встановлення причин зміни процентних витрат передбачає використання факторного аналізу.

Факторний аналіз процентних витрат може здійснюватися за конкретними видами витрат з урахуванням умов залучення коштів. У цьому випадку можна використовувати наступні факторні моделі.

Для залучення кредитних ресурсів:

або , (2.12)

де В - процентні витрати банку, грн.;

S - обсяг залучених коштів, грн.;

q - норма плати за використання коштів, %;

i - ефективна процентна ставка, %;

t - тривалість операції, днів;

К - кількість днів у році.

Оскільки ці рівняння відображають функціональний зв'язок між факторами і результатами для дослідження кількісного впливу факторів на результат, застосовуються методи детермінованого факторного аналізу. За умови, якщо аналітика задовольнить узагальнена оцінка впливу факторів на зміну обсягу процентних витрат, для аналізу доцільно застосовувати двофакторну мультиплікативну модель:

B=З*LB, (2.13)

де З - середні залишки (або залишки на кінець періоду) на рахунках пасиву балансу, де обліковуються зобов'язання банку, грн.;

LB - середньозважена процентна ставка, що сплачується банком за використання залучених коштів, %.

На завершення факторного аналізу необхідно визначити, за рахунок яких операцій зросли процентні витрати, і обрати шляхи їх зниження у майбутньому.

Факторний аналіз процентних витрат здійснюється аналогічно до факторного аналізу процентного доходу і складається з наступних етапів:

1. Побудова детермінованої двофакторної мультиплікативної моделі, яка відображає зв'язок процентних витрат (В) з залишками зобов'язань (3) і середньозваженою процентною ставкою (LB), що сплачується банком за використання залучених позикових коштів:

B=З*LB. (2.14)

Факторний аналіз здійснюється методом абсолютних різниць.

2. Визначення абсолютної зміни процентних витрат у звітному періоді (В процент):

В=В1-В0, (2.15)

де В1, В0 - відповідно процентні витрати звітного і попереднього періодів, грн.

3. Оцінка кількісного впливу чинників на зміну процентних витрат:

В(з)=З*LB0, (2.16)

В(LB)=З1*LB, (2.17)

де В(з),В(LB) - абсолютна зміна процентних витрат внаслідок зміни відповідних чинників: величини зобов'язань (3) і середньозваженої процентної ставки (LB), грн.;

З, LB - абсолютна зміна у звітному періоді чинників, що обумовлюють зміну процентних втрат;

LB0 - середньозважена процентна ставка, що сплачувалась банком за використання залучених позикових коштів у попередньому році, у вигляді десяткового дробу;

З1 - величина зобов'язань банка на кінець звітного року, грн.

4. Оцінка сукупного впливу чинників на зміну процентних витрат:

Результати факторного аналізу процентних витрат комерційного банку КФ ПриватБанк узагальнено у табл. 2.8.

Таблиця 2.8 Розрахунок к впливу чинників на зміну процентних витрат комерційного банку КФ ПриватБанк

Показник	Умовне позна-чення	2002 р.	2003 р.	Абсолютне відхилення
				Всього	у тому числ і внаслідок впливу чинників
					З	Lв
Показники фінансової звітності:
Процентні витрати, грн.	В	887275	921191	33916	177547	-143631
Зобов'язання на кінець року, грн.	З	9265493	11119550	1854057	-	-
Розрахунковий показник:	Lв	0,0958	0,0828	-0,0129	-	-
Середньозважена процентна ставка за зобов'язаннями банка, у вигляді десяткового дробу

Зменшення вартості позикових коштів є безумовно позитивним чинником, який спричиняє зменшення процентних витрат на одиницю зобов'язань банка. Доцільність росту обсягу зобов'язань потребує обгрунтування, тому що він може стати причиною росту фінансового потенціалу банку і позитивно вплинути на обсяг його діяльності. Дані табл. 2.8 свідчать про те, що збільшення величини процентних витрат на 33916 грн. є наслідком збільшення зобов'язань банка і зниження вартості позикових коштів.

За рахунок збільшення зобов'язань банка на 1854057 грн. витрати зросли на 177547 грн., а за рахунок зниження вартості позикових коштів на 0,0129 витрати зменшилися на 143631 грн.

Без залучення додаткових ресурсів банк не зможе розширювати діяльність по активних операціях (зокрема самого прибуткового його виду - кредитування). Тому для Донецької філії ПриватБанк є вигідним зниження ставок по депозитах на ринку ресурсів.

За даними факторного аналізу приймають рішення щодо зміни структури відповідних пасивів з метою зниження процентних витрат шляхом:

зміни структури депозитів за термінами залучення;

зміни структури депозитів за групами клієнтів банку;

зменшення питомої ваги платних ресурсів у сукупних пасивах на основі підвищення частки власних коштів банку;

зміни структури і обсягу зобов'язань за термінами залучення та умовами позики.

2.3 Аналіз прибутку і рентабельності комерційного банку КФ Приватбанк

З метою аналізу прибутку і рентабельності розрізняють фінансові результати операційної та неопераційної діяльності банку, фінансові результати кредитних операцій, операцій з цінними паперами, операцій з іноземною валютою тощо.

Дослідження фінансових результатів за джерелами їх формування дозволяє всебічно оцінити прибуток банку за його складовими та утворюючими факторами.

Метою аналізу прибутку та рентабельності є збільшення абсолютної величини прибутку та підвищення рентабельності комерційного банку на основі ефективного управління доходами і витратами. Отже, аналіз прибутку та рентабельності грунтується на аналізі доходів і витрат банку. Відповідно до мети визначають наступні завдання аналізу прибутку та рентабельності:

оцінка виконання плану прибутку;

аналіз динаміки прибутку в цілому, за складом і структурою;

факторний аналіз прибутку;

аналіз формування та розподілу прибутку;

визначення тенденцій динаміки прибутку за тривалий період;

аналіз показників ефективності діяльності комерційного банку;

аналіз фінансової міцності банку (визначення межі та коефіцієнта безпеки банку).

Визначення загального обсягу прибутку до оподаткування (балансового прибутку) здійснюється за даними “Звіту про прибутки та збитки”. Для обчислення абсолютного розміру прибутку використовується інформація про доходи і витрати банку, яка дозволяє визначити прибуток у цілому та за його складовими.

Загальний аналіз прибутку банку до оподаткування потребує побудови аналітичної таблиці, яка відображає динаміку його абсолютного обсягу, складу і структури. Така таблиця будується безпосередньо за даними звітів за попередній і звітний роки, або, якщо аналізу піддають доходи і витрати банку, інформація може надходити з відповідних аналітичних таблиць. Другий підхід до формування аналітичної таблиці дозволяє використати дані групувань доходів і витрат за їх видами і суттєво знижує трудомісткість розрахунків (табл. 2.9).

Таблиця 2.9 Динаміка прибутку комерційного банку КФ ПриватБанк за 2002-2003 рр.

Показник	2002 р.	2003 р.	Відхилення
	грн.	% до підсумку	грн.	% до підсумку	абсолютне, грн.	в % до бази	За пунктами структури
Чистий процентний доход	498457	234,89	593121	263,01	94664	18,99	28,12
Чистий комісійний доход	839018	395,37	963900	427,43	124882	14,88	32,06
Інший операційний прибуток	-112705	-53,11	-97955	-43,44	14750	-13,09	9,67
Прибуток до оподаткуван-ня	212211	100	225511	100	13300	6,27	-
Чистий прибуток	151019	-	159259	-	8240	5,46	-

Загальний аналіз прибутку банку потребує використання методик вертикального та горизонтального аналізу.

Аналізуючи дані табл. 2.9 і Додатку В можна сказати, що динаміка прибутку заслуговує на позитивну оцінку. Загальне збільшення прибутку звітного на 8240 грн. (5,46%), порівняно з попереднім роком, супроводжувалось зростанням його складових за основними напрямками діяльності комерційного банку. Від'ємне значення іншого прибутку вважається нормальним для комерційного банку на тій підставі, що у його формуванні беруть участь статті витрат, які не мають аналогів у доходній частині “Звіту про прибутки і збитки”. Це загальноадміністративні витрати, витрати на персонал, витрати на сплату податків (крім податку на прибуток) тощо.

Збільшення чистого процентного доходу на 94664 грн. (18,99%) привело до збільшення його в структурі на 28,12 пункти, а збільшення чистого комісійного доходу на 124882 грн. (14,88%) - на 32,6 пункти.

Зниження іншого операційного прибутку на 14750 грн. (-13,09%) привело до зміни його в структурі на 9,67 пункти.

Треба зауважити, що зростання прибутку є наслідком дії інтенсивних чинників: за цей же період капітал банку зріс на 30,39%, а його активи - на 20,01%.

Утворення прибутку комерційного банку є наслідком впливу різноманітних факторів. Це доходи і витрати банку, вплив яких на прибуток та його складові є очевидним і обчислюється за методом прямого рахунку на основі адитивної факторної моделі.

Таким чином, маємо прямий вплив на прибуток доходів банку (тобто: збільшення доходів на відповідну суму призводить до збільшення прибутку на ту ж таки суму; зменшення доходів супроводжується зменшенням прибутку) та зворотній вплив витрат (тобто: збільшення витрат призводить до зменшення прибутку і, навпаки, зменшення витрат збільшує прибуток банку).

Фактори, під впливом яких формується прибуток, не обмежуються доходами і витратами. Дуже важливими факторами, що обумовлюють суму прибутку до оподаткування є:

обсяг капіталу банку;

рівень ефективності використання активів банку;

мультиплікаційний ефект капіталу;

рентабельність доходу.

Обсяг капіталу комерційного банку визначається за рекомендаціями Національного банку України. Дані щодо залишків капіталу на визначену дату містяться у пасиві балансу комерційного банку.

Рівень ефективності використаній активів банку оцінюється за допомогою показників доходності активів (dA), які обчислюються як відношення доходу (Д) до середніх залишків банку (А), обчислених згідно з балансом:

. (2.18)

Мультиплікаційний ефект капіталу полягає у здатності капіталу створювати активи банку шляхом залучення якомога більшого обсягу коштів на кожну гривню капіталу. Оцінка мультиплікаційного ефекту капіталу здійснюється за допомогою мультиплікатора капіталу (Мк), який визначається як відношення залишків активів (А) банку до залишків капіталу (К) на визначений момент часу:

. (2.19)

Рентабельність доходу (RД) обчислюється як відношення прибутку до оподаткування (П) до доходу банку (Д):

. (2.20)

Залежність прибутку від названих факторів характеризується чотирьох факторною мультиплікативною моделлю:

П=К*dA*МК*RД . (2.21)

Факторний аналіз прибутку на основі даної моделі здійснюється за допомогою модифікованого методу ланцюгових підстановок і складається з наступних елементів.

1. Визначення абсолютної зміни прибутку до оподаткування в звітному періоді (П):

П = П1 -П0 , (2.22)

де П1, П0 -- відповідно прибуток звітного і базисного періодів, грн.

2. Побудова факторної моделі:

П=К*dA*МК*RД, (2.23)

та перевірка її адекватності:

. (2.24)

Якщо скоротити дане рівняння, отримаємо: П = П, тобто факторна модель є адекватною і може бути використана для оцінки впливу на зміну прибутку комерційного банку визначених факторів.

3. Оцінка кількісного впливу факторів на результат:

П(К)=К*dA0*MК0*RД0,

П(dА)=К1*dA*MК0*RД0,

П(МК)=К1*dA1*MК*RД0,

П(RД)=К1*dA1*MК1*RД,

де П(К), П(dА), П(МК), П(RД) - абсолютна зміна балансового прибутку внаслідок зміни відповідних факторів: капіталу, доходності активів, мультиплікатора капіталу та рентабельності доходу, грн.;

К, dA, MК, RД - абсолютна зміна в звітному періоді відповідно: власного капіталу, доходності активів, мультиплікатора капіталу, рентабельності доходу;

К1 - залишки капіталу банку на кінець звітного періоду;

dA0, dA1 - доходність активів, відповідно, в попередньому та звітному періоді;